WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2020-01-17T10:17:43Z

Iuliia.kravchuk: /* Кримінальна відповідальність співучасників */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Співучастю у злочині''' є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

'''Незакінченим злочином''' є готування до злочину та замах на злочин.

== Види незакінченого злочину ==
'''Готування до злочину''' - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

'''Замах на злочин''' - є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

== Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин ==
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 Кримінального кодексу України, готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

== Особливості кримінальної відповідальності співучасників ==
* Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає вчинений ним злочин.
* Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
* Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
* У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
* Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2020-01-17T10:16:43Z

Iuliia.kravchuk: /* Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Співучастю у злочині''' є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

'''Незакінченим злочином''' є готування до злочину та замах на злочин.

== Види незакінченого злочину ==
'''Готування до злочину''' - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

'''Замах на злочин''' - є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

== Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин ==
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 Кримінального кодексу України, готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

== Кримінальна відповідальність співучасників ==
* Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає вчинений ним злочин.
* 2Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
* Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
* У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
* Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2020-01-17T10:16:07Z

Iuliia.kravchuk: /* Види незакінченого злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Співучастю у злочині''' є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

'''Незакінченим злочином''' є готування до злочину та замах на злочин.

== Види незакінченого злочину ==
'''Готування до злочину''' - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

'''Замах на злочин''' - є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

== Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин ==
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 Кримінального кодексу України, готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину

== Кримінальна відповідальність співучасників ==
* Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає вчинений ним злочин.
* 2Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
* Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
* У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
* Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2020-01-17T10:15:50Z

Iuliia.kravchuk: /* Види незакінченого злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Співучастю у злочині''' є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

'''Незакінченим злочином''' є готування до злочину та замах на злочин.

== Види незакінченого злочину ==
'''Готування до злочину''' - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

'''Замах на злочин''' є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

== Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин ==
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 Кримінального кодексу України, готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину

== Кримінальна відповідальність співучасників ==
* Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає вчинений ним злочин.
* 2Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
* Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
* У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
* Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2020-01-17T10:15:18Z

Iuliia.kravchuk: /* Поняття */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Співучастю у злочині''' є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

'''Незакінченим злочином''' є готування до злочину та замах на злочин.

== Види незакінченого злочину ==
'''Готування до злочину''' - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
'''Замах на злочин''' є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

== Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин ==
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 Кримінального кодексу України, готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину

== Кримінальна відповідальність співучасників ==
* Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає вчинений ним злочин.
* 2Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
* Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
* У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
* Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2020-01-17T10:14:22Z

Iuliia.kravchuk: /* Особливості */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України(далі - КК України)]]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підстави звільнення ==
# Вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

== Особливості ==
* Для застосування статті 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

<ref>Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.</ref>

[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2020-01-17T10:13:28Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України(далі - КК України)]]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підстави звільнення ==
# Вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

== Особливості ==
* Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким
* чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

<ref>Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.</ref>

[[Категорія:Кримінальне право]]

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2020-01-17T10:12:37Z

Iuliia.kravchuk: /* Вплив на призначення покарання */

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2020-01-02T13:35:26Z

Iuliia.kravchuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України(далі - КК України)]]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підставою звільнення від покарання ==
# Вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

== Особливості ==
* Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким
* чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

<ref>Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.</ref>

[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2020-01-02T13:35:04Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підставою звільнення від покарання ==
# Вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

== Особливості ==
* Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким
* чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

<ref>Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.</ref>

[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2020-01-02T13:33:48Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підставою звільнення від покарання ==
# Вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

== Особливості ==
* Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким
* чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
* Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
* Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

<ref>Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.</ref>

[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2020-01-02T13:22:55Z

Iuliia.kravchuk:

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2020-01-02T13:22:34Z

Iuliia.kravchuk: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] == Поняття ==...

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

== Підставою звільнення від покарання ==
# Вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов'язує наявність цієї умови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе.
# Є втрата особою суспільної небезпечності на час розгляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в родині, у побуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті

2019-12-28T12:36:33Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Співучастю у злочині''' є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
'''Незакінченим злочином''' є готування до злочину та замах на злочин.

== Види незакінченого злочину ==
'''Готування до злочину''' - є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
'''Замах на злочин''' є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

== Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин ==
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 Кримінального кодексу України, готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину

== Кримінальна відповідальність співучасників ==
* Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає вчинений ним злочин.
* 2Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
* Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
* У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
* Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2019-10-31T13:17:07Z

Iuliia.kravchuk:

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2019-10-31T13:11:11Z

Iuliia.kravchuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
Під обставинами, які пом'якшують та обтяжують покарання, мають на увазі різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

== Вплив на призначення покарання ==
{| class="wikitable"
|-
! Обставини, які пом'якшують дають суду право !! Обставини, які обтяжують дають суду право
|-
| призначити покарання ближче до мінімуму санкції статті КК України, за якою кваліфікований злочин || призначити покарання, рівне максимуму санкції статті КК України або наближене до цього максимуму
|-
| при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання, передбачений в ній || при альтернативній санкції призначити більш суворе з зазначених видів покарання
|-
| виходячи зі статті 69 КК України, застосувати покарання більш м'яке, ніж передбачено законом || виключити застосування статті 69 КК України
|}

== Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання ==
''При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:''
# з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
# добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
# надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;
# вчинення злочину неповнолітнім;
# вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
# вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
# вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
# вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
# вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
# виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину.
При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій статті 66 КК України.
Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

'''Частина 1 статті 66 КК України вказує на перелік певних обставин, які судом мають враховуватися як такі, що пом'якшують покарання. Цей список не є вичерпним, тобто будь-яка інша обставина може також бути врахована судом як пом'якшуюча. Якщо пом'якшуюча обставина впливає на кваліфікацію злочину, суд не може посилатися на статтю 66 Кримінального кодексу України, враховуючи її ще раз як пом'якшуючу.'''

На підставі частини 2 статті 66 КК України суд має право визнати такою, що пом'якшу покарання, й ту обставину, яка не зазначена у частині 1 цієї статті. У такому сенсі наведений у частині 1 статті 66 КК України перелік обставин слугує для суду певним орієнтиром. До безпосередньо не передбачених КК обставин, які пом'якшують покарання, можуть бути винесені, наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення шкідливих наслідків, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної школи. Неправомірна або аморальна поведінка потерпілого, навіть якщо вона не призвела до виникнення у винного стану сильного душевного хвилювання, також може бути визнана судом пом'якшуючою покарання обставиною у порядку застосування частини 2 статті 66 КК України.

'''Статтею 67 КК України передбачено перелік із 13 пунктів, де встановлені певні обставини, які можуть обтяжити покарання. Цей перелік є вичерпним. Це означає, що лише ці обставини можуть бути визнані судом обтяжуючими, і ніякі інші. Це також означає, що суд має чітко дотримуватися змісту обставин, вказаних у цьому списку.
Залежно від характеру вчиненого злочину суд також має право не визнати певну обставину обтяжуючою, крім обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 частини 1 статті 67 (список пунктів див. нижче), мотивувавши своє рішення.'''

Також суд не може визнати певну обставину обтяжуючою, якщо ця обставина передбачена в статті Особливої частини Кримінального Кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Наприклад, перелік обставин, які обтяжують покарання, містить поняття «вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату». Це ж поняття міститься в пункті 14 частини 2 статті 115 КК України, як кваліфікуюча ознака. Тому при кваліфікації злочину суд зазначає лише пункт 14 частини 2 статті 115 без посилання на статтю 67 КК України.

{| class="wikitable"
|-
! Обставин, які пом'якшують покарання за вчинення злочину !! Обставин, які обтяжують покарання
|-
| З'явлення зі зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину || Вчинення злочину повторно та рецидив злочину
|-
| Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди || Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою
|-
| Надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину || Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій
|-
| Вчинення злочину неповнолітнім || Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку
|-
| Вчинення злочину жінкою в стані вагітності || Тяжкі наслідки, завдані злочином
|-
| Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин || Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані, вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством
|-
| Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність || Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності
|-
| Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого || Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного
|-
| Вчинення злочину з перевищення меж крайньої необхідності || Вчинення злочину з особливою жорстокістю, вчинення злочину загальнонебезпечним способом
|-
| Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України || Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів
|}

== Особливості застосування обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання ==
* Згідно з частиною 3 статті 66 і частиною 4 статті 67 КК України у тому разі, коли будь-яка з обставин, що пом'якшує/обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, суд не може врахувати її ще раз при призначенні покарання як обставину, яка пом'якшує (обтяжує) покарання.
* Законодавчу заборону "подвійного" врахування однієї і тієї самої обставини проілюструємо прикладами. Призначаючи покарання за зґвалтування, вчинене з використанням безпорадного стану потерпілої, суд не вправі врахувати таку зазначену у пункті 6 частини 1 статті 67 КК України обтяжуючу обставину, як вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані; при призначенні покарання за вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (пункту 4 частини 2 статті 115 КК України), суд не може взяти до уваги ще раз однойменну обтяжуючу обставину (пункт 10 частини 1 статті 67 КК України). Наведені приклади однозначні у тому плані, що певна обставина, яка зазначена у частині 1 статті 67 КК України як обтяжуюча покарання і, водночас, передбачена статтею Особливої частини КК як ознака складу злочину, що впливає на кваліфікацію, взагалі не враховується при призначенні покарання.
* Врахування обставин, що пом'якшують покарання, означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до мінімуму відповідної санкції або у мінімальних межах, визначених цією санкцією; призначити менш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; не призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне; застосувати статті 69 і статті 69-1 КК України.
* Врахування обставин, що обтяжують покарання, природно, погіршує правове становище особи та означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до верхньої межі відповідної санкції або у максимальних межах, визначених цією санкцією; призначити більш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне, або призначити відразу кілька додаткових покарань.
* Правове значення обставин, що обтяжують покарання, полягає і в тому, що їх наявність виключає застосування 69-1 КК України, враховується при вирішенні питань про звільнення від відбування покарання з випробуванням і про обрання принципу остаточного покарання при засудженні особи за сукупністю злочинів тощо.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2019-10-31T13:08:42Z

Iuliia.kravchuk: /* Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://pravoznavec.com.ua/books/162/28/ Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України]

== Поняття ==
Під обставинами, які пом'якшують та обтяжують покарання, мають на увазі різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

== Вплив на призначення покарання ==
{| class="wikitable"
|-
! Обставини, які пом'якшують дають суду право !! Обставини, які обтяжують дають суду право
|-
| призначити покарання ближче до мінімуму санкції статті КК України, за якою кваліфікований злочин || призначити покарання, рівне максимуму санкції статті КК України або наближене до цього максимуму
|-
| при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання, передбачений в ній || при альтернативній санкції призначити більш суворе з зазначених видів покарання
|-
| виходячи зі статті 69 КК України, застосувати покарання більш м'яке, ніж передбачено законом || виключити застосування статті 69 КК України
|}

== Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання ==
''При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:''
# з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
# добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
# надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;
# вчинення злочину неповнолітнім;
# вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
# вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
# вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
# вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
# вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
# виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину.
При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій статті 66 КК України.
Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує.

