WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Зміна складу угідь в межах одного виду цільового призначення земельної ділянки

2026-04-10T08:33:42Z

Iryna.bevz: /* Що таке угіддя? */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]
== Що таке угіддя? ==
Земельні угіддя - це ділянки землі, що систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей, які відрізняються за природно-історичними ознаками. Головною ознакою, що покладена в основну розділення окремих видів угідь є характер їх використання. При цьому класифікація угідь проводиться з урахуванням основного призначення і систематичного використання окремих ділянок землі для певних виробничих цілей.
== Які є види угідь? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#n9 Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051]визначено перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) , а саме:

'''Рілля -''' включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

'''Рослинний покрив земель і ґрунти''' - включає землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, обслуговування сільського господарства.

'''Землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом або з трав’янистим рослинним покривом природного походження''' - включає незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю або вкрита трав’янистим рослинним покривом природного походження.

'''Чагарникова рослинність природного походження''' - включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев'янистих кущових рослин.

'''Ліси та інші лісовкриті землі''' - включає земельні лісові ділянки та інші лісовкриті землі незалежно від того, на яких землях за основним цільовим призначенням вони розміщені Група не включає зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів та інших лісовкритих земель; господарські будівлі і двори, господарські шляхи і прогони на сільськогосподарських угіддях, болота, води, а також сільськогосподарські угіддя, які розміщені у таких лісах.

'''Води''' - включає частину національної території, покриту поверхневими водами (природні і штучні водойми), що входять до складу природних ланок кругообігу води, яка обмежена лінією узбережжя.

'''Землі під житловою забудовою''' - включає землі під житловими будинками з прибудинковими територіями, господарськими будівлями і спорудами; земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, під гуртожитками Група не включає готелі та інші заклади для короткострокового проживання (будинки для приїжджих тощо); землі, які зайняті будинками відпочинку, кемпінгами, пансіонатами тощо, тобто ті, які призначені для відпочинку або проведення відпусток.

'''Землі під громадською забудовою''' - включає землі, які використовуються для державного управління (включаючи оборонні потреби), освіти, охорони здоров'я, релігійних організацій, спорту та соціальної допомоги, колективних, громадських та особистих послуг, діяльності екстериторіальних організацій і органів, а також землі, які використовуються головним чином комерційними, торговими і відповідними службами - торговими центрами, банками, ремонтними майстернями, готелями, ресторанами, барами, їдальнями, торговими складами тощо та будівлями органів управління ними.

'''Землі, які використовуються для транспорту''' - включає землі державних залізниць, автомобільних шляхів, наземних споруд трубопроводів; території річкових, морських портів та аеропортів; землі, на яких розміщені залізничні станції та автостанції, склади для обладнання і ремонтні майстерні та інші території, потрібні для забезпечення розміщення відповідної інфраструктури, а також земельні ділянки гаражно-будівельних кооперативів, некомерційні автостоянки. Лісосмуги вздовж доріг та інші вкриті лісовою рослинністю землі потрібно зараховувати до категорії земель за видами земельних угідь "ліси та інші вкриті лісовою рослинністю землі", водні акваторії портів - до категорії земель "води". Група не включає водні шляхи.

'''Землі, які використовуються для технічної інфраструктури''' - включає землі, які використовуються для технічних споруд, що призначені для виробництва та розподілу палива, електроенергії, водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, очищення та ліквідації відходів, очищення стічних вод і відповідних видів діяльності; розміщення газоналивних станцій, гідроспоруд, будівель та споруд зв’язку та об’єктів альтернативної енергетики, а також землі, які використовуються для відповідних установ, інших будівель і споруд обслуговування; території, необхідні для функціонування такої технічної інфраструктури, призначеної для виробництва електроенергії виключно для мереж електропередачі високої напруги (атомні та теплові електростанції, гідроелектростанції, електропідстанції лінії електропередач високої напруги).

'''Землі під промисловою забудовою''' - Група включає землі, на яких провадяться головним чином промислові види діяльності, з усіма допоміжними територіями, зокрема очисні споруди, стоянки, складські площадки, території закладів управління тощо. Включаються також землі будівельних організацій та підприємств, землі з господарськими дворами та будівлями, окремо розташованими, які не входять в межі населених пунктів, а також під господарськими дворами держлісгоспів (склади лісоматеріалів, пилорами тощо). Група не включає території портів і їх складських приміщень, навіть якщо вони є частинами промислових об'єктів, а також землі, які використовуються для відкритих розробок, шахт, кар'єрів і відповідних споруд та інфраструктури.

'''Землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво на яких не розпочато).'''

'''Землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами''' - включає землі, зайняті тваринницькими фермами, тракторними станціями, літніми таборами, землі, забудовані іншими будівлями і дворами сільськогосподарського призначення. Також включаються землі під будівлями і дворами загального користування садівничих, дачних кооперативів.

'''Землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення''' - включає (крім спортивних споруд) землі під санаторно-курортними організаціями, кемпінгами, турбазами, пансіонатами, будинками відпочинку, таборами відпочинку тощо.

'''Землі під об'єктами та спорудами спеціального призначення''' - включає землі під військовими базами, об'єктами, фортецями, фортами укріплення, кладовищами, меморіальними комплексами та пам'ятниками, крематоріями, скотомогильниками, землі, які перебувають у стадії меліоративного освоєння та відновлення родючості ґрунтів.
== Як змінити вид угідь?==
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об’єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n261 абзац четвертий частини другої статті 20 Земельного кодексу України]).

Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) забезпечення виконання зобов’язання з відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text:~:text=%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%20%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0. частина восьма статті 20 Земельного кодексу України]).

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі:

* якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально);
* якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування;
* зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1501 частини першої статті 150 Земельного кодексу України], - з Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n261 частина сьома статті 20 Земельного кодексу України] ).

Зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов’язаних із веденням лісового господарства, допускається виключно у разі:

* розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією;
* розміщення об’єктів промисловості, енергетики (у тому числі технологічної інфраструктури об’єктів енергетики) на землях, визначених пунктом "а" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1501 частини першої статті 150 Земельного кодексу України];
* відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, визначених пунктами "а" і "б" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1501 частини першої статті 150 Земельного кодексу України], до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення;
* віднесення земельних ділянок до земель оборони і використання їх для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, а також для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
* реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n261 частина дев'ята статті 20 Земельного кодексу України]).

Зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки несільськогосподарського призначення з віднесенням такої земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, власником якої є особа, яка відповідно до положень Земельного кодексу України не може набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, така земельна ділянка підлягає відчуженню протягом одного року з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про змінене цільове призначення земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8+%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w2_3:~:text=11.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8. частина одинадцята статті 20 Земельного кодексу України]).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної власності, які після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму забезпечення землями сил оборони" були віднесені до земель оборони внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок особливо цінних земель, земельних лісових ділянок, забороняється. Відомості про зазначену заборону вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель одночасно із внесенням відомостей про віднесення відповідної земельної ділянки до земель оборони ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8+%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#w2_3:~:text=12.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8 частина дванадцята статті 20 Земельного кодексу України].

Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

* на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
* на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), проектів землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розробляються з метою зміни їх цільового призначення, робочих проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель
* на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text:~:text=4.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE,%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97 частина четверта статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр»]).

== Хто має право бути замовником документації із землеустрою? ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.%20%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E стаття 26 Закону України «Про землеустрій»]).

== Хто може бути розробником? ==
Розробниками документації із землеустрою є:
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.%20%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E стаття 26 Закону України «Про землеустрій»]).
Обрати розробника документації із землеустрою можна з переліку, розміщеного на офіційному [https://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ [https://land.gov.ua/index.php/category/napriamy-diialnosti/derzhavna-ekspertyza-sertyfikatsiia-ta-nahliad-u-sferi-zemleustroiu/ «Сертифікація»] та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

Розроблення проєкту землеустрою здійснюється на підставі договору між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

== Які документи подавати розробнику? ==
* документи, що підтверджують площу землеволодіння, землекористування;
* копію агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки;
* матеріали книги історії полів за останні три роки, актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі їх наявності).
== Затвердження проекту землеустрою ==
Затвердження проекту землеустрою здійснюється органами, визначеними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1042 статті 122 Земельного кодексу України], у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186 Земельного кодексу України]. Відбувається воно шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. При зміні цільового призначення земельної ділянки повинні вноситись зміни до Державного земельного кадастру /Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам:

# законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
# документації із землеустрою або містобудівної документації.

== Відповідальність за порушення процедури зміни цільового призначення земельної ділянки ==
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Щодо інших форм відповідальності, то адміністративна може настати за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n319 статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) порушення правил використання земель, що включає, в тому числі, використання земель не за цільовим призначенням, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n357 статтею 55 КУпАП] порушення правил землеустрою, іншими статтями глави VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], якщо порушення порядку використання земель за цільовим призначенням буде поєднане із порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (зокрема, природних об’єктів – лісів, пасовищ, сіножатей тощо).

Кримінальна відповідальність настає лише при встановленні таких складів злочинів, як забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1593 стаття 239 Кримінального кодексу України] , безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1690 стаття 254 Кримінального кодексу України]), незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2043 стаття 298 Кримінального кодексу України]).
[[index.php?title=Категорія:Охорона земель]]

Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників

2025-09-23T08:14:09Z

Iryna.bevz: /* Правовідносини профспілок, які регулює Кодекс законів про працю України */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12 Закон України "Про колективні договори і угоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!'''
З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"](далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] на період дії воєнного стану:

* професійні спілки у межах своєї діяльності повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом] (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]);
*призупиняється дія статті 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] та відповідні норми колективних договорів (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]);
*норми статті 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 Кодексу законів про працю України] не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону).]
|}
== Членство у профспілках ==
'''Професійна спілка (профспілка)''' – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#n12 ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]).

'''Член профспілки''' – особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#n42 ст.6 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]).

Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки,але можуть вступати до профспілок,якщо це передбачено їх статутами.

