WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Правові засади місцевого самоврядування

2023-11-30T09:43:35Z

Kristina.kuksina: Розширено нормативно-правову базу, розширено структуру статті, додано інформацію про об`єднання територіальних громад та їх співробітництво. Додано інформацію про асоціації органів місцецого самоврядування та регулювання діяльності органів самоорганізації населення, додано гарантії місцевого самоврядування.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/452/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n2 Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#n3 Закон України "Про добровільне об’єднання територіальних громад"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1508-18#n3 Закон України "Про співробітництво територіальних громад"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14#Text Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1275-17#n3 Закон України "Про асоціації органів місцевого самоврядування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/401-14#n3 Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2625-14#n3 Закон України "Про органи самоорганізації населення"]
== Загальна інформація ==
Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
== Конституційні засади місцевого самоврядування ==
В Конституції України місцеве самоврядування визначає в собі:
* основу конституційного ладу і один з важливих принципів організації та функціонування влади в державі і є необхідною ланкою демократичного суспільства;
* форму народовладдя, яке передбачає згідно зі ст. 5 Конституції України здійснення народом влади безпосередньо і через органи місцевого самоврядування.
* права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
== Основні принципи місцевого самоврядування ==
Принципи місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":]
# народовладдя;
# законності;
# гласності;
# колегіальності;
# поєднання місцевих і державних інтересів;
# виборності;
# правової, матеріально-фінансової та організаційної самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
# підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
# державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
# судового захисту прав місцевого самоврядування.
== Ознаки органів місцевого самоврядування ==
Орган місцевого самоврядування - це організаційно відокремлений публічно-колегіальний орган, утворений в установленому законодавством порядку, наділений певними владними повноваженнями і засобами, необхідними для здійснення властивих йому функцій у сфері місцевого самоврядування.

'''Ознаки органів місцевого самоврядування:'''
* не належать до органів державної влади;
* є самостійним видом органів публічної влади;
* виражають інтереси територіальних громад та здійснюють діяльність від їх імені;
* фінансовою основою їх діяльності є місцеві бюджети (сільські, селищні, районні, міські, районні у містах, обласні);
* становлять відносно постійне поєднання депутатів з різними навичками, інтересами, здібностями та неоднаковою фаховою підготовкою в рамках одного органу з метою реалізації властивих їм повноважень, а також з метою необхідності виконання поставлених завдань та досягнення відповідних цілей у сфері муніципального управління.
== Система місцевого самоврядування ==
Система місцевого самоврядування включає:

1) територіальну громаду;

2) сільську, селищну, міську раду;

3) сільського, селищного, міського голову;

4) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

5) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

6) органи самоорганізації населення.

Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.У вітчизняному законодавстві, що стосується місцевого самоврядування, зафіксовано таке визначення категорії "громада": територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів декількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування" можна виділити такі види територіальних громад:територіальна громада села;територіальна громада селища;територіальна громада міста;територіальна громада кількох поселень у випадку їх добровільного об'єднання у єдину громаду;територіальна громада району у місті.

Крім того, суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст можуть створювати об’єднані територіальної громади у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#n3 Законом України "Про добровільне об’єднання територіальних громад"] з дотриманням принципів конституційності та законності; добровільності; економічної ефективності; державної підтримки; повсюдності місцевого самоврядування; прозорості та відкритості; відповідальності.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1508-18#n3 Закону України "Про співробітництво територіальних громад"] територіальні громади сіл, селищ, міст можуть здійснювати співробітництво на договірних засадах з метою забезпечення соціально-економічного, культурного розвитку територій, підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей, ефективного виконання органами місцевого самоврядування визначених законом повноважень.

Неодмінною умовою успішного функціонування системи місцевого самоврядування є наявність представницького органу. Ради є головним елементом у системі всіх органів місцевого самоврядування. Саме вони формує та контролює виконавчі органи місцевого самоврядування, має значні повноваження щодо призначення посадових осіб місцевого самоврядування, визначає курс розвитку поселення.

Необхідність формування ради обумовлена рядом чинників. Мається на увазі, у першу чергу, що територіальна громада в сучасних умовах не може здійснювати управління на професійній та більш-менш постійній основі. Внаслідок цього територіальна громада вимушена утворювати орган, який б представляв її інтереси у взаєминах з виконавчими органами місцевого самоврядування, державною владою, іншими місцевими співтовариствами, підприємствами, установами, громадянами.

Саме тому, вищеозначені форми безпосередньої демократії на місцевому рівні повинні органічно доповнюватися представницькою демократією, яка в Україні існує у формі рад. Крім того, представницькі та безпосередні форми демократії на місцевому рівні не тільки доповнюють, але й обмежують один одного, створюючи систему політичних противаг: громада не дає зосередити всю повноту владу в руках ради, а правила організації безпосередньої демократії, що встановлюються радою запобігають охлократії. Крім того, саме завдяки власним представникам, соціальна спільнота усвідомлює себе в якості такої і може виступати в якості єдиної консолідованої політичної сили.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2625-14#n3 Законом України "Про органи самоорганізації населення".]
== Організація діяльності органів місцевого самоврядування ==
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”] та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об'єднання, які підлягають реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Правові засади організації і діяльності асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань, їх взаємовідносин з державними органами та органами місцевого самоврядування визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1275-17#n3 Законом України "Про асоціації органів місцевого самоврядування".]

Асоціації створюються і діють на принципах: законності; добровільності; рівноправності членів; самоврядності; самостійності у визначенні напрямів своєї діяльності; відкритості і публічності,
== Матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування ==
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

== Гарантії місцевого самоврядування ==
Гарантіями місцевого самоврядування є сукупність умов і засобів, які забезпечують організаційно-правову, фінансово-економічну самостійність місцевого самоврядування та захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n1022 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти під час перебування матері у відпустці для догляду за дитиною до шести років

2023-09-26T20:14:17Z

Kristina.kuksina: Додано посилання на Закон України.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон Украни "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0%BF Положення про заклад дошкільної освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12 Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді», затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року № 430]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16 Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міністрества охорони здоров’я України від 24 березня 2016 року № 234]
== Відпустка для догляду за дитиною до 6 років ==
'''Частиною шостою статті 179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n982 Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпП України), а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text пунктом 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки»]''' встановлено, що в разі коли дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Крім цього, '''відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини восьмої статті 179 КЗпП України]''' за бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Особи, зазначені в цій статті, повинні повідомити роботодавця про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.

Отже, для того щоб скористатися правом на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, батько, матір, або особи зазначені в '''частині сьомій статті 179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n982 КЗпП України]''' повинні подати роботодавцю '''заяву про надання відпустки,''' в якій вказується дата початку такої відпустки. До заяви слід додати медичний висновок про необхідність домашнього догляду за дитиною, що є підставою для надання цієї відпустки.

Так, при підтвердженні необхідності домашнього догляду за дитиною одному з батьків, бабі, дідові або іншим особам, які фактично доглядають за ним, видається '''довідка за формою № 080-1/о,''' відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини - інваліда) у домашньому догляді" затвердженої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12#Text наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року № 430].

