WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Погашення та зняття судимості

2026-04-16T09:29:51Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Поняття судимості ==
'''Судимість є''' '''правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.'''

Вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

Судимість має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання.

'''''Такими, що не мають судимості, визнаються:''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 3 ст. 88 Кримінального кодексу України]):
* особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;
* особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;
* особи, які відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом;
* особи, які були реабілітовані.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 2 ст. 88 Кримінального кодексу України] судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 до ч. 1 ст. 88 Кримінального кодексу України] '''особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувачувальним вироком і до погашення або зняття судимості.'''

== Основні аспекти ==
'''''Погашення судимості''''' – настає автоматично (без будь-якого рішення) за збігом визначеного в законі строку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України]) після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину. Погашення судимості означає, що судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру.

'''''Зняття судимості''''' – це припинення судимості за рішенням суду. При знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом строку і не вчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібен розгляд цього питання судом. Закон не зобов’язує суд, а лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зняти з особи судимість. Зняття судимості можливо лише до перебігу строків погашення судимості, передбачених у[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України] тому воно завжди є достроковим.

== Погашення судимості ==
=== Строки погашення судимості===
{| class="wikitable"
|-
! colspan="3" | Такими, що не мають судимості, визнаються: ||
|-
| 1.||особи, засуджені відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 ст. 75 Кримінального кодексу України]|| якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
| 2.||жінки, засуджені відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n421 ст. 79 Кримінального кодексу України]|| якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
|3.
| colspan="2" |особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання
|-
|4.
|особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці,
|які '''відбули покарання на гауптвахті''' замість арешту
|-
|5.
|особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, пробаційного нагляду або арешту,
|якщо вони '''протягом року з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|6.
|особи, засуджені за вчинення злочину до обмеження волі
|якщо вони '''протягом двох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|7.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за нетяжкий злочин
|якщо вони '''протягом трьох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|8.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом шести років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|9.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом восьми років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
|-
|10.
|засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
|'''після виконання''' цього покарання
|-
|}

=== Обчислення строків погашення судимості===
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n502 ст. 90 Кримінального кодексу України]).

До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася.
* Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
* Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
* Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).
* Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.

== Зняття судимості ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n508 ст. 91 Кримінального кодексу України], якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України].

{| class="wikitable"
|-
| Зняття судимості до закінчення строків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України], '''не допускається''' у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні кримінальні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією.
|}

=== Умови зняття судимості===
'''Для зняття судимості згідно зі''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n508 ст. 91 Кримінального кодексу України] '''необхідні такі умови:'''
* відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;
Не можна вважати осіб такими, які відбули покарання у виді обмеження або позбавлення волі, у випадках, коли ці види покарання в установленому законодавством порядку були замінені на покарання інших видів або особа звільнялась від відбування покарання з випробуванням або невідбута нею частина покарання (у виді обмеження або позбавлення волі) була замінена більш м'яким покаранням. Тобто зняття судимості застосовується лише щодо тих осіб, які реально відбули призначене їм покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
* закінчення не менше половини строку погашення судимості, передбаченого в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1074 ст. 89 Кримінального кодексу України];
* встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"])
Поняття '''«зразкова поведінка особи»''' означає наявність у неї стійких правомірних вчинків у побуті, колективі, спілкуванні з оточуючим середовищем, у додержанні норм моралі.

Поняття '''«сумлінне ставлення до праці»''' включає своєчасне і сумлінне виконання особою, про яку йдеться, своїх професійних або виробничих обов’язків, суворе додержання умов праці і вимог виробничої дисципліни. Додержання особою всіх вимог, що охоплюються цими двома поняттями, має підтверджувати виправлення такої особи.

'''Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов.'''

Якщо суд встановить наявність цих умов, він ухвалює рішення про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою, що не має судимості.

При цьому зняття судимості є правом, а не обов'язком суду.
{| class="wikitable"
|-
| З метою повернення осіб, які відбули покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, до самостійного загальноприйнятого соціального життя в суспільстві [[Влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань|вживаються заходи соціальної адаптації таких осіб]], передбачені Законом України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"] 
|}
=== Порядок зняття судимості ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4131 ст. 538 Кримінального процесуального кодексу України] після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням. 
{| class="wikitable"
|-
| [[Файл:Клопотання про зняття судимості.docx|міні|Клопотання про зняття судимості]]
|}

== Зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#n17 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] Закон про амністію не може передбачати зняття судимості з осіб, які звільняються від відбування покарання. Інакше кажучи, амністія не передбачає автоматичного зняття судимості. Водночас,[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#n40 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] визначено, що питання про зняття судимості з осіб, до яких застосована амністія, вирішується відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

== Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n680 ст. 108 Кримінального кодексу України] '''погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку''', здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 статей 88-91 Кримінального кодексу України] з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Такими, що '''не мають судимості, визнаються неповнолітні:'''

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за нетяжкий злочин, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

'''Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років''', '''після закінчення не менш як половини строку погашення судимості'''.
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]

Погашення та зняття судимості

2026-04-16T08:58:40Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Поняття судимості ==
'''Судимість є''' '''правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.'''

Вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

Судимість має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання.

'''''Такими, що не мають судимості, визнаються:''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 3 ст. 88 Кримінального кодексу України]):
* особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;
* особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;
* особи, які відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом;
* особи, які були реабілітовані.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 2 ст. 88 Кримінального кодексу України] судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 до ч. 1 ст. 88 Кримінального кодексу України] '''особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувачувальним вироком і до погашення або зняття судимості.'''

== Основні аспекти ==
'''''Погашення судимості''''' – настає автоматично (без будь-якого рішення) за збігом визначеного в законі строку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України]) після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину. Погашення судимості означає, що судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру.

'''''Зняття судимості''''' – це припинення судимості за рішенням суду. При знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом строку і не вчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібен розгляд цього питання судом. Закон не зобов’язує суд, а лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зняти з особи судимість. Зняття судимості можливо лише до перебігу строків погашення судимості, передбачених у[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України] тому воно завжди є достроковим.

== Погашення судимості ==
=== Строки погашення судимості===
{| class="wikitable"
|-
! colspan="3" | Такими, що не мають судимості, визнаються: ||
|-
| 1.||особи, засуджені відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 ст. 75 Кримінального кодексу України]|| якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
| 2.||жінки, засуджені відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n421 ст. 79 Кримінального кодексу України]|| якщо '''протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину''' і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання
|-
|3.
| colspan="2" |особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання
|-
|4.
|особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці,
|які '''відбули покарання на гауптвахті''' замість арешту
|-
|5.
|особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, пробаційного нагляду або арешту,
|якщо вони '''протягом року з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|6.
|особи, засуджені за вчинення злочину до обмеження волі
|якщо вони '''протягом двох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|7.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за нетяжкий злочин
|якщо вони '''протягом трьох років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|8.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом шести років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення
|-
|9.
|особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин
|якщо вони '''протягом восьми років з дня відбуття покарання''' (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
|-
|10.
|засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
|'''після виконання''' цього покарання
|-
|}

=== Обчислення строків погашення судимості===
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n502 ст. 90 Кримінального кодексу України]).

До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася.
* Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
* Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
* Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).
* Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.

== Зняття судимості ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n508 ст. 91 Кримінального кодексу України], якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України].

{| class="wikitable"
|-
| Зняття судимості до закінчення строків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 ст. 89 Кримінального кодексу України], '''не допускається''' у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні кримінальні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією.
|}

=== Умови зняття судимості===
'''Для зняття судимості згідно зі''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n508 ст. 91 Кримінального кодексу України] '''необхідні такі умови:'''
* відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;
Не можна вважати осіб такими, які відбули покарання у виді обмеження або позбавлення волі, у випадках, коли ці види покарання в установленому законодавством порядку були замінені на покарання інших видів або особа звільнялась від відбування покарання з випробуванням або невідбута нею частина покарання (у виді обмеження або позбавлення волі) була замінена більш м'яким покаранням. Тобто зняття судимості застосовується лише щодо тих осіб, які реально відбули призначене їм покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
* закінчення не менше половини строку погашення судимості, передбаченого в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1074 ст. 89 Кримінального кодексу України];
* встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"])
Поняття '''«зразкова поведінка особи»''' означає наявність у неї стійких правомірних вчинків у побуті, колективі, спілкуванні з оточуючим середовищем, у додержанні норм моралі.

Поняття '''«сумлінне ставлення до праці»''' включає своєчасне і сумлінне виконання особою, про яку йдеться, своїх професійних або виробничих обов’язків, суворе додержання умов праці і вимог виробничої дисципліни. Додержання особою всіх вимог, що охоплюються цими двома поняттями, має підтверджувати виправлення такої особи.

'''Для дострокового зняття судимості необхідна сукупність цих умов.'''

Якщо суд встановить наявність цих умов, він ухвалює рішення про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою, що не має судимості.

При цьому зняття судимості є правом, а не обов'язком суду.
{| class="wikitable"
|-
| З метою повернення осіб, які відбули покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, до самостійного загальноприйнятого соціального життя в суспільстві [[Влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань|вживаються заходи соціальної адаптації таких осіб]], передбачені Законом України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"] 
|}
=== Порядок зняття судимості ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4131 ст. 538 Кримінального процесуального кодексу України] після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням. 
{| class="wikitable"
|-
| [[Файл:Клопотання про зняття судимості.docx|міні|Клопотання про зняття судимості]]
|}

== Зняття судимості стосовно осіб, до яких застосовано амністію==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#n17 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] Закон про амністію не може передбачати зняття судимості з осіб, які звільняються від відбування покарання. Інакше кажучи, амністія не передбачає автоматичного зняття судимості. Водночас,[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80#n40 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про застосування амністії в Україні"] визначено, що питання про зняття судимості з осіб, до яких застосована амністія, вирішується відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

== Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n680 ст. 108 Кримінального кодексу України] '''погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку''', здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 статей 88-91 Кримінального кодексу України] з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Такими, що '''не мають судимості, визнаються неповнолітні:'''

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

'''Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років''', '''після закінчення не менш як половини строку погашення судимості'''.
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]

Захист прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників

2026-03-10T14:01:33Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n14 Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування] '''діти, позбавлені батьківського піклування''' - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, '''відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства''', розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

== Правовий статус дітей позбавлених батьківського спілкування==
За приписами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4334 частини другої статті 52 Конституції України] утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

До набрання чинності Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»] від 12 січня 2023 року, питання захисту прав дитини, у разі, якщо до батьків застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як затримання та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, було фактично неврегульованим. У такій ситуації дитина найчастіше залишається без піклування батьків та зазнає негативного психо-емоційного впливу. Отже саме у цей час захист інтересів дитини потребує особливої уваги з боку держави.

Відповідно до частини першої статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n91 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"] за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім’ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Згідно з пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини] особи, якім стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Орган опіки та піклування повинен з’ясувати іншу інформацію щодо дитини та вжити заходів щодо забезпечення її прав і інтересів. Однак жодна з чинних норм не передбачала обов’язок службових осіб, уповноважених на затримання особи, слідчого, прокурора інформувати органи опіки та піклування про дитину, яка внаслідок таких процесуальних дій залишалася без догляду та піклування батьків.

== Повідомлення факт залишення дитини без батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України] (далі - КПК) доповнено нормами, що передбачають обов’язкове повідомлення уповноваженого підрозділу органів Національної поліціїї та органу опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування та необхідність вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини у таких випадках:

* у разі затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, уповноважена службова особа, яка затримала особу, повинна негайно повідомити відповідні органи про факт залишення дитини без батьківського піклування. відомості про дату і точний час повідомлення зазначаються у протоколі затримання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1856 частина 9 статті 191 КПК України])
* у разі затримання особи без судового рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2027 частина 6 статті 213 КПК України])
* у разі, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв’язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов’язує прокурора повідомити уповноважені органи, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Крім того, після отримання такої інформації, зазначені службові особи зобов’язані повідомити наведену інформацію про місце проживання (перебування) дитини підозрюваного, обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1882 частина 9 статті 194 КПК України).]
* у разі вирішення питання про застосування запобіжного заходу до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, та після застосування судом запобіжних заходів у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом або поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, у разі наявності на утриманні у такої особи дитини, яка залишається без батьківського піклування, прокурор повинен негайно проінформувати уповноважені органи, а про вжиті заходи – затриманого та суд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3983 частина 4 статті 508 КПК України]).
* у разі наявності на утриманні особи, стосовно якої слідчим суддею розглядається клопотання про застосування тимчасового арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4466 частина 11 статті 583 КПК України]) або екстрадиційного арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4481 частина 15 статті 584 КПК України]), дитини, яка залишається без батьківського піклування, слідчий суддя зобов’язує прокурора негайно повідомити уповноважені органи, про що зазначається в ухвалі суду.

'''Дітям, батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою''', що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду), відповідно до пункту 7 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=.%D1%8E%D1%8E#n91 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини], '''надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування.'''
== Тимчасове влаштування ==
Тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.

Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у:
* сім’ю родичів, знайомих;
* прийомну сім’ю;
* дитячий будинок сімейного типу;
* сім’ю патронатного вихователя;
* притулок для дітей служби у справах дітей;
* центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
* центр соціальної підтримки дітей та сімей;
* соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
* будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення;
* стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей;
* стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг (стаття 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=.%D1%8E%D1%8E#n135 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини]).
== Див. також ==
* [[Опіка і піклування над дітьми]]
* [[Участь органу опіки і піклування у захисті сімейних прав та інтересів]]
* [[Наставництво над дітьми-сиротами та дітьми позбавлених батьківського піклування]]
* [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Опікуни/піклувальники]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Захист прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників

2026-03-10T13:56:36Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n14 Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування] '''діти, позбавлені батьківського піклування''' - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, '''відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства''', розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

== Правовий статус дітей позбавлених батьківського спілкування==
За приписами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4334 частини другої статті 52 Конституції України] утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

До набрання чинності Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»] від 12 січня 2023 року, питання захисту прав дитини, у разі, якщо до батьків застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як затримання та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, було фактично неврегульованим. У такій ситуації дитина найчастіше залишається без піклування батьків та зазнає негативного психо-емоційного впливу. Отже саме у цей час захист інтересів дитини потребує особливої уваги з боку держави.

Відповідно до частини першої статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n91 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"] за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім’ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Згідно з пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини] особи, якім стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Орган опіки та піклування повинен з’ясувати іншу інформацію щодо дитини та вжити заходів щодо забезпечення її прав і інтересів. Однак жодна з чинних норм не передбачала обов’язок службових осіб, уповноважених на затримання особи, слідчого, прокурора інформувати органи опіки та піклування про дитину, яка внаслідок таких процесуальних дій залишалася без догляду та піклування батьків.

== Повідомлення факт залишення дитини без батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України] (далі - КПК) доповнено нормами, що передбачають обов’язкове повідомлення уповноваженого підрозділу органів Національної поліціїї та органу опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування та необхідність вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини у таких випадках:

* у разі затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, уповноважена службова особа, яка затримала особу, повинна негайно повідомити відповідні органи про факт залишення дитини без батьківського піклування. відомості про дату і точний час повідомлення зазначаються у протоколі затримання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1856 частина 9 статті 191 КПК України])
* у разі затримання особи без судового рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2027 частина 6 статті 213 КПК України])
* у разі, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв’язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов’язує прокурора повідомити уповноважені органи, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Крім того, після отримання такої інформації, зазначені службові особи зобов’язані повідомити наведену інформацію про місце проживання (перебування) дитини підозрюваного, обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1882 частина 9 статті 194 КПК України).]
* у разі вирішення питання про застосування запобіжного заходу до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, та після застосування судом запобіжних заходів у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом або поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, у разі наявності на утриманні у такої особи дитини, яка залишається без батьківського піклування, прокурор повинен негайно проінформувати уповноважені органи, а про вжиті заходи – затриманого та суд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3983 частина 4 статті 508 КПК України]).
* у разі наявності на утриманні особи, стосовно якої слідчим суддею розглядається клопотання про застосування тимчасового арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4466 частина 11 статті 583 КПК України]) або екстрадиційного арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4481 частина 15 статті 584 КПК України]), дитини, яка залишається без батьківського піклування, слідчий суддя зобов’язує прокурора негайно повідомити уповноважені органи, про що зазначається в ухвалі суду.

'''Дітям, батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою''', що підтверджується ухвалою слідчого судді, відповідно до пункту 7 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=.%D1%8E%D1%8E#n91 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини], '''надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування.'''
== Тимчасове влаштування ==
Тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.

Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у:
* сім’ю родичів, знайомих;
* прийомну сім’ю;
* дитячий будинок сімейного типу;
* сім’ю патронатного вихователя;
* притулок для дітей служби у справах дітей;
* центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
* центр соціальної підтримки дітей та сімей;
* соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
* будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення;
* стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей;
* стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг (стаття 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=.%D1%8E%D1%8E#n135 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини]).
== Див. також ==
* [[Опіка і піклування над дітьми]]
* [[Участь органу опіки і піклування у захисті сімейних прав та інтересів]]
* [[Наставництво над дітьми-сиротами та дітьми позбавлених батьківського піклування]]
* [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Опікуни/піклувальники]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Захист прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників

2026-03-10T13:39:11Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n14 Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування] '''діти, позбавлені батьківського піклування''' - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, '''відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства''', розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

== Правовий статус дітей позбавлених батьківського спілкування==
За приписами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4334 частини другої статті 52 Конституції України] утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

До набрання чинності Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2858-20#Text «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників»] від 12 січня 2023 року, питання захисту прав дитини, у разі, якщо до батьків застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як затримання та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, було фактично неврегульованим. У такій ситуації дитина найчастіше залишається без піклування батьків та зазнає негативного психо-емоційного впливу. Отже саме у цей час захист інтересів дитини потребує особливої уваги з боку держави.

Відповідно до частини першої статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n91 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"] за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім’ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Згідно з пунктом 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини] особи, якім стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Орган опіки та піклування повинен з’ясувати іншу інформацію щодо дитини та вжити заходів щодо забезпечення її прав і інтересів. Однак жодна з чинних норм не передбачала обов’язок службових осіб, уповноважених на затримання особи, слідчого, прокурора інформувати органи опіки та піклування про дитину, яка внаслідок таких процесуальних дій залишалася без догляду та піклування батьків.

== Повідомлення факт залишення дитини без батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України] (далі - КПК) доповнено нормами, що передбачають обов’язкове повідомлення уповноваженого підрозділу органів Національної поліціїї та органу опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування та необхідність вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини у таких випадках:

* у разі затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, уповноважена службова особа, яка затримала особу, повинна негайно повідомити відповідні органи про факт залишення дитини без батьківського піклування. відомості про дату і точний час повідомлення зазначаються у протоколі затримання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1856 частина 9 статті 191 КПК України])
* у разі затримання особи без судового рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17?find=1&text=%D1%83+%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96+%D0%B7%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8+%D0%B1%D0%B5%D0%B7+%D0%B4%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%83+%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83#n2027 частина 6 статті 213 КПК України])
* у разі, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв’язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов’язує прокурора повідомити уповноважені органи, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Крім того, після отримання такої інформації, зазначені службові особи зобов’язані повідомити наведену інформацію про місце проживання (перебування) дитини підозрюваного, обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1882 частина 9 статті 194 КПК України).]
* у разі вирішення питання про застосування запобіжного заходу до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, та після застосування судом запобіжних заходів у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом або поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, у разі наявності на утриманні у такої особи дитини, яка залишається без батьківського піклування, прокурор повинен негайно проінформувати уповноважені органи, а про вжиті заходи – затриманого та суд ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3983 частина 4 статті 508 КПК України]).
* у разі наявності на утриманні особи, стосовно якої слідчим суддею розглядається клопотання про застосування тимчасового арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4466 частина 11 статті 583 КПК України]) або екстрадиційного арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4481 частина 15 статті 584 КПК України]), дитини, яка залишається без батьківського піклування, слідчий суддя зобов’язує прокурора негайно повідомити уповноважені органи, про що зазначається в ухвалі суду.

