WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв'язку зі смертю боржника

2026-03-16T08:07:00Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Поняття виконавчого провадження та підстави його закриття ==
Цивільне судочинство має забезпечувати не тільки правильний і швидкий розгляд та вирішення справ, а й виконання постановлених у них рішень. Це досягається шляхом примусової реалізації цих рішень.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»], виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законі України «Про виконавче провадження»] органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»], а також рішеннями, які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено підстави закриття виконавчого провадження, серед яких:

* визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
* затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
* припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
* прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
* скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
* письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
* закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
* фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
* повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
* надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
* якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
* непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
* якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
* якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
* врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов’язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
* списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
* списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
* прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;
* якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;
* врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
* врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов’язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;
* виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням. Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У разі закриття виконавчого провадження виконавцем знімається арешт з майна боржника, скасовуються інші здійснені заходи

примусового виконання рішення, а також провадяться інші необхідні дії.

== Строки в виконавчому провадженні ==
Додержання строків здійснення виконавчого провадження є однією з необхідних умов забезпечення дотримання прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»].

Законодавцем визначено терміни, протягом яких виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] для того чи іншого виконавчого документа, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

У виконавчому документі повинно бути зазначено серед інших строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження»] встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:
* посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
* інші виконавчі документи - протягом трьох років.
Зазначені вище строки встановлюються для:
* виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його прийняття;

* виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, - протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] та пред'явлений за належним місцем виконання рішення.

У разі пропуску строку пред’явлення до виконання виконавчого документу, орган державної виконавчої служби/приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника та вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у встановленому порядку.
== Порядок закриття виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника ==
На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статтею 334 Господарського процесуального кодексу України] з урахуванням підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статтею 52 Господарського процесуального кодексу України]. У цьому випадку приписи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статті 334 Господарського процесуального кодексу України], що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України].

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України]. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України].

Процесуальне правонаступництво в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України] допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n416 Частиною першою статті 41 Законом України «Про виконавче провадження»] передбачена можливість відновлення виконавчого провадження, у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи, яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.

Відтак, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Сторона провадження (заінтересована особа), державний або приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Суд розглядає це питання у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вищезазначене стосується також випадків необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, можна зробити висновок, що для виконання зобов’язання заінтересована особа має право звернутися до спадкоємців (правонаступників) з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця за рахунок майна боржника та в межах його вартості. У разі відсутності спадкоємців, кредитор має право пред’явити вимоги до територіальної громади, якій перейшло у власність майно боржника.
== Наслідки закриття виконавчого провадження ==
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»].

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження")), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"], якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленом[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text у Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Варто пам’ятати, що постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржене протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Постанова державного виконавця може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

== Див. також ==

* [[Закінчення виконавчого провадження]]
* [[Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні]]

[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв'язку зі смертю боржника

2026-03-16T08:00:07Z

Iaroslav.buriak:

Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв'язку зі смертю боржника

2026-03-16T07:54:03Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Поняття виконавчого провадження та підстави його закриття ==
Цивільне судочинство має забезпечувати не тільки правильний і швидкий розгляд та вирішення справ, а й виконання постановлених у них рішень. Це досягається шляхом примусової реалізації цих рішень.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»], виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законі України «Про виконавче провадження»] органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»], а також рішеннями, які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено підстави закриття виконавчого провадження, серед яких:

* визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
* затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
* припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
* прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
* скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
* письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
* закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
* фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
* повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
* надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
* якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
* непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
* якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
* якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
* врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов’язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
* списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
* списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
* прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;
* якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;
* врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
* врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов’язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;
* виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням. Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У разі закриття виконавчого провадження виконавцем знімається арешт з майна боржника, скасовуються інші здійснені заходи

примусового виконання рішення, а також провадяться інші необхідні дії.

== Строки в виконавчому провадженні ==
Додержання строків здійснення виконавчого провадження є однією з необхідних умов забезпечення дотримання прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»].

Законодавцем визначено терміни, протягом яких виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] для того чи іншого виконавчого документа, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

У виконавчому документі повинно бути зазначено серед інших строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження»] встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:
* посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
* інші виконавчі документи - протягом трьох років.
Зазначені вище строки встановлюються для:
* виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його прийняття;

* виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, - протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] та пред'явлений за належним місцем виконання рішення.

У разі пропуску строку пред’явлення до виконання виконавчого документу, орган державної виконавчої служби/приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника та вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у встановленому порядку.
== Порядок закриття виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника ==
На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статтею 334 Господарського процесуального кодексу України] з урахуванням підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статтею 52 Господарського процесуального кодексу України]. У цьому випадку приписи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статті 334 Господарського процесуального кодексу України], що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України].

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України]. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України].

Процесуальне правонаступництво в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України] допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n416 Частиною першою статті 41 Законом України «Про виконавче провадження»] передбачена можливість відновлення виконавчого провадження, у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи, яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.

Відтак, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Сторона провадження (заінтересована особа), державний або приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Суд розглядає це питання у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вищезазначене стосується також випадків необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, можна зробити висновок, що для виконання зобов’язання заінтересована особа має право звернутися до спадкоємців (правонаступників) з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця за рахунок майна боржника та в межах його вартості. У разі відсутності спадкоємців, кредитор має право пред’явити вимоги до територіальної громади, якій перейшло у власність майно боржника.
== Наслідки закриття виконавчого провадження ==
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»].

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження")), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"], якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленом[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text у Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Варто пам’ятати, що постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржене протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Постанова державного виконавця може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

== Див. також ==

* [[Закінчення виконавчого провадження]]
* [[Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні]]

[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв'язку зі смертю боржника

2026-03-16T07:46:53Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни

Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв'язку зі смертю боржника

2026-03-16T07:40:25Z

Iaroslav.buriak: Незначна зміна

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Поняття виконавчого провадження та підстави його закриття ==
Цивільне судочинство має забезпечувати не тільки правильний і швидкий розгляд та вирішення справ, а й виконання постановлених у них рішень. Це досягається шляхом примусової реалізації цих рішень.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»], виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законі України «Про виконавче провадження»] органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»], а також рішеннями, які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено підстави закриття виконавчого провадження, серед яких:

* визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
* затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
* припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
* прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
* скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
* письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
* закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
* фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
* повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
* надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
* якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
* непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
* якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
* якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
* врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов’язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
* списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
* списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
* прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;
* якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;
* врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
* врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов’язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;
* виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням. Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У разі закриття виконавчого провадження виконавцем знімається арешт з майна боржника, скасовуються інші здійснені заходи

примусового виконання рішення, а також провадяться інші необхідні дії.