Строк дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу, ефективності протирецидивних і реабілітаційних заходів і '''становить не менше 6 місяців'''. Слід зазначити, що інформація, яка міститься в довідці за формою №080-1/о, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягає розголошенню (пункти 17, 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12#top Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року № 430 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''Відповідно до ч. ст. 181 Кодексу законів про працю України'''] відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу]) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text у частині сьомій статті 179 цього Кодексу], повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу)] зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
У разі необхідності продовження або поновлення відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичними показаннями всю вищевикладену процедуру доведеться проходити заново.
{| class="wikitable"
|+
|Алгоритм надання відпустки по догляду до 6-ти років на період війни такий самий, як і за мирних часів. Однак, пам’ятайте, що під час воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136)] мають пріоритет над КЗпП.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n43 Частина 2 статті 12 Закону № 2136] регламентує: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
|}

'''Детальніше див.:''' [[Відпустка без збереження заробітної до досягнення дитиною шестирічного віку]]
== Відвідування дитиною дошкільного навчального закладу у період відпустки матері без збереження заробітної плати ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4337 ч. 2 статті 53 Конституції України] держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Крім того, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-04#top рішенням Конституційного суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004] доступність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n182 ч. 1 та 2 статті 19 Закону України "Про охорону дитинства"] кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути фахову передвищу та вищу освіту в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text Відповідно до п.1 ч.1 статті 2 Закону України «Про дошкільну освіту»] (далі - Закон)''' одним із основних завдань законодавства України про дошкільну освіту є забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти.

Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text частин перша і п'ята статті 9 Закону)].

Порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до державних та комунальних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти визначається Положенням про заклад дошкільної освіти. Порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти визначається засновником (засновниками) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text частина третя статті 14 Закону].

Відповідно до пункту 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0%BF#Text Положення про заклад дошкільної освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305], зарахування дітей до державного (комунального) закладу дошкільної освіти здійснюється керівником такого закладу протягом календарного року на вільні місця у порядку черговості надходження заяв про зарахування.

Прийом заяв про зарахування дітей до державного (комунального) закладу дошкільної освіти може організовуватися з використанням системи електронної реєстрації, запровадженої згідно з рішенням відповідного засновника державного (комунального) закладу дошкільної освіти.

Зарахування дитини здійснюється згідно з відповідним наказом керівника закладу дошкільної освіти.

'''Заява про зарахування подається особисто одним із батьків або іншим законним представником дитини.'''

'''До заяви про зарахування дитини до закладу дошкільної освіти, зокрема додаються:'''
# копія свідоцтва про народження дитини;
# медична довідка, видана відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n149 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], разом з висновком про те, що дитина може відвідувати заклад дошкільної освіти.
'''Додатково:'''
# Для зарахування дитини з ранніми проявами туберкульозної інфекції, малими формами туберкульозу до державного (комунального) санаторного закладу дошкільної освіти (санаторних груп) до заяви про зарахування додається довідка територіального закладу охорони здоров’я чи протитуберкульозного диспансеру.
# Для зарахування дитини до державного (комунального) спеціального закладу дошкільної освіти (спеціальних груп) до заяви про зарахування додається висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини щодо виявлених особливостей розвитку (порушень слуху, зору, мовлення, поведінки, опорно-рухового апарату, інтелектуального розвитку чи затримки психічного розвитку).
# Для зарахування дитини з особливими освітніми потребами до державного (комунального) закладу дошкільної освіти та утворення інклюзивних груп до заяви про зарахування додається висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.
# Для зарахування дитини з інвалідністю до державного (комунального) закладу дошкільної освіти до заяви про зарахування додаються: копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я, або копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”; копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю.

'''Детальніше див.:''' [[Прийом дитини до дошкільного навчального закладу, в тому числі без відповідних профілактичних щеплень]]
Отже, прямої заборони на відвідування дитиною закладу дошкільної освіти в період відпустки матері або осіб, які їх замінюють для догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку закони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text "Про освіту"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text "Про дошкільну освіту"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] чи інші норми законодавства не містять. Законодавчими та підзаконними актами не забороняється відвідувати зазначені заклади і тому дитина може їх відвідувати, якщо не має інших показань для заборони (для прикладу гострі респіраторні захворювання тощо).

'''Немає законодавчо закріпленої норми, згідно з якою дитину, матір якої перебуває у відпустці для догляду за дитиною до 6 років, не може бути оформлено до дитячого садка.'''
== Див. також ==
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]
* [[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]

Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти під час перебування матері у відпустці для догляду за дитиною до шести років

2023-09-26T20:12:21Z

Kristina.kuksina: Розширено нормативно-правову базу, закріплено зміни з урахуванням особливостей надання відпусток під час воєнного стану, розширено перелік документів, необхідних для зарахування дитини до закладу дошкільної освіти, додано норми, якими закріплено право дитини на освіту.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон Украни "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0%BF Положення про заклад дошкільної освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12 Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді», затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року № 430]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16 Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міністрества охорони здоров’я України від 24 березня 2016 року № 234]
== Відпустка для догляду за дитиною до 6 років ==
'''Частиною шостою статті 179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n982 Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпП України), а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text пунктом 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки»]''' встановлено, що в разі коли дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Крім цього, '''відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини восьмої статті 179 КЗпП України]''' за бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Особи, зазначені в цій статті, повинні повідомити роботодавця про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.

Отже, для того щоб скористатися правом на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, батько, матір, або особи зазначені в '''частині сьомій статті 179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n982 КЗпП України]''' повинні подати роботодавцю '''заяву про надання відпустки,''' в якій вказується дата початку такої відпустки. До заяви слід додати медичний висновок про необхідність домашнього догляду за дитиною, що є підставою для надання цієї відпустки.

Так, при підтвердженні необхідності домашнього догляду за дитиною одному з батьків, бабі, дідові або іншим особам, які фактично доглядають за ним, видається '''довідка за формою № 080-1/о,''' відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини - інваліда) у домашньому догляді" затвердженої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12#Text наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року № 430].

Строк дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу, ефективності протирецидивних і реабілітаційних заходів і '''становить не менше 6 місяців'''. Слід зазначити, що інформація, яка міститься в довідці за формою №080-1/о, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягає розголошенню (пункти 17, 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12#top Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року № 430 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''Відповідно до ч. ст. 181 Кодексу законів про працю України'''] відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу]) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text у частині сьомій статті 179 цього Кодексу], повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу)] зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
У разі необхідності продовження або поновлення відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичними показаннями всю вищевикладену процедуру доведеться проходити заново.
{| class="wikitable"
|+
|Алгоритм надання відпустки по догляду до 6-ти років на період війни такий самий, як і за мирних часів. Однак, пам’ятайте, що під час воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136)] мають пріоритет над КЗпП.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n43 Частина 2 статті 12 Закону № 2136] регламентує: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
|}

'''Детальніше див.:''' [[Відпустка без збереження заробітної до досягнення дитиною шестирічного віку]]
== Відвідування дитиною дошкільного навчального закладу у період відпустки матері без збереження заробітної плати ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4337 ч. 2 статті 53 Конституції України] держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Крім того, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-04#top рішенням Конституційного суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004] доступність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути фахову передвищу та вищу освіту в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text Відповідно до п.1 ч.1 статті 2 Закону України «Про дошкільну освіту»] (далі - Закон)''' одним із основних завдань законодавства України про дошкільну освіту є забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти.

Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text частин перша і п'ята статті 9 Закону)].

Порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до державних та комунальних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти визначається Положенням про заклад дошкільної освіти. Порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти визначається засновником (засновниками) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text частина третя статті 14 Закону].