'''Дітям, батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою''', що підтверджується ухвалою слідчого судді, відповідно до пункту 7 статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=.%D1%8E%D1%8E#n91 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини], '''надається статус дитини, позбавленої батьківського піклування.'''
== Тимчасове влаштування ==
Тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.

Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у:
* сім’ю родичів, знайомих;
* прийомну сім’ю;
* дитячий будинок сімейного типу;
* сім’ю патронатного вихователя;
* притулок для дітей служби у справах дітей;
* центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
* центр соціальної підтримки дітей та сімей;
* соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
* будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення;
* стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей;
* стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг (стаття 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF?find=1&text=.%D1%8E%D1%8E#n135 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини]).
== Див. також ==
* [[Опіка і піклування над дітьми]]
* [[Участь органу опіки і піклування у захисті сімейних прав та інтересів]]
* [[Наставництво над дітьми-сиротами та дітьми позбавлених батьківського піклування]]
* [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Опікуни/піклувальники]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Заява до міжнародного Реєстру збитків про пошкодження або знищення нежитлового нерухомого майна (А3.2)

2026-02-03T11:26:06Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/961_001-23#Text Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи CM/Res(2023)3 від 12 травня 2023 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3432-20#Text Закон України "Про приєднання України до Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 № 365 "Про затвердження Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг"]
* [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view Правила подання, обробки та внесення Заяв прийняті Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 21 березня 2024 року та затверджені Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 26 березня 2024 року]

== Загальна інформація ==
Міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, збирає заяви про компенсацію збитків, втрат чи шкоди, завданих агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року, на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також відповідні докази. Реєстр створений Україною, ЄС та ще 42 країнами (далі - '''Реєстр''').

Детальніше про реєстр [[Міжнародний реєстр збитків завданих агресією Російської Федерації проти України|'''Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України''']].

Відповідно до [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view статті 13 Правил подання, обробки та внесення Заяв, прийнятих Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 21 березня 2024 року та затверджених Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 26 березня 2024 року]:

* усі заяви повинні бути подані за допомогою Форми Заяви в електронному вигляді через Портал Дію. Ніякі інші формати подання не допускаються, Заяви в інших форматах розглядатися не будуть.
* заява буде вважатися заповненою та поданою, коли Заявник заповнить всю інформацію та надасть документацію, що вимагається у Формі Заяви в Дії, перевірить всю таку інформацію та документацію, та підпише Форму Заяви в електронному вигляді в Дії.
* після завершення подання Заяви Заявник отримає через Дію підтвердження про те, що Заяву подано, яке містить унікальний номер Заявника та номер Заяви, а також автоматично згенерований перелік інформації та Доказів, поданих разом із Заявою. Це слугуватиме підтвердженням завершення подання Заяви та дати її подання до Реєстру.
* після подання заяви Заявник зможе завантажити та зберегти повну копію, включаючи всю інформацію та всі подані докази.
'''''«Нежитлове нерухоме майно»''''' — це будь-яке майно, яке не можна перемістити і яке не використовується для постійного проживання людей.

Прикладами такого майна можуть бути:

# офісні будівлі;
# гаражі або місця для паркування;
# (складські будівлі або приміщення; та
# будь-яке інше нежитлове майно, що належить фізичній особі.

Наданий перелік не є вичерпним.

== Умови подання заяви ==
Заява подається за умови, що:

▷ об'єкт нерухомого майна був пошкоджений/знищений внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України після набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні"];

▷ пошкоджений/знищений об'єкт нерухомого майна розміщений на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи її територіальні води і наявне право власності на об'єкт нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 66 Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 р. № 365] (далі - '''Порядок подання заяв''').

{| class="wikitable"
|'''''Зверніть увагу!''''' ''Рішення про те, чи може Ваша Заява бути внесена до Реєстру, приймається Радою Реєстру.''
''Таке рішення не означає, що Заяву було розглянуто по суті або проведено її оцінку, присуджено будь-яку компенсацію або встановлено, що Вам має бути здійснена будь-яка виплата. Розгляд вашої заяви по суті та присудження будь-якої компенсації буде здійснюватися мойбутнім компенсаційним механізмом (в розумінні Статуту Реєстру), який належить створити.''
|}

== Хто може подати заяву ==
Відповідно до Порядку подання заяв, заявником є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) до Реєстру та є власником (співвласником) пошкодженого/знищеного внаслідок агресії Російської Федерації проти України об'єкта нерухомого майна.

Заява щодо пошкодженого або знищеного об’єкта нежитлового нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, подається кожним із співвласників окремо стосовно належної йому частки власності, при цьому згода інших співвласників не вимагається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 65 Порядку подання заяв]).

== Форма та зміст заяви ==
Форма та зміст заяви за категорією А3.2 Пошкодження або знищення об’єктів нежитлового нерухомого майна доступна в [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a32-poshkodzhennia-abo-znyshchennia-nezhytlovoho-nerukhomoho-maina електронному вигляді у Єдиному порталі державних послуг] (далі - Протал Дія).

Для формування заяви вносяться відомості про заявника, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n141 пунктом 6 Порядку подання заяв], та відомості про об’єкт нежитлового нерухомого майна:

* реєстраційний номер об’єкта нежитлового нерухомого майна у Реєстрі пошкодженого та знищеного майна (за наявності);

* тип об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або відомості щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна (заява про державну реєстрацію прав, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та документ, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, що подавався разом із заявою про державну реєстрацію прав);
* дата державної реєстрації права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна (у разі проведення державної реєстрації права власності);
* дата набуття права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна;
* опис або назва об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* вид права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна (щодо об’єктів спільної власності зазначаються вид спільної власності, розмір частки у праві спільної часткової власності, кількість співвласників об’єкта нерухомого майна);
* загальна площа об’єкта нежитлового нерухомого майна, площа забудови, кількість поверхів. У разі відсутності точної інформації про загальну площу об’єкта нежитлового нерухомого майна зазначається орієнтовна площа;
* адреса (місцезнаходження) об’єкта нежитлового нерухомого майна та геопросторові координати (за наявності);
* інформація про те, що нежитлове нерухоме майно є об’єктом культурної спадщини (у разі потреби);
* інформація про те, чи є об’єкт нежитлового нерухомого майна частиною будівлі чи окремою спорудою;
* інформація про те, чи завершено будівництво об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* інші технічні характеристики об’єкта нежитлового нерухомого майна (за наявності);
* тип події, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* дата та опис події, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна (за бажанням);
* тип і ступінь пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* опис пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* докази пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* інформація про компенсацію за пошкоджений або знищений об’єкт нежитлового нерухомого майна (тип, сума призначеної компенсації, сума отриманої компенсації) (за наявності);
* сума бажаної компенсації за пошкоджене або знищене майно, ринкова вартість пошкодженого або знищеного об’єкта нежитлового нерухомого майна, а також вартість ремонту, проведеного до пошкодження або знищення такого майна, інформація про ремонт, проведений після пошкодження або знищення такого майна (за бажанням);
* відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна (за наявності);
* інформація з актів комісійного обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складених відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/473-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473] (за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна);
* інформація із звітів про технічне обстеження, що містять висновок про технічний стан, складений відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257];
* інформація з актів та звітів оцінки майна, висновків експертів (стандартизованої, аналітичної, незалежної, судової експертизи) та рецензії на акти та звіти оцінки майна або звіти про оцінку збитків (за наявності).

'''До заяви додаються:'''

# акти комісійного обстеження пошкодженого та знищеного майна (за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна);
# звіти про технічне обстеження, що містять висновок про технічний стан, складений відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257] (''за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна'');
# акти та звіти оцінки майна, висновки експертів (стандартизованої, аналітичної, незалежної, судової експертизи) та рецензії на акти, звіти оцінки майна або звіти про оцінку збитків (за наявності).

За бажанням заявник може додати до заяви додаткові матеріали (докази), що підтверджують, зокрема, особу заявника, права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна, подію, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна, факт пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна, вартість об’єкта нежитлового нерухомого майна, а також інші матеріали щодо завданих збитків, втрат чи шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 67 Порядку подання заяв]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Зверніть увагу!''' ''У разі зазначення у заяві відомостей щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна до заяви додаються заява про державну реєстрацію прав, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, документ, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна.''
|}
==Дії, які потрібно вчинити для подання заяви==
Для подання заяви заявник:

▶ встановлює мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання, або створює особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія та проходить процедуру електронної ідентифікації та автентифікації, зокрема з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, або удосконаленого електронного підпису та/або печатки, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або печатки, а також інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу;

▶ вносить відомості для формування заяви засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Для подання заяви заявник '''накладає віддалений [https://ca.diia.gov.ua/ кваліфікований електронний підпис "Дія.Підпис"]''' ("Дія ID") (''у разі подання з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія'') або [https://uakey.com.ua/faq/shho-take-kvalfkovanij-elektronnij-pdpis-kep '''кваліфікований електронний підпис''' чи удосконалений електронний підпис,] що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (''у разі подання через Портал Дія'').

З додатковими технічними роз’ясненнями щодо подання заяви можна ознайомитись на [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a31-poshkodzhennia-abo-znyshchennia-zhytlovoho-nerukhomoho-maina Порталі Дія].
{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію створено за підтримки [https://dk.od.ua/ ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ"] ''''' ''''''''''</center>
|}
[[index.php?title=Категорія:Воєнний стан]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[index.php?title=Категорія:Відшкодування шкоди]]

Заява до міжнародного Реєстру збитків про пошкодження або знищення нежитлового нерухомого майна (А3.2)

2026-02-03T11:19:46Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/961_001-23#Text Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи CM/Res(2023)3 від 12 травня 2023 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3432-20#Text Закон України "Про приєднання України до Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 № 365 "Про затвердження Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг"]
* [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view Правила подання, обробки та внесення Заяв прийняті Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 21 березня 2024 року та затверджені Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 26 березня 2024 року]

== Загальна інформація ==
Міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, збирає заяви про компенсацію збитків, втрат чи шкоди, завданих агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року, на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також відповідні докази. Реєстр створений Україною, ЄС та ще 42 країнами (далі - '''Реєстр''').

Детальніше про реєстр [[Міжнародний реєстр збитків завданих агресією Російської Федерації проти України|'''Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України''']].

Відповідно до [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view статті 13 Правил подання, обробки та внесення Заяв, прийнятих Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 21 березня 2024 року та затверджених Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 26 березня 2024 року]:

* усі заяви повинні бути подані за допомогою Форми Заяви в електронному вигляді через Портал Дію. Ніякі інші формати подання не допускаються, Заяви в інших форматах розглядатися не будуть.
* заява буде вважатися заповненою та поданою, коли Заявник заповнить всю інформацію та надасть документацію, що вимагається у Формі Заяви в Дії, перевірить всю таку інформацію та документацію, та підпише Форму Заяви в електронному вигляді в Дії.
* після завершення подання Заяви Заявник отримає через Дію підтвердження про те, що Заяву подано, яке містить унікальний номер Заявника та номер Заяви, а також автоматично згенерований перелік інформації та Доказів, поданих разом із Заявою. Це слугуватиме підтвердженням завершення подання Заяви та дати її подання до Реєстру.
* після подання заяви Заявник зможе завантажити та зберегти повну копію, включаючи всю інформацію та всі подані докази.
'''''«Нежитлове нерухоме майно»''''' — це будь-яке майно, яке не можна перемістити і яке не використовується для постійного проживання людей.

Прикладами такого майна можуть бути:

# офісні будівлі;
# гаражі або місця для паркування;
# (складські будівлі або приміщення; та
# будь-яке інше нежитлове майно, що належить фізичній особі.

Наданий перелік не є вичерпним.

== Умови подання заяви ==
Заява подається за умови, що:

▷ об'єкт нерухомого майна був пошкоджений/знищений внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України після набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні"];

▷ пошкоджений/знищений об'єкт нерухомого майна розміщений на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи її територіальні води і наявне право власності на об'єкт нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 66 Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 р. № 365] (далі - '''Порядок подання заяв''').

{| class="wikitable"
|'''''Зверніть увагу!''''' ''Рішення про те, чи може Ваша Заява бути внесена до Реєстру, приймається Радою Реєстру.''
''Таке рішення не означає, що Заяву було розглянуто по суті або проведено її оцінку, присуджено будь-яку компенсацію або встановлено, що Вам має бути здійснена будь-яка виплата. Розгляд вашої заяви по суті та присудження будь-якої компенсації буде здійснюватися мойбутнім компенсаційним механізмом (в розумінні Статуту Реєстру), який належить створити.''
|}

== Хто може подати заяву ==
Відповідно до Порядку подання заяв, заявником є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) до Реєстру та є власником (співвласником) пошкодженого/знищеного внаслідок агресії Російської Федерації проти України об'єкта нерухомого майна.

Заява щодо пошкодженого або знищеного об’єкта нежитлового нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, подається кожним із співвласників окремо стосовно належної йому частки власності, при цьому згода інших співвласників не вимагається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 65 Порядку подання заяв]).

== Форма та зміст заяви ==
Форма та зміст заяви за категорією А3.2 Пошкодження або знищення об’єктів нежитлового нерухомого майна доступна в [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a32-poshkodzhennia-abo-znyshchennia-nezhytlovoho-nerukhomoho-maina електронному вигляді у Єдиному порталі державних послуг] (далі - Протал Дія).

Для формування заяви вносяться відомості про заявника, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n125 пунктом 6 Порядку подання заяв], та відомості про об’єкт нежитлового нерухомого майна:

* реєстраційний номер об’єкта нежитлового нерухомого майна у Реєстрі пошкодженого та знищеного майна (за наявності);

* тип об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або відомості щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна (заява про державну реєстрацію прав, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та документ, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, що подавався разом із заявою про державну реєстрацію прав);
* дата державної реєстрації права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна (у разі проведення державної реєстрації права власності);
* дата набуття права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна;
* опис або назва об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* вид права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна (щодо об’єктів спільної власності зазначаються вид спільної власності, розмір частки у праві спільної часткової власності, кількість співвласників об’єкта нерухомого майна);
* загальна площа об’єкта нежитлового нерухомого майна, площа забудови, кількість поверхів. У разі відсутності точної інформації про загальну площу об’єкта нежитлового нерухомого майна зазначається орієнтовна площа;
* адреса (місцезнаходження) об’єкта нежитлового нерухомого майна та геопросторові координати (за наявності);
* інформація про те, що нежитлове нерухоме майно є об’єктом культурної спадщини (у разі потреби);
* інформація про те, чи є об’єкт нежитлового нерухомого майна частиною будівлі чи окремою спорудою;
* інформація про те, чи завершено будівництво об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* інші технічні характеристики об’єкта нежитлового нерухомого майна (за наявності);
* тип події, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* дата та опис події, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна (за бажанням);
* тип і ступінь пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* опис пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* докази пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* інформація про компенсацію за пошкоджений або знищений об’єкт нежитлового нерухомого майна (тип, сума призначеної компенсації, сума отриманої компенсації) (за наявності);
* сума бажаної компенсації за пошкоджене або знищене майно, ринкова вартість пошкодженого або знищеного об’єкта нежитлового нерухомого майна, а також вартість ремонту, проведеного до пошкодження або знищення такого майна, інформація про ремонт, проведений після пошкодження або знищення такого майна (за бажанням);
* відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна (за наявності);
* інформація з актів комісійного обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складених відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/473-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473] (за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна);
* інформація із звітів про технічне обстеження, що містять висновок про технічний стан, складений відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257];
* інформація з актів та звітів оцінки майна, висновків експертів (стандартизованої, аналітичної, незалежної, судової експертизи) та рецензії на акти та звіти оцінки майна або звіти про оцінку збитків (за наявності).

'''До заяви додаються:'''

# акти комісійного обстеження пошкодженого та знищеного майна (за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна);
# звіти про технічне обстеження, що містять висновок про технічний стан, складений відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257] (''за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна'');
# акти та звіти оцінки майна, висновки експертів (стандартизованої, аналітичної, незалежної, судової експертизи) та рецензії на акти, звіти оцінки майна або звіти про оцінку збитків (за наявності).

За бажанням заявник може додати до заяви додаткові матеріали (докази), що підтверджують, зокрема, особу заявника, права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна, подію, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна, факт пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна, вартість об’єкта нежитлового нерухомого майна, а також інші матеріали щодо завданих збитків, втрат чи шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 67 Порядку подання заяв]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Зверніть увагу!''' ''У разі зазначення у заяві відомостей щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна до заяви додаються заява про державну реєстрацію прав, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, документ, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна.''
|}
==Дії, які потрібно вчинити для подання заяви==
Для подання заяви заявник:

▶ встановлює мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання, або створює особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія та проходить процедуру електронної ідентифікації та автентифікації, зокрема з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, або удосконаленого електронного підпису та/або печатки, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або печатки, а також інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу;

▶ вносить відомості для формування заяви засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Для подання заяви заявник '''накладає віддалений [https://ca.diia.gov.ua/ кваліфікований електронний підпис "Дія.Підпис"]''' ("Дія ID") (''у разі подання з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія'') або [https://uakey.com.ua/faq/shho-take-kvalfkovanij-elektronnij-pdpis-kep '''кваліфікований електронний підпис''' чи удосконалений електронний підпис,] що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (''у разі подання через Портал Дія'').

З додатковими технічними роз’ясненнями щодо подання заяви можна ознайомитись на [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a31-poshkodzhennia-abo-znyshchennia-zhytlovoho-nerukhomoho-maina Порталі Дія].
{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію створено за підтримки [https://dk.od.ua/ ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ"] ''''' ''''''''''</center>
|}
[[index.php?title=Категорія:Воєнний стан]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[index.php?title=Категорія:Відшкодування шкоди]]

Заява до міжнародного Реєстру збитків про пошкодження або знищення нежитлового нерухомого майна (А3.2)

2026-02-03T11:16:28Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/961_001-23#Text Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи CM/Res(2023)3 від 12 травня 2023 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3432-20#Text Закон України "Про приєднання України до Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 № 365 "Про затвердження Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг"]
* [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view Правила подання, обробки та внесення Заяв прийняті Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 21 березня 2024 року та затверджені Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 26 березня 2024 року]

== Загальна інформація ==
Міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, збирає заяви про компенсацію збитків, втрат чи шкоди, завданих агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року, на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також відповідні докази. Реєстр створений Україною, ЄС та ще 42 країнами (далі - '''Реєстр''').

Детальніше про реєстр [[Міжнародний реєстр збитків завданих агресією Російської Федерації проти України|'''Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України''']].

Відповідно до [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view статті 13 Правил подання, обробки та внесення Заяв, прийнятих Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 21 березня 2024 року та затверджених Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 26 березня 2024 року]:

* усі заяви повинні бути подані за допомогою Форми Заяви в електронному вигляді через Портал Дію. Ніякі інші формати подання не допускаються, Заяви в інших форматах розглядатися не будуть.
* заява буде вважатися заповненою та поданою, коли Заявник заповнить всю інформацію та надасть документацію, що вимагається у Формі Заяви в Дії, перевірить всю таку інформацію та документацію, та підпише Форму Заяви в електронному вигляді в Дії.
* після завершення подання Заяви Заявник отримає через Дію підтвердження про те, що Заяву подано, яке містить унікальний номер Заявника та номер Заяви, а також автоматично згенерований перелік інформації та Доказів, поданих разом із Заявою. Це слугуватиме підтвердженням завершення подання Заяви та дати її подання до Реєстру.
* після подання заяви Заявник зможе завантажити та зберегти повну копію, включаючи всю інформацію та всі подані докази.
'''''«Нежитлове нерухоме майно»''''' — це будь-яке майно, яке не можна перемістити і яке не використовується для постійного проживання людей.

