WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Скасування постанов патрульної поліції за наявності клопотання про надання захисника у справі

2022-05-16T11:30:50Z

Inna.shara:

=='''Скасування постанов патрульної поліції за наявності клопотання про надання захисника у справі'''==

Нормативна база:
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закон України "Про національну поліцію"];
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87657275 Постанова Верховного суду колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а];

=='''Які повноваження органів поліції?'''==
'''Адміністративним правопорушенням (проступком)''' визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На органи Національної поліції України покладені обов’язки розглядати справи відносно водіїв, які порушили правила дорожнього руху, такі як:
* порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами;
* експлуатацію водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах;
* порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів;
* перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху;
* порушення правил руху через залізничні переїзди;
* ненадання транспортних засобів поліцейським та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
* керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;
* випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам або без необхідних документів, передбачених законодавством;
* допуск до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом;
* порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та інші.

=='''Як відбувається розгляд справи?'''==

Розгляд справи відбувається за місцем вчинення адміністративного правопорушення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

'''Порушення справи''', розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу, оголошується, яка справа розглядається та хто притягується до адміністративної відповідальності.
Обов’язково роз’яснюються права, адже водій, відносно якого розглядається справа має певні права, такі як: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання і головне користуватися юридичною допомогою адвоката.
Саме головне на цій стадії – подати клопотання, воно може бути як усним, так і письмовим, що стосується письмового, воно повинно бути долучено до матеріалів справи.
У випадку безпідставної відмови поліцейським прийняти таке клопотання та долучити до справи, такі дії можна зафіксувати за участі свідків або камеру телефону. Відео зйомка дій працівників поліції дозволена (ст. 34 Конституції України передбачено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб).

'''Розгляд справи''' дуже часто, проводиться лиш формально, поліцейський майже ніколи не повідомляє про закінчення етапу з’ясування обставин справи та перехід до розгляду справи, не надається право на дачу пояснень, не досліджуються докази та не вирішуються клопотання.

'''Ухвалення рішення –''' поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

=='''Як відбувається процедура оскарження рішення, якщо не задоволено клопотання про надання захисника у справі?''' ==

Не варто втрачати надію, адже порушення права скористатись правом на правову допомогу та не вжиття жодних дій щодо надання можливості водію реалізувати своє право на отримання такої допомоги, свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Саме до такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі Постанова ВС/КАС від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а, адже інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не надав можливості скористатись правом на професійну правничу допомогу, яке закріплено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 59 Конституції України]. Порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення – є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

=='''Куди звернутися для оскарження рішення?'''==

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка має намір звернутись до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, має право самостійно обрати суд, до якого вона бажає звернутись, або суд за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, або суд за місцезнаходженням відповідача.

=='''Який необхідно сплатити судовий збір?'''==

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 18 квітня 2020 року, справа № 543/775/17 встановила однаковий підхід у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
[[Категорія:Адміністративне право]]

Розшук боржника, який не сплачує аліменти

2022-05-16T11:24:58Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1078-08 Наказ Міністерства ВСУ від 27.08.2008 №408 “Про затвердження розшуку боржника-фізичної особи”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2234-19 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"*]

== Підстави для оголошення боржника в розшук ==

Обов’язок сплачувати аліменти виникає у матері, батька, інших членів сім’ї та родичів з обов’язку утримувати дитину, у повнолітніх дочки, сина інших повнолітніх членів сім’ї та родичів з обов’язків утримувати батьків та інших родичів.

Після видачі виконавчого документа, отримувачу аліментів слід направити його у відділ державної виконавчої служби. Закон наділив державних виконавців усіма необхідними повноваженнями, які спрямовані на примусове стягнення грошових коштів.

Зокрема, державний виконавець зобов’язаний викликати платника аліментів й оголосити про наявність виконавчого документа, який є підставою для утримання частини його доходу, запропонувати добровільно перераховувати кошти.

Якщо місце знаходження платника не встановлено, невідомі місце його роботи та проживання – виконати судове рішення неможливо. Відповідно, існують підстави для оголошення платника аліментів у розшук.
===== Розшук громадянина-боржника =====
— '''це комплекс розшукових заходів, які проводяться з метою встановлення місце перебування боржника.'''
Проте, слід мати на увазі те, що провадження у справі буде зупинено, аж поки боржника не буде знайдено. Таким чином, судовий розгляд справи та постановляння законного рішення може бути в далекому майбутньому, в той час коли мати потребує допомоги на дитину, як правило, ще задовго до звернення до суду, очікуючи взаємної згоди з батьком дитини щодо вирішення питання про виплату аліментів.

Розшук боржника проводиться за рахунок держави, а не позивача. При цьому, для того, щоб компенсувати витрати на проведення розшуку, органи внутрішніх справ, які його здійснювали, мають звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника понесених витрат [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (ст. 161 ЦПК України)]. В даному випадку правоохоронні органи набувають статус стягувача. Водночас суд самостійно не може ініціювати питання щодо компенсації коштів, витрачених на розшук, навіть якщо йдеться про державні інтереси.

У разі задоволення відповідної заяви про видачу судового наказу, знайденому боржнику доведеться сплатити чималу суму, яка включатиме витрати як на розшук, так і аліменти.

===== Заява про розшук боржника =====

* найменування та адреса підрозділу державної виконавчої служби, де здійснюється виконавче провадження;
* інформація про державного виконавця (посада, звання, ПІБ);
* інформація про сторони виконавчого провадження – стягувача та боржника (ПІБ, місце проживання, місце роботи, номери телефонів);
* підстави для стягнення грошових коштів на дитину (судове рішення, судовий наказ або аліментні угоди);
* описова частина – інформація про виникнення обставин: коли останній раз надійшли кошти на утримання дитини, яка заборгованість утворена, де в даний час знаходиться платник аліментів (якщо заявнику про це відомо) та інша інформація;
* заключна частина – вказати вимогу про розшук платника аліментів, який ухиляється від виконання зобов’язань.
[[Файл:Зразок_заяви_про_розшук_боржника.docx|міні]]

Суму аліментного боргу можна дізнатися у державного виконавця.
У заяві про розшук вказується також інша інформація, яка має значення для справи.

Заяву слід оформити у двох примірниках. Один передається державному виконавцю, другий, з реєстраційною відміткою, отримувач аліментів забирає та зберігає у себе.

Отримавши заяву, державний виконавець зобов’язаний її розглянути і, якщо викладена інформація підтверджується, звернутися до суду із відповідним поданням.

Однак спочатку державний виконавець встановить, чи обґрунтована вимога про розшук.

Якщо все підтвердилося (аліменти дійсно не надходили, платник переховується та місцезнаходження його невідоме), державний виконавець звертається до суду з поданням. Копія цього документу на адресу платника та стягувача не надсилається.

== Порядок здійснення розшуку ==

Протягом 10 діб з часу отримання ухвали суду про оголошення розшуку боржника (за датою реєстрації в канцелярії органу внутрішніх справ) працівник підрозділу ГІРФО, який за своїми службовими обов'язками відповідає за розшук боржників заводить розшукову справу з установлення місця перебування боржника та виносить постанову про оголошення державного розшуку та заведення розшукової справи.

Після цього розшукова справа реєструється в журналі обліку розшукових справ.

Водночас із постановою про заведення розшукової справи працівник заповнює розшукову картку з фотокарткою у двох примірниках, інформаційно-статистичну та облікову картки на боржника в одному примірнику. Зазначені документи підписуються начальником відповідного органу внутрішніх справ і протягом 3 діб направляються до управління (відділу) інформаційних технологій. Примірник розшукової картки також надсилається до адресно-довідкового бюро.
Крім того, до Адміністрації Державної прикордонної служби надсилається повідомлення про те, що особа перебуває в розшуку як боржник. Повідомлення підписується начальником ГУМВС, УМВС або його заступником.

Після цього складається план першочергових розшукових заходів, який затверджується начальником органу внутрішніх справ або особою, яка його замінює, відповідно до якого початкові заходи щодо встановлення місцеперебування боржника здійснюються протягом 10 діб після винесення органом внутрішніх справ постанови про оголошення державного розшуку.

== Першочергові розшукові заходи: ==

Вивчається інформація про боржника, унесена до ухвали суду, акта державного виконавця про неможливість стягнення боргу, копії виконавчого листа, які обов'язково мають додаватися до ухвали суду, інші матеріали, у яких міститься інформація про боржника.
Здійснюється перевірка боржника за обліками У(В)ІТ, адресно-довідкового бюро ГУМВС, УМВС тощо, довідки про результати перевірок долучаються до розшукової справи.

Здійснюється опитування стягувача, під час якого з'ясовуються наявні в нього відомості про боржника, а також установлюється коло осіб, з якими боржник підтримував стосунки і які ймовірно можуть мати відомості про його місцеперебування.

Складається довідка про боржника, у якій зазначаються такі дані:
* прізвище, ім'я, по батькові;
* дата і місце народження;
* місце проживання;
* освіта, останнє відоме місце роботи;
* стосунок до військової служби;
* сімейний стан;
* інші дані.

інформація про розшук надсилається :
- до територіального підрозділу служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем отримання боржником паспорта для внесення її до графи службові відмітки заяви про видачу паспорта;
- до відповідного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем його народження на випадок його звернення з приводу видачі повторного свідоцтва про народження або зміни імені.
Після здійснення першочергових розшукових заходів не пізніше ніж через місяць з початку провадження працівник вивчає наявні матеріали та складає план подальших заходів з встановлення місцеперебування боржника до якого включає пункти щодо перевірки:
* За оперативно-розшуковими та профілактичними обліками органів внутрішніх справ.
* Відомостей щодо можливості отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон та оформлення документів для виїзду на постійне проживання за межі України.
* За обліками житлово-комунальних підприємств органів місцевого самоврядування, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, житлово-будівельних кооперативів та інших житлово-комунальних органів, сільських, селищних рад, у тому числі за адресами попередніх місць проживання.

'''За реєстрами та обліками:'''

* Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів щодо отримання ідентифікаційного номера або відмови від нього;
* військкоматів;
* підрозділів Державтоінспекції щодо реєстрації транспортних засобів;
* підрозділів дозвільної системи щодо реєстрації зброї;
* у банківських установах щодо наявності рахунків (у встановленому законодавством порядку).
За місцем навчання або роботи з метою отримання відомостей, які можуть бути використані в розшуку.
Оскільки інформація, що стосується боржника, належить до категорії конфіденційної, під час складання запитів щодо її отримання необхідно обов'язково посилатися на те, що підставою надсилання запиту є проведення його розшуку.

За результатами аналізу наявної про боржника інформації до плану також можуть бути включені додаткові пункти.

Перевірки здійснюються шляхом надсилання належним чином оформлених запитів з обов'язковим посиланням на те, що запитувана інформація необхідна для встановлення місцеперебування боржника, розшук якого оголошено відповідно до ухвали суду.

Якщо протягом місяця місцеперебування боржника (який не сплачує аліменти) не встановлено, до відділу соціального захисту населення за місцем проживання особи, на користь якої мають бути сплачені аліменти, для призначення їй тимчасової допомоги направляється повідомлення про розшук боржника. Повідомлення може бути видано особисто стягувачеві.

Крім того, до територіальних органів внутрішніх справ, на території обслуговування яких може перебувати боржник, направляються розшукові завдання з установлення місцеперебування боржника (далі — розшукові завдання) з долученням його фотокартки.

Про виконання плану щомісяця складається довідка, у якій відображаються результати проведених заходів.

З метою здійснення контролю за організацією розшуку розшукова справа щомісяця вивчається керівником територіального підрозділу служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, про що здійснюються відповідні відмітки в наявних матеріалах. Розшукові справи, термін розшуку за якими перевищує 3 місяці, додатково перевіряються керівництвом територіальних органів ГІРФО.

===== Установлення місця перебування боржника =====
При встановленні місцеперебування боржника працівник у день закриття справи інформує державного виконавця, який приймає рішення щодо подальших дій відносно боржника, стягувача та орган соціального захисту населення (відносно боржника, який не сплачує аліменти).

Від боржника відбирається письмове пояснення щодо причин несплати аліментів, боргу тощо.

Крім того, боржник, який не сплачує аліментів, письмово попереджається про кримінальну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 164 Кримінального кодексу України.]
Припинення розшуку боржника

== Закриття розшукової справи: ==

'''Розшукова справа закривається у разі:'''

* установлення місцеперебування боржника;
* документального підтвердження смерті боржника або визнання його безвісно відсутнім або померлим;
* винесення судом ухвали про припинення розшуку (за відмовою стягувача від стягнення);
* якщо за результатами розшукових заходів установлено, що боржник понад шість місяців відсутній за місцем проживання і фактично перебуває за кордоном (свідчення родичів або інших осіб, які підтверджуються надходженням поштової кореспонденції, грошових переказів, та повідомлення Адміністрації Державної прикордонної служби України або компетентних органів держави, де встановлено місцеперебування боржника).

У такому випадку стягувачеві рекомендується подати відповідні документи до органу державної виконавчої служби для вирішення питання щодо стягнення боргу за кордоном відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном ( 995_425 ) від 20 червня 1956 року], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах ( 997_009 ) від 22.01.93] або інших міжнародних актів із зазначених питань.

Про закриття розшукової справи виноситься постанова у двох примірниках, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ. Перший примірник постанови долучається до розшукової справи, а другий надсилається до управління (відділу) ГІРФО ГУМВС, УМВС за підлеглістю. До зазначеної постанови також долучається інформаційно-статистична картка про припинення розшуку.

Працівник територіального органу внутрішніх справ, який за своїми службовими обов'язками відповідає за організацію та контроль за роботою з розшуку боржників, щоквартально перевіряє підстави закриття розшукової справи, про що в ній здійснюється відповідна відмітка.

[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Оплата житлово-комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності власника житла

2022-02-07T15:03:06Z

Inna.shara:

== Нормативні акти ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17.] 

== Загальні поняття ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»] передбачає наступний перелік житлово-комунальних послуг: 
'''1.''' '''житлова послуга''' – послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
* утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
* купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
* поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 
'''2.''' '''комунальні послуги''' – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. 

Відповідно до статті 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»] учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 
1) '''споживачі (індивідуальні та колективні)'''; 
''Індивідуальний споживач'' - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 
''Колективний споживач'' - юридична особа, що об’єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; 
2) '''управитель'''; 
3) '''виконавці комунальних послуг''' ''(суб’єкти господарювання, що надають комунальні послуги споживачу відповідно до умов договору)''.

== Права споживачів ==
'''Споживач має право''': 
1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; 
2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; 
3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об’єкт нерухомого майна); 
4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 
5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; 
6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; 
'''Колективний споживач має право:''' 
1) укладати договір про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів, об’єднаних таким колективним споживачем; 
2) розірвати договір про надання комунальної послуги, укладений ним в інтересах споживачів, об’єднаних таким колективним споживачем, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за <big>два місяці</big> до дати розірвання. 

== Право на неоплату вартості комунальних послуг ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Пунктом 6 частини першої статті 7 Закону] передбачено, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб '''понад 30 календарних днів''', за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; 
Пункт [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 11 частини другої статті 7] передбачає, що споживач зобов’язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. 
Пункт [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 3 частини третьої статті 8] зазначає, що Управитель багатоквартирного будинку має право отримувати інформацію від споживачів про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. 

Факт не проживання можна підтвердити довідкою, що видана на підставі акту щодо підтвердження факту проживання без реєстрації/факту непроживання, підписаний не менш як 3 сусідами. Також, у разі, якщо людина зареєстрована, але не проживає за адресою реєстрації, їй доцільно підтвердити факт свого перебування за іншою адресою відповідною довідкою. 
Це може бути документ, який підтверджує місце перебування особи в іншій адміністративно-територіальній одиниці у зв’язку з роботою, лікуванням, навчанням, тривалим відрядженням, відбуванням покарання тощо. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»] виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Законом], здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
На сьогодні багато органів місцевого самоврядування ухвалили своїми актами (рішеннями) Порядки\Положення про видачу довідок про фактичне місце проживання (не проживання) особи. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Згідно з п.5 частини другої ст. 8 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»] виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 р. № 151] встановлено, що у разі ненадання послуг виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг. Виконавець зобов'язаний провести такий перерахунок протягом місяця незалежно від наявності заборгованості. 
Таким чином, якщо Ви були відсутні за місцем проживання і надали відповідні документи (посвідчення про відрядження, виклик за кордон) тощо – Ви маєте право отримати перерахунок. 
Якщо Ви скористалися правом складання акт-претензії ([http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17]) [[Файл:Акт_претензія.docx]] – то Ви маєте право на перерахунок та зниження плати за неякісні послуги. 
''Пам’ятайте згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 24 Конституції України] всі люди є рівними у своїх правах та обов’язках і не може бути будь-яких обмежень з будь-яких мотивів.'' 

Див. [[Неякісне надання послуг з утримання будинків]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Обмеження при застосуванні пестицидів та агрохімікатів в межах населених пунктів

2022-02-07T14:56:40Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/86/95-вр Закон України «Про пестициди і агрохімікати»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/180-14 Закон України «Про захист рослин»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/v0001282-98 Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві Державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001-98, затверджені наказом Міністерство охорони здоров’я України від 03.08.1998 № 1]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/288-96-п Порядок надання дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 № 288]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/295-96-п Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 № 295]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/354-96-п Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 354]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/881-95-п Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №881]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/746-95-п Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 18.09.1995 № 746]

== Загальна характеристика ==
'''Пестициди''' - токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
 
[[Файл:Пестициди.jpg|міні|обмеження при застосуванні ]]
'''Агрохімікати''' - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/86/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про пестициди та агрохімікати»]).

==Заборона зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві==
=== Відповідно [http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/v0001282-98 до Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98] «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» забороняється: ===
# ''Застосування пестицидів для захисту зелених насаджень на територіях лікувально-профілактичних і дитячих установ, спортивних майданчиків, підприємств харчової промисловості, а також усередині густонаселених житлових кварталів.''
# ''Застосування пестицидів для захисту зелених насаджень в межах населеного пункту дозволяється тільки з 22:00 до 07:00 ранку, а за межами населеного пункту всі роботи з пестицидами слід проводити в ранкові (до 10) і вечірні (18-22) години при мінімальних висхідних повітряних потоках. Роботи необхідно проводити в безвітряну погоду. При швидкості вітру більше 4 м/с обприскування не допускається.''
# ''Перед проведенням обробок об'єктів, розташованих в межі або поблизу населених пунктів, необхідно встановити попереджувальні знаки та оповістити людей про майбутні роботи і строки, протягом яких забороняється перебування людей в обробленій зоні (за два дні до початку захисних хімічних заходів повідомляти сільські ради, пасічників та інших зацікавлених осіб). У період проведення робіт у радіусі 200 м від меж ділянок, що обробляються, повинні бути встановлені попереджувальні написи. Місцеве населення повинно бути проінформоване про час і місце запланованих обробок шляхом оголошення по радіо, встановлення попереджувальних написів. Відповідно до судової практики можна стверджувати, що належним повідомленням у випадках використання пестицидів господарствами буде публікація відповідного оголошення у місцевих газетах. У разі, якщо пестициди було застосовано, але населення та власників суміжних сільськогосподарських угідь попереджено не було та у зв’язку з цим останнім було завдано збитків, потерпілі мають повне право звертатися до суду.''
# ''У масштабі населеного пункту забороняється повсюдна, одночасна обробка рослин однотипним препаратом, яка може обумовити масове надходження в атмосферне повітря населених пунктів аерозолю та парів токсиканта. Такі ситуації регулюються календарним графіком робіт, чергуванням асортименту препаратів в період інтенсивних обробок.''
# Для обробки індивідуальних садів та городів у межах населеного пункту дозволяється застосування тих пестицидів, які дозволені до роздрібного продажу «П[https://mepr.gov.ua/content/derzhavniy-reestr-pesticidiv-i-agrohimikativ-dozvolenih-do-vikoristannya-v-ukraini-dopovnennya-z-01012017-zgidno-vimog-postanovi-kabinetu-ministriv-ukraini-vid-21112007--1328.html ереліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні]» і доповненнями до нього. Рекомендується в межах населеного пункту застосовувати біологічні методи боротьби зі шкідниками.
# ''Забороняється залишати пестициди та отруєні принади без охорони в місцях застосування, на польових станах, індивідуальних господарствах і інших місцях.''
# ''До роботи з пестицидами допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідні посвідчення, допуск та наряд на виконання робіт з пестицидами відповідно до "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/746-95-%D0%BF#Text Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами" (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 746 від 18.09.95)]. Усі роботи з пестицидами і протруєним насіннєвим матеріалом обов’язково реєструються у спеціальних журналах.''
# ''В межах населеного пункту дозволяється обприскування ранцевими обприскувачами при швидкості вітру до 4 м/с , а за межами обприскування вентиляторними і штанговими обприскувачами допускається при швидкості вітру до 3 м/с (дрібнокрапельне) і 4 м/с (крупнокрапельне).''
# ''У зоні роботи з пестицидами мають бути обладнані місця для відпочинку і споживання їжі, які забезпечуються бачками з питною водою, рукомийником і медичною аптечкою. Це місце повинно розташовуватися не ближче 200 м від межі застосування пестицидів.''
# ''До виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами не допускаються особи віком до 18 років, вагітні жінки, жінки, що годують дітей особи, що мають медичні протипоказання за станом здоров’я, а також особи, зазначенні у переліку важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, визначених МОЗ. Діти шкільного та дошкільного віку не допускаються до роботи з пестицидами і на оброблених ними площах.''
# ''Керівники фермерських господарств, приватні підприємці зобов'язані надавати в розпорядження працюючих з пестицидами засоби механізації, спеціальний одяг і спецвзуття, засоби захисту рук, органів дихання, зору, проводити навчання правилам техніки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.0.004-90. Тривалість роботи з пестицидами першого і другого класів небезпеки не повинна перевищувати 4 години, з іншими — 6 годин на добу (з доробкою іншої частини робочого дня на операціях, не пов'язаних із застосуванням пестицид.''

== Наслідки порушень встановлених Правил ==
'''''Місцеві органи державної виконавчої влади разом з іншими зацікавленими підприємствами і установами організовують та проводять заходи щодо санітарно-гігієнічного та медичного забезпечення робіт, пов’язаних з застосуванням пестицидів у відповідності з чинним законодавством.''' ''
Посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин мають право розглядати справи та накладати адміністративне стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про захист рослин.
 
Якщо при виконанні вказаних робіт допущено порушення встановлених [http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/v0001282-98 Правил], наприклад допущено до такого виду робіт працівників, які не мають відповідного допуску ( посвідчення) на право виконання такої роботи, порушення технології і порядку обприскування чим завдано шкоду іншій особі, '''можна ставити питання про стягнення шкоди, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст.1187 Цивільного Кодексу України.] Відповідно до вимог статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.'''
 
Цією ж статтею необхідно позивачеві обґрунтовувати свої вимоги, якщо вони підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства.
 
Для захисту своїх інтересів у суді потерпілому необхідно довести кілька обставин, від напряму яких залежить задоволення чи незадоволення його позовних вимог. 

Наприклад, завдання шкоди особі. Потерпілий, встановивши, що внаслідок застосування пестицидів у нього виникли негативні наслідки (загибель тварин, забруднення ґрунту, пошкодження посівів, дерев тощо), повинен цей факт одразу зафіксувати: звернутися до державної інспекції із захисту рослин, санітарно – епідеміологічної служби з метою проведення за участі їх представників обстеження та складення акту обстеження. Отримати протокол лабораторних досліджень проб ґрунту, повітря, сільськогосподарських культур. Під час обстеження можна звертатися до різноманітних державних та приватних лабораторій, наукових закладів.
 
Доцільним буде складення акту перевірки дотримання санітарного законодавства. Відповідно до[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 83 КУпАП], порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів тягне за собою адміністративну відповідальність. Тому у такому випадку звернення до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (такими є органи державної санітарно-епідеміологічної служби) є обов’язковим. Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на порушника є беззаперечним фактом вчинення ним протиправної діяльності, його вини, цим буде доведено що обробку пестицидами чи агрохімікатами відповідач провів всупереч вимогам чинного законодавства України, зокрема [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/180-14 Закону України «Про захист рослин»], Державних санітарних правил тощо. 
 
Також належним доказом буде наявність відповідного припису Державної інспекції захисту рослин (саме вона визначає, чи було порушено вимоги правил техніки безпеки та санітарні норми з роботи з пестицидами). Тому звернення до цього органу є незайвим. У деяких випадках протиправна поведінка може підтверджуватися і показаннями свідків. 

Необхідно довести і наявність причинного зв’язку між протиправною дією та завданою шкодою. Цей зв’язок може підтвердити наявність протоколу лабораторних досліджень, у якому має бути зазначено, яким видом пестициду здійснено обприскування поля позивача та відповідача та чи є він одним і тим же препаратом. 
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.83, необхідно звертатись в органи державної санітарно – епідеміологічної служби ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ст.236 КУпАП]).
 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20110804 '''Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об'єктів нагляду, визначених законодавством, мають право:''']
# головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об'єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з'єднань, частин та підрозділів і їх заступники;
# лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби - щодо адміністративних правопорушень, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 частиною п'ятою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 - 83, 95, 167, 168-1, 170] (коли вони є порушеннями санітарних норм).

==== Судова практика ====
[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/78851213 Рішення]
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Заміна сторони у виконавчому провадженні

2022-02-07T13:40:29Z

Inna.shara:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства в Україні]
== Правове регулювання виконання судових рішень на території України ==
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran5253#n5253 '''до ст. 1291 Конституції України'''] «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4801#n4801 '''п.9 ч.3 ст.129 Конституції України'''] , є «обов’язковість рішень суду». Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави.

На підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran132#n132 '''ч. 2,3 ст. 14 КАС України'''] - «Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом».

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran97#n97 '''Ч.1 ст.14 ЦПК України'''] закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами».

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1627 '''статті 18 ГПК України'''] судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

== Сторони виконавчого провадження та порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==

'''Сторонами''' виконавчого провадження '''є стягувач і боржник'''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"]) 
''Стягувачем'' є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 2 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"]) 
''Боржником'' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 абз. 2 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, '''стягувачем виступає державний орган''', за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 3 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем '''виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення'''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 4 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) '''стягувачем є Державна судова адміністрація України'''.

== Порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==
'''Хто може звернутися із заявою для заміни сторони:''' 
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 5 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємці]в, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону.

Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ст. 15 Закону], державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні. 

'''Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягнення аліментів)'''
[[Файл:Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження по аліментам.docx|міні|зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження по аліментам]]

== Судовий розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 '''ч.3 ст.442 Цивільно-процесуального кодексу України'''], суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, розглянувши заяву сторони або подання державного виконавця, на підставі ''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9197 ст. 259, 260, 353, 442 ЦПК України]''', ст.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran29#n29 Закону України «Про виконавче провадження»], виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження.