Відповідно до пункту 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0%BF#Text Положення про заклад дошкільної освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305], зарахування дітей до державного (комунального) закладу дошкільної освіти здійснюється керівником такого закладу протягом календарного року на вільні місця у порядку черговості надходження заяв про зарахування.

Прийом заяв про зарахування дітей до державного (комунального) закладу дошкільної освіти може організовуватися з використанням системи електронної реєстрації, запровадженої згідно з рішенням відповідного засновника державного (комунального) закладу дошкільної освіти.

Зарахування дитини здійснюється згідно з відповідним наказом керівника закладу дошкільної освіти.

'''Заява про зарахування подається особисто одним із батьків або іншим законним представником дитини.'''

'''До заяви про зарахування дитини до закладу дошкільної освіти, зокрема додаються:'''
# копія свідоцтва про народження дитини;
# медична довідка, видана відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n149 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], разом з висновком про те, що дитина може відвідувати заклад дошкільної освіти.
'''Додатково:'''
# Для зарахування дитини з ранніми проявами туберкульозної інфекції, малими формами туберкульозу до державного (комунального) санаторного закладу дошкільної освіти (санаторних груп) до заяви про зарахування додається довідка територіального закладу охорони здоров’я чи протитуберкульозного диспансеру.
# Для зарахування дитини до державного (комунального) спеціального закладу дошкільної освіти (спеціальних груп) до заяви про зарахування додається висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини щодо виявлених особливостей розвитку (порушень слуху, зору, мовлення, поведінки, опорно-рухового апарату, інтелектуального розвитку чи затримки психічного розвитку).
# Для зарахування дитини з особливими освітніми потребами до державного (комунального) закладу дошкільної освіти та утворення інклюзивних груп до заяви про зарахування додається висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.
# Для зарахування дитини з інвалідністю до державного (комунального) закладу дошкільної освіти до заяви про зарахування додаються: копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я, або копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”; копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю.

'''Детальніше див.:''' [[Прийом дитини до дошкільного навчального закладу, в тому числі без відповідних профілактичних щеплень]]
Отже, прямої заборони на відвідування дитиною закладу дошкільної освіти в період відпустки матері або осіб, які їх замінюють для догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку закони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text "Про освіту"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text "Про дошкільну освіту"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] чи інші норми законодавства не містять. Законодавчими та підзаконними актами не забороняється відвідувати зазначені заклади і тому дитина може їх відвідувати, якщо не має інших показань для заборони (для прикладу гострі респіраторні захворювання тощо).

'''Немає законодавчо закріпленої норми, згідно з якою дитину, матір якої перебуває у відпустці для догляду за дитиною до 6 років, не може бути оформлено до дитячого садка.'''
== Див. також ==
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]
* [[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]

Виникнення права власності на скарб

2023-06-27T06:13:54Z

Kristina.kuksina: Розширено нормативно-правову базу, додано інформацію щодо визначення культурних цінностей

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14#Text Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"]

== Поняття скарбу ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1.ст.343 Цивільного кодексу України] '''скарбом''' є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. 

''Важливо зазначити'', що на відміну від знахідки, речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом. 
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

'''Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:'''
* особа, яка виявила скарб;
* власник майна, у якому скарб був прихований;
* органи поліції;
* органи місцевого самоврядування;
* відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.
== Набуття права власності на скарб ==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ч. 2, 3, 4 ст. 343 Цивільного кодексу України ] передбачено, що особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.

У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини"] '''культурна спадщина''' - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

'''Об'єкт культурної спадщини''' - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-14#n9 ст. 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"] '''культурні цінності''' - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:

# оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;
# предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;
# предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;
# складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;
# старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;
# манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;
# унікальні та рідкісні музичні інструменти;
# різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;
# рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;
# рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;
# зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність;
# рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології;

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено чіткої процедури передачі знайденого скарбу уповноваженим органам, не визначено порядку виплати винагороди.

Вартість скарбу встановлюється на підставі оцінки експертних комісій з питань повернення культурних цінностей, створених Міністерством культури та інформаційної політики України.

Положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 343 Цивільного кодексу України] не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

== Судова практика ==
Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.
 
'''[https://dsa.court.gov.ua/sud1990/pres-centr/publications/419007/ В Апеляційному суді Тернопільської області “шукач скарбів” просив змінити вирок]'''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/93824391 Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.12.2020 року у справі № 598/1956/20 (провадження № 1-кп/598/296/2020)]

== Відповідальність за приховування скарбу ==
Відповідно до ст.193 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, - карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
 
Особлива історична, наукова, художня, культурна цінність скарбу визначається у кожному конкретному випадку на підставі експертного висновку з урахуванням не лише їх вартості у грошовому вимірі, а й значення для історії, науки, культури. Формальною ознакою особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності майна може бути, зокрема, визнання його національним надбанням України.
 
Слід зазначити, що особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність можуть становити як окремі твори, речі тощо, так і колекції, предметів, які набувають такої цінності лише у своїй сукупності (наприклад, зібрані за певними ознаками стародавні монети, поштові марки, предмети побуту, виробництва, книги тощо, які в окремих примірниках можуть і не являти особливої історичної, наукової, художньої, культурної цінності).

[[Категорія:Цивільне право]]

Виникнення права власності на скарб

2023-06-26T07:49:56Z

Kristina.kuksina: Розширено судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини"]

== Поняття скарбу ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1.ст.343 Цивільного кодексу України] '''скарбом''' є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. 

''Важливо зазначити'', що на відміну від знахідки, речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом. 
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

'''Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:'''
* особа, яка виявила скарб;
* власник майна, у якому скарб був прихований;
* органи поліції;
* органи місцевого самоврядування;
* відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.
== Набуття права власності на скарб ==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ч. 2, 3, 4 ст. 343 Цивільного кодексу України ] передбачено, що особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.

У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 ст. 1 Закон України "Про охорону культурної спадщини"] '''культурна спадщина''' - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

'''Об'єкт культурної спадщини''' - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

Положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 343 Цивільного кодексу України] не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

== Судова практика ==
Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.
 
'''[https://dsa.court.gov.ua/sud1990/pres-centr/publications/419007/ В Апеляційному суді Тернопільської області “шукач скарбів” просив змінити вирок]'''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/93824391 Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.12.2020 року у справі № 598/1956/20 (провадження № 1-кп/598/296/2020)]

== Відповідальність за приховування скарбу ==
Відповідно до ст.193 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, - карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
 
Особлива історична, наукова, художня, культурна цінність скарбу визначається у кожному конкретному випадку на підставі експертного висновку з урахуванням не лише їх вартості у грошовому вимірі, а й значення для історії, науки, культури. Формальною ознакою особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності майна може бути, зокрема, визнання його національним надбанням України.
 
Слід зазначити, що особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність можуть становити як окремі твори, речі тощо, так і колекції, предметів, які набувають такої цінності лише у своїй сукупності (наприклад, зібрані за певними ознаками стародавні монети, поштові марки, предмети побуту, виробництва, книги тощо, які в окремих примірниках можуть і не являти особливої історичної, наукової, художньої, культурної цінності).