Прикладами такого майна можуть бути:

# офісні будівлі;
# гаражі або місця для паркування;
# (складські будівлі або приміщення; та
# будь-яке інше нежитлове майно, що належить фізичній особі.

Наданий перелік не є вичерпним.

== Умови подання заяви ==
Заява подається за умови, що:

▷ об'єкт нерухомого майна був пошкоджений/знищений внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України після набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні"];

▷ пошкоджений/знищений об'єкт нерухомого майна розміщений на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи її територіальні води і наявне право власності на об'єкт нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#Text пункт 66 Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 р. № 365] (далі - '''Порядок подання заяв''').

{| class="wikitable"
|'''''Зверніть увагу!''''' ''Рішення про те, чи може Ваша Заява бути внесена до Реєстру, приймається Радою Реєстру.''
''Таке рішення не означає, що Заяву було розглянуто по суті або проведено її оцінку, присуджено будь-яку компенсацію або встановлено, що Вам має бути здійснена будь-яка виплата. Розгляд вашої заяви по суті та присудження будь-якої компенсації буде здійснюватися мойбутнім компенсаційним механізмом (в розумінні Статуту Реєстру), який належить створити.''
|}

== Хто може подати заяву ==
Відповідно до Порядку подання заяв, заявником є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) до Реєстру та є власником (співвласником) пошкодженого/знищеного внаслідок агресії Російської Федерації проти України об'єкта нерухомого майна.

Заява щодо пошкодженого або знищеного об’єкта нежитлового нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, подається кожним із співвласників окремо стосовно належної йому частки власності, при цьому згода інших співвласників не вимагається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 65 Порядку подання заяв]).

== Форма та зміст заяви ==
Форма та зміст заяви за категорією А3.2 Пошкодження або знищення об’єктів нежитлового нерухомого майна доступна в [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a32-poshkodzhennia-abo-znyshchennia-nezhytlovoho-nerukhomoho-maina електронному вигляді у Єдиному порталі державних послуг] (далі - Протал Дія).

Для формування заяви вносяться відомості про заявника, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n125 пунктом 6 Порядку подання заяв], та відомості про об’єкт нежитлового нерухомого майна:

* реєстраційний номер об’єкта нежитлового нерухомого майна у Реєстрі пошкодженого та знищеного майна (за наявності);

* тип об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або відомості щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна (заява про державну реєстрацію прав, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та документ, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, що подавався разом із заявою про державну реєстрацію прав);
* дата державної реєстрації права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна (у разі проведення державної реєстрації права власності);
* дата набуття права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна;
* опис або назва об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* вид права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна (щодо об’єктів спільної власності зазначаються вид спільної власності, розмір частки у праві спільної часткової власності, кількість співвласників об’єкта нерухомого майна);
* загальна площа об’єкта нежитлового нерухомого майна, площа забудови, кількість поверхів. У разі відсутності точної інформації про загальну площу об’єкта нежитлового нерухомого майна зазначається орієнтовна площа;
* адреса (місцезнаходження) об’єкта нежитлового нерухомого майна та геопросторові координати (за наявності);
* інформація про те, що нежитлове нерухоме майно є об’єктом культурної спадщини (у разі потреби);
* інформація про те, чи є об’єкт нежитлового нерухомого майна частиною будівлі чи окремою спорудою;
* інформація про те, чи завершено будівництво об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* інші технічні характеристики об’єкта нежитлового нерухомого майна (за наявності);
* тип події, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* дата та опис події, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна (за бажанням);
* тип і ступінь пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* опис пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* докази пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна;
* інформація про компенсацію за пошкоджений або знищений об’єкт нежитлового нерухомого майна (тип, сума призначеної компенсації, сума отриманої компенсації) (за наявності);
* сума бажаної компенсації за пошкоджене або знищене майно, ринкова вартість пошкодженого або знищеного об’єкта нежитлового нерухомого майна, а також вартість ремонту, проведеного до пошкодження або знищення такого майна, інформація про ремонт, проведений після пошкодження або знищення такого майна (за бажанням);
* відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна (за наявності);
* інформація з актів комісійного обстеження об’єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складених відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/473-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473] (за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна);
* інформація із звітів про технічне обстеження, що містять висновок про технічний стан, складений відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257];
* інформація з актів та звітів оцінки майна, висновків експертів (стандартизованої, аналітичної, незалежної, судової експертизи) та рецензії на акти та звіти оцінки майна або звіти про оцінку збитків (за наявності).

'''До заяви додаються:'''

# акти комісійного обстеження пошкодженого та знищеного майна (за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна);
# звіти про технічне обстеження, що містять висновок про технічний стан, складений відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2017-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257] (''за наявності в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна'');
# акти та звіти оцінки майна, висновки експертів (стандартизованої, аналітичної, незалежної, судової експертизи) та рецензії на акти, звіти оцінки майна або звіти про оцінку збитків (за наявності).

За бажанням заявник може додати до заяви додаткові матеріали (докази), що підтверджують, зокрема, особу заявника, права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна, подію, що спричинила пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна, факт пошкодження або знищення об’єкта нежитлового нерухомого майна, вартість об’єкта нежитлового нерухомого майна, а також інші матеріали щодо завданих збитків, втрат чи шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n548 пункт 67 Порядку подання заяв]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Зверніть увагу!''' ''У разі зазначення у заяві відомостей щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна до заяви додаються заява про державну реєстрацію прав, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, документ, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна.''
|}
==Дії, які потрібно вчинити для подання заяви==
Для подання заяви заявник:

▶ встановлює мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання, або створює особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія та проходить процедуру електронної ідентифікації та автентифікації, зокрема з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, або удосконаленого електронного підпису та/або печатки, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або печатки, а також інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу;

▶ вносить відомості для формування заяви засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Для подання заяви заявник '''накладає віддалений [https://ca.diia.gov.ua/ кваліфікований електронний підпис "Дія.Підпис"]''' ("Дія ID") (''у разі подання з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія'') або [https://uakey.com.ua/faq/shho-take-kvalfkovanij-elektronnij-pdpis-kep '''кваліфікований електронний підпис''' чи удосконалений електронний підпис,] що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (''у разі подання через Портал Дія'').

З додатковими технічними роз’ясненнями щодо подання заяви можна ознайомитись на [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a31-poshkodzhennia-abo-znyshchennia-zhytlovoho-nerukhomoho-maina Порталі Дія].
{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію створено за підтримки [https://dk.od.ua/ ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ"] ''''' ''''''''''</center>
|}
[[index.php?title=Категорія:Воєнний стан]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[index.php?title=Категорія:Відшкодування шкоди]]

Відповідальність за порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці

2025-12-08T11:39:59Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»]
== Загальне поняття лісових ресурсів ==

'''Ліс''' - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави:
* Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
* Стійкі до кліматичних змін ліси - ліси з неінвазійних видів дерев, структура яких має високу стійкість та здатна адаптуватися до загроз змін клімату, підтримуючи водоохоронні, захисні та інші функції.
* Інвазійні види дерев - інтродуковані в Україні види дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, які розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини і становлять значну загрозу для флори та фауни.
* Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо).
* До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
* Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
* Природні ліси (природні лісові екосистеми) - ліси (лісові екосистеми), в яких локально і тимчасово проявився антропогенний вплив, але він не змінив ценотичної структури фітоценозів і тому природні лісові екосистеми здатні протягом короткого часу регенеруватися (відновитися) природним шляхом до стану пралісових екосистем.
* Праліси (пралісові екосистеми) - споконвічний, стародавній ліс (природні лісові екосистеми), що сформувався природним шляхом і в ході розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу.
* Квазіпраліси - умовно пралісові екосистеми, в яких відбувся незначний тимчасовий антропогенний вплив, що не змінив природної структури лісостанів і при припиненні якого натуральний стан екосистем повністю відтворюється протягом короткого періоду.
* Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
* Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев’янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n10 (стаття 1 Лісового кодексу України]).
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n17 стаття 2 Лісового кодексу України]).

Лісові відносини в Україні регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України], Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text "Про охорону навколишнього природного середовища"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України], іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері лісових відносин регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Законом України "Про адміністративну процедуру"] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України].

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України], регулюються відповідними законодавчими актами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n21 стаття 3 Лісового кодексу України]).

== Дозвіл на вирубку ==
Використання лісових ресурсів можливе виключно за наявності спеціального дозволу – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#w1_1 лісорубного дозволу чи лісорубного квитка] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+69#w2_1 стаття 69 Лісового кодексу України]).

Відповідно Кабінет Міністрів України затвердив [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA#w1_5 Порядок видачі спецдозвілу на використання лісових ресурсів].

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для:

* заготівлі другорядних лісових матеріалів;
* здійснення побічних лісових користувань;
* використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#o160 п.8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів]).

Українцям для заготівлі дров потрібно отримати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#w1_1 лісовий (лісорубний) квиток], який надається органом виконавчої влади з питань лісового господарства, лісогосподарськими підприємствами чи постійними лісокористувачами, їм дозволено ліквідувати захаращеність у лісі – така робота пов'язана із підвищеною небезпекою. Сухі, повалені та мертві дерева або їх частини, що лежать на поверхні ґрунту, є лісовими ресурсами, що належать державі. Їх дозволено використовувати лише власникам лісів чи постійним лісокористувачам шляхом заготівлі сировини.

Лісогосподарським підприємствам заборонено надавати дозвіл на виготовлення заготівлі дров без спеціального документа.Проте, деякі ресурси можна збирати без них. Йдеться про лісову підстилку - листя, кору, хвою і дрібні гілки.

Лісорубний квиток можна також [https://guide.diia.gov.ua/view/vydacha-spetsialnoho-dozvolu-na-spetsialne-vykorystannia-lisovykh-resursiv-lisorubnyi-kvytok-order-lisovyi-kvytok-d56f3e6a-e2e4-45af-859e-05d432569e93 оформити у додатку "Дія"].

Строк зберігання виданого лісорубного або лісового квитка - 10 років.

При цьому він доступний лише після того, як заготівельник сплатить нормативний збір до місцевого бюджету розмір якого встановлений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+256#w2_1 стаття 256.3.1 Податкового кодексу України].
== Покарання за збирання дров у лісі ==
Збір сухостою, відмерлих гілок та інших частин дерева в лісі вважається незаконною самовільною заготівлею лісових ресурсів і прирівнюється до крадіжки чужого майна.

За такі дії передбачено штраф 50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на 80-240 годин, виправні роботи до дворічного періоду та арешт від 6 місяців до 3 років.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+64#w2_3 Стаття 64 КУпАП - порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці] може накладатися штраф від шести до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до шістнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+65#w2_7 Стаття 65 КУпАП - незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення], тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шестисот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+65#w2_7 Стаття 65-1 КУпАП "Знищення або пошкодження полезахисних смуг та захисних лісових насаджень"] передбачає накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+66#w2_3 ст. 66 КУпАП "Знищення або пошкодження підросту в лісах"] тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
== Див. також ==
* [[Порядок заготівлі другорядних лісових ресурсів]]
* [[Право власності на ліси]]
* [[Використання лісових ресурсів]]
* [[Державний лісовий кадастр]]
* [[Національна інвентаризація лісів]]
[[index.php?title=Категорія:Екологічне право]]

Відповідальність за порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці

2025-12-08T11:37:06Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»]
== Загальне поняття лісових ресурсів ==

'''Ліс''' - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави:
* Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
* Стійкі до кліматичних змін ліси - ліси з неінвазійних видів дерев, структура яких має високу стійкість та здатна адаптуватися до загроз змін клімату, підтримуючи водоохоронні, захисні та інші функції.
* Інвазійні види дерев - інтродуковані в Україні види дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, які розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини і становлять значну загрозу для флори та фауни.
* Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо).
* До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
* Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
* Природні ліси (природні лісові екосистеми) - ліси (лісові екосистеми), в яких локально і тимчасово проявився антропогенний вплив, але він не змінив ценотичної структури фітоценозів і тому природні лісові екосистеми здатні протягом короткого часу регенеруватися (відновитися) природним шляхом до стану пралісових екосистем.
* Праліси (пралісові екосистеми) - споконвічний, стародавній ліс (природні лісові екосистеми), що сформувався природним шляхом і в ході розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу.
* Квазіпраліси - умовно пралісові екосистеми, в яких відбувся незначний тимчасовий антропогенний вплив, що не змінив природної структури лісостанів і при припиненні якого натуральний стан екосистем повністю відтворюється протягом короткого періоду.
* Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
* Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев’янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n10 (стаття 1 Лісового кодексу України]).
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n17 стаття 2 Лісового кодексу України]).

Лісові відносини в Україні регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України], Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text "Про охорону навколишнього природного середовища"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України], іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері лісових відносин регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України].

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України], регулюються відповідними законодавчими актами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n21 стаття 3 Лісового кодексу України]).

== Дозвіл на вирубку ==
Використання лісових ресурсів можливе виключно за наявності спеціального дозволу – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#w1_1 лісорубного дозволу чи лісорубного квитка] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+69#w2_1 стаття 69 Лісового кодексу України]).

Відповідно Кабінет Міністрів України затвердив [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA#w1_5 Порядок видачі спецдозвілу на використання лісових ресурсів].

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для:

* заготівлі другорядних лісових матеріалів;
* здійснення побічних лісових користувань;
* використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#o160 п.8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів]).

Українцям для заготівлі дров потрібно отримати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#w1_1 лісовий (лісорубний) квиток], який надається органом виконавчої влади з питань лісового господарства, лісогосподарськими підприємствами чи постійними лісокористувачами, їм дозволено ліквідувати захаращеність у лісі – така робота пов'язана із підвищеною небезпекою. Сухі, повалені та мертві дерева або їх частини, що лежать на поверхні ґрунту, є лісовими ресурсами, що належать державі. Їх дозволено використовувати лише власникам лісів чи постійним лісокористувачам шляхом заготівлі сировини.

Лісогосподарським підприємствам заборонено надавати дозвіл на виготовлення заготівлі дров без спеціального документа.Проте, деякі ресурси можна збирати без них. Йдеться про лісову підстилку - листя, кору, хвою і дрібні гілки.

Лісорубний квиток можна також [https://guide.diia.gov.ua/view/vydacha-spetsialnoho-dozvolu-na-spetsialne-vykorystannia-lisovykh-resursiv-lisorubnyi-kvytok-order-lisovyi-kvytok-d56f3e6a-e2e4-45af-859e-05d432569e93 оформити у додатку "Дія"].

Строк зберігання виданого лісорубного або лісового квитка - 10 років.

При цьому він доступний лише після того, як заготівельник сплатить нормативний збір до місцевого бюджету розмір якого встановлений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+256#w2_1 стаття 256.3.1 Податкового кодексу України].
== Покарання за збирання дров у лісі ==
Збір сухостою, відмерлих гілок та інших частин дерева в лісі вважається незаконною самовільною заготівлею лісових ресурсів і прирівнюється до крадіжки чужого майна.

За такі дії передбачено штраф 50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на 80-240 годин, виправні роботи до дворічного періоду та арешт від 6 місяців до 3 років.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+64#w2_3 Стаття 64 КУпАП - порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці] може накладатися штраф від шести до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до шістнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+65#w2_7 Стаття 65 КУпАП - незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення], тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шестисот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+65#w2_7 Стаття 65-1 КУпАП "Знищення або пошкодження полезахисних смуг та захисних лісових насаджень"] передбачає накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+66#w2_3 ст. 66 КУпАП "Знищення або пошкодження підросту в лісах"] тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
== Див. також ==
* [[Порядок заготівлі другорядних лісових ресурсів]]
* [[Право власності на ліси]]
* [[Використання лісових ресурсів]]
* [[Державний лісовий кадастр]]
* [[Національна інвентаризація лісів]]
[[index.php?title=Категорія:Екологічне право]]

Відповідальність за порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці

2025-12-08T11:24:38Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»]
== Загальне поняття лісових ресурсів ==

'''Ліс''' - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави:
* Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
* Стійкі до кліматичних змін ліси - ліси з неінвазійних видів дерев, структура яких має високу стійкість та здатна адаптуватися до загроз змін клімату, підтримуючи водоохоронні, захисні та інші функції.
* Інвазійні види дерев - інтродуковані в Україні види дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, які розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини і становлять значну загрозу для флори та фауни.
* Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо).
* До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
* Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
* Природні ліси (природні лісові екосистеми) - ліси (лісові екосистеми), в яких локально і тимчасово проявився антропогенний вплив, але він не змінив ценотичної структури фітоценозів і тому природні лісові екосистеми здатні протягом короткого часу регенеруватися (відновитися) природним шляхом до стану пралісових екосистем.
* Праліси (пралісові екосистеми) - споконвічний, стародавній ліс (природні лісові екосистеми), що сформувався природним шляхом і в ході розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу.
* Квазіпраліси - умовно пралісові екосистеми, в яких відбувся незначний тимчасовий антропогенний вплив, що не змінив природної структури лісостанів і при припиненні якого натуральний стан екосистем повністю відтворюється протягом короткого періоду.
* Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
* Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев’янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n10 (стаття 1 Лісового кодексу України]).
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України], Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text "Про охорону навколишнього природного середовища"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України], іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері лісових відносин регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України].

Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовим кодексом України], регулюються відповідними законодавчими актами.

== Дозвіл на вирубку ==
Використання лісових ресурсів можливе виключно за наявності спеціального дозволу – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#w1_1 лісорубного дозволу чи лісорубного квитка] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+69#w2_1 стаття 69 Лісового кодексу України]).

Відповідно Кабінет Міністрів України затвердив [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA#w1_5 Порядок видачі спецдозвілу на використання лісових ресурсів].

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для:

* заготівлі другорядних лісових матеріалів;
* здійснення побічних лісових користувань;
* використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#o160 п.8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів]).

Українцям для заготівлі дров потрібно отримати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF?find=1&text=%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA+1#w1_1 лісовий (лісорубний) квиток], який надається органом виконавчої влади з питань лісового господарства, лісогосподарськими підприємствами чи постійними лісокористувачами, їм дозволено ліквідувати захаращеність у лісі – така робота пов'язана із підвищеною небезпекою. Сухі, повалені та мертві дерева або їх частини, що лежать на поверхні ґрунту, є лісовими ресурсами, що належать державі. Їх дозволено використовувати лише власникам лісів чи постійним лісокористувачам шляхом заготівлі сировини.

Лісогосподарським підприємствам заборонено надавати дозвіл на виготовлення заготівлі дров без спеціального документа.Проте, деякі ресурси можна збирати без них. Йдеться про лісову підстилку - листя, кору, хвою і дрібні гілки.

Лісорубний квиток можна також [https://guide.diia.gov.ua/view/vydacha-spetsialnoho-dozvolu-na-spetsialne-vykorystannia-lisovykh-resursiv-lisorubnyi-kvytok-order-lisovyi-kvytok-d56f3e6a-e2e4-45af-859e-05d432569e93 оформити у додатку "Дія"].

Строк зберігання виданого лісорубного або лісового квитка - 10 років.

При цьому він доступний лише після того, як заготівельник сплатить нормативний збір до місцевого бюджету розмір якого встановлений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+256#w2_1 стаття 256.3.1 Податкового кодексу України].
== Покарання за збирання дров у лісі ==
Збір сухостою, відмерлих гілок та інших частин дерева в лісі вважається незаконною самовільною заготівлею лісових ресурсів і прирівнюється до крадіжки чужого майна.

