WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Право особи на освіту

2025-05-12T10:01:31Z

Ilona.bobryshcheva: /* Права та обов’язки здобувачів освіти */ доповнено відповідно до змін від 06.06.2024 року

== Нормативна база==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародний пакт про економічні, соціальніта культурні права]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n714 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1841-14 Закон України "Про позашкільну освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 "Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1341 "Про затвердження Національної рамки кваліфікацій"]

== Право на освіту в Україні ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 53 Конституції України] встановлено, що '''кожен має право на освіту.''' 
Повна загальна середня освіта є обов'язковою. 
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 3 Закону України "Про освіту"]).

=== Види освіти ===
Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

'''''Формальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

'''''Неформальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

'''''Інформальна освіта (самоосвіта)''''' - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
=== Форми здобуття освіти ===
Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. 

'''Основними формами здобуття освіти є:'''
# інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
# індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);
# дуальна.

'''''Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.

'''''Заочна форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

'''''Дистанційна форма здобуття освіти''''' - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''''Мережева форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

'''''Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат)''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Сімейна (домашня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Педагогічний патронаж''''' - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

'''''Здобуття освіти на робочому місці''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

'''''Дуальна форма здобуття освіти''''' - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

== Забезпечення права на безоплатну освіту==
'''Держава забезпечує:''' 
# безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;
# розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

'''Право на безоплатну освіту забезпечується:'''
* для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;
* для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб’єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;
* для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF стандартів освіти].

== Структура освіти ==
'''Невід’ємними складниками системи освіти є:''' 
# дошкільна освіта;
# повна загальна середня освіта;
# позашкільна освіта;
# спеціалізована освіта;
# професійна (професійно-технічна) освіта;
# фахова передвища освіта;
# вища освіта;
# освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
'''Рівнями освіти є:''' 
* дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початкова освіта, яка відповідає першому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* базова середня освіта, яка відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає четвертому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* фахова передвища освіта, яка відповідає п’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* науковий рівень вищої освіти, який відповідає десятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно з післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації відповідного рівня [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Часткові кваліфікації, які здобуваються в системі позашкільної освіти, можуть відповідати нульовому - третьому рівням [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій.]

== Стандарти освіти ==
[[Файл:Система управління змістом освіти через стандарт.png|міні|Система управління змістом освіти через стандарт]]
'''Стандарт освіти визначає:''' 
* вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня;
* загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти;
* інші складники, передбачені спеціальними законами.

Стандарти освіти розробляються відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Наприклад, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти], який спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

== Категорії учасників освітнього процесу ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 52 Закону] учасниками освітнього процесу є: 
* здобувачі освіти;
* педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
* батьки здобувачів освіти;
* фізичні особи, які провадять освітню діяльність;
* інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

=== Права та обов’язки здобувачів освіти ===
Відповідно до статті 53 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону]
{| class="wikitable"
|-
| '''Здобувачі освіти мають право на:''' || '''Здобувачі освіти зобов’язані:'''
|-
|
* навчання впродовж життя та академічну мобільність;
* індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;
* якісні освітні послуги;
* справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;
* відзначення успіхів у своїй діяльності;
* свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;
* проходження відповідної програми для осіб, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження;
* безпечне, здорове та інклюзивне чи спеціальне освітнє середовище;
* повагу людської гідності;
* захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;
* користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
* доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
* забезпечення стипендіями у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050-2016-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України];
* трудову діяльність у позанавчальний час;
* збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом та/або під час мобілізації, на особливий період;
* особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;
* інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.
||
* виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;
* поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
* відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
* дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).
*повідомляти керівництво закладу освіти про факти насильства або жорстокого поводження з дітьми, а також стосовно інших учасників освітнього процесу.
|}

== Органи управління у сфері освіти ==
В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.
{| class="wikitable"
|-
!До органів управління у сфері освіти належать:
|-
| Кабінет Міністрів України;
|-
| центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;
|-
| центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
|-
| постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти;
|-
| державні органи, яким підпорядковані заклади освіти;
|-
|Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
|-
|Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
|-
|органи місцевого самоврядування.;
|}
=== Громадське самоврядування у сфері освіти===
'''''Громадське самоврядування у сфері освіти''''' - це право учасників освітнього процесу та громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами, вирішувати питання у сфері освіти як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, брати участь в управлінні закладом освіти, місцевими і державними справами у сфері освіти з питань, що належать до їх компетенції.

'''Громадське самоврядування у сфері освіти реалізується:'''
* у закладі освіти відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 статті 28 Закону];
* на місцевому (територіальному) рівні;
* на національному (всеукраїнському) рівні.

'''Органи громадського самоврядування у сфері освіти створюються:'''
* у закладі освіти - за ініціативою учасників освітнього процесу;
* на місцевому (територіальному) рівні - за ініціативою фізичних осіб та/або громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства;
* на національному (всеукраїнському) рівні - за ініціативою громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства.

'''Органами громадського самоврядування у сфері освіти є:'''
* органи громадського самоврядування закладу освіти;
* конференції (форуми, з’їзди) учасників освітнього процесу, закладів освіти, їх об’єднань, що скликаються на території відповідного населеного пункту, об’єднаної територіальної громади, району, області, Автономної Республіки Крим, держави;
* Всеукраїнський з’їзд учасників освітнього процесу та їх об’єднань, що скликається у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
== Загальна характеристика відповідальності за порушення права на освіту ==
Конституційні норми є нормами прямої дії. Отже, якщо право на освіту порушується – є можливість звернення до суду навіть лише на підставі Конституції. 

Якщо учнів не влаштовує якість викладацьких послуг, часта та невиправдана зміна вчителів, довга відсутність вчителя, через що належним чином не викладається предмет, немає доступу до підручників, комп’ютерів та інших необхідних для навчання предметів та технологій є можливість:
# досудового;
# судового врегулювання таких спорів ([[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільний]], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний процес]]).

Досудове врегулювання може здійснюватися шляхом подання заяви або поставлення питання перед шкільними радами, дирекцією школи.

Судове врегулювання може відбуватися в рамках адміністративного та [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного процесів]]. Наприклад, якщо на погляд учня та/або його батьків, саме директор винний у негараздах, що заважають реалізувати право на освіту або суттєво обмежують це право – можна розпочинати адміністративний процес. Крім того, не варто забувати про дисциплінарне провадження. Якщо на погляд учня та/або батьків, директор школи чи викладачі не можуть впоратися зі своїми професійними обов’язками або нехтують ними – варто подавати заяви до відповідного управління освіти. 
Якщо у школі практикується [[Протидія булінгу в дитячому середовищі|насильство стосовно учнів, їх принижують чи вживають дискримінаційні дії]]; грубо порушується право на освіту – можна розпочинати цивільний процес, а також подавати заяву до відповідних відділів поліції.

== Особливості визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про освіту"] доповнено статтею 40-1 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3482-20#n13 Законом № 3482-IX від 21.11.2023]

Особи, які проживали на тимчасово окупованій території України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на такій території, в уповноважених установах, крім випадків, визначених законом:

на рівнях повної загальної середньої освіти - у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, шляхом проходження річного оцінювання або державної підсумкової атестації з метою продовження здобуття освіти відповідного рівня або отримання відповідного документа про освіту встановленого зразка;

на рівнях професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Уповноважені установи забезпечують у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, обов’язкове безоплатне навчання всіх осіб, які проходять процедуру визнання результатів навчання, української мови, історії України, основ держави і права. За бажанням такі особи можуть безоплатно відвідувати адаптаційні заняття з психологічної допомоги.

Визнання результатів навчання проводиться на основі оцінювання результатів навчання, зазначених особою в освітній декларації.

== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах]]
* [[Освіта дітей з особливими потребами (інклюзивне навчання)]]
* [[Пропуск учнями без поважних причин навчальних занять – адміністративна відповідальність]]
* [[Зарахування учнів до закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти та їх відрахування]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Суди]]

Право особи на освіту

2025-05-12T09:15:57Z

Ilona.bobryshcheva: /* Нормативна база */ додано актуальне посилання на Закон України " Про дошкільну освіту", який набрав чинності з 01.01.2025

== Нормативна база==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародний пакт про економічні, соціальніта культурні права]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n714 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1841-14 Закон України "Про позашкільну освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392 "Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1341 "Про затвердження Національної рамки кваліфікацій"]

== Право на освіту в Україні ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 53 Конституції України] встановлено, що '''кожен має право на освіту.''' 
Повна загальна середня освіта є обов'язковою. 
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 3 Закону України "Про освіту"]).

=== Види освіти ===
Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

'''''Формальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

'''''Неформальна освіта''''' - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

'''''Інформальна освіта (самоосвіта)''''' - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
=== Форми здобуття освіти ===
Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх. 

'''Основними формами здобуття освіти є:'''
# інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
# індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);
# дуальна.

'''''Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.

'''''Заочна форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

'''''Дистанційна форма здобуття освіти''''' - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''''Мережева форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

'''''Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат)''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Сімейна (домашня) форма здобуття освіти''''' - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

'''''Педагогічний патронаж''''' - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

'''''Здобуття освіти на робочому місці''''' - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

'''''Дуальна форма здобуття освіти''''' - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

== Забезпечення права на безоплатну освіту==
'''Держава забезпечує:''' 
# безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;
# розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

'''Право на безоплатну освіту забезпечується:'''
* для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;
* для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб’єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;
* для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF стандартів освіти].

== Структура освіти ==
'''Невід’ємними складниками системи освіти є:''' 
# дошкільна освіта;
# повна загальна середня освіта;
# позашкільна освіта;
# спеціалізована освіта;
# професійна (професійно-технічна) освіта;
# фахова передвища освіта;
# вища освіта;
# освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
'''Рівнями освіти є:''' 
* дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початкова освіта, яка відповідає першому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* базова середня освіта, яка відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає другому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає третьому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає четвертому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* фахова передвища освіта, яка відповідає п’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій];
* науковий рівень вищої освіти, який відповідає десятому рівню [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно з післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації відповідного рівня [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Часткові кваліфікації, які здобуваються в системі позашкільної освіти, можуть відповідати нульовому - третьому рівням [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій.]

== Стандарти освіти ==
[[Файл:Система управління змістом освіти через стандарт.png|міні|Система управління змістом освіти через стандарт]]
'''Стандарт освіти визначає:''' 
* вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня;
* загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти;
* інші складники, передбачені спеціальними законами.

Стандарти освіти розробляються відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#n12 Національної рамки кваліфікацій].

Наприклад, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти], який спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

== Категорії учасників освітнього процесу ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 52 Закону] учасниками освітнього процесу є: 
* здобувачі освіти;
* педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
* батьки здобувачів освіти;
* фізичні особи, які провадять освітню діяльність;
* інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

=== Права та обов’язки здобувачів освіти ===
Відповідно до статті 53 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону]
{| class="wikitable"
|-
| '''Здобувачі освіти мають право на:''' || '''Здобувачі освіти зобов’язані:'''
|-
|
* навчання впродовж життя та академічну мобільність;
* індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;
* якісні освітні послуги;
* справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;
* відзначення успіхів у своїй діяльності;
* свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;
* безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;
* повагу людської гідності;
* захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;
* користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
* доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
* забезпечення стипендіями у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050-2016-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України];
* трудову діяльність у позанавчальний час;
* збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом та/або під час мобілізації, на особливий період;
* особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;
* інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.
||
* виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;
* поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
* відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
* дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).
*повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
|}

== Органи управління у сфері освіти ==
В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.
{| class="wikitable"
|-
!До органів управління у сфері освіти належать:
|-
| Кабінет Міністрів України;
|-
| центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;
|-
| центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
|-
| постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти;
|-
| державні органи, яким підпорядковані заклади освіти;
|-
|Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
|-
|Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
|-
|органи місцевого самоврядування.;
|}
=== Громадське самоврядування у сфері освіти===
'''''Громадське самоврядування у сфері освіти''''' - це право учасників освітнього процесу та громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами, вирішувати питання у сфері освіти як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, брати участь в управлінні закладом освіти, місцевими і державними справами у сфері освіти з питань, що належать до їх компетенції.

'''Громадське самоврядування у сфері освіти реалізується:'''
* у закладі освіти відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 статті 28 Закону];
* на місцевому (територіальному) рівні;
* на національному (всеукраїнському) рівні.

'''Органи громадського самоврядування у сфері освіти створюються:'''
* у закладі освіти - за ініціативою учасників освітнього процесу;
* на місцевому (територіальному) рівні - за ініціативою фізичних осіб та/або громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства;
* на національному (всеукраїнському) рівні - за ініціативою громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства.

'''Органами громадського самоврядування у сфері освіти є:'''
* органи громадського самоврядування закладу освіти;
* конференції (форуми, з’їзди) учасників освітнього процесу, закладів освіти, їх об’єднань, що скликаються на території відповідного населеного пункту, об’єднаної територіальної громади, району, області, Автономної Республіки Крим, держави;
* Всеукраїнський з’їзд учасників освітнього процесу та їх об’єднань, що скликається у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
== Загальна характеристика відповідальності за порушення права на освіту ==
Конституційні норми є нормами прямої дії. Отже, якщо право на освіту порушується – є можливість звернення до суду навіть лише на підставі Конституції. 

Якщо учнів не влаштовує якість викладацьких послуг, часта та невиправдана зміна вчителів, довга відсутність вчителя, через що належним чином не викладається предмет, немає доступу до підручників, комп’ютерів та інших необхідних для навчання предметів та технологій є можливість:
# досудового;
# судового врегулювання таких спорів ([[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільний]], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний процес]]).

Досудове врегулювання може здійснюватися шляхом подання заяви або поставлення питання перед шкільними радами, дирекцією школи.

Судове врегулювання може відбуватися в рамках адміністративного та [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного процесів]]. Наприклад, якщо на погляд учня та/або його батьків, саме директор винний у негараздах, що заважають реалізувати право на освіту або суттєво обмежують це право – можна розпочинати адміністративний процес. Крім того, не варто забувати про дисциплінарне провадження. Якщо на погляд учня та/або батьків, директор школи чи викладачі не можуть впоратися зі своїми професійними обов’язками або нехтують ними – варто подавати заяви до відповідного управління освіти. 
Якщо у школі практикується [[Протидія булінгу в дитячому середовищі|насильство стосовно учнів, їх принижують чи вживають дискримінаційні дії]]; грубо порушується право на освіту – можна розпочинати цивільний процес, а також подавати заяву до відповідних відділів поліції.

== Особливості визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про освіту"] доповнено статтею 40-1 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3482-20#n13 Законом № 3482-IX від 21.11.2023]

Особи, які проживали на тимчасово окупованій території України, мають право на визнання результатів навчання, здобутих на такій території, в уповноважених установах, крім випадків, визначених законом:

на рівнях повної загальної середньої освіти - у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, шляхом проходження річного оцінювання або державної підсумкової атестації з метою продовження здобуття освіти відповідного рівня або отримання відповідного документа про освіту встановленого зразка;

на рівнях професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Уповноважені установи забезпечують у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, обов’язкове безоплатне навчання всіх осіб, які проходять процедуру визнання результатів навчання, української мови, історії України, основ держави і права. За бажанням такі особи можуть безоплатно відвідувати адаптаційні заняття з психологічної допомоги.

Визнання результатів навчання проводиться на основі оцінювання результатів навчання, зазначених особою в освітній декларації.

== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах]]
* [[Освіта дітей з особливими потребами (інклюзивне навчання)]]
* [[Пропуск учнями без поважних причин навчальних занять – адміністративна відповідальність]]
* [[Зарахування учнів до закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти та їх відрахування]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України

2025-05-12T08:30:01Z

Ilona.bobryshcheva: /* Застосування заохочень до військовослужбовців, які мають дисциплінарні стягнення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Наказ Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України"]

== Предмет службового розслідування ==
'''Службова перевірка''' - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608], з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з’ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

 '''Службове розслідування''' - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Службове розслідування проводиться для встановлення:
* неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
* причинного зв’язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов’язків військової служби;
* ступеня вини військовослужбовця;
* порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
* причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
* у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

== Підстави призначення службового розслідування ==
==== Службове розслідування може призначається у разі: ====
* невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров’ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
*невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
*неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
*дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
*втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
*порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
*недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
*внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
*повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
*скоєння військовослужбовцем під час виконання обов’язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

'''''За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.'''''

==== Службове розслідування не призначається: ====
# у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;
# якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини , які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

== Порядок проведення службового розслідування ==
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. 
Службове розслідування призначається '''письмовим наказом командира''' (начальника), у якому зазначаються ''підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування,'' а також визначаються ''посадова (службова) особа, якій доручено його проведення,'' або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). 
Службове розслідування у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України], може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов’язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення. 
'''''Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.''''' 

== Повноваження осіб під час службового розслідування ==
'''Особи, які проводять службове розслідування, зобов’язані:'''
* дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об’єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
* виявляти (з’ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
* розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

'''Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема:'''
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Строк проведення службового розслідування ==
Службове розслідування має бути завершено протягом '''одного місяця з дня його призначення командиром''' (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), '''але не більше ніж на один місяць.''' 
'''''Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.''''' 
До строку службового розслідування '''''не зараховується час перебування військовослужбовця''''', стосовно якого проводиться розслідування, '''''у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин.''''' Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

== Права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування ==
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Оформлення результатів службового розслідування ==
За результатами службового розслідування складається '''акт службового розслідування''', який підписується особами, які його проводили. 
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

== Прийняття рішення за результатами службового розслідування ==
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. 
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. 
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).. 
'''''У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.'''''

== Дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців ==
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов’язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

'''''Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.'''''

== Строки накладення дисциплінарного стягнення ==
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України].

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

== Оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ==
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, '''''він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.'''''

== Застосування заохочень до військовослужбовців, які мають дисциплінарні стягнення ==
Військовослужбовець, що має дисциплінарні стягнення, заохочується шляхом дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення в порядку його черговості. Право знімати дисциплінарні стягнення належить тому командирові, який їх накладав, та його прямим начальникам. Одночасно військовослужбовцю може бути знято лише одне дисциплінарне стягнення.

Військовослужбовець вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо його нагороджено державною нагородою, заохочено шляхом дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення або закінчився строк дії дисциплінарного стягнення.

Протягом строку дії дисциплінарних стягнень до військовослужбовця не можуть застосовуватися заохочення, крім дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення.

Строк дії дисциплінарних стягнень з дня їх оголошення військовослужбовцю становить:

зауваження - один місяць;

догана - два місяці;

сувора догана - три місяці;

позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег - до дня відбуття військовослужбовцем строкової військової служби та курсантом вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;

попередження про неповну службову відповідність - шість місяців;
пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу), пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу) - один рік.

Військовослужбовці, на яких було накладено дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами "д"-"є" статті 48 цього Статуту, після закінчення строку їх дії або дострокового зняття у попередньому військовому званні та/або на посаді не поновлюються ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text ст. 26-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ]).

Під час дії воєнного стану військовослужбовець, позбавлений військового звання у дисциплінарному порядку, поновлюється у званні, яке він мав до накладення стягнення, незалежно від штатної посади, яку він займає, за умови позитивної атестації.

Мінімальний строк проходження військової служби військовослужбовцем під час дії воєнного стану перед застосуванням до нього заохочення, передбаченого пунктом "б-2" статті 15 цього Статуту, становить шість місяців.

Право застосовувати заохочення, передбачене пунктом "б-2" статті 15 цього Статуту, надається:

Міністру оборони України - щодо військових звань офіцерського складу;

Головнокомандувачу Збройних Сил України - щодо військових звань сержантського (старшинського) складу.

Особа, поновлена у військовому званні, користується правами та пільгами, встановленими законодавством, відповідно до поновленого військового звання ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text СТ. 26-2 Дисциплінарного статуту ЗСУ]).

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України

2025-05-12T08:27:40Z

Ilona.bobryshcheva: /* Застосування заохочень до військовослужбовців, які мають дисциплінарні стягнення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Наказ Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України"]

== Предмет службового розслідування ==
'''Службова перевірка''' - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608], з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з’ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

 '''Службове розслідування''' - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Службове розслідування проводиться для встановлення:
* неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
* причинного зв’язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов’язків військової служби;
* ступеня вини військовослужбовця;
* порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
* причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
* у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

== Підстави призначення службового розслідування ==
==== Службове розслідування може призначається у разі: ====
* невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров’ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
*невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
*неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
*дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
*втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
*порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
*недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
*внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
*повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
*скоєння військовослужбовцем під час виконання обов’язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

'''''За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.'''''

==== Службове розслідування не призначається: ====
# у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;
# якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини , які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

== Порядок проведення службового розслідування ==
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. 
Службове розслідування призначається '''письмовим наказом командира''' (начальника), у якому зазначаються ''підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування,'' а також визначаються ''посадова (службова) особа, якій доручено його проведення,'' або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). 
Службове розслідування у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України], може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов’язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення. 
'''''Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.''''' 

== Повноваження осіб під час службового розслідування ==
'''Особи, які проводять службове розслідування, зобов’язані:'''
* дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об’єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
* виявляти (з’ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
* розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

'''Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема:'''
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Строк проведення службового розслідування ==
Службове розслідування має бути завершено протягом '''одного місяця з дня його призначення командиром''' (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), '''але не більше ніж на один місяць.''' 
'''''Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.''''' 
До строку службового розслідування '''''не зараховується час перебування військовослужбовця''''', стосовно якого проводиться розслідування, '''''у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин.''''' Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

== Права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування ==
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Оформлення результатів службового розслідування ==
За результатами службового розслідування складається '''акт службового розслідування''', який підписується особами, які його проводили. 
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

== Прийняття рішення за результатами службового розслідування ==
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. 
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. 
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).. 
'''''У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.'''''

== Дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців ==
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов’язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

'''''Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.'''''

== Строки накладення дисциплінарного стягнення ==
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України].

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

== Оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ==
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, '''''він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.'''''

== Застосування заохочень до військовослужбовців, які мають дисциплінарні стягнення ==
Військовослужбовець, що має дисциплінарні стягнення, заохочується шляхом дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення в порядку його черговості. Право знімати дисциплінарні стягнення належить тому командирові, який їх накладав, та його прямим начальникам. Одночасно військовослужбовцю може бути знято лише одне дисциплінарне стягнення.
Військовослужбовець вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо його нагороджено державною нагородою, заохочено шляхом дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення або закінчився строк дії дисциплінарного стягнення.
Протягом строку дії дисциплінарних стягнень до військовослужбовця не можуть застосовуватися заохочення, крім дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення.
Строк дії дисциплінарних стягнень з дня їх оголошення військовослужбовцю становить:
зауваження - один місяць;
догана - два місяці;
сувора догана - три місяці;
позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег - до дня відбуття військовослужбовцем строкової військової служби та курсантом вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;
попередження про неповну службову відповідність - шість місяців;
пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу), пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу) - один рік.
Військовослужбовці, на яких було накладено дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами "д"-"є" статті 48 цього Статуту, після закінчення строку їх дії або дострокового зняття у попередньому військовому званні та/або на посаді не поновлюються ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text ст. 26-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ]).

Під час дії воєнного стану військовослужбовець, позбавлений військового звання у дисциплінарному порядку, поновлюється у званні, яке він мав до накладення стягнення, незалежно від штатної посади, яку він займає, за умови позитивної атестації.
Мінімальний строк проходження військової служби військовослужбовцем під час дії воєнного стану перед застосуванням до нього заохочення, передбаченого пунктом "б-2" статті 15 цього Статуту, становить шість місяців.
Право застосовувати заохочення, передбачене пунктом "б-2" статті 15 цього Статуту, надається:
Міністру оборони України - щодо військових звань офіцерського складу;
Головнокомандувачу Збройних Сил України - щодо військових звань сержантського (старшинського) складу.
Особа, поновлена у військовому званні, користується правами та пільгами, встановленими законодавством, відповідно до поновленого військового звання ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14#Text СТ. 26-2 Дисциплінарного статуту ЗСУ]).

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України

2025-05-12T08:22:49Z

Ilona.bobryshcheva: застосування заохочень до військовослужбовців, які мають дисциплінарні стягнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Наказ Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України"]

== Предмет службового розслідування ==
'''Службова перевірка''' - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1503-17 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608], з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з’ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

 '''Службове розслідування''' - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Службове розслідування проводиться для встановлення:
* неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
* причинного зв’язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов’язків військової служби;
* ступеня вини військовослужбовця;
* порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
* причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
* у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

== Підстави призначення службового розслідування ==
==== Службове розслідування може призначається у разі: ====
* невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров’ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
*невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
*неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
*дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
*втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
*порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
*недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
*внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
*повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
*скоєння військовослужбовцем під час виконання обов’язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

'''''За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.'''''

==== Службове розслідування не призначається: ====
# у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;
# якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини , які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

== Порядок проведення службового розслідування ==
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. 
Службове розслідування призначається '''письмовим наказом командира''' (начальника), у якому зазначаються ''підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування,'' а також визначаються ''посадова (службова) особа, якій доручено його проведення,'' або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). 
Службове розслідування у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України], може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов’язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення. 
'''''Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.''''' 

== Повноваження осіб під час службового розслідування ==
'''Особи, які проводять службове розслідування, зобов’язані:'''
* дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об’єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
* виявляти (з’ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
* розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

'''Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема:'''
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Строк проведення службового розслідування ==
Службове розслідування має бути завершено протягом '''одного місяця з дня його призначення командиром''' (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), '''але не більше ніж на один місяць.''' 
'''''Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.''''' 
До строку службового розслідування '''''не зараховується час перебування військовослужбовця''''', стосовно якого проводиться розслідування, '''''у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин.''''' Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

== Права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування ==
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
* знати підстави проведення службового розслідування;
* бути ознайомленим про свої права та обов’язки під час проведення службового розслідування;
* відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
* давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
* з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень
* порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
* висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
* ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
* оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

== Оформлення результатів службового розслідування ==
За результатами службового розслідування складається '''акт службового розслідування''', який підписується особами, які його проводили. 
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

== Прийняття рішення за результатами службового розслідування ==
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. 
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. 
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).. 
'''''У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.'''''

== Дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців ==
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов’язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

'''''Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.'''''

== Строки накладення дисциплінарного стягнення ==
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарним статутом Збройних Сил України].

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

== Оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ==
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, '''''він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.'''''