При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n29 ст. 4 Закону] (вимоги до виконавчого документу), а саме – '''в ухвалі повинно бути зазначено''': 
* назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
* дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
* повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
* ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
* реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
* резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
* дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
* строк пред’явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти. 
Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні. 
''Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа (рішення, наказу тощо).'' 
== Заміна сторони у виконавчому провадженні в адміністративному судочинстві ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12523 ст. 379 КАСУ] у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12523 ч.2 ст. 379 КАСУ])

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9961 т. 52 КАСУ] у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

 '''Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження'''[[Файл:Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження по дітям війни.docx|міні]]

== Заміна сторони у виконавчому провадженні в господарському судочинстві ==
Заміна сторони у виконавчому провадженні являє собою заміну сторони в судовій справі, оскільки згідно з ч. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 1 ст. 52 ГПК України] господарський суд у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд '''залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу'''. А згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»] виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ч.1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12523 ст. 334] ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 ч.2 ст. 334 ГПК України])

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 ч. 3 ст. 334 ГПК України])

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n3386 242 цього Кодексу]. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 (ч. 4 ст. 334 ГПК України]).

Відопвідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 ч. 5 ст 334 ГПК України] положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4076 ст. 326 ГПК України] судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

[https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1112874/ Судова практика]
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]

Права споживачів при закінченні строку гарантії

2022-02-07T13:38:50Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-96 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів"]

== Права та обов’язки споживачів ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»] споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
* захист своїх прав державою;
* належну якість продукції та обслуговування;
* безпеку продукції;
* необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
* відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
* об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Також споживачі мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Споживачі зобов'язані:
* перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
* в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
* користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
* з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

== Гарантії якості товару ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Статтею 675 Цивільного кодексу України] передбачено, що товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. При цьому договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

== Гарантійний строк та його обчислення ==

Згідно ч.5 ст.1 [http://Закону%20України%20«Про%20захист%20прав%20споживачів» Закону України «Про захист прав споживачів»] '''гарантійний строк''' - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.

Відповідно до ст. 676 [http://Цивільного%20кодексу%20України Цивільного кодексу України] гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. При цьому гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв’язку з обставинами, що залежать від продавця, до їх усунення продавцем. Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним. У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.

У відповідності до ст. 7 [http://Закону%20України%20«Про%20захист%20прав%20споживачів» Закону України «Про захист прав споживачів»] гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

У разі продажу товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк обчислюється починаючи від дня передачі товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складення - від дня їх здійснення, а якщо день передачі, установки (підключення) чи складення товару, а також передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору купівлі-продажу, - від дня укладення договору купівлі-продажу.

Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва - не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

== Права споживача при закінченні гарантійного строку ==

Згідно зі ст.42 [http://Конституції%20України Конституції України] держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до п.п.10, 11 ст. 8 [http://Закону%20України%20«Про%20захист%20прав%20споживачів» Закону України «Про захист прав споживачів»] споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про ''безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку''. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті ( обмін непродовольчого товару належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням, протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем), споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті (пропорційне зменшення ціни; безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару; розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагання заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар).

Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Вимоги споживача щодо технічно складних побутових товарів розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"] та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Під час продажу товару '''продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ''' встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Стосовно товарів (робіт, послуг), на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред’явити свої вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців, а стосовно нерухомого майна – не пізніше трьох років від дня передачі їх споживачеві.

Чинним законодавством передбачено, що у разі порушення прав споживачів суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть '''відповідальність'''. Зокрема, у разі надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товар (роботу, послугу) та про виробника (виконавця, продавця), що спричинило:
* придбання товару (роботи, послуги), який не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
* неможливість використання придбаного товару (роботи, послуги) за призначенням - споживач має право вимагати надання у розумно короткий, але не більше місяця, термін належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений термін не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
* заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну споживача – він має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги щодо майнової відповідальності за заподіяну шкоду, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об’єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Законодавством передбачено також, що збитки, завдані споживачеві товарами (роботами, послугами), придбаними в результаті недобросовісної реклами також підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

Якщо права споживача порушено, а господарюючий суб’єкт відмовляється задовольнити висунуті вимоги, то він може звернутися до ''спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи'', які здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб’єктами господарської діяльності, забезпечують державну політику щодо захисту прав споживачів. У м. Києві таким органом є Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів.

Споживач може звернутися до цих органів із '''скаргою''' безпосередньо або направивши її поштою, виклавши суть справи та додавши копії підтверджуючих документів про придбання товару (послуги) або гарантійні зобов’язання суб’єкта господарської діяльності.

Після розгляду скарги споживача органом у сфері захисту прав споживачів проводиться перевірка обставин справи і, у разі їх підтвердження, порушники притягуються до відповідальності.

Крім того, свої права споживачі можуть захистити і в судовому порядку. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У цьому випадку споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходження відповідача чи за місцем виконання договору. При розгляді спірних питань у судовому порядку, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав, відповідно до ст. 5 [http://%5B%5BЗакону%20України%20«Про%20судовий%20збір»%5D%5D Закону України «Про судовий збір»].

==== Судова практика ====
[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/85942591 Справа 1]

 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Суїцидальні спільноти

2022-02-07T13:31:52Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Що таке "групи смерті" ==
Самогу́бство, '''суїцид''' (лат. sui caedere вбивати себе) — умисне спричинення власної смерті, часто вчинене з відчаю, причину якого часто відносять до психічних розладів таких як депресія, біполярний розлад, шизофренія, алкоголізм чи наркотична залежність.

'''В соцмережах''' діють спільноти, які закликають підлітків вступити в небезпечну гру, результатом якої має стати самогубство. Умовна назва спільнот, які спонукають до суїциду - «Синій кит». Варіантів назв є десятки, це і «кити», і «єдинороги», і «тихі будинки», і «гра». «Гра» передбачає спілкування з адміністратором, який дає завдання, таких завдань може бути від 15 до 50. Перші завдання прості: розказати про себе, позбутися улюбленої речі. Потім йдуть складніші завдання, які передбачають нанесення собі тілесних ушкоджень. Останнє завдання – самогубство.

Одним із простих перших завдань для учасників може бути «запросити у групу 50 друзів» і учасники розсилкою надсилають усім друзям запрошення. Адміністратори групи активно моніторять сторінки нових учасників, орієнтуючись на «втрачених дітей» - дітей, які мають проблеми в сім’ї, з друзями, мають депресивні стани, не можуть себе зреалізувати. Виконуючи завдання адміністраторів, вони відчувають «підтримку», а адміни навіть можуть ставати для них авторитетами.

Департаментом кіберполіції була виявлена одна з таких груп "Синій кит". До неї входили 209 користувачів з України. При цьому слід наголосити, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або їх користувачів.

== Організатори "груп смерті" ==
Кіберполіція з’ясовує організаторів цих спільнот. Є вони серед громадян України, є й іноземці, у тому числі на території Російської Федерації. Зазвичай, з дітьми працюють професійні психологи, які умілими діями доводять дітей до грані.

== Відповідальність ==
Проти організаторів даних спільнот порушується провадження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 за ч.3 ст. 120 Кримінального кодексу Україи «Доведення до самогубства»], яка передбачає позбавлення волі від 7 до 10 років.

Кваліфікувати дії батьків як «неналежне виконання батьківських обов’язків» неможливо, поки не відбувся сам факт злочину.

== Рекомендації батькам ==
Батькам, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується:

– приділяти більшу увагу психологічному стану дитини;

– перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита;

– перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах;

– звертати увагу на коло спілкування дитини;

– намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями;

– обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини;

– встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.
'''Повідомити про участь дітей у небезпечній «грі» можна на «102». Особам, які повідомлять про ці факти, гарантують конфіденційність. Є номери довіри «Ла Страда» 772, куди можуть подзвонити самі ж діти. Телефон «гарячої лінії» кіберполіції - (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні).'''

[https://cyberpolice.gov.ua/ Сайт Кіберполіції]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Порядок приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку (за межами населеного пункту)

2021-12-20T14:44:56Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України 8 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»]
== Загальні поняття ==
Земельні відносини регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України], а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 3 Земельного кодексу України]).
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], а також інших законів, що видаються відповідно до них ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 78 Земельного кодексу України).]
За нормою [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 116 Земельного кодексу України] громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] або за результатами аукціону.
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначенні [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 122 Земельного кодексу України].
== Землі житлової громадської забудови ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Статтею 38 Земельного кодексу України] встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування. 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 39 цього ж Кодексу] використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. 
'''Житлове примiщення (житлова кiмната)''' — опалюване примiщення, розташоване у надземному поверсi, призначене для цiлорiчного проживання i яке вiдповiдає санiтарно-епiдемiологiчним вимогам щодо мiкроклiмату i повiтряного середовища, природного освiтлення, допустимих рiвнiв нормованих параметрiв вiдносно шуму, вiбрацiї, ультразвуку та iнфразвуку, електричних та електромагнiтних полiв та iонiзуючого випромiнювання ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05#Text ДБН В.2.2-15-2005]).
== Розміщення житлових будинків ==
Розміщення житлових будинків має бути в межах населеного пункту. 
'''Виключенням''' з цього можуть бути лише випадки розміщення житлових будинків для працівників деяких галузей господарства (відомче житло), які потребують проживання у віддалених від населеного пункту місцях, наприклад, для лісників.Крім того, будинки та споруди можуть знаходитися і поза межами населених пунктів на землях, наданих для садівництва (стаття 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n373 Земельного кодексу України]), ведення особистого підсобного (стаття 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text "Про особисте селянське господарство"]) або фермерського господарства (стаття 16 та ін. Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n129 Про фермерське господарство]"); на землях рекреаційного призначення (стаття 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n373 Земельного кодексу України]), землях транспорту (приміщення для проживання стрілочників, бакенників), оборони тощо. 
== Надання земельної ділянки для будівництва за межами населеного пункту ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указів Президента України від 10 листопада 1994 року № 666 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text від 8 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] землі, які використовували колгоспи на праві простійного користування, передавалися їм у колективну власність, що посвідчувалося державними актами на право колективної власності із списком- додатком членів цього КСП. При цьому статтею 5 Земельного кодексу в редакції 1992 року було встановлено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. 
Суб’єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). 
Розпорядження цими ділянками здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. 
Із земель державної власності за межами населеного пункту згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України] для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частини сьомої цієї статті] та для індивідуального дачного будівництва '''земельні ділянки надаються рішенням районної адміністрації; із земельних ділянок сільськогосподарського призначення для всіх потреб — Держгеокадастром, а в інших випадках — обласною державною адміністрацією.''' 
Що стосується земель '''колективної власності''', то ними розпоряджаються загальні збори громадян, зазначених у списку-додатку до державного акту на право колективної власності, виданого колишньому КСП. 
Спочатку має бути рішення загальних зборів про передачу земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі колишнього КСП. І тільки потім власник цієї будівлі має право порушити питання про переведення нежитлового приміщення у житлове та про зміну цільового призначення земельної ділянки. Це можливо лише за умови включення цієї території до населеного пункту.
== Судова практика ==
Постанова Київського окружного адміністративного суду [https://verdictum.ligazakon.net/document/57342900 від 13.04.2016 № 810/871/16]

[https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/93694916/ Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області]
== Див. також ==
* [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки]]

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Житлове право]]

Механізм передачі земель сільськогосподарського призначення об'єднаній територіальній громаді

2021-12-20T14:30:47Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449/2020 Указ Президента Укрїни від 15 жовтня 2020 року № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»]

== Загальні положення ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 117 Земельного кодексу України].

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

Такими суб’єктами є:
* Держгеокадастр відповідно до частини четвертої статті статі 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-%D0%BF#Text постанови КМУ від 14 січня 2015 р. № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»]
* міські, селищні, сільські ради, що представляють територіальні громади, відповідно до частини першої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].
Відповідно до статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] у рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* її місце розташування;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї

== Алгоритми передачі земельних ділянок ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати одним із варіантів:

після проведення інвентаризації земель в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці. Такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартістним;

поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам. Такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність.

==== ''Алгоритм 1'' ====
* Держгеокадастр розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частити території сільської, селищної, міської ради.
* Держгеокадастр приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності
* ОМС та Держгеокадастр підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
* ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

* ОМС інформує землекористувача про перехід права власності від держави до ОМС.

==== ''Алгоритм 2'' ====
І. Сформовані земельні ділянки, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі, зокрема на які укладені договори оренди, орендодавцем яких є Держгеокадастр, а також земельні ділянки, які були проінвентаризовані раніше.

Такі ділянки можуть бути передані без розробки документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за таким алгоритмом:
# ОМС звертається до Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в ДЗК (зокрема, це можуть бути ділянки які передані у оренду Держгеокадастром, були раніше проінвентаризовані);
# Держгеокадастр приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу Держгеокадастром ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та Держгеокадастр підписують акт приймання передачі земельних ділянок
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
# ОМС інформує землекористувача про перехід права власності від держави до ОМС.
ІІ. Землі сільськогосподарського призначення державної власності, які не надані у власність і у користування

Такі землі можуть бути передані у комунальну власність лише після формування їх у земельні ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель:
# ОМС визначає пріоритетні масиви земель, які можуть бути передані у комунальну власність.
# ОМС приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну. У рішенні зазначаються пріоритетні масиви як реалізація першого етапу передачі земель.
# Держгеокадастр розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської, селищної, міської ради.
# Держгеокадастр приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу Держгеокадастром ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та Держгеокадастр підписують акт приймання передачі земельних ділянок
# ОМС інформує землекористувача про перехід права власності від держави до ОМС.
ІІІ. Земельні ділянки, які перебувають у користуванні фізичних та юридичних осіб, але не зареєстровані у Державному земельному кадастрі.
# провести інвентаризацію документів, що були видані до 2013 року, та посвідчують право користування на земельні ділянки (рішення рад про надання земельних ділянок, договори оренди, державні акти на право постійного користування тощо);
# провести інвентаризацію державних актів на право власності на земельні ділянки, які були видані до 2013 року.
# встановити фактичне місцезнаходження таких ділянок.
[[Категорія:Земельне право]]

Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19

2021-11-24T07:39:44Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]

== Спалах короновірусної хвороби та запровадження карантину ==
У січні 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила про спалах нової коронавірусної хвороби в провінції Хубей, Китай. 
ВООЗ оголошено надзвичайний стан в галузі охорони здоров’я міжнародного рівня оскільки захворювання має високий ризик поширення коронавірусної хвороби. 
ВООЗ та органи охорони здоров’я в усьому світі вживають заходів щодо стримування спалаху COVID-19. 

'''З 12 березня 2020 року до 31 грудня 2021 року''' на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#n5 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"].

{| class="wikitable"
|-
|'''Актуально!'''
Як бути в курсі: Знайдіть останню інформацію від ВООЗ щодо місць поширення COVID-19. Що таке коронавірус та яка ситуація в Україні? [https://covid19.com.ua/?fbclid=IwAR3j-DxgHWb6tN5_AQqqtcYFfv6z81eQmnO3LiDjo41wUHhWCu0X9R_egYo за посиланням]
|}
{|
!''Інформація стосовно вакцинації за посиланням'' [https://vaccination.covid19.gov.ua/]
|}

== Поняття ==
'''Коронавіруси''' становлять велике сімейство вірусів з доведеними хвороботворними властивостями по відношенню до людини або тварин. Відомо, що ряд коронавірусів здатний викликати у людини респіраторні інфекції в діапазоні від звичайної застуди до більш серйозних станів, таких як близькосхідний респіраторний синдром (БВРС) і важкий гострий респіраторний синдром (ВГРС). Останній з недавно відкритих коронавірусів викликає захворювання COVID-19.

'''COVID-19''' - інфекційне захворювання, викликане останнім з недавно відкритих коронавірусів. До спалаху інфекції в Ухані, Китай, в грудні 2019 року про новий вірус і захворювання нічого не було відомо.

== Як поширюється COVID-19 ==
Коли хвора людина чи носій захворювання з COVID-19 кашляє або видихає, виділяються краплі зараженої рідини. Більшість із них потрапляють у навколишнє середовище, поверхні та предмети – наприклад, письмовий стіл, телефони.

=== Інфікування можливе: ===
* торкаючись забруднених поверхонь чи предметів, а потім торкаючись очей, носа чи рота;
* через повітряно-крапельний шлях від хворого на COVID-19, стоячи на відстані одного метра від інфікованої особи (іншими словами, COVID-19 поширюється аналогічно грипу).
Більшість осіб, які інфіковані COVID-19 відчувають легкі симптоми хвороби та з часом одужують. Однак перебіг хвороби може бути більш складним та супроводжуватись ускладненнями такими як пневмонія. Такі хворі потребують термінової госпіталізації.

=== '''Ризик ускладнень захворювання зростає з віком, а саме:''' ===
* люди старше 40 років є більш вразливими, ніж люди до 40 років;
* люди з ослабленою імунною системою та люди з такими захворювання, як діабет, захворювання серця та легенів тощо.

== Запобіжні заходи на робочих місцях ==
* Переконайтесь, що робочі місця ваших працівників чисті та гігієнічні. Поверхні (наприклад, столи та усі робочі поверхні, телефони, клавіатури, тощо) потрібно регулярно протирати дезінфікуючим засобом.
* Потрібно сприяти регулярному та ретельному миттю рук працівниками, підрядниками та замовниками (споживачами). Розмістіть диспенсери із дезінфікуючими засобами у всіх видних місцях (біля робочих місць). Подбайте, щоб ці диспенсери були розміщені на видних місцях навколо робочих місць та регулярно заправлялися. Розмістіть постери (плакати) на видних місцях, що рекламують миття рук (про це можна запитати у місцевому органі охорони здоров’я). Поєднуйте вищенаведені заходи з іншими комунікаційними заходами, такими як надання рекомендацій (прочитання лекцій) фахівцям з охорони праці щодо здоров’я працівників. Проводьте брифінги, зустрічі та пропагуйте необхідність миття рук.
* Необхідно сприяти наявності чистого повітря на робочому місці. Розмістіть плакати (постери), що пропагують чисте повітря на робочих місцях. Переконайтеся, що маски для обличчя, інші тканинні засоби індивідуального захисту доступні на робочих місцях, де є скупчення людей із нежиттю (кашлем) на роботі. Для утилізації одноразових масок (фільтрів для масок) мають бути передбачені спеціальні урни для їх утилізації.
* Особам з температурою вищою за 37.3 ºC прийом жарознижуючих ліків таких, як парацетамол/ацетамінофен, ібупрофен або аспірин, може тільки замаскувати захворювання (інфікування). Ведіть постійне спілкування з працівниками, рекомендуйте їм залишатись вдома (навіть у випадках, коли працівники мають лише легкі симптоми).

== Рекомендації як убезпечити себе від зараження ==
''Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.''
* Миття рук з милом - тривалість процедури — 20–40 с;
* вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
* обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;
''Обробка рук спиртовмісним антисептиком:''
* спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
* антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);[[Файл:Untitled.png|міні]]
* тривалість обробки — близько 30 с;
* особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
* обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
* у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
* контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).
Обробка рук спиртовмісним антисептиком:

''Уникайте скупчення людей.''
''Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.''
''Використовуйте захисну маску:''
* обов’язково — якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);
* якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей — з метою додаткового захисту.
* заміняйте маску щочотири години;

'''Додаткові рекомендації працівникам на об’єктах харчування'''
* По термообробці необхідно суворо дотримуватись існуючих вимог до приготування страв.
* Миття посуду повинно проводитись строго по інструкції:
* видалення залишків їжі.
* миття щіткою за температури води 50 градусів з миючими засобами.
* миття з додаванням дез. розчину у іншій ємності (ванні).
* ополіскування під проточною водою температурою не менше 65 градусів – це також в окремій ємності.
* просушування на спеціальних полицях.

== Запобіжні заходи під час подорожі ==

=== ''Перед поїздкою'' ===
Переконайтеся, що ваша організація, співробітники організації мають актуальну інформацію про райони де поширюється COVID-19.

Ви можете знайти це за [https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/situation-reports/ адресою].

На основі актуальної інформації Ваша організація повинна здійснити оцінку переваг та ризиків, які пов’язані з майбутніми відрядженнями Ваших працівників.

Уникайте направлення у відрядження працівників, які можуть піддаватися більшому високому ризику інфікування та розвитку ускладнень (наприклад, осіб літнього віку співробітники, що мають такі захворювання, як цукровий діабет, захворювання серця та легенів, тощо) в райони, де COVID-19 поширюється.

Переконайтесь, що всіх осіб, які подорожують у регіони, що повідомляють про COVID-19, проінформовано про профілактичні заходи кваліфікованими медичними працівниками.

Розгляньте питання про забезпечення працівників, які збираються подорожувати, невеликими пляшками (до 100 мл) дезінфікуючих засобів для рук на основі спирту. Це може полегшити регулярне миття рук.

=== ''Під час подорожі'' ===
Заохочуйте працівників регулярно мити руки та триматися не менше одного метра від людей, які кашляють або чхають.

Переконайтесь, що працівники знають, що робити та до кого звертатися, якщо їм погано під час подорожі.

Переконайтесь, що ваші працівники дотримуються інструкцій місцевих органів влади, де вони перебувають, подорожують. Якщо, наприклад, їм сказали місцеві органи влади не їхати кудись вони повинні виконувати вказівки місцевих органів влади. Ваші працівники повинні відповідати будь-яким місцевим обмеженням у подорожі, русі чи великих зборах.

=== ''Коли ви або ваші співробітники повертаєтеся з подорожі'' ===
Співробітники, які повернулися з району, де розповсюджується COVID-19, повинні контролювати симптоми протягом 14 днів та проводити виміри температури тіла двічі на день.

Якщо у них навіть м’який кашель або не дуже висока температура (тобто температура 37,3 ºС і більше) вони повинні залишатися вдома і самоізолюватися. Це означає уникати близького контакту (один метр або ближче) з іншими людьми, включаючи членів сім’ї.

Вони також повинні телефонувати до закладу охорони здоров’я або місцевого управління охорони здоров’я, надаючи їм детальну інформацію про свій стан здоров’я та недавні подорожі.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини

2021-11-23T09:02:56Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Порядок стягнення та [[Визначення розміру аліментів на дитину|визначення розміру аліментів]] ==
Способом виконання батьками обов'язку утримувати дитину є сплата одним із них аліментів.

Аліменти на утримання дитини можуть виплачуватись:
* '''за угодою сторін'''. Батькам надано право добровільно та самостійно визначити порядок сплати аліментів на дитину шляхом укладення відповідного договору, який підлягає нотаріальному посвідченню. Умови договору про сплату аліментів на дитину (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права.
При цьому, розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у частині другій статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Сімейного кодексу України (далі - СК України)] (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Розмір аліментів, визначений домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 стаття 184 СК України]).
* '''на підставі рішення суду'''. У випадку коли взаємної згоди між батьками щодо сплати аліментів на дитину не досягнуто той з батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду.
[[Визначення розміру аліментів на дитину|Суд визначає розмір аліментів]] у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], а саме:
# стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
# стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
# наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
# наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
# наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
# доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
# інші обставини, що мають істотне значення.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. ''' Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.'''

''Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції)''

'''Дана правова позиція міститься в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86607305 Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц]'''
|}

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина друга статті 182 СК України]). Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частини першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"], виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України].

'''Мінімальний гарантований розмір аліментів''' на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Він визначається за умови, що батько чи мати, які проживають окремо, не мають достатньої кількості коштів, аби здійснювати більші виплати.

'''Мінімальний рекомендований розмір аліментів''' на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина третя статті 182 СК України]).

== Порядок зміни розміру аліментів ==
Законодавством передбачена можливість зміни розміру аліментів:
* '''в добровільному порядку''' (аліментів, встановлених за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).
Зміни до нотаріально посвідченого договору оформляються письмово шляхом укладення окремого договору, який підписується сторонами та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

* '''в судовому порядку''' (аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).

== Зміна розміру аліментів у разі їх нецільового витрачання ==
У разі нецільового витрачання аліментів платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці (стаття 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n333 стаття 56 Цивільного кодексу України])

== Судовий порядок зміни розміру аліментів ==
'''Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі:'''
# зміни матеріального або сімейного стану;
# погіршення або поліпшення здоров’я когось із них;
# інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
(''стаття 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]'').

'''Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів''', які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, '''не є підставою для зміни розміру аліментів'''.
([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857515 постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 61-51сво18]).

При цьому, '''зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження''' (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/37401891 постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13]).

Також важливо розуміти та відрізняти між собою поняття '''розміру аліментів та способу їх стягнення'''.Так, дійсно у випадках вказаних в ст.192 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів '''може звернутись як стягувач, так і платник аліментів'''. В той же час ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] '''визначаються способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину'''. А ч.3 ст.181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] вказує на те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. '''Спосіб стягнення аліментів''', визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду '''за позовом одержувача аліментів.''' Що й підтверджується судовою практикою — посилання на судове рішення апеляційної інстанції '''[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87463636]'''. '''Наприклад''':

1) аліменти стягуються у твердій грошовій сумі - до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів '''може звернутись як стягувач, так і платник аліментів.'''

2) аліменти винесені у частині від усіх видів доходу (1/4, 1/3 чи інше) - до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів на кокретну грошову одиницю '''може звернутись лише стягувач.'''

Отже, наприклад, якщо матеріальне становище платника аліментів значно покращилось матір (батько) дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. В той же час, значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!'''
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], розмір аліментів, визначений рішенням суду, '''не вважається незмінним.'''

У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів ''матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.''

Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його ''вимоги про зменшення розміру аліментів.''

'''Дана правова позиція міститься в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/85354210 Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц]'''

Також, як приклад можна привести наступне.

Відповідно до ст. 141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення).

Ч. 1 ст. 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України] передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням стану здоров’я позивача, його доходів та витрат, які він несе по оплаті орендної плати за житло для своєї сім’ї, навчання повнолітньої дочки, витрат на утриманні матері похилого віку зменшення апеляційним судом розміру аліментів з 40 відсотків від усіх видів доходів щомісячно до 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку є правомірним.

'''Дана правова позиція міститься в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82769247 Постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 161/10751/16-ц]'''

Однак, варто зазначити наступне, що '''зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів''', оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

'''Дана правова позиція міститься в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91680574?fbclid=IwAR2SUZhJUvcTYkzkqU7p4Uh3EY4pYVkD6U3lmCO-Dl9L6o2YeLFQ-ABLT4s Постанові Верховного суду від 16 вересня 2020р. у справі № 565/2017/19].'''
|}
=== Підсудність справ ===
Позовна заява про зміну розміру аліментів подається в порядку цивільного судочинства '''до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів''' за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 стаття 27 ЦПК України]).

Позови про стягнення аліментів, '''збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 стаття 28 ЦПК України]).

=== Перелік необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] ЦПК України, обов’язково додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (зміна розміру аліментів), наприклад:
* докази зміни матеріального стану (довідки про доходи батьків, кредитні договори, будь-які інші документи, які можуть бути підтвердженням зміни матеріального становища, його погіршення або покращення);
* докази погіршення або поліпшення здоров’я (медичні довідки, висновки лікарів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо необхідності лікування);
* докази, що підтверджують зміну сімейного стану (наприклад, народження дітей у платника аліментів) ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluV3VUOVRma1FxMG8 зразок позовної заяви]).