За такі дії передбачено штраф 50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на 80-240 годин, виправні роботи до дворічного періоду та арешт від 6 місяців до 3 років.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+64#w2_3 Стаття 64 КУпАП - порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці] може накладатися штраф від шести до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до шістнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+65#w2_7 Стаття 65 КУпАП - незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення], тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шестисот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+65#w2_7 Стаття 65-1 КУпАП "Знищення або пошкодження полезахисних смуг та захисних лісових насаджень"] передбачає накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+66#w2_3 ст. 66 КУпАП "Знищення або пошкодження підросту в лісах"] тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
== Див. також ==
* [[Порядок заготівлі другорядних лісових ресурсів]]
* [[Право власності на ліси]]
* [[Використання лісових ресурсів]]
* [[Державний лісовий кадастр]]
* [[Національна інвентаризація лісів]]
[[index.php?title=Категорія:Екологічне право]]

Державна зрада

2025-12-08T09:53:29Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 Закону України "Про оборону України"]).

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про дердавну таємницю"]).

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n19 Закону України "Про Службу безпеки України"], стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n40 Закону України "Про державну таємницю"]).

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n733 Кримінального кодексу України]«Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4040 Кримінального процесуального кодексу України] '''проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Державна зрада

2025-12-08T09:49:05Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 Закону України "Про оборону України"]).

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про дердавну таємницю"]).

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n19 Закону України "Про Службу безпеки України"], стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n40 Закону України "Про державну таємницю"]).

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n733 Кримінального кодексу України]«Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Державна зрада

2025-12-08T09:44:50Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 Закону України "Про оборону України"]).

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про дердавну таємницю"]).

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n19 Закону України "Про Службу безпеки України"], стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n40 Закону України "Про державну таємницю"]).

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n733 Кримінального кодексу України]«Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Державна зрада

2025-12-08T09:42:11Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 Закону України "Про оборону України"]).

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про дердавну таємницю"]).

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n19 Закону України "Про Службу безпеки України"], стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n40 Закону України "Про державну таємницю"]).

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n733 Кримінального кодексу України]«Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Державна зрада

2025-12-08T09:34:06Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 Закону України "Про оборону України"]).

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про дердавну таємницю"]).

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n19 Закону України "Про Службу безпеки України"], стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n40 Закону України "Про державну таємницю"]).

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] «Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Державна зрада

2025-12-08T09:24:39Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 Закону України "Про оборону України"]).

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»)].

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закону України "Про Службу безпеки України"»], стаття 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»)].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] «Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Державна зрада

2025-12-08T09:18:51Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України «Про оборону України»)].

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»)].

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закону України "Про Службу безпеки України"»], стаття 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»)].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] «Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Державна зрада

2025-12-08T09:15:01Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/140031___140031 Декларація про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19 Закон України "Про національну безпеку України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України "Про Службу безпеки України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]
== Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових ==
'''<big>Державна зрада</big>''' – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n721 стаття 111 Кримінального кодексу України]).

'''Суверенітет''' (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Декларація про державний суверенітет України)].

'''Територіальна цілісність та недоторканість''' – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010/conv#n24 частина четверта статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй] [https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf і Статуту Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року]).

'''Обороноздатність держави''' - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#n138 стаття 1 Закону України «Про оборону України»]).

'''Національна безпека України''' - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n7 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про національну безпеку України"]).

Складові національної безпеки -державна, економічна та інформаційна безпека України.
== Кримінально-правова характеристика державної зради ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення (злочину) ===
'''Родовий об’єкт злочину''' - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

'''Безпосередній об’єкт злочину''' - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

'''Видовий об’єкт злочину''' - зовнішня та внутрішня безпеки України.
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину)===
'''1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту''' (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

'''Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.'''

'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України «Про оборону України»)].

'''Збройний конфлікт''' - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text Закону України "Про національну безпеку України"]).''' 2) Шпигунство''' передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація)''' - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Про державну таємницю]», державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»)].

'''Охорону держаної таємниці''' здійснює Служба безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці (стаття 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закону України "Про Службу безпеки України"»], стаття 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закону України «Про державну таємницю»)].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Наказі Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"'''] міститься перелік відомостей, які відненсені до державної таємниці.

'''Державна зрада у формі шпигунства є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:'''

1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;

2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

'''3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України -''' полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути '''тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку (на відміну від суб'єкта, зазначеного у''' статті 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] «Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки '''громадянин іншої держави або особа без громадянства).'''
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона державної зради характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''', за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Мотиви державної зради можуть бути різні: '''користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо'''.
== Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради ==
04 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану"].

Відповідно до статті статті 111 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] державна зрада карається '''позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.'''

Ті самі діяння, вчинені в '''умовах воєнного стану''', - '''караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.'''

При цьому, '''звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,''' якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників '''ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади''' про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
== Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю ==
=== Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства ===
Слід зазначити, що згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4030 статтею 517 Кримінального процесуального кодексу України]:'''

- досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності;

- процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю;

- до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text Закону України "Про державну таємницю"] та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю;

- доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження;

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику ''забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого ''забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.''

'''Зверніть Увагу!''' Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

- матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

- здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
=== Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю ===
Відповідно до '''статті 518 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України] проведення експертизи''' щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації '''здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць''' відповідно до закону у сфері державної таємниці. У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачено для експертів.

'''Важливо! Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.'''

== Див. також ==

* [[Пособництво державі-агресору та відповідальність за такі дії]]
* [[Відповідальність за здійснення колабораційної діяльності]]
* [[Шпигунство]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів

2025-11-04T14:02:31Z

Ilin.Artem:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

==Загальні положення==
Наявність прав та обов’язків кожного із членів сім’ї щодо інших вважається однією із найсуттєвіших її ознак. Норми сімейного законодавства визначають основні права та обов’язки не тільки кожного із подружжя і суб’єктів сімейних відносин найближчого ступеня спорідненості, зокрема батьків і дітей, а й інших членів сім’ї та родичів. До них законодавством віднесені: баба, дід, прабаба, прадід, брати, сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, брати, сестри та інші родичі. Вони мають законодавчо визначену можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, маючи також і відповідні обов’язки.

Так, питання майнових прав або обов’язків по утриманню інших членів сім’ї та родичів регулюються ст.ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 265]–[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1429 274 Сімейного кодексу України] (далі - СК України) та розраховані на значний контроль держави за відповідними відносинами. Законодавством передбачено, що такий обов’язок може здійснюватися як добровільно, так і примусово.
==Особливості аліментних відносин між іншими членами сім’ї та родичами==
З аналізу норм чинного законодавства щодо обов’язку по утриманню інших членів сім’ї та родичів випливає, що утриманці – це непрацездатні особи, які з об’єктивних причин не можуть забезпечувати себе за рахунок власної праці і наділені гарантованим державою правом на життєзабезпечення за рахунок інших осіб.

У першу чергу до сплати аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям та повнолітнім непрацездатним незабезпеченим дітям, якщо останні не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або своїх повнолітніх дітей притягаються батьки. І тільки у тому випадку, коли діти не можуть отримати утримання від батьків, іншого з подружжя та дітей або коли батьки не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або колишнього подружжя, виникає необхідність притягнення інших членів сім’ї чи родичів до сплати аліментів.

Таким чином, доки особа, яка потребує утримання, може отримати матеріальну допомогу від батьків, іншого з подружжя чи своїх дітей, у неї за загальним правилом не буде права на отримання аліментів від інших учасників сімейних правовідносин. Якщо стягнути аліменти з осіб, зобов’язаних їх надавати у першу чергу, з якихось причин неможливо (смерть, визнання безвісті відсутнім, непрацездатність та незабезпеченість зобов’язаної особи), то за наявності певних юридичних фактів виникає право на отримання аліментів від інших осіб.
Зокрема таких як:
*факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась);
*факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо);
*фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
*визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).
==Обов’язок баби, діда утримувати онуків==
Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 (стаття 265 СК України]) за наступних умов:
*малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків.
===Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків===
Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є:
*у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n272 статті 46 Цивільного кодексу України]);
*не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести:
*тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати;
*інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності;
*поважним слід вважати випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми.
Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно. Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.
==Обов’язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда==
Після досягнення повноліття, онуки, правнуки, у свою чергу, зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. У статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1402 266 СК України] визначено умови виникнення такого обов’язку:
*баба, дід, прабаба, прадід повинні бути непрацездатними і мати потребу у матеріальній допомозі.
Вказаний обов’язок онуків та правнуків виникає за умови відсутності у баби, діда, прабаби, прадіда інших родичів або близьких. Це, зокрема, дружина, чоловік, повнолітні дочка, син, які мають можливість надавати своїм родичам (бабі, діду, прабабі, прадіду щодо їх онуків, правнуків) належне утримання.
*онуки та правнуки зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда, якщо вони можуть надавати їм матеріальну допомогу.
Неможливість надання такої допомоги у випадку наявності поважних причин є підставою для їх звільнення від цього обов’язку.

Аліментний обов’язок внуків (правнуків) має місце щодо діда, баби, прадіда та прабаби як з боку матері, так і з боку батька. При цьому не має значення, чи перебували внуки (правнуки) на вихованні або утриманні діда, баби, прадіда або прабаби, чи брали участь останні у вихованні або утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх внуків або правнуків.
==Обов’язок по утриманню братів та сестер==
Обов’язки по утриманню братів і сестер між повнолітніми та неповнолітніми (або повнолітніми непрацездатними) братами і сестрами виникають за умов, що:
*неповнолітні (або повнолітні непрацездатні) брати і сестри потребують матеріальної допомоги та позбавлені можливості одержувати належне утримання від своїх батьків, чоловіка, дружини (чи повнолітніх дітей) або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм таку допомогу.
*за умови, що повнолітні брати та сестри мають можливість таку допомогу надавати.
Закон не обумовлює аліментний обов’язок братів і сестер наявністю в них працездатності, тому до утримання малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних, незабезпечених братів і сестер можуть бути залучені і непрацездатні, проте такі, що мають достатні кошти, брати й сестри.

Обов’язок по утриманню виникає у повнорідних і неповнорідних братів та сестер (єдинокровних та єдиноутробних), оскільки вони є особами, пов’язаними між собою кровним спорідненням. Не мають такого обов’язку зведені брати й сестри. Норми статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1404 267 СК України] не містять вказівки на ступінь споріднення братів та сестер, між якими можуть виникнути правовідносини по утриманню. Тому є підстави вважати, що до виконання обов’язку по утриманню малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер можуть бути залучені не тільки рідні брати й сестри, а і брати та сестри більш дальніх ступенів споріднення (двоюрідні, троюрідні тощо).

Обов’язок братів та сестер по утриманню не ставиться в залежність від того, чи брали повнолітні брати та сестри, які потребують утримання, участь у вихованні та утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх братів і сестер, в яких вони вимагають надання утримання.
==Обов’язок мачухи, відчима утримувати падчерку, пасинка==
Відносини між вітчимом і мачухою з одного боку та пасинком чи падчеркою – з іншого, юридично жодним чином не оформлюються й самі по собі не спричиняють виникнення обов’язків по взаємному утриманню. Проте малолітня, непрацездатна дитина за наявності певних передумов має право отримувати кошти на утримання від вітчима, мачухи або в осіб, у сім’ї яких вона виховувалася:
*малолітні або неповнолітні падчерка, пасинок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними.
Чинне законодавство не обумовлює виникнення цього обов’язку необхідністю виховання чи утримання дитини, проте вітчим та мачуха, пасинок і падчерка пов’язані між собою відносинами свояцтва, вони проживають в одній сім’ї, постійно спілкуються між собою і, як наслідок, піклуються один про одного, надають допомогу. якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер та братів.
*за умови, якщо вони мають таку матеріальну можливість надавати.
Проте для залучення мачухи та вітчима до виконання ними обов’язку по утриманню дитини не має значення їх працездатність.
Мачуха та вітчим можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім падчерці, пасинку у разі:
*за наявності поважних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу;
*у випадку нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (звільнені від обов’язку або обмежити його певним строком).
==Обов’язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, відчима==
Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1414 270 СК України] покладає на пасинків та падчерок зворотній обов’язок по утриманню непрацездатних, незабезпечених мачухи чи вітчима за умов:
*непрацездатності мачухи, вітчима;
*потреби мачухи, вітчима у матеріальній допомозі;
*якщо мачуха, вітчим надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п’ять років;
*можливості надавати таку матеріальну допомогу;
у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
==Обов’язок інших осіб утримувати дитину==
Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виникнення обов’язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які перебували у сімейних стосунках. Положеннями статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1412 269 СК України] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
==Обов’язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім’єю до досягнення повноліття==
Після досягнення повноліття, особа зобов’язана утримувати родичів або фактичних вихователів за умов що:
*вона проживала з ними однією сім’єю до моменту досягнення повноліття;
*термін спільного проживання вказаних осіб становить не менш як п’ять років;
*родичі або фактичні вихователі є непрацездатними та потребують матеріальної підтримки;
*особи, яка виховувалась і проживала з ними однією сім’єю має можливість надавати їм таку допомогу;
*у таких родичів або фактичних вихователів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім’ї, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, сестер та братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.
==Розмір, способи і порядок сплати аліментів==
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

Як визначає частини 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1420 статті 272 СК України], якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім’ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Водночас, для визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, а також умов повного або часткового звільнення їх від сплати заборгованості законодавець відсилає до положень, що регулюють відповідні питання щодо аліментів з батьків на утримання дитини (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n997 194] - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1013 197 СК України]).

Зміна розміру аліментів з інших членів сім’ї та родичів та звільнення від їх сплати передбачена у наступних випадках (невичерпний перелік):
*якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати;
*за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Підсумовуючи вищенаведене слід звернути окрему увагу, що з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що справ щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів вкрай мало у порівнянні з так би мовити «класичними» аліментними справами щодо стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей.

Окремою особливістю такої категорії справ є те, що на відміну від справ про стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей, які часто вважаються «безпрограшними» і зазвичай закінчуються задоволенням позовних вимог (або, принаймні, частковим їх задоволенням), предмет доказування у справах щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів значно ширший, а тому, нерідко суди відмовляють у задоволенні таких вимог через недоведеність позивачем тих фактів і обставин, на які він/вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, інститут Аліментних зобов’язань інших членів сім’ї та родичів існує та врегульований нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], однак, на практиці, своє застосування відповідні положення знаходять дуже рідко.
[[index.php?title=Категорія:Стягнення аліментів]]

Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів

2025-11-04T13:46:40Z

Ilin.Artem:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

==Загальні положення==
Наявність прав та обов’язків кожного із членів сім’ї щодо інших вважається однією із найсуттєвіших її ознак. Норми сімейного законодавства визначають основні права та обов’язки не тільки кожного із подружжя і суб’єктів сімейних відносин найближчого ступеня спорідненості, зокрема батьків і дітей, а й інших членів сім’ї та родичів. До них законодавством віднесені: баба, дід, прабаба, прадід, брати, сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, брати, сестри та інші родичі. Вони мають законодавчо визначену можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, маючи також і відповідні обов’язки.

Так, питання майнових прав або обов’язків по утриманню інших членів сім’ї та родичів регулюються ст.ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 265]–[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1429 274 Сімейного кодексу України] (далі - СК України) та розраховані на значний контроль держави за відповідними відносинами. Законодавством передбачено, що такий обов’язок може здійснюватися як добровільно, так і примусово.
==Особливості аліментних відносин між іншими членами сім’ї та родичами==
З аналізу норм чинного законодавства щодо обов’язку по утриманню інших членів сім’ї та родичів випливає, що утриманці – це непрацездатні особи, які з об’єктивних причин не можуть забезпечувати себе за рахунок власної праці і наділені гарантованим державою правом на життєзабезпечення за рахунок інших осіб.

У першу чергу до сплати аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям та повнолітнім непрацездатним незабезпеченим дітям, якщо останні не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або своїх повнолітніх дітей притягаються батьки. І тільки у тому випадку, коли діти не можуть отримати утримання від батьків, іншого з подружжя та дітей або коли батьки не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або колишнього подружжя, виникає необхідність притягнення інших членів сім’ї чи родичів до сплати аліментів.

Таким чином, доки особа, яка потребує утримання, може отримати матеріальну допомогу від батьків, іншого з подружжя чи своїх дітей, у неї за загальним правилом не буде права на отримання аліментів від інших учасників сімейних правовідносин. Якщо стягнути аліменти з осіб, зобов’язаних їх надавати у першу чергу, з якихось причин неможливо (смерть, визнання безвісті відсутнім, непрацездатність та незабезпеченість зобов’язаної особи), то за наявності певних юридичних фактів виникає право на отримання аліментів від інших осіб.
Зокрема таких як:
*факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась);
*факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо);
*фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
*визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).
==Обов’язок баби, діда утримувати онуків==
Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 (стаття 265 СК України]) за наступних умов:
*малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків.
===Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків===
Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є:
*у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n272 статті 46 Цивільного кодексу України]);
*не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести:
*тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати;
*інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності;
*поважним слід вважати випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми.
Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно. Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.
==Обов’язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда==
Після досягнення повноліття, онуки, правнуки, у свою чергу, зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. У статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1402 266 СК України] визначено умови виникнення такого обов’язку:
*баба, дід, прабаба, прадід повинні бути непрацездатними і мати потребу у матеріальній допомозі.
Вказаний обов’язок онуків та правнуків виникає за умови відсутності у баби, діда, прабаби, прадіда інших родичів або близьких. Це, зокрема, дружина, чоловік, повнолітні дочка, син, які мають можливість надавати своїм родичам (бабі, діду, прабабі, прадіду щодо їх онуків, правнуків) належне утримання.
*онуки та правнуки зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда, якщо вони можуть надавати їм матеріальну допомогу.
Неможливість надання такої допомоги у випадку наявності поважних причин є підставою для їх звільнення від цього обов’язку.

Аліментний обов’язок внуків (правнуків) має місце щодо діда, баби, прадіда та прабаби як з боку матері, так і з боку батька. При цьому не має значення, чи перебували внуки (правнуки) на вихованні або утриманні діда, баби, прадіда або прабаби, чи брали участь останні у вихованні або утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх внуків або правнуків.
==Обов’язок по утриманню братів та сестер==
Обов’язки по утриманню братів і сестер між повнолітніми та неповнолітніми (або повнолітніми непрацездатними) братами і сестрами виникають за умов, що:
*неповнолітні (або повнолітні непрацездатні) брати і сестри потребують матеріальної допомоги та позбавлені можливості одержувати належне утримання від своїх батьків, чоловіка, дружини (чи повнолітніх дітей) або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм таку допомогу.
*за умови, що повнолітні брати та сестри мають можливість таку допомогу надавати.
Закон не обумовлює аліментний обов’язок братів і сестер наявністю в них працездатності, тому до утримання малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних, незабезпечених братів і сестер можуть бути залучені і непрацездатні, проте такі, що мають достатні кошти, брати й сестри.

Обов’язок по утриманню виникає у повнорідних і неповнорідних братів та сестер (єдинокровних та єдиноутробних), оскільки вони є особами, пов’язаними між собою кровним спорідненням. Не мають такого обов’язку зведені брати й сестри. Норми ст. 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] не містять вказівки на ступінь споріднення братів та сестер, між якими можуть виникнути правовідносини по утриманню. Тому є підстави вважати, що до виконання обов’язку по утриманню малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер можуть бути залучені не тільки рідні брати й сестри, а і брати та сестри більш дальніх ступенів споріднення (двоюрідні, троюрідні тощо).

