WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Договір перевезення пасажира та багажу

2017-04-07T13:02:01Z

Iaroslav.khomenko: Створена сторінка: == Загальні положення про договір перевезення пасажира та багажу. == Статтею 910 Цивільно...

== Загальні положення про договір перевезення пасажира та багажу. ==

Статтею 910 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

== Перевезення пасажирів і багажу окремими видами транспорту: ==

'''Згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. N 1184):

За договором перевезення пасажира автобусом перевізник зобов’язується безпечно перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання ним багажу – доставити до пункту призначення багаж та видати його пасажиру або уповноваженій ним особі. Пасажир зобов’язується внести установлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу до багажного відділення – плату за його перевезення.'''

Пасажир повинен мати квиток на проїзд, квитанцію на перевезення багажу міжміськими маршрутами регулярних перевезень, які дійсні тільки на зазначений у них день і рейс автобуса.

У разі втрати документа на проїзд пасажир до посадки не допускається, вартість документа на проїзд не повертається, дублікат не видається, претензії не приймаються. У разі відсутності у пасажира документа на проїзд, а за наявності у нього пільг – документа, що підтверджує право на пільговий проїзд, пасажир вважається таким, що не має права на проїзд.

Особи, що мають право на пільговий проїзд, здійснюють оплату обов’язкових та додаткових послуг автостанцій та перевезення багажу на загальних підставах.

Плата за перевезення ручної поклажі не справляється у разі перевезення її у салоні автобуса: міжміського або міжнародного сполучення - не більше однієї одиниці ручної поклажі; міського або приміського сполучення - не більше двох одиниць.

Ручна поклажа перевозиться у салоні автобуса під наглядом пасажира.

За перевезення ручної поклажі у салоні автобуса понад норму з пасажира справляється плата за тарифом, встановленим згідно із законодавством.

У разі здавання ручної поклажі до багажного відділення транспортного засобу за її перевезення справляється плата як за перевезення багажу.

Багаж пасажирів перевозиться у багажному відділенні автобуса (якщо це передбачено конструкцією автобуса) за плату.

У разі відсутності багажного відділення багаж перевозиться в салоні автобуса (одна одиниця – безоплатно, решта – за плату згідно з тарифом).

Багаж, що перевозиться в салоні автобуса, повинен бути розміщений так, щоб не заважати вільному проходу пасажирів уздовж салону автобуса та не блокувати доступ до основних і аварійних виходів.

Перевізник може здійснювати перевезення багажу вантажним автомобілем. Максимальна кількість місць багажу, що приймається до перевезення, визначається перевізником, але не може бути менше двох одиниць від одного пасажира.

Право на отримання багажу має пасажир, що здав його для перевезення.

Пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму.

Після завершення перевезення багаж зберігається у перевізника протягом доби без оплати. За зберігання багажу строком понад добу справляється плата за визначеним перевізником тарифом, якщо інше не передбачено законодавством.

Багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення.

У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку.

Якщо втрачений багаж знайдено протягом року з дня подання заяви про його видачу, перевізник повинен повідомити про це пасажирові. Пасажир може одержати такий багаж протягом 30 днів, повернувши перевізникові гроші, виплачені як компенсація за втрату багажу.

У разі виявлення втраченого багажу чи ручної поклажі водій зобов'язаний за участю двох свідків скласти акт довільної форми з детальним описом зовнішнього вигляду речей і здати їх разом з актом перевізнику.

Не затребувані протягом місяця у пункті призначення багаж чи ручна поклажа вважаються знахідкою.

Особи з обмеженими фізичними можливостями мають право на безоплатне перевезення засобів, призначених для особистого пересування (інвалідні візки, милиці тощо).

Не допускаються до перевезень: небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів; зброя та тварини, крім випадків, передбачених законом.

Перевезення тварин пасажирським автомобільним транспортом здійснюється в установленому законодавством порядку.

'''Згідно з Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.12.2006 № 1196 (зі змінами):

Поїздка пасажира повинна розпочинатися від станції, вказаної у проїзному документі. У випадку, якщо пасажир здійснив посадку в поїзд на проміжній станції за маршрутом прямування поїзда, він має право на зайняття місця, зазначеного в проїзному документі.'''

Посадка в поїзд осіб, що здійснюють поїздку за повними проїзними документами, здійснюється за пред’явлення проїзного документа та документа, який посвідчує особу.

Посадка в поїзд дітей віком до 16 років здійснюється за пред’явленням документів, що посвідчують вік дитини.

Пасажири, які здійснюють поїздку за пільговими та безплатними проїзними документами, зобов’язані пред’явити проїзний документ та документ, що підтверджує право на пільгу.

Військовослужбовці (у період проходження строкової військової служби) здійснюють посадку в поїзд за пред'явленням військового квитка.

Для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, при проїзді їх до місця проживання документом, що засвідчує особу, є довідка про звільнення.

Провідник (стюард) вагона зобов’язаний перед подачею поїзда для посадки пасажирів вивісити трафарет та порядковий номер вагона, а після зупинки вагона – своєчасно відкрити двері та розпочати посадку пасажирів, перевіряючи при цьому наявність проїзних документів, їх відповідність даті відправлення поїзда, номеру поїзда і вагона, ваги і розмірів ручної поклажі встановленим нормам, а в разі потреби – перевізні документи про оплату ручної поклажі, що перевозиться разом з пасажиром.

Пасажири без проїзних документів чи з недійсними проїзними документами, з прізвищем та іменем у проїзному документі, які не відповідають даним документа, що посвідчує особу (за винятком допущених описок не більше трьох знаків), без документів, що посвідчують особу, з ручною поклажею більше встановлених норм та з перевищенням розмірів, установлених для ручної поклажі, у вагон не допускаються.

Пасажир може бути видалений з поїзда в таких випадках:

а) якщо перебуває у явно вираженому нетверезому стані та порушує при цьому правила проїзду і громадський порядок, заважає спокою інших пасажирів.

б) якщо перебуває в стані захворювання та потребує медичної допомоги.

в) при виявленні перевезення пасажиром заборонених до перевезення предметів та речовин і відмові видалити їх з поїзда.

'''При перевезенні ручної поклажі''' слід враховувати, що до ручної поклажі належать предмети і речі незалежно від виду упакування, що легко переносяться і за своїми розмірами без труднощів розміщаються у вагонах на місцях, що призначені для розміщення ручної поклажі. Кожний пасажир має право безплатно перевозити з собою у вагоні ручну поклажу вагою до 36 кг на повний, пільговий, дитячий, у тому числі безплатний проїзний документ, якщо її розмір за сумою трьох вимірів не перевищує 200 см.

Збереження ручної поклажі, що перевозиться разом з пасажиром, забезпечує її власник.

На станціях, відкритих для багажних операцій, пасажирам до посадки в вагон надається можливість зважування ручної поклажі та оплати перевезення надлишків ваги або здачі частини ручної поклажі для перевезення багажем за окрему плату.

Перевезення з дорослим пасажиром надлишкової ваги ручної поклажі (крім вагонів з місцями для сидіння) вагою не більше ніж 14 кг оформляється з видачею пасажиру квитанції або перевізного документа, оформленого електронним способом.

Пасажир може перевезти безплатно, додатково, понад 36 кг в плацкартному або купейному вагоні: ручну поклажу вагою до 50 кг на один додатково придбаний за повну вартість проїзний документ відповідного вагона; ручну поклажу до 150 кг в окремому купе з оплатою повної вартості всіх місць купе.

Ручна поклажа розміщується на місцях, для неї призначених, та на полицях для лежання.