== Застосування заохочень до військовослужбовців, які мають дисциплінарні стягнення ==
Військовослужбовець, що має дисциплінарні стягнення, заохочується шляхом дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення в порядку його черговості. Право знімати дисциплінарні стягнення належить тому командирові, який їх накладав, та його прямим начальникам. Одночасно військовослужбовцю може бути знято лише одне дисциплінарне стягнення.
Військовослужбовець вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо його нагороджено державною нагородою, заохочено шляхом дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення або закінчився строк дії дисциплінарного стягнення.
Протягом строку дії дисциплінарних стягнень до військовослужбовця не можуть застосовуватися заохочення, крім дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення.
Строк дії дисциплінарних стягнень з дня їх оголошення військовослужбовцю становить:
зауваження - один місяць;
догана - два місяці;
сувора догана - три місяці;
позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег - до дня відбуття військовослужбовцем строкової військової служби та курсантом вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;
попередження про неповну службову відповідність - шість місяців;
пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу), пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу) - один рік.
Військовослужбовці, на яких було накладено дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами "д"-"є" статті 48 цього Статуту, після закінчення строку їх дії або дострокового зняття у попередньому військовому званні та/або на посаді не поновлюються ( ст. 26-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Під час дії воєнного стану військовослужбовець, позбавлений військового звання у дисциплінарному порядку, поновлюється у званні, яке він мав до накладення стягнення, незалежно від штатної посади, яку він займає, за умови позитивної атестації.
Мінімальний строк проходження військової служби військовослужбовцем під час дії воєнного стану перед застосуванням до нього заохочення, передбаченого пунктом "б-2" статті 15 цього Статуту, становить шість місяців.
Право застосовувати заохочення, передбачене пунктом "б-2" статті 15 цього Статуту, надається:
Міністру оборони України - щодо військових звань офіцерського складу;
Головнокомандувачу Збройних Сил України - щодо військових звань сержантського (старшинського) складу.
Особа, поновлена у військовому званні, користується правами та пільгами, встановленими законодавством, відповідно до поновленого військового звання ( СТ. 26-2 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

2023-11-24T10:44:11Z

Ilona.bobryshcheva: /* Дії, які проводять уповноважені особи з метою надання соціальних послуг */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top 2019 року № 2671-VIII Закон України <nowiki>''</nowiki>Про соціальні послуги<nowiki>''</nowiki>]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 <nowiki>''Про організацію надання соціальних послуг''</nowiki>]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0943-18 Наказ Міністерства соціальної політики України від 13 липня 2018 року № 1005 "Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах"]
== Класифікація соціальних послуг ==
Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
== Виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини ==
До осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать особи/сім’ї, які не можуть самостійно подолати негативний вплив обставин, зумовлених такими чинниками:

похилий вік;

часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;

невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;

психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов’язані із вживанням психоактивних речовин;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

малозабезпеченість;

поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

жорстоке поводження з дитиною;

домашнє насильство;

насильство за ознакою статі;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

шкода, заподіяна пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
== Суб'єкти виявлення сімей ==
Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення), центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, служби у справах дітей, соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, заклади освіти, охорони здоров’я, уповноважені підрозділи органів Національної поліції, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності.
== Сім’ї, які вважаються такими, що мають найвищий рівень потрапляння у складні життєві обставини ==
'''До осіб/сімей, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників (далі - вразливі категорії населення) належать:'''
# сім’ї, у яких дітей відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав;
# сім’ї, де триває процес розлучення батьків і вирішується спір між матір’ю та батьком щодо визначення місця проживання дітей, участі батьків у їх вихованні;
# сім’ї з дітьми, в яких тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;
# сім’ї, у яких виховуються діти з інвалідністю, та сім’ї з дітьми, у яких батьки мають інвалідність;
# сім’ї, у яких батьків поновлено в батьківських правах;
# сім’ї з дітьми, де батьки є трудовими мігрантами;
# малозабезпечені сім’ї з дітьми;
# сім’ї, діти з яких перебувають у закладах інституційного догляду та виховання;
# сім’ї, дітей з яких влаштовано в сім’ю патронатного вихователя;
# сім’ї, у яких діти систематично самовільно залишають місце проживання;
# сім’ї, у яких діти систематично без поважних причин не відвідують заклади освіти;
# жінки, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини;
# неповнолітні одинокі матері (батьки);
# діти, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу;
# особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
# особи з особливими освітніми потребами;
# внутрішньо переміщені особи;
# повнолітні недієздатні особи (у разі відсутності в них опікуна);
# особи, звільнені з місць позбавлення волі;
# учасники антитерористичної операції та особи, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
== Порядок виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах ==
Виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводиться суб’єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов’язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про таких осіб/такі сім’ї, матеріали в засобах масової інформації).
* Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи у разі виявлення ним особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, '''протягом п’яти робочих днів з дати виявлення проводить оцінювання потреб особи/сім’ї''' у соціальних послугах відповідно до порядку, затвердженого Мінсоцполітики.
Інший суб’єкт у разі виявлення такої особи/сім’ї інформує про це орган соціального захисту населення шляхом надіслання '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' повідомлення у письмовій або електронній формі, засобами телефонного зв’язку. '''Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' після отримання інформації про виявлення особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, орган соціального захисту населення повідомляє соціальному менеджеру/ фахівцю із соціальної роботи для проведення ним оцінювання потреб особи/сім’ї.

У разі звернення особи до органу соціального захисту населення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, орган соціального захисту населення інформує таку особу (у тому числі шляхом надання відповідних друкованих інформаційних матеріалів) про соціальні послуги, якими вона може скористатися, умови та порядок їх отримання та в разі потреби надсилає соціальному менеджеру/фахівцю із соціальної роботи повідомлення про необхідність оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи '''складає відповідний акт''' (у паперовій або електронній формі), який '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' подається до органу соціального захисту населення для прийняття рішення про надання соціальних послуг.

* Якщо за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, підтверджується перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах або належність до вразливих категорій населення, соціальний менеджер/ фахівець із соціальної роботи '''''надає такій особі/сім’ї допомогу в оформленні заяви про надання соціальних послуг і пакета документів''''', що додаються до неї, а також передає зазначені документи органу соціального захисту населення разом з актом, складеним за результатом оцінювання потреб у соціальних послугах особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, якщо особа через похилий вік, інвалідність, стан здоров’я, догляд за дитиною або інші обставини не може особисто подати заяву та пакет документів.
У разі виявлення суб’єктом '''випадку жорстокого поводження з дитиною''', зокрема домашнього насильства, залишення дитини без піклування батьків такий суб’єкт невідкладно інформує про це службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органу Національної поліції, у разі виявлення факту вчинення домашнього насильства стосовно недієздатних осіб - уповноважений підрозділ органу Національної поліції та орган опіки та піклування.

У разі існування внаслідок вчинення домашнього насильства або інших обставин загрози життю чи здоров’ю особи, в тому числі дитини, про це негайно інформується уповноважений підрозділ органу Національної поліції за номером телефону 102 для вжиття спеціальних заходів до припинення насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проводиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/585-2020-%D0%BF#n13 Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585.]
== Дії, які проводять уповноважені особи з метою надання соціальних послуг ==
*Для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за місцем свого проживання/перебування заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі.
Якщо особа за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, законний представник такої особи зобов’язаний подати заяву, уповноважена особа органу опіки та піклування - повідомлення з рішенням органу опіки та піклування про надання соціальних послуг.

Подання заяви з відповідними документами для отримання соціальних послуг особами з інвалідністю та особами похилого віку, які мають інтелектуальні та/або психічні порушення, проводиться відповідно до Порядку надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 576 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 55, ст. 1912).

Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - “Портал Дія”), електронну систему чи іншу інтегровану з ними інформаційну систему.
* Особи, які проживають на тимчасово окупованій території України та періодично перебувають на території України, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, без отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи подають заяву за задекларованим місцем проживання, в якій обов’язково зазначають строк свого проживання.
Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування про надання соціальних послуг можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи.

Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування, прийняті центром надання адміністративних послуг, протягом одного робочого дня з дати їх надходження передаються уповноваженому органу для підготовки відповідних запитів, клопотань (у разі потреби) та прийняття рішення про надання соціальних послуг.

'''До заяви обов’язково додаються''' такі документи (або їх скановані копії):

копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, яка потребує надання соціальних послуг;

копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або копія паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові та мають про це відмітку в паспорті);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ (для осіб з інвалідністю);

копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого в установленому МОЗ порядку (для дитини з інвалідністю);

копія довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності);

медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (у разі потреби);

копія рішення органу опіки та піклування про утворення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя (за наявності);

копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності);

документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування (якщо заява подається органом опіки та піклування);

копія паспорта громадянина України опікуна або піклувальника особи, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності опікуна або піклувальника);

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);

акт оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (за наявності), складений соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи.

Постановою КМУ від 16.03.2022 № 294 доповнено Порядок організації надання соціальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587.
* У разі '''введення на території України надзвичайного або воєнного стану''' соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, догляду вдома, підтриманого проживання в інтернатному закладі надаються особам на підставі:
заяви про надання соціальних послуг, поданої особою (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

заяви про надання соціальних послуг особі, поданої законним представником (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);

повідомлення від уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).

Зазначені заяви можуть подаватися до уповноваженого органу, відповідної військової адміністрації / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації / безпосередньо до надавача соціальних послуг. Заяви, які подаються до уповноваженого органу або до надавача соціальних послуг, протягом одного робочого дня передаються в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку до відповідної військової / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Відповідна військова адміністрація / обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація протягом '''одного робочого дня''' з дати надходження заяви оформляє путівку та передає її в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку надавачу соціальних послуг.
* Орган соціального захисту населення аналізує отримані документи, уточнює необхідну інформацію, в тому числі шляхом перевірки даних щодо отримувачів державної допомоги, пільг тощо, наявних в інформаційних системах, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня визначає надавача або залучає соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи для оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

* Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи протягом п’яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг у порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби психолога, медичного працівника, педагогічного працівника закладу та/або установи освіти, реабілітолога та інших фахівців.
Під час оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах з’ясовуються обставини, що можуть призвести або призвели до порушень у життєдіяльності особи/сім’ї, визначаються чинники, що спричинили потрапляння у складні життєві обставини, рівень складності наявних проблем, їх вплив на життєдіяльність особи/сім’ї, індивідуальні потреби в отриманні соціальних послуг, а також спроможність особи/сім’ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, з пропозиціями щодо переліку соціальних послуг, яких потребує особа/ сім’я, та подається органу соціального захисту населення для подальшого прийняття рішення про надання соціальних послуг.
У разі отримання звернення (письмового або усного) особи, у тому числі дитини/сім’ї, про надання соціальних послуг екстрено (кризово) у зв’язку із загрозою життю чи здоров’ю особи або отримання повідомлення від суб’єкта про необхідність надання таких послуг оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах не проводиться.
* Після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Про прийняте рішення особа або її законний представник інформується органом соціального захисту населення не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг (його сканованої копії) у паперовій та/або електронній формі. У рішенні про відмову в наданні соціальних послуг обов’язково повинні бути обґрунтовані підстави відмови.
*У разі коли в отримувача соціальних послуг змінилися обставини (смерть одного з членів сім’ї отримувача соціальних послуг, зміна доходу, статусу отримувача соціальних послуг), він може подати уповноваженому органу заяву, декларацію про доходи та майновий стан і документ, що підтверджує зміну статусу особи (у разі потреби), для перегляду рішення про організацію надання соціальних послуг.

'''Важливо! У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях''' для невідкладного надання соціальних послуг структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top+2019+%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83+%E2%84%96+2671-VIII цього Закону], може надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) (консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

== Припинення надання соціальних послуг ==

'''Підставами для припинення надання соціальних послуг є:'''

* відсутність потреби в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини;
* закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг (крім випадків продовження строку дії договору за результатами повторного оцінювання потреб);
* відмова особи/сім’ї від отримання послуг (крім випадків соціального супроводу сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, і сімей, у яких порушуються права дитини) та дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;
* невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;
* виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів під час звернення за наданням соціальних послуг, що унеможливлює подальше їх надання;
* смерть отримувача соціальних послуг;
* дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* ліквідація (припинення діяльності) надавача або припинення ним надання відповідних соціальних послуг.

== Див. також ==

* [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* [[Порядок надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади]]
* [[Соціальне обслуговування неповнолітніх]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Гарантії та компенсації при службових відрядженнях

2023-06-29T21:38:09Z

Ilona.bobryshcheva: /* Перелік виплат, гарантій та компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Постанова Кабінету Мінстрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
== Загальна інформація ==
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями (частина перша статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП).

'''Службове відрядження''' - поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59] (далі - Інструкція).

'''Період відрядження''' - вважається днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше — наступна доба.
== Перелік виплат, гарантій та компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями ==
=== Виплати: ===
# добові за час перебування у відрядженні;
# вартість проїзду до місця призначення і назад (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад), а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
# витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством (оплата вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях);
# за побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"] (далі - постанова № 98), за всі дні проживання;
# за бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;
# за користування постільними речами в поїздах;
# за оформлення закордонних паспортів;
# за оформлення дозволів на в'їзд (віз);
# за оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;
# за обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;
# за оплату службових телефонних розмов;
# комісійні витрати у разі обміну валюти, комісійні винагороди за надані банком послуги (пункт 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови № 98]);
# витрати на обслуговування в залах офіційних делегацій в аеропортах (''членам офіційних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України під час здійснення офіційних і робочих візитів за кордон та робочих поїздок у межах України та передових груп, що забезпечують підготовку таких візитів, та співробітникам Управління державної охорони, які їх супроводжують'').
'''Документами, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства''', можуть бути, зокрема:
* запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження;
* укладений договір чи контракт;
* інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
* документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
'''Важливо!''' Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. Витрати у зв'язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин, якщо на те були поважні причини (рішення про відміну відрядження відкликання з відрядження тощо), за наявності документа, що засвідчує вартість цих витрат.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Підприємство, що відряджає працівника, має забезпечити його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження ('''авансом'''). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
'''Відповідальність працівника за невчасний звіт про відрядження'''

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях (далі — організація) забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи (ч. 1 ст. 140 КЗпП ). Тому для забезпечення трудової дисципліни працівниками, що направляються у відрядження, а також урегулювання організаційних та фінансових питань, пов’язаних із відрядженнями, організація має розробити Положення про службові відрядження працівників (далі — Положення). У Положенні, зокрема, варто визначити термін, протягом якого працівник після повернення з відрядження зобов’язаний надати звіт про використання виданих на відрядження коштів, а також (за потреби) посвідчення про відрядження з необхідними відмітками.
=== Гарантії: ===
# оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку (частина четверта статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)]; щоб розрахувати суму, яку належить виплатити співробітнику за час відрядження, необхідно розрахувати і порівняти дві величини:
#* середньоденну зарплату;
#* денну заробітну плату, розраховану виходячи з тарифної ставки (окладу) працівника, за місяць, у якому він перебував у відрядженні.
# збереження протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) (частина третя статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)].
# питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства( пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text Інструкції]).
'''Режим робочого часу'''

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства про працю. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

'''Розрахунок середньої заробітної за час відрядження'''

Середньоденна зарплата за час відрядження розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100], виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді. Загалом розрахунковий період для визначення середньоденної зарплати становить два календарні місяці роботи перед місяцем відрядження (з першого по перше число). Середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення виплат за цей період на кількість фактично відпрацьованих робочих днів. Якщо протягом цих місяців співробітник не працював, то середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, а якщо протягом і цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня — виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановлених йому в трудовому договорі. Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати, які включаються та не включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведено в пункті 3 та 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100]. Премії включаються до заробітної плати того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату, а не того, за який їх нараховано. Якщо робочі дні у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, то премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Однак якщо премії виплачуються місяць у місяць і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то такі премії включаються до заробітної плати у фактично нарахованому розмірі.
=== Компенсації: ===
# за роботу працівника у відрядженні у вихідні або святкові й неробочі дні виплачується компенсація у подвійному розмірі годинної або денної ставки (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]);
# якщо працівник відбуває/повертається у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
== Захист прав працівника ==
Спірні питання між працівником та роботодавцем, пов’язані з розрахунками за відрядження, вирішуються у порядку, визначеному для вирішення індивідуальних трудових спорів, як у позасудовому порядку ([[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]], [http://dsp.gov.ua/kontaktna-informatsiia-terytorialnykh/ територіальними органами Державної інспекції України з питань праці], [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|уповноваженими особами профспілок]] в порядку здійснення громадського контролю тощо), так і в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]] (районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами).
=== Зразок позовної заяви ===
[https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluWjlGSXBHQnBlcVU Зразок позовної заяви про стягнення заборгованості по витратах на службове відрядження] 
Судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90331460 Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.07.2020 року № 707/1124/19]
== Див. також ==
* [[Порядок відрядження в межах України]]
* [[Гарантії прав громадян на охорону праці]]
* [[Комісія по трудових спорах]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:суди]]
[[Категорія:територіальні органи]]
[[Категорія:Відрядження]]
|}

Гарантії та компенсації при службових відрядженнях

2023-06-29T21:36:56Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Постанова Кабінету Мінстрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
== Загальна інформація ==
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями (частина перша статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП).

'''Службове відрядження''' - поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59] (далі - Інструкція).

'''Період відрядження''' - вважається днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше — наступна доба.
== Перелік виплат, гарантій та компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями ==
=== Виплати: ===
# добові за час перебування у відрядженні;
# вартість проїзду до місця призначення і назад (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад), а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
# витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством (оплата вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях);
# за побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"] (далі - постанова № 98), за всі дні проживання;
# за бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;
# за користування постільними речами в поїздах;
# за оформлення закордонних паспортів;
# за оформлення дозволів на в'їзд (віз);
# за оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;
# за обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;
# за оплату службових телефонних розмов;
# комісійні витрати у разі обміну валюти, комісійні винагороди за надані банком послуги (пункт 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови № 98]);
# витрати на обслуговування в залах офіційних делегацій в аеропортах (''членам офіційних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України під час здійснення офіційних і робочих візитів за кордон та робочих поїздок у межах України та передових груп, що забезпечують підготовку таких візитів, та співробітникам Управління державної охорони, які їх супроводжують'').
'''Документами, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства''', можуть бути, зокрема:
* запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження;
* укладений договір чи контракт;
* інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
* документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
'''Важливо!''' Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. Витрати у зв'язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин, якщо на те були поважні причини (рішення про відміну відрядження відкликання з відрядження тощо), за наявності документа, що засвідчує вартість цих витрат.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Підприємство, що відряджає працівника, має забезпечити його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження ('''авансом'''). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
== |} ==
''' == Відповідальність працівника за невчасний звіт про відрядження =='''
Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях (далі — організація) забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи (ч. 1 ст. 140 КЗпП ). Тому для забезпечення трудової дисципліни працівниками, що направляються у відрядження, а також урегулювання організаційних та фінансових питань, пов’язаних із відрядженнями, організація має розробити Положення про службові відрядження працівників (далі — Положення). У Положенні, зокрема, варто визначити термін, протягом якого працівник після повернення з відрядження зобов’язаний надати звіт про використання виданих на відрядження коштів, а також (за потреби) посвідчення про відрядження з необхідними відмітками.
Джерело: https://www.kadrovik1.com.ua/article/3696-qqq-17-m4-posvdchennya-pro-vdryadjennya-pratsvnikv
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
=== Гарантії: ===
# оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку (частина четверта статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)]; щоб розрахувати суму, яку належить виплатити співробітнику за час відрядження, необхідно розрахувати і порівняти дві величини:
#* середньоденну зарплату;
#* денну заробітну плату, розраховану виходячи з тарифної ставки (окладу) працівника, за місяць, у якому він перебував у відрядженні.
# збереження протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) (частина третя статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)].
# питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства( пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text Інструкції]).
'''Режим робочого часу'''

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства про працю. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

'''Розрахунок середньої заробітної за час відрядження'''

Середньоденна зарплата за час відрядження розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100], виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді. Загалом розрахунковий період для визначення середньоденної зарплати становить два календарні місяці роботи перед місяцем відрядження (з першого по перше число). Середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення виплат за цей період на кількість фактично відпрацьованих робочих днів. Якщо протягом цих місяців співробітник не працював, то середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, а якщо протягом і цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня — виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановлених йому в трудовому договорі. Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати, які включаються та не включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведено в пункті 3 та 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100]. Премії включаються до заробітної плати того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату, а не того, за який їх нараховано. Якщо робочі дні у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, то премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Однак якщо премії виплачуються місяць у місяць і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то такі премії включаються до заробітної плати у фактично нарахованому розмірі.
=== Компенсації: ===
# за роботу працівника у відрядженні у вихідні або святкові й неробочі дні виплачується компенсація у подвійному розмірі годинної або денної ставки (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]);
# якщо працівник відбуває/повертається у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
== Захист прав працівника ==
Спірні питання між працівником та роботодавцем, пов’язані з розрахунками за відрядження, вирішуються у порядку, визначеному для вирішення індивідуальних трудових спорів, як у позасудовому порядку ([[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]], [http://dsp.gov.ua/kontaktna-informatsiia-terytorialnykh/ територіальними органами Державної інспекції України з питань праці], [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|уповноваженими особами профспілок]] в порядку здійснення громадського контролю тощо), так і в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]] (районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами).
=== Зразок позовної заяви ===
[https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluWjlGSXBHQnBlcVU Зразок позовної заяви про стягнення заборгованості по витратах на службове відрядження] 
Судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90331460 Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.07.2020 року № 707/1124/19]
== Див. також ==
* [[Порядок відрядження в межах України]]
* [[Гарантії прав громадян на охорону праці]]
* [[Комісія по трудових спорах]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:суди]]
[[Категорія:територіальні органи]]
[[Категорія:Відрядження]]

Торгівля ювелірними виробами

2023-06-29T21:26:12Z

Ilona.bobryshcheva: /* Торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/802-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 802 "Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам господарювання на праві власності"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172 "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"]

== Основні терміни та поняття ==
<big>'''дорогоцінні метали'''</big> - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); 
<big>'''дорогоцінне каміння'''</big> - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): 

* першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит;
* другого порядку - демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна;
* третього порядку - аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін,хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель;
* четвертого порядку - адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид,цитрин; 
<big>'''дорогоцінне каміння органогенного утворення'''</big> - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді; 
<big>'''напівдорогоцінне каміння'''</big> - природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): 
* першого порядку - бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоізит, чароїт;
* другого порядку - агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма;
<big>'''банківські метали'''</big> - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів; 
<big>'''проба'''</big> - державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.
В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби:
{| class="wikitable"
|-
! Платина !! Золото !! Срібло !! Паладій
|-
| 900 (дев'ятисота) || 375 (триста сімдесят п'ята) || 800 (восьмисота) || 500 (п'ятисота)
|-
| 950 (дев'ятсот п'ятдесята) || 500 (п'ятисота) || 830 (вісімсот тридцята) || 850 (вісімсот п'ятдесята)
|-
|
|| 585 (п'ятсот вісімдесят п'ята) || 875 (вісімсот сімдесят п'ята) ||
|-
|
|| 750 (сімсот п'ятдесята) || 925 (дев'ятсот двадцять п'ята) ||
|-
|
|| 958 (дев'ятсот п'ятдесят восьма) || 960 (дев'ятсот шістдесята) ||
|-
|
|| 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ята) || ||
|} 
''Залишаються в обігу і реалізуються ювелірні та побутові вироби із золота 333 (триста тридцять третьої) і 583 (п'ятсот вісімдесят третьої) проби та срібла 750 (сімсот п'ятдесятої) проби з відбитком державного пробірного клейма'' 

'''іменник'''</big> - спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. 
Суб’єкти господарювання, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем або за його дорученням державною установою пробірного контролю на всіх виробах. 
<big>'''ювелірні вироби'''</big> - ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння 

== Регулювання видобутку, виробництва та реалізації видобутих і вироблених дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння ==
Всі суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, виробами та матеріалами, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, проводять їх облік за встановленим порядком і подають звітність. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80#n95 частини 5 статті 4 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"] суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності, та фізичні особи в установленому порядку '''набувають у власність''' дорогоцінні метали в зливках та виробах, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння на ринках дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння '''за договорами купівлі-продажу, дарування, іншими цивільно-правовими договорами, а також за правом спадкоємства.''' 
Ввезення в Україну ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів суб'єктами господарювання провадиться за умови їх наступного обов'язкового клеймування в органах, які здійснюють державний пробірний контроль. 
Вивезення з України ювелірних виробів з дорогоцінних металів суб'єктами господарювання може провадитися без клеймування пробірним клеймом за наявності такої умови у договорі контракті) про виготовлення та (або) поставку зазначених ювелірних виробів. 
== Торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них ==
'''Роздрібна торгівля''' ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (далі - ювелірні вироби) здійснюється через 
* спеціалізовані магазини, 
* спеціалізовані відділи (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів, 
* за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

'''Продаж ювелірних виробів у дрібнороздрібній торговельній мережі, на ринках (крім розміщених на них спеціалізованих магазинів, відділів) та з рук забороняється''' 
За торгівлю ювелірними виробами у місцях, не встановлених для такої торгівлі, суб’єкти господарювання несуть відповідальність згідно із законом. 

'''Споживач має право''': 
* на вільний вибір товару, 
* на перевірку його якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни, 
* демонстрацію безпечного та правильного його використання
* на вимогу споживача продавець зобов’язаний надати йому контрольно-вимірювальний прилад, документи про якість, безпеку, ціну товару. 
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF#Text Переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172], ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння не підлягають поверненню та обміну'''

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються під час продажу ювелірних виробів, повинні бути у справному стані, мати повірочне тавро та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.

Після купівлі товару, обов’язково зберігайте розрахунковий документ.

Якщо протягом гарантійного терміну ви виявили дефекти, наприклад, виріб тріснув чи не тримається камінчик, ви маєте право відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» звернутися до суб’єкта господарювання з письмовою заявою про:

- пропорційне зменшення ціни;

- безоплатне усунення недоліків товару;

- відшкодування витрат на їх усунення.

Скористатися цією статтею ви маєте право лише в тому випадку, якщо буде доведено, що недолік виробничого характеру.

Якщо ж ви придбавши виріб з дорогоцінного металу, засумнівалися в його якості, можна виріб перевірити.

Для перевірки якості виробу можна звернутися до державної пробірної служби України. Окрім цього покупець має право звернутися з письмовою заявою до підприємця в якого придбав виріб, аби провести експертизу. Експертиза має бути організована продавцем в триденний строк з дня отримання письмової згоди на її проведення від покупця. Щоправда, якщо здогадки покупця не виправдаються, оплатити експертизу йому доведеться з власної кишені. 

'''Зважування ювелірних виробів із золота та платини здійснюється з точністю не менш як до 0,01 г, срібних виробів - до 0,1 г. Дорогоцінне каміння зважується з точністю не менш як до 0,01 карата''' 
Ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва під час продажу повинні мати товарні ярлики. 
'''Товарний ярлик ювелірних виробів передбачає наявність такої інформації:''' 
* найменування або товарний знак підприємства-виробника, 
* найменування виробу або його шифр, 
* найменування сплаву металу та його проба, 
* маса виробу, 
* номер (розмір) каблучки або браслета, 
* найменування каменю та його маса, 
* позначки “виріб був у вжитку” або “б/в” для ювелірних виробів, які були у вжитку 
Торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів здійснюється суб’єктами господарювання тільки за наявності відбитка державного пробірного клейма України. 
'''Державне пробірне клеймо - знак установленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Виготовлення державних пробірних клейм здійснюється за замовленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю''''' 

'''Торгівля ювелірними виробами без відбитків державного пробірного клейма України забороняється''' 
== Відповідальність суб'єктів господарювання за торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів ==
* за торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, які не мають відбитка державного пробірного клейма або мають відбиток підробленого державного пробірного клейма, - сплачують штраф у розмірі '''ста відсотків вартості зазначених виробів, що знаходяться у продажу'''. 
* за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, спрямованих на усунення порушень законодавства України, що регулює порядок здійснення операцій з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням та виробами з них, або створення перешкод для діяльності посадових осіб цього органу - сплачують штраф у розмірі '''від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''. 
* за здійснення діяльності щодо операцій з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням та виробами з них без обов’язкової реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, - сплачують штраф у розмірі '''від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, або його заступники на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, видають суб’єкту господарювання постанову про накладення штрафу за формою, яка встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. 
У разі невиконання порушником постанови про накладення штрафу протягом 15 днів з дня її вручення сума штрафу стягується за рішенням суду. 
Оскарження дій щодо накладення штрафів провадиться у судовому порядку. 
[[Категорія: Цивільне право]]

Торгівля ювелірними виробами

2023-06-29T21:21:57Z

Ilona.bobryshcheva: /* Торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/802-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 802 "Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам господарювання на праві власності"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172 "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"]

== Основні терміни та поняття ==
<big>'''дорогоцінні метали'''</big> - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); 
<big>'''дорогоцінне каміння'''</big> - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): 

* першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит;
* другого порядку - демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна;
* третього порядку - аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін,хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель;
* четвертого порядку - адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид,цитрин; 
<big>'''дорогоцінне каміння органогенного утворення'''</big> - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді; 
<big>'''напівдорогоцінне каміння'''</big> - природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): 
* першого порядку - бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоізит, чароїт;
* другого порядку - агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма;
<big>'''банківські метали'''</big> - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів; 
<big>'''проба'''</big> - державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.
В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби:
{| class="wikitable"
|-
! Платина !! Золото !! Срібло !! Паладій
|-
| 900 (дев'ятисота) || 375 (триста сімдесят п'ята) || 800 (восьмисота) || 500 (п'ятисота)
|-
| 950 (дев'ятсот п'ятдесята) || 500 (п'ятисота) || 830 (вісімсот тридцята) || 850 (вісімсот п'ятдесята)
|-
|
|| 585 (п'ятсот вісімдесят п'ята) || 875 (вісімсот сімдесят п'ята) ||
|-
|
|| 750 (сімсот п'ятдесята) || 925 (дев'ятсот двадцять п'ята) ||
|-
|
|| 958 (дев'ятсот п'ятдесят восьма) || 960 (дев'ятсот шістдесята) ||
|-
|
|| 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ята) || ||
|} 
''Залишаються в обігу і реалізуються ювелірні та побутові вироби із золота 333 (триста тридцять третьої) і 583 (п'ятсот вісімдесят третьої) проби та срібла 750 (сімсот п'ятдесятої) проби з відбитком державного пробірного клейма'' 

'''іменник'''</big> - спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. 
Суб’єкти господарювання, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем або за його дорученням державною установою пробірного контролю на всіх виробах. 
<big>'''ювелірні вироби'''</big> - ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння 

== Регулювання видобутку, виробництва та реалізації видобутих і вироблених дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння ==
Всі суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, виробами та матеріалами, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, проводять їх облік за встановленим порядком і подають звітність. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80#n95 частини 5 статті 4 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"] суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності, та фізичні особи в установленому порядку '''набувають у власність''' дорогоцінні метали в зливках та виробах, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння на ринках дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння '''за договорами купівлі-продажу, дарування, іншими цивільно-правовими договорами, а також за правом спадкоємства.''' 
Ввезення в Україну ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів суб'єктами господарювання провадиться за умови їх наступного обов'язкового клеймування в органах, які здійснюють державний пробірний контроль. 
Вивезення з України ювелірних виробів з дорогоцінних металів суб'єктами господарювання може провадитися без клеймування пробірним клеймом за наявності такої умови у договорі контракті) про виготовлення та (або) поставку зазначених ювелірних виробів. 
== Торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них ==
'''Роздрібна торгівля''' ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (далі - ювелірні вироби) здійснюється через 
* спеціалізовані магазини, 
* спеціалізовані відділи (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів, 
* за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

'''Продаж ювелірних виробів у дрібнороздрібній торговельній мережі, на ринках (крім розміщених на них спеціалізованих магазинів, відділів) та з рук забороняється''' 
За торгівлю ювелірними виробами у місцях, не встановлених для такої торгівлі, суб’єкти господарювання несуть відповідальність згідно із законом. 