Обов’язок братів та сестер по утриманню не ставиться в залежність від того, чи брали повнолітні брати та сестри, які потребують утримання, участь у вихованні та утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх братів і сестер, в яких вони вимагають надання утримання.
==Обов’язок мачухи, відчима утримувати падчерку, пасинка==
Відносини між вітчимом і мачухою з одного боку та пасинком чи падчеркою – з іншого, юридично жодним чином не оформлюються й самі по собі не спричиняють виникнення обов’язків по взаємному утриманню. Проте малолітня, непрацездатна дитина за наявності певних передумов має право отримувати кошти на утримання від вітчима, мачухи або в осіб, у сім’ї яких вона виховувалася:
*малолітні або неповнолітні падчерка, пасинок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними.
Чинне законодавство не обумовлює виникнення цього обов’язку необхідністю виховання чи утримання дитини, проте вітчим та мачуха, пасинок і падчерка пов’язані між собою відносинами свояцтва, вони проживають в одній сім’ї, постійно спілкуються між собою і, як наслідок, піклуються один про одного, надають допомогу. якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер та братів.
*за умови, якщо вони мають таку матеріальну можливість надавати.
Проте для залучення мачухи та вітчима до виконання ними обов’язку по утриманню дитини не має значення їх працездатність.
Мачуха та вітчим можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім падчерці, пасинку у разі:
*за наявності поважних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу;
*у випадку нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (звільнені від обов’язку або обмежити його певним строком).
==Обов’язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, відчима==
Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1414 270 СК України] покладає на пасинків та падчерок зворотній обов’язок по утриманню непрацездатних, незабезпечених мачухи чи вітчима за умов:
*непрацездатності мачухи, вітчима;
*потреби мачухи, вітчима у матеріальній допомозі;
*якщо мачуха, вітчим надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п’ять років;
*можливості надавати таку матеріальну допомогу;
у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
==Обов’язок інших осіб утримувати дитину==
Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виникнення обов’язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які перебували у сімейних стосунках. Положеннями статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1412 269 СК України] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
==Обов’язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім’єю до досягнення повноліття==
Після досягнення повноліття, особа зобов’язана утримувати родичів або фактичних вихователів за умов що:
*вона проживала з ними однією сім’єю до моменту досягнення повноліття;
*термін спільного проживання вказаних осіб становить не менш як п’ять років;
*родичі або фактичні вихователі є непрацездатними та потребують матеріальної підтримки;
*особи, яка виховувалась і проживала з ними однією сім’єю має можливість надавати їм таку допомогу;
*у таких родичів або фактичних вихователів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім’ї, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, сестер та братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.
==Розмір, способи і порядок сплати аліментів==
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

Як визначає частини 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1420 статті 272 СК України], якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім’ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Водночас, для визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, а також умов повного або часткового звільнення їх від сплати заборгованості законодавець відсилає до положень, що регулюють відповідні питання щодо аліментів з батьків на утримання дитини (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n997 194] - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1013 197 СК України]).

Зміна розміру аліментів з інших членів сім’ї та родичів та звільнення від їх сплати передбачена у наступних випадках (невичерпний перелік):
*якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати;
*за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Підсумовуючи вищенаведене слід звернути окрему увагу, що з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що справ щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів вкрай мало у порівнянні з так би мовити «класичними» аліментними справами щодо стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей.

Окремою особливістю такої категорії справ є те, що на відміну від справ про стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей, які часто вважаються «безпрограшними» і зазвичай закінчуються задоволенням позовних вимог (або, принаймні, частковим їх задоволенням), предмет доказування у справах щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів значно ширший, а тому, нерідко суди відмовляють у задоволенні таких вимог через недоведеність позивачем тих фактів і обставин, на які він/вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, інститут Аліментних зобов’язань інших членів сім’ї та родичів існує та врегульований нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], однак, на практиці, своє застосування відповідні положення знаходять дуже рідко.
[[index.php?title=Категорія:Стягнення аліментів]]

Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів

2025-11-04T13:40:20Z

Ilin.Artem:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

==Загальні положення==
Наявність прав та обов’язків кожного із членів сім’ї щодо інших вважається однією із найсуттєвіших її ознак. Норми сімейного законодавства визначають основні права та обов’язки не тільки кожного із подружжя і суб’єктів сімейних відносин найближчого ступеня спорідненості, зокрема батьків і дітей, а й інших членів сім’ї та родичів. До них законодавством віднесені: баба, дід, прабаба, прадід, брати, сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, брати, сестри та інші родичі. Вони мають законодавчо визначену можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, маючи також і відповідні обов’язки.

Так, питання майнових прав або обов’язків по утриманню інших членів сім’ї та родичів регулюються ст.ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 265]–[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1429 274 Сімейного кодексу України] (далі - СК України) та розраховані на значний контроль держави за відповідними відносинами. Законодавством передбачено, що такий обов’язок може здійснюватися як добровільно, так і примусово.
==Особливості аліментних відносин між іншими членами сім’ї та родичами==
З аналізу норм чинного законодавства щодо обов’язку по утриманню інших членів сім’ї та родичів випливає, що утриманці – це непрацездатні особи, які з об’єктивних причин не можуть забезпечувати себе за рахунок власної праці і наділені гарантованим державою правом на життєзабезпечення за рахунок інших осіб.

У першу чергу до сплати аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям та повнолітнім непрацездатним незабезпеченим дітям, якщо останні не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або своїх повнолітніх дітей притягаються батьки. І тільки у тому випадку, коли діти не можуть отримати утримання від батьків, іншого з подружжя та дітей або коли батьки не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або колишнього подружжя, виникає необхідність притягнення інших членів сім’ї чи родичів до сплати аліментів.

Таким чином, доки особа, яка потребує утримання, може отримати матеріальну допомогу від батьків, іншого з подружжя чи своїх дітей, у неї за загальним правилом не буде права на отримання аліментів від інших учасників сімейних правовідносин. Якщо стягнути аліменти з осіб, зобов’язаних їх надавати у першу чергу, з якихось причин неможливо (смерть, визнання безвісті відсутнім, непрацездатність та незабезпеченість зобов’язаної особи), то за наявності певних юридичних фактів виникає право на отримання аліментів від інших осіб.
Зокрема таких як:
*факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась);
*факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо);
*фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
*визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).
==Обов’язок баби, діда утримувати онуків==
Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 (стаття 265 СК України]) за наступних умов:
*малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків.
===Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків===
Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є:
*у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n272 статті 46 Цивільного кодексу України]);
*не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести:
*тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати;
*інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності;
*поважним слід вважати випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми.
Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно. Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.
==Обов’язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда==
Після досягнення повноліття, онуки, правнуки, у свою чергу, зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. У статті 266 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] визначено умови виникнення такого обов’язку:
*баба, дід, прабаба, прадід повинні бути непрацездатними і мати потребу у матеріальній допомозі.
Вказаний обов’язок онуків та правнуків виникає за умови відсутності у баби, діда, прабаби, прадіда інших родичів або близьких. Це, зокрема, дружина, чоловік, повнолітні дочка, син, які мають можливість надавати своїм родичам (бабі, діду, прабабі, прадіду щодо їх онуків, правнуків) належне утримання.
*онуки та правнуки зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда, якщо вони можуть надавати їм матеріальну допомогу.
Неможливість надання такої допомоги у випадку наявності поважних причин є підставою для їх звільнення від цього обов’язку.

Аліментний обов’язок внуків (правнуків) має місце щодо діда, баби, прадіда та прабаби як з боку матері, так і з боку батька. При цьому не має значення, чи перебували внуки (правнуки) на вихованні або утриманні діда, баби, прадіда або прабаби, чи брали участь останні у вихованні або утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх внуків або правнуків.
==Обов’язок по утриманню братів та сестер==
Обов’язки по утриманню братів і сестер між повнолітніми та неповнолітніми (або повнолітніми непрацездатними) братами і сестрами виникають за умов, що:
*неповнолітні (або повнолітні непрацездатні) брати і сестри потребують матеріальної допомоги та позбавлені можливості одержувати належне утримання від своїх батьків, чоловіка, дружини (чи повнолітніх дітей) або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм таку допомогу.
*за умови, що повнолітні брати та сестри мають можливість таку допомогу надавати.
Закон не обумовлює аліментний обов’язок братів і сестер наявністю в них працездатності, тому до утримання малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних, незабезпечених братів і сестер можуть бути залучені і непрацездатні, проте такі, що мають достатні кошти, брати й сестри.

Обов’язок по утриманню виникає у повнорідних і неповнорідних братів та сестер (єдинокровних та єдиноутробних), оскільки вони є особами, пов’язаними між собою кровним спорідненням. Не мають такого обов’язку зведені брати й сестри. Норми ст. 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] не містять вказівки на ступінь споріднення братів та сестер, між якими можуть виникнути правовідносини по утриманню. Тому є підстави вважати, що до виконання обов’язку по утриманню малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер можуть бути залучені не тільки рідні брати й сестри, а і брати та сестри більш дальніх ступенів споріднення (двоюрідні, троюрідні тощо).

Обов’язок братів та сестер по утриманню не ставиться в залежність від того, чи брали повнолітні брати та сестри, які потребують утримання, участь у вихованні та утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх братів і сестер, в яких вони вимагають надання утримання.
==Обов’язок мачухи, відчима утримувати падчерку, пасинка==
Відносини між вітчимом і мачухою з одного боку та пасинком чи падчеркою – з іншого, юридично жодним чином не оформлюються й самі по собі не спричиняють виникнення обов’язків по взаємному утриманню. Проте малолітня, непрацездатна дитина за наявності певних передумов має право отримувати кошти на утримання від вітчима, мачухи або в осіб, у сім’ї яких вона виховувалася:
*малолітні або неповнолітні падчерка, пасинок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними.
Чинне законодавство не обумовлює виникнення цього обов’язку необхідністю виховання чи утримання дитини, проте вітчим та мачуха, пасинок і падчерка пов’язані між собою відносинами свояцтва, вони проживають в одній сім’ї, постійно спілкуються між собою і, як наслідок, піклуються один про одного, надають допомогу. якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер та братів.
*за умови, якщо вони мають таку матеріальну можливість надавати.
Проте для залучення мачухи та вітчима до виконання ними обов’язку по утриманню дитини не має значення їх працездатність.
Мачуха та вітчим можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім падчерці, пасинку у разі:
*за наявності поважних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу;
*у випадку нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (звільнені від обов’язку або обмежити його певним строком).
==Обов’язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, відчима==
Стаття 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] покладає на пасинків та падчерок зворотній обов’язок по утриманню непрацездатних, незабезпечених мачухи чи вітчима за умов:
*непрацездатності мачухи, вітчима;
*потреби мачухи, вітчима у матеріальній допомозі;
*якщо мачуха, вітчим надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п’ять років;
*можливості надавати таку матеріальну допомогу;
у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
==Обов’язок інших осіб утримувати дитину==
Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виникнення обов’язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які перебували у сімейних стосунках. Положеннями ст. 269 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
==Обов’язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім’єю до досягнення повноліття==
Після досягнення повноліття, особа зобов’язана утримувати родичів або фактичних вихователів за умов що:
*вона проживала з ними однією сім’єю до моменту досягнення повноліття;
*термін спільного проживання вказаних осіб становить не менш як п’ять років;
*родичі або фактичні вихователі є непрацездатними та потребують матеріальної підтримки;
*особи, яка виховувалась і проживала з ними однією сім’єю має можливість надавати їм таку допомогу;
*у таких родичів або фактичних вихователів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім’ї, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, сестер та братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.
==Розмір, способи і порядок сплати аліментів==
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

Як визначає ч. 2 ст. 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім’ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Водночас, для визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, а також умов повного або часткового звільнення їх від сплати заборгованості законодавець відсилає до положень, що регулюють відповідні питання щодо аліментів з батьків на утримання дитини (статті 194-197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

Зміна розміру аліментів з інших членів сім’ї та родичів та звільнення від їх сплати передбачена у наступних випадках (невичерпний перелік):
*якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати;
*за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Підсумовуючи вищенаведене слід звернути окрему увагу, що з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що справ щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів вкрай мало у порівнянні з так би мовити «класичними» аліментними справами щодо стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей.

Окремою особливістю такої категорії справ є те, що на відміну від справ про стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей, які часто вважаються «безпрограшними» і зазвичай закінчуються задоволенням позовних вимог (або, принаймні, частковим їх задоволенням), предмет доказування у справах щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів значно ширший, а тому, нерідко суди відмовляють у задоволенні таких вимог через недоведеність позивачем тих фактів і обставин, на які він/вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, інститут Аліментних зобов’язань інших членів сім’ї та родичів існує та врегульований нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], однак, на практиці, своє застосування відповідні положення знаходять дуже рідко.
[[index.php?title=Категорія:Стягнення аліментів]]

Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів

2025-11-04T13:38:24Z

Ilin.Artem:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

==Загальні положення==
Наявність прав та обов’язків кожного із членів сім’ї щодо інших вважається однією із найсуттєвіших її ознак. Норми сімейного законодавства визначають основні права та обов’язки не тільки кожного із подружжя і суб’єктів сімейних відносин найближчого ступеня спорідненості, зокрема батьків і дітей, а й інших членів сім’ї та родичів. До них законодавством віднесені: баба, дід, прабаба, прадід, брати, сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, брати, сестри та інші родичі. Вони мають законодавчо визначену можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, маючи також і відповідні обов’язки.

Так, питання майнових прав або обов’язків по утриманню інших членів сім’ї та родичів регулюються ст.ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 265]–[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1429 274 Сімейного кодексу України] (далі - СК України) та розраховані на значний контроль держави за відповідними відносинами. Законодавством передбачено, що такий обов’язок може здійснюватися як добровільно, так і примусово.
==Особливості аліментних відносин між іншими членами сім’ї та родичами==
З аналізу норм чинного законодавства щодо обов’язку по утриманню інших членів сім’ї та родичів випливає, що утриманці – це непрацездатні особи, які з об’єктивних причин не можуть забезпечувати себе за рахунок власної праці і наділені гарантованим державою правом на життєзабезпечення за рахунок інших осіб.

У першу чергу до сплати аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям та повнолітнім непрацездатним незабезпеченим дітям, якщо останні не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або своїх повнолітніх дітей притягаються батьки. І тільки у тому випадку, коли діти не можуть отримати утримання від батьків, іншого з подружжя та дітей або коли батьки не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або колишнього подружжя, виникає необхідність притягнення інших членів сім’ї чи родичів до сплати аліментів.

Таким чином, доки особа, яка потребує утримання, може отримати матеріальну допомогу від батьків, іншого з подружжя чи своїх дітей, у неї за загальним правилом не буде права на отримання аліментів від інших учасників сімейних правовідносин. Якщо стягнути аліменти з осіб, зобов’язаних їх надавати у першу чергу, з якихось причин неможливо (смерть, визнання безвісті відсутнім, непрацездатність та незабезпеченість зобов’язаної особи), то за наявності певних юридичних фактів виникає право на отримання аліментів від інших осіб.
Зокрема таких як:
*факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась);
*факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо);
*фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
*визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).
==Обов’язок баби, діда утримувати онуків==
Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 (стаття 265 Сімейного кодексу України]) за наступних умов:
*малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків.
===Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків===
Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є:
*у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n272 статті 46 Цивільного кодексу України]);
*не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести:
*тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати;
*інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності;
*поважним слід вважати випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми.
Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно. Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.
==Обов’язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда==
Після досягнення повноліття, онуки, правнуки, у свою чергу, зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. У статті 266 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] визначено умови виникнення такого обов’язку:
*баба, дід, прабаба, прадід повинні бути непрацездатними і мати потребу у матеріальній допомозі.
Вказаний обов’язок онуків та правнуків виникає за умови відсутності у баби, діда, прабаби, прадіда інших родичів або близьких. Це, зокрема, дружина, чоловік, повнолітні дочка, син, які мають можливість надавати своїм родичам (бабі, діду, прабабі, прадіду щодо їх онуків, правнуків) належне утримання.
*онуки та правнуки зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда, якщо вони можуть надавати їм матеріальну допомогу.
Неможливість надання такої допомоги у випадку наявності поважних причин є підставою для їх звільнення від цього обов’язку.

Аліментний обов’язок внуків (правнуків) має місце щодо діда, баби, прадіда та прабаби як з боку матері, так і з боку батька. При цьому не має значення, чи перебували внуки (правнуки) на вихованні або утриманні діда, баби, прадіда або прабаби, чи брали участь останні у вихованні або утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх внуків або правнуків.
==Обов’язок по утриманню братів та сестер==
Обов’язки по утриманню братів і сестер між повнолітніми та неповнолітніми (або повнолітніми непрацездатними) братами і сестрами виникають за умов, що:
*неповнолітні (або повнолітні непрацездатні) брати і сестри потребують матеріальної допомоги та позбавлені можливості одержувати належне утримання від своїх батьків, чоловіка, дружини (чи повнолітніх дітей) або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм таку допомогу.
*за умови, що повнолітні брати та сестри мають можливість таку допомогу надавати.
Закон не обумовлює аліментний обов’язок братів і сестер наявністю в них працездатності, тому до утримання малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних, незабезпечених братів і сестер можуть бути залучені і непрацездатні, проте такі, що мають достатні кошти, брати й сестри.

Обов’язок по утриманню виникає у повнорідних і неповнорідних братів та сестер (єдинокровних та єдиноутробних), оскільки вони є особами, пов’язаними між собою кровним спорідненням. Не мають такого обов’язку зведені брати й сестри. Норми ст. 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] не містять вказівки на ступінь споріднення братів та сестер, між якими можуть виникнути правовідносини по утриманню. Тому є підстави вважати, що до виконання обов’язку по утриманню малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер можуть бути залучені не тільки рідні брати й сестри, а і брати та сестри більш дальніх ступенів споріднення (двоюрідні, троюрідні тощо).

Обов’язок братів та сестер по утриманню не ставиться в залежність від того, чи брали повнолітні брати та сестри, які потребують утримання, участь у вихованні та утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх братів і сестер, в яких вони вимагають надання утримання.
==Обов’язок мачухи, відчима утримувати падчерку, пасинка==
Відносини між вітчимом і мачухою з одного боку та пасинком чи падчеркою – з іншого, юридично жодним чином не оформлюються й самі по собі не спричиняють виникнення обов’язків по взаємному утриманню. Проте малолітня, непрацездатна дитина за наявності певних передумов має право отримувати кошти на утримання від вітчима, мачухи або в осіб, у сім’ї яких вона виховувалася:
*малолітні або неповнолітні падчерка, пасинок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними.
Чинне законодавство не обумовлює виникнення цього обов’язку необхідністю виховання чи утримання дитини, проте вітчим та мачуха, пасинок і падчерка пов’язані між собою відносинами свояцтва, вони проживають в одній сім’ї, постійно спілкуються між собою і, як наслідок, піклуються один про одного, надають допомогу. якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер та братів.
*за умови, якщо вони мають таку матеріальну можливість надавати.
Проте для залучення мачухи та вітчима до виконання ними обов’язку по утриманню дитини не має значення їх працездатність.
Мачуха та вітчим можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім падчерці, пасинку у разі:
*за наявності поважних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу;
*у випадку нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (звільнені від обов’язку або обмежити його певним строком).
==Обов’язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, відчима==
Стаття 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] покладає на пасинків та падчерок зворотній обов’язок по утриманню непрацездатних, незабезпечених мачухи чи вітчима за умов:
*непрацездатності мачухи, вітчима;
*потреби мачухи, вітчима у матеріальній допомозі;
*якщо мачуха, вітчим надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п’ять років;
*можливості надавати таку матеріальну допомогу;
у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
==Обов’язок інших осіб утримувати дитину==
Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виникнення обов’язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які перебували у сімейних стосунках. Положеннями ст. 269 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
==Обов’язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім’єю до досягнення повноліття==
Після досягнення повноліття, особа зобов’язана утримувати родичів або фактичних вихователів за умов що:
*вона проживала з ними однією сім’єю до моменту досягнення повноліття;
*термін спільного проживання вказаних осіб становить не менш як п’ять років;
*родичі або фактичні вихователі є непрацездатними та потребують матеріальної підтримки;
*особи, яка виховувалась і проживала з ними однією сім’єю має можливість надавати їм таку допомогу;
*у таких родичів або фактичних вихователів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім’ї, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, сестер та братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.
==Розмір, способи і порядок сплати аліментів==
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

Як визначає ч. 2 ст. 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім’ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Водночас, для визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, а також умов повного або часткового звільнення їх від сплати заборгованості законодавець відсилає до положень, що регулюють відповідні питання щодо аліментів з батьків на утримання дитини (статті 194-197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

Зміна розміру аліментів з інших членів сім’ї та родичів та звільнення від їх сплати передбачена у наступних випадках (невичерпний перелік):
*якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати;
*за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Підсумовуючи вищенаведене слід звернути окрему увагу, що з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що справ щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів вкрай мало у порівнянні з так би мовити «класичними» аліментними справами щодо стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей.

