WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Мобінг: поняття, різновиди, причини, відповідальність

2026-01-19T11:30:12Z

Iryna.khodakivska: Статтю перевірено на актуальність законодавства та додано пункти у розділ: "Причини виникнення мобінгу та його ознаки", а саме" зовнішні причини пункт - конфліктність та напруженість та у внутрішні причини - Також, це можуть бути особисті проблеми, комплекси, низька самооцінка.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_300 Європейська соціальна хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b23#Text Директива Ради Європейських Співтовариств від 12 червня 1989 року № 89/391/ЄЕС про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_003-00#Text Директива Ради Європейського Співтовариства від 27 листопада 2000 року № 2000/78/ЄC про загальну систему рівного поводження в сфері зайнятості й професійної діяльності]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text Закон України від 16 листопада 2022 року № <abbr>2759-IX "</abbr>Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-IX#Text Закон України від 01 грудня 2022 року № 2806-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії порушенню прав у сфері праці"]
== Загальна інформація ==
Працівники, мають право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, а саме: працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n22 частина друга статті 2 Кодексу законів про працю України]).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n6 Закону України "Про засади протидії та запобіганні дискримінації в Україні"] '''утиск''' - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

В свою чергу поняття '''''утиск''''' має більш широке юридичне застосування і розповсюджується на багато видів юридичних правовідносин, що ж стосується дискримінаційних дій під час виконання трудових обов'язків то в такому випадку застосовується визначення '''''мобінг'''''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1850 Стаття 2-2 Кодексу законів про працю України] визначає поняття цькування наступним чином:

'''Мобінг (цькування)''' - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

''Мобінг може бути:'' латентним і відкритим; індивідуальним і груповим, а також хронічним.
== Причини виникнення мобінгу та його ознаки ==
'''Причини виникнення мобінгу можна поділити на зовнішні та внутрішні: '''
* '''зовнішні'' причини «на рівні соціуму загалом і групи зокрема» –''''' це причини пов‘язані з життєвим циклом колективу, законами існування груп, культурою, мораллю, тобто вони не залежать від індивідуальності особистості.
Виділяються наступні зовнішні причини мобінгу:

- розподіл статусів в колективі,

- конфліктність та напруженість,

- примітивні реакції у спілкуванні,

- успадкований стадний інстинкт,

- вікові особливості розвитку,

- низька загальна культура і мораль,

- відсутність реально діючого правового механізму тощо.
* '''''внутрішні'' причини «на рівні особистості»''' – це причини, які зумовлені особливостями психіки, життєвого досвіду, світогляду, переконань окремого індивіда. Також, це можуть бути особисті проблеми, комплекси, низька самооцінка. Проте основну роль в появі мобінгу відіграють внутрішні причини в той час як зовнішні лише сприяють процесу ([https://smu.dsp.gov.ua/news/prychyny-vynyknennia-mobinhu-v-trudovomu-kolektyvi-ta-ioho-oznaky-2/ за інформацією Державної служби України з питань праці]).
== Форми мобінгу та способи його прояву ==
'''За загальним правилом мобінг може набувати таких форм:'''

– '''авторитарний мобінг''' – здійснюється з боку начальника, який застосовує деструктивний стиль керування;

– '''зміщений мобінг''' – агресія спрямовується на третю особу, оскільки прояв її по відношенню до справжнього джерела є занадто небезпечним, а рівень розчарування ситуацією перейшов допустимі межі і рамки боротьби з проблемою, може бути реакцією на авторитарне знущання;

– '''мобінг «посвяти»''' – маємо справу з ним в ситуації, коли в колективі з‘являються нові члени, які піддаються спробам «тестуванню» старшими стажем;

– '''дискримінаційний мобінг''' – його жертвою стають особи, які відрізняються від загального колективу з точки зору цінностей важливих для його членів або особи, які не схвалюють встановлених в колективі норм;

– '''десигналізаційний мобінг''' – різновид дискримінаційного, застосовуваний по відношенню до особи, яка виявила негативні факти про своїх колег, інформуючи про них всередині організації (тобто керівників) або її оточення, за що у формі знущань отримує «покарання» від співпрацівників;

– '''сексуальний мобінг''' – сексуальне домагання є особливою формою даного явища, а в випадку групи може бути різновидом дискримінаційного мобінгу, де проявлення зацікавленості протилежною статтю або тією самою, залежно від преференції, не зустрічається схваленням;

– '''відбірковий мобінг''' – його метою є позбавлення даної особи з групи, дії стають щораз жорстокішими, поки мета не буде досягнута. Слід звернути увагу, що три вище згадані форми: «посвяти», дискримінаційний і відбірковий пов‘язані з етапами переходу працівника через організацію: вхід-трансфер-вихід, а головною метою кожного з них є нав‘язування працівнику правил поведінки даної групи і примус виконання існуючих всередині норм.

'''В свою чергу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)]" та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1850 статті 2-2 КзпП України] формами прояву мобінгу є:'''

'''''- психологічний тиск;'''''

'''''- економічний тиск.'''''

'''Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:'''

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
== Права постраждалих від цькування та юридичні наслідки за вчинення мобінгу ==
Працівникові, який став жертвою утисків під час виконання трудових обов'язків відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n37 статті 5-1 КзпП України] гарантовано правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення за захистом своїх прав.

'''Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право:'''

''1. Звернутись з скаргою до Управління Державної служби з питань праці, яке реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.''

''2. Звернутись з позовною заявою до суду щодо визнання фактів цькування та їх усунення (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі).''

''3. Отримати відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок мобінгу у розмірі витрат, які понесла особа під час лікування.''

'''''Увага''! в''ідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок заподіяння мобінгу можливе у разі підтвердження факту його вчинення на підставі судового рішення, що набрало законної сили.'''''

''4. Розірвати трудовий договір у визначений ним строк розірвати трудовий за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору та продовжує чинити мобінг.''

В яких би формах не проявлялись наслідки мобінгу, вони є тяжкими як для самого працівника, так і для колективу і підприємства в цілому як в психологічному аспекті так і в юридичному. Серед наслідків психологічного переслідування, що відображаються на людині, (зростання незадоволення, знервованості чи байдужості; часте порушення працівником встановлених правил, або занадто строге слідування їм; зниження працездатності; часті випадки стресових ситуацій та ослаблення імунітету на стрес, часом з травматичними нервовими кризами; фізіологічні патології) матеріальні збитки, які особа несе за лікування та відновлення особистого пошкодженого майна.

Для працівника, який став жертвою цькування на роботі, якщо факти мобінгу доведено в суді, додатковими гарантіями трудове законодавство визначило ''вихідну допомогу'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20250927#n299 стаття 44 Кодексу законів про працю України]) в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; ''можливість відшкодування моральної шкоди'', якщо мобінг призвів до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від працівника додаткових зусиль для організації свого життя; ''відшкодування витрат на лікування'' в разі, якщо здоров’ю працівника завдано шкоди внаслідок мобінг, заподіяна шкода відшкодовується в розмірі понесених витрат на лікування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20250927#n955 стаття 173 Кодексу законів про працю України]).

'''Психологічні наслідки, що відображаються на трудовому колективу в цілому''''':''

– зниження ефективності і продуктивності праці;

– не поважаються правила, які встановлені на підприємстві, та зростає критика щодо роботодавця та керівників;

– відбувається поступовий, але неухильний спад довіри між колегами та до керівництва, знижується почуття безпеки;

– збільшується кількість випадків відсутності працівників на роботі через хвороби та відпустки за свій рахунок;

– часті звільнення призводять до відтоку професіоналів, зростає загроза плину кадрів;

– спадає імунітет до стресу та погіршуються симптоми незадоволення;

– встановлюється чітка тенденція бачити великі проблеми там, де їх немає, тобто «робити з мухи слона»;

– колектив постійно шукає «жертву» – винуватця в ситуації, що склалась.

Державна служба з питань праці наділена повноваженнями здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, зокрема, щодо вчинення мобінгу (цькування) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/ed20251001#n94 (стаття 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]).

=== Адміністративна відповідальність за вчинення мобінгу ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4616 статті 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення] вчинення мобінгу (цькування) працівника -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

== Корисні посилання ==
* [http://employers.org.ua/news/id2190 Конвенція МОП № 190 та Рекомендація МОП № 206 Короткий огляд]
* [http://www.nusta.edu.ua/wp-content/uploads/2016/11/%D0%9C%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B3.pdf Мобінг]
*[https://www.youtube.com/watch?v=CcnsAKUaTx0 Вебінар "Дискримінація в трудових відносинах: мобінг"]
== Див. також ==
* [[Протидія булінгу в дитячому середовищі]]
* [[Кібербулінг в освітньому середовищі]]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Звільнення поручителя від боргового зобов’язання

2026-01-19T10:51:51Z

Iryna.khodakivska: Статтю перевірено на актуальність та додано 2 пункти в розділ "Особливості поруки", а саме: якщо боржник повністю погасив кредит, порука автоматично припиняється та порука припиняється у разі смерті поручителя.

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
== Загальні положення ==
'''Порука''' — обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі [[Договір поруки|договору поруки]].

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 553 Цивільного кодексу України]).

'''Поручитель''' – може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юридична особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні.

'''Боргове зобов'язання''' - зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів (документальне підтвердження факту отримання грошей у борг та зобов'язання їх повернути).
== Особливості поруки ==
* поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;

* порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі;

* поручителем може бути одна особа або кілька осіб;

* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;

* поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

* боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя;

* поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника;

* поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

====== Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. ======

== Підстави для звільнення поручителя від боргового зобов’язання ==
Поручитель звільняється від боргового зобов’язання у випадках, коли:
* припинено забезпечене порукою зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

* після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

* борг переведено на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

* закінчився строк, встановлений в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 559 Цивільного кодексу України]).
* якщо боржник повністю погасив кредит, порука автоматично припиняється.
* порука припиняється у разі смерті поручителя.
Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи, кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.!

Якщо у поручителя є підстави припускати, що договір поруки припинив свою дію, необхідно звернутись до суду з позовною заявою про визнання договору поруки припиненим.

Якщо поручителем виконано зобов'язання, забезпечене порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

== Судовий збір при поданні позовної заяви ==
Відповідно до п.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»] , судам роз’яснено, що оскільки ст.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад ст.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів]» при пред’явленні позову споживачем.

Таким чином судовий збір не має сплачуватися оскільки Позивач є споживачем банківських послуг в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»], і відповідно до ч. 3 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»] (на яку йде посилання в п. 7 вищевказаної постанови) Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Адже спір виник саме із договору про надання споживчого кредиту.
== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25394571 Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 18.07.2012 року у справі № 6-78цс12] (Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1392 статті 251] та частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1396 статті 252] ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2833 статті 559] ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.)
[[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]

Звільнення поручителя від боргового зобов’язання

2026-01-19T10:48:24Z

Iryna.khodakivska:

Мобінг: поняття, різновиди, причини, відповідальність

2026-01-19T10:39:25Z

Iryna.khodakivska: Перевірено на актуальність законодавства

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_300 Європейська соціальна хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b23#Text Директива Ради Європейських Співтовариств від 12 червня 1989 року № 89/391/ЄЕС про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_003-00#Text Директива Ради Європейського Співтовариства від 27 листопада 2000 року № 2000/78/ЄC про загальну систему рівного поводження в сфері зайнятості й професійної діяльності]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text Закон України від 16 листопада 2022 року № <abbr>2759-IX "</abbr>Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-IX#Text Закон України від 01 грудня 2022 року № 2806-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії порушенню прав у сфері праці"]
== Загальна інформація ==
Працівники, мають право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, а саме: працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n22 частина друга статті 2 Кодексу законів про працю України]).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n6 Закону України "Про засади протидії та запобіганні дискримінації в Україні"] '''утиск''' - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

В свою чергу поняття '''''утиск''''' має більш широке юридичне застосування і розповсюджується на багато видів юридичних правовідносин, що ж стосується дискримінаційних дій під час виконання трудових обов'язків то в такому випадку застосовується визначення '''''мобінг'''''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1850 Стаття 2-2 Кодексу законів про працю України] визначає поняття цькування наступним чином:

'''Мобінг (цькування)''' - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

''Мобінг може бути:'' латентним і відкритим; індивідуальним і груповим, а також хронічним.
== Причини виникнення мобінгу та його ознаки ==
'''Причини виникнення мобінгу можна поділити на зовнішні та внутрішні: '''
* '''зовнішні'' причини «на рівні соціуму загалом і групи зокрема» –''''' це причини пов‘язані з життєвим циклом колективу, законами існування груп, культурою, мораллю, тобто вони не залежать від індивідуальності особистості.
Виділяються наступні зовнішні причини мобінгу:

- розподіл статусів в колективі,

- примітивні реакції у спілкуванні,

- успадкований стадний інстинкт,

- вікові особливості розвитку,

- низька загальна культура і мораль,

- відсутність реально діючого правового механізму тощо.
* '''''внутрішні'' причини «на рівні особистості»''' – це причини, які зумовлені особливостями психіки, життєвого досвіду, світогляду, переконань окремого індивіда. Проте основну роль в появі мобінгу відіграють внутрішні причини в той час як зовнішні лише сприяють процесу ([https://smu.dsp.gov.ua/news/prychyny-vynyknennia-mobinhu-v-trudovomu-kolektyvi-ta-ioho-oznaky-2/ за інформацією Державної служби України з питань праці]).
== Форми мобінгу та способи його прояву ==
'''За загальним правилом мобінг може набувати таких форм:'''

– '''авторитарний мобінг''' – здійснюється з боку начальника, який застосовує деструктивний стиль керування;

– '''зміщений мобінг''' – агресія спрямовується на третю особу, оскільки прояв її по відношенню до справжнього джерела є занадто небезпечним, а рівень розчарування ситуацією перейшов допустимі межі і рамки боротьби з проблемою, може бути реакцією на авторитарне знущання;

– '''мобінг «посвяти»''' – маємо справу з ним в ситуації, коли в колективі з‘являються нові члени, які піддаються спробам «тестуванню» старшими стажем;

– '''дискримінаційний мобінг''' – його жертвою стають особи, які відрізняються від загального колективу з точки зору цінностей важливих для його членів або особи, які не схвалюють встановлених в колективі норм;

– '''десигналізаційний мобінг''' – різновид дискримінаційного, застосовуваний по відношенню до особи, яка виявила негативні факти про своїх колег, інформуючи про них всередині організації (тобто керівників) або її оточення, за що у формі знущань отримує «покарання» від співпрацівників;

– '''сексуальний мобінг''' – сексуальне домагання є особливою формою даного явища, а в випадку групи може бути різновидом дискримінаційного мобінгу, де проявлення зацікавленості протилежною статтю або тією самою, залежно від преференції, не зустрічається схваленням;

– '''відбірковий мобінг''' – його метою є позбавлення даної особи з групи, дії стають щораз жорстокішими, поки мета не буде досягнута. Слід звернути увагу, що три вище згадані форми: «посвяти», дискримінаційний і відбірковий пов‘язані з етапами переходу працівника через організацію: вхід-трансфер-вихід, а головною метою кожного з них є нав‘язування працівнику правил поведінки даної групи і примус виконання існуючих всередині норм.

'''В свою чергу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)]" та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1850 статті 2-2 КзпП України] формами прояву мобінгу є:'''

'''''- психологічний тиск;'''''

'''''- економічний тиск.'''''

'''Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:'''

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
== Права постраждалих від цькування та юридичні наслідки за вчинення мобінгу ==
Працівникові, який став жертвою утисків під час виконання трудових обов'язків відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n37 статті 5-1 КзпП України] гарантовано правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення за захистом своїх прав.

'''Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право:'''

''1. Звернутись з скаргою до Управління Державної служби з питань праці, яке реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.''

