WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Визнання особи, яка зловживає азартними іграми, обмежено дієздатною

2026-04-17T08:06:54Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108025974 Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 637/909/21]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72 Постанова Пленуму Верховного Cуду України від 28 березня 1972 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним"]
== Загальна інформація==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n183 ст. 30 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

'''Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи''', якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, '''азартними іграми''' тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n225 ст. 36 ЦК України]). Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n225 ч. 4 ст. 36 ЦК України]).

'''<big>Правовими наслідками обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n231 ст. 37 ЦК України], є:</big>'''

1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

==Хто має право звертатися==
Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано '''членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги'''.

Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.
Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцем знаходженням цього закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8276 ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України]).

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи розглядаються у порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] у цивільному судочинстві.
==Перелік необхідних документів==
'''Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи'''

У заяві мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад у особи, а також обставини, які істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає азартними іграми, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82#n8283 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

Громадянин, про обмеження цивільної дієздатності якого подана в суд заява, стає особою, що бере участь у справі. Тому незалежно від стану здоров'я йому повинна надсилатися копія заяви. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4381 ст. 64 Конституції України], він має право всіма законними способами відстоювати в суді свої інтереси, доручати ведення справи своєму представникові, адвокатові.

В заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним повинна бути зазначена мета, для досягнення якої необхідно визнати його таким.

'''Разом із заявою про визнання громадянина обмежено дієздатним особа, що звертається з такою заявою, повинна надати докази, що підтверджують''':
*хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними (виписка з історії хвороби, довідка про стан здоров'я, довідка, що особа проходила стаціонарне обстеження в лікарні у зв`язку із надмірним захопленням азартними іграми, тощо);
*наявність обставини, які істотно впливають на здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними та свідчать про факти зловживання особою азартними іграм (виписки з ігрового рахунку, договори про надання фінансових кредитів, договори позики, кредитні договори, документи про відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості тощо);
*вчинення дій, внаслідок яких особа, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (акти опитування сусідів, покази свідків, документи про наявність заборгованості по сплаті аліментів, тощо);
*фактичне матеріальне становище особи, щодо якої порушена справа про обмеження дієздатності (довідки про доходи, документи про наявність/відсутність у власності майна, тощо);
==Вартість==
За подання заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8290 ч. 2 ст. 299 Цивільного процесуального кодексу України] судові витрати покладаються на державу. Але якщо суд встановить, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавлення дієздатності або обмеження дієздатності психічно здорової особи, суд стягує всі судові витрати із заявника.

Новелою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n244 Цивільного кодексу України (ст. 39)] є те, що в ньому передбачено право на відшкодування заявником моральної шкоди у разі пред'явлення ним недобросовісної вимоги без достатніх підстав.
==Призначення експертизи==
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.
==Розгляд справи==
'''1.''' Відповідно до ч. 1 даної статті та п. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72#Text постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним"] справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. 
В тому випадку, якщо справа буде розглянута без участі органів опіки і піклування, рішення в будь-якому випадку підлягає скасуванню. Суд повинен вжити необхідних заходів для явки представників органів опіки і піклування в судове засідання, аж до застосування по відношенню до них заходів адміністративної відповідальності. 
Громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров'я. Неявка громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу в його відсутності при додержанні вимог, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 299 Цивільного процесуального кодексу України]. 
'''2.''' Слід мати на увазі, що від вирішення питання про дієздатність особи залежить можливість його участі у розв'язанні інших цивільних справ. Тому заява про визнання особи обмежено дієздатною підлягає розглядові окремо від інших вимог у порядку, передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. ст. 295-300 ЦПК України]. 
Одночасно зі спором про право цивільне, питання про обмежену дієздатність або недієздатність особи може вирішуватись судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина. (п. 8 постанови [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72#Text Пленуму ВС України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним"]). Проте ВСУ не вказав, в порядку якого судочинства повинна вирішуватися дана категорія справ. Очевидно, що питання про обмежену дієздатність або недієздатність особи може вирішуватись судом, коли спір виник після смерті цього громадянина в порядку позовного провадження.
==Підстави для відмови==
Оскільки законодавець зобов'язав заявника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8283 п. 1 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України]) викласти обставини, що свідчать про підстави порушення даної категорії справ, а також [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України] (форма і зміст позовної заяви) містить вимогу щодо зазначення доказів, які підтверджують кожну із обставин, суди вправі у разі недотримання з боку заявника даних процесуальних вимог залишати заяву без руху в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6862 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України].
==Порядок оскарження==
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до моменту набрання ним законної сили.

==Поновлення цивільної дієздатності==
Відновлення повної цивільної дієздатності відбувається за рішенням суду, в тому випадку якщо людина одужала або її стан покращився настільки, що вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також перестала зловживати азартними іграми і т. д.

Заяву про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи слід подавати до того ж суду який приймав рішення про обмеження цивільної дієздатності. Таку заяву може подати сама фізична особа, члени її сім’ї, піклувальник або орган опіки та піклування.

Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється з дня набрання рішенням законної сили.
== Особливі випадки==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n248 ч. 2 ст. 40 Цивільного кодексу України]: якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. 
Якщо справу про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним було порушено за заявою особи, яка не мала на це повноважень, суд не відмовляє в задоволенні заяви, а закриває провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України,] оскільки такі заяви зазначених осіб не підлягають розгляду в судах.
==Див. також==

*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E._%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]

Продовження навчання осіб, які навчалися в закладах, що розташовані на непідконтрольних територіях

2026-03-20T08:47:27Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text Закон України «Про фахову передвищу освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.03.2021 року № 271 «Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0490-17 Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.01.2017 № 74 "Про затвердження Порядку продовження навчання осіб, які навчалися у закладах вищої освіти, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0486-22#n16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.04.2022 № 364 "Про затвердження Порядку прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2022 році"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0486-22#n16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.02.2025 № 166 "Про затвердження Порядку прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2025 році'''"''']
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.05.2016 № 537 “Про затвердження Порядку проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0274729-22#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.03. 2022 року № 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні».]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-18#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 травня 2018 Р. № 367 "Про затвердження порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти".]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0563729-23#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 15 травня 2023 року № 563 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо окремих питань здобуття освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні".]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-zarahuvannya-do-1-go-klasu-zakladiv-zagalnoyi-serednoyi-osviti Лист Міністерства освіти і науки України від 16.04.2022 № 1/4202-22 “Щодо зарахування до 1-го класу закладів загальної середньої освіти”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0667729-16#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 14.06.2016 № 667 “Про затвердження Переліку уповноважених закладів вищої та фахової передвищої освіти”]
==Забезпечення реалізації права продовження навчання==
Згідно зі статтею 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] кожен має право на освіту.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18?find=1&text=%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83#w1_1 Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"] гарантується громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету з наданням місць у гуртожитках на час навчання.

'''Увага!''' Території, які були окуповані після 24.02.2022 р., на сьогоднішній день не визнані такими в установленому Законом порядку.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, які перебувають в Україні на законних підставах та проживають на тимчасово окупованій території, а також у населених пунктах на лінії зіткнення, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України в порядку, визначеному законами України "Про вищу освіту" і "Про фахову передвищу освіту".

'''Зокрема, громадяни України та зазначені вище іноземці та особи без громадянства, які проживають на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, мають право:'''
*на здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної, фахової передвищої та вищої освіти за будь-якою формою здобуття освіти, визначеною законодавством;
*мають право продовжити навчання та пройти державну підсумкову атестацію у відповідних закладах освіти на території інших регіонів України, особи, які не завершили здобуття повної (базової) загальної середньої освіти в закладах освіти на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, з метою отримання документа державного зразка про повну (базову) загальну середню освіту;
*здобувати на конкурсних засадах вищу, фахову передвищу та професійну (професійно-технічну) освіту за кошти державного бюджету, зокрема на умовах державного замовлення, у порядку та в межах квот, визначених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;
*на проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (таке право мають особи які завершили здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території, за винятком осіб, які здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території почали після дати початку тимчасової окупації відповідної території)
== Порядок зарахування дітей з тимчасово окупованих територій до 1 класу закладів загальної середньої освіти ==
Діти, які зареєстровані на території обслуговування закладу освіти як внутрішньо переміщені особи (тобто якщо в дитини або батьків є довідка ВПО) мають право на першочергове зарахування.

Зарахування до закладу освіти здійснюється відповідно до наказу його керівника, що видається на підставі заяви про зарахування до закладу освіти одного з батьків дитини, до якої додаються:

1) копія свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);

2) оригінал або копія медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженої наказом МОН від 16.08.2010 № 682, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за № 794/18089.

У зв’язку із запровадженням воєнного стану під час прийому документів на зарахування до 1 класу необхідно враховувати, що діти або один з їхніх батьків, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про звернення за захистом в Україні, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, та які не мають одного чи обох документів із зазначених вище документів, зараховуються до закладу освіти без подання зазначених документів. У разі відсутності свідоцтва про народження дитини для сприяння в його оформленні керівник закладу освіти зобов’язаний невідкладно поінформувати орган опіки і піклування за місцем проживання дитини чи місцезнаходженням закладу освіти.

Зарахування дітей до закладу освіти, у тому числі до 1 класу здійснюється, як правило, до початку навчального року та відповідно до території обслуговування. Такими, що проживають на території обслуговування закладу освіти, є не лише мешканці, що мають постійну реєстрацію, але і зареєстровані внутрішньо переміщені особи. Якщо документи на зарахування до 1 класу подають особи, які є внутрішньо переміщеними особами, але не зареєстрованими на цій території, заклад освіти сприяє їх реєстрації і не відмовляє у прийомі документів. Якщо кількість заяв на зарахування до 1 класу перевищує планову загальну кількість місць у 1 класах, то керівник закладу освіти вживає заходів щодо раціонального використання наявних у закладі освіти приміщень та/або ініціює перед органом, у сфері управління якого перебуває заклад освіти: відкриття додаткового (додаткових) класу (класів); внесення необхідних змін до організації освітнього процесу; вивільнення приміщень, що використовуються не за призначенням (у тому числі шляхом припинення орендних відносин). У разі, якщо після вжиття вичерпних заходів кількість потенційних першокласників перевищує спроможність закладу освіти, орган, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, невідкладно має запропонувати на вибір батьків таких дітей перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця їх проживання.
== Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах загальної середньої освіти ==
Існує кілька способів того, як дитина, яка через війну вимушена була змінити місце проживання (перебування) та/або місце навчання, може продовжити навчання:
* Дитина має можливість здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Звертаємо увагу, навіть якщо заклад освіти фізично було зруйновано – він все одно може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів.
* Якщо в закладі освіти, у якому навчалася дитина, не організовано дистанційне навчання, дитина може продовжити навчання в іншому закладі – за її новим місцем перебування.
'''Особливості подачі заяви про зарахування дитини:'''

# Заява подається як особисто, так і дистанційно (може бути подана сканована копія чи фотокопія), у тому числі через електронну пошту і мобільні додатки.
# Бажано, але не обов’язково подати копії свідоцтва навчальних досягнень дитини, свідоцтво про народження дитини.
# Заяву може подати один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів.

Інформація про можливість продовження середньої освіти в певних державах розміщена на [https://eo.gov.ua/yak-dity-shcho-vymusheno-pokynuly-ukrainu-mozhut-prodovzhyty-navchannia/2022/04/04/ сайті Освітнього омбудсмена України.]
== Отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту ==
Документи про освіту (освітні документи), видані на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та окремих районів Донецької та Луганської областей, не визнаються та не мають юридичної сили ні в Україні, ні в інших країнах світу. Але держава розробила механізм, який дозволить визначити знання, здобуті в окупації. Це означає, що громадяни України, які виїхали на підконтрольну українській владі територію та хочуть отримати документ українського зразка чи продовжити навчання, можуть пройти атестацію, яка підтвердить відповідний рівень знань.

Організацію роботи із заявниками для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту здійснюють Центри при закладах вищої та фахової передвищої освіти, перелік яких затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0667729-16#TextНаказом Міністерства освіти і науки України від 14.06.2016 № 667 “Про затвердження Переліку уповноважених закладів вищої та фахової передвищої освіти”]
* освітній центр «Крим-Україна» (для заявників з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь);
* освітні центри «Донбас-Україна» (для заявників з тимчасово окупованої території окремих районів Донецької та Луганської областей або території населених пунктів на лінії зіткнення, в містах, де здійснюють освітню діяльність заклади вищої або фахової передвищої освіти.
Центри:
* надають консультації та сприяють в оформленні декларації заявника;
* забезпечують консультування заявника щодо річного оцінювання (зразки тестових завдань, онлайн курсів, очних консультацій тощо);
* сприяють проведенню річного оцінювання та державної підсумкової атестації заявника з української мови та історії України, видачі йому документів державного зразка про базову середню освіту або повну загальну середню освіту (відповідальний - уповноважений заклад загальної середньої освіти);
* організовують оформлення документів заявника як вступника, проведення вступного випробування (вступних випробувань) до закладу освіти (з обов’язковою особистою участю заявника) та (в разі проходження конкурсного відбору) надання рекомендації для вступу до закладів вищої або фахової передвищої освіти (відповідальний - базовий заклад освіти), до закладів професійної (професійно-технічної) освіти;
* сприяють поселенню заявника на час проходження річного оцінювання, державної підсумкової атестації та проведення вступного випробування до гуртожитку закладу освіти;
* сприяють отриманню заявником документів, що посвідчують особу;
* забезпечують консультування заявника щодо можливості навчання на підготовчих курсах.
Центри працюють з 07 червня до 24 вересня.

Заявники для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту, необхідних для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, проходять річне оцінювання та державну підсумкову атестацію за екстернатною формою здобуття освіти в уповноважених закладах загальної середньої освіти.

Зарахування заявників на екстернатну форму здобуття освіти здійснюється згідно з наказом його керівника та за:
* заявою (для повнолітніх заявників), а за відсутності документа, що посвідчує особу подається свідоцтво про народження;
* заявою батьків (одного з батьків) або інших законних представників (для неповнолітніх заявників).
Заяву про зарахування на екстернат може подати неповнолітня особа у супроводі родичів або будь-яких інших повнолітніх осіб, які не є її законними представниками. Під час подання заяви заявник пред’являє особисто документ, що посвідчує особу, у разі його відсутності - свідоцтво про народження.

До заяви, поданої в паперовій формі, заявник додає декларацію з вклеєною до неї фотокарткою.

Заявник має право додати до декларації, у тому числі шляхом надсилання електронною поштою, інші матеріали (у паперовому вигляді або у форматі цифрових зображень), які можуть прямо чи опосередковано підтверджувати наведену в декларації інформацію.

Посадова особа уповноваженого закладу загальної середньої освіти робить копії з оригіналів поданих документів та завіряє їх в установленому порядку. Оригінали документів повертаються заявнику.

Річне оцінювання та державна підсумкова атестація заявників, зарахованих на екстернатну форму здобуття освіти до випускних 9, 11-тих класів, проводиться на наступний день після отримання заяви або в інші строки, визначені заявником (його законним представником) у заяві про зарахування на екстернатну форму здобуття освіти, але не раніше дати початку роботи Центрів і не пізніше трьох днів до дати завершення роботи Центрів.

Заявники, які не мають свідоцтва про базову середню освіту та зараховані на екстернатну форму здобуття освіти до 11 класу, мають право одночасно пройти атестацію екстерном за курс базової середньої освіти та повної загальної середньої освіти.

Результати річного оцінювання з навчальних предметів визначаються посадовою особою уповноваженого закладу загальної середньої освіти відповідно до декларації та зазначаються в додатку до документа про загальну середню освіту як «атестований». Результати річного оцінювання з української мови та історії України визначаються відповідно до результатів державної підсумкової атестації з цих предметів та зазначаються у додатку до документа про загальну середню освіту. Середній бал документа про освіту розраховується як середній бал результатів державної підсумкової атестації.

Заявник має право впродовж наступного навчального року пройти річне оцінювання у порядку, визначеному розділом II Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти. При цьому заявникові видається новий додаток до документа про повну загальну середню освіту.

Державна підсумкова атестація заявників здійснюється в уповноваженому закладі загальної середньої освіти з української мови та історії України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0008-19#Text:~:text=11.%20%D0%97%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20(%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8)%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D1%85%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20(%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F)%20%D0%B1%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D1%85%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE п. 11 та 12 розділу ІІ Порядку проведення державної підсумкової атестації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07 грудня 2018 року № 1369.]

Після успішного проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації уповноважений заклад загальної середньої освіти видає заявникові довідку про успішне проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації та замовляє заявникові відповідний документ про базову середню освіту або повну загальну середню освіту та після отримання від відповідного органу управління освітою видає його заявникові.
== Прийом для здобуття вищої або фахової передвищої освіти ==
Заявник має право вступати для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра, бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) на основі повної загальної середньої освіти та для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра на основі базової середньої або повної загальної середньої освіти.

Заявник має право вступати для здобуття вищої або фахової передвищої освіти на місця, що фінансуються за кошти державного (регіонального) бюджету або за кошти фізичних та юридичних осіб.

Вступники на навчання для здобуття фахової передвищої освіти на основі базової або повної загальної (профільної) середньої освіти подають '''заяву в електронній формі''' (через електронний кабінет), ''крім випадків'':
* за наявності розбіжностей у даних вступника в ЄДЕБО (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, стать, громадянство тощо) і у відповідному документі про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь вищої освіти та у сертифікаті національного мультипредметного теста чи зовнішнього незалежного оцінювання (у разі їх подання);
* у разі подання іноземного документа про освіту;
* у разі подання документа про повну загальну середню освіту, виданого до запровадження фотополімерних технологій їх виготовлення;
* у разі подання документів іноземцями та особами без громадянства;
* у разі подання заяви після завершення строків роботи електронних кабінетів;
* у разі неможливості зареєструвати електронний кабінет або подати заяву в електронній формі з інших причин, що підтверджено довідкою приймальної комісії закладу фахової передвищої освіти.
Заява в електронній формі подається вступником шляхом заповнення електронної форми в режимі онлайн та розглядається приймальною комісією закладу освіти у порядку, визначеному законодавством.

Заяву в паперовій формі вступник подає особисто до приймальної комісії закладу освіти. Відомості кожної заяви в паперовому вигляді реєструє уповноважена особа приймальної комісії в ЄДЕБО в день прийняття заяви.

Під час подання заяви в паперовій формі вступник пред’являє особисто оригінали:
# документа (одного з документів), що посвідчує особу, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус»] (кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років);
# військово-облікового документа (у військовозобов’язаних - військових квитків або тимчасових посвідчень, а у призовників - посвідчень про приписку до призовних дільниць), крім випадків, передбачених законодавством;
# документа (державного зразка) про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти, на основі якого здійснюється вступ, якщо інформація про нього не зберігається в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Вступники, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї після 01 січня 2023 року, а також вступники, які проживають на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, подають документи з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#Text Наказом № 271].

Якщо з об’єктивних причин документ про здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти відсутній, може подаватись довідка державного підприємства «Інфоресурс» або виписка з Реєстру документів про освіту ЄДЕБО про його здобуття, у тому числі без подання додатка документа про здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти.

До заяви, поданої в паперовій формі, вступник додає:
# копію документа (одного з документів), що посвідчує особу, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;
# копію військово-облікового документа (у військовозобов’язаних - військових квитків або тимчасових посвідчень, а у призовників - посвідчень про приписку до призовних дільниць), крім випадків, передбачених законодавством;
# копію документа (державного зразка) про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти, на основі якого здійснюється вступ, якщо інформація про нього не зберігається в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
# чотири кольорові фотокартки розміром 3 × 4 см.
Інші копії документів подаються вступником, якщо це викликано особливими умовами вступу на відповідні конкурсні пропозиції, установлені законодавством, у строки, визначені для прийому документів.

Спеціальною умовою участі в конкурсному відборі на здобуття фахової передвищої освіти за кошти державного або місцевого бюджету (за державним або регіональним замовленням) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-25#Text 07.02.2025 Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2025 року № 166 "Про затвердження Порядку прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2025 році"] є: зарахування за результатами позитивної оцінки вступного випробування на місця державного або регіонального замовлення; переведення на вакантні місця державного або регіонального замовлення відповідно до цього Порядку осіб, які зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на основну конкурсну пропозицію.

Вступники, місце проживання яких зареєстровано (задекларовано) на тимчасово окупованій території, або переселилися з неї після 01 січня року вступу, проходять вступні випробування та в разі отримання позитивної оцінки рекомендуються до зарахування на навчання за кошти державного або місцевого бюджету (за державним або регіональним замовленням) (крім випадку, якщо в заяві зазначено: «Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб, повідомлений про неможливість переведення в межах вступної кампанії на місця державного або регіонального замовлення»).

Особи, які є внутрішньо переміщеними особами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#TextЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»], зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на основну конкурсну пропозицію, можуть бути переведені на вакантні місця державного або регіонального замовлення, якщо вони здобули позитивну оцінку на індивідуальній усній співбесіді або творчому конкурсі у встановлені Правилами прийому строки.

Інформація щодо осіб, які мають права на спеціальні умови участі у конкурсному відборі під час вступу, вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (із доданням сканованих копій документів, що підтверджують ці права).
=== Порядок прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, здобувають освіту на відповідному рівні вперше ===
{| class="wikitable"
|01 березня 2021 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#Text Наказ Міністерства освіти і науки України № 271 «Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес»]
|}
Зокрема, цей Порядок визначає особливості отримання документів про загальну середню освіту та особливі умови прийому для здобуття вищої, фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти (далі - заклади освіти) особами, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес, із наданням можливості вступати у межах встановлених квот прийому до закладів освіти України.

Особи, які після 20 лютого 2014 року завершили здобуття базової або повної загальної середньої освіти в закладі освіти на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та особи, які після 14 квітня 2014 року завершили здобуття базової середньої освіти або повної загальної середньої освіти на тимчасово окупованій території окремих районів Донецької та Луганської областей (далі - Заявники) мають право на:
* проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації;
* отримання документа державного зразка про базову середню освіту або повну загальну середню освіту;
* прийом до закладів освіти для здобуття вищої або фахової передвищої освіти (на конкурсних засадах та в межах встановлених квот) за результатами вступних випробувань або за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (за вибором заявника);
* прийом до закладів освіти для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти;
* безоплатне навчання зі стипендіальним забезпеченням на підготовчих курсах закладів вищої освіти тривалістю до одного року з наступним вступом до закладів вищої освіти як внутрішньо переміщені особи у порядку, визначеному Умовами прийому на навчання для здобуття вищої освіти.
== Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах фахової передвищої освіти ==
Міністерство освіти і науки затвердило [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0437-22#Text Положення про внутрішню академічну мобільність здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються у закладах професійної (професійно-технічної) освіти України (Наказ міністерства освіти і науки України від 26 березня 2022 року № 273)].

Відтепер учні можуть продовжити навчання в інших профтехах, водночас отримавши документ про професійну освіту того закладу, де вони навчалися. Для цього потрібно укласти угоду про співробітництво між закладами.

Завдяки внутрішній академічній мобільності учні зможуть безперешкодно продовжити навчання в інших профтехах, зберігаючи місце, стипендію та соціальні виплати.

Внутрішня академічна мобільність учнів відбувається між базовими закладами професійної освіти та закладами-партнерами. Після завершення навчання учні отримують академічну довідку від закладу-партнера, у якій зазначаються результати навчання.

Учні не відраховуються з базового профтеха та отримують документ про професійну освіту. Положення також визначає обов’язки базового закладу професійної освіти та закладу-партнера, які мають бути визначені в угоді про співробітництво.
==Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах вищої освіти==
Механізм продовження навчання осіб, '''які навчалися у закладах вищої освіти''', що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганські, визначений наказом Міністерства освіти і науки України від 19 січня 2017 року № 74, яким затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0490-17#n14 Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах вищої освіти, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях].
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Для продовження навчання у закладах вищої освіти (із збереженням напряму підготовки, спеціальності), розташованому в інших адміністративно-територіальних одиницях України, особа зараховується на навчання '''шляхом поновлення'''
|}
Поновлення дозволяється здійснювати лише на курс, за яким містяться дані в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі – ЄДЕБО).

Поновлення осіб здійснюється в межах вакантних місць ліцензованого обсягу за спеціальностями або напрямами підготовки відповідно до переліку спеціальностей, напрямів підготовки, за якими здійснювався прийом на перший курс відповідного року набору.
Поновлення дозволяється здійснювати лише на курс, за яким містяться дані в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі – ЄДЕБО).

Керівник закладу вищої освіти має право організовувати додаткову сесію з метою ліквідації академічної заборгованості та переведення особи на наступний курс.

Поновлення осіб здійснюється в межах вакантних місць ліцензованого обсягу за спеціальностями або напрямами підготовки відповідно до переліку спеціальностей, напрямів підготовки, за якими здійснювався прийом на перший курс відповідного року набору.

Особи мають право бути поновленими на місця державного замовлення за умови наявності таких вакантних місць. 
Якщо особа не відрахована із закладу вищої освіти за попереднім місцем навчання в установленому порядку, керівник закладу вищої освіти, до якого поновлюється особа, звертається до державного підприємства «Інфоресурс» щодо надання закладу вищої освіти технічної можливості для оформлення наказу про відрахування. 
Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

Будь-які документи про освіту, видані у населених пунктах, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, є недійсними.
===Документи, які необхідні для поновлення===
'''''Разом із заявою про поновлення у ВНЗ додаються такі документи:'''''
*оригінал (копія) залікової книжки (індивідуального навчального плану);
''а у разі її відсутності''
*документ, що посвідчує особу, та інформація про навчання (курс, рік навчання, напрям підготовки (спеціальність)), яка має відповідати даним в ЄДЕБО.
В такому разі, після прийому необхідних документів, для встановлення рівня знань, якими володіє студент, з певного напряму (спеціальності) ''заклад вищої освіти проводить процедуру атестації'' з необхідних програмних дисциплін відповідно до порядку, встановленого закладом вищої освіти, до якого поновлюється особа. Зазначений порядок розробляється враховуючи вимоги законодавства про освіту, та затверджується вченою (педагогічною) радою закладу вищої освіти та оприлюднюється на веб-сайті закладу вищої освіти.
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
== Див. також ==
*[[Отримання документа про освіту на території України особами, які мешкають на тимчасово окупованій території]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Право на освіту]]

Пенсійне забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

2025-12-12T12:28:20Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закон України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ІІ)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-XII )]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF#Text Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Кабінетом Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 (далі - Порядок № 1210)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va01p710-19#Text Рішення другого сенату Конституційного суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19 за конституційними скаргами Скрипки Анатолія Володимировича та Бобиря Олексія Яковича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
== Загальні умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців==
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n46 ст. 4 Закону № 1788-XII]).

'''''Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії'' ''', призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій особам з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n52 ст. 6 Закону № 1788-XII]).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n54 ст. 7 Закону № 1788-XII]).

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n178 ст. 15 Закону № 1788-XII]).

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ''' '' ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію'''''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n180 ст. 16 Закону № 1788-XII]):
*чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи ''' не менше 25 років''';
*жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи ''' не менше 20 років'''.
==Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС==
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. ''До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n71 ст.10 Закону № 796]).
==Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи==
Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n514 статті 51 Закону № 796].