Членами профспілок можуть бути особи, які:
* працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання;
* у фізичної особи, яка використовує найману працю;
* особи. які забезпечують себе роботою самостійно;
* особи, які навчаються в навчальному закладі.
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.

Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийому до неї здійснюється установчими зборами. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

'''Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці:'''
* осіб, зайнятих творчою діяльністю;
* членів фермерських господарств;
* фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;
* осіб, які навчаються у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
* осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.

Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#n45 ст. 7 Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]).
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==
Метою створення професійної спілки є: здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text '''Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності''']).

Держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників (ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text '''Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності''']).

Професійні спілки, їх об'єднання визнають організації роботодавців, їх об'єднання повноважними представниками роботодавців і захисниками їх законних прав і інтересів, сприяють їх діяльності.

Професійні спілки, їх об'єднання взаємодіють з організаціями роботодавців, їх об'єднаннями на принципах соціального діалогу.

Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому законом.

Професійним спілкам, їх об'єднанням забороняється втручатися у діяльність організацій роботодавців, їх об'єднань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#n90 ст.13 -1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]).

Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n171 ст. 35 ЗУ "Про оплату праці"])'''.'''

== Правовідносини профспілок, які регулює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України] ==
Кодекс законів про працю України покладає '''повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників на професійні спілки.'''

Так, гл. ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] визначено:
* право громадян на об’єднання у професійні спілки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1295 ст. 243]);
* права професійних спілок, їх об’єднань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1299 ст. 244]);
* право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1302 ст. 245]);
* первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1306 ст. 246]);
* повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1311 ст. 247]);
* гарантії діяльності профспілок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1332 ст. 248]);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1341 ст. 249]);
* відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1348 ст. 250]);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1351 ст. 251]);
* гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1351 ст. 252]).
Також ст. 12, 19, 43 та ін. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників.

'''З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до роботодавців з такими позовами:'''

1. про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору;

2. про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору;

3. про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників);

4. про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів;

5. про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні.

Профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#n168 ст. 19 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності")].

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n328 ст.41 Закону України «Про охорону праці»]).

Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників

2025-09-23T08:11:58Z

Iryna.bevz: /* Прововідносини профспілок, які регулує Кодекс законів про працю України */

Додаткова відпустка учасникам бойових дій

2025-09-11T12:04:13Z

Iryna.bevz: /* Вирішення спору в судовому порядку */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1488 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014 Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію"]
== Загальна інформація ==
Статус учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни визначено Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]. Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на «військову» відпустку. Причому неважливо, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Право на таку відпустку передбачене статтею 77-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1488 Кодекс законів про працю України] та статтею 1[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text 6-2 Закону України «Про відпустки»] (далі - Закон про відпустки). 
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text 16-2 Закону України "Про відпустки"] про відпустки учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], мають право на додаткову оплачувану відпустку (далі — додаткова відпустка учасника бойових дій). Тривалість такої відпустки становить '''14 календарних днів на рік'''. '''Зверніть увагу!''' Додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток. Норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Тому, надаючи додаткову відпустку учасника бойових дій, роботодавець зобов’язаний ураховувати деякі особливості:

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 ст.10-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2490-20#Text Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»], інших видів відпусток припиняється, крім:

* відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами;
* відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням)
* відпустки у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії" (п.19 ст.10-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2490-20#Text Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).
== Додаткова відпустка учасника бойових дій: ==
* надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів;
* надається понад щорічні основну та додаткову відпустки;
* має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається;
* початок якої припадає на один рік (наприклад, 2024-й), а закінчення на наступний (2025-й), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2024-й). Тому у 2025 році такий працівник матиме право на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості — 14 календарних днів;
* не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону про відпустки], у тому числі й у зв’язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки учасника бойових дій;
* не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку;
* може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, за наявності документів, що підтверджують право на неї (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).
Окремо зупинимося на наданні такої відпустки новоприйнятому працівнику. Працівник, який змінює місце роботи в поточному році, матиме право на додаткову відпустку за новим місцем роботи за умови, що він не використав її за попереднім місцем роботи. Підтвердженням слугуватиме довідка, видана попереднім роботодавцем.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій — це оплачувана відпустка. Розрахунок суми відпускних проводять згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100], виходячи із заробітку за останні 12 календарних місяців роботи.
== Чи виплачується компенсація за додаткову відпустку? ==
У разі невикористання військовослужбовцями – учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація – це зазначено в пункті 14 статті 10-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».]

Верховний Суд своїм рішенням [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81798649 від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18] зазначає, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.
== Що робити, щоб отримати компенсацію? ==
Під час звільнення написати рапорт за зразком на отримання грошової компенсації до військового комісаріату або на ім’я командира військової частини.

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97..odt Зразок рапорту.]

Якщо рапорт з якихось причин не було подано під час звільнення, особа має право подати до військової частини заяву аналогічного змісту.
== Вирішення спору в судовому порядку ==
У разі отримання письмової відмови військового комісаріату щодо неможливості нарахування та виплатити грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій у добровільному порядку, особа має право звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі ч. 1 ст. 19 КАСУ з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
== Перелік документів необхідних для складання адміністративного позову ==
Для складання обґрунтованого позову необхідно буде мати такий перелік документів, який необхідно буде додати до адміністративного позову:
* лист військового комісаріату, з якого буде вбачаться, що Вам відмовлено в нарахування та виплати належної грошової компенсації відпустки, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів;
* довідка з________ районного військового комісаріату, якою буде підтверджуватися факт та строки проходження Вами служби у Збройних силах України;
* копія витягу з наказу військового комісара ________ районного військового комісаріату від __.___.20__ № __, з якого буде вбачаться, що Вам дійсно не виплатили належну грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку;
* копія військового квитка;
* копія паспорта;
* копія довідки РНОКПП;
* копія посвідчення серія УБД № _____ Управління персоналу штабу військової частини _____ від __.____.20__ р.
[[Файл:Зразок адмін.позов (про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії).docx|міні]]
== Строк звернення до адміністративного суду ==
Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи '''встановлюється шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється '''з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів'''.

У разі подання особою позову '<nowiki/>''після закінчення строків'<nowiki/>''''', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду''', або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, '''позов залишається без руху'''. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ])

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ]) 
Велика Палата Верховного Суду за результатом апеляційного перегляду рішення від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84153019 постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18] дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю: «''…спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком''». Велика Палата Верховного Суду вказала, що «''На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки''».
== Підсудність справи ==
Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом].

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч. 1 статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ])
== Судовий збір ==
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»], позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, як учасник бойових дій.
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Відпустка]]

Додаткова відпустка учасникам бойових дій

2025-09-10T08:45:12Z

Iryna.bevz: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1488 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014 Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію"]
== Загальна інформація ==
Статус учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни визначено Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]. Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на «військову» відпустку. Причому неважливо, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Право на таку відпустку передбачене статтею 77-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1488 Кодекс законів про працю України] та статтею 1[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text 6-2 Закону України «Про відпустки»] (далі - Закон про відпустки). 
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text 16-2 Закону України "Про відпустки"] про відпустки учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], мають право на додаткову оплачувану відпустку (далі — додаткова відпустка учасника бойових дій). Тривалість такої відпустки становить '''14 календарних днів на рік'''. '''Зверніть увагу!''' Додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток. Норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Тому, надаючи додаткову відпустку учасника бойових дій, роботодавець зобов’язаний ураховувати деякі особливості:

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 ст.10-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2490-20#Text Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»], інших видів відпусток припиняється, крім:

* відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами;
* відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням)
* відпустки у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії" (п.19 ст.10-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2490-20#Text Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]).
== Додаткова відпустка учасника бойових дій: ==
* надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів;
* надається понад щорічні основну та додаткову відпустки;
* має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається;
* початок якої припадає на один рік (наприклад, 2024-й), а закінчення на наступний (2025-й), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2024-й). Тому у 2025 році такий працівник матиме право на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості — 14 календарних днів;
* не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону про відпустки], у тому числі й у зв’язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки учасника бойових дій;
* не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку;
* може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, за наявності документів, що підтверджують право на неї (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).
Окремо зупинимося на наданні такої відпустки новоприйнятому працівнику. Працівник, який змінює місце роботи в поточному році, матиме право на додаткову відпустку за новим місцем роботи за умови, що він не використав її за попереднім місцем роботи. Підтвердженням слугуватиме довідка, видана попереднім роботодавцем.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій — це оплачувана відпустка. Розрахунок суми відпускних проводять згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100], виходячи із заробітку за останні 12 календарних місяців роботи.
== Чи виплачується компенсація за додаткову відпустку? ==
У разі невикористання військовослужбовцями – учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація – це зазначено в пункті 14 статті 10-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».]

Верховний Суд своїм рішенням [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81798649 від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18] зазначає, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.
== Що робити, щоб отримати компенсацію? ==
Під час звільнення написати рапорт за зразком на отримання грошової компенсації до військового комісаріату або на ім’я командира військової частини.

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97..odt Зразок рапорту.]

Якщо рапорт з якихось причин не було подано під час звільнення, особа має право подати до військової частини заяву аналогічного змісту.
== Вирішення спору в судовому порядку ==
У разі отримання письмової відмови військового комісаріату щодо неможливості нарахування та виплатити грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій у добровільному порядку, особа має право

звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі ч. 1 ст. 19 КАСУ з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
== Перелік документів необхідних для складання адміністративного позову ==
Для складання обґрунтованого позову необхідно буде мати такий перелік документів, який необхідно буде додати до адміністративного позову:
* лист військового комісаріату, з якого буде вбачаться, що Вам відмовлено в нарахування та виплати належної грошової компенсації відпустки, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів;
* довідка з________ районного військового комісаріату, якою буде підтверджуватися факт та строки проходження Вами служби у Збройних силах України;
* копія витягу з наказу військового комісара ________ районного військового комісаріату від __.___.20__ № __, з якого буде вбачаться, що Вам дійсно не виплатили належну грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку;
* копія військового квитка;
* копія паспорта;
* копія довідки РНОКПП;
* копія посвідчення серія УБД № _____ Управління персоналу штабу військової частини _____ від __.____.20__ р.
[[Файл:Зразок адмін.позов (про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії).docx|міні]]
== Строк звернення до адміністративного суду ==
Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи '''встановлюється шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється '''з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів'''.