Кожний пасажир має право перевозити безплатно при собі понад установлену норму ручної поклажі портфель, дипломат або дамську сумку, лижі та палиці до них, вудочки, фотоапарат, відеокамеру та інші дрібні речі.

Дозволяється перевозити при собі за рахунок норми ручної поклажі пасажира дитячі коляски, велосипеди в розібраному та впакованому стані (не більше одного) та інші речі, які за своїми розмірами можуть бути розташовані у вагоні на місцях, призначених для ручної поклажі.

Пасажири з обмеженими фізичними можливостями мають право перевозити безкоштовно при собі понад встановлену норму ручної поклажі засоби переміщення (інвалідні коляски та ін.).

Електронна, побутова, відео - і аудіотехніка може перевозитись за рахунок норми ручної поклажі, якщо її розмір за сумою трьох вимірів не перевищує 200 см.

Ручна поклажа розміщується: у вагонах зі спальними місцями - на місцях, зазначених у проїзному документі та рундуках під нижньою полицею; у загальних вагонах пасажирських поїздів - на верхній полиці вагона.

'''До перевезення багажем''' приймаються речі пасажира, упаковані в закриті валізи, скрині, невеликі ящики, фанерні коробки, а також корзини, лантухи, вузли або паки, перев'язані залізною стрічкою або мотузкою. Вага окремого місця не повинна бути більшою ніж 75 кг, а довжина - більшою за три метри.

До перевезення як багаж приймаються також такі речі та предмети:

а) крісла, складані стільці, коляски для хворих та дитячі;

б) музичні інструменти в ящиках, футлярах або в іншій упаковці;

в) театральні реквізити, що вільно вміщуються в багажному вагоні;

г) вимірювальні прилади та упакований ручний інструмент;

ґ) велосипеди звичайні, мотовелосипеди, моторолери і мотоцикли без коляски з порожніми резервуарами для пального та мастильних матеріалів;

д) лижі та інше спортивне приладдя;

е) приймачі, телевізори, радіоли, магнітофони, комп'ютери;

є) автомобільні шини без упакування.

До перевезення багажем не допускаються:

речі, стан яких не відповідає санітарним нормам;

легкозаймисті (бензин, гас, ацетон тощо) самозаймисті, вибухові, радіоактивні, їдкі, наркотичні, психотропні речовини та отруйні речовини і прекурсори, вогнепальна зброя, бойові припаси;

газові балони, що були у вжитку;

предмети, які можуть розповсюджувати інфекцію та поширюють сморід;

тварини, за винятком собак, дрібних домашніх тварин, бджіл і птахів у клітках або в іншій відповідній тарі;

золото, срібло, платина та вироби з них, цінні папери, гроші металеві та паперові, перли, дорогоцінне каміння та інші коштовності, вироби мистецтва.

Багаж приймається до перевезення в тривкій справній упаковці, що забезпечує його схоронність на всьому шляху прямування, до видачі пасажиру, за винятком предметів, що дозволяються до перевезення багажем без упакування. У разі подання до перевезення багажу в упакуванні, несправність якого не може призвести під час перевезення до втрати чи пошкодження багажу, пред'явленого до перевезення, або багажу інших пасажирів, перевізник може прийняти до перевезення цей багаж, проставивши відмітку в перевізних документах про несправність упакування.

Кожне місце багажу повинно бути пристосоване для перенесення його під час навантажування, перевантажування, розвантаження та за своїми розмірами, упакуванням бути зручним для розміщення в багажному вагоні, без завдання шкоди багажу інших пасажирів.

Багаж приймається у багажне відділення, як правило, не раніше ніж за 24 години до відправлення поїзда, з яким він має бути відправленим. У разі здачі багажу більш як за 24 години пасажиром здійснюється оплата за послугу зберігання багажу за кількість діб зберігання. При цьому неповна доба вважається повною.

Багаж, що швидко псується, приймається не раніше ніж за дві години до відправлення поїзда, без перевантаження на шляху прямування.

Багаж видається пасажиру безпосередньо із вагона.

Під час здавання багажу до перевезення пасажир може оголосити його цінність, яка зазначається в багажній квитанції.

На підтвердження прийняття багажу до перевезення пасажиру видається перевізний документ.

При отриманні багажної квитанції пасажир повинен пересвідчитись, що вона заповнена правильно.

Плата за перевезення багажу здійснюється при його прийманні, за винятком випадків приймання багажу за ярликом, оплата за перевезення якого сплачується на станції призначення під час видачі.

Строк доставки багажу визначається часом прямування поїзда, з яким відправлено багаж, до станції призначення. Якщо багаж буде перевантажуватися на шляху прямування, то строк доставки визначається часом прямування узгоджених поїздів, з додаванням однієї доби на кожне перевантаження. Крім того, строк доставки багажу збільшується:

а) на час непередбачених затримок, пов'язаних з виконанням митних та інших передбачених законодавством процедур;

б) на час перерви руху пасажирських поїздів, якщо така перерва сталася не з вини перевізника;

в) на час, потрібний для перевідправлення багажу за заявою пасажира.

'''Згідно з Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 №735:

Пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Відсутність, помилковість в оформленні або втрата квитка та багажної квитанції не впливають на дійсність договору перевезення.'''

Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов'язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.

Умови договору перевезення, що додаються до квитка, не повинні суперечити Монреальській конвенції, Повітряному кодексу України та вказаним вище Правилам.

Особа не має права на переліт рейсом, а перевізник або особа, уповноважена перевізником, має право визнати квиток недійсним, якщо: особа пред'явить пошкоджений квиток або квиток, до якого було внесено зміни не перевізником або його уповноваженим агентом з продажу; встановлено, що квиток придбано за фальшивою/краденою або недійсною платіжною карткою (кредитною карткою); особа не пред'явить квиток, який містить польотний купон на відповідний рейс, усі інші невикористані польотні купони, а також пасажирський купон;

Квитки, що визнані недійсними з вини перевізника, за потреби пасажира в перевезенні підлягають переоформленню. Квитки, визнані недійсними з причини, яка не залежить від перевізника, підлягають вилученню без переоформлення. У всіх випадках перевізником або особою, що представляє його інтереси, складається акт, копія якого надається пасажиру.

Особа, яка виявлена на борту повітряного судна без квитка або з квитком, який перевізник визнав недійсним, підлягає висадці з літака.

Про виявлення на борту пасажирів без квитків складається відповідний акт та повідомляється підрозділ уповноваженого органу з питань цивільної авіації, до компетенції якого належить здійснення контролю за забезпеченням авіаційної безпеки.

Пасажир зобов’язаний зберігати квиток та інші перевізні документи до закінчення перевезення, а у разі виникнення у нього претензії - до часу її вирішення. Квиток та інші перевізні документи, що видаються пасажиру, повинні бути пред’явлені на першу вимогу уповноважених осіб експлуатанта (експлуатанта аеропорту, агента з обслуговування тощо).

Для перевезення пасажирів та оформлення багажу перевізник або агент з обслуговування відповідно до договору перевезення забезпечує проведення реєстрації пасажирів та оформлення багажу із застосуванням автоматизованих систем контролю відправлень (DCS).

Пасажир допускається до перевезення за наявності квитка, оформленого відповідним чином, та документа, що посвідчує особу пасажира.

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу на рейси в аеропорту закінчуються не раніше ніж за 40 хвилин до часу відправлення рейсу за розкладом.

Для дотримання формальностей, пов'язаних з процедурою відправлення, пасажир повинен прибути до місця проведення перевізником реєстрації і пропускного пункту з необхідними для подорожі документами не пізніше ніж у час, визначений перевізником (його агентом з продажу). Якщо пасажир прибуде до місця реєстрації і пропускного пункту після закінчення реєстрації або з'явиться без необхідних документів для подорожі, то перевізник може анулювати бронювання і не зобов'язаний затримувати рейс.