== Строки в виконавчому провадженні ==
Додержання строків здійснення виконавчого провадження є однією з необхідних умов забезпечення дотримання прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»].

Законодавцем визначено терміни, протягом яких виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] для того чи іншого виконавчого документа, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

У виконавчому документі повинно бути зазначено серед інших строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження»] встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:
* посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
* інші виконавчі документи - протягом трьох років.
Зазначені вище строки встановлюються для:
* виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його прийняття;

* виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, - протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] та пред'явлений за належним місцем виконання рішення.

У разі пропуску строку пред’явлення до виконання виконавчого документу, орган державної виконавчої служби/приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника та вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у встановленому порядку.
== Порядок закриття виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника ==
На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статтею 334 Господарського процесуального кодексу України] з урахуванням підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статтею 52 Господарського процесуального кодексу України]. У цьому випадку приписи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статті 334 Господарського процесуального кодексу України], що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України].

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України]. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України].

Процесуальне правонаступництво в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України] допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n416 Частиною першою статті 41 Законом України «Про виконавче провадження»] передбачена можливість відновлення виконавчого провадження, у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи, яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.

Відтак, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Сторона провадження (заінтересована особа), державний або приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Суд розглядає це питання у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вищезазначене стосується також випадків необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, можна зробити висновок, що для виконання зобов’язання заінтересована особа має право звернутися до спадкоємців (правонаступників) з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця за рахунок майна боржника та в межах його вартості. У разі відсутності спадкоємців, кредитор має право пред’явити вимоги до територіальної громади, якій перейшло у власність майно боржника.
== Наслідки закриття виконавчого провадження ==
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»].

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження")), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"], якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленом[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text у Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Варто пам’ятати, що постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржене протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Постанова державного виконавця може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

== Див. також ==

* [[Закінчення виконавчого провадження]]
* [[Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні]]

[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2025-11-17T08:08:06Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://www.kmu.gov.ua/news/lyudej-z-invalidnistyu-pershoyi-grupi-ta-ditej-z-invalidnistyu-na-kordonah-propuskayut-pozachergovo Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.]

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні.
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім’ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
*Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою.
*Особам з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

'''VІIІ. Пільги щодо сплати земельного податку'''

Від сплати земельного податку звільняються: особи з інвалідністю першої групи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для осіб з інвалідністю першої групи, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

* для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
* для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
* для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Якщо особа з інвалідністю першої групи має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує вищезазначені норми, то така особа подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

'''ІX. Трудові пільги для осіб з інвалідністю І групи'''

'''Скорочений робочий час та гнучкий графік''' – відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 172 КЗпП] у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення осіб з інвалідністю І групи до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63).

'''Пільги у сфері відпусток.''' Особам з інвалідністю I групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів.

За бажанням особи з інвалідністю І групи щорічні відпустки надаються в зручний для неї час. Особи з інвалідністю І групи мають право на відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням особи з інвалідністю І групи надається в обов'язковому порядку тривалістю до 60 календарних днів щорічно.

== Куди звернутися для отримання пільг ( із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами, санаторно-курортного лікування, надбавки на догляд) ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.
== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).
== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.
== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.
== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).
{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}
== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.
== Див. також ==
* [[Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]]
* [[Пільги для дітей з інвалідністю]]
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
* [[Працевлаштування осіб з інвалідністю]]
* [[Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]]
* [[Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[index.php?title=Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[index.php?title=Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Захист прав дітей від насильства в сім'ї

2025-10-14T05:48:08Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927 Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейська конвенція про здійснення прав дітей]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 "Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800 "Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09 Наказ Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту України та Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2009 року № 3131/386 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0262-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 лютого 2019 року № 278 "Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги"]
* [https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-inshimi-organami-ta-sluzhbami Наказ Міністерства освіти і науки України від 02 жовтня 2018 року № 1047 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних працівників із іншими органами та службами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v5480729-18 Лист Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2018 року № 1/11-5480 "Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0656729-18#Text Лист Міністерства освіти і науки України від 30 жовтня 2018 року № 1/9-656 "Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей"]
== Загальні положення ==
На підставі положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 р.] в Україні прийнято [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон "Про охорону дитинства",] який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

'''Домашнє насильство''' - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n6 стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]).

Будь-які дії, що вчиняються щодо постраждалої дитини у сфері захисту її прав, базуються на принципах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927 Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейською конвенцією про здійснення прав дітей] та законодавчими актами України.

Дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров'я та розвиток у зв'язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

'''Жорстоке поводження з дитиною -''' будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, насильства за ознакою статі, булінгу (цькування), мобінгу (цькування), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text:~:text=%D0%B6%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7,%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%3B стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства"]).

'''Жорстоким поводженням з дитиною є:'''
* будь-яка форма рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
* використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;
* робота, яка за характером чи умовами виконання може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини;
* використання дитини в жебрацтві, втягнення її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);
* втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;
* дії, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності особи;
* статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози, сили, довіри, авторитету, впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема її розумової чи фізичної неспроможності, пов'язаних з віком, фізичних, психічних, інтелектуальних чи сенсорних порушень або залежного середовища, у тому числі в сім'ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF п. 3 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800"Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю"]).
Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини

'''Держава здійснює захист дитини від:'''
* усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або інших законних представників дитини ;
* втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
* залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09 порядку], встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правничої допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених Законом України "Про безоплатну правничу допомогу" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text:~:text=%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%94%20%D0%B2%D1%81%D1%96%D0%BC%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC%20%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%2C%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D1%97%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%22%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%22. стаття 3 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Типова програма унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
== Права та обов'язки батьків ==
Правовий захист дітей відповідно батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1332 ст. 242 Цивільного кодексу України]).

Правовий захист дітей відповідно є предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n110 стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n114 стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства"]).

'''Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:'''
* виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
* піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
* забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
* поважати дитину;
* забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
* забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
* ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьківських прав]].
* виникнення загрози життю і здоров'ю дитини є підставою для [[відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]].
== Органи які здійснюють захист дітей від насильства ==
'''До органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:'''
* служби у справах дітей;
* уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
* органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
* органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я;
* центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
* суди;
* прокуратура;
* уповноважені органи з питань пробації.
'''До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:'''
* центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
* притулки для дітей;
* центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
* соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
* центри соціально-психологічної допомоги;
* територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
* інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
'''До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать:'''
* притулки та центри медико-соціальної реабілітації для постраждалих осіб;
* кол-центри з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
* мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
* заклади та установи, призначені виключно для постраждалих від домашнього насильства осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
У здійсненні заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів домашнього насильства, наданні допомоги та захисту постраждалим особам, можуть брати участь підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання та іноземні неурядові організації, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому числі послуги патронату над дітьми.