''2. Звернутись з позовною заявою до суду щодо визнання фактів цькування та їх усунення (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі).''

''3. Отримати відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок мобінгу у розмірі витрат, які понесла особа під час лікування.''

'''''Увага''! в''ідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок заподіяння мобінгу можливе у разі підтвердження факту його вчинення на підставі судового рішення, що набрало законної сили.'''''

''4. Розірвати трудовий договір у визначений ним строк розірвати трудовий за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору та продовжує чинити мобінг.''

В яких би формах не проявлялись наслідки мобінгу, вони є тяжкими як для самого працівника, так і для колективу і підприємства в цілому як в психологічному аспекті так і в юридичному. Серед наслідків психологічного переслідування, що відображаються на людині, (зростання незадоволення, знервованості чи байдужості; часте порушення працівником встановлених правил, або занадто строге слідування їм; зниження працездатності; часті випадки стресових ситуацій та ослаблення імунітету на стрес, часом з травматичними нервовими кризами; фізіологічні патології) матеріальні збитки, які особа несе за лікування та відновлення особистого пошкодженого майна.

Для працівника, який став жертвою цькування на роботі, якщо факти мобінгу доведено в суді, додатковими гарантіями трудове законодавство визначило ''вихідну допомогу'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20250927#n299 стаття 44 Кодексу законів про працю України]) в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; ''можливість відшкодування моральної шкоди'', якщо мобінг призвів до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від працівника додаткових зусиль для організації свого життя; ''відшкодування витрат на лікування'' в разі, якщо здоров’ю працівника завдано шкоди внаслідок мобінг, заподіяна шкода відшкодовується в розмірі понесених витрат на лікування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20250927#n955 стаття 173 Кодексу законів про працю України]).

'''Психологічні наслідки, що відображаються на трудовому колективу в цілому''''':''

– зниження ефективності і продуктивності праці;

– не поважаються правила, які встановлені на підприємстві, та зростає критика щодо роботодавця та керівників;

– відбувається поступовий, але неухильний спад довіри між колегами та до керівництва, знижується почуття безпеки;

– збільшується кількість випадків відсутності працівників на роботі через хвороби та відпустки за свій рахунок;

– часті звільнення призводять до відтоку професіоналів, зростає загроза плину кадрів;

– спадає імунітет до стресу та погіршуються симптоми незадоволення;

– встановлюється чітка тенденція бачити великі проблеми там, де їх немає, тобто «робити з мухи слона»;

– колектив постійно шукає «жертву» – винуватця в ситуації, що склалась.

Державна служба з питань праці наділена повноваженнями здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, зокрема, щодо вчинення мобінгу (цькування) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/ed20251001#n94 (стаття 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]).

=== Адміністративна відповідальність за вчинення мобінгу ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4616 статті 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення] вчинення мобінгу (цькування) працівника -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
== Корисні посилання ==
* [http://employers.org.ua/news/id2190 Конвенція МОП № 190 та Рекомендація МОП № 206 Короткий огляд]
* [http://www.nusta.edu.ua/wp-content/uploads/2016/11/%D0%9C%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B3.pdf Мобінг]
*[https://www.youtube.com/watch?v=CcnsAKUaTx0 Вебінар "Дискримінація в трудових відносинах: мобінг"]
== Див. також ==
* [[Протидія булінгу в дитячому середовищі]]
* [[Кібербулінг в освітньому середовищі]]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Відшкодування збитків за пошкоджений автомобіль, внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху

2024-06-17T15:28:14Z

Iryna.khodakivska: /* Теоретичний аспект проблеми */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1242-2021-%D0%BF#n7 Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1242 "Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]

== Теоретичний аспект проблеми ==
* Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 22 Цивільного кодексу України] (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
* Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 зі ст. 1166 ЦК України], майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
* У відповідності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до ст. 1173 ЦК України], шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF П.2.12 Правил дорожнього руху України,]передбачає, '''що власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху'''.
* Частиною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 3 статті 14 та частиною 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух"]визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
* П. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]передбачено відшкодування в установленому законодавством порядку збитків власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

== Як діяти при пошкодженні автомобіля ==
# викликати працівників поліції (для фіксації факту ДТП із вказівкою на дефекти дорожнього полотна з додатками відео- та фотофіксації місця події, записів свідчень очевидців).
# залучити до огляду місця ДТП представника організації, на балансі якої знаходиться відрізок дороги з ямами (для огляду місця події та складення відповідного акту).
# звернутися до офіційного СТО або експерта оцінювача та зберегти всі чеки по ремонту автомобіля.
# написати скаргу в організацію, на балансі якої знаходиться відрізок дороги місця події і додати копії протоколу ДТП, схеми, відео-, фотофіксації та інші наявні документи, що являються доказовою базою.
# якщо відповідь на скаргу не надійшла, або надійшла, але вона не на Вашу користь, то потрібно звертатися до суду із позовною заявою за місцем розташування відповідача.

== Практичний аспект вирішення проблеми ==
Задля відшкодування збитків, що сталися з вини дорожніх служб за вищезазначеним алгоритмом, треба зафіксувати, встановити й довести '''наступне''':

=== Причини пошкодження транспортного засобу===
Для цього в першу чергу треба викликати співробітників поліції, зафіксувати пошкодження та виявити причини понівечення транспортного засобу. На даному етапі, власник пошкодженого транспортного засобу може зіштовхнутися з досить серйозною проблемою. Як показує практика, співробітники поліції у більшості випадків, складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення] (далі – КУпАП), де визначають'<nowiki/>'''''винною особою у скоєні ДТП потерпілого(!)''''''. 
Задля уникнення подібного, слід вказати співробітникам поліції на неналежний стан дорожнього покриття та вимагати від них '''складання протоколу''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП]. 

Тобто за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Складення протоколу [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП] (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг) не гарантує прийняття рішення суду на користь власника транспортного засобу, але значно збільшує його шанси на успіх. 
Якщо ж протокол складено відносно водія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 124 КУпАП] то в судовому порядку необхідно буде доводити відсутність вини власника авто у скоєні ДТП та клопотати про закриття справи у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

'''В даному випадку, слід завжди пам’ятати, що якщо ДТП відбулась через неналежний стан дорожнього покриття (ями, інші деформації дороги), відсутність будь-яких попереджувальних знаків щодо незадовільного стану дороги, вина власника транспортного засобу у скоєні ДТП, відсутня.'''

=== Власник або балансоутримувач дороги, або особа, яка відповідає за ділянку дороги, де відбулася ДТП===

{| class="wikitable"
|-
! Відповідач !! Місце події
|-
| Державне агентство автомобільних доріг України: його територіальні відділення || Траса (дороги, вулиці та залізничні переїзди державного значення, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1242-2021-п#n7 перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1242])
|-
| Органи місцевого самоврядування || Дорога місцевого значення (вулиці, дороги в межах населених пунктів)
|-
| Міські ради та їх виконавчі органи, районні ради та районні державні адміністрації, або відповідне комунальне підприємство || Дороги, вулиці, залізничні переїзди в межах міста
|}

=== Розмір збитків, спричинених транспортному засобу ===
Для визначення рзміру збитків, слід замовити автотоварознавчу експертизу, під час якої експерт робить висновок, щодо розміру збитків, спричинених транспортному засобу. Окрім цього слід зібрати та зберегти можливі квитанції, чеки, акти виконаних робіт, інші документи щодо видатків, яких зазнав власник транспортного засобу, у зв’язку з його пошкодженням.

===Наявність вини (дії чи бездіяльності) власника або балансоутримувача дороги та причинно-наслідковий зв’язок між виною (дією чи бездіяльністю) власника чи балансоутримувача дороги та завданими збитками===

Данна обставина може бути підтверджена матеріалами притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП] (порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху). 

Якщо відповідні матеріали відсутні, то слід доводити, що відсутність на зазначеній ділянці дороги ремонтних робіт, перебування дороги в неналежному стані й невідповідність дороги вимогам безпеки руху, відсутність огороджуючих елементів – є прямим причинно-наслідковим зв’язком з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої автомобіль потрапив в яму чи вибоїну та отримав механічні пошкодження. 

Допоможуть довести бездіяльність власника (балансоутримувача) дороги й державні стандарти та норми. Так, відповідно до [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d4/Dsty_3587_97.pdf ДСТУ 3587–97], автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості. 

Згідно із [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d4/Dsty_3587_97.pdf пп. 3.1.1.- 3.1.2. ДСТУ 3587–97], покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см – для решти категорій і груп. Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І – III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см – для решти категорій і груп. У разі перевищення зазначених розмірів окремих осідань, ям, вибоїн, напливів максимальні терміни їх ліквідації не повинні перевищувати 5 днів.

'''Таким чином, керуючись вищенаведеними рекомендаціями, при цьому, правильно встановивши всі обставини, зібравши всі необхідні докази та отримавши належні документи, що підтверджують правоту власника транспортного засобу, можна відшкодувати збитки, завдані авто.'''

== Судова практика ==
В різних областях України вже склалася позитивна судова практика щодо відшкодування збитків за пошкоджений автомобіль, внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху.
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75209655 Рішення Рiвненського мiського суду від 15.06.2018 справа № 569/18043/17]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73568655 Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 18.04.2018 року справа №295/11850/15-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72180452 Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 р. справа № 171/1940/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95344645 Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 р. справа № 468/477/18-ц].

== Див. також ==
* [https://court.gov.ua/press/news/829734/?fbclid=IwAR35cL2_H7EnUK6aoSjgM2xnPNhDgpIacgsVCDJsujo1IaZpkbZzNO7Io-c Відшкодування збитків, заподіяних неналежним експлуатаційним станом доріг, вулиць, залізничних переїздів]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Відшкодування збитків за пошкоджений автомобіль, внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху

2024-06-17T15:23:12Z

Iryna.khodakivska: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1242-2021-%D0%BF#n7 Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1242 "Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]

== Теоретичний аспект проблеми ==
* Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 22 Цивільного кодексу України] (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
* Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 зі ст. 1166 ЦК України], майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
* У відповідності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до ст. 1173 ЦК України], шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF П.2.12 Правил дорожнього руху України,]передбачає, '''що власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху'''.
* Частиною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 3 статті 14 та частиною 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух"]визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

== Як діяти при пошкодженні автомобіля ==
# викликати працівників поліції (для фіксації факту ДТП із вказівкою на дефекти дорожнього полотна з додатками відео- та фотофіксації місця події, записів свідчень очевидців).
# залучити до огляду місця ДТП представника організації, на балансі якої знаходиться відрізок дороги з ямами (для огляду місця події та складення відповідного акту).
# звернутися до офіційного СТО або експерта оцінювача та зберегти всі чеки по ремонту автомобіля.
# написати скаргу в організацію, на балансі якої знаходиться відрізок дороги місця події і додати копії протоколу ДТП, схеми, відео-, фотофіксації та інші наявні документи, що являються доказовою базою.
# якщо відповідь на скаргу не надійшла, або надійшла, але вона не на Вашу користь, то потрібно звертатися до суду із позовною заявою за місцем розташування відповідача.

== Практичний аспект вирішення проблеми ==
Задля відшкодування збитків, що сталися з вини дорожніх служб за вищезазначеним алгоритмом, треба зафіксувати, встановити й довести '''наступне''':

=== Причини пошкодження транспортного засобу===
Для цього в першу чергу треба викликати співробітників поліції, зафіксувати пошкодження та виявити причини понівечення транспортного засобу. На даному етапі, власник пошкодженого транспортного засобу може зіштовхнутися з досить серйозною проблемою. Як показує практика, співробітники поліції у більшості випадків, складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення] (далі – КУпАП), де визначають'<nowiki/>'''''винною особою у скоєні ДТП потерпілого(!)''''''. 
Задля уникнення подібного, слід вказати співробітникам поліції на неналежний стан дорожнього покриття та вимагати від них '''складання протоколу''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП]. 

Тобто за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Складення протоколу [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП] (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг) не гарантує прийняття рішення суду на користь власника транспортного засобу, але значно збільшує його шанси на успіх. 
Якщо ж протокол складено відносно водія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 124 КУпАП] то в судовому порядку необхідно буде доводити відсутність вини власника авто у скоєні ДТП та клопотати про закриття справи у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

'''В даному випадку, слід завжди пам’ятати, що якщо ДТП відбулась через неналежний стан дорожнього покриття (ями, інші деформації дороги), відсутність будь-яких попереджувальних знаків щодо незадовільного стану дороги, вина власника транспортного засобу у скоєні ДТП, відсутня.'''

=== Власник або балансоутримувач дороги, або особа, яка відповідає за ділянку дороги, де відбулася ДТП===

{| class="wikitable"
|-
! Відповідач !! Місце події
|-
| Державне агентство автомобільних доріг України: його територіальні відділення || Траса (дороги, вулиці та залізничні переїзди державного значення, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1242-2021-п#n7 перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1242])
|-
| Органи місцевого самоврядування || Дорога місцевого значення (вулиці, дороги в межах населених пунктів)
|-
| Міські ради та їх виконавчі органи, районні ради та районні державні адміністрації, або відповідне комунальне підприємство || Дороги, вулиці, залізничні переїзди в межах міста
|}

=== Розмір збитків, спричинених транспортному засобу ===
Для визначення рзміру збитків, слід замовити автотоварознавчу експертизу, під час якої експерт робить висновок, щодо розміру збитків, спричинених транспортному засобу. Окрім цього слід зібрати та зберегти можливі квитанції, чеки, акти виконаних робіт, інші документи щодо видатків, яких зазнав власник транспортного засобу, у зв’язку з його пошкодженням.

===Наявність вини (дії чи бездіяльності) власника або балансоутримувача дороги та причинно-наслідковий зв’язок між виною (дією чи бездіяльністю) власника чи балансоутримувача дороги та завданими збитками===

Данна обставина може бути підтверджена матеріалами притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП] (порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху). 

Якщо відповідні матеріали відсутні, то слід доводити, що відсутність на зазначеній ділянці дороги ремонтних робіт, перебування дороги в неналежному стані й невідповідність дороги вимогам безпеки руху, відсутність огороджуючих елементів – є прямим причинно-наслідковим зв’язком з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої автомобіль потрапив в яму чи вибоїну та отримав механічні пошкодження. 

Допоможуть довести бездіяльність власника (балансоутримувача) дороги й державні стандарти та норми. Так, відповідно до [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d4/Dsty_3587_97.pdf ДСТУ 3587–97], автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості. 

Згідно із [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d4/Dsty_3587_97.pdf пп. 3.1.1.- 3.1.2. ДСТУ 3587–97], покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см – для решти категорій і груп. Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І – III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см – для решти категорій і груп. У разі перевищення зазначених розмірів окремих осідань, ям, вибоїн, напливів максимальні терміни їх ліквідації не повинні перевищувати 5 днів.

'''Таким чином, керуючись вищенаведеними рекомендаціями, при цьому, правильно встановивши всі обставини, зібравши всі необхідні докази та отримавши належні документи, що підтверджують правоту власника транспортного засобу, можна відшкодувати збитки, завдані авто.'''

== Судова практика ==
В різних областях України вже склалася позитивна судова практика щодо відшкодування збитків за пошкоджений автомобіль, внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху.
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75209655 Рішення Рiвненського мiського суду від 15.06.2018 справа № 569/18043/17]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73568655 Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 18.04.2018 року справа №295/11850/15-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72180452 Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 р. справа № 171/1940/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95344645 Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 р. справа № 468/477/18-ц].

