WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Заходи з евакуації

2026-04-16T04:51:45Z

Koroviachuk.Svitlana: додала посилання на законодавство

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3441-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення повноважень суб'єктів забезпечення захисту, вдосконалення законодавства з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, організацій та проведення евакуації населення, забезпечення охорои життя та здоров'я громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#top Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841 "Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/733-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/282-2018-%D0%BF#n8 Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 282 "Про затвердження Порядку виявлення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які проживають у зоні надзвичайної ситуації або можливого ураження, та організації їх супроводження"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0938-17#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10 липня 2017 року № 579 "Про затвердження Методики планування заходів з евакуації "]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/940-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2022 р. № 940 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення механізму проведення евакуації]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України «Про правовий режим воєнного стану»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4779-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань проведення евакуації, розміщення та життєзабезпечення евакуйованого населення, забезпечення захисту дітей, які перебувають у населених пунктах, розташованих на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій]"

== Поняття евакуації та її мета ==
'''Евакуація''' - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n53 стаття 2 Кодексу цивільного захисту України]).

'''Основна мета евакуації''' — забезпечення безпеки кожної людини і всіх.

Масштаби евакуації залежать від величини поширення ураження чи загрози надзвичайної ситуації.
== Види евакуації ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n605 статті 33 Кодексу цивільного захисту України] розрізняють такі види евакуації:

'''1) обов’язкова'''

'''2) загальна або часткова'''

'''3) тимчасова або безповоротна'''

В залежності від обстановки, що склалася під час надзвичайної ситуації, проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

'''Обов’язковій евакуації''' підлягає населення у разі:

- виникнення загрози аварії з викидом радіоактивних і небезпечних хімічних речовин;

- катастрофічного затоплення місцевості та землетрусів;

- масових лісових і торф’яних пожеж, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;

- надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежо-небезпечних об’єктах Збройних Сил;

- збройних конфліктів (із районів можливих бойових дій у безпечні райони).

'''Загальна евакуація''' населення проводиться із зон:

- радіоактивного та хімічного забруднення;

- катастрофічного затоплення населених пунктів у разі руйнування гідротехнічних (гідрозахисних) споруд, хвиля прориву яких може досягнути зазначених населених пунктів менше ніж за чотири години;

- можливого ураження в разі виникнення надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил.

'''Часткова евакуація''' проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням органів і посадових осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n605 частині четвертій статті 33 Кодексу цивільного захисту України].

''Евакуація матеріальних і культурних цінностей'' проводиться у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення, що визначається на підставі інформації суб’єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій.

Обсяги та черговість проведення евакуації матеріальних і культурних цінностей, їх детальний перелік визначаються органами державної влади, суб’єктами господарювання, громадськими об’єднаннями та/або громадянами, в управлінні, віданні або власності яких перебувають зазначені цінності, та враховуються під час планування заходів з евакуації.

Приймання, перевезення, розміщення, облік та зберігання евакуйованих матеріальних і культурних цінностей здійснюється органом, відповідальним за організацію проведення евакуації, у визначеному законодавством порядку.
== Суб’єкти прийняття рішення про евакуацію ==
Рішення про проведення евакуації приймають:
* на державному рівні - Кабінет Міністрів України;
* на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
* на місцевому рівні - районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;
* на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання.
У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити або потрапило до зони радіоактивного забруднення, приймається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями на підставі інформації суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі та прогнозоване дозове навантаження на населення.

У невідкладних випадках, зокрема у разі безпосередньої загрози життю та здоров’ю населення, рішення про проведення екстреної евакуації населення приймає керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а за його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації та має повноваження для прийняття таких рішень.

У разі виникнення надзвичайної ситуації на транспорті під час перевезення пасажирів відповідальність за їх евакуацію покладається на підприємства, установи, організації, що здійснюють транспортні перевезення, та сили цивільного захисту.

З метою захисту дітей, які перебувають ''у зоні воєнних дій і збройних конфліктів'', в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов'язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти '''рішення про проведення обов'язкової евакуації в примусовий спосіб''' дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії.