=== Вартість ===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - '''у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).

=== Час, з якого сплачуються аліменти в новому розмірі===
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).

== Зразок позовної заяви про збільшення розміру аліментів ==
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2.docx Зразок позовної заяви про зміну розміру аліментів]

== Зразок позовної заяви про зменшення розміру аліментів ==
[[Файл:Позов зменшення розміру.docx|міні|Позовна заява про зменшення розміру аліментів]]

== Збільшення розміру стягуваних аліментів державним виконавцем ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII] (набрав чинності 28.08.2018 року) частину першу статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України].
Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857515 постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 61-51сво18]).

Отже, починаючи з 28 серпня 2018 року державними виконавцями мало бути здійснене автоматичне збільшення розміру аліментів до мінімального гарантованого за всіма постановленими раніше судовими рішенями про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Якщо державним виконавцем розмір стягуваних аліментів, починаючи з 28 серпня 2018 року (дата набрання чинності [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII]) автоматично не підвищено, стягувач має право звернутися до нього із заявою про здійснення відповідного перерахунку ([https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2.docx Зразок заяви]).

Подальша бездіяльність державного виконавця щодо підвищення та перерахунку розміру аліментів може бути оскаржена в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»].

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82769247 Постанова Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 161/10751/16-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/85354210 Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86607305 Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857515 Постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17]
*[https://verdictum.ligazakon.net/document/96117455 Рішення по зміні способу стягнення аліментів]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Виділення частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя)

2021-11-10T14:16:39Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-09/page Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року]

== Поняття спільної сумісної власності та її особливості ==

'''Спільна сумісна власність – це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1996 ч. 1 ст. 368 ЦК України]). Цією ознакою вона відрізняється від спільної часткової власності, де частки кожного із співвласників визначені.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 ст. 60 Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), окрім майна, що є особистою приватною власностю дружини та чоловіка відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 ст. 57 Сімейного кодексу України].

== Спадкування майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ==

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5731 ст. 1226 Цивільного кодексу України], частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому, співвласник має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з’ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя.

== Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя ==

Для оформлення права власності на частку майна у спільній сумісній власності другому з подружжя після відкриття спадщини необхідно звернутися з відповідними документами до нотаріуса. У той же час, той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у письмовій формі як особисто, так і через представника, якщо останньому надано такі повноваження.
Для одержання свідоцтва про прав на частку у спільному майні поружжя нотаріусу надається:
* письмова заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. На заяві, яка підшивається до
спадкової справи, нотаріусом встановлюється особа, яка подала заяву, із зазначенням реквізитів відповідних документів, за яким
її встановлено, робиться відмітка про перевірку справжності підпису. На заяві, яка надійшла поштою, справжність підпису пережившого подружжя повинна бути засвідчена нотаріально;
* свідоцтво про смерть одного з подружжя, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі);
* свідоцтво про шлюб, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі);
* документ, який підтверджує право спільної сумісної власності подружжя на майно.
Якщо той з подружжя, який є живим, не має можливості надати нотаріусу документ, що підтверджує реєстрацію шлюбу зі
спадкодавцем, то питання визнання права власності мають вирішуватися у судовому порядку.

== Судова практика ==
[https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/99977867/]

[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]

Правила перевезення дітей

2021-10-29T11:29:28Z

Inna.shara:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/sp:wide-#n958 Кодекс України про адміністративні правопорушення, ст. 121]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів Украни від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]

== Основні поняття ==
'''Дитяче автомобільне крісло''', також '''дитяче автокрісло''', '''дитяче автомобільне сидіння''', '''дитяче автосидіння''' — крісло, яке встановлюється в автомобіль для безпечного перевезення дітей з моменту народження і приблизно до віку 12 років (поки дитина не досягне ваги 36 кг і зросту вище 1,45 метра). Офіційна назва дитячого автокрісла в українському законодавстві — «спеціальні засоби, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки».

Штатні ремені безпеки автомобіля, що розраховані на дорослих людей, зовсім неефективні та небезпечні при використанні дітьми. Також в сучасних автомобілях немає жодного засобу чи системи захисту маленьких пасажирів.

'''дитяча утримуюча система''' — обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка у разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, шляхом обмеження рухливості її тіла

== Правила перевезення дітей в автомобілі та таксі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text пунктом 21.11 Правил Дорожнього Руху], забороняється перевозити дітей:

* дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім: транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Правилами] обмежень швидкості руху;

спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Управління державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання;

* у темний час доби для організованих груп дітей;

* заборонено перевозити дітей і підлітків до 16 років в кузові вантажного автомобіля.
*Дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з’єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів.
*Дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем, які встановлюються проти напрямку руху з обов’язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності).
*Дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів.
*Характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка у ній перевозиться.
*Діти повинні перебувати у дитячих утримуючих системах у пристебнутому положенні.

== Перевезення організованої групи дітей ==
[[Файл:Dity.png|міні]]
[[Файл:Dity2.png|міні]]
Перевезення організованої групи дітей здійснюється '''автобусом (мікроавтобусом).''' Зазначений вид транспортування дітей здійснюється за умови обов’язкового проведення інструктажу з дітьми та супровідниками щодо правил безпечної поведінки під час руху та дій у разі виникнення аварійно-небезпечних ситуацій чи скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому спереду і ззаду автобуса (мікроавтобуса) обов’язково встановлюється згідно з вимогами підпункту «в» п.30.3 цих Правил розпізнавальний знак «Діти» (квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору і чорним зображенням символу дорожнього знака 1.33 (сторона квадрата '''–''' не менше 250 мм, кайма '''–''' 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що перевозять організовані групи дітей;

Водій автобуса (мікроавтобуса), який здійснює перевезення організованих груп дітей, повинен мати стаж водія не менше 5 років і посвідчення водія категорії «D».

На транспортному засобі з розпізнавальним знаком «Діти» під час посадки (висадки) до (з) нього пасажирів повинні бути увімкнені проблискові маячки оранжевого кольору та (або) аварійна світлова сигналізація (відповідно п. 3.6 Правил дорожнього руху).

== Відповідальність ==
'''Штраф за перше порушення становитиме 510 грн; за повторне порушення протягом року – 850 грн.'''

Нажаль, законодавець не надав визначення що таке «спеціальні засоби, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачені конструкцією цього транспортного засобу»

У новому законі не розтлумачено, як саме мають тепер перевозити дітей таксі.

== Скільки часу можна перевозити дитину в автокріслі ==
Лікарі повідомляють, що дітям не рекомендують перебувати в автокріслі довше двох годин. Водіям радять періодично зупинятись, щоб прогулятись і перекусити. При цьому, якщо планується велика подорож, то варто під час коротких поїздок перевірити, чи комфортно дитині.
[[Файл:78266595 2439537202810596 1324042545096818688 o.png|міні]]

== Як вибрати автокрісло ==
Загальноприйнятою є класифікація відповідно до Правил ЄЕК ООН № 44 в редакції 04 (ECE R44/04). 
Випущені дитячі автокрісла (утримуючі пристрої) можуть відповідати одній або кільком ваговим групам.

{| class="wikitable"
|-
| Дитячі автокрісла групи 0. || Вага дитини — до 10 кг. Приблизний вік — від народження до 6-9 місяців. Використовуютья, як правило, малюками, яким транспортування передбачено виключно у горизонтальному положенні. В транспортному засобі встановлюються на задньому сидінні боком до напрямку руху.
|-
| Дитячі автокрісла групи 0+. || Вага дитини — до 13 кг. Призначені для дітей від народження до 12-15 місяців. Встановлюються обличчям проти ходу руху, дитина кріпиться вбудованими внутрішніми ременями безпеки. Часто дитячі автокрісла групи 0+ називають переносками, бо вони порівняно легкі, мають ручку для перенесення і можуть використовуватися вдома як крісло-гойдалка. Деякі моделі можна встановлювати на спеціальні бази, які кріпляться в салоні автомобіля. Це полегшує монтаж/демонтаж автокрісла і, найчастіше, покращує безпеку. Дитяче автокрісло групи 0+ оптимальний вибір для здорової новонародженої дитини.
|-
|Дитячі групи 0+/I.|| Призначені для дітей від 6-ти місяців (іноді від народження) і приблизно до 3,5-4 років (вагою не більше 18 кг). Вважаються автокріслами типу Convertible (від англ. змінюваний), тому що передбачають перевезення дитини в різних напрямках руху. Встановлюються попервах обличчям проти ходу руху, а коли дитина підросте приблизно до 18 місяців, дитяче автокрісло треба встановлювати обличчям по ходу руху. Дитина кріпиться в залежності від моделі або вбудованими ременями безпеки, або протиударним екраном (столик безпеки). Таке автокрісло оптимальний вибір для дитини, якій вже виповнилося 6 місяців, але вона ще замала для перевезення у напрямку обличчам по напрямку руху.
|-
| Дитячі автокрісла групи I. || Дитячі автокрісла групи I. Призначені для дітей від 9 місяців і приблизно до 4-4,5 років, а іноді й до 5 років (вагою від 9 до 18 кг). Встановлюються обличчям по ходу руху, дитина кріпиться вбудованими внутрішніми ременями або протиударним екраном (столиком безпеки). Мають регулювання кута нахилу для зміни положень тіла.
|-
| Дитячі автокрісла групи I/II/III. || Призначені для дітей від 9 місяців і приблизно до 10-12 років (вагою від 9 до 36 кг). Встановлюються обличчям по ходу руху. Автокрісла такої вікової групи називаються «трансформери», тому що після деяких приготувань передбачають перевезення дітей у дуже широкому діапазоні —від майже малюків до підлітків. Дитина до ваги 15-18 кг фіксується внутрішніми ременями або столиком безпеки в залежності від конструкції автокрісла. Діти старшого віку (від 4 років) що є важчими, фіксуються в автокріслі штатним автомобільним ременем безпеки.
|-
| Дитячі автокрісла групи II/III. || Призначені для дітей від 3 до 10-12 років (вагою від 15 до 36 кг). Називаються такі автокрісла бустером або бустером зі спинкою (від англ. посилювач). Встановлюються обличчям по ходу руху, дитина в автокріслі фіксується штатним автомобільним ременем безпеки. Їхній різновид — так звані бустери, які позбавлені спинки є першими варіантами групи II/III і від тепер заборонені до використання у деяких країнах світу і не допускаються до сертифікації, як ті, що не відповідають вимогам Правил ЄЕК ООН.
|}

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Приватизація житлового приміщення за відсутності ордеру

2021-10-29T11:22:59Z

Inna.shara:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян]

== Перелік документів, які подаються до органів приватизації ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян] - до органу приватизації потрібно подати пакет документів, що визначений у п. 18 Положення, в тому числі копію ордеру про надання житлової площі.

'''Ордер на квартиру''' – документ, який дозволяє заселитися в нерухомість державного житлового фонду. Згідно з правилами, описаними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанові №470-84-п] ордер видається виключно на вільний будинок або квартиру.

Перелік документів котрі потрібно подати для приватизації:
* заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
* копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
* копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
* довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
* технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
* копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
* документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
* копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
* заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
'''Громадяни, які проживають у гуртожитку до заяви також додають''':
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;
* копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;
* форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.
* За малолітніх та неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
'''Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.'''

'''Нерідко трапляється, що копію такого ордеру не можливо знайти в жодному органі влади, архіві, комунальних підприємствах, тощо. Звичайно, що це документ сурової звітності та вище перелічені органи несуть відповідальність за їх збереження. Однак, Вам потрібно приватизувати житло, а про відповідальність органів Ви волієте подумати пізніше, після приватизації.'''

== Як реалізувати своє право на приватизацію та оформити право власності на своє законно отримане житло без ордера? ==
'''В першу чергу,''' Вам потрібно в судовому порядку доказати своє законне право користування житловим приміщенням.

Для цього Вам знадобляться будь – які документи, які містять інформацію про:
* час вселення та реєстрацію в це помешкання;
* про Ваше місце праці та отримання помешкання згідно з протоколом, рішенням, тощо організації;
* договір найму з обслуговуючим підприємством;
* технічна документація на квартиру;
* квитанції про сплату комунальних послуг;
* книги квартирного обліку чи інші документи, що стосуються отримання житла;
* покази свідків – сусідів, родичів;
* акт обслуговуючої організації про місце проживання;
* довідка про склад сім’ї;
* будинкова книга тощо.
Чим більше у Вас таких документів, ти легше Вам доказати своє право на приватизацію без ордеру про надання житлової площі.

'''Згідно з П[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF равилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР] – ордер дійсний протягом 30 днів і при вселенні громадянин здає ордер в житлово – експлуатаційну контору, а за її відсутності – відповідному підприємству, установі, організації як документ сурової звітності.'''

Отже, ніякого обов’язку зберігати копію такого ордеру у Вас немає і Ви не несете відповідальність за халатність тих чи інших органів, установ, організацій у разі зникнення архівних документів.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»] визначений вичерпний перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, а це:
* квартири-музеї;

* квартири (будинки),житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;
* квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);
* квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
'''Якщо Ваше помешкання не відноситься до об’єктів, що не підлягають приватизації, - то і підстав для відмови у приватизації в органу приватизації – немає, оскільки відсутність документів на право вселення і проживання не може бути поставлена Вам в провину, бо такі документи передаються після вселення ЖЕКу, який і повинен забезпечити їх належне збереження.'''

'''Отже, спершу подайте запити про надання Вам копії ордеру у всі можливі архіви, установи, організації і у разі відсутності ордеру або ненадання Вам відповіді взагалі – зберіть всі наявні та можливі докази отримання Вами квартири у законний спосіб та законне вселення у помешкання, тривале його користування, тощо. На підставі цих документів та відмови органу приватизації у зв’язку з неподанням Вами копії ордеру – звертайтесь в суд.'''

== Судові справи ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/96637079 Рішення від 27.04.2021 № 310/409/21 Бердянський міськрайонний суд]

[[Категорія:Житлове право]]

Створення товариства з обмеженою відповідальністю

2021-09-28T09:45:09Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-%D0%BF#n37 Постанова Кабінету міністрів України від 27 березня 2019 р. № 367 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1183-IX#Text Закон України "Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо усунення правових колізій у вимогах до статутів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю"]

== Поняття товариства з обмеженою відповідальністю. Засновник та члени товариства ==
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Зареєструвати Товариство може будь-яка особа з 14 років, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 32 Цивільного кодексу]. Крім того, засновником Товариства може бути й інша юридична особа, юридична особа іноземець.

== Документи необхідні для створення ТОВ ==
Для того, щоб створити ТОВ необхідно потрібно наступний перелік документів:
# Паспорт та ідентифікаційний код засновників;
# Статут Товариства;
# Протокол Загальних зборів учасників Товариства про його створення;
# Реєстраційну форму № 1;
# Якщо засновником виступає юридична особа – протокол Загальних зборів учасників Товариства такої юр. особи
# Якщо засновником виступає юридична особа з іншої країни – додатково знадобиться витяг з іноземного реєстру про те, що така юридична особа існує. Цей витяг має бути з апостилем.
# Вибрати систему оподаткування та підготувати відповідні документи (ось стаття про вибір системи оподаткування).
Створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Якщо товариство створюється кількома особами, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі.

Договір про створення товариства може встановлювати порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про створення товариства діє до дня державної реєстрації товариства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

== Корпоративний договір при створенні ТОВ ==
Договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації називається - корпоративний договір, він є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text 7 Закону України “Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю”] передбачена можливість укласти корпоративний договір.

В ньому можна передбачити:
# порядок голосування на Загальних зборах учасників;
# особливий порядок купівлі/продажу частки між учасниками;
# недопуск певних осіб до Товариства;
# узгодити порядок призначення та звільнення Директора Товариства;
# домовитися про порядок виплати дивідендів;
# передбачити переважне право на купівлю частки іншого учасника;
# продовжити строк позовної давності для оскарження Загальних зборів учасників;
# інші положення, що регулюють відносини сторін такого договору.
Корпоративний договір обов’язково укладати учасникам Товариства де є два засновника та кожен з них володіє 50% частки. Це пояснюється тим, що може виникнути “тупикова ситуація”, коли один з учасників Товариства не голосує – відповідно не може прийнятися рішення. Як наслідок, діяльність Товариства блокується. Щоб цього уникнути – можна передбачити можливість виходу із такої ситуації в корпоративному договорі.

Зміст корпоративного договору не підлягає розкриттю і є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором.

Корпоративний договір, стороною якого є держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство чи юридична особа, у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді, оприлюднюється протягом 10 днів з моменту його укладення шляхом розміщення на сайті відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування

Корпоративний договір укладається між учасниками Товариства за вимогою самих учасників. Він є конфіденційним, нотаріально посвідчувати не потрібно.

== Статут ТОВ ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text статті 82 Господарського кодексу України] перелік відомостей, що повинні міститися у статутах товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, визначається виключно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"].

Установчим документом товариства є статут.

Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально.

Зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом.

Якщо товариство створюється в результаті реорганізації, і при цьому учасники товариства матимуть менший обсяг прав щодо відчуження своїх часток або щодо виходу з товариства, ніж мали учасники (акціонери) правопопередника, або якщо такі права є вужчими або більш обмеженими порівняно з правами учасників (акціонерів) правопопередника, перша редакція статуту такого товариства приймається одностайним рішенням всіх учасників і підписується в порядку, визначеному частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 другою статті 11 Закону].

''У статуті товариства зазначаються відомості про:''

1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.

== Модельний статут ==
'''Модельний статут''' – це типовий установчий документ, який затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-%D0%BF#n37 Кабінетом Міністрів України] і використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми, а також містить положення, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, які пов’язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності юридичних осіб.

Рішення засновників про створення товариства, що діє на підставі модельного статуту, та рішення учасників про провадження діяльності на підставі модельного статуту підписуються усіма засновниками (учасниками). Рішення учасників про перехід товариства з модельного статуту на діяльність на підставі статуту та рішення учасників про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, підписуються учасниками, які голосували за відповідне рішення. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноваженої особи засвідчується нотаріально, крім рішень, створених на порталі [https://kap.minjust.gov.ua/ електронних сервісів] та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Товариство має право у будь-який час змінити редакцію модельного статуту, на підставі якого воно діє, обравши інше альтернативне положення з числа тих, що передбачені Кабінетом Міністрів України. У разі прийняття загальними зборами учасників рішення про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, положення нової редакції модельного статуту застосовуються з дня державної реєстрації відповідних змін.

'''Процедура створення ТОВ - безкоштовна'''
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Права і свободи громадян в умовах воєнного стану

2021-09-28T09:35:58Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2630-19 Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17 Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012525-18 Указ Президента України від 26 листопада 2018 року №390/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/2018 Указ Президента України від 26 листопада 2018 року №393/2018 "Про введення воєнного стану в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012525-18 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року №n0012525-18 "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні" (зі змінами)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/544-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2018 року № 544 "Про затвердження типового плану запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/753-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753 "Про затвердження Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#n46 Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]

== Воєєний стан в Україні в 2018 році ==
[[Файл:Воєнний стан.jpeg|200px|thumb|left|Воєнний стан]]
26 листопада 2018 року, після агресії Російської Федерації у Керченській протоці в Україні прийнято рішення щодо запровадження воєнного стану у 10 областях з 26 листопада 2018 року на 30 днів. 

Порядок введення воєнного стану, повноваження органи державної влади та заходи, що ними здійснюються, визначено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Законом України "Про правовий режим воєнного стану"]. 
Див.також: [[Правовий режим воєнного стану]]

== Права і свободи людини і громадянина, які протягом дії воєнного стану можуть обмежуватися ==
Повний перелік наведено в "[[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]". 

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану '''тимчасово''', на період дії правового режиму воєнного стану, '''можуть обмежуватися''' конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n74 частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] (пункт 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/2018 Указ Президента України від 26 листопада 2018 року №393/2018 "Про введення воєнного стану в Україні"]: 

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. 
Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. 
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. 
Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. 
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. 
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. 
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. 
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. 
Стаття 53. Кожен має право на освіту. 
== Свобода пересування ==
Військове командування може встановлювати заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів, перевірку документів в осіб, а в разі потреби проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. 

Під час воєнного стану може бути запроваджена комендантська година – тобто заборона перебування на вулицях в певний час доби без спеціальних дозволів. 
Комендантська година вводиться за окремим дорученням [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|військового командування]] на встановлений ним період, але не довше строку дії правового режиму воєнного стану.

Під час воєнного стану громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Служби безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки, може заборонятися змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпект України чи Служби зовнішньої розвідки, обмежуватися проходження альтернативної (невійськової) служби.
{| class="wikitable"
|-
| '''''Важливо!'''''
* За інформацією Державної прикордонної служби України з 29 листопада 2018 року заборонено в'їзд на територію тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим іноземцям. Ті іноземці, які до 29 листопада 2018 року в'їхали на зазначену територію на законних підставах, мають право безперешкодно повернутися на материкову територію України. 
* За рішенням Командувача Об’єднаних сил в контрольних пунктах в'їзду-виїзду встановлено особливий режим перетину лінії розмежування, зокрема обмежено виїзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію у Донецькій та Луганській областях. 
Обмеження не застосовуються до представників офіційних спостережних місій ООН, ОБСЄ та Червоного Хреста. Щодо решти іноземних громадян рішення на пропуск до тимчасово окупованої території України буде прийматись при наявності відповідних документів про постійне проживання на окупованій території або потребу перетину лінії зіткнення з гуманітарною метою.
|}

== Вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю ==
Під час воєнного стану може примусово відчужуватися майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, майна державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17 Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]). 

'''Примусове відчуження майна''' - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Рішення про примусове відчудження майна приймається військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження здійснюється за рішенням військового командування без погодження з такими органами. 
Про примусове відчуження або вилучення майна складається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#n46 акт встановленої форми.]

=== Компенсація за відчуджене майно ===
'''I.''' Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. 
'''II.''' Наступна повна компенсація: колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до військового комісаріату за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна. 
'''III.''' Повернення відчуженого майна: підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили якщо після скасування правового режиму воєнного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна. Одночасно особа зобов’язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв’язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. 
Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17 стаття 12 Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]).

== Суспільні роботи ==
На території, на якій введено воєнний стан, військове командування разом з іншими органами влади або й самостійно має право запроваджувати трудову повинність та залучати громадян до суспільно-корисних робіт ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/753-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753 "Про затвердження Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану"]). 
Трудова повинність полягає у виконанні робіт оборонного характеру, а також у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, а також їх наслідків. При цьому тривалість виконання таких робіт та їхня оплата встановлюються відповідно до трудового законодавства. Крім того, військовому командуванню надається право використовувати потужності, ресурси та майно підприємств та організацій усіх форм, а також окремих громадян. 

''Забороняється залучати до суспільно корисних робіт малолітніх дітей та дітей віком від 14-15 років, жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також вагітних жінок у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров'я.'' 

З кожною особою, залученою до суспільно-корисних робіт укладається строковий трудовий договір.

== Див.також ==
* [[Правовий режим воєнного стану]]
* [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]

[[Категорія: Конституційне право]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Військовослужбовці]]
[[Категорія: Президент України]]

Порядок оформлення листка непрацездатності в електронній формі (е-лікарняний)

2021-09-28T09:31:19Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328-2019-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 17 квітня 2019 р. № 328 " Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text Наказ МОЗ від 01.06.2021 № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text Наказ МОЗ від 17.06.2021 № 1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності"]

В Україні триває перехідний період впровадження е-лікарняних.

Електронний листок непрацездатності — це лікарняний лист, сформований (виданий) програмними засобами Реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність.

Він, як і паперовий листок, є підставою для:

— звільнення від роботи;

— оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності;
— отримання допомоги від Фонду соціального страхування

== Алгоритм отримання е-лікарняного ==
{| class="mw-collapsible"
|'''Крок 1'''
|'''Паціент приходить на огляд до лікаря'''
|-
|'''Крок 2'''
|'''Лікар оглядає пацієнта. За наявності підста, лікар формує е-мед.висновок про тимчасову непрацездатність в реєстрі мед. висновків та завіряє його влсник електронним цифровим підписом'''
|-
|'''Крок 3'''
|'''Сформований е-медичний висновок передається в електронний реєстр листків непрацездатності Пенсійного фонду, який визначає чи є особа застрахованою, Якщо так, формується е-лікарняний, який буде доступний працівнику та роботодавцю на порталі Пенсійного фонду в день його створення.'''
|}

Електронний медичний висновок (е-медичний висновок) і е-лікарняний — є двома різними документами.

Е-медичний висновок про тимчасову непрацездатністьформується для пацієнта і його не потрібно надсилати роботодавцеві, але попередити про його наявність слід

Е-Лікарняний є підставою для нарахування виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Інформацію про його відкриття знакодиться в електронному кабінеті страхувальника на сайті Пенсійного фонду ([https://portal.pfu.gov.ua/ portal.pfu.gov.ua]).

Відомості про відкритий е-лікарняний з’являються в кабінеті страхувальника-роботодавця в день його створення. В е-лікарняному буде одразу зазначено і '''дату відкриття, і дату закриття''' (прогнозовану дату, після якої відновиться працездатність, або дату наступного огляду пацієнта). Якщо пацієнт одужає на цю дату, то він може не звертатися вдруге до лікаря. Листок непрацездатності буде закритий автоматично.

Якщо працівник продовжує хворіти то відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0890-21#Text до Порядку] у разі, якщо є декілька е-медичних висновків, що становлять один випадок тимчасової непрацездатності, е-лікарняні повинні формуватися в порядку черговості створення медичних висновків. У цьому випадку кожен наступний е-лікарняний формується як продовження першого шляхом додавання наступного порядкового номера після знаку «-» до унікального номера першого листка непрацездатності.

[[Категорія:Доробити]]

Усунення недоліків нотаріального акту

2021-08-31T08:41:49Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5 «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 " Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Недоліки нотаріального акту ==

В процесі вчинення нотаріальної дії нотаріус з різного роду причин може допускати помилки при вчиненні нотаріальної дії та оформленні нотаріального акту. Ці помилки можуть полягати як в певній описці, яка хоча й потребує свого виправлення, поміж тим не впливає на дійсність вчиненого нотаріального акту, так і бути більш суттєвими, наслідком яких є недійсність вчиненої нотаріальної дії та постановленого нотаріального акту. У зв'язку з допущеними при вчиненні нотаріальних дій помилками у заінтересованих осіб виникає необхідність у їх виправленні. 

Законодавство про нотаріат недостатньо чітко регулює питання щодо усунення недоліків нотаріальних актів. Фактично [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"] не містить чітких положень щодо способів чи підстав усунення таких недоліків. Недостатньо регулюється це питання й на рівні підзаконних нормативних актів, які в певних випадках обмежуються лише загальними формулюваннями щодо виправлення таких недоліків у порядку, встановленому чинним законодавством, не роз'яснюючи що це за порядок та яким законодавством він передбачений.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10#n20 Правила ведення нотаріального діловодства] , затверджені відповідними наказами Міністерства юстиції України, що регламентують діяльність нотаріату, не містять визначення терміну “технічна помилка”.