'''Частина 1 статті 66 КК України вказує на перелік певних обставин, які судом мають враховуватися як такі, що пом'якшують покарання. Цей список не є вичерпним, тобто будь-яка інша обставина може також бути врахована судом як пом'якшуюча. Якщо пом'якшуюча обставина впливає на кваліфікацію злочину, суд не може посилатися на статтю 66 Кримінального кодексу України, враховуючи її ще раз як пом'якшуючу.'''

На підставі частини 2 статті 66 КК України суд має право визнати такою, що пом'якшу покарання, й ту обставину, яка не зазначена у частині 1 цієї статті. У такому сенсі наведений у частині 1 статті 66 КК України перелік обставин слугує для суду певним орієнтиром. До безпосередньо не передбачених КК обставин, які пом'якшують покарання, можуть бути винесені, наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення шкідливих наслідків, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної школи. Неправомірна або аморальна поведінка потерпілого, навіть якщо вона не призвела до виникнення у винного стану сильного душевного хвилювання, також може бути визнана судом пом'якшуючою покарання обставиною у порядку застосування частини 2 статті 66 КК України.

'''Статтею 67 КК України передбачено перелік із 13 пунктів, де встановлені певні обставини, які можуть обтяжити покарання. Цей перелік є вичерпним. Це означає, що лише ці обставини можуть бути визнані судом обтяжуючими, і ніякі інші. Це також означає, що суд має чітко дотримуватися змісту обставин, вказаних у цьому списку.
Залежно від характеру вчиненого злочину суд також має право не визнати певну обставину обтяжуючою, крім обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 частини 1 статті 67 (список пунктів див. нижче), мотивувавши своє рішення.'''

Також суд не може визнати певну обставину обтяжуючою, якщо ця обставина передбачена в статті Особливої частини Кримінального Кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Наприклад, перелік обставин, які обтяжують покарання, містить поняття «вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату». Це ж поняття міститься в пункті 14 частини 2 статті 115 КК України, як кваліфікуюча ознака. Тому при кваліфікації злочину суд зазначає лише пункт 14 частини 2 статті 115 без посилання на статтю 67 КК України.

{| class="wikitable"
|-
! Обставин, які пом'якшують покарання за вчинення злочину !! Обставин, які обтяжують покарання
|-
| З'явлення зі зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину || Вчинення злочину повторно та рецидив злочину
|-
| Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди || Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою
|-
| Надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину || Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій
|-
| Вчинення злочину неповнолітнім || Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку
|-
| Вчинення злочину жінкою в стані вагітності || Тяжкі наслідки, завдані злочином
|-
| Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин || Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані, вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством
|-
| Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність || Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності
|-
| Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого || Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного
|-
| Вчинення злочину з перевищення меж крайньої необхідності || Вчинення злочину з особливою жорстокістю, вчинення злочину загальнонебезпечним способом
|-
| Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України || Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів
|}

== Особливості застосування обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання ==
* Згідно з частиною 3 статті 66 і частиною 4 статті 67 КК України у тому разі, коли будь-яка з обставин, що пом'якшує/обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, суд не може врахувати її ще раз при призначенні покарання як обставину, яка пом'якшує (обтяжує) покарання.
* Законодавчу заборону "подвійного" врахування однієї і тієї самої обставини проілюструємо прикладами. Призначаючи покарання за зґвалтування, вчинене з використанням безпорадного стану потерпілої, суд не вправі врахувати таку зазначену у пункті 6 частини 1 статті 67 КК України обтяжуючу обставину, як вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані; при призначенні покарання за вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (пункту 4 частини 2 статті 115 КК України), суд не може взяти до уваги ще раз однойменну обтяжуючу обставину (пункт 10 частини 1 статті 67 КК України). Наведені приклади однозначні у тому плані, що певна обставина, яка зазначена у частині 1 статті 67 КК України як обтяжуюча покарання і, водночас, передбачена статтею Особливої частини КК як ознака складу злочину, що впливає на кваліфікацію, взагалі не враховується при призначенні покарання.
* Врахування обставин, що пом'якшують покарання, означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до мінімуму відповідної санкції або у мінімальних межах, визначених цією санкцією; призначити менш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; не призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне; застосувати статті 69 і статті 69-1 КК України.
* Врахування обставин, що обтяжують покарання, природно, погіршує правове становище особи та означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до верхньої межі відповідної санкції або у максимальних межах, визначених цією санкцією; призначити більш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне, або призначити відразу кілька додаткових покарань.
* Правове значення обставин, що обтяжують покарання, полягає і в тому, що їх наявність виключає застосування 69-1 КК України, враховується при вирішенні питань про звільнення від відбування покарання з випробуванням і про обрання принципу остаточного покарання при засудженні особи за сукупністю злочинів тощо.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-31T12:51:34Z

Iuliia.kravchuk: /* Підстави для проведення ексгумації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* проведення судової експертизи;
* пред'явлення трупу для впізнання. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

== Результати ексгумації ==
* Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії.
* Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
* Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 
* У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 
* Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2019-10-31T12:36:43Z

Iuliia.kravchuk: /* Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї */

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2019-10-31T12:35:10Z

Iuliia.kravchuk: /* Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів */

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2019-10-31T12:29:30Z

Iuliia.kravchuk:

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2019-10-31T12:26:31Z

Iuliia.kravchuk: /* Порядок застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n717 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закон України "Про попереднє ув'язнення"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5]

== Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї ==
# Адміністрація місця попереднього ув’язнення має право застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.
# Працівники місця попереднього ув’язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, в тому числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби, а також використовувати службових собак для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків.
# Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.
# У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається.
<ref>Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов’язане з ризиком заподіяння шкоди здоров’ю оточуючих, дають начальники управлінь (відділів) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, начальник Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по місту Києву і Київській області, начальники територіальних управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або особи, які їх замінюють, голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань або його заступник, Міністр оборони України, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або його перший заступник.</ref>

== Особливості ==
* Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно, якщо дозволяють обставини, передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення або інших осіб.
* Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю чи здоров’ю персоналу СІЗО або інших осіб.
* У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув’язнення обов’язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров’ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув’язнення зобов’язана негайно подати допомогу потерпілим.
* Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення або інших осіб, чи збройного опору.
* Для припинення зазначених протиправних дій з дозволу і в присутності медичного працівника особи, взяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може надягатися гамівна сорочка.
* До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та осіб з інвалідністю застосування гамівної сорочки забороняється.

== Види заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, а саме:
* прийоми рукопашного бою;
* наручники;
* гумові палиці;
* гамівні сорочки;
* сльозоточиві речовини;
* світлозвукові пристрої відволікаючої дії;
* водомети;
* бронемашини;
* використовувати службових собак;
* інші технічні засоби.

== Порядок застосування гамівної сорочки до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Гамівна сорочка застосовується лише за розпорядженням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності чергового помічника і обов'язково під наглядом медичного працівника цієї установи та лише у випадках прояву ув'язненим чи засудженим буйства або безчинства. 
Висновок медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув'язненого чи засудженого підлягає виконанню.

У разі відсутності начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, розпорядження про застосування гамівної сорочки може бути надано черговим помічником, про що складається рапорт.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів гамівна сорочка не застосовується.

Гамівна сорочка одягається трьома молодшими інспекторами в порожній камері або іншому ізольованому приміщенні. Правопорушник у гамівній сорочці поміщується на матрац обличчям угору i тримається в ній до заспокоєння, але ''не більше двох годин''.

Увесь час перебування у гамівній сорочці правопорушник повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами.

Посадові особи СІЗО, які застосовували гамівну сорочку, доповідають про це начальнику СІЗО рапортом та складають акт, де зазначаються причини, обставини, місце її застосування, час перебування в ній буйної особи. У разі необхідності можуть зазначатися інші відомості, пов’язані із застосуванням гамівної сорочки.

Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у застосуванні гамівної сорочки. Акт затверджується начальником СІЗО, копія якого долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

== Порядок застосування наручників до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника i його заступника, старшого по корпусному відділенню i начальника варти з переміщення ув'язнених і засуджених у випадках:
* вчинення фізичного опору персоналу СІЗО, проявів буйства (до заспокоєння) або за наявності інформації, що ув'язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим;
* відмови від переміщення, слідування до карцеру;
* виведення з камер та переміщення засуджених до довічного позбавлення волі, ув'язнених і засуджених, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію та захоплення заручників з урахуванням фізичних вад ув'язнених і засуджених, а також стану їх здоров'я;
* переміщення після затримання ув'язненого або засудженого, який вчинив втечу;
* спроби самогубства, членоушкодження, нападу на ув'язнених і засуджених або інших осіб.

Посадові особи СІЗО застосовують наручники, доки в цьому є нагальна потреба.

При застосуванні наручників руки ув'язненого чи засудженого тримаються за спиною, через кожні дві години посадовими особами СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану його здоров'я. При цьому у разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою СІЗО складається обґрунтований рапорт.

Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, за вказівкою лікаря та посадових осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. Про застосування наручників складається рапорт.

== Порядок застосування вогнепальної зброї до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
У разі вчинення ув'язненими чи засудженими нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю персоналу СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, а також втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо.

=== Зброя застосовується без попередження: ===
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО;
* при іншому явному нападі на осіб, перерахованих в абзаці другому цього пункту, коли їх життю загрожує безпосередня небезпека;
* щодо ув'язненого або засудженого, який тікає зі зброєю або на транспортному засобі під час його руху;
* при втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;
* при затриманні ув'язненого або засудженого, який чинить збройну протидію.

=== Зброя застосовується після попереджувального вигуку: "Стій, стрілятиму" i пострілу вгору: ===
* на огороджених об'єктах при спробі ув'язненого або засудженого подолати лінію охорони, а у всіx інших випадках після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження);
* при переслідуванні ув'язненого або засудженого;
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, коли відсутня безпосередня загроза їх життю.
Після поранення або смерті в результаті застосування зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора, дізнавача або слідчого. У випадках смерті або поранення ув'язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, начальника СІЗО або начальника територіального органу внутрішніх справ, для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, які поранені в результаті застосування зброї, надається медична допомога.

== Випадки використання службових собак ==
Службові собаки застосовуються:
* для охорони території та приміщень СІЗО;
* під час виведення ув’язнених чи засуджених з камер та їх супроводу на прогулянку, санітарну обробку, господарські роботи, а також переміщення на пункти обміну та у зворотному напрямку;
* час огляду транспортних засобів i вантажів;
* для виявлення наркотичних засобів;
* для розшуку, затримання та супроводу ув'язнених або засуджених, які вчинили втечу.

== Обмеження щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку.

== Особливості щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх ==
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб, чи збройного опору.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів застосування гамівної сорочки забороняється.

== Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та фізичної сили посадова особа складає рапорт, який розглядається начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого. Одночасно медичним працівником СІЗО здійснюється огляд цієї особи, результати якого заносяться в її медичну картку.

У кожному випадку поранення або смерті, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї начальник СІЗО негайно письмово повідомляє прокурора, безпосереднього начальника i проводить службове розслідування.

При пострілах, які не потягли за собою смерті, поранення та інших тяжких наслідків, начальник СІЗО організовує проведення службового розслідування.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎]]
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2019-10-31T12:26:10Z

Iuliia.kravchuk: /* Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n717 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закон України "Про попереднє ув'язнення"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5]

== Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї ==
# Адміністрація місця попереднього ув’язнення має право застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.
# Працівники місця попереднього ув’язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, в тому числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби, а також використовувати службових собак для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків.
# Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.
# У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю працівників місця попереднього ув’язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається.
<ref>Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов’язане з ризиком заподіяння шкоди здоров’ю оточуючих, дають начальники управлінь (відділів) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, начальник Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по місту Києву і Київській області, начальники територіальних управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або особи, які їх замінюють, голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань або його заступник, Міністр оборони України, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або його перший заступник.</ref>

== Порядок застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу СІЗО або інших осіб. 

У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення обов'язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана негайно подати допомогу потерпілим. 

Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного сповіщення прокурора. 

Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають обов'язковому медичному огляду. 

Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомити прокурора.

== Види заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, а саме:
* прийоми рукопашного бою;
* наручники;
* гумові палиці;
* гамівні сорочки;
* сльозоточиві речовини;
* світлозвукові пристрої відволікаючої дії;
* водомети;
* бронемашини;
* використовувати службових собак;
* інші технічні засоби.

== Порядок застосування гамівної сорочки до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Гамівна сорочка застосовується лише за розпорядженням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності чергового помічника і обов'язково під наглядом медичного працівника цієї установи та лише у випадках прояву ув'язненим чи засудженим буйства або безчинства. 
Висновок медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув'язненого чи засудженого підлягає виконанню.

У разі відсутності начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, розпорядження про застосування гамівної сорочки може бути надано черговим помічником, про що складається рапорт.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів гамівна сорочка не застосовується.

Гамівна сорочка одягається трьома молодшими інспекторами в порожній камері або іншому ізольованому приміщенні. Правопорушник у гамівній сорочці поміщується на матрац обличчям угору i тримається в ній до заспокоєння, але ''не більше двох годин''.

Увесь час перебування у гамівній сорочці правопорушник повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами.

Посадові особи СІЗО, які застосовували гамівну сорочку, доповідають про це начальнику СІЗО рапортом та складають акт, де зазначаються причини, обставини, місце її застосування, час перебування в ній буйної особи. У разі необхідності можуть зазначатися інші відомості, пов’язані із застосуванням гамівної сорочки.

Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у застосуванні гамівної сорочки. Акт затверджується начальником СІЗО, копія якого долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

== Порядок застосування наручників до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника i його заступника, старшого по корпусному відділенню i начальника варти з переміщення ув'язнених і засуджених у випадках:
* вчинення фізичного опору персоналу СІЗО, проявів буйства (до заспокоєння) або за наявності інформації, що ув'язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим;
* відмови від переміщення, слідування до карцеру;
* виведення з камер та переміщення засуджених до довічного позбавлення волі, ув'язнених і засуджених, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію та захоплення заручників з урахуванням фізичних вад ув'язнених і засуджених, а також стану їх здоров'я;
* переміщення після затримання ув'язненого або засудженого, який вчинив втечу;
* спроби самогубства, членоушкодження, нападу на ув'язнених і засуджених або інших осіб.

Посадові особи СІЗО застосовують наручники, доки в цьому є нагальна потреба.

При застосуванні наручників руки ув'язненого чи засудженого тримаються за спиною, через кожні дві години посадовими особами СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану його здоров'я. При цьому у разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою СІЗО складається обґрунтований рапорт.

Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, за вказівкою лікаря та посадових осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. Про застосування наручників складається рапорт.

== Порядок застосування вогнепальної зброї до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
У разі вчинення ув'язненими чи засудженими нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю персоналу СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, а також втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо.

=== Зброя застосовується без попередження: ===
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО;
* при іншому явному нападі на осіб, перерахованих в абзаці другому цього пункту, коли їх життю загрожує безпосередня небезпека;
* щодо ув'язненого або засудженого, який тікає зі зброєю або на транспортному засобі під час його руху;
* при втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;
* при затриманні ув'язненого або засудженого, який чинить збройну протидію.

=== Зброя застосовується після попереджувального вигуку: "Стій, стрілятиму" i пострілу вгору: ===
* на огороджених об'єктах при спробі ув'язненого або засудженого подолати лінію охорони, а у всіx інших випадках після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження);
* при переслідуванні ув'язненого або засудженого;
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, коли відсутня безпосередня загроза їх життю.
Після поранення або смерті в результаті застосування зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора, дізнавача або слідчого. У випадках смерті або поранення ув'язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, начальника СІЗО або начальника територіального органу внутрішніх справ, для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, які поранені в результаті застосування зброї, надається медична допомога.

== Випадки використання службових собак ==
Службові собаки застосовуються:
* для охорони території та приміщень СІЗО;
* під час виведення ув’язнених чи засуджених з камер та їх супроводу на прогулянку, санітарну обробку, господарські роботи, а також переміщення на пункти обміну та у зворотному напрямку;
* час огляду транспортних засобів i вантажів;
* для виявлення наркотичних засобів;
* для розшуку, затримання та супроводу ув'язнених або засуджених, які вчинили втечу.

== Обмеження щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку.

== Особливості щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх ==
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб, чи збройного опору.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів застосування гамівної сорочки забороняється.

== Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та фізичної сили посадова особа складає рапорт, який розглядається начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого. Одночасно медичним працівником СІЗО здійснюється огляд цієї особи, результати якого заносяться в її медичну картку.

У кожному випадку поранення або смерті, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї начальник СІЗО негайно письмово повідомляє прокурора, безпосереднього начальника i проводить службове розслідування.

При пострілах, які не потягли за собою смерті, поранення та інших тяжких наслідків, начальник СІЗО організовує проведення службового розслідування.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎]]
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2019-10-31T12:15:45Z

Iuliia.kravchuk: /* Підстави застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n717 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закон України "Про попереднє ув'язнення"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5]

== Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї ==
# Адміністрація місця попереднього ув’язнення має право застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.
# Працівники місця попереднього ув’язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, в тому числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби, а також використовувати службових собак для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків.
<ref>Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов’язане з ризиком заподіяння шкоди здоров’ю оточуючих, дають начальники управлінь (відділів) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, начальник Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по місту Києву і Київській області, начальники територіальних управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або особи, які їх замінюють, голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань або його заступник, Міністр оборони України, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або його перший заступник.</ref>

== Порядок застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу СІЗО або інших осіб. 

У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення обов'язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана негайно подати допомогу потерпілим. 

Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного сповіщення прокурора. 

Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають обов'язковому медичному огляду. 

Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомити прокурора.

== Види заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, а саме:
* прийоми рукопашного бою;
* наручники;
* гумові палиці;
* гамівні сорочки;
* сльозоточиві речовини;
* світлозвукові пристрої відволікаючої дії;
* водомети;
* бронемашини;
* використовувати службових собак;
* інші технічні засоби.

== Порядок застосування гамівної сорочки до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Гамівна сорочка застосовується лише за розпорядженням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності чергового помічника і обов'язково під наглядом медичного працівника цієї установи та лише у випадках прояву ув'язненим чи засудженим буйства або безчинства. 
Висновок медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув'язненого чи засудженого підлягає виконанню.

У разі відсутності начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, розпорядження про застосування гамівної сорочки може бути надано черговим помічником, про що складається рапорт.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів гамівна сорочка не застосовується.

Гамівна сорочка одягається трьома молодшими інспекторами в порожній камері або іншому ізольованому приміщенні. Правопорушник у гамівній сорочці поміщується на матрац обличчям угору i тримається в ній до заспокоєння, але ''не більше двох годин''.

Увесь час перебування у гамівній сорочці правопорушник повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами.

Посадові особи СІЗО, які застосовували гамівну сорочку, доповідають про це начальнику СІЗО рапортом та складають акт, де зазначаються причини, обставини, місце її застосування, час перебування в ній буйної особи. У разі необхідності можуть зазначатися інші відомості, пов’язані із застосуванням гамівної сорочки.

Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у застосуванні гамівної сорочки. Акт затверджується начальником СІЗО, копія якого долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

== Порядок застосування наручників до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника i його заступника, старшого по корпусному відділенню i начальника варти з переміщення ув'язнених і засуджених у випадках:
* вчинення фізичного опору персоналу СІЗО, проявів буйства (до заспокоєння) або за наявності інформації, що ув'язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим;
* відмови від переміщення, слідування до карцеру;
* виведення з камер та переміщення засуджених до довічного позбавлення волі, ув'язнених і засуджених, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію та захоплення заручників з урахуванням фізичних вад ув'язнених і засуджених, а також стану їх здоров'я;
* переміщення після затримання ув'язненого або засудженого, який вчинив втечу;
* спроби самогубства, членоушкодження, нападу на ув'язнених і засуджених або інших осіб.

Посадові особи СІЗО застосовують наручники, доки в цьому є нагальна потреба.

При застосуванні наручників руки ув'язненого чи засудженого тримаються за спиною, через кожні дві години посадовими особами СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану його здоров'я. При цьому у разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою СІЗО складається обґрунтований рапорт.

Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, за вказівкою лікаря та посадових осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. Про застосування наручників складається рапорт.

== Порядок застосування вогнепальної зброї до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
У разі вчинення ув'язненими чи засудженими нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю персоналу СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, а також втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо.

=== Зброя застосовується без попередження: ===
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО;
* при іншому явному нападі на осіб, перерахованих в абзаці другому цього пункту, коли їх життю загрожує безпосередня небезпека;
* щодо ув'язненого або засудженого, який тікає зі зброєю або на транспортному засобі під час його руху;
* при втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;
* при затриманні ув'язненого або засудженого, який чинить збройну протидію.

=== Зброя застосовується після попереджувального вигуку: "Стій, стрілятиму" i пострілу вгору: ===
* на огороджених об'єктах при спробі ув'язненого або засудженого подолати лінію охорони, а у всіx інших випадках після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження);
* при переслідуванні ув'язненого або засудженого;
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, коли відсутня безпосередня загроза їх життю.
Після поранення або смерті в результаті застосування зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора, дізнавача або слідчого. У випадках смерті або поранення ув'язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, начальника СІЗО або начальника територіального органу внутрішніх справ, для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, які поранені в результаті застосування зброї, надається медична допомога.