[[Категорія:Цивільне право]]

Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання

2023-04-28T10:00:26Z

Kristina.kuksina: Внесено зміни до порядку здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#Text Порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі затверджений наказом Міністерства юстиції України № 272/5 від 29.01.2019року]
== Поняття, основні функції та завдання уповноваженого органу з питань пробації ==
'''Пробація -''' це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text п.6, ч.1 ст. 2 Закону України «Про пробацію»)].
Метою наглядових та соціально-виховних заходів є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.
'''Функції уповноваженого органу з питань пробації під час здійснення нагляду при виконанні судових рішень, що набрали законної сили, законів про амністію, актів про помилування:'''
* веде облік засуджених осіб;
* викликає засуджених осіб до уповноваженого органу з питань пробації;
* роз’яснює засудженим особам порядок та умови відбування покарання;
* здійснює контроль за виконанням засудженою особою обов’язків, встановлених законом та покладених на неї судом;
* здійснює профілактичні та виховні бесіди із засудженою особою;
* відвідує засуджену особу за місцем проживання (у разі необхідності) з метою забезпечення контролю за поведінкою та способом життя;
* здійснює збір інформації, необхідної для оцінки ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень (далі - оцінка ризиків);
* проводить оцінку ризиків;
* здійснює спільно із службами у справах дітей ознайомлювальні, профілактичні бесіди з батьками неповнолітніх, їх законними представниками, членами сім’ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення кримінального правопорушення;
* уживає заходів щодо недопущення, а в разі настання - до негайного припинення порушень вимог судових рішень;
* організовує першочергові заходи з виявлення засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме;
* звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме;
* раз на три місяці надсилає до підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів Національної поліції України запити з метою з’ясування випадків учинення засудженими особами нових кримінальних правопорушень, а також з’ясування випадків учинення засудженими особами адміністративних правопорушень;
* у разі отримання інформації про вчинення засудженими особами нових кримінальних правопорушень надсилає запити до компетентних органів, які здійснюють досудове розслідування відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, з метою отримання інформації про внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та копії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу стосовно засудженої особи або повідомлення слідчого, що такий захід не застосовувався;
* за зверненням слідчого, який здійснює досудове розслідування стосовно засудженої особи, що перебуває на обліку в уповноваженому органі з питань пробації, надає інформаційну довідку на таку особу, а також відомості щодо невідбутої частини як основного, так і додаткового покарання на час вчинення злочину;
* погоджує виїзд за межі України засудженим особам, яким встановлено законом або покладено судом обов’язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
* у разі необхідності, але не менше ніж раз на три місяці, стосовно засуджених осіб, яким заборонено виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, надсилає запити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із зазначенням номера особової справи для встановлення факту перетину засудженими особами державного кордону. Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у місячний строк після отримання таких запитів за наявності відомостей для однозначної ідентифікації осіб надає інформацію про перетинання засудженими особами державного кордону на виїзд з України та їх повернення в Україну без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
=== Функції територіальних органів Національної поліції України під час здійснення нагляду за засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі ===
'''Територіальні органи Національної поліції України виконують:'''
* ухвали суду та клопотання (подання) уповноваженого органу з питань пробації про передання матеріалів для проведення подальших розшукових заходів за формою, визначеною у додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#Text Порядку], щодо осіб, місцезнаходження яких невідоме;
* ухвали суду про привід засуджених осіб, які ухиляються від явки до суду, у зв’язку з розглядом внесеного уповноваженим органом з питань пробації клопотання (подання), форма якого наведена в додатку 2 до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#Text Порядку].
'''Підрозділи інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів Національної поліції України''' за запитами персоналу уповноваженого органу пробації надають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності засуджених осіб, які перебувають на обліку в уповноваженому органі з питань пробації.

Після отримання повідомлення у вигляді сповіщення про засуджену особу ці підрозділи забезпечують унесення таких відомостей засобами інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» до відповідних баз (банків) даних єдиної інформаційної системи МВС.
== Органи, що здійснюють нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням ==
'''Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання''' з випробуванням, протягом іспитового строку '''здійснюється:'''
* уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого;
* стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.
'''До соціально-виховної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням''', '''можуть залучатися:'''
* працівники органів державної влади;
* органів місцевого самоврядування;
* громадські об’єднання;
* релігійні та благодійні організації.
== Порядок здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text '''Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України''']''', уповноважений орган з питань пробації:'''
* веде облік засуджених протягом іспитового строку;
* роз’яснює засудженим порядок виконання обов’язків, покладених на них судом;
* здійснює нагляд за засудженими;
* вживає заходів з припинення порушень судових рішень;
* організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
* звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
* здійснює інші повноваження, передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України та Законом України "Про пробацію".
У разі призову засудженого на строкову військову службу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#n416 п. 10 Глави 1 Розділу ІХ Порядку] стосовно звільнених з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, уповноважений орган з питань пробації здійснює контроль з таких питань:

* відмова жінки від дитини, передання дитини до будинку дитини, дитячого будинку або інтернату (пансіону) закладу загальної середньої освіти, дитячого будинку-інтернату;

* зникнення з місця проживання;

* ухилення жінки від виконання батьківських обов’язків;

* виконання покладених судом обов’язків;

* вчинення правопорушень, що призвели до накладення адміністративних стягнень.

Щокварталу уповноважений орган з питань пробації надсилає запити до служби у справах дітей щодо отримання інформації про виконання засудженою жінкою батьківських обов’язків.

'''Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані:'''
* виконувати обов'язки, які покладені на них судом;
* повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
* з'являтися за викликом до зазначеного органу.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#n416 п. 9 Глави 1 Розділу ІХ Порядку] у разі якщо звільнений від відбування покарання з випробуванням з незалежних від нього обставин не може виконати обов’язки, покладені на нього судом, він звертається з заявою до уповноваженого органу з питань пробації про заміну таких обов’язків, за необхідності долучає до заяви копії підтвердних документів. Уповноважений орган з питань пробації перевіряє отримані відомості та у разі їх підтвердження надсилає до суду обґрунтоване клопотання про зміну таких обов’язків.
== Обчислення іспитового строку ==
'''Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text відповідно до ч.1 ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України].

''Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.''
== Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням ==
Якщо засуджений не виконує обов’язки, встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов’язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов’язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об’єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.

У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда.

У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
[[Категорія:Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Проходження військової служби громадянами України

2022-12-29T19:18:03Z

Kristina.kuksina:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/582/2016#Text Указ Президента України від 30 грудня 2016 року № 582 "Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0581-17#Text Наказ Міністерства оборони України від 10 квітня 2017 року № 206 "Про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указ Президента України від 29 грудня 2021 року № 687 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році"]
== Загальні положення ==
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України]). Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (стаття 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України]).

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»] (далі - Закон).

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
== Порядок проходження війської служби ==
'''Проходження військової служби здійснюється:'''

♦ громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

♦ іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону]).

У добровільному порядку громадяни проходять:
# військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);
# військову службу за контрактом осіб рядового складу;
# військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
# військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, [[Укладення контракту на проходження військової служби|укладається контракт]] згідно з додатками 1 і 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153] (далі - Положення).

За призовом громадяни проходять:
# строкову військову службу;
# військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
# військову службу за призовом осіб офіцерського складу (пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення]).
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2678-20#Text Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану" №2678-ІХ] передбачено, що під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
|}
Громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я].
Громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають '''Військову присягу на вірність Українському народу''' в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України] (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення]).