Обов'язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника.
== Організація проведення евакуації ==
Організацію проведення евакуації регулює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#top Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013р. № 841] (далі - Порядок).

Проведення евакуації забезпечується шляхом:

♦ створення на регіональному та місцевому рівні органів з евакуації, а також органів з евакуації на об’єктах господарювання;

♦ розроблення плану проведення заходів з евакуації населення (працівників), матеріальних і культурних цінностей у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій;

♦ визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та матеріальних і культурних цінностей;

♦ організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

♦ організації управління евакуацією;

♦ життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях його безпечного розміщення;

♦ участі у командно-штабних навчаннях та об’єктових тренуваннях;

♦ навчання населення діям під час проведення евакуації.

Оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації проводиться відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/733-2017-%D0%BF#Text Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв'язку у сфері цивільного захмисту], що затверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 р. № 733.

Навчання населення діям під час проведення евакуації населення здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/444-2013-%D0%BF#n9 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях], затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 444.
==== Залучення транспортних засобів для евакуації ====
За рішенням суб’єктів, які приймають рішення про евакуацію (крім керівників суб’єктів господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - ''усі наявні транспортні засоби'' суб’єктів господарювання та громадян.

Кількість, види та типи транспортних засобів, що планується залучити під час евакуації населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій, визначаються органом, який прийняв рішення про залучення транспортних засобів.

Для проведення '''загальної евакуації''' населення залучаються наявні транспортні засоби відповідної адміністративної території, а в разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - додатково транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.

'''Часткова евакуація''' населення проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються згідно з графіком роботи. Залучення додаткових транспортних засобів під час проведення часткової евакуації населення здійснюється за рішенням місцевої держадміністрації або посадової особи, яка має повноваження щодо прийняття такого рішення.

Суб’єктові господарювання або громадянину, транспортні засоби яких залучалися для здійснення заходів з евакуації населення, ''компенсується вартість наданих послуг'' і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію загрози виникнення надзвичайної ситуації або наслідків надзвичайної ситуації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення, яке підлягає евакуації, несуть відповідальність відповідно до закону.
== Органи з евакуації, їх функції та завдання ==
Для планування, підготовки та проведення евакуації у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання утворюються органи з евакуації.

Відповідно до [https://ips.ligazakon.net/document/view/kp130841?an=1&ed=2023_03_07 Порядку] до органів з евакуації належать:
* '''комісії з питань евакуації''' - відповідають за планування евакуації на відповідному рівні, підготовку населення до здійснення заходів з евакуації, підготовку органів з евакуації до виконання завдань, здійснення контролю за підготовкою проведення евакуації, приймання і розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей (на об'єктах господарювання, що потрапляють у зони можливих надзвичайних ситуацій, з чисельністю працюючого персоналу менш як 50 осіб комісії з питань евакуації не утворюються, а призначається особа, що виконує функції зазначеної комісії);
* '''збірні пункти евакуації''' - призначені для збору і реєстрації евакуйованого населення та організації його вивезення (виведення) у безпечні райони і розміщуються поблизу залізничних станцій, морських і річкових портів, пристаней, маршрутів евакуації, а також на наявних міських площах, у відкритих безпечних місцях або безпечних приміщеннях;
* '''проміжні пункти евакуації''' - розміщуються на зовнішньому кордоні зони надзвичайної ситуації, пов'язаної з радіоактивним (хімічним) забрудненням, для пересадки населення з транспорту, що працював у зоні надзвичайної ситуації, на дезактивовані транспортні засоби, які здійснюють перевезення на незабруднені (незаражені) території.
* '''приймальні пункти евакуації''' – розгортаються для приймання, ведення обліку евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей та відправлення їх до місць постійного (тимчасового) розміщення (збереження) у безпечних районах.
⇒ Збірні пункти евакуації, проміжні пункти евакуації та приймальні пункти евакуації забезпечуються зв'язком з районними, міськими, районними у містах, селищними, сільськими комісіями з питань евакуації, комісіями з питань евакуації, утвореними на об'єктах господарювання, пунктами посадки на транспортні засоби, вихідними пунктами руху пішки, медичними і транспортними службами.