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу здійснюються на підставі квитка та документа, що посвідчує особу пасажира.

Перевізник зобов’язаний здійснювати перевірку документів та у разі відсутності відповідним чином оформлених віз для в’їзду (транзиту) або документів, необхідних для подорожі, відстороняти особу від польоту. У такому випадку відмова від польоту вважатиметься добровільною.

Під час реєстрації пасажиру надається посадковий талон, у якому зазначаються його прізвище та ім’я, код ІАТА або код ІСАО перевізника, номер рейсу, дата та час відправлення, час закінчення посадки у повітряне судно, номер виходу на посадку і номер посадкового місця (за наявності) на борту повітряного судна.

Час закінчення посадки у повітряне судно залежить від обставин відправлення рейсу і встановлюється перевізником, про що пасажири інформуються безпосередньо в аеропорту відправлення. Незважаючи на спосіб забезпечення посадки пасажирів у повітряне судно (транспортування автобусом, телескопічним трапом або рукавом тощо) та місцезнаходження стоянки повітряного судна, час закінчення посадки пасажирів у повітряне судно не може закінчуватися раніше ніж за 10 хвилин до часу відправлення рейсу. У разі запізнення пасажира на посадку в повітряне судно перевізник має право не приймати такого пасажира до перевезення і не зобов’язаний затримувати рейс. У разі запізнення пасажира або неприбуття на посадку в повітряне судно вважається, що пасажир відмовився від польоту, крім випадків, якщо це сталося з вини перевізника або суб’єкта наземного обслуговування.

Під час реєстрації пасажирів та оформлення багажу пасажир зобов’язаний пред’явити для зважування весь багаж, який передбачається для перевезення, крім речей, зазначених у пункті 3 глави 2 розділу XII Правил.

Перевізник або агент з обслуговування зобов’язаний зазначити у багажній квитанції квитка кількість і вагу прийнятого до перевезення багажу та видати на зареєстрований багаж відривний талон ідентифікаційної багажної бирки. За наявності у пасажира квитка в електронному вигляді відомості щодо кількості та ваги багажу зазначаються в електронному вигляді.

Для позначення особливих умов перевезення зареєстрованого багажу додатково до ідентифікаційної багажної бирки кріпиться спеціальна попереджувальна багажна бирка без номера. На речі, що перебуватимуть під час польоту разом з пасажиром у салоні повітряного судна і які дозволені до перевезення відповідно до розділу XII Правил, прикріпляється спеціальна бирка без номера.

Після реєстрації та оформлення багажу перевізник відповідає за цілісність зареєстрованого багажу.

За перевезення багажу, що перевищує встановлену перевізником норму безкоштовного провезення, стягується плата за тарифом, встановленим перевізником. Оплата перевезення такого багажу оформлюється квитанцією про оплату наднормового багажу або ордером різних зборів.

Права та обов'язки внутрішньо переміщених осіб

2017-04-05T14:42:35Z

Iaroslav.khomenko: Створена сторінка: == Хто такі внутрішньо переміщені особи? == Внутрішньо переміщені особи - особи, змуше...

== Хто такі внутрішньо переміщені особи? ==
 
Внутрішньо переміщені особи - особи, змушені раптово тікати зі своїх будинків у великих кількостях в результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих і знаходяться на території власної країни.

Фактично, внутрішньо переміщені особи, це особи, які підпадають під визначення вимушені переселенці, але які, покинувши місце свого постійного проживання, залишаються в країні своєї громадянської належності та можуть користуватися її захистом.

Внутрішньо переміщених осіб прийнято також називати вимушеними переселенцями або просто переселенцями.

Специфіка внутрішньо переміщених осіб полягає в тому, що, будучи громадянами держави і залишаючись на її території, вони знаходяться під винятковою юрисдикцією і захистом своєї країни, навіть якщо сама держава і не в силах забезпечити такий захист. Тому надання допомоги таким особам з боку міжнародних органів може кваліфікуватися як втручання у внутрішні справи держави.

Внутрішньо переміщені особи в Україні (ВПО в Україні)- категорія громадян України, іноземців або осіб без громадянства, котрі були змушені були покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на частині території Донецької і Луганської областей України або окупації Автономної Республіки Крим.

За даними Агентства ООН у справах біженців в Україні станом на 16 травня 2016 року, за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій взято на облік 1 780 946 внутрішньо переміщених осіб (ВПО) або 1 439 428 сімей з Донбасу і Криму.
 
== Соціально-економічні права ВПО ==
 
Починаючи з 19 лютого 2016 року до громадських організацій та ініціатив, які займаються допомогою ВПО почали надходити звернення від ВПО щодо скасування їх довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб в “автоматичному режимі”.

Так, 16 лютого 2016 року Міністерством соціальної політики України було видано лист №672/0/10-16/081 “Про посилення контролю за виплатами”, в якому надано доручення управлінням праці і соціального захисту населення посилити контроль за процедурою взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. А 18 лютого до органів праці та соціального захисту населення почали надходити списки переселенців, що містили інформацію про осіб, які начебто повинні бути зняті з обліку як внутрішньо переміщені особи через те, що проживають на тимчасово непідконтрольній території України.

Відповідно до інформації, яка поширювалась інформаційним простором у різних регіонах України, органи соціального захисту населення на підставі зазначених вище списків масово виключали ВПО із бази даних ВПО без попередження та письмового рішення з обґрунтуванням підстав такого виключення.

У зв’язку з ініціативою скасування довідок, переміщеним особам були призупинені всі соціальні виплати та пенсії, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції”, безпосередньо залежать від чинності в особи довідки про взяття її на облік ВПО.

Згідно з повідомленнями ВПО, які надходили до неурядових організацій, були випадки призупинення пенсійних виплат ВПО, прізвища яких не потрапляли до так званих “списків СБУ”.

Такі дії Мінсоцполітики призвели до значного погіршення умов життя тих ВПО, дія довідок яких та виплати яким були призупинені. Особливо постраждали від такої кампанії найбільш вразливі категорії ВПО, а саме пенсіонери та ті, хто виживає лише за рахунок отримання соціальних виплат, особи з інвалідністю та обмеженими можливостями.

Через місяць після початку описаного процесу в управліннях Пенсійного фонду на території п’яти східних областей України не було повного розуміння процедури відновлення пенсійних виплат, як і єдиного підходу до процесів їх відновлення. Окрім того, в управліннях Пенсійного фонду була відсутня узагальнена статистична інформація (або таку інформацію не надано на запити НУО) щодо призупинення та поновлення пенсійних виплат з розбивкою по категоріям пенсій, районам і місяцям, а також щодо основних демографічних груп.

Станом на кінець 2016 року все ще фіксуються випадки, коли ВПО не отримують соціальні або пенсійні виплати з моменту проведення призупинення дії довідок ВПО.

14 березня 2016 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 167 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, якою внесено зміни до трьох інших урядових актів щодо порядку взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та порядку отримання ними соціальних виплат (акт набрав чинності 18 березня 2016 року).