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися:
*або на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків);
*або відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n527 статті 54 Закону № 796].
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової* служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text Закону] або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n572 ст. 59 Закону № 796]). 
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду№ 1-р(II)/2019 від 25.04.2019.
|}
На думку Конституційного Суду, установлюючи особливі умови обчислення пенсій тільки для військовослужбовців дійсної строкової служби, законодавець «порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту». Тому словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n572 ч.3 ст.59 закону № 796-XII], визнано неконституційним і прибрано із цієї норми.

'''Тобто, усі військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і через це стали особами з інвалідністю, мають право вимагати нарахування пенсії виходячи з 5-кратного розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.'''
==Перерахунок пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. №1-р(ІІ)/2021==
Рішенням у справі № 3-333/2018(4498/18) від 7 квітня 2021 року Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п. 2 зазначеного Рішення).

Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-УІІІ, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-УІІІ, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме ч. 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».

На виконання Рішення Конституційного Суду України, Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29.06.2021 р. № 1584-ІХ (в подальшому - Закон № 1584-ІХ).
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1584-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 1 липня 2021 року.
У пункті 2 Закону № 1584-ІХ статтю 54 викладено в такій редакції:

«В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для І групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».

Отже, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. № 1-р(ІІ)/2021, Верховною Радою України прийнятий Закону № 1584-ІХ, який вносить зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
==Пенсії по інвалідності для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків)==
Пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону № 2262-XII], призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#n208 ст. 18 Закону № 2262-XII]).

'''''Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах'' '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#n219 ст. 21 Закону №2262-XIIС]):

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

'''''Мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#n223 ст. 22 Закону №2262-XII]):

* особам з інвалідністю внаслідок війни з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 5025 гривень, II групи - 4610 гривень, III групи - 4396 гривень;
* іншим особам з інвалідністю з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 4605 гривень, II групи - 4396 гривень, III групи - 4186 гривень;
* особам з інвалідністю з числа старших солдатів, старших матросів, сержантського і старшинського складу строкової служби - у розмірі 110 відсотків, з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського і старшинського складу, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб молодшого складу Національної поліції, Служби судової охорони, Національного антикорупційного бюро України - 120 відсотків, з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб середнього і вищого складу Національної поліції, Служби судової охорони - 130 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для осіб з інвалідністю з числа рекрутів, солдатів і матросів строкової служби.

Розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#n223 ст. 22 Закону №2262-XII]) , починаючи з 2023 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2015 частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"].

==Призначення пенсії по інвалідності із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження==
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв’язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

''' В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.'''

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n527 ст. 54 Закону № 796]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF#Text Порядок № 1210] визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text Закону № 796] (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

''' ''У разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:'' '''
*з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
*на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв’язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;
*менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;
*менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;
*менше місяця та захворіла на променеву хворобу, пенсія обчислюється згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n555 статтею 57 Закону № 796.]
Пенсії призваних на військові збори військовозобов’язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.
==Призначення пенсії виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року==
Частиною 3 статті 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text Закону № 796] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF#Text Порядком № 1210] передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов’язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

''' П ''' = ''' Зс ''' х ''' Кзс ''' х ''' Кв/100% '''

де 
'''П''' - розмір пенсії; 
'''Зс''' - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; 
'''Кзс''' - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; 
'''Кв''' - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

''' Кзс ''' = ''' Зп(мін) х 5''' / '''Зс1'''

де 
'''Зп(мін)''' - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; 
'''Зс1''' - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. 
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

''' ''Щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до встановлених розмірів'' ''', виплачується у разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: 
I групи - 285 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 
II групи - 255 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 
III групи - 225 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

У разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться перерахунок зазначеної допомоги виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму.
==Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю==
Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону № 796 та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210] виплачується у таких розмірах:

''' ''особам, що належать до категорії 1:'' '''

''з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:'' 
особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; 
особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; 
особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні;

''для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:'' 
особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні; 
особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні; 
особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні;

''' '' особам, що належать до категорій 2-4:'' ''' 
особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; 
особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні; 
особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні;

''' '' дітям з інвалідністю, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 170,82 гривні.'' '''

Особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text "Про жертви нацистських переслідувань"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2195-15#Text "Про соціальний захист дітей війни",] таке '''підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.''' 
==Судова практика==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/101728934 ПОСТАНОВА] Другий апеляційний адміністративний суд Справа № 520/15247/21 від 08.12.2021 року 
[https://ips.ligazakon.net/document/view/KS21003?ed=2021_04_07 РІШЕННЯ] КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ДРУГИЙ СЕНАТ N 1-р(II)/2021 від 7.04.2021 року
== Див.також ==
[[Компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]

[[Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]

Особливості обчислення стажу роботи, служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

2025-09-15T13:19:34Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
<div align="justify">
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
</div>
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-20#Text Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
==Загальні положення призначення пенсії громадянам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ==
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

''До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.''

Пенсійне забезпечення осіб, які були учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або є потерпілими від Чорнобильської катастрофи здійснюється відповідно до Закону [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон)]:

'''Пенсії таким особам встановлюються у вигляді:'''
*державної пенсії;
*додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, або щомісячної доплати до державної пенсії.
'''Право на пенсію за Законом мають:'''
*учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
*потерпілі від Чорнобильської катастрофи. Встановлення пільг і компенсацій здійснюється відповідно до визначених категорії осіб (1,2,3,4), які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

== Призначення пенсії громадянам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ==
Відповідно до статті 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом Української РСР “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”] ( 796-12 ) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n532 Статтею 55 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”] передбачено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n105 Статтею 14 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”] визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій:

'''Категорія 1:''' особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі на променеву хворобу; 
'''Категорія 2:''' учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: 
*з моменту аварії до 1.07.1986 року – незалежно від кількості робочих днів;
*з 1.07.1986 року по 31.12.1986 року – не менше 5 календарних днів;
*у 1987 році – не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
*евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
*особи, які постійно проживали у зоні безумовного відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. 
'''Категорія 3:''' учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: 
*у зоні відчуження з 1.07.1986 року по 31.12.1986 року – від 1 до 5 календарних днів;
*у зоні відчуження в 1987 році – від 1 до 14 календарних днів;
* у зоні відчуження в 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів;
* на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві – не менше 14 календарних днів у 1986 році;
'''а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:'''
*постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1.01.1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а на території зони гарантованого добровільного відселення – не менше 3 років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
* постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше 3 років; 
'''Категорія 4:''' особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4 років.

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
*державної пенсії;
*додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
== Особливості застосування положень спеціального характеру при обчислення стажу роботи, служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС==
<div align="justify">
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n178 Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

З пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] слідує, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії зокрема і відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»], їй призначається одна пенсія за її вибором. 
Відповідно до статті 71 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. 
Частиною 3 статті 55 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] встановлено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і цього Закону.

Згідно частини 2 статті 56 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85 % заробітку.

Порівнюючи положення частини 2 статті 56, статті 57 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] та частини 1 статті 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»], можна прийти до висновку, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії за понад встановлений мінімальний стаж роботи, має пільговий характер власне щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок.

Крім цього, на основі аналізу пенсійного законодавства починаючи з 01 січня 2004 року, з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] без врахування положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] від 09.07.2003 № 1058-IV] є неможливим; і навпаки застосування окремих положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»].

'''При наявності у пенсіонерів, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, права на тотожні пенсійні виплати застосуванню підлягають положення спеціального характеру, в цьому випадку''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]. 
Таким чином, потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи особа має право на одержання пенсії на умовах, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом № 796-ХІІ], яким чином фінансується пенсія (Державний бюджет, бюджет Пенсійного фонду тощо) юридичного значення не має.
==Збільшення розміру чорнобильських пенсій==
Частиною 2 статті 56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”] право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи:
{| class="wikitable"
|-
!'''Необхідний стаж''' !! '''Збільшення розміру пенсії'''
|-
| чоловіки - 20 років, жінки - 15 років||на 1% заробітку за кожний наступний рік такої роботи, але не вище 75% заробітку
|-
|громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше || на 1% заробітку за кожний наступний рік такої роботи не вище 85% заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
|}
'''Обчислення середньомісячного заробітку для призначення чорнобильської пенсії провадиться відповідно до''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"].
==Визначення заробітку для призначення пенсії, особам, які пропрацювали на територіях радіоактивного забруднення строк менше ніж 12 місяців==
{| class="wikitable"
|-
!'''Який період відпрацьовано на територіях радіоактивного забруднення'''!!'''Механізм визначення середньомісячного заробітку'''
|-
|менше 12 місяців||середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців
|-
|не менше 30 календарних днів у двох місяцях || середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи
|-
|менше місяця||середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі
|}
'''21 липня 2021 року''' набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-20#Text Закон України від 29.06.2021 № 1584-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”] в частині '''визначення мінімальних розмірів пенсій по інвалідності та розмірів мінімальних пенсійних виплат'''.

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв’язку смерті з Чорнобильською катастрофою. 
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

'''В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:''' 
для '''I групи''' інвалідності - 6000 гривень; 
для '''II групи''' інвалідності - 4800 гривень; 
для '''III групи''' інвалідності - 3700 гривень; 
для '''дітей з інвалідністю''' - 3700 гривень.

Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n671 статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"].
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
==Узагальнення судової практик==

* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96822604 Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 520/12609/19];'''
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/61784670 Постанова ВСУ від 20.09.2016 року у справі №1601/12900/12];'''

==Див.також==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B8 Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B8 Пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]

Особливості обчислення стажу роботи, служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

2025-09-15T12:20:03Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
<div align="justify">
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
</div>
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-20#Text Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
==Загальні положення призначення пенсії громадянам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ==
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

''До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.''

Пенсійне забезпечення осіб, які були учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або є потерпілими від Чорнобильської катастрофи здійснюється відповідно до Закону [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон)]:

'''Пенсії таким особам встановлюються у вигляді:'''
*державної пенсії;
*додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, або щомісячної доплати до державної пенсії.
'''Право на пенсію за Законом мають:'''
*учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
*потерпілі від Чорнобильської катастрофи. Встановлення пільг і компенсацій здійснюється відповідно до визначених категорії осіб (1,2,3,4), які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

== Призначення пенсії громадянам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ==
Відповідно до статті 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом Української РСР “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”] ( 796-12 ) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n532 Статтею 55 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”] передбачено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n105 Статтею 14 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”] визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій:

'''Категорія 1:''' особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі на променеву хворобу; 
'''Категорія 2:''' учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: 
*з моменту аварії до 1.07.1986 року – незалежно від кількості робочих днів;
*з 1.07.1986 року по 31.12.1986 року – не менше 5 календарних днів;
*у 1987 році – не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
*евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
*особи, які постійно проживали у зоні безумовного відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. 
'''Категорія 3:''' учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: 
*у зоні відчуження з 1.07.1986 року по 31.12.1986 року – від 1 до 5 календарних днів;
*у зоні відчуження в 1987 році – від 1 до 14 календарних днів;
* у зоні відчуження в 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів;
* на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві – не менше 14 календарних днів у 1986 році;
'''а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:'''
*постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1.01.1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а на території зони гарантованого добровільного відселення – не менше 3 років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
* постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше 3 років; 
'''Категорія 4:''' особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4 років.

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
*державної пенсії;
*додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
== Особливості застосування положень спеціального характеру при обчислення стажу роботи, служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС==
<div align="justify">
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n178 Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

З пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] слідує, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії зокрема і відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»], їй призначається одна пенсія за її вибором. 
Відповідно до статті 71 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. 
Частиною 3 статті 55 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] встановлено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і цього Закону.

Згідно частини 2 статті 56 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85 % заробітку.

Порівнюючи положення частини 2 статті 56, статті 57 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] та частини 1 статті 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»], можна прийти до висновку, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії за понад встановлений мінімальний стаж роботи, має пільговий характер власне щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок.

Крім цього, на основі аналізу пенсійного законодавства починаючи з 01 січня 2004 року, з впровадженням в Україні пенсійної реформи, призначення та перерахунок трудових пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, лише на підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»] без врахування положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] від 09.07.2003 № 1058-IV] є неможливим; і навпаки застосування окремих положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] не є перешкодою до використання до цієї категорії осіб при обрахунку пенсії [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»].

'''При наявності у пенсіонерів, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, права на тотожні пенсійні виплати застосуванню підлягають положення спеціального характеру, в цьому випадку''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]. 
Таким чином, потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи особа має право на одержання пенсії на умовах, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом № 796-ХІІ], яким чином фінансується пенсія (Державний бюджет, бюджет Пенсійного фонду тощо) юридичного значення не має.
==Збільшення розміру чорнобильських пенсій==
Частиною 2 статті 56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”] право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи:
{| class="wikitable"
|-
!'''Необхідний стаж''' !! '''Збільшення розміру пенсії'''
|-
| чоловіки - 20 років, жінки - 15 років||на 1% заробітку за кожний наступний рік такої роботи, але не вище 75% заробітку
|-
|громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше || на 1% заробітку за кожний наступний рік такої роботи не вище 85% заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
|}
'''Обчислення середньомісячного заробітку для призначення чорнобильської пенсії провадиться відповідно до''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"].
==Визначення заробітку для призначення пенсії, особам, які пропрацювали на територіях радіоактивного забруднення строк менше ніж 12 місяців==
{| class="wikitable"
|-
!'''Який період відпрацьовано на територіях радіоактивного забруднення'''!!'''Механізм визначення середньомісячного заробітку'''
|-
|менше 12 місяців||середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців
|-
|не менше 30 календарних днів у двох місяцях || середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи
|-
|менше місяця||середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі
|}
'''21 липня 2021 року''' набрав чинності Закон України від 29.06.2021 № 1584-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині '''визначення мінімальних розмірів пенсій по інвалідності та розмірів мінімальних пенсійних виплат'''.

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв’язку смерті з Чорнобильською катастрофою. 
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

'''В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:''' 
для '''I групи''' інвалідності - 6000 гривень; 
для '''II групи''' інвалідності - 4800 гривень; 
для '''III групи''' інвалідності - 3700 гривень; 
для '''дітей з інвалідністю''' - 3700 гривень.

Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
==Узагальнення судової практик==

* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96822604 Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 520/12609/19];'''
* '''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/61784670 Постанова ВСУ від 20.09.2016 року у справі №1601/12900/12];'''

==Див.також==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B8 Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B8 Пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]

Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

2025-07-30T08:42:29Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023 № 3450-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені ст. ст. 1269- -1273, 1276-1277, 1283, 1298 ЦК України,''' обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи, при цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.'''

Зазначені строки застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (до 30.01.2024 року)], а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.
|}

== Прийняття спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 ст. ст. 1268], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5933 1270 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96669002 № 204/2707/19] (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
=== Місце відкриття спадщини ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5707 ст. 1221 ЦК України] місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право".]

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, ''якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована РФ територія (протягом усього періоду тимчасової окупації такої території та 6-ти місяців після завершення тимчасової окупації), щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі'', заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, '''в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.'''

* У разі якщо місцем відкриття спадщини є вищезазначені населені пункти або території, а також у разі заведення спадкової справи не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#top ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини"], ''тобто до 30.01.2024 року'', вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи '''здійснюється за місцем подання першої заяви'''.
* Якщо місцем подання першої заяви є населений пункт або території, зазначені вище, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини здійснюється '''за місцем подання першої заяви про видачу свідоцтва''' в населеному пункті або на території, що не входить до переліку зазначених населених пунктів та територій.

=== Процедура спадкування ===
[[Файл:Порядок прийняття спадщини.jpg|міні|Порядок оформлення спадщини]]
Протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця, особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину.

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.

Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6060 ст. 1298 ЦК України]).

'''Документи, які необхідні для прийняття спадщини:'''
* паспорт;
* ідентифікаційний номер;
* свідоцтво про смерть;
* у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
* у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
* правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.
== Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ==
Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав:
* за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
* на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5939 ст. 1272 ЦК України] позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:'''
# За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
# За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
=== Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини===
'''Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:'''
* тривала хвороба спадкоємця;
* перебування спадкоємця тривалий час за межами України
'''Важливо!''' Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243588?fbclid=IwAR1Ygh2FyBqkAD2qjxOWhQ1i7beAEH0sXJlT6CBXUe4182X7iooThR3oRR8 № 589/1863/13-ц];
* відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* необізнаність спадкоємця про наявність заповіту ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]);
* велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
* складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
* перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17]);
* необхідність отримання свідоцтва про смерть спадкодавиці з апостилем, оскільки її смерть настала за кордоном ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/112967200 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18]);
* тощо. При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.
Разом з цим, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] зазначено, що судами '''не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:'''
* юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
* необізнаність особи про наявність спадкового майна;
* похилий вік;
* непрацездатність;
* встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
* невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
* відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
* несприятливі погодні умови;
* перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"] '''повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.''' Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
===Належні відповідачі===
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).
=== Куди звертатися?===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони '''пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини''', якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025 рік становить 1211 грн. 20 коп.).

Див. додатково [https://dk.pl.court.gov.ua/sud1606/justichelp/616 Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|'''Правова позиція суду'''
|'''Рішення суду'''
|-
|Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: • склад спадщини; • коло спадкоємців; • матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97174867 Постанова ОП КЦС ВС від 24.05.2021 у справі № 671/22/19]
|-
|У випадку, коли місцем відкриття спадщини є територія України, і до складу спадщини включаються права на нерухомість, спадкова справа відкривається компетентним органом (нотаріусом) України, із застосуванням законодавства України, який здійснює оформлення спадкових прав і видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території України. А оформлення спадкових прав і видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території РФ здійснюється компетентним органом Російської Федерації, але на підставі і з урахуванням відомостей (коло спадкоємців, які прийняли спадщину, розмір їх часток у спадщині тощо), наявних у спадковій справі, заведеній компетентним органом (нотаріусом) України. Для спадкових правовідносин за правильно визначеним місцем відкриття спадщини не може породжувати правові наслідки факт оформлення спадщини за неправильно визначеним місцем відкриття спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493136 Постанова КЦС ВС від 06.11.2019 у справі № 483/637/16-ц]
|-
|Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103844358 Постанова ОП КЦС ВС від 14.02.2022 в справі № 243/13575/19]
|-
|Тлумачення частини першої та четвертої статті 1236 ЦК України дозволяє зробити висновок, що заповітом може бути охоплено: (а) ті права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення; не тільки права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, а й ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74439885 Постанова КЦС ВС від 23.05.2018 у справі № 285/1055/16-ц (провадження № 61-21778св18)]
|-
|При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/82797694 Постанова КЦС ВС від 26.06.2019 по справі № 369/3186/17]
|-
|Аналіз статті 225 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, не може належати набувач за договором довічного утримання (догляду) з яким спадкодавець (відчужувач) вчинив цей договір. Оспорювання спадкоємцем відчужувача договору довічного утримання (догляду) не свідчить про порушення заповітом спадкодавця (відчужувача) цивільних прав або інтересів набувача.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913101 Постанова КЦС ВС від 08.12.2021 у справі № 752/18370/16-ц]
|-
|В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75068671 Постанова КЦС ВС від 20.06.2018 у справі № 643/1216/15-ц]
|-
|Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95815630 Постанова КЦС ВС від 23.03.2021 у справі № 643/14592/18]
|-
|Перебування у депресії у зв'язку зі смертю чоловіка, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв'язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц]
|-
|Інформація з кримінального провадження та висновок судово-медичного експерта не є належними доказами реєстрації факту смерті особи
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95681982 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17]
|-
|Неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіт є поважною причиною строку для прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221522?fbclid=IwAR30kJpTYrDoWNI6bC_J07_ITNVJj1z7FNOp3xOcuIsuKePsSaX7cxDCMtM Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19]
|-
|Народження дитини спадкоємцем незадовго до смерті спадкодавця, її лікування в умовах стаціонару в період строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважними причинами, та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88232349 Постанова Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17]
|-
|Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/100352205 Постанова Верховного Суду 12.10.2021 у справі № 953/8112/20]
|}
== Див. також ==
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
* [[Особливості прийняття спадщини дитиною]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

2025-07-10T11:57:44Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023 № 3450-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1309-2023-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2023 № 1309 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців»] внесені зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] та виключено підпункти 8-14, якими передбачалось затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна (далі – перелік), а також перелік критеріїв, яким мав відповідати нотаріус для включення до нього. У зв’язку з цим наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2024 № 7/5 '''наказ Міністерства юстиції України від 03.05.2022 № 1760/5 «Про затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» (зі змінами) визнано таким, що втратив чинність.'''

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені ст. ст. 1269- -1273, 1276-1277, 1283, 1298 ЦК України,''' обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи, при цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.'''
Зазначені строки застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (до 30.01.2024 року)], а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.
|}

== Прийняття спадщини ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 1268, 1270 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96669002 № 204/2707/19] (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
=== Місце відкриття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1221 ЦК України] місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право".]

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, ''якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована РФ територія (протягом усього періоду тимчасової окупації такої території та 6-ти місяців після завершення тимчасової окупації), щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі'', заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, '''в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.'''

* У разі якщо місцем відкриття спадщини є вищезазначені населені пункти або території, а також у разі заведення спадкової справи не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#top ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини"], ''тобто до 30.01.2024 року'', вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи '''здійснюється за місцем подання першої заяви'''.
* Якщо місцем подання першої заяви є населений пункт або території, зазначені вище, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини здійснюється '''за місцем подання першої заяви про видачу свідоцтва''' в населеному пункті або на території, що не входить до переліку зазначених населених пунктів та територій.

=== Процедура спадкування ===
[[Файл:Порядок прийняття спадщини.jpg|міні|Порядок оформлення спадщини]]
Протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця, особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину.

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.

Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину (ст. 1298 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦК України]).

'''Документи, які необхідні для прийняття спадщини:'''
* паспорт;
* ідентифікаційний номер;
* свідоцтво про смерть;
* у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
* у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
* правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.
=== Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
== Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ==
Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав:
* за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
* на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
'''Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:'''
# За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
# За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
=== Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини===
'''Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:'''
* тривала хвороба спадкоємця;
* перебування спадкоємця тривалий час за межами України
'''Важливо!''' Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243588?fbclid=IwAR1Ygh2FyBqkAD2qjxOWhQ1i7beAEH0sXJlT6CBXUe4182X7iooThR3oRR8 № 589/1863/13-ц];
* відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* необізнаність спадкоємця про наявність заповіту ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]);
* велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
* складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
* перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17]);
* необхідність отримання свідоцтва про смерть спадкодавиці з апостилем, оскільки її смерть настала за кордоном ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/112967200 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18]);
* тощо. При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.
Разом з цим, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] зазначено, що судами '''не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:'''
* юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
* необізнаність особи про наявність спадкового майна;
* похилий вік;
* непрацездатність;
* встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
* невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
* відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
* несприятливі погодні умови;
* перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"] '''повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.''' Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
===Належні відповідачі===
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).
=== Куди звертатися?===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони '''пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини''', якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025 рік становить 1211 грн. 20 коп.).

Див. додатково [https://dk.pl.court.gov.ua/sud1606/justichelp/616 Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|'''Правова позиція суду'''
|'''Рішення суду'''
|-
|Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: • склад спадщини; • коло спадкоємців; • матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97174867 Постанова ОП КЦС ВС від 24.05.2021 у справі № 671/22/19]
|-
|У випадку, коли місцем відкриття спадщини є територія України, і до складу спадщини включаються права на нерухомість, спадкова справа відкривається компетентним органом (нотаріусом) України, із застосуванням законодавства України, який здійснює оформлення спадкових прав і видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території України. А оформлення спадкових прав і видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території РФ здійснюється компетентним органом Російської Федерації, але на підставі і з урахуванням відомостей (коло спадкоємців, які прийняли спадщину, розмір їх часток у спадщині тощо), наявних у спадковій справі, заведеній компетентним органом (нотаріусом) України. Для спадкових правовідносин за правильно визначеним місцем відкриття спадщини не може породжувати правові наслідки факт оформлення спадщини за неправильно визначеним місцем відкриття спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493136 Постанова КЦС ВС від 06.11.2019 у справі № 483/637/16-ц]
|-
|Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103844358 Постанова ОП КЦС ВС від 14.02.2022 в справі № 243/13575/19]
|-
|Тлумачення частини першої та четвертої статті 1236 ЦК України дозволяє зробити висновок, що заповітом може бути охоплено: (а) ті права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення; не тільки права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, а й ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74439885 Постанова КЦС ВС від 23.05.2018 у справі № 285/1055/16-ц (провадження № 61-21778св18)]
|-
|При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/82797694 Постанова КЦС ВС від 26.06.2019 по справі № 369/3186/17]
|-
|Аналіз статті 225 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, не може належати набувач за договором довічного утримання (догляду) з яким спадкодавець (відчужувач) вчинив цей договір. Оспорювання спадкоємцем відчужувача договору довічного утримання (догляду) не свідчить про порушення заповітом спадкодавця (відчужувача) цивільних прав або інтересів набувача.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913101 Постанова КЦС ВС від 08.12.2021 у справі № 752/18370/16-ц]
|-
|В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75068671 Постанова КЦС ВС від 20.06.2018 у справі № 643/1216/15-ц]
|-
|Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95815630 Постанова КЦС ВС від 23.03.2021 у справі № 643/14592/18]
|-
|Перебування у депресії у зв'язку зі смертю чоловіка, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв'язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц]
|-
|Інформація з кримінального провадження та висновок судово-медичного експерта не є належними доказами реєстрації факту смерті особи
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95681982 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17]
|-
|Неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіт є поважною причиною строку для прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221522?fbclid=IwAR30kJpTYrDoWNI6bC_J07_ITNVJj1z7FNOp3xOcuIsuKePsSaX7cxDCMtM Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19]
|-
|Народження дитини спадкоємцем незадовго до смерті спадкодавця, її лікування в умовах стаціонару в період строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважними причинами, та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88232349 Постанова Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17]
|-
|Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/100352205 Постанова Верховного Суду 12.10.2021 у справі № 953/8112/20]
|}
== Див. також ==
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
* [[Особливості прийняття спадщини дитиною]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

2025-07-10T11:53:58Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023 № 3450-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1309-2023-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2023 № 1309 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців»] внесені зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] та виключено підпункти 8-14, якими передбачалось затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна (далі – перелік), а також перелік критеріїв, яким мав відповідати нотаріус для включення до нього. У зв’язку з цим наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2024 № 7/5 '''наказ Міністерства юстиції України від 03.05.2022 № 1760/5 «Про затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» (зі змінами) визнано таким, що втратив чинність.'''

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені ст. ст. 1269- -1273, 1276-1277, 1283, 1298 ЦК України,''' обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи, при цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.'''
Зазначені строки застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (до 30.01.2024 року)], а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.
|}

== Прийняття спадщини ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 1268, 1270 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96669002 № 204/2707/19] (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
=== Місце відкриття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1221 ЦК України] місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право".]