'''Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству:'''
* '''15-47''' - урядова гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);
* '''116-123''' (для мобільних телефонів) або '''0 800 500 335''' (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (цілодобово, безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");
* '''116 111''' (для мобільних телефонів) або '''0 800 500 225''' (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія для дітей та молоді (безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");
* '''0 800 213 103''' - гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів)
Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
== Координація дій різних органів і служб у напрямі подолання насильства щодо дитини ==
'''Механізми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дитиною'''

Керівники та працівники закладів (установ), молодіжних центрів, дитячих та молодіжних громадських об’єднань, інших громадських об’єднань, що є суб’єктами молодіжної роботи, в яких у колективах перебувають діти, зобов’язані сформувати середовище, вільне від насильства та жорстокого поводження з дитиною.

Керівник закладу (установи), молодіжного центру, дитячого та молодіжного громадського об’єднання, іншого громадського об’єднання, що є суб’єктом молодіжної роботи, в якому в колективах перебувають діти:

* затверджує положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми в закладі (установі), молодіжному центрі, дитячому та молодіжному громадському об’єднанні, іншому громадському об’єднанні, що є суб’єктом молодіжної роботи, з урахуванням Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджених Кабінетом Міністрів України, забезпечує його оприлюднення, обов’язкове ознайомлення з ним працівників та здійснює контроль за його виконанням;
* розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі (установі), молодіжному центрі, дитячому та молодіжному громадському об’єднанні, іншому громадському об’єднанні, що є суб’єктом молодіжної роботи, протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей;
* сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб.

Працівники закладу (установи), молодіжного центру, дитячого та молодіжного громадського об’єднання, іншого громадського об’єднання, що є суб’єктом молодіжної роботи, в якому в колективах перебувають діти, у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною зобов’язані:

* вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною;
* за потреби надати домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до органів Національної поліції України;
* повідомити керівника закладу (установи), молодіжного центру, дитячого та молодіжного громадського об’єднання, іншого громадського об’єднання, що є суб’єктом молодіжної роботи, в якому в колективах перебувають діти, та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка вчинила насильство або жорстоке поводження, та дитини, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження.

Суб’єктами, відповідальними за виконання програм для дітей та інших осіб, які вчинили булінг (цькування), та програм для дітей та інших осіб, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Типові програми для дітей та інших осіб, які вчинили булінг (цькування), для дітей та інших осіб, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком, розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.

У випадках, передбачених законодавством, особу, яка вчинила булінг (цькування), за рішенням суду може бути направлено для проходження відповідної програми строком від одного до трьох місяців.

За відсутності судового рішення про направлення особи, яка вчинила булінг (цькування), для проходження відповідної програми така особа може пройти відповідну програму на добровільній основі, а діти віком до 16 років - за згодою батьків (інших законних представників дитини).

Усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб'єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У разі якщо у зв'язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім’я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов'язані в максимально короткий термін запропонувати сім'ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14?find=1&text=%D1%82%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2#w1_3:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B8%D0%BC%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BC%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8. стаття 23-1 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Міністерство освіти і науки України з метою виконання законодавчих вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" розробило спільно з Міністерством молоді та спорту України для використання у профілактичній освітній діяльності Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v5480729-18 Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству: лист від 18.05.2018 № 1/11-548].)

На підставі аналізу літератури та наукових джерел щодо запобігання і протидії насильству сформульовано рекомендації соціальним працівникам, соціальним педагогам, психологам, педагогічним працівникам, батькам у разі звернення до них постраждалих від насильства.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0262-19 Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.02.2019 № 278]. Працівники освіти у своїй діяльності щодо запобігання та протидії домашньому насильству керуються наказом Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 "[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-inshimi-organami-ta-sluzhbami Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних працівників із іншими органами та службами"].
==Відповідальність==
=== Адміністративна відповідальність ===
'''Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:'''
* доведення неповнолітнього до стану сп'яніння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1918 стаття 180 КУпАП]);
* невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1948 стаття 184 КУпАП]);
* вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1859:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20173%2D2.%20%D0%92%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F стаття 173-2 КУпАП]).
=== Кримінальна відповідальність ===
Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]'''. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього.

'''До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :'''
* доведення до самогубства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779 стаття 120 ККУ]);
* умисне тяжке тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121 ККУ]);
* умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122 ККУ]);
* умисне легке тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 стаття 125 ККУ]);
* побої й мордування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 стаття 126 ККУ]);
* домашнє насильство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20126%2D1.%20%D0%94%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BD%D1%94%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE стаття 126-1ККУ])
* катування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n816 стаття 127 ККУ])
* необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n822 стаття 128 ККУ]);
* погроза вбивством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 стаття 129 ККУ]);
* незаконне проведення аборту або стерилізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n855 стаття 134 ККУ]);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 стаття 137 ККУ]);
* експлуатація дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n953 стаття 150 ККУ])
* використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n961 стаття 150-1 ККУ])
* примушування до шлюбу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20151%2D2.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83 стаття 151-2 ККУ])
* зґвалтування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 стаття 152 ККУ]);
* сексуальне насильство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 стаття 153 ККУ]);
* примушування до вступу в статевий зв'язок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n994 стаття 154 ККУ]);
* вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779:~:text=%D0%92%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B0%20%D1%88%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83 стаття 155 ККУ]);
* розбещення неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1006 стаття 156 ККУ]);
* злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 стаття 166 ККУ]);
* втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20304.%20%D0%92%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C стаття 304 ККУ]);
* схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2194 стаття 315 ККУ]);
* спонукання неповнолітніх до застосування допінгу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2259 стаття 323 ККУ]);
* схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2270 стаття 324 ККУ])
* невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20390%2D1.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 стаття 390-1 ККУ]).
== Див. додатково ==
* Див. додатково [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* Див. додатково [[Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі]]
* Див. додатково [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* Див. додатково [[Вчинення насильства в сім'ї]]
* Див. додатково [[Запобігання та протидія домашньому насильству]]
* Див. додатково [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Сімейне право]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Територіальні органи]]
[[index.php?title=Категорія:Домашнє насильство]]

Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення

2025-07-21T05:28:37Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1086-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № "1395 Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF/conv#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
== Підстави тимчасового вилучення посвідчення водія ==
Підставою тимчасового вилучення посвідчення водія є наявність підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
== Порядок вилучення посвідчення водія ==
# Тимчасове вилучення посвідчення водія на транспортний засіб здійснюється поліцейським шляхом вилучення посвідчення водія, виготовленого на бланку, та/або внесення інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Працівник уповноваженого підрозділу відповідно до ст.265-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, '''але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення'''. Вилучене посвідчення водія протягом трьох діб передається на зберігання до відповідного територіального органу МВС (до створення відповідних територіальних органів МВС вилучене посвідчення водія передається на зберігання територіальним органам Національної поліції України) в установленому МВС порядку.
{| style="border-style: solid; border-width: 20px"
|
'''Важливо!''' Тимчасове вилучення водійського посвідчення не передбачає того, що Ви будете позбавленні права керування транспортним засобом. Позбавити право керування транспортним засобом вправі лише суд.
|}
# Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
# Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
# До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві '''тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом строком '''до трьох місяців''' з дати вилучення посвідчення. У разі вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа має право після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, якщо судом не прийнято рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справу про адміністративне правопорушення не розглянуто в установлений законом строк, звернутися до підрозділу поліції за місцем розгляду справи щодо продовження строку тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами на новий тримісячний строк.
# У разі вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, особою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне(і) правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом поліцейський робить відмітки за фактом виявленого правопорушення.
# Посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення.
# Вилучене посвідчення водія '''протягом трьох днів''' з дати надходження постанови суду, згідно з якою особу позбавлено права керування транспортним засобом, передається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи з копією такої постанови для зберігання. 
'''Вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС.'''

'''Якщо особа, якій уже видано тимчасовий дозвіл''' на право керування транспортним засобом, вчиняє повторне адміністративне правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, новий дозвіл їй видається лише після закінчення строку дії попереднього, але на строк не більше трьох місяців з дати вчинення такого правопорушення
== Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ==
У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку перекреслюються категорії транспортних засобів, права на керування якими *водій не має, а також робляться наступні записи:
*дата тимчасового вилучення посвідчення водія;
*посада, прізвище поліцейського, номер його нагрудного знака;
*дата вчинення правопорушення;
*серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення;
*стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення, санкція якої передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
'''[[Файл:Шаблон_тимчасового_дозволу_на_керування_транспортним_засобом_(2).docx|міні]] 
Якщо особа втратила тимчасовий дозвіл то в такому випадку він може бути поновлений уповноваженою особою будь-якого підрозділу поліції після документального підтвердження інформації про його попередню видачу.
== Якщо посвідчення водія не вилучено ==
'''У разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено:''' 
# Уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія.
# Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, ''не з’являється протягом місячного строку'', дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.
# У випадку виявлення посвідчення водія, яке підлягає вилученню, працівник поліції складає акт вилучення посвідчення водія із зазначенням підстав такого вилучення. Акт складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Акт складається за встановленою формою.
[[Файл:Документ Microsoft Word (4).docx|міні]]
== Порядок повернення тимчасово вилученого посвідчення водія ==
# За заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення.''За подання такої заяви та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватись плата. Такі звернення особи є обов’язковими для виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. Якщо ж особа вчинила правопорушення, передбачене '''ст.''' '''130 КУпАП''' '''(Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції)''' вона вправі звернутися за продовженням строку тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами на новий тримісячний строк. Після закінчення річного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута в установлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа.''
# Після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв’язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);
# У разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Повернення посвідчення водія (у тому числі отриманого вперше) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, наприклад, за несплату аліментів), здійснюється після закінчення строку позбавлення без складення іспитів.

'''Важливо!''' У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
{| class="wikitable"
|+
!Повернення посвідчення водія, виданого вперше
|-
|Повернення посвідчення водія, отриманого вперше, особі, позбавленій права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не здійснюється.
У такому випадку після набрання чинності судовим рішенням про позбавлення особи права на керування транспортними засобами посвідчення водія вважається недійсним, про що вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру МВС або підлягає вилученню та передається для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Для отримання права на керування транспортними засобами така особа після закінчення строку, на який її позбавлено такого права, проходить позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складає теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, після чого '''отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше.'''
|}
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Відповідальність та порядок визначення шкоди внаслідок вчинення земельного правопорушення

2025-06-19T07:04:29Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1873 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1690 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n323 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15#Text Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF/ed20221228#Text Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963]
== Поняття та види земельних правопорушень ==
'''Земельне правопорушення''' - це суспільно шкідлива винна дія або бездіяльність, що суперече нормам земельного права. Земельні правопорушення являють собою негативні соціальні явища, тому що посягають на земельний лад і правопорядок, покликаний забезпечити раціональне використання і охорону земель. Причинами правопорушень в земельному праві нерідко бувають недоліки правового регулювання земельних відносин, безконтрольність за станом використання земельного фонду, недостатня юридична грамотність населення в земельному законодавстві.

'''Види земельних правопорушень''' визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1872 статтею 211 Земельного кодексу України] і до них відносяться:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків, пошкодження або знищення геодезичних пунктів Державної мережі та геодезичних мереж спеціального призначення;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) порушення умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту;

і) відхилення від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Громадяни та юридичні особи за вказані правопорушення '''несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність'''.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України.
==Відповідальність та визначення розміру шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки==
'''Самовільне зайняття земельної ділянки''' - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

'''За самовільне зайняття земельної ділянки, залежно від розміру вчиненої шкоди, передбачено:'''
*'''Адміністративну відповідальність''' – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n323 стаття 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.)
*'''Кримінальну відповідальність''' – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1321 стаття 1971 Кримінального кодексу України]
1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику - ''карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років.''

2. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1321 цією статтею], або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель - ''карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років''.

3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1321 частині першій цієї статті] - ''карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.'' .

4. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за таке саме кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою цієї статті, -

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

3. '''Цивільну відповідальність'''.

'''Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається:'''
*''для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:''
'''Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1),'''

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n56 додатку 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.], з урахуванням переліків, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n59 додатках 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n62 3 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.];

Кф - ккоефіцієнт виду використання земель, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n65 додатку 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.;]

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та наступні роки, що розраховуються Держгеокадастром відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n6929 статті 289 Податкового кодексу України];
*''для земель житлової та громадської забудови за такою формулою:''
Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк ) x Кф x Кі (2),

де Шс, Пс, Кф і Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1;

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n69 додатку 5 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання];

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n72 додатку 6 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання];

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n75 додатку 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання].

==Відповідальність та визначення шкоди за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням==
Відповідальність за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n319 статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ''передбачає накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''. (Примітка. Положення цієї статті не застосовуються у разі заростання чагарниками і дрібноліссям деградованих та малопродуктивних земель, що потребують консервації та призначені для заліснення.)

