WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2026-04-10T08:53:19Z

Ilona.ponaida: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#n7 Наказ Міністерства соціальної політики України від 17.05.2022 № 150 "Про затвердження Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг"].
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0221-21#n19 Наказ Міністерства соціальної політики України від 29.01.2021 року № 37 "Про затвердження форм документів, необхідних для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
== Загальні положення ==
Відповідно до законодавства України, щомісячна компенсація призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім’ї, які спільно з нею проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки та через наявність порушень функцій організму не можуть самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребують стороннього догляду.

'''Мають право на отримання соціальних послуг:'''
* особи з інвалідністю I групи;
* діти з інвалідністю;
* громадяни похилого віку з когнітивними порушеннями;
* невиліковно хворі, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
* діти, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, діти, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2018 року № 1161].

'''Важливо!''' Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новою адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування).

'''Компенсація не призначається''' фізичним особам, які здійснюють догляд, якщо особи, за якими здійснюється догляд, отримують соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду та стаціонарного догляду.

Якщо фізична особа здійснює догляд за декількома особами, то компенсацію за догляд така особа зможе отримати лише одну.

Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0221-21#n25 акт про проведення обстеження сім’ї] фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім’ї затверджується Мінсоцполітики.

Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім’ї для встановлення факту догляду є обов’язковим.
== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається на '''12 місяців і виплачується щомісяця за рахунок коштів місцевого бюджету з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.''' Якщо в у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді зазначено інший строк, то компенсація призначається на такий строк, але не більше 12 місяців.

'''Розмір компенсації''' обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги,за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року компенсація перераховується без звернення фізичної особи, яка надає соціальні послуги. Уповноважені органи проводять перерахунок раніше призначеної компенсації з місяця встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім'ї, які включаються до її складу. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затверджена наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 р. № 150.]

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд, передбачена цією частиною, особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.13 ЗУ "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Про соціальні послуги]")
==Куди звертатися==
Для того, щоб отримати компенсацію за догляд, фізичній особі потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення '''за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.''' Якщо структурний підрозділ з питань соціального захисту населення відсутній, то потрібно звернутися до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг.

'''УВАГА!''' Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, структурні підрозділи перевіряють (із використанням інформаційних систем) відомості щодо неотримання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за зареєстрованим місцем проживання.
==Необхідний перелік документів для отримання компенсації==
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.'''
[[Файл:Заява_про_згоду_надавати_соціальні_послугм.doc|міні]]
Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги.
[[Файл:Заява про згоду отримувати соціальні послуги (1).doc|міні]]
Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''
# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
#декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;[[Файл:Декларація форма.doc|міні]]
#копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю) або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0511-21#Text за формою, затвердженою МОЗ];
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);
'''2) в електронній формі:'''
* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.
'''''ВАЖЛИВО!''''' На заяви та відомості, що подаються в електронній формі, накладаються електронні підписи, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів фізичної особи, яка надає соціальні послуги, та особи/законного представника особи, яка потребує надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#n188:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%0A%D0%B4%D0%BE%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2007.05.2022%7D додатком.]

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров’я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#n188:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%0A%D0%B4%D0%BE%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2007.05.2022%7D додатком.]

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання необхіднихх документів і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

==Підстави припинення та тимчасового зупинення виплати компенсації==
Виплата компенсації '''припиняється''' у разі:
* зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію;
* смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги та отримувала компенсацію;
* перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, на повному державному утриманні або отримання соціальних послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду в умовах стаціонару за плату.
У разі виникнення обставин, внаслідок яких '''припиняється''' догляд, фізична особа, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це структурним підрозділам, що здійснюють її виплату. Виплата компенсації припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про надання компенсації, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї), документи, зазначені в абзацах восьмому - чотирнадцятому підпункту 1 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859], крім копії акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді у разі, коли їх видано безстроково або якщо строк не зазначено.

Виплата компенсації '''тимчасово зупиняється''' у разі пропущення особою з інвалідністю I групи проведення оцінювання повсякденного функціонування особи або дитиною з інвалідністю, дитиною, яка хворіє на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку - огляду лікарсько-консультаційними комісіями. Виплата поновлюється після продовження інвалідності чи проходження огляду відповідно до заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з дня її зупинення, але не більше ніж за один місяць.

==Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий період==
Суми компенсації, не отримані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий період, але не більш як за 12 місяців, що передують місяцю звернення за їх отриманням.

Суми компенсації, не отримані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, з вини структурного підрозділу, який їх призначає та виплачує, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий період проводиться з урахуванням прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.

Суми компенсації, що нараховані фізичній особі, яка надає соціальні послуги, та залишилися недоотриманими у зв’язку з її смертю, виплачуються за весь період по місяць (включно), що настає за тим, у якому сталися зміни, членам її сім’ї.

'''''У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''

<big>'''Призначення, виплата та контроль за наданням соціальних послуг фізичними особами'''</big>

Рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено в суді.

На кожну фізичну особу, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, відповідним структурним підрозділом формується особова справа, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення компенсації.

В особовому рахунку, що заповнюється на підставі документів особової справи, фіксуються відомості про виплату компенсації.

Суми компенсації, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку фізичної особи, яка надає соціальні послуги, через подання документів із завідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім’ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату компенсації тощо, стягуються відповідно до законодавства.

Відрахування надміру виплаченої суми компенсації на підставі рішень відповідних структурних підрозділів проводиться у щомісячному розмірі не більш як 20 відсотків суми виплачуваної компенсації.

Якщо фізична особа, яка надає соціальні послуги, не повернула добровільно надміру виплачені їй суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви структурного підрозділу, що призначив компенсацію.

Структурні підрозділи, що призначають та виплачують компенсацію, здійснюють контроль за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги.
== Див. також ==
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

2026-03-11T12:39:06Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
== Загальні поняття ==
Особа, до досягнення повноліття (18 років), має правовий статус '''дитини'''.
{| class="wikitable"
! colspan="2" |<big>Дитина</big>
|-
|'''''Малолітня'''''
|'''''Неповнолітня'''''
|-
| - не досягла 14 років;
- має часткову цивільну дієздатність
| - особа, у віці від 14 до 18 років;
- має неповну цивільну дієздатність
|}

== Процесуальні права ==
Дитині, здатній сформулювати власні погляди, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n316 ст. 12 Конвенції про права дитини]).

'''''Під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні права:'''''

* ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
* подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом;
* брати участь у дослідженні доказів;
* ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
* подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
* ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
* оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
* безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
* отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
* здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
* користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

== Процесуальні обов`язки ==
Процесуальні обов`язки - це встановлені законом вимоги до учасників судового процесу (сторін, свідків, експертів тощо), які зобов'язують їх вчиняти певні дії (або утримуватися від них) задля забезпечення правильного, швидкого та справедливого розгляду справи. Їх невиконання тягне за собою юридичні наслідки, наприклад, штраф.

'''''Під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні обов’язки:'''''
* виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
* сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
* з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
* подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
* надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
* виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
* виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

{| class="wikitable"
!Згідно з діючим законодавством участь малолітніх осіб як суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин не допускається, їх права захищаються в суді виключно законними представниками.
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення.

Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
|}

== Див. також ==
[[Цивільна дієздатність фізичної особи]]

[[Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

2026-03-11T12:33:12Z

Ilona.ponaida: /* Процесуальні права */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
== Загальні поняття ==
Особа, до досягнення повноліття (18 років), має правовий статус '''дитини'''.
{| class="wikitable"
! colspan="2" |<big>Дитина</big>
|-
|'''''Малолітня'''''
|'''''Неповнолітня'''''
|-
| - не досягла 14 років;
- має часткову цивільну дієздатність
| - особа, у віці від 14 до 18 років;
- має неповну цивільну дієздатність
|}

== Процесуальні права ==
Дитині, здатній сформулювати власні погляди, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#n316 ст. 12 Конвенції про права дитини]).

'''''Під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні права:'''''

* ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
* подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом;
* брати участь у дослідженні доказів;
* ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
* подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
* ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
* оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
* безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
* отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
* здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
* користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

'''''Під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні обов’язки:'''''
* виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
* сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
* з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
* подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
* надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
* виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
* виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

{| class="wikitable"
!Згідно з діючим законодавством участь малолітніх осіб як суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин не допускається, їх права захищаються в суді виключно законними представниками.
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення.

Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
|}

== Див. також ==
[[Цивільна дієздатність фізичної особи]]

[[Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Порядок стягнення заборгованості з юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців

2026-02-13T09:29:13Z

Ilona.ponaida: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»]
== Загальна інформація ==
Стягнення заборгованості з юридичних, фізичних осіб та ФОП є одним із найпоширеніших судових спорів, що виникає через невиконання договірних (поставка, оренда, послуги) або позадоговірних зобов'язань. Процедура потребує комплексного підходу: визначення підсудності (господарський чи загальний суд), досудового врегулювання та виконавчого провадження. Слід не плутати з поняттям укладеного договору у спрощений спосіб, коли договірні правовідносини відбулись, але договір у письмовій формі не укладався, оскільки закон дозволяє укладення певних договорів у спрощений спосіб. Важливо лише, щоб у кредитора залишились докази виконання усного договору, це може бути товарно-транспортна накладна, [[Боргова розписка|розписка про отримання грошових коштів у борг]] тощо.

Заборгованість за договором, як правило, виникає внаслідок невиконання умов договору. Деліктна відповідальність, наступає у разі завдання будь-кому шкоди, за відсутності договірних відносин між потерпілим та особою, що завдала шкоду.
Перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, необхідно провести аналіз ситуації та отримати відповіді на ''наступні питання:''
* Чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості;
* Чи настав строк виконання зобов’язання;
* Чи можливо довести існування заборгованості у боржника наявними у кредитора доказами;
* Які додаткові докази слід отримати перед зверненням до суду.
== Перевірка боржника, контрагента ==
Перше питання на яке необхідно звернути увагу - чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Буває так, що саме рішення, вигравши процес, отримати легко, а вже виконати його можливості не має, через відсутність майна та грошових коштів у боржника.

Якщо майно чи грошові кошти у боржника наявні, то доцільно розглянути питання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти боржника. Якщо боржник - це велика компанія зі значними обігом та прибутками, то накладення арештів може бути як недоцільним так і в край ефективним. В той час якщо боржником є фізична особа, чи юридична особа з невеликим капіталом та сумнівною репутацією і є майно на яке може бути звернено стягнення, то разом з позовною заявою про стягнення заборгованості буде доцільним подати заяву про забезпечення позову, в якій необхідно просити суд накласти арешт на активи боржника. Такі дії можуть завадити боржнику перевести активи на іншу особу.

Крім того, якщо боржником є юридична особа, чи фізична особа-підприємець, варто перевірити його на предмет [[Відкриття виконавчого провадження|відкритих виконавчих проваджень]], та чи не перебуває він у [[Процедура банкрутства юридичної особи|банкрутстві]] чи в стані припинення. Це можна зробити за допомогою [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань].

Також, у [https://kap.minjust.gov.ua/services/registry Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно], можливо онлайн отримати інформаційну довідку, в якій будуть відображені відомості про наявність чи відсутність нерухомого майна у фізичної чи юридичної особи. У інформаційній довідці буде також зазначена інформація стосовно наявності чи відсутності арештів на нерухомому майні особи, відносно якої здійснюється запит. Таким чином, перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості необхідно зібрати якомога більше інформації про боржника, оцінити перспективу справи та розглянути можливість накладення арешту на майно боржника. Якщо цього не зробити, то можливо витратити купу грошей на юридичну допомогу, судові витрати, і в решті виявиться, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можна звернути стягнення.
== Звернення до суду за захистом своїх прав ==
Для початку необхідно з’ясувати, чи настав строк виконання зобов’язання боржником, якщо настав, а боржник не бажає розраховуватись, то відкривається можливість для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Необхідно також сплатити [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]], та направити з описом вкладення чи додати до позову копії позовної заяви з додатками для сторін, в залежності від судочинства.

Також слід з’ясувати, чи не пропущено строк [[Позовна давність|позовної давності]], загальна тривалість якого складає 3 роки. Відлік строку позовної давності починається у даному випадку з моменту прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. Якщо такий строк пройшов, і в судовому засіданні боржник подасть клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то в задоволенні позову з великою вірогідністю буде відмовлено.

Якщо у договорі не встановлено строк виконання зобов’язання, то за приписами діючого законодавства вважається, що заборгованість не виникла. В такому випадку на адресу боржника слід направити поштою претензію з описом вкладення. Якщо боржник не сплатить заборгованість у строк вказаний у претензії, то вважатиметься, що строк виконання зобов’язання настав. Доказом прострочення виконання зобов’язання будуть претензія, чек про надання послуги поштового зв’язку та опис вкладення.

У випадку, якщо боржник за умовами договору повинен був сплатити грошові кошти на банківський рахунок кредитора, належним доказом підтверджуючим невиконання боржником грошового зобов’язання є банківська виписка по рахунку кредитора, яку необхідно буде отримати у банку.
=== Підсудність господарських справ ===
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України] (ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, - за місцезнаходженням відповідача (сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо). Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На практиці зустрічаються непоодинокі випадки штучного змінення територіальної підсудності, коли кредитор укладає [[договір поруки]] з афілійованим підприємством, за яким таке підприємство поручається символічною сумою за боржника по вже простроченому зобов’язання. Внаслідок таких маніпуляцій, з’являється два боржника, перший - основний, а другий - штучний, з необхідною адресою реєстрації, внаслідок чого з’являється можливість звернутись до господарського суду за місцем реєстрації афілійованого підприємства.

'''Детальніше див.:''' "[[Звернення до господарського суду]]"
=== Підсудність цивільних справ ===
Згідно з частиною першою статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] (ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням (статт 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).
Виключенням з цього правила є:
* розгляд позовів про стягнення заборгованості по аліментам;
* стягнення заборгованості за заробітною платою;
* відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину;
* позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;
* позови про захист прав споживачів.
Такі позови у порядку статті 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] можуть розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

'''Детальніше див.:''' "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]"

Отже, якщо стороною спору є фізична особа (за виключенням третіх осіб), то спір буде розглядатись в загальному суді. Якщо спір про стягнення заборгованості виник між юридичними особами чи фізичною особою-підприємцем та юр. особою – такий спір буде розглядатись в господарському суді. Таким чином, в залежності від суб’єктного складу сторін спір буде підвідомчий або господарському суду, або загальному суду.
== Стягнення заборгованості з платників державними виконацями ==
Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"]. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

Не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів ([https://www.treasury.gov.ua/ua Державна казначейська служба України]), у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (стаття 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]).
== Стягнення пені, інфляційних витрат ==
'''Пеня''' - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя стаття 549 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України).

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України] нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється '''через шість місяців''' від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, період часу за який можна нараховувати пеню складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане, але законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 258 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] становить 1 рік.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»] обмежено розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної [https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish облікової ставки Національного банку України], що діяла у період, за який сплачується пеня. Положення вказаного Закону не розповсюджуються на фізичних осіб, внаслідок чого, при стягненні банками заборгованості за кредитами, дуже часто можна спостерігати як банки намагаються стягнути пеню, яка перевищує суму основного боргу у декілька разів.

Крім того, відповіднодо [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 625 ЦК України] встановлена можливість стягнення інфляційних витрат та 3 відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України,] не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання (пункт 3.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань"].

Сплата 3 % в річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних застосовується загальна [[позовна давність]] тривалістю 3 роки.
== Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску ==
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум [[Єдиний соціальний внесок (ЄСВ): платники, база нарахування, порядок сплати|єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування]] (ЄСВ), такі платники зобов’язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449] (далі - Інструкція).

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску, такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкцією]. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"], обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

''Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:''
* дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
* платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
* платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому законодавством, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом '''протягом 15 робочих днів''' з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки (пункт 3 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Формування вимоги ===
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України (далі - ІТС) за формами згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкцією].

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є '''[[Відкриття виконавчого провадження|виконавчим документом]]'''.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у '''паперовій''' формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), що надсилається в '''електронній''' формі у день її формування в ІТС, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки, після чого надсилається в електронний кабінет засобами ІТС з одночасним надісланням платнику єдиного внеску на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету.

У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається платнику єдиного внеску у паперовій формі (пункт 4 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Строк вимоги ===
Датою вручення платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки вимоги платнику єдиного внеску. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв’язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
=== Обов'язки платника ===
Протягом '''10 календарних днів''' із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску '''протягом 10 календарних днів''', що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в [[Оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування|адміністративному]] або [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому]] порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов’язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску '''протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки)''' не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності) (пункт 5 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Обов'язки Податкової інспекції ===
Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
* пред’являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"];
* надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"], якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред’являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред’явлення. До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення податкового органу з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
=== Скасування вимоги про стягнення боргу ===
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
* сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
* податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
* вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
* борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"] або іншими положеннями Закону,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки);
* є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства (пункт 6 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Підстави для списання боргу: ===
* повна ліквідація юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв’язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника;
* смерть фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС (пункт 9 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).

До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать:
* у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] запису про припинення юридичної особи;
* у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія [[Порядок реєстрації смерті|свідоцтва про смерть фізичної особи]], чи повідомлення державного реєстратора щодо [[Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця|державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця]] у разі її смерті, [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою]], чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, [[Визнання фізичної особи недієздатною|недієздатною]] або оголошення померлою.
Якщо фізична особа, яка в судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється, або якщо фізичну особу, яку в судовому порядку було визнано недієздатною, в судовому порядку визнають дієздатною, списаний борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску таких осіб підлягає відновленню та стягненню в загальному порядку, починаючи з дня відновлення такого боргу (недоїмки), про що керівник податкового органу або його заступник, або уповноважена особа виносить рішення.
== Див. також ==
* [[Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)]]
* [[Погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Господарський процес]]
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Податкове право]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2026-01-12T12:32:07Z

Ilona.ponaida: /* Обов’язок батьків утримувати дитину */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/789-12#Text Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 р."Про ратифікацію Конвенції про права дитини"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/765-2025-%D0%BF#n67 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/371-2025-%D0%BF#n33 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 р. № 371 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2022-п#n8 Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 214 "Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану"] установлено, що на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування надання державної соціальної допомоги здійснюється з урахуванням таких особливостей:
* строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги на дітей одиноким матерям, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), які було призначено раніше, продовжується особам, які проживають на територіях територіальних громад, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, внесених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], затвердженого Міністерством розвитку громад та територій (далі - відповідні території).
* у разі коли отримувачі державної соціальної допомоги у період введення воєнного стану подають заяву з необхідними документами та/або відомостями для проведення перерахунку державної соціальної допомоги, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад визначають право на отримання такої допомоги і проводять розрахунок її розміру. Виплата державної соціальної допомоги проводиться у новому розмірі відповідно до поданих заяви та документів та/або відомостей. Призначення допомоги здійснюється на строк, визначений відповідно до законодавства, що регламентує порядок її надання.
*'''норми''' п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2022-%D0%BF#n8 останови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. № 264 “Деякі питання надання державної соціальної допомоги” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 32, ст. 1093)], '''крім підпункту 2 пункту 1 цієї постанови, протягом періоду воєнного стану та одного місяця після дати його припинення чи скасування не застосовуються.'''
|}
== Обов’язок батьків утримувати дитину ==
''Відповідно до частини 2 статті 27'' Конвенції ООН про права дитини ''від 20.11.1989 батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.'' .
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

''Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Але трапляються у житті випадки, коли діти, які досягли 18 років, у силу об’єктивних причин усе ще потребують фінансової допомоги та підтримки батьків.''

''Главою 16 Сімейного кодексу України визначено обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та виконання цього обов’язку''. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей '''''за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу,''''' у наступних випадках.

* '''''Якщо діти є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги''.''' При цьому отримання повнолітнім непрацездатним дочкою/сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги.
* '''''Якщо діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23 років.''''' Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (закінчення навчання чи відрахуванням з навчального закладу) і не припиняється на період канікул.

Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201).

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ виплата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання(перебування) одного з батьків не встановлено.
При цьому слід зазначити, що така допомога призначається ''дитині віком до 18 років.''

Призначення і виплата тимчасової допомоги здійснюються ''органами Пенсійного фонду України незалежно від адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) заявника.''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/765-2025-%D0%BF#n67 постанова Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України”] для призначення тимчасової допомоги одержувач подає:
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/765-2025-%D0%BF#n67 заяву] за формою, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/765-2025-%D0%BF#n65 постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України];
# копію свідоцтва про народження дитини;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/765-2025-%D0%BF#n65 декларацію про доходи осіб, які звернулися за призначенням окремих видів державної соціальної допомоги] за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України”
# довідку про доходи в разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу Пенсійного фонду України. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням розміру доходів.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# заява, викладена у довільній формі, що містить відомості, які дають змогу ідентифікувати одного з батьків (платника аліментів), а також відомості про єдиний унікальний номер судової справи або дату ухвалення судового рішення;
# копія рішення суду (виконавчого листа) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину (у разі відсутності відомостей про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину в Єдиному державному реєстрі судових рішень);
# довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Заява з необхідними документами та/або відомостями про призначення тимчасової допомоги (далі - заява з необхідними документами та/або відомостями) подається до органу Пенсійного фонду України ''незалежно'' від адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) заявника.

Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - посадові особи виконавчого органу) та адміністраторами центру надання адміністративних послуг ''незалежно від адреси'' зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) заявника.

Тимчасова допомога призначається кожні '''''шість місяців''''' починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи та/або відомості, орган Пенсійного фонду України '''протягом трьох робочих днів''' з дня отримання заяви надсилає заявнику в електронній формі (за наявності адреси електронної пошти) повідомлення ''про зупинення строку розгляду заяви'', а в разі особистого звернення із заявою таке повідомлення вручається ''під розписку особі,'' яка подала заяву, безпосередньо посадовою особою виконавчого органу/адміністратором центру надання адміністративних послуг.

У разі коли необхідні документи та/або відомості подані '''не пізніше ніж протягом 30 календарних днів''' з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

У разі коли необхідні документи та/або відомості '''не подані протягом 30 календарних днів''' з дня одержання зазначеного повідомлення, орган Пенсійного фонду України протягом трьох робочих днів повідомляє заявника про необхідність подання нової заяви з необхідними документами та/або відомостями.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом Пенсійного фонду України '''протягом 10 календарних днів''' після надходження усіх необхідних документів.

== Розмір тимчасової державної допомоги ==
Тимчасова державна допомога призначається з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина, але '''не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку'''. Максимальний розмір такої допомоги може дорівнювати розміру одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Перерахування розміру тимчасової допомоги проводиться органом Пенсійного фонду України з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача.

Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Середньомісячним сукупним доходом сім’ї є обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім’ї, отриманий ними протягом '''попередніх шести місяців''' (два квартали), що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-%D0%BF#Text Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632] на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==
Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, така допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви;
* на дату звернення особа із складу сім’ї отримує базову соціальну допомогу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/371-2025-%D0%BF#n33 Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 р. № 371 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги”]. У разі коли на дату звернення особі із складу сім’ї виплата базової соціальної допомоги припинена та особа звернулася за призначенням тимчасової допомоги, під час обчислення середньомісячного сукупного доходу при призначенні такої допомоги до середньомісячного сукупного доходу сім’ї не включається базова соціальна допомога, нарахована протягом періоду, за який враховуються доходи.
== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування;
* сплати аліментів одним з батьків.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов'язаний повідомити '''у десятиденний строк''' орган '''Пенсійного фонду України.''' Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган Національної поліції у строк '''до трьох календарних днів''' повідомляє про це одержувачу, органу Пенсійного фонду України, посадовій особі, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суду за місцезнаходженням виконавчого листа.

Орган державної виконавчої служби / приватний виконавець у строк '''до трьох календарних днів''' після встановлення факту сплати аліментів одним з батьків інформує одержувача та орган Пенсійного фонду України за місцем одержання допомоги.

Орган Пенсійного фонду України у строк '''до п’яти календарних днів''' повідомляє одержувачу про припинення виплати допомоги.

Для підтвердження даних про смерть одержувачів або дітей використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які передаються до Пенсійного фонду України шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін’юсту та Пенсійним фондом України через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли одержувачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на тимчасову допомогу та визначення її розміру, а також у разі неповідомлення або невчасного повідомлення про виникнення обставин, за яких виплата тимчасової допомоги припиняється, на наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 12 місяців з місяця виявлення порушення (виникнення обставин).

Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв’язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган Пенсійного фонду України:
* визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця);
* повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення;
* у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку.
Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок Пенсійного фонду України, '''протягом 10 календарних днів''' зараховуються на рахунок органу Казначейства.

Тимчасова допомога виплачується шляхом перерахування коштів одержувачу або через виплатні об’єкти АТ “Укрпошта” за місцем його проживання або на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Стягнення аліментів]]
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Стягнення аліментів]]

Захист прав споживачів кредитних послуг

2026-01-12T09:55:34Z

Ilona.ponaida: /* Нормативна база */

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3153-20#Text Закон України “Про захист прав споживачів”] (''новий закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування та по завершенні воєнного стану'')
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки та банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України "Про споживче кредитування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України] '''у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк''' '''після його припинення або скасування''' у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), '''позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.''' Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також забороняється у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит.

При цьому, [https://bank.gov.ua/ua/news/all/novi-pravila-roboti-bankiv-i-nebankivskih-finansovih-ustanov-scho-zaymayutsya-kredituvannyam-pid-chas-viyni Національний банк України на своєму офіційоному сайті] звертає увагу на те, що нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Кредитні канікули – це відтермінування сплати боргу, а не його прощення. Також кредитні канікули – це право кредитора, а не його зобов’язання. Саме тому рекомендуємо домовитися безпосередньо з кредитором про кредитні канікули. Однак, якщо позичальники мають достатній запас ресурсів, щоб продовжувати діяльність та обслуговувати позики, варто їх надалі сплачувати.

Пунктом 6-2 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов’язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.

До категорії захищених осіб віднесено:

* військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;
* військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби;
* членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
* осіб – які перебувають у полоні;
* з якими втрачено зв'язок;
* зниклих безвісти.

Якщо такі особи не бажають під час дії воєнного стану та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування отримувати в будь-який спосіб нагадування про необхідність сплати чергового платежу за кредитом, їм (або їхнім близьким особам) слід:
*повідомити про це свого кредитодавця, нового кредитора, колекторську компанію;
* надати йому копії відповідних підтвердних документів про свою належність до захищеної категорії.
|}
== '''Порушення прав споживачів кредитних послуг''' ==
При наданні кредитів законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 стаття 9 Закону України "Про споживче кредитування")]

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закону], у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"], а також з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Законом України "Про електронну комерцію"]) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

'''Дана форма має містити:'''
# найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
# тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
# суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
# тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
# види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
# орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
# необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.
# порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
# попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
# порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
# порядок дострокового повернення кредиту;
# у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів. Так у '''договорі''', серед іншого, має бути зазначено: '''відповідальність обох сторін''', а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору. Обов’язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається '''на особу, яка надає фінансову послугу.'''
=='''Істотні умови [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|кредитного договору]]'''==
Істотні умови кредитного договору включають предмет (сума, мета кредиту), строк кредитування (початок, кінець, погашення), відсоткову ставку та порядок погашення (платність, умови видачі). Згідно із законодавством України та позицією НБУ, до істотних належать також усі умови, щодо яких за вимогою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода, як-от цільове використання та види забезпечення кредиту, особливо для споживчих кредитів, де важливою є інформація про реальну річну ставку та загальну вартість кредиту.

Загальні істотні умови:

* Предмет: Сума, мета кредиту, вид кредиту (кредит, кредитна лінія).
* Строк: Термін, на який надається кредит (строк погашення).
* Ціна: Відсоткова ставка (фіксована чи змінна), порядок її обчислення та сплати.
* Порядок надання та погашення: Умови видачі та повернення коштів, графік платежів.

'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Згідно з статтею 1055 ЦК України] '''
* [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|Кредитний договір]] укладається у ''письмовій формі.''
* Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, '''є нікчемним'''.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, не зважаючи на дані обставини, при видачі кредитів у вигляді кредитних карток, споживачам кредитних послуг працівники банку надавали для підпису та ознайомлення лише Заявки, які, згідно чинного законодавства України, не можуть вважатися договором.
Законодавство України не передбачає заміну кредитного договору заявою, а чітко встановлює його форму.

Згідно з Законом України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/661-17 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку]», яким було внесено зміни до Цивільного Кодексу України та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] про те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

'''Якщо у кредитному договорі банк встановив умову про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, то така умова є недійсною.'''

''Про наявність простроченої заборгованості клієнти банку дізнаються, переважно, отримавши листа з вимогою про погашення простроченої заборгованості''.

'''Слід мати на увазі: Отримавши лист-вимогу''' про погашення простроченої заборгованості, про яку Вам не відомо, потрібно звертатися у відділення банку, в якому ви отримували кредит з вимогою про роз’яснення причин виникнення простроченої заборгованості.

Також споживач кредитних послуг має право вимагати видачу розрахунку погашення заборгованості згідно кредитного договору.

Отримавши розрахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору особа зможе сама дізнатися з якого моменту виникла прострочена заборгованість та з якого моменту була підвищена відсоткова ставка та чи була вона взагалі підвищена.

Якщо виявилося, що відсоткова ставка була підвищена без Вашого відому, споживач кредитних послуг залишає за собою право вибору подальшого врегулювання даного спору.
== '''Види врегулювання спору''' ==
* [[Досудове врегулювання спорів у цивільному процесі|'''Досудове врегулювання''']] – це письмова вимога в банк про зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором.
* '''Судове врегулювання спору''' – позовна заява до місцевого суду про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період в якому вона була підвищена.
''Зверніть увагу, що при зверненні до суду, згідно ст.22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»,] а в даному випадку боржник, це є споживач кредитних послуг, '''судовий збір не сплачується.'''''
== Див. також: ==
* [[Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту]]
* [[Реструктуризація боргу за кредитним договором]]
* [[Стягнення боргу за онлайн кредитом]]
[[index.php?title=Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]
[[index.php?title=Категорія:Захист прав споживачів]]

Захист прав споживачів кредитних послуг

2026-01-12T09:43:54Z

Ilona.ponaida: /* Порушення прав споживачів кредитних послуг */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3153-20#Text Закон України “Про захист прав споживачів”] (''новий закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування та по завершенні воєнного стану'')
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки та банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України "Про споживче кредитування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України] '''у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк''' '''після його припинення або скасування''' у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), '''позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.''' Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також забороняється у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит.

При цьому, [https://bank.gov.ua/ua/news/all/novi-pravila-roboti-bankiv-i-nebankivskih-finansovih-ustanov-scho-zaymayutsya-kredituvannyam-pid-chas-viyni Національний банк України на своєму офіційоному сайті] звертає увагу на те, що нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Кредитні канікули – це відтермінування сплати боргу, а не його прощення. Також кредитні канікули – це право кредитора, а не його зобов’язання. Саме тому рекомендуємо домовитися безпосередньо з кредитором про кредитні канікули. Однак, якщо позичальники мають достатній запас ресурсів, щоб продовжувати діяльність та обслуговувати позики, варто їх надалі сплачувати.

Пунктом 6-2 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов’язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.

До категорії захищених осіб віднесено:

* військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;
* військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби;
* членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
* осіб – які перебувають у полоні;
* з якими втрачено зв'язок;
* зниклих безвісти.

Якщо такі особи не бажають під час дії воєнного стану та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування отримувати в будь-який спосіб нагадування про необхідність сплати чергового платежу за кредитом, їм (або їхнім близьким особам) слід:
*повідомити про це свого кредитодавця, нового кредитора, колекторську компанію;
* надати йому копії відповідних підтвердних документів про свою належність до захищеної категорії.
|}
== '''Порушення прав споживачів кредитних послуг''' ==
При наданні кредитів законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 стаття 9 Закону України "Про споживче кредитування")]

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закону], у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"], а також з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Законом України "Про електронну комерцію"]) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

'''Дана форма має містити:'''
# найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
# тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
# суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
# тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
# види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
# орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
# необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.
# порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
# попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
# порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
# порядок дострокового повернення кредиту;
# у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів. Так у '''договорі''', серед іншого, має бути зазначено: '''відповідальність обох сторін''', а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору. Обов’язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається '''на особу, яка надає фінансову послугу.'''
=='''Істотні умови [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|кредитного договору]]'''==
Істотні умови кредитного договору включають предмет (сума, мета кредиту), строк кредитування (початок, кінець, погашення), відсоткову ставку та порядок погашення (платність, умови видачі). Згідно із законодавством України та позицією НБУ, до істотних належать також усі умови, щодо яких за вимогою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода, як-от цільове використання та види забезпечення кредиту, особливо для споживчих кредитів, де важливою є інформація про реальну річну ставку та загальну вартість кредиту.

Загальні істотні умови:

* Предмет: Сума, мета кредиту, вид кредиту (кредит, кредитна лінія).
* Строк: Термін, на який надається кредит (строк погашення).
* Ціна: Відсоткова ставка (фіксована чи змінна), порядок її обчислення та сплати.
* Порядок надання та погашення: Умови видачі та повернення коштів, графік платежів.

'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Згідно з статтею 1055 ЦК України] '''
* [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|Кредитний договір]] укладається у ''письмовій формі.''
* Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, '''є нікчемним'''.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, не зважаючи на дані обставини, при видачі кредитів у вигляді кредитних карток, споживачам кредитних послуг працівники банку надавали для підпису та ознайомлення лише Заявки, які, згідно чинного законодавства України, не можуть вважатися договором.
Законодавство України не передбачає заміну кредитного договору заявою, а чітко встановлює його форму.

Згідно з Законом України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/661-17 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку]», яким було внесено зміни до Цивільного Кодексу України та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] про те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

'''Якщо у кредитному договорі банк встановив умову про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, то така умова є недійсною.'''

''Про наявність простроченої заборгованості клієнти банку дізнаються, переважно, отримавши листа з вимогою про погашення простроченої заборгованості''.

'''Слід мати на увазі: Отримавши лист-вимогу''' про погашення простроченої заборгованості, про яку Вам не відомо, потрібно звертатися у відділення банку, в якому ви отримували кредит з вимогою про роз’яснення причин виникнення простроченої заборгованості.

Також споживач кредитних послуг має право вимагати видачу розрахунку погашення заборгованості згідно кредитного договору.

Отримавши розрахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору особа зможе сама дізнатися з якого моменту виникла прострочена заборгованість та з якого моменту була підвищена відсоткова ставка та чи була вона взагалі підвищена.

Якщо виявилося, що відсоткова ставка була підвищена без Вашого відому, споживач кредитних послуг залишає за собою право вибору подальшого врегулювання даного спору.
== '''Види врегулювання спору''' ==
* [[Досудове врегулювання спорів у цивільному процесі|'''Досудове врегулювання''']] – це письмова вимога в банк про зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором.
* '''Судове врегулювання спору''' – позовна заява до місцевого суду про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період в якому вона була підвищена.
''Зверніть увагу, що при зверненні до суду, згідно ст.22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»,] а в даному випадку боржник, це є споживач кредитних послуг, '''судовий збір не сплачується.'''''
== Див. також: ==
* [[Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту]]
* [[Реструктуризація боргу за кредитним договором]]
* [[Стягнення боргу за онлайн кредитом]]
[[index.php?title=Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]
[[index.php?title=Категорія:Захист прав споживачів]]

Захист прав споживачів кредитних послуг

2026-01-12T09:42:45Z

Ilona.ponaida: /* Істотні умови кредитного договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3153-20#Text Закон України “Про захист прав споживачів”] (''новий закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування та по завершенні воєнного стану'')
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки та банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України "Про споживче кредитування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України] '''у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк''' '''після його припинення або скасування''' у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), '''позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.''' Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також забороняється у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит.

При цьому, [https://bank.gov.ua/ua/news/all/novi-pravila-roboti-bankiv-i-nebankivskih-finansovih-ustanov-scho-zaymayutsya-kredituvannyam-pid-chas-viyni Національний банк України на своєму офіційоному сайті] звертає увагу на те, що нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Кредитні канікули – це відтермінування сплати боргу, а не його прощення. Також кредитні канікули – це право кредитора, а не його зобов’язання. Саме тому рекомендуємо домовитися безпосередньо з кредитором про кредитні канікули. Однак, якщо позичальники мають достатній запас ресурсів, щоб продовжувати діяльність та обслуговувати позики, варто їх надалі сплачувати.

Пунктом 6-2 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов’язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.

До категорії захищених осіб віднесено:

* військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;
* військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби;
* членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
* осіб – які перебувають у полоні;
* з якими втрачено зв'язок;
* зниклих безвісти.

Якщо такі особи не бажають під час дії воєнного стану та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування отримувати в будь-який спосіб нагадування про необхідність сплати чергового платежу за кредитом, їм (або їхнім близьким особам) слід:
*повідомити про це свого кредитодавця, нового кредитора, колекторську компанію;
* надати йому копії відповідних підтвердних документів про свою належність до захищеної категорії.
|}
== Порушення прав споживачів кредитних послуг ==
При наданні кредитів законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 стаття 9 Закону України "Про споживче кредитування")]

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закону], у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"], а також з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Законом України "Про електронну комерцію"]) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

'''Дана форма має містити:'''
# найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
# тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
# суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
# тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
# види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
# орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
# необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.
# порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
# попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
# порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
# порядок дострокового повернення кредиту;
# у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів. Так у '''договорі''', серед іншого, має бути зазначено: '''відповідальність обох сторін''', а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору. Обов’язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається '''на особу, яка надає фінансову послугу.'''
=='''Істотні умови [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|кредитного договору]]'''==
Істотні умови кредитного договору включають предмет (сума, мета кредиту), строк кредитування (початок, кінець, погашення), відсоткову ставку та порядок погашення (платність, умови видачі). Згідно із законодавством України та позицією НБУ, до істотних належать також усі умови, щодо яких за вимогою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода, як-от цільове використання та види забезпечення кредиту, особливо для споживчих кредитів, де важливою є інформація про реальну річну ставку та загальну вартість кредиту.

Загальні істотні умови:

* Предмет: Сума, мета кредиту, вид кредиту (кредит, кредитна лінія).
* Строк: Термін, на який надається кредит (строк погашення).
* Ціна: Відсоткова ставка (фіксована чи змінна), порядок її обчислення та сплати.
* Порядок надання та погашення: Умови видачі та повернення коштів, графік платежів.

'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Згідно з статтею 1055 ЦК України] '''
* [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|Кредитний договір]] укладається у ''письмовій формі.''
* Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, '''є нікчемним'''.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, не зважаючи на дані обставини, при видачі кредитів у вигляді кредитних карток, споживачам кредитних послуг працівники банку надавали для підпису та ознайомлення лише Заявки, які, згідно чинного законодавства України, не можуть вважатися договором.
Законодавство України не передбачає заміну кредитного договору заявою, а чітко встановлює його форму.

Згідно з Законом України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/661-17 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку]», яким було внесено зміни до Цивільного Кодексу України та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] про те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

'''Якщо у кредитному договорі банк встановив умову про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, то така умова є недійсною.'''

''Про наявність простроченої заборгованості клієнти банку дізнаються, переважно, отримавши листа з вимогою про погашення простроченої заборгованості''.

'''Слід мати на увазі: Отримавши лист-вимогу''' про погашення простроченої заборгованості, про яку Вам не відомо, потрібно звертатися у відділення банку, в якому ви отримували кредит з вимогою про роз’яснення причин виникнення простроченої заборгованості.

Також споживач кредитних послуг має право вимагати видачу розрахунку погашення заборгованості згідно кредитного договору.