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, ''якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована РФ територія (протягом усього періоду тимчасової окупації такої території та 6-ти місяців після завершення тимчасової окупації), щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі'', заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, '''в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.'''

* У разі якщо місцем відкриття спадщини є вищезазначені населені пункти або території, а також у разі заведення спадкової справи не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#top ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини"], ''тобто до 30.01.2024 року'', вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи '''здійснюється за місцем подання першої заяви'''.
* Якщо місцем подання першої заяви є населений пункт або території, зазначені вище, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини здійснюється '''за місцем подання першої заяви про видачу свідоцтва''' в населеному пункті або на території, що не входить до переліку зазначених населених пунктів та територій.

=== Процедура спадкування ===
[[Файл:Порядок прийняття спадщини.jpg|міні|Порядок оформлення спадщини]]
Протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця, особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину.

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу.

Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.

Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину (ст. 1298 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦК України]).

'''Документи, які необхідні для прийняття спадщини:'''
* паспорт;
* ідентифікаційний номер;
* свідоцтво про смерть;
* у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
* у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
* правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.
=== Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
== Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ==
Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав:
* за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
* на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
'''Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:'''
# За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
# За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
=== Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини===
'''Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:'''
* тривала хвороба спадкоємця;
* перебування спадкоємця тривалий час за межами України
'''Важливо!''' Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243588?fbclid=IwAR1Ygh2FyBqkAD2qjxOWhQ1i7beAEH0sXJlT6CBXUe4182X7iooThR3oRR8 № 589/1863/13-ц];
* відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* необізнаність спадкоємця про наявність заповіту ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]);
* велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
* складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
* перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17]);
* необхідність отримання свідоцтва про смерть спадкодавиці з апостилем, оскільки її смерть настала за кордоном ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/112967200 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18]);
* тощо. При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.
Разом з цим, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] зазначено, що судами '''не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:'''
* юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
* необізнаність особи про наявність спадкового майна;
* похилий вік;
* непрацездатність;
* встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
* невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
* відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
* несприятливі погодні умови;
* перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"] '''повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.''' Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
===Належні відповідачі===
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).
=== Куди звертатися?===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони '''пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини''', якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025 рік становить 1211 грн. 20 коп.).

Див. додатково [https://dk.pl.court.gov.ua/sud1606/justichelp/616 Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|'''Правова позиція суду'''
|'''Рішення суду'''
|-
|Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: • склад спадщини; • коло спадкоємців; • матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97174867 Постанова ОП КЦС ВС від 24.05.2021 у справі № 671/22/19]
|-
|У випадку, коли місцем відкриття спадщини є територія України, і до складу спадщини включаються права на нерухомість, спадкова справа відкривається компетентним органом (нотаріусом) України, із застосуванням законодавства України, який здійснює оформлення спадкових прав і видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території України. А оформлення спадкових прав і видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території РФ здійснюється компетентним органом Російської Федерації, але на підставі і з урахуванням відомостей (коло спадкоємців, які прийняли спадщину, розмір їх часток у спадщині тощо), наявних у спадковій справі, заведеній компетентним органом (нотаріусом) України. Для спадкових правовідносин за правильно визначеним місцем відкриття спадщини не може породжувати правові наслідки факт оформлення спадщини за неправильно визначеним місцем відкриття спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493136 Постанова КЦС ВС від 06.11.2019 у справі № 483/637/16-ц]
|-
|Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103844358 Постанова ОП КЦС ВС від 14.02.2022 в справі № 243/13575/19]
|-
|Тлумачення частини першої та четвертої статті 1236 ЦК України дозволяє зробити висновок, що заповітом може бути охоплено: (а) ті права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення; не тільки права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, а й ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74439885 Постанова КЦС ВС від 23.05.2018 у справі № 285/1055/16-ц (провадження № 61-21778св18)]
|-
|При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/82797694 Постанова КЦС ВС від 26.06.2019 по справі № 369/3186/17]
|-
|Аналіз статті 225 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, не може належати набувач за договором довічного утримання (догляду) з яким спадкодавець (відчужувач) вчинив цей договір. Оспорювання спадкоємцем відчужувача договору довічного утримання (догляду) не свідчить про порушення заповітом спадкодавця (відчужувача) цивільних прав або інтересів набувача.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913101 Постанова КЦС ВС від 08.12.2021 у справі № 752/18370/16-ц]
|-
|В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75068671 Постанова КЦС ВС від 20.06.2018 у справі № 643/1216/15-ц]
|-
|Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95815630 Постанова КЦС ВС від 23.03.2021 у справі № 643/14592/18]
|-
|Перебування у депресії у зв'язку зі смертю чоловіка, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв'язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц]
|-
|Інформація з кримінального провадження та висновок судово-медичного експерта не є належними доказами реєстрації факту смерті особи
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95681982 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17]
|-
|Неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіт є поважною причиною строку для прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221522?fbclid=IwAR30kJpTYrDoWNI6bC_J07_ITNVJj1z7FNOp3xOcuIsuKePsSaX7cxDCMtM Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19]
|-
|Народження дитини спадкоємцем незадовго до смерті спадкодавця, її лікування в умовах стаціонару в період строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважними причинами, та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88232349 Постанова Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17]
|-
|Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/100352205 Постанова Верховного Суду 12.10.2021 у справі № 953/8112/20]
|}
== Див. також ==
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
* [[Особливості прийняття спадщини дитиною]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

2025-07-10T11:50:43Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023 № 3450-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1309-2023-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2023 № 1309 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців»] внесені зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] та виключено підпункти 8-14, якими передбачалось затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна (далі – перелік), а також перелік критеріїв, яким мав відповідати нотаріус для включення до нього. У зв’язку з цим наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2024 № 7/5 '''наказ Міністерства юстиції України від 03.05.2022 № 1760/5 «Про затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» (зі змінами) визнано таким, що втратив чинність.'''

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені ст. ст. 1269- -1273, 1276-1277, 1283, 1298 ЦК України,''' обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи, при цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.'''
Зазначені строки застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#Text ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (до 30.01.2024 року)], а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.
|}

== Прийняття спадщини ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 1268, 1270 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96669002 № 204/2707/19] (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
=== Місце відкриття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1221 ЦК України] місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право".]

* У період дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, ''якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована РФ територія (протягом усього періоду тимчасової окупації такої території та 6-ти місяців після завершення тимчасової окупації), щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі'', заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, '''в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.'''

* У разі якщо місцем відкриття спадщини є вищезазначені населені пункти або території, а також у разі заведення спадкової справи не за місцем відкриття спадщини до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3450-20#top ЗУ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини"], ''тобто до 30.01.2024 року'', вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини та спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи '''здійснюється за місцем подання першої заяви'''.
* Якщо місцем подання першої заяви є населений пункт або території, зазначені вище, вчинення нотаріальних та інших дій нотаріусом щодо спадщини здійснюється '''за місцем подання першої заяви про видачу свідоцтва''' в населеному пункті або на території, що не входить до переліку зазначених населених пунктів та територій.

=== Процедура спадкування ===
[[Файл:Порядок прийняття спадщини.jpg|міні|Порядок оформлення спадщини]]
Протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця, особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину.

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу.

Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.

Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину (ст. 1298 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦК України]).

'''Документи, які необхідні для прийняття спадщини:'''
* паспорт;
* ідентифікаційний номер;
* свідоцтво про смерть;
* у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
* у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
* правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.
=== Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
== Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ==
Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав:
* за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
* на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
'''Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:'''
# За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
# За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
=== Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини===
'''Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:'''
* тривала хвороба спадкоємця;
* перебування спадкоємця тривалий час за межами України
'''Важливо!''' Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243588?fbclid=IwAR1Ygh2FyBqkAD2qjxOWhQ1i7beAEH0sXJlT6CBXUe4182X7iooThR3oRR8 № 589/1863/13-ц];
* відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* необізнаність спадкоємця про наявність заповіту ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]);
* велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
* складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
* перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17]);
* необхідність отримання свідоцтва про смерть спадкодавиці з апостилем, оскільки її смерть настала за кордоном ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/112967200 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18]);
* тощо. При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.
Разом з цим, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] зазначено, що судами '''не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:'''
* юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
* необізнаність особи про наявність спадкового майна;
* похилий вік;
* непрацездатність;
* встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
* невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
* відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
* несприятливі погодні умови;
* перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"] '''повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.''' Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
===Належні відповідачі===
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).
=== Куди звертатися?===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони '''пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини''', якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 рік становить 1211 грн. 20 коп.).

Див. додатково [https://dk.pl.court.gov.ua/sud1606/justichelp/616 Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|'''Правова позиція суду'''
|'''Рішення суду'''
|-
|Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: • склад спадщини; • коло спадкоємців; • матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97174867 Постанова ОП КЦС ВС від 24.05.2021 у справі № 671/22/19]
|-
|У випадку, коли місцем відкриття спадщини є територія України, і до складу спадщини включаються права на нерухомість, спадкова справа відкривається компетентним органом (нотаріусом) України, із застосуванням законодавства України, який здійснює оформлення спадкових прав і видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території України. А оформлення спадкових прав і видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території РФ здійснюється компетентним органом Російської Федерації, але на підставі і з урахуванням відомостей (коло спадкоємців, які прийняли спадщину, розмір їх часток у спадщині тощо), наявних у спадковій справі, заведеній компетентним органом (нотаріусом) України. Для спадкових правовідносин за правильно визначеним місцем відкриття спадщини не може породжувати правові наслідки факт оформлення спадщини за неправильно визначеним місцем відкриття спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493136 Постанова КЦС ВС від 06.11.2019 у справі № 483/637/16-ц]
|-
|Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103844358 Постанова ОП КЦС ВС від 14.02.2022 в справі № 243/13575/19]
|-
|Тлумачення частини першої та четвертої статті 1236 ЦК України дозволяє зробити висновок, що заповітом може бути охоплено: (а) ті права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення; не тільки права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, а й ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74439885 Постанова КЦС ВС від 23.05.2018 у справі № 285/1055/16-ц (провадження № 61-21778св18)]
|-
|При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/82797694 Постанова КЦС ВС від 26.06.2019 по справі № 369/3186/17]
|-
|Аналіз статті 225 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, не може належати набувач за договором довічного утримання (догляду) з яким спадкодавець (відчужувач) вчинив цей договір. Оспорювання спадкоємцем відчужувача договору довічного утримання (догляду) не свідчить про порушення заповітом спадкодавця (відчужувача) цивільних прав або інтересів набувача.
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913101 Постанова КЦС ВС від 08.12.2021 у справі № 752/18370/16-ц]
|-
|В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75068671 Постанова КЦС ВС від 20.06.2018 у справі № 643/1216/15-ц]
|-
|Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95815630 Постанова КЦС ВС від 23.03.2021 у справі № 643/14592/18]
|-
|Перебування у депресії у зв'язку зі смертю чоловіка, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв'язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц]
|-
|Інформація з кримінального провадження та висновок судово-медичного експерта не є належними доказами реєстрації факту смерті особи
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95681982 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17]
|-
|Неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіт є поважною причиною строку для прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221522?fbclid=IwAR30kJpTYrDoWNI6bC_J07_ITNVJj1z7FNOp3xOcuIsuKePsSaX7cxDCMtM Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19]
|-
|Народження дитини спадкоємцем незадовго до смерті спадкодавця, її лікування в умовах стаціонару в період строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважними причинами, та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88232349 Постанова Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17]
|-
|Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини
|[https://reyestr.court.gov.ua/Review/100352205 Постанова Верховного Суду 12.10.2021 у справі № 953/8112/20]
|}
== Див. також ==
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
* [[Особливості прийняття спадщини дитиною]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Права споживачів у приміщенні торговельного об’єкту. Чи має право охорона торговельного об'єкту перевіряти речі особи та/або особу?

2025-05-16T12:17:18Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/4616-17 Закон України "Про охоронну діяльність"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/833-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів»] 
== Визначення поняття споживач ==
'''Споживач''' - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника 
( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів]). 
Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. 
Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. 
Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди. 
== Права і обов’язки споживача ==
=== Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:===
* захист своїх прав державою;
* належну якість продукції та обслуговування;
* безпеку продукції;
* необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
* відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
* об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). 
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. '''Споживачі зобов'язані:'''

* перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
* в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
* користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
* з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

== Право особи не залишати речі в камері схову під час перебування в магазині ==
При вході до торговельного центрy Ви маєте право не здавати Ваші особисті речі, оскільки такий обов’язок жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачений. 
У разі, якщо Ви вирішили залишити свої речі у камері схову, закрили її на ключ, Ви як споживач уклали з торговельним центром безоплатний публічний договір зберігання, умови якого регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України. У той самий час зазвичай адміністрація торговельних закладів зазначає, що за збереження залишених речей вона відповідальність не несе, що суперечить нормам статей 942, 949–951 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], оскільки саме торговельний центр як зберігач відшкодовує збитки за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання. 
Крім того, абз.7-8 п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-п «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів»] передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах, та створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено. 
== Відповідальність за втрачені речі з камери сховища: ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] передбачено, що якщо людина залишає в камері схову магазину свою річ, зачиняє її на ключ та забирає його, то між покупцем та магазином формально укладається договір зберігання 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4484 ст. 950 ЦК України] "Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі" зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4488 ст. 951 ЦК України] збитки, завдані людині нестачею або пошкодженням речі, відшкодовує зберігач: у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості, при пошкодженні — в розмірі суми, на яку знизилась її вартість. Крім того, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що її не можна використати за первісним призначенням, покупець має право відмовитися від неї й вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
== Чи має право охорона торгівельного об’єкту перевіряти речі особи та/або особу? ==
Згідно із ст. 12 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4616-17 Закону України «Про охоронну діяльність]», лише за Вашою '''добровільною''' '''згодою''', персонал охорони має право під час здійснення пропускного режиму на об'єктах охорони проводити огляд Ваших речей. Статтею 289 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність

Якщо Ви не даєте згоду на обшук особистих речей, а охоронець вас не випускає з супермаркету чи погрожує — одразу викликайте поліцію. 
Персонал охорони торговельного центру не має права Вас затримувати або проводити особистий огляд чи огляд Ваших речей. Єдине, що може зробити персонал, – це викликати співробітників правоохоронних органів та попростити Вас їх дочекатися, але утримувати Вас, застосовуючи фізичний примус, вони не мають права . Відповідно до положень ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4616-17 16 Закону України «Про охоронну діяльність»] заходи фізичного впливу застосовуються персоналом охорони у чітко визначених Законом випадках, а затримання особи персоналом охорони не є адміністративним затриманням, та затримана особа негайно передається органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх осіб, а також проти осіб, які відповідно до законодавства є носіями спеціального статусу недоторканності, крім випадків учинення ними нападу, що становить загрозу життю та здоров'ю фізичних осіб, персоналу охорони, або збройного нападу чи збройного опору. 
Якщо адміністрація продовжує на вас тиснути (завела в кімнату охорони, відмовляється випускати з приміщення супермаркету, вимагає залишити свої документи) слід згадати про пункти 1,4 і 5 статті 19 Закону України «[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Про захист прав споживачів]», у яких йдеться про заборону нечесної підприємницької практики і агресивної діяльності. Відповідно до закону охорона супермаркету не має права затримувати вас, обмежувати вашу свободу. Поясніть, що це вже їм загрожує судовими або кримінальними розглядами.

На протиправні дії охоронників можна поскаржитися до інспекції у справах захисту прав споживачів, звернутись зі скаргою до прокуратури чи поліції або ж із позовом до суду. 
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Єдиний реєстр боржників

2025-02-17T13:59:57Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1126-16 Наказ Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 "Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження" (далі - Положення)]
== Про Реєстр ==
'''На сайті Міністерства юстиції України''' '''запрацював [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиний реєстр боржників]'''. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими.

'''Боржником''' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Єдиний реєстр боржників є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та створений з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників.

'''Єдиний реєстр боржників''' — систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження України та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
== Відомості, які містить Реєстр ==
'''Єдиний реєстр боржників містить такі відомості'''
* прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника — фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань боржника — юридичної особи;
* найменування органу або прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;
* найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти виконавця;
* номер виконавчого провадження;
* категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
Один боржник може мати кілька виконавчих проваджень щодо стягнення боргу. Вся ця інформація буде відображена у пошуковій системі Реєстру.

== Коли вноситься інформація до Єдиного реєстру боржників? ==
Відомості про боржника вносяться до '''[https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного реєстру боржників]''' одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в автоматизованій системі виконання рішень після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

'''Не вносяться до реєстру відомості щодо боржників''', якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, боржники, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржники за рішеннями немайнового характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1126-16#n252 пункт 4 розділу X Положення]).

'''Важливо! Реєстрація боржника в ЄРБ не звільняє його від виконання рішення'''.
== Обмеження для боржників ==
* заборона відкриття рахунків у банку;
* заборона нотаріусам на здійснення угод (продаж, купівля тощо);
* заборона на виїзд з країни (це найчастіше стосується неплатників аліментів);
* банки можуть заблокувати ваші поточні рахунки та списати з них борги.
== Виключення відомостей про боржника з Реєстру==
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
* про закінчення виконавчого провадження згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»];
* про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n370 пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»];
* про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов’язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
== Пошук інформації в Реєстрі ==
'''Пошук інформації через веб-сайт [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного реєстру] здійснюється за такими реквізитами:'''
# прізвище, ім'я, по батькові (за його наявності), число, місяць, рік народження боржника — фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
# найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань боржника — юридичної особи.
Окрім єдиного реєстру боржників також функціонує реєстр під назвою: [https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Автоматизована система виконавчого провадження], перевірка в ньому здійснюється за аналогічним принципом як і в реєстрі боржників і в ньому відображається інформація про виконавчі провадження тому рекомендується перевіряти дані в обох реєстрах.

0 800 356 917 – єдиний номер телефонної «гарячої лінії» органів державної виконавчої служби, громадяни можуть отримувати довідково-консультативну допомогу з питань примусового виконання рішень. Дзвінки безкоштовні та можуть здійснюватися як з мобільного, так і зі стаціонарного телефонів.

== Вартість ==
Пошук у реєстрі боржників, отримання витягу, інформації є безкоштовним.

== Див. також ==
* [[Відповідальність за несплату аліментів]]
* [[Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]

Відновлення втраченого правовстановлюючого документу

2025-01-16T10:25:25Z

Kryvosheia.Oksana: /* Що таке державна реєстрація права власності на нерухоме майно */

== Нормативна база ==
<div align="justify">
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України «Про інформацію»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
</div>
== Видача дублікатів втрачених, зіпсованих або пошкоджених документів ==
<div align="justify">
Документом, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n18 статті 1 Закону України “Про інформацію”] є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі і просторі. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0736-15#n237 з пунктом 13 глави 11 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженних Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5] особливим видом копії документа є дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу (диплома, свідоцтва, трудової книжки тощо), що має таку саму юридичну силу.

Орган, який видав/посвідчив правовстановлюючий документ на об’єкт нерухомого майна (будинок, квартиру), видає дублікат втраченого документа.
Чинним визнається дублікат, який:

* виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал;
* містить інформацію аналогічну інформації в оригіналі;
* містить відбиток печатки установи та підписи посадових осіб;
* містить у правому верхньому куті відмітку «Дублікат».

==Що таке державна реєстрація права власності на нерухоме майно ==
Це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n10 (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)]. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1806 (ч.4 ст.334 ЦК України)]. Нещодавно з'явилась можливість здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що виникло та зареєстроване в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2013 році за допомогою онлайн-сервісу державних послуг - Дія. При створені заяви в електронній формі, витяг у паперовій формі не видається. Проте витяг в електронній формі має таку саму юридичну силу, як і паперовий. Його можна роздрукувати та користуватися, як будь-яким іншим документом. Скористатися вказаною послугою особа може, лише якщо вона є одним із власників нерухомого майна, щодо якого подається заява ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 509 «Про запровадження експериментального проекту щодо отримання державним реєстратором прав на нерухоме майно за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що перебувають у розпорядженні комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації на паперових носіях, та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»]).

Цікава правова позиція зазначена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n138 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
==Де можна отримати дублікати втрачених або зіпсованих документів==
[[Файл:345237679 1686628448455344 6851060803483506753 n.jpg|міні|Як відновити знищені або втрачені документи на право власності.]]Втрата документа, його пошкодження чи зіпсування - явище не з приємних, однак не безвихідне. За загальним правилом, лише суб'єкт, що видавав документ, може видати його дублікат. Такими документами, які посвідчують право власності, можуть бути:
* договір купівлі-продажу;
* договір дарування;
* договір міни;
* свідоцтво про право власності;
* свідоцтво про право на спадщину тощо.
Для того, щоб його отримати необхідно подати письмову заяву до відповідного органу особисто або через представника за дорученням. Подати заяву на отримання копії заявник може особисто. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#n565 Статтею 53 Закону України “Про нотаріат”] встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. Дублікати втрачених заповітів та довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі, Єдиному реєстрі довіреностей. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. У разі відсутності інформація щодо особи, яка видавала документ, необхідну інформацію можна отримати, зробивши інформаційну довідку (при наявності електронного цифрового підпису для входу до системи) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, через Кабінет електронних сервісів.

Тобто, якщо втрачено оригінал документа, що встановлював право власності на будинок, квартиру чи іншу нерухомість, варто в першу чергу звернутися до нотаріуса, який посвідчував такий документ, або до органу місцевого самоврядування, який такий документ видавав, із заявою про видачу його дубліката.

Функцію з видачі дублікатів свідоцтв про право власності взамін загублених або пошкоджених реалізують центри надання адміністративних послуг. Послуга є безкоштовною. Для отримання дублікату свідоцтва про приватизацію в ЦНАП необхідно надати:

• заяву зі згодою всіх повнолітніх співвласників житла, які брали участь в приватизації (заповнюється в присутності адміністратора);

• копії паспортів або свідоцтв про народження для осіб, що не досягли 16-річного віку, які є співвласниками житла та оригінали документів для посвідчення;

• документ з поліції про те, що оригінал свідоцтва про право власності на житло був викрадений або втрачений;

• оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової інформації.
==Як відновити правовстановлюючий документ, виданий до 1 січня 2013 року==
Абзацом першим пункту 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n514 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] визначено, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації. Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа. Отже, у випадку втрати, пошкодження або зіпсування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою адміністрацією, державного акту на право власності на земельну ділянку, за видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа, '''необхідно звертатись саме до державного реєстратора.''' Загалом державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться державним реєстратором протягом 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. За бажанням особи, реєстраційні дії можуть вчинятись у менші строки, але доведеться сплатити додатково.
==Як відновити правовстановлюючий документ, виданий після 1 січня 2013 року==
Якщо ж власник загубив правовстановлюючий документ, виданий після 1 січня 2013 року, то дані про державну реєстрацію відповідних прав, враховуючи й відомості про підстави виникнення прав, вже є у Державному реєстрі. Спираючись на відомості, що занотовані у Державному реєстрі прав, особа здатна за законом вчиняти дії, результатом яких є набуття права власності на нерухомість, зміна або припинення таких прав. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 ''Підпункт 1.1 пункту 1 глави 2 розділу II'' Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] визначає, що правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється. Якщо ж право власності на нерухомість зареєстроване '''записом у Державному реєстрі прав – підтверджуючі документи не потрібні.''' Це встановлено пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text 3 глави 7 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], який передбачає, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об’єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
==Відновлення правовстановлюючого документу в судовому порядку==
<div align="justify">
В разі відсутності можливості отримати дублікат втрачених, пошкоджених чи зіпсованих документів через нотаріуса, ЦНАП, БТІ чи інших осіб, то питання може вирішитись в судовому порядку.

В залежності від того, з якої причини відсутні правоустановчі документи, визначається майбутній алгоритм дій в судовому порядку. Зокрема, заявами, що подаються до суду можуть бути: заяви про визнання права власності на майно, заяви про встановлення юридичного факту, заяви про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно. Так, наприклад, якщо правовстановлюючі документи на спадкове майно зберігаються у одного зі спадкоємців, який зумисно не надає їх нотаріусу, то вказане є підставою для звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно у вказаного спадкоємця. Після задоволення такого позову та витребування правовстановлюючих документів , оформлення права на спадкове майно здійснюється в нотаріальному порядку шляхом видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. Рішення суду при цьому стає правовстановлюючим документом. Якщо, наприклад, для прийняття спадщини відсутні будь які документи про право власності, то питання вирішується шляхом подачі заяви про визнання права власності на спадкове майно. Якщо особа втратила документи або вони були знищені внаслідок воєнних дій, то питання може бути вирішене до суду шляхом встановлення юридичного факт права власності або про визнання права власності на нерухомий об’єкт.

Зі змісту ст. 392 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] вбачається, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо попередньо вже було рішення суду про право власності на нерухомий об’єкт і було втрачене або знищене рішення суду, то необхідно звернутися до суду першої інстанції, де розглядалась відповідна справа, з заявою про видачу повторно рішення суду.
==Позовна заява==
Особою подається позов про визнання права власності на об’єкт нерухомості або про встановлення юридичного факту.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Згідно частини 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України] позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою. Метою є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який має підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв’язку з відсутністю у нього відповідного документа. За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Рішення суду при цьому стає правовстановлюючим документом.
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72664635 Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 06 березня 2018 року у справі № 507/129/18]
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87783186 Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 05 лютого 2020 року у справі № 484/17/20]

== Корисні посилання ==
* [https://legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/dokumenty.pdf Буклет "Як відновити втрачені документи"]

==Див. також==
*[[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]]
[[Категорія: Цивільне право]]

Відновлення втраченого правовстановлюючого документу

2025-01-16T10:21:12Z

Kryvosheia.Oksana: /* Що таке державна реєстрація права власності на нерухоме майно */

== Нормативна база ==
<div align="justify">
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України «Про інформацію»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
</div>
== Видача дублікатів втрачених, зіпсованих або пошкоджених документів ==
<div align="justify">
Документом, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n18 статті 1 Закону України “Про інформацію”] є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі і просторі. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0736-15#n237 з пунктом 13 глави 11 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженних Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5] особливим видом копії документа є дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу (диплома, свідоцтва, трудової книжки тощо), що має таку саму юридичну силу.

Орган, який видав/посвідчив правовстановлюючий документ на об’єкт нерухомого майна (будинок, квартиру), видає дублікат втраченого документа.
Чинним визнається дублікат, який:

* виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал;
* містить інформацію аналогічну інформації в оригіналі;
* містить відбиток печатки установи та підписи посадових осіб;
* містить у правому верхньому куті відмітку «Дублікат».

==Що таке державна реєстрація права власності на нерухоме майно ==
Це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n10 (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)]. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1806 (ч.4 ст.334 ЦК України)]. Нещодавно з'явилась можливість здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що виникло та зареєстроване в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2013 році за допомогою онлайн-сервісу державних послуг - Дія. При створені заяви в електронній формі, витяг у паперовій формі не видається. Проте витяг в електронній формі має таку саму юридичну силу, як і паперовий. Його можна роздрукувати та користуватися, як будь-яким іншим документом. Скористатися вказаною послугою особа може, лише якщо вона є одним із власників нерухомого майна, щодо якого подається заява. Слід звернути увагу, що послуга на сьогодні ( жовтень 2021 року) доступна в місті Харків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 509 «Про запровадження експериментального проекту щодо отримання державним реєстратором прав на нерухоме майно за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що перебувають у розпорядженні комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації на паперових носіях, та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»]).