Окремою особливістю такої категорії справ є те, що на відміну від справ про стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей, які часто вважаються «безпрограшними» і зазвичай закінчуються задоволенням позовних вимог (або, принаймні, частковим їх задоволенням), предмет доказування у справах щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів значно ширший, а тому, нерідко суди відмовляють у задоволенні таких вимог через недоведеність позивачем тих фактів і обставин, на які він/вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, інститут Аліментних зобов’язань інших членів сім’ї та родичів існує та врегульований нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], однак, на практиці, своє застосування відповідні положення знаходять дуже рідко.
[[index.php?title=Категорія:Стягнення аліментів]]

Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів

2025-11-04T13:26:58Z

Ilin.Artem:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

==Загальні положення==
Наявність прав та обов’язків кожного із членів сім’ї щодо інших вважається однією із найсуттєвіших її ознак. Норми сімейного законодавства визначають основні права та обов’язки не тільки кожного із подружжя і суб’єктів сімейних відносин найближчого ступеня спорідненості, зокрема батьків і дітей, а й інших членів сім’ї та родичів. До них законодавством віднесені: баба, дід, прабаба, прадід, брати, сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, брати, сестри та інші родичі. Вони мають законодавчо визначену можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, маючи також і відповідні обов’язки.

Так, питання майнових прав або обов’язків по утриманню інших членів сім’ї та родичів регулюються ст.ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1400 265]–[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1429 274 Сімейного кодексу України] (далі - СК України) та розраховані на значний контроль держави за відповідними відносинами. Законодавством передбачено, що такий обов’язок може здійснюватися як добровільно, так і примусово.
==Особливості аліментних відносин між іншими членами сім’ї та родичами==
З аналізу норм чинного законодавства щодо обов’язку по утриманню інших членів сім’ї та родичів випливає, що утриманці – це непрацездатні особи, які з об’єктивних причин не можуть забезпечувати себе за рахунок власної праці і наділені гарантованим державою правом на життєзабезпечення за рахунок інших осіб.

У першу чергу до сплати аліментів малолітнім і неповнолітнім дітям та повнолітнім непрацездатним незабезпеченим дітям, якщо останні не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або своїх повнолітніх дітей притягаються батьки. І тільки у тому випадку, коли діти не можуть отримати утримання від батьків, іншого з подружжя та дітей або коли батьки не можуть отримати утримання від іншого з подружжя або колишнього подружжя, виникає необхідність притягнення інших членів сім’ї чи родичів до сплати аліментів.

Таким чином, доки особа, яка потребує утримання, може отримати матеріальну допомогу від батьків, іншого з подружжя чи своїх дітей, у неї за загальним правилом не буде права на отримання аліментів від інших учасників сімейних правовідносин. Якщо стягнути аліменти з осіб, зобов’язаних їх надавати у першу чергу, з якихось причин неможливо (смерть, визнання безвісті відсутнім, непрацездатність та незабезпеченість зобов’язаної особи), то за наявності певних юридичних фактів виникає право на отримання аліментів від інших осіб.
Зокрема таких як:
*факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась);
*факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо);
*фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
*визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).
==Обов’язок баби, діда утримувати онуків==
Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття за наступних умов:
*малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків.
===Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків===
Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є:
*у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n272 статті 46 Цивільного кодексу України]);
*не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести:
*тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати;
*інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності;
*поважним слід вважати випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми.
Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно. Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.
==Обов’язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда==
Після досягнення повноліття, онуки, правнуки, у свою чергу, зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. У статті 266 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] визначено умови виникнення такого обов’язку:
*баба, дід, прабаба, прадід повинні бути непрацездатними і мати потребу у матеріальній допомозі.
Вказаний обов’язок онуків та правнуків виникає за умови відсутності у баби, діда, прабаби, прадіда інших родичів або близьких. Це, зокрема, дружина, чоловік, повнолітні дочка, син, які мають можливість надавати своїм родичам (бабі, діду, прабабі, прадіду щодо їх онуків, правнуків) належне утримання.
*онуки та правнуки зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда, якщо вони можуть надавати їм матеріальну допомогу.
Неможливість надання такої допомоги у випадку наявності поважних причин є підставою для їх звільнення від цього обов’язку.

Аліментний обов’язок внуків (правнуків) має місце щодо діда, баби, прадіда та прабаби як з боку матері, так і з боку батька. При цьому не має значення, чи перебували внуки (правнуки) на вихованні або утриманні діда, баби, прадіда або прабаби, чи брали участь останні у вихованні або утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх внуків або правнуків.
==Обов’язок по утриманню братів та сестер==
Обов’язки по утриманню братів і сестер між повнолітніми та неповнолітніми (або повнолітніми непрацездатними) братами і сестрами виникають за умов, що:
*неповнолітні (або повнолітні непрацездатні) брати і сестри потребують матеріальної допомоги та позбавлені можливості одержувати належне утримання від своїх батьків, чоловіка, дружини (чи повнолітніх дітей) або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм таку допомогу.
*за умови, що повнолітні брати та сестри мають можливість таку допомогу надавати.
Закон не обумовлює аліментний обов’язок братів і сестер наявністю в них працездатності, тому до утримання малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних, незабезпечених братів і сестер можуть бути залучені і непрацездатні, проте такі, що мають достатні кошти, брати й сестри.

Обов’язок по утриманню виникає у повнорідних і неповнорідних братів та сестер (єдинокровних та єдиноутробних), оскільки вони є особами, пов’язаними між собою кровним спорідненням. Не мають такого обов’язку зведені брати й сестри. Норми ст. 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] не містять вказівки на ступінь споріднення братів та сестер, між якими можуть виникнути правовідносини по утриманню. Тому є підстави вважати, що до виконання обов’язку по утриманню малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер можуть бути залучені не тільки рідні брати й сестри, а і брати та сестри більш дальніх ступенів споріднення (двоюрідні, троюрідні тощо).

Обов’язок братів та сестер по утриманню не ставиться в залежність від того, чи брали повнолітні брати та сестри, які потребують утримання, участь у вихованні та утриманні своїх малолітніх чи неповнолітніх братів і сестер, в яких вони вимагають надання утримання.
==Обов’язок мачухи, відчима утримувати падчерку, пасинка==
Відносини між вітчимом і мачухою з одного боку та пасинком чи падчеркою – з іншого, юридично жодним чином не оформлюються й самі по собі не спричиняють виникнення обов’язків по взаємному утриманню. Проте малолітня, непрацездатна дитина за наявності певних передумов має право отримувати кошти на утримання від вітчима, мачухи або в осіб, у сім’ї яких вона виховувалася:
*малолітні або неповнолітні падчерка, пасинок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними.
Чинне законодавство не обумовлює виникнення цього обов’язку необхідністю виховання чи утримання дитини, проте вітчим та мачуха, пасинок і падчерка пов’язані між собою відносинами свояцтва, вони проживають в одній сім’ї, постійно спілкуються між собою і, як наслідок, піклуються один про одного, надають допомогу. якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер та братів.
*за умови, якщо вони мають таку матеріальну можливість надавати.
Проте для залучення мачухи та вітчима до виконання ними обов’язку по утриманню дитини не має значення їх працездатність.
Мачуха та вітчим можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім падчерці, пасинку у разі:
*за наявності поважних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу;
*у випадку нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (звільнені від обов’язку або обмежити його певним строком).
==Обов’язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, відчима==
Стаття 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] покладає на пасинків та падчерок зворотній обов’язок по утриманню непрацездатних, незабезпечених мачухи чи вітчима за умов:
*непрацездатності мачухи, вітчима;
*потреби мачухи, вітчима у матеріальній допомозі;
*якщо мачуха, вітчим надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п’ять років;
*можливості надавати таку матеріальну допомогу;
у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів і сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
==Обов’язок інших осіб утримувати дитину==
Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виникнення обов’язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які перебували у сімейних стосунках. Положеннями ст. 269 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
==Обов’язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім’єю до досягнення повноліття==
Після досягнення повноліття, особа зобов’язана утримувати родичів або фактичних вихователів за умов що:
*вона проживала з ними однією сім’єю до моменту досягнення повноліття;
*термін спільного проживання вказаних осіб становить не менш як п’ять років;
*родичі або фактичні вихователі є непрацездатними та потребують матеріальної підтримки;
*особи, яка виховувалась і проживала з ними однією сім’єю має можливість надавати їм таку допомогу;
*у таких родичів або фактичних вихователів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім’ї, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, сестер та братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.
==Розмір, способи і порядок сплати аліментів==
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

Як визначає ч. 2 ст. 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім’ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Водночас, для визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, а також умов повного або часткового звільнення їх від сплати заборгованості законодавець відсилає до положень, що регулюють відповідні питання щодо аліментів з батьків на утримання дитини (статті 194-197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

Зміна розміру аліментів з інших членів сім’ї та родичів та звільнення від їх сплати передбачена у наступних випадках (невичерпний перелік):
*якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати;
*за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Підсумовуючи вищенаведене слід звернути окрему увагу, що з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що справ щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів вкрай мало у порівнянні з так би мовити «класичними» аліментними справами щодо стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей.

Окремою особливістю такої категорії справ є те, що на відміну від справ про стягнення аліментів з батьків на утримання їх дітей, які часто вважаються «безпрограшними» і зазвичай закінчуються задоволенням позовних вимог (або, принаймні, частковим їх задоволенням), предмет доказування у справах щодо стягнення утримання (аліментів) з інших членів сім’ї та родичів значно ширший, а тому, нерідко суди відмовляють у задоволенні таких вимог через недоведеність позивачем тих фактів і обставин, на які він/вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, інститут Аліментних зобов’язань інших членів сім’ї та родичів існує та врегульований нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], однак, на практиці, своє застосування відповідні положення знаходять дуже рідко.
[[index.php?title=Категорія:Стягнення аліментів]]

Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність

2025-10-03T09:08:09Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику в справах про хуліганство"]

== Загальні положення ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 статті 296 Кримільного кодексу України] (КК України) кримінальним правопорушенням вважається вчинення '''хуліганства''' - грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи вийнятковим цинізмом.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт ===
Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок.

Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

Кримінальне караним є саме грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Отже, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші суспільні відносини, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

За змістом частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України] під '''грубим порушенням громадського порядку''' з мотивів явної неповаги до суспільства слід визнавати таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Це поняття вироблене судовою практикою і містить особливі ознаки хуліганства, які дозволяють відмежувати його від [[Дрібне хуліганство|дрібного хуліганства]] (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1859 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення]).

Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

1) що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

2) діє тривалий час і вперто не припиняється;

3) пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо (пункт 5 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство"] (далі - постанова Пленуму).

Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, які супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.

Правозастосовна практика виробила певні критерії відмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень. При цьому потрібно враховувати спрямованість умислу винного, мотиви кримінального правопорушення, цілі та обставини вчинених особою дій.

Дії, які супроводжувались погрозами вбивством, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім'ї, квартирі, щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними відносинами, неправильними діями потерпілих та інше, повинні кваліфікуватись за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], які передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.

Це кримінальне правопорушення вважатиметься закінченим, якщо особа вчинила дії, зазначені в диспозиції статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України].

=== Суб'єкт ===
Суб'єкт кримінального правопорушення - фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років, згідно з положеннями частини другої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 22 КК України].

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

'''Неповага до суспільства''' - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Саме мотив є відмітною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших кримінальних правовпорушень тим, що:

# вчиняється за явно несуттєвим приводом;
# безпосередня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб'єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкретною ситуацією);
# дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами;
# спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені.

=== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ===

* Кваліфікований склад - хуліганство, вчинене групою осіб (якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою чи за попередньою змовою групою осіб незалежно від виконаної ролі) (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України]);
* Особливо кваліфікований склад:

# вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (частина третя статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України]). За ознакою наявності попередньої судимості за хуліганство (за будь-який його вид) можливо кваліфікувати дії винного за умови, що ця судимість не [[Погашення та зняття судимості|знята та не погашена]] у встановленому законом порядку;
# хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (частина третя статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України]). Під '''опором''' слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку (пункт 8 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму)];
# застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України]). Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян (пункт 9 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети (пункт 11 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Під заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень слід розуміти предмети, які хоч і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть завдати шкоду здоров'ю та життю особи. За наявності зазначених обставин предмети господарсько-побутового призначення (сокира, молоток, кухонний ніж) спеціальні засоби, як-то: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень, відповідно до частини четвертої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України] можуть бути визнані вказаними предметами.

Слід відрізняти групове хуліганство від інших кримінальних правопорушень, зокрема від групового порушення громадського порядку та масових заворушень. Основна відмінність цих кримінальних правопорушень полягає в мотиві. Групове порушення громадського порядку вчиняється з будь-якими мотивами. Масові заворушення передбачають наявність натовпу, учасники якого керуються також різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір представникам владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. У разі групового хуліганства ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

Хуліганство - це формальний склад кримінального правопорушення, а групове порушення громадського порядку - матеріальний склад, а масові заворушення - це матеріально-формальний склад кримінального правопорушення.

Останньою відмінністю є кількість осіб, які вчиняють такі кримінальні правопорушення: для хуліганства наявність декількох осіб у вчиненні кримінально протиправних дій не є обов'язковою ознакою, а лише кваліфікуючою, для масових заворушень характерна наявність натовпу, а для групового порушення громадського порядку - 2-х і більше осіб.

Хуліганські дії, які супроводжувались погрозою вбивством, заподіянням побоїв, легких тілесних ушкоджень належить кваліфікувати тільки за відповідною частиною статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України]. Додаткова кваліфікація за статтями про кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи не потрібна.

== Санкція (покарання) ==

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

== Див. також ==

* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність

2025-10-03T09:02:41Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику в справах про хуліганство"]

== Загальні положення ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 статті 296 Кримільного кодексу України] (КК України) кримінальним правопорушенням вважається вчинення '''хуліганства''' - грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи вийнятковим цинізмом.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт ===
Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок.

Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

Кримінальне караним є саме грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Отже, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші суспільні відносини, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

За змістом частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України] під '''грубим порушенням громадського порядку''' з мотивів явної неповаги до суспільства слід визнавати таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Це поняття вироблене судовою практикою і містить особливі ознаки хуліганства, які дозволяють відмежувати його від [[Дрібне хуліганство|дрібного хуліганства]] (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1859 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення]).

Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

1) що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

2) діє тривалий час і вперто не припиняється;

3) пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо (пункт 5 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство"] (далі - постанова Пленуму).

Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, які супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.

Правозастосовна практика виробила певні критерії відмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень. При цьому потрібно враховувати спрямованість умислу винного, мотиви кримінального правопорушення, цілі та обставини вчинених особою дій.

Дії, які супроводжувались погрозами вбивством, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім'ї, квартирі, щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними відносинами, неправильними діями потерпілих та інше, повинні кваліфікуватись за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], які передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.

Це кримінальне правопорушення вважатиметься закінченим, якщо особа вчинила дії, зазначені в диспозиції статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України].

=== Суб'єкт ===
Суб'єкт кримінального правопорушення - фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років, згідно з положеннями частини другої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 22 КК України].

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

'''Неповага до суспільства''' - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Саме мотив є відмітною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших кримінальних правовпорушень тим, що:

# вчиняється за явно несуттєвим приводом;
# безпосередня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб'єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкретною ситуацією);
# дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами;
# спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені.

=== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ===

* Кваліфікований склад - хуліганство, вчинене групою осіб (якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою чи за попередньою змовою групою осіб незалежно від виконаної ролі) (частина друга статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);
* Особливо кваліфікований склад:

# вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). За ознакою наявності попередньої судимості за хуліганство (за будь-який його вид) можливо кваліфікувати дії винного за умови, що ця судимість не [[Погашення та зняття судимості|знята та не погашена]] у встановленому законом порядку;
# хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Під '''опором''' слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку (пункт 8 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму)];
# застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (частина четверта статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України)]. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян (пункт 9 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети (пункт 11 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Під заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень слід розуміти предмети, які хоч і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть завдати шкоду здоров'ю та життю особи. За наявності зазначених обставин предмети господарсько-побутового призначення (сокира, молоток, кухонний ніж) спеціальні засоби, як-то: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень, відповідно до частини четвертої статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] можуть бути визнані вказаними предметами.

Слід відрізняти групове хуліганство від інших кримінальних правопорушень, зокрема від групового порушення громадського порядку та масових заворушень. Основна відмінність цих кримінальних правопорушень полягає в мотиві. Групове порушення громадського порядку вчиняється з будь-якими мотивами. Масові заворушення передбачають наявність натовпу, учасники якого керуються також різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір представникам владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. У разі групового хуліганства ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

Хуліганство - це формальний склад кримінального правопорушення, а групове порушення громадського порядку - матеріальний склад, а масові заворушення - це матеріально-формальний склад кримінального правопорушення.

Останньою відмінністю є кількість осіб, які вчиняють такі кримінальні правопорушення: для хуліганства наявність декількох осіб у вчиненні кримінально протиправних дій не є обов'язковою ознакою, а лише кваліфікуючою, для масових заворушень характерна наявність натовпу, а для групового порушення громадського порядку - 2-х і більше осіб.

Хуліганські дії, які супроводжувались погрозою вбивством, заподіянням побоїв, легких тілесних ушкоджень належить кваліфікувати тільки за відповідною частиною статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. Додаткова кваліфікація за статтями про кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи не потрібна.

== Санкція (покарання) ==

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

== Див. також ==

* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність

2025-10-03T08:57:43Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику в справах про хуліганство"]

== Загальні положення ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 статті 296 Кримільного кодексу України] (КК України) кримінальним правопорушенням вважається вчинення '''хуліганства''' - грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи вийнятковим цинізмом.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт ===
Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок.

Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

Кримінальне караним є саме грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Отже, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші суспільні відносини, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

За змістом частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 296 КК України] під '''грубим порушенням громадського порядку''' з мотивів явної неповаги до суспільства слід визнавати таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Це поняття вироблене судовою практикою і містить особливі ознаки хуліганства, які дозволяють відмежувати його від [[Дрібне хуліганство|дрібного хуліганства]] (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1859 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення]).

Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

1) що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

2) діє тривалий час і вперто не припиняється;

3) пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо (пункт 5 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство"] (далі - постанова Пленуму).

Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, які супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.

Правозастосовна практика виробила певні критерії відмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень. При цьому потрібно враховувати спрямованість умислу винного, мотиви кримінального правопорушення, цілі та обставини вчинених особою дій.

Дії, які супроводжувались погрозами вбивством, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім'ї, квартирі, щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними відносинами, неправильними діями потерпілих та інше, повинні кваліфікуватись за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], які передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.