Отримавши розрахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору особа зможе сама дізнатися з якого моменту виникла прострочена заборгованість та з якого моменту була підвищена відсоткова ставка та чи була вона взагалі підвищена.

Якщо виявилося, що відсоткова ставка була підвищена без Вашого відому, споживач кредитних послуг залишає за собою право вибору подальшого врегулювання даного спору.
== Види врегулювання спору ==
* [[Досудове врегулювання спорів у цивільному процесі|'''Досудове врегулювання''']] – це письмова вимога в банк про зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором.
* '''Судове врегулювання спору''' – позовна заява до місцевого суду про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період в якому вона була підвищена.
''Зверніть увагу, що при зверненні до суду, згідно ст.22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»,] а в даному випадку боржник, це є споживач кредитних послуг, '''судовий збір не сплачується.'''''
== Див. також: ==
* [[Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту]]
* [[Реструктуризація боргу за кредитним договором]]
* [[Стягнення боргу за онлайн кредитом]]
[[index.php?title=Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]
[[index.php?title=Категорія:Захист прав споживачів]]

Захист прав споживачів кредитних послуг

2026-01-12T08:19:36Z

Ilona.ponaida: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3153-20#Text Закон України “Про захист прав споживачів”] (''новий закон набирає чинності через один рік з дня його опублікування та по завершенні воєнного стану'')
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки та банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України "Про споживче кредитування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України] '''у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк''' '''після його припинення або скасування''' у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), '''позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.''' Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також забороняється у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит.

При цьому, [https://bank.gov.ua/ua/news/all/novi-pravila-roboti-bankiv-i-nebankivskih-finansovih-ustanov-scho-zaymayutsya-kredituvannyam-pid-chas-viyni Національний банк України на своєму офіційоному сайті] звертає увагу на те, що нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Кредитні канікули – це відтермінування сплати боргу, а не його прощення. Також кредитні канікули – це право кредитора, а не його зобов’язання. Саме тому рекомендуємо домовитися безпосередньо з кредитором про кредитні канікули. Однак, якщо позичальники мають достатній запас ресурсів, щоб продовжувати діяльність та обслуговувати позики, варто їх надалі сплачувати.

Пунктом 6-2 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закону України «Про споживче кредитування»] врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов’язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.

До категорії захищених осіб віднесено:

* військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;
* військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби;
* членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
* осіб – які перебувають у полоні;
* з якими втрачено зв'язок;
* зниклих безвісти.

Якщо такі особи не бажають під час дії воєнного стану та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування отримувати в будь-який спосіб нагадування про необхідність сплати чергового платежу за кредитом, їм (або їхнім близьким особам) слід:
*повідомити про це свого кредитодавця, нового кредитора, колекторську компанію;
* надати йому копії відповідних підтвердних документів про свою належність до захищеної категорії.
|}
== Порушення прав споживачів кредитних послуг ==
При наданні кредитів законодавство України висуває низку обов'язкових вимог до банків, що надають кредити населенню.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 стаття 9 Закону України "Про споживче кредитування")]

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закону], у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"], а також з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19 Законом України "Про електронну комерцію"]) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

'''Дана форма має містити:'''
# найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
# тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
# суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
# тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
# види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
# орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
# необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов’язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.
# порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
# попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;
# порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
# порядок дострокового повернення кредиту;
# у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Банк при видачі кредиту, зобов'язаний надати позичальникові для підписання договір, що відповідає вимогам законодавства до кредитних договорів. Так у '''договорі''', серед іншого, має бути зазначено: '''відповідальність обох сторін''', а не тільки позичальника за невиконання або неналежне виконання умов договору, порядок, зміни й припинення дії договору. Обов’язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається '''на особу, яка надає фінансову послугу.'''
=='''Істотні умови [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|кредитного договору]]'''==
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Згідно з статтею 1055 ЦК України] '''
* [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|Кредитний договір]] укладається у ''письмовій формі.''
* Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, '''є нікчемним'''.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Однак, не зважаючи на дані обставини, при видачі кредитів у вигляді кредитних карток, споживачам кредитних послуг працівники банку надавали для підпису та ознайомлення лише Заявки, які, згідно чинного законодавства України, не можуть вважатися договором.
Законодавство України не передбачає заміну кредитного договору заявою, а чітко встановлює його форму.

Згідно з Законом України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/661-17 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку]», яким було внесено зміни до Цивільного Кодексу України та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] про те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

'''Якщо у кредитному договорі банк встановив умову про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, то така умова є недійсною.'''

''Про наявність простроченої заборгованості клієнти банку дізнаються, переважно, отримавши листа з вимогою про погашення простроченої заборгованості''.

'''Слід мати на увазі: Отримавши лист-вимогу''' про погашення простроченої заборгованості, про яку Вам не відомо, потрібно звертатися у відділення банку, в якому ви отримували кредит з вимогою про роз’яснення причин виникнення простроченої заборгованості.

Також споживач кредитних послуг має право вимагати видачу розрахунку погашення заборгованості згідно кредитного договору.

Отримавши розрахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору особа зможе сама дізнатися з якого моменту виникла прострочена заборгованість та з якого моменту була підвищена відсоткова ставка та чи була вона взагалі підвищена.

Якщо виявилося, що відсоткова ставка була підвищена без Вашого відому, споживач кредитних послуг залишає за собою право вибору подальшого врегулювання даного спору.
== Види врегулювання спору ==
* [[Досудове врегулювання спорів у цивільному процесі|'''Досудове врегулювання''']] – це письмова вимога в банк про зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором.
* '''Судове врегулювання спору''' – позовна заява до місцевого суду про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов’язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період в якому вона була підвищена.
''Зверніть увагу, що при зверненні до суду, згідно ст.22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»,] а в даному випадку боржник, це є споживач кредитних послуг, '''судовий збір не сплачується.'''''
== Див. також: ==
* [[Захист прав споживачів у випадку укладення споживчого кредиту]]
* [[Реструктуризація боргу за кредитним договором]]
* [[Стягнення боргу за онлайн кредитом]]
[[index.php?title=Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]
[[index.php?title=Категорія:Захист прав споживачів]]

Патронатна сім’я: поняття та порядок створення

2025-12-11T13:59:37Z

Ilona.ponaida: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!''
''Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зможуть виїхати закордон із супроводжуючими за '''спрощеною процедурою''' під час воєнного стану.''

''У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, але які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів, здійснюється у супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу/працівником закладу, який його''

''заміщує або органом опіки та піклування чи обласною військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності:''

''1. паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону;''

''2. наказу директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, або особи, яка його заміщує;''

''3. письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого Державною службою у справах дітей. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної''

''військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Державна служба у справах дітей, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного''

''перебування;''

''4. рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової (військово-цивільної) адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України такої сім’ї або дітей, які влаштовані в сім’ю патронатного вихователя, із зазначенням держави їх остаточного перебування;''

''5. запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.''

''При цьому супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня поставити дітей на консульський облік у консульській установі України в країні перебування.''

''Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Державну службу у справах дітей про взяття дітей на консульській облік. Для виїзду дітей за межі України можуть бути сформовані групи дітей із супроводжуючими особами з розрахунку один супроводжуючий не більш як на 15 дітей/один супроводжуючий не більш як на чотири дитини з інвалідністю.''

''(пункт 2-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57]).''

''Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua''
|}
== Загальні положення ==
'''Патронат над дитиною''' згідно із статтею 252 Сімейного кодексу України це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.

'''''Сім’я патронатного вихователя''''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

'''''Патронатна сім’я''''' – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.
==Хто може бути патронатним вихователем==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї (ч.3 ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''Патронатним вихователем може бути''' повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини у своєму домі; має повнолітнього члена своєї сім’ї (чоловіка або дружину, сина чи доньку, іншого члена сім’ї) чи іншу повнолітню особу, яка готова бути помічником патронатного вихователя та разом з кандидатом у патронатні вихователі пройти навчання й надавати допомогу в догляді за дитиною, влаштованою під патронат.

Послуга патронату над дитиною надається патронатним вихователем та його помічником.

'''Патронатним вихователем не можуть бути особи, які:'''

- обмежені у дієздатності;

- визнані недієздатними;

- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

- виховують власну дитину віком до трьох років, дитину з інвалідністю підгрупи А або дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність;

- перебувають на обліку сімей/осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах;

- стосовно яких було прийнято рішення органу опіки та піклування або суду про відібрання дитини;

- перебувають під слідством;

- перебувають на профілактичному обліку в органах Національної поліції як кривдники відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0270-19#n14 Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 25 лютого 2019 р. № 124];

- проживають (перебувають) на території активних бойових дій та тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0380-25#n16 переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації.

- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

- страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

- були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

- за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

- є особами без громадянства;

- перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

- інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
==Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї==
Служба у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради (далі - служба) щороку на підставі аналізу випадків та причин потрапляння дітей у складні життєві обставини відповідно до пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-п#Text Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 587 “Про організацію надання соціальних послуг”], визначає потребу територіальної громади у запровадженні послуги патронату над дитиною з визначенням кількості патронатних сімей та надає пропозиції структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільських, селищних рад, який забезпечує здійснення заходів з планування та забезпечення розвитку послуг соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі та первинний відбір забезпечує служба у співпраці з центром надання соціальних послуг/центром соціальних служб або іншим закладом, установою, що надає в територіальній громаді соціальні послуги незалежно від форми власності (далі - соціальний заклад), або фахівцем із соціальної роботи, якщо соціальний заклад в громаді відсутній, також центром зайнятості.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі на рівні територіальної громади проводиться шляхом інформаційних кампаній, співбесід і консультацій з особами, які виявили бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя, зокрема з числа безробітних.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text пункту 35 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя"] у період запровадження в Україні надзвичайного або воєнного стану регіональний центр може видати рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику в разі успішного проходження ними основного курсу навчання.

Рішення про надання послуги патронату над дитиною та укладення договору про умови запровадження патронату приймається протягом п’яти календарних днів за розпорядженням сільського, селищного, міського голови, виданим на підставі підготовленого службою подання з урахуванням рекомендації про можливість надання послуги патронату над дитиною, виданої кандидату в патронатні вихователі регіональним центром.

Розпорядження про влаштування до сім’ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування, та укладення договору про патронат видається сільським, селищним, міським головою за поданням служби протягом п’яти робочих днів з моменту передачі дитини з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини.

До сім’ї патронатного вихователя за необхідності та за згодою патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які не є рідними братами та сестрами або такими, що виховувались в одній сім’ї. При цьому враховуються наявні житлові умови та згода патронатного вихователя, а чисельність влаштованих дітей, які не є членами однієї сім’ї, не може перевищувати п’яти осіб.

Строк перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя визначає служба з урахуванням обставин надзвичайного або воєнного стану та готує відповідний проект розпорядження голови сільської, селищної, міської ради.

'''Служба передає патронатному вихователю такі документи на кожну влаштовану дитину:'''

- наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина.

У разі неможливості здійснити первинний огляд дитини за потреби термінового влаштування служба забезпечує проведення такого огляду протягом п’яти календарних днів.

У разі відсутності інших документів, передбачених пунктом 18 цього Порядку, та неможливості їх надання служба здійснює заходи для відновлення документів, зокрема шляхом застосування електронних засобів зв’язку.

Служба зобов’язана поінформувати патронатного вихователя про особливості здійснення догляду, виховання, забезпечення безпеки дитини в умовах надзвичайного або воєнного стану.
==Порядок створення патронатної сім’ї==

==== '''''Відбір кандидатів''''' ====
Пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893] (далі - Порядок), особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання:

1) заяву про намір стати патронатним вихователем;

2) заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;

3) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”];

4) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

5) копії таких документів:
*паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія);
*паспорта іноземця або посвідки на постійне проживання, що посвідчує особу без громадянства; або електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом Українидокументів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);
*свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Заяви з необхідними документами подаються в паперовій чи за технічної можливості в електронній формі.

Якщо органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією утворено центр надання адміністративних послуг, заява та необхідні документи подаються через такий центр.

Організацію заходів з первинного відбору кандидатів у патронатні вихователі забезпечує служба.

Соціальний заклад/фахівець із соціальної роботи із залученням психолога протягом п’яти робочих днів після надходження запиту проводить за місцем фактичного проживання кандидата у патронатні вихователі оцінку сімейної ситуації та житлово-побутових умов сім’ї кандидата у патронатні вихователі.

==== '''''Проходження навчання''''' ====
Після отримання висновку про оцінку сімейної ситуації та житлово-побутові умови сім’ї кандидата у патронатні вихователі та у разі успішного проходження кандидатом у патронатні вихователі і добровільним помічником первинного відбору служба протягом п’яти робочих днів:
*готує направлення на навчання за програмою підготовки патронатних вихователів згідно з додатком 2 для кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*надсилає зазначене направлення офіційним листом відповідному обласному, Київському міському центру соціальних служб (далі - регіональний центр) для організації навчання;
*інформує про зазначене кандидата в патронатні вихователі та добровільного (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку]).
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та добровільних помічників за програмою підготовки патронатних вихователів, затвердженою Мінсоцполітики, протягом двох місяців з моменту отримання направлення забезпечує відповідний регіональний центр шляхом залучення до проведення навчання тренерів, які мають сертифікат за даною програмою, з числа працівників регіонального центру, представників громадських, благодійних організацій, закладів вищої освіти тощо.

За результатами навчання регіональний центр протягом місяця після його завершення видає рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику, які успішно завершили повний курс навчання, або вмотивовану відмову у наданні такої рекомендації.

==== '''''Укладення договору про надання послуг з патронату над дитиною''''' ====
За результатами первинного відбору та на підставі отриманої рекомендації служба готує рішення органу опіки та піклування та проект договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя, примірна форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”].

== Влаштування дитини в сім'ю і укладення договору про патронат над цією дитиною ==
Передача дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється за наказом служби та акта про факт передачі дитини за формою згідно з додатком 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”.]

Прийняття наказу служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється на підставі одного з таких документів:
*акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
*рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;]
*акта про виявлення розлученої із сім’єю дитини, яка не є громадянином України, за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832;
*заяви/звернення про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від батька або матері або обох батьків чи особи, яка є законним представником дитини, чи самої дитини, в якій зазначені складні життєві обставини, що підтверджують необхідність влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
До заяви додається копія паспорта або інший документ, що посвідчує особу та її статус по відношенню до дитини. У разі подання заяви про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя іноземною особою також надається документ, що посвідчує особу та законність перебування її та дитини на території України.

На кожну влаштовану дитину служба передає патронатному вихователю:
#наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина;
#копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності) або за технічної можливості електронну копію відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності), або інший документ, що посвідчує особу;
#медичну картку дитини, карту щеплень дитини (у разі наявності);
#копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
#копії документів, що підтверджують освітній рівень дитини, копію індивідуальної програми розвитку дитини (у разі наявності);
#договір про патронат.
Патронатному вихователю також можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, зберігання контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування до сім’ї патронатного вихователя.

Орган опіки та піклування протягом семи робочих днів з моменту передачі дитини приймає рішення/розпорядження про її влаштування до сім’ї патронатного вихователя з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини, та укладає договір про патронат над дитиною (далі - договір про патронат), типова форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”.]

Відповідно до пункту 36, 37, 38 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у разі виникнення загрози життю чи здоров’ю дитини під час дії надзвичайного або воєнного стану:

сім’я патронатного вихователя може переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом, на безпечну територію. При цьому патронатний вихователь зобов’язаний негайно повідомити, зокрема, засобами електронного зв’язку батькам/законним представникам дитини, службі виконавчого органу, який передав дитину під патронат, або службі у справах дітей обласної військової адміністрації про обставини, намір та маршрут переміщення на безпечну територію;

рішення про необхідність переміщення дитини на безпечну територію може прийняти сільський, селищний, міський голова та запропонувати сім’ї патронатного вихователя переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом.

Якщо сім’я патронатного вихователя не може або не хоче переміщуватися, за поданням служби сільський, селищний, міський голова приймає рішення про припинення договору про патронат та подальше влаштування дитини і переміщення її на безпечну територію.

У разі прийняття рішення про переміщення сім’ї патронатного вихователя разом із дитиною, яка перебуває під патронатом, сільський, селищний, міський голова повинен визначити/погодити місце тимчасового переміщення, сприяти сім’ї у переміщенні та зобов’язаний надати допомогу у випадку евакуації.

У разі неможливості прийняття рішення про повернення дитини до батьків/законних представників чи місця постійного влаштування з урахуванням її найкращих інтересів у строки, зазначені у пункті 27 цього Порядку, за поданням служби та за згодою патронатного вихователя сільський, селищний, міський голова може видати розпорядження про продовження строку дії договору про патронат над дитиною з урахуванням фактичних обставин, у тому числі і на період надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.

Якщо орган опіки та піклування не має можливості з об’єктивних причин виконувати свої функції, сільський, селищний, міський голова за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя з дитиною за поданням служби видає розпорядження про тимчасову організацію роботи сім’ї патронатного вихователя до видання іншого відповідного розпорядження з урахуванням обставин, у тому числі і до припинення надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення. Про прийняте рішення протягом трьох робочих днів повідомляється Державній службі у справах дітей.

'''У разі вимушеного переміщення сім’ї патронатного вихователя разом з дитиною, влаштованою під патронат:'''

1) патронатний вихователь після прибуття на місце тимчасового проживання повідомляє службі виконавчого органу за місцем переміщення та службі, яка передала дитину під патронат, нову адресу свого проживання та контактні дані;

2) служба, яка передала дитину під патронат, з використанням засобів електронного зв’язку надсилає копію договору про патронат над дитиною службі за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя;

3) у разі можливості вносить інформацію про тимчасове місце перебування дитини до єдиної інформаційно-аналітичної системи “Діти” або інформує про це Державну службу у справах дітей;

4) служба за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя:

сприяє створенню відповідних умов для функціонування сім’ї патронатного вихователя та задоволенню потреб влаштованої дитини;

протягом п’яти робочих днів бере на облік дитину, яка перебуває у сім’ї патронатного вихователя, повідомляє органу соціального захисту населення про розміщення на його території сім’ї патронатного вихователя та надсилає засобами електронного зв’язку відповідне повідомлення службі, яка передала дитину під патронат;

у разі потреби та за згодою патронатного вихователя може здійснювати влаштування дітей під патронат і в тому випадку, коли в сім’ї патронатного вихователя вже перебувають раніше влаштовані діти.
==='''''Припинення договору про патронат'''''===
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України] договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Дія договору про патронат припиняється:
*на підставі рішення органу опіки та піклування про повернення дитини в сім’ю у разі подолання дитиною, її батьками, іншими законними представниками складних життєвих обставин або завершенням визначеного у договорі про патронат строку перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя, де третьою стороною договору про патронат є батьки/законні представники дитини чи один із них;
*у разі її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до малого групового будинку;
*у разі досягнення дитиною повноліття або у зв’язку із набуттям повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законодавством;
*у разі виникнення у сім’ї патронатного вихователя умов чи наявності фактів, несприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пункті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Порядку];
*у разі смерті дитини, патронатного вихователя чи добровільного помічника.
Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає орган опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою пакета документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок міждисциплінарної команди про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із таких документів:
*заява батьків/законних представників дитини про повернення в сім’ю у зв’язку з подоланням обставин, що спричинили влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
*заява дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити);
*заява патронатного вихователя про неможливість надання послуги патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання;
*подання служби про невиконання або неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат;
*подання служби про виведення дитини/особи з патронату у зв’язку з досягненням повноліття та визначенням місця її подальшого проживання, навчання чи працевлаштування.
Під час вибуття з сім’ї патронатного вихователя у разі досягнення повноліття особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, органом опіки та піклування обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу, підбору наставника з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя.

Патронатний вихователь протягом семи календарних днів після вибуття дитини з його сім’ї надає батькам/законним представникам, до яких повернулася дитина, консультативну підтримку щодо особливостей її догляду та виховання з метою усунення ризиків повторного виникнення складних життєвих обставин.

Відповідно до пункту 39, 40 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] дія договору про патронат припиняється на підставі розпорядження сільського, селищного, міського голови за поданням служби у разі:

відсутності можливості надавати послугу патронату над дитиною в умовах надзвичайного або воєнного стану;

виникнення у сім’ї патронатного вихователя обставин чи наявності фактів, не сприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пунктах 5, 30 та абзаці четвертому пункту 35 цього Порядку.

Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає сільський, селищний, міський голова на підставі поданих службою документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок служби про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із документів, передбачених пунктом 31 цього Порядку.
==Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя==
Відповідно до ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Права дитини також застверджені у ст. 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16, 17, 18, 19 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"].
==Обов’язки патронатного вихователя==
Патронатний вихователь та особи, які проживають разом з ним, не рідше ніж один раз на рік проходять обов’язкове медичне обстеження, що підтверджується висновками про стан здоров’я. вихователь зобов’язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;

4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;

5) сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

Пуктом 11, 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною" обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148.

Загальні права та обов’язки патронатного вихователя визначаються договором про умови запровадження патронату.

Особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, визначаються договором про патронат.

Регіональний центр у разі потреби, але не рідше ніж один раз на рік, забезпечує проходження патронатним вихователем та добровільним помічником супервізії, за результатами - надає їм рекомендації та пропонує патронатному вихователю участь у заходах з підвищення професійної компетентності за темами, які підвищать його здатність надавати якісні послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя.
==Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата соціальної допомоги та грошового забезпечення патронатного вихователя та помічника патронатного вихователя, оплата за надання послуги патронату над дитиною здійснюються органами Пенсійного фонду України з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закону України “Про адміністративну процедуру”.]

Районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад протягом п’яти робочих днів після укладення договору про умови запровадження патронату нараховують з відповідного місцевого бюджету поворотну фінансову допомогу (далі - резервні кошти), що виплачується патронатному вихователю для своєчасного забезпечення догляду, виховання та реабілітації дитини (далі - потреб дитини), влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, до моменту отримання державної соціальної допомоги.

При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 Порядок виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплати послуги патронату над дитиною, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 20 серпня 2021 року № 893.]

{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки [https://nssu.gov.ua/ Національної соціальної сервісної служби України] ''''' ''''''''''</center>
|}

==Див. також==
*[[Патронат над дітьми]]
*[[Оплата послуг патронатного вихователя]]
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Патронатна сім’я: поняття та порядок створення

2025-12-11T13:40:51Z

Ilona.ponaida: /* Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!''
''Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зможуть виїхати закордон із супроводжуючими за '''спрощеною процедурою''' під час воєнного стану.''

''У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, але які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів, здійснюється у супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу/працівником закладу, який його''

''заміщує або органом опіки та піклування чи обласною військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності:''

''1. паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону;''

''2. наказу директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, або особи, яка його заміщує;''

''3. письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого Державною службою у справах дітей. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної''

''військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Державна служба у справах дітей, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного''

''перебування;''

''4. рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової (військово-цивільної) адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України такої сім’ї або дітей, які влаштовані в сім’ю патронатного вихователя, із зазначенням держави їх остаточного перебування;''

''5. запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.''

''При цьому супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня поставити дітей на консульський облік у консульській установі України в країні перебування.''

''Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Державну службу у справах дітей про взяття дітей на консульській облік. Для виїзду дітей за межі України можуть бути сформовані групи дітей із супроводжуючими особами з розрахунку один супроводжуючий не більш як на 15 дітей/один супроводжуючий не більш як на чотири дитини з інвалідністю.''

''(пункт 2-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57]).''

''Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua''
|}
== Загальні положення ==
'''''Патронат над дитиною''''' - це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''''Сім’я патронатного вихователя''''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

'''''Патронатна сім’я''''' – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.
==Хто може бути патронатним вихователем==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї (ч.3 ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''Патронатним вихователем може бути''' повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини у своєму домі; має повнолітнього члена своєї сім’ї (чоловіка або дружину, сина чи доньку, іншого члена сім’ї) чи іншу повнолітню особу, яка готова бути помічником патронатного вихователя та разом з кандидатом у патронатні вихователі пройти навчання й надавати допомогу в догляді за дитиною, влаштованою під патронат.

Послуга патронату над дитиною надається патронатним вихователем та його помічником.

'''Патронатним вихователем не можуть бути особи''' ''(стаття 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 СК України])''''':'''

- обмежені у дієздатності;

- визнані недієздатними;

- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

- страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

- були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

- за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

- є особами без громадянства;

- перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

- інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
==Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї==
Служба у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради (далі - служба) щороку на підставі аналізу випадків та причин потрапляння дітей у складні життєві обставини відповідно до пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-п#Text Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 587 “Про організацію надання соціальних послуг”], визначає потребу територіальної громади у запровадженні послуги патронату над дитиною з визначенням кількості патронатних сімей та надає пропозиції структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільських, селищних рад, який забезпечує здійснення заходів з планування та забезпечення розвитку послуг соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі та первинний відбір забезпечує служба у співпраці з центром надання соціальних послуг/центром соціальних служб або іншим закладом, установою, що надає в територіальній громаді соціальні послуги незалежно від форми власності (далі - соціальний заклад), або фахівцем із соціальної роботи, якщо соціальний заклад в громаді відсутній, також центром зайнятості.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі на рівні територіальної громади проводиться шляхом інформаційних кампаній, співбесід і консультацій з особами, які виявили бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя, зокрема з числа безробітних.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text пункту 35 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя"] у період запровадження в Україні надзвичайного або воєнного стану регіональний центр може видати рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику в разі успішного проходження ними основного курсу навчання.

Рішення про надання послуги патронату над дитиною та укладення договору про умови запровадження патронату приймається протягом п’яти календарних днів за розпорядженням сільського, селищного, міського голови, виданим на підставі підготовленого службою подання з урахуванням рекомендації про можливість надання послуги патронату над дитиною, виданої кандидату в патронатні вихователі регіональним центром.

Розпорядження про влаштування до сім’ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування, та укладення договору про патронат видається сільським, селищним, міським головою за поданням служби протягом п’яти робочих днів з моменту передачі дитини з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини.

До сім’ї патронатного вихователя за необхідності та за згодою патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які не є рідними братами та сестрами або такими, що виховувались в одній сім’ї. При цьому враховуються наявні житлові умови та згода патронатного вихователя, а чисельність влаштованих дітей, які не є членами однієї сім’ї, не може перевищувати п’яти осіб.

Строк перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя визначає служба з урахуванням обставин надзвичайного або воєнного стану та готує відповідний проект розпорядження голови сільської, селищної, міської ради.

'''Служба передає патронатному вихователю такі документи на кожну влаштовану дитину:'''

- наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина.

У разі неможливості здійснити первинний огляд дитини за потреби термінового влаштування служба забезпечує проведення такого огляду протягом п’яти календарних днів.

У разі відсутності інших документів, передбачених пунктом 18 цього Порядку, та неможливості їх надання служба здійснює заходи для відновлення документів, зокрема шляхом застосування електронних засобів зв’язку.

Служба зобов’язана поінформувати патронатного вихователя про особливості здійснення догляду, виховання, забезпечення безпеки дитини в умовах надзвичайного або воєнного стану.
==Порядок створення патронатної сім’ї==

==== '''''Відбір кандидатів''''' ====
Пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893] (далі - Порядок), особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання:

1) заяву про намір стати патронатним вихователем;

2) заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;

3) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”];

4) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

5) копії таких документів:
*паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія);
*паспорта іноземця або посвідки на постійне проживання, що посвідчує особу без громадянства; або електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом Українидокументів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);
*свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Заяви з необхідними документами подаються в паперовій чи за технічної можливості в електронній формі.

Якщо органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією утворено центр надання адміністративних послуг, заява та необхідні документи подаються через такий центр.

Організацію заходів з первинного відбору кандидатів у патронатні вихователі забезпечує служба.

Соціальний заклад/фахівець із соціальної роботи із залученням психолога протягом п’яти робочих днів після надходження запиту проводить за місцем фактичного проживання кандидата у патронатні вихователі оцінку сімейної ситуації та житлово-побутових умов сім’ї кандидата у патронатні вихователі.

==== '''''Проходження навчання''''' ====
Після отримання висновку про оцінку сімейної ситуації та житлово-побутові умови сім’ї кандидата у патронатні вихователі та у разі успішного проходження кандидатом у патронатні вихователі і добровільним помічником первинного відбору служба протягом п’яти робочих днів:
*готує направлення на навчання за програмою підготовки патронатних вихователів згідно з додатком 2 для кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*надсилає зазначене направлення офіційним листом відповідному обласному, Київському міському центру соціальних служб (далі - регіональний центр) для організації навчання;
*інформує про зазначене кандидата в патронатні вихователі та добровільного (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку]).
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та добровільних помічників за програмою підготовки патронатних вихователів, затвердженою Мінсоцполітики, протягом двох місяців з моменту отримання направлення забезпечує відповідний регіональний центр шляхом залучення до проведення навчання тренерів, які мають сертифікат за даною програмою, з числа працівників регіонального центру, представників громадських, благодійних організацій, закладів вищої освіти тощо.

За результатами навчання регіональний центр протягом місяця після його завершення видає рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику, які успішно завершили повний курс навчання, або вмотивовану відмову у наданні такої рекомендації.

==== '''''Укладення договору про надання послуг з патронату над дитиною''''' ====
За результатами первинного відбору та на підставі отриманої рекомендації служба готує рішення органу опіки та піклування та проект договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя, примірна форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”].

== Влаштування дитини в сім'ю і укладення договору про патронат над цією дитиною ==
Передача дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється за наказом служби та акта про факт передачі дитини за формою згідно з додатком 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”.]

Прийняття наказу служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється на підставі одного з таких документів:
*акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
*рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;]
*акта про виявлення розлученої із сім’єю дитини, яка не є громадянином України, за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832;
*заяви/звернення про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від батька або матері або обох батьків чи особи, яка є законним представником дитини, чи самої дитини, в якій зазначені складні життєві обставини, що підтверджують необхідність влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
До заяви додається копія паспорта або інший документ, що посвідчує особу та її статус по відношенню до дитини. У разі подання заяви про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя іноземною особою також надається документ, що посвідчує особу та законність перебування її та дитини на території України.

На кожну влаштовану дитину служба передає патронатному вихователю:
#наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина;
#копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності) або за технічної можливості електронну копію відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності), або інший документ, що посвідчує особу;
#медичну картку дитини, карту щеплень дитини (у разі наявності);
#копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
#копії документів, що підтверджують освітній рівень дитини, копію індивідуальної програми розвитку дитини (у разі наявності);
#договір про патронат.
Патронатному вихователю також можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, зберігання контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування до сім’ї патронатного вихователя.

Орган опіки та піклування протягом семи робочих днів з моменту передачі дитини приймає рішення/розпорядження про її влаштування до сім’ї патронатного вихователя з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини, та укладає договір про патронат над дитиною (далі - договір про патронат), типова форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”.]

Відповідно до пункту 36, 37, 38 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у разі виникнення загрози життю чи здоров’ю дитини під час дії надзвичайного або воєнного стану:

сім’я патронатного вихователя може переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом, на безпечну територію. При цьому патронатний вихователь зобов’язаний негайно повідомити, зокрема, засобами електронного зв’язку батькам/законним представникам дитини, службі виконавчого органу, який передав дитину під патронат, або службі у справах дітей обласної військової адміністрації про обставини, намір та маршрут переміщення на безпечну територію;

рішення про необхідність переміщення дитини на безпечну територію може прийняти сільський, селищний, міський голова та запропонувати сім’ї патронатного вихователя переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом.

Якщо сім’я патронатного вихователя не може або не хоче переміщуватися, за поданням служби сільський, селищний, міський голова приймає рішення про припинення договору про патронат та подальше влаштування дитини і переміщення її на безпечну територію.

У разі прийняття рішення про переміщення сім’ї патронатного вихователя разом із дитиною, яка перебуває під патронатом, сільський, селищний, міський голова повинен визначити/погодити місце тимчасового переміщення, сприяти сім’ї у переміщенні та зобов’язаний надати допомогу у випадку евакуації.

У разі неможливості прийняття рішення про повернення дитини до батьків/законних представників чи місця постійного влаштування з урахуванням її найкращих інтересів у строки, зазначені у пункті 27 цього Порядку, за поданням служби та за згодою патронатного вихователя сільський, селищний, міський голова може видати розпорядження про продовження строку дії договору про патронат над дитиною з урахуванням фактичних обставин, у тому числі і на період надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.

Якщо орган опіки та піклування не має можливості з об’єктивних причин виконувати свої функції, сільський, селищний, міський голова за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя з дитиною за поданням служби видає розпорядження про тимчасову організацію роботи сім’ї патронатного вихователя до видання іншого відповідного розпорядження з урахуванням обставин, у тому числі і до припинення надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення. Про прийняте рішення протягом трьох робочих днів повідомляється Державній службі у справах дітей.

'''У разі вимушеного переміщення сім’ї патронатного вихователя разом з дитиною, влаштованою під патронат:'''

1) патронатний вихователь після прибуття на місце тимчасового проживання повідомляє службі виконавчого органу за місцем переміщення та службі, яка передала дитину під патронат, нову адресу свого проживання та контактні дані;

2) служба, яка передала дитину під патронат, з використанням засобів електронного зв’язку надсилає копію договору про патронат над дитиною службі за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя;

3) у разі можливості вносить інформацію про тимчасове місце перебування дитини до єдиної інформаційно-аналітичної системи “Діти” або інформує про це Державну службу у справах дітей;

4) служба за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя:

сприяє створенню відповідних умов для функціонування сім’ї патронатного вихователя та задоволенню потреб влаштованої дитини;

протягом п’яти робочих днів бере на облік дитину, яка перебуває у сім’ї патронатного вихователя, повідомляє органу соціального захисту населення про розміщення на його території сім’ї патронатного вихователя та надсилає засобами електронного зв’язку відповідне повідомлення службі, яка передала дитину під патронат;

у разі потреби та за згодою патронатного вихователя може здійснювати влаштування дітей під патронат і в тому випадку, коли в сім’ї патронатного вихователя вже перебувають раніше влаштовані діти.
==='''''Припинення договору про патронат'''''===
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України] договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Дія договору про патронат припиняється:
*на підставі рішення органу опіки та піклування про повернення дитини в сім’ю у разі подолання дитиною, її батьками, іншими законними представниками складних життєвих обставин або завершенням визначеного у договорі про патронат строку перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя, де третьою стороною договору про патронат є батьки/законні представники дитини чи один із них;
*у разі її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до малого групового будинку;
*у разі досягнення дитиною повноліття або у зв’язку із набуттям повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законодавством;
*у разі виникнення у сім’ї патронатного вихователя умов чи наявності фактів, несприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пункті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Порядку];
*у разі смерті дитини, патронатного вихователя чи добровільного помічника.
Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає орган опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою пакета документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок міждисциплінарної команди про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із таких документів:
*заява батьків/законних представників дитини про повернення в сім’ю у зв’язку з подоланням обставин, що спричинили влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
*заява дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити);
*заява патронатного вихователя про неможливість надання послуги патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання;
*подання служби про невиконання або неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат;
*подання служби про виведення дитини/особи з патронату у зв’язку з досягненням повноліття та визначенням місця її подальшого проживання, навчання чи працевлаштування.
Під час вибуття з сім’ї патронатного вихователя у разі досягнення повноліття особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, органом опіки та піклування обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу, підбору наставника з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя.

Патронатний вихователь протягом семи календарних днів після вибуття дитини з його сім’ї надає батькам/законним представникам, до яких повернулася дитина, консультативну підтримку щодо особливостей її догляду та виховання з метою усунення ризиків повторного виникнення складних життєвих обставин.

Відповідно до пункту 39, 40 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] дія договору про патронат припиняється на підставі розпорядження сільського, селищного, міського голови за поданням служби у разі:

відсутності можливості надавати послугу патронату над дитиною в умовах надзвичайного або воєнного стану;

виникнення у сім’ї патронатного вихователя обставин чи наявності фактів, не сприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пунктах 5, 30 та абзаці четвертому пункту 35 цього Порядку.

Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає сільський, селищний, міський голова на підставі поданих службою документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок служби про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із документів, передбачених пунктом 31 цього Порядку.
==Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя==
Відповідно до ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Права дитини також застверджені у ст. 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16, 17, 18, 19 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"].
==Обов’язки патронатного вихователя==
Патронатний вихователь та особи, які проживають разом з ним, не рідше ніж один раз на рік проходять обов’язкове медичне обстеження, що підтверджується висновками про стан здоров’я. вихователь зобов’язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;

4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;

5) сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

Пуктом 11, 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною" обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148.

Загальні права та обов’язки патронатного вихователя визначаються договором про умови запровадження патронату.

Особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, визначаються договором про патронат.

Регіональний центр у разі потреби, але не рідше ніж один раз на рік, забезпечує проходження патронатним вихователем та добровільним помічником супервізії, за результатами - надає їм рекомендації та пропонує патронатному вихователю участь у заходах з підвищення професійної компетентності за темами, які підвищать його здатність надавати якісні послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя.
==Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад протягом п’яти робочих днів після укладення договору про умови запровадження патронату нараховують з відповідного місцевого бюджету поворотну фінансову допомогу (далі - резервні кошти), що виплачується патронатному вихователю для своєчасного забезпечення догляду, виховання та реабілітації дитини (далі - потреб дитини), влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, до моменту отримання державної соціальної допомоги.

При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 Порядок виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплати послуги патронату над дитиною, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 20 серпня 2021 року № 893.]

{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки [https://nssu.gov.ua/ Національної соціальної сервісної служби України] ''''' ''''''''''</center>
|}

==Див. також==
*[[Патронат над дітьми]]
*[[Оплата послуг патронатного вихователя]]
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Патронатна сім’я: поняття та порядок створення

2025-11-26T10:22:41Z

Ilona.ponaida: /* Хто може бути патронатним вихователем */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!''
''Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зможуть виїхати закордон із супроводжуючими за '''спрощеною процедурою''' під час воєнного стану.''

''У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, але які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів, здійснюється у супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу/працівником закладу, який його''

''заміщує або органом опіки та піклування чи обласною військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності:''

''1. паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону;''

''2. наказу директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, або особи, яка його заміщує;''

''3. письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого Державною службою у справах дітей. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної''

''військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Державна служба у справах дітей, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного''

''перебування;''

''4. рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової (військово-цивільної) адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України такої сім’ї або дітей, які влаштовані в сім’ю патронатного вихователя, із зазначенням держави їх остаточного перебування;''

''5. запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.''

''При цьому супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня поставити дітей на консульський облік у консульській установі України в країні перебування.''

''Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Державну службу у справах дітей про взяття дітей на консульській облік. Для виїзду дітей за межі України можуть бути сформовані групи дітей із супроводжуючими особами з розрахунку один супроводжуючий не більш як на 15 дітей/один супроводжуючий не більш як на чотири дитини з інвалідністю.''

''(пункт 2-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57]).''

''Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua''
|}
== Загальні положення ==
'''''Патронат над дитиною''''' - це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''''Сім’я патронатного вихователя''''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

'''''Патронатна сім’я''''' – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.
==Хто може бути патронатним вихователем==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї (ч.3 ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''Патронатним вихователем може бути''' повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини у своєму домі; має повнолітнього члена своєї сім’ї (чоловіка або дружину, сина чи доньку, іншого члена сім’ї) чи іншу повнолітню особу, яка готова бути помічником патронатного вихователя та разом з кандидатом у патронатні вихователі пройти навчання й надавати допомогу в догляді за дитиною, влаштованою під патронат.

Послуга патронату над дитиною надається патронатним вихователем та його помічником.