Основні положення змін:

як місце проживання при взятті на облік ВПО не можуть вказувати адреси органів державної влади, місцевого самоврядування, тобто управлінь праці і соціального захисту населення, відділів/управлінь ДМС, райдержадміністрацій, виконкомів місцевих рад тощо; юридичних осіб публічного права, їх підрозділів та будь-яких інших приміщень, за якими переміщені особи фактично не проживають;

органи соціального захисту отримали змогу на підставі статті 12 Закону “знімати з обліку” ВПО на підставі інформації Міністерства внутрішніх справ, ДМС, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства фінансів України (далі – Мінфін). Дане положення не відповідає Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, який встановлює виключний перелік підстав для скасування довідки та визначає конкретні шляхи отримання інформації, на підставі якої рішення про скасування довідки ВПО може бути прийняте;

з 01 липня 2016 року всім ВПО виплата (продовження виплати) пенсій та всіх видів соціальних допомог має здійснюватися тільки через ПАТ “Державний ощадний банк України” (далі – Ощадбанк). Дане положення є дискримінаційним щодо ВПО, оскільки суттєво обмежує їх у виборі способу та місця отримання коштів;

з 1 серпня 2016 року ВПО-пенсіонерам видаються банківські картки посиленого ступеня захисту, які одночасно є їхніми пенсійними посвідченнями;

пенсіонери ВПО зобов’язані проходити фізичну ідентифікацію у відділеннях Ощадбанку. Після отримання банківської картки із посиленим захистом ВПО перші два рази зобов’язана проходити ідентифікацію раз на півроку, а інший час – раз на рік;

якщо особа не з’явилась в Ощадбанку для фізичної ідентифікації у визначений термін, то операції за її рахунком будуть зупинені Ощадбанком до моменту звернення ВПО;

Пенсійний фонд України до 15 квітня 2016 року зобов’язаний розробити та погодити з Мінсоцполітики порядок випуску банківських карток для ВПО, які одночасно будуть їхніми пенсійними посвідченнями. Порядок емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням було затверджено постановою Пенсійного фонду України від 08 квітня 2016 року № 7-1;

Мінфін отримав доступ до інформації про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки та про їх закриття від всіх банків, які обслуговують пенсіонерів (не тільки ВПО, а всіх пенсіонерів без виключення).

З огляду на вказане рішення Уряду щодо запровадження даних документів та вікову і вразливу категорію осіб, яким вони мають бути видані, БФ “Право на захист” здійснив моніторинг поінформованості ВПО, які є пенсіонерами, щодо електронних пенсійних посвідчень (далі – ЕПП).

За результатами звіту більшість ВПО скаржились на те, що отримання пенсії в Ощадбанку для них незручне з ряду причин, в тому числі через черги, погану інфраструктуру, відсутність відділень/банкоматів банку в їх населених пунктах, а також неможливість зняття готівки в банкоматах інших банків. Так, 41,4% опитаних були змушені відкрити рахунки в Ощадбанку протягом останніх двох місяців (відповідно до змін постанови Уряду № 167), в той час як раніше отримували пенсію у більш прийнятний для них спосіб – в інших банках чи через пошту.

Подальше відслідковування процесу виготовлення електронних пенсійних посвідчень для ВПО командою БФ “Право на захист” виявило також наступні проблеми:
* пенсіонерам складно розібратися з картками Ощадбанку, які були їм видані за весь час, що створює додаткові складнощі та затягує процес оформлення ЕПП;
* випадки заблокування картки ВПО Ощадбанком без будь-якого попередження у зв’язку з тим, що для ВПО було виготовлено ЕПП, але сама картка ще не надійшла до відділення, тож видати її не можуть;
* терміни видачі ЕПП не дотримуються, тобто виготовлення ЕПП займає більш ніж 30 робочих днів, як те передбачено в Порядку емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням (документи ВПО подавали ще в липні, а перші ЕПП видані в жовтні поточного року); 
З огляду на вказане, введення нових обмежень щодо ВПО та запровадження нових банківських карток для ВПО-пенсіонерів, викликали чергові перешкоди в реалізації їх прав на соціальне та пенсійне забезпечення.

Черговою серйозною перешкодою в доступі ВПО до соціального та пенсійного забезпечення стало прийняття 8 червня 2016 року Урядом України постанови № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”.

Цією постановою затверджені Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Відповідно до постанови умовою призначення всіх соціальних виплат переміщеним особам є проходження перевірки місця фактичного проживання/перебування особи. Відсутність особи за вказаним нею місцем проживання тягне за собою прийняття рішення про відмову в призначенні виплат. Відновлення виплат можливе не раніше ніж через 2 місяці, а випадку скасування довідки не раніше ніж через 6 місяців.

Виконання положень підзаконного акту призводить до дискримінації ВПО в порівнянні з іншим населенням України, втручання в право на особисте та сімейне життя ВПО, обмеження права на свободу пересування, порушення права на адекватний рівень життя. Так, встановлення додаткових підстав для припинення пенсійних виплат є дискримінаційним по відношенню до ВПО в порівнянні з іншими особами, які мають право на пенсію відповідно до статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яка встановлює, що пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. 
З огляду на вказане, введення нових обмежень щодо ВПО та запровадження нових банківських карток для ВПО-пенсіонерів, викликали чергові перешкоди в реалізації їх прав на соціальне та пенсійне забезпечення.
== Свобода пересування ВПО ==
Свобода пересування цивільного населення залишається обмеженою на території Донбасу. У січні 2015 року було затверджено Тимчасовий порядок про здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, яким, зокрема, вводиться необхідність отримання перепустки для перетину лінії розмежування.

Наразі офіційно існує 6 коридорів перетину лінії розмежування: 4 в Донецькій області (КПВВ Гнутове, КПВВ Новотроїцьке, КПВВ Мар’їнка, КПВВ Зайцево) та 2 в Луганській області (КПВВ Станиця Луганська, КПВВ Золоте). При цьому повністю операційними залишаються лише КПВВ на території Донецької області; КПВВ Станиця Луганська функціонує тільки в режимі пропуску піших; КПВВ Золоте так і не було відкрито через відмову зі сторони так званої «Луганської народної республіки». При цьому робота всіх КПВВ залишається нестабільною – часті тимчасові закриття через бойові дії.

Кількість бажаючих перетнути лінію розмежування досі більше, ніж пропускна спроможність діючих пунктів. За даними державної прикордонної служби кожного дня лінію розмежування перетинають близько 25 тисяч осіб. Однією з проблем щодо перетину лінії розмежування залишаються черги, які можуть коливатися від 1 до 20 годин. Часті випадки, коли громадяни вимушені залишатися ночувати перед КПВВ, залишаючись на території з великим ризиком обстрілу.

КПВВ не мають достатнього оснащення, що стає критичним в період зимових морозів чи літньої спеки. В липні було зафіксовано два повідомлення про летальні випадки людей, яким стало погано в черзі (КПВВ Зайцеве, блокпост Майорськ так званої «ДНР»).

Є гостра необхідність в удосконаленні пропускної системи на діючих пунктах пропуску та збільшення кількості коридорів. 
== Політичні права ==
Близько 3,5% електорату України, які є внутрішньо переміщеними особами, позбавлені можливості повноцінної реалізації політичних прав. На парламентських виборах в жовтні 2014 року усі ВПО (близько 500 000 осіб станом на жовтень 2014 року), не мали права обирати депутата Верховної Ради України у мажоритарному окрузі за новим місцем проживання. В жовтні 2015 року на місцевих виборах 1 345 100 переселенців взагалі не брали участі в виборах і не змогли обрати депутатів місцевих рад, незважаючи на те, що Конституція України та міжнародні стандарти однозначно визначають рівність прав всіх громадян, зокрема в питаннях виборчого права.

З серпня 2015 року в Верховній Раді знаходиться три законопроекти, які пропонують вирішити питання голосування внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах. Законопроект 2501а (В.Хомутиннік, В.Бондар) передбачає можливість голосування ВПО шляхом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Альтернативні законопроекти 2501а-1 (С.Тарута, авторський колектив) та 2501а-2 (Ю.Льовочкіна) обидва пропонують забезпечити реалізацію права участі переселенців у місцевих виборах шляхом зміни виборчої адреси, однак у різний спосіб.