Це кримінальне правопорушення вважатиметься закінченим, якщо особа вчинила дії, зазначені в диспозиції статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

=== Суб'єкт ===
Суб'єкт кримінального правопорушення - фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років, згідно з положеннями частини другої статті 22 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

'''Неповага до суспільства''' - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Саме мотив є відмітною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших кримінальних правовпорушень тим, що:

# вчиняється за явно несуттєвим приводом;
# безпосередня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб'єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкретною ситуацією);
# дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами;
# спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені.

=== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ===

* Кваліфікований склад - хуліганство, вчинене групою осіб (якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою чи за попередньою змовою групою осіб незалежно від виконаної ролі) (частина друга статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);
* Особливо кваліфікований склад:

# вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). За ознакою наявності попередньої судимості за хуліганство (за будь-який його вид) можливо кваліфікувати дії винного за умови, що ця судимість не [[Погашення та зняття судимості|знята та не погашена]] у встановленому законом порядку;
# хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Під '''опором''' слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку (пункт 8 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму)];
# застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (частина четверта статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України)]. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян (пункт 9 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети (пункт 11 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Під заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень слід розуміти предмети, які хоч і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть завдати шкоду здоров'ю та життю особи. За наявності зазначених обставин предмети господарсько-побутового призначення (сокира, молоток, кухонний ніж) спеціальні засоби, як-то: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень, відповідно до частини четвертої статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] можуть бути визнані вказаними предметами.

Слід відрізняти групове хуліганство від інших кримінальних правопорушень, зокрема від групового порушення громадського порядку та масових заворушень. Основна відмінність цих кримінальних правопорушень полягає в мотиві. Групове порушення громадського порядку вчиняється з будь-якими мотивами. Масові заворушення передбачають наявність натовпу, учасники якого керуються також різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір представникам владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. У разі групового хуліганства ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

Хуліганство - це формальний склад кримінального правопорушення, а групове порушення громадського порядку - матеріальний склад, а масові заворушення - це матеріально-формальний склад кримінального правопорушення.

Останньою відмінністю є кількість осіб, які вчиняють такі кримінальні правопорушення: для хуліганства наявність декількох осіб у вчиненні кримінально протиправних дій не є обов'язковою ознакою, а лише кваліфікуючою, для масових заворушень характерна наявність натовпу, а для групового порушення громадського порядку - 2-х і більше осіб.

Хуліганські дії, які супроводжувались погрозою вбивством, заподіянням побоїв, легких тілесних ушкоджень належить кваліфікувати тільки за відповідною частиною статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. Додаткова кваліфікація за статтями про кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи не потрібна.

== Санкція (покарання) ==

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

== Див. також ==

* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування]]

[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T08:25:20Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20#Text Закон України "Про професійну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Засудженим, які не мають професійної кваліфікації, за якою вони можуть бути працевлаштовані в цій колонії, надається можливість здобути професійну освіту, професійні кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закону України "Про професійну освіту"].

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n933 стаття 126 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n939 127 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n944 128 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n1297 1281] КВК ).

== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n953 129 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n970 131 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T08:17:02Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20#Text Закон України "Про професійну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Засудженим, які не мають професійної кваліфікації, за якою вони можуть бути працевлаштовані в цій колонії, надається можливість здобути професійну освіту, професійні кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закону України "Про професійну освіту"].

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n933 стаття 126 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n939 127 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n944 128 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n1297 1281] КВК ).

== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n953 129 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T08:12:41Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20#Text Закон України "Про професійну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Засудженим, які не мають професійної кваліфікації, за якою вони можуть бути працевлаштовані в цій колонії, надається можливість здобути професійну освіту, професійні кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закону України "Про професійну освіту"].

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n933 стаття 126 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n939 127 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n944 128 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n1297 1281] КВК ).

== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T08:05:11Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20#Text Закон України "Про професійну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Засудженим, які не мають професійної кваліфікації, за якою вони можуть бути працевлаштовані в цій колонії, надається можливість здобути професійну освіту, професійні кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закону України "Про професійну освіту"].

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n933 стаття 126 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n939 127 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n944 128 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК])
== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T08:03:18Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20#Text Закон України "Про професійну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Засудженим, які не мають професійної кваліфікації, за якою вони можуть бути працевлаштовані в цій колонії, надається можливість здобути професійну освіту, професійні кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закону України "Про професійну освіту"].

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n933 стаття 126 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n939 127 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК])
== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T07:46:19Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20#Text Закон України "Про професійну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Засудженим, які не мають професійної кваліфікації, за якою вони можуть бути працевлаштовані в цій колонії, надається можливість здобути професійну освіту, професійні кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закону України "Про професійну освіту"].

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15?find=1&text=%D0%A3+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F%D1%85+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D0%BE+%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8#n933 стаття 126 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК])
== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T06:57:02Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про професійну (професійно-технічну) освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Засудженим, які не мають професійної кваліфікації, за якою вони можуть бути працевлаштовані в цій колонії, надається можливість здобути професійну освіту, професійні кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закону України "Про професійну освіту"].

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Здобуття загальної середньої та/або професійної освіти, професійних кваліфікацій засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими(стаття 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК])
== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

2025-10-03T06:20:58Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4574-20?find=1&text=%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87#w1_14 Закон України "Про професійну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядок організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 Наказ Міністерства юстиції України від 16 травня 2016 року № 1418/5 "Про затвердження положень про програми диференційованого виховного впливу на засуджених"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]
== Загальна інформація ==
'''Соціально-виховна робота''' - цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0727-16 програм диференційованого виховного впливу] з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів (стаття 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених до позбавлення волі ==
У колоніях відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 "Про освіту"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 "Про повну загальну середню освіту"] для засуджених забезпечується доступність і '''безоплатність''' здобуття повної загальної середньої освіти.

Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2020-%D0%BF#Text Порядку організації здобуття повної загальної середньої освіти засудженими до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також неповнолітніми особами, взятими під варту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 526].

У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

Для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії, надається можливість підготовки на курсах професійного навчання робітників на виробництві ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2192-13 Положення про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 19 грудня 2013 року № 1794/2691/5]).

На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.

Педагогічні працівники закладів освіти надають допомогу адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими (стаття 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).

== Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі ==
Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків.

Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби.

Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи (стаття 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Богослужіння і релігійні обряди в колоніях ==
У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення ізоляції, громадської безпеки і встановлені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК].

Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релігійної організації '''в неробочий час'''.

Адміністрація колонії сприяє у запрошенні священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії. Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до певної релігії чи конфесії. Засуджені мають право на придбання і користування релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання покарання.

Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також установлених вимог режиму відбування покарання.

Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання.

У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть допускатися тільки представники релігійних організацій, які офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку (стаття 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
=== Організація душпастирської опіки засуджених ===
'''Душпастирська опіка засуджених''' - діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання.

Зустрічі священнослужителів (капеланів) із засудженими надаються у час, вільний від роботи (навчання) засуджених, без обмеження кількості зустрічей у місці, визначеному адміністрацією установи виконання покарань.

Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами).

Священнослужителі (капелани) можуть відвідувати установи виконання покарань для проведення заходів душпастирської опіки '''за спеціальним дозволом''' адміністрації таких установ у завчасно погоджений з адміністрацією установи час.

Таємниця сповіді є недоторканною і охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фіксувати технічними засобами та відтворювати будь-яку інформацію, отриману зі сповіді. Відомості, отримані зі сповіді, не можуть бути предметом досудового розслідування, досудового слідства чи кримінального провадження, використовуватися як доказ. Ніхто в жодному разі не може допитувати священнослужителя, перекладача чи іншу особу з питань, пов’язаних з конфіденційністю сповіді (стаття 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК])
== Вільний час засуджених до позбавлення волі ==
Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонії, є їх вільним часом. Вільний час засуджених повинен тривати '''не менш як дві години на добу''' і передбачається розпорядком дня колонії (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи заохочення та порядок їх застосування до осіб, позбавлених волі ==
За виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК] та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
* подяка;
* дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
* нагородження похвальною грамотою;
* присвоєння почесного звання "кращий за поведінкою", "активний учасник самодіяльності" тощо;
* виплата грошової премії;
* нагородження подарунком;
* переведення на поліпшені умови тримання;
* надання дозволу для виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до семи діб засудженим, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки;
* надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
* дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
* збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
При заохоченні до засудженого застосовується '''один захід заохочення'''.

Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово (стаття 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n917 КВК]).
== Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі та порядок їх застосування ==
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 132 КВК] такі заходи стягнення:
* попередження (письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення);
* догана;
* сувора догана;
* грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне стягнення'''.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Стягнення накладається лише '''письмово''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 стаття 134 КВК])
== Див. також ==
* [[Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі]]
* [[Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність

2025-09-01T11:44:28Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]

== Статус експерта у кримінальному провадженні ==
=== Особи, які можуть бути судовими експертами===
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n65 10 Закону України "Про судову експертизу"] (далі - Закон).

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

=== Особи, які не можуть бути судовими експертами ===
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|недієздатною]], а також та, яка має н[[Погашення та зняття судимості|е зняту або не погашену судимість]], або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення [[Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією|правопорушення, пов’язаного з корупцією]] або дисциплінарне стягнення у виді припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n76 стаття 11 Закону)].

== Права експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт має право:'''
* ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
* відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;
* у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань;
* з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
* указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення;
* у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;
* викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань;
* оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
* на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
* одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.
* користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законом] (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n935 69 КПК України]).

Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим (абзац дванадцятий пункту 2.1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5]).

== Обов'язки експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт зобов'язаний:'''
* заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
* прийняти до виконання доручену йому експертизу;
* особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його;
* повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;
* прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту;
* забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);
* не розголошувати без дозволу без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.

Інші обов'язки судового експерта передбачаються статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n935 69 КПК України].

== Відповідальність експерта ==
=== Кримінальна відповідальність ===
За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2745 статей 384 та 385 Кримінального кодексу України.]
=== Адміністративна відповідальність ===
За злісне ухилення від явки в суд, до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування експерт несе адміністративну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1981 статей 1853 та 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення].
=== Дисциплінарна відповідальность ===
За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
=== Деліктна відповідальність ===
У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Суди]]

Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність

2025-09-01T11:39:22Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15#Text Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 "Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів"]

== Статус експерта у кримінальному провадженні ==
=== Особи, які можуть бути судовими експертами===
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n65 10 Закону України "Про судову експертизу"] (далі - Закон).

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

=== Особи, які не можуть бути судовими експертами ===
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|недієздатною]], а також та, яка має н[[Погашення та зняття судимості|е зняту або не погашену судимість]], або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення [[Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією|правопорушення, пов’язаного з корупцією]] або дисциплінарне стягнення у виді припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n76 стаття 11 Закону)].

== Права експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт має право:'''
* ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
* відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;
* у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань;
* з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
* указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення;
* у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;
* викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань;
* оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
* на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
* одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.
* користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законом] (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n935 69 КПК України]).

Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим (абзац дванадцятий пункту 2.1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5]).

== Обов'язки експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт зобов'язаний:'''
* заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
* прийняти до виконання доручену йому експертизу;
* особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його;
* повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;
* прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту;
* забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);
* не розголошувати без дозволу без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.

Інші обов'язки судового експерта передбачаються статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n935 69 КПК України].

== Відповідальність експерта ==
=== Кримінальна відповідальність ===
За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2745 статей 384 та 385 Кримінального кодексу України.]
=== Адміністративна відповідальність ===
За злісне ухилення від явки в суд, до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування експерт несе адміністративну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1981 статей 1853 та 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення].
=== Дисциплінарна відповідальность ===
За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
=== Деліктна відповідальність ===
У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Суди]]

Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність

2025-09-01T11:30:31Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15#Text Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 "Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів"]

== Статус експерта у кримінальному провадженні ==
=== Особи, які можуть бути судовими експертами===
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n65 10 Закону України "Про судову експертизу"] (далі - Закон).

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

=== Особи, які не можуть бути судовими експертами ===
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|недієздатною]], а також та, яка має н[[Погашення та зняття судимості|е зняту або не погашену судимість]], або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення [[Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією|правопорушення, пов’язаного з корупцією]] або дисциплінарне стягнення у виді припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n76 стаття 11 Закону)].

== Права експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт має право:'''
* ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
* відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;
* у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань;
* з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
* указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення;
* у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;
* викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань;
* оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
* на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
* одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.
* користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законом] (стаття 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим (абзац дванадцятий пункту 2.1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5]).

== Обов'язки експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт зобов'язаний:'''
* заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
* прийняти до виконання доручену йому експертизу;
* особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його;
* повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;
* прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту;
* забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);
* не розголошувати без дозволу без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.

Інші обов'язки судового експерта передбачаються статтею 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

== Відповідальність експерта ==
=== Кримінальна відповідальність ===
За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2745 статей 384 та 385 Кримінального кодексу України.]
=== Адміністративна відповідальність ===
За злісне ухилення від явки в суд, до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування експерт несе адміністративну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1981 статей 1853 та 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення].
=== Дисциплінарна відповідальность ===
За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
=== Деліктна відповідальність ===
У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Суди]]

Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність

2025-09-01T11:25:57Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15#Text Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 "Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів"]

== Статус експерта у кримінальному провадженні ==
=== Особи, які можуть бути судовими експертами===
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n65 10 Закону України "Про судову експертизу"] (далі - Закон).

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

=== Особи, які не можуть бути судовими експертами ===
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|недієздатною]], а також та, яка має н[[Погашення та зняття судимості|е зняту або не погашену судимість]], або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення [[Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією|правопорушення, пов’язаного з корупцією]] або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта (стаття 11 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закону]).

== Права експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт має право:'''
* ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
* відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;
* у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань;
* з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
* указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення;
* у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;
* викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань;
* оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
* на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
* одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.
* користуватися іншими правами, передбаченими [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законом] (стаття 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим (абзац дванадцятий пункту 2.1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5]).

== Обов'язки експерта у кримінальному провадженні ==
'''Експерт зобов'язаний:'''
* заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
* прийняти до виконання доручену йому експертизу;
* особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його;
* повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;
* прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту;
* забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);
* не розголошувати без дозволу без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.

Інші обов'язки судового експерта передбачаються статтею 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

== Відповідальність експерта ==
=== Кримінальна відповідальність ===
За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2745 статей 384 та 385 Кримінального кодексу України.]
=== Адміністративна відповідальність ===
За злісне ухилення від явки в суд, до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування експерт несе адміністративну відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1981 статей 1853 та 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення].
=== Дисциплінарна відповідальность ===
За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
=== Деліктна відповідальність ===
У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Суди]]

Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

2025-09-01T10:44:59Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text Закон України «Про Державний реєстр виборців»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4454 статті 83 Конституції України] у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
В умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n173 стаття 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
|}

==Загальні положення==
Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 (стаття 70 Конституції України)]

Вибори в Україні є основною формою народного волевиявлення, способом безпосереднього здійснення влади Українським народом.

Вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text ( стаття 1 Виборчого кодексу України)]

Відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів:
* вибори Президента України;
*вибори народних депутатів України;
*місцеві вибори;
*вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
*вибори депутатів сільської, селищної, міської ради;
*вибори сільського, селищного, міського голови;
*вибори депутатів районної ради;
*вибори депутатів обласної ради;
*вибори депутатів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3#w1_4 (частина 1 статті 3 Виборчого кодексу України)]
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+72#w2_1 ( стаття 72 Конституції України)]

Державний реєстр виборців (далі – Реєстр) - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 статті 70 Конституції України] (далі - виборці). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#n11 стаття 1 Закону України "Про державний реєстр виборців"]).

Повноваження органу ведення Реєстру здійснюють територіальні представництва Центральної виборчої комісії, утворені відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+14#w2_1 ( частина 5 статті 14 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]

Для підготовки та проведення голосування на виборах орган ведення Державного реєстру виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження, складає на основі відомостей Державного реєстру виборців попередні списки виборців. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+39#w2_1 (частина 1 статті 39 Виборчого кодексу України)]

Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органами ведення Реєстру в разі виявлення ними невключення виборця до Реєстру, неправомірного або кратного включення особи до Реєстру, неправильностей у персональних даних виборця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+23#w2_2 (частина 1 статті 23 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]
==Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу==
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9560 частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).]

Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до відповідної виборчої комісії, а також розгляд скарг та прийняття рішення виборчою комісією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд, до якого подана позовна заява, невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію та комісію вищого рівня (щодо списків виборців - також орган ведення Державного реєстру виборців) про надходження позову, відкриття провадження чи відмову у відкритті провадження у справі, а також про ухвалене судом рішення.

Якщо за адміністративним позовом судом відкрито провадження і тим самим суб’єктом з того ж питання і з тих же підстав подано скаргу до виборчої комісії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про відкриття провадження припиняє розгляд скарги.

Суди, виборчі комісії, органи Державного реєстру виборців, правоохоронні органи організовують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом та розгляд скарг (позовних заяв) і звернень виборчих комісій у строки та спосіб, встановлені цим Кодексом.

Питання розгляду скарг виборчими комісіями, не врегульовані цим Кодексом, визначаються Центральною виборчою комісією. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+63#w2_1 (стаття 63 Виборчого кодексу України)]

Місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
*оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
*уточнення списку виборців;
*оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, уствнов, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+20#w2_1 (пункт 2 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України)].
==Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців==
Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду '''без сплати судового збору'''. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 1- 3 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Загальні вимоги до позовної заяви: ====
* У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
*Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
*Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.
*На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.
В позовній заяві зазначаються:
*найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
*повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
*зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
*зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
*відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
*відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
*перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
*у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
*у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
*власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 пункті 2 частини п’ятої цієї статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України] стосовно представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+160#w2_1 (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Документи, що додаються до позовної заяви:====
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10714 частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.]

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців '''у дводенний строк після надходження позовної заяви''', але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Оскарження рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців не перешкоджає його виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 4-5 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України).]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

2025-09-01T10:34:09Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text Закон України «Про Державний реєстр виборців»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4454 статті 83 Конституції України] у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
В умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n173 стаття 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
|}

==Загальні положення==
Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 (стаття 70 Конституції України)]

Вибори в Україні є основною формою народного волевиявлення, способом безпосереднього здійснення влади Українським народом.

Вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text ( стаття 1 Виборчого кодексу України)]

Відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів:
* вибори Президента України;
*вибори народних депутатів України;
*місцеві вибори;
*вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
*вибори депутатів сільської, селищної, міської ради;
*вибори сільського, селищного, міського голови;
*вибори депутатів районної ради;
*вибори депутатів обласної ради;
*вибори депутатів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3#w1_4 (частина 1 статті 3 Виборчого кодексу України)]
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+72#w2_1 ( стаття 72 Конституції України)]

Державний реєстр виборців (далі – Реєстр) - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 статті 70 Конституції України] (далі - виборці). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#n11 стаття 1 Закону України "Про державний реєстр виборців"]).

Повноваження органу ведення Реєстру здійснюють територіальні представництва Центральної виборчої комісії, утворені відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+14#w2_1 ( частина 5 статті 14 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]

Для підготовки та проведення голосування на виборах орган ведення Державного реєстру виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження, складає на основі відомостей Державного реєстру виборців попередні списки виборців. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+39#w2_1 (частина 1 статті 39 Виборчого кодексу України)]

Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органами ведення Реєстру в разі виявлення ними невключення виборця до Реєстру, неправомірного або кратного включення особи до Реєстру, неправильностей у персональних даних виборця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+23#w2_2 (частина 1 статті 23 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]
==Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу==
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9560 частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).]

Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до відповідної виборчої комісії, а також розгляд скарг та прийняття рішення виборчою комісією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд, до якого подана позовна заява, невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію та комісію вищого рівня (щодо списків виборців - також орган ведення Державного реєстру виборців) про надходження позову, відкриття провадження чи відмову у відкритті провадження у справі, а також про ухвалене судом рішення.