Цікава правова позиція зазначена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n138 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
==Де можна отримати дублікати втрачених або зіпсованих документів==
[[Файл:345237679 1686628448455344 6851060803483506753 n.jpg|міні|Як відновити знищені або втрачені документи на право власності.]]Втрата документа, його пошкодження чи зіпсування - явище не з приємних, однак не безвихідне. За загальним правилом, лише суб'єкт, що видавав документ, може видати його дублікат. Такими документами, які посвідчують право власності, можуть бути:
* договір купівлі-продажу;
* договір дарування;
* договір міни;
* свідоцтво про право власності;
* свідоцтво про право на спадщину тощо.
Для того, щоб його отримати необхідно подати письмову заяву до відповідного органу особисто або через представника за дорученням. Подати заяву на отримання копії заявник може особисто. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#n565 Статтею 53 Закону України “Про нотаріат”] встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. Дублікати втрачених заповітів та довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі, Єдиному реєстрі довіреностей. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. У разі відсутності інформація щодо особи, яка видавала документ, необхідну інформацію можна отримати, зробивши інформаційну довідку (при наявності електронного цифрового підпису для входу до системи) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, через Кабінет електронних сервісів.

Тобто, якщо втрачено оригінал документа, що встановлював право власності на будинок, квартиру чи іншу нерухомість, варто в першу чергу звернутися до нотаріуса, який посвідчував такий документ, або до органу місцевого самоврядування, який такий документ видавав, із заявою про видачу його дубліката.

Функцію з видачі дублікатів свідоцтв про право власності взамін загублених або пошкоджених реалізують центри надання адміністративних послуг. Послуга є безкоштовною. Для отримання дублікату свідоцтва про приватизацію в ЦНАП необхідно надати:

• заяву зі згодою всіх повнолітніх співвласників житла, які брали участь в приватизації (заповнюється в присутності адміністратора);

• копії паспортів або свідоцтв про народження для осіб, що не досягли 16-річного віку, які є співвласниками житла та оригінали документів для посвідчення;

• документ з поліції про те, що оригінал свідоцтва про право власності на житло був викрадений або втрачений;

• оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової інформації.
==Як відновити правовстановлюючий документ, виданий до 1 січня 2013 року==
Абзацом першим пункту 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n514 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] визначено, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації. Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа. Отже, у випадку втрати, пошкодження або зіпсування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою адміністрацією, державного акту на право власності на земельну ділянку, за видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа, '''необхідно звертатись саме до державного реєстратора.''' Загалом державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться державним реєстратором протягом 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. За бажанням особи, реєстраційні дії можуть вчинятись у менші строки, але доведеться сплатити додатково.
==Як відновити правовстановлюючий документ, виданий після 1 січня 2013 року==
Якщо ж власник загубив правовстановлюючий документ, виданий після 1 січня 2013 року, то дані про державну реєстрацію відповідних прав, враховуючи й відомості про підстави виникнення прав, вже є у Державному реєстрі. Спираючись на відомості, що занотовані у Державному реєстрі прав, особа здатна за законом вчиняти дії, результатом яких є набуття права власності на нерухомість, зміна або припинення таких прав. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 ''Підпункт 1.1 пункту 1 глави 2 розділу II'' Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] визначає, що правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється. Якщо ж право власності на нерухомість зареєстроване '''записом у Державному реєстрі прав – підтверджуючі документи не потрібні.''' Це встановлено пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text 3 глави 7 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], який передбачає, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об’єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
==Відновлення правовстановлюючого документу в судовому порядку==
<div align="justify">
В разі відсутності можливості отримати дублікат втрачених, пошкоджених чи зіпсованих документів через нотаріуса, ЦНАП, БТІ чи інших осіб, то питання може вирішитись в судовому порядку.

В залежності від того, з якої причини відсутні правоустановчі документи, визначається майбутній алгоритм дій в судовому порядку. Зокрема, заявами, що подаються до суду можуть бути: заяви про визнання права власності на майно, заяви про встановлення юридичного факту, заяви про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно. Так, наприклад, якщо правовстановлюючі документи на спадкове майно зберігаються у одного зі спадкоємців, який зумисно не надає їх нотаріусу, то вказане є підставою для звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом витребування правовстановлюючих документів на майно у вказаного спадкоємця. Після задоволення такого позову та витребування правовстановлюючих документів , оформлення права на спадкове майно здійснюється в нотаріальному порядку шляхом видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. Рішення суду при цьому стає правовстановлюючим документом. Якщо, наприклад, для прийняття спадщини відсутні будь які документи про право власності, то питання вирішується шляхом подачі заяви про визнання права власності на спадкове майно. Якщо особа втратила документи або вони були знищені внаслідок воєнних дій, то питання може бути вирішене до суду шляхом встановлення юридичного факт права власності або про визнання права власності на нерухомий об’єкт.

Зі змісту ст. 392 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] вбачається, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо попередньо вже було рішення суду про право власності на нерухомий об’єкт і було втрачене або знищене рішення суду, то необхідно звернутися до суду першої інстанції, де розглядалась відповідна справа, з заявою про видачу повторно рішення суду.
==Позовна заява==
Особою подається позов про визнання права власності на об’єкт нерухомості або про встановлення юридичного факту.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Згідно частини 1 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України] позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою. Метою є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який має підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв’язку з відсутністю у нього відповідного документа. За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Рішення суду при цьому стає правовстановлюючим документом.
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72664635 Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 06 березня 2018 року у справі № 507/129/18]
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87783186 Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 05 лютого 2020 року у справі № 484/17/20]

== Корисні посилання ==
* [https://legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/dokumenty.pdf Буклет "Як відновити втрачені документи"]

==Див. також==
*[[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]]
[[Категорія: Цивільне право]]

Порядок пред'явлення позову про стягнення коштів виплачених в рахунок завдатку. Правова позиція. Судова практика

2025-01-14T10:48:28Z

Kryvosheia.Oksana: /* Поняття, ознаки, функції та предмет завдатку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Ogljad_KGS.pdf Огляд судової практики Верховного Суду щодо забезпечення виконання зобов’язань]

== Поняття, ознаки, функції та предмет завдатку ==
<div align="justify">
Відповідно до ч. 1 ст. 570 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Отже, Завдаток – це грошова сума або рухоме майно, яку сплачує покупець (споживач) продавцю (кредиторові) в рахунок належних платежів, що мають бути сплачені ним за договором, з метою підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Тобто, сума коштів, сплачена як завдаток (так само як і аванс), включається до загальної ціни товару. Відмінність завдатку та авансу полягає у наслідках, які настають у разі порушення умов договору однією із сторін (покупцем або продавцем).

Аналіз цього визначення дозволяє виділити наступні '''ознаки завдатку''':

а) як завдаток може передаватися грошова сума або рухоме майно. А враховуючи те, що відповідно до ст. 190 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] майном є речі, а також майнові права та обов'язки, закон допускає передачу в якості завдатку рухомих речей та майнових прав. На практиці завдаток найчастіше передається у вигляді грошової суми. Майновий завдаток майже не зустрічається. Сума завдатку (вартість рухомого майна, що передається як завдаток) може бути будь-якою, однак вона обов'язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов'язання (вартість рухомого майна, що передається за зобов'язанням). В противному випадку така передача буде не передачею завдатку, а виконанням зобов'язання;

б) завдатком може бути забезпечено лише зобов'язання, що випливає з договору. Інакше кажучи, позадоговірні зобов'язання завдатком не забезпечуються;

в) завдаток виконує три основні функції:

- платіжну (завдаток видається в рахунок належних за договором платежів);

- підтверджувальну (передачею завдатку боржник підтверджує наявність основного зобов'язання);

- забезпечувальну (встановлення негативних наслідків невиконання зобов'язання, забезпеченого завдатком, гарантує виконання такого зобов'язання.

Завдаток є способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три '''функції''': доказову, забезпечувальну і платіжну.

* Доказова функція виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.
* Забезпечувальна функція є в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання.

* Платіжна функція виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, таким чином, він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання.

'''Предметом''' '''завдатку''' є грошова сума, рухоме майно, речі матеріального світу, які можна вільно переміщувати у просторі (наприклад, велосипед, мобільний телефон тощо). Речі, на які накладена заборона на вільний обіг, не можна використовувати у вигляді завдатку.
</div>
== Форма та істотні умови договору завдатку ==
<div align="justify">
Відповідно до ч.1 ст. 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] письмова форма договору про внесення завдатку є обов’язковою. Проста розписка не буде належним доказом здійснення правочину в письмовій формі. Умова про внесення завдатку може бути включена до договору, виконання якого забезпечується таким чином. В разі, якщо письмова форма не додержана, то на підставі ч2. ст. 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] угода про передачу завдатку є нікчемною, а як наслідок недійсною.

Закон не встановлює переліку істотних умов договору завдатку, однак аналіз сформованої практики дозволяє зробити наступні висновки, щодо істотних умов договору завдатку.

Отже, договір завдатку повинен містити дані про основний договір, виконання якого забезпечене завдатком, розмір грошової суми (вартість майна) переданої в якості завдатку, перелік дій (випадків бездіяльності) сторін договору, які тягнуть за собою настання наслідків, передбачених Цивільним кодексом України та самим договором завдатку, порядок і терміни повернення завдатку винною стороною.
</div>

== Сторони договору завдатку ==
<div align="justify">
Сторонами при укладанні договору завдатку можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Цивільна правоздатність та дієздатність осіб встановлена ст. ст. 46, 47 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України.]
</div>

== Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком ==
<div align="justify">
Наслідки порушення зобов'язання забезпеченого завдатком встановлені в
ст. 571 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України.] Завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.
Сторона винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
</div>
== Досудове врегулювання спору пов’язаного із стягненням коштів виплачених в рахунок завдатку ==
<div align="justify">
Досудове врегулювання спору — процес, який направлений на вирішення спірних питань, не доводячи справу до суду за допомогою домовленостей. Досудове врегулювання включає в себе договірний процес, який супроводжується претензійним листуванням. Одна сторона висуває свої вимоги у вигляді претензії, в якій все детально обґрунтовує причини та підстави для повернення коштів. Таким чином, для досудового врегулювання питання щодо необхідності повернення коштів виплачених боржником кредитору в якості завдатку направляється письмова претензія. Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона і пред'явити до неї відповідні вимоги.
</div>
== Вирішення спору судом ==
<div align="justify">
У випадку вирішення спору фізичними особами в судовому порядку регулювання здійснюється згідно вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]. Право на звернення осіб за захистом встановлюється ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільно процесуального кодексу] України. Позовна заява складається відповідно до ст. 175 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України:] 1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. 2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. 3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місце знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. 5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Обов’язковою умовою пред’явлення позову є саме встановлення вини кредитора у невиконанні зобов’язання.

== Судова практика ==

Частиною 4 статті 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8001 ЦПК України] визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

'''''Правові висновки щодо застосування норм права при розгляді справ щодо невиконання зобов'язань забезпечених завдатком, викладені у постановах Верховного суду України:'''''

'''від 11.10.2019 у справі № 569/12745/13-ц''', в якій судом зазначено, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договорів в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Так, судом розглядалась справа за позовом особи про стягнення завдатку та додаткової суми в розмірі завдатку. Позивач посилався на те, що між нею та відповідачем було укладено договір завдатку, за умовами якого останній зобов'язався продати належний йому магазин, а позивач зобов'язувався сплатити відповідачу у визначений договором строк вартість магазину.

На підтвердження виконання зобов'язань і на забезпечення його виконання позивачем передано відповідачу завдаток в розмірі 10 000,00 доларів США. Проте згодом відповідач відмовився від виконання взятого на себе зобов'язання та повернув позивачу 5 500,00 доларів США

Верховний Суд виходить з того, що договір купівлі-продажу майна, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладений не був, сторони домовилися укласти такий договір в майбутньому, уклавши договір завдатку, який відповідно до частини четвертої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1155 203], частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1239 219 ЦК України], не був нотаріально посвідчений і є нікчемним з моменту його укладення, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що отримана відповідачем грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

Таку ж позицію ВССУ викладено у справі про стягнення грошових коштів, переданих за попереднім договором купівлі-продажу нежитлових будівель та обладнання ('''ухвала ВССУ від 14.12.2016 у справі № 676/9189/14-ц''').

'''від 23.07.2018 у справі № 461/5297/16-ц''' роз'яснюється, коли можливо стягнути завдаток, а коли така передана сума є авансом.

У вказані постанові суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2782 546 ЦК України] виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2877 570 ЦК України] завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2877 570 ЦК України] поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Вказаний висновок судів узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України '''від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12'''.

</div>
[[Категорія: Цивільне право‏‎]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок пред'явлення позову про стягнення коштів виплачених в рахунок завдатку. Правова позиція. Судова практика

2025-01-14T10:47:35Z

Kryvosheia.Oksana: Перевірено чинність законодавства та додано фунції завдатку

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Ogljad_KGS.pdf Огляд судової практики Верховного Суду щодо забезпечення виконання зобов’язань]

== Поняття, ознаки, функції та предмет завдатку ==
<div align="justify">
Відповідно до ч. 1 ст. 570 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Отже, Завдаток – це грошова сума або рухоме майно, яку сплачує покупець (споживач) продавцю (кредиторові) в рахунок належних платежів, що мають бути сплачені ним за договором, з метою підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Тобто, сума коштів, сплачена як завдаток (так само як і аванс), включається до загальної ціни товару. Відмінність завдатку та авансу полягає у наслідках, які настають у разі порушення умов договору однією із сторін (покупцем або продавцем).

Аналіз цього визначення дозволяє виділити наступні ознаки завдатку:

а) як завдаток може передаватися грошова сума або рухоме майно. А враховуючи те, що відповідно до ст. 190 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] майном є речі, а також майнові права та обов'язки, закон допускає передачу в якості завдатку рухомих речей та майнових прав. На практиці завдаток найчастіше передається у вигляді грошової суми. Майновий завдаток майже не зустрічається. Сума завдатку (вартість рухомого майна, що передається як завдаток) може бути будь-якою, однак вона обов'язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов'язання (вартість рухомого майна, що передається за зобов'язанням). В противному випадку така передача буде не передачею завдатку, а виконанням зобов'язання;

б) завдатком може бути забезпечено лише зобов'язання, що випливає з договору. Інакше кажучи, позадоговірні зобов'язання завдатком не забезпечуються;

в) завдаток виконує три основні функції:

- платіжну (завдаток видається в рахунок належних за договором платежів);

- підтверджувальну (передачею завдатку боржник підтверджує наявність основного зобов'язання);

- забезпечувальну (встановлення негативних наслідків невиконання зобов'язання, забезпеченого завдатком, гарантує виконання такого зобов'язання.

Завдаток є способом забезпечення тільки договірних зобов’язань і виконує три функції: доказову, забезпечувальну і платіжну.

* Доказова функція виражається в тому, що завдаток видається на підтвердження укладення основного договору. Звідси випливає, що при виникненні між сторонами суперечки про те, чи був укладений основний договір чи ні, факт видачі та одержання завдатку, підтверджений у належному порядку, є безумовним доказом укладення основного договору, який забезпечений ним.
* Забезпечувальна функція є в тому, що видача й одержання завдатку спонукають сторони до виконання основного зобов’язання.

* Платіжна функція виявляється в тому, що завдаток видається за рахунок належних платежів за основним зобов’язанням, таким чином, він виявляється засобом часткового виконання основного зобов’язання, способом його виконання.

Предметом завдатку є грошова сума, рухоме майно, речі матеріального світу, які можна вільно переміщувати у просторі (наприклад, велосипед, мобільний телефон тощо). Речі, на які накладена заборона на вільний обіг, не можна використовувати у вигляді завдатку.
</div>
== Форма та істотні умови договору завдатку ==
<div align="justify">
Відповідно до ч.1 ст. 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] письмова форма договору про внесення завдатку є обов’язковою. Проста розписка не буде належним доказом здійснення правочину в письмовій формі. Умова про внесення завдатку може бути включена до договору, виконання якого забезпечується таким чином. В разі, якщо письмова форма не додержана, то на підставі ч2. ст. 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] угода про передачу завдатку є нікчемною, а як наслідок недійсною.

Закон не встановлює переліку істотних умов договору завдатку, однак аналіз сформованої практики дозволяє зробити наступні висновки, щодо істотних умов договору завдатку.

Отже, договір завдатку повинен містити дані про основний договір, виконання якого забезпечене завдатком, розмір грошової суми (вартість майна) переданої в якості завдатку, перелік дій (випадків бездіяльності) сторін договору, які тягнуть за собою настання наслідків, передбачених Цивільним кодексом України та самим договором завдатку, порядок і терміни повернення завдатку винною стороною.
</div>

== Сторони договору завдатку ==
<div align="justify">
Сторонами при укладанні договору завдатку можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Цивільна правоздатність та дієздатність осіб встановлена ст. ст. 46, 47 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України.]
</div>

== Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком ==
<div align="justify">
Наслідки порушення зобов'язання забезпеченого завдатком встановлені в
ст. 571 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України.] Завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.
Сторона винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
</div>
== Досудове врегулювання спору пов’язаного із стягненням коштів виплачених в рахунок завдатку ==
<div align="justify">
Досудове врегулювання спору — процес, який направлений на вирішення спірних питань, не доводячи справу до суду за допомогою домовленостей. Досудове врегулювання включає в себе договірний процес, який супроводжується претензійним листуванням. Одна сторона висуває свої вимоги у вигляді претензії, в якій все детально обґрунтовує причини та підстави для повернення коштів. Таким чином, для досудового врегулювання питання щодо необхідності повернення коштів виплачених боржником кредитору в якості завдатку направляється письмова претензія. Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона і пред'явити до неї відповідні вимоги.
</div>
== Вирішення спору судом ==
<div align="justify">
У випадку вирішення спору фізичними особами в судовому порядку регулювання здійснюється згідно вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]. Право на звернення осіб за захистом встановлюється ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільно процесуального кодексу] України. Позовна заява складається відповідно до ст. 175 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України:] 1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. 2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. 3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місце знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. 5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Обов’язковою умовою пред’явлення позову є саме встановлення вини кредитора у невиконанні зобов’язання.

== Судова практика ==

Частиною 4 статті 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8001 ЦПК України] визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

'''''Правові висновки щодо застосування норм права при розгляді справ щодо невиконання зобов'язань забезпечених завдатком, викладені у постановах Верховного суду України:'''''

'''від 11.10.2019 у справі № 569/12745/13-ц''', в якій судом зазначено, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договорів в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Так, судом розглядалась справа за позовом особи про стягнення завдатку та додаткової суми в розмірі завдатку. Позивач посилався на те, що між нею та відповідачем було укладено договір завдатку, за умовами якого останній зобов'язався продати належний йому магазин, а позивач зобов'язувався сплатити відповідачу у визначений договором строк вартість магазину.

На підтвердження виконання зобов'язань і на забезпечення його виконання позивачем передано відповідачу завдаток в розмірі 10 000,00 доларів США. Проте згодом відповідач відмовився від виконання взятого на себе зобов'язання та повернув позивачу 5 500,00 доларів США

Верховний Суд виходить з того, що договір купівлі-продажу майна, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладений не був, сторони домовилися укласти такий договір в майбутньому, уклавши договір завдатку, який відповідно до частини четвертої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1155 203], частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1239 219 ЦК України], не був нотаріально посвідчений і є нікчемним з моменту його укладення, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що отримана відповідачем грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

Таку ж позицію ВССУ викладено у справі про стягнення грошових коштів, переданих за попереднім договором купівлі-продажу нежитлових будівель та обладнання ('''ухвала ВССУ від 14.12.2016 у справі № 676/9189/14-ц''').

'''від 23.07.2018 у справі № 461/5297/16-ц''' роз'яснюється, коли можливо стягнути завдаток, а коли така передана сума є авансом.

У вказані постанові суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2782 546 ЦК України] виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2877 570 ЦК України] завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2877 570 ЦК України] поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Вказаний висновок судів узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України '''від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12'''.

</div>
[[Категорія: Цивільне право‏‎]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини

2025-01-09T14:13:45Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0073-14#Text Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1095/1239 "Про затвердження форм документів про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину та Інструкцій про порядок їх заповнення"]
==Порядок повідомлення про виявлення покинутої дитини==
'''У разі виявлення дитини, яку підкинуто чи знайдено поза закладом охорони здоров'я'''

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0074-14#n6 Інструкції щодо заповнення форми акта закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я] у разі виявлення дитини, яку підкинуто чи знайдено поза закладом охорони здоров'я (на вулиці, у транспорті або в інших громадських місцях), службовою особою органу внутрішніх справ за місцем виявлення дитини складається відповідний акт в присутності медичного працівника закладу охорони здоров'я, який викликається на вимогу службової особи органу внутрішніх справ.

Акт складається в присутності особи, яка знайшла (виявила) підкинуту чи знайдену дитину, та понятих.

Службова особа органу внутрішніх справ негайно повідомляє про виявлення такої дитини службу у справах дітей за місцем виявлення дитини.

'''У разі виявлення дитини, яку підкинуто чи знайдено в закладі охорони здоров'я'''

У разі виявлення дитини, яку підкинуто чи знайдено в закладі охорони здоров'я, керівник цього закладу негайно повідомляє територіальний орган внутрішніх справ, службу у справах дітей за місце знаходженням закладу охорони здоров'я, де виявлена підкинута або знайдена дитина, про виявлення такої дитини та викликає службову особу органу внутрішніх справ для складання відповідного акта.

Акт складається в цьому закладі службовою особою органу внутрішніх справ у присутності медичних працівників закладу охорони здоров'я та понятих.

Подальше влаштування дитини здійснюється відповідно до вимог законодавства органом опіки та піклування за місцем виявлення дитини, про що приймається відповідне рішення.

Знайдена чи підкинута дитина доставляється в заклад соціального захисту дітей, де дитина тимчасово перебуватиме до прийняття рішення.

'''У разі виявлення дитини, яку покинуто родичами'''

Про виявлення дитини, яку покинуто в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я матір’ю (батьком), іншими родичами або її законним представником, керівник цього закладу негайно повідомляє територіальний орган внутрішніх справ та територіальну службу у справах дітей.

Працівник територіального органу внутрішніх справ України та представник територіальної служби у справах дітей на вимогу керівника закладу охорони здоров'я, у якому виявлена покинута дитина, прибувають до закладу охорони здоров'я для участі у складанні відповідного акта.

У разі якщо дитина покинута не в пологовому будинку (відділенні), а іншому закладі охорони здоров'я, обов'язково з'ясовується дата госпіталізації дитини, діагноз захворювання, з ким із батьків (чи інших осіб) дитина поступила до закладу охорони здоров'я, ким доставлена чи звернулася за медичною допомогою самостійно.

В акті обов'язково зазначається факт невідвідування дитини батьками чи іншими особами, вказується термін їх відсутності та (якщо відомо) причини.

Служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради, до яких надійшло повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, повинні з'ясувати місце знаходження дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, прізвище, ім'я, по батькові та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення.
== Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини==
Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
===Строк проведення державної реєстрації народження===
За загальним правилом, не пізніше одного місяця від дня народження дитини.

Однак, правила допускають несвоєчасну реєстрацію народження фізичної особи (тобто здійснену з пропуском місячного строку) у зв’язку з поважними причинами (такі причини мають бути названі та вносяться в актовий запис).

Якщо закладом охорони здоров'я встановлено, що вік підкинутої, знайденої дитини становить рік і більше, складений актовий запис про народження включається до книги поновлених актових записів про народження. Після порядкового номера актового запису зазначається: «Державна реєстрація з пропуском строку» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00?find=1&text=%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%97#n1408 пункт 10 розділ перший глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі - Правила)).]
===Реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00?find=1&text=%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%97#n1408 пункту 9 розділу першого глави ІІІ Правил] державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану '''за письмовою заявою представника органу опіки та піклування та при наданні рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію народження дитини'''.

''У разі, коли батьки дитини відомі'', походження дитини від них визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n583 Сімейного кодексу України], а саме:
* якщо дитина народилась у подружжя, вони записуються батьками дитини;
* якщо мати дитини не перебуває у шлюбі, прізвище дитини визначається за її прізвищем, батько також зазначається за прізвищем та громадянством матері.
У рішенні органу опіки та піклування зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, які присвоюються дитині, прізвище, ім'я, по батькові її батьків.

Якщо ''батьки дитини невідомі'', та відомості про них зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641 частина друга статті 135 Сімейного кодексу України)].

Представнику органу опіки та піклування видається '''свідоцтво про народження та витяг з Державного реєстру''' актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України].

Про державну реєстрацію народження такої дитини орган державної реєстрації актів цивільного стану письмово повідомляє орган опіки і піклування.
===Реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини===
Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування та при наданні рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію народження дитини, а також довідки закладу охорони здоров'я про вік підкинутої, знайденої дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00?find=1&text=%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%97#n1408 пункт 10 розділ перший глави ІІІ Правил).]

Документи, які необхідно надати для отримання послуги:

- заява батьків, інших родичів або законного представника про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я;

- акт про підкинуту дитину, батьки якої невідомі, покинуту дитину в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з цих закладів батьки чи інші родичі.

У випадку, коли батьки підкинутої, знайденої дитини невідомі, прізвище, ім'я, по батькові такої дитини та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

У разі коли батьки підкинутої, знайденої дитини відомі, визначення походження дитини від матері та батька здійснюється з дотриманням норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України].

У графі "Місце народження" актового запису про народження зазначається місце державної реєстрації народження підкинутої, знайденої дитини. У графі "Для відміток" зазначається: "Дитина підкинута (знайдена), батьки невідомі, відомості про них унесені згідно з рішенням органу опіки та піклування (найменування районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, дата та номер рішення)".

За таких обставин відомості про батька можуть бути вказані на підставі: свідоцтва про шлюб; спільна заява батьків про визнання батьківства; заява матері дитини.

Якщо закладом охорони здоров'я встановлено, що вік підкинутої, знайденої дитини становить рік і більше, складений актовий запис про народження включається до книги поновлених актових записів про народження.

Представнику органу опіки та піклування видаються свідоцтво про народження та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n609 статей 126], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n636 133], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641 135 Сімейного кодексу України].
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок

2024-11-15T13:22:15Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закон України "Про охорону земель"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" (зі змінами)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 № 86 "Про затвердження Правил розроблення робочих проектів землеустрою"]

== Зняття та перенесення грунтового покриву земельної ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституцією України] визначено, що земля є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави. Це стосується також і охорони ґрунтів від забруднення, піклування про збереження та відновлення їх родючості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1636 статті 168 Земельного кодексу України] власники земельних ділянок та землекористувачі мають право здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок '''виключно на підставі''' розробленого у встановленому законом порядку '''робочого проекту землеустрою'''.