Питання розробки механізму реалізації політичних прав ВПО є в Постанові Верховної Ради України від 31.03.2016 Про рекомендації Парламентських слухань «Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції”. Згідно постанови, Кабінет Міністрів України зобов’язаний підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції щодо можливості зміни виборчої адреси внутрішньо переміщеними особами на підставі особистої заяви та довідки про взяття на облік ВПО.

Втім, досі ніяких процесів та змін не відбулось. За оцінкою Омбудсмена, така ситуація порушує принцип недискримінації як в частині забезпечення рівності прав і свобод, так і рівності можливостей, становить непряму дискримінацію за ознаками місця проживання та належності до ВПО і суперечить стандартам міжнародного права, Конституції, законам України, а також зобов’язанням України щодо забезпечення сталої інтеграції ВПО за місцем переміщення. 
== Житлові питання ВПО ==
Право на забезпечення ВПО безоплатним тимчасовим житлом за умови сплати за комунальні послуги встановлено абзацом восьмим пункту 1 статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Законом визначено, що таким житлом мають забезпечувати органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та суб’єкти приватного права.

Станом на травень 2016 року у місцях компактного проживання (далі – МКП) ВПО проживає 6 518 осіб, що складає приблизно 0,38 % від загальної кількості зареєстрованих ВПО в Україні. Таким чином, основна частина ВПО вирішує житлове питання самостійно. Місцями компактного проживання ВПО є зазвичай приватні гуртожитки, приміщення житлового фонду соціального призначення, готелі, санаторії, бази відпочинку, модульні містечка, культові будівлі, гуртожитки навчальних закладів, лікарні та інші приміщення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1094 затверджено Комплексну державну програму щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року (далі – Комплексна програма). Планом заходів з виконання Комплексної програми визначено забезпечення ВПО місцями для тимчасового перебування, в тому числі, забезпечення тимчасового розміщення сімей ВПО, в складі яких є особи з інвалідністю, зокрема діти з інвалідністю. Отже, протягом понад двох років ВПО, в тому числі, з інвалідністю, тяжкими захворюваннями, літні ВПО, сім’ї ВПО, які є неповними, малозабезпеченими, багатодітними та інші вразливі категорії переміщених осіб, тимчасово проживають в МКП.

Нагальним питанням проживання ВПО в МКП є їх адаптація до нових умов життя та інтеграція в новій громаді. Відповідно до міжнародних стандартів, які стосуються довгострокових рішень для ВПО, державою мають бути вжиті заходи, в тому числі спрямовані на забезпечення права на достатній рівень життя та відновлення (або компенсацію) втрачених (або пошкоджених) житла, землі та власності для належної інтеграції ВПО. На 2016-2017 роки Комплексною програмою визначена ціла низка заходів щодо забезпечення права ВПО на житло. Однак, державним бюджетом не передбачені видатки на реалізацію Комплексної програми, тому житлове питання ВПО не вирішується, а найбільш вразливі сім’ї ВПО проживають в місцях компактного проживання, у родичів та знайомих.

Таким чином, ситуація із реалізацією прав і свобод внутрішньо переміщених осіб у 2016 році в Україні залишається вкрай негативною.

Через незабезпечення належного функціонування ЄІБД про ВПО в країні відсутня інформація про реальну кількість переселенців та їх гуманітарні, медичні, соціально-економічні та інші потреби. Державою не виконуються положення законодавства щодо забезпечення ВПО безоплатним тимчасовим житлом за умови сплати за комунальні послуги як це встановлено абзацом восьмим пункту 1 статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Найбільше проблем виникає у галузі соціального забезпечення ВПО. Початок 2016 року ознаменувався кампанією Уряду щодо скасування їх довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб в “автоматичному режимі” і припиненню нарахування і виплати всіх видів соціальних допомог і пенсій, від якої Уряд відмовився лише у червні 2016 року шляхом прийняття дискримінаційної постанови Уряду № 365 щодо встановлення особливого порядку нарахування і виплати соціальних допомог і пенсій внутрішньо переміщеним особам, а також здійснення контролю за ними.

Окрім цього, була впроваджена дискримінаційна політика Уряду щодо обмеження переселенців у виборі банку, для отримання соціальних і пенсійних виплат: з 01 липня 2016року всім ВПО виплата (продовження виплати) пенсій та всіх видів соціальних допомог здійснюється тільки через ПАТ “Державний ощадний банк України”.

Практика невиконання Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” в частині безстроковості дії довідки ВПО продовжує зустрічатись впродовж всього року, проте масові порушення прав ВПО у зв’язку з невизнанням довідок ВПО без відміток ДМС тривали до середини червня 2016 року. 

== Обов'язки ВПО відповідно з законодавством України ==
До обов'язків ВПО належать:

1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства;

2) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.

У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від’їзду;

3)один раз на шість місяців з’являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики;

4) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік, відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом.

Внутрішньо переміщена особа зобов’язана виконувати інші обов’язки, визначені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищенаведене варто зазначити, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» гарантує, що громадяни України, які вимушено залишили тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь і оселилися на материковій частині України, користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні.

Здійснення торгівлі з лотка на території ринку

2017-02-28T08:55:44Z

Iaroslav.khomenko: /* Роздрібна торгівля з лотків */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0372-96 Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1996 N 369, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 1996 р. за N 372/1397]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 Правила торгівлі на ринках затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576]
* Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 р. № 130

== Визначення основних понять ==

* '''Торгівля''' - вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов'язаних із цим послуг(Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Торговельна діяльність''' - ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Ринок''' - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 ''Правила торгівлі на ринках''])
* '''Суб'єктами господарювання''' визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством .
* '''Лоток''' - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце. (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).

== Здійснення торгівлі на ринках ==

Торгівля на ринках здійснюється відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 '''Правил торгівлі на ринках'''], які встановлюють основні вимоги до облаштування території ринку та торгового місця. 

Зокрема, адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. 

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Всі ці учасники господарських відносин є суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівельну діяльність в порядку передбачену чинним законодавством України. 

Відповідні суб’єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності. 

Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі.

== Роздрібна торгівля з лотків ==

Одним із видів торговельних об'єктів у сфері роздрібної торгівлі через який здійснюється продаж товарів є лоток.
'''Лоток''' - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце.
Лоток як торговельний об'єкт розміщується в установленому порядку. 

Розташування лотків на ринку має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування.
Суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення лотків обладнанням необхідним для здійснення торгівлі (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів. 

''Відповідно до ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену''

Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо.
Засоби вимірювальної техніки, що мають бути у продавця при здійсненні продажу товарів та як використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.
У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі з лотка на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови. 

Працівники суб'єкта господарювання, які здійснюють торгівлю з лотка на ринку зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ''Законом України "Про захист прав споживачів"''], виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку.
'''Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.'''
У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
При торгівлі з лотків забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів, а також примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена. 

'''При здійсненні торгівлі обов’язково ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін'''.

== Обов’язки суб’єктів господарювання при реалізації товарів ==

При здійсненні торгівлі суб'єкт господарювання зобов'язаний:
* надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну,
* достовірну та своєчасну інформацію про товари;
* усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів
* забезпечити можливість використання спеціальних платіжних
* засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;
* перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
* забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;
* забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах;
* створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено 

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред'являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.
Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Працівник, який здійснює продаж товарів з лотка та з яким споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти
гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.
Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.
При здійсненні торгівлі з лотка забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в грошовому ящику тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей працівників, які здійснюють продаж товару. 