== Див. також ==
* [https://court.gov.ua/press/news/829734/?fbclid=IwAR35cL2_H7EnUK6aoSjgM2xnPNhDgpIacgsVCDJsujo1IaZpkbZzNO7Io-c Відшкодування збитків, заподіяних неналежним експлуатаційним станом доріг, вулиць, залізничних переїздів]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Відшкодування збитків за пошкоджений автомобіль, внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху

2024-06-17T15:20:42Z

Iryna.khodakivska: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1242-2021-%D0%BF#n7 Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1242 "Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автмобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]

== Теоретичний аспект проблеми ==
* Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 22 Цивільного кодексу України] (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
* Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 зі ст. 1166 ЦК України], майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
* У відповідності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до ст. 1173 ЦК України], шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF П.2.12 Правил дорожнього руху України,]передбачає, '''що власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху'''.
* Частиною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 3 статті 14 та частиною 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух"]визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

== Як діяти при пошкодженні автомобіля ==
# викликати працівників поліції (для фіксації факту ДТП із вказівкою на дефекти дорожнього полотна з додатками відео- та фотофіксації місця події, записів свідчень очевидців).
# залучити до огляду місця ДТП представника організації, на балансі якої знаходиться відрізок дороги з ямами (для огляду місця події та складення відповідного акту).
# звернутися до офіційного СТО або експерта оцінювача та зберегти всі чеки по ремонту автомобіля.
# написати скаргу в організацію, на балансі якої знаходиться відрізок дороги місця події і додати копії протоколу ДТП, схеми, відео-, фотофіксації та інші наявні документи, що являються доказовою базою.
# якщо відповідь на скаргу не надійшла, або надійшла, але вона не на Вашу користь, то потрібно звертатися до суду із позовною заявою за місцем розташування відповідача.

== Практичний аспект вирішення проблеми ==
Задля відшкодування збитків, що сталися з вини дорожніх служб за вищезазначеним алгоритмом, треба зафіксувати, встановити й довести '''наступне''':

=== Причини пошкодження транспортного засобу===
Для цього в першу чергу треба викликати співробітників поліції, зафіксувати пошкодження та виявити причини понівечення транспортного засобу. На даному етапі, власник пошкодженого транспортного засобу може зіштовхнутися з досить серйозною проблемою. Як показує практика, співробітники поліції у більшості випадків, складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення] (далі – КУпАП), де визначають'<nowiki/>'''''винною особою у скоєні ДТП потерпілого(!)''''''. 
Задля уникнення подібного, слід вказати співробітникам поліції на неналежний стан дорожнього покриття та вимагати від них '''складання протоколу''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП]. 

Тобто за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Складення протоколу [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП] (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг) не гарантує прийняття рішення суду на користь власника транспортного засобу, але значно збільшує його шанси на успіх. 
Якщо ж протокол складено відносно водія [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 124 КУпАП] то в судовому порядку необхідно буде доводити відсутність вини власника авто у скоєні ДТП та клопотати про закриття справи у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

'''В даному випадку, слід завжди пам’ятати, що якщо ДТП відбулась через неналежний стан дорожнього покриття (ями, інші деформації дороги), відсутність будь-яких попереджувальних знаків щодо незадовільного стану дороги, вина власника транспортного засобу у скоєні ДТП, відсутня.'''

=== Власник або балансоутримувач дороги, або особа, яка відповідає за ділянку дороги, де відбулася ДТП===

{| class="wikitable"
|-
! Відповідач !! Місце події
|-
| Державне агентство автомобільних доріг України: його територіальні відділення || Траса (дороги, вулиці та залізничні переїзди державного значення, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1242-2021-п#n7 перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1242])
|-
| Органи місцевого самоврядування || Дорога місцевого значення (вулиці, дороги в межах населених пунктів)
|-
| Міські ради та їх виконавчі органи, районні ради та районні державні адміністрації, або відповідне комунальне підприємство || Дороги, вулиці, залізничні переїзди в межах міста
|}

=== Розмір збитків, спричинених транспортному засобу ===
Для визначення рзміру збитків, слід замовити автотоварознавчу експертизу, під час якої експерт робить висновок, щодо розміру збитків, спричинених транспортному засобу. Окрім цього слід зібрати та зберегти можливі квитанції, чеки, акти виконаних робіт, інші документи щодо видатків, яких зазнав власник транспортного засобу, у зв’язку з його пошкодженням.

===Наявність вини (дії чи бездіяльності) власника або балансоутримувача дороги та причинно-наслідковий зв’язок між виною (дією чи бездіяльністю) власника чи балансоутримувача дороги та завданими збитками===

Данна обставина може бути підтверджена матеріалами притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 за ст. 140 КУпАП] (порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху). 

Якщо відповідні матеріали відсутні, то слід доводити, що відсутність на зазначеній ділянці дороги ремонтних робіт, перебування дороги в неналежному стані й невідповідність дороги вимогам безпеки руху, відсутність огороджуючих елементів – є прямим причинно-наслідковим зв’язком з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої автомобіль потрапив в яму чи вибоїну та отримав механічні пошкодження. 

Допоможуть довести бездіяльність власника (балансоутримувача) дороги й державні стандарти та норми. Так, відповідно до [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d4/Dsty_3587_97.pdf ДСТУ 3587–97], автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості. 

Згідно із [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/d/d4/Dsty_3587_97.pdf пп. 3.1.1.- 3.1.2. ДСТУ 3587–97], покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см – для решти категорій і груп. Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І – III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см – для решти категорій і груп. У разі перевищення зазначених розмірів окремих осідань, ям, вибоїн, напливів максимальні терміни їх ліквідації не повинні перевищувати 5 днів.

'''Таким чином, керуючись вищенаведеними рекомендаціями, при цьому, правильно встановивши всі обставини, зібравши всі необхідні докази та отримавши належні документи, що підтверджують правоту власника транспортного засобу, можна відшкодувати збитки, завдані авто.'''

== Судова практика ==
В різних областях України вже склалася позитивна судова практика щодо відшкодування збитків за пошкоджений автомобіль, внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху.
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75209655 Рішення Рiвненського мiського суду від 15.06.2018 справа № 569/18043/17]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73568655 Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 18.04.2018 року справа №295/11850/15-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72180452 Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 р. справа № 171/1940/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95344645 Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 р. справа № 468/477/18-ц].

== Див. також ==
* [https://court.gov.ua/press/news/829734/?fbclid=IwAR35cL2_H7EnUK6aoSjgM2xnPNhDgpIacgsVCDJsujo1IaZpkbZzNO7Io-c Відшкодування збитків, заподіяних неналежним експлуатаційним станом доріг, вулиць, залізничних переїздів]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

2024-06-17T14:47:57Z

Iryna.khodakivska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури) (''стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]'').

07.05.2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2220-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 № 2220-IX], згідно з яким внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії можуть припинити трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою, про що центром зайнятості повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України
|}
== Поняття трудового договору ==
'''Трудовий договір''' - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України
== Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника ==
Законодавства про працю України забезпечує право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку іншу роботу. Тому пацючим надається можливість розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, що досить часто називають звільненням за власним бажанням.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника можливе у випадку, коли трудовий договір укладено на невизначений строк (ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]). Такому розірванню трудового договору повинне передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здійснюється працівником за два тижні про намір звільнитися з роботи.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо:

* роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору,
* чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

== Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
'''При бажанні працівника розірвати договір з власної ініціативи він має подати заяву про звільнення (за два тижні до бажаної дати) як у період роботи, враховуючи й час випробування, так і при відсутності на роботі''', наприклад у період відпустки чи тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворою. Але в усіх випадках заява повинна бути добровільним волевиявленням працівника. 1) Двотижневий строк попередження встановлюється для власника і уповноваженого ним органу, з тим щоб вони могли підшукати на робоче місце чи посаду, що звільнюється, іншого працівника. При цьому необхідно наголосити, що обов'язок забезпечення підприємства кадрами покладається на власника або уповноважений ним орган. Тому цей обов'язок не може перекладатись на працівника шляхом вимоги знайти для себе заміну на робоче місце, що звільняється. 2) Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Власник або уповноважений ним органне має права звільнити працівника до закінчення строку попередження. 3) До закінчення двотижневого строку працівник також не має права залишити роботу. 4) В межах двотижневого строку працівнику належить право відкликати свою заяву в іншій формі повідомити власника або уповноважений ним орган про зміну свого наміру розірвання трудового договору.
== Процедура розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
По закінченню двотижневого строку попередження власник або уповноважений ним орган видає наказ, і працівник припиняє виконання своїх трудових обов'язків. Якщо працівник після закінчення строку попередження не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.

Подача працівником заяви про розірвання трудового договору не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, що передбачені законом, до закінчення двотижневого строку попередження, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленого порядку дисциплінарного стягнення.
== Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника ==
Відповідно до ст. 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України] - Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України].

Працівник, який бажає достроково розірвати строковий трудовий договір за своєю ініціативою, навіть за наявності поважних причин, не має права на двотижневе письмове попередження власника або уповноваженого ним органу і залишення роботи по закінченні цього строку. Він може залишити роботу лише тоді, коли власником або уповноваженим ним органом буде виданий наказ про звільнення з роботи.

Право на розірвання строкового трудового договору мають також тимчасові та сезонні працівники. Про бажання звільнитись вони письмово попереджують власника або уповноважений ним орган за три дні.

== Куди звертатись в разі виникнення трудового спору ==
Трудові спори розглядаються:

1) [[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]];

Комісія обирається загальними зборами трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менше 15 чоловік.

2) [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами]].

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

== Див. також ==
* [[Звільнення працівника за угодою сторін]]
* [[Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]

Компенсація вартості квитків у зв’язку з припиненням перевезення пасажирів під час карантину

2021-03-29T07:51:29Z

Iryna.khodakivska: /* Що робити коли відмінили рейс авіаційного сполучення? */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 Рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджених Наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року №1239]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

== Що робити коли відмінили рейс авіаційного сполучення? ==
Оскільки в умовах надзвичайних обставин перевізник має право скасовувати рейси без повідомлення, варто самим перевіряти, а не чекати повідомлення. Авіаперевізник, скасовуючи або затримуючи рейс, повинен надавати пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу.

Пасажири можуть претендувати на повне повернення коштів за квитки тільки у випадку, якщо рейс був скасований за ініціативи авіакомпанії. 
Також раджу пасажирам не писати авіакомпаніям запит на скасування квитка, як деякі перевізники просять (адже не ви відмовляєтесь, а перевізник скасовує рейс). 
Треба писати запит на письмове підтвердження факту скасування рейсу і причини скасування та заяву про повернення всіх коштів із вказівкою, що рейс та зміна дати більше не задовольняє ваші потреби.
Якщо авіакомпанії пропонують тільки перенести дату чи повернення вартості квитка за умовами тарифу (добровільне повернення), то знайте, що у вас є право відмовитись від перенесення дати та вимагати примусового повернення коштів. Це авіакомпанії скасовують рейси через рішення органів влади, а не пасажири відмовляються від квитка. 
'''Обов’язки авіакомпаній:'''
# Проінформувати пасажирів про правила відшкодування (не про скасування, про скасування має бути внесено в систему бронювання/дистрибуції за 8 годин до рейсу);
# Запропонувати альтернативу.
Якщо пасажир відмовився від альтернативи, повернути всі кошти, навіть коли тариф цього не передбачає. 
'''Авіаперевізник має право відмовити в поверненні коштів''' (за винятком всіх невикористаних державних зборів, податків, аеропортових зборів (такс) і зборів (такс) авіаперевізника), якщо:
# Заяву про повернення коштів пасажир подав після закінчення строку чинності квитка;
# Квиток придбано за спеціальним тарифом і правилами його використання не передбачено повернення сум (у разі придбання квитка за таким спеціальним тарифом авіаперевізник або його агент з продажу повинен поінформувати про це пасажира під час бронювання і в квитку має бути відповідна відмітка).
У разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано на вибір''':'''

1) відшкодування вартості повітряного перевезення впродовж семи днів, яке має бути виплачене готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи (за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира) у вигляді дорожніх чеків та/або інших послуг, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використані частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також забезпечити (за потреби) зворотний рейс до початкового пункту відправлення за першої можливості;

2) зміну маршруту, яка має здійснюватися за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення – за першої можливості чи до кінцевого пункту призначення – у пізніший час за бажанням пасажира та за умови наявності вільних місць.

Ці правила застосовуються до пасажирів '''чартерних''' рейсів, яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, або рейс яких скасовано чи затримано.

Право перевізника відмовити у поверненні коштів у зв’язку з дією надзвичайних обставин або непереборної сили не передбачається.

== Що робити коли відмінили рейс залізничного сполучення? ==
Всі українці можуть повернути гроші за квитки на потяги, які виявилися недійсними через карантин COVID-19 в Україні в найближчий місяць. 
Компанія «Укрзалізниця» компенсує пасажирам повну вартість проїзних документів на всі рейси, що було скасовано через введення карантину - без справляння додаткових зборів. Для зручності пасажирів, і щоб уникнути концентрації людей біля кас, «Укрзалізниця» продовжила термін повернення квитків до 1 місяця від дати передбачуваного відправлення потягу, який було скасовано. 

== Що робити коли відмінили рейс міжнародного автобусного сполучення? ==
Якщо ви придбали квиток на скасований міжнародний рейс, на сайті компанії перевізника можна змінити його статус на «Відкрита дата» та скористатися ним пізніше. Якщо ви придбали квиток в компанії перевізника до оголошення карантину та не отримали повідомлення про скасування рейсу, зверніться до перевізника, номер якого вказаний на Вашому квитку. 
В разі скасування пасажирів мають повідомляти особисто. Усі квитки повертаються за процедурою, зазначеною компанією перевізником.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Компенсація вартості квитків у зв’язку з припиненням перевезення пасажирів під час карантину

2021-03-29T07:51:13Z

Iryna.khodakivska: /* Що робити коли відмінили рейс авіаційного сполучення? */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zapobigannya-poshim110320rennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 Рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджених Наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року №1239]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

== Що робити коли відмінили рейс авіаційного сполучення? ==
Оскільки в умовах надзвичайних обставин перевізник має право скасовувати рейси без повідомлення, варто самим перевіряти, а не чекати повідомлення. Авіаперевізник, скасовуючи або затримуючи рейс, повинен надавати пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу.

Пасажири можуть претендувати на повне повернення коштів за квитки тільки у випадку, якщо рейс був скасований за ініціативи авіакомпанії. 
Також раджу пасажирам не писати авіакомпаніям запит на скасування квитка, як деякі перевізники просять (адже не ви відмовляєтесь, а перевізник скасовує рейс). 
Треба писати запит на письмове підтвердження факту скасування рейсу і причини скасування та заяву про повернення всіх коштів із вказівкою, що рейс та зміна дати більше не задовольняє ваші потреби.
Якщо авіакомпанії пропонують тільки перенести дату чи повернення вартості квитка за умовами тарифу (добровільне повернення), то знайте, що у вас є право відмовитись від перенесення дати та вимагати примусового повернення коштів. Це авіакомпанії скасовують рейси через рішення органів влади, а не пасажири відмовляються від квитка. 
'''Обов’язки авіакомпаній:'''
# Проінформувати пасажирів про правила відшкодування (не про скасування, про скасування має бути внесено в систему бронювання/дистрибуції за 8 годин до рейсу);
# Запропонувати альтернативу.
Якщо пасажир відмовився від альтернативи, повернути всі кошти, навіть коли тариф цього не передбачає. 
'''Авіаперевізник має право відмовити в поверненні коштів''' (за винятком всіх невикористаних державних зборів, податків, аеропортових зборів (такс) і зборів (такс) авіаперевізника), якщо:
# Заяву про повернення коштів пасажир подав після закінчення строку чинності квитка;
# Квиток придбано за спеціальним тарифом і правилами його використання не передбачено повернення сум (у разі придбання квитка за таким спеціальним тарифом авіаперевізник або його агент з продажу повинен поінформувати про це пасажира під час бронювання і в квитку має бути відповідна відмітка).
У разі скасування рейсу пасажирам має бути запропоновано на вибір''':'''

'''1)''' відшкодування вартості повітряного перевезення впродовж семи днів, яке має бути виплачене готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи (за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира) у вигляді дорожніх чеків та/або інших послуг, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використані частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також забезпечити (за потреби) зворотний рейс до початкового пункту відправлення за першої можливості;

2) зміну маршруту, яка має здійснюватися за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення – за першої можливості чи до кінцевого пункту призначення – у пізніший час за бажанням пасажира та за умови наявності вільних місць.