'''Нагадаємо, що раніше, до виконання робіт щодо зняття ґрунту, необхідно було обов'язково отримати дозвіл на зняття родючого шару ґрунту. Зараз вказаний дозвіл більше не видається, проте необхідність розробки робочого проекту щодо зняття родючого шару ґрунту залишається. Так само як і залишається контроль з боку держави за дотриманням порядку виконання робіт з ґрунтовим покривом.'''

Переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) в межах однієї і тієї самої земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів, '''здійснюється без розроблення робочого проекту землеустрою'''.

ВАЖЛИВО!!! При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі '''повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку''' для підвищення її продуктивності та інших якостей.

== Робочі проєкти землеустрою ==

Робочий проєкт землеустрою – нормативно-правові, економічні та технічні документи щодо використання та охорони земель. Вони містять розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізувати які потрібно в рамках зазначеного терміну.

Робочі проєкти землеустрою розробляються з метою здійснення заходів з рекультивації порушених земель, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, консервації деградованих та малопродуктивних угідь, поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами.

Робочі проєкти землеустрою розробляються на підставі рішення власника земельної ділянки (щодо земель державної та комунальної власності - рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) або землекористувача.

== Робочі проєкти землеустрою щодо зняття та перенесення родючого шару ґрунту ==

Метою робочого проєкту землеустрою щодо зняття та перенесення родючого шару ґрунту є визначення обсягів робіт із зняття, перенесення, зберігання родючого шару ґрунту, а у разі виконання землювання - також обсягів робіт з раціонального використання родючого шару ґрунту, що знімається або накопичився, розроблення технології і черговості виконання робіт, визначення витрат на їх виконання.

Підготовчі роботи включають обстеження земельної ділянки, збір і оформлення необхідних вихідних матеріалів і документів, польове обстеження.

'''''Завдання на складання робочого проєкту землеустрою затверджується замовником та повинне включати:'''''

* інформацію про замовника та розробника робочого проекту;
* підставу для виконання робіт;
* характеристику об’єкта (місце розташування земельної ділянки, на якій знімається або з якої переноситься родючий шар ґрунту; площа; кадастровий номер (за наявності); цільове призначення; характеристика рельєфу і ґрунтового покриву; обсяги наявного родючого шару ґрунту і його агрохімічна характеристика тощо);
* мету розроблення робочого проекту (визначення обсягів робіт із зняття та перенесення родючого шару ґрунту);
* вихідні дані для здійснення зняття та перенесення родючого шару ґрунту (нормативно-правові акти, наукові, технічні та інші документи);
* результат виконаних робіт - робочий проект землеустрою щодо зняття та перенесення родючого шару ґрунту, в якому визначаються, зокрема:
* відстань до земельної ділянки (за наявності зазначається кадастровий номер земельної ділянки), на яку переноситься родючий шар ґрунту;
* маршрут транспортування;
* види робіт з підготовки території, на якій зберігатиметься родючий шар ґрунту;
* порядок складування родючого шару ґрунту для тимчасового зберігання у відвал;
* цільове використання земельної ділянки, на яку переноситься родючий шар ґрунту для його зберігання, її площа, кадастровий номер (за наявності);
* перелік заходів, спрямованих на захист тимчасового відвалу родючого шару ґрунту від водної та вітрової ерозії і на підвищення родючості;
* кошторисна вартість запроектованих робіт.

'''''У разі коли робочим проєктом землеустрою щодо зняття та перенесення родючого шару ґрунту передбачено біологічну рекультивацію в робочому проєкті також визначаються:'''''

* товщина і метод зняття родючого шару ґрунту;
* заходи щодо боротьби з ерозією ґрунту на рекультивованій ділянці;
* зміст робіт з біологічної рекультивації і умови її виконання (строки і норми внесення добрив, площа залуження і склад травосумішей, заходи з хімічної меліорації тощо);
* орієнтовні строки проведення та завершення робіт з біологічної рекультивації земель (за місяцями);
* розрахунки кошторисної вартості щодо впровадження запроектованих заходів з рекультивації земель;
* обсяги, технології та черговість виробництва відновлювальних робіт.

'''Робочий проєкт землеустрою щодо зняття та перенесення родючого шару ґрунту не складається у випадках''', якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї і тієї самої земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва або будівництва індивідуальних гаражів, а також в інших випадках, визначених законом.

== Перелік документів, необхідних для розробки робочого проєкту землеустрою на зняття родючого шару ґрунту ==

* копія правовстановлюючого документу на земельну ділянку;
* рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою;
* копія договору на виконання земляних робіт та довідка про наявність машин і механізмів;
* копії установчих документів суб’єкта господарювання-виконавця робіт по зняттю та переміщенню ґрунту;
* відомості про подальше використання ґрунтового покриву;
* копія агрохімічного паспорту земельної ділянки;
* матеріали ґрунтових обстежень земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки;
* картосхема розташування земельної ділянки;
* топографічний план земельної ділянки;
* генеральний план будівництва;
* зобов’язання організації на зберігання ґрунту;
* копія наказу про призначення особи, відповідальної за зняття та перенесення ґрунту;
* заявка на розробку робочого проекту землеустрою;
* завдання на розробку проекту землеустрою;
* технічні умови земельної ділянки;
* інші документи, передбачені в окремих випадках.

== Відповідальність ==
Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text (ст. 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення)].
Порушення умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту передбачає цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України)].

[[Категорія: Охорона земель]]
[[Категорія: Земельне право]]

Використання печаток суб'єктами господарювання

2024-11-14T14:43:13Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5178-17#Text Закон України "Про депозитарну систему України" від 06.07.2012 № 5178-VI]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1982-19 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами – підприємцями" від 23 березня 2017 року № 1982-19]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1206-18 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» від 15 квітня 2014 року № 1206-VII]
== Суб’єкти господарювання ==
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

'''Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text до ч.2 статті 55 Господарського кодексу України] суб'єктами господарювання є:'''
* господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
* громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
== Печатки суб’єкта господарювання ==
Відповідно до ст. 581 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n2637 Господарського кодексу України]:
# Суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. '''Використання суб’єктом господарювання печатки не є обов’язковим.'''
# Відбиток печатки не може бути обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб’єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
# Наявність або відсутність відбитка печатки суб’єкта господарювання на документі '''не створює юридичних наслідків'''.
# Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

'''Разом з тим, норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5178-17#Text Закону України «Про Депозитарну систему України»] в частині складення реєстру власників іменних цінних паперів залишилися без змін. Тобто, наявність документів, засвідчених печаткою, вимагатиметься і надалі.'''
== Посвідчення довіреностей ==
Довіреності від імені осіб приватного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи. Довіреності від імені особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності).
== Незаконні вимоги до документа ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4006 статті 16624 Кодексу України про адміністративні правопорушення] вимога посадової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування про наявність на документі, що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом, або відмова у прийнятті документа у зв’язку з відсутністю на ньому відбитка печатки суб’єкта господарювання або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом, – '''тягнуть за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.).'''
== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83258773 Постанова КГС Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87329204 Постанова КГС Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 914/1019/16]

[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Виконання рішень стосовно іноземців та осіб без громадянства

2024-11-14T13:22:14Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний Кодекс України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України “Про виконавче провадження“]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України“ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства“]
==Правовий статус іноземців та осіб без громадянства==
Відповідно до пункту 6 та 15 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 26 Конституції України] визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"] іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n120 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] в’їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші невиконані зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов’язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в’їзду в Україну.
==Порядок виконання рішень щодо іноземців та осіб без громадянства ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»], під час виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, у тому числі яким володіють спільно з іншими особами, '''застосовуються загальні положення виконавчого провадження'''.

Порядок виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства визначено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статтею 77 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII)], якою встановлено, що під час під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства , які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, до іноземців встановлені ті самі ж вимоги і покладені ті ж обов’язки щодо виконнання рішення суду, що й на громадян України.

Особам, які не володіють державною мовою має бути забезпечений переклад не тільки виконавчих документів, а роз'яснень їх прав та обов'язків, які має надавати державний виконавець.

Отже, виконавчі дії провадяться державним виконавцем '''за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна'''.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
==Відповідальність іноземців осіб без громадянства що не виконують рішення суду==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] державному виконавцю надається можливість застосовувати до боржників (іноземців, осіб без громадянства) усі визначені Законом заходи примусового виконання, які встановлені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статтею 10 Закону], а саме:
*звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
*звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
*вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
*заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом;
*інші заходи примусового характеру, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України «Про виконавче провадження»].
Також, державний виконавець з метою ефективного виконання рішення має право '''у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України'''.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9192 ст. 441 ЦПК України].

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця.

За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
==Див. також==
*

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D0%B1%D0%B5%D0%B7_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D1%96%D0%B7_%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC Правовий статус осіб без громадянства або осіб із невизначеним громадянством]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства‏‎ ]]
[[Категорія: Цивільне право ]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право ]]

Єдиний реєстр боржників

2024-09-18T13:21:51Z

Kryvosheia.Oksana: /* Відомості, які містить Реєстр */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1126-16 Наказ Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 "Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження" (далі - Положення)]
== Про Реєстр ==
'''На сайті Міністерства юстиції України''' '''запрацював [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиний реєстр боржників]'''. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими.

'''Боржником''' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Єдиний реєстр боржників є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та створений з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників.

'''Єдиний реєстр боржників''' — систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження України та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
== Відомості, які містить Реєстр ==
'''Єдиний реєстр боржників містить такі відомості'''
* прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника — фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань боржника — юридичної особи;
* найменування органу або прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;
* найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти виконавця;
* номер виконавчого провадження;
* категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
Один боржник може мати кілька виконавчих проваджень щодо стягнення боргу. Вся ця інформація буде відображена у пошуковій системі Реєстру.

== Коли вноситься інформація до Єдиного реєстру боржників? ==
Відомості про боржника вносяться до '''[https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного реєстру боржників]''' одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в автоматизованій системі виконання рішень після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

'''Не вносяться до реєстру відомості щодо боржників''', якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, боржники, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржники за рішеннями немайнового характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1126-16#n252 пункт 4 розділу X Положення]).

'''Важливо! Реєстрація боржника в ЄРБ не звільняє його від виконання рішення'''.
== Обмеження для боржників ==
* заборона відкриття рахунків у банку;
* заборона нотаріусам на здійснення угод (продаж, купівля тощо);
* заборона на виїзд з країни (це найчастіше стосується неплатників аліментів);
* банки можуть заблокувати ваші поточні рахунки та списати з них борги.
== Виключення відомостей про боржника з Реєстру==
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
* про закінчення виконавчого провадження згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»];
* про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n370 пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»];
* про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов’язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
== Пошук інформації в Реєстрі ==
'''Пошук інформації через веб-сайт [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного реєстру] здійснюється за такими реквізитами:'''
# прізвище, ім'я, по батькові (за його наявності), число, місяць, рік народження боржника — фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
# найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань боржника — юридичної особи.
Окрім єдиного реєстру боржників також функціонує реєстр під назвою: [https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Автоматизована система виконавчого провадження], перевірка в ньому здійснюється за аналогічним принципом як і в реєстрі боржників і в ньому відображається інформація про виконавчі провадження тому рекомендується перевіряти дані в обох реєстрах.

== Вартість ==
Пошук у реєстрі боржників, отримання витягу, інформації є безкоштовним.

== Див. також ==
* [[Відповідальність за несплату аліментів]]
* [[Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]

Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт

2024-09-17T08:23:23Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]

==Поняття договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт==

Договір підряду на виконання проектних і пошукових робіт - це угода, згідно з якою підрядник зобов'язується розробити відповідно до завдання замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні та (або) пошукові роботи, а замовник зобов'язується надати підряднику необхідні документи, прийняти та сплатити виконані роботи.

Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт є різновидом договору підряду, до якого застосовують положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом. 
Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт є консенсуальним договором, укладається в письмовій формі і набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4244 887 Цивільного кодексу України] за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення Цивільного Кодексу, якщо інше не встановлено законом. 
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4265 891 Цивільного кодексу України] передбачено, що підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом. 
За умовами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4120 857 Цивільного кодексу України] робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4089 ч. 3 ст. 849 Цивільного кодексу України] якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. 
При цьому відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4258 п. 1 ч. 1 ст. 890 Цивільного кодексу України] підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

==Сторони договору==
Сторонами договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт є підрядник та замовник.
Загальне законодавство не обмежує сторони договору підряду певною організаційно-правовою формою, обов'язковою для його укладення. Замовником може бути будь-яка юридична чи фізична особа; якщо договір укладається у зв'язку та з приводу здійснення підприємницької діяльності, для замовника обов'язковою є наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності. В інших випадках наявність такого статусу не вимагається.
Статус підрядника обумовлюється конкретною сферою, в якій укладається договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Підрядником виступає спеціалізований суб'єкт: юридичні і фізичні особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності і отримали відповідну ліцензію на здійснення таких видів робіт. Досить часто - це спеціалізовані проектно-пошукові організації, основна мета діяльності яких - виконання зазначених робіт.

==Строки та ціна виконання роботи==

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4078 ст. 846 Цивільного кодексу України] строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. 
При укладанні цього договору замовник передає підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі воно стає обов'язковим для сторін з моменту затвердження замовником. 
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4247 ст. 888 Цивільного кодексу України]. 
За приписами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4060 ч.1 ст. 843 Цивільного кодексу України] договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. 
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4112 ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України], якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Замовник зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4250 п. 1 ч.1 ст. 889 Цивільного кодексу України]

==Сторони договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, їх права та обов’язки==

Сторонами договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт є підрядник та замовник. 
Загальне законодавство не обмежує сторони договору підряду певною організаційно-правовою формою, обов'язковою для його укладення. Замовником може бути будь-яка юридична чи фізична особа. Якщо договір укладається у зв'язку та з приводу здійснення підприємницької діяльності, для замовника обов'язковою є наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності. В інших випадках наявність такого статусу не вимагається. 
Статус підрядника обумовлюється конкретною сферою, в якій укладається договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Ним також може бути юридична чи фізична особа. Проте на відміну від замовника, статус суб'єкта підприємницької діяльності у останньої є обов'язковим. 
'''Підрядник зобов'язаний:''' 
1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 
2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 
3) передавати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 
4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; 
5) гарантувати замовникові відсутність в інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4258 ст. 890 Цивільного кодексу України]; 
6) на вимогу замовника безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4265 ч. 2 ст. 891 Цивільного кодексу України]. 
'''Замовник зобов'язаний''', якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: 
1) прийняти розроблену підрядником за його завданням проектну або іншу технічну документацію та (або) результати виконаних пошукових робіт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4244 ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України]; 
2) передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4247 ч. 1 ст. 888 Цивільного кодексу України]; 
3) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення всіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Так, замовник зобов’язаний оплатити роботу підрядника в порядку, установленому договором, а також відшкодувати підряднику додаткові витрати, викликані зміною вихідних даних для виконання робіт внаслідок обставин, що не залежали від підрядника; 
4) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться в ній, без згоди підрядника; 
5) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором; 
6) брати участь разом із підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 
7) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов'язані зі зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника; 
8) залучити підрядника до участі у справі за позовом, пред'явленим до замовника іншою особою у зв'язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4250 ст. 889 ЦК України]. 
В контексті положень [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 853 Цивільного кодексу України], відповідно до ч. 1 якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

==Особливості відповідальності замовника==

Відповідальність замовника визначається положеннями договору. Договором може бути передбачена відповідальність замовника за несвоєчасну оплату виконаних робіт. Зокрема, він може нести відповідальність за затримку виплати підряднику авансу та інших, обумовлених договором, платежів (наприклад, необхідних для фінансування проведення пошукових робіт).

==Особливості відповідальності підрядника==

Підрядник несе відповідальність за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4265 ч. 1 ст. 891 Цивільного кодексу України]. 
Підставою для виникнення спору щодо якості робіт після прийняття їх замовником за змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4103 ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України] можуть бути тільки відступи від умов договору підряду, або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі ті, що були умисно приховані підрядником. 
Крім цього, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3217 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України] договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
Разом з тим згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3232 ч.ч. 4, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України] з сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. 
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом. 
Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4124 ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України] якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4089 ч. ч. 3 ст. 849 Цивільного кодексу України] якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n2098 ч. 5 ст. 324 Господарського кодексу України] позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту, може бути заявлено протягом 10 років, а якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань, аварій, обрушень, - протягом 30 років з дня прийняття побудованого об'єкта.

==Судова практика вирішення спорів==

Застосування в судовій практиці деяких норм законодавства, яким регулюються відносини договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт:

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/59665476 рішення Господарського суду Одеської області від 03 серпня 2016 року у справі № 916/751/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61486805 постанова Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року у справі № 910/6330/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/59314363 рішення Господарського суду Черкаської області від "22" червня 2016 року у справі № 925/407/16]

[[Категорія:Цивільне право‏‎]]

Продовження навчання осіб, які навчалися в закладах, що розташовані на непідконтрольних територіях

2024-07-18T13:25:57Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text Закон України «Про фахову передвищу освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.03.2021 року № 271 «Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес»]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0490-17 Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.01.2017 № 74 "Про затвердження Порядку продовження навчання осіб, які навчалися у закладах вищої освіти, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0486-22#n16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.04.2022 № 364 "Про затвердження Порядку прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2022 році"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.05.2016 № 537 “Про затвердження Порядку проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0274729-22#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.03. 2022 року № 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні».]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-18#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 травня 2018 Р. № 367 "Про затвердження порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти".]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0563729-23#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 15 травня 2023 року № 563 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо окремих питань здобуття освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні".]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-zarahuvannya-do-1-go-klasu-zakladiv-zagalnoyi-serednoyi-osviti Лист Міністерства освіти і науки України від 16.04.2022 № 1/4202-22 “Щодо зарахування до 1-го класу закладів загальної середньої освіти”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0667729-16#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 14.06.2016 № 667 “Про затвердження Переліку уповноважених закладів вищої та фахової передвищої освіти”]
==Забезпечення реалізації права продовження навчання==
Згідно зі статтею 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] кожен має право на освіту.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18?find=1&text=%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83#w1_1 Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"] гарантується громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету з наданням місць у гуртожитках на час навчання.

'''Увага!''' Території, які були окуповані після 24.02.2022 р., на сьогоднішній день не визнані такими в установленому Законом порядку.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, які перебувають в Україні на законних підставах та проживають на тимчасово окупованій території, а також у населених пунктах на лінії зіткнення, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України в порядку, визначеному законами України "Про вищу освіту" і "Про фахову передвищу освіту".

'''Зокрема, громадяни України та зазначені вище іноземці та особи без громадянства, які проживають на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, мають право:'''
*на здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної, фахової передвищої та вищої освіти за будь-якою формою здобуття освіти, визначеною законодавством;
*мають право продовжити навчання та пройти державну підсумкову атестацію у відповідних закладах освіти на території інших регіонів України, особи, які не завершили здобуття повної (базової) загальної середньої освіти в закладах освіти на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, з метою отримання документа державного зразка про повну (базову) загальну середню освіту;
*здобувати на конкурсних засадах вищу, фахову передвищу та професійну (професійно-технічну) освіту за кошти державного бюджету, зокрема на умовах державного замовлення, у порядку та в межах квот, визначених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;
*на проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (таке право мають особи які завершили здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території, за винятком осіб, які здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території почали після дати початку тимчасової окупації відповідної території)
== Порядок зарахування дітей з тимчасово окупованих територій до 1 класу закладів загальної середньої освіти ==
Діти, які зареєстровані на території обслуговування закладу освіти як внутрішньо переміщені особи (тобто якщо в дитини або батьків є довідка ВПО) мають право на першочергове зарахування.

Зарахування до закладу освіти здійснюється відповідно до наказу його керівника, що видається на підставі заяви про зарахування до закладу освіти одного з батьків дитини, до якої додаються:

1) копія свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);

2) оригінал або копія медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженої наказом МОН від 16.08.2010 № 682, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за № 794/18089.

У зв’язку із запровадженням воєнного стану під час прийому документів на зарахування до 1 класу необхідно враховувати, що діти або один з їхніх батьків, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про звернення за захистом в Україні, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, та які не мають одного чи обох документів із зазначених вище документів, зараховуються до закладу освіти без подання зазначених документів. У разі відсутності свідоцтва про народження дитини для сприяння в його оформленні керівник закладу освіти зобов’язаний невідкладно поінформувати орган опіки і піклування за місцем проживання дитини чи місцезнаходженням закладу освіти.

Зарахування дітей до закладу освіти, у тому числі до 1 класу здійснюється, як правило, до початку навчального року та відповідно до території обслуговування. Такими, що проживають на території обслуговування закладу освіти, є не лише мешканці, що мають постійну реєстрацію, але і зареєстровані внутрішньо переміщені особи. Якщо документи на зарахування до 1 класу подають особи, які є внутрішньо переміщеними особами, але не зареєстрованими на цій території, заклад освіти сприяє їх реєстрації і не відмовляє у прийомі документів. Якщо кількість заяв на зарахування до 1 класу перевищує планову загальну кількість місць у 1 класах, то керівник закладу освіти вживає заходів щодо раціонального використання наявних у закладі освіти приміщень та/або ініціює перед органом, у сфері управління якого перебуває заклад освіти: відкриття додаткового (додаткових) класу (класів); внесення необхідних змін до організації освітнього процесу; вивільнення приміщень, що використовуються не за призначенням (у тому числі шляхом припинення орендних відносин). У разі, якщо після вжиття вичерпних заходів кількість потенційних першокласників перевищує спроможність закладу освіти, орган, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, невідкладно має запропонувати на вибір батьків таких дітей перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця їх проживання.
== Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах загальної середньої освіти ==
Існує кілька способів того, як дитина, яка через війну вимушена була змінити місце проживання (перебування) та/або місце навчання, може продовжити навчання:
* Дитина має можливість здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Звертаємо увагу, навіть якщо заклад освіти фізично було зруйновано – він все одно може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів.
* Якщо в закладі освіти, у якому навчалася дитина, не організовано дистанційне навчання, дитина може продовжити навчання в іншому закладі – за її новим місцем перебування.
'''Особливості подачі заяви про зарахування дитини:'''

# Заява подається як особисто, так і дистанційно (може бути подана сканована копія чи фотокопія), у тому числі через електронну пошту і мобільні додатки.
# Бажано, але не обов’язково подати копії свідоцтва навчальних досягнень дитини, свідоцтво про народження дитини.
# Заяву може подати один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів.

Інформація про можливість продовження середньої освіти в певних державах розміщена на [https://eo.gov.ua/yak-dity-shcho-vymusheno-pokynuly-ukrainu-mozhut-prodovzhyty-navchannia/2022/04/04/ сайті Освітнього омбудсмена України.]
== Отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту ==
Документи про освіту (освітні документи), видані на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та окремих районів Донецької та Луганської областей, не визнаються та не мають юридичної сили ні в Україні, ні в інших країнах світу. Але держава розробила механізм, який дозволить визначити знання, здобуті в окупації. Це означає, що громадяни України, які виїхали на підконтрольну українській владі територію та хочуть отримати документ українського зразка чи продовжити навчання, можуть пройти атестацію, яка підтвердить відповідний рівень знань.

Організацію роботи із заявниками для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту здійснюють Центри при закладах вищої та фахової передвищої освіти, перелік яких затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0667729-16#TextНаказом Міністерства освіти і науки України від 14.06.2016 № 667 “Про затвердження Переліку уповноважених закладів вищої та фахової передвищої освіти”]
* освітній центр «Крим-Україна» (для заявників з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь);
* освітні центри «Донбас-Україна» (для заявників з тимчасово окупованої території окремих районів Донецької та Луганської областей або території населених пунктів на лінії зіткнення, в містах, де здійснюють освітню діяльність заклади вищої або фахової передвищої освіти.
Центри:
* надають консультації та сприяють в оформленні декларації заявника;
* забезпечують консультування заявника щодо річного оцінювання (зразки тестових завдань, онлайн курсів, очних консультацій тощо);
* сприяють проведенню річного оцінювання та державної підсумкової атестації заявника з української мови та історії України, видачі йому документів державного зразка про базову середню освіту або повну загальну середню освіту (відповідальний - уповноважений заклад загальної середньої освіти);
* організовують оформлення документів заявника як вступника, проведення вступного випробування (вступних випробувань) до закладу освіти (з обов’язковою особистою участю заявника) та (в разі проходження конкурсного відбору) надання рекомендації для вступу до закладів вищої або фахової передвищої освіти (відповідальний - базовий заклад освіти), до закладів професійної (професійно-технічної) освіти;
* сприяють поселенню заявника на час проходження річного оцінювання, державної підсумкової атестації та проведення вступного випробування до гуртожитку закладу освіти;
* сприяють отриманню заявником документів, що посвідчують особу;
* забезпечують консультування заявника щодо можливості навчання на підготовчих курсах.
Центри працюють з 07 червня до 24 вересня.

Заявники для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту, необхідних для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, проходять річне оцінювання та державну підсумкову атестацію за екстернатною формою здобуття освіти в уповноважених закладах загальної середньої освіти.

Зарахування заявників на екстернатну форму здобуття освіти здійснюється згідно з наказом його керівника та за:
* заявою (для повнолітніх заявників), а за відсутності документа, що посвідчує особу подається свідоцтво про народження;
* заявою батьків (одного з батьків) або інших законних представників (для неповнолітніх заявників).
Заяву про зарахування на екстернат може подати неповнолітня особа у супроводі родичів або будь-яких інших повнолітніх осіб, які не є її законними представниками. Під час подання заяви заявник пред’являє особисто документ, що посвідчує особу, у разі його відсутності - свідоцтво про народження.

До заяви, поданої в паперовій формі, заявник додає декларацію з вклеєною до неї фотокарткою.

Заявник має право додати до декларації, у тому числі шляхом надсилання електронною поштою, інші матеріали (у паперовому вигляді або у форматі цифрових зображень), які можуть прямо чи опосередковано підтверджувати наведену в декларації інформацію.

Посадова особа уповноваженого закладу загальної середньої освіти робить копії з оригіналів поданих документів та завіряє їх в установленому порядку. Оригінали документів повертаються заявнику.

Річне оцінювання та державна підсумкова атестація заявників, зарахованих на екстернатну форму здобуття освіти до випускних 9, 11-тих класів, проводиться на наступний день після отримання заяви або в інші строки, визначені заявником (його законним представником) у заяві про зарахування на екстернатну форму здобуття освіти, але не раніше дати початку роботи Центрів і не пізніше трьох днів до дати завершення роботи Центрів.

Заявники, які не мають свідоцтва про базову середню освіту та зараховані на екстернатну форму здобуття освіти до 11 класу, мають право одночасно пройти атестацію екстерном за курс базової середньої освіти та повної загальної середньої освіти.

Результати річного оцінювання з навчальних предметів визначаються посадовою особою уповноваженого закладу загальної середньої освіти відповідно до декларації та зазначаються в додатку до документа про загальну середню освіту як «атестований». Результати річного оцінювання з української мови та історії України визначаються відповідно до результатів державної підсумкової атестації з цих предметів та зазначаються у додатку до документа про загальну середню освіту. Середній бал документа про освіту розраховується як середній бал результатів державної підсумкової атестації.