Якщо за адміністративним позовом судом відкрито провадження і тим самим суб’єктом з того ж питання і з тих же підстав подано скаргу до виборчої комісії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про відкриття провадження припиняє розгляд скарги.

Суди, виборчі комісії, органи Державного реєстру виборців, правоохоронні органи організовують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом та розгляд скарг (позовних заяв) і звернень виборчих комісій у строки та спосіб, встановлені цим Кодексом.

Питання розгляду скарг виборчими комісіями, не врегульовані цим Кодексом, визначаються Центральною виборчою комісією. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+63#w2_1 (стаття 63 Виборчого кодексу України)]

Місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
*оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
*уточнення списку виборців;
*оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, уствнов, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+20#w2_1 (пункт 2 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України)].
==Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців==
Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду '''без сплати судового збору'''. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 1- 3 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Загальні вимоги до позовної заяви: ====
* У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
*Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
*Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.
*На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.
В позовній заяві зазначаються:
*найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
*повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
*зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
*зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
*відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
*відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
*перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
*у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
*у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
*власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 пункті 2 частини п’ятої цієї статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України] стосовно представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+160#w2_1 (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Документи, що додаються до позовної заяви:====
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 частиною другою цієї статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України]

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців '''у дводенний строк після надходження позовної заяви''', але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Оскарження рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців не перешкоджає його виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 4-5 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України).]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

2025-09-01T10:24:42Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text Закон України «Про Державний реєстр виборців»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4454 статті 83 Конституції України] у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
В умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n173 стаття 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
|}

==Загальні положення==
Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 (стаття 70 Конституції України)]

Вибори в Україні є основною формою народного волевиявлення, способом безпосереднього здійснення влади Українським народом.

Вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text ( стаття 1 Виборчого кодексу України)]

Відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів:
* вибори Президента України;
*вибори народних депутатів України;
*місцеві вибори;
*вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
*вибори депутатів сільської, селищної, міської ради;
*вибори сільського, селищного, міського голови;
*вибори депутатів районної ради;
*вибори депутатів обласної ради;
*вибори депутатів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3#w1_4 (частина 1 статті 3 Виборчого кодексу України)]
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+72#w2_1 ( стаття 72 Конституції України)]

Державний реєстр виборців (далі – Реєстр) - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 статті 70 Конституції України] (далі - виборці). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#n11 стаття 1 Закону України "Про державний реєстр виборців"]).

Повноваження органу ведення Реєстру здійснюють територіальні представництва Центральної виборчої комісії, утворені відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+14#w2_1 ( частина 5 статті 14 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]

Для підготовки та проведення голосування на виборах орган ведення Державного реєстру виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження, складає на основі відомостей Державного реєстру виборців попередні списки виборців. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+39#w2_1 (частина 1 статті 39 Виборчого кодексу України)]

Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органами ведення Реєстру в разі виявлення ними невключення виборця до Реєстру, неправомірного або кратного включення особи до Реєстру, неправильностей у персональних даних виборця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+23#w2_2 (частина 1 статті 23 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]
==Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу==
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9560 частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).]

Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до відповідної виборчої комісії, а також розгляд скарг та прийняття рішення виборчою комісією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд, до якого подана позовна заява, невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію та комісію вищого рівня (щодо списків виборців - також орган ведення Державного реєстру виборців) про надходження позову, відкриття провадження чи відмову у відкритті провадження у справі, а також про ухвалене судом рішення.

Якщо за адміністративним позовом судом відкрито провадження і тим самим суб’єктом з того ж питання і з тих же підстав подано скаргу до виборчої комісії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про відкриття провадження припиняє розгляд скарги.

Суди, виборчі комісії, органи Державного реєстру виборців, правоохоронні органи організовують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом та розгляд скарг (позовних заяв) і звернень виборчих комісій у строки та спосіб, встановлені цим Кодексом.

Питання розгляду скарг виборчими комісіями, не врегульовані цим Кодексом, визначаються Центральною виборчою комісією. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+63#w2_1 (стаття 63 Виборчого кодексу України)]

Місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
*оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
*уточнення списку виборців;
*оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, уствнов, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+20#w2_1 (пункт 2 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України)].
==Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців==
Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду '''без сплати судового збору'''. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 1- 3 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Загальні вимоги до позовної заяви: ====
* У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
*Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
*Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.
*На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.
В позовній заяві зазначаються:
*найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
*повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
*зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
*зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
*відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
*відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
*перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
*у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
*у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
*власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 пункті 2 частини п’ятої цієї статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України] стосовно представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+160#w2_1 (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Документи, що додаються до позовної заяви:====
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 частиною другою цієї статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України]

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців '''у дводенний строк після надходження позовної заяви''', але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Оскарження рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців не перешкоджає його виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 4-5 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України).]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

2025-09-01T10:18:21Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text Закон України «Про Державний реєстр виборців»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4454 статті 83 Конституції України] у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
В умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n173 стаття 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
|}

==Загальні положення==
Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 (стаття 70 Конституції України)]

Вибори в Україні є основною формою народного волевиявлення, способом безпосереднього здійснення влади Українським народом.

Вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text ( стаття 1 Виборчого кодексу України)]

Відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів:
* вибори Президента України;
*вибори народних депутатів України;
*місцеві вибори;
*вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
*вибори депутатів сільської, селищної, міської ради;
*вибори сільського, селищного, міського голови;
*вибори депутатів районної ради;
*вибори депутатів обласної ради;
*вибори депутатів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3#w1_4 (частина 1 статті 3 Виборчого кодексу України)]
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+72#w2_1 ( стаття 72 Конституції України)]

Державний реєстр виборців (далі – Реєстр) - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 статті 70 Конституції України] (далі - виборці). ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#n11 стаття 1 Закону України "Про державний реєстр виборців"]).

Повноваження органу ведення Реєстру здійснюють територіальні представництва Центральної виборчої комісії, утворені відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+14#w2_1 ( частина 5 статті 14 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]

Для підготовки та проведення голосування на виборах орган ведення Державного реєстру виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження, складає на основі відомостей Державного реєстру виборців попередні списки виборців. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+39#w2_1 (частина 1 статті 39 Виборчого кодексу України)]

Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органами ведення Реєстру в разі виявлення ними невключення виборця до Реєстру, неправомірного або кратного включення особи до Реєстру, неправильностей у персональних даних виборця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+23#w2_2 (частина 1 статті 23 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]
==Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу==
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#w1_6 (частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України)]

Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до відповідної виборчої комісії, а також розгляд скарг та прийняття рішення виборчою комісією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд, до якого подана позовна заява, невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію та комісію вищого рівня (щодо списків виборців - також орган ведення Державного реєстру виборців) про надходження позову, відкриття провадження чи відмову у відкритті провадження у справі, а також про ухвалене судом рішення.

Якщо за адміністративним позовом судом відкрито провадження і тим самим суб’єктом з того ж питання і з тих же підстав подано скаргу до виборчої комісії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про відкриття провадження припиняє розгляд скарги.

Суди, виборчі комісії, органи Державного реєстру виборців, правоохоронні органи організовують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом та розгляд скарг (позовних заяв) і звернень виборчих комісій у строки та спосіб, встановлені цим Кодексом.

Питання розгляду скарг виборчими комісіями, не врегульовані цим Кодексом, визначаються Центральною виборчою комісією. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+63#w2_1 (стаття 63 Виборчого кодексу України)]

Місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
*оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
*уточнення списку виборців;
*оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, уствнов, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+20#w2_1 (пункт 2 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України)].
==Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців==
Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду '''без сплати судового збору'''. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 1- 3 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Загальні вимоги до позовної заяви: ====
* У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
*Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
*Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.
*На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.
В позовній заяві зазначаються:
*найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
*повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
*зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
*зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
*відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
*відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
*перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
*у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
*у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
*власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 пункті 2 частини п’ятої цієї статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України] стосовно представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+160#w2_1 (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Документи, що додаються до позовної заяви:====
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 частиною другою цієї статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України]

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців '''у дводенний строк після надходження позовної заяви''', але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Оскарження рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців не перешкоджає його виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 4-5 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України).]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

2025-09-01T10:17:01Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text Закон України «Про Державний реєстр виборців»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4454 статті 83 Конституції України] у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
В умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n173 стаття 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
|}

==Загальні положення==
Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 (стаття 70 Конституції України)]

Вибори в Україні є основною формою народного волевиявлення, способом безпосереднього здійснення влади Українським народом.

Вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text ( стаття 1 Виборчого кодексу України)]

Відповідно до Конституції України в Україні проводяться такі типи виборів:
* вибори Президента України;
*вибори народних депутатів України;
*місцеві вибори;
*вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
*вибори депутатів сільської, селищної, міської ради;
*вибори сільського, селищного, міського голови;
*вибори депутатів районної ради;
*вибори депутатів обласної ради;
*вибори депутатів районної у місті ради (у містах, де утворені районні у місті ради). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+3#w1_4 (частина 1 статті 3 Виборчого кодексу України)]
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+72#w2_1 ( стаття 72 Конституції України)]

Державний реєстр виборців (далі – Реєстр) - автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+70#w2_1 статті 70 Конституції України] (далі - виборці). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#Text (][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16#n11 стаття 1 Закону України "Про державний реєстр виборців"]).

Повноваження органу ведення Реєстру здійснюють територіальні представництва Центральної виборчої комісії, утворені відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію». [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+14#w2_1 ( частина 5 статті 14 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]

Для підготовки та проведення голосування на виборах орган ведення Державного реєстру виборців для кожної звичайної виборчої дільниці, утвореної на території, на яку поширюються його повноваження, складає на основі відомостей Державного реєстру виборців попередні списки виборців. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+39#w2_1 (частина 1 статті 39 Виборчого кодексу України)]

Уточнення персональних даних Реєстру здійснюється органами ведення Реєстру в разі виявлення ними невключення виборця до Реєстру, неправомірного або кратного включення особи до Реєстру, неправильностей у персональних даних виборця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+23#w2_2 (частина 1 статті 23 Закону України «Про державний реєстр виборців»)]
==Загальні засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу==
Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#w1_6 (частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України)]

Рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, можуть бути оскаржені до суду або до виборчої комісії.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до суду, а також розгляд та вирішення справ судом здійснюються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, до відповідної виборчої комісії, а також розгляд скарг та прийняття рішення виборчою комісією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд, до якого подана позовна заява, невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію та комісію вищого рівня (щодо списків виборців - також орган ведення Державного реєстру виборців) про надходження позову, відкриття провадження чи відмову у відкритті провадження у справі, а також про ухвалене судом рішення.

Якщо за адміністративним позовом судом відкрито провадження і тим самим суб’єктом з того ж питання і з тих же підстав подано скаргу до виборчої комісії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про відкриття провадження припиняє розгляд скарги.

Суди, виборчі комісії, органи Державного реєстру виборців, правоохоронні органи організовують свою роботу під час виборчого процесу, в тому числі у вихідні дні та в день голосування, таким чином, щоб забезпечити прийом та розгляд скарг (позовних заяв) і звернень виборчих комісій у строки та спосіб, встановлені цим Кодексом.

Питання розгляду скарг виборчими комісіями, не врегульовані цим Кодексом, визначаються Центральною виборчою комісією. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+63#w2_1 (стаття 63 Виборчого кодексу України)]

Місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
*оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
*уточнення списку виборців;
*оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, уствнов, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+20#w2_1 (пункт 2 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України)].
==Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців==
Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі.

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії.

Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду '''без сплати судового збору'''. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців із запитом щодо уточнення відомостей про виборця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 1- 3 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Загальні вимоги до позовної заяви: ====
* У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
*Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
*Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.
*На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.
В позовній заяві зазначаються:
*найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
*повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
*зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
*зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
*відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
*відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
*перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
*у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
*у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
*власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 пункті 2 частини п’ятої цієї статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України] стосовно представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+160#w2_1 (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України)].
====Документи, що додаються до позовної заяви:====
До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+5#n10693 частиною другою цієї статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України]

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення списку виборців '''у дводенний строк після надходження позовної заяви''', але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, - невідкладно.

Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців виконуються негайно. Оскарження рішення адміністративного суду щодо внесення змін у списки виборців не перешкоджає його виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15?find=1&text=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F+274#w2_1 (частини 4-5 статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України).]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Виборче право]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2025-09-01T08:58:44Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n280 59 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 12 КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, пробаційний нагляд, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 51]і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n241 52 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n611 98 КК України]).

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n311 49 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2766 388 КК України.]
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n307 48 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n311 49 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами] '''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): ===
* Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
* Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
* Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
* Один холодильник на сім’ю.
* Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
* Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
* Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
* Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
* Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
* Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
* Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
* Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
* Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
=== Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи). ===

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2025-09-01T08:43:23Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n280 59 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 12 КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, пробаційний нагляд, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 51]і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n241 52 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n611 98 КК України]).

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n311 49 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2766 388 КК України.]
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n307 48 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n311 49 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): ===
* Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
* Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
* Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
* Один холодильник на сім’ю.
* Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
* Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
* Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
* Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
* Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
* Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
* Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
* Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
* Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
=== Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи). ===

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2025-09-01T08:34:02Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n280 59 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 12 КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, пробаційний нагляд, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 51]і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n241 52 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n611 98 КК України]).

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n311 49 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): ===
* Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
* Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
* Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
* Один холодильник на сім’ю.
* Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
* Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
* Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
* Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
* Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
* Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
* Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
* Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
* Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
=== Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи). ===

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2025-09-01T08:30:42Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n280 59 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 12 КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, пробаційний нагляд, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 51]і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n241 52 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n611 98 КК України]).

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): ===
* Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
* Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
* Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
* Один холодильник на сім’ю.
* Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
* Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
* Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
* Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
* Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
* Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
* Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
* Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
* Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
=== Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи). ===

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях

2025-09-01T08:21:25Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальни кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-%D0%BF#n33 Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340]
== Загальні положення ==
'''Конфіскація майна''' – це [[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткове]] покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n280 59 Кримінального кодексу України] (далі - КК України). Конституція України (ст. 41) проголошує, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Особливості застосування конфіскації майна ==
Може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених санкціями Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини (будь-який із злочинів, визначених у частинах четвертій або п'ятій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 12 КК України], якщо його вчинено із корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості.

Конфіскація майна ''є додатковим покаранням'' до таких основних видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 51]і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n241 52 КК України]).

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (частина друга статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n611 98 КК України]).

Конфіскація може бути '''повною''' або '''частковою'''. У вироку суд має чітко визначити ту частину майна, яка конфіскується, або перелічені всі предмети, що конфіскуються (наприклад, будинк, автомобіль, побутова технічка тощо).

Згідно зі статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму '''не допускається'''.

Для забезпечення конфіскації майна і [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]] у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт]].

Приховування майна, що підлягає конфіскації, на яке накладено арешт або яке описано, утворює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна ==
Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося (частина перша статті 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"].
Майно, яке не підлягає конфіскації ==
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text []https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 '''Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами'''], що додається до Закону України "Про виконавче провадження", Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): ===
* Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
* Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
* Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
* Один холодильник на сім’ю.
* Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
* Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
* Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
* Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
* Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
* Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
* Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
* Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
* Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
=== Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-технологічних витрат, балансування газотранспортної системи). ===

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960 Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 759/17882/19] (питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень).
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Суди]]

Участь ув'язнених і засуджених у цивільних та сімейних відносинах

2025-09-01T06:09:19Z

Ilin.Artem:

== Нормативна база ==
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув'язнення"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19 Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерством юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5 (далі - Правила)]

*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (далі - Порядок)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13?find=1&text=#Text Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2013 року № 396/5 (далі - Інструкція)]
==Участь ув'язнених і засуджених у цивільно-правових відносинах==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"] начальники державних установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, мають право [[Посвідчення заповітів|посвідчувати заповіти]] та [[Представництво: види, підстави виникнення та припинення|довіреності]] ув’язнених і засуджених, які тримаються в цих установах. Зазначені акти прирівнюються до нотаріально посвідчених, державне мито при цьому не справляється.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

При посвідченні начальником СІЗО заповіту один посвідчений примірник видається заповідачу, другий негайно передається до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача. Довідка про здійснення зазначеної дії долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого (глава 1 розділу ХІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n815 Правил]).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У довіреності, яка посвідчується посадовими, службовими особами, мають бути чітко визначені юридичні дії, на які уповноважений представник [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF (пункт 26 Порядку)]. Посвідчену довіреність вручають особі, від імені якої вона посвідчена, або на прохання такої особи і за її рахунок надсилають за зазначеною нею адресою особі, на ім’я якої видано таку довіреність, або вручають посвідчену довіреність особі, на ім’я якої її видано (за ії заявою). Розгляд питань, пов’язаних із громадянством України, здійснюється адміністрацією СІЗО відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України "Про громадянство України"], а ув’язнених або засуджених іноземців та осіб без громадянства - відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"] з урахуванням обмежень, які встановлені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Законом України "Про попереднє ув’язнення"].
==Участь ув'язнених і засуджених у сімейно-правових відносинах==
[[Державна реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань|Державна реєстрація укладення шлюбу ув’язнених і засуджених]] у СІЗО проводиться відповідно до чинного законодавства [https://minjust.gov.ua/ddr/regional-offices органом реєстрації актів цивільного стану] (далі - РАЦС) за місцем розташування СІЗО.

Особа, яка виявила бажання одружитися з ув’язненим чи засудженим, звертається до [https://minjust.gov.ua/ddr/regional-offices органу РАЦС] для отримання бланка спільної заяви про укладення шлюбу та надає його адміністрації СІЗО. У разі взаємної добровільної згоди на укладення шлюбу та відсутності обставин, що цьому перешкоджають, ув’язнений або засуджений заповнює свою частину бланка заяви. Достовірність підпису на заяві ув’язненого або засудженого засвідчується начальником СІЗО. Посвідчена заява передається іншій стороні для подальшого оформлення в органі РАЦС.

Державна реєстрація укладення шлюбу проводиться тільки за наявності документів, що посвідчують осіб, які одружуються, у спеціально виділеному приміщенні СІЗО. Загальна кількість запрошених з боку осіб, які укладають шлюб, крім представника органу РАЦС, не може бути більше шести осіб. Особам, присутнім на реєстрації шлюбу ув’язненого з боку осіб, які укладають шлюб, необхідно мати відповідний дозвіл, виданий слідчим або судом, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Оплата державного мита за державну реєстрацію укладення шлюбу та інші необхідні витрати проводяться за рахунок осіб, які укладають шлюб.

Після державної реєстрації укладення шлюбу адміністрація СІЗО надає ув’язненому або засудженому побачення з чоловіком (дружиною) відповідно до законодавства.

На прохання осіб, які укладають шлюб, адміністрацією СІЗО надається можливість проведення обряду вінчання.

Державна реєстрація розірвання шлюбу (розлучення) ув’язнених і засуджених здійснюється відповідно до законодавства (пункт 5 глави 2 розділу ХІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n815 Правил]).

Батьки, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі не звільняються від стягнення з них аліментів на дитину по виконавчому документу.

Із заробітної плати і винагороди засуджених до позбавлення волі насамперед поряд з податком на доходи фізичних осіб відраховуються аліменти ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13?find=1&text=%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%BC+%D0%BD%D0%B0+%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8+%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85+%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F+%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8#n182 підпункт 7.2 Інструкції]).
==Поховання ув'язнених і засуджених, які померли у СІЗО==
Порядок [[Порядок поховання померлого та надання ритуальних послуг|поховання]] ув’язнених та засуджених, які померли у СІЗО, оформлення документів щодо видачі їх тіл визначаються відповідно до чинного законодавства (глава 3 розділу ХІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n815 Правил]).
==Див. також==
*[[Посвідчення заповітів]]
*[[Представництво: види, підстави виникнення та припинення]]
*[[Державна реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань]]
*[[Порядок розірвання шлюбу]]
*[[Порядок поховання померлого та надання ритуальних послуг]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]