== Випадки використання службових собак ==
Службові собаки застосовуються:
* для охорони території та приміщень СІЗО;
* під час виведення ув’язнених чи засуджених з камер та їх супроводу на прогулянку, санітарну обробку, господарські роботи, а також переміщення на пункти обміну та у зворотному напрямку;
* час огляду транспортних засобів i вантажів;
* для виявлення наркотичних засобів;
* для розшуку, затримання та супроводу ув'язнених або засуджених, які вчинили втечу.

== Обмеження щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку.

== Особливості щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх ==
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб, чи збройного опору.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів застосування гамівної сорочки забороняється.

== Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та фізичної сили посадова особа складає рапорт, який розглядається начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого. Одночасно медичним працівником СІЗО здійснюється огляд цієї особи, результати якого заносяться в її медичну картку.

У кожному випадку поранення або смерті, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї начальник СІЗО негайно письмово повідомляє прокурора, безпосереднього начальника i проводить службове розслідування.

При пострілах, які не потягли за собою смерті, поранення та інших тяжких наслідків, начальник СІЗО організовує проведення службового розслідування.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎]]
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]

Запобіжні заходи: поняття, система, характеристика та підстави і умови застосування

2019-10-30T13:11:16Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України// Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI]

Кримінальний процесуальний кодекс України // Голос України. – 2012 – № № 90-91. 2. Лобойко Л. М.

Реформування кримінально-процесуального законодавства в Україні (2006- 2011 роки).

== закон ==

== Поняття запобіжних заходів ==

'''Запобіжні заходи''' - це заходи процесуального примусу, які обмежують особисту свободу та свободу пересування підозрюваного (обвинуваченого) і застосовуються з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини та здійсненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність.
До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених коментованою статтею, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК), а до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру також - поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають можливість її небезпечної поведінки (ст. 508 КПК).

== Система запобіжних заходів ==

'''Запобіжними заходами є''':
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука; 3)застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.

== Характеристика, підстави та умови застосування запобіжних заходів ==

'''Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи''', яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
'''Запобіжні заходи застосовуються''': під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Для обрання запобіжного заходу потрібна '''система фактичних підстав''': по-перше, це докази вчинення підозрюваним (обвинуваченим) злочин; по-друге, це докази наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вичинити нові злочини чи протидіяти розслідуванню; по-третє, доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Слідчий суддя, відповідно до приписів ч. 3 ст. 176 КПК України, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

'''Фактичні підстави застосування запобіжних заходів''' - це наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою злочину. Оскільки запобіжні заходи застосовуються, як правило, до підозрюваного, а повідомлення про підозру здійснюється лише за наявності достатніх доказів, які викривають особу у вчиненні злочину, то й запобіжні заходи можуть бути обрані тільки за наявності таких доказів.
Підтвердженням такого підходу є положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", згідно якого громадянин має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі його незаконного арешту, а вказане право виникає в тому разі, коли у розслідуваній справі винесено постанову про її закриття за відсутністю складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Отже, законними як арешт, так і інші заходи примусу вважатимуться тільки в разі, коли доведено наявність у діях обвинуваченого складу злочину, коли зібрано неспростовні докази вчинення обвинуваченим (підозрюваним, підсудним) кримінально караного діяння.

'''Принципово визначимося - якщо немає достатніх доказів для повідомлення про підозру чи обвинувачення, то їх немає і для застосування арешту, застави чи іншого запобіжного заходу.'''
Підтвердженням цього є практика Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Канджов проти Болгарії" (2008) суд, аналізуючи дії заявника, які полягали в збиранні підписів під закликом про відставку міністра юстиції та демонстрації двох плакатів, де останнього названо "повним ідіотом" (top idiot), ЄСПЛ не знайшов достатніх підстав для арешту, оскільки не знайшов доказів, які б указували на наявність в його діях ознак злочину.

Для обрання запобіжного заходу потрібно також мати докази ризиків того, що підозрюваний (обвинувачений) може приховатися від слідства та суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини у справі, продовжити злочинну діяльність, перешкодити кримінальному провадженню.
Вирішуючи питання про застосовування запобіжного заходу, слід враховувати також тяжкість вчиненого злочину, особистість обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний і соціальний стан, майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також брати до уваги обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, ступінь суспільної небезпечності злочину.

Особистість обвинуваченого '''(підозрюваного)''' характеризують, зокрема, його попередня діяльність, тяжкість інкримінованого злочину, наявність або відсутність певних занять, постійного місця проживання, зв'язків тощо. До неповнолітніх, осіб похилого віку, тяжко хворих, вагітних чи жінок, що мають грудних дітей, одиноких матерів, багатодітних батьків взяття під варту, як правило, не застосовується.

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Законодавцем встановлюється правило невідкладного розгляду слідчим суддею, судом клопотання про застосування певного запобіжного заходу, яке реалізується залежно від обставин двома варіантами його визначення:
1) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного чи обвинувачуваного (коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою);
2) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту, коли клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, а рівно і клопотання подане підозрюваним, обвинуваченим чи його захисником надійде до суду (буде зареєстровано у канцелярії), якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі.

Ухвала про застосування запобіжних заходів складається '''з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної''' та має містити усі передбачені законом реквізити.
Ухвала про застосування запобіжних заходів складається щонайменше у п'яти примірниках: '''перший''' - приєднується до матеріалів кримінального провадження (надається слідчому), '''другий''' - залишається у суді, '''третій''' - направляється адміністрації місця досудового ув'язнення чи іншого органу виконання ухвали, '''четвертий''' - прокуророві, '''п'ятий''' - має бути вручений підозрюваному (обвинуваченому).

'''Особисте зобов'язання''' - найбільш м'який запобіжний захід, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у прийнятті від обвинуваченого або підозрюваного письмового зобов'язання про те, що він не буде ухилятись від слідства і суду та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, наприклад, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю тощо.

Після порушення особистого зобов'язання запобіжний захід може бути замінено більш суворим. Про це повідомляється особі, щодо якої обирається даний запобіжний захід.
'''Особиста порука''' - один із м'яких запобіжних заходів, який меншою мірою обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші запобіжні заходи, застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони, по-перше, зобов'язуються за необхідності доставити підозрюваного чи обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд, на першу про те вимогу, а, по-друге, поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ч. 5 статті 194 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність усіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд '''застосовує''' відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Указані обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Особиста порука відрізняється тим, що для її застосування залучаються представники громадськості, що є важливим фактором суспільного контролю за кримінальним провадженням і однією з процесуальних форм залучення громадськості до перевиховання правопорушників. З іншого боку, особиста порука передбачає грошові стягнення не з особи підозрюваного чи обвинувачуваного за невиконання ними взятих на себе зобов'язань, а з третіх осіб -поручителів. З огляду на це, для самого підозрюваного чи обвинуваченого санкції залишаються найбільш м'якими.
Поручителю відповідно до вимог ст. 180 КПК України роз'яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.
Особиста порука застосовується тільки за наявності заяв осіб, які виявили бажання або погодилися взяти на себе зобов'язання поручителя.
Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для з'ясування питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.
Якщо обвинувачений ухиляється від з'явлення до органів дізнання або досудового слідства, особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає про це протокол і долучає його до справи.

Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується слідчим суддею.
У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі:
1) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м'яке покарання, - від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, - від п'яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
4) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2019-10-17T13:29:49Z

Iuliia.kravchuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12/page Закон України "Про попереднє ув'язнення"] 

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України] 

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n717 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ] 

== Підстави застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби для:
* припинення фізичного опору;
* припинення насильницьких дій;
* припинення безчинства;
* подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

== Порядок застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу СІЗО або інших осіб. 

У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення обов'язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана негайно подати допомогу потерпілим. 

Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного сповіщення прокурора. 

Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають обов'язковому медичному огляду. 

Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомити прокурора.

== Види заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, а саме:
* прийоми рукопашного бою;
* наручники;
* гумові палиці;
* гамівні сорочки;
* сльозоточиві речовини;
* світлозвукові пристрої відволікаючої дії;
* водомети;
* бронемашини;
* використовувати службових собак;
* інші технічні засоби.

== Порядок застосування гамівної сорочки до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Гамівна сорочка застосовується лише за розпорядженням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності чергового помічника і обов'язково під наглядом медичного працівника цієї установи та лише у випадках прояву ув'язненим чи засудженим буйства або безчинства. 
Висновок медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув'язненого чи засудженого підлягає виконанню. 

У разі відсутності начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов'язки, розпорядження про застосування гамівної сорочки може бути надано черговим помічником, про що складається рапорт. 

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів гамівна сорочка не застосовується. 

Гамівна сорочка одягається трьома молодшими інспекторами в порожній камері або іншому ізольованому приміщенні. Правопорушник у гамівній сорочці поміщується на матрац обличчям угору i тримається в ній до заспокоєння, але ''не більше двох годин''. 

Увесь час перебування у гамівній сорочці правопорушник повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами. 

Посадові особи СІЗО, які застосовували гамівну сорочку, доповідають про це начальнику СІЗО рапортом та складають акт, де зазначаються причини, обставини, місце її застосування, час перебування в ній буйної особи. У разі необхідності можуть зазначатися інші відомості, пов’язані із застосуванням гамівної сорочки. 

Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у застосуванні гамівної сорочки. Акт затверджується начальником СІЗО, копія якого долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого.

== Порядок застосування наручників до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника i його заступника, старшого по корпусному відділенню i начальника варти з переміщення ув'язнених і засуджених у випадках:
* вчинення фізичного опору персоналу СІЗО, проявів буйства (до заспокоєння) або за наявності інформації, що ув'язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим;
* відмови від переміщення, слідування до карцеру;
* виведення з камер та переміщення засуджених до довічного позбавлення волі, ув'язнених і засуджених, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію та захоплення заручників з урахуванням фізичних вад ув'язнених і засуджених, а також стану їх здоров'я;
* переміщення після затримання ув'язненого або засудженого, який вчинив втечу;
* спроби самогубства, членоушкодження, нападу на ув'язнених і засуджених або інших осіб. 

Посадові особи СІЗО застосовують наручники, доки в цьому є нагальна потреба. 

При застосуванні наручників руки ув'язненого чи засудженого тримаються за спиною, через кожні дві години посадовими особами СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану його здоров'я. При цьому у разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою СІЗО складається обґрунтований рапорт. 

Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, за вказівкою лікаря та посадових осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. Про застосування наручників складається рапорт.

== Порядок застосування вогнепальної зброї до ув'язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
У разі вчинення ув'язненими чи засудженими нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю персоналу СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, а також втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. 

=== Зброя застосовується без попередження: ===
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО;
* при іншому явному нападі на осіб, перерахованих в абзаці другому цього пункту, коли їх життю загрожує безпосередня небезпека;
* щодо ув'язненого або засудженого, який тікає зі зброєю або на транспортному засобі під час його руху;
* при втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;
* при затриманні ув'язненого або засудженого, який чинить збройну протидію.