Статус військовослужбовця підтверджується '''документом, що посвідчує особу''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0581-17#Text форма та порядок видачі якого встановлюються Міністерством оборони України].

Загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195 і 209 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#top Положення].

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється '''письмовими наказами''' по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення]).
== Підготовка громадян до проходження військової служби ==
Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] передбачено, що '''підготовка громадян''' України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text положеннями про проходження військової служби громадянами України].

Відповідно до частини третьої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].
== Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби ==
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Законом].

'''Початком проходження військової служби вважається:'''

♦ день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту, для громадян, призваних на строкову військову службу;

♦ день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

♦ день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;

♦ день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

♦ день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

♦ день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (частина перша статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону]).

'''Військова служба призупиняється''' для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.]

'''Закінченням проходження військової служби''' вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|безвісно відсутнім або оголошення померлим]].

Відповідно до статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] '''звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:'''

♦ у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров’я придатні до військової служби;

♦ у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку.

'''Військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах:'''

♦ у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби, у строки, визначені Указом Президента України;

♦ за станом здоров’я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;

♦ за сімейними обставинами, у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати;

♦ у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

'''Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах:'''

♦ у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби;

♦ за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;

♦ через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

♦ у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

♦ у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

♦ у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

♦ у зв’язку з припиненням громадянства України.

Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у '''п'ятиденний строк''' прибути до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки України - до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік.
== Граничний вік перебування на військовій службі ==
Стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] визначає '''граничний вік перебування на військовій службі:'''

♦ для військовослужбовців рядового, молодшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років;

♦ для військовослужбовців старшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 50 років;

♦ для військовослужбовців вищого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 55 років;

♦ для військовослужбовців молодшого офіцерського складу, - до 45 років;

♦ для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років;

♦ для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років;

♦ для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб:
* рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років;
* вищого офіцерського складу - до 65 років.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

'''Строки строкової військової служби в календарному обчисленні''' встановлюються статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону]:

♦ для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях - до 18 місяців;
♦ для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістра - до 12 місяців;
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році" від 29 грудня 2021 року № 687/2021]

(із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230/2022#n6 № 230/2022 від 11 квітня 2022 рок]у та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/678/2022#n2 № 678/2022 від 30 вересня 2022 року]) передбачено звільнення в запас зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, інших утворених відповідно до законів України військових формувань:

1) військовослужбовців строкової служби, які мають ступінь вищої освіти магістра та вислужили встановлені строки строкової військової служби:

у квітні - червні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації;

у жовтні - грудні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації;

2) інших військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки строкової військової служби:

у квітні - червні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації;

у жовтні - грудні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації.
|}
'''Для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом''' та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:
♦ для осіб рядового складу - 3 роки;

♦ для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років;

♦ для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти.

До строку військової служби не зараховується час відбування військовослужбовцями покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
== Див. також ==
* [[Укладення контракту на проходження військової служби]]
* [[Звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з припиненням (розірванням) контракту]]
* [[Розірвання військових контрактів]]
* [[Звільнення з військової служби за станом здоров’я]]
* [[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Проходження військової служби громадянами України

2022-12-29T19:16:06Z

Kristina.kuksina: Додано інформацію щодо призову на строкову військову службу під час воєнного стану та щодо звільнення в запас військовослужбовців строкової служби

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/582/2016#Text Указ Президента України від 30 грудня 2016 року № 582 "Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0581-17#Text Наказ Міністерства оборони України від 10 квітня 2017 року № 206 "Про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указ Президента України від 29 грудня 2021 року № 687 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році"]
== Загальні положення ==
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України]). Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (стаття 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України]).

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»] (далі - Закон).

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
== Порядок проходження війської служби ==
'''Проходження військової служби здійснюється:'''

♦ громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

♦ іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону]).

У добровільному порядку громадяни проходять:
# військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);
# військову службу за контрактом осіб рядового складу;
# військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
# військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, [[Укладення контракту на проходження військової служби|укладається контракт]] згідно з додатками 1 і 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153] (далі - Положення).

За призовом громадяни проходять:
# строкову військову службу;
# військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
# військову службу за призовом осіб офіцерського складу (пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення]).
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2678-20#Text Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану" №2678-ІХ] передбачено, що під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
|}
Громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я].
Громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають '''Військову присягу на вірність Українському народу''' в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України] (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення]).

Статус військовослужбовця підтверджується '''документом, що посвідчує особу''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0581-17#Text форма та порядок видачі якого встановлюються Міністерством оборони України].

Загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195 і 209 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#top Положення].

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється '''письмовими наказами''' по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text Положення]).
== Підготовка громадян до проходження військової служби ==
Статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] передбачено, що '''підготовка громадян''' України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008#Text положеннями про проходження військової служби громадянами України].

Відповідно до частини третьої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].
== Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби ==
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Законом].

'''Початком проходження військової служби вважається:'''

♦ день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту, для громадян, призваних на строкову військову службу;

♦ день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

♦ день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;

♦ день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

♦ день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

♦ день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (частина перша статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону]).

'''Військова служба призупиняється''' для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.]

'''Закінченням проходження військової служби''' вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|безвісно відсутнім або оголошення померлим]].

Відповідно до статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] '''звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:'''

♦ у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров’я придатні до військової служби;

♦ у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з виключенням з військового обліку.

'''Військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах:'''

♦ у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби, у строки, визначені Указом Президента України;

♦ за станом здоров’я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;

♦ за сімейними обставинами, у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати;

♦ у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

'''Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах:'''

♦ у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби;

♦ за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;

♦ через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

♦ у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

♦ у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

♦ у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

♦ у зв’язку з припиненням громадянства України.

Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у '''п'ятиденний строк''' прибути до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки України - до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік.
== Граничний вік перебування на військовій службі ==
Стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] визначає '''граничний вік перебування на військовій службі:'''

♦ для військовослужбовців рядового, молодшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років;

♦ для військовослужбовців старшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 50 років;

♦ для військовослужбовців вищого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 55 років;

♦ для військовослужбовців молодшого офіцерського складу, - до 45 років;

♦ для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років;

♦ для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років;

♦ для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб:
* рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років;
* вищого офіцерського складу - до 65 років.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

'''Строки строкової військової служби в календарному обчисленні''' встановлюються статтею 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону]:

♦ для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях - до 18 місяців;
♦ для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістра - до 12 місяців;
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році" від 29 грудня 2021 року № 687/2021] (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230/2022#n6 № 230/2022 від 11 квітня 2022 рок]у та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/678/2022#n2 № 678/2022 від 30 вересня 2022 року]) передбачено звільнення в запас зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, інших утворених відповідно до законів України військових формувань:

1) військовослужбовців строкової служби, які мають ступінь вищої освіти магістра та вислужили встановлені строки строкової військової служби:

у квітні - червні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації;

у жовтні - грудні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації;

2) інших військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки строкової військової служби:

у квітні - червні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації;

у жовтні - грудні 2022 року, але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації.
|}
'''Для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом''' та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:
♦ для осіб рядового складу - 3 роки;

♦ для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років;

♦ для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти.