Ці правила застосовуються до пасажирів '''чартерних''' рейсів, яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, або рейс яких скасовано чи затримано.

Право перевізника відмовити у поверненні коштів у зв’язку з дією надзвичайних обставин або непереборної сили не передбачається.

== Що робити коли відмінили рейс залізничного сполучення? ==
Всі українці можуть повернути гроші за квитки на потяги, які виявилися недійсними через карантин COVID-19 в Україні в найближчий місяць. 
Компанія «Укрзалізниця» компенсує пасажирам повну вартість проїзних документів на всі рейси, що було скасовано через введення карантину - без справляння додаткових зборів. Для зручності пасажирів, і щоб уникнути концентрації людей біля кас, «Укрзалізниця» продовжила термін повернення квитків до 1 місяця від дати передбачуваного відправлення потягу, який було скасовано. 

== Що робити коли відмінили рейс міжнародного автобусного сполучення? ==
Якщо ви придбали квиток на скасований міжнародний рейс, на сайті компанії перевізника можна змінити його статус на «Відкрита дата» та скористатися ним пізніше. Якщо ви придбали квиток в компанії перевізника до оголошення карантину та не отримали повідомлення про скасування рейсу, зверніться до перевізника, номер якого вказаний на Вашому квитку. 
В разі скасування пасажирів мають повідомляти особисто. Усі квитки повертаються за процедурою, зазначеною компанією перевізником.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2021-02-22T15:34:30Z

Iryna.khodakivska: /* На території України на період дії карантину забороняється: */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 '''"'''Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

== Загальна інформація ==
{| class="wikitable"
|+
| '''З 12 березня до 28 лютого 2021 року''' на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"].
|}

'''Карантин''' - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я ([https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України]), за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну '''негайно''' доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб»]).

== Обмеження прав громадян України в умовах карантину ==
♦ '''Право на вільне пересування'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] наділяє повноваженнями місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі потреби – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів в умовах карантину, а також створювати на в'їздах і виїздах з території карантину контрольно-пропускні пункти. Так, це є обмеженням прав людини на свободу пересування, закріплених у статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]. Однак, пункт 4 статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_059 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлює, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлено законом і виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили '''довідку''', що дає право на виїзд за межі території карантину (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]). 
♦ '''Право на освіту'''
Під час карантинуіснують певні обмеження щодо права на освіту, що полягає у забороні під час карантину відвідування закладів освіти її здобувачами, однак освітян ніхто не обмежує у праві здобувати освіту дистанційно. 
♦ '''Право на мирні зібрання''' 
Обмежено також право особи на свободу мирних зібрань.

=== На території України на період дії карантину забороняється: ===
* перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
* перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні;
* самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації;
* перетин державного кордону іноземцями та особами без громадянства (крім іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту, працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав - членів НАТО та держав - учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил) без наявного поліса (свідоцтва, сертифіката) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією - партнером на території України (асистанс), та покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, обсервацією, та діє на строк перебування в Україні;
* перетинання контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них іноземцями та особами без громадянства без наявного поліса (свідоцтва, сертифіката) страхування, що виданий страховою компанією, яка зареєстрована в Україні, або іноземною страховою компанією, яка має представництво на території України чи договірні відносини із страховою компанією - партнером на території України (асистанс), та покриває витрати, пов’язані з лікуванням COVID-19, та діє на строк перебування в Україні.
* проведення масових (культурних, у тому числі концертів, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних тощо) заходів за участю більш як 20 осіб (у разі проведення заходів з кількістю учасників до 20 осіб організатор забезпечує дотримання між учасниками фізичної дистанції не менш як 1,5 метра), крім проведення офіційних спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, та матчів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів без глядачів за умови дотримання учасниками таких заходів відповідних санітарних і протиепідемічних заходів та здійснення обов’язкового щоденного контролю за станом здоров’я учасників;
* діяльність культових споруд та приміщень, облаштованих для молитовних потреб, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів з розрахунку одна особа на 5 кв. метрів споруди чи приміщення; проведення релігійних заходів на відкритому повітрі, під час яких не забезпечено дотримання дистанції 1,5 метра між присутніми;
* приймання відвідувачів суб’єктами діяльності у сфері культури та з проведення публічних наукових, освітніх та професійних тематичних заходів з наповненістю залів понад 50 відсотків місць (розміщення здійснюється з вільним місцем поруч, спереду та позаду) у кожному окремому залі або у разі, коли організатори таких заходів не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів з розрахунку одна особа на 5 кв. метрів споруди чи приміщення;
*приймання відвідувачів у музеях, на виставках, в галереях, в яких не забезпечено можливість обмежити кількість відвідувачів у залі з розрахунку одна особа на 10 кв. метрів приміщення;
*здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно;
* проведення дискотек, робота розважальних закладів (нічних клубів), діяльність закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо) з організацією дозвілля, у тому числі проведення святкових заходів, банкетів, майстер-класів, публічних подій;
* робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб’єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 7-ї години 1 січня 2021 р.;
* розміщення відвідувачів у закладах громадського харчування на відстані меншій, ніж 2 метри між місцями для сидіння за сусідніми столиками та більш як чотири особи за одним столом (без урахування дітей віком до 18 років), за умови, що відвідувачі заходять до закладу і пересуваються по ньому з вдягненими засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовленими самостійно (крім часу сидіння за столом для приймання їжі та/або напоїв);
* діяльність суб’єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, в яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту органів дихання (захисні маски або респіратори) та не здійснюється належний контроль за їх використанням; не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни);
* діяльність закладів, що надають послуги з розміщення (крім готелів, установ і закладів, які надають соціальні послуги, реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, а також санаторно-курортних закладів та стаціонарних відділень первинного та складного протезування протезно-ортопедичних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики);
* відвідування закладів освіти здобувачами освіти групами кількістю більш як 20 осіб, крім закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної та спеціалізованої мистецької освіти;
* відвідування закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної, спортивної та спеціалізованої мистецької освіти у разі, коли на самоізоляції через контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19 перебуває більш як 50 відсотків здобувачів освіти та персоналу закладу освіти;
* проведення закладами охорони здоров’я планових заходів з госпіталізації, крім: надання медичної допомоги внаслідок ускладненого перебігу вагітності та пологів; надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим; надання медичної допомоги у спеціалізованих відділеннях закладів охорони здоров’я пацієнтам з онкологічними захворюваннями; надання паліативної медичної допомоги у стаціонарних умовах; надання планової медичної допомоги закладам охорони здоров’я національного рівня, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів; проведення інших невідкладних і термінових заходів з госпіталізації, якщо внаслідок їх перенесення (відтермінування) існує значний ризик для життя або здоров’я людей;
* діяльність спортивних залів, фітнес-центрів, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів у залі з розрахунку 1 особа на 20 кв. метрів приміщення;
* відвідування пунктів (місць) тимчасового тримання осіб, пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та пунктів тимчасового розміщення біженців, крім осіб, які надають правову допомогу особам, які перебувають в таких пунктах;
* відвідування сторонніми особами (крім законних представників, членів сім’ї, родичів за умови дотримання всіх протиепідемічних заходів, не частіше ніж один раз на тиждень) установ і закладів соціального захисту, в яких тимчасово або постійно проживають/перебувають громадяни похилого віку, ветерани війни і праці, особи з інвалідністю, особи із стійкими інтелектуальними або психічними порушеннями, установ і закладів, що надають соціальні послуги сім’ям/особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, крім установ і закладів, які надають соціальні послуги екстрено (кризово).
* надання засудженим дозволів на короткочасні виїзди за межі установ виконання покарань, передбачених частиною третьою статті 59, частиною першою статті 67, статтею 111 та частиною першою статті 130 Кримінально-виконавчого кодексу України, відвідування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби представниками об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, надання побачень засудженим та особам, узятим під варту, які тримаються в таких установах, крім: відвідування зазначених установ працівниками правоохоронних органів, судів, представниками посольств і консульств відповідних держав, співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців, а також особами, зазначеними у частині першій статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України та частині п’ятій статті 12 Закону України “Про попереднє ув’язнення”; побачень із захисниками та адвокатами або іншими фахівцями у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; короткострокових побачень з родичами або іншими особами, які відбуваються виключно в закритих умовах (через суцільне розмежувальне скло та переговорний пристрій) та з дотриманням протиепідемічних правил; тривалих побачень засуджених (за умови наявності в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби вільних приміщень для ізоляції засуджених) з близькими родичами за відсутності у них на момент побачення ознак інфікування COVID-19 та наявності у осіб, які прибули на побачення, лабораторно підтвердженого негативного результату тестування їх на CОVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, яке проведено не більш як за 48 годин до дня надання тривалого побачення, та оригіналу документа, що підтверджує оплату послуги виїзду працівника медичної лабораторії до засудженого з метою забору біоматеріалів для проведення тестування на COVID-19 зазначеним методом. Після тривалого побачення засуджені протягом 14 діб перебувають у приміщеннях для ізоляції, де їм на 12-й день ізоляції (або за наявності ознак інфікування COVID-19) обов’язково проводиться тест на COVID-19 у присутності медичного працівника медичної частини філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України”.

=== Додаткові обмеження у вихідні дні на території України на період дії карантину ===
'''Додатково в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 року до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 року на території України забороняється:'''
* приймання відвідувачів суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень, замовлень на винос та закладів громадського харчування в аеропортах;
* приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, крім приймання відвідувачів у закладах, визначених у підпункті 4 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"];
* приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності;
* приймання відвідувачів суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торгівлі виключно товарами, що належать до продуктів харчування, на торговельних площах, не менш як 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, лікарськими засобами, виробами медичного призначення, засобами гігієни, засобами зв’язку, ветеринарними препаратами, кормами, насінням, засобами захисту рослин. Торговельна діяльність іншими групами товарів може відбуватися лише із здійсненням адресної доставки замовлень;торгівлі пальним;провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв’язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, перукарень та салонів краси за попереднім записом;
* приймання відвідувачів закладів культури і проведення культурних масових заходів, крім роботи історико-культурних заповідників, суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки, за умови обмеження доступу до місця зйомки (знімального майданчика) сторонніх осіб та використання персоналом (крім акторів під час знімального процесу), залученим до виробництва аудіовізуального твору, засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Діяльність суб’єктів господарювання, пов’язана з виробництвом аудіовізуальних творів, не є масовим заходом;
* приймання відвідувачів спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів, крім відвідування спортсменами національних збірних команд України та їх тренерами за умови дотримання відповідних санітарних і протиепідемічних заходів;
*проведення всіх масових (розважальних, спортивних, соціальних, рекламних та інших) заходів (крім організації гірськолижного дозвілля (без роботи закладів громадського харчування та продажу алкогольних напоїв), новорічних та різдвяних свят ялинки (без концертів та ярмарків, у тому числі продуктових), проведення офіційних спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, та матчів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів без глядачів за умови дотримання учасниками таких заходів відповідних санітарних і протиепідемічних заходів та здійснення обов’язкового щоденного контролю за станом здоров’я учасників);
* робота закладів громадського харчування та місць для харчування в готелях з 11-ї години до 6-ї години наступної доби, крім надання послуг з харчування в готельному номері за замовленням клієнтів;
* діяльність непродовольчих ринків;
* відвідування закладів освіти незалежно від форми власності її здобувачами, крім закладів дошкільної освіти та спеціальних закладів освіти.

== Додаткові обов’язки під час карантину ==
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, '''зобов'язані:''' 1. вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб; 2. виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються; 3. проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

Крім того, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи. За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об'єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом (частина третя статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

== Відповідальність ==
'''Відповідальність''' за порушення, вчинені в період карантину передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України].

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]''' передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 44-3''':
* '''порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами''' (''тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
* '''перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно''' (''тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').
'''Стаття 164-14''':
* здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі, що здійснюються відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом (''тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'').

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] передбачає відповідальність за: 
'''Стаття 325''':
* Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (''карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк'').
* Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (''караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років'').

Також у зв’язку із загрозою розповсюдження короновірусу, за певних обставин можливе вчинення інших правопорушень у період карантину:

# '''Незаконне розголошення персональних даних'''. Мали місце опублікування персональних даних (ПІБ, місця проживання, дані родичів) осіб, у яких була підозра на захворювання. Стаття 182 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу.
# '''Грубе порушення громадського порядку під час здійснення евакуації громадян та забезпечення їм умов обсервації.''' За такі дії передбачена кримінальна відповідальність статтею 296 Кримінального кодексу України.
# '''Дії, пов’язанні з нанесенням тілесних ушкоджень іншим особам''' (починаючи з легких тілесних – синців та саден) є кримінально караними діяннями, за які передбачена кримінальна відповідальність статтями 121-125, 128 КК України.
# '''Дії пов’язанні з завданням шкоди майну''' ( кримінальна та цивільно-правова відповідальність).

== Корисні посилання ==
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/227372381965839/?__tn__=kC-R&eid=ARDAN4C9fASUVyPH428Vtaopr9WBWHKxhRVxCjW0LLjmlKc-l8A99GFQV3-AM1KCt-B7a0tXoDKDqfL1&hc_ref=ARQHqU3uuYvJ6QBlSRsjOEDYEbUBiBT48ZBljHAd-7y-5zTgkLIHZdnQQCC7oR7EbjY&fref=nf&__xts__ Відеоролик системи надання безоплатної правової допомоги щодо введення на території України карантину]
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/1383462811861812/UzpfSTEwMDAwNDEwNDI4MTQwNjpWSzoxNDEyNTc5MTU1NTk2MTIx/?multi_permalinks=1412579155596121&notif_id=1585303260676912&notif_t=group_activity Відеоролик "Карантин: обмеження прав та відповідальність за порушення"]

== Див. також ==
*[[Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19]]
*[[Відпустка на період карантину]]
*[[Оплата праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину]]
*[[Компенсація вартості квитків у зв’язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу|Компенсація вартості квитків у зв'язку з припиненням перевезення пасажирів під час епідемії коронавірусу]]
*[[Особливості дистанційної (надомної) роботи в умовах карантину]]
*[[Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину|Особливості отримання "лікарняних" на період карантину]]
*[[Лікарняний по догляду за дитиною під час карантину. Право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину]]
*[[Звільнення від оподаткування на період здійснення заходів спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби]]
*[[Умови введення надзвичайного стану]]
*[[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]

[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2021-02-22T15:33:22Z

Iryna.khodakivska: /* На території України на період дії карантину забороняється: */

Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)

2021-01-16T09:19:20Z

Iryna.khodakivska: /* Присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
*
==Особи, які мають право на земельну частку (пай)==
'''Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] право на земельну частку (пай) мають:''' 
# колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
# громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
# громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
# громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
'''Крім цього, [[Визнання права власності на земельну частку (пай)|право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.]]'''
 

==Документи, що посвідчують право на земельну частку (пай)==
Згідно з '''ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай)''', виданий районною (міською) державною адміністрацією. 
'''Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:'''
* свідоцтво про право на спадщину;
* посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
* рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
* трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї. 