=== Зброя застосовується після попереджувального вигуку: "Стій, стрілятиму" i пострілу вгору: ===
* на огороджених об'єктах при спробі ув'язненого або засудженого подолати лінію охорони, а у всіx інших випадках після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження);
* при переслідуванні ув'язненого або засудженого;
* при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, коли відсутня безпосередня загроза їх життю.
Після поранення або смерті в результаті застосування зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора, дізнавача або слідчого. У випадках смерті або поранення ув'язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, начальника СІЗО або начальника територіального органу внутрішніх справ, для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, які поранені в результаті застосування зброї, надається медична допомога. 

== Випадки використання службових собак ==
Службові собаки застосовуються:
* для охорони території та приміщень СІЗО;
* під час виведення ув’язнених чи засуджених з камер та їх супроводу на прогулянку, санітарну обробку, господарські роботи, а також переміщення на пункти обміну та у зворотному напрямку;
* час огляду транспортних засобів i вантажів;
* для виявлення наркотичних засобів;
* для розшуку, затримання та супроводу ув'язнених або засуджених, які вчинили втечу.

== Обмеження щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку.

== Особливості щодо застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх ==
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб, чи збройного опору. 

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів застосування гамівної сорочки забороняється.

== Наслідки застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів ==
Про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та фізичної сили посадова особа складає рапорт, який розглядається начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув'язненого чи засудженого. Одночасно медичним працівником СІЗО здійснюється огляд цієї особи, результати якого заносяться в її медичну картку. 

У кожному випадку поранення або смерті, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї начальник СІЗО негайно письмово повідомляє прокурора, безпосереднього начальника i проводить службове розслідування. 

При пострілах, які не потягли за собою смерті, поранення та інших тяжких наслідків, начальник СІЗО організовує проведення службового розслідування.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎]] [[Категорія: Кримінально-виконавче право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:15:45Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

== Результати ексгумації ==
* Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії.
* Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
* Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 
* У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 
* Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:15:05Z

Iuliia.kravchuk: /* Результати ексгумації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

== Результати ексгумації ==
* Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії.
* Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
* Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 
* У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 
* Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 
''
Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.''

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:07:40Z

Iuliia.kravchuk: /* Особливості */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 
''
Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.''

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:05:16Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 
''
Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.''

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:02:58Z

Iuliia.kravchuk: /* Процедура проведення ексгумації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.
Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 

Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:02:37Z

Iuliia.kravchuk: /* Процедура проведення ексгумації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.
Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''''

== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 

Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:01:33Z

Iuliia.kravchuk: /* Процедура проведення ексгумації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.
Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

''Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''''

При огляді після ексгумації можуть бути вилучені лише речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо оглянуті речі мають ознаки речового доказу, вони визнаються речовими доказами і залучаються до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого або прокурора. 

'''Усі вилучені речі підлягають огляду, упаковці та опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
'''

== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 

Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T13:00:52Z

Iuliia.kravchuk: /* Процедура проведення ексгумації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.
Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
# Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.
# Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
# У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.
# Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
# Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

При огляді після ексгумації можуть бути вилучені лише речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо оглянуті речі мають ознаки речового доказу, вони визнаються речовими доказами і залучаються до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого або прокурора. 

'''Усі вилучені речі підлягають огляду, упаковці та опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
'''

== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 

Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-10-17T12:53:05Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.
Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Особливості ==
* Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.
* Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.
* Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.
* Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

== Процедура проведення ексгумації ==
* Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України.
* Слідчий, прокурор зобов'язаний також запросити не менше двох понятих для проведення цього виду огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії.
* Перед проведенням слідчої дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права та обов'язки, передбачені КПК, відповідно до їх процесуального статусу, а також порядок проведення слідчої дії.
* Після цього могилу розкривають і обережно витягують труну. Етапи ексгумації слідчий фіксує у спеціальному [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiludnB5VUt0R1doQm8 протоколі], який підписують усі учасники ексгумації. Рекомендується фотографувати загальний вигляд могили до її розкриття, витягнену труну, загальний вигляд трупа у труні. Труп виймається з місця поховання, після чого оглядається з додержанням процесуального порядку. Якщо це необхідно, близьким родичам або членам сім'ї труп пред'являється для впізнання (у протоколі зазначають, на підставі яких ознак чи прикмет був розпізнаний труп). Після закінчення розтину труну з трупом опускають у могилу, якій надають попереднього вигляду.

'''Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки, необхідні для дослідження. Це можуть бути зразки тканини та органів або частини трупа.'''
''
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

При огляді після ексгумації можуть бути вилучені лише речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо оглянуті речі мають ознаки речового доказу, вони визнаються речовими доказами і залучаються до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого або прокурора. 

'''Усі вилучені речі підлягають огляду, упаковці та опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
'''
== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 

Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Крайня необхідність

2019-08-31T04:57:17Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page2 Кримінальний кодекс України]
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/037.php Коментар до Кримінального кодексу України ]

== Поняття ==
'''Крайня необхідність '''- не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

'''Перевищенням меж крайньої необхідності''' - є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

== Умови за якою крайня необхідність є правомірною ==
1) існує небезпека переліченим у статті 39 КК України об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей;

2) небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;

3) небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа на могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомити відсутність небезпеки, вона підлягає кримінальній відповідальності;

4) небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;

5) при усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.

== Перевищення меж крайньої необхідності не вважається злочином ==
''Не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.''

== Відміності між крайньою необхідністю та необхідною обороною ==
{| class="wikitable"
|-
! Крайня необхідність !! Необхідна оборона
|-
| джерелом небезпеки є лише суспільно небезпечне посягання, що вчинюється фізичною особою || джерелом небезпеки можуть бути будь-які фактори

|-
| шкода може бути заподіяна лише особі, яка вчинила суспільно небезпечне посягання || шкода заподіюється, як правило, третім особам, тобто не особі, яка здійснила посягання, і не власним інтересам особи, котра заподіяла шкоду в стані крайньої необхідності
|-
| заподіяння шкоди не є обов'язковим, посягання може бути припинено шляхом звертання за допомогою до органів влади чи інших осіб, або особа може ухилитися від посягання (втекти) || заподіяння шкоди є обов'язковим і вимушеним, а наслідком відмови від заподіяння меншої чи рівної за розміром шкоди іншим інтересам, які охороняються правом, буде реальне заподіяння шкоди інтересам, що охороняються законом, від дії джерела небезпеки
|-
| шкода може перевищувати шкоду, яка могла бути заподіяна суспільно небезпечним посяганням, за умови, що межі необхідної оборони не були перевищені || шкода завжди має не бути більшою відверненої шкоди
|}

'''''Крайня необхідність не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, проте закон надає широкі можливості суду для врахування цієї обставини при вирішенні конкретної справи про відшкодування шкоди. Проте цивільне законодавство для випадків, коли шкоду завдано діями, спрямованими на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної чи юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими способами, надає суду широкі можливості для справедливого вирішення питання про відшкодування, зокрема, воно передбачає можливість покладення обов’язку повного чи часткового відшкодування на особу, в інтересах якої діяв той, хто завдав шкоди, або і повного чи часткового звільнення обох цих осіб від відшкодування шкоди. '''''

[[Категорія: Кримінальне право]]

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування

2019-08-31T04:52:08Z

Iuliia.kravchuk: /* Поняття */

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування

2019-08-31T04:51:53Z

Iuliia.kravchuk:

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-06-14T09:49:22Z

Iuliia.kravchuk: /* Які можливості надає ексгумація трупа? */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.
Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Процедура проведення ексгумації ==
* Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України.
* Слідчий, прокурор зобов'язаний також запросити не менше двох понятих для проведення цього виду огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії.
* Перед проведенням слідчої дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права та обов'язки, передбачені КПК, відповідно до їх процесуального статусу, а також порядок проведення слідчої дії.
* Після цього могилу розкривають і обережно витягують труну. Етапи ексгумації слідчий фіксує у спеціальному [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiludnB5VUt0R1doQm8 протоколі], який підписують усі учасники ексгумації. Рекомендується фотографувати загальний вигляд могили до її розкриття, витягнену труну, загальний вигляд трупа у труні. Труп виймається з місця поховання, після чого оглядається з додержанням процесуального порядку. Якщо це необхідно, близьким родичам або членам сім'ї труп пред'являється для впізнання (у протоколі зазначають, на підставі яких ознак чи прикмет був розпізнаний труп). Після закінчення розтину труну з трупом опускають у могилу, якій надають попереднього вигляду.

'''Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки, необхідні для дослідження. Це можуть бути зразки тканини та органів або частини трупа.'''
''
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

При огляді після ексгумації можуть бути вилучені лише речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо оглянуті речі мають ознаки речового доказу, вони визнаються речовими доказами і залучаються до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого або прокурора. 

'''Усі вилучені речі підлягають огляду, упаковці та опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
'''
== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Можливості експертизи ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 

Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією

2019-06-14T09:46:26Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 "Про затвердження правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи"]

== Поняття ексгумації ==
'''Ексгумація''' – дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа.

== Підстави для проведення ексгумації ==
Підставами для проведення ексгумації є:
* здійснення огляду, в тому числі повторного, захованого трупа;
* пред'явлення трупу для впізнання;
* проведення судової експертизи. 

''Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без патологоанатомічного розтину; виникнення версії щодо можливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допомоги в лікувальному закладі (у випадку смерті потерпілого в цій же установі); таємного поховання трупа з метою приховування злочину.'' 

''Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження трупа проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставинами, наприклад при підозрі на отруєння.''

== Порядок проведення ексгумації ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 частини 1 статті 239 КПК України] провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови прокурора.

Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести постанову про проведення ексгумації трупа. У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається виконання ексгумації, день та час її проведення, інша інформація, яку прокурор вважає за доцільне включити в постанову для мотивування свого рішення, зокрема мотивування допускає посилання на докази, з яких випливає неможливість одержання необхідних для доказування відомостей без огляду і дослідження похованого раніше трупа. 

'''Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим, прокурором з адміністрацією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Про час ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого, а також проводити іншу роботу серед місцевого населення, щодо нейтралізації різного роду негативних ексцесів, пов'язаних з проведенням такої слідчої дії.
Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.'''

== Процедура проведення ексгумації ==
* Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9 статті 238 КПК України.
* Слідчий, прокурор зобов'язаний також запросити не менше двох понятих для проведення цього виду огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії.
* Перед проведенням слідчої дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права та обов'язки, передбачені КПК, відповідно до їх процесуального статусу, а також порядок проведення слідчої дії.
* Після цього могилу розкривають і обережно витягують труну. Етапи ексгумації слідчий фіксує у спеціальному [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiludnB5VUt0R1doQm8 протоколі], який підписують усі учасники ексгумації. Рекомендується фотографувати загальний вигляд могили до її розкриття, витягнену труну, загальний вигляд трупа у труні. Труп виймається з місця поховання, після чого оглядається з додержанням процесуального порядку. Якщо це необхідно, близьким родичам або членам сім'ї труп пред'являється для впізнання (у протоколі зазначають, на підставі яких ознак чи прикмет був розпізнаний труп). Після закінчення розтину труну з трупом опускають у могилу, якій надають попереднього вигляду.