У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб'єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.
Продаж продовольчих товарів тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) з лотків поза територією ринку (виїзна торгівля ) здійснюється у відведених для цього місцях за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.
На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.
За порушення правил торгівлі на ринках настає адміністративна відповідальність передбачена [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ''стаття 159 Кодексу України про адміністративні правопорушення''], яка тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія:Адміністративне право]]

Здійснення торгівлі з лотка на території ринку

2017-02-28T08:48:28Z

Iaroslav.khomenko: /* Роздрібна торгівля з лотків */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0372-96 Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1996 N 369, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 1996 р. за N 372/1397]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 Правила торгівлі на ринках затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576]
* Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 р. № 130

== Визначення основних понять ==

* '''Торгівля''' - вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов'язаних із цим послуг(Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Торговельна діяльність''' - ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Ринок''' - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 ''Правила торгівлі на ринках''])
* '''Суб'єктами господарювання''' визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством .
* '''Лоток''' - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце. (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).

== Здійснення торгівлі на ринках ==

Торгівля на ринках здійснюється відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 '''Правил торгівлі на ринках'''], які встановлюють основні вимоги до облаштування території ринку та торгового місця. 

Зокрема, адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. 

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Всі ці учасники господарських відносин є суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівельну діяльність в порядку передбачену чинним законодавством України. 

Відповідні суб’єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності. 

Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі.

== Роздрібна торгівля з лотків ==

Одним із видів торговельних об'єктів у сфері роздрібної торгівлі через який здійснюється продаж товарів є лоток.
Лоток - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце.
Лоток як торговельний об'єкт розміщується в установленому порядку. 

Розташування лотків на ринку має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування.
Суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення лотків обладнанням необхідним для здійснення торгівлі (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів. 

''Відповідно до ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену''

Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо.
Засоби вимірювальної техніки, що мають бути у продавця при здійсненні продажу товарів та як використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.
У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі з лотка на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови. 

Працівники суб'єкта господарювання, які здійснюють торгівлю з лотка на ринку зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ''Законом України "Про захист прав споживачів"''], виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку.
Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
При торгівлі з лотків забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів, а також примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена. 

При здійсненні торгівлі обов’язково ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін.

== Обов’язки суб’єктів господарювання при реалізації товарів ==

При здійсненні торгівлі суб'єкт господарювання зобов'язаний:
* надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну,
* достовірну та своєчасну інформацію про товари;
* усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів
* забезпечити можливість використання спеціальних платіжних
* засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;
* перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
* забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;
* забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах;
* створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено 

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред'являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.
Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Працівник, який здійснює продаж товарів з лотка та з яким споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти
гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.
Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.
При здійсненні торгівлі з лотка забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в грошовому ящику тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей працівників, які здійснюють продаж товару. 

У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб'єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.
Продаж продовольчих товарів тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) з лотків поза територією ринку (виїзна торгівля ) здійснюється у відведених для цього місцях за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.
На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.
За порушення правил торгівлі на ринках настає адміністративна відповідальність передбачена [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ''стаття 159 Кодексу України про адміністративні правопорушення''], яка тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія:Адміністративне право]]

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України

2017-02-03T13:37:37Z

Iaroslav.khomenko: /* Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради пра

== Нормативна база ==

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]

== Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, регулюється [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі - КАСУ).
Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; актів Вищої ради правосуддя; дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя; рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. 

Акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Розподіл таких справ між суддями Вищого адміністративного суду України здійснюється без урахування спеціалізації суддів.
У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта Верховної Ради України, Президента України Вищий адміністративний суд України зобов'язує відповідача опублікувати про це оголошення. Оголошення публікується з дотриманням вимог, встановлених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частинами третьою-п'ятою статті 171 КАСУ]. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. 

Адміністративна справа щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, а також рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вирішується колегією суддів у складі не менше п'яти суддів протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на один місяць.
Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 162 КАСУ]. 

У разі визнання незаконним і нечинним нормативно-правового акта резолютивна частина постанови суду невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 171-1 КАСУ], якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Публічні службовці]]
[[Категорія:Суди]]

Право на пільговий проїзд у громадському транспорті

2016-12-20T18:02:53Z

Iaroslav.khomenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України] * [http://zakon3.rada.gov.ua...

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України „Про автомобільний транспорт”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України від «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України від «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України від «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України від «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України від «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80 Закон України від «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/256-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (із змінами та доповненнями)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/354-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/555-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 року N 555 «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/226-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»]

== Категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд у громадському транспорті ==

В Україні існують такі ''категорії громадян'', які мають право на '''пільговий проїзд у громадському транспорті''': 

# Учасники бойових дій, а також особи, прирівняні до них (в тому числі й учасники АТО) (на підставі посвідчення учасника бойових дій);
# Інваліди війни (на підставі посвідчення інваліда війни);
# Особа, яка супроводжує інваліда війни І групи (на підставі посвідчення інваліда війни І групи, якого супроводжує одна особа);
# Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до 1 категорії (на підставі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи);
# Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що належать до 2 категорії (на підставі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС);
# Діти-інваліди, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи (на підставі посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи);
# Інваліди І, ІІ груп (на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги);
# Інваліди по зору І-ІІ груп (на підставі відповідного посвідчення);
# Діти-інваліди (на підставі посвідчення, в яких зазначено категорію «дитина-інвалід» );
# Особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда);
# Пенсіонери за віком (на підставі пенсійного посвідчення);
# Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання (на підставі посвідчення інваліда війни, учасника бойових дій або посвідчення члена сім’ї загиблого);
# Реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій (на підставі посвідчення реабілітованого);
# Діти з багатодітної сім’ї (на підставі посвідчення дитини з багатодітної сім’ї);
# Ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани Національної поліції, державної пожежної охорони, ветерани податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (на підставі відповідного посвідчення);
# Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, що виховуються або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах (єдиний квиток);
# Діти до 6 років (без зайняття окремого місця для сидіння).

Пільговий проїзд для вищевказаних категорій громадян передбачається такими нормативно-правовими актами як:
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]''': 

* пункт 7 частини першої статті 12 — учасники бойових дій та особи, прирівняні до них мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;
* пункт 7 частини першої статті 13 – інваліди війни та прирівняні до них особи мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи;
 
'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]'''»: 
* пункт 15 частини першої статті 20 — Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 надається безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України;
* пункт 9 частини першої статті 21 — безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі) на території України для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2;
* пункт 1 частини третьої статті 30 — діти, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, мають право на безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі з числом посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України. 

'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:]''' 

* стаття 38-1 — інваліди I та II групи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі).
* Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. 

'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:]''' 

частина четверта статті 14 — військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом відповідно до закону. 

'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» передбачає:]''' 

абзац четвертий частини п'ятої статті 6 — якщо реабілітована особа згідно з статтею 1 цього Закону стала інвалідом внаслідок репресій або є пенсіонером, їй надається право на безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості в межах адміністративного району. 

'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]''': 

пункт 4 частини шостої статті 13 — діти з багатодітних сімей мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. 

'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»]''': 

пункт 11 статті 6 передбачає безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, державної пожежної охорони, ветеранів податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. 

'''Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 № 555 «Про поширення чинності постанови КМУ від 17.05.93 № 354»''': 

цією постановою право безплатного проїзду на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах поширено також на інвалідів. 

'''Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування»''': 

цією постановою введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах. 

'''Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»:
абзац перший пункту 11 — передбачити для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що виховуються, або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах, єдиний квиток, який дає право на безплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд, безплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі)'''. 