У разі подання особою позову '<nowiki/>''після закінчення строків'<nowiki/>''''', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду''', або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, '''позов залишається без руху'''. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ])

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ]) 
Велика Палата Верховного Суду за результатом апеляційного перегляду рішення від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84153019 постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18] дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю: «''…спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком''». Велика Палата Верховного Суду вказала, що «''На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки''».
== Підсудність справи ==
Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом].

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч. 1 статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ])
== Судовий збір ==
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»], позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, як учасник бойових дій.
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Відпустка]]

Договір про навчання у закладі вищої освіти

2025-09-09T10:11:32Z

Iryna.bevz: /* Припинення договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту»] (далі - Закон)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від від 19 серпня 2020 року № 735 "Про затвердження Типової форми договору про навчання у закладі вищої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-2010-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 лютого 2025 року № 168 "Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році"]
'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного часу», в Україні введено режим воєнного стану!

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану було засвідчено '''форс-мажорні обставини''' (обставини непереборної сили) починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України , ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України '''форс-мажорні обставини''' дають право не виконувати їх на період дії форс-мажорних обставин, та звільняють від відповідальності за невиконання таких зобов’язань у визначений Договором строк (не нараховуються штрафні санкції).
== Загальна інформація ==
Підставою для зарахування особи на навчання є виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#n14 Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 лютого 2025 року № 168, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2025року за № 312/43718], правил прийому та укладання договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником (за участі батьків або законних представників - для неповнолітніх вступників), в якому можуть бути деталізовані права та обов’язки сторін відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2020-%D0%BF#Text типової форми договору про навчання у закладі вищої освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 735] (частина шістнадцята статті 44 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закону)].

Цим договором не можуть обмежуватися права чи встановлюватися додаткові обов’язки здобувачів освіти, не передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Законом] чи іншими актами законодавства. У разі зарахування на навчання за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб додатково укладається договір між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.

До договору про навчання у закладі вищої освіти застосовуються положення щодо [[Договір про надання послуг|договору про надання послуг]], викладених в главі 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. '''Договір про надання послуг''' - це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або до здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

За змістом [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 902 Цивільного кодексу України] виконання договору про надання послуг, зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. Втім у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 629 Цивільного кодексу України]).
== Предмет договору ==
Виконавець (заклад вищої освіти) бере на себе зобов’язання за рахунок коштів замовника (здобувача освіти) здійснити надання одержувачу освітньої послуги.

В договорі про навчання у закладі вищої освіти зазначається така інформація:
# тип навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації тощо);
# форма навчання:інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна.
# освітньо-кваліфікаційний рівень, присвоєння якого буде результатом навчання (бакалавр, спеціаліст чи магістр);
# назву спеціальності, за якою проводитимуть навчання;
# місце та строк навчання.
Типова форма договору про навчання у закладі вищої освіти затверджена Постановаою КМУ №735 від 19.08.2020 року.

== Плата за надання освітніх послуг та порядок розрахунків ==
Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації, включаючи виготовлення документа про освіту та додатка до нього, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються в договорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.

Розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті, при цьому виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов’язковим інформуванням про це (статті 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закону)].
== Права та обов'язки сторін договору ==
{| class="wikitable"
|-
! Сторона договору !! Права !! Обов’язки
|-
|'''Заклад вищої освіти'''
||
* вимагати від здобувача виконання освітньої програми;
* прийняти рішення про викладання однієї, кількох або всіх дисциплін, виконання індивідуальних завдань та проведення контрольних заходів англійською мовою за умови володіння усіма здобувачами, які вивчають відповідні дисципліни, англійською мовою;
* встановлювати форми організації освітнього процесу та види навчальних занять;
* надавати здобувачу додаткові освітні послуги та інші послуги відповідно до законодавства на підставі окремих договорів..
||
* створити умови для ознайомлення вступника та законного представника з ліцензією на провадження освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію освітньої програми, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах;
* здійснювати навчання здобувача на рівні стандартів вищої освіти відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інших вимог законодавства;
* оприлюднювати на офіційному веб-сайті закладу, інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб інформацію про реалізацію своїх прав і виконання зобов’язань та необхідність дотримання здобувачем вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу;
* видати здобувачу документ про вищу освіту за умови виконання ним освітньої програми в обсязі, необхідному для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, та наявності акредитації освітньої програми на момент завершення навчання здобувача.
[[Категорія:Право на освіту]]
|-
|'''Здобувач вищої освіти'''
|Права, визначені законом та установчими документами закладу.
|
* дотримуватися вимог законодавства, установчих документів, правил внутрішнього розпорядку та кодексу академічної доброчесності закладу;
* виконувати освітню програму, індивідуальний навчальний план та досягати визначених освітньою програмою результатів навчання;
* виконувати вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені законодавством;
* дбайливо ставитися до майна закладу;
* у разі зміни персональних даних інформувати про це заклад.
|}
== Припинення договору ==
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст.907 Цивільний кодекс України).

'''Підстави припинення договору про навчання у закладі вищої освіти''':
# у разі завершення виконання сторонами своїх зобов’язань;
# за згодою сторін;
# у разі неможливості виконання сторонами своїх зобов’язань у зв’язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені договором, і незгоди будь-якої із сторін внести зміни до договору;
# у разі ліквідації закладу, якщо не визначений правонаступник;
# у разі відрахування здобувача (підстави для відрахування здобувача освіти: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого закладу освіти; невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.
# за рішенням суду в разі порушення або невиконання однією із сторін умов договору.
== Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань ==
За невиконання або неналежне виконання зобов’язань цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законом.

Здобувач може бути відрахований із закладу з підстав, визначених статтею 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n805 Закону], в тому числі за порушення умов договору.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором (ст. 906 Цивільного кодексу України).

== Див. також ==
* [[Вступ до закладу вищої освіти]]
* [[Переведення та поновлення студентів закладів вищої освіти]]
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Право на зарахування до закладів вищої освіти за квотами]]

Договір про навчання у закладі вищої освіти

2025-09-09T09:55:18Z

Iryna.bevz: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту»] (далі - Закон)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від від 19 серпня 2020 року № 735 "Про затвердження Типової форми договору про навчання у закладі вищої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-2010-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 лютого 2025 року № 168 "Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році"]
'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного часу», в Україні введено режим воєнного стану!

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану було засвідчено '''форс-мажорні обставини''' (обставини непереборної сили) починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України , ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України '''форс-мажорні обставини''' дають право не виконувати їх на період дії форс-мажорних обставин, та звільняють від відповідальності за невиконання таких зобов’язань у визначений Договором строк (не нараховуються штрафні санкції).
== Загальна інформація ==
Підставою для зарахування особи на навчання є виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#n14 Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 лютого 2025 року № 168, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2025року за № 312/43718], правил прийому та укладання договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником (за участі батьків або законних представників - для неповнолітніх вступників), в якому можуть бути деталізовані права та обов’язки сторін відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2020-%D0%BF#Text типової форми договору про навчання у закладі вищої освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 735] (частина шістнадцята статті 44 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закону)].

Цим договором не можуть обмежуватися права чи встановлюватися додаткові обов’язки здобувачів освіти, не передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Законом] чи іншими актами законодавства. У разі зарахування на навчання за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб додатково укладається договір між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.

До договору про навчання у закладі вищої освіти застосовуються положення щодо [[Договір про надання послуг|договору про надання послуг]], викладених в главі 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. '''Договір про надання послуг''' - це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або до здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

За змістом [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 902 Цивільного кодексу України] виконання договору про надання послуг, зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. Втім у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 629 Цивільного кодексу України]).
== Предмет договору ==
Виконавець (заклад вищої освіти) бере на себе зобов’язання за рахунок коштів замовника (здобувача освіти) здійснити надання одержувачу освітньої послуги.

В договорі про навчання у закладі вищої освіти зазначається така інформація:
# тип навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації тощо);
# форма навчання:інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна.
# освітньо-кваліфікаційний рівень, присвоєння якого буде результатом навчання (бакалавр, спеціаліст чи магістр);
# назву спеціальності, за якою проводитимуть навчання;
# місце та строк навчання.
Типова форма договору про навчання у закладі вищої освіти затверджена Постановаою КМУ №735 від 19.08.2020 року.

== Плата за надання освітніх послуг та порядок розрахунків ==
Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації, включаючи виготовлення документа про освіту та додатка до нього, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються в договорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.

Розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті, при цьому виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов’язковим інформуванням про це (статті 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закону)].
== Права та обов'язки сторін договору ==
{| class="wikitable"
|-
! Сторона договору !! Права !! Обов’язки
|-
|'''Заклад вищої освіти'''
||
* вимагати від здобувача виконання освітньої програми;
* прийняти рішення про викладання однієї, кількох або всіх дисциплін, виконання індивідуальних завдань та проведення контрольних заходів англійською мовою за умови володіння усіма здобувачами, які вивчають відповідні дисципліни, англійською мовою;
* встановлювати форми організації освітнього процесу та види навчальних занять;
* надавати здобувачу додаткові освітні послуги та інші послуги відповідно до законодавства на підставі окремих договорів..
||
* створити умови для ознайомлення вступника та законного представника з ліцензією на провадження освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію освітньої програми, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах;
* здійснювати навчання здобувача на рівні стандартів вищої освіти відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інших вимог законодавства;
* оприлюднювати на офіційному веб-сайті закладу, інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб інформацію про реалізацію своїх прав і виконання зобов’язань та необхідність дотримання здобувачем вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу;
* видати здобувачу документ про вищу освіту за умови виконання ним освітньої програми в обсязі, необхідному для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, та наявності акредитації освітньої програми на момент завершення навчання здобувача.
[[Категорія:Право на освіту]]
|-
|'''Здобувач вищої освіти'''
|Права, визначені законом та установчими документами закладу.
|
* дотримуватися вимог законодавства, установчих документів, правил внутрішнього розпорядку та кодексу академічної доброчесності закладу;
* виконувати освітню програму, індивідуальний навчальний план та досягати визначених освітньою програмою результатів навчання;
* виконувати вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені законодавством;
* дбайливо ставитися до майна закладу;
* у разі зміни персональних даних інформувати про це заклад.
|}
== Припинення договору ==
'''Підстави припинення договору про навчання у закладі вищої освіти''':
# у разі завершення виконання сторонами своїх зобов’язань;
# за згодою сторін;
# у разі неможливості виконання сторонами своїх зобов’язань у зв’язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені договором, і незгоди будь-якої із сторін внести зміни до договору;
# у разі ліквідації закладу, якщо не визначений правонаступник;
# у разі відрахування здобувача (підстави для відрахування здобувача освіти: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого закладу освіти; невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.
# за рішенням суду в разі порушення або невиконання однією із сторін умов договору.
== Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань ==
За невиконання або неналежне виконання зобов’язань цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законом.

Здобувач може бути відрахований із закладу з підстав, визначених статтею 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n805 Закону], в тому числі за порушення умов договору.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором (ст. 906 Цивільного кодексу України).

== Див. також ==
* [[Вступ до закладу вищої освіти]]
* [[Переведення та поновлення студентів закладів вищої освіти]]
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Право на зарахування до закладів вищої освіти за квотами]]

Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників

2025-09-08T11:58:12Z

Iryna.bevz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12 Закон України "Про колективні договори і угоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!'''
З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"](далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] на період дії воєнного стану:

* професійні спілки у межах своєї діяльності повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом] (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]);
*призупиняється дія статті 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] та відповідні норми колективних договорів (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]);
*норми статті 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 Кодексу законів про працю України] не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону).]
|}
== Членство у профспілках ==
'''Професійна спілка (профспілка)''' – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) ( ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]).

'''Член профспілки''' – особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок ( ст.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] )

Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки,але можуть вступати до профспілок,якщо це передбачено їх статутами.

Членами профспілок можуть бути особи, які:
* працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання;
* у фізичної особи, яка використовує найману працю;
* особи. які забезпечують себе роботою самостійно;
* особи, які навчаються в навчальному закладі.
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.

Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийому до неї здійснюється установчими зборами. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

'''Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці:'''
* осіб, зайнятих творчою діяльністю;
* членів фермерських господарств;
* фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;
* осіб, які навчаються у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
* осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.

Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня ( ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] )
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==
Метою створення професійної спілки є: здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки ( ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону] ).

Держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників (ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону] ).

Професійні спілки, їх об'єднання визнають організації роботодавців, їх об'єднання повноважними представниками роботодавців і захисниками їх законних прав і інтересів, сприяють їх діяльності.

Професійні спілки, їх об'єднання взаємодіють з організаціями роботодавців, їх об'єднаннями на принципах соціального діалогу.

Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому законом.

Професійним спілкам, їх об'єднанням забороняється втручатися у діяльність організацій роботодавців, їх об'єднань (ст.13 -1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності")

Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання (ст.35 ЗУ "Про оплату праці")'''.'''

== Прововідносини профспілок, які регулує [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України] ==
Кодекс законів про працю України покладає '''повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників на професійні спілки.'''

Так, гл. ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] визначено:
* право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243);
* права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244);
* право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245);
* первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246);
* повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247);
* гарантії діяльності профспілок (ст. 248);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249);
* відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251);
* гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252).
Також ст. 12, 19, 43 та ін. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників.

'''З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до роботодавців з такими позовами:'''

1. про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору;

2. про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору;

3. про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників);

4. про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів;

5. про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні.

Профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян (ст. 19 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охо.рони праці та одержувати від них аргументовану відповідь ( ст.41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text Закону України «Про охорону праці»] ).
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Профспілкова діяльність. Колективний договір]]
[[Категорія: Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників

2025-09-08T11:52:22Z

Iryna.bevz: /* Членство у профспілках */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12 Закон України "Про колективні договори і угоди"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!'''
З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"](далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] на період дії воєнного стану:

* професійні спілки у межах своєї діяльності повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом] (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]);
*призупиняється дія статті 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] та відповідні норми колективних договорів (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]);
*норми статті 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 Кодексу законів про працю України] не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону).]
|}
== Членство у профспілках ==
'''Професійна спілка (профспілка)''' – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) ( ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"])

'''Член профспілки''' – особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок ( ст.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] )

Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки,але можуть вступати до профспілок,якщо це передбачено їх статутами.

Членами профспілок можуть бути особи, які:
* працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання;
* у фізичної особи, яка використовує найману працю;
* особи. які забезпечують себе роботою самостійно;
* особи, які навчаються в навчальному закладі.
Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.

Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийому до неї здійснюється установчими зборами. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

'''Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці:'''
* осіб, зайнятих творчою діяльністю;
* членів фермерських господарств;
* фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;
* осіб, які навчаються у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
* осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.
Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.

Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня ( ( ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] )
== Участь профспілок у захисті прав працівників ==
Метою створення професійної спілки є: здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки ( ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону] ).

Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, роботодавців, їх об'єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування (ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону])

Дія цього Закону не поширюється на діяльність об'єднань громадян, створених відповідно до інших законів України.

Держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників (ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону] ).

Професійні спілки, їх об'єднання визнають організації роботодавців, їх об'єднання повноважними представниками роботодавців і захисниками їх законних прав і інтересів, сприяють їх діяльності.

Професійні спілки, їх об'єднання взаємодіють з організаціями роботодавців, їх об'єднаннями на принципах соціального діалогу.

Спори (конфлікти), які виникають між ними, вирішуються в порядку, передбаченому законом.

Професійним спілкам, їх об'єднанням забороняється втручатися у діяльність організацій роботодавців, їх об'єднань (ст.13 -1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності")

Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання (ст.35 ЗУ "Про оплату праці")'''Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності")'''

== Прововідносини профспілок, які регулує [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України] ==
Кодекс законів про працю України покладає '''повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників на професійні спілки.'''

Так, гл. ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] визначено:
* право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243);
* права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244);
* право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245);
* первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246);
* повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247);
* гарантії діяльності профспілок (ст. 248);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249);
* відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250);
* обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251);
* гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252).
Також ст. 12, 19, 43 та ін. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників.

'''З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до роботодавців з такими позовами:'''

1. про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору;

2. про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору;

3. про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників);

4. про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів;

5. про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні;

6. про відшко

Відповідно до статті 19 '''Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"''' передбачено,що профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text Закону України «Про охорону праці»] громадський контроль за додержанням законодавства про працю професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охо.рони праці та одержувати від них аргументовану відповідь
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Профспілкова діяльність. Колективний договір]]
[[Категорія: Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів

2025-03-19T08:15:26Z

Iryna.bevz: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»]
== Загальна інформація ==
Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем - визнається кримінальним правопорушеням відповідальність за яке передбачено статтею 191 Кримінального кодексу України.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Родовим об’єктом кримінального правопорушення є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статтею 191 КК України], може бути вчинене у трьох формах, а саме:

'''1.Привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні'''

'''Привласнення''' - це протиправне і безоплатне вилучення (утримання, неповернення) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб.

В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.

'''2. Розтрати такого майна зазначеною особою'''

'''Розтрата''' - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатна передача, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті на момент пред’явлення вимоги про повернення ввірене майно у винного відсутнє.

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод [[Договір підряду|підряду]], [[Договір найму (оренди)|оренди]], [[Договір комісії|комісії]], [[Договір прокату: поняття, характеристика та особливості правового регулювання|прокату]], [[Договір перевезення вантажу|перевезення]], [[Договір зберігання|схову]], майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.

'''3. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем''' (за умови, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб’єкт кримінального правопорушення має право оперативного управління цим майном).

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати. Закінченим це кримінальне правопорушення визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом кримінального правопорушення, а використання для заволодіння чужим майном офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених відповідними частинами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 191], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] КК України.
===Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

'''Прямим є умисел''', якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

'''Корисливий мотив''' – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.
===Суб’єкти кримінального правопорушення===
Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього кримінального правопорушення, було ввірене чи перебувало в її віданні.

Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України]) може бути лише службова особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів (примітки 1 та 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статті 364 КК України] та частини 3 та 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n85 статті 18 КК України]).
==Кваліфікуючі ознаки ==
Кваліфікуючими ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх:
#повторно (вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 185-187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 189-191] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262] КК України) або за попередньою змовою групою осіб;
#у великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) чи в умовах воєнного або надзвичайного стану;
# в особливо великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) або організованою групою.
==Санкція (покарання) - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 стаття 191 КК України] ==
1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -

карається [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штрафом]] від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправними роботами]] на строк до двох років, або [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеженням волі]] на строк до чотирьох років, або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавленням волі]] на строк до чотирьох років, з [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю]] на строк до трьох років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
==Відмежування від інших кримінальних правопорушень ==
Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як [[крадіжка]] за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 статтею 185 КК України]. Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статтею 191 КК України]. Водночас, викрадення чужого майна, вчинене особою, яка була наділена щодо нього певною правомочністю, але у даному випадку нею не користувалася, має кваліфікуватися за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 186] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187] КК України.

Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути розцінені як самоправство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2459 стаття 356 КК України]), а при вчиненні їх службовою особою - як зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364 КК України]).