'''Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки, необхідні для дослідження. Це можуть бути зразки тканини та органів або частини трупа.'''
''
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95 Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6], експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі. ''

При огляді після ексгумації можуть бути вилучені лише речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо оглянуті речі мають ознаки речового доказу, вони визнаються речовими доказами і залучаються до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого або прокурора. 

'''Усі вилучені речі підлягають огляду, упаковці та опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
'''
== Результати ексгумації ==
Про виймання трупа з місця поховання складається протокол із дотриманням вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4 статті 104 КПК України], у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіо - чи відеозапис, плани, схеми, графічні зображення, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Серед інших відомостей, які мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: місце розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні ґрунту і рослинного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильної споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи на надгробку або реєстраційному знаку; особливості ґрунту нарівні труни (колір, вологість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення кришки (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні. 

У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі, перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані. 

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримінального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли проведено поховання трупа, що піддавався ексгумації.

== Які можливості надає ексгумація трупа? ==
Можливості судово-медичних й інших експертиз ексгумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках успішно вирішені питання, що належать до встановлення причини і категорії смерті, характеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучити зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через кілька місяців, а інколи й через кілька років після смерті потерпілого, але експертиза дослідження ексгумованих трупів забезпечувала знайдення отрути. 

Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо потрібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилучити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. 

Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до складних заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виносити постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підготувався до проведення цієї дії.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Призначення покарання за сукупністю вироків

2019-06-14T08:42:03Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
Призначення покарання за сукупністю вироків - якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

== Характерні особливості призначення покарання за сукупністю вироків ==
* При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині Кримінального кодексу України. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
* Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
* Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
* Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

== Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення ==
'''При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:'''

1) одному дню позбавлення волі відповідають:
* один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
* два дні обмеження волі;
* три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
* вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:
* а) два дні обмеження волі;
* б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

{| class="wikitable"
|-
! Особливості правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
|-
| При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
|-
| Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
|-
| Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
|-
| Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
|}

== Обчислення строків покарання ==

Види покарань та їх строки визначені в статтях 51-64 КК України. Суд, керуючись цими нормами Закону, в кожному конкретному випадку призначає за вчинений злочин певний вид і розмір покарання. Виконання призначеного судом покарання вимагає точного обчислення строку такого покарання. Строки покарання відповідно до ст. 73 КК обчислюються у роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

''Наприклад, за першим вироком суду за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 125) винному було призначено покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці. Під час відбування покарання (відбув 25 днів) засуджений вчинив новий злочин - умисне нанесення побоїв, які мали характер мордування (ч. 2 ст. 126), і за другим вироком йому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік і шість місяців. Суд, керуючись ч. 2 ст. 71 КК, до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднав невідбуту частину покарання (35 днів) за попереднім вироком і призначив остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на один рік вісім місяців і п'ять днів.''

Призначення строку покарання у роках передбачає закінчення строку покарання в останній день року, обчислюваного з дня призначення покарання. Якщо строк покарання було призначено в місяцях, то його закінчення припадає на відповідний день місяця, враховуючи початок строку покарання і його закінчення.

[[Категорія: Кримінальне право]]

Призначення покарання за сукупністю вироків

2019-06-14T08:41:31Z

Iuliia.kravchuk:

Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)

2018-11-09T13:51:11Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Виправданий ризик''' як обставина, що виключає злочинність діяння - це вчинення діяння (дії або бездіяльності), пов'язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільна корисної мети, якщо ця мета у даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

== Особливості ==
# Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
# Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

== Підстави ==
* наявність об'єктивної ситуації, що свідчить про необхідність досягнення значної суспільно корисної мети;
* неможливість досягнення цієї мети неризикованим діянням;
* прийняття особою запобіжних заходів для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
Лише у своїй єдності вони виправдовують вчинення особою діяння, пов'язаного з ризиком.

== Ознаками діяння, пов'язаного з ризиком ==
* його мета;
* об'єкт заподіяння шкоди;
* характер діяння;
* його своєчасність;
* межі заподіяння шкоди.

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування

2018-11-09T13:43:17Z

Iuliia.kravchuk:

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування

2018-11-09T13:34:31Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page19 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_034 Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1975 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_518 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_025 Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.]

== Поняття ==
'''Екстрадиція''' - видача фізичної особи, яка скоїла кримінальний злочин, однією державою (запитуваною), на території якої вона переховується з метою уникнення від відбування покарання, іншій державі (запитуючій), на території якої було скоєно злочин, з метою притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення до виконання вироку суду стосовно даної особи, який вступив у законну силу.
Поняття "видача особи" визначено у п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК і тлумачиться як видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

== Підстави застосування ==
Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

== Умови для здійснення видачі ==
Правовою підставою для видачі правопорушників є Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957р, та чинні двосторонні міжнародні договори України про видачу; про правову допомогу у кримінальних справах, які включають в себе положення щодо видачі правопорушників.
Основною підставою складання запиту про видачу (екстрадицію) є міра та вид покарання, до якого може бути засуджена особа. У даному випадку особа підозрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину (злочинів), за які судом може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року, або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. У разі відсутності такої підстави центральний орган України відмовляє у видачі особи (екстрадиції).

== Види екстрадиції ==
* видача особи для притягнення її до кримінальної відповідальності;
* видача особи для приведення судового вироку до виконання - полягає у передачі особи, яка засуджена іноземним судом і переховується від відбуття покарання, але затримана на території іншої держави;
* видача на певний термін (наприклад, для розгляду справи в суді, в якій співучасниками є громадяни різних держав).

== Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції) ==
Центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
* Генеральна прокуратура України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.
* Міністерство юстиції України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку.

== Порядок підготовки документів та направлення запитів ==
Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених КПК України та відповідним міжнародним договором України.

== Екстрадиція включає такі етапи ==
# офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи
# перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі;
# прийняття рішення за запитом;
# фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

== Умови видачі ==
Видача злочинців — право держави, але не її обов'язок. Обов'язком вона стає лише за наявності двостороннього договору про взаємну правову допомогу у кримінальних справах.
Видача може здійснюватися лише відносно певних злочинів — як правило, їх список або критерії їх визначення (тяжкість покарання тощо)встановлюється в договорі. Традиційно повинне дотримуватися правило «подвійної підсудності», тобто злочин, за здійснення якого запрошується видача, повинен признаватися таким в законодавстві як запрошуючої, так і запрошуваної сторони.

== Порядок підготовки документів та направлення запитів ==

1. Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.

2. Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину. До клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;
2) копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;
3) довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;
4) положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;
5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;
6) довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;
7) інформація про перебіг строків давності;
8) інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

3. Клопотання та передбачені частиною другою цієї статті документи підписуються слідчим, прокурором або суддею, засвідчуються печаткою відповідного органу та перекладаються мовою, передбаченою міжнародним договором України.

4. Клопотання про видачу особи (екстрадицію) передаються до відповідного центрального органу України через прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, та прирівняні до них прокуратури у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. У зазначений строк керівник відповідного органу досудового розслідування у складі центрального апарату органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань України безпосередньо передає Генеральній прокуратурі України клопотання про видачу особи (екстрадицію).

5. Центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п’яти днів з дня отримання клопотання.
У видачі відмовляється і в тих випадках, коли відповідно до законодавства однієї зі сторін кримінальне переслідування не може бути розпочате або вирок не може бути приведений у виконання внаслідок закінчення строку давності або з іншої законної підстави.

== Спрощений порядок видачі осіб з України ==

1. Особі, щодо якої надійшов запит про її видачу, повідомляється про право звертатися з проханням згідно з цією статтею про застосування спрощеного порядку видачі і роз’яснюється порядок надання відповідної заяви.

2. Спрощений порядок видачі з України особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі.

3. Прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про затвердження згоди особи на видачу. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю особи, що підлягає видачі, її захисника та прокурора. Слідчий суддя зобов’язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює всі наслідки цієї видачі, після чого постановляє ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу або про відмову в цьому.

4. У разі отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні та її затвердження ухвалою слідчого судді прокурор передає заяву на розгляд центральному органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.

5. Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовується звичайний порядок розгляду запиту про видачу.

6. Після затвердження слідчим суддею згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі така згода не може бути відкликана.

== Відмова у видачі ==
У видачі може бути відмовлено у тих випадках, коли певною особою вчинено злочин політичного характеру. Однак не існує єдиного критерію для визначення злочину політичного характеру, тому саме ця невизначеність посилює проблеми під час вирішення питань видачі. Принцип невидачі політичних злочинців не поширюється на осіб, які вчинили міжнародні злочини. Вони підлягають безумовній видачі.

До осіб, які шукають притулок, не повинні застосовуватися такі заходи, як відмова від дозволу переходу кордону, а також висилка до якої-небудь країни, де вони можуть піддатися переслідуванню. Виняток з цього принципу може бути зроблено лише з міркувань національної безпеки або в цілях захисту населення.
Обов'язковості видачі громадянина третьої держави також не існує. Під час видачі громадян третьої держави виникає питання про узгодженість цього акта з державою громадянства. Однак, як правило, держави приймають дане рішення на власний розсуд.
Неодноразовими є випадки відмови у видачі з гуманних міркувань. Такі обставини, як похилий вік, серйозне захворювання досить часто є підставами відмови у видачі. Важливою рисою змісту інституту видачі є положення, що дозволяє державі відмовити у видачі, якщо є підстави вважати, що особа, яка видається, буде піддана у запитуючій державі впливу, несумісному з правопорядком цієї держави, або ж такому, що суперечить загальновизнаним стандартам у галузі прав людини.
Не може мати місце видача, якщо є підстави вважати, що можливе застосування тортур чи інших видів впливу, які принижують гідність людини. Національні закони окремих країн, в яких скасовано смертну кару, передбачають, що видача не повинна бути здійснена, коли злочин, що становить предмет вимоги, карається смертною карою у державі, яка вимагає видачі.

== Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію) ==

1. Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

2. Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.

3. У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.

4. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

== Порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію) ==

1. Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.

2. Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув’язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це відповідну регіональну прокуратуру.

3. Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п’яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні.

4. При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).

5. За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою:

1) залишає скаргу без задоволення;
2) задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).

6. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

7. Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.

== Фактична передача особи ==

1. З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України.

2. Передача особи має бути здійснена протягом п’ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

3. Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені частиною другою цієї статті.

4. Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

5. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої компетентним органом іноземної держави прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують компетентні органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.

[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування

2018-11-09T13:23:26Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page19 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_034 Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1975 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_518 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_025 Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.]