⇒ Час на розгортання і підготовку до роботи органів з евакуації усіх рівнів '''''не повинен перевищувати чотирьох годин з моменту отримання рішення про проведення евакуації''.'''

Контроль за роботою органів з евакуації здійснюється органом, який приймає рішення про проведення евакуації.

⇒ ''На центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання, що проводять евакуацію населення, покладається:''
# Розроблення і виконання плану проведення заходів з евакуації населення (працівників), матеріальних і культурних цінностей у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій.
# Визначення і підготовка безпечного району для евакуйованого населення і його життєзабезпечення.
# Здійснення контролю за плануванням, підготовкою і проведенням заходів з евакуації підпорядкованими їм органами з евакуації.
⇒ Координація дій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування під час проведення евакуації здійснюється центральними органами виконавчої влади через відповідні територіальні органи у межах їх повноважень.
== Порядок проведення евакуації ==
♦Порядок проведення евакуації визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#top постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 841 «Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій»]. Перелік адміністративно-територіальних одиниць, з яких проводиться евакуація населення, матеріальних і культурних цінностей в особливий період з районів можливих бойових дій, визначається Кабінетом Міністрів України.

♦Організація евакуації населення, матеріальних і культурних цінностей в особливий період здійснюється з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0938-17#Text Методики планування заходів з евакуації]

⇒ '''Обов’язкова евакуація в примусовий спосіб дітей''' здійснюється органами опіки та піклування із залученням Національної поліції для забезпечення охорони публічної безпеки і порядку відповідно до законопроєкту [https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/55504 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання проведення обов’язкової евакуації"]

'''''Оповіщення органів з евакуації про початок евакуації населення здійснюється за рішенням органу, що їх утворив.'''''

''Комісія з питань евакуації'', утворена на об’єкті господарювання:

● організовує оповіщення та ведення обліку працівників, уточнює дані про транспортні засоби, строк їх подання, маршрути і порядок руху;

● подає необхідну інформацію комісії з питань евакуації, утвореній Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування, на території якого планується розмістити евакуйованих працівників;

● забезпечує зустріч та розміщення евакуйованих працівників у безпечному районі та організовує їх інформаційне забезпечення.

♦ ''Комісія з питань евакуації, утворена Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування'', '''організовує''' ⇒ оповіщення, евакуацію та прибуття на збірні пункти евакуації (пункти посадки) непрацюючого населення, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/282-2018-%D0%BF#n8 Порядком виявлення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, які проживають у зоні надзвичайної ситуації або можливого ураження, та організації їх супроводження], зокрема осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату, інтелектуальними, психічними порушеннями за місцем проживання.

'''''Збірні пункти евакуації'' :'''
# Уточнюють чисельність евакуйованого населення, порядок його відправлення.
# Організовують збір та ведення обліку населення.
# Здійснюють посадку населення на транспортні засоби.
# Формують піші і транспортні колони.
# Інформують комісії з питань евакуації про відправлення населення.
# Організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.
⇒ Евакуація особового складу збірних пунктів евакуації організовується після завершення евакуації населення на підставі рішення органу, що утворив такі органи.

'''''Приймальні пункти евакуації'' організовують у безпечному районі''': ⇒ підготовку пунктів висадки; ⇒ уточнюють кількість населення, що прибуло, і порядок подачі транспортних засобів для його вивезення із зазначених та проміжних пунктів евакуації до пунктів розміщення; ⇒ організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.

♦ Для інформаційного забезпечення евакуйованого населення про порядок дій у різних ситуаціях та оперативну обстановку Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування ⇒ використовуються системи оповіщення, засоби радіомовлення і телебачення.

У разі виникнення '''аварії на хімічно або радіаційно небезпечному об’єкті''' евакуація населення проводиться у '''два етапи:'''

♦ перший - від місця знаходження населення до межі зони забруднення;

♦ другий - від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.