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статтею 364 КК України]. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статтею 364 КК України], службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364 КК України]) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, - інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинене нею кримінальне правопорушення зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності кримінальних правопорушень - за відповідними частинами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 191] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 364] КК України.
==Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/89564210 Постанова Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 761/29684/15-к (провадження № 51-21км20)]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76207261 Ухвала Верховного Суду від 23 серпня 2018 року у справі № 0912/1638/12 (провадження № 51-2735км18)]
==Див. також ==
*[[Крадіжка]]
*[[Грабіж]]
*[[Шахрайство]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів

2025-03-17T12:21:14Z

Iryna.bevz: Скасування редагування № 53576 користувача Iryna.bevz (обговорення)

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) кримінальним правопорушенням визнається привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Родовим об’єктом кримінального правопорушення є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статтею 191 КК України], може бути вчинене у формі:
* '''''привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні''''';
'''Привласнення''' - це протиправне і безоплатне вилучення (утримання, неповернення) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб.

В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.
* '''''розтрати такого майна зазначеною особою;'''''
'''Розтрата''' - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатна передача, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті на момент пред’явлення вимоги про повернення ввірене майно у винного відсутнє.

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод [[Договір підряду|підряду]], [[Договір найму (оренди)|оренди]], [[Договір комісії|комісії]], [[Договір прокату: поняття, характеристика та особливості правового регулювання|прокату]], [[Договір перевезення вантажу|перевезення]], [[Договір зберігання|схову]], майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.
*'''''заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем''''' (за умови, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб’єкт кримінального правопорушення має право оперативного управління цим майном).
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати. Закінченим це кримінальне правопорушення визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом кримінального правопорушення, а використання для заволодіння чужим майном офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених відповідними частинами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 191], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] КК України.
===Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.
===Суб’єкти кримінального правопорушення===
Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього кримінального правопорушення, було ввірене чи перебувало в її віданні.

Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України]) може бути лише службова особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів (примітки 1 та 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статті 364 КК України] та частини 3 та 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n85 статті 18 КК України]).
==Кваліфікуючі ознаки ==
Кваліфікуючими ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх:
#повторно (вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 185-187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 189-191] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262] КК України) або за попередньою змовою групою осіб;
#у великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) чи в умовах воєнного або надзвичайного стану;
# в особливо великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) або організованою групою.
==Санкція (покарання) - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 стаття 191 КК України] ==
1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -

карається [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штрафом]] від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправними роботами]] на строк до двох років, або [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеженням волі]] на строк до чотирьох років, або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавленням волі]] на строк до чотирьох років, з [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю]] на строк до трьох років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
==Відмежування від інших кримінальних правопорушень ==
Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як [[крадіжка]] за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 статтею 185 КК України]. Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статтею 191 КК України]. Водночас, викрадення чужого майна, вчинене особою, яка була наділена щодо нього певною правомочністю, але у даному випадку нею не користувалася, має кваліфікуватися за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 186] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187] КК України.

Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути розцінені як самоправство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2459 стаття 356 КК України]), а при вчиненні їх службовою особою - як зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364 КК України]).

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статтею 364 КК України]. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статтею 364 КК України], службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364 КК України]) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, - інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинене нею кримінальне правопорушення зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності кримінальних правопорушень - за відповідними частинами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 191] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 364] КК України.
==Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/89564210 Постанова Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 761/29684/15-к (провадження № 51-21км20)]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76207261 Ухвала Верховного Суду від 23 серпня 2018 року у справі № 0912/1638/12 (провадження № 51-2735км18)]
==Див. також ==
*[[Крадіжка]]
*[[Грабіж]]
*[[Шахрайство]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів

2025-03-17T12:18:51Z

Iryna.bevz: додано нову інформацію

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) кримінальним правопорушенням визнається привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Родовим об’єктом кримінального правопорушення є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статтею 191 КК України], може бути вчинене у формі:
* '''''привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні''''';
'''Привласнення''' - це протиправне і безоплатне вилучення (утримання, неповернення) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб.

В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.
* '''''розтрати такого майна зазначеною особою;'''''
'''Розтрата''' - це незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатна передача, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті на момент пред’явлення вимоги про повернення ввірене майно у винного відсутнє.

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод [[Договір підряду|підряду]], [[Договір найму (оренди)|оренди]], [[Договір комісії|комісії]], [[Договір прокату: поняття, характеристика та особливості правового регулювання|прокату]], [[Договір перевезення вантажу|перевезення]], [[Договір зберігання|схову]], майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.
*'''''заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем''''' (за умови, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб’єкт кримінального правопорушення має право оперативного управління цим майном).
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати. Закінченим це кримінальне правопорушення визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам.

На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом кримінального правопорушення, а використання для заволодіння чужим майном офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених відповідними частинами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 191], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] КК України.
===Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.
===Суб’єкти кримінального правопорушення===
Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього кримінального правопорушення, було ввірене чи перебувало в її віданні.

Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України]) може бути лише службова особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів (примітки 1 та 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статті 364 КК України] та частини 3 та 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n85 статті 18 КК України]).
==Кваліфікуючі ознаки ==
Кваліфікуючими ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх:
#повторно (вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 185-187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 189-191] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262] КК України) або за попередньою змовою групою осіб;
#у великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) чи в умовах воєнного або надзвичайного стану;
# в особливо великих розмірах (вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення) або організованою групою.

== Види процесуальних дій при розслідувані кримінального правопорушення за ст.191 КК України ==
Найпоширенішими видами процесуальних дій при розслідуванні цього кримінального правопорушення є:

* проведення оглядів, обшуків;
* отримання тимчасового доступу до речей і документів із можливістю їх вилучення (в тому числі і з обмеженим доступом, як банківська таємниця);
* проведення комп’ютерних та інших технічних експертиз;
* проведення почеркознавчої експертизи та експертизи документів;
* проведення економічної, товарознавчої, будівельної експертиз;
* допити свідків;
* обрання запобіжного заходу;
* накладення арештів на рухоме та нерухоме майно підозрюваного тощо.

==Санкція (покарання) - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 стаття 191 КК України] ==
1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -

карається [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штрафом]] від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправними роботами]] на строк до двох років, або [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеженням волі]] на строк до чотирьох років, або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавленням волі]] на строк до чотирьох років, з [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю]] на строк до трьох років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
==Відмежування від інших кримінальних правопорушень ==
Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як [[крадіжка]] за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 статтею 185 КК України]. Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статтею 191 КК України]. Водночас, викрадення чужого майна, вчинене особою, яка була наділена щодо нього певною правомочністю, але у даному випадку нею не користувалася, має кваліфікуватися за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 186] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187] КК України.

Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути розцінені як самоправство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2459 стаття 356 КК України]), а при вчиненні їх службовою особою - як зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364 КК України]).

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статтею 364 КК України]. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статтею 364 КК України], службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 статті 191 КК України], зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364 КК України]) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, - інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинене нею кримінальне правопорушення зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності кримінальних правопорушень - за відповідними частинами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 191] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 364] КК України.
==Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/89564210 Постанова Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 761/29684/15-к (провадження № 51-21км20)]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76207261 Ухвала Верховного Суду від 23 серпня 2018 року у справі № 0912/1638/12 (провадження № 51-2735км18)]
==Див. також ==
*[[Крадіжка]]
*[[Грабіж]]
*[[Шахрайство]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Оціночно-земельна експертиза

2025-03-17T11:27:31Z

Iryna.bevz: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Закон України "Про судову експертизу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5] (далі - Інструкція)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n17 Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5] (далі - Науково-методичні рекомендації)
== Загальні положення ==
'''Оціночно-земельна експертиза''' - є підвидом основного виду ''інженерно-технічних експертиз'' та проводиться для вирішення питань з визначення вартості земельної ділянки або прав на неї, а також перевірки відповідності виконаної оцінки нормативно-технічним вимогам, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду чи кримінального розслідування, виконане на базі знань у сфері землеустрою та кадастру.

'''Підставою''' для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом.

У письмовому зверненні (заяві) обов’язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об’єкти, що підлягають дослідженню.

В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються. ( пункту 1.8 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкції]).

Призначення судових експертиз судовим експертам [https://minjust.gov.ua/m/naukovo-doslidni-ustanovi-sudovih-ekspertiz-ministerstva-yustitsii-ukraini державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України] та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарським процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України], законами України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text "Про судову експертизу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 "Про виконавче провадження",] іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5].

Проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Законом України "Про судову експертизу"], з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14#top Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"] щодо методичного регулювання оцінки майна.
== Основні завдання оціночно-земельної експертизи: ==
* експертна грошова оцінка земельних ділянок;
* експертна грошова оцінка прав на земельні ділянки;
* визначення відповідності виконаної оцінки земельної ділянки або прав на неї вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам (пункт 6.2 глави 6 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n17 Науково-методичних рекомендацій]).
== Орієнтовний перелік вирішуваних питань ==
* Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, ліквідаційна, спеціальна, інвестиційна тощо) земельної ділянки?
* Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, ліквідаційна, спеціальна, інвестиційна тощо) частки (зазначити частку: 1/2, 1/4 тощо) земельної ділянки?
* Яка вартість права користування (зазначити право: постійного користування, оренди тощо) земельною ділянкою?
* Чи відповідає виконана оцінка земельної ділянки (або права користування земельною ділянкою) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
== Документи, які необхідні експерту для проведення оціночно-земельної експертизи ==
Для вирішення питання з визначення вартості земельної ділянки або прав на неї експерту необхідно надати правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку із зазначенням адреси місцезнаходження ділянки, її кадастрового номера, площі, цільового призначення, плану (схеми), даних щодо зовнішніх меж земельної ділянки, а також даних щодо наявності обмежень та обтяжень на дату оцінки. У разі наявності на земельній ділянці поліпшень (будівель, споруд тощо) на дослідження необхідно надати правовстановлювальну документацію на такі об'єкти, матеріали технічної інвентаризації, а також іншу документацію та інформацію, необхідну для проведення оцінки.