== Поняття ==
'''Екстрадиція''' - видача фізичної особи, яка скоїла кримінальний злочин, однією державою (запитуваною), на території якої вона переховується з метою уникнення від відбування покарання, іншій державі (запитуючій), на території якої було скоєно злочин, з метою притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення до виконання вироку суду стосовно даної особи, який вступив у законну силу.
Поняття "видача особи" визначено у п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК і тлумачиться як видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

== Підстави застосування ==
Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

== Умови для здійснення видачі ==
Правовою підставою для видачі правопорушників є Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957р, та чинні двосторонні міжнародні договори України про видачу; про правову допомогу у кримінальних справах, які включають в себе положення щодо видачі правопорушників.
Основною підставою складання запиту про видачу (екстрадицію) є міра та вид покарання, до якого може бути засуджена особа. У даному випадку особа підозрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину (злочинів), за які судом може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року, або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. У разі відсутності такої підстави центральний орган України відмовляє у видачі особи (екстрадиції).

== Види екстрадиції ==
- видача особи для притягнення її до кримінальної відповідальності;

- видача особи для приведення судового вироку до виконання - полягає у передачі особи, яка засуджена іноземним судом і переховується від відбуття покарання, але затримана на території іншої держави;

- видача на певний термін (наприклад, для розгляду справи в суді, в якій співучасниками є громадяни різних держав).

== Правові засади ==
Видача злочинців на території України відбувається на підставі чинних міжнародних договорів України за наявності клопотання компетентного органу. За відсутності міжнародного договору з відповідною державою допомога щодо видачі особи, яка вчинила злочин, може бути надана чи запитана на засадах взаємності.
Джерелами правового регулювання екстрадиції є як багатосторонні, так і двосторонні договори. Зокрема, Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 p. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_033], Додатковий протокол 1975 р. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_034] та Другий додатковий протокол 1978 р. до Конвенції 1957 р. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_518 (підписані в межах Ради Європи), Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. (підписана в межах СНД), учасником яких є й Україна [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_009]. Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_025].

== Екстрадиція включає такі етапи ==
1) офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи;

2) перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі;

3) прийняття рішення за запитом;

4) фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

== Умови видачі ==
Видача злочинців — право держави, але не її обов'язок. Обов'язком вона стає лише за наявності двостороннього договору про взаємну правову допомогу у кримінальних справах.
Видача може здійснюватися лише відносно певних злочинів — як правило, їх список або критерії їх визначення (тяжкість покарання тощо)встановлюється в договорі. Традиційно повинне дотримуватися правило «подвійної підсудності», тобто злочин, за здійснення якого запрошується видача, повинен признаватися таким в законодавстві як запрошуючої, так і запрошуваної сторони. При цьому видачі можуть перешкодити наступні обставини:

- відсутність міжнародно-правової норми, яка б зобов'язувала запитувану сторону здійснити видачу;
- перебування особи в громадянстві (підданстві) запитуваної сторони;
- надання особі статусу біженця, політичного притулку;
- відсутність у законодавстві запитуваної сторони кримінального покарання за відповідні діяння, або збіг строків давності;
- тяжка хвороба особи;
- інші моменти.

Відповідно до ст. 573 КПК України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page19] запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. Та запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розглядатися лише у разі дотримання цих вимог.
Разом з цим, необхідно звернути увагу, що Центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.

== Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції) ==
1. Центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
2. Генеральна прокуратура України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.
3. Міністерство юстиції України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку.

4. Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до цього Кодексу:

1) звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення;

2) розглядають запити компетентних органів іноземних держав про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рішення щодо них;

3) організовують проведення екстрадиційної перевірки;

4) організовують прийом-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

5) здійснюють інші повноваження, визначені цим розділом або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію).

== Порядок підготовки документів та направлення запитів ==

1. Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.

2. Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину. До клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;
2) копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;
3) довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;
4) положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;
5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;
6) довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;
7) інформація про перебіг строків давності;
8) інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

3. Клопотання та передбачені частиною другою цієї статті документи підписуються слідчим, прокурором або суддею, засвідчуються печаткою відповідного органу та перекладаються мовою, передбаченою міжнародним договором України.

4. Клопотання про видачу особи (екстрадицію) передаються до відповідного центрального органу України через прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, та прирівняні до них прокуратури у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. У зазначений строк керівник відповідного органу досудового розслідування у складі центрального апарату органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань України безпосередньо передає Генеральній прокуратурі України клопотання про видачу особи (екстрадицію).

5. Центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п’яти днів з дня отримання клопотання.
У видачі відмовляється і в тих випадках, коли відповідно до законодавства однієї зі сторін кримінальне переслідування не може бути розпочате або вирок не може бути приведений у виконання внаслідок закінчення строку давності або з іншої законної підстави.

== Спрощений порядок видачі осіб з України ==

1. Особі, щодо якої надійшов запит про її видачу, повідомляється про право звертатися з проханням згідно з цією статтею про застосування спрощеного порядку видачі і роз’яснюється порядок надання відповідної заяви.

2. Спрощений порядок видачі з України особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі.

3. Прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про затвердження згоди особи на видачу. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю особи, що підлягає видачі, її захисника та прокурора. Слідчий суддя зобов’язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює всі наслідки цієї видачі, після чого постановляє ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу або про відмову в цьому.

4. У разі отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні та її затвердження ухвалою слідчого судді прокурор передає заяву на розгляд центральному органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.

5. Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовується звичайний порядок розгляду запиту про видачу.

6. Після затвердження слідчим суддею згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі така згода не може бути відкликана.

== Відмова у видачі ==
У видачі може бути відмовлено у тих випадках, коли певною особою вчинено злочин політичного характеру. Однак не існує єдиного критерію для визначення злочину політичного характеру, тому саме ця невизначеність посилює проблеми під час вирішення питань видачі. Принцип невидачі політичних злочинців не поширюється на осіб, які вчинили міжнародні злочини. Вони підлягають безумовній видачі.

До осіб, які шукають притулок, не повинні застосовуватися такі заходи, як відмова від дозволу переходу кордону, а також висилка до якої-небудь країни, де вони можуть піддатися переслідуванню. Виняток з цього принципу може бути зроблено лише з міркувань національної безпеки або в цілях захисту населення.
Обов'язковості видачі громадянина третьої держави також не існує. Під час видачі громадян третьої держави виникає питання про узгодженість цього акта з державою громадянства. Однак, як правило, держави приймають дане рішення на власний розсуд.
Неодноразовими є випадки відмови у видачі з гуманних міркувань. Такі обставини, як похилий вік, серйозне захворювання досить часто є підставами відмови у видачі. Важливою рисою змісту інституту видачі є положення, що дозволяє державі відмовити у видачі, якщо є підстави вважати, що особа, яка видається, буде піддана у запитуючій державі впливу, несумісному з правопорядком цієї держави, або ж такому, що суперечить загальновизнаним стандартам у галузі прав людини.
Не може мати місце видача, якщо є підстави вважати, що можливе застосування тортур чи інших видів впливу, які принижують гідність людини. Національні закони окремих країн, в яких скасовано смертну кару, передбачають, що видача не повинна бути здійснена, коли злочин, що становить предмет вимоги, карається смертною карою у державі, яка вимагає видачі.

== Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію) ==

1. Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

2. Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.

3. У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.

4. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

== Порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію) ==

1. Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.

2. Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув’язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це відповідну регіональну прокуратуру.

3. Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п’яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні.

4. При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).

5. За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою:

1) залишає скаргу без задоволення;
2) задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).

6. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

7. Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.

== Фактична передача особи ==

1. З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України.

2. Передача особи має бути здійснена протягом п’ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

3. Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені частиною другою цієї статті.

4. Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

5. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої компетентним органом іноземної держави прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують компетентні органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.

[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Повторність, сукупність і рецидив кримінальних правопорушень

2018-11-09T13:13:15Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Повторність злочинів''' — це вчинення особою двох або більше злочинів, виписаних в одній або різних статтях Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. Теорія кримінального права визначає загальну, спеціальну та родову повторність.

'''Загальна повторність''' - передбачає вчинення нового злочину після будь-якого (вбивство після крадіжки.
Спеціальна повторність — це вчинення нового умисного злочину, тотожного попередньому (одержання хабара повторно).

'''Родова повторність''' — це вчинення нового умисного злочину, що збігається з попереднім за об'єктом посягання та формою вини (грабіж після крадіжки).

'''Сукупність злочинів''' - визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

'''Рецидивом злочинів''' - (як різновидом повторності) ст. 34 КК України визнає вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Рецидив злочинів можливий за наявності двох ознак: а) вчинення особою нового будь-якого тотожного чи однорідного злочину; б) наявність у такої особи судимості (однієї або кількох) за раніше вчинений злочин; в) судимість має бути за умисний раніше вчинений злочин й вчинення нового умисного злочину.

== Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів ==
'''Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.'''

== Ознаки сукупності злочинів ==
* кожний окремий злочин, що входить до сукупності, має характер одиничного злочину;
* такі злочини вчиняються одночасно або з певним проміжком часу між першим і наступним злочином;
* за жоден з цих злочинів особа не була засуджена;
* особа підлягає відповідальності за кожен вчинений злочин за відповідною статтею або частиною статті;
* після вчинення особою попереднього злочину до моменту вчинення наступного не минули строки давності притягнення її до відповідальності згідно зі ст. 49 КК України.

== Види сукупності злочинів ==
''Реальна сукупність'' утворюється вчиненням двох і більше простих злочинних дій. Наприклад, особа привласнює майно шляхом зловживання службовим становищем, а потім це майно контрабандою вивозить через митний кордон України.

''Ідеальна сукупність'' утворюється однією складною злочинною дією. У разі ідеальної сукупності єдина протиправна дія утворює кілька пов'язаних між собою злочинів, що потребують окремої кваліфікації (контрабанда шляхом незаконного перетинання державного кордону).

== Види рецидиву ==
'''Загальний рецидив''' — це вчинення будь-якого умисного злочину особою, яка має судимість за будь-який раніше вчинений умисний злочин.

'''Спеціальний рецидив''' — це повторне (після засудження за перше) вчинення не будь-якого злочину, а тотожного або однорідного. Спеціальний рецидив становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки у таких випадках може йтися про певну кримінальну спеціалізацію суб'єкта, про стійкий кримінальний стиль життя. Теорія кримінального права згадує ще два види рецидиву: простий (дві судимості) і складний (три і більше судимостей).

[[Категорія: Кримінальне право]]

Повторність, сукупність і рецидив кримінальних правопорушень

2018-11-09T13:11:33Z

Iuliia.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Повторність злочинів''' — це вчинення особою двох або більше злочинів, виписаних в одній або різних статтях Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. Теорія кримінального права визначає загальну, спеціальну та родову повторність.

'''Загальна повторність''' - передбачає вчинення нового злочину після будь-якого (вбивство після крадіжки.
Спеціальна повторність — це вчинення нового умисного злочину, тотожного попередньому (одержання хабара повторно).

'''Родова повторність''' — це вчинення нового умисного злочину, що збігається з попереднім за об'єктом посягання та формою вини (грабіж після крадіжки).