До строку військової служби не зараховується час відбування військовослужбовцями покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
== Див. також ==
* [[Укладення контракту на проходження військової служби]]
* [[Звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з припиненням (розірванням) контракту]]
* [[Розірвання військових контрактів]]
* [[Звільнення з військової служби за станом здоров’я]]
* [[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2022-10-30T13:07:43Z

Kristina.kuksina: Змінено структуру статті, розширено судову практику, додано положення Конвенції ООН про права дитини, додано зміни, що стосуються здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх під час воєнного стану, додано інформацію про обов`язкову участь захисника, проведення допиту, застосування запобіжних заходів та проведення судового розгляду.

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211#Text Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які стосуються відправлення правосуддя по відношенню до неповнолітніх ("Пекінські правила")]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]
== Загальна характеристика ==
Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

Відповідно до абз. II і ІІІ п. «b» ч. 2 ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n179 Конвенції про права дитини] Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, щоб кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії: негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту; невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211#Text Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.)] спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причини вчинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу “мінімальної достатності”. Правила рекомендують створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх.

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text гл. 38 КПК України].
=== При провадженні досудового розслідування та при судовому провадженні щодо неповнолітніх, крім обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 91 КПК України], необхідно з'ясувати обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 485 КПК України], зокрема: ===
* повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
* ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
* умови життя та виховання неповнолітнього;
* наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх враховує вікові, інтелектуальні, психологічні й інші особливості цих осіб, відсутність у них життєвого досвіду, певне обмеження загальної громадянської дієздатності і матеріальної відповідальності та ін. Крім того, беручи до уваги специфіку відповідальності суб’єктів, законом передбачені додаткові гарантії встановлення істини, охорони прав і законних інтересів неповнолітніх, попереджувального впливу судочинства.

== Досудове розслідування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3882 ч.2 ст. 484 КПК України] кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, ''здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх''. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
{| class="wikitable"
|'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 ч. 13 ст. 615 КПК України].

Так, дія положень частини другої статті 484 та частини чотирнадцятої статті 31 цього Кодексу може не застосовуватися в умовах воєнного стану, якщо наявні обставини, що унеможливлюють участь дізнавача, слідчого, судді, спеціально уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх в умовах воєнного стану продовжується керівником органу прокуратури, визначеним пунктом 9 частини першої статті 3 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або прокурора.
|}
У кримінальному провадженні щодо неповнолітніх '''обов'язково''' беруть участь батьки або інші законні представники неповнолітнього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 488 КПК України)].
Окрім того, при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 (ст. 227 КПК України).]

=== Обов`язкова участь захисника ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 п.п. 1, 2 ч.1 ст. 52 КПК України] обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: ''щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; ''щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру'', - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

==== Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого ====
Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється із врахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статті 226 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3908 статті 491 КПК Укпаїни], зокрема, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється '''обов`язково у присутності захисника'''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3906 (ст. 490 КПК України).]

===== Застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених =====
До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися ''передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників'', а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - ''передання їх під нагляд адміністрації цієї установи'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]).
''Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи'' полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку.

Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається ''за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.''

До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, ''якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину'', за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 цього Кодексу.]

== Судовий розгляд ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569 ч.14 ст. 31 КПК України] кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень ''здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх''. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо неповнолітніх обов`язковою є ''участь представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3927 (ст. 496 КПК України).]

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені ''застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.'' До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст.105 КК України] ).
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148200 Вінницький міський суд Вінницької області справа №127/15271/19 від 23.12.2021]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004391 Рахівський районний суд Закарпатської області справа 305/2054/19 від 18.04.2022]

'''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/69990427 Краснокутський районний суд Харківської області справа № 627/401/17 від 26.10.2017]'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_028#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1999 року у справі "Т. та В. проти Об'єднаного Королівства (T. and V. v. United Kingdom)"]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Договір у сфері надання готельних послуг

2022-08-28T19:19:54Z

Kristina.kuksina: Додано посилання на підзаконний нормативно-правовий акт

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_417 Міжнародна готельна конвенція щодо укладання контрактів власниками готелів та турагентами]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про туризм»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top Наказ Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року №19 «Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг»]
* [https://dnaop.com/html/29636/doc-%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_4268_2003 ДСТУ 4268:2003]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 ст. 22 Закону України “Про туризм”], '''за договором на готельне обслуговування''' одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату.

Згідно Національного стандарту України [https://dnaop.com/html/29636/doc-%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_4268_2003 ДСТУ 4268:2003 “Послуги туристичні. Засоби розміщування“], '''засоби розміщування''' — це будь-які об'єкти, в яких регулярно або час від часу надають послуги розміщення для ночівлі, в тому числі орендовані засоби розміщуванн, неосновне власне житло тощо.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 ст. 22 Закону України “Про туризм”] до послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

До відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу(ст. 633, 638)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 закон України "Про захист прав споживачів"] та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них. Цей Закон застосовується при наданні готельного обслуговування в мотелях, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, а також інших місцях, призначених для розміщення громадян.

Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і терміни оплати послуг готелю та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані із договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів.
== Сторони договору ==
Сторонами договору про надання готельних послуг є виконавець (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) та замовник або споживач.

'''Готель''' - підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається із шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (абз.3 п. 1.3 Наказу Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року №19 «Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг» - далі Правила)].

'''Аналогічні засоби розміщення''' - підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top абз.4 п.1.3 Правил]).

'''Замовник''' - фізична або юридична особа, в тому числі суб'єкт туристичної діяльності, яка укладає відповідний договір на надання готельних послуг від імені та на користь споживача та здійснює оплату за цим договором (надає гарантії щодо оплати за цим договором) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (абз.6 п. 1.3.Правил)].

'''Споживач''' - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (абз.5 п. 1.3. Правил)].
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1441-20#top Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо розширення кола суб'єктів надання готельних послуг» №1441-IX] передбачено право фізичних осіб-підприємців надавати готельні послуги. Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності.
|}
== Строк дії договору ==
Договір про надання готельних послуг може бути укладений на '''визначений або невизначений термін'''. При укладанні договору на невизначений термін погодженим вважається найбільш короткий термін, як правило одна доба; дія договору в такому разі завершується о 12.00 дня, наступного за днем прибуття споживача [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (п. 3.7. Правил)].
== Плата за договором ==
Готель має право застосовувати вільні ціни і тарифи, та систему знижок на всі послуги, що надаються, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (п. 3.4 .Правил)].

Ціна номера (місця), вартість додаткових послуг, у т.ч. бронювання, встановлюються готелем самостійно,

Форма оплати визначається договором між споживачем/замовником та готелем. '''Готель може застосовувати добову або погодинну оплату готельних послуг.''' Готель визначає перелік основних послуг, які входять у ціну номера (місця в номері) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (п. 3.5. Правил)].

Плата за надання готельних послуг стягується у відповідності до '''єдиної розрахункової години''' - 12-ї години поточної доби за місцевим часом. Готель з урахуванням місцевих особливостей вправі змінити єдину розрахункову годину. При проживанні в готелі менше однієї доби та у разі раннього заїзду чи пізнього виїзду готель самостійно визначає розмір плати за надання готельних послуг [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (п. 3.8. Правил)].

При розміщенні дітей віком до 5 років з батьками в одному номері плата за проживання дітей не стягується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (п. 3.9. Правил)].
== Форма договору ==
Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом '''укладення письмового договору''', так і шляхом '''прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку,''' що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу.