'''Кримінальна відповідальність за нецільове використання землі настає у разі:'''

1. безгосподарського використання землі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1690 стаття 254 Кримінального кодексу України])

2. забруднення або псування земель ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1593 стаття 239 Кримінального кодексу України])

3. вчинення іншого злочину проти навколишнього середовища.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначається:
*''для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:''
'''Шц = Пн x 0,33 x (Нп + Нф x Кр) x Ко x Кі (3),'''

де Шц - розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів і правил використання земель, гривень;

Пн - площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, або земельної ділянки чи земель, що використовуються з порушенням режиму, нормативів і правил використання земель, гектарів;

0,33 - коефіцієнт для врахування частки середньорічного доходу, що перерозподіляється через державний та місцеві бюджети;

Нп та Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1;

Нф - середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або використання земельної ділянки чи земель з порушенням режиму, нормативів і правил використання земель, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n78 додатку 8 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання];

Кр - коефіцієнт, що застосовується для врахування регіональної відмінності формування середньорічного доходу, отриманого від фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або використання земельної ділянки чи земель з порушенням режиму, нормативів і правил використання земель, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n81 додатку 9 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання;]

Ко - коефіцієнт, що застосовується для врахування природоохоронної цінності, наявності обмежень (обтяжень), які зумовлюють особливий режим використання земельної ділянки, визначений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n85 додатку 10 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання];
*''для земель житлової та громадської забудови за такою формулою:''
'''Шц = Пн x 0,33 x (Нпз x Кн x Кк + Нф x Кр) x Ко x Кі (4),'''

де Шц, Пн, Нф, Кр, Ко та коефіцієнт 0,33 - мають таке саме значення, як у формулі 3, Кі - як у формулі 1, Нпз, Кн, Кк - як у формулі 2.
==Відповідальність та визначення шкоди за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту==
Адміністративна відповідальність за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою, або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається), передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n331 ст. 533 Кодексу України про адміністративні правопорушення] ''тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''.

''Розмір шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов’язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається), визначається за такою формулою:''

'''Шг = Пг x Нг x Кі (5),'''

де Шг - розмір шкоди, заподіяної внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов’язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається), гривень;

Пг - площа, на якій виявлено псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов’язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається), гектарів;

Нг - нормативні втрати від знищення ґрунтового покриву земельних ділянок (родючого шару ґрунту), визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n90 додатку 11 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання];

Кі - має таке саме значення, як у формулі 1.

'''Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:'''

# акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю);
# протокол про адміністративне правопорушення.

'''''Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.'''''
[[Категорія:Відповідальність за порушення земельного законодавства]]

Кримінальна відповідальність за службове підроблення

2025-04-09T08:08:45Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n_002700-09 Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 19.10.2009 "Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0286740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2013 № 223-286/0/4-13 "Про практику застосування судами окремих норм матеріального права щодо кваліфікації ухилення від сплати податку, вчиненого шляхом службового підроблення"]

== Поняття службового підроблення ==
'''Службове підроблення''' – це складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Відповідальність за службове підроблення передбачена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 366 Кримінального кодексу України].

== Що є предметом службового підроблення ==
Обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет — '''офіційні документи'''.

Для того, щоб той чи інший акт був визнаний документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати низці ознак:
# документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);
# ця інформація повинна бути зафіксована у тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) і мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим нормативним актом;
# інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її наступного зберігання, використання або розповсюдження;
# документ повинен бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службовою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об'єднань, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;
# офіційним документом згідно зі статтею 358 Кримінального кодексу України слід розуміти документи , що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

== В який спосіб може бути вчинене службове підроблення ==
Це кримінальне правопорушення виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинене одним з декількох альтернативних передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України] дій:

а) '''внесення до документів неправдивих відомостей''' означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/89733004 постанова Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 742/318/18]). Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково — частина відомостей у ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

б) '''інше підроблення документів''' припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами. Інше підроблення документів є своєрідним антиподом внесення до документа неправдивих відомостей, оскільки неправдиві відомості у цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються відомості, що вже є у документі та відповідають дійсності.

в) '''складання неправдивих документів''' це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.

г) '''видача неправдивих документів''' означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа буде мати місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа - з моменту його передачі зацікавленій особі.

== Хто є суб’єктом кримінального правопорушення ==
Суб'єктом службового підроблення може бути тільки '''службова особа'''.

Якщо передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 статтею 366 Кримінального кодексу України] дії вчиняє приватна особа, то відповідальність може наставати залежно від конкретних обставин справи, зокрема, за статтею 358 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

З суб'єктивної сторони кримінальне правопорушення може бути вчинено лише з прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків, передбачених частиною другою статті 366 КК, може характеризуватись непрямим умислом або необережністю.

Мотиви службового підроблення не впливають на кваліфікацію вказаного злочину, проте з'ясування мети та мотиву таких дій є обов'язком суду для встановлення всіх елементів складу злочину за ч. 1 ст. 366 КК [http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=92021157&red=1000035cd15af526c135e7b007cc81d1d86663&d=5 (постанова ВС від 01 жовтня 2020 р. у справі № 759/7094/17]).

== Відповідальність ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 Статтею 366 Кримінального кодексу України] встановлено кримінальну відповідальність за службове підроблення, що карається:
* штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
* ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (щодо тяжких наслідків - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355250 постанова Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 5-18кс11]), - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв'язку зі смертю боржника

2025-03-14T07:42:02Z

Iaroslav.buriak: Підстави закриття виконавчого провадження

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
== Поняття виконавчого провадження та підстави його закриття ==
Цивільне судочинство має забезпечувати не тільки правильний і швидкий розгляд та вирішення справ, а й виконання постановлених у них рішень. Це досягається шляхом примусової реалізації цих рішень.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»], виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законі України «Про виконавче провадження»] органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»], а також рішеннями, які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено підстави закриття виконавчого провадження, серед яких:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

''{Пункт 2 частини першої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 2147-VIII від 03.10.2017''}''

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

''{Пункт 5 частини першої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 2147-VIII від 03.10.2017''}''

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

''{Пункт 8 частини першої статті 39 виключено на підставі Кодексу'' № 2597-VIII від 18.10.2018''}''

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов’язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом 16 згідно із Законом'' № 1730-VIII від 03.11.2016''; в редакції Закону'' № 1639-IX від 14.07.2021''}''

17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом 17 згідно із Законом'' № 1072-IX від 04.12.2020''; із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 1617-IX від 01.07.2021''}''

18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом 18 згідно із Законом'' № 1072-IX від 04.12.2020''}''

19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом 19 згідно із Законом'' № 1588-IX від 30.06.2021''}''

19'''-1''') якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом згідно із Законом'' № 1662-IX від 15.07.2021''; із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 3048-IX від 11.04.2023''}''

19'''-2''') врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом згідно із Законом'' № 1639-IX від 14.07.2021''; із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 3048-IX від 11.04.2023''}''

20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов’язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом 20 згідно із Законом'' № 1639-IX від 14.07.2021''}''

21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.