'''Патронатним вихователем не можуть бути особи''' ''(стаття 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 СК України])''''':'''

- обмежені у дієздатності;

- визнані недієздатними;

- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

- страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

- були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

- за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

- є особами без громадянства;

- перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

- інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
==Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї==
Служба у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради (далі - служба) щороку на підставі аналізу випадків та причин потрапляння дітей у складні життєві обставини відповідно до пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-п#Text Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 587 “Про організацію надання соціальних послуг”], визначає потребу територіальної громади у запровадженні послуги патронату над дитиною з визначенням кількості патронатних сімей та надає пропозиції структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільських, селищних рад, який забезпечує здійснення заходів з планування та забезпечення розвитку послуг соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі та первинний відбір забезпечує служба у співпраці з центром надання соціальних послуг/центром соціальних служб або іншим закладом, установою, що надає в територіальній громаді соціальні послуги незалежно від форми власності (далі - соціальний заклад), або фахівцем із соціальної роботи, якщо соціальний заклад в громаді відсутній, також центром зайнятості.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі на рівні територіальної громади проводиться шляхом інформаційних кампаній, співбесід і консультацій з особами, які виявили бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя, зокрема з числа безробітних.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text пункту 35 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя"] у період запровадження в Україні надзвичайного або воєнного стану регіональний центр може видати рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику в разі успішного проходження ними основного курсу навчання.

Рішення про надання послуги патронату над дитиною та укладення договору про умови запровадження патронату приймається протягом п’яти календарних днів за розпорядженням сільського, селищного, міського голови, виданим на підставі підготовленого службою подання з урахуванням рекомендації про можливість надання послуги патронату над дитиною, виданої кандидату в патронатні вихователі регіональним центром.

Розпорядження про влаштування до сім’ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування, та укладення договору про патронат видається сільським, селищним, міським головою за поданням служби протягом п’яти робочих днів з моменту передачі дитини з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини.

До сім’ї патронатного вихователя за необхідності та за згодою патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які не є рідними братами та сестрами або такими, що виховувались в одній сім’ї. При цьому враховуються наявні житлові умови та згода патронатного вихователя, а чисельність влаштованих дітей, які не є членами однієї сім’ї, не може перевищувати п’яти осіб.

Строк перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя визначає служба з урахуванням обставин надзвичайного або воєнного стану та готує відповідний проект розпорядження голови сільської, селищної, міської ради.

Служба передає патронатному вихователю такі документи на кожну влаштовану дитину:

- наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина.

У разі неможливості здійснити первинний огляд дитини за потреби термінового влаштування служба забезпечує проведення такого огляду протягом п’яти календарних днів.

У разі відсутності інших документів, передбачених пунктом 18 цього Порядку, та неможливості їх надання служба здійснює заходи для відновлення документів, зокрема шляхом застосування електронних засобів зв’язку.

Служба зобов’язана поінформувати патронатного вихователя про особливості здійснення догляду, виховання, забезпечення безпеки дитини в умовах надзвичайного або воєнного стану.
==Порядок створення патронатної сім’ї==

==== '''''Відбір кандидатів''''' ====
Пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893] (далі - Порядок), особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання:

1) заяву про намір стати патронатним вихователем;

2) заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;

3) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”];

4) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

5) копії таких документів:
*паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія);
*паспорта іноземця або посвідки на постійне проживання, що посвідчує особу без громадянства; або електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом Українидокументів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);
*свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Заяви з необхідними документами подаються в паперовій чи за технічної можливості в електронній формі.

Якщо органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією утворено центр надання адміністративних послуг, заява та необхідні документи подаються через такий центр.

Організацію заходів з первинного відбору кандидатів у патронатні вихователі забезпечує служба.

Соціальний заклад/фахівець із соціальної роботи із залученням психолога протягом п’яти робочих днів після надходження запиту проводить за місцем фактичного проживання кандидата у патронатні вихователі оцінку сімейної ситуації та житлово-побутових умов сім’ї кандидата у патронатні вихователі.

==== '''''Проходження навчання''''' ====
Після отримання висновку про оцінку сімейної ситуації та житлово-побутові умови сім’ї кандидата у патронатні вихователі та у разі успішного проходження кандидатом у патронатні вихователі і добровільним помічником первинного відбору служба протягом п’яти робочих днів:
*готує направлення на навчання за програмою підготовки патронатних вихователів згідно з додатком 2 для кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*надсилає зазначене направлення офіційним листом відповідному обласному, Київському міському центру соціальних служб (далі - регіональний центр) для організації навчання;
*інформує про зазначене кандидата в патронатні вихователі та добровільного (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку]).
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та добровільних помічників за програмою підготовки патронатних вихователів, затвердженою Мінсоцполітики, протягом двох місяців з моменту отримання направлення забезпечує відповідний регіональний центр шляхом залучення до проведення навчання тренерів, які мають сертифікат за даною програмою, з числа працівників регіонального центру, представників громадських, благодійних організацій, закладів вищої освіти тощо.

За результатами навчання регіональний центр протягом місяця після його завершення видає рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику, які успішно завершили повний курс навчання, або вмотивовану відмову у наданні такої рекомендації.

==== '''''Укладення договору про надання послуг з патронату над дитиною''''' ====
За результатами первинного відбору та на підставі отриманої рекомендації служба готує рішення органу опіки та піклування та проект договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя, примірна форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”].

== Влаштування дитини в сім'ю і укладення договору про патронат над цією дитиною ==
Передача дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється за наказом служби та акта про факт передачі дитини за формою згідно з додатком 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”.]

Прийняття наказу служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється на підставі одного з таких документів:
*акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
*рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;]
*акта про виявлення розлученої із сім’єю дитини, яка не є громадянином України, за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832;
*заяви/звернення про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від батька або матері або обох батьків чи особи, яка є законним представником дитини, чи самої дитини, в якій зазначені складні життєві обставини, що підтверджують необхідність влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
До заяви додається копія паспорта або інший документ, що посвідчує особу та її статус по відношенню до дитини. У разі подання заяви про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя іноземною особою також надається документ, що посвідчує особу та законність перебування її та дитини на території України.

На кожну влаштовану дитину служба передає патронатному вихователю:
#наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина;
#копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності) або за технічної можливості електронну копію відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності), або інший документ, що посвідчує особу;
#медичну картку дитини, карту щеплень дитини (у разі наявності);
#копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
#копії документів, що підтверджують освітній рівень дитини, копію індивідуальної програми розвитку дитини (у разі наявності);
#договір про патронат.
Патронатному вихователю також можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, зберігання контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування до сім’ї патронатного вихователя.

Орган опіки та піклування протягом семи робочих днів з моменту передачі дитини приймає рішення/розпорядження про її влаштування до сім’ї патронатного вихователя з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини, та укладає договір про патронат над дитиною (далі - договір про патронат), типова форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”.]

Відповідно до пункту 36, 37, 38 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у разі виникнення загрози життю чи здоров’ю дитини під час дії надзвичайного або воєнного стану:

сім’я патронатного вихователя може переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом, на безпечну територію. При цьому патронатний вихователь зобов’язаний негайно повідомити, зокрема, засобами електронного зв’язку батькам/законним представникам дитини, службі виконавчого органу, який передав дитину під патронат, або службі у справах дітей обласної військової адміністрації про обставини, намір та маршрут переміщення на безпечну територію;

рішення про необхідність переміщення дитини на безпечну територію може прийняти сільський, селищний, міський голова та запропонувати сім’ї патронатного вихователя переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом.

Якщо сім’я патронатного вихователя не може або не хоче переміщуватися, за поданням служби сільський, селищний, міський голова приймає рішення про припинення договору про патронат та подальше влаштування дитини і переміщення її на безпечну територію.

У разі прийняття рішення про переміщення сім’ї патронатного вихователя разом із дитиною, яка перебуває під патронатом, сільський, селищний, міський голова повинен визначити/погодити місце тимчасового переміщення, сприяти сім’ї у переміщенні та зобов’язаний надати допомогу у випадку евакуації.

У разі неможливості прийняття рішення про повернення дитини до батьків/законних представників чи місця постійного влаштування з урахуванням її найкращих інтересів у строки, зазначені у пункті 27 цього Порядку, за поданням служби та за згодою патронатного вихователя сільський, селищний, міський голова може видати розпорядження про продовження строку дії договору про патронат над дитиною з урахуванням фактичних обставин, у тому числі і на період надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.

Якщо орган опіки та піклування не має можливості з об’єктивних причин виконувати свої функції, сільський, селищний, міський голова за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя з дитиною за поданням служби видає розпорядження про тимчасову організацію роботи сім’ї патронатного вихователя до видання іншого відповідного розпорядження з урахуванням обставин, у тому числі і до припинення надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення. Про прийняте рішення протягом трьох робочих днів повідомляється Державній службі у справах дітей.

'''У разі вимушеного переміщення сім’ї патронатного вихователя разом з дитиною, влаштованою під патронат:'''

1) патронатний вихователь після прибуття на місце тимчасового проживання повідомляє службі виконавчого органу за місцем переміщення та службі, яка передала дитину під патронат, нову адресу свого проживання та контактні дані;

2) служба, яка передала дитину під патронат, з використанням засобів електронного зв’язку надсилає копію договору про патронат над дитиною службі за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя;

3) у разі можливості вносить інформацію про тимчасове місце перебування дитини до єдиної інформаційно-аналітичної системи “Діти” або інформує про це Державну службу у справах дітей;

4) служба за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя:

сприяє створенню відповідних умов для функціонування сім’ї патронатного вихователя та задоволенню потреб влаштованої дитини;

протягом п’яти робочих днів бере на облік дитину, яка перебуває у сім’ї патронатного вихователя, повідомляє органу соціального захисту населення про розміщення на його території сім’ї патронатного вихователя та надсилає засобами електронного зв’язку відповідне повідомлення службі, яка передала дитину під патронат;

у разі потреби та за згодою патронатного вихователя може здійснювати влаштування дітей під патронат і в тому випадку, коли в сім’ї патронатного вихователя вже перебувають раніше влаштовані діти.
==='''''Припинення договору про патронат'''''===
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України] договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Дія договору про патронат припиняється:
*на підставі рішення органу опіки та піклування про повернення дитини в сім’ю у разі подолання дитиною, її батьками, іншими законними представниками складних життєвих обставин або завершенням визначеного у договорі про патронат строку перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя, де третьою стороною договору про патронат є батьки/законні представники дитини чи один із них;
*у разі її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до малого групового будинку;
*у разі досягнення дитиною повноліття або у зв’язку із набуттям повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законодавством;
*у разі виникнення у сім’ї патронатного вихователя умов чи наявності фактів, несприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пункті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Порядку];
*у разі смерті дитини, патронатного вихователя чи добровільного помічника.
Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає орган опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою пакета документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок міждисциплінарної команди про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із таких документів:
*заява батьків/законних представників дитини про повернення в сім’ю у зв’язку з подоланням обставин, що спричинили влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
*заява дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити);
*заява патронатного вихователя про неможливість надання послуги патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання;
*подання служби про невиконання або неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат;
*подання служби про виведення дитини/особи з патронату у зв’язку з досягненням повноліття та визначенням місця її подальшого проживання, навчання чи працевлаштування.
Під час вибуття з сім’ї патронатного вихователя у разі досягнення повноліття особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, органом опіки та піклування обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу, підбору наставника з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя.

Патронатний вихователь протягом семи календарних днів після вибуття дитини з його сім’ї надає батькам/законним представникам, до яких повернулася дитина, консультативну підтримку щодо особливостей її догляду та виховання з метою усунення ризиків повторного виникнення складних життєвих обставин.

Відповідно до пункту 39, 40 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] дія договору про патронат припиняється на підставі розпорядження сільського, селищного, міського голови за поданням служби у разі:

відсутності можливості надавати послугу патронату над дитиною в умовах надзвичайного або воєнного стану;

виникнення у сім’ї патронатного вихователя обставин чи наявності фактів, не сприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пунктах 5, 30 та абзаці четвертому пункту 35 цього Порядку.

Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає сільський, селищний, міський голова на підставі поданих службою документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок служби про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із документів, передбачених пунктом 31 цього Порядку.
==Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя==
Відповідно до ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Права дитини також застверджені у ст. 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16, 17, 18, 19 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"].
==Обов’язки патронатного вихователя==
Патронатний вихователь та особи, які проживають разом з ним, не рідше ніж один раз на рік проходять обов’язкове медичне обстеження, що підтверджується висновками про стан здоров’я. вихователь зобов’язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;

4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;

5) сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

Пуктом 11, 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною" обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148.

Загальні права та обов’язки патронатного вихователя визначаються договором про умови запровадження патронату.

Особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, визначаються договором про патронат.

Регіональний центр у разі потреби, але не рідше ніж один раз на рік, забезпечує проходження патронатним вихователем та добровільним помічником супервізії, за результатами - надає їм рекомендації та пропонує патронатному вихователю участь у заходах з підвищення професійної компетентності за темами, які підвищать його здатність надавати якісні послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя.
==Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад протягом п’яти робочих днів після укладення договору про умови запровадження патронату нараховують з відповідного місцевого бюджету поворотну фінансову допомогу (далі - резервні кошти), що виплачується патронатному вихователю для своєчасного забезпечення догляду, виховання та реабілітації дитини (далі - потреб дитини), влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, до моменту отримання державної соціальної допомоги.

При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 Порядок виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплати послуги патронату над дитиною, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 20 серпня 2021 року № 893.]

{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки [https://nssu.gov.ua/ Національної соціальної сервісної служби України] ''''' ''''''''''</center>
|}

==Див. також==
*[[Патронат над дітьми]]
*[[Оплата послуг патронатного вихователя]]
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Укладення контракту на проходження військової служби

2025-11-13T10:23:32Z

Ilona.ponaida: /* Одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу »]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/704-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09 Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджена наказом Міністром оборони України від 10 квітня 2009 року № 170]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1375-14 Наказ Міністра оборони України від 13 жовтня 2014 року № 1067 «Про затвердження Інструкції з організації фізичної підготовки в Національній гвардії України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0247-18 Наказ Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги"]
== Прийняття на військову службу за контрактом ==
Контракт можуть підписати громадяни України та іноземці. Серед військових це рядові, сержанти та офіцери, які відслужили строкову службу і не досягли 60 років.

Крім того, контракт можуть підписати іноземці, які пройшли перевірки та придатні за станом здоров’я та віком.

Випускники вищих військових навчальних закладів та особи які закінчили військову кафедру з присвоєнням початкового офіцерського звання.

'''На військову службу за контрактом приймаються громадяни''', які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:
* особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, резервісти, військовозобов’язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу;
* військовослужбовці, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, резервісти, військовозобов’язані, які не мають військових звань офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
* особи, які мають повну загальну середню, професійно-технічну або вищу освіту віком від 17 років до 30 років, у тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби, та не мають військових звань офіцерського складу, - на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, у тому числі тих, що здійснюють підготовку осіб на посади сержантського та старшинського складу;
* військовослужбовці, які закінчили вищі військові навчальні заклади або військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти та яким присвоєно військове звання офіцерського складу, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* військовослужбовці, резервісти, військовозобов’язані, які не мають військових звань офіцерського складу, громадяни призовного віку, особи, які здобули вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра, віком від 20 до 30 років та які успішно завершили курс військової підготовки офіцерського складу у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* особи сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які здобули вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра, пройшли (у разі потреби) курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності, у тому числі ті, які проходять службу у військовому резерві, з одночасним присвоєнням первинного військового звання офіцерського складу - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* офіцери запасу, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* особи офіцерського складу, які перебувають на кадровій військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* особи офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, службу у військовому резерві та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* громадяни України, які мають спеціальні звання середнього, старшого, вищого начальницького складу або класні чини та не досягли граничного віку перебування на військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням військових звань у порядку переатестації відповідно до частини п’ятої статті 5 цього Закону (cтаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).
== Основні вимоги ==
Основними вимогами для прийняття на військову службу за контрактом є відповідність за віком (від 18 до 45 років, або до 60 років в особливий період), придатність за станом здоров'я та фізичною підготовкою, а також наявність відповідної освіти (загальна середня, професійно-технічна чи вища) та відсутність судимостей. Кандидат також повинен мати психологічну стійкість та високу мотивацію.

Вимоги до прийняття на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу іноземців та осіб без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства раніше не судимі та які перебувають в Україні на законних підставах, можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України на посади рядового, сержантського і старшинського складу, з випробувальним терміном два місяці.

Основними ( вимогами ) під час відбору та прийняття на військову службу за контрактом є:
* Вік 18 до 45 років ( в особливий період до 60 років )
* стан здоров'я та придатність до військової служби за медичними показниками;
* фізична підготовленість та професійно-психологічний відбір.
* Довідково. Стаття 211,212. Закону України " Про військовий обов'язок і військову службу".
== Строки ==
'''''Для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:'''''
* для осіб рядового складу - 3 роки;
* для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років;
* для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти;
* '''для осіб офіцерського складу з числа:'''
* ''військовослужбовців, які закінчили вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу та оволоділи:''
* спеціальностями льотного складу авіації - 10 років;
* іншими спеціальностями - 5 років;
* громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;
* інших громадян - від 1 до 5 років.
'''Для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади''', строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].

'''Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період''', які під час дії особливого періоду вислужили '''не менше 11 місяців''', осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
'''Важливо!''' ''У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково''.

'''Строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі:'''
* для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового складу, - на 3 роки;
* для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського і старшинського складу, - на строк від 3 до 5 років;
* для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10 років.
'''Зверніть увагу! '''Для осіб офіцерського складу, які мають право на пенсію за вислугу років, за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом '''може бути продовжено на строк від 2 до 10 років''', але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

'''Важливо!''' '''Під час дії особливого періоду''' для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом '''може бути продовжено на строк від 1 до 10 років''', але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Особам офіцерського складу, яким до досягнення граничного віку перебування на кадровій військовій службі залишилося менше 5 років, при переході на військову службу за контрактом тривалість дії першого контракту визначається строком, який залишився до досягнення ними встановленого граничного віку перебування на військовій службі.

Військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом із числа військовослужбовців строкової військової служби та громадян призовного віку, які не проходили строкову військову службу, в разі розірвання контракту направляються для проходження строкової військової служби, якщо вони не вислужили встановлені строки строкової військової служби, за винятком випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 частини п’ятої статті 26 Закону.

'''Для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:'''
* для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців;
* для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію;
* для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
'''Зверніть увагу!''' ''До строку військової служби не зараховується час відбування військовослужбовцями покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.''

'''Під час дії особливого періоду:'''

'''''1. для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки:'''''
* у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
* з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
'''''2. для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:'''''
* з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
* з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
'''''3. в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, військова служба може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону], крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 '''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
== Порядок відбору кандидатів ==
Процес подання докуменітв, усі перевірки та підписання договору регулюються пунктом 2.16 Розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
# Прибуває до військового комісаріату за місцем обліку (реєстрації) для співбесіди та підбору посади (в/ч), або до в/ч для отримання письмової згоди (у разі необхідності); Для жінок обов’язкова письмова згода командира військової частини.
# Надає до військкомату першочергово такі документи: заява громадянина щодо вступу на в/службу за контрактом;
# копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; довідку з МВС України про відсутність судимості або її погашення; військовий квиток (для військовозобов’язаних).
# Проходить в ОВК (РВК) психологічне тестування.
# Прибуває за направленням військового комісара для проходження військово- лікарської комісії (отримує довідку ВЛК, щодо придатності до проходження в/сл на відповідній посаді);
# надає сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду;
# довідки про: відсутність перебування на обліку у психоневрологічному, шкірвенерологічному та тубдиспансері; про відсутність вагітності (для жінок); визначення групи крові та резус-фактора;
# результати аналізів на ВІЛ, сифіліс, гепатитів «В» та «С»; картку медичного огляду.
# '''Очікує виклик з військкомату для убуття до НЦ, готує решту документів, які можуть додаватись для оформлення особової справи після укладання контракту:'''
* автобіографію в рукописному і надрукованому примірниках;
* довідку про трудову діяльність;
* копію документів про освіту;
* довідку про склад сім’ї та місце реєстрації або фактичного проживання: службову характеристику (з місця роботи або навчання); письмову згоду на проведення спеціальної перевірки (у разі необхідності); дві фотокартки розміром 9×12 см.
'''Військовослужбовець строкової військової служби (мобілізований), який вияв бажання проходити військову службу за контрактом:'''
# Подає рапорт (за підпорядкованістю), в якому зазначається серія та номер паспорта, ідентифікаційний номер.
# Проходить професійно-психологічний відбір (психологічне тестування).
# Направляється командиром для проходження військово-лікарської комісії (за потребою, у разі відсутності висновку ВЛК, при призові на військову службу та (або) за наявності ознак хвороб).
'''Решта документів можуть додаватись для оформлення особової справи у місячний термін після укладання контракту:'''
* копія паспорта та довідки про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номера;
* результати запитів щодо проведення спеціальної перевірки;
* автобіографію в рукописному і надрукованому примірниках;
* копії документів про народження та сімейний стан;
* копії документів про освіту;
* дві фотокартки розміром 9×12 см.
Процедура відбору громадян для прийняття на військову службу '''за контрактом, зокрема проходження спеціальної перевірки, визначена''' пунктом 2.16 Розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони від 10 квітня 2009 року № 170).]
==Пільги та гарантії==
'''Під час проходження військової служби за контрактом військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського мають право на наступні пільги:'''

1. Отримання житла за рахунок держави.

''Довідково. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, можуть розміщуватися в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні— у сімейних гуртожитках. Військовослужбовці, які мають вислугу військової служби 20 років і більше, мають право на отримання постійного житла.''

2. Речове забезпечення у відповідності до визначених норм.

3. Використання щорічної основної відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

4. Отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби, при переїзді на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв’язку з передислокацією військової частини.

5. Забезпечення військовослужбовців за контрактом безкоштовними обідами у робочі дні (або за бажанням грошовою компенсацією у розмірі вартості набору продуктів на приготування обіду).

6. Безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я .

7. Право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України (один раз на рік).

8. Отримання освіти у вищих навчальних закладах (вищих військових навчальних закладах) без відриву від проходження військової служби (за заочною формою навчання).

'''''Довідково''': Особи рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та продовжили строк військової служби за новим контрактом, мають право навчатися без відриву від військової служби у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, а у разі відсутності можливості підготовки за спеціальностями у цих навчальних закладах, — в інших вищих навчальних закладах з метою здобуття вищої освіти.''
Після завершення першого контракту (у тому числі 6 — ти місячного контракту), військовослужбовці, які продовжили строк військової служби за новим контрактом, можуть безкоштовно отримати вищу освіту (спеціальність).

9. Право на пенсійне забезпечення незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 25 років і більше або за наявності трудового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба.

Разом з тим відповідно до ст. 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 «Кодексу законів про працю України»]
(із змінами) внесено зміни щодо прав громадян України, їх соціального захисту, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом, а саме:
за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення '''зберігаються місце роботи і посада''' на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"].
==Грошове забезпечення==
Грошове забезпечення військовослужбовця '''залежить від займаної посади, військового звання, кваліфікації, терміну проходження військової служби'''. Виплата грошового забезпечення проводиться на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18#Text Наказу Міністерства оборони України від 17.06.2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"] .

'''Грошове забезпечення включає:''' щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

''До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:'' посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

''До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:'' підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

''До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:'' винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0247-18 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45], у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв’язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:
#підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім’ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
#добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім’ї, який переїхав разом з ним.
#за укладання першого контракту встановлено одноразову грошову винагороду військовослужбовцям в таких розмірах: рядовим — 8, сержантам (старшинам) — 9 розмірів прожиткових мінімумів;
#додаткові виплати за виконання завдань в ООС становить від 6,5 до 17 тис. грн. в залежності від відстані від лінії бойового зіткнення, запроваджено винагороду за знищення техніки;
#грошове забезпечення військовослужбовців Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ, підрозділів морської піхоти ВМС ЗС України та гірсько-штурмових військових частин збільшено в середньому на 2-3 тис. грн. (більше ніж в інших видах);
#встановлено надбавку за особливості проходження служби для снайперів, номерів обслуг ПТРК (Корсар та Стугна-П), які мають сертифікати про закінчення відповідних шкіл підготовки, зовнішнім пілотам (операторам) безпілотних літальних апаратів (за час виконання бойових завдань за призначенням) (в середньому на 2-3 тис. грн );
#виплачується компенсація за піднайом житла для сержантів та солдатів за контрактом;
#впроваджується харчування військовослужбовців за новою системою, якою передбачено розширений раціон продуктів для харчування в їдальнях та осучаснені сухі пайки для харчування в польових умовах.
Крім того передбачена виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.

Див. додатково: [[Грошове забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану]].
==Одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту==
'''Одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:'''
*особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;
*особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;
*особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;
*особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов’язків за цими посадами.
Для отримання коштів військовослужбовець пише рапорт на ім’я командира після набрання чинності першого контракту та вступу до виконання обов’язків за посадою на підставі наказу начальника. '''Важливий нюанс:''' особам, які уклали перший контракт про проходження військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових коледжах або навчальних частинах (центрах), одноразова грошова допомога виплачується після закінчення навчання в цих навчальних закладах у військових частинах, до яких їх призначено для подальшого проходження військової служби.

'''У зв'язку з укладенням першого контракту 2025 року одноразова грошова допомога становить:'''
*'''особам рядового складу – 24 224 гривень;'''
*'''особам сержантського і старшинського складу – 27 252 гривень;'''
*'''особам офіцерського складу – 30 280 гривень.'''
'''Варто знати, що одноразова грошова допомога не виплачується:'''
*особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;
*особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
*особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;
*у разі продовження військової служби за новим контрактом;
*у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом;
*у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах (тобто особам, що проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції, поліції), внутрішніх військах) '''така допомога не виплачується.'''
Військовослужбовці ЗСУ мають право на отримання грошової допомоги на оздоровлення один раз на рік при вибутті у відпустку у розмірі їхнього місячного грошового забезпечення (крім винагород).

Військовим, які перебувають у розпорядженні, тимчасово усунені від посади або відсторонені від виконання службових обов'язків грошова допомога на оздоровлення виплачується у розмірі їх місячного грошового забезпечення за останньою займаною ними посадою з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення за цими посадами.
*[https://skadovsk-rda.gov.ua/vijskova-sluzhba-za-kontraktom-16-46-41-11-04-2019/ Військова служба за контрактом]
[[index.php?title=Категорія:Військова служба]]

Укладення контракту на проходження військової служби

2025-11-13T09:52:25Z

Ilona.ponaida: /* Прийняття на військову службу за контрактом */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу »]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/704-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09 Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджена наказом Міністром оборони України від 10 квітня 2009 року № 170]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1375-14 Наказ Міністра оборони України від 13 жовтня 2014 року № 1067 «Про затвердження Інструкції з організації фізичної підготовки в Національній гвардії України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0247-18 Наказ Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги"]
== Прийняття на військову службу за контрактом ==
Контракт можуть підписати громадяни України та іноземці. Серед військових це рядові, сержанти та офіцери, які відслужили строкову службу і не досягли 60 років.

Крім того, контракт можуть підписати іноземці, які пройшли перевірки та придатні за станом здоров’я та віком.

Випускники вищих військових навчальних закладів та особи які закінчили військову кафедру з присвоєнням початкового офіцерського звання.

'''На військову службу за контрактом приймаються громадяни''', які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:
* особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, резервісти, військовозобов’язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу;
* військовослужбовці, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, резервісти, військовозобов’язані, які не мають військових звань офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
* особи, які мають повну загальну середню, професійно-технічну або вищу освіту віком від 17 років до 30 років, у тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби, та не мають військових звань офіцерського складу, - на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, у тому числі тих, що здійснюють підготовку осіб на посади сержантського та старшинського складу;
* військовослужбовці, які закінчили вищі військові навчальні заклади або військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти та яким присвоєно військове звання офіцерського складу, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* військовослужбовці, резервісти, військовозобов’язані, які не мають військових звань офіцерського складу, громадяни призовного віку, особи, які здобули вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра, віком від 20 до 30 років та які успішно завершили курс військової підготовки офіцерського складу у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* особи сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які здобули вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра, пройшли (у разі потреби) курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності, у тому числі ті, які проходять службу у військовому резерві, з одночасним присвоєнням первинного військового звання офіцерського складу - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* офіцери запасу, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* особи офіцерського складу, які перебувають на кадровій військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* особи офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, службу у військовому резерві та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
* громадяни України, які мають спеціальні звання середнього, старшого, вищого начальницького складу або класні чини та не досягли граничного віку перебування на військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням військових звань у порядку переатестації відповідно до частини п’ятої статті 5 цього Закону (cтаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).
== Основні вимоги ==
Основними вимогами для прийняття на військову службу за контрактом є відповідність за віком (від 18 до 45 років, або до 60 років в особливий період), придатність за станом здоров'я та фізичною підготовкою, а також наявність відповідної освіти (загальна середня, професійно-технічна чи вища) та відсутність судимостей. Кандидат також повинен мати психологічну стійкість та високу мотивацію.

Вимоги до прийняття на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу іноземців та осіб без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства раніше не судимі та які перебувають в Україні на законних підставах, можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України на посади рядового, сержантського і старшинського складу, з випробувальним терміном два місяці.

Основними ( вимогами ) під час відбору та прийняття на військову службу за контрактом є:
* Вік 18 до 45 років ( в особливий період до 60 років )
* стан здоров'я та придатність до військової служби за медичними показниками;
* фізична підготовленість та професійно-психологічний відбір.
* Довідково. Стаття 211,212. Закону України " Про військовий обов'язок і військову службу".
== Строки ==
'''''Для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:'''''
* для осіб рядового складу - 3 роки;
* для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років;
* для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти;
* '''для осіб офіцерського складу з числа:'''
* ''військовослужбовців, які закінчили вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу та оволоділи:''
* спеціальностями льотного складу авіації - 10 років;
* іншими спеціальностями - 5 років;
* громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;
* інших громадян - від 1 до 5 років.
'''Для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади''', строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].

'''Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період''', які під час дії особливого періоду вислужили '''не менше 11 місяців''', осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
'''Важливо!''' ''У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково''.

'''Строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі:'''
* для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового складу, - на 3 роки;
* для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського і старшинського складу, - на строк від 3 до 5 років;
* для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10 років.
'''Зверніть увагу! '''Для осіб офіцерського складу, які мають право на пенсію за вислугу років, за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом '''може бути продовжено на строк від 2 до 10 років''', але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

'''Важливо!''' '''Під час дії особливого періоду''' для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом '''може бути продовжено на строк від 1 до 10 років''', але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Особам офіцерського складу, яким до досягнення граничного віку перебування на кадровій військовій службі залишилося менше 5 років, при переході на військову службу за контрактом тривалість дії першого контракту визначається строком, який залишився до досягнення ними встановленого граничного віку перебування на військовій службі.

Військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом із числа військовослужбовців строкової військової служби та громадян призовного віку, які не проходили строкову військову службу, в разі розірвання контракту направляються для проходження строкової військової служби, якщо вони не вислужили встановлені строки строкової військової служби, за винятком випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 частини п’ятої статті 26 Закону.

'''Для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:'''
* для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців;
* для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію;
* для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
'''Зверніть увагу!''' ''До строку військової служби не зараховується час відбування військовослужбовцями покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.''

'''Під час дії особливого періоду:'''

'''''1. для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки:'''''
* у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
* з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
'''''2. для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:'''''
* з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
* з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
'''''3. в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, військова служба може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону], крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 '''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
== Порядок відбору кандидатів ==
Процес подання докуменітв, усі перевірки та підписання договору регулюються пунктом 2.16 Розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
# Прибуває до військового комісаріату за місцем обліку (реєстрації) для співбесіди та підбору посади (в/ч), або до в/ч для отримання письмової згоди (у разі необхідності); Для жінок обов’язкова письмова згода командира військової частини.
# Надає до військкомату першочергово такі документи: заява громадянина щодо вступу на в/службу за контрактом;
# копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; довідку з МВС України про відсутність судимості або її погашення; військовий квиток (для військовозобов’язаних).
# Проходить в ОВК (РВК) психологічне тестування.
# Прибуває за направленням військового комісара для проходження військово- лікарської комісії (отримує довідку ВЛК, щодо придатності до проходження в/сл на відповідній посаді);
# надає сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду;
# довідки про: відсутність перебування на обліку у психоневрологічному, шкірвенерологічному та тубдиспансері; про відсутність вагітності (для жінок); визначення групи крові та резус-фактора;
# результати аналізів на ВІЛ, сифіліс, гепатитів «В» та «С»; картку медичного огляду.
# '''Очікує виклик з військкомату для убуття до НЦ, готує решту документів, які можуть додаватись для оформлення особової справи після укладання контракту:'''
* автобіографію в рукописному і надрукованому примірниках;
* довідку про трудову діяльність;
* копію документів про освіту;
* довідку про склад сім’ї та місце реєстрації або фактичного проживання: службову характеристику (з місця роботи або навчання); письмову згоду на проведення спеціальної перевірки (у разі необхідності); дві фотокартки розміром 9×12 см.
'''Військовослужбовець строкової військової служби (мобілізований), який вияв бажання проходити військову службу за контрактом:'''
# Подає рапорт (за підпорядкованістю), в якому зазначається серія та номер паспорта, ідентифікаційний номер.
# Проходить професійно-психологічний відбір (психологічне тестування).
# Направляється командиром для проходження військово-лікарської комісії (за потребою, у разі відсутності висновку ВЛК, при призові на військову службу та (або) за наявності ознак хвороб).
'''Решта документів можуть додаватись для оформлення особової справи у місячний термін після укладання контракту:'''
* копія паспорта та довідки про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номера;
* результати запитів щодо проведення спеціальної перевірки;
* автобіографію в рукописному і надрукованому примірниках;
* копії документів про народження та сімейний стан;
* копії документів про освіту;
* дві фотокартки розміром 9×12 см.
Процедура відбору громадян для прийняття на військову службу '''за контрактом, зокрема проходження спеціальної перевірки, визначена''' пунктом 2.16 Розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони від 10 квітня 2009 року № 170).]
==Пільги та гарантії==
'''Під час проходження військової служби за контрактом військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського мають право на наступні пільги:'''

1. Отримання житла за рахунок держави.

''Довідково. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, можуть розміщуватися в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні— у сімейних гуртожитках. Військовослужбовці, які мають вислугу військової служби 20 років і більше, мають право на отримання постійного житла.''

2. Речове забезпечення у відповідності до визначених норм.

3. Використання щорічної основної відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

4. Отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби, при переїзді на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв’язку з передислокацією військової частини.

5. Забезпечення військовослужбовців за контрактом безкоштовними обідами у робочі дні (або за бажанням грошовою компенсацією у розмірі вартості набору продуктів на приготування обіду).

6. Безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я .

7. Право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України (один раз на рік).

8. Отримання освіти у вищих навчальних закладах (вищих військових навчальних закладах) без відриву від проходження військової служби (за заочною формою навчання).

'''''Довідково''': Особи рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та продовжили строк військової служби за новим контрактом, мають право навчатися без відриву від військової служби у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, а у разі відсутності можливості підготовки за спеціальностями у цих навчальних закладах, — в інших вищих навчальних закладах з метою здобуття вищої освіти.''
Після завершення першого контракту (у тому числі 6 — ти місячного контракту), військовослужбовці, які продовжили строк військової служби за новим контрактом, можуть безкоштовно отримати вищу освіту (спеціальність).

9. Право на пенсійне забезпечення незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 25 років і більше або за наявності трудового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба.

Разом з тим відповідно до ст. 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 «Кодексу законів про працю України»]
(із змінами) внесено зміни щодо прав громадян України, їх соціального захисту, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом, а саме:
за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення '''зберігаються місце роботи і посада''' на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"].
==Грошове забезпечення==
Грошове забезпечення військовослужбовця '''залежить від займаної посади, військового звання, кваліфікації, терміну проходження військової служби'''. Виплата грошового забезпечення проводиться на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18#Text Наказу Міністерства оборони України від 17.06.2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"] .

'''Грошове забезпечення включає:''' щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

''До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:'' посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

''До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:'' підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

''До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:'' винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0247-18 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45], у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв’язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:
#підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім’ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
#добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім’ї, який переїхав разом з ним.
#за укладання першого контракту встановлено одноразову грошову винагороду військовослужбовцям в таких розмірах: рядовим — 8, сержантам (старшинам) — 9 розмірів прожиткових мінімумів;
#додаткові виплати за виконання завдань в ООС становить від 6,5 до 17 тис. грн. в залежності від відстані від лінії бойового зіткнення, запроваджено винагороду за знищення техніки;
#грошове забезпечення військовослужбовців Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ, підрозділів морської піхоти ВМС ЗС України та гірсько-штурмових військових частин збільшено в середньому на 2-3 тис. грн. (більше ніж в інших видах);
#встановлено надбавку за особливості проходження служби для снайперів, номерів обслуг ПТРК (Корсар та Стугна-П), які мають сертифікати про закінчення відповідних шкіл підготовки, зовнішнім пілотам (операторам) безпілотних літальних апаратів (за час виконання бойових завдань за призначенням) (в середньому на 2-3 тис. грн );
#виплачується компенсація за піднайом житла для сержантів та солдатів за контрактом;
#впроваджується харчування військовослужбовців за новою системою, якою передбачено розширений раціон продуктів для харчування в їдальнях та осучаснені сухі пайки для харчування в польових умовах.
Крім того передбачена виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.

Див. додатково: [[Грошове забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану]].
==Одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту==
'''Одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:'''
*особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;
*особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;
*особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;
*особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов’язків за цими посадами.
Для отримання коштів військовослужбовець пише рапорт на ім’я командира після набрання чинності першого контракту та вступу до виконання обов’язків за посадою на підставі наказу начальника. '''Важливий нюанс:''' особам, які уклали перший контракт про проходження військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових коледжах або навчальних частинах (центрах), одноразова грошова допомога виплачується після закінчення навчання в цих навчальних закладах у військових частинах, до яких їх призначено для подальшого проходження військової служби.

'''У зв'язку з укладенням першого контракту 2024 року одноразова грошова допомога становить:'''
*'''особам рядового складу – 24 224 гривень;'''
*'''особам сержантського і старшинського складу – 27 252 гривень;'''
*'''особам офіцерського складу – 30 280 гривень.'''
'''Варто знати, що одноразова грошова допомога не виплачується:'''
*особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;
*особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
*особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;
*у разі продовження військової служби за новим контрактом;
*у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом;
*у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах (тобто особам, що проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції, поліції), внутрішніх військах) '''така допомога не виплачується'''
==Корисні посилання==
*[https://skadovsk-rda.gov.ua/vijskova-sluzhba-za-kontraktom-16-46-41-11-04-2019/ Військова служба за контрактом]
[[index.php?title=Категорія:Військова служба]]

Ненадання допомоги хворому медичним працівником

2025-11-13T08:39:37Z

Ilona.ponaida: /* Склад кримінального правопорушення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закон України "Про екстрену медичну допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2023 року № 586 "Деякі питання виконання функцій медицини катастроф"]
== Загальна інформація ==
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я( преамбула [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] ). Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n23 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу( ст. 37] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n318 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]

У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. (Частиною 5 статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1558 Цивільного кодексу України]).

Винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством (Ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]). При цьому, слід зазначити, що згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 частиною третьою статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
== Склад кримінального правопорушення ==

Невід’ємним елементом складу злочину є об’єкт злочину, тобто сукупність суспільних відносин, взятих під охорону кримінальним правом, проти яких спрямовано посягання.