При цьому за своєю суттю подання заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку та підтвердження виконавця про прийняття замовлення є також вчиненням його у письмовій формі. Такий висновок можна зробити зі змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 207 ЦК України], згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_417 ст. 9 Міжнародної готельної конвенції щодо укладання контрактів власниками готелей та турагентами] визначено, що початком укладення готельного контракту визначається направлення турагентом на адресу власника готелю запиту на бронювання готельних послуг.

Виходячи із буквального змісту наведеного, під бронюванням розуміється не що інше, як процес замовлення замовником готельних послуг, тобто процедура укладення договору.
== Розірвання договору ==
Споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг.

Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (п. 4.2. Правил)].

Якщо споживач неодноразово порушує внутрішні правила проживання у готелі, що призводить до матеріальних збитків, а також створює незручності для інших споживачів, готель має право відмовити у поселенні або розірвати договір (здійснити виселення) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top (абз. 2 п. 4.13 Правил)].
== Відповідальність сторін ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 ст. 22 Закону України "Про туризм"] відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором (турагентом) та готелем чи іншим суб'єктом, що надає послуги з розміщення, визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними та цим Законом.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
{{DEFAULTSORT:Договір у сфері надання готельних послуг}}

Договір у сфері надання готельних послуг

2022-08-28T18:55:16Z

Kristina.kuksina: Додано підзаконний нормативно-правовий акт, змінено структуру статті, додано інформацію про сторони договору, строк дії договору, плату за договором та розірвання договору.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_417 Міжнародна готельна конвенція щодо укладання контрактів власниками готелів та турагентами]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про туризм»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#top Наказ Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року №19 «Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг»]
* [https://dnaop.com/html/29636/doc-%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_4268_2003 ДСТУ 4268:2003]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 ст. 22 Закону України “Про туризм”], '''за договором на готельне обслуговування''' одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату.

Згідно Національного стандарту України [https://dnaop.com/html/29636/doc-%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_4268_2003 ДСТУ 4268:2003 “Послуги туристичні. Засоби розміщування“], '''засоби розміщування''' — це будь-які об'єкти, в яких регулярно або час від часу надають послуги розміщення для ночівлі, в тому числі орендовані засоби розміщуванн, неосновне власне житло тощо.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 ст. 22 Закону України “Про туризм”] до послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

До відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу(ст. 633, 638)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 закон України "Про захист прав споживачів"] та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них. Цей Закон застосовується при наданні готельного обслуговування в мотелях, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, а також інших місцях, призначених для розміщення громадян.

Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і терміни оплати послуг готелю та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані із договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів.

== Сторони договору ==
Сторонами договору про надання готельних послуг є виконавець (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) та замовник або споживач.

'''Готель''' - підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається із шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням.

'''Аналогічні засоби розміщення''' - підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів.

'''Замовник''' - фізична або юридична особа, в тому числі суб'єкт туристичної діяльності, яка укладає відповідний договір на надання готельних послуг від імені та на користь споживача та здійснює оплату за цим договором (надає гарантії щодо оплати за цим договором).

'''Споживач''' - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо розширення кола суб'єктів надання готельних послуг» №1441-IX передбачено право фізичних осіб-підприємців надавати готельні послуги. Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності.
|}

== Строк дії договору ==
Договір про надання готельних послуг може бути укладений на '''визначений або невизначений термін'''. При укладанні договору на невизначений термін погодженим вважається найбільш короткий термін, як правило одна доба; дія договору в такому разі завершується о 12.00 дня, наступного за днем прибуття споживача.

== Плата за договором ==
Готель має право застосовувати вільні ціни і тарифи, та систему знижок на всі послуги, що надаються, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів. Ціна номера (місця), вартість додаткових послуг, у т.ч. бронювання, встановлюються готелем самостійно,

Форма оплати визначається договором між споживачем/замовником та готелем. '''Готель може застосовувати добову або погодинну оплату готельних послуг.''' Готель визначає перелік основних послуг, які входять у ціну номера (місця в номері).

Плата за надання готельних послуг стягується у відповідності до '''єдиної розрахункової години''' - 12-ї години поточної доби за місцевим часом. Готель з урахуванням місцевих особливостей вправі змінити єдину розрахункову годину. При проживанні в готелі менше однієї доби та у разі раннього заїзду чи пізнього виїзду готель самостійно визначає розмір плати за надання готельних послуг.

При розміщенні дітей віком до 5 років з батьками в одному номері плата за проживання дітей не стягується.

== Форма договору ==
Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом '''укладення письмового договору''', так і шляхом '''прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку,''' що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу.

При цьому за своєю суттю подання заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку та підтвердження виконавця про прийняття замовлення є також вчиненням його у письмовій формі. Такий висновок можна зробити зі змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 207 ЦК України], згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_417 ст. 9 Міжнародної готельної конвенції щодо укладання контрактів власниками готелей та турагентами] визначено, що початком укладення готельного контракту визначається направлення турагентом на адресу власника готелю запиту на бронювання готельних послуг.

Виходячи із буквального змісту наведеного, під бронюванням розуміється не що інше, як процес замовлення замовником готельних послуг, тобто процедура укладення договору.

== Розірвання договору ==
Споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг.

Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством.

Якщо споживач неодноразово порушує внутрішні правила проживання у готелі, що призводить до матеріальних збитків, а також створює незручності для інших споживачів, готель має право відмовити у поселенні або розірвати договір (здійснити виселення).

== Відповідальність сторін ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 ст. 22 Закону України "Про туризм"] відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором (турагентом) та готелем чи іншим суб'єктом, що надає послуги з розміщення, визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними та цим Законом.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
{{DEFAULTSORT:Договір у сфері надання готельних послуг}}

Порядок реєстрації релігійної організації

2018-10-02T14:16:38Z

Kristina.kuksina:

=== Нормативно-правова база ===
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України // Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України // Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України // Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації // Верховна Рада УРСР; Закон від 23.04.1991 № 987-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань // Верховна Рада України; Закон від 15.05.2003 № 755-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Про звернення громадян // Верховна Рада України; Закон від 02.10.1996 № 393/96-ВР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1415-12 Про затвердження Стандарту надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до нього // Мінкультури України; Наказ, Стандарт від 18.04.2012 № 366*]

'''Державна реєстрація релігійної організації відбувається у 2 етапи:'''
# реєстрація статутних документів;
# державна реєстрація юридичної особи.

== Реєстрація статуту релігійної організації ==
'''Послідовність дій одержувача послуги:'''
* Подання до Мінкультури повного пакета документів, визначених розділом ІІІ Стандарту надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до нього;
* Отримання письмового повідомлення про прийняте рішення;
* Отримання однієї копії наказу Мінкультури про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації (змін до нього) та двох екземплярів статуту (положення) з відміткою про їх реєстрацію (змін, що оформлені у вигляді додатка до статуту (положення) релігійної організації).
 

Для реєстрації статуту (положення) релігійного центру (управління), що згідно з частиною другою статті 7 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації"»] представляє релігійне об’єднання, до Мінкультури подається:
# заява, засвідчена підписом уповноважених представників (уповноваженого представника) загальних зборів засновників (установчого з'їзду (конференції) засновників тощо), що утворюють таке релігійне об’єднання;
# статут (положення) релігійного центру (управління) у трьох примірниках;
 
До статуту (положення) релігійної організації на підтвердження відомостей, викладених у ньому згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", додатково подаються:
* належним чином засвідчена копія рішення (витяг) про утворення релігійного об’єднання та затвердження (прийняття) статуту (положення) релігійного центру чи управління (протокол загальних зборів засновників, установчого з'їзду (конференції) засновників тощо);
* перелік релігійних організацій, що входять до складу релігійного об’єднання на дату подання документів, засвідчений підписом уповноважених представників (уповноваженого представника) загальних зборів засновників (установчого з'їзду (конференції) засновників тощо);
* належним чином засвідчена копія документа про право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні).
 