''{Частину першу статті 39 доповнено пунктом 21 згідно із Законом'' № 3633-IX від 11.04.2024''}''

У разі закриття виконавчого провадження виконавцем знімається арешт з майна боржника, скасовуються інші здійснені заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші необхідні дії.

== Строки в виконавчому провадженні ==
Додержання строків здійснення виконавчого провадження є однією з необхідних умов забезпечення дотримання прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»].

Законодавцем визначено терміни, протягом яких виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] для того чи іншого виконавчого документа, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

У виконавчому документі повинно бути зазначено серед інших строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження»] встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:
* посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
* інші виконавчі документи - протягом трьох років.
Зазначені вище строки встановлюються для:
* виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його прийняття;

* виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, - протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»] та пред'явлений за належним місцем виконання рішення.

У разі пропуску строку пред’явлення до виконання виконавчого документу, орган державної виконавчої служби/приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника та вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у встановленому порядку.
== Порядок закриття виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника ==
На стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статтею 334 Господарського процесуального кодексу України] з урахуванням підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статтею 52 Господарського процесуального кодексу України]. У цьому випадку приписи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 статті 334 Господарського процесуального кодексу України], що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України].

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України]. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4142 частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України].

Процесуальне правонаступництво в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n1914 статті 52 Господарського процесуального кодексу України] допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n416 Частиною першою статті 41 Законом України «Про виконавче провадження»] передбачена можливість відновлення виконавчого провадження, у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи, яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.

Відтак, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Сторона провадження (заінтересована особа), державний або приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Суд розглядає це питання у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Вищезазначене стосується також випадків необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, можна зробити висновок, що для виконання зобов’язання заінтересована особа має право звернутися до спадкоємців (правонаступників) з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця за рахунок майна боржника та в межах його вартості. У разі відсутності спадкоємців, кредитор має право пред’явити вимоги до територіальної громади, якій перейшло у власність майно боржника.
== Наслідки закриття виконавчого провадження ==
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»].

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження")), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"], якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленом[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text у Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Варто пам’ятати, що постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржене протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Постанова державного виконавця може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України «Про виконавче провадження»], до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

== Див. також ==

* [[Закінчення виконавчого провадження]]
* [[Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні]]

[[Категорія:Виконавче провадження]]

Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації

2025-03-13T11:22:01Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про світу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 Закон України "Про боротьбу з тероризмом"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text Закон України "Про основи національного спротиву"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3494-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
28 лютого 2022 року Урядом прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2022-%D0%BF#Text постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану"], яка передбачає виплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану.

Див. додатково: [[Грошове забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану]]
|}
== Загальні положення ==
Статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], яка є нормою прямої дії та підлягає виконанню, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
== Гарантії трудових прав: ==
◆ '''Збереження місця роботи (посади)'''

Відповідно до статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації|мобілізації]], на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється '''виплата грошового забезпечення''' за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"].

Гарантії, зазначені вище, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. Дані гарантії не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився і також на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.

Призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу. Враховуючи перераховані гарантії, такі працівники під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення '''не підлягають звільненню''' на підставі пункту 3 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця.

Підставою для збереження місця роботи і посади на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб є сам факт призову або прийняття працівника на військову службу за контрактом (який підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу відповідними довідками, витягами з наказів, повістки, розпорядження, витяги із наказів про включення до особового складу військової частини тощо ) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Гарантії в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У зв'язку з набранням чинності 19 липня 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX?fbclid=IwAR2HFfdgGgnfRCdvibwVT60PAGN3NBC73kGoAaQdlvdujm63LXEoVtqho3c#Text Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"], внесено зміни до частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n709 третьої статті 119 КЗпП України], відповідно до яких скасована вимога до роботодавців в частині '''збереження середнього заробітку''' за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації|мобілізації]], на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
'''УВАГА!''' За працівникам закладів освіти, які призвані на військову службу під час мобілізації, зберігається середній заробіток. відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n836 частини другої статті 57 закону «Про освіту»].

На сьогодні будь-яких змін до Закону України «Про освіту» щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку мобілізованим педагогам не внесено ( законпроект лише планується прийняти).

Таким чином позиція Міністерства економіки, викладена у листі-відповіді на звернення МОН, також свідчить про те, що норма закону «Про освіту» наразі є чинною і має реалізовуватися в повному обсязі.
|}
Виплата мобілізованим працівникам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».]

Середній заробіток мобілізованому працівнику не зберігається з 19 липня 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.95 р. № 100”] при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:

- заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством).

◆ '''Переважне право залишення на роботі'''

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України ( статт 42 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/print1480582431468208 КЗпП Україні]).

◆ '''Право на щорічну відпустку'''

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (пункт 2 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 Закону України "Про відпустки"]).
{| class="wikitable"
|-
|Щорічні відпустки||Повна тривалість до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання (пункт 5 частини сьомої статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"])
|-
|Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни||
Учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю '''14 календарних днів на рік''' (стаття 162 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]).
|-
|Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку||Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], - тривалістю до 14 календарних днів щорічно.
|-
|}◆ '''Право отримати грошову компенсацію за всі не використані відпустки'''
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 статті 83 Кодексу законів про працю України], працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. ''Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу''.

◆ '''Безперервність стажу роботу'''

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]).

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закону України "Про оборону України"], зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]).