== Що потрібно знати особам, які мають право на земельну частку (пай) ==
1 січня 2019 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#n5 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»], який вносить ряд важливих змін до законодавчих актів України, зокрема і до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]. 

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] передбачено наступне, '''якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.''' 

'''Невитребуваною''' є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). 
Тобто, земельна частка (пай) яка не була виділена в натурі (на місцевості) або на яку не отримано документа, що посвідчує таке право є невитребуваною. 

Невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради '''на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади''', на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. 

За позовом власника невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємця '''у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення.''' 

'''Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність''' (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям). 

Крім цього цією ж статтею, визначено, що '''нерозподіленою земельною ділянкою''' є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). 

'''Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку,''' про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

== Підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)==
'''Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.''' 
''Особи, власники сертифікатів'' на право на земельну частку (пай), ''які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву'' про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). 
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). 
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) '''(ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»])'''.

==Особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок єдиним масивом у спільну власність власникам земельних часток (паїв)==
'''Ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]''' передбачено, що '''особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв''') із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, '''земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.''' 
Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність. 

==Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)==
'''Ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):''' 
# розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
# приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
# уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
# уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
# укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
# сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
# надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
# розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
# оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
==Розробка і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки==
'''Після отримання в сільській, селищній, міській раді рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) наступним кроком є розробка проекту землеустрою.''' 

'''Ч. 1 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути:'''
* органи державної влади;
* Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
* органи місцевого самоврядування;
* землевласники і землекористувачі.
'''Розробниками документації із землеустрою згідно ч. 2 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України "Про землеустрій"] є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Держгеокадастр веде державні реєстри сертифікованих інженерів-землевпорядників, то ж знайти відповідного інженера-землеупорядника, який відповідає усім вимогам можна на сайті Держгеокадастру, перейшовши за посиланням:
{| class="wikitable"
|-
| [http://Реєстр%20сертифікованих%20інженерів-землевпорядників Реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників]
|}

'''Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником (ч.3 ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).''' 

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. 

'''Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок''' усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) '''підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).''' 

Органи, що здійснюють погодження проекту, зобов’язані '''протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки''' про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері ( ч.5 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]). 

'''Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).'''
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) ( ч.8 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
Органами, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження. 

== Присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]). 

'''Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4 ст. 791 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).''' 

'''Ч. 4 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''
# заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в разі подання заяви в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку. 

'''Державний кадастровий реєстратор,''' який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, '''протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви (ч.5 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]):'''
* перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;
* за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. 

'''Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до ч.6 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] є:'''
# розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
# подання заявником документів, не в повному обсязі;
# невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
# знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. 

'''На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.''' Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 8, 9 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]).

Кадастровий номер земельній ділянці присвоюється незалежно від форми власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі об'єднання земельній ділянці та у разі поділу земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери.

== Державна реєстрація права власності на земельну ділянку ==
'''Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса''' ( п. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав ( п. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Перелік документів для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку:'''
* документ, що посвідчує особу;
* рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування;
* документ, що підтверджує сплату адміністративного збору ( п. 812 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення''' щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
'''Після внесення відомостей до Державного реєстру прав державний реєстратор''' за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, '''формує витяг''' з нього про державну реєстрацію прав, який розміщується на веб-порталі Мін’юсту для доступу до нього заявника з метою перегляду, завантаження і друку (п.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.'''
Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається у паперовій формі. Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора чи адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг) ( ч. 1 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Рішення державного реєстратора, витя'''г з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, '''отримані в електронній чи паперовій формі''' за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, '''мають однакову юридичну силу''' та використовуються відповідно до законодавства ( ч. 2 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв)

2021-01-16T09:18:44Z

Iryna.khodakivska: /* Присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
*
==Особи, які мають право на земельну частку (пай)==
'''Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] право на земельну частку (пай) мають:''' 
# колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
# громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
# громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
# громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
'''Крім цього, [[Визнання права власності на земельну частку (пай)|право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.]]'''
 

==Документи, що посвідчують право на земельну частку (пай)==
Згідно з '''ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай)''', виданий районною (міською) державною адміністрацією. 
'''Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:'''
* свідоцтво про право на спадщину;
* посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
* рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
* трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї. 

== Що потрібно знати особам, які мають право на земельну частку (пай) ==
1 січня 2019 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#n5 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»], який вносить ряд важливих змін до законодавчих актів України, зокрема і до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]. 

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] передбачено наступне, '''якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.''' 

'''Невитребуваною''' є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). 
Тобто, земельна частка (пай) яка не була виділена в натурі (на місцевості) або на яку не отримано документа, що посвідчує таке право є невитребуваною. 

Невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради '''на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади''', на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. 

За позовом власника невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємця '''у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення.''' 

'''Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність''' (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям). 

Крім цього цією ж статтею, визначено, що '''нерозподіленою земельною ділянкою''' є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). 

'''Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку,''' про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

== Підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)==
'''Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.''' 
''Особи, власники сертифікатів'' на право на земельну частку (пай), ''які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву'' про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). 
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). 
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) '''(ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»])'''.

==Особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок єдиним масивом у спільну власність власникам земельних часток (паїв)==
'''Ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]''' передбачено, що '''особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв''') із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, '''земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.''' 
Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність. 

==Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)==
'''Ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):''' 
# розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
# приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
# уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
# уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
# укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
# сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
# надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
# розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
# оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
==Розробка і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки==
'''Після отримання в сільській, селищній, міській раді рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) наступним кроком є розробка проекту землеустрою.''' 

'''Ч. 1 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути:'''
* органи державної влади;
* Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
* органи місцевого самоврядування;
* землевласники і землекористувачі.
'''Розробниками документації із землеустрою згідно ч. 2 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України "Про землеустрій"] є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Держгеокадастр веде державні реєстри сертифікованих інженерів-землевпорядників, то ж знайти відповідного інженера-землеупорядника, який відповідає усім вимогам можна на сайті Держгеокадастру, перейшовши за посиланням:
{| class="wikitable"
|-
| [http://Реєстр%20сертифікованих%20інженерів-землевпорядників Реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників]
|}

'''Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником (ч.3 ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).''' 

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. 

'''Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок''' усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) '''підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).''' 

Органи, що здійснюють погодження проекту, зобов’язані '''протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки''' про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері ( ч.5 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]). 

'''Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).'''
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) ( ч.8 ст. 1861 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
Органами, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження. 

== Присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ==
'''Кадастровий номер земельної ділянки''' - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]). 

'''Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4 ст. 791 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).''' 

'''Ч. 4 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''
# заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в разі подання заяви в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку. 

'''Державний кадастровий реєстратор,''' який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, '''протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви (ч.5 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]):'''
* перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;
* за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. 

'''Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до ч.6 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] є:'''
# розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
# подання заявником документів, не в повному обсязі;
# невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
# знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. 

'''На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.''' Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 8, 9 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]).

 Кадастровий номер земельній ділянці присвоюється незалежно від форми власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі об'єднання земельній ділянці та у разі поділу земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери.

== Державна реєстрація права власності на земельну ділянку ==
'''Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса''' ( п. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав ( п. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Перелік документів для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку:'''
* документ, що посвідчує особу;
* рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування;
* документ, що підтверджує сплату адміністративного збору ( п. 812 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення''' щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
'''Після внесення відомостей до Державного реєстру прав державний реєстратор''' за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, '''формує витяг''' з нього про державну реєстрацію прав, який розміщується на веб-порталі Мін’юсту для доступу до нього заявника з метою перегляду, завантаження і друку (п.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.'''
Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається у паперовій формі. Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора чи адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг) ( ч. 1 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]). 

'''Рішення державного реєстратора, витя'''г з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, '''отримані в електронній чи паперовій формі''' за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, '''мають однакову юридичну силу''' та використовуються відповідно до законодавства ( ч. 2 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису

2020-12-30T07:44:36Z

Iryna.khodakivska: /* Порядок розгляду та виконання рішення суду про видачу обмежувального припису */

== Нормативна база ==
* [https://rm.coe.int/1680093d9e Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11 травня 2011 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»]
== Загальні положення ==
'''Обмежувальний припис стосовно кривдника''' - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис" [[Файл:12.Domashne nasilstvo cr.pdf|міні|Буклет "Протидія домашньому насильству: терміновий заборонний та обмежувальний припис"]]
|}

Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:
# заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
# усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
# обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
# заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
# заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
# заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Варто зауважити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох зазначених заходів. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування неповнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування).

Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n390 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]).
[[Файл:БПД Дом нас буклет.jpg|міні]]
[[Файл:БПД дом нас буклет 2.jpg|міні]]

== Особи, які можуть звернутись з заявою про видачу обмежувального припису ==
Обмежувальний припис виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб а саме:
# постраждалої особи або її представника;
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування;
# у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікуна, органу опіки та піклування (стаття 3502 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9726 ЦПК України])

== Порядок звернення до суду ==
Видача обмежувального припису здійснюється шляхом '''ухвалення рішення суду у порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]]''', для цілей чого розділ IV [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] доповнено новою главою 13.

'''Заява про видачу обмежувального припису''' подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:
* найменування суду, до якого подається заява;
* ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.
* обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Про запобігання та протидію домашньому насильству]».

Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника|термінового заборонного припису]], інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

При вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи. Про це йдеться у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89034240 постанові КЦС ВС № 754/11171/19,]

== Судовий збір ==
Відповідно до пункту 121 частини другої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"] '''судовий збір не справляється''' за подання заяви про видачу обмежувального припису.
== Зразки заяв про видачу обмежувального припису ==
* [https://drive.google.com/open?id=1Pw9X3IyWKUDdGd3uIlDa0z1LBMZky3q1 Зразок заяви про видачу обмежувального припису 1]

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83.docx Зразок заяви про видачу обмежувального припису 2]
* [[Файл:Заява про видачу обмежувального припису.docx|mini|Заява про видачу обмежувального припису]] 3

== Порядок розгляду та виконання рішення суду про видачу обмежувального припису ==
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Рішення суду про видачу обмежувального припису '''підлягає негайному виконанню''', а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

== Судова практика ==
* Бориславський міський суд Львівської області виніс [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80640000 рішення у справі № 438/327/19 від 22.03.2019] про видачу обмежувального припису особі, що вчиняла домашнє насильство та встановив заходи тимчасового обмеження прав кривдника строком на 6 місяців, що передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»].

* Мостиський районний суд Львівської області виніс [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82235033?fbclid=IwAR3rAyhE6yikpYBSJ8AGHCFHv4JFLpNcNf4g3s40lHhkmeTpreIDqKIMzko рішення у справі № 448/613/19 від 05.06.2019] про видачу обмежувального припису особі, що вчиняла домашнє насильство та заборонив кривднику 3 місяці наближатись до помешкання жертви та їхніх дітей ближче ніж на 300 метрів.

* Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/86205965 постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 607/10122/19]).

* Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності ''' не може бути підставою для відмови''' у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/89345674 постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 404/5203/19])

== Див. також ==
* [[Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника]]

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину

2020-11-30T12:46:49Z

Iryna.khodakivska: /* Умови надання лікарняних на період карантину */

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів,що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20#n56 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX]

== '''Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність при карантині''' ==
Відповідно до розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Інструкції Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 N 455] '''на період тимчасового відсторонення від роботи осіб''', робота яких пов'язана з обслуговуванням населення, '''які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями''', у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, '''листок непрацездатності видається інфекціоністом або лікуючим лікарем згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної СЕС.'''

== '''Умови надання лікарняних на період карантину''' ==
'''На період карантину накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби чи перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції''' під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій '''надається допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі''' у формі матеріального забезпечення, '''яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати''' (доходу)(п.5, 51 частини 1 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]).виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на період карантину

'''Допомога''' по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, '''виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності''' або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. '''Оплата перших п’яти днів''' тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, '''здійснюється за рахунок коштів роботодавця''' у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. '''Слід зазначити, що тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином''', накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності '''з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини ('''ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]).

У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує лікарняний лист, починаючи '''з першого дня хвороби''', але не більше 14 календарних днів, крім випадків, коли дитина перебуває на стаціонарному лікуванні.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за сім календарних днів. У такому випадку листок непрацездатності отримує працюючий член сім’ї.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

=== '''Розмір виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на період карантину''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"], особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності '''виплачується у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу''', за винятком '''медичних працівників,''' яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках '''виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.'''

== '''Див.також''' ==
* [[Допомога по тимчасовій непрацездатності]]
* [[Допомога по тимчасовій непрацездатності учасникам ООС (АТО)]] 
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Особливості надомної та дистанційної роботи в умовах карантину

2020-10-30T10:28:11Z

Iryna.khodakivska: /* Поняття "дистанційна (надомна) робота" */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенція Міжнародної організації праці "Про надомну працю" від 20 червня 1996 року № 177]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс Законів України про працю (далі - КЗпП України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#n112 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87/2020 Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 87 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0275400-81 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 27517-99]

= Правове регулювання дистанційної роботи в умовах карантину =
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу (частина друга статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Для уникнення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні активно вживаються обмежувальні заходи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87/2020 Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#n112 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX], якими роботодавцям надано можливість змінювати істотні умови праці своїх підлеглих шляхом надання можливості працювати дистанційно.

Переведення працівників на надомну, дистанційну роботу - зміна істотних умов праці.
У частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 третій ст. 32 КЗпП України] передбачено, що на роботодавця покладено обов'язок попередити працівника щонайменше за 2 місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці.

Водночас відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)від 17 березня 2020 року № 530-IX”] на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець МОЖЕ доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, '''вдома''', а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами)](далі – Постанова) з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України встановлюється карантин.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"] встановлено карантин '''з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року''', продовживши на всій території України дію карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-п постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"] дію карантину продовживжено на всій території України '''до 31 серпня 2020 року''' та визначено, що залежно від епідемічної ситуації в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях, м. Києві, м. Севастополі (далі -регіон) або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19

Постановою також рекомендовано органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності забезпечити на період дії карантину з метою обмеження скупчення осіб в транспорті та на шляхах прямування на роботу/з роботи застосування за можливості гнучкого режиму робочого часу, який, зокрема, передбачає різний час початку і закінчення роботи для різних категорій працівників, '''дистанційну (надомну) роботу.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/760-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 760 " Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України] дію адаптивного етапу карантину продовжено до '''31 жовтня.'''

== Поняття "дистанційна (надомна) робота" ==
Відповідно до статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''дистанційна (надомна) робота''' - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. 

Також правове регулювання праці надомних (дистанційних) працівників відображено у відповідних нормах '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенції Міжнародної організації праці 1996 р. №177 «Про надомну працю»],''' у яких надано визначення терміну "надомна прація" - робота, яку особа, що називається надомником, виконує:
* за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
* за винагороду;
* з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші ресурси, що використовуються, якщо тільки ця особа не має в своєму розпорядженні такої міри
* автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб вважати її незалежним працівником відповідно до національного законодавства чи судових рішень.
Особи із статусом найманих працівників не стають надомниками в розумінні цієї Конвенції через сам лише факт виконання ними від часу до часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці.

== Форма договору про дистанційну (надомну) роботу та режим робочого часу ==
Пуктом 6-1 частини першої статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] визначено, що додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. 
При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

== Оплата праці ==
Якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

= Процедура переведення на дистанційну (надомну) роботу =

== Поради для найманих працівників ==
Працівники можуть самостійно звернутися до роботодавця з проханням внесення змін до їх трудових договорів, а саме – про зміну їх умов праці.