Для реєстрації статуту (положення) монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу до Мінкультури подається:
# заява за підписом керівника (іншої уповноваженої особи) релігійного центру (управління), що засновує відповідну релігійну організацію;
# статут (положення) монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії) або духовного навчального закладу у трьох примірниках.
 

До статуту (положення) монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії) або духовного навчального закладу на підтвердження відомостей, викладених у ньому згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", додатково подаються:
* належним чином засвідчена копія рішення (витяг) про утворення (заснування) монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу та затвердження статуту (положення) такої релігійної організації;
* належним чином засвідчена копія статуту релігійного центру (управління), що засновує монастир, релігійне братство, місіонерське товариство (місію), духовний навчальний заклад;
* належним чином засвідчена копія документа про право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні).

 

'''Відмова в реєстрації статуту релігійної організації'''
 
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» у реєстрації статуту (положення) релігійної організації (змін до них) може бути відмовлено, якщо її статут (положення) (зміни до них) або діяльність суперечать чинному законодавству.
Діяльністю релігійної організації, що суперечить чинному законодавству та може бути припинена у судовому порядку, згідно з положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», вважаються:
* вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;
* поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;
* систематичне порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);
* спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.
 
У наказі про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації (змін до них) зазначаються підстави для відмови. У разі відмови у наданні адміністративної послуги заявнику протягом десяти днів з дати прийняття відповідного рішення направляються письмове повідомлення та копія наказу Мінкультури про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації (змін до них).
Кінцевим етапом надання адміністративної послуги є отримання одержувачем однієї копії наказу Мінкультури про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації (змін до них), що засвідчена у встановленому порядку, та двох екземплярів статуту (положення) з відміткою про їх реєстрацію (змін, що оформлені у вигляді додатка до статуту (положення) релігійної організації).

== Державна реєстрація юридичної особи ==
Після реєстрації статуту релігійна організація звертається до державного реєстратора для включення її до ЄДР та отримання свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. 

'''Перелік документів''', що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи, визначений ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:
# заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);
# прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;
# виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;
# внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;
# перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;
# перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;
# прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об’єднання;
# проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;
# формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;
# видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).
Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації (ст. 26 ЗУ)
Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється у такі строки:
 
* щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів;
* щодо громадського об’єднання, місцевого осередку громадського об’єднання із статусом юридичної особи - не пізніше трьох робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації;
Державна реєстрація може проводитися у скорочені строки. Підстави, порядок та розмір плати за проведення державної реєстрації у скорочені строки встановлюються Кабінетом Міністрів України.

''Підстави для відмови у державній реєстрації:''
* документи подано особою, яка не має на це повноважень;
* у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;
* у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;
* не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;
* документи суперечать вимогам Конституції та законів України;
* документи суперечать статуту громадського формування;
* порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;
* невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;
* щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
* щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
* документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані раніше строку, встановленого Законом;
* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;
* в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;
* щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;
* щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;
* щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
* щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи;
* щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;
* щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;
* щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.
 

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб’єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.
 

У разі відмови у державній реєстрації документи, подані для державної реєстрації (крім документа про сплату адміністративного збору), повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення.
Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації.

[[Категорія: Цивільне право]]

Виникнення права власності на скарб

2018-09-19T09:34:25Z

Kristina.kuksina:

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV] 
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III]
== Поняття скарбу ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1.ст.343 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV] '''скарбом''' є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. 

[[Файл:Скарб.jpg]]

''Важливо зазначити'', що на відміну від знахідки, речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом. 
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

'''Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:'''
* особа, яка виявила скарб;
* власник майна, у якому скарб був прихований;
* органи поліції;
* органи місцевого самоврядування;
* відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.
== Набуття права власності на скарб ==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Ч. 2, 3, 4 ст. 343 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV] передбачено, що особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.

У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 ст. 1 Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III] '''культурна спадщина''' - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини. '''Об'єкт культурної спадщини''' - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

Положення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 343 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV] не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

== Судова практика ==
Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.

[[Категорія:Цивільне право]]

Виникнення права власності на скарб

2018-09-19T09:33:52Z

Kristina.kuksina:

Виникнення права власності на скарб

2018-09-19T09:29:53Z

Kristina.kuksina:

Виникнення права власності на скарб

2018-09-19T09:26:26Z

Kristina.kuksina: Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 №...

Файл:Скарб.jpg

2018-09-19T09:24:01Z

Kristina.kuksina:

Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників

2018-09-18T10:26:32Z

Kristina.kuksina:

== Нормативно правова база: ==
- [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР]; 
- [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОН УКРАЇНИ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 № 1045-XIV] 
- [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 ЗАКОН УКРАЇНИ "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-XII]; 
- [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 ЗАКОН УКРАЇНИ "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР]; 
- [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12 ЗАКОН УКРАЇНИ "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 № 3356-XII] 
- [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 ЗАКОН УКРАЇНИ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) від 03.03.1998 № 137/98-ВР] " 
- [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII.] 

== Членство у профспілках ==
Відповідно до ст.7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] членами профспілок можуть бути особи, які:
*працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю,
*забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. 
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. 

Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.
Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки. 

'''Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено:'''
*членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю,
*членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,
* осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах,
* осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють. 

'''Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.'''
 Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.
Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок. 

== Участь профспілок у захисті прав працівників ==
Відповідно до ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування. 

Статтею 13 вищезазначеного Закону передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав. 

== Прововідносини профспілок, які регулує Кодекс законів про працю України ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України], прийнятий ще за часів Радянського Союзу, хоча й має певні зміни й доповнення з урахуванням нових соціальних і економічних умов теперішнього часу, не повною мірою може забезпечити дотримання працедавцем вищевказаних принципів.

'''Повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників покладено на професійні спілки.'''

Так, гл. ХVI КЗпП України, яка має назву “Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями” законодавчо визначено, що:
* право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243);
* права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244);
* право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245);
* первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246);
* повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247);
* гарантії діяльності профспілок (ст. 248);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249);
* відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251);
* гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252).

Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. КЗпП України прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників.

'''З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами:'''
# про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору;
# про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору;
# про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників);
# про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів;
# про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні;
# про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо.

'''Відповідно до статті 19. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності] профспілки та їх об'єднання мають право щодо захисту прав та інтересів їх членів, що реалізуються шляхом: '''

''* здійснення представництва і захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. ''
''* у питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. ''
''* у питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами. ''
''* профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ. ''
''* представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.''

[[Категорія: Трудове право]]

Категорія:Трудове право

2018-09-18T10:20:20Z

Kristina.kuksina:

[[Категорія:За галузями права]Трудове]

Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників

2018-09-18T10:04:18Z

Kristina.kuksina: змінену структуру (зміст) статті, видалено інформацію яка перенавантажує суть статті, додано ссилки н.п.а., інформацію яка має перелік стр...