Однак, визначення терміну “технічна помилка” міститься у ряді нормативних актів. Найчастіше технічна помилка визначається як описка, друкарська, граматична, арифметична помилка при вчиненні тієї чи іншої дії в залежності від напрямку, який регулює відповідний акт.

Статтею 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] надана можливість застосовувати аналогію закону у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані відповідними актами цивільного законодавства. Інститут аналогії в цивільному праві є правовим способом заповнення прогалин у праві, зміст якого полягає у виникненні цивільних прав та обов’язків також з дій фізичних та юридичних осіб, які хоч і не передбачені законом, але внаслідок загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов’язки. В доктрині аналогію закону визначають як застосування, у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, закону, який регулює подібні суспільні відносини. 

Поміж тим, загальний аналіз законодавства про нотаріат та практики його застосування дає можливість зробити певні висновки з цього питання.

== Можливості виправлення помилки ==

При визначенні можливості виправлення помилки треба виходити з того, що нотаріус самостійно не може скасувати вчинену ним нотаріальну дію. Відповідно до ч. 3 ст. 51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"] у разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства. Виходячи з цього, ініціатива щодо скасування нотаріальної дії (а відтак і акту, постановленого за наслідком вчинення цієї дії) завжди виходить від заінтересованих осіб. Такий висновок підтверджується й матеріалами судової практики. 

Фактично законодавство та юридична практика передбачає два порядки виправлення недоліків нотаріального акту - <big>'''нотаріальний'''</big> та <big>'''судовий'''</big>.

== Нотаріальний порядок виправлення недоліків нотаріального акту ==

Нотаріальна процедура виправлення недоліків нотаріального акту передбачає виправлення їх самим нотаріусом.

Статтею 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o194 Закону України “Про нотаріат]” встановлено, що для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем. Аналогічне вимога встановлена п. 1 гл. 8 розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#n79 Порядку.]

За загальним правилом позасудовий спосіб виправлення помилок у документах відбувається шляхом звернення до органу, що видав документ. Такий орган може виправити помилку лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких він видавався, даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок). 

'''У разі, якщо ж в документах на підставі яких видано документ також наявна помилка, виправлення такої помилки відбувається лише у судовому порядку.'''

Оскільки законодавство, яке регулює діяльність нотаріату, прямо не забороняє приймати у нотаріальне провадження документи, які мають належним чином застережені виправлення, можна зробити висновок, що у разі допущення орфографічної або технічної помилки при складанні документу нотаріус може виправити таку помилку та зробити відповідне застереження про це, засвідчивши виправлення своїм підписом та печаткою.

Так, допущені нотаріусом у нотаріальному акті помилки за певних умов можуть бути виправлені нотаріусом як за власною ініціативою, так і за ініціативою учасників нотаріальної дії. В такому випадку нотаріальна дія не скасовується, а винесений нотаріусом нотаріальний акт приводиться у відповідність до вимог законодавства. 

Можливість самостійного виправлення нотаріусом недоліків нотаріального акту передбачають Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5]. 

Так, згідно з п.6.16 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил] У разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку.

Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно.

Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів.

Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене. Керуючись статтею 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ], при виправленні технічної або орфографічної помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії вбачається можливим застосувати аналогію закону та керуватися порядком, встановленим для виправлення помилки у документі, що не потребує підпису особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Внести виправлення технічної або орфографічної помилки до тексту такого документа можна за заявою особи, заінтересованої у вчиненні нотаріальної дії, зареєстрованої у Журналі реєстрації вхідних документів.

У такому випадку виправлення технічної або орфографічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису та печатки на такому застереженні.

У разі, якщо допущені помилки можуть бути виправлені нотаріусом, такі виправлення здійснюється лише тим нотаріусом, який вчинив нотаріальну дію. Інший нотаріус не вправі усувати недоліки такого нотаріального акту.

== Судовий порядок виправлення недоліків нотаріального акту ==

Другий шлях усунення недоліків нотаріального акту - судовий. В судовому порядку нотаріальний акт може бути визнаний недійсним частково або повністю судом за позовом заінтересованої особи. Так, згідно із ст.50 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"] нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. 

Судовий спосіб усунення недоліків нотаріального акту застосовується тоді, коли, виходячи з суті порушення, воно або ж може бути усунуте лише судом, або ж і самостійно нотаріусом, однак коли хоча б одна з осіб, стосовно яких вчинено нотаріальну дію, заперечує це. Таким чином, якщо нотаріальний акт по суті є неправильним, вчиненим помилково, за відсутності для того правових підстав, виправлення цієї помилки можливе виключно в судовому порядку. 

Так, неправомірно (або ж навіть помилково) видане особі свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним виключно в судовому порядку. Скасування його самим нотаріусом неможливо навіть за згоди усіх заінтересованих у цьому осіб (спадкоємців). Поміж тим, окремі описки, допущені нотаріусом у такому свідоцтві, можуть бути виправлені самим нотаріусом. 

В окремих випадках порушення законодавства при вчиненні нотаріальної дії закон прямо передбачає недійсність нотаріальної дії та, як наслідок, постановлених нотаріальних актів. 

Так, стаття 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"], яка містить обмеження у праві вчинення нотаріусом нотаріальних дій, зокрема, щодо своїх родичів, наслідком порушення цих правил передбачає недійсність вчиненої нотаріальної дії. 

Таким чином, за наявності визначених законодавством порушень постановлені нотаріальні акти є недійсними. Причому, виходячи з наведених положень законодавства, вони є недійсними з моменту їх постановляння, а для підтвердження їх недійсності не потрібне навіть звернення до суду. Поміж тим, такі сформулювання законодавства лише породжують проблеми на практиці, оскільки відсутність чіткого підтвердження недійсності цих актів у правовій дійсності призводить до різного роду сумнівів у суб'єктів правовідносин. Більш доцільним було б передбачити механізм визнання таких нотаріальних актів недійсними та необхідність підтвердження факту недійсності цих актів певним юрисдикційним органом з винесенням про це окремого рішення. 

Так, наприклад, у разі видачі нотаріусом свідоцтва при право на спадщину своєму родичу, це свідоцтво, виходячи з положень ст.9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"], є недійсним. Поміж тим, у зв'язку з відсутністю відповідного рішення, яким би було підтверджено факт його недійсності, ніщо не забороняє особі, якій це свідоцтво видане, використовувати його у практиці. А постраждати за таких умов можуть насамперед інші суб'єкти правовідносин. У зв'язку з цим, більш доцільним було б передбачити процедуру визнання такого акту недійсним, аніж обмежитися лише декларативною нормою про його недійсність. 

З урахуванням всього наведеного можна зробити висновок, що при визначенні способу (нотаріального чи судового) усунення недоліків нотаріального акту, пов'язаних з порушенням законодавства при його постановленні, <big>необхідно враховувати:</big> '''1)''' присутність порушення (наприклад, чи полягало це порушення в неправильному застосуванні норм матеріального права, або ж чи це було лише порушення правил оформлення нотаріального акту, передбачених нормами нотаріального процесуального права); '''2)''' чи передбачає законодавство спеціальні правові наслідки, викликані таким порушенням законодавства, або ж спеціальні способи усунення недоліків нотаріального акту; '''3)''' відношення осіб, щодо яких вчинена нотаріальна дія, до виправлення недоліків.

[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Працевлаштування осіб з інвалідністю

2021-08-17T13:50:28Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]

== Загальні поняття ==
Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття (частина перша статті 23 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]. 
Відповідно до статті 27 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенції про права осіб з інвалідністю] держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю. 

'''Особою з інвалідністю''' є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті (стаття 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]. 

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації. Див. додатково консультацію "[[Інвалідність та порядок її встановлення]]". 

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу Законів про працю України] (далі – КЗпП). За кожне робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте людиною з інвалідністю сплачують Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (стаття 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]).
|}

== Перелік, необхідних документів для працевлаштування ==
Для укладення трудового договору особа з інвалідністю повинна подати наступні документи:
# паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
# трудову книжку;
# документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством). 

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, окрім тих осіб, які працевлаштовуються вперше ([https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1997 року № 301 "Про трудові книжки працівників"]).
Оформлення декількох трудових книжок на одного працівника законодавством України '''не передбачено'''. Навіть у випадку втрати трудової книжки, роботодавець видає працівнику її дублікат. 

Під час працевлаштування особи з інвалідністю також надають документи, які підтверджують інвалідність, є:
* довідка МСЕК;
* виписка з акта огляду МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії).У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці особи з інвалідністю;
* індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями). 

== Гарантії, пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору та режим роботи ==
* при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (частина 3 статті 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]); 
* інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (частина перша статті 39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]); 
* при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту"],(пункт 5 частини статті 42 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20Кодекс%20законів%20про%20працю%20України Кодекс законів про працю України]). 

За бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці (стаття 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20Кодекс%20законів%20про%20працю%20України Кодекс законів про працю України]. 

== Гарантії та пільги по відпусткам ==
На відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших 6 місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом оформити щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві (пункт 2 частина сьома статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закону України "Про відпустки"]). 

Працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (частина тринадцята статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр%20Закону%20України%20«Про%20відпустки» Закону України "Про відпустки"]). 

'''Тривалість щорічної основної відпустки''' для працівників-осіб з інвалідністю становить: 
* для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
* для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (частина сьома статті 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр%20Закону%20України%20«Про%20відпустки» Закону України "Про відпустки"]). 

Відпустка '''без збереження заробітної плати''' тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається особам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – особа з інвалідністю I та II груп (пункти 6, 7 частини першої статті 25 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закону України "Про відпустки"]. 

До роботи в нічний час, та до надурочних робіт особи з інвалідністю можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (частина третя статті 12 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України "Про охорону праці"]).

== Переведення на легшу роботу ==
За бажанням працівника-особу з інвалідністю роботодавець може '''перевести його на легшу роботу'''. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-особу з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Водночас, переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату. Однак, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (стаття 170 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]). 

У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (статті 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]. 

== Взяття на облік до центру зайнятості ==
Для взяття на облік до центру зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи: 
* паспорт;
* трудову книжку;
* документ про освіту;
* посвідчення людини з інвалідністю (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України); 
* довідку до акта огляду МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) та індивідуальну програму реабілітації (видається при отриманні групи інвалідності) (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792]). У випадку, якщо в зазначених документах вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, то центр зайнятості '''не може взяти її на облік''', оскільки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. 

Сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю відбувається з урахуванням висновків МСЕК (для повнолітніх людей з інвалідністю) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх). 
Так, МСЕК і ЛКК (лікарсько-консультаційна комісія) проводять експертизу професійної придатності осіб з інвалідністю, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому. 
Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності. 
Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії: 
* у повному обсязі; 
* з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня. 
Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці. 
Див. додатково консультацію "[[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні]]"

=== Рекомендації щодо форми організації навчання ===
* у загальноосвітньому навчальному закладі;
* у спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі),
* спеціальна навчальна програма, легкий режим навчання та інше. 
МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов'язково зазначаються протипоказання за станом здоров'я людини з інвалідністю до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо. 
'''Право на призначення допомоги по безробіттю мають лише люди з інвалідністю''' визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески. 
Право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, на працевлаштування з урахуванням надання дотації роботодавцю з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на учать в оплачуваних громадських роботах мають лише ті люди з інвалідністю, які визнані в установленому порядку безробітними і мають право на призначення допомоги по безробіттю.

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації дійснює контроль за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором.

[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Безробіття]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Переважне право орендаря на купівлю земель сільськогосподарського призначення

2021-08-17T13:26:17Z

Inna.shara: Inna.shara перейменувала сторінку з Переважне права орендаря на купівлю земель сільськогосподарського призначення після зняття мораторію...

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/%20161-14 Закон України «Про оренду землі»]
*
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» (набрання чинності 01 липня 2021 року)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-IX#Text Закон України від 28.04.2021 року №<abbr>1423-IX</abbr> " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
== Переважне право орендаря на придбання земель сільськогосподарського призначення приватної власності ==
Відповідно до пункту 2 статті 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»] '''купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання.''' Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб’єктом іншій особі, про що такий суб’єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки.

У свою чергу, згідно із статтею 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/%20161-14 Закону України «Про оренду землі»] орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається. Реалізація переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Так, відповідно до статті 130-1 Земельного кодексу України зі змінами, внесеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-IX#Text Законом України від 28.04.2021 року №<abbr>1423-IX</abbr> " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"] '''переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб’єкти:'''

а) ''у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення'' (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;

б) у ''другу чергу - орендар земельної ділянки,'' який може реалізувати таке право у разі відсутності суб’єкта першої черги або відмови суб’єкта першої черги від реалізації такого права.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення реалізується за умови, що суб’єкт переважного права сплачує ціну, за якою здійснюється продаж земельної ділянки, а в разі продажу на аукціоні (земельних торгах) - якщо його пропозиція є рівною пропозиції, що є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону (земельних торгів), а також виконує всі інші умови договору купівлі-продажу, встановлені продавцем.

'''''За наявності переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення її власник зобов’язаний не пізніш як за два місяці до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки зареєструвати намір щодо продажу земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, заява про державну реєстрацію такого наміру подається у визначений цією частиною строк нотаріусу, який здійснюватиме нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, разом з проектом такого договору.'''''

Нотаріус зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомити про такий намір суб’єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суб’єкт переважного права вважається повідомленим про зазначений намір також у разі його відмови отримати повідомлення, про що є відповідна позначка, або якщо повідомлення повернулося до нотаріуса у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Суб’єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення першої черги встановлюються шляхом отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У разі якщо в такому витягу відсутня інформація про наданий відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами, вважається, що власник такого дозволу не має переважного права купівлі такої земельної ділянки.

Суб’єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги встановлюються шляхом отримання відомостей із Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суб’єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який бажає скористатися таким переважним правом, зобов’язаний повідомити про це нотаріуса цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Протягом місяця з дня отримання такого повідомлення нотаріус за погодженням із продавцем земельної ділянки повинен призначити день і час укладення договору купівлі-продажу та повідомити про це суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки, який виявив бажання скористатися таким правом, цінним листом з описом вкладень та повідомлення про вручення.

У разі якщо протягом місяця з дня, коли суб’єкт переважного права був належним чином повідомлений нотаріусом про намір щодо продажу земельної ділянки, такий суб’єкт не повідомив належним чином нотаріуса про своє бажання скористатися переважним правом або відмовився від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або не з’явився для укладення такого договору у день і час, призначені нотаріусом (за умови отримання повідомлення про вручення суб’єкту переважного права повідомлення про призначення дати та часу укладення договору купівлі-продажу або повідомлення про відмову від отримання такого повідомлення або якщо повідомлення повернуто нотаріусу у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання), вважається, що такий суб’єкт переважного права відмовився від свого переважного права.

У разі зміни власником земельної ділянки ціни та інших умов договору купівлі-продажу зазначена процедура здійснюється повторно.

'''Зазначені вимоги статті 130-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] не поширюються на випадки продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення:'''

суб’єкту переважного права купівлі земельної ділянки першої черги;

суб’єкту переважного права купівлі земельної ділянки другої черги, за умови відсутності суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки першої черги або у разі надання ним письмової відмови від реалізації свого переважного права.

У разі якщо протягом місяця з дня спливу строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений, процедура здійснюється повторно.

'''У разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб’єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.'''

Також, відповідно до пункту 6-1 статті 145 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»] громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

== Земельні торги (аукціон), переважне право орендаря на придбання земель сільськогосподарського призначення приватної власності на аукціоні ==
'''Земельні торги (аукціони)''' — спосіб продажу землі, при якому покупцем стає особа, яка запропонувала найвищу ціну.

Так, відповідно до п.1, п.3, п.5 ст.135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував зафіксовану в ході проведення земельних торгів залежно від лота:

найвищу ціну за земельну ділянку;

найвищу ціну за право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

найвищу ціну за право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій);

найвищу орендну плату за земельну ділянку

Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки.

Організатор земельних торгів з продажу земельної ділянки зобов’язаний письмово повідомити про проведення таких торгів суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки не пізніш як за 30 календарних днів до дня проведення відповідних торгів. Справжність підпису на повідомленні засвідчується нотаріально.

'''Організатором земельних торгів є''':

у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

у разі продажу емфітевзису, суперфіцію - особа, якій належить право емфітевзису, суперфіцію;

у разі укладення на аукціоні договору оренди земельної ділянки - особа, яка відповідно до закону може виступати її орендодавцем;

у разі укладення на аукціоні договору суперфіцію або емфітевзису - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень,

у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", - державний виконавець.

'''Виконавцем земельних торгів є''' суб'єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.

'''Учасником земельних торгів є''' фізична або юридична особа, яка подала виконавцю земельних торгів документи, зазначені в частині 7 статті 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зареєстрована у книзі реєстрації учасників земельних торгів і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги.

Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.

Витрати (видатки), здійснені організатором або виконавцем земельних торгів на їх проведення, відшкодовуються йому переможцем земельних торгів.

Після опублікування оголошення про проведення земельних торгів виконавець може відмовитися від договору лише у випадках, якщо проведення земельних торгів стало неможливим з незалежних від нього причин.

У свою чергу, орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону (стаття 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/%20161-14 Закону України «Про оренду землі»]).
== Переважне право орендаря на придбання земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності ==
Відповідно до п.7 ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»] '''продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності забороняється.'''
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Переважне право орендаря на купівлю земель сільськогосподарського призначення

2021-08-17T13:25:31Z

Inna.shara:

Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

2021-08-17T13:17:49Z

Inna.shara:

[[Файл:Клопотання.png|міні]]

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/591-14 Закон України "Про рослинний світ"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України "Про землеустрій"]

== Поняття земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби ==

Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).
[[Файл:Положення.png|міні]]

== Хто має право отримати в користування та обмеження щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби ==

Слід вважати, що поняття «громадяни» у статті 34 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] включає не лише власне громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, адже право на оренду землі зазначених суб’єктів прямо передбачено ст. 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»]. Громадяни можуть брати для сінокосіння та випасання худоби в оренду землі як комунальної, державної, так і приватної власності. Крім того, слід звернути увагу, що [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/591-14 Законом України «Про рослинний світ»] передбачена можливість встановлення обмежень щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-14 ч. 2 ст. 18 вказаного Закону] використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

== Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби ==

Для отримання в оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, якщо вона розташована в межах населеного пункту необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування, яко ж земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (села, селища, міста) до [https://land.gov.ua/ Головного управління Держгеокадастру] у відповідній області. Розгляд питання та надання в оренду земельної ділянки або аргументована відмова в наданні здійснення відповідно до статті 123 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].

'''Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:'''
* надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
* формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до [https://land.gov.ua/ Головного управління Держгеокадастру] у відповідній області або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 123 Земельного кодексу України].

== Строки розгляду клопотання про надання в користування земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби ==

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. 
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем (землевпорядною організацією) цих робіт відповідно до типового договору. 
Головне управління Держгеокадастру в області або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

== Отримання земель для громадського пасовища ==

Згідно з частиною 2 статті 34 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади громадські пасовища. 
Жителі територіальної громади, які мають потребу у створенні громадського пасовища, обирають уповноважену особу, яка подає відповідну пропозицію до місцевої ради. Проводять загальні збори села, обговорюють питання. Пропозиція оформлюється протоколом загальних зборів села. 
'''Виконком місцевої ради:'''
* збирає інформацію щодо потреби у створенні громадського пасовища , уточнює норми випасу, кількість наявного поголів’я худоби, визначає площу кормових угідь та встановлює, за рахунок яких земель буде відбуватися створення громадського пасовища;
* розробляє Положення про громадське пасовище.
Орган місцевого самоврядування приймає рішення про створення громадського пасовища та затверджує розроблене виконавчим комітетом Положення про громадське пасовище . 
За дорученням органу місцевого самоврядування голова місцевої ради, у відповідності до вимог статті 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] стосовно повноважень з передачі земельних ділянок у власність або у користування, подає клопотання до Головного управління Держземагентства в області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для створення громадського пасовища .
'''Згідно вимог статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] до клопотання місцевої ради додаються:'''
* графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в межах ради, її розмір, письмову згоду землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки);
* копія свідоцтва з ЄДРПОУ;
* копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцевої ради);
* рішення місцевої ради про створення громадського пасовища;
* довідка про склад поголів’я на території ради початок поточного року;
* інформація щодо потреби в площі земельних ділянок для створення громадського пасовища.
Орган місцевого самоврядування, після отримання дозволу на проведення робіт із землеустрою, у відповідності до вимог статті 26 Закону України “[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Про землеустрій]”, замовляє документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища і підписує із суб’єктом господарювання, який має сертифікованих спеціалістів, договір на виконання робіт із землеустрою.

Розроблений та погоджений відповідно до законодавства проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається замовником документації із землеустрою через Центр надання адміністративних послуг державному реєстратору для здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Якщо сільська рада не бажає створювати громадське пасовище, землі пасовищ можуть передаватися громадянам в оренду. Для цього потрібно лише звернутися до сільської (селищної) ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки для сінокосіння або випасання худоби із земель державної або комунальної власності. Договір оренди із сільською (селищною) радою завжди укладається в письмовій формі, реєструється у сільській (селищній) раді і за бажанням може посвідчуватися нотаріально.Обов’язковою умовою в даному договорі буде сплата земельного податку. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але повинен бути не меншим ніж це прописано в п.288 Податкового Кодексу України, а саме: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено (для сільськогосподарських угідь) – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Це мотивується тим, що коли сільська/селищна рада, яка надаватиме в оренду земельну ділянку та встановить відсоток, тобто розмір плати, повинна знати її ринкову вартість.У разі не згоди з прийнятим рішення кожному громадянину гарантується право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності до суду.

Відповідно до статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу.

Лише по завершенню вищезазначеної процедури земельна ділянка переходить з державної власності у комунальну і громадські пасовища вважаються створеними.

Контроль за користуванням пасовищем на землях комунальної власності здійснює місцева рада.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок оформлення листка непрацездатності в електронній формі (е-лікарняний)

2021-08-04T10:27:35Z

Inna.shara: Створена сторінка: == Нормативна база ==

== Нормативна база ==

Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі

2021-07-30T07:39:58Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF Постанова КМУ "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" від 25.08.1998 року № 1340];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0065323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 2013.10.2011 року "Деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна"].

== Визначення поняття речі (ст.179 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]) ==

'''річ''' – предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки; '''безхазяйна річ (майно)''' – річ, яка не має власника або власник якої невідомий; (ч. 1 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]) '''нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість)''' – земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст.181 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]); '''власник''' – будь-яка особа, яка на законних підставах володіє, користується і розпоряджається належним їй майном; '''відумерла спадщина''' – комплекс майнових прав та обов`язків, які у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, за рішенням суду переходять у власність територіальної громади сільської ради; '''суб`єкти виявлення безхазяйної речі (майна) чи відумерлої спадщини''' – будь-яка фізична чи юридична особа, якій стало відомо про місцезнаходження такої речі чи майна. 

Відповідно до ч. 1 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

== Виявлення безхазяйного нерухомого майна ==

Суб’єкти господарювання та громадяни, яким стало відомо про нерухоме майно, що не має власника або власник якого невідомий, зобов’язані повідомляти про це органи місцевого самоврядування, на території якого воно розміщено. 
У разі, коли об’єкт нерухомого майна не має власника або власник якого невідомий, відповідний орган місцевого самоврядування при одержанні повідомлення про наявність нерухомого майна, яке не має власника або власник якого невідомий, не пізніше визначеного терміну, встановленого чинним законодавством, '''від дня надходження повідомлення''': 
# Спільно з комунальним житловим підприємством, на території якого знаходиться об’єкт нерухомого майна, складає акт обстеження об’єкта нерухомості з метою визначення його місця розташування, основних технічних характеристик. 
# Орган місцевого самоврядування направляє запити до бюро технічної інвентаризації, при потребі – до регіонального відділення Фонду державного майна України та до інших суб’єктів господарювання для встановлення власника нерухомого майна.

== Взяття на облік безхазяйної нерухомої речі ==

Безхазяйна нерухома річ береться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування (заявника), на території якого воно розміщене шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (ч. 2 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]). 

Цивільним кодексом України не визначено суб’єкта, на якого покладається обов’язок інформувати громаду (суспільство) про взяття нерухомого майна на облік як безхазяйного. Однак, цілком виправдано вбачається, що таким суб’єктом є відповідний орган місцевого самоврядування. Адже саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно, тому необхідність забезпечення дотримання такої складової процедури набуття права власності, як офіційне оприлюднення інформації про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік, є його прерогативою. 

Про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1779 ч.2 ст. 335 ЦК України]).

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйного нерухомого майна воно за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність (абз. 1 ч. 2 ст. 335 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України]). 

Під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву. (п. 83 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]). 

За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. (п. 84 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]). 

Наступний крок, державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості та відкриває облікову справу (п. 85 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]). 

Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (п. 86 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]). 

За результатом розгляду заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна документи, подані заявником, зберігаються суб’єктом державної реєстрації прав, нотаріусом протягом трьох років (п. 88 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]). 

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі. 

Після внесення записів до спеціального розділу Державного реєстру прав, один примірник якого видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення органові місцевого самоврядування.

== Набуття права власності на безхазяне майно ==

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 335 Цивільного кодексу України]). 
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 статті 335 Цивільного кодексу України]). 
Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 329 Цивільного процесуального кодексу України]). 

У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади повинно бути зазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 330 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня взяття її на облік ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 331 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участю заявника з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 332 Цивільного процесуального кодексу України]). 

Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8439 стаття 333 Цивільного процесуального кодексу України]).

До того ж у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 335 Цивільного кодексу України] йдеться, що безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтями 336, 338, 341 і 343 Цивільного кодексу України] (набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, на знахідку, бездоглядну домашню тварину, скарб відповідно).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном — протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При цьому особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч. 2 статті 344 Цивільного кодексу України).]

До того ж, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через 15, а на рухоме майно — через 5 років з часу спливу позовної давності. Втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 статті 344 Цивільного кодексу України)].

'''Увага!''' Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України)].