'''Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.'''
== Науково-дослідні установи, що проводять оціночно-земельну експертизу ==
# '''[http://dniprondise.dp.ua/ Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[http://kndise.gov.ua/ Київський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[http://www.lndise.in.ua/ Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[http://ondise.minjust.gov.ua/ Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[https://nncise.org.ua/ Національний науковий центр«Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»]'''
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Порядок створення первинної організації професійної спілки

2024-07-16T12:13:32Z

Iryna.bevz: доповнення інформації

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України "Про громадські об'єднання"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2016-%D0%BF#n14 Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 440 "Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 серпня 2018 року № 2824/5), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.11.2016 за № 1500/29630]
== Загальні положення ==
'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"(далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Відповідно до Закону на період дії воєнного стану:

· норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (стаття 5 Закону).

. професійні спілки у межах своєї діяльності повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом (ч.1 стаття 14 Закону);

· призупиняється дія статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та відповідні норми колективних договорів (ч.2 стаття 14 Закону);

·

Громадяни мають право на участь у [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|професійних спілках]] з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх [[Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників|членів]].

Усі професійні спілки мають рівні права. [[Членство у професійній спілці. Участь профспілок у захисті прав працівників|Обмеження щодо членства]] у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України (частина третя статті 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]).

'''Первинна організація профспілки''' - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти (абзац третій частини першої статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"]).

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. (ст. 2 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності")

Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності. Інформація щодо їх статутних і програмних документів є загальнодоступною.

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено їх статутами. (ст. 6 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності")

'''Членами профспілок можуть бути''' особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі, визнають її статут та сплачує членські внески.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

Проаналізувавши законодавство, можна виділити чотири основних кроки створення первинної профспілкової організації.

=== КРОК <big>1</big>. Підготовка статуту первинної організації профспілки ===
Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

'''Статут первинної організації профспілки''' - це документ, на основі якого діє первинна організація [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|профспілки]] (установчий документ).

Статут (положення) профспілки повинен містити:
* статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місце знаходження її виборних органів (юридичну адресу);
* мету та завдання профспілки;
* умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї;
* права, обов'язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки;
* територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності;
* організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу;
* умови, терміни, порядок скликання з'їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень;
* порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки;
* джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання;
* порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки;
* порядок внесення змін до статуту профспілки;
* умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань.
У статуті можуть міститися й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки і не суперечать закону.

Відповідно до статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"] статути (положення) профспілок приймаються з'їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.
== КРОК <big>2</big>. Проведення установчих зборів ==
Відповідно до статті 9 Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 "Про громадські об'єднання"] утворення громадського об'єднання (до якого належить і первинна організація профспілки) здійснюється на установчих зборах його засновників (членів профспілкової організації) та оформлюється протоколом.

Загалом, у протоколі вказуються всі присутні, перелік питань, які розглядаються і рішення по ним. Законом чітко визначено перелік обов'язкових відомостей, але він не є вичерпним.

'''Протокол установчих зборів''' має містити відомості про:
* дату та місце проведення установчих зборів;
* осіб, які брали участь в установчих зборах;
* рішення про утворення первинної організації профспілки із зазначенням мети (цілей) її діяльності;
* рішення про визначення найменування та за наявності - скороченого найменування;
* рішення про затвердження статуту;
* рішення про обрання керівника, утворення органів управління, відповідно до затвердженого статуту;
* рішення про визначення особи (осіб), яка (які) має (мають) право:
# представляти первинну організацію профспілки у правовідносинах з державою та іншими особами;
# вчиняти дії від її імені без додаткового уповноваження;
* рішення про визначення особи (осіб), яка (які) має (мають) право представляти первинну організацію профспілки для здійснення реєстраційних дій.
У протоколі можуть зазначатися відомості і про інші прийняті на цих зборах рішення стосовно утворення та/або діяльності профспілки.

Протокол підписується головуючим та секретарем зборів, які обираються на початку зборів.
{| class="wikitable"
|-
|'''ВАЖЛИВО!''' Особа може бути обрана керівником, обрана до складу керівного органу, визначена особою, яка має право представляти профспілку для здійснення реєстраційних дій чи визначена особою, яка уповноважена її представляти - лише '''за наявності її особистої згоди'''.
|}
Невід'ємною частиною протоколу установчих зборів є '''реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах,''' в якому обов'язково зазначаються відомості:
# ''щодо фізичних осіб'' - прізвище, ім'я та по батькові особи, дата народження, а для іноземців та осіб без громадянства також дані національного паспорта або документа, що його замінює. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом;
# ''щодо юридичних осіб'' - повне найменування, ідентифікаційний код, юридична адреса, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка уповноважена брати участь в установчих зборах. Ці дані засвідчуються підписом особи, уповноваженої брати участь в установчих зборах.

== КРОК 3. Підготовка пакету документів для державної реєстрації ==
Для здійснення державної реєстрації профспілки [[Утворення та реєстрація громадського об'єднання зі статусом юридичної особи|зі статусом юридичної особи]] необхідно підготувати '''пакет документів''', вимоги до яких містяться у статті 15 Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/755-15 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»] :

1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію);

2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);

3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;

5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена;

6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та віджповіати законодавству

Перелік документів, які необхідні для реєстрації
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 заява про державну реєстрацію створення юридичної особи] (форма 4);
# статут (прошитий, пронумерований і підписаний засновниками);
# протокол установчих зборів і реєстр учасників;
#документ, що підтверджує створення громадського формування, відповідність статуту юридичної особи, на підставі якого діє громадське формування, – у разі державної реєстрації громадського формування, що є самостійним структурним підрозділом у складі іншої юридичної особи;
# відомості про керівні органи (ім’я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти профспілку для здійснення реєстраційних дій (ім’я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку).( ст.17 Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/755-15 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»] )
== КРОК 4. Реєстрація первинної організації профспілки ==
Первинна організація профспілки підлягає державній реєстрації протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів, в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Законом].

У разі неподання (не надсилання) документів для реєстрації протягом вказаного часу з дня утворення така первинна організація профспілки не вважається утвореною.
{| class="wikitable"
|-
|'''ВАЖЛИВО!''' Дії від імені незареєстрованої первинної організації профспілки, крім дій, пов’язаних з її реєстрацією, '''забороняються'''.
|}
'''Державна реєстрація''' первинної організації профспілки здійснюється:
* '''безкоштовно''' (адміністративний збір не справляється);
* не пізніше 15 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації;
* документи можна подати особисто або поштою (в такому разі необхідне нотаріальне посвідчення підпису на заяві);
* шляхом подачі пакету документів до одного із нижче вказаних органів:
# [https://minjust.gov.ua/cat_18219 Територіального управління юстиції] за місцем розташування організації;
# [https://guide.diia.gov.ua/asc/ Центру надання адміністративних послуг] за місцем розташування організації;
Після подачі документів на реєстрацію, державний реєстратор видає опис наданих документів, на якому зазначається код доступу до результатів розгляду справи. За цим кодом можна віднайти відскановані статут і виписку про державну реєстрацію первинної організації профспілки та завантажити їх.

Окрім того, потрібно звернутися до [https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/struktura/teritorialni-organi/ територіального органу Державної податкової служби України] за адресою місцезнаходження профспілки та подати [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2016-%D0%BF#n14 заяву] про включення до [https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/non-profit Реєстру неприбуткових установ та організацій] (вказавши код [[Статус неприбутковості громадського об’єднання|неприбутковості]] - 0044).
[[Категорія:Профспілкова діяльність. Колективний договір]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Зміна складу угідь в межах одного виду цільового призначення земельної ділянки

2024-07-15T13:02:33Z

Iryna.bevz: додано нову інформацію

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/RE18306?an=378 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель"]
== Що таке угіддя? ==
Під земельними угіддями слід розуміти ділянки землі, що систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і які відрізняються за природно-історичними ознаками. Головною ознакою, що покладена в основну розділення окремих видів угідь є характер їх використання. При цьому класифікація угідь проводиться з урахуванням основного призначення і систематичного використання окремих ділянок землі для певних виробничих цілей.
== Які є види угідь? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] визначено перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) та надано визначення цих угідь. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#n9 додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051]:

'''Група Рілля -''' Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви

'''Рослинний покрив земель і ґрунти''' - Група включає землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, обслуговування сільського господарства

'''Землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом''' - Група включає незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю

'''Чагарникова рослинність природного походження''' - Група включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев'янистих кущових рослин

'''Ліси та інші лісовкриті землі''' - Група включає земельні лісові ділянки та інші лісовкриті землі незалежно від того, на яких землях за основним цільовим призначенням вони розміщені Група не включає зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів та інших лісовкритих земель; господарські будівлі і двори, господарські шляхи і прогони на сільськогосподарських угіддях, болота, води, а також сільськогосподарські угіддя, які розміщені у таких лісах

'''Води''' - Група включає частину національної території, покриту поверхневими водами (природні і штучні водойми), що входять до складу природних ланок кругообігу води, яка обмежена лінією узбережжя

'''Землі під житловою забудовою''' - Група включає землі під житловими будинками з прибудинковими територіями, господарськими будівлями і спорудами; земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, під гуртожитками Група не включає готелі та інші заклади для короткострокового проживання (будинки для приїжджих тощо); землі, які зайняті будинками відпочинку, кемпінгами, пансіонатами тощо, тобто ті, які призначені для відпочинку або проведення відпусток

'''Землі під громадською забудовою''' - Група включає землі, які використовуються для державного управління (включаючи оборонні потреби), освіти, охорони здоров'я, релігійних організацій, спорту та соціальної допомоги, колективних, громадських та особистих послуг, діяльності екстериторіальних організацій і органів, а також землі, які використовуються головним чином комерційними, торговими і відповідними службами - торговими центрами, банками, ремонтними майстернями, готелями, ресторанами, барами, їдальнями, торговими складами тощо та будівлями органів управління ними