Заявник має право впродовж наступного навчального року пройти річне оцінювання у порядку, визначеному розділом II Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти. При цьому заявникові видається новий додаток до документа про повну загальну середню освіту.

Державна підсумкова атестація заявників здійснюється в уповноваженому закладі загальної середньої освіти з української мови та історії України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0008-19#Text Порядку проведення державної підсумкової атестації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07 грудня 2018 року № 1369.]

Після успішного проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації уповноважений заклад загальної середньої освіти видає заявникові довідку про успішне проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації та замовляє заявникові відповідний документ про базову середню освіту або повну загальну середню освіту та після отримання від відповідного органу управління освітою видає його заявникові.
== Прийом для здобуття вищої або фахової передвищої освіти ==
Заявник має право вступати для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра, бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) на основі повної загальної середньої освіти та для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра на основі базової середньої або повної загальної середньої освіти.

Заявник має право вступати для здобуття вищої або фахової передвищої освіти на місця, що фінансуються за кошти державного (регіонального) бюджету або за кошти фізичних та юридичних осіб.

Вступники на навчання для здобуття фахової передвищої освіти на основі базової або повної загальної (профільної) середньої освіти подають '''заяву в електронній формі''' (через електронний кабінет), ''крім випадків'':
* за наявності розбіжностей у даних вступника в ЄДЕБО (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, стать, громадянство тощо) і у відповідному документі про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь вищої освіти та у сертифікаті національного мультипредметного теста чи зовнішнього незалежного оцінювання (у разі їх подання);
* у разі подання іноземного документа про освіту;
* у разі подання документа про повну загальну середню освіту, виданого до запровадження фотополімерних технологій їх виготовлення;
* у разі подання документів іноземцями та особами без громадянства;
* у разі подання заяви після завершення строків роботи електронних кабінетів;
* у разі неможливості зареєструвати електронний кабінет або подати заяву в електронній формі з інших причин, що підтверджено довідкою приймальної комісії закладу фахової передвищої освіти.
Заява в електронній формі подається вступником шляхом заповнення електронної форми в режимі онлайн та розглядається приймальною комісією закладу освіти у порядку, визначеному законодавством.

Заяву в паперовій формі вступник подає особисто до приймальної комісії закладу освіти. Відомості кожної заяви в паперовому вигляді реєструє уповноважена особа приймальної комісії в ЄДЕБО в день прийняття заяви.

Під час подання заяви в паперовій формі вступник пред’являє особисто оригінали:
# документа (одного з документів), що посвідчує особу, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус»] (кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років);
# військово-облікового документа (у військовозобов’язаних - військових квитків або тимчасових посвідчень, а у призовників - посвідчень про приписку до призовних дільниць), крім випадків, передбачених законодавством;
# документа (державного зразка) про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти, на основі якого здійснюється вступ, якщо інформація про нього не зберігається в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Вступники, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї після 01 січня 2023 року, а також вступники, які проживають на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, подають документи з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#Text Наказом № 271].

Якщо з об’єктивних причин документ про здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти відсутній, може подаватись довідка державного підприємства «Інфоресурс» або виписка з Реєстру документів про освіту ЄДЕБО про його здобуття, у тому числі без подання додатка документа про здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти.

До заяви, поданої в паперовій формі, вступник додає:
# копію документа (одного з документів), що посвідчує особу, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;
# копію військово-облікового документа (у військовозобов’язаних - військових квитків або тимчасових посвідчень, а у призовників - посвідчень про приписку до призовних дільниць), крім випадків, передбачених законодавством;
# копію документа (державного зразка) про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, ступінь фахової передвищої, вищої освіти, на основі якого здійснюється вступ, якщо інформація про нього не зберігається в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
# чотири кольорові фотокартки розміром 3 × 4 см.
Інші копії документів подаються вступником, якщо це викликано особливими умовами вступу на відповідні конкурсні пропозиції, установлені законодавством, у строки, визначені для прийому документів.

Спеціальною умовою на здобуття фахової передвищої освіти за кошти державного або місцевого бюджету (за державним або регіональним замовленням), визначеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0486-22#n16 Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.04.2022 № 364 "Про затвердження Порядку прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2022 році",] є зарахування за результатами позитивної оцінки індивідуальної усної співбесіди або творчого конкурсу на місця державного або регіонального замовлення.

Особи, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія, територія населених пунктів на лінії зіткнення (які не зареєстровані як внутрішньо переміщені особи) або переселилися з неї після 01 січня 2023 року, проходять вступні випробування у формі індивідуальної усної співбесіди або творчого конкурсу та в разі отримання позитивної оцінки рекомендуються до зарахування на навчання за кошти державного або місцевого бюджету (за державним або регіональним замовленням) (крім випадку, якщо в заяві зазначено: «Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб, повідомлений про неможливість переведення в межах вступної кампанії на місця державного або регіонального замовлення»).

Особи, які є внутрішньо переміщеними особами відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на основну конкурсну пропозицію, можуть бути переведені на вакантні місця державного або регіонального замовлення, якщо вони здобули позитивну оцінку на індивідуальній усній співбесіді або творчому конкурсі у встановлені Правилами прийому строки.

Інформація щодо осіб, які мають права на спеціальні умови участі у конкурсному відборі під час вступу, вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (із доданням сканованих копій документів, що підтверджують ці права).
=== Порядок прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, здобувають освіту на відповідному рівні вперше ===
{| class="wikitable"
|01 березня 2021 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#Text Наказ Міністерства освіти і науки України № 271 «Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес»]
|}
Зокрема, цей Порядок визначає особливості отримання документів про загальну середню освіту та особливі умови прийому для здобуття вищої, фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти (далі - заклади освіти) особами, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес, із наданням можливості вступати у межах встановлених квот прийому до закладів освіти України.

Особи, які після 20 лютого 2014 року завершили здобуття базової або повної загальної середньої освіти в закладі освіти на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та особи, які після 14 квітня 2014 року завершили здобуття базової середньої освіти або повної загальної середньої освіти на тимчасово окупованій території окремих районів Донецької та Луганської областей (далі - Заявники) мають право на:
* проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації;
* отримання документа державного зразка про базову середню освіту або повну загальну середню освіту;
* прийом до закладів освіти для здобуття вищої або фахової передвищої освіти (на конкурсних засадах та в межах встановлених квот) за результатами вступних випробувань або за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (за вибором заявника);
* прийом до закладів освіти для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти;
* безоплатне навчання зі стипендіальним забезпеченням на підготовчих курсах закладів вищої освіти тривалістю до одного року з наступним вступом до закладів вищої освіти як внутрішньо переміщені особи у порядку, визначеному Умовами прийому на навчання для здобуття вищої освіти.
== Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах фахової передвищої освіти ==
Міністерство освіти і науки затвердило [https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-polozhennya-pro-vnutrishnyu-akademichnu-mobilnist-zdobuvachiv-profesijnoyi-profesijno-tehnichnoyi-osviti-yaki-navchayutsya-u-zakladah-profesijnoyi-profesijno-tehnichnoyi-osviti-ukrayini Положення про внутрішню академічну мобільність здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються у закладах професійної (професійно-технічної) освіти України (Наказ міністерства освіти і науки України від 26 березня 2022 року № 273)].

Відтепер учні можуть продовжити навчання в інших профтехах, водночас отримавши документ про професійну освіту того закладу, де вони навчалися. Для цього потрібно укласти угоду про співробітництво між закладами.

Завдяки внутрішній академічній мобільності учні зможуть безперешкодно продовжити навчання в інших профтехах, зберігаючи місце, стипендію та соціальні виплати.

Внутрішня академічна мобільність учнів відбувається між базовими закладами професійної освіти та закладами-партнерами. Після завершення навчання учні отримують академічну довідку від закладу-партнера, у якій зазначаються результати навчання.

Учні не відраховуються з базового профтеха та отримують документ про професійну освіту. Положення також визначає обов’язки базового закладу професійної освіти та закладу-партнера, які мають бути визначені в угоді про співробітництво.
==Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах вищої освіти==
Механізм продовження навчання осіб, '''які навчалися у закладах вищої освіти''', що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганські, визначений наказом Міністерства освіти і науки України від 19 січня 2017 року № 74, яким затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0490-17#n14 Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах вищої освіти, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях].
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Для продовження навчання у закладах вищої освіти (із збереженням напряму підготовки, спеціальності), розташованому в інших адміністративно-територіальних одиницях України, особа зараховується на навчання '''шляхом поновлення'''
|}
Поновлення дозволяється здійснювати лише на курс, за яким містяться дані в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі – ЄДЕБО).

Поновлення осіб здійснюється в межах вакантних місць ліцензованого обсягу за спеціальностями або напрямами підготовки відповідно до переліку спеціальностей, напрямів підготовки, за якими здійснювався прийом на перший курс відповідного року набору.
Поновлення дозволяється здійснювати лише на курс, за яким містяться дані в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі – ЄДЕБО).

Керівник закладу вищої освіти має право організовувати додаткову сесію з метою ліквідації академічної заборгованості та переведення особи на наступний курс.

Поновлення осіб здійснюється в межах вакантних місць ліцензованого обсягу за спеціальностями або напрямами підготовки відповідно до переліку спеціальностей, напрямів підготовки, за якими здійснювався прийом на перший курс відповідного року набору.

Особи мають право бути поновленими на місця державного замовлення за умови наявності таких вакантних місць. 
Якщо особа не відрахована із закладу вищої освіти за попереднім місцем навчання в установленому порядку, керівник закладу вищої освіти, до якого поновлюється особа, звертається до державного підприємства «Інфоресурс» щодо надання закладу вищої освіти технічної можливості для оформлення наказу про відрахування. 
Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

Будь-які документи про освіту, видані у населених пунктах, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, є недійсними.
===Документи, які необхідні для поновлення===
'''''Разом із заявою про поновлення у ВНЗ додаються такі документи:'''''
*оригінал (копія) залікової книжки (індивідуального навчального плану);
''а у разі її відсутності''
*документ, що посвідчує особу, та інформація про навчання (курс, рік навчання, напрям підготовки (спеціальність)), яка має відповідати даним в ЄДЕБО.
В такому разі, після прийому необхідних документів, для встановлення рівня знань, якими володіє студент, з певного напряму (спеціальності) ''заклад вищої освіти проводить процедуру атестації'' з необхідних програмних дисциплін відповідно до порядку, встановленого закладом вищої освіти, до якого поновлюється особа. Зазначений порядок розробляється враховуючи вимоги законодавства про освіту, та затверджується вченою (педагогічною) радою закладу вищої освіти та оприлюднюється на веб-сайті закладу вищої освіти.
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
== Див. також ==
*[[Отримання документа про освіту на території України особами, які мешкають на тимчасово окупованій території]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи‏]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Право на освіту‏‎‏]]

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2024-07-17T16:11:00Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76]
* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/D6E76505026C114EC225813100370781?OpenDocument Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві, затверджений рішенням Київради від 20 квітня 2017 року № 241/2463]

== Загальні поняття ==
'''Об'є́днання співвла́сників багатокварти́рного буди́нку''', або '''ОСББ''' — це неприбуткова юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію.

'''ОСББ є однією із форм управління багатоквартирним будинком.''' Створення та діяльність ОСББ регулюються нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»].

'''Прибудинкова територія''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, згідно ''ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закону України "Про особливості здійснення право власності у багатоквартирному будинку"].'' Таким чином до прибудинкової території можна віднести не тільки земельну ділянку на якій розташовано сам будинок, а й тротуари та проїзди, ігрові майданчики, озеленені території, майданчики для тимчасового зберігання автомобілів тощо.
== Що належить до земельної ділянки багатоквартирного будинку ==
Згідно ''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 42 Земельного кодексу України,]'' земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
До земельної ділянки багатоквартирного будинку належать:
* земля, на якій розміщено житловий будинок;
* земля, на якій знаходяться будівлі і споруди, що стосуються такого будинку;
* прибудинкова територія.
Розміри і конфігурація земельної ділянки, на якій розміщений багатоквартирний будинок, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
== Навіщо оформлювати землю під багатоквартирним будинком? ==
# '''Для органів місцевого самоврядування''' оформлення прав на землю означає формування земельних ділянок як об’єктів оподаткування та визначення платників податку (власників відповідних земельних ділянок або землекористувачів). Отже, кожна оформлена земельна ділянка — це додаткові надходження до бюджету. .
# Якщо йдеться про нове будівництво, наявність оформленого права на землю є обов’язковою умовою '''для початку будівельних робіт'''.
# Для співвласників будинку оформлення прав на землю — це спосіб відгородитися (інколи буквально — шляхом установлення паркана) як від формальних зазіхань на свою територію (відведення ділянок іншим особам), так і фактичного її використання «''чужими''» (установлення тимчасових споруд, паркування транспортних засобів тощо). Можливість зробити парковку під цілодобовою охороною з встановленням пункту охорони. Крім того, можна здати в оренду частину земельної ділянки під розміщення літнього кафе, або тимчасової споруди, а вилучені кошти спрямовувати на ремонт будинку.
# Згідно із законодавством України, до будівельних робіт належить не лише нове будівництво, але й капітальний ремонт, реставрація, реконструкція. І якщо остання проводиться зі зміною зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, то для цього також потрібно мати оформлене право на земельну ділянку (''див''. ч. 4 ст. 34 Містобудівного закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n432]). Потреба в цьому виникає, зокрема, при намірі пристосувати приміщення на першому, другому чи цокольному поверхах для підприємницької діяльності. Звичайною умовою в цьому випадку є влаштування окремої вхідної групи, що, як правило, й означає зміну зовнішніх геометричних розмірів. І якщо згадати кількість магазинів, відділень банків, перукарень, аптек й інших комерційних об’єктів у багатоквартирних жилих будинках, проблема є вельми актуальною.
== Хто може оформлювати права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком ==
Відповідно до ''ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]'', мешканці багатоквартирних будинків мають право відвести земельну ділянку в постійне користування незалежно від створення ОСББ. Проте, якщо ОСББ не створено, відведення земельної ділянки можливе лише при згоді всіх без виключення власників житлових і нежитлових приміщень будинку, а на практиці такої згоди досягти майже неможливо.

Якщо створено ОСББ, то рішення про оформлення земельної ділянки необхідно прийняти на зборах співвласників і скласти відповідний протокол. Такий документ, безперечно, знадобиться при оформленні земельної ділянки.

На зборах також слід визначити представника від ОСББ, який буде діяти від імені об'єднання, а саме:
* оформлювати документи;
* підписувати договори;
* подавати клопотання.
'''Повноваження представника ОСББ повинні бути вказані в протоколі зборів співвласників.''' Також функції представника об'єднання мають право виконувати члени правління ОСББ.

Статтею 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначено, що: «земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»

Тобто земля може передаватись безоплатно у власність, або у постійне користування. Для того, щоб отримати у власність земельну ділянку перш за все необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийняти відповідне рішення й оформити його протоколом, у якому також зазначити відповідальну за цю процедуру особу. Як правило, це голова правління ОСББ (управдом).
== Порядок передачі земельної ділянки ==
Так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства:
# Для отримання земельної ділянки у власність чи користування потрібно '''звернутися із клопотанням''' про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ''«до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 122 Земельного кодексу України], передають у власність або користування такі земельні ділянки»'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України]). Оскільки житлові будинки розташовані в межах населеного пункту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 38 ЗКУ ]), таким органом буде місцева (міська, селищна, сільська) рада ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.1 ст. 122 ЗКУ]).
У клопотанні слід зазначити:
#* орієнтовний розмір земельної ділянки (точний буде визначено самим проектом землеустрою);
#* цільове призначення земельної ділянки (рекомендуємо вказати його згідно з КВЦПЗ: ''«код 02.03. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку»'';
#* вид права на землю (для передання у власність або постійне користування);
#* місцезнаходження земельної ділянки (адресу будинка).
''
До клопотання потрібно додати:''
#* графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Такими матеріалами можуть бути: (черговий) кадастровий план, викопіювання з генерального плану чи детального плану територій або будь-які інші графічні матеріали. Але при цьому бажано використовувати матеріали, які дозволяють чітко визначити місце розташування земельної ділянки, бажано з прив’язкою до існуючого кадастрового поділу. Доволі зручним варіантом у цьому плані є роздруківка відповідного фрагмента з публічної кадастрової карти;
#* письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Така згода зокрема потрібна, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні замовника будівництва (не сплив строк договору оренди).
# Отримавши клопотання, відповідна рада зобов’язана '''розглянути його в місячний строк''' і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.3 ст. 123 ЗКУ]). '''Підставою відмови''' може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання й охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#TextВідповідно до ч. 3 ст. 24 Містобудівного закону]: ''«У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється».'' Утім на практиці трапляються і немотивовані відмови, і незаконно мотивовані (безпідставні), і (частіше) банальне порушення строку розгляду клопотання. На цей випадок законодавець передбачив додатковий варіант захисту прав: ''«У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання … відповідний … орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки … комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель … комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє … відповідний орган … орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки»''. Отже, не дочекавшись дозволу, можна сміливо користуватися '''''принципом мовчазної згоди'''''.
# Після отримання дозволу здійснюється '''розроблення проекту землеустрою'''.
Розробити проект землеустрою можуть:
#* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і в складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
#* фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 858-IV]). При укладенні договору на розробку проекту землеустрою варто скористатися типовим договором, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2004 р. № 266. Водночас особливу увагу рекомендуємо звернути на строк виконання робіт і відповідальність виконавця за порушення договору.
# Наступний крок - '''погодження проекту землеустрою'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.ч. 1, 2 ст. 186 ЗКУ]1 , проект землеустрою підлягає погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (нині це відповідний підрозділ Держгеокадастру України), і структурним підрозділом районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, — виконавчого органу міської ради у сфері містобудування й архітектури. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 1861 ЗКУ], за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.ч. 2 і 3 згаданої статті], — завірені ним копії проекту. Відповідний орган зобов’язаний протягом '''10 робочих''' днів із дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом із повідомленням розробнику свої висновки про його погодження чи про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті згідно з ними нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови в погодженні може бути лише невідповідність положень проекту вимогам законів і прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів, документації із землеустрою чи містобудівній документації. У разі відмови в погодженні у відповідному висновку має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути подовжений). Повторна відмова допускається, лише якщо не було усунено недоліки, на яких наголошувалося в попередньому висновку.
# Сформована внаслідок розробки проекту землеустрою земельна ділянка '''має бути зареєстрована як об’єкт права в державному земельному кадастрі'''.
Наслідком такої реєстрації будуть:
#* присвоєння земельній ділянці унікального кадастрового номера;
#* поява земельної ділянки на публічній кадастровій карті;
#* отримання замовником витягу з державного земельного кадастру.
# '''Протягом двох тижнів''' із дня отримання погодженого проекту землеустрою відповідна '''рада приймає рішення про його затвердження та надання земельної ділянки''' у власність або постійне користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 123 ЗКУ]). Зважаючи на специфіку діяльності місцевих рад (зокрема, періодичність чергових пленарних засідань), зазначений строк на практиці є істотно довшим.
# '''Реєстрація речового права на земельну ділянку''' врегульована [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV]. Вона аналогічна і для права власності, і для права постійного користування. Єдина відмінність полягає в тому, що в разі виникнення права власності власник отримає додатковий документ — свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Для проведення реєстрації державному реєстратору (безпосередньо або через центр надання адміністративних послуг) необхідно подати:
#* заяву;
#* витяг із державного земельного кадастру;
#* рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у власність або постійне користування;
#* витяг або виписку з ЄДР (для підтвердження статусу юридичної особи заявника);
#* документ, що підтверджує повноваження представника заявника, і документ, що посвідчує особу представника;
#* документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
#* документ про сплату адміністративного збору. '''Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує п’яти робочих днів''' (ч. 5 ст. 15 Закону про реєстрацію). За результатами реєстрації замовник '''отримує витяг із державного реєстру прав''', який і підтверджуватиме набуте право на землю.
== Судова практика ==
Судова практика визнає за ОСББ право отримати безоплатно у власність, або ж у користування земельну ділянку.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505993 Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80555603 Постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81241382 Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №461/8315/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89868871 Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 522/15253/16-а]

Судове рішення щодо переходу права оренди. Відповідно до правових висновків якого - перехід прав на земельну ділянку від однієї особи до іншої можливий лише на тих же самих умовах, тобто змінюється лише суб'єктний склад правовідносин, а обсяг прав на земельну ділянку залишається незмінним.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75663908 Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року у справі № 924/267/18]
== Див. також ==
* [http://www.osbb-inform.com.ua/2017/08/01/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96-%D0%B2-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0/ Стаття Віктора Кобилянського та Ольги Нікодімової «Передання землі у постійне користування співвласникам будинку - правові підстави]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2024-07-17T16:01:19Z

Kryvosheia.Oksana: /* Порядок передачі земельної ділянки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76]
* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/D6E76505026C114EC225813100370781?OpenDocument Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві, затверджений рішенням Київради від 20 квітня 2017 року № 241/2463]
== Загальні поняття ==
'''Об'є́днання співвла́сників багатокварти́рного буди́нку''', або '''ОСББ''' — це неприбуткова юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію.

'''ОСББ є однією із форм управління багатоквартирним будинком.''' Створення та діяльність ОСББ регулюються нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»].

'''Прибудинкова територія''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, згідно ''ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закону України "Про особливості здійснення право власності у багатоквартирному будинку"].'' Таким чином до прибудинкової території можна віднести не тільки земельну ділянку на якій розташовано сам будинок, а й тротуари та проїзди, ігрові майданчики, озеленені території, майданчики для тимчасового зберігання автомобілів тощо.
== Що належить до земельної ділянки багатоквартирного будинку ==
Згідно ''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 42 Земельного кодексу України,]'' земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
До земельної ділянки багатоквартирного будинку належать:
* земля, на якій розміщено житловий будинок;
* земля, на якій знаходяться будівлі і споруди, що стосуються такого будинку;
* прибудинкова територія.
Розміри і конфігурація земельної ділянки, на якій розміщений багатоквартирний будинок, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
== Навіщо оформлювати землю під багатоквартирним будинком? ==
# '''Для органів місцевого самоврядування''' оформлення прав на землю означає формування земельних ділянок як об’єктів оподаткування та визначення платників податку (власників відповідних земельних ділянок або землекористувачів). Отже, кожна оформлена земельна ділянка — це додаткові надходження до бюджету. .
# Якщо йдеться про нове будівництво, наявність оформленого права на землю є обов’язковою умовою '''для початку будівельних робіт'''.
# Для співвласників будинку оформлення прав на землю — це спосіб відгородитися (інколи буквально — шляхом установлення паркана) як від формальних зазіхань на свою територію (відведення ділянок іншим особам), так і фактичного її використання «''чужими''» (установлення тимчасових споруд, паркування транспортних засобів тощо). Можливість зробити парковку під цілодобовою охороною з встановленням пункту охорони. Крім того, можна здати в оренду частину земельної ділянки під розміщення літнього кафе, або тимчасової споруди, а вилучені кошти спрямовувати на ремонт будинку.
# Згідно із законодавством України, до будівельних робіт належить не лише нове будівництво, але й капітальний ремонт, реставрація, реконструкція. І якщо остання проводиться зі зміною зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, то для цього також потрібно мати оформлене право на земельну ділянку (''див''. ч. 4 ст. 34 Містобудівного закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n432]). Потреба в цьому виникає, зокрема, при намірі пристосувати приміщення на першому, другому чи цокольному поверхах для підприємницької діяльності. Звичайною умовою в цьому випадку є влаштування окремої вхідної групи, що, як правило, й означає зміну зовнішніх геометричних розмірів. І якщо згадати кількість магазинів, відділень банків, перукарень, аптек й інших комерційних об’єктів у багатоквартирних жилих будинках, проблема є вельми актуальною.
== Хто може оформлювати права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком ==
Відповідно до ''ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]'', мешканці багатоквартирних будинків мають право відвести земельну ділянку в постійне користування незалежно від створення ОСББ. Проте, якщо ОСББ не створено, відведення земельної ділянки можливе лише при згоді всіх без виключення власників житлових і нежитлових приміщень будинку, а на практиці такої згоди досягти майже неможливо.

Якщо створено ОСББ, то рішення про оформлення земельної ділянки необхідно прийняти на зборах співвласників і скласти відповідний протокол. Такий документ, безперечно, знадобиться при оформленні земельної ділянки.

На зборах також слід визначити представника від ОСББ, який буде діяти від імені об'єднання, а саме:
* оформлювати документи;
* підписувати договори;
* подавати клопотання.
'''Повноваження представника ОСББ повинні бути вказані в протоколі зборів співвласників.''' Також функції представника об'єднання мають право виконувати члени правління ОСББ.