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/71642726?_ga=2.77865437.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 05.01.2021 № 607/19230/20]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/97204977?_ga=2.123554498.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 27.05.2021 № 609/410/21]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/71642726?_ga=2.77865437.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Рішення від 10.01.2018 № 154/2394/17]
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом

2021-07-30T07:29:05Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Лист ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]

== Загальні положення та черги спадкування ==

'''Спадкування''' — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.1 ст. 1225 Цивільного кодексу України)]

Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України] '''встановлені наступні черги:'''
* 1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

* 2 черга:рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
* 3 черга:рідні дядько та тітка спадкодавця.
* 4 черга:особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
* 5 черга:інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 (ч.1 ст. 1241 Цивільного кодексу України)]

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.2 ст. 1241 Цивільного кодексу України)]

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.3 ст. 1241 Цивільного кодексу України)]

== Порядок оформлення права власності на земельну ділянку ==

Для оформлення право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, необхідно подати державному або приватному нотаріусу '''заяву про прийняття спадщини''' Відповідно до п. 2 статті 1269 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
{| class="wikitable"
|+
!Знайти адресу необхідної державної нотаріальної контори, або ж нотаріуса зручно, здійснивши пошук в Єдиному реєстрі нотаріусів, перейшовши за посиланням [http://Єдиний%20реєстр%20нотаріусів https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx]
|}

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює '''шестимісячний строк''' для прийняття заяви про прийняття спадщини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 ч.1 ст. 1270 Цивільного кодексу України)]. Такий строк обраховується '''з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого вона оголошується померлою'''. Якщо спадкоємці пропускають зазначений шестимісячний строк, у таких випадках цей строк може бути поновлений судом, але пропущений строк має бути лише з поважних причин. [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]].

Заява про прийняття спадщини є необхідною лише в тому випадку, якщо спадкоємець не проживав постійно разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини. '''Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину''', якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статтею 1270 Цивільного кодексу], він не заявив про відмову від неї.

Далі необхідно з’ясувати чи внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також про наявність документів, що підтверджують право власності померлого на земельну ділянку, чи присвоєний земельній ділянці кадастровий номер. Якщо є державний акт акт на ім’я померлого, але кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний, або ж кадастровий номер присвоєно, але відомості про земельну ділянку у електронній системі Державного земельного кадастру відсутні,необхідно виготовити технічну документацію з відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). '''УВАГА важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#n101 ст. 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник паю або його спадкоємець не оформить право власності на цю земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. До цього часу ділянка буде вважатись «незатребуваною». Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані безхазяйними. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати позов до суду про визначення додаткового строку для оформлення.

Земельну ділянку необхідно зареєструвати у Державному земельному кадастрі та як результат – отримати Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Для цього слід звернутись до територіального органу Держгеокадастру в районі (місті).
{| class="wikitable"
|+
!Інформація щодо землевпорядних організацій які займаються виготовленням технічної документації є в районних (міських) відділах (управліннях) Держгеокадастру України. Зверніть увагу, що виконавцем робіт у вибраній Вами землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті [http://land.gov.ua/ Держгеокадастру](«Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»).
Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатись недійсною і державну реєстрацію земельної ділянки здійснено не буде. 
Складання технічної документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник має визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати та скласти кадастровий план земельної ділянки. При потребі, землевпорядник відновить межові знаки. Технічна документація виконується у паперовій формі та на електронних носіях. Вартість, строки виконання робіт та та інші умови повинні бути передбачі в договорі, який Ви маєте укласти із землевпорядною організацією.
Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт!

Строк виконання робіт згідно законодавства не може перевищувати 6 місяців.
|}
'''Після спливу 6-місячного строку''' з дня смерті спадкодавця, необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу '''Свідоцтва про право на спадщину.''' До даної заяви необхідно додати наступні документи:
* документи, що посвідчують особу спадкоємця (паспорт, ідентифікаційний номер);
* свідоцтво про смерть спадкодавця;
* документи, що підтверджують родинний зв'язок спадкоємця зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);
* оригінал документів, які підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку);
* довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, які видаються відділами Держгеокадастру.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього. Нотаріус також перевіряє чи не перебуває земельна ділянка під арештом. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо спадкоємцем подано всі необхідні документи, то нотаріус видає '''Свідоцтво про право на спадщину,''' а також '''реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.''' З цього моменту особа є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.

== Визнанна права власності на успадковану земельну ділянку в судовому порядку ==
Оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування можливо лише у разі, якщо право власності на неї було оформлено спадкодавцем належним чином, іншими словами якщо є документ, який підтверджує зазначене право власності (правовстановлюючий документ). Часто трапляється, що документ на право власності на земельну ділянку у спадкодавця був не оформлений належним чином або ж втрачений.

У разі відсутності у спадкоємця правовстановлюючих документів на земельну ділянку нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить '''постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text ч. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами]).

У такому разі спадкоємцю для оформлення спадщини на земельну ділянку необхідно звернутися із '''позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування''' до суду за місцем знаходження спадкового майна (земельної ділянки).
* [[:Файл:Позовна заява про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку.docx|'''Зразок позовної заяви''' '''про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування''']]
Подаючи позов про визнання права власності '''ставку судового збору''' необхідно обраховувати за позов майнового характеру, виходячи із розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ціна позову). Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі - '''''1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''''

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"] якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Після розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили необхідно '''звернутися до державного реєстратора нерухомого майна та зареєструвати право власності на земельну ділянку.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

== Земельна ділянка успадкована у спільну власність ==
Якщо земельну ділянку успадковують одночасно декілька осіб, зазначена земельні ділянка успадковується у спільну власність. У майбутньому земельна ділянка може бути поділена між ними за відповідним цивільно-правовим договором. Але необхідно зазначити, що поділ успадкованої земельної ділянки між спадкоємцями можна здійснювати лише після оформлення спадщини і державної реєстрації права спільної власності спадкоємців на земельну ділянку. До видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємці можуть домовитись, що успадкована земельна ділянка має у повному обсязі належати одному з них.

Для цього інші спадкоємці можуть відмовитись від спадщини на його користь. Але законодавством встановлені наступні вимоги щодо відмови від спадщини:
* спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом,
* спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги
* має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

== Спадкування земельної ділянки, що знаходиться в оренді ==
'''Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі.''' Крім випадків, коли в договорі оренди прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

Отже, успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов'язки, що виникли у спадкодавця за договором. Причому, до закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір.

'''Внесення спадкоємцем зміни в договір оренди.''' Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець за погодженням з орендарем може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору орендарю необхідно надати копію свідоцтва про право на спадщину, копію державного акта та копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, підписати додаткову угоду до договору і обов'язково її зареєструвати. Замість копії державного акта можна надавати витяг з Державного земельного кадастру. Орендна плата за користування земельною ділянкою має бути виплачена спадкоємцю у повному обсязі згідно з умовами договору оренди, але тільки після переоформлення права власності на земельну ділянку.

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/88834165?_ga=2.114992846.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Постанова від 15.04.2020 № 178/982/18 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/94148625 Рішення від 14.01.2021 № 702/45/20]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/95285773 Рішення від 02.03.2021 № 629/3853/20]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Право власності на майно]]

Розроблення документації землеустрою

2021-06-23T12:09:51Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]

== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.

== Види документації із землеустрою ==

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
# проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
# проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
# проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
# проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# робочі проекти землеустрою;
# технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
# технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
# технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:
 
у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
 
в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, які отримали дозвіл на розробку документації землеустрою, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених у ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].

== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==

'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи працюють не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»], необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==

=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації

=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Пояснювальна записка має містити комплексний аналіз всіх матеріалів, що містяться в документації із землеустрою. У пояснювальній записці обов'язково аналізуються:
# надані замовником документи, у тому числі матеріали, що обґрунтовують розмір, місце розташування та цільове призначення земельної ділянки;
# обмеження і обтяження, викладені у висновках осіб, які погоджують проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дають свої висновки щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду;
# існуючий характер землекористування в районі розташування земельної ділянки;
# прийняте рішення стосовно меж земельної ділянки, яка проектується для відведення;
# результати польового обстеження земельної ділянки та фактичного стану її господарського використання;
# стан зелених насаджень та їх приналежність;
# викопіювання з чергового плану міста;
# картографічні матеріали;
# відомості про правовий статус земельної ділянки, суміжних землевласників та землекористувачів;
# цільове призначення земельної ділянки;
# формування меж земельної ділянки;
# формування меж обмежень та обтяжень;
# розрахунки площ контурів угідь в розрізі землекористувань та складання експлікації угідь;
# грошова оцінка земельної ділянки.

За необхідності у пояснювальній записці викладається пропонований порядок вирішення майнових питань щодо земельної ділянки, будівель та споруд, іншого нерухомого майна, яке планується знести (перенести) під час забудови. При викладенні такого порядку може мати місце посилання на документи, які дають можливість вирішити майнові питання (договори, угоди, інші правочини, гарантійні листи, рішення суду, висновки комісій тощо).

=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
Графічна частина документації із землеустрою має містити:
# викопіювання з чергового плану міста;
# топографічний план у масштабі 1:500 з варіантом розміщення об'єкта;
# план відведення земельної ділянки з ситуаційною схемою розташування об'єкта в районі забудови;
# план земельної ділянки з визначенням наявних та можливих обмежень і обтяжень;
# фрагменти схеми економіко-планувальних зон із зазначенням місця розташування земельної ділянки, номера, назви економіко-планувальної зони та базової вартості 1 кв. м землі;
# креслення, що відображає перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодекс]у.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу];

щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

5. Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

7. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

8. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"];

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186] ;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

9. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

відповідній сфері.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
# додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»];
# надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
# проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано '''вичерпний перелік недоліків''' проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

'''Зверніть увагу!''' Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту усунути його недоліки та подати на погодження
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про страхування"]. 
Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою. 
Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. 
У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. 

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
# грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
# рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
# наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
# з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
 
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
 
Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
 
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства. Шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України. 
Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються в <big>судовому порядку</big>.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Касаційного адміністративного судуВерховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі виставлення її на торги є протиправною, якщо така земельна ділянка не має власного кадастрового номеру, тобто не сформована).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення

2021-06-14T12:37:09Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин]"

== Проблеми та шляхи її вирішення ==
'''Накладення земельних ділянок''' – коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

'''Межові спори''' – спори з приводу меж земельної ділянки, невірного місцезнаходження, накладень земельних ділянок одна на одну, помилок в площі тощо.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Частина шоста ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов'язковим у разі відчуження земельної ділянки. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно розпоряджатися своєю власністю: продати, подарувати земельну ділянку або будинок чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці.

'''Варіанти вирішення проблеми:'''

* переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації;
* звернутися до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, якщо йдеться про наступні помилки: допущені з технічних причин (описки); допущені у документаціях із землеустрою; через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів;
* вимагати в судовому порядку визнання права на земельну ділянку в розмірах, зазначених у документах, що посвідчують право власності на землю, та відповідно до плану такої ділянки, який міститься у державному акті на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ст. 158 Земельного кодексу України] земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

== Вирішення земельних спорів шляхом звернення до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ==
Вирішення межових спорів можуть здійснювати не лише суди, а також '''органи місцевого самоврядування.'''

'''Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:'''
* меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
* додержання громадянами правил добросусідства;
* спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” чітко визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать такі делеговані повноваження, як вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

'''Держгеокадастр та його територіальні органи вирішують земельні спори щодо:'''
* меж земельних ділянок за межами населених пунктів;
* розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр), організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі:
* веденням державного обліку і реєстрацією земель;
* достовірністю інформації про наявність та використання земель;
* виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву;
* своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
* дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
* дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
* дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;
* проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
* розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
* здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель;
* щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур’янами;
* дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
* використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
* дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

== Виправлення технічних помилок щодо кадастрових номерів та перетинів у відомостях Державного земельного кадастру ==
Якщо неможливість внесення даних про земельну ділянку і присвоєння кадастрового номеру викликана суто технічними причинами (в цих ситуаціях за частую між сусідами земельних ділянок відсутній спір про право), а саме це викликано, зокрема наступними причинами: технічні помилки (описки); помилки, допущені у документаціях із землеустрою; помилки через невідповідність інформаційних систем і кадастрів різних періодів, то зацікавлена у виправленні помилки особа звертається з відповідною заявою до територіального органу Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки, у складі якого працюють державні кадастрові реєстратори. Форми заяв в залежності від вида помилки наведені в додатках до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051] (далі - Порядок).

Детально підстави і алгоритми виправлення помилок державними кадастровими реєстраторами наведений в розділі “Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру” (пункти 138 - 161) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n3 Порядку].

== Вирішення земельних спорів в судовому порядку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4761 ст. 124 Конституції України] правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Земельні спори розглядаються в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

'''В порядку адміністративного судочинства''' розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 17 КАС України]).

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13 Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 р. №8] визначено, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, подавати позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування на основі якого було видано документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, необхідно в порядку адміністративного судочинства.

Але при зверненні до суду особа може не отримати захисту в разі пропуску строку на звернення. Оскільки [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] встановлює '''загальний строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства – шість місяців'''. Водночас власник земельної ділянки, межі якої накладаються з іншою, найчастіше дізнається про порушення свого права як власника через значний час після винесення відповідного рішення органу місцевого самоврядування. До вказаного моменту, коли особа дізнається про порушення, може минути більше шести місяців від дати, коли той таки позивач погодив сусіду межі проставленням свого підпису. І суд може розглядати факт погодження як момент, відколи особа мала б помітити порушення своїх прав і з ним пов’язувати перебіг строку позовної давності.

Тому, у випадку пропуску строків звернення, особа до позову має додавати і відповідне клопотання про поновлення строку, пропущеного з поважних причин, та наводити аргументи, чому вказані причини є поважними. Наприклад, Ялтинський міський суд у своїй ухвалі за позовом Особи 1 до Ялтинської міської ради відновив пропущений строк на звернення до суду за тих підстав, що про накладення земельних ділянок позивачу стало відомо після проведення експертизи земельної ділянки в листопаді 2011 року, у зв’язку з чим своєчасно оскаржити рішення він не міг.

'''В порядку цивільного судочинства''' розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 1 ст. 19 ЦПК України]).

Вид судочинства, за правилами якого здійснюється розгляд справ, які стосуються випадків накладення меж земельних ділянок, залежить від того, кого позивач вказує у своїй позовній заяві відповідачем та які пред’являє вимоги.

Особливості розгляду судами загальної юрисдикції цивільних справ у сфері земельних відносин розглядаються у постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»].

Наприклад, ті спори, що виникають у зв’язку з накладенням меж земельних ділянок, розглядаються в порядку цивільного судочинства, коли в якості відповідачів залучаються як відповідна місцева рада, так і власник земельної ділянки, межі якої накладаються з межами позивача.

'''В порядку господарського судочинства''' розглядаються справи за зверненнями юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України]). 
Особливості вирішення господарськими судами спорів у сфері земельних відносин відображені в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»]. 

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Припинення договору оренди землі

2021-06-14T11:37:47Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Загальна інформація ==
'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (землекористування, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220].

'''Детальніше див.''' "[[Оренда земельних ділянок]]".

== Припинення договору оренди землі ==
Підстави припинення договору оренди землі:
# закінчення [[Оренда земельних ділянок|строку]], на який його було укладено;
# [[Викуп земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб|викупу земельної ділянки для суспільних потреб]] та [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності]] в порядку, встановленому законом;
# поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
# смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"], від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
# [[Порядок ліквідації юридичної особи|ліквідації юридичної особи-орендаря]];
# відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
# набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
# припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії)
# інші випадки, передбачені законом (наприклад, припинення договору шляхом його [[Дострокове розірвання договору оренди землі|розірвання]]).
{| class="wikitable"
|+
|'''ВАЖЛИВО!''' Необхідно звертати особливу увагу на умови договору оренди стосовно можливості права продовження дії його умов. Так, стаття 126-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] передбачає, якщо договір містить умову про його поновлення '''після закінчення строку''', на який його укладено, цей договір [[Відмінності порядку поновлення договору оренди землі та порядку укладення договору оренди землі на новий строк|поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах]]. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.
|}
Крім того, стаття 141 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] зазначає '''підстави припинення права користування земельною ділянкою''':
* добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
* вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України];
* припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
* використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
* використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
* систематична несплата земельного податку або орендної плати;
* набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
* використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
* передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії.

Слід зазначити, що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text частини 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі»] '''перехід права власності на орендовану земельну ділянку''' '''до іншої особи''' (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря '''не є підставою для зміни умов або припинення договору''', якщо інше не передбачено договором оренди землі. 
Однак варто зазначити, що ''особа яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді'', '''протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності''' на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України].

== Розірвання договору оренди землі ==
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку '''не допускається''', якщо інше не передбачено законом або умовами самого договору.

Законодавством України визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:

♦ '''за згодою сторін;'''

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за 6 місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

♦ '''за рішенням суду:'''
* невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України "Про оренду землі"];

* невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору;

* у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;

* на підставах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1419 Земельним кодексом України] та іншими законами України.
Договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірвано ''у разі необхідності надання її для суспільних потреб'' у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об’єктів, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"].
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

'''Детальніше див.:''' "[[Дострокове розірвання договору оренди землі]]".
== Наслідки припинення або розірвання договору оренди ==
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

У випадку, коли договір оренди землі розірваний за погодженням сторін, кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених нею збитків відповідно до закону (стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України "Про оренду землі"]).

Розірвання договору оренди земельної ділянки в разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам шкоди, спричиненої цим, зокрема витрат, пов’язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

Слід враховувати, що розірвання договору оренди землі вчиняється в такій самій формі, що й сам договір. Момент припинення зобов’язань за розірваним договором оренди землі визначає частина третя статті 653 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] – ним є момент досягнення сторонами домовленості про таке розірвання, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, або ж момент набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/84031636?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress01&_ga=2.128061388.1929850758.1623670471-665374435.1600152972 № 623/2421/16-ц]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/85032737?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress01&_ga=2.162071548.1929850758.1623670471-665374435.1600152972 № 662/1489/15-ц]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/87115407?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress01&_ga=2.232419295.1929850758.1623670471-665374435.1600152972 № 468/1498/17-ц]

== Див. також ==
* [[Оренда земельних ділянок]]
* [[Відмінності порядку поновлення договору оренди землі та порядку укладення договору оренди землі на новий строк]]
* [[Відмова власника від поновлення договору оренди земельної частки (пай)]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Надання права на шлюб неповнолітній особі

2021-06-14T11:31:32Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2018 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]

== Право на шлюб ==

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно ст. 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
== Надання права на шлюб особам, які не досягли вісімнадцяти років ==
Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження відповідно до вимог Глави 3 Розділу IV [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8307 Цивільний процесуальний кодекс України]. Така справа є підсудною за місцем проживання заявника.
Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.
=== Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років ===

* вагітність;
* фактичне створення сім'ї;
* народження дитини.
'''Перелік підстав не є вичерпним.'''

'''Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою'''
# особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
# рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);
# двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
# усиновлювач та усиновлена ним дитина.
За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.
 Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має право не скористатись наданим їй правом та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації.

=== Документи необхідні для реєстрації шлюбу ===
# Заява про надання права на шлюб. У заяві про надання права на шлюб необхідно зазначати прізвище, ім’я, по-батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, оскільки надання права на шлюб повинно відповідати інтересам заявника, а встановити це можна лише по відношенню до конкретної особи. Крім того, доцільно у заяві зазначати про те, що не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 СК України (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей.;
# Свідоцтво про народження заявника;
# Копія паспорта заявника;
# Будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб : свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність і т.п.
# Квитанція про сплату судового збору.
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1.pdf Заява про право на шлюб зразок]

=== Вартість ===
Судовий збір по заявах у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

== Визнання шлюбу недійсним ==
Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується ст. 39, 40, 41 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n131 Сімейного кодексу України].
# зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
# зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
# зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;
# зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
# у разі фіктивності шлюбу;
# з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
# з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

== Судова практика ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07#Text Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя]
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Суди]]

Визнання батьківства

2021-06-14T11:24:22Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]

== Визнання батьківства за спільною заявою батьків==
'''Визнання батьківства''' — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених українським законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно ст.ст. 124, 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою,вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
=== Перелік необхідних документів ===
# cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі ([//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.docx Медіа:Заява_про_визнання_батьківства.docx]);
# паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
# документ, що підтверджує сплату державного мита. 
{| class="wikitable"
|-
| Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
|}
== Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто,що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

== Визнання батьківства за рішенням суду ==
Відповідно до ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 цього Кодексу], батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві.] Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 цього Кодексу].

== Встановлення факту батьківства за рішенням суду ==
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.1 ст. 135 СКУ].
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran9697#n9697 ст. 316 ЦПК України)]

Згідно листа Верховного Суду України від 01.01.12 р., '''до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:'''

* докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
* довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
* пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;
* квитанція про сплату судового збору;
* висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду;
* наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах..
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

== Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n603 п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України] (далі СК) якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ч. 1 ст. 126 СК] походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 Ч. 1, 2 ст. 128 СК] передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] відповідно до статей 264, 265 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

=== Порядок звернення до суду ===
Згідно вимог установлених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6210 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України], - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Сплата судового збору'''

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]). Станом на 01.01.2021 розмір судового збору складає 908,00 грн.

'''Докази'''

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі '''пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.''' Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад:

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц]).

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/93/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.doc Зразок позовної заяви про визнання батьківства]'''

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281916 №361/2653/15-ц]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342267 N 399/1029/15-ц]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281840 №645/1098/18.]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Встановлення факту родинних відносин]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок зміни прізвища дитини її батьками

2021-05-28T09:10:59Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»]

== Підстави та умови зміни прізвища дитини її батьками ==
'''Підстави зміни прізвища дитини її батьками зазначені в статті 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а саме: '''
# У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
# У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.
# У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини також може бути змінено за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
# За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.
# У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідні зміни прізвища інтересам дитини.
Прізвище дитині, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 145 СК], присвоюється при вчиненні запису акта про народження. Реєстрацію прізвища дитині провадять органи ДРАЦСу, коли між батьками досягнута про це згода. 
'''Прізвище присвоюється дитині на все життя. Однак закон, зокрема [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 148 СК], передбачає зміну прізвища дитини за наступних умов:'''
* коли батьки дитини (обоє) змінили своє прізвище;
* коли один з батьків змінив своє прізвище;
* коли було визнано в добровільному порядку батьківство;
* коли при реєстрації народження дитини присвоєно прізвище без урахування побажань одного або обох з батьків;
* коли батьки зареєстрували шлюб після народження дитини і при реєстрації шлюбу мати взяла прізвище чоловіка;
* при визнанні батьківства у разі смерті матері, оголошення її померлою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України]), визнання недієздатною відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до статті 39 ЦКУ]), безвісно відсутньою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 відповідно до статті 43 ЦКУ]) або позбавленою батьківських прав при виправленні відомості щодо батька дитини (за його бажанням);
* коли дружина або чоловік зберегли дошлюбні прізвища при реєстрації шлюбу, а потім обрали прізвище одного із них як спільного прізвища або приєднання до свого — прізвища другого з подружжя.
У разі зміни прізвища дитині необхідно дотримуватися законів про повагу до дитини і при досягненні дитиною визначеного віку необхідна згода цієї дитини на зміну прізвища. Без згоди дитини прізвище її можна змінити до семи років.

== Вирішення питання в добровільному порядку ==
У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. Уразі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений помер лим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одно го з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або су дом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прі звища інтересам дитини (стаття 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

=== Куди звертатися ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5] - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або імені дитини в актовому записі про її народження у зв'язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично має ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення нею 16-річного віку.
В інших випадках зміна прізвища дитини строком не обмежена.

Заява про зміну прізвища дитини подається до відділу ДРАЦСу за місцем проживання заявника. Вона має бути заповнена розбірливо, у ній мають міститись вичерпні відповіді на всі питання.

Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прийнятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Вартість ===
Видача свідоцтва про реєстрацію зміни прізвища, імені та по батькові (крім зміни у разі реєстрації шлюбу) сплачується у розмірі 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» (зі змінами)].

=== Перелік необхідних документів ===
Разом із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану (у тому числі про зміну прізвища), заявник подає: паспорт або паспортний документ; свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану, в яких містяться відомості, що підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду за¬яви і вирішення питання по суті. 
Якщо актовий запис про народження дитини, до якого тре¬ба внести зміни, знаходиться в іншому відділі ДРАЦСу, відділ, який прийняв заяву, має затребувати його копію.
Заяви батьків (законних представників) дитини про зміну прізвища або імені останньої в актовому записі про її народження через те, що при реєстрації народження дитині було присвоєне прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами ДРАЦСу протягом одного року від дня її народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично носить ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення дитиною 16-річного віку (додаток1).

==== Додаток 1 ====
[[Файл:Заява_про_зміну_прізвища_малолітньої_дитини.doc]]

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.10 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання розглядається у строк, що не перевищує трьох місяців, з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

За наявності поважних причин цей строк продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (за місцем їх подання), але не більше ніж на три місяці.

=== Підстави для відмови ===
Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прий¬нятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Порядок оскарження===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- у разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

== Вирішення питання в судовому порядку ==
У разі незгоди одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішенні спору приймаються до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. 
Оскільки батьки мають рівні права щодо своїх дітей (це зазначається у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч.1 ст.24 Конституції України]) незалежно від того, з ким із них проживають діти, то для зміни прізвища дитини необхідна згода обох батьків. У даному випадку батьки не повинні доводити причини, з яких вони погодилися на заміну прізвища дитини. У зв'язку з цим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 статті 148 СК] надає батькам право звернутися за вирішенням до органу опіки та піклування або до суду при виникненні спору щодо доцільності зміни прізвища дитини. Проте, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 ст. 19 СК України] участь органу опіки та піклування не є обов’язковою в даній категорії справ, а тому справа буде розглядатися без залучення до участі органу опіки та піклування.Для вирішення питання в судовому порядку звернення до суду відбувається шляхом подання позовної заяви з переліком необхідних документів (додатків) Позивачем до Відповідача. 
Перш за все у позовній заяві необхідно навести вагомі аргументи з приводу того, що, наприклад, Відповідач ухиляється від сплати аліментів (це підтверджується довідкою відділу Державної виконавчої служби про заборгованість по аліментах) та не дотримується чи порушує режим побачення з дитиною (якщо такий графік був встановлений органом опіки та піклування). 
Виходячи з того, що конкретних підстав для зміни прізвища дитини не існує, тому у цьому випадку логічно застосувати загальне правило сімейного законодавства, яке вказує на те, що під час вирішення спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків відносно дитини, а також безліч інших обставин, що засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Зокрема, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] зазначено, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу, та проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків. Тому, спираючись на положення законодавства, можна довести свої позовні вимоги тим, що Відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов’язків по відношенню до своєї дитини, нехтує ними, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, жодним чином не піклується про стан здоров’я дитини (фізичний, духовний та розумовий розвиток), не намагається забезпечити належного медичного обслуговування, а також своїм негативним ставленням до Позивача, погано впливає і на дитину. Натомість, усі обов’язки по утриманню та вихованню дитини виконує Позивач, дитині було створено усі необхідні умови для здорового фізичного та морального розвитку, духовного збагачення, а також забезпечено належне медичне обслуговування. Також, Позивач має позитивну характеристику з місця роботи, та з місця проживання. Зокрема, необхідно зазначити в позовній заяві про те, що зміна прізвища дитини ніяким чином не впливає на законні права, інтереси та обов’язки Відповідача щодо дитини.