'''Споживач має право''': 
* на вільний вибір товару, 
* на перевірку його якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни, 
* демонстрацію безпечного та правильного його використання
* на вимогу споживача продавець зобов’язаний надати йому контрольно-вимірювальний прилад, документи про якість, безпеку, ціну товару. 
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF#Text Переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172], ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння не підлягають поверненню та обміну'''

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються під час продажу ювелірних виробів, повинні бути у справному стані, мати повірочне тавро та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку. 

'''Зважування ювелірних виробів із золота та платини здійснюється з точністю не менш як до 0,01 г, срібних виробів - до 0,1 г. Дорогоцінне каміння зважується з точністю не менш як до 0,01 карата''' 
Ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва під час продажу повинні мати товарні ярлики. 
'''Товарний ярлик ювелірних виробів передбачає наявність такої інформації:''' 
* найменування або товарний знак підприємства-виробника, 
* найменування виробу або його шифр, 
* найменування сплаву металу та його проба, 
* маса виробу, 
* номер (розмір) каблучки або браслета, 
* найменування каменю та його маса, 
* позначки “виріб був у вжитку” або “б/в” для ювелірних виробів, які були у вжитку 
Торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів здійснюється суб’єктами господарювання тільки за наявності відбитка державного пробірного клейма України. 
'''Державне пробірне клеймо - знак установленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Виготовлення державних пробірних клейм здійснюється за замовленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю''''' 

'''Торгівля ювелірними виробами без відбитків державного пробірного клейма України забороняється''' 
== Відповідальність суб'єктів господарювання за торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів ==
* за торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, які не мають відбитка державного пробірного клейма або мають відбиток підробленого державного пробірного клейма, - сплачують штраф у розмірі '''ста відсотків вартості зазначених виробів, що знаходяться у продажу'''. 
* за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, спрямованих на усунення порушень законодавства України, що регулює порядок здійснення операцій з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням та виробами з них, або створення перешкод для діяльності посадових осіб цього органу - сплачують штраф у розмірі '''від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''. 
* за здійснення діяльності щодо операцій з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням та виробами з них без обов’язкової реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, - сплачують штраф у розмірі '''від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного пробірного контролю, або його заступники на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, видають суб’єкту господарювання постанову про накладення штрафу за формою, яка встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. 
У разі невиконання порушником постанови про накладення штрафу протягом 15 днів з дня її вручення сума штрафу стягується за рішенням суду. 
Оскарження дій щодо накладення штрафів провадиться у судовому порядку. 
[[Категорія: Цивільне право]]

Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах

2023-06-29T21:16:13Z

Ilona.bobryshcheva: /* Сімейна (домашня) форма здобуття освіти */

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/684-2017-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Наказ Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах"]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-organizaciyi-zdobuttya-zagalnoyi-serednoyi-osviti-ta-osvitnogo-procesu-v-umovah-voyennogo-stanu-v-ukrayini Наказ Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2022 року № 284 "Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"]
== Загальні положення ==
Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n131 Закону України «Про освіту»] освіта може бути організована за такими формами:
* інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
* індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж).
== Індивідуальна форма навчання ==
'''Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти''' – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 1.jpg|міні|http://school22.edukit.sumy.ua/normativna_baza/individualjna_forma_navchannya/]]
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 2.jpg|міні]]
Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8] (далі - Положення).
==Підстави для організації індивідуальної форми навчання:==
#заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
#наказ керівника навчального закладу;
#погодження відповідного органу управління освітою.
'''Перелік осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання'''
#Особи, які за станом здоров’я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад;
#Особи, що проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб);
#Особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
#Особи є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).
Для зарахування учня до закладу освіти батькам або іншим законним представникам учня або ним самим (якщо він є повнолітнім) необхідно подати до відповідного закладу освіти відповідну '''заяву''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-18#top встановленої форми] (з пред’явленням документа, що посвідчує особу заявника), а також:
# копію свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);
#оригінал або копію медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0794-10#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682];
#оригінал або копію відповідного документа про освіту ''(за наявності)'';
#оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації ''(за бажанням);''
#інші документи, необхідні для обрання відповідного виду індивідуальної форми навчання (ексретнатна або сімейна (домашня) форма, педагогічний патронаж).
'''Детальніше див.:''' [[Екстернатна форма навчання]] або [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти]]

Заклад освіти може організовувати здобуття освіти за індивідуальною формою незалежно від місця проживання особи.

Зарахування до закладу освіти на індивідуальну форму здобуття освіти проводиться зазвичай до початку навчального року та на навчальний рік (пункт 5 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

'''Увага!''' Переведення здобувачів освіти на індивідуальну форму здобуття освіти може відбуватися протягом навчального року, але не пізніше ніж за 3 місяці до проведення річного оцінювання результатів навчання здобувачів чи державної підсумкової атестації. Таке обмеження не застосовується для переведення на [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти|педагогічний патронаж.]]
[[Файл:Організація здобуття освіти за сімейною ( домашньою ) формою навчання.jpg|міні]]===Сімейна (домашня) форма здобуття освіти===
Сімейна (домашня) форма може бути організована для осіб віком '''до 18 років''', батьки, інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно з урахуванням здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду своїх дітей, для забезпечення їх індивідуального темпу засвоєння освітньої програми (пункт 1 розділу IІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

Для запобігання порушень прав дітей та забезпечення виконання обов’язків батьків, інших законних представників заклад освіти інформує відповідну службу у справах дітей про зарахування (переведення) здобувачів освіти на сімейну (домашню) форму.

Для спостереження за навчальним поступом здобувачів освіти батьки, інші законні представники можуть використовувати '''портфоліо''', в якому фіксуються результати навчання.

Здобувачі освіти за сімейною (домашньою) формою проходять підсумкове (семестрове та річне, що здійснюється за результатами семестрового) оцінювання, а також атестацію.

==Дистанційна форма навчання==
'''Дистанційна форма навчання''' – індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''Підстави для організації дистанційної форми навчання'''
#Письмова заява повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи;
#Рішення педагогічної ради щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою;
# Оформлення такого рішення наказом керівника навчального закладу.
[[Файл:Дистанційна форма навчання.png|міні]]
Дистанційне навчання організовується для учнів, які не мають медичних протипоказань до занять із комп’ютерною технікою (пункт 9 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"] (далі - Положення № 1115).

Дистанційне навчання осіб із особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням індивідуальної програми розвитку та забезпечується за участі асистента вчителя та/або асистента учня.

Облік навчальних занять і результатів навчання учнів під час дистанційного навчання здійснюється відповідно до законодавства (у класному журналі, свідоцтвах досягнень). За рішенням педагогічної ради закладу освіти для організації дистанційного навчання може використовуватися електронний розклад занять, електронний класний журнал/щоденники (пункт 11 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

У разі, якщо під час дистанційного навчання батьки не виконують свої обов’язки щодо забезпечення здобуття дитиною освіти, зокрема не забезпечують участь дитини в освітньому процесі '''протягом 10 робочих днів''' підряд з невідомих причин, заклад освіти інформує про це відповідну службу у справах дітей.
===Хто може здобувати освіту за дистанційною формою===
[[Файл:Дистанційна форма навчання 2.png|міні]]
Організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти) може здійснюватися для осіб, які:
*не можуть відвідувати навчальні заняття в закладах освіти (у зв’язку зі станом здоров’я, відбуванням покарання, збройним конфліктом, проживанням (перебуванням) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на території населених пунктів на лінії зіткнення тощо);
*потребують реалізації індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду (у зв’язку з визначенням особливих освітніх потреб дитини, індивідуалізацією навчання обдарованих дітей, систематичним заняттям учнем певним видом (видами) спорту та участю у спортивних змаганнях тощо).
=== Куди звернутися ===
Організація здобуття освіти за дистанційною формою здійснюється виключно за бажанням учнів, їх батьків та на підставі '''рішення''' педагогічної ради закладу освіти.

Зарахування (переведення) на дистанційну форму здобуття освіти здійснюється за '''наказом''' керівника закладу освіти на підставі особистої '''заяви''' повнолітньої особи або одного з батьків (пункт 4 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

За наявності обставин, які об’єктивно унеможливлюють особисте подання заяви, може бути подано скановану копію або фотокопію заяви будь-якими засобами зв’язку (факсом, електронною поштою тощо). У заяві підтверджується наявність в учня умов для дистанційного навчання в синхронному та асинхронному режимах, зокрема доступу до мережі Інтернет, персонального комп’ютера (з можливістю використання засобів аудіо-, відеоконференцзв’язку).

Зарахування (переведення) учнів на дистанційну форму здійснюється, як правило, до початку навчального року або семестру (триместру) навчання.
== Дистанційна форма навчання в умовах воєнного стану ==
У зв'язку з веденням в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"] правового режиму воєнного стану діти можуть здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Навіть якщо заклад освіти фізично зруйновано – він однаково може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів.

Якщо дистанційне навчання в закладі освіти не здійснюється, дитина може продовжити навчання в іншому закладі освіти на території України. Для цього один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів має подати до закладу освіти заяву про зарахування (її скановану копію чи фотокопію).

Заява подається будь-яким способом: особисто або електронною поштою, через месенджер або іншим зручним способом для заявника. Якщо в законних представників є свідоцтво про народження дитини та свідоцтво її навчальних досягнень – бажано їх скановані копії чи фотокопії додати до заяви.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Під час організації освітнього процесу може застосовуватися дистанційна форма навчання або технології дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами (очною (денною, вечірньою), заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним патронажем).
|}
== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Право особи на освіту]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Біженці]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Файл:Організація здобуття освіти за сімейною ( домашньою ) формою навчання.jpg

2023-06-29T21:15:35Z

Ilona.bobryshcheva:

Перелік документів,які подаються разом із заявою

Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю

2023-02-25T16:58:28Z

Ilona.bobryshcheva: /* Порядок надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю "]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-2001-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 26 липня 2001 року № 889 "Про порядок затвердження переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги дітей-інвалідів віком до 18 років";]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1073-01/page Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516 "Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»]

== Право на державну соціальну допомогу ==

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"] право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у відповідності до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-2001-%D0%BF Постанови Кабінету міністрів України від 26 липня 2001 року № 889 "Про порядок затвердження переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги дітей-інвалідів віком до 18 років"] та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1073-01/page Наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516 "Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років"].

Особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"], на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"], '''призначається за вибором особи з інвалідністю з дитинства''' (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю) '''''державна соціальна допомога''''' відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю "] або '''''пенсія чи державна соціальна допомога''''' згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

''При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства та дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"] і державну соціальну допомогу відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю "], '''ці виплати призначаються одночасно'''''.

== Надбавка на догляд ==

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 статті 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"] розмір надбавок на догляд залежить від групи інвалідності та віку дитини з інвалідністю.

=== Особи з інвалідністю з дитинства ===

Особам з інвалідністю з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі:
* особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи -200 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ;
* особам з інвалідністю, віднесеним до підгрупи Б I групи - 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
Одиноким особам з інвалідністю з дитинства II і III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі - 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

=== Діти з інвалідністю ===

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А встановлюється в розмірі:
* на дитину з інвалідністю підгрупи А віком до 6 років -200 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;
* на дитину з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років - 200 % прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі:
* на дитину з інвалідністю віком до 6 років - 50% прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;
* на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. 

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. 
Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби. 
При визначенні розмірів надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

== Порядок надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю ==

Питання щодо надання зазначеної державної соціальної допомоги, переліку необхідних документів, строків призначення та виплати допомоги регулюються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-2021-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»]

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одиноким матерям (одиноким батькам) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається незалежно від факту роботи, навчання та служби. Для отримання такої надбавки потрібно звернутись до органів соціального захисту населення або до центру надання адміністративних послуг з необхідним пакетом документів.

Документи, що необхідно надати для отримання послуги:
1) Заява;
2) Документ, що посвідчує особу заявника;
3) Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я щодо необхідності постійного стороннього догляду (для осіб з інвалідністю з дитинства)
Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини або копія довідки про народження, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини (на яку призначається надбавка на догляд) до актового запису про народження дитини, або копія виданого компетентним органом іноземної держави документа про народження, в якому відсутні відомості про батька (подаються для призначення надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю одинокою жінкою, яка не перебуває у шлюбі, крім одиноких матірів, які перебувають на обліку в органах соціального захисту населення як отримувачі допомоги на дітей одиноким матерям);
4) Копія рішення суду про позбавлення батьківських прав або копія свідоцтва про смерть батька дитини (подається для призначення надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю жінкою, яка не перебуває у шлюбі та має дитину, батька якої позбавлено батьківських прав або батько якої помер (визнано безвісно відсутнім/оголошено померлим));
5) Копія рішення суду про встановлення батьківства (крім випадку, коли відомості про батька зазначено у свідоцтві про народження дитини) або копія рішення суду про позбавлення батьківських прав (крім випадку, коли реєстрацію дитини проведено відповідно до частини другої статті 135 Сімейного кодексу України) (подаються одиноким батьком для призначення надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю);
6) Довідка про потребу дитини (дитини з інвалідністю) в домашньому догляді та копія наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки або витяг із них (подається особами, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною)
7) Копію рішення суду про усиновлення (для усиновлювачів).

Заяви про призначення надбавки на догляд, до яких додаються необхідні документи, приймаються органами соціального захисту населення.

Структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій заяви з документами приймаються лише в разі надіслання їх засобами поштового зв’язку або за наявності технічної можливості в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).

Форма заяви затверджується Мінсоцполітики.

Заяви з документами також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів із дати їх надходження відповідному органу соціального захисту населення.

Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства призначається на строк інвалідності, зазначений у виписці з акта огляду МСЕК.
Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається на строк призначення державної соціальної допомоги.

== Див.також ==
[[Соціальні пенсії]]

[[Категорія: Призначення пенсії]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день

2023-02-25T16:44:07Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 № 853/13/84-09 "Про оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні"]

{| class="wikitable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон)], відповідно до статті 6 якого:

1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.

2. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану '''НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ''' такі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України]:
*статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),
*частини першої статті 65;
*частин третьої - п’ятої статті 67;
*'''статей 71-73 (святкові і неробочі дні)'''.

Відповідно протягом воєнного стану не застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені статтею 72 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]. У разі роботи працівника у вихідний день оплата здійснюється за фактично виконану роботу як у робочий день.

Крім того, відповідно до частини другої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.
|}
==Загальні положення про вихідний день==
'''Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку.''' Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. 
При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Згідно частини 1 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''робота у вихідні дні забороняється'''. Таким чином, залучати працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено. 

Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу.
Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

== Залучення працівників до роботи у вихідний день==
[[Файл:27 25.jpg|безрамки|ліворуч|,]]
'''Залучення''' окремих працівників до роботи у вихідні дні '''допускається в таких виняткових випадках''': 

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. 

'''Важливо!''' Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться '''за письмовим наказом (розпорядженням)''' власника або уповноваженого ним органу.

==Оформлення залучення до роботи у вихідні дні==
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати:
фактичну підставу, передбачену ч. 2 ст. 71 КЗпП;
дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, окрім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі також потрібно зазначити підставу залучення працівника до роботи, П. І. Б. працівника (працівників), бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У наказі про залучення до роботи у вихідний день, крім цього, слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника.

Якщо працівникові надається відгул, то в наказі доцільно вказати, коли працівник відпочиватиме. Якщо цього не зазначено, то для надання відгулу працівникові необхідно зафіксувати бажану дату в заяві, яку слід узгодити з роботодавцем, тобто працівник не має права самовільно обрати день відгулу без згоди роботодавця.

==Компенсація за роботу у вихідні дні==
[[Файл:26198020 1551110468338636 7572265495581850294 o.jpg|міні|Компенсація за роботу у вихідний день (графіка)]]
Стаття 72 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] регулює питання компенсації за роботу у вихідний день.

Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:
* наданням іншого дня відпочинку;
* у грошовій формі у подвійному розмірі.

Інший день відпочинку замість роботи у вихідний день компенсується з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09)].

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у подвійному розмірі:
*відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
*працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
*працівникам, які одержують місячний оклад:
#у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної [[Норма тривалості робочого часу|норми робочого часу]];
#в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. 

За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудовий договір]] на термін ''не більше шести днів'', інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців»]. 

Робота у нічний час з 22.00 до 06.00 оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

'''Зверніть увагу!''' Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується. 

'''Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], це – [[Комісія по трудових спорах|комісії по трудових спорах]] та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).'''

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством, ст.222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Окрім цього, трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом '''медіації''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text Закону України "Про медіацію"] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

==Див. також==
*[[Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні]]
*[[Час, відведений для відпочинку]]

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни

2022-11-30T18:21:04Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 685 "Про затвердження Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-п Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/975-2013-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/302-94-п Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08 Наказ Міністерства оборони України 14 серпня 2008 року № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України"]

== Хто має право на звернення для отримання статусу ==
Статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-%D0%BF пункт 1 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 685 (далі - Порядок)]). 

'''Отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни в подальшому надасть можливість, отримати певні соціальні пільги, в тому числі і одноразову грошову допомогу.''' Одноразова грошова допомога виплачується відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"] у порядку, затвердженому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/975-2013-п постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військово-службовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"]. 

'''''Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги''''' є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. 

== Куди звертатись та перелік необхідних документів ==
'''Для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника бойових дій з частковою втратою непрацездатності у разі захворювання, поранення''' (контузії, травми або каліцтва), відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 пунктів 11-13 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-п Порядку], необхідно отримати, окрім інших, певний пакет документів:
* довідку командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) (видається у військовій частині);
* довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка та причинного зв’язку втрати працездатності, або встановленої інвалідності (видається комісіями МСЕК Міністерства охорони здоров’я);
* довідку ВЛК, свідоцтво про хворобу (видається медичними установами, де проводилось лікування);
* витяг із наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини, а для військовослужбовців строкової військової служби — копія військового квитка (для звільнених із служби). 

'''Після отриманого поранення, контузії чи каліцтва командир військової частини зобов’язаний підготовити довідку про обставини травми, яку завірити власним підписом і відповідною печаткою та надати військовослужбовцю або надіслати до відповідного госпіталю. В вищевказаній довідці зазначаються наступні дані:'''
* військове звання, прізвище ім’я, по батькові, рік народження військовослужбовця;
* дата отримання, вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва;
* обставини отримання травми; чи отримана під час виконання робіт; на службі чи у відпустці; у стані алкогольного сп’яніння чи ні інше;
* дата та номер наказу командира військової частини про призначення розслідування;
* вказати до якого органу буде представлена дана довідка. 

Наявність довідки впливає на формулювання висновку ВЛК, що в свою чергу впливає на '''розмір виплати одноразової грошової допомоги та можливість оформлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни'''. Тому якщо така довідка не була підготовлена, військовослужбовець повинен написати рапорт на командира військової частини з проханням видати таку довідку. 

'''В рапорті зазначається''':
* назву військової частини та прізвище, ініціали командира;
* власне ПІБ;
* текст наступного змісту: - "прошу Вас видати наказ про призначення розслідування та видати мені довідку про обставини травми (поранення або контузії) отриманої мною під час виконання обов’язків військової служби" та вказати дату та приблизний час поранення;
* вказати під час яких обставин отримано поранення та в районі якого населеного пункту (місце) сталися події, які призвели до поранення;
* також необхідно вказати текст наступного змісту: - "згідно з Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402". 

До вищевказаного рапорту додається копія виписного епікризу з медичного закладу, копія висновку ВЛК; пояснення про обставини отримання поранення (оформлюється в довільній формі, з зазначенням всіх детальних обставин отримання травми).
Довідково:
* в поясненні замість «сепаратисти» бажано вживати термін «невідомі озброєні особи»;
* не вживати точних назв озброєнь, що застосовувались проти особи (наприклад, замість «Град» писати, що «стріляли з механізованих артилерійських установок»)
* за можливості вказувати свідків та подавати їх пояснення;
* за можливості додайте також пояснення свідків (інших військовослужбовців, які були з особою в момент отримання поранення). 

{| class="wikitable"
|-
| Зі зразками зазначених документів можна ознайомитися на сторінці громадської організації "Юридична Сотня" за посиланням: https://legal100.org.ua/uchasnykam-rosiisko-ukrainskoi-viiny/zrazky-raportiv-ta-zaiav/
|}

''Всі документи слід направити рекомендованим листом з повідомленням на адресу військової частини.''
Якщо рапорт та пояснення подаються особисто, зробіть копії всіх документів, та вимагайте особу, яка приймає документи поставити підпис, дату та печатку військової частини на Вашій копії документів. 

По закінченню лікування в госпіталі військовослужбовцю видається виписний епікриз та направлення на військову-лікарську комісію (ВЛК).

=== Військово-лікарська комісія (ВЛК) ===
ВЛК діють при військово-медичних лікувальних закладах (госпіталях). Військово-лікарська комісія встановлює придатність до військової служби та видає постанову ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) та свідоцтво про хворобу. '''Дана постанова необхідна для встановлення зв’язку між пораненням та участю у бойових діях.''' 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08 пункту 21.5 глави 21 розділу II наказу Міністерства оборони України 14 серпня 2008 року № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України"] формулювання висновків ВЛК залежить від наявності довідки про обставини травми чи інших документів, які підтверджують зв'язок поранення з участю в бойових діях. 
В резулятивній частина висновку може міститися наступне:
* якщо наявна довідка про обставини травми та посвідчення учасника бойових дій;
* поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК (НІ), пов’язане із захистом Батьківщини;
* якщо наявна довідка про обставини травми без посвідчення УБД:
* поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК (НІ) пов’язане з виконанням обов’язків військової служби;
* за відсутності довідки про обставини справи та посвідчення УБД:
* захворювання (поранення, контузія, травма, каліцтво), ТАК (НІ) пов’язане з проходженням військової служби. 

''За відсутності довідки про обставини травми надається довідка про безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО), витяг з наказу по стройовій частині, копію військового квитка та будь-які інші документи, які засвідчують участь в АТО у період отримання поранення.'' Комісія ВЛК може встановити зв'язок на підставі таких документів. '''У разі відмови слід звертатися до Центральної ВЛК (адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, будинок № 16).''' 

Висновок ВЛК підлягає перегляду після надання довідки про обставини травми, незалежно від часу надання.
Висновок ВЛК підлягає перегляду вищою ВЛК. 

=== Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) ===
Направлення на обстеження МСЕК видається в медичній роті військової частини. У направленні має бути вказаний строк служби. ''Для звільнених з військової служби направлення на МСЕК видає районний військкомат.'' 

''Комісія МСЕК встановлює:''
# І, ІІ,ІІІ групу інвалідності;
# визначає відсоток втрати непрацездатності;
# визначає потребу в протезуванні.
Довідка медико-соціальної експертної комісії є підставою для нарахування одноразової грошової допомоги та оформлення інших соціальних пільг. 

'''Орієнтовний перелік документів, який подають на МСЕК:'''
# копія медичної книжки;
# копія паспорта;
# копія ідентифікаційного коду;
# копія свідоцтва про хворобу від ВЛК, довідка ВЛК;
# копія трудової книжки (за наявності);
# копія витягу з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (звільнення з військової служби);
# копія військового квитка (військовослужбовця);
# фотокартка. 
'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ !''' На період дії воєнного стану МСЕК функціонує за принципом екстериторіальності, тобто пройти її можна в будь-якому регіоні, не лише за місцем юридичної прописки. (постанови Кабміну № 225 від 08.03.2022 року та № 390 від 30.03.2022 року)
Направлення видає командир військової частини для чинних військовослужбовців, а для звільнених — військовий комісар ТКЦ та СП.
Після отримання направлення військовий звертається до лікарсько-консультативної комісії у той медзаклад, куди йому виписано направлення. (Звертатися за можливістю краще за місцем проживання/реєстрації, оскільки необхідно мати заключену декларацію із сімейним лікарем).
Лікарсько-консультативна комісія проводить додатковий огляд у лікарні та збирає матеріали справи, до якої долучає оригінали всіх медичних документів, а також направлення на МСЕК, довідку про безпосередню участь у бойових діях, довідку про обставини травми, контузії, каліцтва, захворювання. Після чого сформовану особову справу передають на МСЕК.
Після формування особової справи представник медичного закладу САМОСТІЙНО передає документи до МСЕК.
Після надходження документів військовослужбовця до МСЕК йому за телефоном повідомляють, коли відбудеться розгляд його справи.
Якщо ви повертаєтеся до військової частини і розумієте, що мобільного зв’язку може не бути, залиште контакти родичів. Це унеможливить винесення заочного рішення, що часто роблять представники комісії, якщо не можуть зв'язатися з військовим. Таке рішення неможливо оскаржити. Якщо ж зв'язок є, процедура оскарження існує та реалізується через заяву до, наприклад, уже обласної комісії.

При проходженні МСЕК потрібно мати з собою оригінали вищезазначених документів. 

По закінченні обстеження видається довідка про встановлення групи інвалідності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності або вказує відсоток непрацездатності. Дана довідка видається в трьох екземплярах: 1-для органів Пенсійного фонду; 2-для особистого зберігання; 3-для архіву МСЕК. 

'''Довідково: для поранених, які перебувають на лікуванні та не можуть пересуватися''':
* як тільки стан стабілізується, необхідно звернутися до завідувача відділення, в якому перебуває на лікуванні, з проханням пройти МСЕК;
* документи на МСЕК подає медичний заклад;
* для оформлення інвалідності скликається "виїзна" МСЕК. 

=== Отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ===
Якщо інвалідність встановлена, для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідно звернутися до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). 

Для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особою або її представником подаються письмова заява та довідка МСЕК про групу та причину інвалідності. 

Особі з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та відповідний нагрудний знак відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/302-94-п абзацу другого пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302]. 
Даний статус надає право на отримання пільг, зокрема, на [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC_%D0%90%D0%A2%D0%9E&oldid=9374 одноразову грошову допомогу] при поданні відповідного пакету документів. 

== Вартість ==

Зважаючи на те що, військово-лікарська комісія та медико-соціальна експертна комісія, створені та функціонують при державних лікувальних закладах обстеження військово-службовців проводяться безкоштовно. 

Призначення та виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю проводиться безкоштовно.

== Строки розгляду питання ==
Рішення про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається органами соціального захисту населення, за місцем проживання, у місячний строк з дня подання документів ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-%D0%BF пункт 7 Порядку]).

== Підстави для позбавлення статусу ==
'''Орган соціального захисту населення позбавляє особу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у разі:'''
# наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерори-стичній операції, забезпеченні її проведення;
# виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу;
# подання особою заяви про позбавлення її статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685-2015-%D0%BF пункт 8 Порядку]).

== Порядок оскарження (позасудовий та судовий) ==
→ '''Якщо військовослужбовцю було відмовлено у задоволенні рапорту по видачі довідки про обставини травми''', в 15-ти денний термін з моменту отримання такого рапорту необхідно звернутися до штабу оперативного командування, якому підпорядковується військова частина, для оскарження бездіяльності уповноваженої на видачу такої довідки особи або шляхом поданням рапорту до штабу оперативного командування. Для оскарження незаконних дій військового керівництва можна звернутися також до військової прокуратури відповідного гарнізону. 

→ Незаконні дії працівників органів місцевого самоврядування (в тому числі працівників органів соціального захисту населення) можуть бути оскаржені до посадової особи вищого рівня [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD_%D1%82%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D1%97%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83&oldid=9452 в порядку розгляду звернення громадян] згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Законом України "Про звернення громадян"]. 

→ Рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 в судовому порядку].

Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків; учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункти 12-13 частини першої статті 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]).

== Див.також ==
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83 Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC_%D0%90%D0%A2%D0%9E&oldid=9374 Одноразова грошова допомога учасникам АТО]
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD_%D1%82%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D1%97%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83&oldid=9452 Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Звернення стягнення на доходи боржника

2022-11-30T18:07:38Z

Ilona.bobryshcheva: /* Стягнення аліментів з доходів військовослужбовців */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
26 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"], у зв'язку з чим припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації) визначені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#Text Законом] строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Однак за рішеннями про стягнення аліментів вказаний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#Text Закон] не діє, так, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
|}
==Загальні відомості==
Законодавством України передбачено , що заходами примусового виконання рішень є:
*звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
*звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
*вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
*заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
*інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
==Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника==
Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146]) боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 1 ст. 68 Закону України "Про виконаче провадження"]).

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 2 ст. 68 Закону України "Про виконаче провадження"]).

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 3 ст. 68 Закону України "Про виконаче провадження"]).
==Відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника==
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 1 ст. 69 Закону України "Про виконаче провадження"]).

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 2 ст. 69 Закону України "Про виконаче провадження"]).
==Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника==
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ч. 1 ст. 70 Закону України "Про виконаче провадження"]).

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
*у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - '''50 відсотків;'''
*за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - '''20 відсотків.'''
'''З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків''' її розміру на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано '''не більш як 20 відсотків пенсії.'''

'''Загальний розмір усіх відрахувань''' під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника '''не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати''', що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати '''не може перевищувати 70 відсотків.'''

''Порядок стягнення аліментів визначається законом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження"]).''
#за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів '''за три місяці,''' стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
#у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
#після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз’яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.
Див. додатково : [[Виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину|Виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину.]]

Див. додатково : [[Відповідальність за несплату аліментів]].
==Стягнення аліментів з доходів військовослужбовців==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146»] встановлено, '''що з військовослужбовців Збройних Сил України,''' інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони '''утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом'''.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF#Text Постановою КМУ від 26 лютого 1993 р. N146] затверджено Перелік видiв доходiв, якi враховуються при визначеннi розмiру алiментiв на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, де в п. 8 визначено з чого саме мають утримуватися аліменти з військовослужбовців на утримання дитини.

Звертаємо увагу, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1263-2022-%D0%BF#Text Постановою КМУ від 11.11.2022 р. №1263], яка набрала чинності 16.11.2022 року, було внесено ЗМІНИ до пунку 8 і на сьогодні він має наступну редакцію:

"З військовослужбовців... утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема ДОДАТКОВОЇ ВИНАГОРОДИ, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2022-%D0%BF#Text Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168] "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану" установлено, що на період ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ виплачується ДОДАТКОВА ВИНАГОРОДА в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Враховуючи викладене вище , з 16.11.2022 року ДОДАТКОВУ ВИНАГОРОДУ ("бойові" виплати) включено до переліку доходів, з якого мають утримуватися аліменти на утримання дітей з військовослужбовців.

==Звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства==
На допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"], стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.
==Кошти, на які не може бути звернено стягнення==
'''Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження"] стягнення не може бути звернено на такі виплати:'''
#вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
#компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
#польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
# матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
# допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
#одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
#допомогу при усиновленні дитини;
#допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
#допомогу на дітей одиноким матерям;
#допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
#допомогу на лікування;
#допомогу на поховання;
# щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
#дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
'''Стягнення не здійснюється також із сум:'''
#неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
# грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
#вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
#одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
#грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

2022-10-31T18:16:33Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/131-2022-%D0%BF#n2 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 131 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963»]
== Загальна інформація ==
Згідно зі статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»] '''самовільне зайняття земельної ділянки''' - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).
== Відповідальність ==
'''Зверніть увагу! '''Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки залежить від розміру шкоди, завданої цим правопорушенням.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n13 Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963] затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800] «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» '''передбачено збільшення розмірів штрафів за порушення земельного законодавства при використанні земель (які не переглядалися з 2007 року) у 4–5 разів, що сприятиме зменшенню кількості правопорушень у сфері охорони та використання земель та збільшенню обсягів надходжень до державного та місцевих бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації та від сплати платежів за землю.'''

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним особам та громадянам, - територіальними органами Держгеокадастру.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:
* акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю);

* протокол про адміністративне правопорушення.
Як свідчить статистка, самовільне зайняття земельної ділянки є досить поширеним видом порушення чинного земельного законодавства, за скоєння якого порушники згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1873 ст. 211 Земельного кодексу України] несуть '''адміністративну, кримінальну або цивільну відповідальність''' відповідно до законодавства.
=== Адміністративна відповідальність ===
Так, самовільне зайняття земельної ділянки є '''адміністративним правопорушенням''', відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n323 статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення]. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень)'''.'''
=== Кримінальна відповідальність ===
Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1322 статтею 197-1 Кримінального кодексу України] встановлена '''''кримінальна відповідальність''''' за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано '''''значної шкоди''''' її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене '''''кримінальне покарання''''' у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців. Слід зазначити, що '''''шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян''.'''

Відповідно до цієї ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті Кримінального кодексу України] самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за вищезазначений злочин, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, зокрема, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Самовільне '''''будівництво будівель або споруд''''' на самовільно зайнятій земельній ділянці, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Самовільне '''''будівництво будівель або споруд''''' на самовільно зайнятій земельній ділянці а саме: земельній ділянці ''особливо цінних земель'', землях в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель або вищезазначений злочин вчинений особою, раніше судимою за такий злочин карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1322 статтею 197-1 Кримінального кодексу України], громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до органів поліції з відповідною заявою.

Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.
== Повернення самовільно зайнятої земельної ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1893 Статтею 212 Земельного кодексу України] передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок:
# самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними;
# приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки;
# повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
== Дії особи, у разі виявлення використовування її земельної ділянки без згоди сторонньою особою: ==
- звернутись до правоохоронних органів;

'''- звернутися до мобільних точок доступу до системи надання безоплатної правової допомоги''' з метою повідомлення про факт [[Рейдерське захоплення землі|рейдерського захоплення]] земельної ділянки та консультування щодо подальших дій;

- звернутись до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки .

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/79590296 Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21 січня 2019 року] Користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
[[Категорія:Земельне право]]

Звільнення з роботи за прогул

2022-10-31T18:09:31Z

Ilona.bobryshcheva: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У період дії воєнного стану норми статті 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/322-08#Text Кодексу законів про працю України]"Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)" не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Якщо працівник не з’являється на роботі внаслідок обставин, пов’язаних з бойовими діями, час неявки працівника у табелі обліку використання робочого часу доцільно відмічати умовним позначенням «І» – інші причини неявок або «НЗ» - неявка з нез’ясованих причин.

Слід зазначити, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] за підставою "прогул".

Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. Якщо не було [[Оформлення та оплата простою на підприємстві|оголошено простою]], у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.
|}
== Загальні положення ==
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпПУ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, допущення працівником прогулу без поважних причин може стати підставою для прийняття роботодавцем рішення про звільнення такого працівника.
При цьому варто зазначити, що прогулом визнається не лише відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а й відсутність ''більше трьох годин безперервно або сумарно'' протягом робочого дня. А обов'язковою умовою такого звільнення є відсутність у працівника поважної причини невиходу на роботу.

'''Прогулом вважається:'''
* самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки;
* припинення виконання трудових обов’язків до закінчення строку трудового договору або строку, який працівник повинен відпрацювати після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу;
* залишення роботи без попередження роботодавця працівником, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк;
* залишення роботи до закінчення строку попередження про звільнення без згоди роботодавця.
<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Відсутність працівника на роботі в обідню перерву у час прогулу не зараховується, оскільки згідно ст. 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ] перерва не включається до робочого часу і може використовуватися працівником на свій розсуд, у тому числі із відлученням з місця роботи. У той же час обідня перерва не перериває відліку часу, протягом якого працівник вважається відсутнім на роботі. Тому, якщо до обідньої перерви працівник був відсутнім на роботі, після закінчення такої перерви перебіг строку відсутності продовжується.
|}
</div>
</div>
'''Не може вважатися прогулом:'''
* відсутність працівника на своєму робочому місці, якщо він при цьому перебував на території підприємства;
* невихід працівника на роботу у зв'язку з незаконним переведенням;
* відсутність на роботі з поважних причин.
Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником, наприклад, шляхом надання відповідної довідки.

'''Зазвичай поважними визнаються такі обставини:'''
* хвороба працівника, навіть якщо в нього немає листка непрацездатності;
* запізнення на роботу через аварії чи затори на дорогах, інші форс-мажорні обставини;
* виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, що постраждали від нещасного випадку, порятунок майна при пожежі, стихійному лиху тощо);
* невихід на роботу працівників у зв’язку з їх переміщенням із районів проведення АТО, а також тих, які, залишаючись у таких районах під час проведення антитерористичної операції, не мали можливості виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я;
* догляд за захворілим членом родини, що раптово захворів та інші;
* недопуск працівника до роботи роботодавцем.
<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Прогулом вважається відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Робота — поняття ширше, ніж робоче місце, і охоплює підприємство в цілому. Тому у випадках, коли на прохідній підприємства було зафіксувано прихід працівника на роботу (його прохід на територію підприємства), однак він не був присутнім на свому робочому місці, такий праціник не може бути звільнений за прогул. У той же час такі дії працівника свідчать про порушення ним трудової дисципліни, що може мати наслідком застосування до нього дисципліного стягнення у вигляді ''догани''. Якщо ж до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, такий працівник може бути звільнений з ініціативи роботодавця на підставі п. 3 ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ] - у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
|}
</div>
</div>
== Основні етапи звільнення за прогул ==
Процедура звільнення за прогул передбачає врахування не лише загальних правил звільнення працівників (ч. 1 ст. 47, ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]), але й порядку звільнення працівників з ініціативи роботодавця (ч.3 ст. 40, ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]), а також строків застосування, правил та порядку накладання і оголошення дисциплінарних стягнень (ст.ст. 147-149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]).

Таким чином, звільнення працівника за прогул передбачає здійснення ряду послідовних дій, які можна розділити на декілька етапів.
=== Встановлення та фіксування факту відсутності працівника на роботі ===
Самого виявлення відсутності працівника на роботі недостатньо для його звільнення за прогул. Такий факт має бути належним чином зафіксованим.

Зазвичай про факт відсутності працівника на роботі роботодавцю повідомляє один із працівників або безпосередній керівник шляхом подання '''доповідної записки'''. Законодавство не встановлює вимог до форми доповідної записки, тому вона подається у довільній, простій письмовій формі. У доповідній записці має бути вказано про те, що працівник відсутній не лише на робочому місці, а й на підприємстві.

Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано '''актом про відсутність працівника на роботі''', підписаним комісією, що складається не менше ніж із ''3 осіб''.

Як доповідну записку, так й акт про відсутність працівника на роботі необхідно оформити безпосередньо ''в день нез’явлення'' працівника на роботі. В таких документах обов'язково потрібно вказати не тільки дату, а й конкретний час відсутності працівника. Якщо працівник не виходить на роботу протягом декількох днів поспіль, варто складати окремі акти за кожний день відсутності такої особи на роботі, оскільки потім може виявитися, що на частину днів, протягом яких працівник був відсутній на робочому місці, в нього є поважні причини, а на частину – ні.

Відсутність працівника повинна відображатись '''в табелі обліку робочого часу''' шляхом проставлення літерного коду «НЗ» (нез'явлення з нез'ясованих причин) або цифрового коду «28». Відмітку про відсутність працівника на роботі необхідно проставити ''в день його нез’явлення на роботі'', а в подальшому - проставляти кожного робочого дня, коли він не з’являється на роботі. У разі проставлення такої відмітки зарплата працівнику не нараховується до з'ясування причин його відсутності (ст. 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). Якщо ж у табелі обліку робочого часу така відмітка відсутня, це є підставою для нарахування працівнику зарплати за час його відсутності та може надалі трактуватися як підтвердження присутності працівника на робочому місці, оскільки заробітна плата − це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Поки причини нез’явлення працівника на роботі не з’ясовані, не варто в табелі обліку робочого часу проставляти відмітку «ПР» (прогул). Адже може виявитися, що причина відсутності працівника – поважна. Наприклад, людина захворіла і знаходиться в лікарні. Тоді роботодавцеві треба просто дочекатися, коли працівник вийде на роботу і подасть лікарняний листок.
|}
</div>
</div>
Відсутність працівника може бути зафіксована і в інший спосіб. До прикладу, якщо на підприємстві ведеться журнал, у якому працівник фіксує час свого приходу на роботу і виходу з неї, то такий журнал може стати додатковим доказом у разі спору. Також у нагоді можуть стати дані автоматизованої пропускної системи, якщо таку встановлено на підприємстві.
=== З'ясування причин відсутності працівника на роботі ===
Після виявлення та фіксування факту відсутності працівника на роботі роботодавець повинен вжити заходів для з’ясування причин такої відсутності.

1.Перш за все необхідно ''зателефонувати працівнику'' за номерами телефонів, зазначених в його особовій картці.

2.Якщо причини відсутності працівника не з’ясовано або з’ясовано, але виникають сумніви щодо правдивості пояснень працівника, слід вжити додаткових заходів щодо з'ясування причин відсутності працівника, наприклад, ''розпочати службове розслідування''. Зазвичай початок проведення такого розслідування оформлюється наказом роботодавця у довільній формі. У наказі має бути викладено доручення про проведення службового розслідування та з’ясування причин відсутності працівника на роботі, призначено виконавців та визначено строки проведення службового розслідування. Наказ видається керівником підприємства в день отримання доповідної записки.

3.У разі появи працівника на роботі роботодавець повинен затребувати у такого працівника ''письмові пояснення'' причини прогулу. Цю вимогу роботодавець може оформити наказом, у якому слід встановити строк, достатній для підготовки пояснень. Наказ необхідно довести до відома працівника під підпис. Якщо працівник відмовляється дати пояснення щодо вчиненого проступку, про це складається відповідний акт.

4.Якщо ж працівник на дзвінки не відповідає та декілька днів поспіль не з'являється на роботі, ''вимога про надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі надсилається'' такому працівнику на адресу реєстрації його місця проживання, а також на адресу його фактичного проживання (якщо він не проживає за місцем реєстрації). Надсилати таку вимогу варто цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

5.За результатами службового розслідування ''складається акт'', у якому відображаються результати вжитих заходів для з’ясування причин відсутності працівника на роботі. Вказаний акт оформлюється у довільній формі. В акті мають бути викладені конкретні причини відсутності працівника на роботі або вказано про те, що з’ясувати причини не вдалось. Акт за результатами службового розслідування складається наступного робочого дня після спливу строку, наданого працівникові для надання письмових пояснень та документів щодо причин відсутності на роботі.
<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Звільнення працівника за прогул без отримання від нього письмових пояснень або складання акту про відмову надати такі пояснення є неправомірним (ст. 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]
|}
</div>
</div>
=== Оформлення звільнення працівника ===
За результатами службового розслідування роботодавець має право розпочати процедуру звільнення працівника, який допустив прогул без поважних причин.

1.Для початку роботодавець повинен подати обґрунтоване письмове подання до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, для отримання ''попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника за прогул''. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Подання роботодавця має бути розглянуте виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у присутності працівника в ''15-денний строк'' з подальшим письмовим повідомленням роботодавця про прийняте рішення у ''3-денний строк'' після його прийняття. Якщо виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) заперечує проти звільнення, свою незгоду він повинен обґрунтувати (ч. 7 ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації та звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.
<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || Рішення роботодавця про звільнення працівника за прогул всупереч вмотивованому рішенню виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) є незаконним. Якщо ж роботодавець взагалі не звертався до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) за згодою на звільнення, то у разі розгляду трудового спору у суді суд повинен призупинити розгляд справи, запитати у такого органу його згоду на звільнення працівника за прогул (ч.9 ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). Відмова такого органу надати згоду на звільнення буде підставою для поновлення працівника на роботі.
|}
</div>
</div>
2.Отримавши згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення працівника, що вчинив прогул, роботодавець вправі видати '''наказ про накладення на такого працівника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення'''. Працівника потрібно ''ознайомити зі змістом наказу під підпис''. Якщо працівник відмовляється підписувати, про це потрібно скласти відповідний акт.

Оскільки, звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, роботодавцю необхідно дотримуватись правил та обмежень, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, чинним законодавством передбачено, що наказ роботодавця про звільнення працівника за прогул виноситься у такі строки:
* не пізніше ''одного місяця'' з дня виявлення прогулу, не враховуючи часу перебування працівника у відпустці чи на лікарняному;
* не пізніше ''шести місяців'' з дня вчинення прогулу;
* не пізніше ''місяця з дня одержання згоди'' виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
3.У день звільнення працівника роботодавець зобов'язаний:
* видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку;
* виплатити працівнику всі належні йому кошти: суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 47, 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]);
* на вимогу працівника видати йому довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру зарплати (ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]);
* видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]).
При оформленні трудової книжки працівника роботодавець повинен внести запис про звільнення із таким формулюванням: «Звільнений у зв’язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ» (пункт 2.26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]). Запис у трудовій книжці про звільнення засвідчується підписом роботодавця та печаткою підприємства.

'''Важливо!''' Днем звільнення вважається останній день роботи працівника (пункт 2.27 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]). Якщо працівник з’явився на роботу після прогулу та продовжує працювати, дата звільнення співпадає з датою видання наказу. Якщо ж працівник взагалі відмовляється з’являтися на роботу, його звільняють останнім днем роботи перед днем, коли працівник вчинив прогул, а сам наказ про звільнення видається більш пізньою датою.

Трудова книжка у день звільнення видається працівникові, про що він має особисто розписатись в Книзі обліку руху трудових книжок. У випадку відмови працівника від отримання трудової книжки роботодавцеві необхідно письмово зафіксувати таку відмову шляхом складання відповідного акта. Якщо ж працівник, який вчинив прогул, на роботу так і не з’явився, необхідно в день видання наказу про звільнення направити на адресу проживання працівника копію наказу про звільнення та лист з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою. Надсилати саму трудову книжку поштою забороняється без письмової згоди працівника (пункт 4.2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників]).
<div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em; margin: 1.5em 0 1.5em 0;">
<div style="text-align: left; background:#9af09a; padding: 0.1em 0.1em 0.1em 0.1em;">
{| style="border:solid 0px;"
|-
| style="width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || У разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 5 ст. 235 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]). А в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ]).
|}
</div>
</div>
== Врегулювання спору між роботодавцем та працівником ==
Незважаючи на те, що умови та правила звільнення працівника за прогул достатньо детально врегульовано чинним законодавством, між роботодавцями та працівниками часто виникають спори та конфлікти. Нерідко такі ситуації пов'язані із словживаннями сторонами своїми правами чи навіть вчиненням ними протиправних дій. Недобросовісні роботодавці розглядають звільнення за прогул як швидкий спосіб позбутися небажаного працівника, а недобросовісні працівники, користуючись захистом трудового законодавства, недбало ставляться до виконання своїх обов'язків. Саме тому чітке виконання вимог закону та дотримання певних рекомендацій як роботодавцями, так і працівниками істотно знижує ризик виникнення спору та необхідності доводити свою правоту в суді.
=== Рекомендації для роботодавця ===
З метою мінімазації ризиків скасування судом наказу про звільнення працівника за прогул роботодавцеві варто дотримуватись таких рекомендацій:
* Точно та неухильно дотримуйтесь вимог закону протягом всієї процедури звільнення.
* Подбайте про належне документальне оформлення відсутності працівника на робочому місці. Звісно, чим більше документів (актів, доповідних записок, письмових заяв) Ви зберете, тим краще. Проте треба подбати і про повноту змісту таких документів та їх правильне оформлення. Зазначені документи офомляйте безпосередньо в день виявлення прогулу. Обов'язково вказуйте не тільки дату, а й час складення документа, а також конкретний часовий період відсутності працівника на роботі. Не забудьте вказати, що працівник відсутній не лише на робочому місці, а й загалом на підприємстві, та зазначте, як саме та за яких обставин це було з'ясовано. При проведенні службового розслідування активно залучайте працівників-очевидців, які своїми підписам засвідчать правдивість інформації, викладеної у складених документах. Упевніться, що такий працівник в день підписання документів виконує трудову функцію на підприємстві. До прикладу, не варто залучати працівника, який у перший день відпустки прийшов в офіс, щоб завершити термінову справу.
* Надайте працівнику можливість подати письмові пояснення з приводу причин прогулу та ретельно перевірте вказані ним обставини.
* У разі подальшого нез'явлення працівника спробуйте зв'язатися з ним за допомогою телефонних дзвінків, електронної пошти, соцмереж тощо. Фіксуйте спроби зв'язатися з працівником та їх результат.
* Ознайомлення працівника з наказами та іншими документами здійснюйте у присутності свідків. У разі відмови працівника ознайомитись з документом чи підписати їх складайте відповідний акт.
* Документи працівнику надсилайте не лише на зареєстровану адресу проживання, а й на адресу фактичного проживання. При цьому документи варто відправляти рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення.
* Не поспішайте звільняти працівника, не з'ясувавши причини прогулу та не надавши їм об'єктивної оцінки на предмет поважності. Цілком можлива ситуація, що працівник, який тривалий час не виходив на зв'язок, з'явиться на роботі та надасть, до прикладу, листок непрацездатності за весь період відсутності на роботі.
* Пам'ятайте, що звільнення працівника за допущення ним прогулу є правом роботодавця, а не обов'язком. Таким чином, роботодавець у кожному конкретному випадку прогулу самостійно вирішує чи варто застосовувати до такого працівника дисциплінарне стягнення. До прикладу, роботодавець може обмежитись доганою. Якщо ж працівник не має наміру працювати на певному підприємстві, такого працівника може бути звільнено за угодою сторін.
=== Рекомендації для працівника ===
У житті кожного працівника може трапитись ситуація, коли з певної причини він не може з'явитись на роботі або змушений терміново покинути робоче місце. Щоб уникнути ризиків неправомірного звільнення за прогул, працівнику варто дотримуватись наступних рекомендацій:
* У разі необхідності відлучитися з робочого місця завжди попереджайте про це безпосереднього керівника. Якщо є ймовірність того, що за час обідньої перерви не вдасться вирішити власні справи, заздалегідь повідомте такого керівника. Це актуально не лише для тривалої відсутності, а й короткочасних відлучень з робочого місця.
* З обережністю ставтесь до доручень, що передбачають тривалу відсутність на робочому місці, особливо, якщо їх виконання лежить за межами Ваших посадових обов'язків. Якщо є змога, попросіть доручення у письмовому вигляді. Також не зайвим буде повідомити колегам про відлучення з роботи для виконання доручення.
* У разі неможливості вийти на роботу за станом здоров'я невідкладно повідомте про це роботодавця та зверніться до сімейного лікаря для вирішення питання про оформлення листка непрацездатності. Важливо, щоб листок непрацездатності був відкритий у перший день невиходу на роботу. Зазвичай для відкриття лікарняного необхідно особисто звернутися до лікаря, а в деяких випадках (наприклад, при підозрі зараження коронавірусною інфекцією COVID-19) можна це зробити дистанційно по телефону. В окремих випадках поважність відсутності на роботі за станом здоров'я може підтверджуватися й іншими доказами.
* Після закриття лікарняного передайте листок непрацездатності роботодавцеві. Якщо немає змоги зробити це особисто, надішліть документи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення. Не надсилайте документи з використанням послуг "до запитання" чи "відділення-відділення".
* У разі прогулу з іншиї поважних причин, не пов'язаних із станом здоров'я, варто заздалегідь подбати про підтвердження поважності причин відсутності на роботі. В якості підтвердження найбільш ефективними доказами стануть письмові документи (довідки, акти, письмові свідчення тощо). За першої нагоди повідомлете роботодавця про неможливість прибути на роботу, не ігноруйте виклики і повідомлення від керівництва та колег.
* При наступному виході на роботу не ігноруйте прохання роботодавця про надання письмових пояснень щодо причин прогулу. У своїх поясненнях детально опишіть ситуацію, що склалася та наведіть факти, які свідчать про те, що ви не вчиняли прогулу, або про те, що прогул допущено з поважних причин. До пояснювальної записки додайте необхідні письмові докази, а у разі їх відсутності на час дачі пояснень - вкажіть конкретний строк, протягом якого Вами буде надано вказані документи. Якщо ж після Вашого виходу на роботу роботодавець не вимагає від Вас писомвих пояснень, не зайвим буде надати такі пояснення за власною ініціативою.
* У разі, якщо роботодавець чи уповноважена ним особа пропонує Вам своїм підписом підтвердити ознайомлення зі змістом наказу, акту, чи будь-якого іншого документа, варто діяти наступним чином:
** уважно ознайомтесь зі змістом документа, що пропонується до підпису;
** попросіть надати Вам копію такого документа;
** якщо у Вас немає заперечень до змісту документа, варто підписати такий документ;
** у разі наявності заперечень щодо змісту документа чи уточнень, зробіть запис у відповідному полі (таке поле може мати назву "пояснення працівника", "заперечення", "для нотаток" тощо) та підпишіть такий документ;
** у разі відсутності такого поля зробіть запис на вільному місці документа (зазвичай це робиться внизу документа, де проставляється підпис особи, що ознайомлюється), після чого підпишіть такий документ.
** у разі, якщо Вам незрозумілий зміст запропонованого до ознайомлення документа, Ви також можете зазначити про це в такому документі.
** не варто ухилятися від ознайомлення та підписування документів. Як показує практика, такі дії не мають позитивного результату, адже роботодавець сформує комісію та складе акт про те, що Ви відмовились ознайомитись зі змістом документа та підписати його, що дасть роботодавцю змогу діяти без Вашого підпису. У той же час Ви втратите можливість отримати копію такого документа, ознайомитись з його змістом та, як наслідок, не зможете вчасно оскаржити такий документ в передбаченому законом порядку.
=== Звільнення за угодою сторін ===
Мирне врегулювання спору можливе безпосередньо з роботодавцем. Найкращим тут є оформлення звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпПУ] — за угодою сторін. При цьому рекомендовано оформлювати таку угоду сторін, як письмову угоду про припинення трудового договору між роботодавцем та працівником, навіть якщо письмового трудового договору з працівником не укладалося. Саме така угода і має визначати всі аспекти та умови звільнення працівника, зокрема:
* зазначення останнього дня роботи працівника;
* суму винагороди, що буде виплачена працівникові при звільненні;
* положення про відсутність у працівника будь-яких фінансових, майнових та інших претензій до роботодавця, пов’язаних з його звільненням та працевлаштуванням у роботодавця;
* обов’язок працівника повернути все майно роботодавця в останній день роботи або раніше;
* обов’язок працівника не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, що стала йому відома протягом роботи на вашому підприємстві.
=== Оскарження звільнення в судовому порядку ===
Безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини.

Строк звернення до суду: протягом місяця з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94938539 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі № 758/2641/17] (неналежне оформлення листка тимчасової непрацездатності саме по собі не може свідчити про неповажність причин відсутності працівника на роботі та не є підставою для його подальшого звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/101179576 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.11.2021 у справі №212/9516/19] відповідно до якої визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106660021 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 року у праві № 279/1345/21] За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Невихід працівника на роботу у зв`язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08 травня 2019 року в справі № 489/1609/17.
Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
[[Категорія: Трудове‎ право]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання

2022-09-27T08:35:36Z

Ilona.bobryshcheva: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/146-93-%D0%BF Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Підстави виникнення у повнолітніх дочки, сина обов'язку утримувати батьків ==
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]. 
Згідно з частиною першою статті 202 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов`язується з працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та виникає на підставі сукупності наступних умов:
* походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);
* непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] або особами з інвалідністю);
* потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
[[Файл:Аліменти на батьків.jpg|міні|[[Файл:Аліменти на батьків 2.jpg|міні]]]]
Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. 
Обов’язок утримувати батьків включає:
* сплату аліментів;
* участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
== У кого виникає обов’язок утримувати батьків ==
'''Обов’язок утримувати батьків (виплачувати аліменти) може бути покладено лише на повнолітніх дочку, сина''' (''стаття 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], стаття 202 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'').