'''''Важливо!''''' ''Трудові гарантії'' зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнані безвісно відсутніми]], на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Відповідно до статті 119-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] за особою, стосовно якої згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"] встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення свободи, а також протягом шести місяців з дня звільнення у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

◆ '''Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації'''

Категорії громадян України, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, визначаються статтею 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]

'''Детальніше див.:''' [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]]
== Порядок звернення до суду за захистом порушених справ ==
У разі недотримання роботадавцем вимог законодавства та звільнення, працівник має право звернутись до суду у порядку цивільного судочинства з [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовною заявою]] про поновлення на роботі та за необхідності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

'''Детальніше див.:''' [[Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника]]
== Корисні посилання ==
* [https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=10d196f4-2218-45bd-a6df-34048ce35032&title=VidpovidiNaPoshireniPitanniaZiSferiTrudovikhVidnosinVUmovakhVonnogoChasu Відповіді на поширені питання зі сфери трудових відносин в умовах воєнного стану (Міністерство економіки України)]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку‎]]

Поновлення на роботі осіб, звільнених за скороченням чисельності або штату

2025-02-17T06:43:35Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”] 
== Підсудність ==
* позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання;
* позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцем знаходженням;
* позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача;
== Строки звернення до місцевих загальних судів ==
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. (стаття 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпП України). Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (стаття 234 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]).
== Розмір ставки судового збору ==
ВІдповідно до статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"] від сплати [[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати|судового збору]] '''звільняються''':

позивачі — ''працівники та службовці'' — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

'''Позивач -''' працівник, звільнений з роботи, якщо він вважає таке звільнення незаконним. '''Відповідач -''' власник або уповноважений ним керівник організації.
==Предмет доказування==
*чи було проведено насправді [[Процедура скорочення чисельності або штату працівників|скорочення чисельності]] або штату працівників;
*чи дотримані норми трудового законодавства, що регулюють порядок звільнення працівника;
*чи отримана згода [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації]], членом якої є працівник;
*чи приймалися адміністрацією заходи для переведення працівника з його згоди на іншу роботу, відповідну роду його діяльності;
*чи були на момент звільнення фактично зайняті робочі місця і штатні одиниці, чи були вакантні посади і якщо були, то які;
*чи був працівник своєчасно попереджений під розписку про його звільнення з посади у зв'язку зі [[Процедура скорочення чисельності або штату працівників|скороченням чисельності або штату працівників]];
*чи володіла звільнена особа переважним правом на залишення на роботі. 
==Приблизний перелік необхідних доказів==
*копія наказу про прийом позивача на роботу (виписка з наказу про прийом на роботу);
*копія наказу про звільнення позивача з роботи (виписка з наказу про звільнення позивача з роботи);
*штатний розклад на момент звільнення і після звільнення позивача;
*копія постанови профспілкового комітету про згоду на розірвання з позивачем трудового договору (контракту);
*письмове попередження про майбутнє скорочення чисельності або штату;
*докази наявності у позивача переважного права на залишення на роботі в порівнянні з іншими, що залишилися на роботі, працівниками;
*довідка про тривалість трудового стажу (копія трудової книжки);
*виробнича характеристика позивача;
*докази, що підтверджують відмову позивача від переведення на іншу роботу;
*докази відсутності у відповідача можливості перевести позивача на іншу роботу;
*довідка про середню заробітну плату позивача. 
==Зміст судових рішень про поновлення==
У випадку вирішення спору на користь незаконно звільненого працівника суд приймає такі рішення:
*скасувати наказ про звільнення;
*поновити на роботі;
*стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
*стягнути моральну шкоду;
*стягнути з відповідача судовий збір;
*про термін виконання рішення.
==Виконання судових рішень==
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
[[Категорія:Трудове право]][[Категорія:Трудові спори]] [[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]] [[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Випробувальний термін при прийнятті на роботу

2024-11-13T13:03:59Z

Iaroslav.buriak:

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (ст. ст. 21, 24, 26, 27, 28, 40, 221-238, 241-1)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Закон України "Про прокуратуру"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України "Про судоустрій та статус суддів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1367-19#n7 Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. ( ч.2 ст.2 Закону[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"])

З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
|}
==Встановлення випробувального терміну==
При укладеннi трудового договору угодою сторiн може бути обумовлене випробування з метою перевiрки вiдповiдностi працiвника роботi, яка йому доручається (ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

'''Випробувальний термін (строк)''' — це період часу, протягом якого роботодавець перевіряє працівника на придатність до виконання певної роботи.

Умова про випробування працівника під час прийняття на роботу відноситься до додаткових умов трудового договору. Таку умову сторони можуть ввести незалежно від кваліфікації та досвіду особи, яка приймається на роботу.

Відповідно до частини 2 ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], у період випробування на працівника поширюються всі вимоги і гарантії законодавства про працю, у тому числі й щодо оплати праці. Встановлення під час прийняття на роботу випробувального терміну для перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, за вимогами законодавства про працю, не є підставою для не нарахування та невиплати заробітної плати за виконану ним роботу.

Уклавши трудовий договір з найманим працівником, роботодавець зобов’язаний виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. А працівник своєю чергою зобов’язаний виконувати роботу, визначену цією угодою, та всі правила внутрішнього трудового розпорядку (ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
Встановлення випробування є виключно правом, а не обов’язком для роботодавця.

'''Важливо!''' В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
==Чи потрібно в письмовій формі (заява, наказ) зазначати, що працівнику встановлено випробувальний термін? ==
Трудове законодавство дозволяє встановлення випробувального терміну для працівника під час укладення трудового договору.
Випробування працівнику встановлюється лише при прийнятті на роботу, воно не може бути передбачене як умова до укладення трудового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умова щодо встановлення випробування при прийнятті на роботу має бути зафіксована у заяві працівника, трудовому договорі (при укладенні його в письмовій формі), а також у наказі про прийняття на роботу. Відсутність відповідної умови у зазначених документах дає підстави вважати, що працівника прийнято на роботу без випробування.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

==Кому випробувальний термін не встановлюється? ==
Відповідно до статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КзпП України] випробувальний термін не встановлюється у разі прийняття на роботу:
* осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
* молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
* молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
* осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
* осіб, обраних на посаду;
* переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
* осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
* вагітних жінок;
* одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
* осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
* осіб на тимчасові та сезонні роботи;
* внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

'''Важливо!''' При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану").]

Строк випробування і його умови необхідно прописати у наказі про прийняття працівника на роботу. Працівник своїм підписом підтверджує факт ознайомлення з цим документом.
==Який випробувальний строк можна встановити робітникові? ==
Умова про випробувальний термін встановлюється за угодою сторін у трудовому договорі. Тривалість випробувального терміну визначає роботодавець у межах максимальних строків, наведених у законодавстві.

Відповідно до ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], строк випробування у разі прийняття на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати '''трьох місяців''', а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — '''шести місяців''', у разі прийняття на роботу робітників — '''одного місяця'''. У спеціальному законодавстві може бути передбачено більш тривалий період випробування. Строк початку випробування відлічується з першого дня роботи працівника.