'''Сукупність злочинів''' - визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

'''Рецидивом злочинів''' - (як різновидом повторності) ст. 34 КК України визнає вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Рецидив злочинів можливий за наявності двох ознак: а) вчинення особою нового будь-якого тотожного чи однорідного злочину; б) наявність у такої особи судимості (однієї або кількох) за раніше вчинений злочин; в) судимість має бути за умисний раніше вчинений злочин й вчинення нового умисного злочину.

== Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів ==
'''Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.'''

== Ознаки сукупності злочинів ==
а) кожний окремий злочин, що входить до сукупності, має характер одиничного злочину;

б) такі злочини вчиняються одночасно або з певним проміжком часу між першим і наступним злочином;

в) за жоден з цих злочинів особа не була засуджена;

г) особа підлягає відповідальності за кожен вчинений злочин за відповідною статтею або частиною статті;

д) після вчинення особою попереднього злочину до моменту вчинення наступного не минули строки давності притягнення її до відповідальності згідно зі ст. 49 КК України.

У теорії кримінального права виділяють реальну та ідеальну сукупність злочинів.

== Види сукупності злочинів ==
''Реальна сукупність'' утворюється вчиненням двох і більше простих злочинних дій. Наприклад, особа привласнює майно шляхом зловживання службовим становищем, а потім це майно контрабандою вивозить через митний кордон України.
''Ідеальна сукупність'' утворюється однією складною злочинною дією. У разі ідеальної сукупності єдина протиправна дія утворює кілька пов'язаних між собою злочинів, що потребують окремої кваліфікації (контрабанда шляхом незаконного перетинання державного кордону).

== Види рецидиву ==
Загальний рецидив — це вчинення будь-якого умисного злочину особою, яка має судимість за будь-який раніше вчинений умисний злочин.
Спеціальний рецидив — це повторне (після засудження за перше) вчинення не будь-якого злочину, а тотожного або однорідного. Спеціальний рецидив становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки у таких випадках може йтися про певну кримінальну спеціалізацію суб'єкта, про стійкий кримінальний стиль життя. Теорія кримінального права згадує ще два види рецидиву: простий (дві судимості) і складний (три і більше судимостей).

[[Категорія: Кримінальне право]]

Повторність, сукупність і рецидив кримінальних правопорушень

2018-11-09T13:01:44Z

Iuliia.kravchuk: Iuliia.kravchuk перейменувала сторінку з Повторність, сукупність і рецедив злочинів на Повторність, сукупність і рецидив злочинів: помилка

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття ==
'''Повторність злочинів''' — це вчинення особою двох або більше злочинів, виписаних в одній або різних статтях Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. Теорія кримінального права визначає загальну, спеціальну та родову повторність.

'''Загальна повторність''' - передбачає вчинення нового злочину після будь-якого (вбивство після крадіжки.
Спеціальна повторність — це вчинення нового умисного злочину, тотожного попередньому (одержання хабара повторно).

'''Родова повторність''' — це вчинення нового умисного злочину, що збігається з попереднім за об'єктом посягання та формою вини (грабіж після крадіжки).

'''Сукупність злочинів''' - визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

'''Рецидивом злочинів''' - (як різновидом повторності) ст. 34 КК України визнає вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Рецидив злочинів можливий за наявності двох ознак: а) вчинення особою нового будь-якого тотожного чи однорідного злочину; б) наявність у такої особи судимості (однієї або кількох) за раніше вчинений злочин; в) судимість має бути за умисний раніше вчинений злочин й вчинення нового умисного злочину.

== Ознаки сукупності злочинів ==
а) кожний окремий злочин, що входить до сукупності, має характер одиничного злочину;

б) такі злочини вчиняються одночасно або з певним проміжком часу між першим і наступним злочином;

в) за жоден з цих злочинів особа не була засуджена;

г) особа підлягає відповідальності за кожен вчинений злочин за відповідною статтею або частиною статті;

д) після вчинення особою попереднього злочину до моменту вчинення наступного не минули строки давності притягнення її до відповідальності згідно зі ст. 49 КК України.

У теорії кримінального права виділяють реальну та ідеальну сукупність злочинів.

== Види сукупності злочинів ==
''Реальна сукупність'' утворюється вчиненням двох і більше простих злочинних дій. Наприклад, особа привласнює майно шляхом зловживання службовим становищем, а потім це майно контрабандою вивозить через митний кордон України.
''Ідеальна сукупність'' утворюється однією складною злочинною дією. У разі ідеальної сукупності єдина протиправна дія утворює кілька пов'язаних між собою злочинів, що потребують окремої кваліфікації (контрабанда шляхом незаконного перетинання державного кордону).

== Види рецидиву ==
Загальний рецидив — це вчинення будь-якого умисного злочину особою, яка має судимість за будь-який раніше вчинений умисний злочин.
Спеціальний рецидив — це повторне (після засудження за перше) вчинення не будь-якого злочину, а тотожного або однорідного. Спеціальний рецидив становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки у таких випадках може йтися про певну кримінальну спеціалізацію суб'єкта, про стійкий кримінальний стиль життя. Теорія кримінального права згадує ще два види рецидиву: простий (дві судимості) і складний (три і більше судимостей).

[[Категорія: Кримінальне право]]

Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі

2018-11-09T13:00:11Z

Iuliia.kravchuk: /* Нормативна база */

''''''Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання''''''
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://pravoznavec.com.ua/books/162/28/ Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України]

== Поняття ==
Під обставинами, які пом'якшують та обтяжують покарання, мають на увазі різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

== Вплив на призначення покарання ==
{| class="wikitable"
|-
! Обставини, які пом'якшують дають суду право !! Обставини, які обтяжують дають суду право
|-
| призначити покарання ближче до мінімуму санкції статті КК України, за якою кваліфікований злочин || призначити покарання, рівне максимуму санкції статті КК України або наближене до цього максимуму
|-
| при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання, передбачений в ній || при альтернативній санкції призначити більш суворе з зазначених видів покарання
|-
| виходячи зі статті 69 КК України, застосувати покарання більш м'яке, ніж передбачено законом || виключити застосування статті 69 КК України
|}

== Загальні положення застосування обставин, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання ==
'''Частина 1 статті 66 КК України вказує на перелік певних обставин, які судом мають враховуватися як такі, що пом'якшують покарання. Цей список не є вичерпним, тобто будь-яка інша обставина може також бути врахована судом як пом'якшуюча. Якщо пом'якшуюча обставина впливає на кваліфікацію злочину, суд не може посилатися на статтю 66 Кримінального кодексу України, враховуючи її ще раз як пом'якшуючу.'''

На підставі частини 2 статті 66 КК України суд має право визнати такою, що пом'якшу покарання, й ту обставину, яка не зазначена у частині 1 цієї статті. У такому сенсі наведений у частині 1 статті 66 КК України перелік обставин слугує для суду певним орієнтиром. До безпосередньо не передбачених КК обставин, які пом'якшують покарання, можуть бути винесені, наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення шкідливих наслідків, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної школи. Неправомірна або аморальна поведінка потерпілого, навіть якщо вона не призвела до виникнення у винного стану сильного душевного хвилювання, також може бути визнана судом пом'якшуючою покарання обставиною у порядку застосування частини 2 статті 66 КК України.

'''Статтею 67 КК України передбачено перелік із 13 пунктів, де встановлені певні обставини, які можуть обтяжити покарання. Цей перелік є вичерпним. Це означає, що лише ці обставини можуть бути визнані судом обтяжуючими, і ніякі інші. Це також означає, що суд має чітко дотримуватися змісту обставин, вказаних у цьому списку.
Залежно від характеру вчиненого злочину суд також має право не визнати певну обставину обтяжуючою, крім обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 частини 1 статті 67 (список пунктів див. нижче), мотивувавши своє рішення.'''

Також суд не може визнати певну обставину обтяжуючою, якщо ця обставина передбачена в статті Особливої частини Кримінального Кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Наприклад, перелік обставин, які обтяжують покарання, містить поняття «вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату». Це ж поняття міститься в пункті 14 частини 2 статті 115 КК України, як кваліфікуюча ознака. Тому при кваліфікації злочину суд зазначає лише пункт 14 частини 2 статті 115 без посилання на статтю 67 КК України.

{| class="wikitable"
|-
! Обставин, які пом'якшують покарання за вчинення злочину !! Обставин, які обтяжують покарання
|-
| З'явлення зі зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину || Вчинення злочину повторно та рецидив злочину
|-
| Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди || Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою
|-
| Надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину || Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій
|-
| Вчинення злочину неповнолітнім || Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку
|-
| Вчинення злочину жінкою в стані вагітності || Тяжкі наслідки, завдані злочином
|-
| Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин || Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані, вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством
|-
| Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність || Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності
|-
| Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого || Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного
|-
| Вчинення злочину з перевищення меж крайньої необхідності || Вчинення злочину з особливою жорстокістю, вчинення злочину загальнонебезпечним способом
|-
| Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України || Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів
|}

== Особливості застосування обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання ==
* Згідно з частиною 3 статті 66 і частиною 4 статті 67 КК України у тому разі, коли будь-яка з обставин, що пом'якшує/обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, суд не може врахувати її ще раз при призначенні покарання як обставину, яка пом'якшує (обтяжує) покарання.
* Законодавчу заборону "подвійного" врахування однієї і тієї самої обставини проілюструємо прикладами. Призначаючи покарання за зґвалтування, вчинене з використанням безпорадного стану потерпілої, суд не вправі врахувати таку зазначену у пункті 6 частини 1 статті 67 КК України обтяжуючу обставину, як вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані; при призначенні покарання за вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (пункту 4 частини 2 статті 115 КК України), суд не може взяти до уваги ще раз однойменну обтяжуючу обставину (пункт 10 частини 1 статті 67 КК України). Наведені приклади однозначні у тому плані, що певна обставина, яка зазначена у частині 1 статті 67 КК України як обтяжуюча покарання і, водночас, передбачена статтею Особливої частини КК як ознака складу злочину, що впливає на кваліфікацію, взагалі не враховується при призначенні покарання.
* Врахування обставин, що пом'якшують покарання, означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до мінімуму відповідної санкції або у мінімальних межах, визначених цією санкцією; призначити менш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; не призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне; застосувати статті 69 і статті 69-1 КК України.
* Врахування обставин, що обтяжують покарання, природно, погіршує правове становище особи та означає надання суду можливості, зокрема: призначити основне або додаткове покарання ближче до верхньої межі відповідної санкції або у максимальних межах, визначених цією санкцією; призначити більш суворий вид основного покарання з числа покарань, встановлених в альтернативній санкції; призначити додаткове покарання, передбачене у санкції як факультативне, або призначити відразу кілька додаткових покарань.
* Правове значення обставин, що обтяжують покарання, полягає і в тому, що їх наявність виключає застосування 69-1 КК України, враховується при вирішенні питань про звільнення від відбування покарання з випробуванням і про обрання принципу остаточного покарання при засудженні особи за сукупністю злочинів тощо.