=== Куди звертатися ===
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, тобто позовна заява, про зміну прізвища дитини пред’являються лише за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

=== Вартість ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір]». Судовий збір сплачується за подання позовної заяви відповідно до зазначеного закону, а саме підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4, необхідно сплачувати суму судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, а саме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

=== Перелік необхідних документів ===
Позовна заява про зміну прізвища дитини повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

Крім того, до позовної заяви необхідно додати такі документи:
* копію паспорта позивача і відповідача;
* копію свідоцтва про народження дитини;
* копію свідоцтва про шлюб/свідоцтва про розлучення;
* довідку про реєстрацію дитини разом з позивачем;
* довідку про заборгованість зі сплати аліментів (за наявності);

Також, до заяви можна прикріпити будь-які документи, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Також, не зайвими в даній категорії справ будуть показання свідків, характеристика з місця роботи, місця проживання тощо.

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до частини 1 статті 121 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] суд має встановити розумні строки для вчинення процесуальних дій.

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]

Переведення будинку квартирного типу в індивідуальний житловий будинок

2021-05-25T13:51:54Z

Inna.shara:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0582-01 Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 N 55 "Про затвердження Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна"]

= Юридична класифікація жилих будинків і приміщень =
Для існування специфічних житлових відносин важливо визначити, що основним об’єктом правового регулювання є житло, навколо якого виникає комплекс майнових прав і обов’язків, які належать до сфери правового регулювання. До прийняття Цивільного кодексу 2003 р. у законодавстві України визначення житла не наводилося, хоча термін вживався. Поняття «житло'''»''' у законодавстві пов’язувалося з поняттям житлового фонду.

Жилим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. В Цивільному кодексі окрема увага приділяється саме багатоквартирному жилому будинку як окремому майновому об’єкту, і визначено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також, споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, які розташовані у жилому будинку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] виділяє дво- і багатоквартирні будинки, а також жилі будинки, не зазначаючи кількість квартир у них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 331, статті 351, 357, 379, 380 ЦК України]). Звичайно правовий режим дво- і багатоквартирного будинків значно відрізняється від індивідуального жилого будинку садибного типу.

Види жилих будинків відповідно до проектів будівництва можуть бути:

– одноповерхові, мансардні, дво- і триповерхові, окремо споруджені або зблоковані (будинок має кілька квартир з окремими виходами на подвір’я);

– малоповерхові (до 5 поверхів) і багатоповерхові (більше 5 поверхів).

Квартира може бути однокімнатною або багатокімнатною. Як річ квартира може бути подільною і неподільною, може перебувати у спільній частковій чи спільній сумісній власності. При цьому місця загального користування залишаються у спільній сумісній власності без зміни їх цільового використання. Під іншим жилим приміщенням слід розуміти кімнату, але під ним можна вважати жиле приміщення, у жилому будинку, що побудоване, прибудоване або відокремлене для проживання громадян, має вихід у квартиру. Жилі приміщення не у складі житлового фонду у розумінні житлового права не є житлом (дачі, пересувні конструкції, готелі тощо).

Житловий фонд – сукупність усіх видів та категорій житла.

За формою власності житловий фонд поділяється на такі види:

1) приватний житловий фонд;

2) державний житловий фонд, який складається з об’єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам, організаціям на праві господарського відання або оперативного управління;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст;

4) жилі будинки, інші жилі приміщення, що перебувають у спільній власності різних суб’єктів приватної, державної, комунальної форм власності.

Жилий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання.

Якщо Ви мешкаєте у будинку, в якому є наприклад 2-6 квартир і є земельна ділянка навколо будинку на якій розташовані Ваші господарські споруди, гаражі, тощо (або вільна ділянка) – Ви маєте право оформити цю ділянку у власність для обслуговування свого будинку. Право власності на земельну ділянку дає можливість розбудовувати будинок, добудовувати кімнати, будувати окремо стоячі будівлі та споруди, тощо. Але спершу, потрібно утворити індивідуальний житловий будинок.

= Алгоритм дій =
* Спершу всі власники квартир повинні оплатити комунальні послуги і не мати боргів за обслуговування квартир перед КП, що обслуговує будинок.
* Отримати в КП, що обслуговує квартирний будинок довідку форми 2 про реєстрацію власників у цьому будинку (термін дійсності такої довідки – три місяці).
* Отримати в КП, що обслуговує квартирний будинок Акт обстеження будинку із зазначенням кількості квартир у будинку, чи всі приміщення приватизовані та чи є орендовані приміщення у цьому будинку. Копії документів, що посвідчують право власності на всі квартири (договора, свідоцтва, витяги про державну реєстрацію права власності на квартиру) а також, копії технічних паспортів на всі квартири, - завірити у керівника комунального підприємства, що обслуговує квартирний будинок.
* Сформувати спільну заяву всіх власників, співвласників квартир, нежитлових приміщень до міської ради та завірити підписи заявників (в тому числі всіх повнолітніх членів сім’ї, що зареєстровані у квартирах) в керівника КП, що обслуговує будинок.
* Через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) подати уповноваженою особою спільну заяву всіх власників квартир до директора департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради разом з пакетом документів. Через 30 календарних днів через ЦНАП отримати Наказ департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради про зняття з балансу будинку, в якому приватизоване житло або отримати вмотивовану відмову щодо зняття будинку з балансу.
'''У разі обґрунтованої відмови – виправляйте помилки; у разі не обґрунтованої відмови – позов в суд; в разі прийняття департаментом вказаного наказу – діємо далі.'''

До КП, що обслуговує будинок подаємо заяви власників квартир разом з наказом про зняття будинку з балансу для оформлення Акту приймання – передачі будинку. В Акті обов’язково вказується висновок про технічний стан будинку та його технічні характеристики. Акт підписується власниками квартир та представниками комісії КП. У випадку, коли житловий будинок внесений до Державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’ятки історії, культури, архітектури і містобудування, садово-паркового мистецтва), - власники цього будинку укладають охоронний договір з управлінням охорони історичного середовища міської ради.

Замовляємо виготовлення технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок з планом земельної ділянки та всіма господарськими спорудами, гаражами, тощо, що відносяться до будинку та є узаконеними належним чином.

Станом на сьогодні технічний паспорт на будинок можна замовити в БТІ або приватних ліцензованих організаціях. На цьому етапі виникне питання можливості внесення до будинковолодіння всіх господарських споруд та гаражів, що збудовані раніше на законних чи незаконних підставах, але на які може виникнути право власності в особи (співвласника будинку). При оформленні такого технічного паспорта та внесення всіх відомостей до нього – спеціалісти БТІ керуються Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0736-08 Наказ Держбуду України №127 від 24.05.2001р].) В БТІ замовляємо висновок про визначення реальних частин між співвласниками.

Розрахунок часток у будинку між співвласниками разом з господарськими спорудами та гаражами, тощо виконується відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 Наказ Міністерства з питань ЖКГ України №55 від 18.06.2007р.])

До нотаріуса подаємо спільну заяву всіх співвласників будинку про реєстрацію права спільної часткової власності на будинок з господарськими спорудами та гаражами (якщо такі є) разом з висновком про визначення реальних частин та Актом приймання – передачі будинку.

Оплативши послуги нотаріуса, всі обов’язкові платежі та збори і отримуєте Витяг з Держаного реєстру прав власності на житловий будинок з господарськими спорудами.

[[Категорія:Житлове право]]

Правовий статус осіб без громадянства або осіб із невизначеним громадянством

2021-05-17T11:57:30Z

Inna.shara:

== '''Нормативні акти''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_240 Конвенція про скорочення безгромадянства]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_232 Конвенція про статус апатридів]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n39 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»]

== '''Основні поняття''' ==
Відповідно до '''пункту 15''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n8 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] '''особа без громадянства''' - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Ці особи (ОБГ) становлять суттєву частину мешканців Україні, які постійно проживають у країні, проте не мають можливості отримати громадянство України.

'''Апатри́ди''' — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян.

'''Подвійне громадянство (біпатризм, полігромадянство)''' — перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. Цей стан виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства.

== '''Причини відсутності''' '''громадянства''' '''у особи''' ==
Основна причина «безгромадянства» – особа втрачає громадянство в одній державі внаслідок неприйняття рішення про прийняття в громадянство, але не має нагоду набути громадянство в іншій державі. Те ж саме може відбутися, коли, особа виходить з громадянства за власною ініціативою, оскільки це ще не гарантує автоматичне отримання громадянства іншої держави. «Безгромадянство» може виникнути у жінки при вступі у шлюб з іноземцем, якщо закон передбачає втрату колишнього громадянства.

'''Людина може стати апатридом в таких випадках:'''
* При народженні (зокрема від батьків-апатридів, якщо закони держави — місця народження не мають на увазі набуття особою громадянства цієї держави).

* При позбавлення громадянства державою. Позбавлення громадянства з боку держави може відбуватися з політичних, етичних мотивів або з міркування безпеки.
* При втраті отриманих раніше привілеїв громадянства (наприклад, у випадку громадянства, отриманого в шлюбі).
* При добровільній відмові від громадянства.
* У разі припинення існування держави.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_232#n12 статті 1 «Конвенції про статус апатридів»] такий статус не поширюється на біженців.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією], законами чи міжнародними договорами України.

== '''Порядок визнання особи без громадянства''' ==
=== Подання документів ===
Відповідно до статті 6-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n39 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] '''''заява про визнання особою без громадянства подається до Державної міграціїйної служби України''''' (далі - ДМС України), '''''повнолітньою дієздатною особою'''''.

''Відомості про дитину'' наводяться в заяві одного з її законних представників. Заява про визнання дитини, розлученої із сім’єю, особою без громадянства подається одним з її законних представників. Заява про визнання недієздатної особи особою без громадянства подається її законним представником, про що уповноважена особа ДМС України робить на заяві відповідний напис. 
Якщо особа не може власноручно скласти заяву про визнання особою без громадянства у зв’язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на її прохання складається уповноваженою особою ДМС України про що на заяві робиться відповідний напис.

'''''Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в’їзд або виїзд з держави''''', виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві.

У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.

Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов’язана співпрацювати з ДМС України з’являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.

Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою ДМС України безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.

Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.

=== Строк розгляду документів ===
ДМС України '''протягом шести місяців''' з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства.

Строк розгляду такої заяви може бути подовжений '''до 12 місяців.'''

=== Документ, що підтверджує перебування особи на законних підставах на території України ===
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається '''довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.'''

== '''Перелік документів необхідний для набуття громадянства України''' ==
У випадках, коли у особи(неповнолітньої чи або повнолітньої) не має свідоцтва про народження, яка звернулася із зазначеного питання, необхідно:
* з'ясувати чи є в наявності медичне свідоцтво про народження. 
Якщо документ (медичне свідоцтво про народження) наявний у особи - заявника, тоді заявник спільно з мамою(котра має паспорт громадянина України),
* звернутися із письмовою заявою (медичне свідоцтво про народження), встановленого зразка
до територіального відділу ДРАЦС( орган державної реєстрації актів цивільного стану) України за зареєстрованим місцем проживання. 

За результатами звернення, протягом місяця орган ДРАЦС повинен зареєструвати факт народження особи та видати свідоцтво про народження. 

У випадках, коли у особи (неповнолітньої чи або повнолітньої) не має свідоцтва про народження, а також відсутнє медичне свідоцтво про народження (тобто у медичного закладу відсутня інформація про народження даної особи) факт народження встановлюється через суд загальної юрисдикції(місцевий загальний суд), шляхом подання позову про встановлення факту, який має юридичне значення(факту народження особи)

== '''Правовий статус іноземців та осіб без громадянства''' ==
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n39 Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»], застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

'''Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства:'''
* іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
* іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини;
* іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. 

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Міжнародне право]]

Призначення дострокової пенсії за віком для батьків, які виховали п'ятьох і більше дітей, батьків осіб з інвалідністю з дитинства

2021-04-29T13:00:13Z

Inna.shara:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України "Про звернення громадян"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]

== '''Хто має право на призначення дострокової пенсії''' ==
Так, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»], '''право на призначення дострокової пенсії за віком мають''': жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх '''до шестирічного віку''', '''матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку''', '''після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років'''. '''При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років'''.

'''За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.'''

== '''Порядок звернення для призначення дострокової пенсії''' ==
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Порядку №1566/11846]). 
Заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління за місцем проживання (реєстрації) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text п. 1.1 Порядку №1566/11846]). 
Заяву із усіма необхідними документами також можна відправити рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення з описом вкладення. 
''Орієнтовний перелік документів, який повинен бути доданий до заяви:''
* копія паспорту особи;
* копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера особи;
* копія трудової книжки особи;
* форма ОК-5 УПФУ ;
* копія військового квитка;
* копія довідки з освітнього закладу;
* копія диплому з вищого навчального закладу;
* копія свідоцтва про укладення шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* копія довідки до акту МСЕК про інвалідність;
* копія довідки з сільської/селищної/міської ради про підтвердження факту виховання дитини з інвалідністю до 6 річного віку матір’ю, батьком ( складається виконавчим органом на підставі письмових пояснень свідків)
* копія паспорту дружини ( у разі подання відповідної заяви батьком дитини з інвалідністю)
* копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера дружини ( у разі подання відповідної заяви батьком дитини з інвалідністю)
* копія трудової книжки дружини ( у разі подання відповідної заяви батьком дитини з інвалідністю)

== '''Термін розгляду заяви органом УПФУ''' ==
Загальний термін розгляду звернень громадян визначений [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр статті 20 Закону України «Про звернення громадян], відповідно до якого звернення розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця від дня їх надходження''', а ті, '''які не потребують додаткового вивчення''', - невідкладно, але '''не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання'''.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

== '''Вирішення спору в судовому порядку''' ==

У разі отримання письмової відмови ПФУ щодо неможливості призначення дострокової пенсії, як матері/батькові дитини з інвалідністю, особа має право звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 19 КАСУ] з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. 

[[Файл:Зразок адмін.позов (призначення дострокової пенсії для батьків дитини з інвалідністю).docx|міні]]

== '''Строк звернення до адміністративного суду''' ==
Строк звернення до адміністративного суду встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 122 КАСУ], відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи '''встановлюється шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється '''з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів'''. У разі подання особою позову ''після закінчення строків''''', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду''', або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, '''позов залишається без руху'''. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 123 КАСУ]).

<nowiki/>''<nowiki/>''

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (ч. 2 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ]).

== '''Підсудність справи''' ==
Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч. 1 стаття 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ]).

== '''Судовий збір''' ==
Для визначення розміру судового збору при подачі адміністратичного позову необхідно перейти на офіційну сторінку сайту Судової влади окружного адміністративного суду.
 
Далі з «Головна сторінка суду» переходимо в Розділ «Громадянам» та - «Судовий збір»
 
Призначення збору - За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, пункт 3.1.4
 
Збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу 3.1.4 0.4
 
'''На даний час сума збору становить: 908 грн.'''
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86899917 Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 р. справа № 617/1798/19] 
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Суди]]
[[ Категорія: Пенсіонери]]
[[Категорія:Територіальні органи|Доробити]]

Електронна трудова книжка або порядок обліку трудової діяльності працівника в електронній формі

2021-04-29T12:32:37Z

Inna.shara:

'''Набрання чинності з 10.06.2021'''

== Нормативно-правова база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1217-20#Text Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1084-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1084 "Про запровадження обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі"]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1217-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі"] (далі - "'''Закон'''"), набуде чинності 10 червня 2021 року.

Для роботодавців установлено перехідний період тривалістю в '''п'ять''' років.

== Паперові трудові книжки ==
Навіть з набранням чинності Закону та після закінчення перехідного періоду,паперова трудова книжка фактично втратить статус обов'язкового документу, але новий Закон врахував інтереси тих працівників, які хочуть отримувати відомості про трудову діяльність саме в паперовій формі. Тому, якщо працівник захоче, паперова трудова книжка буде оформлюватися при прийнятті на роботу, а також до неї вноситимуться усі записи про трудову діяльність особи (переведення, заохочення, звільнення тощо). Однак якщо працівник не забажає заповнювати паперовий варіант трудової книжки, то при працевлаштуванні будуть подаватися лише відомості про трудову діяльність з Реєстру, а усі зміни вноситимуться безпосередньо до електронної версії трудової книжки.

Якщо раніше трудова книжка зберігалась у роботодавця, то зараз вона буде знаходитись у працівника. Тому працівник, що має намір продовжувати користуватися також паперовою трудовою книжкою, з власної ініціативи повинен надавати таку трудову книжку для її заповнення.

У ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Якщо зараз порушення такого обов'язку має суттєві матеріальні наслідки для роботодавця, то після звершення усіх процедур внесення даних до Реєстру у роботодавця зникає обов'язок видавати працівнику трудову книжку, так, як вона уже буде зберігатися саме у працівника. Тому, невнесення будь-яких відомостей про звільнення працівника у паперову трудову книжку та її невидача, у разі, якщо працівник не заявить таку вимогу та не надасть трудову книжку для заповнення, не нестиме загрозу для роботодавця. При цьому слід врахувати, що до завершення процедури включення до Реєстру відомостей про трудову діяльність, роботодавці продовжують зберігати та заповнювати трудові книжки, та трудова книжка повинна бути видана працівнику у день звільнення. Лише після того, як усі дані про трудову діяльність працівників будуть внесені до Реєстру, паперова трудова книжка повертається працівнику під розписку.

== ФОП та трудова книжка ==

Фізична особа - підприємець не є найманим працівником, тому запис щодо підприємницької діяльності в своїй трудовій книжці він '''не робить'''.

'''Для того, щоб оцифрувати підприємницьку діяльність''' через персональний кабінет на [https://portal.pfu.gov.ua/ вебпорталі Пенсійного фонду України] необхідно надати скан-копії:
* витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрація як ФОП,

* або довідки з Державної податкової служби про облік як суб'єкта підприємницької діяльності.

Електронна трудова книжка або порядок обліку трудової діяльності працівника в електронній формі

2021-04-29T08:02:31Z

Inna.shara:

'''Набрання чинності з 10.06.2021'''

== Нормативно-правова база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1217-20#Text Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі"]

Електронна трудова книжка або порядок обліку трудової діяльності працівника в електронній формі

2021-04-28T09:23:35Z

Inna.shara: Створена сторінка: == Нормативно-правова база ==

== Нормативно-правова база ==

Юридичний факт запровадження карантину як форс-мажор

2021-04-28T09:05:53Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/671/97-вр Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
== Що відноситься до форс-мажору ==
Українське законодавство визначає форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), як надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Юристи зазначають, що підприємцям треба звернути на це свою увагу, адже навіть за умов надзвичайного стану діяти потрібно в рамках закону.

Визначення форс-мажору закріплене в декількох нормативно-правових актах. Однак оскільки лише торгово-промислові палати України (ТПП) віднесені законодавством України до органів, наділених повноваженнями засвідчувати форс-мажор, то логічно буде застосовувати визначення форс-мажору, яким керуватиметься ТПП при його засвідченні. COVID-19 сам собою не є форс-мажором. Ним є '''''карантин''''', введений '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету МІністрів України].''' Не є форс-мажорними обставинами: відсутність грошових коштів (з будь-якої причини), зростання курсу валют, криза, дефолт, відсутність товарів на ринку, а також порушення зобов'язань контрагентами.

Незважаючи на те, що карантин був віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення суб’єктів господарювання від відповідальності. Вони мають довести, що порушення зобов’язання (умов договору) сталося внаслідок запроваджених обмежень.

Порядок звернення (регламент), строки видачі сертифікатів, орієнтовний перелік документів, зразки заяв тощо перебувають у вільному доступі на веб-порталі .

Форс-мажор засвідчуються за кожним окремо зобов’язанням (договором, окремим податковим, іншим зобов’язанням чи обов’язком), і тягар доведення виникнення, існування та впливу таких обставин для конкретного обов’язку лежить саме на заявнику. ТПП самостійно не здійснює збір доказів, але може в процесі розгляду вимагати подання оригіналів документів для огляду, додаткових відомостей, документів, пояснень тощо.

Оскільки непереборною силою є надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/671/97-%D0%B2%D1%80 ст. 14-1 Закону про торгово-промислові палати]), можна розраховувати на звільнення від відповідальності, якщо дійсно неможливо виконати обов’язки, і така об’єктивна неможливість зумовлена заборонами, які зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постановах КМУ від 11.03.2020 року №211 та від 16 березня 2020 р. №215.]

== Засвідчення карантину як форс-мажору ==
Законодавство України визначає лише одну систему організацій, які можуть засвідчувати форс-мажор «за замовчуванням» (тобто, без вказівки про це в договорі) – це торгово-промислові палати. Вказану систему органів складають ТПП України та 25 регіональних ТПП (24 обласних та міста Києва).

Водночас, законодавець не передбачив, що єдиним належним та достатнім документом на засвідчення форс-мажорних обставин в умовах пандемії є сертифікат ТПП України (як, наприклад, це передбачено в ст. 10 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1669-18#Text Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції]» від 02.09.2014 р. № 1669-VII стосовно підтвердження настання форс-мажору на території проведення АТО).

Такий сертифікат треба отримувати на кожен договір, щодо якого виникли форс-мажорні обставини чи кожне окреме зобов'язання перед держорганами.

Сертифікат не видається будь-кому за першим зверненням і для його отримання підприємець має довести, що він не може виконати свій обов'язок саме через дію карантину.

За отримання сертифікату справляється плата. Суб'єкти малого підприємництва отримують сертифікат безкоштовно. Якщо Торгово-промислова палата України відмовила у видачі сертифікату про настання форс-мажорних обставин, ви можете повернути сплачені кошти, звернувшись з відповідною заявою.

Відповідно до законодавства України та міжнародної практики до форс-мажору не відносяться: відсутність необхідних коштів або відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань; недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника;

Сторона не може посилатися на форс-мажорні обставини, які існували на момент укладання договору та які можна було передбачити.

Тож сторони за домовленістю між собою можуть встановити, що належним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин є власне рішення КМУ та органів на місцях про запровадження карантинних заходів.

У такому разі звернення до ТПП за засвідченням форс-мажору вже не буде необхідністю.

== Залучення торгово-промислової палати (ТПП) ==
Значною перевагою звернення саме до ТПП за засвідченням форс-мажору є те, що видання сертифікату ТПП можливе лише за '''встановлення нею причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажором і невиконанням суб’єктом господарювання договірних зобов’язань'''. Відтак наявність сертифікату ТПП є вагомим аргументом на користь існування такого причинно-наслідкового зв’язку, що значно полегшує задачу для зацікавленої особи. Адже в разі виникнення спірної ситуації самого лише документу про фіксацію обставини непереборної сили буде недостатньо - потрібно буде доводити, що саме і виключно така обставина спричинила неможливість виконання суб’єктом господарювання обов’язків за договором.

Такі критерії прямо передбачені визначенням форс-мажору та були неодноразово визначені українськими судами.

Так, введення карантину Кабінетом Міністрів України через коронавірус COVID-19 може звільняти від відповідальності, якщо компанія доведе:
# наявність обставин непереборної сили;
# їхній надзвичайний характер;
# неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
# причинний зв'язок між обставинами та неможливістю виконання зобов’язання.
Інакше кажучи, у будь-якому разі, компанія, виправдовуючи свою неспроможність поставити товар, виконати роботи, сплатити заробітну плату або податки, матиме довести, що така неспроможність справді існує та обумовлена обмежувальними карантинними обмежувальними заходами, запровадженими через COVID-19.

Слід пам’ятати що в контрактах – у положеннях про форс-мажор – можуть міститись інші критерії, правила та вимоги, які можуть бути м’якшими чи жорсткішими за загальні правила.

Складним є доведення наявності таких форс-мажорних обставин. За загальним правилом, в Україні довести їх можна отримавши відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (ТПП).

Зазвичай, сертифікат ТПП є достатнім та належним доказом, адже вказівка саме на ТПП міститься у більшості українських договорів. Однак суди можуть критично поставитись до такого сертифікату та вдатись в дослідження фактичних обставин справи. Також існує варіант встановити такі обставини в судовому процесі або ж сторони можуть добровільно погодити наявність таких обставин (якщо по іншу сторону зобов’язання не виступає державний орган).

У випадку з Кримом та Донбасом можливість українських судів вдаватись до таких дій була мінімізована, адже Верховна Рада Україна чітко визначила, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажор через проведення антитерористичної операції є сертифікат ТПП ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1669-18#Text ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»]).

тобто якщо законодавець не внесе зміни, наявність такого сертифіката не у всіх випадках буде належним і достатнім доказом наявності форс-мажору – сертифікати ТПП можуть не бути стовідсотковою гарантією для компаній. Замість цього, компаніям слід в першу чергу керуватися положенням контрактів щодо форс-мажору.

== Як уникнути ризику невизнання форс-мажору? ==
Якщо ж контракт все-таки передбачає отримання сертифікату ТПП, процедура отримання такого висновку, вимоги до заяви, перелік необхідних документів, а також обставини, які не вважаються форс-мажором, передбачені Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 2014 року (надалі Регламент ТПП). Важливо, що рішення в такому випадку приймає ТПП, маючи доволі широкі можливості для інтерпретацій тих чи інших фактів та договірних положень про форс-мажор.

Слід також звернути увагу, що Регламент ТПП чітко визначає, що фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Слід також пам’ятати, що якщо контракт регулюється іноземним правом (це актуально для зовнішньоекономічних договорів), то питання форс-мажору регулюватиметься законодавством відповідної іноземної держави, яке може містити інші правила.

За таких обставин, для уникнення додаткових ризиків для бізнесу необхідно розглядати кожну конкретну ситуацію та намагатись мінімізувати порушення або невиконання зобов’язання через введення карантину у зв’язку з коронавірусом. Також треба звертатись до ТПП для отримання сертифікату чи отримувати довідку у інший спосіб, визначений контрактом. Однак слід завжди бути готовим, що в подальшому може буде необхідність доводити правильність видачі сертифікату в судовому порядку.

== Як застрахуватись від недобросовісних контрагентів? ==
Через глобальну кризу важко стає всім. Однак є і компанії, які можуть захотіти скористатись ситуацією та «скинути» з себе зобов’язання навіть якщо у цьому немає критичної потреби. Чи не єдиний і найкращий спосіб забезпечити, щоб такі контрагенти не змогли недобросовісно скористатись ситуацією та заявити про форс-мажор – прописати жорсткі положення про форс-мажор у договорі.

Зрозуміло, що переписати вже існуючі договірні положення буде складно – для цього потрібна згода іншої сторони контракту. Але при укладенні нових договорів можна подбати про те, щоби положення про форс-мажор спрацювало лише справді у критичних ситуаціях. Для цього слід прописати кілька договірних умов:

- ''Жорсткі строки для повідомлення про настання форс-мажорних обставин'' – ваш контрагент має розуміти, що мусить вас повідомити про настання критичних обставин якомога швидше, протягом одного-двох днів.

- ''Конкретне визначення способу підтвердження настання таких обставин та строків, протягом яких таке підтвердження має бути надано'' – джерелом такого підтвердження (сертифікату, довідки) має бути організація, яка викликає беззаперечну довіру та має бездоганну репутацію. Також важливо, щоби таке підтвердження було надано якомога раніше.