Для цього працівникам необхідно:
* написати заяву з проханням перевести їх на надомну (дистанційну) працю на період оголошеного урядом в країні карантину. [[Файл:Заява дистанційна робота.docx|міні]].
У такому разі, при наявності добровільних заяв працівників, не діє вимога про двомісячний строк щодо попередження про зміни істотних умов праці. Тож роботодавець буде вправі одразу на підставі отриманих заяв від своїх підлеглих видати наказ на переведення їх на дистанційну роботу.

== Поради для роботодавців ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 17 березня 2020 року № 530-IX] на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець МОЖЕ доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома

Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати є правом, а не обов’язком працівника, та надається за його бажанням, крім того під час карантину у роботодавця є право за можливості забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості – також роботи в режимі реального часу через Інтернет.

Тому дистанційна праця впроваджується як тимчасовий захід на період карантину, що роботодавець може встановити відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 '''КЗпП України ''']'''.''' Водночас роботодавцю необхідно врахувати, що не усіх працівників можна перевести на дистанційну роботу.

Щоб уникнути зайвих ризиків для себе, роботодавець може попросити працівників, які зацікавлені у дистанційній роботі, подати письмові заяви з відповідним проханням. Це посилить позиції роботодавця у доведенні легітимності своїх дій. Після затвердження локального положення та отримання заяв від працівників роботодавець видає наказ про запровадження дистанційної роботи та ознайомлює з ним працівників. При цьому важливо забезпечити організацію умо праці, постановку завдань і контроль за їх виконанням, облік робочого часу та інші процедурні питання. Ідеальним виглядає варіант ухвалення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку чи колективного договору, якими регулюватимуться ці питання.

[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Робочий час]]

Особливості надомної та дистанційної роботи в умовах карантину

2020-10-30T10:20:51Z

Iryna.khodakivska: /* Поняття "дистанційна (надомна) робота" */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенція Міжнародної організації праці "Про надомну працю" від 20 червня 1996 року № 177]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс Законів України про працю (далі - КЗпП України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#n112 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87/2020 Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 87 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0275400-81 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 27517-99]

= Правове регулювання дистанційної роботи в умовах карантину =
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу (частина друга статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Для уникнення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні активно вживаються обмежувальні заходи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87/2020 Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#n112 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX], якими роботодавцям надано можливість змінювати істотні умови праці своїх підлеглих шляхом надання можливості працювати дистанційно.

Переведення працівників на надомну, дистанційну роботу - зміна істотних умов праці.
У частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 третій ст. 32 КЗпП України] передбачено, що на роботодавця покладено обов'язок попередити працівника щонайменше за 2 місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці.

Водночас відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)від 17 березня 2020 року № 530-IX”] на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець МОЖЕ доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, '''вдома''', а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами)](далі – Постанова) з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України встановлюється карантин.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"] встановлено карантин '''з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року''', продовживши на всій території України дію карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-п постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"] дію карантину продовживжено на всій території України '''до 31 серпня 2020 року''' та визначено, що залежно від епідемічної ситуації в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях, м. Києві, м. Севастополі (далі -регіон) або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону встановлюється “зелений”, “жовтий”, “помаранчевий” або “червоний” рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19

Постановою також рекомендовано органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності забезпечити на період дії карантину з метою обмеження скупчення осіб в транспорті та на шляхах прямування на роботу/з роботи застосування за можливості гнучкого режиму робочого часу, який, зокрема, передбачає різний час початку і закінчення роботи для різних категорій працівників, '''дистанційну (надомну) роботу.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/760-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 760 " Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України] дію адаптивного етапу карантину продовжено до '''31 жовтня.'''

== Поняття "дистанційна (надомна) робота" ==
Відповідно до статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''дистанційна (надомна) робота''' - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. 

Також правове регулювання праці надомних (дистанційних) працівників відображено у відповідних нормах '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенції Міжнародної організації праці 1996 р. №177 «Про надомну працю»],''' у яких надано визначення терміну "надомна прація" - робота, яку особа, що називається надомником, виконує:
* за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
* за винагороду;
* з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші ресурси, що використовуються, якщо тільки ця особа не має в своєму розпорядженні такої міри
* автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб вважати її незалежним працівником відповідно до національного законодавства чи судових рішень.
Особи із статусом найманих працівників не стають надомниками в розумінні цієї Конвенції через сам лише факт виконання ними від часу до часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці.

Працівник може самостійно обирати місце для виконання роботи. Разом з тим особливих вимог до робочого місця не передбачено.

Обов'язковими умовами дистанційної роботи є наявність технічних можливостей її виконувати та визначення порядку звітування про виконану роботу. Це може бути електронна пошта.

Статтею 125 КЗпП передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації визначаються роботодавцем за погодженням із працівником. Наприклад, компенсація витрат за використання електроенергії , зв'язку та обслуговування обладнання тощо.

== Форма договору про дистанційну (надомну) роботу та режим робочого часу ==
Пуктом 6-1 частини першої статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] визначено, що додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. 
При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

== Оплата праці ==
Якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

= Процедура переведення на дистанційну (надомну) роботу =

== Поради для найманих працівників ==
Працівники можуть самостійно звернутися до роботодавця з проханням внесення змін до їх трудових договорів, а саме – про зміну їх умов праці.

Для цього працівникам необхідно:
* написати заяву з проханням перевести їх на надомну (дистанційну) працю на період оголошеного урядом в країні карантину. [[Файл:Заява дистанційна робота.docx|міні]].
У такому разі, при наявності добровільних заяв працівників, не діє вимога про двомісячний строк щодо попередження про зміни істотних умов праці. Тож роботодавець буде вправі одразу на підставі отриманих заяв від своїх підлеглих видати наказ на переведення їх на дистанційну роботу.

== Поради для роботодавців ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 17 березня 2020 року № 530-IX] на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець МОЖЕ доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома

Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати є правом, а не обов’язком працівника, та надається за його бажанням, крім того під час карантину у роботодавця є право за можливості забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості – також роботи в режимі реального часу через Інтернет.

Тому дистанційна праця впроваджується як тимчасовий захід на період карантину, що роботодавець може встановити відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 '''КЗпП України ''']'''.''' Водночас роботодавцю необхідно врахувати, що не усіх працівників можна перевести на дистанційну роботу.

Щоб уникнути зайвих ризиків для себе, роботодавець може попросити працівників, які зацікавлені у дистанційній роботі, подати письмові заяви з відповідним проханням. Це посилить позиції роботодавця у доведенні легітимності своїх дій. Після затвердження локального положення та отримання заяв від працівників роботодавець видає наказ про запровадження дистанційної роботи та ознайомлює з ним працівників. При цьому важливо забезпечити організацію умо праці, постановку завдань і контроль за їх виконанням, облік робочого часу та інші процедурні питання. Ідеальним виглядає варіант ухвалення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку чи колективного договору, якими регулюватимуться ці питання.

[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Робочий час]]

Лікарняний по догляду за дитиною під час карантину. Право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину

2020-10-30T10:15:23Z

Iryna.khodakivska: /* Поняття дистанційна (надомна) робота */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс Законів про працю]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0359203-06?lang=uk Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 04.10.2006 N 359 «Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів,що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 '''"'''Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

== Що таке карантин? ==
Карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Кабінет Міністрів України запроваджує обмежувальні заходи на всій території України. Серед обмежувальних заходів: закриті садочки, школи, навчальні заклади.
Для працюючих батьків, яким нема з ким залишити вдома на цей час дитину, карантин — складна проблема.
Виникають питання: Чи можуть батьки взяли лікарняний по догляду за дитиною під час карантину? Чи мають батьки право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину? Що для цього потрібно зробити?

== Чи відкривають лікарняний матері, якщо дитина перебуває вдома під час карантину в дитячому садку? ==
У випадку '''якщо дитина захворіла''', одному із працюючих членів сім'ї або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд за нею, '''лікуючим лікарем видається листок непрацездатності''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 п.3.1. Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян]).

'''Однак, якщо дитина здорова, лікарняний батькам з метою догляду за дитиною у зав’язку із запровадженням карантину''' в дошкільному закладі '''не відкривається,''' '''листок непрацездатності не видається''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 пп. в, п.3.15. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян).]

У такому випадку батьки можуть скористатися правом щодо оформлення відпустки на період карантину або перейти на особливий режим роботи на час карантину.

== '''Особливий режим роботи на час карантину''' ==
Перехід на особливий режим роботи передбачає організацію праці в умовах:
* '''неповного робочого часу;'''
* '''гнучкого режиму робочого часу;'''
* д'''истанційну (надомну) роботу'''.

=== '''Поняття неповного робочого часу''' ===
'''Неповний робочий час''' відповідно до статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу Законів про працю України] '''встановлюється, якщо працівник хоче працювати під час карантину, однак не має можливості протягом усього робочого дня перебувати на робочому місці,''' йому може бути встановлено режим роботи на умовах неповного робочого часу. Для цього необхідно написати відповідну заяву.

На прохання '''вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до 14 років або дитину інваліда, та тих, хто виховує малолітніх дітей без матері, роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час.''' Для інших категорій працівників неповний робочий час установлюється за угодою між працівником і роботодавцем. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

=== '''Особливості переходу на гнучкий режим робочого часу ''' ===
'''Гнучкий режим робочого часу''' встановлюється '''за погодженням між працівником і роботодавцем''' для працівника на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (ст. 60 КзПП України).]
{| class="wikitable"
|'''Гнучкий режим робочого часу''' - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості '''робочого часу'''.
|}
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

'''Гнучкий режим робочого часу може передбачати:'''
* фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
* змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
* час перерви для відпочинку і харчування.
Облік робочого часу забезпечується роботодавцем.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, '''не застосовується''' на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації '''графік роботи.'''

'''Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.'''

=== '''Поняття дистанційна (надомна) робота''' ===
{| class="wikitable"
|'''Дистанційна (надомна) робота''' - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
|}
'''При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку,''' якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому '''загальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.'''

Виконання дистанційної (надомної) роботи '''не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.'''

При цьому, '''якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше,''' дистанційна (надомна) робота '''передбачає оплату праці в повному обсязі''' та в строки, визначені діючим трудовим договором.

Працівник може самостійно обирати місце для виконання роботи. Разом з тим особливих вимог до робочого місця не передбачено.

Обов'язковою умовою дистанційної роботи є наявність технічних можливостей її виконувати та дистанційної праці є визначення порядку звітування про виконану роботу. Це може бути електронна пошта.

Статтею 125 КЗпП передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації визначаються роботодавцем за погодженням із працівником. Наприклад, компенсація витрат за використання електроенергії , зв'язку та обслуговування обладнання тощо.

== '''Див. також''' ==
* [[Відпустка на період карантину]]
* [[Особливості дистанційної (надомної) роботи в умовах карантину]]
* [[Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Робочий час]]

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-09-27T15:54:36Z

Iryna.khodakivska:

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-09-27T15:40:24Z

Iryna.khodakivska:

Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки

2020-09-27T15:35:36Z

Iryna.khodakivska: /* Загальна інформація */

Відпустка на період карантину

2020-08-28T07:01:28Z

Iryna.khodakivska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19''')'''"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"]
* [https://vk24.ua/regulations_and_jurisprudence/listi/vidpustki/list-ministerstva-socialnoi-politiki-ukraini-vid-29-kvitnya-2016-r-no-24313116-16 Лист Міністерства соціальної політики України від 29 квітня 2016 року № 243/13/116-16]

== Чи передбачена відпустка на період карантину ==
Передбачено '''відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника із двох підстав:'''
* Пунктом 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) передбачено, що '''відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку''' матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону], для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.
* Крім того, відповідно до статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону] '''будь-який працівник''' може отримати '''за згодою власника або уповноваженого ним органу''' відпустку без збереження заробітної плати.
При цьому, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-IX] було внесено зміни до статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] , де зазначено, що '''термін перебування у відпустці без збереження''' заробітної плати на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населеня від інфекційних хвороб"], '''не включається у загальний термін '''''(не більше 15 календарних днів на рік)'', встановлений частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону] та частиною другою статті 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України].

Відпустка відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text статті 26 Закону України «Про відпустки»] надається виключно за згодою сторін. Примусове відправлення працівників у відпустку без збереження заробітної плати – це грубе порушення законодавства про працю.

[[Файл:89722184 2648809338550047 6223140039736426496 o.png|міні]]

== Коло осіб, що мають право на отримання відпустки в обов'язковому порядку ==
Відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону]право на відпустку мають:
* матір
* батько
* баба
* дід
* інші родичі, які фактично доглядають за дитиною
* особа, яка усиновила дитину
* особа, яка взяла під опіку дитину
* один із прийомних батьків
* один із батьків-вихователів

=== Підстави для надання відпустки ===
Період, на який оголошено карантин, має бути підтверджений документально. Рішення щодо тимчасового призупинення навчального процесу у навчальних закладах та установах освіти в кожному районі чи місті обласного значення управління та відділи освіти ухвалюють відповідно до норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"]. Запровадження карантину через перевищення епідемічного порогу захворюваності на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції оголошується органами місцевого самоврядування. Загальноосвітні навчальні заклади у зв’язку з цим видають накази про призупинення навчального процесу. Отже, на практиці документами, що підтверджують оголошення карантину, для працівників, які хочуть оформити відпустку без збереження заробітної плати, можуть бути довідки з навчальних закладів або копії наказів про призупинення навчального процесу.

Якщо працівник бажає отримати відпустку відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону], він має подати заяву про надання такої відпустки, до якої долучити копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника (заява працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати на період оголошення карантину).

== Термін, на який надається відпустка ==
Пунктом 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону] передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати надається на період оголошення карантину на відповідній території. Оскільки весь період карантину може тривати кілька тижнів і за потреби може продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону від 17.03.2020 р. № 530] внесено зміни до ст. 84 КЗпП, ст. 26 Закону "Про відпустки". У відповідності до якого термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний 15-денний ліміт для таких відпусток, які надаються за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 26 Закону "Про відпустки".] Міністерство соціальної політики України у [https://vk24.ua/regulations_and_jurisprudence/listi/vidpustki/list-ministerstva-socialnoi-politiki-ukraini-vid-29-kvitnya-2016-r-no-24313116-16 листі від 29 квітня 2016 року № 243/13/116-16] роз’яснює, що роботодавці за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові трудові та соціально-побутові пільги для працівників, зокрема, інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі.

== Альтернативні варіанти для працівника і роботодавця ==
Крім відпустки батьки дітей до 14 років на період оголошення карантину можуть скористатися іншими правами і гарантіями, а саме:
* використати щорічну відпустку, а також додаткову соціальну відпустку;
* оформити листок непрацездатності в разі, якщо дитина захворіла в період карантину;
* оформити відпустку без збереження заробітної плати, що надається за угодою сторін тривалістю до 15 календарних днів;
* працювати на умовах неповного робочого часу відповідно до статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України];
* перевестись на дистанційну роботу.
[[Категорія:Відпустка]]

Особливості отримання та оплати «лікарняних» на період карантину

2020-07-29T10:45:08Z

Iryna.khodakivska: /* Тривалість виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на період карантину */

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів,що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20#n56 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX]

== '''Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність при карантині''' ==
Відповідно до розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Інструкції Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 N 455] '''на період тимчасового відсторонення від роботи осіб''', робота яких пов'язана з обслуговуванням населення, '''які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями''', у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, '''листок непрацездатності видається інфекціоністом або лікуючим лікарем згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної СЕС.'''

== '''Умови надання лікарняних на період карантину''' ==
'''На період карантину накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби чи перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції''' під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій '''надається допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі''' у формі матеріального забезпечення, '''яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати''' (доходу)(п.5, 51 частини 1 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]). 