=== Об`єкт злочину ===
Об’єктом кримінального правопорушення є '''життя і здоров’я людини'''.
=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у '''бездіяльності:''' медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього. Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] слід кваліфікувати, зокрема:
* відмову прийняти виклик лікаря; нез'явлення до хворого за викликом;
* відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку;
* відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні;
* поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги;
* відмову надати першу невідкладну медичну допомогу пораненому або травмованому (дати потрібні ліки, провести штучне дихання або масаж серця, зупинити кровотечу тощо);
* припинення активних заходів щодо підтримання життя хворого у випадку, коли стан людини ще не визначений як незворотна смерть.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.

Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.

Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.

Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час (наприклад, перебування у відпустці), відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.

Злочин вважається закінченим з моменту відмови медичного працівника від надання медичної допомоги.
=== Суб'єктивна сторона ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується '''прямим умислом'''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, указаних у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 частині 2 статті 189 ККУ], є необережним. У разі встановлення умислу щодо смерті або певних тілесних ушкоджень діяння винного слід кваліфікувати як відповідний умисний злочин проти життя або здоров'я людини.
=== Суб'єкт ===
Суб’єкт кримінального правопорушення спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т. ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] можуть нести відповідальність медичні працівники, незалежно від того, яку спеціальну освіту вони мають (лікарі, провізори, акушерки, медичні сестри, фельдшери тощо, у тому числі працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють. Це можуть бути також особи, які займаються медичною практикою як різновидом господарської діяльності: згідно з чинним законодавством такі особи зобов'язані надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також у разі нещасного випадку та гострих захворювань.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Частиною 2 статті 139 ККУ] передбачає відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки (кваліфікований склад злочину). Додатково до ознак складу злочину, передбаченого частиною першою, для кваліфікації за цією нормою потрібно встановити настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті потерпілого або інших тяжких наслідків і наявність причинного зв'язку між діянням та суспільно небезпечним наслідком. За відсутності вказаного причинного зв'язку діяння медичного працівника кваліфікується за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 частиною 1 статті 139 ККУ] навіть у тому разі, коли після його вчинення настала смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Іншими тяжкими наслідками можуть бути різні види тілесних ушкоджень (тяжкі або середньої тяжкості).
== Потерпілий ==
Потерпілим є особа, яка потребує медичної допомоги. Це, зокрема, особа з інвалідністю, особа, яка отримала серйозну травму (наприклад, унаслідок вчинення злочину або нещасного випадку), особа, яка отруїлась або перебуває в іншому явно хворобливому стані (наприклад, у стані гіпертонічного кризу).
== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.
== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
== Судова практика ==

* За правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2019 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81020404 №755/2545/15-ц], від 04.11.2020 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92973097 №686/6022/18], від 21.04.2021 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96544653 №648/2035/17], для настання відповідальності за завдання шкоди здоров`ю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
* Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України [https://reyestr.court.gov.ua/Review/40289253 від 19.08.2014 року у справі №3-51гс14] (потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди).
* Постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79217213 від 14.01.2019 року у справі №302/836/17] (неналежне виконання лікарем функціональних обов’язків, зокрема обрання хибної методики лікування хворого, є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення).
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Ненадання допомоги хворому медичним працівником

2025-11-13T08:32:00Z

Ilona.ponaida: /* Об'єкт */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закон України "Про екстрену медичну допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2023 року № 586 "Деякі питання виконання функцій медицини катастроф"]
== Загальна інформація ==
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я( преамбула [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] ). Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n23 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу( ст. 37] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n318 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]

У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. (Частиною 5 статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1558 Цивільного кодексу України]).

Винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством (Ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]). При цьому, слід зазначити, що згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 частиною третьою статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
== Склад кримінального правопорушення ==

Невід’ємним елементом складу злочину є об’єкт злочину, тобто сукупність суспільних відносин, взятих під охорону кримінальним правом, проти яких спрямовано посягання.

Об’єктом кримінального правопорушення є '''життя і здоров’я людини'''.
=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у '''бездіяльності:''' медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього. Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] слід кваліфікувати, зокрема:
* відмову прийняти виклик лікаря; нез'явлення до хворого за викликом;
* відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку;
* відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні;
* поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги;
* відмову надати першу невідкладну медичну допомогу пораненому або травмованому (дати потрібні ліки, провести штучне дихання або масаж серця, зупинити кровотечу тощо);
* припинення активних заходів щодо підтримання життя хворого у випадку, коли стан людини ще не визначений як незворотна смерть.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.

Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.

Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.

Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час (наприклад, перебування у відпустці), відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.

Злочин вважається закінченим з моменту відмови медичного працівника від надання медичної допомоги.
=== Суб'єктивна сторона ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується '''прямим умислом'''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, указаних у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 частині 2 статті 189 ККУ], є необережним. У разі встановлення умислу щодо смерті або певних тілесних ушкоджень діяння винного слід кваліфікувати як відповідний умисний злочин проти життя або здоров'я людини.
=== Суб'єкт ===
Суб’єкт кримінального правопорушення спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т. ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] можуть нести відповідальність медичні працівники, незалежно від того, яку спеціальну освіту вони мають (лікарі, провізори, акушерки, медичні сестри, фельдшери тощо, у тому числі працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють. Це можуть бути також особи, які займаються медичною практикою як різновидом господарської діяльності: згідно з чинним законодавством такі особи зобов'язані надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також у разі нещасного випадку та гострих захворювань.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Частиною 2 статті 139 ККУ] передбачає відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки (кваліфікований склад злочину). Додатково до ознак складу злочину, передбаченого частиною першою, для кваліфікації за цією нормою потрібно встановити настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті потерпілого або інших тяжких наслідків і наявність причинного зв'язку між діянням та суспільно небезпечним наслідком. За відсутності вказаного причинного зв'язку діяння медичного працівника кваліфікується за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 частиною 1 статті 139 ККУ] навіть у тому разі, коли після його вчинення настала смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Іншими тяжкими наслідками можуть бути різні види тілесних ушкоджень (тяжкі або середньої тяжкості).
== Потерпілий ==
Потерпілим є особа, яка потребує медичної допомоги. Це, зокрема, особа з інвалідністю, особа, яка отримала серйозну травму (наприклад, унаслідок вчинення злочину або нещасного випадку), особа, яка отруїлась або перебуває в іншому явно хворобливому стані (наприклад, у стані гіпертонічного кризу).
== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.
== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
== Судова практика ==

* За правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2019 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81020404 №755/2545/15-ц], від 04.11.2020 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92973097 №686/6022/18], від 21.04.2021 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96544653 №648/2035/17], для настання відповідальності за завдання шкоди здоров`ю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
* Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України [https://reyestr.court.gov.ua/Review/40289253 від 19.08.2014 року у справі №3-51гс14] (потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди).
* Постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79217213 від 14.01.2019 року у справі №302/836/17] (неналежне виконання лікарем функціональних обов’язків, зокрема обрання хибної методики лікування хворого, є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення).
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Ненадання допомоги хворому медичним працівником

2025-10-30T07:54:44Z

Ilona.ponaida: /* Склад кримінального правопорушення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закон України "Про екстрену медичну допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2023 року № 586 "Деякі питання виконання функцій медицини катастроф"]
== Загальна інформація ==
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я( преамбула [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] ). Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n23 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу( ст. 37] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n318 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]

У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. (Частиною 5 статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1558 Цивільного кодексу України]).

Винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством (Ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]). При цьому, слід зазначити, що згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 частиною третьою статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт ===
Об’єктом кримінального правопорушення є '''життя і здоров’я людини'''.
=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у '''бездіяльності:''' медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього. Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] слід кваліфікувати, зокрема:
* відмову прийняти виклик лікаря; нез'явлення до хворого за викликом;
* відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку;
* відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні;
* поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги;
* відмову надати першу невідкладну медичну допомогу пораненому або травмованому (дати потрібні ліки, провести штучне дихання або масаж серця, зупинити кровотечу тощо);
* припинення активних заходів щодо підтримання життя хворого у випадку, коли стан людини ще не визначений як незворотна смерть.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.

Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.

Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.

Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час (наприклад, перебування у відпустці), відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.

Злочин вважається закінченим з моменту відмови медичного працівника від надання медичної допомоги.
=== Суб'єктивна сторона ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується '''прямим умислом'''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, указаних у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 частині 2 статті 189 ККУ], є необережним. У разі встановлення умислу щодо смерті або певних тілесних ушкоджень діяння винного слід кваліфікувати як відповідний умисний злочин проти життя або здоров'я людини.
=== Суб'єкт ===
Суб’єкт кримінального правопорушення спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т. ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] можуть нести відповідальність медичні працівники, незалежно від того, яку спеціальну освіту вони мають (лікарі, провізори, акушерки, медичні сестри, фельдшери тощо, у тому числі працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють. Це можуть бути також особи, які займаються медичною практикою як різновидом господарської діяльності: згідно з чинним законодавством такі особи зобов'язані надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також у разі нещасного випадку та гострих захворювань.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Частиною 2 статті 139 ККУ] передбачає відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки (кваліфікований склад злочину). Додатково до ознак складу злочину, передбаченого частиною першою, для кваліфікації за цією нормою потрібно встановити настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті потерпілого або інших тяжких наслідків і наявність причинного зв'язку між діянням та суспільно небезпечним наслідком. За відсутності вказаного причинного зв'язку діяння медичного працівника кваліфікується за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 частиною 1 статті 139 ККУ] навіть у тому разі, коли після його вчинення настала смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Іншими тяжкими наслідками можуть бути різні види тілесних ушкоджень (тяжкі або середньої тяжкості).
== Потерпілий ==
Потерпілим є особа, яка потребує медичної допомоги. Це, зокрема, особа з інвалідністю, особа, яка отримала серйозну травму (наприклад, унаслідок вчинення злочину або нещасного випадку), особа, яка отруїлась або перебуває в іншому явно хворобливому стані (наприклад, у стані гіпертонічного кризу).
== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.
== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
== Судова практика ==

* За правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2019 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81020404 №755/2545/15-ц], від 04.11.2020 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92973097 №686/6022/18], від 21.04.2021 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96544653 №648/2035/17], для настання відповідальності за завдання шкоди здоров`ю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
* Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України [https://reyestr.court.gov.ua/Review/40289253 від 19.08.2014 року у справі №3-51гс14] (потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди).
* Постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79217213 від 14.01.2019 року у справі №302/836/17] (неналежне виконання лікарем функціональних обов’язків, зокрема обрання хибної методики лікування хворого, є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення).
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави

2025-10-20T11:52:24Z

Ilona.ponaida: /* Способи звільнення від покарання та їх застосування */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності]”
== Поняття та правова характеристика звільнення від кримінальної відповідальності ==
'''Звільнення від кримінальної відповідальності''' – це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не становить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.

'''Звільнення від кримінальної відповідальності''' означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається виключно судом.

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності необхідно визнавати сукупність, передбачених правовою підставою вимог, що пред’являються для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею певного злочини, бо, вочевидь, звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею не тільки закінченого, а й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину індивідуально чи у співучасті.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правового відношення між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягаря кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності ''не можна ототожнювати'' з відстороненням від відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину чи за наявності обставин, які виключають злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обов’язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від кримінальної відповідальності того, хто злочину не вчинив.
== Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності ==
=== За сферою поширення ===
* загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України (далі - КК України)];
* спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
=== За характером можливості звільнення від кримінальної відповідальності ===
* обов’язкові (імперативні) види звільнення від кримінальної відповідальності;
* необов’язкові (факультативні, диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності.
=== За ознаками наявності чи відсутності певних умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* умовне звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - за умови, що особа протягом року із дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок); ст. 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України](якщо суд визнає, що виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру)
* безумовне звільнення від кримінальної відповідальності без жодних умов.
=== Залежно від характеру виникнення умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких виникають у зв’язку з наявністю визначених законом подій;
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких пов’язані з позитивною посткримінальною поведінкою особи.
== Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності ==
* у зв’язку з дійовим каяттям ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 45 КК України]);
* у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 46 КК України]);
* у зв’язку з передачею особи на поруки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 47 КК України]);
* у зв’язку із зміною обстановки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 48 КК України]);
* у зв’язку із закінченням строків давності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 49 КК України]);
* на підставі закону про амністію або акта помилування;
* у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 97 КК України]);
* спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 369 КК України]).
== Порядок звільнення від кримінальної відповідальності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 44 Кримінального кодексу України], особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення '''здійснюється виключно судом''' ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України]).

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
== Способи звільнення від покарання та їх застосування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:

'''звільнення від покарання:''' 
а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст, 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) за хворобою (ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) на підставі закону України про амністію або акта про помилування(ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''звільнення від відбування покарання:''' 
а) з випробуванням (ст. 75, 76, 77, 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) умовно-дострокове (ст. 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''заміна більш м'яким покаранням:''' 
а) невідбутої частини покарання (ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

''У рішенні Конституційного суду України №1-33/2004 від 2 листопада 2004 року зазначено, що безпосереднім вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності є реалізована в нормах Кодексу можливість особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, бути звільненою від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45), з примиренням винного з потерпілим та відшкодуванням завданих ним збитків або усуненням заподіяної шкоди (стаття 46), з передачею особи на поруки (стаття 47), зі зміною обстановки (стаття 48); особа може бути звільнена від покарання, якщо на час розгляду справи в суді її не можна вважати суспільно небезпечною (частина четверта статті 74) тощо.''

'''пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).''' 
Ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає негайне звільнення особи від призначеного судом покарання у випадку, якщо новий закон усуває караність (декриміналізує) діяння, за вчинення якого її було засуджено, а ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - пом'якшення (зниження) призначеного засудженому покарання, що перевищує санкцію нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У вказаних двох випадках звільнення від покарання і зниження покарання провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.

''Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] 2001 р. Згідно з п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.''
== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086 №735/1121/20 постанова Великої палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року] (у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності чи покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106426710 №756/2922/19 постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 вересня 2021 року] (ненадання обвинуваченим документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції, не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду та служити підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, які передбачені частинами 2 і 3 статті 49 КК України).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106517320 №715/3085/21 постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду] (звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" матері, якій було пред'явлено підозру в незаконному перенаправлені через державний кордон України своєї малолітньої дитини з використанням підробленого дозволу батька на право виїзду дитини за кордон у супроводі матері, без зясування питання про те, чи посягає вчинене нею правопорушення на охоронювані інтереси малолітньої дитини, не ґрунтується на вимогах закону)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108628304 №640/20302/18 постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 січня 2023 року] (особа, яка вчинила хуліганство не може бути звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46), у разі, якщо , окрім вчиненого майнової шкоди підприємству, що була добровільно відшкодована обвинуваченим, відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно моральну шкоду іншим особа, примирення з якими не відбулось)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179766 №328/1109/19 постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року] (особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності, за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100292332 №715/2106/20 постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 жовтня 2021 року] (обов’язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим» (ст. 46 КК), під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з’ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою)

== Див. також ==
*[[Умови та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки]]
*[[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки]]
*[[Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави

2025-10-17T10:29:38Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності]”
== Поняття та правова характеристика звільнення від кримінальної відповідальності ==
'''Звільнення від кримінальної відповідальності''' – це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не становить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.

'''Звільнення від кримінальної відповідальності''' означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається виключно судом.

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності необхідно визнавати сукупність, передбачених правовою підставою вимог, що пред’являються для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею певного злочини, бо, вочевидь, звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею не тільки закінченого, а й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину індивідуально чи у співучасті.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правового відношення між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягаря кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності ''не можна ототожнювати'' з відстороненням від відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину чи за наявності обставин, які виключають злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обов’язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від кримінальної відповідальності того, хто злочину не вчинив.
== Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності ==
=== За сферою поширення ===
* загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України (далі - КК України)];
* спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
=== За характером можливості звільнення від кримінальної відповідальності ===
* обов’язкові (імперативні) види звільнення від кримінальної відповідальності;
* необов’язкові (факультативні, диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності.
=== За ознаками наявності чи відсутності певних умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* умовне звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - за умови, що особа протягом року із дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок); ст. 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України](якщо суд визнає, що виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру)
* безумовне звільнення від кримінальної відповідальності без жодних умов.
=== Залежно від характеру виникнення умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких виникають у зв’язку з наявністю визначених законом подій;
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких пов’язані з позитивною посткримінальною поведінкою особи.
== Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності ==
* у зв’язку з дійовим каяттям ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 45 КК України]);
* у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 46 КК України]);
* у зв’язку з передачею особи на поруки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 47 КК України]);
* у зв’язку із зміною обстановки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 48 КК України]);
* у зв’язку із закінченням строків давності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 49 КК України]);
* на підставі закону про амністію або акта помилування;
* у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 97 КК України]);
* спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 369 КК України]).
== Порядок звільнення від кримінальної відповідальності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 44 Кримінального кодексу України], особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення '''здійснюється виключно судом''' ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України]).

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
== Способи звільнення від покарання та їх застосування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:

'''звільнення від покарання:''' 
а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст, 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) за хворобою (ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) на підставі закону України про амністію або акта про помилування(ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''звільнення від відбування покарання:''' 
а) з випробуванням (ст. 75, 76, 77, 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) умовно-дострокове (ст. 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''заміна більш м'яким покаранням:''' 
а) невідбутої частини покарання (ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

''У рішенні Конституційного суду України №1-33/2004 від 2 листопада 2004 року зазначено, що безпосереднім вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності є реалізована в нормах Кодексу можливість особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, бути звільненою від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45), з примиренням винного з потерпілим та відшкодуванням завданих ним збитків або усуненням заподіяної шкоди (стаття 46), з передачею особи на поруки (стаття 47), зі зміною обстановки (стаття 48); особа може бути звільнена від покарання, якщо на час розгляду справи в суді її не можна вважати суспільно небезпечною (частина четверта статті 74) тощо.''

'''пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).''' 
Ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає негайне звільнення особи від призначеного судом покарання у випадку, якщо новий закон усуває караність (декриміналізує) діяння, за вчинення якого її було засуджено, а ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - пом'якшення (зниження) призначеного засудженому покарання, що перевищує санкцію нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У вказаних двох випадках звільнення від покарання і зниження покарання провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.

Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] 2001 р. Згідно з п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.
== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086 №735/1121/20 постанова Великої палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року] (у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності чи покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106426710 №756/2922/19 постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 вересня 2021 року] (ненадання обвинуваченим документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції, не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду та служити підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, які передбачені частинами 2 і 3 статті 49 КК України).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106517320 №715/3085/21 постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду] (звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" матері, якій було пред'явлено підозру в незаконному перенаправлені через державний кордон України своєї малолітньої дитини з використанням підробленого дозволу батька на право виїзду дитини за кордон у супроводі матері, без зясування питання про те, чи посягає вчинене нею правопорушення на охоронювані інтереси малолітньої дитини, не ґрунтується на вимогах закону)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108628304 №640/20302/18 постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 січня 2023 року] (особа, яка вчинила хуліганство не може бути звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46), у разі, якщо , окрім вчиненого майнової шкоди підприємству, що була добровільно відшкодована обвинуваченим, відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно моральну шкоду іншим особа, примирення з якими не відбулось)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179766 №328/1109/19 постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року] (особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності, за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100292332 №715/2106/20 постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 жовтня 2021 року] (обов’язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим» (ст. 46 КК), під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з’ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою)

== Див. також ==
*[[Умови та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки]]
*[[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки]]
*[[Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Посвідчення заповітів

2025-09-15T07:45:08Z

Ilona.ponaida: /* Посвідчення заповіту при свідках */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 419]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1298-11 Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріальне посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування здійснюються без використання цього реєстру з подальшим внесенням до нього відповідних відомостей протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу (абзац третій пункту 8 глави 3 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).]

В умовах воєнного стану заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі (абзац перший пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]).
|}
==Загальні вимоги до посвідчення заповітів==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5822 Статтею 1233 Цивільного кодексу України] визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених] нотаріуси або уповноважені посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.
Одночасно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5822 стаття 1247 цього кодексу] передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5822 1251-1252 цього Кодексу].
===Порядок посвідчення заповіту ===
Нотаріуси, посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.

'''Повну цивільну дієздатність''' має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини. У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо). У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Встановлення особи здійснюється:
* '''громадянина України''' - за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну;
* '''іноземця та особи без громадянства''' - за національним паспортом або документом, що його замінює, та документом чи реєстрацією паспортного документа, які підтверджують законність перебування особи в Україні (посвідка на постійне або тимчасове проживання, реєстрація паспортного документа чи довідка компетентних органів про звільнення від реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна);
* '''біженця''' - за посвідченням біженця.
'''Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.'''

Фізична особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків) особи їх дитини та своєї особи.

Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу та перевіряють її цивільну дієздатність у порядку, передбаченому для таких установ.
==Посвідчення заповіту нотаріусом==
# Згідно норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5822 статті 1248 Цивільного кодексу України] нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
# Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.
# Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5792 статті 1241 Цивільного кодексу України] про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6086 статті 1307 Цивільного кодексу України] щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
# Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6086 статей 1233]-1257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та особисто подані нотаріусу. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
== Вимоги до змісту заповіту ==
# Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
# Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках. Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
# Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.
# За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
# Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Для посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання документів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
# Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
# Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
# До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).
== Посвідчення секретного заповіту ==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/paran349#n349 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5], нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.'''
* Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
* Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
* Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
* На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.
== Посвідчення заповіту іншими посадовими чи службовими особами ==
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Посадова особа, що посвідчує
|-
| особа, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особа, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю || головний лікар, його заступник з медичної частини або черговиий лікар цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів
|-
| особа, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що плаває під прапором України || капітан морських або річкових суден
|-
| особа, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції|| начальник пошукової або іншої експедиції
|-
| військовослужбовці, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця || командир (начальник) військової частини, з'єднання, установи або військово-навчального закладу
|-
| особа, яка тримається в установі виконання покарань,та особа, яка тримається у слідчому ізоляторі || начальник такої установи
|-
| особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів || уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування
|}
Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

''Посадові, службові особи зобов’язані:''
* роз’яснити фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
* перевірити відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону; встановити дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;
* попередити про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;
* роз'яснити порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;
* скласти у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;
* посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.
==Посвідчення заповіту при свідках==
Статтею 1253 Цивільного кодексу України передбачено, що '''на бажання заповідача''' його заповіт може бути посвідчений при '''''свідках''.'''

Присутність не менш як двох свідків є обов'язковою умовою при посвідченні заповітів.Свідком може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність.

Посвідчення заповіту при свідках здійснюється у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Крім того, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках та '''якщо заповіт посвідчується іншою посадовою чи службовою особою у випадках посвідчення''':
- заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;.
- заповіту особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України;
- заповіту особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції;
- заповіту військовослужбовця, в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця;
- заповіту особи, яка тримається в установі виконання покарань;
- заповіту особи, яка тримається у слідчому ізоляторі.
Посвідчення вказаних заповітів здійснюється за умови присутності не менш як двох свідків.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

'''Свідками не можуть бути:'''
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Аналогічні положення щодо посвідчення заповіту при свідках містяться в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Посвідчення заповітів

2025-09-15T07:44:26Z

Ilona.ponaida: /* Посвідчення секретного заповіту */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 419]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1298-11 Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріальне посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування здійснюються без використання цього реєстру з подальшим внесенням до нього відповідних відомостей протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу (абзац третій пункту 8 глави 3 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).]

В умовах воєнного стану заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі (абзац перший пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]).
|}
==Загальні вимоги до посвідчення заповітів==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5822 Статтею 1233 Цивільного кодексу України] визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених] нотаріуси або уповноважені посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.
Одночасно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5822 стаття 1247 цього кодексу] передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5822 1251-1252 цього Кодексу].
===Порядок посвідчення заповіту ===
Нотаріуси, посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.

'''Повну цивільну дієздатність''' має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини. У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо). У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Встановлення особи здійснюється:
* '''громадянина України''' - за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну;
* '''іноземця та особи без громадянства''' - за національним паспортом або документом, що його замінює, та документом чи реєстрацією паспортного документа, які підтверджують законність перебування особи в Україні (посвідка на постійне або тимчасове проживання, реєстрація паспортного документа чи довідка компетентних органів про звільнення від реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна);
* '''біженця''' - за посвідченням біженця.
'''Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи особи, не можуть бути використані для встановлення особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності.'''

Фізична особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків) особи їх дитини та своєї особи.

Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу та перевіряють її цивільну дієздатність у порядку, передбаченому для таких установ.
==Посвідчення заповіту нотаріусом==
# Згідно норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5822 статті 1248 Цивільного кодексу України] нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
# Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.
# Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5792 статті 1241 Цивільного кодексу України] про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6086 статті 1307 Цивільного кодексу України] щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
# Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6086 статей 1233]-1257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та особисто подані нотаріусу. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
== Вимоги до змісту заповіту ==
# Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
# Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках. Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
# Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.
# За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
# Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Для посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання документів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
# Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
# Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
# До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).
== Посвідчення секретного заповіту ==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/paran349#n349 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5], нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.'''
* Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
* Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
* Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
* На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.
== Посвідчення заповіту іншими посадовими чи службовими особами ==
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Посадова особа, що посвідчує
|-
| особа, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особа, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю || головний лікар, його заступник з медичної частини або черговиий лікар цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів
|-
| особа, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що плаває під прапором України || капітан морських або річкових суден
|-
| особа, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції|| начальник пошукової або іншої експедиції
|-
| військовослужбовці, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадової особи органу місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця || командир (начальник) військової частини, з'єднання, установи або військово-навчального закладу
|-
| особа, яка тримається в установі виконання покарань,та особа, яка тримається у слідчому ізоляторі || начальник такої установи
|-
| особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів || уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування
|}
Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

''Посадові, службові особи зобов’язані:''
* роз’яснити фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
* перевірити відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону; встановити дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;
* попередити про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;
* роз'яснити порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;
* скласти у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;
* посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.
==Посвідчення заповіту при свідках==
Статтею 1253 Цивільного кодексу України передбачено, що '''на бажання заповідача''' його заповіт може бути посвідчений при ''свідках''.

Присутність не менш як двох свідків є обов'язковою умовою при посвідченні заповітів.Свідком може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність.

Посвідчення заповіту при свідках здійснюється у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Крім того, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках та '''якщо заповіт посвідчується іншою посадовою чи службовою особою у випадках посвідчення''':
- заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;.
- заповіту особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України;
- заповіту особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції;
- заповіту військовослужбовця, в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця;
- заповіту особи, яка тримається в установі виконання покарань;
- заповіту особи, яка тримається у слідчому ізоляторі.
Посвідчення вказаних заповітів здійснюється за умови присутності не менш як двох свідків.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

'''Свідками не можуть бути:'''
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Аналогічні положення щодо посвідчення заповіту при свідках містяться в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність

2025-09-15T07:32:48Z

Ilona.ponaida: /* Поняття лікарської таємниці */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України "Про інформацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text Закон України "Про доступ до публічної інформації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закон України "Про психіатричну допомогу"]
== '''Поняття лікарської таємниці''' ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Відповідно до ст. 40 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]'', лікарська таємниця — це відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя людини, які не мають права розголошувати медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про це.''

Під поняттям лікарської таємниці слід розуміти такі відомості:

* факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя;
* зараження особи інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я;
* результати медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (Вони повідомляються лише цим особам. При цьому приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним)

Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Конвенції про права людини в біомедицині (Convention on Human Rights and Biomedicine. DIR/JUR (96), 14, Strasbourg 1996) відомості про стан здоров’я людини визнає складовою права на повагу до приватного життя (ст. 10) та охороняється також положеннями Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 8).

'''Правила розпорядження даними, які становлять лікарську таємницю, та інформацією для пацієнта також задекларовані на міжнародному рівні, зокрема у:'''
* Женевській декларації Всесвітньої медичної асамблеї, прийнятій на 2ій Генеральній Асамблеї Всесвітньої медичної асоціації (вересень 1948 року);
* Міжнародному кодексі медичної етики, прийнятому 3ю Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (жовтень 1949 року);
* Положенні про захист прав та конфіденційності пацієнта, прийнятому 45ю Всесвітньою медичною асамблеєю (жовтень 1993 року);
* Положенні та поглядах Всесвітньої психіатричної асоціації про права і юридичний захист психічно хворих, прийнятих Генеральною асамблеєю Всесвітньої психіатричної асоціації на VIII Всесвітньому конгресі із психіатрії (жовтень 1989 року);
* Гавайській декларації Всесвітньої психіатричної асоціації, схваленій Генеральною асамблеєю Всесвітньої психіатричної асоціації (липень 1983 року);
* Резолюції 46/119 «Захист осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», прийнятій Генеральною асамблеєю ООН (лютий 1992 року);
* Рекомендаціях 818 (1977) щодо ситуації з психічними захворюваннями, прийнятих Парламентською асамблеєю Ради Європи (жовтень 1977 року);
* Рекомендаціях Комітету міністрів державами учасницям стосовно правового захисту осіб, які страждають на психічні захворювання та примусово утримуються як пацієнти (лютий 1983 року).
'''Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов'язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству.'''

Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування хворого (у т. ч. діагноз, методи лікування, прогноз тощо).

В нормативно-правових актах, у яких зазначаються відомості, що становлять лікарську таємницю, відсутнє чітке визначення цього терміна.

'''Згідно з ст. 286 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] «лікарську таємницю» можливо розуміти як:'''
* таємницю про стан здоров'я особи;
* факт звернення за медичною допомогою;
* діагноз;
* інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.
Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
{| class="wikitable"
|-
| Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
|}
'''Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] під поняттям лікарської таємниці слід розуміти такі відомості:'''
* факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя;
* зараження особи інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я;
* результати медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (Вони повідомляються лише цим особам. При цьому приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним).
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»] в Україні діють державні інформаційні системи трансплантації: Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин та Державна інформаційна системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин.

'''Обробка персональних даних, що є конфіденційною інформацією про фізичних осіб та міститься в інформаційних системах супроводу трансплантації, здійснюється з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text законів України "Про захист персональних даних"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text "Про інформацію"] та інших законів України.'''

Персональні дані, що є конфіденційною інформацією про фізичну особу, збирання, зберігання і використання яких не передбачено законодавством у сфері охорони здоров’я, та містять вимоги щодо обробки персональних даних в інших інформаційно-телекомунікаційних системах, можуть оброблятися у базах даних державних інформаційних систем трансплантації лише за згодою суб’єктів персональних даних.
== '''Порядок розголошення лікарської таємниці''' ==
Відповідно до частини другої статті 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров’я"] ч.2 ст.285 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).

'''Також лікарська таємниця може бути розголошена без згоди пацієнта у таких випадках:'''
* Якщо пацієнт надає згоду на поширення такої інформації (ст. 21, ч. 2 Закону “Про інформацію”) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text];
* Медичну документацію про особу може отримати лише безпосередньо сама особа, якої це стосується (ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України), або її представник, на підставі доручення або договору про надання правової допомоги (за умови, що копії зазначених документів будуть долучені до запиту), а також батьки (усиновлювачі, опікун або піклувальник) як законні представники дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).
* Тимчасовий доступ до документів, що містять лікарську таємницю, може надати слідчий суддя або суд в рамках кримінального провадження, якщо при цьому буде встановлено, що інших способів отримання необхідної слідству інформації немає (ч.6 ст. 163 Кримінально процесуального кодексу України).
* Наречені мають право бути взаємно обізнані про стан здоров'я (ст. 30 Сімейного кодексу України).
* Інформація про результати тестування на ВІЛ, про наявність або відсутність в людини ВІЛ-інфекції дозволяється лише: особі, стосовно якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи; іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я – винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи; іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках (ч. 4 ст. 13 Закону “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”).Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням або ж людина, що живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не отямиться і не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.
* Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для організації надання особі, яка страждає важким психічним розладом, психіатричної допомоги та провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації (стаття 6 Закону “Про психіатричну допомогу”).
* Відомості про лікування в наркологічному закладі можуть бути розголошені правоохоронним органам у разі притягнення такої особи до кримінальної або адміністративної відповідальності (ст. 14, ч. 5 Закону “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”).
Відповідно до ст. 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних»] до обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.
== '''Відповідальність за розголошення лікарської таємниці''' ==
За незаконне розголошення лікарської таємниці встановлена кримінальна відповідальність (ст. 145 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Так, умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, – карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Згідно зі ст. 132 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
== '''Судова практика''' ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110286 Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2022 у справі №205/9115/19] (без надання письмової інформованої згоди пацієнтом на розголошення відомостей про позитивний ВІЛ-статус лікар не має права передавати іншій особі, зокрема й іншому лікарю, цю конфіденційну інформацію).

== Див. також ==
* [[Відповідальність медичних працівників]]
* [[Права пацієнта]]
[[Категорія: Право на медичну допомогу]]

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян

2025-08-06T08:54:19Z

Ilona.ponaida: /* Відповідальність за злочин */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text Закон України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян"] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] 
== Об’єкт злочину ==
За завідомо неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці, знищення чи пошкодження об’єктів власності передбачена кримінальна відповідальність за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України]. А '''об'єктом злочину''' є громадська безпека. 
Громадська безпека – це стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Ч. 1 ст. 3 Конституції України] встановлює, що безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей. 
Безпеці людей завдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну небезпечність. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства. 
Предметом цього злочину є інформація, котра містить відомості про відсутність небезпеки. Впливаючи на неї шляхом перекручення її змісту (тобто перетворюючи правдиву інформацію на неправдиву), суб’єкт вчинює злочинне діяння.

'''Засобом злочину''' є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. 
== Об'єктивна сторона злочину ==
'''Об'єктивна сторона злочину''' полягає в активних суспільно-небезпечних діях, які полягають в повідомленні (усне, письмове, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об'єднань чи держави (терористичний акт) і спрямовано на поширення інформації такі загальнонебезпечні дії. 
Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів приватної, комунальної чи державної власності має такі ознаки:
* містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів (про збройні напади, про закладену в тому чи іншому приміщенні вибухівку, про підготовлені підпали тощо) або про стихійне чи інше загальне лихо (землетрус, викиди радіоактивних речовин, дуже небезпечні епідемії тощо);
* відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці;
* про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо (повідомлення може бути відкритим (під час мітингу, зборів тощо), замаскованим під чужим іменем або анонімним). 
Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення про саму загрозу безпеці громадян, їх об'єднанням чи державі або про загрозу знищення чи пошкодженим об'єктів приватної, комунальної чи державної власності загальнонебезпечним способом. Тому вияв лише умислу діяти таким чином не може розглядатися як злочин. Злочином вважається доведення повідомлення про вказану загрозу до відома громадян, організацій чи органів влади. 
Якщо ж таке повідомлення спричинило тяжкі наслідки (завдало значної шкоди правам та законним інтересам громадян, наприклад, вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об'єднанням чи державі, наприклад, було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об'єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), відповідальність настає за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 259 КК України]. 
== Суб'єкт злочину ==
'''Суб'єктом злочину''' є фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України], у віці не молодше 16-ти років. 
== Суб’єктивна сторона злочину ==
'''Суб’єктивна сторона злочину''' виражається у прямому умислі (особа усвідомлює про суспільно небезпечний характер свого діяння (повідомлення), знає про її неправдивість та бажає довести його до відома невизначеної кількості людей чи представників організацій, установ або органів влади). Відсутність умислу виключає кримінальну відповідальність. Непрямий умисел при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 259 КК України], також виключається.
=== Особливості злочину (мета, мотиви) ===
Особливістю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], є те, що вона передбачає наявність складної вини: прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці і необережності щодо настання тяжких наслідків. У багатьох випадках завідомо неправдиві повідомлення вчиняються за наявності умислу, що виник раптово, але відомі і факти вчинення цього злочину із заздалегідь обдуманим умислом. 
Диспозиція ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не містить будь-якої вказівки на мотив цього злочину. З огляду на це мотив та мета вчинення розгляданого злочину можуть бути різними. 
Вчинення завідомо неправдивого повідомлення без мети виключає прямий умисел, а значить і злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.259 КК України]. Винний у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення може мати за мету викликати неспокій людей, паніку або їх розгубленість; бажання розважитись або помститися за завдану винному образу чи відмову в його проханні з боку приватного, колективного чи державного об’єднання або з боку органів влади; з метою забезпечення вчинення в інших містах реальних терористичних актів або інших тяжких злочинів, вивчення складу оперативної групи та їх можливостей з метою вдосконалення ефективності злочинних дій тощо. Таким чином, мета цього злочину може бути різною, тому у кожному конкретному випадку мета повинна з’ясовуватися судом при визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого і призначення покарання винній особі.

Мотивами неправдивого повідомлення про терористичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.
== Відповідальність за злочин ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України] "Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності"

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається позбавленням волі на строк від двох до шести років. 
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки, 2) вчинений повторно.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text] абзац перший частини другої викласти в такій редакції: "2. Те саме діяння, якщо об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури або будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти або якщо воно спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно".

''Якщо неправдиве повідомлення здійснено особою до 16 років'', кримінальна відповідальність не настає, але: можуть бути застосовані заходи виховного характеру, батьки чи опікуни відповідають цивільно за завдану шкоду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (ст. 1178 ЦК України]).

== Судова практика ==
* '''Постанова Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 червня 2018 року''' (справа №520/9685/13-к (провадження №51-905км8 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74687902]) для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 259 КК, необхідно встановити, що саме ЦЯ особа з використанням конкретного засобу зв’язку повідомила інформацію про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, маючи прямий умисел на вчинення саме таких дій
* '''Постанова Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 лютого 2023 року''' (''справа № 678/527/22 (провадження № 51-3544 км 22'') [https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273642] твердження, що за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК України, особам, які його вчинили, призначається покарання не пов`язане із реальним його відбуванням у виді позбавлення волі є неспроможним з огляду на те, що виходячи з положень ст. 75 КК України. Зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Наведена позиція відображена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №127/10266/19.
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Погроза знищення майна

2025-08-06T08:19:50Z

Ilona.ponaida: /* Суб'єктивна сторона кримінального проступку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статтею 195 КК України] передбачена кримінальна відповідальність за погрозу знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Дане кримінальне правопорушення є [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальним проступком]] відповідно до частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1309 КК України].
== Об'єкт кримінального проступку ==
Основним безпосереднім об'єктом кримінального проступку є право власності, а додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканність особи.

''Предметом злочину є '''чуже майно'''''.
== Об'єктивна сторона кримінального проступку ==
З об'єктивної сторони кримінальний проступок полягає в активних діях, спрямованих на залякування потерпілого (власника чи законного володільця майна, особи, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, іншої особи, яка зацікавлена у збереженні цього майна) знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом.

Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим.

Погроза знищення чужого майна утворює склад вище вказаного кримінального проступку лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом.

'''Предметом''' кримінального правопорушення є чуже майно.

Слід зазначити, що погроза знищенням окремих видів майна визнається кримінально протиправною, незалежно від способу, в який винний мав намір реалізувати свою погрозу (майна судді, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів, майна військового начальника). Такий підхід пояснюється підвищеною суспільною небезпекою погрози знищення майна у складі цих кримінальних правопорушень, оскільки вона має місце у зв'язку зі службовою чи професійною діяльністю потерпілого (здійсненням правосуддя, наданням правової допомоги, виконанням обов'язків з військової служби тощо).

'''Погроза пошкодження майна не є кримінальне караним діянням'''. Кримінальна відповідальність за таке діяння може наставати лише у спеціально передбачених кримінальним законом випадках, коли погроза пошкодження майна є складовою іншого кримінального правопорушення, наприклад, примушування до вступу в статевий зв'язок ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 154 КК України]), порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (частина друга статті 161 КК України]), [[Кримінальна відповідальність за вимагання|вимагання]] (стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 КК України]), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (стаття 355 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 КК України]).

Погроза знищення майна може бути виражена усно, письмово, жестами, демонструванням засобів, якими можна привести майно у непридатність (зброя, вибухівка тощо).