- ''Доведення фактичного причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажорними обставинами, що настали, та дійсною неможливістю виконати своє зобов’язання'' – метою цієї умови є виключити можливість посилання на обставину, яка може й є форс-мажорною, але не унеможливлює виконання договірних зобов’язань. Контрагент має довести, що він не може виконати обіцяне за договором. Ці положення можуть містити додаткові компоненти, наприклад зобов’язання докласти зусиль щодо виконання зобов’язання іншим способом або хоча би частково.

- Може бути доцільним також впровадити правило про те, що у разі дійсного настання форс-мажорних обставин, що не дозволяють виконати зобов’язання за договором, ''таке зобов’язання спочатку має бути відстрочене або розстрочене на розумний строк'', і тільки якщо такі обставини зберігатимуться тривалий час – зобов’язання може бути припинено через форс-мажор.

В будь-якому разі, для кожного договору можуть бути підібрані свої формулювання і положення, залежно від обставин і потреб. Такі положення як мінімум гарантують, що недобросовісного простроченого контрагента можна буде притягнути до відповідальності згодом.

== Як працює форс-мажор на прикладі оренди ==
Запровадження в країні карантину та режиму надзвичайної ситуації прямо або опосередковано зупинило можливість багатьох підприємств здійснювати свій бізнес у приміщеннях, які вони орендують. Питання, яке при цьому постає: чи впливає це на зобов’язання по орендній платі?

Слід зазначити, що фінансові складнощі орендаря, загалом, не є форс-мажором, навіть коли вони виникли через невідворотні та непередбачувані обставини. Хоча, на перший погляд, це не є інтуїтивно зрозумілим, орендар не звільняється від зобов’язання платити орендну плату саме через форс-мажор, якщо тільки це не такий форс-мажор, який позбавив його технічних засобів здійснювати грошові перекази, наприклад, зупинка банківської системи

== Чи є в форс-мажору альтернатива ==
Втім, на користь орендарів діє положення Цивільного кодексу, яке стосується саме оренди і поза контекстом форс-мажору: ''наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України]).

Що ж до випадку, коли орендар продовжує користуватись приміщенням, але, вимушеним чином, в обмеженому режимі (наприклад, заклад харчування, що мусить бути зачиненим для відвідувачів, втім виконує замовлення на доставку) – орендар може скористатись іншим правом: ''вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України]).

Щодо міри зменшення орендної плати, або можливості повного звільнення від неї – це залежить від обставин конкретного орендаря та положень конкретного договору оренди. Однак, якщо в орендарів є юридичні аргументи на користь полегшення їх умов оренди в період кризи (і вони у багатьох випадках є!) – то договірні або законодавчі положення саме про форс-мажор, скоріш за все, є найменш релевантними із них.

== Судова практика ==
Сертифікат про форс-мажорні обставини - інструмент, покликаний допомогти бізнесу, і за звичай торгово-промислова палата йде на зустріч заявникам, але він не є таким, що може поставити крапку у вирішенні суперечок з контрагентом. Інколи суд не визнає обставини форс-мажорними незважаючи на наявність сертифікату торгово-промислової палати. Зокрема це підтверджується практикою Верховного Суду:
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72201251 постанова від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73354719 постанова від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81785469 постанова від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18].
[[Категорія:Цивільне право]]

Порядок оформлення відмови від медичного втручання

2021-04-15T07:16:25Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Tex Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14#Text Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]
* [https://phc.org.ua/sites/default/files/uploads/files/hartia.pdf Європейська хартія прав пацієнтів в Україні]

== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 28 Конституції України] жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, ''коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n344 (стаття 42 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»)][[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n344]] (далі - Основи).

Відповідно до законодавства медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток ''в умовах гострої потреби, коли можлива шкода'' від застосування методів діагностики, профілактики або лікування ''є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання'', а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта ''іншими методами неможливе'' (частина друга статті 42 Основ) .

Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають:
* сучасним науково обгрунтованим вимогам;
* спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта;
* застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта;
* лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n344 (частина третя статті 42 Основ)].

''Проте, кожна особа має право отримувати повну інформацію, яка забезпечить їй можливість брати активну участь у прийнятті рішень щодо медичного втручання та/або участі у наукових дослідженнях'' ([https://phc.org.ua/sites/default/files/uploads/files/hartia.pdf стаття 4 Європейська хартія прав пацієнтів]) .

Крім цього, фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1570 (частина четверта статті 286 Цивільний кодекс України)](далі - ЦКУ).

''Забороняється медичне втручання, яке може викликати розлад генетичного апарату людини'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n344 (стаття 29 Основ)].

== Надати відмову від медичного втручання має право: ==

* з 18 років – пацієнт з повною цивільною дієздатністю, що усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (частина перша статті 43 Основ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 частина четверта статті 284 ЦК)];
* до 18 років – пацієнт, що набув повну цивільну дієздатність і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 ( частина четверта статті 43 Основ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 статті 34], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 35 ЦКУ)];
* з 14 років – неповнолітній пацієнт, дієздатність якого не обмежена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (частина третя статті 284 ЦКУ)];
* до 14 років – законні представники (батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники) малолітнього пацієнта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (стаття 43 Основ)];
* законні представники пацієнта визнаного недієздатним або обмежено дієздатним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (частина перша статті 43 Основ)].

== Наслідки відмови від медичного втручання для пацієнтів та лікарів ==

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (частина третя статті 43 Основ)].

'''Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (частина п’ята статті 43 Основ)].

Якщо лікар дотримався усіх необхідних умов щодо інформування пацієнта про проведення медичного втручання та здійснив відповідне фіксування відмови пацієнта від такого втручання – у разі настання тяжких наслідків лікар не несе відповідальності.

== Випадки, коли не потрібна згода на медичне втручання ==

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання '''не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта''' за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (частина друга статті 43 Основ)].

У невідкладних випадках, '''за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи''' або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (частина п’ята статті 284 ЦКУ)].

=== Інші випадки, коли не потрібна згода на медичне втручання ===

* застосування примусових заходів медичного характеру – '''надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи''', яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, '''в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діяння''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n515 (стаття 92 Кримінального кодексу України)] (далі – ККУ);

* примусове лікування за рішенням суду, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, '''що становить небезпеку для здоров'я інших осіб''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n515 (частина перша стаття 92 ККУ)];

* особи, '''хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню,''' а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, обов'язковому медичному нагляду і карантину у встановленому порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12/conv#n745 (частина друга статті 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя»)] ;

* профілактичні щеплення проти туберкульозу проводяться відповідно до законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14/conv#n281 (частина перша статті 12 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»)];

* психіатричний огляд особи може бути проведено без усвідомленої згоди пацієнта або без згоди його законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14/conv#n124 (стаття 11 Закону України «Про психіатричну допомогу»)] ;

* амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14/conv#n124 (стаття 12 Закону України «Про психіатричну допомогу»)];

* особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: '''вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14/conv#n124 (стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»)];

* особи, хворі на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, підлягають обов'язковому лікуванню (за їх бажанням - анонімно) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14/conv#n217 (частина перша статті 26 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»)];

* медичний огляд осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами проводиться за направленням поліцейських, а медичне обстеження - за направленням лікаря-нарколога. '''Особа, яка ухиляється від медичного огляду чи медичного обстеження, підлягає приводу до наркологічного закладу органом Національної поліції''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80/conv#n85 частина перша статті 13 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]);

* особа, яка визнана хворою на наркоманію, але '''ухиляється від добровільного лікування або продовжує після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв'язку з її небезпечною поведінкою''' до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи, за рішенням суду '''може бути направлена на лікування від наркоманії''' до спеціалізованого лікувального закладу органів охорони здоров'я, а неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном до одного року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80/conv#n85 (стаття 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»)] .

== Оформлення відмови від медичного втручання ==

''Законодавством України не передбачено затвердженого зразка відмови від медичного втручання.''

Кожен медичний заклад може розробити власну форму відмови від медичного втручання та відповідний акт для підписання його сторонами: пацієнтом або його законним представником, лікарем, що здійснює лікування та свідками.

Не потрібно забувати у разі надання відмови від медичного втручання про збереження лікарської таємниці у випадках передбачених законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n339 (стаття 40 Основ)].

У бланку письмової відмови має зазначатися інформація щодо діагнозу пацієнта, мета, тривалість, наслідки, прогнози та ризики такого медичного втручання.

'''Якщо відмову надають законні представники, після її підписання медичний заклад повинен повідомити про це органи опіки та піклування.''' Термін такого повідомлення та форма його здійснення не передбачена законом.

Крім цього, надання відмови від медичного втручання може фіксуватися шляхом занесення відповідного запису в амбулаторну картку пацієнта, у історії хвороби та іншими способами.

== Дії, у разі порушення права пацієнта на відмову від медичного втручання ==

У разі порушення ваших прав гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та законами України потрібно повідомити про це '''медичного працівника.'''

Якщо звернення до медичного працівника не допомого владнати ситуацію, потрібно '''звертатися з письмовою заявою або ж скаргою на ім’я головного лікаря''' з проханням вирішити ситуацію або ж надати роз’яснення. Звернення в лікарні мають зареєструвати. Відповідь на звернення має надаватися протягом терміну визначеного законодавством. У разі неможливості безпосередньо передати звернення, можливо його надіслати рекомендованим листом.

У разі ігнорування вашої заяви або скарги, ненадання відповіді, не вирішення проблеми – потрібно звертатися '''у департамент або управління охорони здоров’я у вашій області''' із письмовою заявою або скаргою та з проханням надати вхідний номер звернення.

Якщо вище перераховані дії не надали належного результату та не вирішили вашу ситуацію, потрібно звертатися '''на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади''' або/та '''на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545.'''

== Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство ==

=== Загальні положення ===

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 144 Кримінального кодексу України] '''(далі- ККУ) насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора''' - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років або виправними роботами на строк до 2-х років, або обмеженням волі на строк до 2-х років, з штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Те саме діяння, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 цієї статті], вчинене щодо '''неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного''', - караються обмеженням волі на строк до 5-ти років або позбавленням волі на строк до 3-х років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років або без такого.

Те саме діяння, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 та ч. 2 цієї статті], вчинене з'''а попередньою змовою групою осіб або з метою продажу''', - караються позбавленням волі на строк до 5-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.

== Об’єкт злочину ==

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров’я особи.

== Об’єктивна сторона ==

Об'єктивна сторона злочину діяння, що полягає у вилученні крові у людини.

Спосіб вилучення - у формі насильства та обману.

Під насильством у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 144 ККУ] мається на увазі завдання потерпілому побоїв, заподіяння легких тілесних ушкоджень, застосування погроз, зв'язування потерпілого та вчинення інших насильницьких дій щодо нього.

Вилучення крові шляхом обману є введення потерпілого в оману щодо кількості крові, яка буде взята, напрямів її використання, умов її вилучення, оплати процедури та для вчинення інших дій з ціллю отримання згоди на донорство від потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту вилучення у людини мінімально необхідної кількості крові для використання її як донора.

== Суб’єкт злочину ==

Суб'єкт злочину загальний, тобто фізична особа, осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктом злочину також можуть бути медичні працівники закладів охорони здоров’я, спеціалізованих установ і закладів переливання крові.

== Суб’єктивна сторона ==

Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі.

Спеціальна мета - вилученення у потерпілого крові для використання її у лікувальних процесах, виготовлення лікарських препаратів, проведення наукових експериментів та досліджень.

== Кваліфікуючі ознаки злочину ==

Відповідно до частини 2 дії передбачені частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 1 статті 144 ККУ] вчиненні щодо:
* неповнолітньої особи;
* особи, яка перебувала в безпорадному стані;
* особи, яка перебувала у матеріальній залежності від винного.

== Особливо кваліфікуючі ознаки злочину ==

Відповідно до частиною 3 дії передбаченні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною 1 та частиною 2 статті 144 ККУ] вчиненні:
* за попередньою змовою групою осіб;
* з метою продажу.

Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (стаття 28 ККУ)] [[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n125]].

== Розмежування складів злочину ==

У разі вилучення крові відбулося через заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень або смерті, діяння підлягає кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 121, 122, 125 або 115 ККУ].

У разі якщо потерпіла особа була заражена ВІЛ або іншою невиліковною хворобою, кваліфікація відбувається за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 130 ККУ] .

Якщо особа постраждала від торгівлі людьми з метою насильницького донорства крові, то злочин кваліфікується за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 149 ККУ] .
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Особливості виплати заробітної плати особі, яка знаходиться на самоізоляції

2021-04-15T06:51:15Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20 Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/641-2020-%D0%BF#n5 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0270-95# Наказ МОЗ України від 14.04.1995 р. №66 "Про затвердження інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності"]

== Самоізоляція, як страховий випадок ==
'''Самоізоляція''' – перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи (абзац тринадцятий статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]).

''Самоізоляція'' передусім означає, що особа впродовж щонайменше 14 днів уникає будь-яких контактів з іншими людьми, щоб зменшити ризик зараження. Неприпустимі контакти віч-на-віч ближче ніж 1,5 метри та довше 15 хвилин. Єдиний виняток – звернення по медичну допомогу. При будь-яких симптомах хвороби людина має зателефонувати своєму сімейному лікареві і дотримувати подальших рекомендацій.

Cамоізоляції, зокрема підлягають особи:
* які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі − COVID-19), крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
* з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
* які перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 (інформацію про такі країни можна дізнатися на вебсторінці [https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov Міністерства охорони здоров’я України], крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, дітей, які не досягли 12 років);
* які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, осіб, які мають намір вступити до закладів освіти);
* з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання.
Самоізоляція особи у зв’язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з них припиняється в разі одержання негативного результату тестування на COVID-19 методом ПЛР.

'''Детальніше див.''' "[[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]"
[[Файл:Оплата праці на самоізоляції.jpg|міні]]

== Лікарняний під час самоізоляції ==
Перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення [http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/index Фондом соціального страхування України], розширено на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення Covid-19 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-20#Text Законом України № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусной хвороби (Covid-19)"], прийнятого 17 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455] (далі – Інструкція), на період перебування застрахованої особи в самоізоляції, у тому числі під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню COVID-19 відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»], крім хворих осіб, листок непрацездатності видається лікуючим лікарем на встановлений строк.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок [http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/index Фонду соціального страхування України] надається '''з першого дня і за весь час відсутності на роботі''' з цієї причини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Інструкцією] також передбачено, що право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.

Незалежно від впровадження карантину [[допомога по тимчасовій непрацездатності]] внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню COVID-19, виплачується [http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/index Фондом соціального страхування України] застрахованим особам, починаючи '''з шостого дня непрацездатності''' за весь період до повного одужання (перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця).

У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує такий листок непрацездатності, починаючи '''з першого дня хвороби, але не більше 14 календарних днів'''. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає (частина третя статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]).

Працівникам на період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) '''у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу)''' незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі '''100 % середньої заробітної плати (доходу''') незалежно від страхового стажу (частина друга статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]).

При зверненні працівника до роботодавця із заявою про самоізоляцію за підставами, визначеними у п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, '''роботодавець повинен оформити його відсутність наказом (розпорядженням) про відсторонення такого працівника від роботи.'''

Відсторонення від роботи здійснює власник або уповноважений ним орган.

Один з таких випадків відсторонення передбачений ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». «Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями».

На період відсторонення від роботи таким особам виплачується '''допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.'''

Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності, затвердженої Наказом МОЗ України від 14.04.1995 р. №66, відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають:

⦁ хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби

⦁ особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;

⦁ особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;

⦁ особи, які відмовляються або ухиляються від обов’язкового медичного огляду;

⦁ особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень.

Звернемо увагу, що особами, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, визнаються ті, хто знаходилися у діючому епідемічному (епізоотичному) вогнищі та зараження яких припускається за висновком лікаря-епідеміолога.

== Див. також ==
* [[Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину]]
* [[Допомога по тимчасовій непрацездатності]]
* [[Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Таємниця кореспонденції засуджених

2021-04-14T14:05:52Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув’язнення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкція з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2013 року № 1304/5]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 31] як одну з конституційних гарантій визначає право кожного на на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. 
Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. 
Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає. 
Відповідно до вимог статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. 
Особи, взяті під варту, відповідно до вимог статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] можуть листуватися з родичами, іншими громадянами, а також з підприємствами, установами й організаціями тільки з письмового дозволу особи або органу, яка (який) здійснює кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили засуджені здійснюють листування відповідно до вимог статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України.] 
Листування між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі і ''не є родичами,'' допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань на підставі письмової заяви засудженого.
Відповідно до вимог статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] і статей 8, 113[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, '''підлягають перегляду'''. 
Кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, ''адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України''', '''перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.''' Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає. 
Звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора. 
Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, '''видається талон-підтвердження'''. ''Протягом трьох діб'' (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
Відправлення кореспонденції, здійснюється відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%25D0%25BF постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270], з обов’язковим зазначенням прізвища, ім’я та по батькові відправника. 
Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до безпосередньо під час побачення з ним. 
Кореспонденція засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, переглядається спеціалістом (по контролю за виконанням режимних вимог). У слідчих ізоляторах перегляд письмової кореспонденції осіб, узятих під варту, та засуджених покладається на '''інспектора з обліку''' або зазначені функції виконує інша особа, призначена для цього наказом начальника слідчого ізолятора. 
Інспектори працюють в окремих приміщеннях адміністративного будинку. Доступ інших осіб до цих приміщень, за винятком начальника установи виконання покарань (слідчого ізолятора), першого заступника начальника установи виконання покарань (слідчого ізолятора), осіб, які виконують їх обов'язки, а також працівників оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора), забороняється
== Порядок отримання, приймання та відправлення кореспонденції засуджених і осіб, узятих під варту ==
Кореспонденція засуджених та осіб, узятих під варту, отримується та відправляється в приміщенні найближчого поштового відділення уповноваженим представником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) на підставі довіреності, оформленої в установленому законодавством порядку. 
На кожного засудженого і особу, взяту під варту, інспекторами заводяться '''обліково-адресні картки''' за формою згідно до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, які у разі вибуття таких осіб із установ виконання покарань та слідчих ізоляторів долучаються до їх особових справ. 
Уся кореспонденція, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, узяті під варту, обліковується інспектором в обліково-адресних картках окремо. 
'''Рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, кореспонденція, передбачена цією Інструкцією, та листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення, що надходять з поштових відділень або надсилаються за реєстром''', реєструються окремо у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі виконання покарань (слідчому ізоляторі). 
Уся вхідна (вихідна) кореспонденція, що підлягає перегляду, '''протягом трьох діб переглядається інспектором і вручається (надсилається) адресатам'''. 
Листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення щодо особистих інтересів цих осіб, негайно передаються психологу установи під підпис у Журналі з приміткою «Лист психотравмуючого змісту» для невідкладного ознайомлення адресатів та надання їм психологічної допомоги. 
Кореспонденцію, засуджені чи особи, взяті під варту, особисто запечатують у конверти (із зазначенням адресата). У разі відсутності у відправника конверта адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) забезпечує засудженого (особу, взяту під варту) конвертом та поштовою маркою. 
Така кореспонденція перегляду не підлягає і надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, що надійшла від органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті). 
Зазначена вхідна та вихідна письмова кореспонденція у закритому вигляді реєструється в '''Журналі з приміткою «Закритий конверт»'''. Помітки чи написи на зазначеній кореспонденції не проставляються, якщо це не передбачено діючими поштовими правилами. 
В інших випадках засуджені вкидають кореспонденцію для відправлення в '''незапечатаному вигляді в поштові скриньки'''. Засуджені, які відбувають покарання у приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, і особи, взяті під варту, кореспонденцію для відправлення в н''езапечатаному вигляді передають старшому корпусного відділення, який здає її інспектору або особі, яка виконує його обов'язки''.
Проста кореспонденція вручається засудженим і особам, узятим під варту, начальниками відділень соціально-психологічної служби (вихователями), старшими корпусного відділення, а рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, - інспектором під особистий підпис у Журналі. 
''Кореспонденція засуджених з поштових скриньок виймається щодня, крім вихідних та святкових днів.'' 
У разі відсутності на особовому рахунку засудженого (особи, взятої під варту) коштів відправлення кореспонденції, здійснюється за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).
Вручення адресатам поштового відправлення, що потребує додаткової оплати, здійснюється за відомістю про відрахування вартості додатково наданих поштових послуг, форма якої визначена в додатку до цієї Інструкції, на підставі якої бухгалтерія установи виконання покарань (слідчого ізолятора) проводить відрахування вартості додатково наданих поштових послуг. 
Кореспонденція підлягає поверненню у поштове відділення на підставі письмової відмови адресата, а у разі смерті адресата (одержувача) або неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) - з позначкою «Адресат вибув, підлягає поверненню відправнику» за підписом інспектора. 
Рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю при поверненні відправникові обов'язково реєструються в Журналі.
== Порядок листування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, з громадянами, які проживають за кордоном ==
Письмова кореспонденція осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, адресована за кордон (крім кореспонденції, адресованої Європейському суду з прав людини та міжнародним організаціям) або дипломатичним представництвам іноземних держав, акредитованим в Україні, приймається інспектором у незапечатаному вигляді і після перегляду відправляється за належністю. 
До перегляду та перекладу кореспонденції, викладеної іноземною мовою, дозволяється залучати перекладачів.
== Порядок перегляду і вилучення кореспонденції (листування) та вкладень ==
Листи, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, написані нерозбірливим почерком, а також відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим або особам, узятим під варту, не вручаються, а вилучаються. 
За кожним фактом вилучення кореспонденції складається акт про вилучення листа, форма якого визначена в додатку до цієї Інструкції, в одному примірнику, який підписується інспектором та працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником. 
Про вилучення кореспонденції засудженому або особі, взятій під варту, повідомляється під особистий підпис із зазначенням мотивованих підстав. 
Акт разом із вилученою письмовою кореспонденцією підшивається в хронологічному порядку до номенклатурної справи інспектора. 
Гроші, цінності та інші речі, які заборонені для використання в установах виконання покарань, що виявлені в кореспонденції засуджених, вилучаються. Про вилучення грошей посадова особа установи виконання покарань складає протокол, який направляється до суду для прийняття рішення щодо передачі їх у дохід держави. 
У разі винесення судом рішення про відмову у передачі вилучених грошей та цінних речей у дохід держави гроші, вилучені з кореспонденції засуджених, зараховуються на їх особовий рахунок, а цінні речі здаються на зберігання до їх звільнення. 
Вилучені в осіб, узятих під варту, при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в дохід держави за мотивованою постановою начальника слідчого ізолятора, санкціонованою прокурором, копія якої долучається до особової справи особи, яка тримається під вартою. 
Виявлені в поштових відправленнях, що надійшли на ім’я засуджених або осіб, узятих під варту, їх особисті документи (паспорти, трудові книжки, свідоцтва про народження та шлюб, дипломи, атестати про закінчення закладів освіти тощо) підлягають вилученню. 
За кожним фактом вилучення таких документів складається у двох примірниках акт про вилучення документа, форма якого визначена в додатку 6 до цієї Інструкції, який підписується інспектором, працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) та керівником відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником. З актом про вилучення документа засуджений (особа, взята під варту) ознайомлюється під особистий підпис. 
Перший примірник акта разом із вилученим документом передається до відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень для зберігання в конверті, долученому до особової справи засудженого (особи, взятої під варту), а другий підшивається в хронологічному порядку до номенклатурної справи інспектора. 
У разі звільнення засудженого (особи, взятої під варту) звільнений розписується на внутрішньому боці другого аркуша обкладинки особової справи за отримані особисті документи, речі, коштовності з обов’язковим особистим записом про те, що він не має (має) претензій (претензії) до адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора).

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/95961550?_ga=2.224340953.398679038.1618304346-665374435.1600152972]Постанова від 01.04.2021 № 610/697/20 Харківський апеляційний суд
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати

2021-04-14T13:29:18Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3674-17 Закон України "Про судовий збір"] 
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] 
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину ==
* Досягнення дитиною повноліття. 
У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла вісімнадцяти років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі. 
* Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків. 
Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. 
Зверніть увагу, батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 189 СК України,] якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:
* закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу; 
* загибель однієї зі сторін угоди. 
Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:
* досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 180 СК України], батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; 
* усиновлення дитини іншою особою; 
* у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах; 
* вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги; 
* смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються. 
У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин. 
 

== Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.190 Сімейного кодексу України] батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.). 
Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування.
Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років.
Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації. 
 

===== Кому належатиме нерухоме майно =====
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності. 
Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.

== Судова практика ==
[https://verdictum.ligazakon.net/document/87243178?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_campaign=Verdictum_text&utm_content=jl08&_ga=2.178717798.398679038.1618304346-665374435.1600152972 Постанова від 27.01.2020 № 672/198/19 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд ]
[[Категорія:Сімейне право]]

Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання

2021-03-18T14:38:13Z

Inna.shara:

== '''Нормативна база''' ==
1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"]
 
2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"] 
3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2713-15#Text Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України»] 
4. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]
 
== '''Визначення поняття «контроль» за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.''' ==
 
Відомо, що питання, пов’язані з контролем за поведінкою осіб, котрі звільнені від відбування покарання, знаходяться під впливом норм '''гл. 26 Кримінально – виконавчого кодексу''' 
'''В юридичній діяльності наявність контрольної та наглядової форми сприяє формуванню демократичного та правового підґрунтя в державі, котра розвивається і направлена на становлення громадянського суспільства, адже кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n22 ''' (ст. 5 Кримінально- виконавчого кодексу України)'''] '''
Контроль за цією категорією звільнених представляє собою систему норм, що регламентує порядок, пов'язаний із проведенням заходів спостереження, перевірки і організацією профілактично – виховної роботи з тими особами, які звільнилися від відбування покарання з випробуванням. Діюче законодавство даний контроль закріпило за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальними органами управління, уповноваженими органами з питань пробації, враховуючи відповідну компетенцію та обсяг реалізації ними обов’язків, що були покладені на них судом. В цілому його роль полягає у тому, щоб забезпечити громадський порядок та запобігти скоєнню нових злочинів, сприяти виправленню та реалізації цих осіб. 