Статтею 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначено, що: «земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»

Тобто земля може передаватись безоплатно у власність, або у постійне користування. Для того, щоб отримати у власність земельну ділянку перш за все необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийняти відповідне рішення й оформити його протоколом, у якому також зазначити відповідальну за цю процедуру особу. Як правило, це голова правління ОСББ (управдом).
== Порядок передачі земельної ділянки ==
Так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства:
# Для отримання земельної ділянки у власність чи користування потрібно '''звернутися із клопотанням''' про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ''«до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 122 Земельного кодексу України], передають у власність або користування такі земельні ділянки»'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України]). Оскільки житлові будинки розташовані в межах населеного пункту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 38 ЗКУ ]), таким органом буде місцева (міська, селищна, сільська) рада ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.1 ст. 122 ЗКУ]).
У клопотанні слід зазначити:
#* орієнтовний розмір земельної ділянки (точний буде визначено самим проектом землеустрою);
#* цільове призначення земельної ділянки (рекомендуємо вказати його згідно з КВЦПЗ: ''«код 02.03. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку»'';
#* вид права на землю (для передання у власність або постійне користування);
#* місцезнаходження земельної ділянки (адресу будинка).
''
До клопотання потрібно додати:''
#* графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Такими матеріалами можуть бути: (черговий) кадастровий план, викопіювання з генерального плану чи детального плану територій або будь-які інші графічні матеріали. Але при цьому бажано використовувати матеріали, які дозволяють чітко визначити місце розташування земельної ділянки, бажано з прив’язкою до існуючого кадастрового поділу. Доволі зручним варіантом у цьому плані є роздруківка відповідного фрагмента з публічної кадастрової карти;
#* письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Така згода зокрема потрібна, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні замовника будівництва (не сплив строк договору оренди).
# Отримавши клопотання, відповідна рада зобов’язана '''розглянути його в місячний строк''' і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.3 ст. 123 ЗКУ]). '''Підставою відмови''' може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання й охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#TextВідповідно до ч. 3 ст. 24 Містобудівного закону]: ''«У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється».'' Утім на практиці трапляються і немотивовані відмови, і незаконно мотивовані (безпідставні), і (частіше) банальне порушення строку розгляду клопотання. На цей випадок законодавець передбачив додатковий варіант захисту прав: ''«У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання … відповідний … орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки … комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель … комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє … відповідний орган … орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки»''. Отже, не дочекавшись дозволу, можна сміливо користуватися '''''принципом мовчазної згоди'''''.
# Після отримання дозволу здійснюється '''розроблення проекту землеустрою'''.
Розробити проект землеустрою можуть:
#* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і в складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
#* фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 858-IV]). При укладенні договору на розробку проекту землеустрою варто скористатися типовим договором, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2004 р. № 266. Водночас особливу увагу рекомендуємо звернути на строк виконання робіт і відповідальність виконавця за порушення договору.
# Наступний крок - '''погодження проекту землеустрою'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.ч. 1, 2 ст. 186 ЗКУ]1 ЗКУ, проект землеустрою підлягає погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (нині це відповідний підрозділ Держгеокадастру України), і структурним підрозділом районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, — виконавчого органу міської ради у сфері містобудування й архітектури. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в ч. 1 ст. 1861 ЗКУ, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у ч.ч. 2 і 3 згаданої статті, — завірені ним копії проекту. Відповідний орган зобов’язаний протягом '''10 робочих''' днів із дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом із повідомленням розробнику свої висновки про його погодження чи про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті згідно з ними нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови в погодженні може бути лише невідповідність положень проекту вимогам законів і прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів, документації із землеустрою чи містобудівній документації. У разі відмови в погодженні у відповідному висновку має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути подовжений). Повторна відмова допускається, лише якщо не було усунено недоліки, на яких наголошувалося в попередньому висновку.
# Сформована внаслідок розробки проекту землеустрою земельна ділянка '''має бути зареєстрована як об’єкт права в державному земельному кадастрі'''.
Наслідком такої реєстрації будуть:
#* присвоєння земельній ділянці унікального кадастрового номера;
#* поява земельної ділянки на публічній кадастровій карті;
#* отримання замовником витягу з державного земельного кадастру.
# '''Протягом двох тижнів''' із дня отримання погодженого проекту землеустрою відповідна '''рада приймає рішення про його затвердження та надання земельної ділянки''' у власність або постійне користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 123 ЗКУ]). Зважаючи на специфіку діяльності місцевих рад (зокрема, періодичність чергових пленарних засідань), зазначений строк на практиці є істотно довшим.
# '''Реєстрація речового права на земельну ділянку''' врегульована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (''далі'' – Закон про реєстрацію) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868. Вона аналогічна і для права власності, і для права постійного користування. Єдина відмінність полягає в тому, що в разі виникнення права власності власник отримає додатковий документ — свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Для проведення реєстрації державному реєстратору (безпосередньо або через центр надання адміністративних послуг) необхідно подати:
#* заяву;
#* витяг із державного земельного кадастру;
#* рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у власність або постійне користування;
#* витяг або виписку з ЄДР (для підтвердження статусу юридичної особи заявника);
#* документ, що підтверджує повноваження представника заявника, і документ, що посвідчує особу представника;
#* документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
#* документ про сплату адміністративного збору. '''Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує п’яти робочих днів''' (ч. 5 ст. 15 Закону про реєстрацію). За результатами реєстрації замовник '''отримує витяг із державного реєстру прав''', який і підтверджуватиме набуте право на землю.
== Судова практика ==
Судова практика визнає за ОСББ право отримати безоплатно у власність, або ж у користування земельну ділянку.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505993 Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80555603 Постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81241382 Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №461/8315/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89868871 Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 522/15253/16-а]

Судове рішення щодо переходу права оренди. Відповідно до правових висновків якого - перехід прав на земельну ділянку від однієї особи до іншої можливий лише на тих же самих умовах, тобто змінюється лише суб'єктний склад правовідносин, а обсяг прав на земельну ділянку залишається незмінним.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75663908 Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року у справі № 924/267/18]
== Див. також ==
* [http://www.osbb-inform.com.ua/2017/08/01/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96-%D0%B2-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0/ Стаття Віктора Кобилянського та Ольги Нікодімової «Передання землі у постійне користування співвласникам будинку - правові підстави]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Оплата послуг патронатного вихователя

2024-06-18T07:53:05Z

Kryvosheia.Oksana:

== Законодавча база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/1794-19 Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/1789-19 Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
== Поняття «патронатний вихователь» ==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. Патронатним вихователем може бути повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини і відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання і реабілітації дитини у себе вдома.
== Здійснення патронату над дитиною ==
'''Патронат над дитиною''' - це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. 
'''Сім’я патронатного вихователя''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі. 
'''Патронатним вихователем не можуть бути особи:'''
# обмежені у дієздатності;
# визнані недієздатними;
# позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
# були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
# перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
# зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
# не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
# страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
# є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
# були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
# за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
# є особами без громадянства;
# перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 частини першої статті 212 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] не може бути патронатним вихователем.
Крім осіб, зазначених у частині першій статті 212 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], не можуть бути патронатним вихователем інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
== Обов’язки патронатного вихователя ==
'''Патронатний вихователь зобов’язаний:'''
# забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
# створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
# співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;
# забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;
# сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною.
== Порядок створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя ==
Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні. 
'''Кандидат у патронатні вихователі подає до соціального закладу за місцем проживання такі документи:'''
# заяву;
# копію паспорта громадянина України;
# висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі та осіб, які проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатком 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини];
# довідку про відсутність судимості, в тому числі членів його сім’ї, які досягли чотирнадцятирічного віку і проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі;
# копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
# письмову згоду на влаштування дитини в сім’ю кандидата у патронатні вихователі усіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним, в тому числі дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити.
Кандидат у патронатні вихователі, який пройшов первинний відбір, разом з повнолітнім членом своєї сім’ї, що братиме участь у наданні послуги патронату над дитиною (чоловік або дружина кандидата у патронатні вихователі, повнолітня донька або син, які проживають разом з кандидатом, - за згодою), за клопотанням соціального закладу проходить обов’язкове навчання за програмою, затвердженою Мінсоцполітики. 
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та членів їх сімей, що братимуть участь у наданні послуги з патронату над дитиною, організовує та проводить обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - регіональний центр). 
За результатами навчання регіональний центр видає кандидатові у патронатні вихователі та членові його сім’ї довідку про проходження навчання та у разі його успішного проходження - рекомендацію про можливість надання послуги з патронату над дитиною. 
Орган опіки та піклування протягом місяця у разі наявності рекомендації про можливість надання послуги з патронату над дитиною укладає з кандидатом у патронатні вихователі договір про надання послуги з патронату над дитиною. 
Обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
Патронатний вихователь та особи, які проживають разом з ним, не рідше ніж один раз на рік проходять обов’язкове медичне обстеження, що підтверджується висновками про стан здоров’я. 
Регіональний центр за направленням соціального закладу забезпечує підвищення кваліфікації патронатного вихователя не рідше ніж один раз на рік за програмою, затвердженою Мінсоцполітики. 
Проїзд кандидатів у патронатні вихователі та членів їх сімей, проживання під час проходження навчання та підвищення кваліфікації фінансуються за рахунок коштів організацій, благодійних фондів, інших джерел, не заборонених законодавством, або за власний рахунок. 
== Влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя ==
Рішення про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини приймає орган опіки та піклування за місцем проживання або виявлення дитини за результатами розгляду питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини на підставі наданих службою у справах дітей документів, що обґрунтовують доцільність такого влаштування. 
'''Питання про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини за згодою її батьків/законних представників розглядається на підставі таких документів:'''
* висновку соціального закладу за результатами оцінки потреб дитини та її сім’ї;
* згоди батьків/законних представників дитини на тимчасове влаштування її в сім’ю патронатного вихователя у зв’язку із складними життєвими обставинами, в яких вона перебуває. У разі коли мати або батько дитини є неповнолітніми, крім їх згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя, необхідна згода їх батьків/законних представників;
* письмової згоди дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити).
'''Питання про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини без згоди її батьків/законних представників розглядається на підставі таких документів:'''
* рішення про негайне відібрання дитини відповідно до пункту 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини";]
*акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
*акта проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], або оцінки потреб дитини та її сім’ї, що підтверджує необхідність влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини, за формою, встановленою Мінсоцполітики. 
Під час розгляду комісією з питань захисту прав дитини питання влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату, порушенням зору, слуху обов’язково береться до уваги доступність житла патронатного вихователя для такої дитини, а також готовність патронатного вихователя здійснювати патронат над такою дитиною. 
У разі влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини з інвалідністю райдержадміністрація (виконавчий комітет міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради) вживає заходів до пристосування житлового приміщення патронатного вихователя до потреб дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей, в тому числі забезпечення безперешкодного доступу до будівлі відповідно до вимог законодавства. 
Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів з патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною. 
Батьки/законні представники дитини є стороною зазначеного договору в разі влаштування дитини за їх згодою. 
Батьки/законні представники дитини передають службі у справах дітей копію свідоцтва про народження дитини, медичну картку дитини (у разі наявності), інші документи, необхідні для задоволення потреб дитини (медичні довідки та висновки, документи, що підтверджують освітній рівень дитини, тощо). 
Дитина, яка залишилася без батьківського піклування та потребує невідкладного влаштування, може бути влаштована в сім’ю патронатного вихователя на підставі наказу служби у справах дітей та акта про факт передачі дитини. Рішення про патронат над дитиною приймається органом опіки та піклування протягом п’яти робочих днів з моменту передачі дитини. 
Передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснює працівник служби у справах дітей. Акт про факт передачі дитини складається за формою згідно з додатком 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини]. 
У сім’ю патронатного вихователя можуть бути одночасно влаштовані тільки діти, які виховувалися в одній сім’ї або є рідними братами та сестрами, в тому числі братами та сестрами вже попередньо влаштованих до сім’ї патронатного вихователя дітей. 
Період між вибуттям дитини із сім’ї патронатного вихователя та влаштуванням у його сім’ю наступної дитини не повинен бути меншим ніж сім календарних днів. У разі необхідності невідкладного влаштування дитини за згодою патронатного вихователя цей період може бути скорочено, але не менш як до трьох календарних днів. 
'''Служба у справах дітей передає патронатному вихователю на кожну дитину такі документи:'''
* акт про факт передачі дитини;.
* копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності);
* рішення про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини;
* договір про патронат над дитиною/наказ служби у справах дітей (у разі невідкладного влаштування дитини);
* довідку про стан здоров’я дитини на момент її влаштування в сім’ю патронатного вихователя;
* медичну картку дитини (у разі наявності);
* копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
* документи, що підтверджують освітній рівень дитини (у разі наявності). 
Патронатному вихователю можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, забезпечення контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань. 
Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування в сім’ю патронатного вихователя. 
Під час перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя ведеться журнал спостережень, до якого патронатним вихователем вноситься інформація про дитину (психологічний і фізичний стан, потреби, особливості характеру та поведінки, досягнення, труднощі та зміни, що відбуваються), подолання нею складних життєвих обставин, контакт з батьками/законними представниками, родичами, у разі наявності законних підстав - з кандидатами в опікуни/піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, усиновителі, а також підготовку до повернення її у сім’ю або зміну форми влаштування.
Після вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя журнал спостережень передається службі у справах дітей. 
Для узгодженості дій із забезпечення найкращих інтересів дитини, влаштованої в сім’ю патронатного вихователя, та комплексної підтримки в подоланні складних життєвих обставин її батьками/законними представниками утворюється міждисциплінарна команда, до складу якої обов’язково входять патронатний вихователь, працівники соціального закладу та служби у справах дітей. 
У разі коли дитина має інвалідність, до міждисциплінарної команди залучається представник реабілітаційної або навчальної установи, в якій виконується індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю. 
Надання дитині освітніх послуг, стаціонарної та амбулаторної медичної допомоги здійснюється державними та комунальними навчальними закладами та закладами охорони здоров’я за місцем проживання сім’ї патронатного вихователя або за місцем, де вона проживала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя, якщо це відповідає її найкращим інтересам. 
Соціальний супровід сім’ї дитини з метою подолання складних життєвих обставин, що призвели до її влаштування в сім’ю патронатного вихователя, здійснює соціальний заклад із залученням інших надавачів соціальних послуг в установленому законодавством порядку. 
Служба у справах дітей здійснює контроль за умовами утримання та виховання дитини, забезпеченням її прав та найкращих інтересів у сім’ї патронатного вихователя. 
Строк перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати трьох місяців і встановлюється органом опіки та піклування за результатами оцінки рівня безпеки або оцінки потреб дитини та її сім’ї. 
Орган опіки та піклування у разі наявності обставин, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя понад зазначений строк, може прийняти рішення про продовження строку перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не більш як до шести місяців відповідно до висновку міждисциплінарної команди. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною] визначено порядок влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя.
== Вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя ==
Рішення про вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя приймається органом опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою у справах дітей та соціальним закладом пакета документів, що обґрунтовують доцільність такого вибуття. 
'''Підставами для прийняття рішення про вибуття дитини є:'''
* заява батьків/законних представників дитини про повернення в сім’ю у зв’язку з подоланням обставин, що спричинили влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
* заява дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити);
* заява патронатного вихователя про неможливість надання послуги патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання;
* подання служби про невиконання або неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат;
* подання служби про виведення дитини/особи з патронату у зв’язку з досягненням повноліття та визначенням місця її подальшого проживання, навчання чи працевлаштування.
'''Неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат над дитиною, що може бути підтверджено:'''
* обстеженням умов проживання дитини в сім’ї патронатного вихователя, проведеним службою у справах дітей згідно з письмовим повідомленням, що надійшло від навчального закладу, закладу охорони здоров’я, соціального захисту населення, іншого структурного підрозділу місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, громадської організації, батьків/законних представників дитини, або зверненням дитини;
* документально засвідченими відомостями, що надійшли від органів Національної поліції, прокуратури та судів;
* наявність інших умов, передбачених договором про патронат над дитиною. У разі вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя при досягненні повноліття обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя. Передача дитини батькам/законним представникам здійснюється в присутності працівника служби у справах дітей, про що складається акт про факт передачі дитини. '''Під час вибуття дитини патронатний вихователь передає її батькам/законним представникам такі документи:'''

* копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності);
* медичну картку дитини (у разі наявності);
* документи, що підтверджують освітній рівень дитини (у разі наявності);
* медичну довідку про стан здоров’я дитини на момент вибуття та довідку про стан здоров’я на момент її влаштування в сім’ю патронатного вихователя;
* рекомендації щодо подальшого виховання дитини та догляду за нею;
* інші документи, які були передані патронатному вихователю під час влаштування дитини до його сім’ї, зокрема документи, що містять персональні дані дитини та батьків/законних представників. 
Патронатний вихователь протягом семи календарних днів після вибуття дитини з його сім’ї продовжує співпрацювати з батьками/законними представниками, до яких вона повернулася, надає консультації щодо особливостей її догляду та виховання з метою усунення ризиків повторного виникнення складних життєвих обставин, готує висновки та рекомендації відповідно до умов договору про патронат над дитиною. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною] визначено порядок вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя.
== Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною ==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. 
При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини (стаття 256 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Соціальні виплати патронатному вихователю – 2,5 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку. Так, з 1 січня 2024 року така соціальна допомога становить для дітей віком від 0 до 6 років – 6407,50 грн. (2563 грн. х2,5), а для дітей віком від 6 до 18 років – 7990,00 грн. (3196 грн. х2,5). Розмір оплати за послугу патронату над дітьми прирівняний до 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи (з 1 січня 2024 року – 3028 грн. х5) і дорівнює 15140,00 грн. Також установлена система надбавок у розмірі 10% за кожну наступну дитину, а також за складність у разі влаштування до сім’ї патронатного вихователя новонародженої дитини, дитини з ВІЛ-інфекцією, дитини з вадами розвитку чи інвалідністю, неповнолітньої вагітної. 
== Порядок оплати послуг патронатного вихователя та виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя ==
Механізм призначення і виплати за рахунок коштів державного бюджету соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя (далі - соціальна допомога), оплати послуги патронату над дитиною (далі - грошове забезпечення) та здійснення видатків на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за патронатного вихователя на період до 2027 року визначено
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною".] 
Призначення і виплата соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюються структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення). 
'''Для призначення соціальної допомоги та грошового забезпечення патронатний вихователь подає до органу соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, такі документи:'''
* заяву про призначення соціальної допомоги та грошового забезпечення із зазначенням реквізитів особового рахунка, відкритого в банківській установі, або проведення виплат через державне підприємство поштового зв’язку;
* копію договору про надання послуг з патронату над дитиною;
* копію договору про патронат над дитиною або наказу служби у справах дітей у разі невідкладного влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя;
* рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя;
* копію акта про факт передачі дитини;
* копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності);
* довідку з місця навчання про розмір стипендії влаштованої в сім’ю патронатного вихователя дитини;
* копію виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії або медичного висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу про дитину з інвалідністю, виданої в установленому порядку МОЗ. 
Документи, на підставі яких призначено соціальну допомогу та грошове забезпечення, зберігаються протягом п’яти років після припинення зазначених виплат. 
Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються і виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї та поновлюються у разі наступного влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя. 
Грошове забезпечення виплачується патронатному вихователю протягом семи календарних днів після вибуття дитини із сім’ї за надання батькам/законному представнику дитини підтримки та консультацій щодо її догляду, виховання та реабілітації. 
Виплата соціальної допомоги припиняється на підставі рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради про вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя та копії акта про факт передачі дитини. 
Підставою для припинення виплати соціальної допомоги у разі досягнення дитиною повноліття або її смерті є письмове повідомлення служби у справах дітей. 
Розмір соціальної допомоги становить 2,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на місяць, для дітей з інвалідністю - 3,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на місяць. 
Соціальна допомога виплачується на кожну влаштовану в сім’ю патронатного вихователя дитину. 
У разі коли дитині виплачується призначена в установленому порядку стипендія, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між 2,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, для дітей з інвалідністю - 3,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та розміром стипендії за попередній повний місяць на момент влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя. 
У разі зміни розміру стипендії патронатний вихователь зобов’язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання відповідної інформації повідомити органу соціального захисту населення для проведення відповідного перерахунку розміру раніше призначеної соціальної допомоги. 
Соціальна допомога використовується патронатним вихователем у повному обсязі для забезпечення повноцінного харчування, виховання, навчання та розвитку дитини відповідно до її потреб. 
Служба у справах дітей не пізніше ніж через п’ять робочих днів з моменту влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя або її вибуття з такої сім’ї письмово інформує орган соціального захисту населення про влаштування або вибуття дитини. 
Розмір грошового забезпечення становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць. 
У разі коли в сім’ї патронатного вихователя перебуває дитина віком до одного року, дитина з інвалідністю, малолітня або неповнолітня вагітна, ВІЛ-інфікована дитина та одночасно двоє і більше дітей, розмір грошового забезпечення збільшується на 10 відсотків за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50 відсотків. 
У разі встановлення законом іншого прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення патронатного вихователя. 
Соціальна допомога та грошове забезпечення виплачуються через банківську установу. 
У разі перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя неповний місяць соціальна допомога та грошове забезпечення виплачуються пропорційно кількості календарних днів перебування дитини під патронатом. 
Видатки, пов’язані з виплатою соціальної допомоги та грошового забезпечення, та видатки на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за патронатних вихователів здійснює структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за рахунок коштів державного бюджету. 
Стаття 87 [http://zakon.rada.gov.ua/go/2456-17 Бюджетного кодексу України] зазначає, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на оплату послуг із здійснення патронату над дитиною та виплату соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя, підтримку малих групових будинків.
[[Категорія:Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]

Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору

2024-06-18T06:41:34Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Поняття та порядок поділу спільного майна подружжя ==

Під час припинення шлюбно-сімейних відносин, зазвичай постає питання про розподіл майна, набутого під час проживання в шлюбі. За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, '''є спільним майном''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 (ст. 60 СК України)]. Утім, із цього правила є певне виключення.

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ст. 57 СК України], якщо '''шлюб не розірвано''', але чоловік та дружина '''проживають окремо''' у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то '''майно''', набуте сторонами за цей період може бути за '''рішенням суду визнане роздільним'''.
Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини.
Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя.
У разі спору заінтересована сторона повинна довести в суді факт [[Режим окремого проживання подружжя та його правові наслідки|окремого проживання подружжя]] у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
У сучасних умовах спільне майно подружжя може бути поділене подружжям за взаємною згодою. Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була '''набута чоловіком (дружиною)''' під час окремого проживання сторін, тобто фактично '''за власні кошти'''.
Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її '''вартість не буде враховуватися''' при поділі спільного майна подружжя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text '''Статею 69 СК України'''] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя.
Поділ спільного майна може здійснюватися в '''добровільному порядку''' за рішенням самого подружжя або в '''судовому порядку''' за наявності між ними спору.

== Добровільний поділ майна подружжя ==

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 7 Сімейного кодексу України] (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ст. 355 ЦК України] визначає '''два види спільної сумісної власності осіб''':спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ч. 3 ст. 368 ЦК України] встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 355 Цивільного кодексу України].

У [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 9 СК України] законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 63 СК України]).

У [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 65 СК України] закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 2 ст. 69 СК України] передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою.
Слід зазначити, що [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 60 СК України] встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 70 СК] такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

== Яке майно підлягає поділу? ==

В контексті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 71 СК України] '''майно''', що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України].

Добровільно, за взаємною згодою, в силу [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 68 СК України] подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

'''Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.'''

Майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, не може бути предметом такого договору, оскільки не підлягає поділу між подружжям. Однак, воно може бути предметом інших цивільно-правових договорів, зокрема, договорів дарування, купівлі-продажу, найму (оренди) тощо, які подружжя можуть укладати між собою на підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 64 СК України].

== Предмет договору ==

В договорі про поділ майна подружжя зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя. Також те, яким чином буде здійснюватися і як оформлятися (за необхідності) передача майна, строки його передачі та інше.

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) може бути як '''все майно''' (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і '''його частина'''. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмету договору,залишаються у спільній сумісній власності подружжя (колишнього подружжя). Договір про поділ майна подружжя (колишнього подружжя) може бути укладений з умовою виплати грошової компенсації у разі нерівноцінності поділу, або без неї.

У випадку, якщо предметом поділу є '''нерухоме майно''', набуте подружжям за час шлюбу у спільну сумісну власність, і право особистої приватної власності за результатом укладання такого договору переходить до '''одного з подружжя''' (колишнього подружжя), то такий договір '''може бути документом''', що підтверджує право власності одного з подружжя (колишнього з подружжя) на такий об'єкт. Після укладання договору про поділ майна подружжя (колишнього подружжя), відповідні відомості повинні бути внесені до [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно].

Але існують і інші точки зору. Зокрема, якщо предметом такого договору поділу майна є нерухоме майно, '''титульним власником''' якого є один з подружжя, і '''майно в результаті поділу залишається за ним''', то документом про право власності залишається '''попередній документ''', що посвідчує право власності на майно, а '''договір про поділ''' буде невід’ємною частиною цього документа. При цьому відомості про зміну правовстановлювального документу повинні бути внесені до [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно], оскільки з укладанням такого договору змінюється правовий режим такого нерухомого майна.

Якщо '''титульним власником''' майна був один з подружжя, а '''в результаті поділу''' майна нерухоме майно переходить до іншого з подружжя, то '''договір про поділ''' майна '''буде документом''', що підтверджує право власності іншого з подружжя на це майно, н'''а підставі якого нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на майно на ім’я іншого з подружжя'''. При цьому нотаріус вилучає попередній документ про право власності на нерухоме майно і приєднує його до нотаріальної справи.

=== Особливості договору про поділ майна подружжя ===
* Можливість відступити від засад рівності часток. Тобто, подружжя може поділити своє майно не порівну.
* Можливість самостійно визначити розмір часток або конкретне майно, що буде передане одному з подружжя.
* Майно подружжя, що не зазначене в договорі, підлягає поділу на загальних підставах.

=== Коли може бути укладений договір про поділ майна подружжя ===
* Під час шлюбу.
* Після розірвання шлюбу.

=== Підстави розірвання договору про поділ майна подружжя ===
Згідно з законодавством розірвання договору про поділ майна подружжя допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, договір про поділ майна подружжя може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору про поділ майна подружжя іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору про поділ майна подружжя зобов’язання сторін припиняються.

=== Визнання договору про поділ майна подружжя недійсним ===
Сторони найчастіше посилаються на такі підстави для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним, ''як порушення в договорі принципу рівності часток та/або помилки щодо обставин, які мають істотне значення.''

Частиною 1 ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України].

== Вартість ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 Наказу Мінфіну України від 07.07.2012 № 811] та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93 пп. "е" п. 3 ст. 3 Декрету КМУ від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"] та , за посвідчення договору поділу майна державне мито справляється в розмірі '''1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''', незалежно від вартості, яка зазначена у договорі.
== Договір про виділ об`єкта нерухомого майна зі складу усього майна ==

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 П. 2 ст. 69 СК України] передбачає, що подружжя має право укласти договір про виділ об’єкта нерухомого майна дружині або чоловікові зі складу усього майна, який підлягає нотаріальному посвідченню. Суть виділу нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя полягає в тому, що якщо один з подружжя за згодою іншого з подружжя у добровільному порядку бажає змінити правовий режим одного об’єкта нерухомості (житловий будинок, квартира, нежитлове приміщення, тощо) на особисту приватну власність, то має бути укладений договір про виділ нерухомого майна зі спільної сумісної власності в особисту приватну власність одного з них.

''Наприклад, із складу всього спільного майна подружжя виділити чоловікові у особисту приватну власність нежитлове приміщення, при цьому решта майна залишається у спільній сумісній власності подружжя, а при можливому подальшому поділі майна подружжя, частка чоловіка може бути відповідно зменшена з урахуванням укладеного раніше договору про виділ нежитлового приміщення зі спільного майна.''

При посвідченні такого договору нотаріусом застосовуються такі саме норми, як і при посвідченні договору поділу спільного майна подружжя ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 60, ст. 64, п. 1 ст. 65, п. 2 ст. 69, п. 1 ст. 70, 71, 72 Сімейного кодексу України]).

== Поділ земельної ділянки ==

Якщо об’єктом поділу є земельна ділянка, то регулювання земельних відносин відбувається із застосуванням спеціальних норм Земельного кодексу України (далі – ЗК України).
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 1 ст. 81, ч. 1 п.2 ст. 89 ЗК України], у спільній сумісній власності подружжя можуть перебувати земельні ділянки, які набуті подружжям за спільні кошти за договором купівлі- продажу, міни, іншими цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вимоги [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України], подружжя за взаємною згодою має право на поділ земельної ділянки в натурі.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 79-1 ЗК України], титульний власник повинен звернутись до територіального органу Держгеокадастру України з метою поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на дві земельні ділянки. У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки, відомості про них вносяться до [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Державного земельного кадастру]. На підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України], після здійснення державної реєстрації права власності на дві земельні ділянки вони можуть бути об’єктом цивільних угод.