⇒ На межі зони забруднення у проміжному пункті евакуації здійснюється пересадка евакуйованого населення з транспортного засобу, що рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб. Під час пересадки населення за необхідності здійснюється його санітарна обробка та спеціальна обробка одягу, майна і транспорту. Після проведення спеціальної обробки транспортний засіб використовується для перевезення населення забрудненою місцевістю.
== Відмова від евакуації ==
♦ Особа може відмовитися від обов'язкової евакуації.

⇒ У випадку такої відмови фізична особа [https://ips.ligazakon.net/document/view/kp230209?an=27&ed=2023_03_07 підписує відмову] від проведення обов'язкової евакуації.

⇒ Своїм підписом у такій відмові особа підтверджує, що не бажає переміщатися в іншу місцевість та має намір залишитися за місцем свого проживання. Для цього людина має повною мірою усвідомлювати, що відмова від обов’язкової евакуації може призвести до значної шкоди для здоров’я та небезпеки для особистого життя та життя дитини (у тому числі дітей, особи (осіб), що перебуває (перебувають) під опікою/піклуванням, у прийомній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, тимчасово влаштованих).

♦Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії, '''не допускається.'''

♦ Особа, яка відмовляється від обов'язкової евакуації неповнолітніх дітей попереджається про кримінальну відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 статтею 166 Кримінального кодексу України] за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.

'''Відмова не перешкоджає реалізації права на евакуацію з території до безпечних районів у майбутньому.'''

Облік та зберігання оформлених відмов від обов'язкової евакуації здійснюється місцевими держадміністраціями або органами місцевого самоврядування, які організовують проведення такої евакуації.
== Розміщення евакуйованого населення ==
♦ Евакуація населення проводиться у безпечні райони, визначені органом, який приймає рішення про проведення евакуації.

♦ У разі, коли евакуйоване населення неможливо розмістити у безпечному районі, його частина може розміщуватися на території регіону, суміжного з небезпечним районом, за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями такого регіону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#Text:~:text=47.%20%D0%95%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. пункт 47 Порядку])

♦ Порядок розміщення евакуйованого населення визначається ⇒ Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, на території якої планується розміщувати евакуйоване населення, за заявкою органу, що приймає рішення про проведення евакуації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#Text:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%20%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D1%83%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%89%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%A0%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%2C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20(%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8)%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83. пункт 48 Порядку])

''Евакуйоване населення розміщується:↓''
* у готелях;
* санаторіях;
* пансіонатах;
* будинках відпочинку;
* дитячих оздоровчих таборах;
* у придатних для проживання будівлях підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#Text:~:text=50.%20%D0%95%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%89%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%85%2C%20%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D1%85%2C%20%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%20%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%2C%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. пункт 50 Порядку])
♦Фінансування заходів з евакуації здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів, міжнародної технічної допомоги, міжнародних організацій в рамках програм допомоги і грантів Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#Text:~:text=%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B7,%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC. пункт 51 Порядку]).

▲ Нацсоцслужба, на підставі інформації місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування про наявність у безпечних районах прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей патронатних вихователів, закладів, в яких передбачається цілодобове перебування дітей, ⇒ визначає прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, сім'ї патронатних вихователів, заклади, до яких буде евакуйовано дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, залишених без батьківського піклування, з урахуванням їх віку та стану здоров'я (пункт 83-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F. Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини])
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]
[[index.php?title=Категорія:Воєнний стан]]

Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

2026-04-15T11:58:20Z

Koroviachuk.Svitlana:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]

== Загальна інформація ==
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України "Про державну таємницю"].

'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Звід відомостей, що становлять державну таємницю'''] - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Законом України "Про державну таємницю"] сферах.

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

'''Допуск до державної таємниці''' - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

'''Доступ до державної таємниці''' - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, '''громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 частина перша статті 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] ).

Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина 2 статті 3 Закону України "Про державну таємницю"])

== Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 28 Закону України "Про державну таємницю"] визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, '''зобов'язаний''':
* не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
* не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
* не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
* виконувати вимоги режиму секретності;
* повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
* додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 29 Закону України "Про державну таємницю"] установлено, що '''громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу]] до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею'''.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 пунктом першим частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону] (якою визначено, що виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Законом України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в '''одноденний строк''' повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону ([https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрація Державної прикордонної служби України]).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю (частина друга статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"], то застосовуються правила міжнародного договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.,%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. стаття 13 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"].

'''Таким чином, для того щоб стверджувати, що громадянин обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу повинна бути наступна сукупність обставин щодо громадянина:'''

# громадянину було надано допуск до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 22 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний допуск до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# громадянин взяв на себе зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці;
# громадянину було надано доступ до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 27 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний доступ до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# з громадянином був укладений договір, як з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]);
# громадянин був реально обізнаний з інформацією, що є державною таємницею;
# вказана інформація, з якою громадянин був обізнаний, є державною таємницею, і віднесена до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю];
# вказана державна таємниця не є розсекреченою;
# з державою, в яку громадянин бажає виїхати на постійне місце проживання, не укладено відповідні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
# граничні строки (п’ять років) з часу припинення громадянином діяльності, пов'язаної з державною таємницею, не закінчились.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 '''Статтею 39 Закону України "Про державну таємницю"'''] визначено '''в'''ідповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.

Так, посадові особи та громадяни, винні у:

* розголошенні державної таємниці;
* втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
* недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
* засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону;
* навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;
* безпідставному засекречуванні інформації, у тому числі з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
* наданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;
* порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
* порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
* невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
* провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
* недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;
* невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, -

несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

== Див. також ==
* [[Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність]]
* [[Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці]]
* [[Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю]]
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського

2026-04-15T11:43:41Z

Koroviachuk.Svitlana: /* Загальна інформація */ змінила посилання на статті, оскільки текстова інформація вказувала на одні статті, а перехід за посиланням на інші.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]

== Загальна інформація ==
'''Злісною непокорою''' є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення тих же дій щодо члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.

Відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також вчинення тих же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20185.%20%D0%97%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B0,%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D1%96%D0%B1. статтею 185 КУпАП].

'''Зміст правопорушення:'''

* Правопорушення полягає у свідомому невиконанні законних вимог поліцейського.
* Законність вимоги означає, що вона має бути видана в межах повноважень поліцейського та відповідно до законодавства.
* Злісність непокори може проявлятися у:
** тривалому ігноруванні законних вимог.
** відмові у грубій, зухвалій формі.
** повторному невиконанні законних вимог.

==Склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]==
'''Об'єктом''' цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

'''Об'єктивна сторона''' правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, що мається на увазі, воно вважається закінченим з моменту вчинення.

Водночас [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20185.%20%D0%97%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%2D стаття 185 КУпАП] містить два різні склади адміністративного правопорушення:

- перший склад передбачає "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків". Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку;

- другий склад адміністративного правопорушення полягає у "вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їхнього участю в охороні громадського порядку". Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов'язана лише "з їх участю в охороні громадського порядку".

Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення – злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок

'''Суб'єктивна сторона''' даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

'''Суб'єкт''' вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Варто також розрізняти поняття непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця та опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.

Критерій розмежування опору і непокори наступний: при опорі мають місце активні дії, спрямовані безпосередньо на поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця. Непокора ж - це відмова від виконання законних вимог згаданих осіб. Вона не тягне за собою кримінальної відповідальності, крім випадків невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2420 статтею 351 Кримінального кодексу України] (перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради).
==Відповідальність за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також вчинення тих же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку==
Порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967 статті 185 КУпАП] тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді:
#громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин;
#адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб;
#виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку;
#накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
==Проблемні питання застосування статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], яка передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків==
Так, стаття 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967 КУпАП] передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Оскільки адміністративні стягнення за злісну непокору накладають лише суди, то провадження у таких справах є звичайним. Воно передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення. До правопорушника можуть застосувати доставлення, адміністративне затримання, а також інші заходи забезпечення провадження у справі.