Обов'язковою ознакою погрози в складі цього кримінального проступку є наявність реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози.

Погрозу знищення майна, яка утворює склад кримінального правопорушення, слід відрізняти від публічних закликів до погромів, підпалів, знищення майна. В останньому випадку, на відміну від погрози, має місце не залякування потерпілого чи інших осіб знищенням певного майна, а підбурювання невизначеної кількості людей до вчинення зазначених дій, прагненням викликати намір знищити чи пошкодити певне майно.

Це кримінальне правопорушення вважається закінченим в момент сприйняття погрози знищення майна особою, якій вона адресується.

'''Відповідно до пункту 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] погроза пошкодити чи знищити майно має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому чи його близьким родичам, або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною. Умисне знищення або пошкодження такого майна під час вимагання повністю охоплюється частиною другою, третьою або четвертою статті 189 КК, крім випадків його знищення чи пошкодження шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, яке за наявності до того підстав додатково кваліфікується за частиною другою статті 194 КК.'''
== Суб'єктивна сторона кримінального проступку ==
'''Суб’єктивна сторона:''' умисна дія з метою позбавити потерпілого спокою, викликати страх, але без безпосереднього наміру негайно знищити майно. Відмінність від закінченого злочину за ст. 194 КК України полягає саме в намірах та таймінгу реалізації погрози .

Мотиви і мета погрози можуть бути різними — помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюється з хуліганських мотивів у процесі вчинення хуліганських дій, вчинене охоплюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 296 КК України] (хуліганство) і додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 195 КК України] не потребує.
== Суб'єкт кримінального проступку ==
Суб'єкт кримінального проступку загальний, '''будь-яка особа, ''яка досягла 16-ти років''.'''

Знищення або пошкодження чужого майна внаслідок невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 367 Кримінального кодексу України.]
== Покарання ==
Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози,-
'''''карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців''.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"] абзац другий частини першої статті 195 після слова "громадян" доповнити словами "або громадськими роботами на строк від шістдесяти до ста двадцяти годин".
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Реєстрація права власності на майно, що розташоване на окупованій територіїї України

2025-07-15T07:41:20Z

Ilona.ponaida: /* Результат розгляду поданих документів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0468-16 Наказ Міністерства юстиції від 28 березня 2016 року № 898/5 "Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 березня 2016 року за № 468/28598]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#Text Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно"]
== Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території ==
Положення статті 11 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"] застосовується до тимчасово окупованої території, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n12 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n13 2] частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n14 пунктом 3] частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ст. 11 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. '''За фізичними особами''', незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. '''Набуття та припинення права власності на нерухоме майно''', яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. На тимчасово окупованій території '''будь-який правочин''' щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону], інших законів України, '''вважається недійсним''' з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. '''Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об’єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.'''

== Куди звертатись ==
В умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування, державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що розташоване в межах території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей,, проводиться органами державної реєстрації та нотаріусами незалежно від місцезнаходження такого майна.

Органи державної реєстрації та нотаріуси після проведення реєстраційних дій передають реєстраційні справи у паперовій формі:

* Головному територіальному управлінню юстиції у Херсонській області (щодо майна, яке розташоване в межах території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя),
* Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області та Головному територіальному управлінню юстиції у Луганській області (щодо майна, яке розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей).

== Необхідні документи ==
* заява (формується та роздруковується реєстратором самостійно, ви лише ставите підпис);
* документ, що посвідчує особу;
* оригінал документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування; свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права власності на майно тощо);
* довіреність (у випадку, коли документи подає уповноважена особа, а не власник);
* підтвердження оплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій (за кожну реєстраційну дію проводиться окрема оплата, крім випадків, коли особа звільнена від сплати збору)
== Результат розгляду поданих документів ==
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Після проведення реєстраційних дій та внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, формується витяг з такого реєстру та розміщується на веб-порталі Мін’юсту. Там ви можете знайти його в будь-який час і за необхідності роздрукувати. За бажанням заявника реєстратор/нотаріус може роздрукувати витяг без використання спеціальних бланків з проставленням підпису та печатки. Тобто витяг з реєстру, що підтверджує проведення реєстрації права власності може бути у 2-х формах: в електронній та паперовій, що мають однакову юридичну силу. '''Також важливо переглянути консультацію "[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Державна_реєстрація_речових_прав_на_нерухоме_майно Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]"'''
[[категорія:Цивільне право‏‎]]
[[категорія:Інші питання цивільного права‏‎]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[категорія:Житлове право‏‎]]

Отримання (застосування) податкової соціальної пільги

2025-07-14T11:22:02Z

Ilona.ponaida: /* Що таке податкова соціальна пільга */

== Нормативна база ==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 “Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/323-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 23 "Деякі питання користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану на території України"]
== Що таке податкова соціальна пільга ==
Визначення податкової соціальної пільги в законодавстві відсутнє.

'''Податкова соціальна пільга (ПСП) — це сума, на яку працівник, як платник податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), може зменшити свій загальний оподатковуваний місячний дохід від одного роботодавця. Вона застосовується до заробітної плати, премій, компенсацій, винагород та інших виплат. Важливо враховувати, що право на ПСП залежить від розміру місячного доходу працівника та не може бути використане, якщо цей дохід перевищує встановлену межу.'''

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/323-2022-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року №23 "Деякі питання користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану на території України"] установлено, що в період дії воєнного стану в Україні надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням таких особливостей:'''

'''1) дозволи на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, строк дії яких закінчився в період дії воєнного стану в Україні, продовжуються на період його дії та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування;'''

'''2) положення Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. №1010, на період дії воєнного стану на території України та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування не застосовуються, крім випадків надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які раніше не зверталися за такими дозволами, та для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, яким необхідно отримати зазначені дозволи на періоди, що слідують за двома календарними кварталами після припинення або скасування воєнного стану в Україні.'''
== Хто має право на застосування податкової соціальної пільги ==
На застосування до свого доходу податкової соціальної пільги має право кожен платник ПДФО, якщо розмір його місячної заробітної плати не перевищує суми, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.Ця сума називається '''''граничним розміром доходу'''''.

Для платників податку на доходи фізичних осіб, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років або є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем), опікуном, піклувальником або утримує дитину з інвалідністю, граничний розмір доходу визначається як добуток суми граничного розміру доходу та відповідної кількості дітей.

У 2025 році податкова соціальна пільга (ПСП) застосовується, якщо місячний дохід працівника не перевищує встановленої межі. Ця межа визначається за формулою: '''прожитковий мінімум для працездатної особи''', актуальний на 1 січня звітного податкового року, помножений на 1,4 та округлений до найближчих 10 гривень (''абз. 1 п.п. 169.4.1 ст. 169 ПКУ'').

Оскільки '''прожитковий мінімум для працездатної особи''', актуальний на 1 січня звітного податкового року, помножений на 1,4 та округлений до найближчих 10 гривень (''абз. 1 п.п. 169.4.1 ст. 169 ПКУ''). розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 року дорівнює 3028 грн, тоді '''граничний дохід для застосування ПСП у 2025 році складає:''' '''3028 грн х 0,5 = 1514 грн.'''

Отже, у 2025 році кожен працівник, чий місячний дохід не перевищує 4 240 грн, має право на податкову соціальну пільгу (ПСП). Її базовий розмір становить 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня відповідного року.

'''З 1 січня 2025 року базова ПСП = 3 028 х 0,5 = 1 514 грн.'''

Для прикладу приведемо наступний розрахунок:

3 990 грн (зарплата працівника) - 1 514 грн (ПСП) = 2 476 грн.

З цієї суми й буде утримано ПДФО.

З 1 січня 2025 року мінімальна заробітна плата залишається на рівні 8 000 грн. Водночас законодавство забороняє встановлювати оклад менший за МЗП за умови повного відпрацювання норми робочого часу. Тому фактичне право на застосування податкової соціальної пільги (ПСП) мають такі категорії працівників:

* '''працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу''' – зокрема, за скороченим робочим днем або тижнем;
* '''особи, які не відпрацювали повний місяць''' – наприклад, у зв'язку з прийняттям на роботу або звільненням упродовж місяця;
* '''працівники, які отримують зарплату з урахуванням відрахувань (утримань)''' – у разі, якщо після таких відрахувань сума доходу не перевищує граничний розмір для застосування ПСП;
* '''працівники, які виховують двох і більше дітей віком до 18 років'''. Для них граничний розмір доходу для застосування ПСП збільшується кратно кількостями дітей.

Також наголошуємо, що пільга застосовується лише до заробітної плати, отриманої від одного роботодавця, і не стосується інших видів доходу (стипендій, доходу від підприємницької діяльності).

'''Загальною ПСП зможуть скористатися лише '''працівники, які трудяться на умовах неповного робочого часу, але не завжди'''.'''

''ПСП застосовують до нарахованого місячного доходу у вигляді зарплати лише за одним місцем його нарахування (виплати) (пп. 169.2.1 '''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]''').''

''Тож, якщо особа працює як основний працівник і внутрішній сумісник в одного роботодавця, від якого й отримує зарплату, право на ПСП визначають залежно від усього отриманого ним заробітку за таким місцем роботи. Інакше — якщо особа працює як зовнішній сумісник, тоді вона обирає місце застосування ПСП (основне місце роботи чи за сумісництвом), про що вказує у заяві про самостійне обрання місця застосування ПСП.''

Куди потрібно звернутися, щоб отримати податкову соціальну пільгу.

Якщо ви маєте право на податкову соціальну пільгу, то її можна отримати шляхом подання заяви своєму роботодавцю. Якщо працівник має право на пільгу в розмірі 100% на дітей, в розмірі 150% або 200%, разом із заявою необхідно подати відповідні підтверджуючі документи.

Перелік таких документів для кожної окремої категорії платників визначено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги]».

Отже, якщо ви маєте право на пільгу в розмірі 100% на дітей, в розмірі 150% або 200%, потрібно зібрати необхідні документи та подати роботодавцю заяву.

== Розмір податкової соціальної пільги ==
Оскільки, згідно з п.п. 1 п. 1 ст. 169 розділу ІV Кодексу податкова соціальна пільга складає '''50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи''' (у розрахунку на місяць), встановленого законом '''на 1 січня звітного податкового року''' — для будь-якого платника податку, то впродовж всього 2024 року податкова соціальна пільга складатиме:

– що надається у розмірі 100% — '''1514,00''' грн. (3028 грн. х 50% х 100%);

– що надається у розмірі 150% — '''2271,00''' грн. (3028 грн. х 50% х 150%);

– що надається у розмірі 200% — '''3028,00''' грн. (3028 грн. х 50% х 200%).

== Для кого встановлено 100% розмір податкової соціальної пільги ==
'''''На 100% податкову соціальну пільгу мають право всі працівники заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу для її отримання.''''' Пунктом 169.1.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] встановлено, що для платника податків, '''які утримують двох чи більше дітей до 18 років''', розмір податкової соціальної пільги становить 100% у розрахунку на кожну дитину.

У 2025 році базовий розмір ПСП становить '''1 514 грн''' і надається платнику податків, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років. Пільга застосовується '''на кожну дитину окремо''' (пп. 169.1.2 ПКУ), тобто:

* '''На 2 дітей''': 1 514 × 2 = '''3 028 грн'''
* '''На 3 дітей''': 1 514 × 3 = '''4 542 грн'''
* '''На 4 дітей''': 1 514 × 4 = '''6 056 грн'''
* '''На 5 дітей''': 1 514 × 5 = '''7 570 грн'''

== Для кого встановлений 150% розмір податкової соціальної пільги ==
'''''Податкова соціальна пільга у розмірі 150%, відповідно до пункту 169.1.3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] застосовується до платників податку на доходи фізичних осіб які:'''''
*є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги]» одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.
*утримує дитину з інвалідністю — у розрахунку на кожну таку дитину ''віком до 18 років''.

*є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

*є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;
*є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена підпунктом «б» підпункту 169.1.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України];
*є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
*є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]».
У 2025 році розмір '''підвищеної податкової соціальної пільги (ПСП 150%)''' становить:

'''1 514 грн × 1,5 = 2 271 грн'''

Ця підвищена ПСП дозволяє значно зменшити оподатковуваний дохід зазначених категорій осіб та відповідно зменшити суму податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).

== Для кого встановлений 200% розмір ==
'''''Податкова соціальна пільга у розмірі 200%, відповідно до пункту 169.1.4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] застосовується до платників податку на доходи фізичних осіб які є:'''''
*Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

*учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та особою з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
*колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою.

*особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

*особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

'''У 2025 році розмір підвищеної податкової соціальної пільги (ПСП 200%) становить:'''

'''1 514 грн × 2 = 3 028 грн'''

== Підтвердження права на податкову соціальну пільгу ==
Перелік документів, що підтверджують право платника податку на доходи фізичних осіб на застосування податкової соціальної пільги та порядок їх подання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. N 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».

Відповідно до Порядку платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за встановленою Державною фіскальною службою України формою. Разом з заявою платник податку надає роботодавцю документи, що підтверджують його право на отримання податкової соціальної пільги.

Періодичність подання підтверджуючих документів для отримання податкової соціальної пільги платниками податку, перерахованими у підпунктах «б», «в» та «ґ» підпункту 169.1.3 та підпункті «б» підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повинна відповідати встановленим Міністерством охорони здоров’я України строкам їх перегляду.

Відповідно до підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 розділу ІV Кодексу податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати '''з дня отримання роботодавцем заяви''' платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право на отримання ним пільги.
{| class="wikitable"
|'''Перелік платників податку'''
|'''Перелік документів'''
|-
|Будь – який платник, заробітна плата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(п.169.1.1 ПКУ)
|– заява про застосування пільги.
|-
|Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, заробітна плата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.), помножений на кількість дітей (для одного з батьків).

(п.169.1.2 ПКУ)
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни,в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).
|-
|Одинока матір, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.), помножений на кількість дітей.(пп. «а» п.169.1.3 ПКУ)

Для цілей цього пункту одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної підпунктом «а» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі,зареєстрованому згідно із законом;
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

– копія свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);

– копія паспорта.
|-
|Платник податку, який утримує дитину з інвалідністю віком до 18 років, зарплата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.), помножений на кількість дітей.

(пп. «б» п. 169.1.3 ПКУ)
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

– пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину з інвалідністю віком від 16 до 18 років;

– медичний висновок, виданий закладами МОЗ в установленому порядку (якщо із заявою. звертається платник податку, який утримує дитину з інвалідністю віком до 16 років).
|-
|Особи, віднесені законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. «в» п.169.1.3 ПКУ)
|копія посвідчення(дубліката) встановленого зразка:

– громадянина (громадянки), який (яка) постраждав (постраждала) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка;

– учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації;

– громадянина (громадянки), евакуйованого (евакуйованої) у 1986 році із зони відчуження, категорії 2 серії Б;

– громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (проживала) у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), категорії 2 серії Б.

Особи, нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, подають її копію.
|-
|Особи з інвалідністю I або II групи, у тому числі особи з інвалідністю з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена підпунктом «б» статті 169.1 ПКУ, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. «ґ» п.169.1.3 ПКУ)
|– копія пенсійного посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи.
|-
|Особи, яким присуджено довічну стипендію як громадянам,що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 2440 грн.).

(пп. ”д” п.169.1.3 ПКУ)
|– копія акта Президента України про призначення зазначеної стипендії.
|-
|Учасники бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (N 3551-XII від 22.10.93 р.), крім осіб, визначених у підпункті «б» підпункту 169.1.4 статті 169 ПКУ, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. “е” п.169.1.3ПКУ)*
|– копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни.
|-
|Герої України, герої Радянського Союзу, герої Соціалістичної праці або повні кавалери ордена Слави чи Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. «а» п.169.1.4 ПКУ)
|– копія орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної праці;

– копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів.

Або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння звання Героя України, Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної праці, нагородження орденами Слави чи Трудової Слави трьох ступенів та чотирма медалями «За відвагу».
|-
|Учасники бойових дій під час Другої світової війни або особи, які у той час працювали в тилу, та особи з інвалідністю I і II групи з числа учасників бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (N 3551-XII від 22.10.93 р.), заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. “б” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни;

– пенсійне посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи;

– документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни.
|-
|Колишні в’язні концтаборів або особи, визнані

репресованими чи реабілітованими, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. “в” п.169.1.4 ПКУ)
|– довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою
|-
|Колишні в’язні місць примусового утримання під час Другої світової війни, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. “в” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення жертви нацистських переслідувань
|-
|Особи, які були насильно вивезені з території

колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. “г” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення жертви нацистських

переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території

колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.
|-
|Особи, які перебували на блокадній території

колишнього Ленінграду (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р., заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2024 році – 4240 грн.).

(пп. “ґ ” п.169.1.4 ПКУ)
|– документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграду (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 року.
|}

== До яких доходів не може бути застосована податкова соціальна пільга ==
'''''Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:'''''
*доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
*заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
*доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
*для державних службовців пільга застосовується під час нарахування доходів та до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з поданням підтверджуючих документів для встановлення розміру пільги.
Якщо платник податку порушує вищевказані норми податкового законодавства, він втрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходу, починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється.

'''<big>Як відновити податкову соціальну пільгу?</big>'''

Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо він подасть всім роботодавцям заяви про відмову від такої пільги із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення. На підставі такої заяви кожен роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплаченого податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати. Ця сума погашається за рахунок найближчої зарплати, а у разі, коли її недостатньо – з наступної. Право на застосування ПСП відновлюється з місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф були повністю сплачені.
== Скільки податкових пільг можна застосовувати ==
Відповідно до пункту 169.3.1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], якщо платник податку має право на податкову соціальну пільгу з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір.
Є з цього правила виключення. У разі якщо платник податку утримує двох чи більше дітей, один (кілька) з яких є особою з інвалідністю, податкова соціальна пільга у розмірі 150% на дитину з інвалідністю додається до пільги у розмірі 100% на інших дітей. Є з цього приводу і офіційне роз’яснення [http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gna/1719-4062.html ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ від 25.02.2011 р. №4062/6/17-0215].

''Слід зазначити, що відповідно до пункту 169.3.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи.''

'''<big>Відповідальність роботодавця за застосування податкової соціальної пільги</big>'''

Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 п. п. 169.2.2 ст. 169 Податкового кодексу України]).

Проте податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 п. п. 169.2.2 цього пункту Податкового кодексу України], але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги»]. У випадку якщо платник має право на застосування пільги за кількома підставами, то в заяві необхідно вказати, яким видом пільги платник хоче скористатись та додати відповідні підтвердні документи. Якщо ж державний службовець має право на підвищений розмір податкової соціальної пільги, то він повинен подати заяву, в якій зазначається, якою саме пільгою він бажає користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n4155 п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України] особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи вищевикладене, відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб є працедавець, який застосував податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її застосування.

''[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]''

Державна допомога постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей

2025-06-23T15:13:05Z

Ilona.ponaida: /* Куди звернутися */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/745-18 Закон України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 14 "Деякі питання використання коштів державного бюджету для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., та особам, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в зазначених акціях"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/76-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2014 року № 76 "Про соціальний захист членів сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 року, а також осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності"]
== Види державної допомоги постраждалим учасникам акцій мирного протесту та членам їх сімей ==
Такі види державної допомоги призначаютьсяпостраждалим учасникам акцій мирного протесту та членам їх сімей:

# допомога у зв’язку зі смертю члена сім’ї, який брав участь у масових акціях громадського протесту, за умови, що смерть безпосередньо пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту;
# допомога у зв’язку з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень учаснику масових акцій громадського протесту;
# допомога у зв’язку з нанесенням тілесних ушкоджень середньої тяжкості учаснику масових акцій громадського протесту;
# допомога у зв’язку з нанесенням легких тілесних ушкоджень, побоїв, мордувань учаснику масових акцій громадського протесту;
# допомога у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна учасника масових акцій громадського протесту.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/745-18#n15 стаття 3 Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей")].

== Розміри державної допомоги постраждалим та членам їх сімей ==
{| class="wikitable"
|-
! Вид допомоги!! Розмір
|-
| у зв’язку зі смертю члена сім’ї, який брав участь у масових акціях громадського протесту, за умови, що смерть безпосередньо пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту|| 1 000 000 грн
|-
| у зв’язку з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень учаснику масових акцій громадського протесту || 700 000 грн
|-
| у зв’язку з нанесенням тілесних ушкоджень середньої тяжкості учаснику масових акцій громадського протесту || 500 000 грн
|-
| у зв’язку з нанесенням легких тілесних ушкоджень, побоїв, мордувань учаснику масових акцій громадського протесту || 200 000 грн
|-
| у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна учасника масових акцій громадського протесту || в розмірі витрат, необхідних для відновлення майна або придбання майна аналогічної вартості
|}
Покриття витрат на виплату державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей здійснюється із резервного фонду Державного бюджету України на відповідний рік ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/745-18/ed20160101#n23 статті 4, 5 Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей"]).

== Хто має право на допомогу ==
♦ Члени сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., які '''включені до списку''' (список осіб затверджується Міністерством соціальної політики України за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України та Офісом Генерального прокурора).

Членами сімей є:
# особи, які перебувають у шлюбі;
# особи, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою;
# їх діти;
# особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;
# особи, які є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
♦ Особи, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в зазначених акціях та включені до відповідних переліків осіб, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі) під час участі у масових акціях громадського протесту (пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Порядку надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., та особам, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в зазначених акціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 14] (далі - Порядок).
== Куди звернутися ==
Для виплати допомоги особи, звертаються до територіального органу Пенсійного фонду України за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) з відповідною заявою.

== Перелік необхідних документів ==
Для отримання допомоги особа має подати '''заяву''', в якій зазначаються:
* реквізити банківської картки (карткового рахунка у банку), на яку (який) перераховується допомога
* що заявник не звертався за виплатою до іншого уповноваженого органу.
'''До заяви додаються:'''

копія документа, що посвідчує особу громадянина України, іноземця або особи без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка брала участь у масових акціях громадського протесту (з пред’явленням оригіналу);

копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті або які не є громадянами України).

Для членів сімей померлих та загиблих осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, додатково подаються:

копія свідоцтва про смерть особи (з пред’явленням оригіналу);

копії документів, що підтверджують сімейні, родинні відносини (свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження або відповідного рішення суду);

письмова згода довільної форми про виплату допомоги уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї.

У разі коли члени сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, та особи, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі у зазначених акціях (далі - отримувач допомоги), не можуть самостійно звернутися із заявою про виплату допомоги у зв’язку із станом здоров’я, перебуванням на навчанні або лікуванні за кордоном, проходженням військової служби або якщо до неї застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, вони можуть подати таку заяву через уповноваженого представника на підставі оформленої в установленому порядку довіреності (далі - законний представник).

Законний представник має право подати зазначену заяву як '''за місцем проживання отримувача допомоги''', так і '''за місцем реєстрації свого проживання.'''

У разі відсутності згоди членів сім’ї загиблої (померлої) особи стосовно визначення уповноваженого представника сім’ї Міністерство соціальної політики України розподіляє допомогу '''пропорційно''' між членами сім’ї, які звернулися за допомогою.

У разі письмової відмови одного з членів сім’ї загиблого (померлого) учасника масових акцій громадського протесту від частини належної йому допомоги зазначена частина може бути розподілена між іншими членами сімї загиблої (померлої) особи за їх письмовою заявою.

У разі коли після виплати допомоги уповноваженому представнику сім’ї за її одержанням звертаються інші члени сім’ї загиблого (померлого), питання розподілу допомоги вирішується за взаємною згодою таких осіб або у судовому порядку (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Порядку]).
== Строки розгляду питання ==
Уповноважений орган:

приймає рішення про виплату допомоги протягом трьох робочих днів після подання заяви та документів;

подає Пенсійному фонду України списки осіб, щодо яких прийнято рішення про виплату допомоги, із зазначенням розміру раніше виплаченої суми допомоги для подальшого подання узагальнених списків протягом двох робочих днів Мінсоцполітики за встановленою ним формою.

Допомога перераховується на банківську картку (картковий рахунок у банку) отримувача допомоги не пізніше ніж п'''ротягом двох робочих днів''' після надходження коштів на рахунок Пенсійного фонду України.

Уповноважені органи формують та зберігають протягом тридцяти років особові справи осіб, яким виплачено допомогу.
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Одноразова грошова допомога]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Державна допомога постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей

2025-06-04T13:18:15Z

Ilona.ponaida: /* Розміри державної допомоги постраждалим та членам їх сімей */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/745-18 Закон України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 14 "Деякі питання використання коштів державного бюджету для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., та особам, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в зазначених акціях"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/76-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2014 року № 76 "Про соціальний захист членів сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 року, а також осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності"]
== Види державної допомоги постраждалим учасникам акцій мирного протесту та членам їх сімей: ==
# допомога у зв’язку зі смертю члена сім’ї, який брав участь у масових акціях громадського протесту, за умови, що смерть безпосередньо пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту;
# допомога у зв’язку з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень учаснику масових акцій громадського протесту;
# допомога у зв’язку з нанесенням тілесних ушкоджень середньої тяжкості учаснику масових акцій громадського протесту;
# допомога у зв’язку з нанесенням легких тілесних ушкоджень, побоїв, мордувань учаснику масових акцій громадського протесту;
# допомога у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна учасника масових акцій громадського протесту. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.
== Розміри державної допомоги постраждалим та членам їх сімей ==
{| class="wikitable"
|-
! Вид допомоги!! Розмір
|-
| у зв’язку зі смертю члена сім’ї, який брав участь у масових акціях громадського протесту, за умови, що смерть безпосередньо пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту|| 1 000 000 грн
|-
| у зв’язку з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень учаснику масових акцій громадського протесту || 700 000 грн
|-
| у зв’язку з нанесенням тілесних ушкоджень середньої тяжкості учаснику масових акцій громадського протесту || 500 000 грн
|-
| у зв’язку з нанесенням легких тілесних ушкоджень, побоїв, мордувань учаснику масових акцій громадського протесту || 200 000 грн
|-
| у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна учасника масових акцій громадського протесту || в розмірі витрат, необхідних для відновлення майна або придбання майна аналогічної вартості
|}
'''''Важливо!''' Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.''

Покриття витрат на виплату державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей здійснюється із резервного фонду Державного бюджету України на відповідний рік.

== Хто має право на допомогу ==
♦ Члени сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., які '''включені до списку''' (список осіб затверджується Міністерством соціальної політики України за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України та Офісом Генерального прокурора).

Членами сімей є:
# особи, які перебувають у шлюбі;
# особи, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою;
# їх діти;
# особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;
# особи, які є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
♦ Особи, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в зазначених акціях та включені до відповідних переліків осіб, які отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі) під час участі у масових акціях громадського протесту (пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Порядку надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., та особам, які отримали тілесні ушкодження, побої, мордування під час участі в зазначених акціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 14] (далі - Порядок).
== Куди звернутися ==
Для виплати допомоги особінеобхідно звернутися з відповідною до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) '''за місцем реєстрації проживання або перебування''' (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Порядку]).
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання допомоги особа має подати '''заяву''', в якій зазнааються:
* реквізити банківської картки (карткового рахунка у банку), на яку (який) перераховується допомога
* що заявник не звертався за виплатою до іншого органу соціального захисту населення.
До заяви додаються:
# копія документа, що посвідчує особу, яка брала участь у масових акціях громадського протесту (з пред’явленням оригіналу);
# копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті або які не є громадянами України);
# довіреність (у випадку, якщо документи подаються через уповноваженого представника).
Для членів сімей померлих та загиблих осіб додатково подаються:
# копія свідоцтва про смерть особи (з пред’явленням оригіналу);
# копії документів, що підтверджують сімейні, родинні відносини (свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження або відповідного рішення суду);
# письмова згода довільної форми про виплату допомоги уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Порядку]).
Законний представник має право подати зазначену заяву як '''за місцем проживання отримувача допомоги''', так і '''за місцем реєстрації свого проживання.'''

У разі відсутності згоди членів сім’ї загиблої (померлої) особи стосовно визначення уповноваженого представника сім’ї Міністерство соціальної політики України розподіляє допомогу '''пропорційно''' між членами сім’ї, які звернулися за допомогою.

У разі письмової відмови одного з членів сім’ї загиблого (померлого) учасника масових акцій громадського протесту від частини належної йому допомоги зазначена частина може бути розподілена між іншими членами сімї загиблої (померлої) особи за їх письмовою заявою.

У разі коли після виплати допомоги уповноваженому представнику сім’ї за її одержанням звертаються інші члени сім’ї загиблого (померлого), питання розподілу допомоги вирішується за взаємною згодою таких осіб або у судовому порядку (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Порядку]).
== Строки розгляду питання ==
Орган соціального захисту населення приймає рішення про виплату допомоги протягом '''трьох робочих днів''' після подання заяви та документів і подає структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій списки осіб, щодо яких прийнято рішення про виплату допомоги, із зазначенням розміру раніше виплаченої суми допомоги, для подальшого подання узагальнених списків '''протягом двох робочих днів''' Міністерству соціальної політики України.

На банківську картку (картковий рахунок у банку) отримувача допомога перераховується '''не пізніше ніж протягом двох робочих днів''' після надходження коштів на рахунок органу соціального захисту населення (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/14-2018-%D0%BF Порядку]).
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Одноразова грошова допомога]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальні відпустки. Порядок надання

2025-06-04T12:59:51Z

Ilona.ponaida: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693 "Про затвердження Порядку надання відпустки при народженні дитини"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0004323-14 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 23.01.2014 "Право на відпустки.Соціальні відпустки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати]"
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено режим воєнного стану!'''
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

'''Згідно з статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] у період дії воєнного стану:'''
*надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
* надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"] у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
*роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 статті 9 Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|статусу внутрішньо переміщеної особи]], в '''обов’язковому порядку''' надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298 Закону України "Про відпустки"]
|}
==Поняття та види відпусток==
'''Відпу́стка'''— час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом, що регулює відпустки є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про відпустки"].

'''Згідно з законодавством відпустки поділяються на''':
*щорічні відпустки;
*додаткові відпустки у зв'язку з навчанням ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 13, 14 і 15 Закону України "Про відпустки"]);
*творчі відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 16 Закону України "Про відпустки"]);
*соціальні відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 17, 18, 18-1, 19 Закону України "Про відпустки"]);
*відпустки без збереження заробітної плати ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 25, 26 Закону України "Про відпустки"]).
''Також, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.''
==Види соціальних відпусток==
'''Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 з Законом України "Про відпустки"] соціальні відпустки поділяються на такі види:'''
===Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами===
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
*''до пологів - 70 календарних днів;''
*''після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.''
*За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).
===Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку===
Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
===Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини===
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла '''не пізніше трьох місяців''' з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.
{| class="wikitable"
|-
|Чоловік, який усиновив дитину дружини від попереднього шлюбу, права на соцільну відпустку у зв'язку з усиновленням дитини не має.
|}
===Додаткова відпустка працівникам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи===
'''Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років''', або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''''10 календарних днів''''' без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

''За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.''

Див. статтю [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]
===Відпустка при народженні дитини===
Підприємство, установа, організація за рахунок власних коштів може надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Хто має право на відпустку при народжені дитини (надається лише одній особі з нижчезазначених:)
* чоловік, дружина якого народила дитину;
* батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
* одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Така відпустка є одноразовою, оплачуваною і надається тривалістю до 14 календарних днів (без врахування святкових та неробочих днів).
==Порядок надання соціальних відпусток==
'''Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами''' обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається за заявою жінки або осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n209 частині третій статті 18 Закон]у, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років''' не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
Особам, зазначеним у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 частині третій статті 18 Закону України "Про відпустки"] (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років''' надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки"], а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку.

'''Відпустка при народженні дитини''' надається власником або уповноваженим ним органом на підставі письмової заяви особи. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Відпустка надається не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини та повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.

== Соціальні відпустки сумісникам: коли і як надаються ==
Соціальна відпустка, зокрема додаткова відпустка працівникам із дітьми, надається насамперед за основним місцем роботи. Проте чинне законодавство не забороняє надавати її також внутрішнім сумісникам. При цьому обов’язковість такої відпустки за сумісництвом у Законі України «Про відпустки» прямо не прописана.

У разі роботи внутрішнього сумісника на умовах неповного робочого часу (дня або тижня), оплата соціальної відпустки здійснюється відповідно до Порядку № 100 — Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.]

Важливо: незалежно від того, чи це зовнішнє, чи внутрішнє сумісництво, з працівником укладається окремий трудовий договір. І саме за кожним трудовим договором працівник набуває права на соціальні відпустки.

Зовнішні сумісники також мають право на повний спектр соціальних відпусток, передбачених статтями 17–19 Закону про відпустки, а саме:

* відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
* відпустка для догляду за дитиною до 3 років;
* додаткова відпустка працівникам із дітьми.

Такі відпустки надаються одночасно з відпустками за основним місцем роботи.

== Надання соціальних відпусток під час воєнного стану ==
Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text] роботодавцю дали право відмовляти працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо йдеться про виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Правило на час війни передбачає виняток для двох видів соціальних відпусток, а саме:
* у зв’язку вагітністю та пологами
* для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таким чином, на час війни обмеження щодо використання соціальних відпусток встановлені '''лише для працівників об’єктів критичної інфраструктури.'''
== Див. також ==
*[[Особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану]]
*[[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
*[[Відпустка без збереження заробітної до досягнення дитиною шестирічного віку]]
*[[Щорічні та додаткові відпустки]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]

Соціальні відпустки. Порядок надання

2025-06-04T12:56:08Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693 "Про затвердження Порядку надання відпустки при народженні дитини"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0004323-14 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 23.01.2014 "Право на відпустки.Соціальні відпустки"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено режим воєнного стану!'''
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

'''Згідно з статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] у період дії воєнного стану:'''
*надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
* надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"] у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
*роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 статті 9 Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|статусу внутрішньо переміщеної особи]], в '''обов’язковому порядку''' надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298 Закону України "Про відпустки"]
|}
==Поняття та види відпусток==
'''Відпу́стка'''— час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом, що регулює відпустки є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про відпустки"].

'''Згідно з законодавством відпустки поділяються на''':
*щорічні відпустки;
*додаткові відпустки у зв'язку з навчанням ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 13, 14 і 15 Закону України "Про відпустки"]);
*творчі відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 16 Закону України "Про відпустки"]);
*соціальні відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 17, 18, 18-1, 19 Закону України "Про відпустки"]);
*відпустки без збереження заробітної плати ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 25, 26 Закону України "Про відпустки"]).
''Також, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.''
==Види соціальних відпусток==
'''Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 з Законом України "Про відпустки"] соціальні відпустки поділяються на такі види:'''
===Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами===
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
*''до пологів - 70 календарних днів;''
*''після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.''
*За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).
===Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку===
Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
===Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини===
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла '''не пізніше трьох місяців''' з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.
{| class="wikitable"
|-
|Чоловік, який усиновив дитину дружини від попереднього шлюбу, права на соцільну відпустку у зв'язку з усиновленням дитини не має.
|}
===Додаткова відпустка працівникам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи===
'''Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років''', або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''''10 календарних днів''''' без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

''За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.''

Див. статтю [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]
===Відпустка при народженні дитини===
Підприємство, установа, організація за рахунок власних коштів може надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Хто має право на відпустку при народжені дитини (надається лише одній особі з нижчезазначених:)
* чоловік, дружина якого народила дитину;
* батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
* одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Така відпустка є одноразовою, оплачуваною і надається тривалістю до 14 календарних днів (без врахування святкових та неробочих днів).
==Порядок надання соціальних відпусток==
'''Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами''' обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається за заявою жінки або осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n209 частині третій статті 18 Закон]у, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років''' не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
Особам, зазначеним у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 частині третій статті 18 Закону України "Про відпустки"] (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років''' надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки"], а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку.

'''Відпустка при народженні дитини''' надається власником або уповноваженим ним органом на підставі письмової заяви особи. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Відпустка надається не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини та повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.

== Соціальні відпустки сумісникам: коли і як надаються ==
Соціальна відпустка, зокрема додаткова відпустка працівникам із дітьми, надається насамперед за основним місцем роботи. Проте чинне законодавство не забороняє надавати її також внутрішнім сумісникам. При цьому обов’язковість такої відпустки за сумісництвом у Законі України «Про відпустки» прямо не прописана.

У разі роботи внутрішнього сумісника на умовах неповного робочого часу (дня або тижня), оплата соціальної відпустки здійснюється відповідно до Порядку № 100 — Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Важливо: незалежно від того, чи це зовнішнє, чи внутрішнє сумісництво, з працівником укладається окремий трудовий договір. І саме за кожним трудовим договором працівник набуває права на соціальні відпустки.

Зовнішні сумісники також мають право на повний спектр соціальних відпусток, передбачених статтями 17–19 Закону про відпустки, а саме:

* відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
* відпустка для догляду за дитиною до 3 років;
* додаткова відпустка працівникам із дітьми.

Такі відпустки надаються одночасно з відпустками за основним місцем роботи.

== Надання соціальних відпусток під час воєнного стану ==
Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text] роботодавцю дали право відмовляти працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо йдеться про виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Правило на час війни передбачає виняток для двох видів соціальних відпусток, а саме:
* у зв’язку вагітністю та пологами
* для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таким чином, на час війни обмеження щодо використання соціальних відпусток встановлені '''лише для працівників об’єктів критичної інфраструктури.'''
== Див. також ==
*[[Особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану]]
*[[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
*[[Відпустка без збереження заробітної до досягнення дитиною шестирічного віку]]
*[[Щорічні та додаткові відпустки]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]

Соціальні відпустки. Порядок надання

2025-06-04T12:41:14Z

Ilona.ponaida: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693 "Про затвердження Порядку надання відпустки при народженні дитини"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0004323-14 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 23.01.2014 "Право на відпустки.Соціальні відпустки"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено режим воєнного стану!'''
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

'''Згідно з статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] у період дії воєнного стану:'''
*надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
* надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"] у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
*роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 статті 9 Закону України "Про відпустки"].
*роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|статусу внутрішньо переміщеної особи]], в '''обов’язковому порядку''' надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298 Закону України "Про відпустки"]
|}
==Поняття та види відпусток==
'''Відпу́стка'''— час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом, що регулює відпустки є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про відпустки"].

'''Згідно з законодавством відпустки поділяються на''':
*щорічні відпустки;
*додаткові відпустки у зв'язку з навчанням ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 13, 14 і 15 Закону України "Про відпустки"]);
*творчі відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 16 Закону України "Про відпустки"]);
*соціальні відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 17, 18, 18-1, 19 Закону України "Про відпустки"]);
*відпустки без збереження заробітної плати ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 25, 26 Закону України "Про відпустки"]).
''Також, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.''
==Види соціальних відпусток==
'''Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 з Законом України "Про відпустки"] соціальні відпустки поділяються на такі види:'''
===Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами===
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
*''до пологів - 70 календарних днів;''
*''після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.''
*За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).
===Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку===
Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
===Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини===
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла '''не пізніше трьох місяців''' з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.
{| class="wikitable"
|-
|Чоловік, який усиновив дитину дружини від попереднього шлюбу, права на соцільну відпустку у зв'язку з усиновленням дитини не має.
|}
===Додаткова відпустка працівникам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи===
'''Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років''', або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''''10 календарних днів''''' без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

''За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.''

Див. статтю [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]
===Відпустка при народженні дитини===
Підприємство, установа, організація за рахунок власних коштів може надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Хто має право на відпустку при народжені дитини (надається лише одній особі з нижчезазначених:)
* чоловік, дружина якого народила дитину;
* батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
* одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Така відпустка є одноразовою, оплачуваною і надається тривалістю до 14 календарних днів (без врахування святкових та неробочих днів).
==Порядок надання соціальних відпусток==
'''Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами''' обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається за заявою жінки або осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n209 частині третій статті 18 Закон]у, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років''' не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
Особам, зазначеним у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 частині третій статті 18 Закону України "Про відпустки"] (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років''' надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки"], а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку.