Оскільки ці дві новостворені земельні ділянки залишаються об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, то для здійснення їх поділу в натурі необхідно застосувати вимоги [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 71 СК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 4 ст. 89 ЗК України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 364, 372 ЦК України]. Нотаріус може посвідчити договір про поділ майна подружжя, в результаті якого кожному із подружжя на праві особистої приватної власності буде належати по одній земельній ділянці.

== Судовий поділ майна подружжя ==

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється '''на судовий'''. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів:
* речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
* кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
* боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).
Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи:
* по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно;
* по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. 
{| class="wikitable"
|-
| ВАЖЛИВО!!! При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства '''частки майна дружини та чоловіка є рівними''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 1 ст. 70 СК]). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 1 ст. 60 СК]).
|}
Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обста: вин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 2 ст. 70 СК]).

По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 3 ст. 70 СК]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 3 ст. 70 СК] збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов'язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. Така новела сімейного законодавства здається невдалою.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77653800 Постанова Верховного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 752/18987/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87950801 Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі № 753/19919/19]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору

2024-06-18T06:38:48Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Поняття та порядок поділу спільного майна подружжя ==

Під час припинення шлюбно-сімейних відносин, зазвичай постає питання про розподіл майна, набутого під час проживання в шлюбі. За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, '''є спільним майном''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 (ст. 60 СК України)]. Утім, із цього правила є певне виключення.

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ст. 57 СК України], якщо '''шлюб не розірвано''', але чоловік та дружина '''проживають окремо''' у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то '''майно''', набуте сторонами за цей період може бути за '''рішенням суду визнане роздільним'''.
Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини.
Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя.
У разі спору заінтересована сторона повинна довести в суді факт [[Режим окремого проживання подружжя та його правові наслідки|окремого проживання подружжя]] у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
У сучасних умовах спільне майно подружжя може бути поділене подружжям за взаємною згодою. Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була '''набута чоловіком (дружиною)''' під час окремого проживання сторін, тобто фактично '''за власні кошти'''.
Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її '''вартість не буде враховуватися''' при поділі спільного майна подружжя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text '''Статею 69 СК України'''] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя.
Поділ спільного майна може здійснюватися в '''добровільному порядку''' за рішенням самого подружжя або в '''судовому порядку''' за наявності між ними спору.

== Добровільний поділ майна подружжя ==

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна. Поділ здійснюється тільки щодо наявного майна, а не майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 7 Сімейного кодексу України] (далі – СК України) зазначає, що сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при його укладенні можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ст. 355 ЦК України] визначає '''два види спільної сумісної власності осіб''':спільна сумісна або спільна часткова. Однак, при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ч. 3 ст. 368 ЦК України] встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Спільна сумісна власність, як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак, порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 355 Цивільного кодексу України].

У [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 9 СК України] законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 63 СК України]).

У [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 65 СК України] закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 2 ст. 69 СК України] передбачено принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою.
Слід зазначити, що [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 60 СК України] встановлено, що право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 70 СК] такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

== Яке майно підлягає поділу? ==

В контексті [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 71 СК України] '''майно''', що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це положення закріплено в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України].

Добровільно, за взаємною згодою, в силу [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 68 СК України] подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу; при взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

'''Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору.'''

Майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, не може бути предметом такого договору, оскільки не підлягає поділу між подружжям. Однак, воно може бути предметом інших цивільно-правових договорів, зокрема, договорів дарування, купівлі-продажу, найму (оренди) тощо, які подружжя можуть укладати між собою на підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 64 СК України].

== Предмет договору ==

В договорі про поділ майна подружжя зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя. Також те, яким чином буде здійснюватися і як оформлятися (за необхідності) передача майна, строки його передачі та інше.

Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) може бути як '''все майно''' (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і '''його частина'''. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмету договору,залишаються у спільній сумісній власності подружжя (колишнього подружжя). Договір про поділ майна подружжя (колишнього подружжя) може бути укладений з умовою виплати грошової компенсації у разі нерівноцінності поділу, або без неї.

У випадку, якщо предметом поділу є '''нерухоме майно''', набуте подружжям за час шлюбу у спільну сумісну власність, і право особистої приватної власності за результатом укладання такого договору переходить до '''одного з подружжя''' (колишнього подружжя), то такий договір '''може бути документом''', що підтверджує право власності одного з подружжя (колишнього з подружжя) на такий об'єкт. Після укладання договору про поділ майна подружжя (колишнього подружжя), відповідні відомості повинні бути внесені до [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно].

Але існують і інші точки зору. Зокрема, якщо предметом такого договору поділу майна є нерухоме майно, '''титульним власником''' якого є один з подружжя, і '''майно в результаті поділу залишається за ним''', то документом про право власності залишається '''попередній документ''', що посвідчує право власності на майно, а '''договір про поділ''' буде невід’ємною частиною цього документа. При цьому відомості про зміну правовстановлювального документу повинні бути внесені до [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно], оскільки з укладанням такого договору змінюється правовий режим такого нерухомого майна.

Якщо '''титульним власником''' майна був один з подружжя, а '''в результаті поділу''' майна нерухоме майно переходить до іншого з подружжя, то '''договір про поділ''' майна '''буде документом''', що підтверджує право власності іншого з подружжя на це майно, н'''а підставі якого нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на майно на ім’я іншого з подружжя'''. При цьому нотаріус вилучає попередній документ про право власності на нерухоме майно і приєднує його до нотаріальної справи.

=== Особливості договору про поділ майна подружжя ===
* Можливість відступити від засад рівності часток. Тобто, подружжя може поділити своє майно не порівну.
* Можливість самостійно визначити розмір часток або конкретне майно, що буде передане одному з подружжя.
* Майно подружжя, що не зазначене в договорі, підлягає поділу на загальних підставах.

=== Коли може бути укладений договір про поділ майна подружжя ===
* Під час шлюбу.
* Після розірвання шлюбу.

=== Підстави розірвання договору про поділ майна подружжя ===
Згідно з законодавством розірвання договору про поділ майна подружжя допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, договір про поділ майна подружжя може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору про поділ майна подружжя іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору про поділ майна подружжя зобов’язання сторін припиняються.

=== Визнання договору про поділ майна подружжя недійсним ===
Сторони найчастіше посилаються на такі підстави для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним, ''як порушення в договорі принципу рівності часток та/або помилки щодо обставин, які мають істотне значення.''

Частиною 1 ст. 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України].

== Вартість ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 Наказу Мінфіну України від 07.07.2012 № 811] та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93 пп. "е" п. 3 ст. 3 Декрету КМУ від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"] та , за посвідчення договору поділу майна державне мито справляється в розмірі '''1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''', незалежно від вартості, яка зазначена у договорі.
== Договір про виділ об`єкта нерухомого майна зі складу усього майна ==

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 П. 2 ст. 69 СК України] передбачає, що подружжя має право укласти договір про виділ об’єкта нерухомого майна дружині або чоловікові зі складу усього майна, який підлягає нотаріальному посвідченню. Суть виділу нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя полягає в тому, що якщо один з подружжя за згодою іншого з подружжя у добровільному порядку бажає змінити правовий режим одного об’єкта нерухомості (житловий будинок, квартира, нежитлове приміщення, тощо) на особисту приватну власність, то має бути укладений договір про виділ нерухомого майна зі спільної сумісної власності в особисту приватну власність одного з них.

''Наприклад, із складу всього спільного майна подружжя виділити чоловікові у особисту приватну власність нежитлове приміщення, при цьому решта майна залишається у спільній сумісній власності подружжя, а при можливому подальшому поділі майна подружжя, частка чоловіка може бути відповідно зменшена з урахуванням укладеного раніше договору про виділ нежитлового приміщення зі спільного майна.''

При посвідченні такого договору нотаріусом застосовуються такі саме норми, як і при посвідченні договору поділу спільного майна подружжя ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 60, ст. 64, п. 1 ст. 65, п. 2 ст. 69, п. 1 ст. 70, 71, 72 Сімейного кодексу України]).

== Поділ земельної ділянки ==

Якщо об’єктом поділу є земельна ділянка, то регулювання земельних відносин відбувається із застосуванням спеціальних норм Земельного кодексу України (далі – ЗК України).
У відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 1 ст. 81, ч. 1 п.2 ст. 89 ЗК України], у спільній сумісній власності подружжя можуть перебувати земельні ділянки, які набуті подружжям за спільні кошти за договором купівлі- продажу, міни, іншими цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вимоги [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України], подружжя за взаємною згодою має право на поділ земельної ділянки в натурі.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 79-1 ЗК України], титульний власник повинен звернутись до територіального органу Держгеокадастру України з метою поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на дві земельні ділянки. У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки, відомості про них вносяться до [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Державного земельного кадастру]. На підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України], після здійснення державної реєстрації права власності на дві земельні ділянки вони можуть бути об’єктом цивільних угод.

Оскільки ці дві новостворені земельні ділянки залишаються об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, то для здійснення їх поділу в натурі необхідно застосувати вимоги [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 71 СК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. 4 ст. 89 ЗК України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 364, 372 ЦК України]. Нотаріус може посвідчити договір про поділ майна подружжя, в результаті якого кожному із подружжя на праві особистої приватної власності буде належати по одній земельній ділянці.

== Судовий поділ майна подружжя ==

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється '''на судовий'''. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів:
* речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
* кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
* боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).
Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи:
* по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно;
* по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. 
{| class="wikitable"
|-
| ВАЖЛИВО!!! При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства '''частки майна дружини та чоловіка є рівними''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 1 ст. 70 СК]). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 1 ст. 60 СК]).
|}
Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обста: вин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 2 ст. 70 СК]).

По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 3 ст. 70 СК]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 ч. 3 ст. 70 СК] збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов'язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. Така новела сімейного законодавства здається невдалою.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77653800 Постанова Верховного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 752/18987/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87950801 Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі № 753/19919/19]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю

2024-06-17T13:40:03Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір]"

== Загальні положення про сплату аліментів ==

Аліменти – це утримання, яке у визначених законом або договором випадках надається одним членом сім’ї іншому, якщо останній не має власних коштів для існування.Право на аліменти особа з інвалідністю має як неповнолітня або повнолітня дитина, батько чи мати, а також як чоловік чи дружина.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1018 статті 198 Сімейного кодексу України] батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Дитина після досягнення 18 років за умови її непрацездатності ( у тому числі наявність інвалідності) має право на отримання матеріальної допомоги від батьків, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Існує декілька способів отримання аліментів на дитину з інвалідністю:

* Сплата аліментів за попередньою домовленістю між батьками.
* Укладення договору про сплату аліментів на дитину з інвалідністю, у якому визначено розмір та строки виплати (у письмовій формі і посвідчується нотаріально).
* Сплата аліментів за рішенням суду (до позовної заяви необхідно додати документи, що підтверджують інвалідність дитини, та витрати, що здійснюються на догляд за дитиною кожен місяць – квитанції тощо).

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, ІІ групи присуджуються на строк інвалідності.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n446 статті 88 Сімейного кодексу України] якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

'''Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право:'''

1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю; 2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; 3) цей з подружжя опікується нею; 4) другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини першої статті 80 Сімейного кодексу України], без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n407 зі статті 80 Сімейного кодексу України], аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 статті 182 Сімейного кодексу України]. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
== Порядок виплати аліментів на дитину з інвалідністю ==

Виплати можуть бути як добровільними, так і стягуватися на підставі рішення суду.
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n958 зі статтею 187 Сімейного кодексу України] один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

=== Сплата аліментів в добровільному порядку ===
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n967 статті 189 Сімейного кодексу України] передбачений [[договір між батьками про сплату аліментів на дитину]]. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

=== Стягнення аліментів в судовому порядку ===
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 статтею 27 Цивільно процесуального кодекса України], позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6213 статті 28 Цивільно процесуального кодекса України], передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. 

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 Статею 182 Сімейного кодексу України] визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує:'''

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
* наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
* доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1024 частини другої статті 200 Сімейного кодексу України], при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.

== Документи та підсудність справи ==

'''Для звернення до суду з позовною заявою необхідно зібрати наступні документи:'''

* копія всіх сторінок паспорту Позивача;
* копія ідентифікаційного номеру Позивача;
* копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/копія рішення суду про розірвання шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
* копія довідки про місце реєстрації дитини;
* копії довідок з медустанови, що підтверджують наявність інвалідності у дитини.

Звернення до суду відбувається за правилами альтернативної підсудності, яка надає стягувачу право обрати суд, до якого він звернеться із заявою чи позовом. Так, звернутися до місцевого загального суду стягувач може як за місцем власного проживання, так і за місцем проживання платника аліментів (боржника).

== Як збільшити або зменшити розмір аліментів ==

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 статті 192 Сімейного кодексу України] зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі і навпаки. Згідно з частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 181 Сімейного кодексу України] за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Враховуючи зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n914 статтей 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 192] Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У пункті 23 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

== Оплата судового збору ==

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю

2024-06-17T13:39:41Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір]"

== Загальні положення про сплату аліментів ==

Аліменти – це утримання, яке у визначених законом або договором випадках надається одним членом сім’ї іншому, якщо останній не має власних коштів для існування.Право на аліменти особа з інвалідністю має як неповнолітня або повнолітня дитина, батько чи мати, а також як чоловік чи дружина.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1018 статті 198 Сімейного кодексу України] батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Дитина після досягнення 18 років за умови її непрацездатності ( у тому числі наявність інвалідності) має право на отримання матеріальної допомоги від батьків, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Існує декілька способів отримання аліментів на дитину з інвалідністю:

* Сплата аліментів за попередньою домовленістю між батьками.
* Укладення договору про сплату аліментів на дитину з інвалідністю, у якому визначено розмір та строки виплати (у письмовій формі і посвідчується нотаріально).
* Сплата аліментів за рішенням суду (до позовної заяви необхідно додати документи, що підтверджують інвалідність дитини, та витрати, що здійснюються на догляд за дитиною кожен місяць – квитанції тощо).

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, ІІ групи присуджуються на строк інвалідності.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n446 статті 88 Сімейного кодексу України] якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

'''Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право:'''

1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю; 2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; 3) цей з подружжя опікується нею; 4) другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини першої статті 80 Сімейного кодексу України], без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n407 зі статті 80 Сімейного кодексу України], аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 статті 182 Сімейного кодексу України]. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
== Порядок виплати аліментів на дитину з інвалідністю ==

Виплати можуть бути як добровільними, так і стягуватися на підставі рішення суду.
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n958 зі статтею 187 Сімейного кодексу України] один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

=== Сплата аліментів в добровільному порядку ===
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n967 статті 189 Сімейного кодексу України] передбачений [[договір між батьками про сплату аліментів на дитину]]. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

=== Стягнення аліментів в судовому порядку ===
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 статтею 27 Цивільно процесуального кодекса України], позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6213 статті 28 Цивільно процесуального кодекса України], передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. 

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 Статею 182 Сімейного кодексу України] визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує:'''

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
* наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
* доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1024 частини другої статті 200 Сімейного кодексу України], при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.

== Документи та підсудність справи ==

'''Для звернення до суду з позовною заявою необхідно зібрати наступні документи:'''

* копія всіх сторінок паспорту Позивача;
* копія ідентифікаційного номеру Позивача;
* копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/копія рішення суду про розірвання шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
* копія довідки про місце реєстрації дитини;
* копії довідок з медустанови, що підтверджують наявність інвалідності у дитини.

Звернення до суду відбувається за правилами альтернативної підсудності, яка надає стягувачу право обрати суд, до якого він звернеться із заявою чи позовом. Так, звернутися до місцевого загального суду стягувач може як за місцем власного проживання, так і за місцем проживання платника аліментів (боржника).

== Як збільшити або зменшити розмір аліментів ==

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 статті 192 Сімейного кодексу України] зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі і навпаки. Згідно з частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 181 Сімейного кодексу України] за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Враховуючи зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n914 статтей 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 192] Сімейного кодексу України], розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У пункті 23 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

== Оплата судового збору ==

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю

2024-06-17T13:36:02Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір]"

== Загальні положення про сплату аліментів ==

Аліменти – це утримання, яке у визначених законом або договором випадках надається одним членом сім’ї іншому, якщо останній не має власних коштів для існування.Право на аліменти особа з інвалідністю має як неповнолітня або повнолітня дитина, батько чи мати, а також як чоловік чи дружина.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1018 статті 198 Сімейного кодексу України] батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Дитина після досягнення 18 років за умови її непрацездатності ( у тому числі наявність інвалідності) має право на отримання матеріальної допомоги від батьків, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Існує декілька способів отримання аліментів на дитину з інвалідністю:

* Сплата аліментів за попередньою домовленістю між батьками.
* Укладення договору про сплату аліментів на дитину з інвалідністю, у якому визначено розмір та строки виплати (у письмовій формі і посвідчується нотаріально).
* Сплата аліментів за рішенням суду (до позовної заяви необхідно додати документи, що підтверджують інвалідність дитини, та витрати, що здійснюються на догляд за дитиною кожен місяць – квитанції тощо).

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, ІІ групи присуджуються на строк інвалідності.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n446 статті 88 Сімейного кодексу України] якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

'''Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право:'''

1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю; 2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; 3) цей з подружжя опікується нею; 4) другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини першої статті 80 Сімейного кодексу України], без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n407 зі статті 80 Сімейного кодексу України], аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 статті 182 Сімейного кодексу України]. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
== Порядок виплати аліментів на дитину з інвалідністю ==

Виплати можуть бути як добровільними, так і стягуватися на підставі рішення суду.
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n958 зі статтею 187 Сімейного кодексу України] один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

=== Сплата аліментів в добровільному порядку ===
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n967 статті 189 Сімейного кодексу України] передбачений [[договір між батьками про сплату аліментів на дитину]]. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

=== Стягнення аліментів в судовому порядку ===
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 статтею 27 Цивільно процесуального кодекса України], позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6213 статті 28 Цивільно процесуального кодекса України], передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. 

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 Статею 182 Сімейного кодексу України] визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує:'''

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
* наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
* доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1024 частини другої статті 200 Сімейного кодексу України], при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.

== Документи та підсудність справи ==

'''Для звернення до суду з позовною заявою необхідно зібрати наступні документи:'''

* копія всіх сторінок паспорту Позивача;
* копія ідентифікаційного номеру Позивача;
* копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/копія рішення суду про розірвання шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
* копія довідки про місце реєстрації дитини;
* копії довідок з медустанови, що підтверджують наявність інвалідності у дитини.

Звернення до суду відбувається за правилами альтернативної підсудності, яка надає стягувачу право обрати суд, до якого він звернеться із заявою чи позовом. Так, звернутися до місцевого загального суду стягувач може як за місцем власного проживання, так і за місцем проживання платника аліментів (боржника).

== Як збільшити або зменшити розмір аліментів ==

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 статті 192 Сімейного кодексу України] зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі і навпаки. Згідно з частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Враховуючи зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n914 статтей 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 192] Сімейного кодексу України], розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У пункті 23 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

== Оплата судового збору ==

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Права споживачів у приміщенні торговельного об’єкту. Чи має право охорона торговельного об'єкту перевіряти речі особи та/або особу?

2024-05-17T13:22:16Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України « Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/4616-17 Закон України "Про охоронну діяльність"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/833-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів»] 
== Визначення поняття споживач ==
'''Споживач''' - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника 
( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів]) 
Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. 
Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. 
Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди. 
== Права і обов’язки споживача ==
=== Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:===
* захист своїх прав державою;
* належну якість продукції та обслуговування;
* безпеку продукції;
* необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
* відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
* об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). 
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. 
'''Споживачі зобов'язані:''' 
* перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
* в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 
* користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 
* з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду. 
== Право особи не залишати речі в камері схову під час перебування в магазині ==
При вході до торговельного центрy Ви маєте право не здавати Ваші особисті речі, оскільки такий обов’язок жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачений. 
У разі, якщо Ви вирішили залишити свої речі у камері схову, закрили її на ключ, Ви як споживач уклали з торговельним центром безоплатний публічний договір зберігання, умови якого регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України. У той самий час зазвичай адміністрація торговельних закладів зазначає, що за збереження залишених речей вона відповідальність не несе, що суперечить нормам статей 942, 949–951 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], оскільки саме торговельний центр як зберігач відшкодовує збитки за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання. 
Крім того, абз.7-8 п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-п «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів»] передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах, та створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено. 
== Відповідальність за втрачені речі з камери сховища: ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] передбачено, що якщо людина залишає в камері схову магазину свою річ, зачиняє її на ключ та забирає його, то між покупцем та магазином формально укладається договір зберігання 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4484 ст. 950 ЦК України] "Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі" зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4488 ст. 951 ЦК України] збитки, завдані людині нестачею або пошкодженням речі, відшкодовує зберігач: у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості, при пошкодженні — в розмірі суми, на яку знизилась її вартість. Крім того, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що її не можна використати за первісним призначенням, покупець має право відмовитися від неї й вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
== Чи має право охорона торгівельного об’єкту перевіряти речі особи та/або особу? ==
Згідно із ст. 12 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4616-17 Закону України «Про охоронну діяльність]», лише за Вашою добровільною згодою, персонал охорони має право під час здійснення пропускного режиму на об'єктах охорони проводити огляд Ваших речей. 
Персонал охорони торговельного центру не має права Вас затримувати або проводити особистий огляд чи огляд Ваших речей. Єдине, що може зробити персонал, – це викликати співробітників правоохоронних органів та попростити Вас їх дочекатися, але утримувати Вас, застосовуючи фізичний примус, вони не мають права . Відповідно до положень ст. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4616-17 16 Закону України «Про охоронну діяльність»] заходи фізичного впливу застосовуються персоналом охорони у чітко визначених Законом випадках, а затримання особи персоналом охорони не є адміністративним затриманням, та затримана особа негайно передається органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх осіб, а також проти осіб, які відповідно до законодавства є носіями спеціального статусу недоторканності, крім випадків учинення ними нападу, що становить загрозу життю та здоров'ю фізичних осіб, персоналу охорони, або збройного нападу чи збройного опору. 
Якщо адміністрація продовжує на вас тиснути (завела в кімнату охорони, відмовляється випускати з приміщення супермаркету, вимагає залишити свої документи) слід згадати про пункти 1,4 і 5 статті 19 Закону України «[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Про захист прав споживачів]», у яких йдеться про заборону нечесної підприємницької практики і агресивної діяльності. Відповідно до закону охорона супермаркету не має права затримувати вас, обмежувати вашу свободу. Поясніть, що це вже їм загрожує судовими або кримінальними розглядами.

На протиправні дії охоронників можна поскаржитися до інспекції у справах захисту прав споживачів, звернутись зі скаргою до прокуратури чи поліції або ж із позовом до суду. 
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна

2024-05-16T13:24:54Z

Kryvosheia.Oksana:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page#Text Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF/print Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року N 572]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Загальні положення законодавства ==

'''Сімейні правовідносини''' − це особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Одним з актуальних питань сімейних правовідносин є аліментні зобов’язання.

Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні, чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина відібрана у батьків тимчасово без позбавлення батьківських прав. Зазначене регламентується Конституцією України та Сімейним кодексом України.

Однією з форм матеріального утримання дитини, що не досягла повноліття, є '''аліменти''' – кошти на утримання дитини, які визначаються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 180 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України (далі - СК України)] батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 

Згідно ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] батьки самостійно визначають спосіб виконання свого обов'язку по утриманню дитини. 

Цей обов’язок може припинятися раніше, ніж дитина досягла повноліття, наприклад, у разі смерті дитини або платника аліментів чи оголошення їх померлими. 

Аліментні платежі є власністю дитини, однак стягуються на користь того з батьків з ким проживає дитина. 

Контроль за цільовим використанням аліментів в інтересах дитини здійснюють органи опіки та піклування.

== Розмір аліментів на дитину в Україні ==
У ст. 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] зазначено, що аліментні платежі повинні забезпечувати повноцінний, всебічний розвиток дітей на достатньому рівні.
Мінімальний гарантований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за умови, що батько може виплатити дану суму.
Ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] встановлює скільки відсотків аліменти становлять від доходу громадян, а саме:
* на одну дитину аліментні виплати встановлюються в розмірі ¼ доходу платника аліментів;
* на двох дітей аліментні виплати встановлюються в розмірі ⅓ доходу платника аліментів;
* на трьох дітей аліментні виплати встановлюються в розмірі 1/2 доходу платника аліментів.
Розмір аліментних виплат може бути встановлений у відсотках до доходу платника аліментів або у фіксованій грошовій сумі.
Якщо аліментні виплати встановлюються у фіксованій сумі, то сума аліментів може бути індексована надалі, відповідно до ст. 184 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України.]

==== Звільнення від обов'язку сплачувати аліменти ====
Суд може звільнити батьків від обов'язку утримувати дитину, якщо її дохід набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби. 

== Передача нерухомого майна в рахунок сплати аліментів ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] у ст. 190 передбачено припинення права на аліменти на дитину '''у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно.''' Це означає, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку). 

Укладення такого договору позбавляє того з батьків, хто відступив нерухоме майно, обов’язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів, однак, згідно ч. 3 ст. 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], '''не звільняє його від обовʼязку брати участь у додаткових витратах на дитину.'''

Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

'''Алгоритм дій для передачі майна в рахунок аліментів:'''

1. Необхідно зібрати документи та отримати дозвіл від органу опіки та піклування за місцем проживання.

При собі необхідно мати: паспорт, ідентифікаційний код матері дитини; паспорт, ідентифікаційний код батька; свідоцтво про народження дитини; правовстановлюючі документи на майно.

Саме на підставі поданих документів розглядатиметься можливість надання дозволу на укладення договору. В першу чергу до уваги братимуться права та інтереси дитини, адже укладення договору не повинно їх порушувати.

2. Наступним кроком є безпосереднє укладення договору. Договір підлягає підписанню сторонами та нотаріальному засвідченю, а також підлягає державній реєстрації укладеного договору. Варто враховувати те, що посвідчення здійснюється за місцезнаходженням нерухомості або за місцем реєстрації однієї із сторін договору.

=== Особливості договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна ===

* Договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна укладається в письмовій формі, нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.
* Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
* Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
* У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.
* На майно, одержане за договором не може бути звернене стягнення.
* Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.
* За позовом відчужувача нерухомого майна договір, може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню.

Виходячи з вимог частини четвертої статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], посвідчення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно провадиться за місцезнаходженням цього майна або за місцем реєстрації однієї із сторін відповідного правочину. 

==== Види майна ====
Види майна, яке можна передати за цим договором - все майно, що передбачене ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], де зазначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До нерухомих речей належать: земля, будинки, споруди як житлового, так і виробничого призначення. 

==== Суб'єкти договору ====
Договір укладається між батьками. 

Якщо дитина досягла 14-річного віку, вона бере участь в укладенні цього договору. 

'''Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.'''

== Визнання договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна недійсним ==

Договір може бути визнаний судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.
У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

{| class="wikitable"
|-
| Цікаво! [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2015_2_50 Стаття Мельник М.Б., аспірантки Інституту законодавства Верховної Ради України "Інститут припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям дитиною права власності на нерухоме майно".]
|}
=== Приклад договору про припинення права на аліменти ===
https://protocol.ua/ua/dogovir_pro_pripinennya_prava_na_alimenti/
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Суди]]