При цьому якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
У виняткових випадках обов’язок утримувати своїх батьків може покладатися не лише на повнолітніх дочку, сина. 
Так, ''якщо мати, батько є '''тяжко хворими, особами з інвалідністю''', а '''дитина (до досягнення нею 18 років) має достатній дохі'''д (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї '''одноразово або протягом певного строку''' '''коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними''''' (стаття 206 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
|}
== Хто має право на утримання ==
Відповідно до статті 202 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] '''право на утримання виникає за умови, якщо батьки''':
* є непрацездатними.
'''Непрацездатні громадяни''' - ''особи, які досягли встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]'' ''пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 абзац сімнадцятий статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»])''.
* потребують матеріальної допомоги (тобто батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку з відсутністю пенсії чи її низького розміру).
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/84182574 постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц]).
== Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків ==
Дочка, син крім сплати аліментів '''зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків''', викликаних:
* тяжкою хворобою;
* інвалідністю;
* немічністю.
Якщо діти не виконують обов’язку щодо сплати додаткових витрат, батьки мають право звернутися до суду. Суд в кожному конкретному випадку визначає наявність вказаних вище обставин на підставі відповідних документів.
== Виконання повнолітніми дочкою, сином обов’язку утримувати батьків ==
Аліменти на утримання батьків можуть виплачуватись:
* у добровільному порядку;
* у судовому порядку (''примусово'').
=== Добровільний порядок ===
Вважається, що повнолітні діти виконують свої обов’язки щодо утримання непрацездатних батьків добровільно.

Разом з цим батьки та діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства (''частина перша статті 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'').

Отже, повнолітні дочка, син та батьки можуть за бажанням укласти договір про сплату аліментів на батьків.
=== Судовий порядок ===
==== Куди звернутись ====
У випадку якщо повнолітні дочка, син не надають матеріальну допомогу добровільно батьки мають право звернутися до суду.

Позовна заява про стягнення аліментів подається у [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|порядку цивільного судочинства]] до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача.

Позивачем у справі буде непрацездатний батько, мати чи обоє батьків, відповідачем повнолітні дочка, сина чи всі діти разом.
==== Вартість ====
За подання позовної заяви у справах про стягнення аліментів позивач '''звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях''' (''стаття 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]'').
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
До позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (стягнення аліментів), наприклад:
* свідоцтво про народження дитини (рішення про усиновлення);
* документи, що підтверджують непрацездатність позивача (пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю або довідка МСЕК про встановлення групи інвалідності);
* документи, що підтверджують доводи позивача про потребу в матеріальній допомозі (наприклад, довідка з Управління Пенсійного фонду про розмір пенсії; довідка з лікувальної установи про захворювання; чеки, що підтверджують оплату медичних обстежень, проведення операцій, купівлю ліків; документи, що підтверджують лікування в санаторно-курортних закладах тощо);
* довідка про склад сім'ї;

* документи, що підтверджують доходи відповідача (за наявності) (наприклад, довідка про заробітну плату, витяг з Реєстру нерухомого майна про здійснену купівлю чи продаж нерухомого майна тощо).
Крім того, до справи можна залучити свідків, які підтвердять, що непрацездатні батьки дійсно потребують матеріальної допомоги, не можуть самі себе забезпечити, перебувають у немічному стані.
[[Файл:Позовна заява про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.docx|міні|'''Зразок позовної заяви про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків''']]
Судові рішення, що набрали чинності, є обов’язковими та підлягають виконанню на всій території України. Якщо боржник відмовляється добровільно виконувати рішення суду або тип справи дозволяє негайне виконання рішення (зокрема, справи про стягнення аліментів), законодавством передбачена можливість примусового виконання рішень. Для того щоб ініціювати примусове виконання такого рішення, необхідно отримати в суді виконавчий лист та звернутися з цим виконавчим документом і відповідною заявою до органу виконання рішень.

Детальніше дивіться консультацію про [[Виконання рішення суду: дії стягувача|'''виконання рішення суду''']].
== Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька ==
Законодавством визначено (у ''статті 204 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]''), що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що:
* мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків;
* мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов’язків щодо них.

Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов'язок у дочки, сина виник ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720678 постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц]).

Тобто судом повинні бути встановлені у сукупності такі обставини:
* непрацездатність матері, батька;
* потребу матері, батька в матеріальній допомозі;
* ухилення матері, батька від виконання батьківських обов’язків / несплата аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. До виняткових випадків можна віднести відсутність у батьків будь-яких коштів для існування, тяжку хворобу тощо.

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
== Розмір утримання ==
'''Важливо''', що сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримання матеріальної допомоги від дітей.

Суд визначає розмір аліментів на батьків '''у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін'''.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат на непрацездатних батьків суд бере до уваги можливість одержання ними утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків (''частина друга статті 205 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'').

Також до уваги береться отримання батьками пенсії, пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Отже, в кожному конкретному випадку суд враховує всі обставини, які мають істотне значення для вирішення справи: стан здоров'я батьків, види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, виконання батьками своїх батьківських обов'язків, сімейний стан сторін тощо.
== Наслідки ухилення від утримання непрацездатних батьків ==
=== Адміністративна відповідальність ===
За несплату аліментів на утримання батьків що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання,тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

А за повторне протягом року таке правопорушення тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від двохсот сорока до трьохсот шістдесяти годин.
=== Кримінальна відповідальність ===
За ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків законодавством передбачена кримінальна відповідальність (''стаття 165 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]''). 
Так, '''злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків – карається:'''
* штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.);
* громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин;
* виправними роботами на строк до одного року;
* обмеженням волі на строк до двох років.
А якщо особа, яка вже раніше була засуджена за такий злочин, знову ухиляється від сплати коштів на утримання батьків, то щодо неї може бути застосовано покарання у вигляді '''громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк від двох до трьох років.'''
=== Усунення від права на спадкування за законом ===
Не мають права на спадкування за законом повнолітні діти (усиновлені), які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом (с. 3 ст. 1224 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720678 Постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84182574 Постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц]
*У пункті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»] роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України). З огляду на зазначене вбачається, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Добросусідство

2022-09-27T08:04:46Z

Ilona.bobryshcheva: /* Розгляд земельного спору з питання добросусідства */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-99-п Постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками"]
* [https://drive.google.com/file/d/1FnoZU7B0zM6B2EC-f2Hhw0zKu4UMhE8H/view ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-09 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009]
*Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/25099/15 (провадження №11-1138апп18)
==Зміст добросусідства==
Зміст '''''добросусідства''''' полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]). Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим.

Для врегулювання земельних відносин добросусідства у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 Земельному кодексі України (далі – ЗК України)] присвячена 17 глава.
==Сторони добросусідства==
Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі (частина перша статті 91, частина перша статті 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, [[Оренда земельних ділянок|оренди]], [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|емфітевзису, суперфіцію]] тощо.
==Використання суміжних зелених насаджень==
При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які можуть певним чином порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (стаття 13 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей ( затінення,задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)(частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Такі незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню рослин тощо). За таких обставин, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає можливість потерпілій стороні захистити свої законні інтереси. Однак нерідко власники (землекористувачі) вдаються до самовільного знищення зелених насаджень, які їм заважають, не цікавлячись правовими наслідками цих дій.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо) (частина третя статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає право власників та землекористувачів земельних ділянок відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки, у випадку, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (цільове призначення земельної ділянки вказується в державному акті на право власності на земельну ділянку або в договорі оренди земельної ділянки).

Може виникнути ситуація, коли є потреба у знесенні дерев, розміщених на межі сусідніх земельних ділянок. Такі дерева, а також плоди цих дерев належать власникам сусідніх ділянок у рівних частинах і кожен з сусідів має право вимагати ліквідувати такі дерева (крім випадку, якщо вони служать межовими знаками і не можуть бути замінені іншими межовими знаками). Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах (крім випадку, коли один із сусідів відмовляється від своїх прав на дерева) (стаття 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Під час проектування нових та реконструкції існуючих будівель, кварталів, мікрорайонів, вулиць і доріг відповідно до їх призначення, згідно з новими державними будівельними нормами (ДБН), вступили в дію 01.жовтня 2019 року, відстань від межі суміжної земельної ділянки до висаджених кущів, має становити 1 м., до стовбурів дерев — від 4 до 6 м. залежно від крони, але не менше половини її діаметру.

Див. додатково "[[Видалення зелених насаджень (дерев, кущів, і квітників) на території населеного пункту]]".
===Відповідальність за порушення у сфері використання суміжних земель===
Особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи (стаття 22 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність, передбачену статтею 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1279 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду"), а також зобов'язана відшкодувати в грошовому еквіваленті заподіяну шкоду за нормами для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-99-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]).
==Спільна межа і межові знаки==
Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (стаття 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

У випадку, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди. (стаття 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])..

Статтею 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"] передбачено особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Так, земельні ділянки, які будуть використовуватися їхніми власниками самостійно, закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Земельні ділянки, які їхні власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по периметру єдиного масиву.

Раніше порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок регулювався [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376] (далі - Інструкція). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1142-21#Text наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021] Інструкція втратила чинність.

Враховуючи положення Інструкції, що втратила чинність, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснювалось виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Зараз збирати підписи сусідів щодо погодження меж земельної ділянки не обов'язково. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Крім того, суди вже напрацювали позицію щодо погодження меж земельної ділянки із сусідами. Зокрема [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000382 Позиція Верховного Суду України у справі № 619/800/18]

є наступною. Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Див. додатково "[[Встановлення меж земельної ділянки]]".

В кожному з випадків отримання правовстановлюючого документа і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачено в інтересах землевласника (землекористувача) з метою попередження спорів щодо встановлення спільної межі чи меж з іншими власниками (землекори-стувачами). Спори, як правило, не виникають, коли сусіди мають правовстановлюючі документи на свої земельні ділянки та встановлені в натурі межі і, таким чином, можуть підтвердити свої права на спірну частину земельної ділянки.
====Відповідальність====
За знищення межових знаків передбачена відповідальність статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n363 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення межових знаків").
[[Файл:Добросусідство 1.png|міні|Добросусідство]]
[[Файл:Добросусідство 2.png|міні|Добросусідство 2]]
===Накладення меж земельних ділянок===
З часу відновлення в Україні в 1992 році інституту права приватної власності на землю і до 1 січня 2013 року основним документом, який посвідчував право власності на земельні ділянки, був державний акт на право власності на землю. Його видачі передувало оформлення землевпорядної документації. При цьому, в перші роки оформлення відповідних прав громадян на землю землевпорядна документація складалася виключно в паперовій формі. І лише з липня 2003 р. при оформленні права власності на землю було започатковано складання землевпорядної документації на новостворені земельні ділянки поряд з паперовою і в електронній формі на магнітних носіях. Як наслідок, через те, що в оцифрованому вигляді існує інформація про розміщення в просторі не всіх земель, право власності на які оформлене до складення землевпорядної документації в електронній формі, то окремі власники можуть стикнутися з невизнанням чи оспоренням належного їм права власності. Це пов’язано з тим, що траплялися випадки, коли геопросторове розташування ділянок визначалося без належної точності, так як окремі землевпорядні організації виконували свої роботи без виходу на місцевість та без прив’язки поворотних точок меж ділянок до пунктів національної геодезичної мережі.

Подібні випадки мали місце і в практиці під час реалізації положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2009-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2009 року № 844 "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України"] (втратила чинність), коли відбувалося оформлення землевпорядної документації за бюджетні кошти. Це пов’язано з тим, що у вищезгаданій постанові Уряду при оформленні прав на землю стадія погодження меж суміжними землевласниками не передбачалася. Хоча зазначена стадія є обов’язковою при проведенні кадастрових зйомок та складанні технічної документації із землеустрою.

Наведені випадки й нині спричиняють виникнення неточностей у землевпорядній документації і, як наслідок, інколи це призводить до накладення земельних ділянок. Тобто, коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

Відомості про такі земельні ділянки неможливо внести до Державного земельного кадастру.Частина шоста статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] встановлює як одну з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому, власник не зможе одержати кадастровий номер, необхідний при відчуженні земельної ділянки. Поруч із цим в договорах купівлі-продажу, міни, дарування і в договорах іпотеки з метою ідентифікації земельної ділянки обов’язково зазначається кадастровий номер. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно здійснювати розпорядження своєю власністю – продати, подарувати земельну ділянку або будівлю чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці*.
----
* Інформацію використано зі статті "[http://cvu.com.ua/analytics/nakladennya-mezh-zemelnikh-dilyanok-problemi-ta-shlyakhi-kh-virishennya Накладення меж земельних ділянок: проблеми та шляхи їх вирішення]".

Див. додатково "[[Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення]]"
[[Файл:Позовна заява про визначення порядку володіння користування розпорядження земельною ділянкою.odt|міні]]
==Розгляд земельного спору з питання добросусідства==
→ Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян,обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (частина третя статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у '''тижневий строк''' з дня подання заяви (частина перша статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).Для об’єктивного розгляду спору, необхідне зібрання доказів, участь зацікавлених осіб, розгляд спору на місці тощо. Строки, визначені статтею 20 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"], згідно якої звернення розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця''' від дня їх надходження. Див. додатково "[[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]".→ У разі, коли помилка в межах земельних ділянок виникла в процесі внесення відомостей до Державного земельного кадастру, то застосовуються правила підпункту 2 пункту 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051]. Згідно із ним, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, то державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру безоплатно виправляє допущену помилку.→ У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])

Якщо ж між землевласниками існує спір, то питання щодо меж земельних ділянок вирішуватиметься у [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]]. Спори щодо додержання правил добросусідства — обов’язку власників і землекористувачів обирати способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за нормами ст. 103-109 Земельного кодексу України і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів '''(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/25099/15 (провадження №11-1138апп18).
'''Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
У пункті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»] роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

==Див. також==
*[[Порушення правил добросусідства при користуванні землею]]
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Добросусідство

2022-09-27T08:01:37Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-99-п Постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками"]
* [https://drive.google.com/file/d/1FnoZU7B0zM6B2EC-f2Hhw0zKu4UMhE8H/view ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-09 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009]
*Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/25099/15 (провадження №11-1138апп18)
==Зміст добросусідства==
Зміст '''''добросусідства''''' полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]). Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим.

Для врегулювання земельних відносин добросусідства у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 Земельному кодексі України (далі – ЗК України)] присвячена 17 глава.
==Сторони добросусідства==
Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі (частина перша статті 91, частина перша статті 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, [[Оренда земельних ділянок|оренди]], [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|емфітевзису, суперфіцію]] тощо.
==Використання суміжних зелених насаджень==
При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які можуть певним чином порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (стаття 13 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей ( затінення,задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)(частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Такі незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню рослин тощо). За таких обставин, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає можливість потерпілій стороні захистити свої законні інтереси. Однак нерідко власники (землекористувачі) вдаються до самовільного знищення зелених насаджень, які їм заважають, не цікавлячись правовими наслідками цих дій.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо) (частина третя статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає право власників та землекористувачів земельних ділянок відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки, у випадку, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (цільове призначення земельної ділянки вказується в державному акті на право власності на земельну ділянку або в договорі оренди земельної ділянки).

Може виникнути ситуація, коли є потреба у знесенні дерев, розміщених на межі сусідніх земельних ділянок. Такі дерева, а також плоди цих дерев належать власникам сусідніх ділянок у рівних частинах і кожен з сусідів має право вимагати ліквідувати такі дерева (крім випадку, якщо вони служать межовими знаками і не можуть бути замінені іншими межовими знаками). Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах (крім випадку, коли один із сусідів відмовляється від своїх прав на дерева) (стаття 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Під час проектування нових та реконструкції існуючих будівель, кварталів, мікрорайонів, вулиць і доріг відповідно до їх призначення, згідно з новими державними будівельними нормами (ДБН), вступили в дію 01.жовтня 2019 року, відстань від межі суміжної земельної ділянки до висаджених кущів, має становити 1 м., до стовбурів дерев — від 4 до 6 м. залежно від крони, але не менше половини її діаметру.

Див. додатково "[[Видалення зелених насаджень (дерев, кущів, і квітників) на території населеного пункту]]".
===Відповідальність за порушення у сфері використання суміжних земель===
Особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи (стаття 22 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність, передбачену статтею 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1279 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду"), а також зобов'язана відшкодувати в грошовому еквіваленті заподіяну шкоду за нормами для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-99-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]).
==Спільна межа і межові знаки==
Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (стаття 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

У випадку, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди. (стаття 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])..

Статтею 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"] передбачено особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Так, земельні ділянки, які будуть використовуватися їхніми власниками самостійно, закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Земельні ділянки, які їхні власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по периметру єдиного масиву.

Раніше порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок регулювався [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376] (далі - Інструкція). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1142-21#Text наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021] Інструкція втратила чинність.

Враховуючи положення Інструкції, що втратила чинність, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснювалось виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Зараз збирати підписи сусідів щодо погодження меж земельної ділянки не обов'язково. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Крім того, суди вже напрацювали позицію щодо погодження меж земельної ділянки із сусідами. Зокрема [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000382 Позиція Верховного Суду України у справі № 619/800/18]

є наступною. Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Див. додатково "[[Встановлення меж земельної ділянки]]".

В кожному з випадків отримання правовстановлюючого документа і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачено в інтересах землевласника (землекористувача) з метою попередження спорів щодо встановлення спільної межі чи меж з іншими власниками (землекори-стувачами). Спори, як правило, не виникають, коли сусіди мають правовстановлюючі документи на свої земельні ділянки та встановлені в натурі межі і, таким чином, можуть підтвердити свої права на спірну частину земельної ділянки.
====Відповідальність====
За знищення межових знаків передбачена відповідальність статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n363 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення межових знаків").
[[Файл:Добросусідство 1.png|міні|Добросусідство]]
[[Файл:Добросусідство 2.png|міні|Добросусідство 2]]
===Накладення меж земельних ділянок===
З часу відновлення в Україні в 1992 році інституту права приватної власності на землю і до 1 січня 2013 року основним документом, який посвідчував право власності на земельні ділянки, був державний акт на право власності на землю. Його видачі передувало оформлення землевпорядної документації. При цьому, в перші роки оформлення відповідних прав громадян на землю землевпорядна документація складалася виключно в паперовій формі. І лише з липня 2003 р. при оформленні права власності на землю було започатковано складання землевпорядної документації на новостворені земельні ділянки поряд з паперовою і в електронній формі на магнітних носіях. Як наслідок, через те, що в оцифрованому вигляді існує інформація про розміщення в просторі не всіх земель, право власності на які оформлене до складення землевпорядної документації в електронній формі, то окремі власники можуть стикнутися з невизнанням чи оспоренням належного їм права власності. Це пов’язано з тим, що траплялися випадки, коли геопросторове розташування ділянок визначалося без належної точності, так як окремі землевпорядні організації виконували свої роботи без виходу на місцевість та без прив’язки поворотних точок меж ділянок до пунктів національної геодезичної мережі.

Подібні випадки мали місце і в практиці під час реалізації положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2009-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2009 року № 844 "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України"] (втратила чинність), коли відбувалося оформлення землевпорядної документації за бюджетні кошти. Це пов’язано з тим, що у вищезгаданій постанові Уряду при оформленні прав на землю стадія погодження меж суміжними землевласниками не передбачалася. Хоча зазначена стадія є обов’язковою при проведенні кадастрових зйомок та складанні технічної документації із землеустрою.

Наведені випадки й нині спричиняють виникнення неточностей у землевпорядній документації і, як наслідок, інколи це призводить до накладення земельних ділянок. Тобто, коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

Відомості про такі земельні ділянки неможливо внести до Державного земельного кадастру.Частина шоста статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] встановлює як одну з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому, власник не зможе одержати кадастровий номер, необхідний при відчуженні земельної ділянки. Поруч із цим в договорах купівлі-продажу, міни, дарування і в договорах іпотеки з метою ідентифікації земельної ділянки обов’язково зазначається кадастровий номер. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно здійснювати розпорядження своєю власністю – продати, подарувати земельну ділянку або будівлю чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці*.
----
* Інформацію використано зі статті "[http://cvu.com.ua/analytics/nakladennya-mezh-zemelnikh-dilyanok-problemi-ta-shlyakhi-kh-virishennya Накладення меж земельних ділянок: проблеми та шляхи їх вирішення]".

Див. додатково "[[Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення]]"
[[Файл:Позовна заява про визначення порядку володіння користування розпорядження земельною ділянкою.odt|міні]]
==Розгляд земельного спору з питання добросусідства==
→ Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян,обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (частина третя статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у '''тижневий строк''' з дня подання заяви (частина перша статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).Для об’єктивного розгляду спору, необхідне зібрання доказів, участь зацікавлених осіб, розгляд спору на місці тощо. Строки, визначені статтею 20 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"], згідно якої звернення розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця''' від дня їх надходження. Див. додатково "[[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]".→ У разі, коли помилка в межах земельних ділянок виникла в процесі внесення відомостей до Державного земельного кадастру, то застосовуються правила підпункту 2 пункту 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051]. Згідно із ним, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, то державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру безоплатно виправляє допущену помилку.→ У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])
Якщо ж між землевласниками існує спір, то питання щодо меж земельних ділянок вирішуватиметься у [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]]. Спори щодо додержання правил добросусідства — обов’язку власників і землекористувачів обирати способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за нормами ст. 103-109 Земельного кодексу України і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів '''(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/25099/15 (провадження №11-1138апп18).'''Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.У пункті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»] роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
==Див. також==
*[[Порушення правил добросусідства при користуванні землею]]
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Добросусідство

2022-09-27T07:59:31Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-99-п Постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками"]
* [https://drive.google.com/file/d/1FnoZU7B0zM6B2EC-f2Hhw0zKu4UMhE8H/view ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-09 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009]
*Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/25099/15 (провадження №11-1138апп18)
==Зміст добросусідства==
Зміст '''''добросусідства''''' полягає в тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]). Сторони сусідніх земельних ділянок зобов’язані не вчиняти перепон, які б могли перешкоджати цільовому використанню сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку, який є не припустимим.

Для врегулювання земельних відносин добросусідства у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 Земельному кодексі України (далі – ЗК України)] присвячена 17 глава.
==Сторони добросусідства==
Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі (частина перша статті 91, частина перша статті 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, [[Оренда земельних ділянок|оренди]], [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|емфітевзису, суперфіцію]] тощо.
==Використання суміжних зелених насаджень==
При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які можуть певним чином порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (стаття 13 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей ( затінення,задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)(частина перша статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частина друга статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Такі незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню рослин тощо). За таких обставин, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає можливість потерпілій стороні захистити свої законні інтереси. Однак нерідко власники (землекористувачі) вдаються до самовільного знищення зелених насаджень, які їм заважають, не цікавлячись правовими наслідками цих дій.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо) (частина третя статті 103 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] передбачає право власників та землекористувачів земельних ділянок відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки, у випадку, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (цільове призначення земельної ділянки вказується в державному акті на право власності на земельну ділянку або в договорі оренди земельної ділянки).

Може виникнути ситуація, коли є потреба у знесенні дерев, розміщених на межі сусідніх земельних ділянок. Такі дерева, а також плоди цих дерев належать власникам сусідніх ділянок у рівних частинах і кожен з сусідів має право вимагати ліквідувати такі дерева (крім випадку, якщо вони служать межовими знаками і не можуть бути замінені іншими межовими знаками). Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах (крім випадку, коли один із сусідів відмовляється від своїх прав на дерева) (стаття 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Під час проектування нових та реконструкції існуючих будівель, кварталів, мікрорайонів, вулиць і доріг відповідно до їх призначення, згідно з новими державними будівельними нормами (ДБН), вступили в дію 01.жовтня 2019 року, відстань від межі суміжної земельної ділянки до висаджених кущів, має становити 1 м., до стовбурів дерев — від 4 до 6 м. залежно від крони, але не менше половини її діаметру.

Див. додатково "[[Видалення зелених насаджень (дерев, кущів, і квітників) на території населеного пункту]]".
===Відповідальність за порушення у сфері використання суміжних земель===
Особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи (стаття 22 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність, передбачену статтею 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1279 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення в межах населених пунктів та за їх межами, що не віднесені до лісового фонду"), а також зобов'язана відшкодувати в грошовому еквіваленті заподіяну шкоду за нормами для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-99-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 1999 року № 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів"]).
==Спільна межа і межові знаки==
Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (стаття 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

У випадку, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди. (стаття 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])..

Статтею 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"] передбачено особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Так, земельні ділянки, які будуть використовуватися їхніми власниками самостійно, закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Земельні ділянки, які їхні власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по периметру єдиного масиву.

Раніше порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок регулювався [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376] (далі - Інструкція). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1142-21#Text наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021] Інструкція втратила чинність.

Враховуючи положення Інструкції, що втратила чинність, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснювалось виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Зараз збирати підписи сусідів щодо погодження меж земельної ділянки не обов'язково. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Крім того, суди вже напрацювали позицію щодо погодження меж земельної ділянки із сусідами. Зокрема [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000382 Позиція Верховного Суду України у справі № 619/800/18]

є наступною. Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Див. додатково "[[Встановлення меж земельної ділянки]]".

В кожному з випадків отримання правовстановлюючого документа і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачено в інтересах землевласника (землекористувача) з метою попередження спорів щодо встановлення спільної межі чи меж з іншими власниками (землекори-стувачами). Спори, як правило, не виникають, коли сусіди мають правовстановлюючі документи на свої земельні ділянки та встановлені в натурі межі і, таким чином, можуть підтвердити свої права на спірну частину земельної ділянки.
====Відповідальність====
За знищення межових знаків передбачена відповідальність статтею 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n363 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ("Знищення межових знаків").
[[Файл:Добросусідство 1.png|міні|Добросусідство]]
[[Файл:Добросусідство 2.png|міні|Добросусідство 2]]
===Накладення меж земельних ділянок===
З часу відновлення в Україні в 1992 році інституту права приватної власності на землю і до 1 січня 2013 року основним документом, який посвідчував право власності на земельні ділянки, був державний акт на право власності на землю. Його видачі передувало оформлення землевпорядної документації. При цьому, в перші роки оформлення відповідних прав громадян на землю землевпорядна документація складалася виключно в паперовій формі. І лише з липня 2003 р. при оформленні права власності на землю було започатковано складання землевпорядної документації на новостворені земельні ділянки поряд з паперовою і в електронній формі на магнітних носіях. Як наслідок, через те, що в оцифрованому вигляді існує інформація про розміщення в просторі не всіх земель, право власності на які оформлене до складення землевпорядної документації в електронній формі, то окремі власники можуть стикнутися з невизнанням чи оспоренням належного їм права власності. Це пов’язано з тим, що траплялися випадки, коли геопросторове розташування ділянок визначалося без належної точності, так як окремі землевпорядні організації виконували свої роботи без виходу на місцевість та без прив’язки поворотних точок меж ділянок до пунктів національної геодезичної мережі.

Подібні випадки мали місце і в практиці під час реалізації положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/844-2009-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2009 року № 844 "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України"] (втратила чинність), коли відбувалося оформлення землевпорядної документації за бюджетні кошти. Це пов’язано з тим, що у вищезгаданій постанові Уряду при оформленні прав на землю стадія погодження меж суміжними землевласниками не передбачалася. Хоча зазначена стадія є обов’язковою при проведенні кадастрових зйомок та складанні технічної документації із землеустрою.

Наведені випадки й нині спричиняють виникнення неточностей у землевпорядній документації і, як наслідок, інколи це призводить до накладення земельних ділянок. Тобто, коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої, як правило, сусідньої земельної ділянки.

Відомості про такі земельні ділянки неможливо внести до Державного земельного кадастру.Частина шоста статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n249 Закону України "Про Державний земельний кадастр"] встановлює як одну з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому, власник не зможе одержати кадастровий номер, необхідний при відчуженні земельної ділянки. Поруч із цим в договорах купівлі-продажу, міни, дарування і в договорах іпотеки з метою ідентифікації земельної ділянки обов’язково зазначається кадастровий номер. Це означає, що за відсутності такого номера особа не може повноцінно здійснювати розпорядження своєю власністю – продати, подарувати земельну ділянку або будівлю чи іншу споруду, розташовану на такій ділянці*.
----
* Інформацію використано зі статті "[http://cvu.com.ua/analytics/nakladennya-mezh-zemelnikh-dilyanok-problemi-ta-shlyakhi-kh-virishennya Накладення меж земельних ділянок: проблеми та шляхи їх вирішення]".

Див. додатково "[[Накладення меж земельних ділянок, шляхи вирішення]]"
[[Файл:Позовна заява про визначення порядку володіння користування розпорядження земельною ділянкою.odt|міні]]
==Розгляд земельного спору з питання добросусідства==
→ Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян,обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (частина третя статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у '''тижневий строк''' з дня подання заяви (частина перша статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України]).

Для об’єктивного розгляду спору, необхідне зібрання доказів, участь зацікавлених осіб, розгляд спору на місці тощо. Строки, визначені статтею 20 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"], згідно якої звернення розглядаються і вирішуються у термін '''не більше одного місяця''' від дня їх надходження. Див. додатково "[[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду]]".