'''Відпустка при народженні дитини''' надається власником або уповноваженим ним органом на підставі письмової заяви особи. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Відпустка надається не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини та повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.
== Надання соціальних відпусток під час воєнного стану ==
Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text] роботодавцю дали право відмовляти працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо йдеться про виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Правило на час війни передбачає виняток для двох видів соціальних відпусток, а саме:
* у зв’язку вагітністю та пологами
* для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таким чином, на час війни обмеження щодо використання соціальних відпусток встановлені '''лише для працівників об’єктів критичної інфраструктури.'''
== Див. також ==
*[[Особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану]]
*[[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
*[[Відпустка без збереження заробітної до досягнення дитиною шестирічного віку]]
*[[Щорічні та додаткові відпустки]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]

Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі

2025-05-22T10:03:01Z

Ilona.ponaida: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"]
== Загальна інформація ==
'''''Доказами''''' є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 частина перша статті 76 ЦПК України])

'''Ці дані встановлюються такими засобами:'''
# письмовими, речовими і електронними доказами;
# висновками експертів;
# показаннями свідків.
''Доказами в цивільному процесі України визнаються:''

а) не факти, не обставини, а фактичні дані, тобто відомості про факти;

б) будь-які фактичні дані, тобто жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили для суду;

в) дані, одержані у процесуальній формі, тобто з зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами;

г) такі фактичні дані, що вказують на наявність чи відсутність фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто такі дані, що належать до цієї справи, до шуканого факту.

'''Докази повинні бути належними та допустимими.''' '''Належними''' є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6592 стаття 77 ЦПК України]). З’ясувати належність доказу — це означає встановити, чи має він значення для справи. Такими, що мають значення для справи, визнаються фактичні дані, які пов’язані з фактами, що підлягають встановленню у справі, і, виходячи з цього зв’язку, можуть підтвердити або спростувати їх.

Належність доказів визначається чотирма групами обставин, що мають значення для справи:

1) фактами предмета доказування;

2) доказовими фактами;

3) процесуальними фактами, наприклад, що впливають на виникнення права на пред’явлення позову, зупинення провадження у справі тощо;

4) фактами, що дають підстави для прийняття окремої ухвали по справі.

'''Допустимість доказів''' — це встановлена законодавством вимога, що обмежує використання конкретних засобів доказування, або вимога, що пропонує обов’язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду окремого виду справ у порядку цивільного судочинства.

'''Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:'''
* змісту доказів;
* процесуальної форми доказів;
* процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту;
* процесуальної форми доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 ЦПК України].

У справах про [[Рівність прав чоловіків та жінок|дискримінацію]] позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача ([[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|звільнення]], примушування до звільнення, [[Дисциплінарна відповідальність працівників|притягнення до дисциплінарної відповідальност]]<nowiki/>і, [[Переведення працівника на іншу роботу|переведення]], [[Порядок проведення атестації працівників|атестація]], [[Зміна істотних умов праці|зміна умов праці]], відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211537 справа № 917/1307/18]), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
|}
== Засоби встановлення фактичних даних (доказів) ==
♦ '''Письмові докази''' - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6708 ЦПК України]. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|кваліфікованим електронним підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6709 стаття 95 ЦПК України]).

♦ '''Речові докази -''' предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6722 стаття 97 ЦПК України]).

Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності - сфотографовані. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6724 стаття 98 ЦПК України]).

Речові докази після огляду та дослідження їх судом повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо такі особи заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові докази, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі, після набрання рішенням суду законної сили ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6728 стаття 99 ЦПК України]).

♦ '''Електронні докази''' - інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6733 стаття 100 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Електронні докази в цивільному процесі]]"

♦ '''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6743 стаття 102 ЦПК України]).

♦ '''Показання свідка''' - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6681 стаття 90 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність]]"
== Зміст доказів ==
'''Зміст доказів''' — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання [[Визнання договору купівлі- продажу недійсним|договору купівлі-продажу недійсним]], змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених [[Авторське право|авторських прав]] на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам [[Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності|авторського договору]] самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.

Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів - це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування.

Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування:
# обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
# обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення);
# інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі.
Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6120 стаття 12 ЦПК України] закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
== Витребування доказів у цивільному процесі ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 Статтею 84 ЦПК України] визначені умови та випадки витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6622 статті 83 ЦПК України].

'''''При поданні до суду даного клопотання необхідно пам’ятати:''''' позивач подає таке клопотання обов’язково разом з позовною заявою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 (ч.1 ст. 84], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6622 ч. 2 ст. 83 ЦПК України),] а відповідач – разом з відзивом на позовну заяву, у строк встановлений судом для подання відзиву ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 ч. 1 ст. 84], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6622 ч. 3 ст. 83 ЦПК України]).

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:
* який доказ витребовується;
* обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
* підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
* вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6819 статтями 116-118 ЦПК України].

Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 ЦПК України].

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
{| class="wikitable"
|-
|'''Зверніть увагу!!!''' Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові й долучати їх до апеляційної скарги. Ці положення випливають з частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8673 статті 367 ЦПК України], яка вимагає, аби докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд приймав лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання раніше з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
|}
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 353 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771860 Постанова Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 522/23110/17]
|-
| Колегія суддів вказала, що місцевий суд, закриваючи провадження у справі, допустив порушення норм процесуального права, не вирішивши клопотання позивача про витребування доказів, обмежив право позивача на судовий захист у трудових правовідносинах та на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481675 Постанова Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 752/294/18]
|-
| Доказ може бути належним, але недопустимим або допустимим, однак неналежним, і ці вимоги, які пред'являються до доказів, інколи плутають. Позивач просив суд повернути майно, що безпідставно перебувало в користуванні юридичної особи. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки майно не було поставлене на баланс юридичної особи. Однак такий висновок був неправильним, тому що особа мала відповідний договір і акт приймання-передачі майна, на підставі яких позивач передав належне йому майно юридичній особі. Ці документи є належними доказами, і суд мав їх урахувати під час розгляду справи || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93708901 Постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 511/2864/16]
|}
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та з огляду на зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд керується теорією рівності зброї, тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип рівності зброї передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

== Див. також ==
* [[Подання доказів у цивільному процесі]]
* [[Електронні докази в цивільному процесі]]
* [[Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом]]
* [[Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі]]
* [[Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі]]
[[Категорія:цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:суди]]

Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі

2025-05-22T09:56:31Z

Ilona.ponaida: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"]
== Загальна інформація ==
'''''Доказами''''' є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 частина перша статті 76 ЦПК України])

'''Ці дані встановлюються такими засобами:'''
# письмовими, речовими і електронними доказами;
# висновками експертів;
# показаннями свідків.
''Доказами в цивільному процесі України визнаються:''

а) не факти, не обставини, а фактичні дані, тобто відомості про факти;

б) будь-які фактичні дані, тобто жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили для суду;

в) дані, одержані у процесуальній формі, тобто з зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами;

г) такі фактичні дані, що вказують на наявність чи відсутність фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто такі дані, що належать до цієї справи, до шуканого факту.

'''Докази повинні бути належними та допустимими.''' '''Належними''' є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6592 стаття 77 ЦПК України]). З’ясувати належність доказу — це означає встановити, чи має він значення для справи. Такими, що мають значення для справи, визнаються фактичні дані, які пов’язані з фактами, що підлягають встановленню у справі, і, виходячи з цього зв’язку, можуть підтвердити або спростувати їх.

Належність доказів визначається чотирма групами обставин, що мають значення для справи:

1) фактами предмета доказування;

2) доказовими фактами;

3) процесуальними фактами, наприклад, що впливають на виникнення права на пред’явлення позову, зупинення провадження у справі тощо;

4) фактами, що дають підстави для прийняття окремої ухвали по справі.

'''Допустимість доказів''' — це встановлена законодавством вимога, що обмежує використання конкретних засобів доказування, або вимога, що пропонує обов’язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду окремого виду справ у порядку цивільного судочинства.

'''Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:'''
* змісту доказів;
* процесуальної форми доказів;
* процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту;
* процесуальної форми доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 ЦПК України].

У справах про [[Рівність прав чоловіків та жінок|дискримінацію]] позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача ([[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|звільнення]], примушування до звільнення, [[Дисциплінарна відповідальність працівників|притягнення до дисциплінарної відповідальност]]<nowiki/>і, [[Переведення працівника на іншу роботу|переведення]], [[Порядок проведення атестації працівників|атестація]], [[Зміна істотних умов праці|зміна умов праці]], відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211537 справа № 917/1307/18]), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
|}
== Засоби встановлення фактичних даних (доказів) ==
♦ '''Письмові докази''' - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6708 ЦПК України]. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|кваліфікованим електронним підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6709 стаття 95 ЦПК України]).

♦ '''Речові докази -''' предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6722 стаття 97 ЦПК України]).

Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності - сфотографовані. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6724 стаття 98 ЦПК України]).

Речові докази після огляду та дослідження їх судом повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо такі особи заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові докази, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі, після набрання рішенням суду законної сили ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6728 стаття 99 ЦПК України]).

♦ '''Електронні докази''' - інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6733 стаття 100 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Електронні докази в цивільному процесі]]"

♦ '''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6743 стаття 102 ЦПК України]).

♦ '''Показання свідка''' - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6681 стаття 90 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність]]"
== Зміст доказів ==
'''Зміст доказів''' — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання [[Визнання договору купівлі- продажу недійсним|договору купівлі-продажу недійсним]], змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених [[Авторське право|авторських прав]] на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам [[Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності|авторського договору]] самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.

Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів - це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування.

Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування:
# обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
# обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення);
# інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі.
Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6120 стаття 12 ЦПК України] закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
== Витребування доказів у цивільному процесі ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 Статтею 84 ЦПК України] визначені умови та випадки витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6622 статті 83 ЦПК України].

'''''При поданні до суду даного клопотання необхідно пам’ятати:''''' позивач подає таке клопотання обов’язково разом з позовною заявою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 (ч.1 ст. 84], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6622 ч. 2 ст. 83 ЦПК України),] а відповідач – разом з відзивом на позовну заяву, у строк встановлений судом для подання відзиву ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 ч. 1 ст. 84], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6622 ч. 3 ст. 83 ЦПК України]).

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:
* який доказ витребовується;
* обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
* підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
* вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6819 статтями 116-118 ЦПК України].

Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 ЦПК України].

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
{| class="wikitable"
|-
|'''Зверніть увагу!!!''' Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові й долучати їх до апеляційної скарги. Ці положення випливають з частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8673 статті 367 ЦПК України], яка вимагає, аби докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд приймав лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання раніше з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
|}
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 353 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771860 Постанова Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 522/23110/17]
|-
| Колегія суддів вказала, що місцевий суд, закриваючи провадження у справі, допустив порушення норм процесуального права, не вирішивши клопотання позивача про витребування доказів, обмежив право позивача на судовий захист у трудових правовідносинах та на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481675 Постанова Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 752/294/18]
|-
| Доказ може бути належним, але недопустимим або допустимим, однак неналежним, і ці вимоги, які пред'являються до доказів, інколи плутають. Позивач просив суд повернути майно, що безпідставно перебувало в користуванні юридичної особи. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки майно не було поставлене на баланс юридичної особи. Однак такий висновок був неправильним, тому що особа мала відповідний договір і акт приймання-передачі майна, на підставі яких позивач передав належне йому майно юридичній особі. Ці документи є належними доказами, і суд мав їх урахувати під час розгляду справи || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93708901 Постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 511/2864/16]
|}
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та з огляду на зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на захист жодним чином не допускає обме- ження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд керується теорією рівності зброї, тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип рівності зброї передбачає, що кожній зі сторін пови- нна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

У справі “J.K. AND OTHERS v. SWEDEN” від 23.08.2016 р. [https://hudoc.echr.coe.int/ eng#{%22itemid%22:[%22001-165442%22]] ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. У справах про захист прав та інтересів біженців немає необхідності у тому, щоб суддя був повністю переконаний у правдивості кожного фактичного твер-дження заявника. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також прав- дивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і ЄСПЛ не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах націо- нального провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Кон- венції водночас не встановлює жодних пра- вил щодо допустимості доказів або спосо- бів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (справа «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 року [https://zakon.rada.gov.ua/ laws/main/974_846.]).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у рішенні № 369/1923/15-ц від 04 липня 2018 року [http://reyestr.court.gov.ua/ Review/75241756] підкреслює, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовими частинами права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище від- носно іншої сторони
== Див. також ==
* [[Подання доказів у цивільному процесі]]
* [[Електронні докази в цивільному процесі]]
* [[Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом]]
* [[Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі]]
* [[Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі]]
[[Категорія:цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:суди]]

Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі

2025-05-12T06:24:41Z

Ilona.ponaida: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронні довірчі послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"]
== Загальна інформація ==
'''''Доказами''''' є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

'''Ці дані встановлюються такими засобами:'''
# письмовими, речовими і електронними доказами;
# висновками експертів;
# показаннями свідків.
''Доказами в цивільному процесі України визнаються:''

а) не факти, не обставини, а фактичні дані, тобто відомості про факти;

б) будь-які фактичні дані, тобто жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили для суду;

в) дані, одержані у процесуальній формі, тобто з зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами;

г) такі фактичні дані, що вказують на наявність чи відсутність фактів підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто такі дані, що належать до цієї справи, до шуканого факту.

'''Докази повинні бути належними та допустимими.''' '''Належними''' є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.(ст.77 ЦПК). З’ясувати належність доказу — це означає встановити, чи має він значення для справи. Такими, що мають значення для справи, визнаються фактичні дані, які пов’язані з фактами, що підлягають встановленню у справі, і, виходячи з цього зв’язку, можуть підтвердити або спростувати їх.

Належність доказів визначається чотирма групами обставин, що мають значення для справи:

1) фактами предмета доказування;

2) доказовими фактами;

3) процесуальними фактами, наприклад, що впливають на виникнення права на пред’явлення позову, зупинення провадження у справі тощо;

4) фактами, що дають підстави для прийняття окремої ухвали по справі.

'''Допустимість доказів''' — це встановлена законодавством вимога, що обмежує використання конкретних засобів доказування, або вимога, що пропонує обов’язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду окремого виду справ у порядку цивільного судочинства.

'''Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:'''
* змісту доказів;
* процесуальної форми доказів;
* процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту;
* процесуальної форми доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 ЦПК України].

У справах про [[Рівність прав чоловіків та жінок|дискримінацію]] позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача ([[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|звільнення]], примушування до звільнення, [[Дисциплінарна відповідальність працівників|притягнення до дисциплінарної відповідальност]]<nowiki/>і, [[Переведення працівника на іншу роботу|переведення]], [[Порядок проведення атестації працівників|атестація]], [[Зміна істотних умов праці|зміна умов праці]], відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211537 справа № 917/1307/18]), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
|}
== Засоби встановлення фактичних даних (доказів) ==
♦ '''Письмові докази''' - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6708 ЦПК України]. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|кваліфікованим електронним підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 95 ЦПК України]).

♦ '''Речові докази -''' предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 97 ЦПК України]).

Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності - сфотографовані. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 98 ЦПК УКраїни]).

Речові докази після огляду та дослідження їх судом повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо такі особи заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові докази, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі, після набрання рішенням суду законної сили ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 99 ЦПК УКраїни]).

♦ '''Електронні докази''' - інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 100 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Електронні докази в цивільному процесі]]"

♦ '''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 102 ЦПК України]).

♦ '''Показання свідка''' - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 90 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність]]"
== Зміст доказів ==
'''Зміст доказів''' — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання [[Визнання договору купівлі- продажу недійсним|договору купівлі-продажу недійсним]], змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених [[Авторське право|авторських прав]] на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам [[Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності|авторського договору]] самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.

Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів - це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування.

Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування:
# обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
# обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення);
# інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі.
Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
== Витребування доказів у цивільному процесі ==
Статтею 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] визначені умови та випадки витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6634#n6634 ЦПК України].

'''''При поданні до суду даного клопотання необхідно пам’ятати:''''' позивач подає таке клопотання обов’язково разом з позовною заявою (ч. 1 ст. 84, ч. 2 ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]), а відповідач – разом з відзивом на позовну заяву, у строк встановлений судом для подання відзиву (ч. 1 ст. 84, ч. 3 ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:
* який доказ витребовується;
* обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
* підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
* вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 116-118 ЦПК України.]

Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 ЦПК України].

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
{| class="wikitable"
|-
|'''Зверніть увагу!!!''' Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові й долучати їх до апеляційної скарги. Ці положення випливають з частини третьої статті 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], яка вимагає, аби докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд приймав лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання раніше з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
|}
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 353 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771860 Постанова Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 522/23110/17]
|-
| Колегія суддів вказала, що місцевий суд, закриваючи провадження у справі, допустив порушення норм процесуального права, не вирішивши клопотання позивача про витребування доказів, обмежив право позивача на судовий захист у трудових правовідносинах та на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481675 Постанова Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 752/294/18]
|-
| Доказ може бути належним, але недопустимим або допустимим, однак неналежним, і ці вимоги, які пред'являються до доказів, інколи плутають. Позивач просив суд повернути майно, що безпідставно перебувало в користуванні юридичної особи. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки майно не було поставлене на баланс юридичної особи. Однак такий висновок був неправильним, тому що особа мала відповідний договір і акт приймання-передачі майна, на підставі яких позивач передав належне йому майно юридичній особі. Ці документи є належними доказами, і суд мав їх урахувати під час розгляду справи || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93708901 Постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 511/2864/16]
|}
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та з огляду на зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на захист жодним чином не допускає обме- ження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд керується теорією рівності зброї, тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип рівності зброї передбачає, що кожній зі сторін пови- нна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

У справі “J.K. AND OTHERS v. SWEDEN” від 23.08.2016 р. [https://hudoc.echr.coe.int/ eng#{%22itemid%22:[%22001-165442%22]] ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. У справах про захист прав та інтересів біженців немає необхідності у тому, щоб суддя був повністю переконаний у правдивості кожного фактичного твер-дження заявника. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також прав- дивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і ЄСПЛ не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах націо- нального провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Кон- венції водночас не встановлює жодних пра- вил щодо допустимості доказів або спосо- бів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (справа «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 року [https://zakon.rada.gov.ua/ laws/main/974_846.]).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у рішенні № 369/1923/15-ц від 04 липня 2018 року [http://reyestr.court.gov.ua/ Review/75241756] підкреслює, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовими частинами права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище від- носно іншої сторони
== Див. також ==
* [[Подання доказів у цивільному процесі]]
* [[Електронні докази в цивільному процесі]]
* [[Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом]]
* [[Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі]]
* [[Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі]]
[[Категорія:цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:суди]]

Неформальне професійне навчання

2025-05-05T11:32:31Z

Ilona.ponaida: /* Поняття неформального професійного навчання */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4312-17 Закон України „Про професійний розвиток працівників”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України „Про зайнятість населення”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80 Закон України „Про професійну (професійно-технічну)освіту”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/340-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340 "Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0003-14 Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2013 року № 875/1776 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0897-14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2014 року № 477 "Про затвердження Порядку видачі та форм документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2179-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій" від 01.04.2022 року №2179-IX]
== Поняття неформального професійного навчання ==
 
[https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4312-17 Законом України "Про професійний розвиток працівників"] в Україні визначено термін «неформальне професійне навчання працівників».

'''Неформальне професійне навчання''' ''- набуття особою професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання.''

Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне навчання працівників. Формальне навчання робітників на підприємстві завершується кваліфікаційною атестацією. Остання проводиться відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Мінпраці та МОН України.
Дія цього Положення поширюється не лише на професійно-технічні й інші навчальні заклади, а й на відповідні установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, у яких може здобуватися професійно-технічна освіта. Учні (слухачі), які завершили повний курс первинної професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації з присвоєнням розрядів (класів, категорій) у навчальних закладах або безпосередньо на підприємствах, проходять кваліфікаційну атестацію – складають кваліфікаційні іспити.

 
'''Державні кваліфікаційні іспити включають:'''
* кваліфікаційну пробну роботу; 
* письмову екзаменаційну роботу (творчу роботу, що її замінює) або дипломну роботу, проект для випускників вищого ступеня вищого професійного училища, іншого професійно-технічного навчального закладу третього атестаційного рівня; 
* іспит або захист дипломної роботи, проекту в межах вимог кваліфікаційних характеристик. 
'''Кваліфікаційні іспити включають:'''
* кваліфікаційну пробну роботу;
* іспити або заліки з предметів професійно-теоретичної підготовки.
Для проведення державних кваліфікаційних іспитів у навчальному закладі створюється державна кваліфікаційна комісія.
== Порядок проведення кваліфікаційних іспитів ==
'''Склад державної кваліфікаційної комісії''' та зміни до нього затверджуються наказом керівника навчального закладу, що здійснює підготовку кваліфікованих робітників, за погодженням з відповідним регіональним органом управління професійно-технічною освітою. Для проведення кваліфікаційної атестації осіб з професій, спеціальностей та спеціалізацій, пов'язаних з роботами на об'єктах з підвищеною небезпекою праці, що перебувають під наглядом спеціально уповноважених державних органів, до складу державних кваліфікаційних комісій включаються представники цих органів. 
Кваліфікаційні іспити проводяться для визначення відповідності здобутих учнями та слухачами знань, умінь і навиків програмі навчання та вимогам кваліфікаційних характеристик і встановлення на цій основі кваліфікаційних розрядів, класів, категорій з відповідних професій. Кваліфікаційні (пробні) роботи проводяться для визначення рівня засвоєння учнями чи слухачами встановленої технології, передових прийомів і методів праці з відповідної професії, досягнення нормативного рівня продуктивності праці, виконання норм часу (виробітку), дотримання технічних умов виробництва, робіт тощо. 
'''У процесі складання державних кваліфікаційних іспитів у період виконання кваліфікаційних пробних робіт державна кваліфікаційна комісія проводить засідання, на яких:''' 
* розглядає підсумкові оцінки успішності, результати виконання кваліфікаційної пробної роботи, виробничу характеристику, щоденник обліку виконання навчально-виробничих робіт, письмову екзаменаційну роботу (творчу, дипломну роботу, проект) та інші матеріали, що характеризують рівень підготовки кожної особи, яка складає іспит; 
* заслуховує пояснення особи про виконання кваліфікаційної пробної роботи, письмової екзаменаційної роботи (творчої, дипломної роботи, проекту); 
* проводить усне опитування особи в межах вимог кваліфікаційної характеристики професії працівника або кваліфікаційної характеристики випускника. 
'''Державні кваліфікаційні іспити вважаються нескладеними:''' 
* у разі виявлення браку в кваліфікаційній пробній роботі з вини особи, яка її виконує; 
* у разі невиконання з вини особи, яка виконує кваліфікаційну пробну роботу, норм виробітку (часу), встановлених на її виконання, а також невиконання особами встановлених виробничих вимог та показників у період складання іспитів; 
* якщо за результатами іспитів у особи встановлено відсутність знань, передбачених кваліфікаційною характеристикою професії працівника або кваліфікаційною характеристикою випускника. 
Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація ''"кваліфікований робітник"'' з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України. Відповідні записи про професійне навчання робітників уносяться до трудової книжки працівника. 
Учням, слухачам, які навчалися за професіями, пов'язаними з виконанням робіт з підвищеною небезпекою праці, що перебувають під наглядом спеціально вповноважених державних органів, разом зі свідоцтвом про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації видається посвідчення встановленого зразка про допуск до роботи на цих об'єктах. Наприклад, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності в них національного посвідчення водія відповідної категорії. Учням, слухачам, які не завершили повного курсу навчання, видається довідка встановленого зразка. 
За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, що спричинили погіршення якості продукції чи робіт, робітникові може бути знижена кваліфікація на один розряд. Поновлення розряду провадиться
відповідно до чинного трудового законодавства. 
== Порядок підтвердження результатів ==
Підтвердження результатів неформального навчання осіб за робітничими професіями регламентується [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/340-2013-%D0%BF Порядком підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340]. Відповідно до цієї постанови, підтвердження кваліфікації здійснюється підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, які відповідають вимогам, установленим Мінекономіки та МОН. Перелік суб’єктів підтвердження затверджується Мінекономіки за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні або Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні 
Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження кваліфікації, та суб'єктів підтвердження затверджується Мінсоцполітики України за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні. 
Підтвердити кваліфікацію можуть громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну.
== Список необхідних документів для підтвердження кваліфікації ==
Організацію роботи з підтвердження кваліфікації здійснює '''Державна служба зайнятості України''' та її територіальні органи. Територіальний орган Державної служби зайнятості видає особі, яка виявила бажання підтвердити кваліфікацію, анкету самооцінювання за обраною нею робітничою професією, та інформує її про:
# ''вимоги до кваліфікаційного рівня такої робітничої професії (вимоги кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи);''
# ''критерій і показники оцінювання;''
# ''процедуру підтвердження кваліфікації'';
# ''суб'єкти підтвердження, що здійснюють підтвердження кваліфікації за такою робітничою професією, графік та орієнтовну вартість підтвердження кваліфікації''.
За результатами заповнення анкети самооцінювання особа подає територіальному органові заяву про підтвердження кваліфікації, де зазначаються '''прізвище, ім'я та по батькові особи, місце роботи і посада''' (за наявності), назва професії та кваліфікаційний рівень, на який вона претендує, стаж роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи), найменування суб'єкта підтвердження, який обрала особа. 
'''До заяви особа додає:'''
# паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України; посвідку на постійне проживання (для іммігранта, іноземця або особи без громадянства, яка постійно проживає в Україні); посвідчення біженця (для біженця); посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або особи, якій надано тимчасовий захист в Україні (для таких осіб);
# копії документа, що засвідчує факт трудових відносин (за наявності), та документа, що засвідчує наявність стажу роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи);
# оригінал документа про освіту (за наявності). За наявності іноземного документа про освіту особа подає також відповідну довідку про його визнання;
# одну фотокартку розміром 3×4 сантиметри;
# медичну довідку (лікарський консультаційний висновок);
# лист роботодавця про направлення працівника на підтвердження результатів неформального професійного навчання (за наявності). 
Для обробки персональних даних особа подає територіальному органу згоду в письмовій формі відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"].
Територіальний орган видає особі '''не пізніше ніж на восьмий робочий день з дня подання нею документів''' направлення на підтвердження кваліфікації за формою, встановленою Мінсоцполітики України. У разі подання особою таких документів не в повному обсязі направлення не видається. Територіальний орган зберігає упродовж трьох років подані особою заяву, копії документа, що посвідчує особу, анкети самооцінювання та корінець направлення; веде облік осіб, які виявили бажання підтвердити кваліфікацію, та осіб, яким видано документ про її підтвердження.
== Порядок підтвердження кваліфікації ==
Для підтвердження кваліфікації особа звертається до суб'єкта підтвердження та подає направлення й необхідні документи, визначені порядком підтвердження кваліфікації. Підтвердження кваліфікації здійснюється суб'єктом підтвердження згідно з договором, укладеним суб'єктом підтвердження з особою або роботодавцем. 
Для забезпечення підтвердження кваліфікації суб'єкт підтвердження утворює комісію в порядку, визначеному Мінсоцполітики та МОН України за погодженням зі спільними представницькими органами. Підтвердження кваліфікації здійснюється за результатами визначення рівня професійних знань, умінь і навичок особи із застосуванням засобів вимірювання, критерію та показників оцінювання. 
Засоби вимірювання, критерій і показники оцінювання, анкета самооцінювання за конкретною робітничою професією розробляються та затверджуються суб'єктом підтвердження згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик професій, професійних стандартів за погодженням із спільними представницькими органами, Мінсоцполітики та МОН України. Для професій, пов'язаних з роботами з підвищеною небезпекою, засоби вимірювання, критерії і показники оцінювання та анкети самооцінювання погоджуються також Держгірпромнаглядом України. 
'''Суб'єкти підтвердження''' подають для організації роботи з підтвердження кваліфікації територіальному органові: критерії та показники оцінювання; анкету самооцінювання; графік підтвердження кваліфікації разом з інформацією про вартість послуг з підтвердження кваліфікації, що визначається в установленому законодавством порядку. 
Особі, яка підтвердила кваліфікацію, видається '''''свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації''''' за результатами неформального професійного навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з МОН України та спільними представницькими органами. 
У разі виявлення в особи під час процедури підтвердження кваліфікації рівня професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією, суб'єкт підтвердження на підставі рішення комісії видає такій особі сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з МОН України та спільними представницькими органами. Особі, яка не підтвердила кваліфікацію, суб'єкт підтвердження надає рекомендації щодо продовження навчання.

У разі виникнення спірних питань, пов’язаних з підтвердженням кваліфікації, особа має право звернутися із заявою до структурного підрозділу з питань освіти місцевого органу влади.

'''У разі втрати або пошкодження документа''' про підтвердження результатів неформального професійного навчання особа звертається з письмовою заявою до суб’єкта підтвердження, який видав первинний документ про підтвердження результатів неформального професійного навчання, для отримання дубліката [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0897-14#Text (п. 15 Порядку видачі та форм документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2014 року № 477)]

Відповідно до пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій" від 01.04.2022 року №2179-IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2179-20#Text] у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України „Про зайнятість населення”] пункт 6 частини 2 статті 22 викласти в такій редакції: "6) організовують роботу з присвоєння/підтвердження професійних та часткових професійних кваліфікацій, визнання результатів неформального та інформального навчання для зареєстрованих безробітних";

а частину 5 статті 35 викласти в такій редакції: "5. Присвоєння/підтвердження професійних та часткових професійних кваліфікацій, визнання результатів неформального та інформального навчання для зареєстрованих безробітних здійснюються в акредитованих кваліфікаційних центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття".
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Залишення особи в небезпеці

2025-04-17T11:01:21Z

Ilona.ponaida: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Поняття залишення в небезпеці ==
'''''Залишення в небезпеці''''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 частина перша статті 135 КК України]).

''Мотиви вчинення такого злочину можуть бути різними:'' бажання не підпадати під притягнення кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, ускладнювати собі життя, недбале та байдуже відношення до проблем інших осіб, відсутність бажання надати допомогу через нестачу вільного часу, неприязнь до потерпілого, слабкість, ревнощі, помста тощо.
== Склад злочину ==
'''Об'єктивна сторона'''

З об'єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільне небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 частиною третьою статті 135 КК України].

'''Об'єкт злочину'''

Об'єктом злочину є життя і здоров'я особи.

'''Потерпіла особа'''

''Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак'':
*перебуває в небезпечному для життя стані;
*позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Небезпечний для життя стан може означати, наприклад, ситуацію, коли особа під час пожежі не може вийти із приміщення, альпініст упав у провалину і повиснув на страховому шнурі, рибалка опинився на крижині або у воді, людина, збита автомобілем, залишилась на проїзній частині дороги. Причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Малолітнім визнається особа, яка не досягла 14-річного віку, старим - особа, яка досягла 75-річного віку (але на можливість усвідомлення винним цього вікового стану особи суттєво впливають не тільки фактичний вік останньої, а й зовнішній вигляд, ріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини), а хворим - особа з інвалідністю, вагітна жінка, особа, яка отримала серйозні травми чи отруєна, інша особа, хворобливий стан, якої встановлено відповідними документами (медичним висновком, рішенням суду про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства тощо) або через інші причини він є явним для винного.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного чи тяжкого алкогольного сп'яніння, у стані паніки, викликаної, скажімо, пожежею, повінню, зсувом, іншою стихією, або у стані, коли людина фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась (наприклад, беззбройна людина, яка знаходиться під охороною, опинилась наодинці з озброєним нападником).

'''Суб'єкт злочину'''

Суб'єкт злочину спеціальний, ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які:
# первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу;
# самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

Правовий обов'язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором (договором довічного утримання, перевезення, морського круїзу, на надання туристичних послуг або послуг із забезпечення особистої безпеки особи тощо).

Законодавство України покладає відповідні обов'язки на:
*батьків, усиновителів, прийомних батьків - піклуватися про здоров'я рідних, усиновлених чи прийомних дітей;
*дітей - піклуватися про батьків;
*опікунів і піклувальників - піклуватися про осіб, які перебувають під їх опікою чи піклуванням, доглядати за ними;
*співробітників пожежної охорони, аварійних служб та працівників деяких інших професій - здійснювати рятувальні роботи і подавати першу невідкладну допомогу;
*працівників спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної допомоги - надавати допомогу громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо);
*працівників поліції - незалежно від займаних посад, місцезнаходження і часу в разі звернення до них громадян із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці - вживати заходів для рятування людей, надавати їм допомогу;
*членів екіпажу повітряного судна - рятувати пасажирів та надавати їм допомогу;
*водіїв - надавати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій;
*капітанів морських суден - йти в найближчий порт, якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо подати в морі;
*працівників пошуково-рятувальних служб, створюваних у сфері туристичної діяльності, - надавати допомогу туристам і захищати їх в екстремальних ситуаціях;
*педагогічних та науково-педагогічних працівників - захищати Дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства тощо.
''Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 КК України], якщо залишення без допомоги вчинене:''
*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1955 стаття 284 КК України]);
*медичними працівниками хворим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 стаття 139 КК України]);
*службовими особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статті 364] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2982 426 КК України]).
Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n867 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.

'''Суб'єктивна сторона'''

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених частиною третьою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 135 КК України], може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. При цьому для випадків, коли винною є особа, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого, може бути характерним як непрямий умисел (наприклад, пожежник, усвідомлюючи, що внаслідок його бездіяльності особа може загинути, не рятує її із боягузтва), так і необережність (набувач майна за договором довічного утримання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хвороба не є тяжкою), а для випадків, коли винною є особа, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, - тільки необережність.

Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n745 статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n768 статтею 117 КК України].

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 статті 137 КК України].
== Відповідальність ==
* Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342664 №128/5462/14-к] (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74842734 №566/606/15-к] (ВС тяжкими наслідками є обставини безпосередньо пов’язані із самим злочином, але такі які виходять за межі його складу. Єдиною обставиною в даній справі, яка обтяжує покарання злочинця є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.Судом призначене найменше покарання передбачене частиною 2, ст. 286 КК Україні, то не зрозуміло як це враховано).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74842734 №351/749/16-к] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602248 №263/15874/17] (визнав обставинами, що обтяжують покарання - рецедив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також зважив на відсутність обставин, що його пом`якшують. Вірно зауважено, що у даній справі позиція потерпілого, який в місцевому суді не наполягав на суворому покаранні, не може бути вирішальною та повинна враховуватись на ряду із іншими обставинами.)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616559 №711/798/18] (ВС зазначив, що навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за статтею135 КК України).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616559 №742/1479/19] (ВС зазначив, що за змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статті 135 КК України] поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності:
1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину;

2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

ВС наголосив, що кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;

б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.

Також ВС зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статтею 135 КК України], завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статтею 135 КК України], полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статтею 135 КК України]. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці).

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Залишення особи в небезпеці

2025-04-17T10:56:34Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Поняття залишення в небезпеці ==
'''''Залишення в небезпеці''''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 частина перша статті 135 КК України]).

''Мотиви вчинення такого злочину можуть бути різними:'' бажання не підпадати під притягнення кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, ускладнювати собі життя, недбале та байдуже відношення до проблем інших осіб, відсутність бажання надати допомогу через нестачу вільного часу, неприязнь до потерпілого, слабкість, ревнощі, помста тощо.
== Склад злочину ==
'''Об'єктивна сторона'''

З об'єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільне небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 частиною третьою статті 135 КК України].

'''Об'єкт злочину'''

Об'єктом злочину є життя і здоров'я особи.

'''Потерпіла особа'''

''Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак'':
*перебуває в небезпечному для життя стані;
*позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Небезпечний для життя стан може означати, наприклад, ситуацію, коли особа під час пожежі не може вийти із приміщення, альпініст упав у провалину і повиснув на страховому шнурі, рибалка опинився на крижині або у воді, людина, збита автомобілем, залишилась на проїзній частині дороги. Причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Малолітнім визнається особа, яка не досягла 14-річного віку, старим - особа, яка досягла 75-річного віку (але на можливість усвідомлення винним цього вікового стану особи суттєво впливають не тільки фактичний вік останньої, а й зовнішній вигляд, ріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини), а хворим - особа з інвалідністю, вагітна жінка, особа, яка отримала серйозні травми чи отруєна, інша особа, хворобливий стан, якої встановлено відповідними документами (медичним висновком, рішенням суду про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства тощо) або через інші причини він є явним для винного.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного чи тяжкого алкогольного сп'яніння, у стані паніки, викликаної, скажімо, пожежею, повінню, зсувом, іншою стихією, або у стані, коли людина фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась (наприклад, беззбройна людина, яка знаходиться під охороною, опинилась наодинці з озброєним нападником).

'''Суб'єкт злочину'''

Суб'єкт злочину спеціальний, ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які:
# первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу;
# самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

Правовий обов'язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором (договором довічного утримання, перевезення, морського круїзу, на надання туристичних послуг або послуг із забезпечення особистої безпеки особи тощо).

Законодавство України покладає відповідні обов'язки на:
*батьків, усиновителів, прийомних батьків - піклуватися про здоров'я рідних, усиновлених чи прийомних дітей;
*дітей - піклуватися про батьків;
*опікунів і піклувальників - піклуватися про осіб, які перебувають під їх опікою чи піклуванням, доглядати за ними;
*співробітників пожежної охорони, аварійних служб та працівників деяких інших професій - здійснювати рятувальні роботи і подавати першу невідкладну допомогу;
*працівників спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної допомоги - надавати допомогу громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо);
*працівників поліції - незалежно від займаних посад, місцезнаходження і часу в разі звернення до них громадян із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці - вживати заходів для рятування людей, надавати їм допомогу;
*членів екіпажу повітряного судна - рятувати пасажирів та надавати їм допомогу;
*водіїв - надавати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій;
*капітанів морських суден - йти в найближчий порт, якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо подати в морі;
*працівників пошуково-рятувальних служб, створюваних у сфері туристичної діяльності, - надавати допомогу туристам і захищати їх в екстремальних ситуаціях;
*педагогічних та науково-педагогічних працівників - захищати Дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства тощо.
''Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 КК України], якщо залишення без допомоги вчинене:''
*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1955 стаття 284 КК України]);
*медичними працівниками хворим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 стаття 139 КК України]);
*службовими особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статті 364] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2982 426 КК України]).
Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n867 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.

'''Суб'єктивна сторона'''

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених частиною третьою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 135 КК України], може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. При цьому для випадків, коли винною є особа, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого, може бути характерним як непрямий умисел (наприклад, пожежник, усвідомлюючи, що внаслідок його бездіяльності особа може загинути, не рятує її із боягузтва), так і необережність (набувач майна за договором довічного утримання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хвороба не є тяжкою), а для випадків, коли винною є особа, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, - тільки необережність.

Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n745 статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n768 статтею 117 КК України].

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 статті 137 КК України].
== Відповідальність ==
* Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342664 №128/5462/14-к] (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74842734 №566/606/15-к] (ВС тяжкими наслідками є обставини безпосередньо пов’язані із самим злочином, але такі які виходять за межі його складу. Єдиною обставиною в даній справі, яка обтяжує покарання злочинця є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.Судом призначене найменше покарання передбачене частиною 2, ст. 286 КК Україні, то не зрозуміло як це враховано).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74842734 №351/749/16-к] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602248 №263/15874/17] (визнав обставинами, що обтяжують покарання - рецедив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також зважив на відсутність обставин, що його пом`якшують. Вірно зауважено, що у даній справі позиція потерпілого, який в місцевому суді не наполягав на суворому покаранні, не може бути вирішальною та повинна враховуватись на ряду із іншими обставинами.)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616559 №711/798/18] (ВС зазначив, що навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за статтею135 КК України).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616559 №742/1479/19] (ВС зазначив, що за змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статті 135 КК України] поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності:
1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину;

2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

ВС наголосив, що кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;

б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.