== Тривалість виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на період карантину ==
'''Допомога''' по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, '''виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності''' або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. '''Оплата перших п’яти днів''' тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, '''здійснюється за рахунок коштів роботодавця''' у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. '''Слід зазначити, що тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином''', накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності '''з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини ('''ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]).

У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд оплачує лікарняний лист, починаючи '''з першого дня хвороби''', але не більше 14 календарних днів. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає. 

=== '''Розмір виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на період карантину''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування"], особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності '''виплачується у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу''', за винятком '''медичних працівників,''' яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках '''виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.'''

== '''Див.також''' ==
* [[Допомога по тимчасовій непрацездатності]]
* [[Допомога по тимчасовій непрацездатності учасникам ООС (АТО)]] 
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину

2020-06-29T13:33:39Z

Iryna.khodakivska: /* Самоізоляція */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#n192 Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13 березня 2020 року № 663 « Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19»]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-25022020--521-pro-vnesennja-zmini-do-pereliku-osoblivo-nebezpechnih-nebezpechnih-infekcijnih-ta-parazitarnih-hvorob-ljudini-i-nosijstva-zbudnikiv-cih-hvorob Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 25 лютого 2020 року № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб»]

== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 49 [https://moz.gov.ua/uploads/3/18478-dn_20200124_185_dod_rek.pdf Конституції України] кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] '''особливо небезпечні інфекційні хвороби''' - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

== Рекомендації під час карантину, введеного у зв’язку з коронавірусом COVID-19 ==
'''Карантин''' - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

[https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-25022020--521-pro-vnesennja-zmini-do-pereliku-osoblivo-nebezpechnih-nebezpechnih-infekcijnih-ta-parazitarnih-hvorob-ljudini-i-nosijstva-zbudnikiv-cih-hvorob Наказом Міністерства охорони здоров’я від 25 лютого 2020 року №521«Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб»] коронавірус COVID-19 внесено до списку особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані:
* вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
* виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
* проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.

== Стаціонарне лікування та/або самоізоляція під час карантину ==
Відповідно до статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних закладів охорони здоров'я чи наукових установ.

Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах охорони здоров'я та наукових установах установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

[https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 березня 2020 року № 663 « Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19»]затверджено [https://moz.gov.ua/uploads/3/19523-labcentri.pdf Рекомендації щодо дій державних установ обласних та Київського міського лабораторних (у тому числі на всіх видах транспорту) центрів Міністерства охорони здоров’я України при виявленні особи, яка відповідає визначенню випадку COVID-19], [https://moz.gov.ua/uploads/3/19525-punkt_3_nakazu_standarti_mp.pdf Стандарти медичної допомоги COVID-19] та [https://moz.gov.ua/uploads/3/19528-punkt_4_nakazu_standart_fp.pdf Стандарт фармацевтичної допомоги].

Відповідно до статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»] особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними інфекційними хворобами або є носіями збудників цих хвороб, відсторонюються від роботи та іншої діяльності, якщо вона може призвести до поширення таких хвороб. Вони підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з коштів соціального страхування в порядку, що встановлюється законодавством. Такі особи визнаються тимчасово чи постійно непридатними за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, внаслідок якої може створюватися підвищена небезпека для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи.

Особи, хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, - обов'язковому медичному нагляду і карантину в установленому порядку.

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань, умови визнання особи хворою на інфекційну хворобу або носієм збудника інфекційної хвороби, протиепідемічні і карантинні правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»]визначено, що Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

== Самоізоляція ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#n192 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392] самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19. 
Обов’язковій самоізоляції підлягають:
* особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
* особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом COVID-19 в легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
* особи, які не підлягають обсервації у зв’язку з наданням згоди на самоізоляцію з використанням електронного сервісу “Дій вдома” Єдиного державного веб-порталу електронних послуг до перетину державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них;
* особи, які досягли 60-річного віку, крім державних службовців і працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, суддів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, учасників та осіб, залучених до організації та проведення спортивних заходів, навчально-тренувального процесу, представників професійних спортивних клубів, а також осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які:
# провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, у сферах інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, оборонній промисловості;
# надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;
# є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;
# включені до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
# є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.

=== Строк самоізоляції ===
Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19. 

Строк самоізоляції становить 14 днів для осіб, які:
* мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту з хворим;
* здійснили перетин державного кордону або перетин контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї та дали згоду на самоізоляцію з використанням системи через мобільний додаток, з моменту перетину державного кордону або перетину контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Зобов’язання щодо самоізоляції припиняється автоматично після закінчення строку самоізоляції. 

=== Контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції ===
Особи, які потребують самоізоляції, зобов’язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають. 
Поточний контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції здійснюється за вибором особи в один із таких способів:
* працівниками Національної поліції, Національної гвардії відповідно до внутрішнього порядку заходів з контролю за самоізоляцією, державних установ епідеміологічного профілю МОЗ, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами;
* за допомогою системи через мобільний додаток.

Особа вважається такою, що обрала здійснення контролю за допомогою системи через мобільний додаток, з моменту авторизації в ньому. До моменту авторизації поточний контроль здійснюється працівниками Національної поліції, Національної гвардії, державними установами епідеміологічного профілю МОЗ, посадовими особами уповноважених органами місцевого самоврядування.
Поточний контроль за додержанням умов самоізоляції з використанням мобільного додатка здійснюється за допомогою сукупності інформації, зокрема перевірки відповідності фотографії обличчя особи еталонній фотографії, зробленій під час встановлення мобільного додатка, та геолокації мобільного телефона в момент фотографування.

Після встановлення мобільного додатка в будь-який час протягом доби особа отримує повідомлення (push-повідомлення). У разі отримання повідомлення особа повинна протягом 15 хвилин за допомогою мобільного додатка зробити фото свого обличчя.

У разі невідповідності геолокації або фотографії, відсутності зв’язку з мобільним додатком, видалення, встановлення обмежень щодо передачі інформації за допомогою мобільного додатка до органів Національної поліції надсилається повідомлення про випадок порушення умов самоізоляції. Надсилання повідомлення є підставою для подальшого здійснення органами Національної поліції, Національної гвардії контролю за додержанням зобов’язання щодо самоізоляції.

Надсилання повідомлення до органів Національної поліції не може бути окремою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.

== Обов’язкова госпіталізація до обсерваторів (ізоляторів) ==
'''Підставами для обсервації особи є:'''
* заява особи про добровільну обсервацію у зв’язку з неможливістю дотримання вимог самоізоляції;
* порушення двічі особою умов самоізоляції;
* відмова особи, яка мала контакт із хворими або має ознаки інфікування COVID-19, від медичного обстеження за направленням лікуючого лікаря;
* перетин державного кордону особою (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою);
* перетин державного кордону особою, яка прибула з держави або є громадянином (підданим) держави із значним поширенням COVID-19 (крім осіб, які є громадянинами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 та не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів або прямують територією України транзитом та мають документи, що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб, працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїздних і локомотивних бригад, учасників зовнішнього незалежного оцінювання разом з однією особою, що супроводжує кожного з них, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою).

Механізм організації роботи місць обсервації та обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#n192 Порядку проведення обов’язкової обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392].

== Відповідальність за відмову від лікування/самоізоляції ==
Відмова від госпіталізації хворого з підозрою на коронавірус та відмова від ізоляції осіб, якщо вони мали контакт з хворими на коронавірус та самовільне залишення місця обсервації особою, яка може бути інфікована коронавірусною хворобою COVID-19 розцінюється як порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX] та статті 44 (3) Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, -

♦ тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

''Якщо особа,яка мала контакт з хворим на коронавірус порушила умови ізоляції'', що спричинило або могло спричинити поширення захворювання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX] та статті 325 Кримінального кодексу України про порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням:

1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -

♦ карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

♦ караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
[[Категорія:Конституційне право|Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину

2020-06-29T13:26:04Z

Iryna.khodakivska: /* Самоізоляція */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#n192 Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13 березня 2020 року № 663 « Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19»]
* [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-25022020--521-pro-vnesennja-zmini-do-pereliku-osoblivo-nebezpechnih-nebezpechnih-infekcijnih-ta-parazitarnih-hvorob-ljudini-i-nosijstva-zbudnikiv-cih-hvorob Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 25 лютого 2020 року № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб»]

== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 49 [https://moz.gov.ua/uploads/3/18478-dn_20200124_185_dod_rek.pdf Конституції України] кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] '''особливо небезпечні інфекційні хвороби''' - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

== Рекомендації під час карантину, введеного у зв’язку з коронавірусом COVID-19 ==
'''Карантин''' - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

[https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-25022020--521-pro-vnesennja-zmini-do-pereliku-osoblivo-nebezpechnih-nebezpechnih-infekcijnih-ta-parazitarnih-hvorob-ljudini-i-nosijstva-zbudnikiv-cih-hvorob Наказом Міністерства охорони здоров’я від 25 лютого 2020 року №521«Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб»] коронавірус COVID-19 внесено до списку особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані:
* вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
* виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
* проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.

== Стаціонарне лікування та/або самоізоляція під час карантину ==
Відповідно до статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних закладів охорони здоров'я чи наукових установ.

Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах охорони здоров'я та наукових установах установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

[https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-13032020--663-pro-optimizaciju-zahodiv-schodo-nedopuschennja-zanesennja-i-poshirennja-na-teritorii-ukraini-vipadkiv-covid-19 Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 березня 2020 року № 663 « Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19»]затверджено [https://moz.gov.ua/uploads/3/19523-labcentri.pdf Рекомендації щодо дій державних установ обласних та Київського міського лабораторних (у тому числі на всіх видах транспорту) центрів Міністерства охорони здоров’я України при виявленні особи, яка відповідає визначенню випадку COVID-19], [https://moz.gov.ua/uploads/3/19525-punkt_3_nakazu_standarti_mp.pdf Стандарти медичної допомоги COVID-19] та [https://moz.gov.ua/uploads/3/19528-punkt_4_nakazu_standart_fp.pdf Стандарт фармацевтичної допомоги].

Відповідно до статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»] особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними інфекційними хворобами або є носіями збудників цих хвороб, відсторонюються від роботи та іншої діяльності, якщо вона може призвести до поширення таких хвороб. Вони підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з коштів соціального страхування в порядку, що встановлюється законодавством. Такі особи визнаються тимчасово чи постійно непридатними за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, внаслідок якої може створюватися підвищена небезпека для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи.

Особи, хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, - обов'язковому медичному нагляду і карантину в установленому порядку.

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань, умови визнання особи хворою на інфекційну хворобу або носієм збудника інфекційної хвороби, протиепідемічні і карантинні правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»]визначено, що Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

== Самоізоляція ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#n192 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392] самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19. 
Обов’язковій самоізоляції підлягають:
* особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
* особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом COVID-19 в легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
* особи, які не підлягають обсервації у зв’язку з наданням згоди на самоізоляцію з використанням електронного сервісу “Дій вдома” Єдиного державного веб-порталу електронних послуг до перетину державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них;
* особи, які досягли 60-річного віку, крім державних службовців і працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, суддів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, учасників та осіб, залучених до організації та проведення спортивних заходів, навчально-тренувального процесу, представників професійних спортивних клубів, а також осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які: 1) провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, у сферах інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, оборонній промисловості; 2)надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я; 3) є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню; 4) включені до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; 5) є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.

=== Строк самоізоляції ===
Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19. 

Строк самоізоляції становить 14 днів для осіб, які:
* мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту з хворим;
* здійснили перетин державного кордону або перетин контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї та дали згоду на самоізоляцію з використанням системи через мобільний додаток, з моменту перетину державного кордону або перетину контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Зобов’язання щодо самоізоляції припиняється автоматично після закінчення строку самоізоляції. 

=== Контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції ===
Особи, які потребують самоізоляції, зобов’язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають. 
Поточний контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції здійснюється за вибором особи в один із таких способів:
* працівниками Національної поліції, Національної гвардії відповідно до внутрішнього порядку заходів з контролю за самоізоляцією, державних установ епідеміологічного профілю МОЗ, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами;
* за допомогою системи через мобільний додаток.

Особа вважається такою, що обрала здійснення контролю за допомогою системи через мобільний додаток, з моменту авторизації в ньому. До моменту авторизації поточний контроль здійснюється працівниками Національної поліції, Національної гвардії, державними установами епідеміологічного профілю МОЗ, посадовими особами уповноважених органами місцевого самоврядування.
Поточний контроль за додержанням умов самоізоляції з використанням мобільного додатка здійснюється за допомогою сукупності інформації, зокрема перевірки відповідності фотографії обличчя особи еталонній фотографії, зробленій під час встановлення мобільного додатка, та геолокації мобільного телефона в момент фотографування.

Після встановлення мобільного додатка в будь-який час протягом доби особа отримує повідомлення (push-повідомлення). У разі отримання повідомлення особа повинна протягом 15 хвилин за допомогою мобільного додатка зробити фото свого обличчя.

У разі невідповідності геолокації або фотографії, відсутності зв’язку з мобільним додатком, видалення, встановлення обмежень щодо передачі інформації за допомогою мобільного додатка до органів Національної поліції надсилається повідомлення про випадок порушення умов самоізоляції. Надсилання повідомлення є підставою для подальшого здійснення органами Національної поліції, Національної гвардії контролю за додержанням зобов’язання щодо самоізоляції.

Надсилання повідомлення до органів Національної поліції не може бути окремою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.

== Обов’язкова госпіталізація до обсерваторів (ізоляторів) ==
'''Підставами для обсервації особи є:'''
* заява особи про добровільну обсервацію у зв’язку з неможливістю дотримання вимог самоізоляції;
* порушення двічі особою умов самоізоляції;
* відмова особи, яка мала контакт із хворими або має ознаки інфікування COVID-19, від медичного обстеження за направленням лікуючого лікаря;
* перетин державного кордону особою (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою);
* перетин державного кордону особою, яка прибула з держави або є громадянином (підданим) держави із значним поширенням COVID-19 (крім осіб, які є громадянинами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 та не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів або прямують територією України транзитом та мають документи, що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб, працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїздних і локомотивних бригад, учасників зовнішнього незалежного оцінювання разом з однією особою, що супроводжує кожного з них, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою).

Механізм організації роботи місць обсервації та обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF#n192 Порядку проведення обов’язкової обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392].

== Відповідальність за відмову від лікування/самоізоляції ==
Відмова від госпіталізації хворого з підозрою на коронавірус та відмова від ізоляції осіб, якщо вони мали контакт з хворими на коронавірус та самовільне залишення місця обсервації особою, яка може бути інфікована коронавірусною хворобою COVID-19 розцінюється як порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX] та статті 44 (3) Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, -

♦ тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

''Якщо особа,яка мала контакт з хворим на коронавірус порушила умови ізоляції'', що спричинило або могло спричинити поширення захворювання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX] та статті 325 Кримінального кодексу України про порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням:

1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -

♦ карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

♦ караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
[[Категорія:Конституційне право|Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Особливості виплати заробітної плати особі, яка знаходиться на самоізоляції

2020-06-01T12:41:13Z

Iryna.khodakivska: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 533-IX]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Наказ МОЗ України від 13.11.2001 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-20 Наказ МОЗ України від 27.04.2020 року №963 «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян»]

== Самоізоляція, як страховий випадок ==
Перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення Фондом соціального страхування України, був розширений на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення Covid-19 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20 Законом України “''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавирусной хвороби (Covid-19)''“, ухваленого 17 березня 2020 року.]