Практика притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967 КУпАП] виявила багато недоліків та деякі зловживання з боку працівників Національної поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на які, на жаль, не завжди належним чином реагують суди.

Траплялися випадки, коли внаслідок незаконних вимог поліцейських фактично за відсутності у діяннях осіб складу адміністративних правопорушень протоколи складалися необґрунтовано, чим порушувалися конституційні права та свободи осіб. Натомість місцевими судами на підставі цих матеріалів виносилися необґрунтовані постанови, що тягло їх скасування.

Обов’язково потрібно знати, що '''у протоколі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n497:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20256.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0%20%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96. КУпАП] обов’язково зазначаються:'''
*дата і місце його складення,
*посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
*відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
*місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
*нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
*прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
*пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
*інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Отже, якщо особа вважає себе не винною, обов’язково повинна написати в протоколі, що вину свою не визнає, зазначити свідків, що можуть підтвердити відсутність правопорушення (можливо, найголовніше в таких справах), вказати, що потребує допомоги адвоката при розгляді справи в суді.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n607 статтею 268 КУпАП] (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), про що робиться відмітка у протоколі. Вимагайте, щоб правоохоронці обов’язково роз’яснили передбачені права.

Так, дане правопорушення обов’язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського. Вимоги поліцейського та їх розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції. На жаль, в багатьох випадках, у протоколі вказується, що особа «вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського(-их)», при цьому в чому полягали ці вимоги, в протоколі не вказується, що є підставою для закриття провадження по справі, у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n624:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20271.%20%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2002.06.2011%7D статті 271 КУпАП] при розгляді справи в суді, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення може користуватись участю адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Якщо особа, тобто адміністративний правопорушник, є суб’єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної правничої допомоги.

== Судова практика ==
Аналіз судової практики за правопорушенням "Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20185.%20%D0%97%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2C%20%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F (стаття185 КУпАП)] показує, що суди при розгляді таких справ звертають особливу увагу на такі аспекти:

'''1. Законність вимоги поліцейського:'''

* Суди ретельно перевіряють, чи була вимога поліцейського законною, тобто виданою в межах його повноважень та відповідно до законодавства.
* Якщо вимога поліцейського визнається незаконною, то дії особи, яка її не виконала, не можуть кваліфікуватися як злісна непокора.
* Особливу увагу суди приділяють наявність доказів того, що поліцейський пояснив особі підстави та зміст своїх вимог.
* Суди також звертають увагу на обставини справи, зокрема на те, чи було в особи достатньо часу для виконання вимоги, чи були її дії зумовлені об'єктивними причинами.

'''2. Злісність непокори:'''

* Суди оцінюють, чи була непокора дійсно злісною, тобто умисною, наполегливою та вираженою у формі відмови від виконання неодноразово повторених законних вимог або у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до поліцейського.
* Факти, що свідчать про злісність непокори:
** тривале ігнорування законних вимог;
** відмова у грубій, зухвалій формі;
** повторне невиконання законних вимог.
* Судова практика показує, що для кваліфікації дій особи як злісної непокори недостатньо лише факту невиконання вимоги поліцейського. Необхідно довести, що особа свідомо та умисно ігнорувала законні вимоги.

'''3. Докази:'''

* Суди ретельно досліджують докази, надані сторонами, зокрема:
** протокол про адміністративне правопорушення;
** пояснення поліцейського та особи, яка притягається до відповідальності;
** відео- та аудіозаписи;
** показання свідків.
* Важливим є наявність доказів, які підтверджують факт законності вимоги поліцейського та злісність непокори.

'''4. Індивідуалізація відповідальності:'''

* Суди при призначенні адміністративного стягнення враховують характер правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
* Суди можуть застосовувати різні види адміністративних стягнень, передбачені ст. 185 КУпАП, залежно від конкретних обставин справи.
'''Приклади судової практики:'''

[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/83881579 Постанова Макарівського районного суду Київської області від 27 серпня 2019 року у справі № 370/2327/19]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86941226 Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2020 року у справі № 359/11771/19]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/119917628 Постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2024 року у справі № 703/1616/24]

[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]