Також ВС зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статтею 135 КК України], завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статтею 135 КК України], полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 статтею 135 КК України]. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці).

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Електронний договір: порядок укладення та підписання

2025-04-17T10:51:46Z

Ilona.ponaida: /* Вимоги щодо змісту і форми електронного договору */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України «Про інформацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України «Про захист персональних даних»]
== Що розуміється під поняттям «електронний договір»? ==
'''Електронний договір''' – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і оформлена в електронній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n22 пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»]) .

'''Важливо!''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3174 частини 2 абзац 2 статті 639 Цивільного кодексу України], договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Якщо взяти до уваги положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1317 частини 1 статті 181 Господарського кодексу України] очевидно, що договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однак, допустимо укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, договір, укладений в електронній формі, вважається таким, що укладений у письмовому вигляді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1165 статті 205, 207 Цивільного кодексу України]).
[[Файл:60bc937d8b7accc3ff20d8be3fe5b350.png|міні]]
== Вимоги щодо змісту і форми електронного договору ==
'''Зверніть увагу!''' Електронний договір повинен містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв’язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3170 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України] договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

'''''Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.'''''

Це означає, якщо ми маємо електронну форму договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»] моментом підписання електронної договору є використання:
* електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
* електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
* аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

'''1 Електронного підпису'''

Електронним підписом є дані в електронній формі, які приєднуються до інших електронних даних або логічно з ними пов’язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Наприклад, реєстрація на сайті компанії дає можливість ідентифікувати клієнта, а натискання на віртуальну кнопку “згоден”, “підтверджую”, по суті є електронним підписом.

Таким чином, можна зробити висновок і підписати електронний договір про постачання електричної енергії власником житлового приміщення. Споживач на сайті компанії заповнює необхідні поля електронної форми, завантажує зазначені в ній відскановані документи, ставить галочку в поле підтвердження своєї згоди на укладення договору приєднання і відправляє компанії-енергопостачальника.

'''2. Електронного підпису одноразовим ідентифікатором'''

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі “логін-пароль”, або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

'''3 Аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису).'''

При цьому використання факсимільного підпису можливо за письмовою згодою сторін, і наявності у сторін зразків відповідних аналогів власноручних підписів.

Важливо пам’ятати, що проблема таких підписів полягає в тому, що не завжди можливо ідентифікувати особу підписувача, і забезпечити цілісність документа.

Однак специфіка роботи організацій з фізичними особами полягає в тому, що одна зі сторін, як правило, споживач, не має можливості застосування електронного цифрового підпису. Тому такі види електронного підпису мають право бути.

У цьому випадку ризики, пов’язані із застосуванням менш надійного виду електронного підпису, менш істотні, ніж ризики, пов’язані з втратою потенційних покупців і споживачів послуг, які не використовують електронний цифровий підпис.

== Особливості укладення електронного договору ==
''Електронний договір, крім визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:''
* технологію (порядок) укладення договору;
* порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
* можливість та порядок внесення змін до умов договору;
* спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
* порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;
* технічні засоби ідентифікації сторони;
* порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
* посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;
* спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;
* умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
* можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;
* інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

'''Важливо!''' З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції електронний договір вважається укладеним.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Така пропозиція може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

'''Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:'''
* надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;
* заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі;
* вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
'''Зверніть увагу!''' Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб’єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

'''Місцем укладення електронного договору''' є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

'''Момент виконання''' продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов’язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов’язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.

'''До уваги!''' Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов’язань між сторонами.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

'''Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:'''
* умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
* найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
* гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
* порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»], вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

'''Важливо!''' Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статтею 95 Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text статтею 91 Господарського процесуального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України], докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
== Електронний підпис ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»] '''електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис.'''

'''Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.'''

Отже, електронний підпис чи печатка '''не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.'''

'''[[Категорія:Цивільне право‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎‎]]
[[Категорія:Господарське право‎‎]]'''

Електронний договір: порядок укладення та підписання

2025-04-17T10:43:52Z

Ilona.ponaida: /* Електронний підпис */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України «Про інформацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України «Про захист персональних даних»]
== Що розуміється під поняттям «електронний договір»? ==
'''Електронний договір''' – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і оформлена в електронній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n22 пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»]) .

'''Важливо!''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3174 частини 2 абзац 2 статті 639 Цивільного кодексу України], договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Якщо взяти до уваги положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1317 частини 1 статті 181 Господарського кодексу України] очевидно, що договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однак, допустимо укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, договір, укладений в електронній формі, вважається таким, що укладений у письмовому вигляді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1165 статті 205, 207 Цивільного кодексу України]).
[[Файл:60bc937d8b7accc3ff20d8be3fe5b350.png|міні]]
== Вимоги щодо змісту і форми електронного договору ==
'''Зверніть увагу!''' Електронний договір повинен містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв’язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3170 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України] договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

'''''Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.'''''

Це означає, якщо ми маємо електронну форму договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»] моментом підписання електронної договору є використання:
* електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
* електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
* аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
'''До уваги!''' Створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа вимагає не кожна електронна правова угода. Тобто, це означає, що електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.
== Особливості укладення електронного договору ==
''Електронний договір, крім визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:''
* технологію (порядок) укладення договору;
* порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
* можливість та порядок внесення змін до умов договору;
* спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
* порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;
* технічні засоби ідентифікації сторони;
* порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
* посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;
* спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;
* умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
* можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;
* інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

'''Важливо!''' З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції електронний договір вважається укладеним.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Така пропозиція може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

'''Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:'''
* надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;
* заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі;
* вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
'''Зверніть увагу!''' Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб’єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

'''Місцем укладення електронного договору''' є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

'''Момент виконання''' продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов’язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов’язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.

'''До уваги!''' Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов’язань між сторонами.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

'''Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:'''
* умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
* найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
* гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
* порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»], вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

'''Важливо!''' Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статтею 95 Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text статтею 91 Господарського процесуального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України], докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
== Електронний підпис ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»] '''електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис.'''

'''Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.'''

Отже, електронний підпис чи печатка '''не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.'''

'''[[Категорія:Цивільне право‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎‎]]
[[Категорія:Господарське право‎‎]]'''

Залишення особи в небезпеці

2025-04-04T11:15:38Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== '''Поняття залишення в небезпеці''' ==
'''''Залишення в небезпеці''''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]).

''Мотиви вчинення такого злочину можуть бути різними:'' бажання не підпадати під притягнення кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, ускладнювати собі життя, недбале та байдуже відношення до проблем інших осіб, відсутність бажання надати допомогу через нестачу вільного часу, неприязнь до потерпілого, слабкість, ревнощі, помста тощо.
== '''Склад злочину''' ==
=== Об'єктивна сторона ===
'''''З об'єктивної сторони''''' злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільне небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною третьою статті 135 КК України].
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом злочину є життя і здоров'я особи.
=== Потерпіла особа ===
''Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак'':
*перебуває в небезпечному для життя стані;
*позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Небезпечний для життя стан може означати, наприклад, ситуацію, коли особа під час пожежі не може вийти із приміщення, альпініст упав у провалину і повиснув на страховому шнурі, рибалка опинився на крижині або у воді, людина, збита автомобілем, залишилась на проїзній частині дороги. Причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Малолітнім визнається особа, яка не досягла 14-річного віку, старим - особа, яка досягла 75-річного віку (але на можливість усвідомлення винним цього вікового стану особи суттєво впливають не тільки фактичний вік останньої, а й зовнішній вигляд, ріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини), а хворим - особа з інвалідністю, вагітна жінка, особа, яка отримала серйозні травми чи отруєна, інша особа, хворобливий стан, якої встановлено відповідними документами (медичним висновком, рішенням суду про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства тощо) або через інші причини він є явним для винного.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного чи тяжкого алкогольного сп'яніння, у стані паніки, викликаної, скажімо, пожежею, повінню, зсувом, іншою стихією, або у стані, коли людина фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась (наприклад, беззбройна людина, яка знаходиться під охороною, опинилась наодинці з озброєним нападником).
=== '''Суб'єкт злочину''' ===
'''''Суб'єкт злочину''''' спеціальний, ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які:
# первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу;
# самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

Правовий обов'язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором (договором довічного утримання, перевезення, морського круїзу, на надання туристичних послуг або послуг із забезпечення особистої безпеки особи тощо).

Законодавство України покладає відповідні обов'язки на:
*батьків, усиновителів, прийомних батьків - піклуватися про здоров'я рідних, усиновлених чи прийомних дітей;
*дітей - піклуватися про батьків;
*опікунів і піклувальників - піклуватися про осіб, які перебувають під їх опікою чи піклуванням, доглядати за ними;
*співробітників пожежної охорони, аварійних служб та працівників деяких інших професій - здійснювати рятувальні роботи і подавати першу невідкладну допомогу;
*працівників спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної допомоги - надавати допомогу громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо);
*працівників поліції - незалежно від займаних посад, місцезнаходження і часу в разі звернення до них громадян із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці - вживати заходів для рятування людей, надавати їм допомогу;
*членів екіпажу повітряного судна - рятувати пасажирів та надавати їм допомогу;
*водіїв - надавати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій;
*капітанів морських суден - йти в найближчий порт, якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо подати в морі;
*працівників пошуково-рятувальних служб, створюваних у сфері туристичної діяльності, - надавати допомогу туристам і захищати їх в екстремальних ситуаціях;
*педагогічних та науково-педагогічних працівників - захищати Дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства тощо.
''Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 КК України], якщо залишення без допомоги вчинене:''
*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 284 КК України)];
*медичними працівниками хворим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 139 КК України)];
*службовими особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 364 або 426 КК України)].
Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.
=== '''Суб'єктивна сторона''' ===
'''З суб'єктивної сторони''' злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених частиною третьою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 135 КК України], може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. При цьому для випадків, коли винною є особа, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого, може бути характерним як непрямий умисел (наприклад, пожежник, усвідомлюючи, що внаслідок його бездіяльності особа може загинути, не рятує її із боягузтва), так і необережність (набувач майна за договором довічного утримання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хвороба не є тяжкою), а для випадків, коли винною є особа, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, - тільки необережність.

Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 117 ККУ].

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 137 КК України].
== '''Відповідальність''' ==
* Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
== '''Судова практика''' ==
* №128/5462/14-к (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться).
*№566/606/15-к (ВС тяжкими наслідками є обставини безпосередньо пов’язані із самим злочином, але такі які виходять за межі його складу. Єдиною обставиною в даній справі, яка обтяжує покарання злочинця є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.Судом призначене найменше покарання передбачене частиною 2, ст. 286 КК Україні, то не зрозуміло як це враховано).
*№351/749/16-к [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602246] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)
*№263/15874/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602248] (визнав обставинами, що обтяжують покарання - рецедив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також зважив на відсутність обставин, що його пом`якшують. Вірно зауважено, що у даній справі позиція потерпілого, який в місцевому суді не наполягав на суворому покаранні, не може бути вирішальною та повинна враховуватись на ряду із іншими обставинами.)
* №711/798/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616559] (ВС зазначив, що навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за ст.135 КК).
* №742/1479/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95533147] (ВС зазначив, що за змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності:
1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину;

2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

ВС наголосив, що кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;

б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.

Також ВС зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці).
== Корисні посилання ==
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Електронний договір: порядок укладення та підписання

2025-04-02T11:37:43Z

Ilona.ponaida: /* Що розуміється під поняттям «електронний договір»? */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
#
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
#
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України «Про інформацію»]
#
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
#
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»]
#
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України «Про захист персональних даних»]
== Що розуміється під поняттям «електронний договір»? ==
'''Електронний договір''' – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і оформлена в електронній формі '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»]) .'''

'''Важливо!''' Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3174 частини 2 абзац 2 статті 639 Цивільного кодексу України], договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Якщо взяти до уваги положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text частини 1 статті 181 Господарського кодексу України] очевидно, що договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однак, допустимо укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, договір, укладений в електронній формі, вважається таким, що укладений у письмовому вигляді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (статті 205, 207 Цивільного кодексу України)].
[[Файл:60bc937d8b7accc3ff20d8be3fe5b350.png|міні]]
== Вимоги щодо змісту і форми електронного договору ==
'''Зверніть увагу!''' Електронний договір повинен містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв’язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3170 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України] договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

'''''Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.'''''

Це означає, якщо ми маємо електронну форму договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»] моментом підписання електронної договору є використання:
* електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
* електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
* аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
'''До уваги!''' Створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа вимагає не кожна електронна правова угода. Тобто, це означає, що електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.
== Особливості укладення електронного договору ==
''Електронний договір, крім визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:''
* технологію (порядок) укладення договору;
* порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
* можливість та порядок внесення змін до умов договору;
* спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
* порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;
* технічні засоби ідентифікації сторони;
* порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
* посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;
* спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;
* умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
* можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;
* інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

'''Важливо!''' З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції електронний договір вважається укладеним.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Така пропозиція може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

'''Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:'''
* надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;
* заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі;
* вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
'''Зверніть увагу!''' Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб’єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

'''Місцем укладення електронного договору''' є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

'''Момент виконання''' продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов’язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов’язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.

'''До уваги!''' Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов’язань між сторонами.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

'''Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:'''
* умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
* найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
* гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
* порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»], вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

'''Важливо!''' Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статтею 95 Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text статтею 91 Господарського процесуального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України], докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
== Електронний підпис ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»] '''електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис.'''

'''Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.'''

Отже, електронний підпис чи печатка '''не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.'''
'''
[[Категорія:Цивільне право‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎‎]]
[[Категорія:Господарське право‎‎]]'''

Порядок стягнення заборгованості з юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців

2025-02-05T12:09:20Z

Ilona.ponaida: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»]
== Загальна інформація ==
Одним з найбільш розповсюджених судових спорів – є ''спір про стягнення заборгованості з юридичних та фізичних осіб.'' Заборгованість може виникати як за договором ([[Договір поставки|поставка]], [[Договір найму (оренди)|оренда]], [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудовий договір]], інше) так і у не договірних правовідносинах (деліктна відповідальність, [[публічна обіцянка винагороди]]). Слід не плутати з поняттям укладеного договору у спрощений спосіб, коли договірні правовідносини відбулись, але договір у письмовій формі не укладався, оскільки закон дозволяє укладення певних договорів у спрощений спосіб. Важливо лише, щоб у кредитора залишились докази виконання усного договору, це може бути товарно-транспортна накладна, [[Боргова розписка|розписка про отримання грошових коштів у борг]] тощо.

Заборгованість за договором, як правило, виникає внаслідок невиконання умов договору. Деліктна відповідальність, наступає у разі завдання будь-кому шкоди, за відсутності договірних відносин між потерпілим та особою, що завдала шкоду.
Перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, необхідно провести аналіз ситуації та отримати відповіді на ''наступні питання:''
* Чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості;
* Чи настав строк виконання зобов’язання;
* Чи можливо довести існування заборгованості у боржника наявними у кредитора доказами;
* Які додаткові докази слід отримати перед зверненням до суду.
== Перевірка боржника, контрагента ==
Перше питання на яке необхідно звернути увагу - чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Буває так, що саме рішення, вигравши процес, отримати легко, а вже виконати його можливості не має, через відсутність майна та грошових коштів у боржника.

Якщо майно чи грошові кошти у боржника наявні, то доцільно розглянути питання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти боржника. Якщо боржник - це велика компанія зі значними обігом та прибутками, то накладення арештів може бути як недоцільним так і в край ефективним. В той час якщо боржником є фізична особа, чи юридична особа з невеликим капіталом та сумнівною репутацією і є майно на яке може бути звернено стягнення, то разом з позовною заявою про стягнення заборгованості буде доцільним подати заяву про забезпечення позову, в якій необхідно просити суд накласти арешт на активи боржника. Такі дії можуть завадити боржнику перевести активи на іншу особу.

Крім того, якщо боржником є юридична особа, чи фізична особа-підприємець, варто перевірити його на предмет [[Відкриття виконавчого провадження|відкритих виконавчих проваджень]], та чи не перебуває він у [[Процедура банкрутства юридичної особи|банкрутстві]] чи в стані припинення. Це можна зробити за допомогою [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань].

Також, у [https://kap.minjust.gov.ua/services/registry Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно], можливо онлайн отримати інформаційну довідку, в якій будуть відображені відомості про наявність чи відсутність нерухомого майна у фізичної чи юридичної особи. У інформаційній довідці буде також зазначена інформація стосовно наявності чи відсутності арештів на нерухомому майні особи, відносно якої здійснюється запит. Таким чином, перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості необхідно зібрати якомога більше інформації про боржника, оцінити перспективу справи та розглянути можливість накладення арешту на майно боржника. Якщо цього не зробити, то можливо витратити купу грошей на юридичну допомогу, судові витрати, і в решті виявиться, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можна звернути стягнення.
== Звернення до суду за захистом своїх прав ==
Для початку необхідно з’ясувати, чи настав строк виконання зобов’язання боржником, якщо настав, а боржник не бажає розраховуватись, то відкривається можливість для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Необхідно також сплатити [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]], та направити з описом вкладення чи додати до позову копії позовної заяви з додатками для сторін, в залежності від судочинства.

Також слід з’ясувати, чи не пропущено строк [[Позовна давність|позовної давності]], загальна тривалість якого складає 3 роки. Відлік строку позовної давності починається у даному випадку з моменту прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. Якщо такий строк пройшов, і в судовому засіданні боржник подасть клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то в задоволенні позову з великою вірогідністю буде відмовлено.

Якщо у договорі не встановлено строк виконання зобов’язання, то за приписами діючого законодавства вважається, що заборгованість не виникла. В такому випадку на адресу боржника слід направити поштою претензію з описом вкладення. Якщо боржник не сплатить заборгованість у строк вказаний у претензії, то вважатиметься, що строк виконання зобов’язання настав. Доказом прострочення виконання зобов’язання будуть претензія, чек про надання послуги поштового зв’язку та опис вкладення.

У випадку, якщо боржник за умовами договору повинен був сплатити грошові кошти на банківський рахунок кредитора, належним доказом підтверджуючим невиконання боржником грошового зобов’язання є банківська виписка по рахунку кредитора, яку необхідно буде отримати у банку.
=== Підсудність господарських справ ===
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України] (ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, - за місцезнаходженням відповідача (сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо). Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На практиці зустрічаються непоодинокі випадки штучного змінення територіальної підсудності, коли кредитор укладає [[договір поруки]] з афілійованим підприємством, за яким таке підприємство поручається символічною сумою за боржника по вже простроченому зобов’язання. Внаслідок таких маніпуляцій, з’являється два боржника, перший - основний, а другий - штучний, з необхідною адресою реєстрації, внаслідок чого з’являється можливість звернутись до господарського суду за місцем реєстрації афілійованого підприємства.

'''Детальніше див.:''' "[[Звернення до господарського суду]]"
=== Підсудність цивільних справ ===
Згідно з частиною першою статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] (ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням (статт 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).
Виключенням з цього правила є:
* розгляд позовів про стягнення заборгованості по аліментам;
* стягнення заборгованості за заробітною платою;
* відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину;
* позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;
* позови про захист прав споживачів.
Такі позови у порядку статті 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] можуть розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

'''Детальніше див.:''' "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]"

Отже, якщо стороною спору є фізична особа (за виключенням третіх осіб), то спір буде розглядатись в загальному суді. Якщо спір про стягнення заборгованості виник між юридичними особами чи фізичною особою-підприємцем та юр. особою – такий спір буде розглядатись в господарському суді. Таким чином, в залежності від суб’єктного складу сторін спір буде підвідомчий або господарському суду, або загальному суду.
== Стягнення заборгованості з платників державними виконацями ==
Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"]. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

Не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів ([https://www.treasury.gov.ua/ua Державна казначейська служба України]), у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (стаття 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]).
== Стягнення пені, інфляційних витрат ==
'''Пеня''' - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя стаття 549 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України).

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України] нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється '''через шість місяців''' від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, період часу за який можна нараховувати пеню складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане, але законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 258 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] становить 1 рік.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»] обмежено розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної [https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish облікової ставки Національного банку України], що діяла у період, за який сплачується пеня. Положення вказаного Закону не розповсюджуються на фізичних осіб, внаслідок чого, при стягненні банками заборгованості за кредитами, дуже часто можна спостерігати як банки намагаються стягнути пеню, яка перевищує суму основного боргу у декілька разів.

Крім того, відповіднодо [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 625 ЦК України] встановлена можливість стягнення інфляційних витрат та 3 відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України,] не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання (пункт 3.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань"].

Сплата 3 % в річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних застосовується загальна [[позовна давність]] тривалістю 3 роки.
== Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску ==
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум [[Єдиний соціальний внесок (ЄСВ): платники, база нарахування, порядок сплати|єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування]] (ЄСВ), такі платники зобов’язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449] (далі - Інструкція).

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску, такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкцією]. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"], обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

''Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:''
* дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
* платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
* платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому законодавством, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом '''протягом 15 робочих днів''' з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки (пункт 3 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Формування вимоги ===
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України (далі - ІТС) за формами згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкцією].

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є '''[[Відкриття виконавчого провадження|виконавчим документом]]'''.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у '''паперовій''' формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), що надсилається в '''електронній''' формі у день її формування в ІТС, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки, після чого надсилається в електронний кабінет засобами ІТС з одночасним надісланням платнику єдиного внеску на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету.

У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається платнику єдиного внеску у паперовій формі (пункт 4 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Строк вимоги ===
Датою вручення платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки вимоги платнику єдиного внеску. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв’язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
=== Обов'язки платника ===
Протягом '''10 календарних днів''' із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску '''протягом 10 календарних днів''', що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в [[Оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування|адміністративному]] або [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому]] порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов’язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску '''протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки)''' не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності) (пункт 5 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Обов'язки Податкової інспекції ===
Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
* пред’являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"];
* надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"], якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред’являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред’явлення. До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення податкового органу з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
=== Скасування вимоги про стягнення боргу ===
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
* сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
* податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
* вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
* борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"] або іншими положеннями Закону,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки);
* є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства (пункт 6 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).
=== Підстави для списання боргу: ===
* повна ліквідація юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв’язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника;
* смерть фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС (пункт 9 розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#n1396 Інструкції]).

До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать:
* у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] запису про припинення юридичної особи;
* у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія [[Порядок реєстрації смерті|свідоцтва про смерть фізичної особи]], чи повідомлення державного реєстратора щодо [[Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця|державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця]] у разі її смерті, [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою]], чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, [[Визнання фізичної особи недієздатною|недієздатною]] або оголошення померлою.
Якщо фізична особа, яка в судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється, або якщо фізичну особу, яку в судовому порядку було визнано недієздатною, в судовому порядку визнають дієздатною, списаний борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску таких осіб підлягає відновленню та стягненню в загальному порядку, починаючи з дня відновлення такого боргу (недоїмки), про що керівник податкового органу або його заступник, або уповноважена особа виносить рішення.
== Див. також ==
* [[Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)]]
* [[Погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія: Господарський процес‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Податкове право]]

Користування пішохідними доріжками

2025-02-05T12:01:59Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Загальна інформація ==
'''Пішохід''' - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306] (далі - Правила).

'''Пішохідна доріжка''' – доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16 (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

'''Пішохідна доріжка''' – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, облаштований у її межах чи поза нею і позначений дорожнім знаком (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2067-2003-%D0%BF Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067]).

'''Тротуар''' - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]) .
== Порядок користування пішохідними доріжками ==
Відповідно до пункту 4.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил] пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись '''''правого боку''.'''

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів (пункт 11.13 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

Велосипедисту забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих) (пункт 6.6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

'''Особи, які рухаються в кріслах колісних, мають право:'''

а) рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках із швидкістю пішохода;

б) рухатися по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю ''(пункт 4.17 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил])''.
== Відповідальність за порушення порядку користування пішохідними доріжками ==
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша стаття 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення землекористувачами правил утримання пішохідних доріжок у межах закріплених за ними ділянок тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
* Невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, що спричинило матеріальну та моральну шкоду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]), тягне за собою цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом здійснення перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів")] тягне за собою цивільно-правову відповідальність шляхом зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.
== Способи захисту порушених прав ==
* За порушення порядку користування пішохідними доріжками, яке передбачене статей 122, 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], настає адміністративна відповідальність відповідно до санкцій вказаних статей.
* Відшкодування матеріальної та [[Відшкодування моральної шкоди|моральної]] шкоди, завданої внаслідок невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, здійснюється шляхом добровільного відшкодування шкоди органом, у відання якого перебуває пішохідна доріжка, або у порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного судочинства]] шляхом подання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Здійснення будь-яких перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом звернення до суду у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільним процесуальним кодексом України], з позовною заявою про зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.
== Див. також ==
* [[Відповідальність водія за забруднення пішохода брудом з калюжі]]
* [[Наїзд на пішохода: відповідальність водія та пішохода]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Користування пішохідними доріжками

2025-02-05T11:58:22Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Загальна інформація ==
'''Пішохід''' - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306] (далі - Правила).

'''Пішохідна доріжка''' – доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16 (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

'''Пішохідна доріжка''' – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, облаштований у її межах чи поза нею і позначений дорожнім знаком (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2067-2003-%D0%BF Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067]).

'''Тротуар''' - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]) .
== Порядок користування пішохідними доріжками ==
Відповідно до пункту 4.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил] пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись '''''правого боку''.'''

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів (пункт 11.13 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

Велосипедисту забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих) (пункт 6.6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

'''Особи, які рухаються в кріслах колісних, мають право:'''

а) рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках із швидкістю пішохода;

б) рухатися по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю ''(пункт 4.17 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил])''.
== Відповідальність за порушення порядку користування пішохідними доріжками ==
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша стаття 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення землекористувачами правил утримання пішохідних доріжок у межах закріплених за ними ділянок тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
* Невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, що спричинило матеріальну та моральну шкоду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]), тягне за собою цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом здійснення перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів")] тягне за собою цивільно-правову відповідальність шляхом зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.
== Способи захисту порушених прав ==
* За порушення порядку користування пішохідними доріжками, яке передбачене статей 122, 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], настає адміністративна відповідальність відповідно до санкцій вказаних статей.
* Відшкодування матеріальної та [[Відшкодування моральної шкоди|моральної]] шкоди, завданої внаслідок невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, здійснюється шляхом добровільного відшкодування шкоди органом, у відання якого перебуває пішохідна доріжка, або у порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного судочинства]] шляхом подання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Здійснення будь-яких перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом звернення до суду у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільним процесуальним кодексом України], з позовною заявою про зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.
== Див. також ==
* [[Відповідальність водія за забруднення пішохода брудом з калюжі]]
* [[Наїзд на пішохода: відповідальність водія та пішохода]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Вирішення спорів щодо виховання дітей: порядок та особливості розгляду

2025-01-13T13:14:39Z

Ilona.ponaida: /* Вирішення питання тимчасового виїзду за межі України з батьком з яким дитина проживає */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1013-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини"]
==Вирішення батьками питань щодо виховання дитини==
Відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закону України «Про охорону дитинства»] кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.
В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо.
Так, частиною третьою статті 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.
Одночасно, статтею 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
Законодавством України встановлено, що проживання дитини окремо від батьків або одного з батьків, не позбавляє їх права спілкування та підтримання стосунків.

''Так, у випадку коли батьки не дійшли згоди щодо порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (стаття 158 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Орган опіки та піклування постановляє таке рішення на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.''

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
== Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
У випадку якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. 
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. 
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. 
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
== Порядок вирішення спорів щодо визначення місця проживання дитини ==
За загальним правилом батьки самостійно визначають місце проживання своїх дітей. 
Стаття 160 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. 
У випадку недосягнення згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування. 
Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. 
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. 
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
== Вирішення питання тимчасового виїзду за межі України з батьком з яким дитина проживає ==
Для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою, визначеною частиною п’ятою статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] (лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, ''подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:'' заяву; копія паспарту заявника; копію паспорта дитини (у разі наявності); довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання); довідку про реєстрацію місця проживання дитини; копію свідоцтва про народження дитини; копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності); копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (подається для тимчасового виїзду за межі України дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа або паліативної допомоги).

За результатами розгляду зазначених документів, та проведення процедури перевірки відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, '''яка досягла 14 років''', відповідний орган готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України виноситься рішення: про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України; '''''Підставами для відмови у затвердженні висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України є:'''''

неподання заявником документів, передбачених законодавством;

наявність рішення суду, в якому визначено місце проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини;

встановлення під час відвідування дитини, бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, недостовірних відомостей, поданих заявником, щодо місця її проживання.''''' '''''У разі коли '''''протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення/розпорядження''''' його не оскаржено, воно набирає законної сили і його копія, завірена в установленому порядку, видається заявнику для пред’явлення під час перетину державного кордону України.
== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням суду. 
'''Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені у статті 164''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], де встановлено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. 
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з таких підстав, як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
==Відповідальність за невиконання батьківських обов'язків ==
Окрім передбаченого статтею 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] такого виду відповідальності як позбавлення батьківських прав, за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені адміністративної та кримінальної відповідальності.
Так, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн.(стаття 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 1700 грн. до 5100 грн.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, - тягне за собою накладення штрафу від шести (102 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
[[Файл:Ст. 184 КУпАП.jpg|міні]]
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст.150 - 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той
самий строк(Стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

== Судова практика ==

* №754/9026/16-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90021471].(якщо між дитиною і батьком немає психологічного зв’язку й дитина з огляду на її вік та тривале проживання з матір’ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері)
* №175/5360/13-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98671858] (обов’язковою передумовою подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є наявність порушеного права. Недоведеність наявності таких перешкод – підстава для відмови в задоволенні позовних вимог)
* №757/4643/18-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053561](при ухваленні рішення про зміну способу участі батька у вихованні дитини оцінка найкращих інтересів дитини передбачає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для рішення, яке не порушує інтересів дитини, з огляду на об’єктивні обставини спору).
* №165/2839/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88707341](звернутися до органів опіки та піклування, а також до суду для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, може також і той із батьків, з яким визначено місце проживання дитини. Відмова органів опіки та піклування у визначенні способу участі іншого з батьків чи суду в задоволенні відповідних позовних вимог лише з мотивів того, що звертається не той із батьків, який проживає окремо, є необґрунтованою)
* №753/9433/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765431] (зобов’язання матері дитини повідомляти батька про факти захворювання та лікування дитини, про від’їзд (обставини й напрямок) дитини за межі міста більше ніж на два дні, не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складником контакту з дитиною. Водночас повідомлення батьку про важливі факти із життя дитини не можна розцінювати як обтяжливе зобов’язання)
* №264/3435/18-ц (суд може відмовити в задоволенні вимог про зобов’язання того з батьків, із ким проживає дитина, узгоджувати з іншим із батьків порядок, спосіб та лікувальні установи, необхідні для лікування дітей, відвідування дітьми освітніх закладів, якщо це може призвести до порушення прав дітей, коли між сторонами є гострий конфлікт і такі умови погодження при недосягненні згоди між батьками з наведених питань можуть створювати загрозливі для життя та здоров’я дітей ситуації)
* №754/9026/16-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90021471](Якщо між дитиною та батьком немає психологічного зв’язку й дитина з огляду на її вік і тривале проживання з матір’ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері)
* №176/1955/20 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100068068] (суд призначає зустрічі малолітніх дітей (2 роки) з батьком без присутності матері, якщо між батьками виникають конфлікти при дітях під час зустрічей за участю матері, що перешкоджає налагодити контакт батька з дітьми й негативно впливає на психологічний та емоційний стан дітей)
* №711/6649/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78626998](встановлення судом часу початку літнього та зимового спільного відпочинку батька і дитини з урахуванням календарного періоду навчання дитини й необхідності підготовки до нього не порушує права батька на працю та відпочинок)
* №643/16210/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82738256] та №379/1055/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92973133](визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір’ю у вільний від занять у школі час)
* №686/14512/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78327811] (небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір’ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею)
* №328/2433/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857198] (батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов’язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов’язку з виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з нею. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або навчальному закладу, означає, що саме їхній напрям та умови виховання одержали перевагу над тими, які здатні створити батьки, і із цим напрямом батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку)
* №185/8359/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88667042](ті обставини, що дитина проживає на тимчасово неконтрольованій Україною території, а судове рішення, яке має бути виконуваним, але виконання якого держава не може гарантувати у зв’язку із зазначеними обставинами, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею і позбавлення батька такого законного права)
* №654/4307/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98911478](при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування, захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров’я; (е) право дитини на освіту)
* №295/13297/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90714225](при визначенні способів участі баби у вихованні внука, місця та часу їхнього спілкування суду необхідно дотриматися розумного балансу інтересів між бабою, батьками і внуком та врахувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням її віку, стану здоров’я, психоемоційного стану)
* №638/12278/15-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79313827] та №(дід має право на особисте спілкування з онукою, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом)
* №757/4643/18-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053561] та 1№27/6439/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053388] (при ухваленні рішення про зміну способу участі батька у вихованні дитини оцінка найкращих інтересів дитини включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для рішення, яке не порушує інтересів дитини, з огляду на об’єктивні обставини спору)
* №554/9828/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213104](стан здоров’я чи зміна стану здоров’я батька може бути підставою для зміни способу участі у виховання дітей та режиму спілкування з ними, лише якщо такий стан здоров’я чи таке погіршення буде небезпечним для життя і здоров’я дітей)
* №757/72415/17-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90202153] (визначення чи зміна способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею має відповідати віковим потребам дитини й бути достатнім для забезпечення участі батька у вихованні дитини за умови сумлінного ставлення батька до виконання свого обов’язку. У разі зміни обставин, пов’язаних із віком дитини, станом її здоров’я, психоемоційним станом, жодна із сторін не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею)
* №658/1267/16-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79744926] та №308/9575/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93504821] , №285/3071/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87950903] (При розгляді спорів, пов’язаних із вихованням дітей, обов’язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування і їхня участь у судовому засіданні. Ухвалення рішення без дотримання цих вимог – це підстава для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд)
* №462/7279/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89209718] та №520/6084/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91337867], №754/22/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78376571] (ухвалюючи рішення, суд здебільшого керується висновком органу опіки та піклування, проте може відступити від нього, адже суд оцінює всю сукупність доказів та звертає увагу на прихильність дитини, навівши відповідні мотиви в рішенні)
* №545/3933/21 та №760/15413/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99876443] (батько / мати, які проживають окремо від дитини, також мають право на особисте спілкування з нею; той з батьків, із ким дитина проживає, не має права перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. У справах про відібрання дитини, які мають тривалий судовий розгляд, сприяння відновленню відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з батьком чи матір’ю має переважати над намаганням одного з батьків обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з іншим) Крім того, з даного питання є практика Європейського суду з прав людини:
* справа «ВИШНЯКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF VYSHNYAKOV v. UKRAINE) [http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-192006.] було порушено статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) у зв’язку з невиконанням рішення національного суду про надання заявнику доступу до його дитини.
* справа «ГЕН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF GEN AND OTHERS v. UKRAINE) [http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-211864.]
* справа «ВИХОВАНОК ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF VYKHOVANOK v. UKRAINE)
* справа «БОНДАР ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF BONDAR v. UKRAINE) [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-200896.]
* справа «ШВЕЦЬ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHVETS v. UKRAINE) [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-195711.]
* справа «СПІЦИН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SPITSYN v. UKRAINE) [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-214068]
* справа «ФАТХУТДІНОВ ПРОТИ РОСІЇ» (CASE OF FATKHUTDINOV v. RUSSIA) [https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-204666]
* справа «КАЦІКЕРОС ПРОТИ ГРЕЦІЇ» (CASE OF KATSIKEROS v. GREECE)

[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]

Захист прав споживачів

2025-01-09T08:15:18Z

Ilona.ponaida: /* Поняття споживача. Права і обов'язки споживачів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів від 19 березня 1994 року № 172 "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/667-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів"]
== Поняття споживача. Права і обов'язки споживачів ==
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (стаття 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"])
{| class="wikitable"
|-
! Права споживачів !! Обов'язки споживачів
|-
| ''Споживач має право:''
* ''на захист своїх прав державою;''
* ''на належну якість продукції та обслуговування;''
* ''на безпеку продукції;''
* ''на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"];''
* ''на обслуговування державною мовою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"];''
* ''на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;''
* ''на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;''
* ''на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).''
|| ''Споживачі зобов'язані:''
* ''перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;''
* ''в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;''
* ''користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;''
* ''з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.''
|}
{| class="wikitable"
|'''Зверніть увагу! 10 червня 2023 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3153-20#Text Верховною радою України прийнято новий Закон України “Про захист прав споживачів” № 3153-IX], який набирає чинності через один рік з дня його опублікування, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Цей Закон опубліковано 07.07.2023.'''
|}

== Поняття товарів належної і неналежної якості ==
'''Належна якість''' товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем. 
'''Недолік товару''', роботи або послуги - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). 
'''Істотний недолік''' - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:
* він взагалі не може бути усунутий;
* його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;
* він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
'''Інформація про продукцію повинна містити:'''

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

== Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості ==
=== Вимоги, які може висувати споживач ===
Згідно статті 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач має право вимагати:
* пропорційного зменшення ціни;
* безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
* відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку '''істотних недоліків''', які роблять неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення та виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
* розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
* вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], '''гарантійний строк''' - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється '''строк придатності''', який вважається гарантійним строком. 
На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов'язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги. Продавець, виробник або підприємство, що задовольняє вимоги споживача, зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги, незалежно від того, до кого звернувся споживач.

Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. '''Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа''' (договори, квитанції, чеки, акти виконаних робіт, рецепти, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічні паспорти чи інші документи, що їх замінюють, з позначкою про дату продажу).

'''Вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо''' продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
=== Строки задоволення вимог споживача у разі придбання ним товару неналежної якості ===
За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику.

При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
== Права споживача у разі придбання ним товару належної якості ==
Згідно статті 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], споживач має право '''обміняти непродовольчий товар належної якості''' на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості '''протягом чотирнадцяти днів''', не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Зверніть увагу, що обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12?find=1&text=%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#Text аб.3ч.1ст.9 Закону України "Про захист прав споживачів"]).

Не всі товари належної якості підлягають обміну. Так, не підлягають обміну продовольчі товари належної якості та інші товари, перелік яких затверджується [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України].

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.
== Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) ==
Згідно статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"], споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

У разі виявлення недоліків вже '''у виконаній роботі''' (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
* безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
* відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
* безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
* відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
* реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) '''істотних недоліків''' споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12?find=1&text=%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#Text ч.4 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів")]

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).
== Алгоритм дій у випадку порушення прав споживача ==
У разі порушення своїх прав, споживач має право спробувати вирішити спір у досудовому порядку, звернувшись до територіальних органів [http://www.consumer.gov.ua/ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба)] (Головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, в місті Києві; районних управлінь Головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, в місті Києві).
 
Також споживач може підготувати позовну заяву та вирішити спір у суді.
=== Досудове врегулювання ===
Головні управління Держпродспоживслужби розглядають скарги, заяви i пропозиції громадян з питань захисту прав споживачів i вживають необхідних заходів для їхнього розв'язання; консультують споживачів з питань законодавства про захист прав споживачів.