''Самоізоляція'' передусім означає, що особа впродовж щонайменше 14 днів уникає будь-яких контактів з іншими людьми, щоб зменшити ризик зараження. Неприпустимі контакти віч-на-віч ближче ніж 1,5 метри та довше 15 хвилин. Єдиний виняток – звернення по медичну допомогу. При будь-яких симптомах хвороби людина має зателефонувати своєму сімейному лікареві і дотримувати подальших рекомендацій.

==== ''Для кого потрібна самоізоляція?'' ====
* якщо ви очікуєте результатів тесту на коронавірус Covid-19;
* якщо ви близько контактували з особами, що заразилися Covid-19;
* якщо ви нещодавно повернулися з Китайської Народної Республіки, Італії, Ірану або інших країн, де реєструються випадки захворювання і про які повідомляється на веб-сайті МОЗ України.
''Ті, хто йде на обов’язкову добровільну самоізоляцію, підписують інформовану згоду на це.''
[[Файл:Оплата праці на самоізоляції.jpg|міні]]

== Лікарняний під час самоізоляції ==
Особливий порядок видачі листків непрацездатності під час карантину передбачено розділом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.]

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Відповідно до розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 5 Інструкції] право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язано з ризиком поширення інфекційних хвороб.

Незалежно від впровадження карантину допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до повного одужання.

У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд оплачує лікарняний лист, починаючи з першого дня хвороби, але не більше 14 календарних днів. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає.

Працівникам на період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров'я, а також і на самоізоляції під контролем у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби будуть виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Відповідно до наказу [https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-27042020--963-pro-zatverdzhennja-zmin-do-instrukcii-pro-porjadok-vidachi-dokumentiv-scho-zasvidchujut-timchasovu-nepracezdatnist-gromadjan МОЗ України від 27.04.2020 року №963] на період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацією та ліквідацією її спалахів та епідемій в Україні, відкриття листків непрацездатності може здійснюватися лікарем, що надає первинну медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою засобів телефонного зв’язку або інтернет-телефонії з обов’язковим відповідним записом у медичній карті амбулаторного хворого.

Водночас, на період тимчасового відсторонення від роботи осіб, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за згодою на іншу роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, листок непрацездатності видається лікарем-інфекціоністом або лікуючим лікарем на підставі результатів досліджень лабораторних центрів Міністерства охорони здоров’я України.

На період перебування застрахованої особи в самоізоляції, обсервації, в тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до [https://dn.gov.ua/ua/news/kabinet-ministriv-ukrayini-postanova-vid-11-bereznya-2020-r-211-pro-zapobigannya-poshirennyu-na-teritoriyi-ukrayini-koronavirusu-covid-19 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»], крім хворих осіб, листок непрацездатності видається лікуючим лікарем на строк, визначений законодавством та галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я».
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Трудове право]]

Звернення до суду: окреме провадження

2020-04-29T10:54:51Z

Iryna.khodakivska: /* Вартість */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]

== Справи, які розглядаються в порядку окремого провадження ==
'''Окреме провадження''' - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із статтею 293 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
# обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
# надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
# визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
# усиновлення;
# встановлення фактів, що мають юридичне значення;
# відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
# передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
# визнання спадщини відумерлою;
# надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
# примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
# розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

==== Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення ====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8371 ч.1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України] суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

== Особливості справ окремого провадження: ==
* заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право; суд може вирішувати тільки спір про факт, про стан);
* мета судового розгляду – встановлення наявності або відсутності факту;
* факт, що встановлюється судом, повинен мати юридичне значення;
* справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову);
* закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть бути заявниками (статті 296, 301, 320, 329 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]);
* немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред’явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо);
* справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

== В яких випадках справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження ==
У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (''частина шоста статті 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

== Учасники окремого провадження ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи (''частина четверта статті 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Заявником є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення обставин, необхідних для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Коло заявників, як правило, визначається нормами цивільного процесуального права, які регулюють порядок розгляду тієї чи іншої справи окремого провадження (''статті 296, 301, 320, 329 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

== Куди звернутися ==
Справи окремого провадження розглядаються '''районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами'''.

== Строк звернення ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] встановлює для деяких категорій справ окремого провадження строк подання заяв до суду, зокрема:
{| class="wikitable"
|-
| Заява про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку|| протягом 24-х годин у випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів (''частина четверта статті 340 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'')
|-
| Заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу || протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму (''частина друга статті 344 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'')
|}

== До якого суду звернутися (підсудність справи) ==
{| class="wikitable"
|-
! Вид підсудності !! Категорія справи !! Який суд розглядає
|-
| rowspan="8" | Виключна підсудність || Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи || За місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу
|-
| Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності|| За місцем проживання неповнолітньої особи, яка досягла 16-річного віку
|-
| Справи про усиновлення|| За місцем проживання дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування
|-
| Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення|| За місцем проживання заявника
|-
| Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність|| За місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади
|-
| Справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку:
* заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку;
* заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги
|| За місцем проживання особи
|-
|
* заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації;
* заява про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку

||За місцезнаходженням зазначеного закладу
|-
| Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб|| За місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу
|-
| rowspan="4" | Альтернативна підсудність|| Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою|| За місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна
|-
| Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселіиклад || За місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем
|-
| Справи про визнання спадщини відумерлою|| За місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини
|-
| Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу|| За місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або за місцем виявлення такого хворого
|-
|}

== Форма і зміст заяви ==
Заява, яка подається в порядку окремого провадження повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим для тієї чи іншої справи окремого провадження (''статті 297, 302, 306, 311, 318, 321, 330, 335, 340, 344, 348 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

== Вартість ==
За подання заяви особа сплачує [http://court.gov.ua/sudytax/ судовий збір у розмірі], передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статтею 4 Закону України «Про судовий збір»].

Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави (''частина друга статті 299 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

Крім того, до заяви додаються документи, що підтверджують оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

 3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

 4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

 5) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

== Строки розгляду справи судом ==
Для деяких категорій справ окремого провадження встановлені '''спеціальні строки''' їх розгляду, зокрема:

{| class="wikitable"
|-
! № з/п !! Категорія справи !! Строк розгляду судом
|-
| rowspan="4" | 1.|| Справа про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку: ||
|-
| заява про госпіталізацію особи до психіатричного закладу|| протягом 24 годин з дня надходження заяви
|-
| заява про психіатричний огляд|| протягом 3 днів з дня надходження заяви
|-
| заява про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації|| протягом 10 днів з дня надходження заяви
|-
| 2. || Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації || не пізніше 24 годин після відкриття провадження у справі
|-
| 3. || Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю|| у 5-денний строк з дня надходження заяви
|-
|}

== Порядок розгляду справ окремого провадження ==
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити учасникам справи їхні права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи. 

З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. 

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. 

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. 

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 

Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди. 

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. 

При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. 

У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

== Порядок оскарження ==
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційній інстанції протягом '''30 днів''', а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційній інстанції протягом '''30 днів''' з дня проголошення рішенням апеляційного суду, шляхом подання касаційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди‎]]

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T13:06:57Z

Iryna.khodakivska:

== '''Нормативна база.''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]

== '''Добросовісний набувач.''' ==
'''Добросовісний набувач''' — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

== '''Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 388 ЦК України] характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

·було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

·було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

·вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

== '''Визначення поняття добросовісності у власності на майно.''' ==
Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Витребування майна власником у всіх без виключення випадках могло б значною мірою ускладнити цивільний обіг, так як тоді будь-який набувач виявився б під загрозою втрати отриманого майна. Тому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.88 ЦК України], щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

== '''Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.''' ==
У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

'''''Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.'''''

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 388 ЦК України], передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 389 ЦК України] від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери на пред'явника.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до статті 390 ЦК України] власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

== '''Що має право вимагати від власника майна добросовісний набувач.''' ==
Добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо)

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

== '''Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача'''. ==
[[Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)|Віндикаційний позов]] – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.387 ЦК України]).

''Позивачем'' у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 388 ЦК України].

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T12:09:23Z

Iryna.khodakivska: Сторінка очищена

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T11:44:00Z

Iryna.khodakivska: Замінено вміст на «Категорія:Інші питання цивільного права {{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісн...»

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T11:28:01Z

Iryna.khodakivska:

<blockquote></blockquote>''' Зміст'''
# '''[[Що таке добросовісний набувач.|Нормативна база.]]'''
# '''Що таке добросовісний набувач.'''
# '''Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''
# '''Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''
# '''Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''
# '''Що має право вимагати добросовісний набувач від власника майна.'''
# '''Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача.'''
'''1. Нормативна база.'''

'''Що таке добросовісний набувач.'''

'''2. Добросовісний набувач''' — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

Стаття 388 ЦК України характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

·було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

·було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

·вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

'''3. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Витребування майна власником у всіх без виключення випадках могло б значною мірою ускладнити цивільний обіг, так як тоді будь-який набувач виявився б під загрозою втрати отриманого майна. Тому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст.88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

'''''Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.'''''

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до статті 389 ЦК України від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери на пред'явника.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

'''6. Що має право вимагати від власника майна добросовісний набувач'''

Добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо)

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача'''

Віндикаційний позов – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

''Позивачем'' у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених ст. 388 ЦК України.

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T11:24:05Z

Iryna.khodakivska:

<blockquote></blockquote>''' Зміст'''<blockquote>'''1. Нормативна база.'''</blockquote>'''2. Що таке добросовісний набувач.'''

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

'''4. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

'''6. Що має право вимагати добросовісний набувач від власника майна.'''

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача.'''

'''1. Нормативна база.'''

Конституція України

Цивільний кодекс

'''2. Добросовісний набувач''' — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

Стаття 388 ЦК України характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

·було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

·було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

·вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

'''3. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Витребування майна власником у всіх без виключення випадках могло б значною мірою ускладнити цивільний обіг, так як тоді будь-який набувач виявився б під загрозою втрати отриманого майна. Тому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст.88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

'''''Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.'''''

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до статті 389 ЦК України від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери на пред'явника.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

'''6. Що має право вимагати від власника майна добросовісний набувач'''

Добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо)

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача'''

Віндикаційний позов – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

''Позивачем'' у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених ст. 388 ЦК України.

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

Користувач:Iryna.khodakivska

2020-03-31T10:47:15Z

Iryna.khodakivska: Iryna.khodakivska перейменував сторінку з Користувач:Iryna.khodakivska на Витребування майна від добросовісного набувача

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Витребування майна від добросовісного набувача]]

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T10:47:15Z

'''Тема: Витребування майна від добросовісного набувача'''

''' Зміст'''

'''1. Нормативна база.'''

'''2. Що таке добросовісний набувач.'''

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

'''4. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

'''6. Що має право вимагати добросовісний набувач від власника майна.'''

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача.'''

'''1. Нормативна база.'''

Конституція України

Цивільний кодекс

''' 2. Добросовісний набувач''' — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

Стаття 388 ЦК України характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

·було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

·було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

·вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

'''3. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Витребування майна власником у всіх без виключення випадках могло б значною мірою ускладнити цивільний обіг, так як тоді будь-який набувач виявився б під загрозою втрати отриманого майна. Тому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст.88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

'''''Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.'''''

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до статті 389 ЦК України від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери на пред'явника.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

'''6. Що має право вимагати від власника майна добросовісний набувач'''

Добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо)

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача'''

Віндикаційний позов – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

''Позивачем'' у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених ст. 388 ЦК України.

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T10:41:17Z

Iryna.khodakivska:

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T10:39:27Z

Iryna.khodakivska:

'''Тема: Витребування майна від добросовісного набувача'''

''' Зміст'''

'''1. Нормативна база.'''

'''2. Що таке добросовісний набувач.'''

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

'''4. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

'''6. Що має право вимагати добросовісний набувач від власника майна.'''

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача.'''

'''1. Нормативна база.'''

Конституція України

Цивільний кодекс

''' 2. Добросовісний набувач''' — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

Стаття 388 ЦК України характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

·було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

·було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

·вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

'''3. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Витребування майна власником у всіх без виключення випадках могло б значною мірою ускладнити цивільний обіг, так як тоді будь-який набувач виявився б під загрозою втрати отриманого майна. Тому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст.88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

'''''Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.'''''

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до статті 389 ЦК України від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери на пред'явника.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

'''6. Що має право вимагати від власника майна добросовісний набувач'''

Добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо)

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача'''

Віндикаційний позов – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

''Позивачем'' у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених ст. 388 ЦК України.

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Витребування майна від добросовісного набувача]]
{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

Категорія:Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T10:36:49Z

Iryna.khodakivska: Створити порожню сторінку

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T10:35:50Z

Iryna.khodakivska:

'''Тема: Витребування майна від добросовісного набувача'''

''' Зміст'''

'''1. Нормативна база.'''

'''2. Що таке добросовісний набувач.'''

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

'''4. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

'''6. Що має право вимагати добросовісний набувач від власника майна.'''

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача.'''

'''1. Нормативна база.'''

Конституція України

Цивільний кодекс

''' 2. Добросовісний набувач''' — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

'''3. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.'''

Стаття 388 ЦК України характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

·було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

·було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

·вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

'''3. Визначення поняття добросовісності у власності на майно.'''

Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Витребування майна власником у всіх без виключення випадках могло б значною мірою ускладнити цивільний обіг, так як тоді будь-який набувач виявився б під загрозою втрати отриманого майна. Тому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст.88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

'''5. Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.'''

У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

'''''Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.'''''

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до статті 389 ЦК України від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери на пред'явника.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

'''6. Що має право вимагати від власника майна добросовісний набувач'''

Добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо)

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

'''7. Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача'''

Віндикаційний позов – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

''Позивачем'' у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених ст. 388 ЦК України.

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Витребування майна від добросовісного набувача]]

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T10:33:08Z

Iryna.khodakivska:

Витребування майна від добросовісного набувача

2020-03-31T10:30:28Z

Iryna.khodakivska: Створена сторінка: Витребування майна від добросовісного набувача

Витребування майна від добросовісного набувача

Категорія:Інші питання цивільного права

2020-03-31T10:29:19Z

Iryna.khodakivska:

[[Категорія:Цивільне право]]
__ОБОВ_ЗМІСТ__

Категорія:Інші питання цивільного права

2020-03-31T10:25:14Z

Iryna.khodakivska:

[[Категорія:Цивільне право]]
__ОБОВ_ЗМІСТ__

{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

Категорія:Інші питання цивільного права

2020-03-31T10:24:17Z

Iryna.khodakivska: Витребування майна від добросовісного набувача

[[Категорія:Цивільне право]]
__ОБОВ_ЗМІСТ__

{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

'''Витребування майна від добросовісного набувача'''

Категорія:Інші питання цивільного права

2020-03-31T10:20:56Z

Iryna.khodakivska: Витребування майна від добросовісного набувача

[[Категорія:Цивільне право]]
__ОБОВ_ЗМІСТ__

{{DEFAULTSORT:Витребування майна від добросовісного набувача}}

Категорія:Інші питання цивільного права

2020-03-31T10:19:34Z

Iryna.khodakivska: Витребування майна від добросовісного набувача

[[Категорія:Цивільне право]]
__ОБОВ_ЗМІСТ__

Категорія:Інші питання цивільного права

2020-03-31T10:16:11Z

Iryna.khodakivska:

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Витребування майна від добросовісного набувача]]
__ОБОВ_ЗМІСТ__

Категорія:Право власності на майно

2020-03-31T10:06:54Z

Iryna.khodakivska: Скасування редагування № 18349 користувача Iryna.khodakivska (обговорення)

Категорія:Право власності на майно

2020-03-31T10:00:00Z

Iryna.khodakivska:

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Категорія:Право власності на майно

2020-03-31T09:58:28Z

Iryna.khodakivska:

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
Витребування майна від добросовісного набувача

'''Витребування майна від добросовісного набувача'''