'''Землі, які використовуються для транспорту''' - Група включає землі державних залізниць, автомобільних шляхів, наземних споруд трубопроводів; території річкових, морських портів та аеропортів; землі, на яких розміщені залізничні станції та автостанції, склади для обладнання і ремонтні майстерні та інші території, потрібні для забезпечення розміщення відповідної інфраструктури, а також земельні ділянки гаражно-будівельних кооперативів, некомерційні автостоянки. Лісосмуги вздовж доріг та інші вкриті лісовою рослинністю землі потрібно зараховувати до категорії земель за видами земельних угідь "ліси та інші вкриті лісовою рослинністю землі", водні акваторії портів - до категорії земель "води" Група не включає водні шляхи

'''Землі, які використовуються для технічної інфраструктури''' - Підгрупа включає землі, які використовуються для технічних споруд, що призначені для виробництва та розподілу палива, електроенергії, водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, очищення та ліквідації відходів, очищення стічних вод і відповідних видів діяльності; розміщення газоналивних станцій, гідроспоруд, будівель та споруд зв’язку та об’єктів альтернативної енергетики, а також землі, які використовуються для відповідних установ, інших будівель і споруд обслуговування; території, необхідні для функціонування такої технічної інфраструктури, призначеної для виробництва електроенергії виключно для мереж електропередачі високої напруги (атомні та теплові електростанції, гідроелектростанції, електропідстанції лінії електропередач високої напруги)

'''Землі під промисловою забудовою''' - Група включає землі, на яких провадяться головним чином промислові види діяльності, з усіма допоміжними територіями, зокрема очисні споруди, стоянки, складські площадки, території закладів управління тощо Включаються також землі будівельних організацій та підприємств, землі з господарськими дворами та будівлями, окремо розташованими, які не входять в межі населених пунктів, а також під господарськими дворами держлісгоспів (склади лісоматеріалів, пилорами тощо) Група не включає території портів і їх складських приміщень, навіть якщо вони є частинами промислових об'єктів, а також землі, які використовуються для відкритих розробок, шахт, кар'єрів і відповідних споруд та інфраструктури

'''Землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво на яких не розпочато)'''

'''Землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами''' - Підгрупа включає землі, зайняті тваринницькими фермами, тракторними станціями, літніми таборами, землі, забудовані іншими будівлями і дворами сільськогосподарського призначення. Також включаються землі під будівлями і дворами загального користування садівничих, дачних кооперативів

'''Землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення''' - Група включає (крім спортивних споруд) землі під санаторно-курортними організаціями, кемпінгами, турбазами, пансіонатами, будинками відпочинку, таборами відпочинку тощо

'''Землі під об'єктами та спорудами спеціального призначення''' - Група включає землі під військовими базами, об'єктами, фортецями, фортами укріплення, кладовищами, меморіальними комплексами та пам'ятниками, крематоріями, скотомогильниками, землі, які перебувають у стадії меліоративного освоєння та відновлення родючості ґрунтів
== Як змінити вид угідь?==
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об’єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою (відповідно до ч. 2 статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України])

Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) забезпечення виконання зобов’язання з відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва ( ч.8 ст 20 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text емельного Кодексу України]).

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі:

* якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально);
* якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування;
* зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.( ч.7 ст.20 [Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] )

Зміна цільового призначення особливо цінних земель та земельних лісових ділянок з метою їх використання для цілей, не пов’язаних із веденням лісового господарства, допускається виключно у разі:

* розміщення об’єктів промисловості, енергетики (у тому числі технологічної інфраструктури об’єктів енергетики) на землях, визначених пунктом "а" частини першої статті 150 цього Кодексу;
* відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення;
* реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями. ( ч.9 ст.20 [Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] )

Зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки несільськогосподарського призначення з віднесенням такої земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, власником якої є особа, яка відповідно до положень Земельного кодексу України не може набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, така земельна ділянка підлягає відчуженню протягом одного року з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про змінене цільове призначення земельної ділянки. Зміна виду угідь земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення земельної ділянки можлива на підставі документації з землеустрою та з врахуванням містобудівної документації. (відповідно до о ч.11 ст.20 [Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України])

Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

* на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
* на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), проектів землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розробляються з метою зміни їх цільового призначення, робочих проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель
* на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки. ( ч.4 статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України «Про державний земельний кадастр»])

== Хто має право бути замовником проекту? ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України «Про землеустрій»]).
== Хто може бути розробником? ==
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. 
Обрати розробника документації із землеустрою можна з переліку, розміщеного на офіційному сайті Держгеокадастру. Розроблення проекту здійснюється на підставі договору між зацікавленою в оренді землі особою та обраним ним розробником. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.
== Які документи подавати розробнику? ==
* документи, що підтверджують площу землеволодіння, землекористування;
* копію агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки;
* матеріали книги історії полів за останні три роки, актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі їх наявності). 
== Затвердження проекту землеустрою ==
Затвердження проекту землеустрою здійснюється органами, визначеними ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ], у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]. Відбувається воно шляхом прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. При зміні цільового призначення земельної ділянки повинні вноситись зміни до Державного земельного кадастру /Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам:

# законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
# документації із землеустрою або містобудівної документації.

== Відповідальність за порушення процедури зміни цільового призначення земельної ділянки ==
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Щодо інших форм відповідальності, то адміністративна може настати за ст. 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)] (порушення правил використання земель, що включає, в тому числі, використання земель не за цільовим призначенням), ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП] (порушення правил землеустрою), іншими статтями глави 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КпАП], якщо порушення порядку використання земель за цільовим призначенням буде поєднане із порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (зокрема, природних об’єктів – лісів, пасовищ, сіножатей тощо). Кримінальна відповідальність настає лише при встановленні таких складів злочинів, як забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля (ст. 239 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ] (Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III), безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту (ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]), незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини(ст. 298 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]).
[[Категорія:Охорона земель]]

Право власності на ліси

2024-07-09T10:30:56Z

Iryna.bevz: доповнення щодо областей в яких забороненно відвідувати ліс

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до рішень обласних військових адміністрацій ліс не можна відвідувати у 14 областях: Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонської, Черкаська, Чернігівська. Заборона діє як для пішоходів, так і для будь-якого виду транспорту. Винятком є транспорт, який використовують ЗСУ, інші військові формування та постійні лісокористувачі, представники органів влади. А також винятком є користування транзитними дорогами.
У Києві та Київській області заборонено відвідувати ліси та зелені зони поза межами житлових масивів.

Тимчасово окупованими залишаються АР Крим, частини Донецької, Луганської, Херсонської областей, Запорізької областей. Ризик підірватися на мінах у лісі, за повідомленням ДСНС, на деокупованих територіях зберігається.

Детальніше див. на сайті [https://forest.gov.ua/news/zaborona-na-vidviduvannya-lisu-diye-u-9-oblastyah Державного агентства лісових ресурсів України]
|}
== Загальна інформація ==
Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісового кодексу України]).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Право власності на ліси: ==
=== Право власності на ліси та його форми ===
Згідно зі ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n37 Лісового кодексу України] ліси, які ростуть в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України].

Ліси можуть перебувати в:
* державній;
* комунальній;
* приватній власності.
=== Суб’єкти права власності на ліси ===
Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
=== Право державної власності на ліси ===
У державній власності знаходяться всі ліси України, крім тих, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
=== Право комунальної власності на ліси ===
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку . Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом. (ст.11 Лісового кодексу України).
=== Право приватної власності на ліси ===
Ліси в Україні можуть перебувати також у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. (ст. 10 Лісового кодексу України)

Вони можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Зацікавлені особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі.

Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. (ст. 12 Лісового кодексу України)

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. (ст. 13 Лісового кодексу України)
=== Права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси ===
==== Громадяни та юридичні особи, у приватній власності яких є ліси, мають право: ====
# власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному цим Кодексом;
# на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
# продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку;
# споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.
==== Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані: ====
# вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу;
# забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства;
# дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
# вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
# вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;
# забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Ці переліки не є вичерпними, і законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.
== Припинення права власності на ліси ==
Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом.

Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.
[[Категорія:Земельне право‏‎]]
[[Категорія:Екологічне право‏‎]]

Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу, житла під час дії правового режиму воєнного стану

2024-02-08T06:55:15Z

Iryna.bevz: + Перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).+ Під час проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян уповноважена

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні “]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text Закон України “Про основи національного спротиву”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text Закон України “Про Національну безпеку України”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закон України “Про Національну поліцію”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3099-14#Text Закон України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021року № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану"]

== Правова основа здійснення перевірки ==
Правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC_%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83 правового режиму воєнного стану] є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України “Про основи національного спротиву”, “Про правовий режим воєнного стану”, “Про оборону України”, “Про національну безпеку України”, “Про Національну поліцію”, “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України”, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється ''лише після введення воєнного стану в межах території та у строки'', зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

== Органи уповноважені здійснювати перевірку та їх повноваження ==
Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта та з дотриманням вимог визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1456-2021-%D0%BF#Text Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456.]

Під час проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян уповноважена особа може застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції виявлення вибухонебезпечних предметів та речей (речовин), обіг яких заборонено чи обмежено, фото-, аудіо- і відеофіксації.

Аудіо- і відеофіксація житла громадян та їх особистих речей здійснюється уповноваженими особами за згодою громадян.

'''Уповноважена особа має право вимагати''' в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках:
* якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
* якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
* якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом;
* якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо;
* якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
* якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення;

* порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.

У разі відсутності в особи документів уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення ( не більше як на три години).

== Порядок проведення поверхневої перевірки ==
З метою здійснення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів уповноважена особа може проводити '''поверхневу перевірку.'''

'''Поверхнева перевірка проводиться шляхом''' візуального огляду особи, проведення по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуального огляду речей, багажу, вантажів та/або транспортного засобу (салону, багажника).

Поверхнева перевірка проводиться уповноваженою особою відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може проводити будь-яка уповноважена особа лише з використанням спеціального приладу або засобу.

''Уповноважена особа має право проводити поверхневу перевірку речей, транспортних засобів, багажу та вантажу'':

* якщо існує достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
* якщо існує достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі перебувають речі, обіг яких заборонено чи обмежено або які становлять загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
* якщо існує достатньо підстав вважати, що речі, багаж, вантажі або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або вони перебувають в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Уповноважена особа під час проведення поверхневої перевірки транспортного засобу має право вимагати відкриття кришки багажника та/або двері салону.