'''[[Адміністративний_нагляд_за_особами,_звільненими_з_місць_позбавлення_волі|Підстави та зміст становлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі]]''' 

== '''Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.''' ==
 
Ведення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання із випробуванням та виконання ними впродовж іспитового терміну своїх обов’язків, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок та жінок, що є матерями дітей до 3 – х річного віку, покладено на уповноважений органом з питань пробації згідно вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1256 ст. 13 та ст. 163 КВК України] 
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1256 статті 164 КВК України], нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням здійснюється в порядку:''' 
'''1.''' Уповноважений орган з питань пробації:
веде облік засуджених протягом іспитового строку;
роз’яснює засудженим порядок виконання обов’язків, покладених на них судом;
здійснює нагляд за засудженими;вживає заходів з припинення порушень судових рішень;
організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме; 
здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України "Про пробацію". 
'''2.''' У разі призову засудженого на строкову військову службу до військового комісаріату надсилається копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби. 
'''3.''' Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу. 
В той же час здійснення профілактично – виховної роботи задля виправлення запобігання скоєння нових злочинів за місцем проживання осіб, звільнення від відбування покарання з випробуванням, впродовж іспитового строку та звільнених від відбування покарання вагітних жінок, а також жінок, що мають дітей до 3 – х років, покладено на працівників органів державної влади, представників місцевого самоврядування й об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації. 
Контроль за вищевказаною категорією звільнених здійснюється задля виконання ними обов’язків, що поклав на них суд, відповідної поведінки за місцем проживання та в громадських місцях. Крім того, контроль стосовно звільнених від відбування жінок – матерів, які мають дітей до 3 – х років, вкрай необхідний заради забезпечення ними належного догляду за дітьми та умов їх виховання. 

== '''Органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.''' ==
Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, впродовж іспитового терміну забезпечує уповноважений орган з питань пробації за місцем, де проживає засуджений, а щодо військовослужбовців – командири військових частин. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1256 ч. 1 ст. 163 КВК України]). 
'''Пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text п.6, ч.1 ст. 2 Закону України «Про пробацію»)]''' 
Актуальною залишається соціального – виховна робота, котрою охоплюються засуджені, що звільнені від відбування покарання з випробуванням. Її аспекти хвилюють працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, до неї залучається інститути громадянського суспільства – громадські та благодійні об’єднання, релігійні організації. 
Насамперед, уповноважений орган з питань пробації має вести облік засуджених і здійснює це впродовж іспитових термінів цих осіб. В його обов’язки входить роз’яснення засудженим порядку виконання обов’язків, які покладені на них судовою гілкою влади. Він забезпечує нагляд за засудженими, вживає міри по припиненню порушень судових рішень. Крім того, орган з питань пробації здійснює вжиття заходів, які направленні на виявлення засуджених, у яких невідомим є їх місцезнаходження. Тому подаються звернення до правоохоронних органів стосовно розшуку засуджених із невідомим місцезнаходженням. Орган з питань пробації також виконує інші повноваження, які регламентуються ''Кодексом та Законом України «Про пробацію»''. 
'''Кримінально-виконавча інспекція - орган, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2713-15#Text ст. 10 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України]» 
Встановлюється періодичність та відводяться дні реєстрації засуджених. Разом з органами внутрішніх справ ( далі – ОВС) та громадськістю проводять профілактичну роботу із засудженнями, використовуючи індивідуальний підхід. Організовує контрольні функції за дотриманням засудженими особами покладених обов’язків та громадського порядку (що визначені судовою інстанцією). 
Веде початкові розшукові заходи відносно осіб, що раніше були засуджені, а тепер місцезнаходження яких невідоме. КВІ раз у квартал робить перевірку за обліком ОВС та з’ясовує чи не притягались засуджені особи до адмінвідповідальності за порушення громадського порядку. А також надсилає подання ОВС відносно організації приводів засуджених осіб, що не з’явились за викликом до інспекції. КВІ , готує та надсилає подання про звільнення від відбування покарання з випробовуванням і необхідністю відправки засудженої особи для відбування призначення покарання. В компетенції КВІ є застосування до засуджених осіб застереження, що має вид письмового попередження; надання дозволу засудженій особі на виїзд за межі території тощо. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n100 '''Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»'''] подає сутність адміністративного нагляду як системи тимчасових профілактичних заходів у вигляді спостережень та контролю за поведінкою окремих осіб звільнених з місць позбавлення волі, які покладаються на органи Національної поліції'''. До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n100 ст. 13 Закону] регламентує ці повноваження поліції. '''
Роль адміністративного нагляду за особами, які звільнялись з місць позбавлення волі, полягає у тому, що це захід з метою попередження та припинення правопорушень й розшуку піднаглядних. В цілому адміністративний нагляд охоплює комплекс організаційних, економічних, соціально – психологічних та інших заходів, що проводяться до звільнених осіб задля адаптації їх до умов соціального середовища, захисних функцій щодо їх прав та законних інтересів. Значення адміністративного нагляду зростає, якщо розв’язуються питання піднаглядних відносно їх профорієнтації, перепідготовки, працевлаштування, створення належних житлово – побутових умов.
[[Категорія:Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Водоохоронні зони

2021-03-02T10:23:24Z

Inna.shara:

== Нормативна база. ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр#Text Водний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них"]

== Поняття водоохоронної зони ==
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text до статті 87 Водного кодексу України] '''водоохоронна зона''' є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:
* рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;
* цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.
Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.

== Внутрішня і зовнішня межа водоохоронної зони ==
Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі

''Внутрішня межа водоохоронної зони'' збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті.

''Зовнішня межа водоохоронної зони'', як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:
* затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;
* берегоруйнування, меандрування;
* тимчасового та постійного підтоплення земель;
* ерозійної активності;
* берегових схилів і сильноеродованих земель.
''Зовнішня межа водоохоронної зони'' на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:
* зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;
* розрахункової зони переробки берегів;
* лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;
* усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб.
* Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF#Text .]

== Режим регульованої господарської діяльності у водоохоронній зоні ==
У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності.

Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр#Text 87 Водного кодексу України]
'''на території водоохоронних зон забороняється:'''

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
див. також [[Відповідальність за порушення екологічного законодавства]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Створення товариства з обмеженою відповідальністю

2021-03-02T09:34:20Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-%D0%BF#n37 Постанова Кабінету міністрів України від 27 березня 2019 р. № 367 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності"]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1183-IX#Text Закон України "Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо усунення правових колізій у вимогах до статутів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю"]

== Поняття товариства з обмеженою відповідальністю. Засновник та члени товариства ==
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Зареєструвати Товариство може будь-яка особа з 14 років, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 32 Цивільного кодексу]. Крім того, засновником Товариства може бути й інша юридична особа, юридична особа іноземець.

== Документи необхідні для створення ТОВ ==
Для того, щоб створити ТОВ необхідно потрібно наступний перелік документів:
# Паспорт та ідентифікаційний код засновників;
# Статут Товариства;
# Протокол Загальних зборів учасників Товариства про його створення;
# Реєстраційну форму № 1;
# Якщо засновником виступає юридична особа – протокол Загальних зборів учасників Товариства такої юр. особи
# Якщо засновником виступає юридична особа з іншої країни – додатково знадобиться витяг з іноземного реєстру про те, що така юридична особа існує. Цей витяг має бути з апостилем.
# Вибрати систему оподаткування та підготувати відповідні документи (ось стаття про вибір системи оподаткування).
Створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Якщо товариство створюється кількома особами, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі.

Договір про створення товариства може встановлювати порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про створення товариства діє до дня державної реєстрації товариства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

== Корпоративний договір при створенні ТОВ ==
Договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації називається - корпоративний договір, він є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text 7 Закону України “Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю”] передбачена можливість укласти корпоративний договір.

В ньому можна передбачити:
# порядок голосування на Загальних зборах учасників;
# особливий порядок купівлі/продажу частки між учасниками;
# недопуск певних осіб до Товариства;
# узгодити порядок призначення та звільнення Директора Товариства;
# домовитися про порядок виплати дивідендів;
# передбачити переважне право на купівлю частки іншого учасника;
# продовжити строк позовної давності для оскарження Загальних зборів учасників;
# інші положення, що регулюють відносини сторін такого договору.
Корпоративний договір обов’язково укладати учасникам Товариства де є два засновника та кожен з них володіє 50% частки. Це пояснюється тим, що може виникнути “тупикова ситуація”, коли один з учасників Товариства не голосує – відповідно не може прийнятися рішення. Як наслідок, діяльність Товариства блокується. Щоб цього уникнути – можна передбачити можливість виходу із такої ситуації в корпоративному договорі.

Зміст корпоративного договору не підлягає розкриттю і є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором.

Корпоративний договір, стороною якого є держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство чи юридична особа, у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді, оприлюднюється протягом 10 днів з моменту його укладення шляхом розміщення на сайті відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування

Корпоративний договір укладається між учасниками Товариства за вимогою самих учасників. Він є конфіденційним, нотаріально посвідчувати не потрібно.

== Статут ТОВ ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text статті 82 Господарського кодексу України] перелік відомостей, що повинні міститися у статутах товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, визначається виключно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"].

Установчим документом товариства є статут.

Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально.

Зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом.

Якщо товариство створюється в результаті реорганізації, і при цьому учасники товариства матимуть менший обсяг прав щодо відчуження своїх часток або щодо виходу з товариства, ніж мали учасники (акціонери) правопопередника, або якщо такі права є вужчими або більш обмеженими порівняно з правами учасників (акціонерів) правопопередника, перша редакція статуту такого товариства приймається одностайним рішенням всіх учасників і підписується в порядку, визначеному частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 другою статті 11 Закону].

''У статуті товариства зазначаються відомості про:''

1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.

== Модельний статут ==
'''Модельний статут''' – це типовий установчий документ, який затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-%D0%BF#n37 Кабінетом Міністрів України] і використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми, а також містить положення, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, які пов’язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності юридичних осіб.

Рішення засновників про створення товариства, що діє на підставі модельного статуту, та рішення учасників про провадження діяльності на підставі модельного статуту підписуються усіма засновниками (учасниками). Рішення учасників про перехід товариства з модельного статуту на діяльність на підставі статуту та рішення учасників про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, підписуються учасниками, які голосували за відповідне рішення. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноваженої особи засвідчується нотаріально, крім рішень, створених на порталі [https://kap.minjust.gov.ua/ електронних сервісів] та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Товариство має право у будь-який час змінити редакцію модельного статуту, на підставі якого воно діє, обравши інше альтернативне положення з числа тих, що передбачені Кабінетом Міністрів України. У разі прийняття загальними зборами учасників рішення про зміну редакції модельного статуту, на підставі якого діє товариство, положення нової редакції модельного статуту застосовуються з дня державної реєстрації відповідних змін.
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Водоохоронні зони

2021-03-01T15:05:41Z

Inna.shara:

== Нормативна база. ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр#Text Водний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них"]

== Поняття водоохоронної зони ==
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Відповідно до статті 87 Водного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр#Text '''водоохоронна зона''' є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-п#Text

Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:

рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;

цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.

Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.

== Внутрішня і зовнішня межа водоохоронної зони ==
Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі

''Внутрішня межа водоохоронної зони'' збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті.

''Зовнішня межа водоохоронної зони'', як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:

затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;

берегоруйнування, меандрування;

тимчасового та постійного підтоплення земель;

ерозійної активності;

берегових схилів і сильноеродованих земель.

''Зовнішня межа водоохоронної зони'' на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:

зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;

розрахункової зони переробки берегів;

лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;

усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб.

Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-п#Text

Режим регульованої господарської діяльності у водоохоронній зоні

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності.

Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр#Text 87 Водного кодексу України]
'''на території водоохоронних зон забороняється:'''

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
[[Категорія:Екологічне право]]

Обмеження при застосуванні пестицидів та агрохімікатів в межах населених пунктів

2021-03-01T14:37:12Z

Inna.shara:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/86/95-вр Закон України «Про пестициди і агрохімікати»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/180-14 Закон України «Про захист рослин»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/v0001282-98 Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві Державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001-98, затверджені наказом Міністерство охорони здоров’я України від 03.08.1998 № 1]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/288-96-п Порядок надання дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 № 288]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/295-96-п Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 № 295]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/354-96-п Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 354]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/881-95-п Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №881]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/746-95-п Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 18.09.1995 № 746]

== Загальна характеристика ==
'''Пестициди''' - токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
 
[[Файл:Пестициди.jpg|міні|обмеження при застосуванні ]]
'''Агрохімікати''' - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/86/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про пестициди та агрохімікати»]).

==Заборона зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві==
=== Відповідно [http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/v0001282-98 до Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98] «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» забороняється: ===
# ''Застосування пестицидів для захисту зелених насаджень на територіях лікувально-профілактичних і дитячих установ, спортивних майданчиків, підприємств харчової промисловості, а також усередині густонаселених житлових кварталів.''
# ''Застосування пестицидів для захисту зелених насаджень в межах населеного пункту дозволяється тільки з 22:00 до 07:00 ранку, а за межами населеного пункту всі роботи з пестицидами слід проводити в ранкові (до 10) і вечірні (18-22) години при мінімальних висхідних повітряних потоках. Роботи необхідно проводити в безвітряну погоду. При швидкості вітру більше 4 м/с обприскування не допускається.''
# ''Перед проведенням обробок об'єктів, розташованих в межі або поблизу населених пунктів, необхідно встановити попереджувальні знаки та оповістити людей про майбутні роботи і строки, протягом яких забороняється перебування людей в обробленій зоні (за два дні до початку захисних хімічних заходів повідомляти сільські ради, пасічників та інших зацікавлених осіб). У період проведення робіт у радіусі 200 м від меж ділянок, що обробляються, повинні бути встановлені попереджувальні написи. Місцеве населення повинно бути проінформоване про час і місце запланованих обробок шляхом оголошення по радіо, встановлення попереджувальних написів. Відповідно до судової практики можна стверджувати, що належним повідомленням у випадках використання пестицидів господарствами буде публікація відповідного оголошення у місцевих газетах. У разі, якщо пестициди було застосовано, але населення та власників суміжних сільськогосподарських угідь попереджено не було та у зв’язку з цим останнім було завдано збитків, потерпілі мають повне право звертатися до суду.''
# ''У масштабі населеного пункту забороняється повсюдна, одночасна обробка рослин однотипним препаратом, яка може обумовити масове надходження в атмосферне повітря населених пунктів аерозолю та парів токсиканта. Такі ситуації регулюються календарним графіком робіт, чергуванням асортименту препаратів в період інтенсивних обробок.''
# Для обробки індивідуальних садів та городів у межах населеного пункту дозволяється застосування тих пестицидів, які дозволені до роздрібного продажу «П[https://mepr.gov.ua/content/derzhavniy-reestr-pesticidiv-i-agrohimikativ-dozvolenih-do-vikoristannya-v-ukraini-dopovnennya-z-01012017-zgidno-vimog-postanovi-kabinetu-ministriv-ukraini-vid-21112007--1328.html ереліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні]» і доповненнями до нього. Рекомендується в межах населеного пункту застосовувати біологічні методи боротьби зі шкідниками.
# ''Забороняється залишати пестициди та отруєні принади без охорони в місцях застосування, на польових станах, індивідуальних господарствах і інших місцях.''
# ''До роботи з пестицидами допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідні посвідчення, допуск та наряд на виконання робіт з пестицидами відповідно до "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/746-95-%D0%BF#Text Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами" (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 746 від 18.09.95)]. Усі роботи з пестицидами і протруєним насіннєвим матеріалом обов’язково реєструються у спеціальних журналах.''
# ''В межах населеного пункту дозволяється обприскування ранцевими обприскувачами при швидкості вітру до 4 м/с , а за межами обприскування вентиляторними і штанговими обприскувачами допускається при швидкості вітру до 3 м/с (дрібнокрапельне) і 4 м/с (крупнокрапельне).''
# ''У зоні роботи з пестицидами мають бути обладнані місця для відпочинку і споживання їжі, які забезпечуються бачками з питною водою, рукомийником і медичною аптечкою. Це місце повинно розташовуватися не ближче 200 м від межі застосування пестицидів.''
# ''До виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами не допускаються особи віком до 18 років, вагітні жінки, жінки, що годують дітей особи, що мають медичні протипоказання за станом здоров’я, а також особи, зазначенні у переліку важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, визначених МОЗ. Діти шкільного та дошкільного віку не допускаються до роботи з пестицидами і на оброблених ними площах.''
# ''Керівники фермерських господарств, приватні підприємці зобов'язані надавати в розпорядження працюючих з пестицидами засоби механізації, спеціальний одяг і спецвзуття, засоби захисту рук, органів дихання, зору, проводити навчання правилам техніки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.0.004-90. Тривалість роботи з пестицидами першого і другого класів небезпеки не повинна перевищувати 4 години, з іншими — 6 годин на добу (з доробкою іншої частини робочого дня на операціях, не пов'язаних із застосуванням пестицид.''

== Наслідки порушень встановлених Правил ==
'''''Місцеві органи державної виконавчої влади разом з іншими зацікавленими підприємствами і установами організовують та проводять заходи щодо санітарно-гігієнічного та медичного забезпечення робіт, пов’язаних з застосуванням пестицидів у відповідності з чинним законодавством.''' ''
Посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин мають право розглядати справи та накладати адміністративне стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про захист рослин.
 
Якщо при виконанні вказаних робіт допущено порушення встановлених Правил, наприклад допущено до такого виду робіт працівників, які не мають відповідного допуску ( посвідчення) на право виконання такої роботи, порушення технології і порядку обприскування чим завдано шкоду іншій особі, '''можна ставити питання про стягнення шкоди, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст.1187 Цивільного Кодексу України.] Відповідно до вимог статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.'''
 
Цією ж статтею необхідно позивачеві обґрунтовувати свої вимоги, якщо вони підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства.
 
Для захисту своїх інтересів у суді потерпілому необхідно довести кілька обставин, від напряму яких залежить задоволення чи незадоволення його позовних вимог. 

Наприклад, завдання шкоди особі. Потерпілий, встановивши, що внаслідок застосування пестицидів у нього виникли негативні наслідки (загибель тварин, забруднення ґрунту, пошкодження посівів, дерев тощо), повинен цей факт одразу зафіксувати: звернутися до державної інспекції із захисту рослин, санітарно – епідеміологічної служби з метою проведення за участі їх представників обстеження та складення акту обстеження. Отримати протокол лабораторних досліджень проб ґрунту, повітря, сільськогосподарських культур. Під час обстеження можна звертатися до різноманітних державних та приватних лабораторій, наукових закладів.
 
Доцільним буде складення акту перевірки дотримання санітарного законодавства. Відповідно до[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 83 КУпАП], порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів тягне за собою адміністративну відповідальність. Тому у такому випадку звернення до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (такими є органи державної санітарно-епідеміологічної служби) є обов’язковим. Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на порушника є беззаперечним фактом вчинення ним протиправної діяльності, його вини, цим буде доведено що обробку пестицидами чи агрохімікатами відповідач провів всупереч вимогам чинного законодавства України, зокрема [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/180-14 Закону України «Про захист рослин»], Державних санітарних правил тощо. 
 
Також належним доказом буде наявність відповідного припису Державної інспекції захисту рослин (саме вона визначає, чи було порушено вимоги правил техніки безпеки та санітарні норми з роботи з пестицидами). Тому звернення до цього органу є незайвим. У деяких випадках протиправна поведінка може підтверджуватися і показаннями свідків. 

Необхідно довести і наявність причинного зв’язку між протиправною дією та завданою шкодою. Цей зв’язок може підтвердити наявність протоколу лабораторних досліджень, у якому має бути зазначено, яким видом пестициду здійснено обприскування поля позивача та відповідача та чи є він одним і тим же препаратом. 
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.83, необхідно звертатись в органи державної санітарно – епідеміологічної служби ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 ст.236 КУпАП]).
 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/ed20110804 '''Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об'єктів нагляду, визначених законодавством, мають право:''']
# головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об'єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з'єднань, частин та підрозділів і їх заступники;
# лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби - щодо адміністративних правопорушень, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 частиною п'ятою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 - 83, 95, 167, 168-1, 170] (коли вони є порушеннями санітарних норм).

[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Заміна сторони у виконавчому провадженні

2021-03-01T14:26:52Z

Inna.shara:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства в Україні]
== Правове регулювання виконання судових рішень на території України ==
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran5253#n5253 '''до ст. 1291 Конституції України'''] «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4801#n4801 '''п.9 ч.3 ст.129 Конституції України'''] , є «обов’язковість рішень суду». Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави.

На підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran132#n132 '''ч. 2,3 ст. 14 КАС України'''] - «Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом».

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran97#n97 '''Ч.1 ст.14 ЦПК України'''] закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами».

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1627 '''статті 18 ГПК України'''] судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

== Сторони виконавчого провадження та порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==

'''Сторонами''' виконавчого провадження '''є стягувач і боржник'''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"]) 
''Стягувачем'' є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 2 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"]) 
''Боржником'' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 абз. 2 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, '''стягувачем виступає державний орган''', за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 3 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем '''виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення'''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 4 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) '''стягувачем є Державна судова адміністрація України'''.

== Порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==
'''Хто може звернутися із заявою для заміни сторони:''' 
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ч. 5 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження"])

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємці]в, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону.

Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n160 ст. 15 Закону], державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні. 

'''Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягнення аліментів)'''
[[Файл:Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження по аліментам.docx|міні|зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження по аліментам]]

== Судовий розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 '''ч.3 ст.442 Цивільно-процесуального кодексу України'''], суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, розглянувши заяву сторони або подання державного виконавця, на підставі ''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9197 ст. 259, 260, 353, 442 ЦПК України]''', ст.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran29#n29 Закону України «Про виконавче провадження»], виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження.

При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n29 ст. 4 Закону] (вимоги до виконавчого документу), а саме – '''в ухвалі повинно бути зазначено''': 
* назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
* дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
* повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
* ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
* реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
* резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
* дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
* строк пред’явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти. 
Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні. 
''Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа (рішення, наказу тощо).'' 
== Заміна сторони у виконавчому провадженні в адміністративному судочинстві ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12523 ст. 379 КАСУ] у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12523 ч.2 ст. 379 КАСУ])

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9961 т. 52 КАСУ] у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

 '''Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження'''[[Файл:Зразок заяви про заміну сторони виконавчого провадження по дітям війни.docx|міні]]

== Заміна сторони у виконавчому провадженні в господарському судочинстві ==
Заміна сторони у виконавчому провадженні являє собою заміну сторони в судовій справі, оскільки згідно з ч. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 1 ст. 52 ГПК України] господарський суд у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд '''залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу'''. А згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»] виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до ч.1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12523 ст. 334] ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 ч.2 ст. 334 ГПК України])

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 ч. 3 ст. 334 ГПК України])

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n3386 242 цього Кодексу]. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 (ч. 4 ст. 334 ГПК України]).

Відопвідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 ч. 5 ст 334 ГПК України] положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4076 ст. 326 ГПК України] судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]

Оплата житлово-комунальних послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності власника житла

2021-03-01T09:33:01Z

Inna.shara:

== Нормативні акти ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17.] 

== Загальні поняття ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»] передбачає наступний перелік житлово-комунальних послуг: 
'''1.''' '''житлова послуга''' – послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
* утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
* купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
* поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 
'''2.''' '''комунальні послуги''' – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. 

Відповідно до статті 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»] учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 
1) '''споживачі (індивідуальні та колективні)'''; 
''Індивідуальний споживач'' - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 
''Колективний споживач'' - юридична особа, що об’єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; 
2) '''управитель'''; 
3) '''виконавці комунальних послуг''' ''(суб’єкти господарювання, що надають комунальні послуги споживачу відповідно до умов договору)''.

== Права споживачів ==
'''Споживач має право''': 
1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; 
2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; 
3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об’єкт нерухомого майна); 
4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 
5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; 
6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; 
'''Колективний споживач має право:''' 
1) укладати договір про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів, об’єднаних таким колективним споживачем; 
2) розірвати договір про надання комунальної послуги, укладений ним в інтересах споживачів, об’єднаних таким колективним споживачем, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за <big>два місяці</big> до дати розірвання. 

== Право на неоплату вартості комунальних послуг ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Пунктом 6 частини першої статті 7 Закону] передбачено, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб '''понад 30 календарних днів''', за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; 
Пункт [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 11 частини другої статті 7] передбачає, що споживач зобов’язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. 
Пункт [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 3 частини третьої статті 8] зазначає, що Управитель багатоквартирного будинку має право отримувати інформацію від споживачів про зміну власника житла (іншого об’єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. 

Факт не проживання можна підтвердити довідкою, що видана на підставі акту щодо підтвердження факту проживання без реєстрації/факту непроживання, підписаний не менш як 3 сусідами. Також, у разі, якщо людина зареєстрована, але не проживає за адресою реєстрації, їй доцільно підтвердити факт свого перебування за іншою адресою відповідною довідкою. 
Це може бути документ, який підтверджує місце перебування особи в іншій адміністративно-територіальній одиниці у зв’язку з роботою, лікуванням, навчанням, тривалим відрядженням, відбуванням покарання тощо. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Відповідно до статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»] виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
На сьогодні багато органів місцевого самоврядування ухвалили своїми актами (рішеннями) Порядки\Положення про видачу довідок про фактичне місце проживання (не проживання) особи. 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Згідно з п.5 частини другої ст. 8 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»] виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 р. № 151] встановлено, що у разі ненадання послуг виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг. Виконавець зобов'язаний провести такий перерахунок протягом місяця незалежно від наявності заборгованості. 
Таким чином, якщо Ви були відсутні за місцем проживання і надали відповідні документи (посвідчення про відрядження, виклик за кордон) тощо – Ви маєте право отримати перерахунок. 
Якщо Ви скористалися правом складання акт-претензії ([http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17]) [[Файл:Акт_претензія.docx]] – то Ви маєте право на перерахунок та зниження плати за неякісні послуги. 
''Пам’ятайте згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 24 Конституції України] всі люди є рівними у своїх правах та обов’язках і не може бути будь-яких обмежень з будь-яких мотивів.'' 

Див. [[Неякісне надання послуг з утримання будинків]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Порядок переведення нежитлового приміщення в житлове

2021-02-24T15:03:22Z

Inna.shara: Створена сторінка: == Нормативна база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1739 Цивільний кодекс України] [https://zakon.rada.gov.u...

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1739 Цивільний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05#Text Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1739 статті 319 Цивільного кодексу України] Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

== Що таке житловий фонд ==
Основним призначенням житлового фонду можна вважати постійне або тимчасове проживання громадян, а також експлуатацію в якості службового приміщення або гуртожитку. Нежитловою нерухомістю вважається та, яка не входить до житлового фонду.

Житловий фонд становлять житлові будинки та приміщення в них, віднесені до державного житлового фонду, громадському житловому фонду, житлового фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду, а також житлового фонду соціального призначення. Встановлено також, що нежитлові приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, не входять до житлового фонду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text стаття 4 Житлового кодексу України.]

Житлові будинки, квартири, інші житлові приміщення (об'єкти житлової нерухомості) призначаються і повинні бути придатними для постійного проживання в них громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Для цього приміщення має відповідати вимогам законодавства до житлових об'єктів, прописаним в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05#Text ДБН В. 2.2-15-2005].

Наприклад, висота стелі в житлі не може бути менше 2,5 м, а площа суміщеного санвузла повинна перевищувати 3,8 кв. м.

Основні вимоги до житлових приміщень:
* розташоване на наземному поверсі;
* відповідає санітарним і гігієнічним нормам;
* має допустимий рівень шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо;
* підключено до водо-, тепло-, газопостачання та каналізації;
* має вентиляцію.

== Порядок переведення нежитлового приміщення в житлове ==
[[Категорія:Доробити]]