→ У разі, коли помилка в межах земельних ділянок виникла в процесі внесення відомостей до Державного земельного кадастру, то застосовуються правила підпункту 2 пункту 144 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051]. Згідно із ним, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, то державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру безоплатно виправляє допущену помилку.

→ У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n901 ЗК України])
Якщо ж між землевласниками існує спір, то питання щодо меж земельних ділянок вирішуватиметься у [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]].

Спори щодо додержання правил добросусідства — обов’язку власників і землекористувачів обирати способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за нормами ст. 103-109 Земельного кодексу України і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів '''(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №826/25099/15 (провадження №11-1138апп18).'''

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

У пункті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»] роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

==Див. також==
*[[Порушення правил добросусідства при користуванні землею]]
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Міжнародні стандарти поводження із засудженими

2022-04-29T14:50:35Z

Ilona.bobryshcheva: /* Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями */

== Нормативно-правова база ==

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) 
- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.

== Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: 

а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);

б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.

Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими і Європейські тюремні правила містять стандарти-рекомендації, тобто положення, що сформульовані у цих документах, не мають обов'язкової юридичної сили, про що прямо сказано у вступі, де визначається статус цих правил. Але, незважаючи на це, розроблені на рівні Організації Об'єднаних Націй і Ради Європи стандарти поводження з позбавленими волі визнаються міжнародними організаціями, урядами й неурядовими організаціями і, зокрема, адміністрацією місць позбавлення волі.

Обидва документи не мають на меті нав'язати взірцеву систему установ виконання покарань, визнаючи, що кримінально-виконавчі системи окремих країн уже досягай більш високих стандартів. Як Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, так і Європейські тюремні правила мають на меті лише запропонувати свої рекомендації по створенню мінімальних загальновизнаних гуманних умов тримання позбавлених волі, які б забезпечували повагу людської гідності. Разом із тим, міжнародні документи виходять із того, що рекомендовані у них стандарти поводження з позбавленими волі не можуть бути досягнуті відразу повсюди й водночас з огляду на розмаїття в різних країнах юридичних, соціальних, економічних і географічних умов. Формально розроблені міжнародною спільнотою стандарти поводження із засудженими е лише дороговказом для адміністрації установ виконання покарань по створенню належних мінімальних умов людяності і поваги.

== Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==
'''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.

Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:

- на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);

- на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);

- на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);

- на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);

- на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);

- на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);

- на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);

- на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);

- на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);

- на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44).

Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).

''Умови тримання осіб,'' засуджених до позбавлення волі, не повинні:

- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;

- обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).

Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.

Для забезпечення цих прав міжнародні стандарти рекомендують організувати функціонування установ позбавлення волі таким чином, щоб вони були місцями, де не повинна виникати небезпека для життя, здоров'я та особистої недоторканності як позбавлених волі, так і персоналу. У місцях позбавлення воля засуджені не повинні зазнавати дискримінації. Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні додатково до обмежень, зумовлених фактом ізоляції, обмежувати права і свободи людини і громадянина. Режим позбавлення волі не повинен занадто обмежувати контакти засуджених із зовнішнім світом, тому міжнародні стандарти особливу увагу приділяють тим аспектам поводження з позбавленими волі, які спрямовані на підготовку цих осіб до повернення до життя у суспільстві.

== Куди звернутись за захистом прав засуджених? ==

Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:

- Президент України (м. Київ, Україна);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);

- суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України);

- прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури);

- адвокатура;

- спостережні комісії та піклувальні ради;

- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);

- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція).

Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності. 

[[Файл:Правовий-порадник-для-засуджених.pdf|міні]]

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Міжнародні стандарти поводження із засудженими

2022-04-29T14:49:55Z

Ilona.bobryshcheva: /* Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими */

== Нормативно-правова база ==

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) 
- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.

== Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: 

а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);

б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.

Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими і Європейські тюремні правила містять стандарти-рекомендації, тобто положення, що сформульовані у цих документах, не мають обов'язкової юридичної сили, про що прямо сказано у вступі, де визначається статус цих правил. Але, незважаючи на це, розроблені на рівні Організації Об'єднаних Націй і Ради Європи стандарти поводження з позбавленими волі визнаються міжнародними організаціями, урядами й неурядовими організаціями і, зокрема, адміністрацією місць позбавлення волі.

Обидва документи не мають на меті нав'язати взірцеву систему установ виконання покарань, визнаючи, що кримінально-виконавчі системи окремих країн уже досягай більш високих стандартів. Як Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, так і Європейські тюремні правила мають на меті лише запропонувати свої рекомендації по створенню мінімальних загальновизнаних гуманних умов тримання позбавлених волі, які б забезпечували повагу людської гідності. Разом із тим, міжнародні документи виходять із того, що рекомендовані у них стандарти поводження з позбавленими волі не можуть бути досягнуті відразу повсюди й водночас з огляду на розмаїття в різних країнах юридичних, соціальних, економічних і географічних умов. Формально розроблені міжнародною спільнотою стандарти поводження із засудженими е лише дороговказом для адміністрації установ виконання покарань по створенню належних мінімальних умов людяності і поваги.

== Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==
'''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.

Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:

- на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);

- на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);

- на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);

- на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);

- на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);

- на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);

- на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);

- на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);

- на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);

- на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44).

Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).

''Умови тримання осіб,'' засуджених до позбавлення волі, не повинні:

- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;

- обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).

Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.

== Куди звернутись за захистом прав засуджених? ==

Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:

- Президент України (м. Київ, Україна);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);

- суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України);

- прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури);

- адвокатура;

- спостережні комісії та піклувальні ради;

- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);

- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція).

Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності. 

[[Файл:Правовий-порадник-для-засуджених.pdf|міні]]

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Зловживання процесуальними правами в адміністративному процесі

2022-04-29T14:45:11Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Загальні положення ==
У науково-правовій літературі однозначного та вичерпного визначення поняття зловживання процесуальними правами не наведено. Проте, аналізуючи законодавство, що стосується адміністративного судочинстьва можна дійти висновку. Що зловживання процесуальними правами - це особливий різновид процесуального правопорушення, що складається з противоправного, несумлінного та неналежного використання особою, яка бере участь у справі (її представником), належних їй процесуальних прав, що виразилося у винних процесуальних діях (бездіяльності), що зовнішньо відповідають вимогам процесуальних норм, однак здійснених з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які приймають участь у справі, або недобросовісна поведінка в інших формах, що тягне за собою застосування заходів процесуального примусу.

== Зловживання процесуальними правами ==

Статтею 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України] визначено перелік дій, які можуть трактуватись судом як зловживання процесуальними правами, а саме:
# подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
# подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
# подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
# необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особ, як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
# узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Вказаний перелік не є вичерпним та може доповнюватись в кожному конкретному випадку . Так, саме пунктом першим вищезазначеної статті зазначено, що зловживанням процесуальними правами є також вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, тобто суд, фактично, може, з певних підстав або об’єктивно без них, розцінити ту чи іншу дію як зловживання процесуальними правами та застосувати, передбачену Кодексом, відповідальність.

== Відповідальність за зловживання процесуальними правами ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 3 статті 45 КАС України] законодавець передбачив одну із видів відповідальності за такі дії, зокрема: суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Також, відповідальність, визначена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 139 КАС України], відповідно до якої, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Крім того, слід звернути увагу і на [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтю 144 КАС України], відповідно до якої, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

За зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, с[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 таттею 149 КАС України] передбачено штраф у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інші заходи процесуального примусу за такі протиправні діяння не передбачаються.

У разі повторного вчинення таких дій/бездіяльності сума штрафу становить від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Штраф може бути накладений не лише на сторону у справі, а й на представника такої сторони.

== Використання нецензурної лексики в офіційних документах ==

В ухвалі КАС ВС від 08.04.2019 р. у справі №9901/167/19 Суд вказав на неприпустимість зловживання процесуальними правами, що є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 5 ст. 44 КАС України). На переконання суду, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи (зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, ні у заявах з процесуальних питань, ні в інших процесуальних документах, виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах та під час спілкування з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на вчинення таких дій, Суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 45 КАС.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2019 р. у справі №9901/34/19.
ЄСПЛ вважає, що обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що тлумачиться як зловживання правом на подання заяви. Застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Приміром, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі та провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, ЄСПЛ та його суддів.
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди‏‎ ]]

Приватизація землі членами фермерського господарства

2022-02-25T10:19:49Z

Ilona.bobryshcheva: /* Судова практика */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закон України “Про фермерське господарство”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про державний земельний кадастр»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій" від 08.08.95 № 720/95]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16#Text Наказ Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5 "Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/74820186 Постанова Верховного суду від 19.06.2018 року у справі № 8161920/17]
== Загальні відомості ==
Набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності громадянами та юридичними особами здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] (далі - ЗК України).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 81 Земельного кодексу України], громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

== Хто має право на приватизацію? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Стаття 13 Закону України “Про фермерське господарство”] '''''дозволяє членам фермерського господарства одержати безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок із раніше наданих їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.'''''

Дія цієї статті не поширюється на громадян, які раніше використали своє право на одержання безоплатно у власність земельної частки (паю) із земель колективної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text п. п. 16, 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК України]), чи в результаті приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 25 ЗК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство"] членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

== Розміри земельних ділянок, що безоплатно передаються членам ФГ ==
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - '''''в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств''''', розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано '''''декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.'''''

У разі '''''відсутності сільськогосподарських підприємств''''' на території відповідної ради '''''розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.'''''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій" від 08.08.95 № 720/95], що визначив засади '''''обчислення розмірів земельних часток (паїв), пай обчислюється не у фізичних, а в умовних (кадастрових) гектарах.'''''

== Куди звернутися? ==
Фермерське господарство на підставі рішення загальних зборів своїх членів звертається до територіального органу '''''Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру''''' з клопотанням про приватизацію земель господарства.

== Вимоги до клопотання ==
У '''''клопотанні''''' зазначаються '''''цільове призначення земельної ділянки''''' та '''''її орієнтовні розміри''''' [http://odeska.land.gov.ua/info/zrazky-zaiav-shchodo-realizatsii-povnovazhen-z-peredachi-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-dlia-vsikh-potreb-holovnym-upravlinniam-derzhheokadastru-v-odeskii-oblasti/ (зразки клопотання (заяви))].

'''''До клопотання додаються:'''''
* заяву громадянина — члена фермерського господарства про передачу йому у власність земельної ділянки із земель цього господарства;
* копію документа, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);
* графічні матеріали, на яких за значено місце розташування зе мельної ділянки, визначене за проектом приватизації;
* довідку про відсутність раніше набутого права на земельну частку (пай).

'''''Увага!''''' Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України).

== Строк розгляду клопотання ==
За результатами розгляду такого клопотання '''''у місячний термін''''', територіальний орган Держгеокадастру '''''надає дозвіл фермерському господарству на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову в наданні дозволу.'''''

== Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ==
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються за угодою сторін.

Перелік документів до проекту землеустрою визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text статтею 50 Закону України "Про землеустрій"]. Більше інформації викладено в статті [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8 Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки].

'''До відома!'''

''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text статті 22 Закону України "Про землеустрій"], землеустрій здійснюється на підставі:''

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою (у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України] особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

в) судових рішень.

Таким чином, '''''підставою для розробки проекту землеустрою''''' щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути '''''договір''''' або '''''судове рішення.'''''

== Погодження проекту землеустрою ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Частина 8,9 статті 118 Земельного кодексу України] передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 186-1 цього Кодексу].

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 цього Кодексу], '''''у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки''''' (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) '''''приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.'''''

'''Важливо!!!''' Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частина тринадцята статті 123 Земельного кодексу України]).

'''''Відмова''''' органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або '''''залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду''''' '''''в порядку [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного провадження]]''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частина 10 статті 118 Земельного кодексу України]).

== Реєстрація права власності на земельну ділянку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 125 ЗК України] право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

'''''Для отримання Витягу щодо права власності на земельну ділянку Вам необхідно звернутись в реєстраційну службу за місцезнаходженням земельної ділянки та подати наступний пакет документів:'''''
* оригінал рішення про затвердження проекту землеустрою;
* оригінал витягу з ДЗК про реєстрацію земельної ділянки;
* копія паспорту;
* копія ідентифікаційного номеру;
* квитанції про оплату послуг реєстрації.

'''''Увага!''''' Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номера є остаточним документом щодо права власності на земельну ділянку члена фермерського господарства.

== Судова практика ==
''Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства.''
При цьому, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text статтею 13 Закону України «Про фермерське господарство»] передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування. Саме такий висновок висловлено [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74820186 Верховним судом у постанові від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17.]
====== [https://verdictum.ligazakon.net/document/100856573?_ga=2.232456668.2107891363.1645777638-1204177156.1627610189 Правова позиція Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, справа № П/811/2084/17]======
Верховний Суд відступив від попередніх правових висновків та зробив кардинально протилежний висновок в контексті питання, чи має право член фермерського господарства на виділення земельної частки (паю) із земель фермерського господарства.
У справах, від висновків у яких відступили судова палата Касаційного адміністративного суду, містився правовий висновок, що члени фермерського господарства мають право на приватизацію земельної ділянки, наданої у користування фермерському господарству. При цьому такими, що надані фермерському господарству, вважають і земельні ділянки, надані голові фермерського господарства для його створення. А тому, член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства.
Натомість, Верховний Суд у зазначеній вище постанові сформував нові правові висновки, відповідно до яких, зокрема, право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника. При цьому, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

== Див. також ==
* [[Створення фермерського господарства]]
* [[Виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства]]
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]

[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Підстави для стягнення матеріальної шкоди за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів

2022-02-25T09:56:43Z

Ilona.bobryshcheva: /* Судова практика */

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15#Text Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/284-93-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам"]
== Матеріальна шкода ==
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 ( далі - Порядок), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

== Поняття - Самовільне зайняття земельної ділянки ==
Для правильного визначення, чи є фактичне користування земельною ділянкою самовільним її заняттям, необхідно звернутися до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV.

Вказана норма під самовільним зайняттям земельної ділянки визначає будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності:

– відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або

– вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

== Судова практика ==

* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/97736267?from=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2017.06.2021%20%D0%BF%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%E2%84%96%20359%2F9891%2F17%20%D0%9A%D0%B0%D1%81 Постанова від 17.06.2021 по справі № 359/9891/17 Касаційний цивільний суд Верховного Суду]
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/82599595 Постанова від 19.06.2019 по справі № 910/4055/18 Касаційний господарський суд Верховного Суду]
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/79397863?from=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2019%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%E2%84%96%205011-9%2F336-2012%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1% Постанова від 15.01.2019 по справі № 5011-9/336-2012 Касаційний господарський суд Верховного Суду]
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/82095452?from=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2019%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%E2%84%96%20311%2F1841%2F18%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85 Постанова від 22.05.2019 по справі № 311/1841/18 Касаційний цивільний суд Верховного Суду]

Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18 зазначив, що «у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.
Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.
Власнику землі або землекористувачу недостатньо просто отримати розрахунок шкоди на підставі Порядку № 284 та Методики № 963. Він має довести, що зазнав реальних збитків внаслідок дій відповідача, що відповідає вимогам статей 22, 1166 ЦКУ, ст. 156 ЗКУ. У цій справі ВС зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок засіяння відповідачем спірної земельної ділянки озимою пшеницею для позивача, який набув право користування земельною ділянкою у квітні 2018 року, настали негативні наслідки. Відтак, суд касаційної інстанції не зміг погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що складений головним спеціалістом управління Держгеокадастру розрахунок розміру заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди, за відсутності доказів того, що позивач зазнав реальних збитків внаслідок дій відповідача, відповідає вимогам статей 22, 1166 ЦКУ, ст. 156 ЗКУ. Позивач не довів розміру неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки або погіршення стану земельної ділянки, а тому підстав для стягнення збитків Верховний Суд не вбачає

Верховний Суд при розгляді справи № 5011-9/336-2012 у постанові від 15.01.2019 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення збитків, встановивши лише наявність таких обставин: факту самовільного зайняття земельної ділянки, та відповідності розрахунку розміру шкоди приписам Порядку № 284 та Методики № 963.

Натомість у постанові від 22.05.2019 у справі № 311/1841/18 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні наведених вище приписів необхідно пам’ятати, що відшкодування шкоди у зв’язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Ними є: протиправна поведінка, дії чи бездіяльність; негативний результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками;вина правопорушника.
====== [https://www.facebook.com/supremecourt.ua/posts/313077712800454/ Правова позиція Великої палати Верховного суду від 23 травня 2018 року , справа 629/4628/16-ц] ======
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій цей об’єкт розміщений і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
На думку суддів Великої Палати, немає підстав застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об’єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов’язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

== Висновок ==
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Оскільки обов’язок сплатити матеріальну шкоду постає лише після встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки і не є самостійною вимогою в судовому порядку потрібно оскаржити не розмір матеріальної шкоди завданої таким самовільним зайняттям, а сам факт самовільного зайняття.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Порушення правил добросусідства при користуванні землею

2021-11-14T18:57:39Z

Ilona.bobryshcheva: /* Судовий порядок розгляду спору з приводу порушення правил добросусідства при користуванні землею */

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220/stru Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. № 7]

== Зміст добросусідства ==

'''''Зміст добросусідства''' визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n902 статтею 103 Земельного Кодексу України], і полягає в наступному:'' 

* власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
* власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
* власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). 

'''Прикладом''' неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку є втрата можливості власником або землекористувачем вирощувати сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво будинків та інших споруд тощо, що є перепоною для використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Також незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню городини). 

== Захист прав власності на землю ==

'''Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 ст. 104 ЗК України)].

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 (ст. 105 ЗК України)].

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. '''Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.''' Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 (ст. 106 ЗК України)].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 ст. 152 ЗК України], держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків. 

'''Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:'''
* визнання прав;
* відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
* визнання угоди недійсною;
* визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
* відшкодування заподіяних збитків;
* застосування інших, передбачених законом, способів. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 ст. 153 Земельного Кодексу України] власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, '''''допускається викуп земельної ділянки'''''. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, '''має право звернутися до суду''' з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов'язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб. 

'''Відповідальність за порушення правил добросусідства'''

Досить часто власники (землекористувачі) здійснюють самовільне знищення зелених насаджень, які їм заважають, не розуміючи юридичних наслідків таких дій. Власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки у випадку, якщо таке проникнення є перепоною для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. У будь-якому іншому разі, положення земельного та цивільного законодавства, не дають права власникам (землекористувачам) на знищення чи іншого роду пошкодження зелених насаджень, які проникають з сусідньої ділянки, під загрозою відповідальності, зокрема: 
* особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи;
* особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність та відшкодовує нанесенні збитки. 

== Способи захисту прав добросусідства ==

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

'''''Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.'''''

'''ВИКЛЮЧНО''' '''судом''' вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

'''Органи місцевого самоврядування''' вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

'''Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин''', вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

'''''В досудовому порядку розгляд земельних спорів''''' здійснюється органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

=== Досудовий порядок розгляду спору ===
У випадку виникнення спору щодо додержання громадянами правил добросусідства, передбачено досудовий порядок шляхом звернення землевласника (землекористувача) у відповідну сільську, селищну, міську раду із заявою.

Подана заява '''розглядається у тижневий строк''' з дня подання, за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. ''Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.''

У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.

Рішення передається сторонам у '''триденний строк''' з дня його прийняття.

За наслідками розгляду спору приймається рішення, виконання якого здійснюється органом, який прийняв це рішення. 

Спори щодо додержання правил добросусідства – обов’язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення розглядаються судами і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідними органами місцевого самоврядування.

Однак, перш ніж звертатися до суду, на доказ того, що Ваше право порушено, необхідно зібрати такі документи, як акт перевірки, експертний висновок тощо.

Зафіксувати порушення земельного законодавства мають право:
* органи Держекоінспекції;
* незалежний експерт.

== Судовий порядок розгляду спору з приводу порушення правил добросусідства при користуванні землею ==

Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, '''пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини'''. 

'''Предмет доказування:'''
* факти завдання незручностей власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
* користування земельною ділянкою способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
* факти попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку;
* факти визнання спільних меж земельних ділянок;
* факти порушення спільного використанням межових споруд;
* використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок.

'''Приблизний перелік необхідних доказів''':
* договір оренди;
* сертифікат на земельну частку (пай);
* план (схема) земельної ділянки, яка надається в оренду;
* копія державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб;
* кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
* акти, які підтверджують порушення права власності на земельну ділянку;
* показання свідків.
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86162430 Постанова Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі № 133/670/18] Іститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю ( включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників ( землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідних земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

== Див. також: ==
* [[Добросусідство]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Добросусідство‏]]

Право колишнього члена колгоспу на землю сільськогосподарського призначення

2021-11-08T15:46:25Z

Ilona.bobryshcheva: /* '''Судова практика''' */

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122 "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0081700-03#Text Практика розгляду судами земельних спорів Верховного Суду України. Узагальнення судової практики від 01.09.2003 року.]

== '''Загальна інформація''' ==
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 ст. 14 Конституції України.]

Процес приватизації землі, розпочався в Україні після прийняття 13 березня 1992 р. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2200-12#Text Постанови Верховної Ради України №2200-XII (2200-12) «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»].

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

На базі колишніх колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств були створені колективні сільськогосподарські підприємства, яким землю передано на підставі державного акта на право колективної власності на неї. Таке право на землю отримали всі колишні працівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених колективних сільськогосподарських підприємств. Кожному з них належала частка (пай), кожен набув право при бажанні отримати її для самостійного господарювання, створення селянського (фермерського) господарства, передачі в оренду або залишення своєї частки землі у колективній власності членів колективних сільськогосподарських підприємств на умовах оренди ''(джерело: «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0081700-03#Text Практика розгляду судами земельних спорів Верховного Суду України. Узагальнення судової практики від 01.09.2003 року»).]''

'''Землями сільськогосподарського призначення''' '''визнаються землі, надані для:'''
* виробництва сільськогосподарської продукції,
* здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності,
* розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей
''Джерело: стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України.]''

01 липня 2021 року набирає чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»], у зв’язку із чим дозволяється відчуження раніше підмараторних земельних ділянок (наприклад, продаж, дарування тощо).

== '''Особи, які мають право на земельну частку (пай)''' ==
* колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
* громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
* громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
* громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
* Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
* Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
''Джерело: стаття 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]''

== '''Порядок оформлення права власності, якщо особа має сертифікат на право на земельну частку (пай)''' ==
Під час приватизації земельних паїв після уточнення і затвердження списків таких осіб, обміру одержаних земель було визначено розмір та вартість частки, що припадає на кожного члена колективу, і кожному з них видано відповідний документ - '''сертифікат про право власності на визначену частку (пай).''' У статті 2 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

'''''УВАГА! Від 01.01.2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку не видається, замість нього новому власнику на підтвердження виникнення у громадянина права на земельну ділянку необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.'' '''

'''ПЕРШИЙ КРОК.''' Необхідно подати до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

'''ДРУГИЙ КРОК.''' Сільська, селищна, міська рада укладає із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету '''АБО''' сприяє в укладенні такого договору, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай).

'''ТРЕТІЙ КРОК.''' Проект землеустрою розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників та погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

'''У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються:'''
* місце розташування земельної ділянки;
* межі та площа сільськогосподарських угідь;
* цільове призначення, обмеження у їх використанні.
'''ЧЕТВЕРТИЙ КРОК.''' Сільської, селищною, міською радою проводиться розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм часток (паїв) у натурі (на місцевості) на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, який є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Після прийняття рішення розпорядником земель про передачу земельної ділянки у власність здійснюється перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державна реєстрація права власності на земельну частку (пай).

'''''УВАГА! Якщо земельна ділянка (пай) НЕ має кадастрового номеру, то для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) за місцем розташування земельної ділянки із:'''''
* заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
* оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);
* документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно та '''протягом 14 днів.''' На підтвердження державної реєстрації безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер.

== '''Державна реєстрація права власності на земельну ділянку (пай)''' ==
'''Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють:'''
* нотаріус (пошук нотаріусів чи державних нотаріальних контор можна здійснити за посиланням: https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx);
* інші державні реєстратори (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних, районних у містах державних адміністрації), в тому числі через центри надання адміністративних послуг.
'''Перелік необхідних документів:'''
# заява встановленої форми;
# документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);
# копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
# засвідчена копія рішення про передачу земельної ділянки у власність;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 230 гривень).
Заява та документи розглядаються державним реєстратором '''протягом 5 робочих днів.''' На підтвердження державної реєстрації права власності на землю державний реєстратор видає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Ви стаєте повноправним власником земельної ділянки.

== '''Чому важливо зареєструвати право власності на земельну ділянку (пай) до 1 січня 2025 року?''' ==
Відповідно до статті 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, '''він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.'''

Це означає, що кадастрові номери потрібно присвоювати не тільки тим ділянкам, які оформлюються вперше, а і у разі, якщо у особи є Державний акт про право власності на землю (рожевого кольору – видавалися з 1991 до 2003 року), в якому відсутній кадастровий номер земельної ділянки.

'''У зв’язку з чим зареєструвати право власності на земельну частку (пай) в передбаченому законом порядку необхідно до 01 січня 2025 року. '''

== '''Визнання права на земельну частку (пай) в судовому порядку''' ==
''Згідно положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]:''
* Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
* Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
* При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
'''Предметом розгляду у суді можуть бути позови громадян, пов'язані з паюванням земель, зокрема:'''
* про визнання права на земельну частку (пай), її розмір;
* незаконність відмови у видачі сертифіката;
* виділення паю в натурі.
'''Відповідачами в таких справах можуть бути:'''
* КСП;
* сільськогосподарські кооперативи;
* районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката;
* виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Після 2020 року органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду з позовами про визнання колективної власності комунальною власністю в порядку оформлення безхазяйного майна щодо КСП, які вже ліквідовані. Щодо тих КСП, які ще не ліквідовані - після 2025 року.

=== '''Як звернутися до суду?''' ===
'''Дивись правові консультації:'''
* '''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 «Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі»]'''
* '''[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 «Звернення до суду: провадження в адміністративній справі»]'''

== '''Судова практика''' ==
'''- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88264968 Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №396/1683/18-ц9 (провадження № 61-9879св19):]''' «''Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».''

'''- [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963549 Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18]'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963549 )]: ''«Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом. Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права»
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/98862281 Постанова Верховного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19 ( провадження № 6114184св20)] Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Згідно зі статтею 75 ЦК УРСР зазначено, що позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін. Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позов. Якщо суд визнає поважною причину пропуску позовної давності, порушене право підлягає відновленню.

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати

2021-10-23T12:36:05Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3674-17 Закон України "Про судовий збір"] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину ==
* Досягнення дитиною повноліття. 
У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла вісімнадцяти років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі. 
* Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків. 
Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. 

{| class="wikitable"
|-
| Зверніть увагу, батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. 
|}

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 189 СК України,] якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:
* закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу; 
* загибель однієї зі сторін угоди. 
Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:
* досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 180 СК України], батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; 
* усиновлення дитини іншою особою; 
* у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах; 
* вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги; 
* смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються. 
У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин. 
[[Файл:ПЗ про припинення від сплати аліментів та звільнення від сплати аліментів зразок.doc|міні]]

Відповідно до правової розиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20, наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов’язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов ‘язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов’язок позивача був заснований на факті батьківства ,а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв’язку з ти, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є ( і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною. Що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

== Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.190 Сімейного кодексу України] батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.). 
Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування.
Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років.
Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації. 

===== Кому належатиме нерухоме майно =====
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності. 
Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87243178 Постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 672/198/19]

[[Категорія:Сімейне право]]

Припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати

2021-10-23T12:35:12Z

Ilona.bobryshcheva: /* Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3674-17 Закон України "Про судовий збір"] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину ==
* Досягнення дитиною повноліття. 
У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла вісімнадцяти років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі. 
* Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків. 
Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. 

{| class="wikitable"
|-
| Зверніть увагу, батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. 
|}

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 189 СК України,] якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:
* закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу; 
* загибель однієї зі сторін угоди. 
Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:
* досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 180 СК України], батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; 
* усиновлення дитини іншою особою; 
* у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах; 
* вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги; 
* смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються. 
У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин. 
[[Файл:ПЗ про припинення від сплати аліментів та звільнення від сплати аліментів зразок.doc|міні]]
Відповідно до правової розиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20, наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов’язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов ‘язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов’язок позивача був заснований на факті батьківства ,а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв’язку з ти, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є ( і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною. Що має істотне значення в розумінні 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

== Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.190 Сімейного кодексу України] батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.). 
Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування.
Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років.
Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації. 