Звернення до Держпродспоживслужби розглядаються в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»]. Аби звернення було розглянуто, [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду|воно повинно відповідати таким вимогам]]:
* повинно бути заадресованим (чи органу державної влади, чи посадовій особі);
* у зверненні має бути зазначено Ваше прізвище, ім ' я, по-батькові, місце проживання , викладено суть питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
* повинно бути підписане заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так i групою осіб (колективне). На рівні районів і міст обласного значення звернення щодо захисту прав споживачів також приймають відділи по захисту прав споживачів у місцевих державних адміністраціях, виконавчих органах місцевих рад.
=== Судове врегулювання спору ===
'''По-перше:'''
негайно після виявлення факту порушення своїх прав, споживачу необхідно звернутися до продавця із письмовою заявою-претензією з вимогою щодо відновлення порушеного права. Претензія складається в двох примірниках в довільній формі і адресується продавцю (керівнику юридичної особи, фізичній особі-підприємцю). 
Важливо отримати на другому примірнику претензії відмітку про її отримання продавцем (із зазначенням дати, прізвища і посади особи, яка прийняла претензію, її підписом, печаткою юридичної особи, фізичної особи-підприємця). У випадку ухилення продавця від прийняття або реєстрації претензії слід направити її засобами поштового зв’язку на юридичну адресу продавця з описом вкладеної кореспонденції та повідомленням про вручення. 
Якщо претензія не була прийнята та/або розглянута або на неї не була надана відповідь або відповідь виявилася негативною, необґрунтованою та незаконною, а проведені переговори з продавцем/виробником товару (виконавчцем робіт, послуг) не призвели до задоволення ваших законних вимог, споживач має право оскаржити такі дії до Держпродспоживслужби . 
'''По-друге:''' у випадку якщо звернення з вимогами про поновлення порушеного права до продавця/виробника (виконавця робіт, послуг) або скарги до Держпродспоживслужби не дали бажаного результату, споживач має право звернутися до суду.

Позов про захист прав споживачів подається до суду: за місцем проживання споживача, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору - на вибір позивача.

Згідно статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України «Про захист прав споживачів»], споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Позовна заява має відповідати загальним вимогам щодо форми i змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли i в чому це виявилось; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками i обґрунтуваннями; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, чек, транспортна чи інша накладна...).
== Відшкодування шкоди, завданої споживачу ==
Відповідно до статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/print1518008423925403 Закону України "Про захист прав споживачів"] споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. 
Моральна шкода, згідно із положеннями статті 23 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] полягає у:
* - фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
* - душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
* - душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
* - приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно зі статтею 1167 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди може бути заявлено як під час підготовки претензії так і в позовній заяві у разі звернення до суду.
== Див. також==
*[[Сплата судового збору за позовом про захист прав споживачів]]

*[[Захист прав споживачів кредитних послуг]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎‎]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Користування пішохідними доріжками

2024-12-17T14:16:38Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Загальна інформація ==
'''Пішохід''' - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюють також осіб, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306] (далі - Правила).

'''Пішохідна доріжка''' – доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16 (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

'''Пішохідна доріжка''' – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, облаштований у її межах чи поза нею і позначений дорожнім знаком (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2067-2003-%D0%BF Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067]).

'''Тротуар''' - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (пункт 1.10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]) .
== Порядок користування пішохідними доріжками ==
Відповідно до пункту 4.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил] пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись '''''правого боку''.'''

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів (пункт 11.13 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

Велосипедисту забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих) (пункт 6.6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил]).

'''Особи, які рухаються в кріслах колісних, мають право:'''

а) рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках із швидкістю пішохода;

б) рухатися по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю ''(пункт 4.17 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил])''.
== Відповідальність за порушення порядку користування пішохідними доріжками ==
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша стаття 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення землекористувачами правил утримання пішохідних доріжок у межах закріплених за ними ділянок тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
* Невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, що спричинило матеріальну та моральну шкоду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України "Про автомобільні дороги"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]), тягне за собою цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
* Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом здійснення перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів")] тягне за собою цивільно-правову відповідальність шляхом зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.
== Способи захисту порушених прав ==
* За порушення порядку користування пішохідними доріжками, яке передбачене статей 122, 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], настає адміністративна відповідальність відповідно до санкцій вказаних статей.
* Відшкодування матеріальної та [[Відшкодування моральної шкоди|моральної]] шкоди, завданої внаслідок невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, здійснюється шляхом добровільного відшкодування шкоди органом, у відання якого перебуває пішохідна доріжка, або у порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного судочинства]] шляхом подання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Здійснення будь-яких перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом звернення до суду у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільним процесуальним кодексом України], з позовною заявою про зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.
== Див. також ==
* [[Відповідальність водія за забруднення пішохода брудом з калюжі]]
* [[Наїзд на пішохода: відповідальність водія та пішохода]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Патронатна сім’я: поняття та порядок створення

2024-12-17T14:11:29Z

Ilona.ponaida:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!''
''Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зможуть виїхати закордон із супроводжуючими за '''спрощеною процедурою''' під час воєнного стану.''

''У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, але які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів, здійснюється у супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу/працівником закладу, який його''

''заміщує або органом опіки та піклування чи обласною військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності:''

''1. паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону;''

''2. наказу директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, або особи, яка його заміщує;''

''3. письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого Нацсоцслужбою. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної''

''військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Нацсоцслужба, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного''

''перебування;''

''4. рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової (військово-цивільної) адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України такої сім’ї або дітей, які влаштовані в сім’ю патронатного вихователя, із зазначенням держави їх остаточного перебування;''

''5. запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.''

''При цьому супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня поставити дітей на консульський облік у консульській установі України в країні перебування.''

''Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу про взяття дітей на консульській облік. Для виїзду дітей за межі України можуть бути сформовані групи дітей із супроводжуючими особами з розрахунку один супроводжуючий не більш як на 15 дітей/один супроводжуючий не більш як на чотири дитини з інвалідністю.''

''(пункт 2-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57]).''

''Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua''
|}
== '''Загальні положення''' ==
'''''Патронат над дитиною''''' - це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''''Сім’я патронатного вихователя''''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

'''''Патронатна сім’я''''' – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.
=='''Хто може бути патронатним вихователем'''==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї (ч.3 ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''Патронатним вихователем може бути''' повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини в своєму домі.

'''Патронатним вихователем не можуть бути особи''' ''(стаття 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 СК України])''''':'''

- обмежені у дієздатності;

- визнані недієздатними;

- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

- страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

- були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

- за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

- є особами без громадянства;

- перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

- інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
=='''Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї'''==
Служба у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради (далі - служба) щороку на підставі аналізу випадків та причин потрапляння дітей у складні життєві обставини відповідно до пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-п#Text Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 587 “Про організацію надання соціальних послуг”], визначає потребу територіальної громади у запровадженні послуги патронату над дитиною з визначенням кількості патронатних сімей та надає пропозиції структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільських, селищних рад, який забезпечує здійснення заходів з планування та забезпечення розвитку послуг соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі та первинний відбір забезпечує служба у співпраці з центром надання соціальних послуг/центром соціальних служб або іншим закладом, установою, що надає в територіальній громаді соціальні послуги незалежно від форми власності (далі - соціальний заклад), або фахівцем із соціальної роботи, якщо соціальний заклад в громаді відсутній, також центром зайнятості.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі на рівні територіальної громади проводиться шляхом інформаційних кампаній, співбесід і консультацій з особами, які виявили бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя, зокрема з числа безробітних.

Відповідно до пункту 35 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у період запровадження в Україні надзвичайного або воєнного стану регіональний центр може видати рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику в разі успішного проходження ними основного курсу навчання.

Рішення про надання послуги патронату над дитиною та укладення договору про умови запровадження патронату приймається протягом п’яти календарних днів за розпорядженням сільського, селищного, міського голови, виданим на підставі підготовленого службою подання з урахуванням рекомендації про можливість надання послуги патронату над дитиною, виданої кандидату в патронатні вихователі регіональним центром.

Розпорядження про влаштування до сім’ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування, та укладення договору про патронат видається сільським, селищним, міським головою за поданням служби протягом п’яти робочих днів з моменту передачі дитини з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини.

До сім’ї патронатного вихователя за необхідності та за згодою патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які не є рідними братами та сестрами або такими, що виховувались в одній сім’ї. При цьому враховуються наявні житлові умови та згода патронатного вихователя, а чисельність влаштованих дітей, які не є членами однієї сім’ї, не може перевищувати п’яти осіб.

Строк перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя визначає служба з урахуванням обставин надзвичайного або воєнного стану та готує відповідний проект розпорядження голови сільської, селищної, міської ради.

Служба передає патронатному вихователю такі документи на кожну влаштовану дитину:

- наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина.

У разі неможливості здійснити первинний огляд дитини за потреби термінового влаштування служба забезпечує проведення такого огляду протягом п’яти календарних днів.

У разі відсутності інших документів, передбачених пунктом 18 цього Порядку, та неможливості їх надання служба здійснює заходи для відновлення документів, зокрема шляхом застосування електронних засобів зв’язку.

Служба зобов’язана поінформувати патронатного вихователя про особливості здійснення догляду, виховання, забезпечення безпеки дитини в умовах надзвичайного або воєнного стану.
=='''Порядок створення патронатної сім’ї'''==
==='''''Відбір кандидатів'''''===
Пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893] (далі - Порядок), особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання:

1) заяву про намір стати патронатним вихователем;

2) заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;

3) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”];

4) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

5) копії таких документів:
*паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія);
*паспорта іноземця або посвідки на постійне проживання, що посвідчує особу без громадянства; або електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом Українидокументів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);
*свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Заяви з необхідними документами подаються в паперовій чи за технічної можливості в електронній формі.

Якщо органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією утворено центр надання адміністративних послуг, заява та необхідні документи подаються через такий центр.

Організацію заходів з первинного відбору кандидатів у патронатні вихователі забезпечує служба.

Соціальний заклад/фахівець із соціальної роботи із залученням психолога протягом п’яти робочих днів після надходження запиту проводить за місцем фактичного проживання кандидата у патронатні вихователі оцінку сімейної ситуації та житлово-побутових умов сім’ї кандидата у патронатні вихователі.
==='''''Проходження навчання'''''===
Після отримання висновку про оцінку сімейної ситуації та житлово-побутові умови сім’ї кандидата у патронатні вихователі та у разі успішного проходження кандидатом у патронатні вихователі і добровільним помічником первинного відбору служба протягом п’яти робочих днів:
*готує направлення на навчання за програмою підготовки патронатних вихователів згідно з додатком 2 для кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*надсилає зазначене направлення офіційним листом відповідному обласному, Київському міському центру соціальних служб (далі - регіональний центр) для організації навчання;
*інформує про зазначене кандидата в патронатні вихователі та добровільного (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку]).
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та добровільних помічників за програмою підготовки патронатних вихователів, затвердженою Мінсоцполітики, протягом двох місяців з моменту отримання направлення забезпечує відповідний регіональний центр шляхом залучення до проведення навчання тренерів, які мають сертифікат за даною програмою, з числа працівників регіонального центру, представників громадських, благодійних організацій, закладів вищої освіти тощо.

За результатами навчання регіональний центр протягом місяця після його завершення видає рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику, які успішно завершили повний курс навчання, або вмотивовану відмову у наданні такої рекомендації.
==='''''Укладення договору про надання послуг з патронату над дитиною'''''===
За результатами первинного відбору та на підставі отриманої рекомендації служба готує рішення органу опіки та піклування та проект договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя, примірна форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”].
==='''Влаштування дитини в сім'ю і укладення договору про патронат над цією дитиною'''===
Передача дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється за наказом служби та акта про факт передачі дитини за формою згідно з додатком 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”.]

Прийняття наказу служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється на підставі одного з таких документів:
*акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
*рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;]
*акта про виявлення розлученої із сім’єю дитини, яка не є громадянином України, за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832;
*заяви/звернення про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від батька або матері або обох батьків чи особи, яка є законним представником дитини, чи самої дитини, в якій зазначені складні життєві обставини, що підтверджують необхідність влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
До заяви додається копія паспорта або інший документ, що посвідчує особу та її статус по відношенню до дитини. У разі подання заяви про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя іноземною особою також надається документ, що посвідчує особу та законність перебування її та дитини на території України.

На кожну влаштовану дитину служба передає патронатному вихователю:
#наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина;
#копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності) або за технічної можливості електронну копію відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності), або інший документ, що посвідчує особу;
#медичну картку дитини, карту щеплень дитини (у разі наявності);
#копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
#копії документів, що підтверджують освітній рівень дитини, копію індивідуальної програми розвитку дитини (у разі наявності);
#договір про патронат.
Патронатному вихователю також можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, зберігання контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування до сім’ї патронатного вихователя.

Орган опіки та піклування протягом семи робочих днів з моменту передачі дитини приймає рішення/розпорядження про її влаштування до сім’ї патронатного вихователя з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини, та укладає договір про патронат над дитиною (далі - договір про патронат), типова форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”.]

Відповідно до пункту 36, 37, 38 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у разі виникнення загрози життю чи здоров’ю дитини під час дії надзвичайного або воєнного стану:

сім’я патронатного вихователя може переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом, на безпечну територію. При цьому патронатний вихователь зобов’язаний негайно повідомити, зокрема, засобами електронного зв’язку батькам/законним представникам дитини, службі виконавчого органу, який передав дитину під патронат, або службі у справах дітей обласної військової адміністрації про обставини, намір та маршрут переміщення на безпечну територію;

рішення про необхідність переміщення дитини на безпечну територію може прийняти сільський, селищний, міський голова та запропонувати сім’ї патронатного вихователя переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом.

Якщо сім’я патронатного вихователя не може або не хоче переміщуватися, за поданням служби сільський, селищний, міський голова приймає рішення про припинення договору про патронат та подальше влаштування дитини і переміщення її на безпечну територію.

У разі прийняття рішення про переміщення сім’ї патронатного вихователя разом із дитиною, яка перебуває під патронатом, сільський, селищний, міський голова повинен визначити/погодити місце тимчасового переміщення, сприяти сім’ї у переміщенні та зобов’язаний надати допомогу у випадку евакуації.

У разі неможливості прийняття рішення про повернення дитини до батьків/законних представників чи місця постійного влаштування з урахуванням її найкращих інтересів у строки, зазначені у пункті 27 цього Порядку, за поданням служби та за згодою патронатного вихователя сільський, селищний, міський голова може видати розпорядження про продовження строку дії договору про патронат над дитиною з урахуванням фактичних обставин, у тому числі і на період надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.

Якщо орган опіки та піклування не має можливості з об’єктивних причин виконувати свої функції, сільський, селищний, міський голова за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя з дитиною за поданням служби видає розпорядження про тимчасову організацію роботи сім’ї патронатного вихователя до видання іншого відповідного розпорядження з урахуванням обставин, у тому числі і до припинення надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення. Про прийняте рішення протягом трьох робочих днів повідомляється Нацсоцслужбі.

'''У разі вимушеного переміщення сім’ї патронатного вихователя разом з дитиною, влаштованою під патронат:'''

1) патронатний вихователь після прибуття на місце тимчасового проживання повідомляє службі виконавчого органу за місцем переміщення та службі, яка передала дитину під патронат, нову адресу свого проживання та контактні дані;

2) служба, яка передала дитину під патронат, з використанням засобів електронного зв’язку надсилає копію договору про патронат над дитиною службі за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя;

3) у разі можливості вносить інформацію про тимчасове місце перебування дитини до єдиної інформаційно-аналітичної системи “Діти” або інформує про це Нацсоцслужбу;

4) служба за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя:

сприяє створенню відповідних умов для функціонування сім’ї патронатного вихователя та задоволенню потреб влаштованої дитини;

протягом п’яти робочих днів бере на облік дитину, яка перебуває у сім’ї патронатного вихователя, повідомляє органу соціального захисту населення про розміщення на його території сім’ї патронатного вихователя та надсилає засобами електронного зв’язку відповідне повідомлення службі, яка передала дитину під патронат;

у разі потреби та за згодою патронатного вихователя може здійснювати влаштування дітей під патронат і в тому випадку, коли в сім’ї патронатного вихователя вже перебувають раніше влаштовані діти.
==='''''Припинення договору про патронат'''''===
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України] договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Дія договору про патронат припиняється:
*на підставі рішення органу опіки та піклування про повернення дитини в сім’ю у разі подолання дитиною, її батьками, іншими законними представниками складних життєвих обставин або завершенням визначеного у договорі про патронат строку перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя, де третьою стороною договору про патронат є батьки/законні представники дитини чи один із них;
*у разі її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до малого групового будинку;
*у разі досягнення дитиною повноліття або у зв’язку із набуттям повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законодавством;
*у разі виникнення у сім’ї патронатного вихователя умов чи наявності фактів, несприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пункті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Порядку];
*у разі смерті дитини, патронатного вихователя чи добровільного помічника.
Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає орган опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою пакета документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок міждисциплінарної команди про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із таких документів:
*заява батьків/законних представників дитини про повернення в сім’ю у зв’язку з подоланням обставин, що спричинили влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
*заява дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити);
*заява патронатного вихователя про неможливість надання послуги патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання;
*подання служби про невиконання або неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат;
*подання служби про виведення дитини/особи з патронату у зв’язку з досягненням повноліття та визначенням місця її подальшого проживання, навчання чи працевлаштування.
Під час вибуття з сім’ї патронатного вихователя у разі досягнення повноліття особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, органом опіки та піклування обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу, підбору наставника з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя.

Патронатний вихователь протягом семи календарних днів після вибуття дитини з його сім’ї надає батькам/законним представникам, до яких повернулася дитина, консультативну підтримку щодо особливостей її догляду та виховання з метою усунення ризиків повторного виникнення складних життєвих обставин.

Відповідно до пункту 39, 40 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] дія договору про патронат припиняється на підставі розпорядження сільського, селищного, міського голови за поданням служби у разі:

відсутності можливості надавати послугу патронату над дитиною в умовах надзвичайного або воєнного стану;

виникнення у сім’ї патронатного вихователя обставин чи наявності фактів, не сприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пунктах 5, 30 та абзаці четвертому пункту 35 цього Порядку.

Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає сільський, селищний, міський голова на підставі поданих службою документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок служби про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із документів, передбачених пунктом 31 цього Порядку.
=='''''Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя'''''==
Відповідно до ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Права дитини також застверджені у ст. 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16, 17, 18, 19 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"].
=='''''Обов’язки патронатного вихователя'''''==
Патронатний вихователь та особи, які проживають разом з ним, не рідше ніж один раз на рік проходять обов’язкове медичне обстеження, що підтверджується висновками про стан здоров’я. вихователь зобов’язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;

4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;

5) сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

Пуктом 11, 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною" обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148.

Загальні права та обов’язки патронатного вихователя визначаються договором про умови запровадження патронату.

Особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, визначаються договором про патронат.

Регіональний центр у разі потреби, але не рідше ніж один раз на рік, забезпечує проходження патронатним вихователем та добровільним помічником супервізії, за результатами - надає їм рекомендації та пропонує патронатному вихователю участь у заходах з підвищення професійної компетентності за темами, які підвищать його здатність надавати якісні послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя.
=='''''Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною'''''==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад протягом п’яти робочих днів після укладення договору про умови запровадження патронату нараховують з відповідного місцевого бюджету поворотну фінансову допомогу (далі - резервні кошти), що виплачується патронатному вихователю для своєчасного забезпечення догляду, виховання та реабілітації дитини (далі - потреб дитини), влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, до моменту отримання державної соціальної допомоги.

При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 Порядок виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплати послуги патронату над дитиною, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 20 серпня 2021 року № 893.]
==Див. також==
*[[Патронат над дітьми]]
*[[Оплата послуг патронатного вихователя]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Патронатна сім’я: поняття та порядок створення

2024-12-17T14:10:21Z

Ilona.ponaida: /* Хто може бути патронатним вихователем */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!''
''Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зможуть виїхати закордон із супроводжуючими за '''спрощеною процедурою''' під час воєнного стану.''

''У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, але які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів, здійснюється у супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу/працівником закладу, який його''

''заміщує або органом опіки та піклування чи обласною військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності:''

''1. паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону;''

''2. наказу директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, або особи, яка його заміщує;''

''3. письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого Нацсоцслужбою. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної''

''військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Нацсоцслужба, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного''

''перебування;''

''4. рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової (військово-цивільної) адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України такої сім’ї або дітей, які влаштовані в сім’ю патронатного вихователя, із зазначенням держави їх остаточного перебування;''

''5. запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.''

''При цьому супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня поставити дітей на консульський облік у консульській установі України в країні перебування.''

''Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу про взяття дітей на консульській облік. Для виїзду дітей за межі України можуть бути сформовані групи дітей із супроводжуючими особами з розрахунку один супроводжуючий не більш як на 15 дітей/один супроводжуючий не більш як на чотири дитини з інвалідністю.''

''(пункт 2-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57]).''

''Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua''
|}
== '''Загальні положення''' ==
'''''Патронат над дитиною''''' - це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''''Сім’я патронатного вихователя''''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

'''''Патронатна сім’я''''' – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.

Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.
=='''Хто може бути патронатним вихователем'''==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї (ч.3 ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''Патронатним вихователем може бути''' повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини в своєму домі.

'''Патронатним вихователем не можуть бути особи''' ''(стаття 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 СК України])''''':'''

- обмежені у дієздатності;

- визнані недієздатними;

- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

- страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

- були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

- за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

- є особами без громадянства;

- перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

- інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
=='''Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї'''==
Служба у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради (далі - служба) щороку на підставі аналізу випадків та причин потрапляння дітей у складні життєві обставини відповідно до пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-п#Text Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 587 “Про організацію надання соціальних послуг”], визначає потребу територіальної громади у запровадженні послуги патронату над дитиною з визначенням кількості патронатних сімей та надає пропозиції структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільських, селищних рад, який забезпечує здійснення заходів з планування та забезпечення розвитку послуг соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі та первинний відбір забезпечує служба у співпраці з центром надання соціальних послуг/центром соціальних служб або іншим закладом, установою, що надає в територіальній громаді соціальні послуги незалежно від форми власності (далі - соціальний заклад), або фахівцем із соціальної роботи, якщо соціальний заклад в громаді відсутній, також центром зайнятості.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі на рівні територіальної громади проводиться шляхом інформаційних кампаній, співбесід і консультацій з особами, які виявили бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя, зокрема з числа безробітних.

Відповідно до пункту 35 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у період запровадження в Україні надзвичайного або воєнного стану регіональний центр може видати рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику в разі успішного проходження ними основного курсу навчання.

Рішення про надання послуги патронату над дитиною та укладення договору про умови запровадження патронату приймається протягом п’яти календарних днів за розпорядженням сільського, селищного, міського голови, виданим на підставі підготовленого службою подання з урахуванням рекомендації про можливість надання послуги патронату над дитиною, виданої кандидату в патронатні вихователі регіональним центром.

Розпорядження про влаштування до сім’ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування, та укладення договору про патронат видається сільським, селищним, міським головою за поданням служби протягом п’яти робочих днів з моменту передачі дитини з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини.

До сім’ї патронатного вихователя за необхідності та за згодою патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які не є рідними братами та сестрами або такими, що виховувались в одній сім’ї. При цьому враховуються наявні житлові умови та згода патронатного вихователя, а чисельність влаштованих дітей, які не є членами однієї сім’ї, не може перевищувати п’яти осіб.

Строк перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя визначає служба з урахуванням обставин надзвичайного або воєнного стану та готує відповідний проект розпорядження голови сільської, селищної, міської ради.

Служба передає патронатному вихователю такі документи на кожну влаштовану дитину:

- наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;

- довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина.

У разі неможливості здійснити первинний огляд дитини за потреби термінового влаштування служба забезпечує проведення такого огляду протягом п’яти календарних днів.

У разі відсутності інших документів, передбачених пунктом 18 цього Порядку, та неможливості їх надання служба здійснює заходи для відновлення документів, зокрема шляхом застосування електронних засобів зв’язку.

Служба зобов’язана поінформувати патронатного вихователя про особливості здійснення догляду, виховання, забезпечення безпеки дитини в умовах надзвичайного або воєнного стану.
=='''Порядок створення патронатної сім’ї'''==
==='''''Відбір кандидатів'''''===
Пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893] (далі - Порядок), особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання:

1) заяву про намір стати патронатним вихователем;

2) заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;

3) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”];

4) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

5) копії таких документів:
*паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія);
*паспорта іноземця або посвідки на постійне проживання, що посвідчує особу без громадянства; або електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом Українидокументів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);
*свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Заяви з необхідними документами подаються в паперовій чи за технічної можливості в електронній формі.

Якщо органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією утворено центр надання адміністративних послуг, заява та необхідні документи подаються через такий центр.

Організацію заходів з первинного відбору кандидатів у патронатні вихователі забезпечує служба.

Соціальний заклад/фахівець із соціальної роботи із залученням психолога протягом п’яти робочих днів після надходження запиту проводить за місцем фактичного проживання кандидата у патронатні вихователі оцінку сімейної ситуації та житлово-побутових умов сім’ї кандидата у патронатні вихователі.
==='''''Проходження навчання'''''===
Після отримання висновку про оцінку сімейної ситуації та житлово-побутові умови сім’ї кандидата у патронатні вихователі та у разі успішного проходження кандидатом у патронатні вихователі і добровільним помічником первинного відбору служба протягом п’яти робочих днів:
*готує направлення на навчання за програмою підготовки патронатних вихователів згідно з додатком 2 для кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
*надсилає зазначене направлення офіційним листом відповідному обласному, Київському міському центру соціальних служб (далі - регіональний центр) для організації навчання;
*інформує про зазначене кандидата в патронатні вихователі та добровільного (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку]).
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та добровільних помічників за програмою підготовки патронатних вихователів, затвердженою Мінсоцполітики, протягом двох місяців з моменту отримання направлення забезпечує відповідний регіональний центр шляхом залучення до проведення навчання тренерів, які мають сертифікат за даною програмою, з числа працівників регіонального центру, представників громадських, благодійних організацій, закладів вищої освіти тощо.

За результатами навчання регіональний центр протягом місяця після його завершення видає рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику, які успішно завершили повний курс навчання, або вмотивовану відмову у наданні такої рекомендації.
==='''''Укладення договору про надання послуг з патронату над дитиною'''''===
За результатами первинного відбору та на підставі отриманої рекомендації служба готує рішення органу опіки та піклування та проект договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя, примірна форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”].
==='''Влаштування дитини в сім'ю і укладення договору про патронат над цією дитиною'''===
Передача дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється за наказом служби та акта про факт передачі дитини за формою згідно з додатком 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”.]

Прийняття наказу служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється на підставі одного з таких документів:
*акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
*рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;]
*акта про виявлення розлученої із сім’єю дитини, яка не є громадянином України, за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832;
*заяви/звернення про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від батька або матері або обох батьків чи особи, яка є законним представником дитини, чи самої дитини, в якій зазначені складні життєві обставини, що підтверджують необхідність влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
До заяви додається копія паспорта або інший документ, що посвідчує особу та її статус по відношенню до дитини. У разі подання заяви про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя іноземною особою також надається документ, що посвідчує особу та законність перебування її та дитини на території України.

На кожну влаштовану дитину служба передає патронатному вихователю:
#наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;
#довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина;
#копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності) або за технічної можливості електронну копію відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності), або інший документ, що посвідчує особу;
#медичну картку дитини, карту щеплень дитини (у разі наявності);
#копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
#копії документів, що підтверджують освітній рівень дитини, копію індивідуальної програми розвитку дитини (у разі наявності);
#договір про патронат.
Патронатному вихователю також можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, зберігання контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування до сім’ї патронатного вихователя.

Орган опіки та піклування протягом семи робочих днів з моменту передачі дитини приймає рішення/розпорядження про її влаштування до сім’ї патронатного вихователя з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини, та укладає договір про патронат над дитиною (далі - договір про патронат), типова форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”.]

Відповідно до пункту 36, 37, 38 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у разі виникнення загрози життю чи здоров’ю дитини під час дії надзвичайного або воєнного стану:

сім’я патронатного вихователя може переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом, на безпечну територію. При цьому патронатний вихователь зобов’язаний негайно повідомити, зокрема, засобами електронного зв’язку батькам/законним представникам дитини, службі виконавчого органу, який передав дитину під патронат, або службі у справах дітей обласної військової адміністрації про обставини, намір та маршрут переміщення на безпечну територію;

рішення про необхідність переміщення дитини на безпечну територію може прийняти сільський, селищний, міський голова та запропонувати сім’ї патронатного вихователя переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом.

Якщо сім’я патронатного вихователя не може або не хоче переміщуватися, за поданням служби сільський, селищний, міський голова приймає рішення про припинення договору про патронат та подальше влаштування дитини і переміщення її на безпечну територію.

У разі прийняття рішення про переміщення сім’ї патронатного вихователя разом із дитиною, яка перебуває під патронатом, сільський, селищний, міський голова повинен визначити/погодити місце тимчасового переміщення, сприяти сім’ї у переміщенні та зобов’язаний надати допомогу у випадку евакуації.

У разі неможливості прийняття рішення про повернення дитини до батьків/законних представників чи місця постійного влаштування з урахуванням її найкращих інтересів у строки, зазначені у пункті 27 цього Порядку, за поданням служби та за згодою патронатного вихователя сільський, селищний, міський голова може видати розпорядження про продовження строку дії договору про патронат над дитиною з урахуванням фактичних обставин, у тому числі і на період надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.

Якщо орган опіки та піклування не має можливості з об’єктивних причин виконувати свої функції, сільський, селищний, міський голова за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя з дитиною за поданням служби видає розпорядження про тимчасову організацію роботи сім’ї патронатного вихователя до видання іншого відповідного розпорядження з урахуванням обставин, у тому числі і до припинення надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення. Про прийняте рішення протягом трьох робочих днів повідомляється Нацсоцслужбі.

'''У разі вимушеного переміщення сім’ї патронатного вихователя разом з дитиною, влаштованою під патронат:'''

1) патронатний вихователь після прибуття на місце тимчасового проживання повідомляє службі виконавчого органу за місцем переміщення та службі, яка передала дитину під патронат, нову адресу свого проживання та контактні дані;

2) служба, яка передала дитину під патронат, з використанням засобів електронного зв’язку надсилає копію договору про патронат над дитиною службі за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя;

3) у разі можливості вносить інформацію про тимчасове місце перебування дитини до єдиної інформаційно-аналітичної системи “Діти” або інформує про це Нацсоцслужбу;

4) служба за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя:

сприяє створенню відповідних умов для функціонування сім’ї патронатного вихователя та задоволенню потреб влаштованої дитини;

протягом п’яти робочих днів бере на облік дитину, яка перебуває у сім’ї патронатного вихователя, повідомляє органу соціального захисту населення про розміщення на його території сім’ї патронатного вихователя та надсилає засобами електронного зв’язку відповідне повідомлення службі, яка передала дитину під патронат;

у разі потреби та за згодою патронатного вихователя може здійснювати влаштування дітей під патронат і в тому випадку, коли в сім’ї патронатного вихователя вже перебувають раніше влаштовані діти.
==='''''Припинення договору про патронат'''''===
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України] договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Дія договору про патронат припиняється:
*на підставі рішення органу опіки та піклування про повернення дитини в сім’ю у разі подолання дитиною, її батьками, іншими законними представниками складних життєвих обставин або завершенням визначеного у договорі про патронат строку перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя, де третьою стороною договору про патронат є батьки/законні представники дитини чи один із них;
*у разі її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до малого групового будинку;
*у разі досягнення дитиною повноліття або у зв’язку із набуттям повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законодавством;
*у разі виникнення у сім’ї патронатного вихователя умов чи наявності фактів, несприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пункті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Порядку];
*у разі смерті дитини, патронатного вихователя чи добровільного помічника.
Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає орган опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою пакета документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок міждисциплінарної команди про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із таких документів:
*заява батьків/законних представників дитини про повернення в сім’ю у зв’язку з подоланням обставин, що спричинили влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
*заява дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити);
*заява патронатного вихователя про неможливість надання послуги патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання;
*подання служби про невиконання або неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат;
*подання служби про виведення дитини/особи з патронату у зв’язку з досягненням повноліття та визначенням місця її подальшого проживання, навчання чи працевлаштування.
Під час вибуття з сім’ї патронатного вихователя у разі досягнення повноліття особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, органом опіки та піклування обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу, підбору наставника з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя.

Патронатний вихователь протягом семи календарних днів після вибуття дитини з його сім’ї надає батькам/законним представникам, до яких повернулася дитина, консультативну підтримку щодо особливостей її догляду та виховання з метою усунення ризиків повторного виникнення складних життєвих обставин.

Відповідно до пункту 39, 40 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] дія договору про патронат припиняється на підставі розпорядження сільського, селищного, міського голови за поданням служби у разі:

відсутності можливості надавати послугу патронату над дитиною в умовах надзвичайного або воєнного стану;

виникнення у сім’ї патронатного вихователя обставин чи наявності фактів, не сприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пунктах 5, 30 та абзаці четвертому пункту 35 цього Порядку.

Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає сільський, селищний, міський голова на підставі поданих службою документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок служби про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із документів, передбачених пунктом 31 цього Порядку.
=='''''Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя'''''==
Відповідно до ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Права дитини також застверджені у ст. 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16, 17, 18, 19 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"].
=='''''Обов’язки патронатного вихователя'''''==
Патронатний вихователь та особи, які проживають разом з ним, не рідше ніж один раз на рік проходять обов’язкове медичне обстеження, що підтверджується висновками про стан здоров’я. вихователь зобов’язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;

4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;

5) сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною (ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

Пуктом 11, 12, 13 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною" обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148.

Загальні права та обов’язки патронатного вихователя визначаються договором про умови запровадження патронату.

Особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, визначаються договором про патронат.

Регіональний центр у разі потреби, але не рідше ніж один раз на рік, забезпечує проходження патронатним вихователем та добровільним помічником супервізії, за результатами - надає їм рекомендації та пропонує патронатному вихователю участь у заходах з підвищення професійної компетентності за темами, які підвищать його здатність надавати якісні послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя.
==''Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною''==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад протягом п’яти робочих днів після укладення договору про умови запровадження патронату нараховують з відповідного місцевого бюджету поворотну фінансову допомогу (далі - резервні кошти), що виплачується патронатному вихователю для своєчасного забезпечення догляду, виховання та реабілітації дитини (далі - потреб дитини), влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, до моменту отримання державної соціальної допомоги.

При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 Порядок виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплати послуги патронату над дитиною, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 20 серпня 2021 року № 893.]
==Див. також==
*[[Патронат над дітьми]]
*[[Оплата послуг патронатного вихователя]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Залишення особи в небезпеці

2024-11-11T09:54:10Z

Ilona.ponaida: /* Поняття залишення в небезпеці */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Поняття залишення в небезпеці ==
'''Залишення в небезпеці''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]).

''Мотиви вчинення такого злочину можуть бути різними:'' бажання не підпадати під притягнення кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, ускладнювати собі життя, недбале та байдуже відношення до проблем інших осіб, відсутність бажання надати допомогу через нестачу вільного часу, неприязнь до потерпілого, слабкість, ревнощі, помста тощо.
== Склад злочину ==
=== Об'єктивна сторона ===
''З об'єктивної сторони'' злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільне небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною третьою статті 135 КК України].
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом злочину є життя і здоров'я особи.
=== Потерпіла особа ===
Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак:
*перебуває в небезпечному для життя стані;
*позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Небезпечний для життя стан може означати, наприклад, ситуацію, коли особа під час пожежі не може вийти із приміщення, альпініст упав у провалину і повиснув на страховому шнурі, рибалка опинився на крижині або у воді, людина, збита автомобілем, залишилась на проїзній частині дороги. Причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Малолітнім визнається особа, яка не досягла 14-річного віку, старим - особа, яка досягла 75-річного віку (але на можливість усвідомлення винним цього вікового стану особи суттєво впливають не тільки фактичний вік останньої, а й зовнішній вигляд, ріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини), а хворим - особа з інвалідністю, вагітна жінка, особа, яка отримала серйозні травми чи отруєна, інша особа, хворобливий стан, якої встановлено відповідними документами (медичним висновком, рішенням суду про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства тощо) або через інші причини він є явним для винного.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного чи тяжкого алкогольного сп'яніння, у стані паніки, викликаної, скажімо, пожежею, повінню, зсувом, іншою стихією, або у стані, коли людина фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась (наприклад, беззбройна людина, яка знаходиться під охороною, опинилась наодинці з озброєним нападником).
=== Суб'єкт злочину ===
'''''Суб'єкт злочину''''' спеціальний, ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які:
# первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу;
# самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

Правовий обов'язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором (договором довічного утримання, перевезення, морського круїзу, на надання туристичних послуг або послуг із забезпечення особистої безпеки особи тощо).

Законодавство України покладає відповідні обов'язки на:
*батьків, усиновителів, прийомних батьків - піклуватися про здоров'я рідних, усиновлених чи прийомних дітей;
*дітей - піклуватися про батьків;
*опікунів і піклувальників - піклуватися про осіб, які перебувають під їх опікою чи піклуванням, доглядати за ними;
*співробітників пожежної охорони, аварійних служб та працівників деяких інших професій - здійснювати рятувальні роботи і подавати першу невідкладну допомогу;
*працівників спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної допомоги - надавати допомогу громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо);
*працівників поліції - незалежно від займаних посад, місцезнаходження і часу в разі звернення до них громадян із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці - вживати заходів для рятування людей, надавати їм допомогу;
*членів екіпажу повітряного судна - рятувати пасажирів та надавати їм допомогу;
*водіїв - надавати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій;
*капітанів морських суден - йти в найближчий порт, якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо подати в морі;
*працівників пошуково-рятувальних служб, створюваних у сфері туристичної діяльності, - надавати допомогу туристам і захищати їх в екстремальних ситуаціях;
*педагогічних та науково-педагогічних працівників - захищати Дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства тощо.
''Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 КК України], якщо залишення без допомоги вчинене:''
*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 284 КК України)];
*медичними працівниками хворим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 139 КК України)];
*службовими особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 364 або 426 КК України)].
Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.
=== Суб'єктивна сторона ===
'''З суб'єктивної сторони''' злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених частиною третьою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 135 КК України], може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. При цьому для випадків, коли винною є особа, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого, може бути характерним як непрямий умисел (наприклад, пожежник, усвідомлюючи, що внаслідок його бездіяльності особа може загинути, не рятує її із боягузтва), так і необережність (набувач майна за договором довічного утримання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хвороба не є тяжкою), а для випадків, коли винною є особа, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, - тільки необережність.

Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 117 ККУ].

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 137 КК України].
== Відповідальність ==
* Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
== Судова практика ==
* №128/5462/14-к (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться).
*№566/606/15-к (ВС тяжкими наслідками є обставини безпосередньо пов’язані із самим злочином, але такі які виходять за межі його складу. Єдиною обставиною в даній справі, яка обтяжує покарання злочинця є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.Судом призначене найменше покарання передбачене частиною 2, ст. 286 КК Україні, то не зрозуміло як це враховано).
*№351/749/16-к [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602246] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)
*№263/15874/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602248] (визнав обставинами, що обтяжують покарання - рецедив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також зважив на відсутність обставин, що його пом`якшують. Вірно зауважено, що у даній справі позиція потерпілого, який в місцевому суді не наполягав на суворому покаранні, не може бути вирішальною та повинна враховуватись на ряду із іншими обставинами.)
* №711/798/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616559] (ВС зазначив, що навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за ст.135 КК).
* №742/1479/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95533147] (ВС зазначив, що за змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності:
1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину;

2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

ВС наголосив, що кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;

б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.

Також ВС зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці).
== Корисні посилання ==
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]