Під час поверхневої перевірки речей або транспортного засобу особа повинна самостійно показати уповноваженій особі вміст особистих речей чи транспортного засобу.

== Підстави для зупинення та огляду транспортного засобу ==
'''Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі:'''

* порушення водієм Правил дорожнього руху;
* якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
* якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
* якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
* необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
* необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
* необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;
* якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
* порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
* проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в’їзду-виїзду.

За наявності відповідних підстав транспортні засоби підлягають [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%85_%D1%82%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%85 тимчасовому затриманню та зберіганню на спеціальних майданчиках та стоянках].

== Підстави для проведення огляду житла чи інших приміщень ==
'''Уповноважена особа може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:'''

* рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;
* безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;
* припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які перебувають в житлі або іншому володінні особи.

Проникнення уповноваженої особи до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.

Про застосування зазначеного заходу уповноважена особа доповідає та/або інформує відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

== Відповідальність за порушення законодавства ==
У разі виявлення під час перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян ознак складу кримінального та/або адміністративного правопорушення затримання таких осіб та вилучення відповідних речей здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення.]

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Законодавство у сфері військового обов'язку та військової служби]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Орендна плата за користування земельною ділянкою

2023-11-30T09:57:08Z

Iryna.bevz: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/92/2002 Указ Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

* розмір орендної плати за земельні ділянки для ведення товарного с/г виробництва не може перевищувати 8% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативно-грошової оцінки площі ріллі по області;
* укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}
== Загальні положення ==
'''Право оренди земельної ділянки''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст. 124 Земельний кодекс України). 
'''Договір оренди землі''' - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст.13 Закон України "Про оренду землі"). 
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом ( ст.14 Закон України "Про оренду землі"). Типовий договір оренди землі та типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом затверджуються Кабінетом Міністрів України. 
Однією з істотних умов договору оренди землі є в т.ч. і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"]) . 
== Орендна плата за землю ==
'''Орендна плата за землю''' – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"]).
=== Порядок визначення розміру орендної плати за земельну ділянку ===
Зважаючи, на принцип свободи договору, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України], сторони не обмежені встановленням виключно мінімального рівня орендної плати у договорі та шляхом переговорів можуть дійти згоди про встановлення будь-якого розміру орендної плати, однак не нижчого ніж мінімальний розмір орендної плати, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2002 Указом Президента від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)"] - '''не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).'''

=== '''Форма орендної плати''' ===
Орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

=== Зміна орендної плати ===
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення (крім випадків консервації таких земельних ділянок, а також визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
{| class="wikitable"
|'''Увагу!''' Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону . Таким чином, обов’язок орендаря земельної ділянки щодо виплати орендної плати за використання земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації права оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати земельних торгів. (ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"]).
|}
=== Принципи обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку ===
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]), але такий розмір має бути не меншим, ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. (ст.21 Закону України "Про оренду землі").

Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

'''1. не може бути меншою''' за розмір земельного податку:
♦ для земельних ділянок, [[Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів|'''''нормативну грошову оцінку яких проведено''''']], - у розмірі '''не більше 3 відсотків''' їх нормативної грошової оцінки, для земель ''загального користування'' - '''не більше 1 відсотка''' їх нормативної грошової оцінки, ''для сільськогосподарських угідь'' - '''не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка''' їх нормативної грошової оцінки;

♦ для земельних ділянок, '''''нормативну грошову оцінку яких не проведено''''', - у розмірі '''не більше 5 відсотків''' нормативної грошової оцінки '''одиниці площі ріллі''' по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - '''не менше 0,3 відсотка''' та '''не більше 5 відсоткі'''в нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

'''2. не може перевищувати''' 12 відсотків нормативної грошової оцінки (за винятком випадку визначення орендаря на конкурентних засадах);

'''3'''. '''не може перевищувати''' розміру земельного податку

♦ для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус '''гірських''', (п. 288.5 ст. 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] ).

 
Плата за [[Суборенда земельної ділянки|суборенду земельних ділянок]] не може перевищувати орендної плати (п. 286 ст. 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] ).

Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюють на коефіцієнт індексації, який визначають відповідно до законодавства.

Інформацію про нормативну-грошову оцінку земельної ділянки, що розташована у конкретно взятій місцевості та коефіцієнт індексації можна дізнатись на сайті [https://land.gov.ua/ Держгеокадастpу].

'''Розмір орендної плати за земельну ділянку розраховується наступним шляхом:'''
{| class="wikitable"
|-
! № п/п !! Умови договору !! Формула
|-
| 1. || врахування індексу інфляції передбачено || ''Нормативна грошова оцінка × % орендної плати × індекс інфляції''
|-
| 2. || врахування індексу інфляції не передбачено || ''Нормативна грошова оцінка × % орендної плати''
|}
== Приклад розрахунку орендної плати за землю ==
Наведемо приклад розрахунку плати за оренду земельної ділянки розміром 3,6 га. 
Договір оренди був укладений у 2014 році, на момент укладення у п.5 Договору було зазначено що нормативно-грошова оцінка паю складає 110920 грн. 
За умовами Договору орендна плата складає 5% відсотків від оцінки, отже: 
110920 х 5% =5546 грн – така сума орендної плати за пай у 2014 році. 
У 2015 році коефіцієнт індексації становить 1,2, та у Договорі зазначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, тому: 
110920х1,2х5% = 6622, 2- сума орендної плати за пай у 2015 році.
== Вирішення спорів, пов’язаних із орендною платою за земельну ділянку ==
Спори, пов’язані з орендою землі, у тому числі, ті що стосуються орендної плати за земельну ділянку вирішуються у судовому порядку..( ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"])

На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань, а також випадків розірвання договору оренди землі у зв’язку із забрудненням (потенційним забрудненням) орендованої земельної ділянки вибухонебезпечними предметами.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендодавця (крім випадків розірвання договору у зв’язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов’язків) орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. (ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"] )

Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати ( п. «д» ч. 1 ст. 141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] )

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ч.2 ст. 651 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України])
=== Судова практика ===
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92137264 Постанова Верховного суду від 29 вересня 2020 року у справі 14-28цс20] (Подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь-яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81263995 Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17] (дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред'являє позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/57515160 Постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15] (Після закінчення строку договору оренди та відсутності з боку відповідача письмових заперечень орендар продовжував відкрито та безперешкодно користуватися земельною ділянкою, сплачуючи орендну плату. За таких умов орендар не мав права на продовження договору оренди землі, оскільки таким договором оренди було передбачено, що орендар повинен не пізніше 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір його продовжити, однак цього не зробив, що суперечить нормам законодавства України, зокрема ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81287135 Постанова Верховного Суд від 18 квітня 2019 року у справі №625/166/18] (Зазначено, що переважне права орендаря на продовження договору оренди землі не є абсолютним. Незважаючи на те, що орендар скористався своїм правом та направив своєчасно листи-повідомлення про поновлення договору на новий строк, останній отримав відмову від орендодавців, а відтак, втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88674065 Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19] "судова палата вважає, що розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі".

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97076586?fbclid=IwAR3-7yL90EWFPI1OuSmPpD6H2HYtY_6bb7RMNdHtA27Am1K8cYnE5MMuE_A Постанова Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 192/149/17] (систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу).
== Див. також ==
* [[ Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
* [[Дострокове розірвання договору оренди землі]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Договір оренди]]

Правові засади планування використання та охорони земель в Україні

2023-10-10T10:47:30Z

Iryna.bevz: Доповнила інформацію стосовно категорій земель за цільовим призначенням, форм планування використання земель

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Закон України «Про основи містобудування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»]

== Поняття планування та використання охорони земель ==

[https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] зазначено, що "''земля є головним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави''".

Планування використання та охорони земель в Україні є найважливішою функцією державного управління у галузі земельних відносин, що визначає перспективи раціонального землекористування і являє собою діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, яка полягає у створенні та впровадженні перспективних програм (схем) використання й охорони земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також у прийнятті на їх основі відповідних рішень.

''Об'єктами планування'' є, з одного боку, територія України, території адміністративно-територіальних утворень або їх частин чи окремі земельні ділянки, а з другого — діяльність фізичних і юридичних осіб, органів місцевого самоврядування та державних органів щодо використання й охорони земель. Планування поширюється на всі землі нашої країни незалежно від їх цільового призначення і форм власності та здійснюється на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях.

'''Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:'''

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

== Планування використання земель ==
Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання і охорони.

'''Використання земель''' – це вдосконалення розподілу земель відповідно до перспектив розвитку економіки, поліпшення організації території і визначення інших напрямів раціонального використання земель та їх охорони в цілому по державі, регіонах та інших адміністративних утвореннях.

''Планування використання та охорони земель як функція державного управління землями'' — це врегульована нормами права діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання використання територій, яка полягає у розробленні та затвердженні містобудівної документації, відповідно до якої здійснюється забудова та використання земель населених пунктів і прилеглих до них земель.
== Форми планування використання земель ==

'''Формами планування використання земель є:'''
* розробка та затвердження програм використання земель (загальнодержавні, регіональні),
* природно-сільськогосподарське районування земель,
* зонування земель.

# Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України. Загальнодержавні програми використання та охорони земель затверджуються Верховною Радою України. Правовою основою складання та затвердження загальнодержавних та регіональних програм використанняземел є норми ст.85 і ст.116 Конституції України. ст.6 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.16-17 ЗУ " Про державні цільові програми"
# Природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Воно є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель.
# Зонування земель здійснюється в межах територій територіальних громад. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон.

== Поняття охорони земель ==
'''Охорона земель''' - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

''Охорона земель включає:''
* обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;
* захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;
* захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;
* збереження природних водно-болотних угідь;
* попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;
* консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
''Порядок охорони земель встановлюється законом.''

[[Категорія:Право користування землями‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування‎‎]]