===== Кому належатиме нерухоме майно =====
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності. 
Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87243178 Постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 672/198/19]

[[Категорія:Сімейне право]]

Файл:ПЗ про припинення від сплати аліментів та звільнення від сплати аліментів зразок.doc

2021-10-23T12:31:57Z

Ilona.bobryshcheva:

Продаж земель сільськогосподарського призначення (ринок землі)

2021-10-18T08:30:57Z

Ilona.bobryshcheva: /* Землі, які заборонено продавати */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 № 637 "Про затвердження Порядку здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України"]

==Загальна інформація==
'''Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для:'''
# виробництва сільськогосподарської продукції;
# здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності;
# розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина перша статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n298 Земельного кодексу України] (далі - ЗК України).

'''До земель сільськогосподарського призначення належать:'''
# сільськогосподарські угіддя: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги;
# несільськогосподарські угіддя: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо (частина друга статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n298 ЗК України]).

==Етапи запуску ринку землі в Україні==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX 01 липня 2021 року набрав чинності Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»] (далі - Закон), відповідно до якого:

→ З 1 липня 2021 року по 31 грудня 2023 року обіг земель сільськогосподарського призначення буде відбуватися між громадянами України. Максимальний розмір – '''100 га''' на людину.[[Файл:Етапи запровадження ринку землі.jpg|міні]]→ З 1 січня 2024 року поряд з фізичними особами землю зможуть купувати також юридичні особи, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади, територіальні громади та держава. При цьому максимальний розмір придбаної землі може становити '''10 тис. га'''.

Ухвалений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX#top Закон] прямо не регулює питання процедури купівлі-продажу землі, але він містить три істотні нововведення до звичайної процедури купівлі-продажу земельної ділянки. Вона включає нотаріальне посвідчення договору про купівлю-продаж з внесенням даних про нового власника в кадастр.

З набранням чинності нового [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закону]:
# '''покупець перевіряється на предмет можливості придбання ним землі в певних розмірах'''. [[Пoрядoк здійcнення перевірки відпoвіднocті нaбувaчa aбo влacникa земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення|Процедура проведення перевірки]] здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-2021-%D0%BF#Text Порядку здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 16 червня 2021 № 637];
# '''купівля можлива тільки в безготівковій формі'''. Для цього покупцеві потрібно відкрити рахунок у банку;
# '''повинні бути документально підтверджені джерела походження коштів для купівлі землі'''.

==Хто має право набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення==
'''Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:'''
# громадяни України;
# юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;
# територіальні громади;
# держава.

Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності всіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше '''10 тисяч гектарів'''.

При цьому, якщо громадянину України належить право власності на частку у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді юридичної особи або лише на окремі акції, паї, вважається, що такому громадянину, крім земельних ділянок, що належать йому на праві власності, також належить право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею, що дорівнює площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи, учасником (членом, акціонером) якої він є, помноженої на розмір частки такого громадянина, вираженої у відсотках, у статутному (складеному) капіталі, пайовому фонді цієї юридичної особи (частина друга статті 130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1170 ЗК України]).

Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет [[Застава земельних ділянок або прав на них|застави]]. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на [[Проведення електронних торгів щодо земель сільськогосподарського призначення органами Дежгеокадастру|земельних торгах]] '''протягом двох років''' з дня набуття права власності.

Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.

За будь-яких умов, у тому числі у разі схвалення на референдумі рішення, '''забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення''':
# юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);
# юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
# особами, які належать або належали до терористичних організацій;
# юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;
# юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;
# юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/143-2011-%D1%80#Text переліку офшорних зон], затвердженого Кабінетом Міністрів України;
# фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Закону України "Про санкції"] у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;
# юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до [https://mof.gov.ua/uk/list_of_states_jurisdictions_that_do_not_comply_or_improperly_implement_the_recommendations_of_international_and_intergovernmental_organizations_involved_in_the_field_prevention_and_counteraction-462 списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом].

==Набуття права власності на земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод==
Укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами, здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України].

Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. [[Переважне право орендаря на купівлю земель сільськогосподарського призначення після зняття мораторію|Переважне право на придбання земельної ділянки]] може бути передано його суб’єктом іншій особі, про що такий суб’єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки.

При посвідченні угоди про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення перевіряється дотримання встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] вимог до набувачів права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі обмежень щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вправі набувати у власність одна особа. Така перевірка здійснюється з використанням відомостей [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно], [https://nais.gov.ua/registers Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.] Якщо за результатами перевірки виявлено невідповідність таким вимогам, нотаріус відмовляє у посвідченні угоди.

=== Укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки с/г призначення ===
[[Файл:Ринок землі .jpg|міні]]

''Важливо! Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає обов’язковому [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. Пакет документів, який потрібно буде подати нотаріусу, при укладенні договору між громадянами наступний:''
* документи, які підтверджують їх особу і громадянство України, а також реєстраційні номери облікових карток платників податків;

* державний акт на право власності на землю, договір, свідоцтво про право на спадщину або інший документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
* документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки.
Окрім того, з метою визначення загальної площі ділянок, які має право набути у власність одна особа, нотаріусу необхідно буде надати відомості та документи про перебування набувача у шлюбі, у тому числі зареєстрованому за кордоном, та про набуття землі сільськогосподарського призначення на [[Спільна сумісна власність на земельну ділянку|праві спільної сумісної власності подружжя]].

'''Водночас нотаріус як суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати у потенційного покупця відомості та документи, що підтверджують джерела походження коштів для придбання земельних соток чи гектарів.''' Джерелами походження коштів для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: заробітна плата (грошове забезпечення); гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами; дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності; дохід від відчуження майна; дивіденди; проценти; роялті; страхові виплати; виграші (призи) в азартні ігри, виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора; призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях; благодійна допомога; пенсія; спадщина; подарунки; кошти, отримані в позику (кредит); набуття права на знахідку або скарб; інші джерела, не заборонені законом.

==Вартість земельних ділянок сільськогосподарського призначення==
'''До 1 січня 2030 року''' ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх [[Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів|нормативну грошову оцінку]].

Оцінку буде проводити Держгеокадастр, яка складатиметься з аналізу грунтів за різними параметрами: склад, кліматичні умови, розміщення. Буде створена відкрита база даних з усією інформацією щодо нормативної грошової оцінки земель у різних регіонах.

Розрахунки провадяться в '''безготівковій формі'''.

Не допускається набуття права власності на земельні ділянки за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.

'''Сплата податку при укладанні договору купівлі - продажу'''

Необхідно буде сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, та військовий збір у розмірі 1,5%, до того ж ще до моменту нотаріального посвідчення договору відчуження земельної ділянки. Базовою розрахунковою величиною для оподаткування буде зазначена в договорі купівлі-продажу ціна, яка не може бути нижчою за оціночну вартість землі, розрахованої уповноваженим органом. До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

==Землі, які заборонено продавати==
'''Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності забороняється.'''

Забороняється також відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину.
== [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97242697?fbclid=IwAR1qk5Xnodjp7Uu0Qv2bxb7wR0DVP_aFRvi6SyQbpB9B4YUd812wW0QZgfA Постанова Верховного Суду від 21 травня 2021 року, справа № 908/1550/19] Висновок суду: ==
1.Встановлена законодавцем тимчасова заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок стосується не всіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб, а лише їх окремих видів, зокрема земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.
2.Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306), окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (код 01.01). Таким чином, заборона, встановлена підпунктом "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України, поширюється на земельні ділянки, що мають саме цей вид цільового призначення, а саме - "перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" незалежно від способу набуття власником прав на земельну ділянку.
3.Згадана заборона не може поширюватися на земельні ділянки приватної власності, при наданні яких у власність був встановлений інший вид цільового призначення ніж "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яке прямо згадується у підпункті "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України. Зокрема, такими видами цільових призначень є: для ведення фермерського господарства (код 01.02); для ведення підсобного сільського господарства (код 01.04); для садівництва (01.05); для городництва (код 01.06); для сінокосіння і випасання худоби (код 01.07); для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (код 01.08); для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції (код 01.09); для іншого сільськогосподарського призначення (код 01.10). Всі ці види цільового призначення не згадуються у підпункті "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України, а тому обмеження щодо купівлі-продажу або інших способів відчуження відповідних земельних ділянок не можуть застосовуватися.

==Припинення права власності на земельну ділянку ==
Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником '''протягом року''' з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов’язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає [[Конфіскація земельної ділянки|конфіскації]] за рішенням суду.

У разі порушення вимог щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності однієї особи, земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, конфіскуються за рішенням суду.

Інші підстави припинення права власності на земельну ділянку передбачені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1410 сттатті 140 ЗК України]

== Корисні посилання ==
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/2932572650403184 Обіг земель сільськогосподарського призначення (відео)]

== Див. також ==
* [[Переважне право орендаря на купівлю земель сільськогосподарського призначення після зняття мораторію]]
* [[Пoрядoк здійcнення перевірки відпoвіднocті нaбувaчa aбo влacникa земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Земельне право]]

Гарантії та компенсації при службових відрядженнях

2021-08-30T14:10:25Z

Ilona.bobryshcheva: /* Зразок позовної заяви */

Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах

2021-08-30T08:56:21Z

Ilona.bobryshcheva: /* Нормативно-правова база */

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13 Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466 «Про затвердження положення про дистанційне навчання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.01.2016 № 8 «Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/684-2017-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів"]

== Форми здобуття освіти в домашніх умовах ==
На законодавчому рівні держава створила різні форми навчання, забезпечила і надала можливість отримати знання, культурні навички, професійні орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Зокрема, домашнє навчання поділяється на дві форми:
# індивідуальну форму навчання;
# дистанційну форму навчання.

== Індивідуальна форма навчання ==
Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.
Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 12.01.2016 № 8]

=== Підстави для організації індивідуальної форми навчання: ===
# заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
# наказ керівника навчального закладу;
# погодження відповідного органу управління освітою.
=== Коло осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання ===
# особи, які за станом здоров’я (''у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця'') не можуть відвідувати навчальний заклад;
# особи, що проживають у селах і селищах (''коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб'');
# особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»];
# ті, хто мають високий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу;
# особи є іноземцями або особами без громадянства (''діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства'').

=== Документи, необхідні для зарахування на індивідуальну форму навчання ===
# заява одного з батьків (законних представників) або особиста заява (''для учнів, які на дату подання заяви є повнолітніми'');
# документ про наявний рівень освіти (''копію свідоцтва про базову загальну середню освіту, табель або виписку оцінок із класного журналу за останній рік навчання'');
# висновок лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я за місцем спостереження дитини про переведення на індивідуальну форму навчання за станом здоров’я (''для осіб, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад, а також осіб з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та тих, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров’я більше одного місяця'');
# копія документа, що підтверджує законність перебування в Україні (''для іноземців або осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах'');
# витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації (''для осіб з особливими освітніми потребами (за наявності)'').

== Дистанційна форма навчання ==
'''Дистанційна форма навчання''' – форма організації навчального процесу у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах (далі - ПТНЗ), вищих навчальних закладах (далі - ВНЗ), яка забезпечує реалізацію дистанційного навчання та передбачає можливість отримання випускниками документів державного зразка про відповідний освітній або освітньо-кваліфікаційний рівень.

Особливості організації навчального процесу за дистанційною формою навчання визначаються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13/paran18#n18 Положенням про дистанційне навчання, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466.]

'''Метою дистанційного навчання''' є надання освітніх послуг шляхом застосування у навчанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до державних стандартів освіти; за програмами підготовки громадян до вступу у навчальні заклади, підготовки іноземців та підвищення кваліфікації працівників.

'''Завданням дистанційного навчання''' є забезпечення громадянам можливості реалізації конституційного права на здобуття освіти та професійної кваліфікації, підвищення кваліфікації незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання відповідно до їх здібностей.

'''Дистанційне навчання реалізовується шляхом:'''
* застосування дистанційної форми як окремої форми навчання;
* використання технологій дистанційного навчання для забезпечення навчання в різних формах.
Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації (післядипломна освіта) кадрів за дистанційною формою навчання здійснюються у ВНЗ, ЗПО, ПТНЗ за ліцензованими, акредитованими (атестованими) напрямами підготовки (спеціальностями).

'''Строк навчання студентів, слухачів, учнів за дистанційною формою''' встановлюється ВНЗ, ЗПО, ПТНЗ і має бути не меншим, ніж за денною формою за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, напрямами підготовки та спеціальностями.

Веб-ресурси, що використовуються у ВНЗ, ЗПО, ПТНЗ для забезпечення навчального процесу за дистанційною формою навчання, мають проходити процедуру перевірки у даному ВНЗ, ЗПО, ПТНЗ. Перевірка веб-ресурсів здійснюється цим навчальним закладом.

=== Підстави для організації дистанційної форми навчання ===
# Письмова заява повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи;
# Рішення педагогічної ради щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою;
# Оформлення такого рішення наказом керівника навчального закладу.

== Особливості організації навчального процесу за дистанційною формою навчання ==

'''Навчальний процес за дистанційною формою навчання здійснюється у таких формах:'''
* самостійна робота;
* навчальні заняття;
* практична підготовка (у ВНЗ);
* професійно-практична підготовка (у ПТНЗ);
* контрольні заходи.
Практична підготовка студентів (учнів, слухачів), які навчаються за дистанційною формою навчання, проводиться за окремо затвердженою навчальним закладом програмою.

=== Коло осіб, для яких може запроваджуватись дистанційна форма навчання ===
# особи, які з будь-яких причин (''стан здоров’я, проживання за межею пішохідної доступності до загальноосвітніх навчальних закладів, надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, воєнний конфлікт, проживання (перебування) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, тощо'') не можуть відвідувати навчальні заняття в загальноосвітніх навчальних закладах;
# особи, які за результатами останнього річного оцінювання навчальних досягнень опанували програмовий матеріал відповідного класу на високому рівні.
'''Навчання осіб із особливими потребами''' (у тому числі з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, психічними розладами) передбачає залучення додаткових технологій дистанційного навчання при здійсненні всіх видів підготовки, включаючи професійно-практичну, з урахуванням особливостей розвитку учнів (вихованців).

[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Біженці]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Пільги у сфері освіти]]

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок

2021-07-15T11:41:53Z

Ilona.bobryshcheva: /* Судова практика вирішення спорів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закон України “Про охорону земель”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-12 Закон України "Про природно-заповідний фонд України"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1011-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 жовтня 2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель"]

== Повноваженнями щодо встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок ==
'''Цільове призначення земельної ділянки''' – це її використання за тим призначенням, яке визначене на підставі відповідної технічної документації із землеустрою та чинного законодавства. Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 20 Земельного кодексу України] віднесення до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Цільове призначення земельних ділянок встановлюється цими ж органами під час затвердження проекту землеустрою щодо їх відведення або інших проектів землеустрою. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Змінити цільове призначення земельних ділянок державної або комунальної власності уповноважені органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text статтею 122 Земельного кодексу України].

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства (ОСГ), можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (ст. 33 Земельного кодексу України).]

== Класифікація видів цільового призначення земель ==
Поняття ''«цільове призначення земельної ділянки»'' нерозривно пов’язане з поняттям ''«категорія земель»''. Так, у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text ст. 19 Земельного кодексу України] передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Отже, категорія – це основне цільове призначення кожної земельної ділянки. Всього на сьогодні існує дев’ять категорій земель:
# сільськогосподарського призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 5 Земельного кодексу України]);
# житлової та громадської забудови ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 6 Земельного кодексу України]);
# природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 7 Земельного кодексу України]);
# оздоровчого призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 8 Земельного кодексу України]);
# рекреаційного призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 9 Земельного кодексу України]);
# історико-культурного призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 10 Земельного кодексу України]);
# лісогосподарського призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 11 Земельного кодексу України]);
# водного фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 12 Земельного кодексу України]);
# промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page#Text глава 13 Земельного кодексу України]).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів, що розпоряджаються землями. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1011-10 розділ 2 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548]).

== Порядок зміни цільового призначення земельних ділянок ==
[[Файл:Устинівське БПД - Зміна цільового призначення земельної ділянки 18.06.2018-1.jpg|міні]]

=== '''Оформлення заяви власника на зміну цільового призначення''' ===
На сьогоднішній день, дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки вже не потрібен. Для першого кроку необхідна нотаріально засвідчена заява на зміну цільового призначення земельної ділянки, підписана власником. Саме ця заява і буде підставою для розробки проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення землі на наступному кроці.

=== Розроблення та погодження проекту землеустрою ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України] зміна цільового призначення земельних ділянок '''здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення'''. Для розроблення такого проекту необхідно звернутися до землевпорядної організації, що має у своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників. Також це може бути і фізична особа-підприємець. Перелік таких організацій можна знайти в Інтернеті або шляхом звичайного пошуку, або на офіційному сайті [https://land.gov.ua/ Держгеокадастру]. Там же можна перевірити і наявність чинного сертифіката інженера-землевпорядника. Розробка проекту землеустрою здійснюється на підставі укладеного із землевпорядною організацією договору.

Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою має бути складений у паперовій формі та у формі електронного документу. Вимагайте у організації один примірник проекту для зберігання у себе.

Відповідно до статті 50 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
* ''завдання на розроблення проекту землеустрою'';
* ''пояснювальну записку'';
* ''копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміни цільового призначення земельної ділянки земель державної чи комунальної власності)'';
* ''рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для державних чи комунальних земель);''
* ''копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);''
* ''розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);''
* ''розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);''
* ''перелік обмежень у використанні земельних ділянок;''
* ''кадастровий план земельної ділянки;''
* ''матеріали погодження проекту землеустрою.''
Затвердження проекту здійснюється уповноваженими органами (за місцезнаходженням ділянки) на підставі відповідного клопотання:
* якщо земельна ділянка в межах населеного пункту – відповідними сільськими, селищними, міськими радами;
* за межами населених пунктів – районними державними адміністраціями;
* за межами населених пунктів, що не входять в території району або в разі, якщо районна державна адміністрація не утворена, – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями.
Уповноважений орган приймає рішення про затвердження проекту і зміну цільового призначення земельної ділянки або про відмову у вчиненні таких дій.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам:
* законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
* документації із землеустрою або містобудівної документації.
З 1 січня 2013 року набрала чинності частина четверта статті 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»], якою передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

У деяких випадках, передбачених статтею 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»], проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення має бути поданий на обов'язкову державну експертизу. У цьому випадку погоджений проект подається замовником або розробником до Держземагентства України, чи його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Цей етап можна вважати завершеним тоді, коли проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення виготовлений і погоджений, тобто готовий для передачі його до місцевої ради або органу виконавчої влади для затвердження та прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

=== Прийняття рішення уповноваженим органом ===
'''Другий етап''' порядку зміни цільового призначення земельних ділянок передбачає:
* подання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до відповідного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади;
* розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* прийняття уповноваженим органом на підставі проекту відведення земельної ділянки рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, або ж відмову у такій зміні.
У зв’язку із розмежуванням земель державної та комунальної власності, основним критерієм визначення повноважень відповідних органів – є належність земельної ділянки до державної, комунальної чи приватної власності.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України]):
* щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту - сільською, селищною, міською радою;
* щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Відмова уповноваженого органу у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

=== Зміна цільового призначення «особливо цінних земель» ===
'''Третій етап''' законодавством передбачений лише у тих випадках, коли рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок потребує погодження з Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів України. Зокрема, [https://www.rada.gov.ua/ Верховна Рада України] погоджує віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності до земель інших категорій, та зміну їх цільового призначення. Щодо «особливо цінних земель», то стаття 150 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] до таких земель відносить (у складі земель сільськогосподарського призначення):
* чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах;
* лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти;
* темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті;
* бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти;
* коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі;
* ґрунти Закарпаття.
Поряд з тим, погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України погоджує зміну цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності.

=== Реєстрація земельної ділянки зі зміненим цільовим призначенням ===
Для реєстрації змін до відомостей про земельну ділянку необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора у територіальному (районному, міському) органі Держгеокадастру України із заявою про внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Якщо інше не передбачено договором про розроблення проекту, до цього органу має звертатись землевпорядна організація.

До заяви додається розроблений та погоджений уповноваженими органами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у паперовому вигляді та у формі електронного документу, а у разі, якщо щодо проекту проводилась державна експертиза – також оригінал позитивного висновку цієї експертизи.

'''''Дана послуга надається безкоштовно!'''''

Подана Вами заява на протязі '''14 днів''' розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу [https://land.gov.ua/ Держгеокадастру] у районі (місті), за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, державний кадастровий реєстратор вносить відомості про зміну цільового призначення Вашої земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Останнім етапом є реєстрація прав на нерухоме майно в державному реєстрі прав [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]. Це можна зробити, звернувшись до центру надання адміністративних послуг чи нотаріуса з відповідним пакетом документів. В результаті інформація про реєстрацію права за бажанням заявника може бути надана у паперовій формі.

== Наслідки у разі порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки ==
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, відповідно до статті 21 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України], є підставою для:
* визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
* визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;
* відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
* притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель».
Відповідно до пп. «а» частини першої статті 143 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] використання земельної ділянки не за цільовим призначенням '''тягне за собою примусове припинення прав на земельну ділянку (як власності, так і користування) у судовому порядку.'''

Щодо інших форм відповідальності за нецільове використання землі:

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n319 статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення], за порушення правил
# використання земель встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу:
# нецільове використання земельної ділянки – 85-425 грн для фізосіб, 255-510 грн для посадових осіб підприємств;
# зайняття земельної ділянки без дозволу (самовільне) – 170-850 грн для фізосіб, 340-1700 грн для посадових осіб.

У випадках, якщо нецільове використання землі буде поєднане із порушенням інших норм, зокрема законодавства про охорону навколишнього природного середовище, буде також наставати відповідальність і за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Глави 7 КУпАП]. Саме адміністративна відповідальність є найбільш реалістичним наслідком нецільового використання землі.

Кримінальна відповідальність за такі порушення можлива лише при встановленні таких складів злочинів, як забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 239 Кримінального кодексу України]), безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 254 Кримінального кодексу України]) та інші екологічні злочини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділ 8 особливої частини Кримінального кодексу України]). Пошук у Реєстрі судових рішень наочно покаже, як часто дійсно настає така відповідальність.

== Судова практика вирішення спорів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79300704 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 820/4219/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88407358 Постанова Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі № 640/13670/19] 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81841970 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 346/3524/16-а]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77248268 Постанова Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 809/963/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86565721 Постанова Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 710/1099/12] 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97926626?fbclid=IwAR0jSaqQOi1I_8SJDOFIKwuFwvc2PkyQpbAVmIgZne7vntvJsJov61r29Vk Постанова ВП ВС від 01.06.2021 № 925/929/19 (12-11гс21)] Велика Палата відступила від висновку, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

== Увага! 17 червня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#n21 № 2280], відповідно до якого з 24.07.2021 зміниться порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#n21 "Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок ( у новій редакції) з 24.07.2021]'''

'''1.''' При встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

'''2.''' Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:
* земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;
* земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об’єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).

'''3.''' Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

''Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках:''
* передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Про регулювання містобудівної діяльності"];
* консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель;
* віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;
* зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).
'''4.''' При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

'''5.''' Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

'''6.''' Зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує:
* розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки);
* прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).
'''7.''' Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі:
* якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально);
* якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування;
* зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1501 Кодексу,] - з Кабінетом Міністрів України.
'''8.''' Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) забезпечення виконання зобов’язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва.

'''9.''' Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається виключно у разі:
* розміщення на них об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією;
* розміщення об’єктів промисловості на землях, визначених пунктом "а" частини першої статті 150 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1501 Кодексу;]
* відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1501 Кодексу,] до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення.
'''10.''' Включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони не тягне за собою обов’язковості зміни виду її цільового призначення незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, визначення яких є можливим у межах такої зони";

'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90465543 Постанова Верховного суду від 14.07.2020 № 916/1998/19]''': висновок щодо поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням». Стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за призначенням, не передбаченим генеральним планом населеного пункту, іншою містобудівною документацією, планом земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

[[Категорія:Охорона земель]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Обмеження прав на землю

2021-06-30T12:35:09Z

Ilona.bobryshcheva: /* Порядок реєстрації обмежень на землю */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"].
== Вступ ==
Чиним законодавством закріплюється, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Відповідно до до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 ч. 4 ст. 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 ч. З ст. 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 ч. 7 ст. 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

== Визначення понять ==
Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" у якому йдеться, що обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 Земельного Кодексу України] поняття обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження прав на земельну ділянку це:
* на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено '''обмеження''' прав на землю;
* право власності на земельну ділянку може бути '''обтяжено''' правами інших осіб.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:
* умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;
* заборона на провадження окремих видів діяльності;
* заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;
* умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
* умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
* умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;
* обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг;
* зони обмежань у користуванні:
** охоронні зони;
** зони санітарної охорони;
** санітарно-захисні зони;
** зони особливого режиму використання земель;
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: у розділі Х "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] встановлена заборона на обіг земель сільськогосподарського призначення до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року. Що закріплює обмеження прав на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення законом.
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.
=== Окремі обтяження прав на землю - сервітути ===
Вказане питання розкривається у темі " [[Право земельного сервітуту]] " з якою Ви можете ознайомитись перейшовши за посиланням.
== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] (далі – Порядок) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text п. 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#n175 з додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з пунктом 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з пунктом 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 Порядку, на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Пунктом 104 Порядку], визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text пунктів 107-134 Порядку]; 
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#n175 з додатком 12 до Порядку], до якої додаються:
** документація із землеустрою, яка згідно з пунктом 102 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
** електронний документ.
За нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 статті 111 Земельного кодексу України] обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]. 
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом], і є чинними з моменту державної реєстрації. 
Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. 
''''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.'''''' 
У постанові від 18.03.2020 р. у справі №904/968/18 Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні. 

== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (напр. для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.
=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
=== Як отримати послугу? ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет “Е-сервіси”- https://e.land.gov.ua/services
Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.
Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.
==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року.
За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.
==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру
==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру

[[Категорія:Земельне право]]

Відмова власника від поновлення договору оренди земельної частки (пай)

2021-06-30T12:23:54Z

Ilona.bobryshcheva:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]

== Порядок припинення дії договору оренди земельної ділянки після закінчення строку на який його було укладено ==
'''Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар,''' який належно виконував обов’язки за умовами договору, '''має переважне право''' перед іншими особами '''на укладення договору оренди землі на новий строк''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»).]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Частиною друга статті 33 Закону України «Про оренду землі»] встановлено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, '''зобов’язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі'''. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

Отже, орендарю необхідно надіслати власнику земельної ділянки '''лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, до якого обов’язково додається проект такого договору.'''

== Порядок дій власника земельної ділянки ==
Після отримання власником земельної ділянки, листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк та проекту такого договору, '''орендодавцю у місячний строк необхідно перевірити й розглянути таке повідомлення та прийняти рішення''' щодо:
* внесення змін до проекту договору оренди землі на новий строк за згодою сторін (за необхідності);
* укладення договору оренди на новий строк в разі відсутності заперечень;
* відмови в укладенні нового договору оренди землі у зв’язку з бажанням самостійно господарювати на власній земельній ділянці.
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО! '''Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді'''. Отже, власнику земельної ділянки не варто ігнорувати таке повідомлення орендаря та обов’язково надати інформацію щодо прийнятого рішення.
|}
Слід зазначити, що '''за наявності заперечень щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення''' про прийняте орендодавцем рішення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Законом України «Про оренду землі»] не визначено зміст та форму такого повідомлення, а тому він складається у довільній формі, але з його змісту орендар повинен однозначно зрозуміти позицію орендодавця.

[[:Файл:Зразок листа-повідомлення.odt|Зразок листа-повідомлення]].

== Порядок направлення листа-повідомлення орендарю ==
Законодавством не врегульовано порядок надіслання листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

'''Дане повідомлення краще подавати орендарю двома способами:'''
* '''Особисто''' – шляхом безпосереднього звернення до представника орендаря (необхідно зробити копію такого повідомлення на якому уповноважена особа (представник орендаря) зазначить інформацію про дату реєстрації, посаду та ПІБ особи, що прийняла такий лист);
* '''Поштою''' – шляхом направлення надіслання листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення поштовим відправленням (краще направляти цінним листом з описом вкладення).
Як показує практика, орендарі нерідко заперечують факт отримання листа-повідомлення від орендодавця і продовжують користуватися земельною ділянкою. В такій ситуації спір, який виникне, буде розглядатися в судовому порядку. Підпис орендаря про отримання листа-повідомлення, в якому заперечується можливість поновлення договору оренди, однозначно обмежить його намагання поновити дію договору в судовому порядку.