== Механізм відшкодування перевізникам збитків від перевезення населення пільгових категорій ==

До 2016 року у Державному бюджеті України передбачались видатки на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законодавством.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» відповідні видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені.
Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки з місцевого бюджету на місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Таким чином, у 2016 році надання пільг окремим категоріям громадян та фінансування втрат громадського транспорту від перевезення пільговиків покладено на органи місцевої влади та місцевого самоврядування.

== Порядок оскарження безпідставної відмови від передбаченого законом пільгового перевезення громадян ==

Попри те, що пільговий проїзд передбачений законодавством, більшість перевізників порушують права людей.
Згідно зі статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини сьомої статті 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Згідно зі статтею 229 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (в тому числі у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 133-1) розглядають органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай). Від імені цих органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення у даному випадку мають право: на автомобільному транспорті - керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники. 

У разі безпідставної відмови у безкоштовному проїзді потрібно: 

уточнити назву та контактні дані перевізника; по можливості, дізнатися прізвище, ім’я та по-батькові водія; записати номер транспортного засобу; час та маршрут, а також придбати квиток та зберегти його (у разі захисту свого права через суд бажана наявність свідків). Також у випадку порушення права на пільговий проїзд в міському або приміському транспорті можна звернутись за захистом свого права до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (Центральний апарат знаходиться за адресою пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135). У скарзі або заяві необхідно вказувати дату, час, номер маршруту та державний номерний знак маршрутки, водій якої допустив порушення.

[[Категорія:Адміністративне право]]

Правила паркування транспортних засобів

2016-12-20T16:49:21Z

Iaroslav.khomenko: /* Порядок користування майданчиком для паркування */

== Нормативна база ==

# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України «Про дорожній рух»]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України “Про благоустрій населених пунктів”]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/585-2011-%D0%BF Порядок надання пільг інвалідам, членам їх сімей,законним представникам інвалідів (дітей-інвалідів), підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери соціального захисту населення на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1342-2009-%D0%BF Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]

== Поняття паркування, місце для паркування, паркувальний автомат, послуга “мобільне паркування”, спеціально обладнані майданчики для паркування ==

'''Паркування''' - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування. 

'''Місце для паркування''' - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху. 

'''Паркувальний автомат''' - технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою. 

'''Послуга “мобільне паркування”''' - надання користувачеві можливості отримати послуги з користування майданчиками для платного паркування, що оплачуються за допомогою карток попередньої оплати або платіжних інструментів, передбачених законодавством про безготівкові розрахунки, із застосуванням засобів мобільного зв’язку для передачі інформації через захищену комп’ютеризовану систему; 

'''Спеціально обладнані майданчики для паркування''' - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху]. 

Паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора (суб'єкта господарювання, який здійснює обладнання і утримання майданчика для паркування). 

== Право на безоплатне паркування транспортних засобів ==

Відповідно до Порядку надання пільг інвалідам, членам їх сімей,законним представникам інвалідів (дітей-інвалідів), підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери соціального захисту населення на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, '''право на безоплатне паркування транспортних засобів надається''':
* інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату, які є власниками транспортних засобів, користуються ними за довіреністю або отримали їх відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 999(далі - Порядок);
* членам сімей інвалідів, яким згідно із зазначеним Порядком передано право на користування автомобілем;
* законним представникам недієздатних інвалідів (дітей-інвалідів), які є власниками транспортних засобів, користуються ними за довіреністю або отримали їх відповідно до зазначеного Порядку і перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату;
* підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери соціального захисту населення, які є власниками транспортних засобів і перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-руховогоапарату.

== Порядок безоплатного паркування транспортних засобів ==

Документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які містять запис про інвалідність у зв'язку з ураженням опорно-рухового апарату. 

Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які містять запис про інвалідність у зв'язку з ураженням опорно-рухового апарату, в розгорнутому вигляді. 

== Порядок користування майданчиком для паркування ==

Згідно з Правилами паркування транспортних засобів, користувач зобов'язаний:

# Поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
# Сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;
# У разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування через паркувальний автомат або шляхом придбання паркувального талона - розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;
# Після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

== Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування ==

Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування здійснюється: 

'''у безготівковій формі''' - шляхом придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування, в якому зазначаються дата і час розміщення транспортного засобу на такому майданчику, або за допомогою послуги “мобільне паркування”; 

'''готівкою або з використанням платіжної картки''' - через паркувальний автомат чи автоматичний в’їзний та виїзний термінали. 

У разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування готівкою або з використанням платіжної картки через автоматичний в’їзний термінал користувач отримує паркувальний талон, на якому зазначається час в’їзду на такий майданчик, та оплачує час паркування на автоматичному виїзному терміналі відповідно до паркувального талона з отриманням фіскального чека.
Факт сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується платіжним документом, за винятком випадків надання послуги “мобільне паркування”, коли факт такої сплати підтверджується захищеною комп’ютеризованою системою. 

Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків. 

Під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг.

== Відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів ==

У разі несплати користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування посадова особа виконавчого органу сільської, селищної, міської ради складає протокол про порушення та засвідчує за допомогою фотозйомки відсутність відповідного платіжного документа на лобовому склі транспортного засобу або відсутність факту сплати такої вартості в базі даних захищеної комп’ютеризованої системи. 

Несплата водієм транспортного засобу вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, обладнаними паркувальними автоматами або автоматичними в’їзними та виїзними терміналами, -
 

''тягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' (частина перша статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). 

Паркування транспортних засобів на місцях, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, особами, які не мають відповідних пільг, - 

''тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів від п’ятнадцяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' (частина друга статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

[[Категорія:Адміністративне право]]

Правила паркування транспортних засобів

2016-12-20T16:39:06Z

Iaroslav.khomenko: Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні прав...

== Нормативна база ==

# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України «Про дорожній рух»]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України “Про благоустрій населених пунктів”]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/585-2011-%D0%BF Порядок надання пільг інвалідам, членам їх сімей,законним представникам інвалідів (дітей-інвалідів), підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери соціального захисту населення на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1342-2009-%D0%BF Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]

== Поняття паркування, місце для паркування, паркувальний автомат, послуга “мобільне паркування”, спеціально обладнані майданчики для паркування ==

'''Паркування''' - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування. 

'''Місце для паркування''' - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху. 

'''Паркувальний автомат''' - технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою. 

'''Послуга “мобільне паркування”''' - надання користувачеві можливості отримати послуги з користування майданчиками для платного паркування, що оплачуються за допомогою карток попередньої оплати або платіжних інструментів, передбачених законодавством про безготівкові розрахунки, із застосуванням засобів мобільного зв’язку для передачі інформації через захищену комп’ютеризовану систему; 

'''Спеціально обладнані майданчики для паркування''' - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Правил дорожнього руху]. 

Паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора (суб'єкта господарювання, який здійснює обладнання і утримання майданчика для паркування). 

== Право на безоплатне паркування транспортних засобів ==

Відповідно до Порядку надання пільг інвалідам, членам їх сімей,законним представникам інвалідів (дітей-інвалідів), підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери соціального захисту населення на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, '''право на безоплатне паркування транспортних засобів надається''':
* інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату, які є власниками транспортних засобів, користуються ними за довіреністю або отримали їх відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 999(далі - Порядок);
* членам сімей інвалідів, яким згідно із зазначеним Порядком передано право на користування автомобілем;
* законним представникам недієздатних інвалідів (дітей-інвалідів), які є власниками транспортних засобів, користуються ними за довіреністю або отримали їх відповідно до зазначеного Порядку і перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового апарату;
* підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів та сфери соціального захисту населення, які є власниками транспортних засобів і перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-руховогоапарату.