Проте [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтею 33 Закону України «Про оренду землі»] передбачає лише необхідність направлення такого листа орендарю. Іншими словами, для реалізації права відмовитися від договору оренди, не потрібно мати підтвердження, що лист отриманий орендарем. Достатньо мати доказ, '''що він йому направлений.'''

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/90/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%8E.docx '''Зразок листа повідомлення орендарю'''].

Таким чином, для припинення договірних правовідносин власник земельної ділянки повинен дотриматися встановлених законодавством процедур і строків.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/64224578 Постанова Верховного суду України від 18 січня 2017 року у справі № 532\129\16-ц] (витребування земельної ділянки з незаконного користування)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66119057 Постанова Верховного суду України від 27 квітня 2017 року в справі № 6-422цс17] (строк дії договору оренди землі)
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/71807602 Постанова Верховного суду України від 18 січня 2018 року в справі № 702/624/15-ц] (визнання недійсним договору оренди землі)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92384846 Постанова Верховного суду України від 21 жовтня 2020 року в справі № 915/1794/19] (визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93006031 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 листопада 2020 року в справі № 914/1218/19] (оскільки орендар в межах строку, визначеного договором, звернувся до орендодавця з листом про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк та проектом відповідної додаткової угоди до договору і орендодавець в термін, визначений частиною шостою статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»] з дня закінчення строку договору заперечення проти поновлення договору не надав, а орендар користується земельною ділянкою після закінчення строку оренди, то позовна вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі є такою, що підлягає задоволенню). 

* '''Орендар після утворення фермерського господарства не є належним позивачем''' 01.04.2020 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №320/5724/17 за позовом фізичної особи про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, наданої для організації та ведення фермерського господарства. Проаналізувавши обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що після того, як фізичною особою було використано надану їй в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства, належним користувачем такої земельної ділянки є саме фермерське господарство. Як наслідок, Верховний Суд у цій справі вирішив закрити провадження, оскільки фізична особа, яка звернулась із позовною заявою, не є володільцем того речового права, за захистом якого вона звернулась до суду. Відповідне порушене речове право в такому випадку належить фермерському господарству.

== Див. також ==
* [[Оренда земельних ділянок]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
* [[Відмінності порядку поновлення договору оренди землі та порядку укладення договору оренди землі на новий строк]]

[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Земельне право]]

Звільнення з роботи у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці

2021-05-18T11:34:24Z

Ilona.bobryshcheva: /* Додаткові матеріали */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]

== Поняття трудового договору ==
Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України] (далі – КЗпП України).

'''''Трудовим договором''''' є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n123 ст. 21 КЗпП України]).

== Порядок та умови розірвання трудового договору у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці ==
Згідно з п. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП України], трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Таке звільнення, відповідно до ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП України], допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, їх може бути переведено за їхньою згодою на іншу роботу (постійну або тимчасову), якщо така є на цьому підприємстві, в установі, організації.

Так, згідно зі ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n256 42 КЗпП України], при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, '''''перевага в залишенні на роботі надається''''':
# сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
# особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
# працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
# працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
# учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також особам, реабілітованим відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12#Text Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»], із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
# авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
# працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
# особам з числа депортованих з України, протягом 5 років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
# працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу,– протягом 2 років з дня звільнення їх зі служби.
# працівникам, яким залишилося менше 3 років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

{| class="wikitable"
|-
| Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
|}
Також доцільно звернути увагу на те, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n270 ст. 42-1 КЗпП України] передбачає, що працівники, звільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року з моменту звільнення мають право на укладення трудового договору, у разі, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 ст. 40 КЗпП України], може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 ст. 43 КЗпП України]).

Проте, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n286 ст. 43-1 КЗпП України], '''''звільнення за скороченням штату без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадках:'''''
* ліквідації підприємства, установи, організації;
* незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
* звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
* поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
* звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
* звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
* звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
* призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

== Гарантії працівника у разі звільнення ==
У разі проведення на підприємстві, в установі, організації змін в організації виробництва і праці має бути дотриманий наступний порядок звільнення працівників.

Насамперед, прийнявши рішення про наступне вивільнення працівників, власник або уповноважений ним орган повинен не пізніше ніж за 2 місяці до запланованого звільнення повідомити кожного працівника про наступне вивільнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n327 ст. 49-2 КЗпП України]). При цьому з установленого двомісячного строку не виключається час перебування у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, протягом якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини.

Одночасно законодавство зобов’язує власника або уповноважений ним орган довести до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Зазначимо, що крім дотримання порядку звільнення працівників у разі змін в організації виробництва і праці підприємств, установ і організацій, власником або уповноваженим ним органом мають бути проведені відповідні виплати і розрахунки з працівниками, а саме, виплачені належні йому суми від підприємства, установи, організації, у тому числі вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення також видати працівникові належно оформлену трудову книжку, а також копію наказу про звільнення з роботи.

При цьому доцільно зазначити, що останній день роботи є днем звільнення.

Таким чином, '''працівник при звільненні має право:'''
* на вихідну допомогу у розмірі не менше свого середнього місячного заробітку;
* на допомогу по безробіттю;
* на повний розрахунок в день звільнення.

== Право працівника на звернення до суду за захистом у випадку порушення трудового законодавства ==
У разі незаконного вивільнення з роботи працівник має беззаперечне право звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 ст. 233 КЗпП України]).

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1252 ст. 234 КЗпП України], у разі пропуску строків звернення з поважних причин суд може поновити ці строки.

Відповідно до п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92/ Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»], розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за скороченням штату, суди зобов’язані з’ясувати:

- чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників;

- чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника;

- які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві;

- чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі;

- чи був попереджений працівник за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1400 ст. 259 КЗпП України], нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Контроль за додержанням законодавства про працю здійснює Державна служба України з питань праці. Відповідно до покладених на Держпраці завдань, служба, зокрема, надає роз’яснення щодо ефективних засобів дотримання законодавства про працю та запобігання можливим його порушенням.

Задля отримання таких роз’яснень, можна звернутися до Держпраці безпосередньо через веб-сайт служби за наступним посиланням: http://dsp.gov.ua/.

На цьому ж сайті розміщена актуальна інформація щодо графіку роботи служби, контактні дані.

== Додаткові матеріали ==
[[Файл:Зразок_попередження_(істотні_умови).pdf]] 
[[Файл:ПЗ про скасування наказу про звільнення поновлення на роботі та стягнення компенсації зразок.doc|міні]]

[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Файл:ПЗ про скасування наказу про звільнення поновлення на роботі та стягнення компенсації зразок.doc

2021-05-18T11:34:08Z

Ilona.bobryshcheva:

Визнання права власності на земельну частку (пай)

2021-05-17T08:16:36Z

Ilona.bobryshcheva: /* Предмет спору, пов’язаного з паюванням земель */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/666/94 Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/720/95 Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/122-2004-п Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122 "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/801-95-п Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]
== Загальні відомості ==
Відповідно до ч. 2 ст. 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] та ч. 2 ст. 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного Кодексу України], право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. 

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективним сільськогосподарським підприємствам (далі – КСП), сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб ( членів підприємства), які мали право на одержання своєї частки землі. 
Відповідно до ст.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»], основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Крім того, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), є:

· свідоцтво про право на спадщину;

· посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

· рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»], є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

== Хто має право на земельну частку (пай) ==
# Колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю;
# Громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом ( ''див. консультацію "[[Оформлення спадщини на земельний пай]]"'');
# Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
# Громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

== Предмет спору, пов’язаного з паюванням земель ==
Відповідно до ч. 3 ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 вищевказаного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону] є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав ( п. а ч. 3 ст. 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]).

Згідно роз`яснень викладених в п. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»], член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. 
'''ВАЖЛИВО!''' [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95345003?fbclid=IwAR1MLZo6nakV9BegO99qoivV4Oqon1yrG80uLuShFRZX0wgtz5c7U7x3bjc Постанова Верховного Суду від 05.03.2021 року у справі № 7171/641/18] - право власності на земельну частку (пай) виникає НЕ з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

== Куди звертатися ==

Позовна заява про визнання права власності на земельну ділянку (пай) подається в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільного судочинства]] до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням позивача або перебуванням відповідача.

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань].

Власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності (стаття 392 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Позовна давність ==
'''''Зверніть увагу!''''' Відповідно до статті 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''позовна давність''' - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] загальна позовна давність встановлюється тривалістю у '''три роки'''.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише '''за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення'''. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

'''Детальніше див.''' "[[Позовна давність]]"

== Вартість ==
За подання позовної заяви у справах про визнання права власності на земельну ділянку (пай) позивач сплачує судовий збір у розмірі ставок судового збору для позовних заяв майнового характеру (стаття 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).
== Строки розгляду питання ==
Цивільна справа розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження справі.

== Порядок оформлення права власності на земельну ділянку (пай) ==

Для того, щоб оформити право власності на земельну ділянку, особі необхідно здійснити наступні дії: 
* звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або до відділу [https://land.gov.ua/ Держгеокадастру] ї (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 
До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай); 

* після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи наказу органу [https://land.gov.ua/ Держгеокадастру] , власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 
За результатами розробки даної проектної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру. 

* отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування для затвердження проектної документації .
* отримавши рішення про затвердження проектної документації необхідно звернутись до державного реєстратора та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку. 
За результатами реєстрації особа отримує Витяг на право власності на нерухоме майно.

'''Важливо!'''
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#n101 ст. 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»], у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник паю або його спадкоємець не оформить право власності на цю земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. До цього часу ділянка буде вважатись «незатребуваною».
Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані безхазяйними. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати позов до суду про визначення додаткового строку для оформлення.

== Зразки заяв, клопотань ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c5/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%B5%D0%B6_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE.docx Зразок заяви про внесення змін в сертифікат на підставі рішення суду]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/c5/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%B5%D0%B6_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE.docx Зразок клопотання для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельно]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/a/a7/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E.docx Зразок клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою]

== Зразок позовної заяви ==
[[Файл:ПОЗОВНА ЗАЯВА ПРО визнання права власності на земельну частку (пай).pdf|міні|Позовна заява про визнання права власності на земельну частку (пай)]]

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Дострокове розірвання договору оренди землі

2021-05-17T08:04:48Z

Ilona.bobryshcheva: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Загальна інформація ==
'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (землекористування, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220].

'''Детальніше див.''' "[[Оренда земельних ділянок]]".
== Шляхи дострокового розірвання договору оренди землі ==
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку '''не допускається''', якщо інше не передбачено законом або умовами самого договору.

Законодавством України визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:
* за згодою сторін;
* за рішенням суду.
'''ВАЖЛИВО!!!''' Договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності ''може бути розірвано у разі необхідності надання її для суспільних потреб'', у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об’єктів, визначених частиною першою статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”].
== Дострокове розірвання договору оренди землі за згодою сторін ==
Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3217 статті 651 Цивільного кодексу України] розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n197 Частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі"] визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за '''шість місяців''', а на землях несільськогосподарського призначення - '''за рік''', якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

[[Файл:Позовна заява про стягнення невиплаченої плати за аренду земельної ділянки.odt|міні]]
== Дострокове розірвання договору оренди землі за рішенням суду ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n215 статтею 32 Закону України «Про оренду землі»] на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі:

'''1) невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n146 24] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n161 25 Закону України "Про оренду землі"]'''

* використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
* дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;
* дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;
* своєчасного внесення орендної плати;
* передання в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
* при передачі земельної ділянки в оренду забезпечення відповідно до закону реалізації прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
* невчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
* відшкодування орендарю капітальних витрат, пов’язаних з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
* попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди;
* початок використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;;
* виконання встановлених щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
* дотримання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
* у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надання копію договору відповідному податковому органу.
'''2) невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору;'''

* невиплата орендної плати;
* використання землі не за цільовим призначенням;
* передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.
'''3) випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;'''

'''4) виникнення підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] та іншими законами України щодо:'''
* забезпечення використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приведення її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
* додержання вимог законодавства про охорону довкілля;
* своєчасної сплати земельного податку або орендної плати;
* непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;
* своєчасного надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
* дотримання правил [[Добросусідство|добросусідства]] та обмежень, пов'язаних з встановленням [[Право земельного сервітуту|земельних сервітутів]] та охоронних зон;
* зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позову до суду]] із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.

== Реєстрація розірвання договору оренди землі ==
Факт розірвання договору оренди землі необхідно зареєструвати. Порядок реєстрації такий же, як і для реєстрації самого договору оренди землі.

За державною реєстрацією розірвання договору оренди землі може звернутися як орендар, так і орендодавець до виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріуса.

==== Перелік необхідних документів ====
Для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки реєстратору (нотаріусу) подається заява на проведення реєстраційних дій (оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за місцем звернення) та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, у паперовій або електронній формі.

Іншими документами (їх копіями), які подаються із заявою є:

* документ, що посвідчує особу заявника;
* довіреність чи інший документ, що посвідчує представницькі повноваження у разі коли особа, яка звертається за державною реєстрацією діє як представник;
* копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Держаним реєстром фізичних осіб платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
* документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (обов’язкового платежу за проведення державної реєстрації), крім випадків, коли особа звільнена від сплати адміністративного збору;
* договір оренди земельної ділянки;
* угода про дострокове припинення договору оренди землі (за згодою сторін) або рішення суду, яке набрало законної сили (за рішенням суду).
Якщо не зареєструвати припинення права оренди земельної ділянки, в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою. Також зареєструвати новий договір оренди землі до реєстрації припинення попереднього неможливо.

== Строки та адміністративний збір ==
Державна реєстрація припинення права оренди проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви''' в Державному реєстрі прав.

За державну реєстрацію у строк, що не перевищує п’яти робочих днів, справляється адміністративний '''збір у розмірі 0,05''' прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).

За реєстрацію у строки менше п’яти робочих днів справляється адміністративний збір у такому розмірі:
* 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк два робочі дні;
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк один робочий день;
* 2,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк 2 години.
За результатом проведення державної реєстрації права власності та похідного від нього речового права на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг.

Саме витяг і підтверджує реєстрацію припинення права оренди.

Варто наголосити, що у разі припинення договору, в тому числі його розірвання, потрібно звернутися до державного реєстратора для припинення права оренди.

== Судова практика ==
Спори, пов'язані з орендою землі, ''вирішуються у судовому порядку''.
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77870570 Постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18] (систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. При цьому відсутність письмового погодження орендодавцем та орендарем форми розрахунку виплати орендної плати за договором не заслуговує на увагу, оскільки указане не звільняє відповідача від обов’язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86205820 Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №183/1749/17] (підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92093052 Постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19] (два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди землі).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86241066 Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 272/872/17] (доводи відповідача про те, що він направляв позивачу пропозицію отримати орендну плату за землю, проте позивач за її отриманням не з'явився, не можуть бути підставою для висновку про належне виконання своїх зобов'язань за договором оренди землі).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/84031636 Постанова Верховного Суду від 02 вересня 2019 року № 623/2421/16-ц] (можливість одностороннього розірвання договорів, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких підстав та передумов, у тому числі невиконанням орендарем умов договору, може бути реалізовано в разі наявності відповідного волевиявлення однієї зі сторін).
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/74188327 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц] (договорами оренди землі може бути передбачене положення, в якому сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов. За таких умов при розірванні договору однією із сторін доводи іншої сторони про відсутні причини для його розірвання в односторонньому порядку суд залишив без уваги).
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91786723?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress05&_ga=2.239945860.682542061.1610961996-1229726292.1600757538 Постанова Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі № 291/1009/18] (припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої в орендодавця земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов'язків, передбачених статтею 25 Закону «Про оренду землі», та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82599591 Постанова Верховного Суду від 14.09.2019 року у справі №904/7071/17] (земельне законодавство розрізняє поняття "категорія земельної ділянки за цільовим призначенням" та "вид використання земельної ділянки в межах певної категорії".Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Саме тому, Суд приходить до висновку, що самовільне розташування тимчасової споруди на земельній ділянці, що була передана в оренду під розміщення об'єктів комерційного призначення - будівель і споруд в межах категорії земельної ділянки "землі житлової та громадської забудови", не є зміною цільового призначення земельної ділянки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87115407 Постанова Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №468/1498/17-ц] (рішення суду про розірвання договору оренди базується на тому, що орендована земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби вирощувався на земельній ділянці ячмінь, чим істотно було порушено умови договору). 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654245?fbclid=IwAR0wWq6CLrBVSPsH6YlPJ8GO3sxAkDrzoJh1AALlBfGQyo_MuZYS2uvyuqo Постанова Верховного Суду від 19.03.2021 року у справі № 198/1022/19] ( Системний аналіз умов договору оренди свідчить, що його умовами не передбачено можливості розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення зі сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання договору. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що абзац другий пункту 7 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря (відповідача у справі), яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору містить імперативне положення про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку. Судами обґрунтовано вказано, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку НЕ є окремою підставою, визначеною законом або договором, для розірвання спірного договору оренди землі. Інших окремих підстав як в сукупності, так і окремо, необхідних і достатніх для розірвання договору оренди землі, в тому числі наявність істотних порушень договору орендарем, позивачем не наведено.)

== Див. також ==
* [[Оренда земельних ділянок]]
* [[Відмінності порядку поновлення договору оренди землі та порядку укладення договору оренди землі на новий строк]]
* [[Відмова власника від поновлення договору оренди земельної частки (пай)]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]

Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

2021-05-14T07:23:52Z

Ilona.bobryshcheva: /* Прийняття спадщини */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду Українивід 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12]

== Прийняття спадщини ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.ст. 1268, 1270 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. 
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
=== Місце відкриття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1221 ЦК України] місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. 
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна. Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, або довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
=== Процедура спадкування ===
[[Файл:Порядок прийняття спадщини.jpg|міні|Порядок оформлення спадщини]]
Протягом 6 місяців з дня смерті родича особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину. 

Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу за останнім місцем проживання померлого. 

Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.

Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину (ст. 1298 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦК України]). 

'''Документи, які необхідні для прийняття спадщини:'''

* паспорт;
* ідентифікаційний номер;
* свідоцтво про смерть;
* у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
* у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
* правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.

=== Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. 

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

== Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ==

Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. 

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: 

* за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
* на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. 

'''Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1272 ЦК України] позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:''' 

# у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;
# у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

=== Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини===
'''Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:''' 

* тривала хвороба спадкоємця;
* перебування спадкоємця тривалий час за межами України
'''Важливо!''' Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243588?fbclid=IwAR1Ygh2FyBqkAD2qjxOWhQ1i7beAEH0sXJlT6CBXUe4182X7iooThR3oRR8 № 589/1863/13-ц];
* відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* необізнаність спадкоємця про наявність заповіту ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]);
* велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
* складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
* перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17]);
* тощо. При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки. 

Разом з цим, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] зазначено, що судами '''не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:'''
* юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
* необізнаність особи про наявність спадкового майна;
* похилий вік;
* непрацездатність;
* встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
* невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
* відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
* несприятливі погодні умови;
* перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7
"Про судову практику у справах про спадкування"] '''повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.''' Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

===Належні відповідачі===
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради). 
=== Куди звертатися?===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6-47740-12 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13] позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони '''пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини''', якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.
=== Вартість ===
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Див. додатково [https://dk.pl.court.gov.ua/sud1606/justichelp/616 Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]

== Судова практика ==
* [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-1320cs17 Постанова Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82669288 Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 752/11156/18-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362760?fbclid=IwAR0IavCG--Kv9wi_0T3OnwmQ12jSPSMzwjtw1LhQ9BLFRvEJdISTE29_vgY Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 752/11156/18-ц] (перебування у депресії у зв`язку зі смертю чоловіка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв`язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95681982 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17] (інформація з кримінального провадження та висновок судово-медичного експерта не є належними доказами реєстрації факту смерті особи).

== Див. також ==
* [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території]]
* [[Особливості прийняття спадщини дитиною]]
* [[Оформлення права на спадщину]]
* [[Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)]]
* [[Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно]]

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності

2021-05-06T14:43:32Z

Ilona.bobryshcheva: /* Термін розгляду заяви */

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]"
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/paran249#n249 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру]"(далі - Порядок № 1051)
*[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінет Міністрів України від 04 березня 2004 року № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 про «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»]

== Хто може звернутись ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України] кожен громадянин України може отримати безкоштовно землю для різних потреб. Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки.

== Розміри земельних ділянок, що безоплатно передаються громадянам ==

Кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один раз по кожному виду використання ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частина четверта статті 116 Земельного кодексу України]).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
* для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
* для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
* для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
* для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Для обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням може допомогти [https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all '''Публічна кадастрова карта'''].

== Куди звертатися для отримання земельної ділянки ==

Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із клопотанням про про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України], а саме:
* сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
* районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза межами населених пунктів для: ведення водного господарства; індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті);
* обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена
* [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області] (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб).
'''17 листопада 2020 року Держгеокадастр видав [https://land.gov.ua/info/nakaz-derzhheokadastru-vid-17-11-2020-485-deiaki-pytannia-peredachi-zemelnykh-dilianok-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-do-komunalnoi-vlasnosti/ наказ №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності»].''' Цим документом керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях зобов’язано передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] '''з 17 листопада 2020 року'''.
{| class="wikitable"
|+

|'''Увага!''' Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою можна направити в [https://e.land.gov.ua/services електронній формі].
|}

== Вимоги до клопотання==
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет).jpg|міні]]
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет - частина 2).jpg|міні]]

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) [http://odeska.land.gov.ua/info/zrazky-zaiav-shchodo-realizatsii-povnovazhen-z-peredachi-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-dlia-vsikh-potreb-holovnym-upravlinniam-derzhheokadastru-v-odeskii-oblasti/ (зразки клопотання (заяви)].[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%] До клопотання додаються:
# графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, [http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta викопіювання з кадастрової карти]);
# погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
# документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
# копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
# документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності останнього).
'''Увага!''' Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи (частина шоста статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України]).

== Термін розгляду заяви ==
Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади, або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовано) має бути прийнято в місячний строк. '''Підставою відмови''' у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку. 
[[Файл:ПЗ про визнання протиправними дій ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ.doc|міні]]

== [[Розроблення документації землеустрою|Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки]] ==

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

'''''Розробником проекту землеустрою''''' можуть бути лише:
# юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням (землевпорядні організації) та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
# фізична особа - підприємець, яка володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником (частина друга статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 Закону України "Про землеустрій"]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' З переліком суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги, можна ознайомитися у [https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/ Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників], або у [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ територіальному органі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] (Держгеокадастр).
|}
Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки для внесення в майбутньому відомостей про виділену земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також може стати в нагоді для відновлення меж ділянки і захисті права на землю.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблятиметься виконавцем (землевпорядною організацією) на підставі укладеного із замовником [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF договору].

Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати '''6 місяців'''.

== Погодження проекту землеустрою ==
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню з:
# [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ ''територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;'']
# [http://www.dabi.gov.ua/pro-dabi/strukturni-pidrozdily-dabi/ ''управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради''] (у випадку місцезнаходження земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта);
# іншими організаціями (органами лісового, водного господарства, охорони культурної спадщини, екології тощо) в окремих індивідуальних випадках.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-2016-%D0%BF#Text Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580], погодження усіх видів документації із землеустрою територіальними органами Держгеокадастру здійснюється '''за принципом екстериторіальності'''.

На відміну від погодження за місцем розташування земельної ділянки, принцип екстериторіальності за визначенням дозволяє дотриматися об’єктивності та неупередженості під час розгляду документації, вчасності її опрацювання, усунення контактів між розробниками та експертами.

'''''Детальніше див.''''' "[[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]"

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також включає перелік документів, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15/page Законом України "Про землеустрій" (стаття 50)].

'''Строк розгляду:''' протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту або його копії відповідні органи зобов'язані безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

'''Підстава для відмови:''' лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (доповнення).

'''<big>Увага!</big>''' Згідно з підпунктом 4 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»] Держгеокадастром розпочато процедуру передачі земельних ділянок територіальним громадам. В зв’язку з чим, рішення про передачу даних земельних ділянок прийматимуться територіальними громадами, якщо на земельні ділянки було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, але землевпорядна документація не була подана в Держгеокадастр '''до 15 грудня'''.

== Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі ==

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник) (пункт 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051]).

Заява у паперовій формі разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-129, 135-137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051], подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Заява в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного підпису( печатки) надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку через [https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 Єдиний державний веб-портал електронних послуг], у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

'''Увага!''' Подання документації із землеустрою до Держгеокадастру, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 частина четверта статті 26 Закону України “Про землеустрій”]).

Державний кадастровий реєстратор у строк, що '''не перевищує 14 робочих днів''' з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає подані документи.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей із зазначенням підстав відмови.

'''Підстави для відмови:'''
* документи подані не в повному обсязі;
* невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства;
* розташування земельної ділянки та території дії повноважень іншого кадастрового реєстратора;
* розташування в межах земельної ділянки, яка реєструється, іншої земельної ділянки або її частини.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення в паперовій формі (у разі подання заяви у паперовій формі) або в електронній формі (у разі подання заяви в електронній формі).

'''Вартість: '''внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно (додаток 3 до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/835-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг"]).

Крім того, на підтвердження державної реєстрації заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

== Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ==

Для затвердження проекту землеустрою особі необхідно надати до місцевої ради або місцевої державної адміністрації клопотання про затвердження проекту землеустрою.

До клопотання додаються: екземпляр погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

'''Строк розгляду:''' 2 тижні з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15#Text Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації"] після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.

== Реєстрація права власності на земельну ділянку ==

Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріус.

'''Перелік необхідних документів:'''
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16 заява встановленої форми;]
# документ, що посвідчує особу;
# засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина перша статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).
'''Строк розгляду:''' до 5 робочих днів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91603052 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 805/4560/17-а] (рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області, а не листом).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87902179 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 813/731/18] (оскільки Львівським міським головою не було винесено на пленарне засідання Львівської міської ради, зокрема, не включено до порядку денного розгляд клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та не забезпечено дотримання радою порядку і строку їх розгляду, то відповідно міським головою допущено протиправну бездіяльність та порушено вимоги ст. 186-1 ЗК України, ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 31 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86815234 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року у справі № 812/1264/17] (не існує норми закону щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою для ділянок, які включені до переліку за наказом Головного управління Держгеокадастру).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (хоч і повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства).
*
*
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83943059 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 420/5288/18] (у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/7862647 Постанова Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а] (невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77361939 Постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц] (рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом).

== Див. також ==
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
* [[Публічна кадастрова карта та порядок користування]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Файл:ПЗ про визнання протиправними дій ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ.doc

2021-05-06T14:43:20Z

Ilona.bobryshcheva:

Міжнародні стандарти поводження із засудженими

2021-03-22T11:39:01Z

Ilona.bobryshcheva: /* Куди звернутись за захистом прав засуджених? */

Файл:Правовий-порадник-для-засуджених.pdf

2021-03-22T11:38:27Z

Ilona.bobryshcheva:

Правовий порадник для засуджених до позбавлення волі, зі змінами і доповненнями
внесеними Департаментом з питань виконання кримінальних покарань

Міжнародні стандарти поводження із засудженими

2021-03-22T09:22:50Z

Ilona.bobryshcheva: /* Нормативно-правова база */

Міжнародні стандарти поводження із засудженими

2021-03-22T09:15:30Z

Ilona.bobryshcheva: /* Нормативно-правова база */

== Нормативно-правова база ==

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) 

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.

== Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: 

а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);

б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.

== Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==
'''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.

Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:

- на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);

- на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);

- на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);

- на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);

- на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);

- на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);

- на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);

- на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);

- на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);

- на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44).

Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).

''Умови тримання осіб,'' засуджених до позбавлення волі, не повинні:

- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;

- обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).

Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.

== Куди звернутись за захистом прав засуджених? ==

Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:

- Президент України (м. Київ, Україна);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);

- суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України);

- прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури);

- адвокатура;

- спостережні комісії та піклувальні ради;

- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);

- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція).

Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Міжнародні стандарти поводження із засудженими

2021-03-22T09:14:19Z

Ilona.bobryshcheva: /* Нормативно-правова база */

== Нормативно-правова база ==

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) 
- [http://%5B%20https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004%20Конвенція%20про%20захист%20прав%20людини%20і%20основоположних%20свобод%5D [ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод<nowiki>]</nowiki>]

- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.

== Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: 

а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);

б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.

== Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==
'''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.

Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:

- на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);

- на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);

- на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);

- на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);

- на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);

- на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);

- на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);

- на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);

- на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);

- на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44).

Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).

''Умови тримання осіб,'' засуджених до позбавлення волі, не повинні:

- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;

- обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).

Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.

== Куди звернутись за захистом прав засуджених? ==

Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:

- Президент України (м. Київ, Україна);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);

- суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України);

- прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури);

- адвокатура;

- спостережні комісії та піклувальні ради;

- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);

- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція).

Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]