== Порядок безоплатного паркування транспортних засобів ==

Документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які містять запис про інвалідність у зв'язку з ураженням опорно-рухового апарату. 

Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які містять запис про інвалідність у зв'язку з ураженням опорно-рухового апарату, в розгорнутому вигляді. 

== Порядок користування майданчиком для паркування ==

Згідно з Правилами паркування транспортних засобів, користувач зобов'язаний:

# поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
# сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;
# у разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування через паркувальний автомат або шляхом придбання паркувального талона - розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;
# після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

== Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування ==

Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування здійснюється: 

'''у безготівковій формі''' - шляхом придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування, в якому зазначаються дата і час розміщення транспортного засобу на такому майданчику, або за допомогою послуги “мобільне паркування”; 

'''готівкою або з використанням платіжної картки''' - через паркувальний автомат чи автоматичний в’їзний та виїзний термінали. 

У разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування готівкою або з використанням платіжної картки через автоматичний в’їзний термінал користувач отримує паркувальний талон, на якому зазначається час в’їзду на такий майданчик, та оплачує час паркування на автоматичному виїзному терміналі відповідно до паркувального талона з отриманням фіскального чека.
Факт сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується платіжним документом, за винятком випадків надання послуги “мобільне паркування”, коли факт такої сплати підтверджується захищеною комп’ютеризованою системою. 

Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків. 

Під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг.

== Відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів ==

У разі несплати користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування посадова особа виконавчого органу сільської, селищної, міської ради складає протокол про порушення та засвідчує за допомогою фотозйомки відсутність відповідного платіжного документа на лобовому склі транспортного засобу або відсутність факту сплати такої вартості в базі даних захищеної комп’ютеризованої системи. 

Несплата водієм транспортного засобу вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, обладнаними паркувальними автоматами або автоматичними в’їзними та виїзними терміналами, -
 

''тягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' (частина перша статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). 

Паркування транспортних засобів на місцях, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, особами, які не мають відповідних пільг, - 

''тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів від п’ятнадцяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' (частина друга статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

[[Категорія:Адміністративне право]]

Здійснення торгівлі з лотка на території ринку

2016-12-20T15:25:22Z

Iaroslav.khomenko: /* Визначення основних понять */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0372-96 Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1996 N 369, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 1996 р. за N 372/1397]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 Правила торгівлі на ринках затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576]
* Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 р. № 130

== Визначення основних понять ==

* '''Торгівля''' - вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов'язаних із цим послуг(Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Торговельна діяльність''' - ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Ринок''' - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 ''Правила торгівлі на ринках''])
* '''Суб'єктами господарювання''' визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством .
* '''Лоток''' - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце. (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).

== Здійснення торгівлі на ринках ==

Торгівля на ринках здійснюється відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 '''Правил торгівлі на ринках'''], які встановлюють основні вимоги до облаштування території ринку та торгового місця. 

Зокрема, адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. 

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Всі ці учасники господарських відносин є суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівельну діяльність в порядку передбачену чинним законодавством України. 

Відповідні суб’єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності. 

Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі.

== Роздрібна торгівля з лотків ==

Одним із видів торговельних об'єктів у сфері роздрібної торгівлі через який здійснюється продаж товарів є лоток.
Лоток - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце.
Лоток як торговельний об'єкт розміщується в установленому порядку. 

Розташування лотків на ринку має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування.
Суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення лотків обладнанням необхідним для здійснення торгівлі (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів. 

Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо.
Засоби вимірювальної техніки, що мають бути у продавця при здійсненні продажу товарів та як використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.
У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі з лотка на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови. 

Працівники суб'єкта господарювання, які здійснюють торгівлю з лотка на ринку зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ''Законом України "Про захист прав споживачів"''], виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку.
Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
При торгівлі з лотків забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів, а також примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена. 

При здійсненні торгівлі обов’язково ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін.

== Обов’язки суб’єктів господарювання при реалізації товарів ==

При здійсненні торгівлі суб'єкт господарювання зобов'язаний:
* надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну,
* достовірну та своєчасну інформацію про товари;
* усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів
* забезпечити можливість використання спеціальних платіжних
* засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;
* перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
* забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;
* забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах;
* створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено 

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред'являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.
Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Працівник, який здійснює продаж товарів з лотка та з яким споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти
гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.
Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.
При здійсненні торгівлі з лотка забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в грошовому ящику тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей працівників, які здійснюють продаж товару. 

У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб'єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.
Продаж продовольчих товарів тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) з лотків поза територією ринку (виїзна торгівля ) здійснюється у відведених для цього місцях за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.
На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.
За порушення правил торгівлі на ринках настає адміністративна відповідальність передбачена [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ''стаття 159 Кодексу України про адміністративні правопорушення''], яка тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія:Адміністративне право]]

Здійснення торгівлі з лотка на території ринку

2016-12-20T15:20:08Z

Iaroslav.khomenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні прав...

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0372-96 Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1996 N 369, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 1996 р. за N 372/1397]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 Правила торгівлі на ринках затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576]
* Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 р. № 130

== Визначення основних понять ==

* '''Торгівля''' - вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов'язаних із цим послуг(Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Торговельна діяльність''' - ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).
* '''Ринок''' - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).( Правила торгівлі на ринках)
* '''Суб'єктами господарювання''' визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством .
* '''Лоток''' - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце. (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля»).

== Здійснення торгівлі на ринках ==

Торгівля на ринках здійснюється відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02 '''Правил торгівлі на ринках'''], які встановлюють основні вимоги до облаштування території ринку та торгового місця. 

Зокрема, адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. 

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Всі ці учасники господарських відносин є суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівельну діяльність в порядку передбачену чинним законодавством України. 

Відповідні суб’єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності. 

Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі.

== Роздрібна торгівля з лотків ==

Одним із видів торговельних об'єктів у сфері роздрібної торгівлі через який здійснюється продаж товарів є лоток.
Лоток - торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце.
Лоток як торговельний об'єкт розміщується в установленому порядку. 

Розташування лотків на ринку має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування.
Суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення лотків обладнанням необхідним для здійснення торгівлі (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів. 

Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо.
Засоби вимірювальної техніки, що мають бути у продавця при здійсненні продажу товарів та як використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.
У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі з лотка на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови. 

Працівники суб'єкта господарювання, які здійснюють торгівлю з лотка на ринку зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ''Законом України "Про захист прав споживачів"''], виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку.
Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
При торгівлі з лотків забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів, а також примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена. 

При здійсненні торгівлі обов’язково ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін.

== Обов’язки суб’єктів господарювання при реалізації товарів ==

При здійсненні торгівлі суб'єкт господарювання зобов'язаний:
* надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну,
* достовірну та своєчасну інформацію про товари;
* усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів
* забезпечити можливість використання спеціальних платіжних
* засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;
* перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
* забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;
* забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах;
* створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено 

Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка, організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку. Медичні книжки пред'являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.
Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Працівник, який здійснює продаж товарів з лотка та з яким споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти
гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.
Правильність розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.
При здійсненні торгівлі з лотка забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в грошовому ящику тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей працівників, які здійснюють продаж товару. 

У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб'єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.
Продаж продовольчих товарів тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) з лотків поза територією ринку (виїзна торгівля ) здійснюється у відведених для цього місцях за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.
На кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається супровідний документ, яким підтверджується їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.
За порушення правил торгівлі на ринках настає адміністративна відповідальність передбачена [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ''стаття 159 Кодексу України про адміністративні правопорушення''], яка тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[[Категорія:Адміністративне право]]