Якщо працiвника в перiод випробування не було на роботi через тимчасову непрацездатнiсть або з iнших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на вiдповiдну кiлькiсть днiв, протягом яких вiн був вiдсутнiй (ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Продовження строку випробування в такому разі є правом роботодавця, а не його обов’язком. Воно має оформлюватися наказом роботодавця, і про це треба повідомити працівника. Порядок обчислення строків визначено в ст. 241-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

До ст. 27 КЗпП України внесено зміни на підставі Закону України від 17 травня 2016 р. № 1367-VIII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1367-19#n7 Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу] та визначено, що до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Отже, обчислюючи випробувальний термін, треба виходити з реально відпрацьованого часу і не враховувати дні, коли працівник був відсутній на роботі з поважних причин.
Однак загальна тривалість випробування не має перевищувати строку, визначеного у трудовому договорі та наказі про прийняття на роботу.
==Результат випробування==
Протягом випробувального терміну роботодавець повинен прийняти рішення щодо працівника. Якщо під час випробування встановлено невiдповiднiсть працiвника роботi, на яку його прийнято, роботодавець протягом цього строку має право розiрвати трудовий договiр (ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Розiрвання трудового договору з цих пiдстав працiвник може оскаржити в порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв з питань звiльнення.

Аби уникнути спірних питань при звільненні за ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], підприємство має належно оформити документи, які підтверджують невідповідність працівника посаді. Втім, у законодавстві не визначено, які саме документи мають бути у цьому разі. Радимо самостійно розробити для свого підприємства форми документів для внутрішнього користування, які б показували, чи пройшов випробування новий працівник. Це, наприклад, може бути завдання на період випробування, з яким під підпис ознайомлюється працівник, прийнятий з випробувальним терміном, а також висновок керівника щодо результатів випробування. Якщо результати незадовільні, наприкінці випробувального строку безпосередній керівник працівника має направити керівнику підприємства відповідну заяву, додавши до неї підтверджувальні документи. Щоб уникнути суб’єктивізму з боку керівника, остаточне рішення про невідповідність працівника дорученій роботі краще ухвалювати колегіально, спеціальною комісією. Після чого видається наказ про звільнення працівника.

У разі необхідності провести документальне оформлення звільнення працівника за непроходження випробувального терміну (підготовки наказу про звільнення працівника, а також внесення запису в трудову книжку), необхідно посилатися на п. 11 ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. При цьому, роботодавець зобов'язаний письмово попереджати працівників про звільнення протягом іспитового строку — не пізніше, ніж за 3 дні до дати звільнення.

У разі відсутності у роботодавця письмових доказів щодо не проходження випробувального терміну, а також порушення ним строків повідомлення, працівник має право оскаржити своє звільнення в судовому порядку. І якщо суд прийме сторону працівника, останній буде поновлено на роботі з виплатою всіх належних компенсацій за незаконне звільнення.

Якщо строк випробування закінчився, а працiвник і далі працює, вiн вважається таким, що витримав випробування. У такому разі розірвання трудового договору допускається лише на загальних пiдставах.

Видавати спеціальний наказ про остаточне прийняття особи, що пройшла випробування, не потрібно.

Не варто забувати, що строк випробування — це час, коли не лише роботодавець придивляється до нового працівника, а й сам працівник оцінює нове місце роботи. Отже, роботодавець має створити такі умови, за яких адаптація нового працівника пройде успішно, і він матиме можливість реалізувати свої професійні та особисті якості.
==Порядок оскарження==
Будь-які спори щодо проходження чи непроходження строку випробування вирішуються як і будь-який інший трудовий спір. Згідно із ст. 221 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], трудові спори розглядаються:
# комісіями по трудових спорах;
# районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Згідно із ст. 222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Таким чином існує два варіанти вирішення спору, жоден із яких не виключає іншого.

'''Варіант 1.'''
=== Вирішення спору комісією по трудових спорах ===
'''Комісія по трудових спорах''' є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КзпП України]. Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом(ст. 224 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

'''Працівник''' може звернутися до комісії по трудових спорах у '''тримісячний''' строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації(ст 225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у '''десятиденний строк з дня подання заяви'''(ст. 226 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

На підставі ст. 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Рішення повинно містити мотивування. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.

Оскарження рішення комісії по трудових спорах передбачено ст. 228 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. Таке право мають працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в '''десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії'''. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Рішення комісії по трудових спорах, згідно із ст. ст. 229, 230 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] виконується власником або уповноваженим ним органом у '''триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження''' (стаття 228), за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою статті 235 цього Кодексу.У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

'''Варіант 2.'''
=== Вирішення трудових спорів в суді ===
У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначені у ст. 232 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], це:

# працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
# працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України];
# працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.
# працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

Строки звернення з позовом до суду передбачені ст. 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], та становлять '''три місяці''', а спори щодо звільнення з роботи – '''один місяць''' з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Строки можуть бути поновлені судом в разі пропуску їх з поважної причини, в порядку ст. 234 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

Порядок вирішення трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини встановлюється спеціальним законодавством ( законом щодо діяльності відповідної категорії працівників ). Рішення відповідних органів по справі можуть бути оскаржені у окружних адміністративних судів, в порядку ст. ст. 17-18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України.]
== Див. додатково ==
* [[Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей]]
* [[Вступ на державну службу та заробітна плата державного службовця]]
* [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти]]
* [[Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Працевлаштування осіб з інвалідністю]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Суди]]

Підстави та порядок припинення трудового договору

2024-10-11T08:37:15Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" | '''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури) (''стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]'').

У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У період дії воєнного стану норми статті 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (''стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]'').
|}
== Підстави припинення трудового договору ==
Відповідно до статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є:
# [[Звільнення працівника за угодою сторін|угода сторін]];
# закінчення строку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України]), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
# призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на [[Альтернативна (невійськова) служба|альтернативну (невійськову) службу]], крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України];
# [[розірвання трудового договору з ініціативи працівника]] (статті 38, 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]);
# переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
# відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
# набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
# укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"], встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
# з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Законом України "Про очищення влади"];
# набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] випадках;
# підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, [[Контракт як особлива форма трудового договору|контрактом]];
#смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою]];
#смерть працівника, [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим]];
#відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
# підстави, передбачені іншими законами.
'''Важливо!''' Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації ''не припиняє дії'' трудового договору.

Для припинення трудового договору з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1716 пунктом 81] частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України], працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого районного, міськрайонного, міського центру зайнятості, філії регіонального центру зайнятості заяву про припинення трудового договору з викладенням відповідної інформації та копії документів, що підтверджують обставини, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1716 пункті 81] частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України] (за наявності). Датою припинення трудового договору вважається день подання відповідної заяви. Районний, міськрайонний, міський центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості за місцем звернення працівника у день припинення трудового договору повідомляє про це:
* центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню ([https://portal.pfu.gov.ua/ Пенсійний фонд України]);
* центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ([https://tax.gov.ua/ Державна податкова служба України]).
Порядок припинення трудового договору з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1716 пунктом 81] частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України], встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України]).
== Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця ==
Згідно зі статтею 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України] трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:
# [[Звільнення з роботи у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці|змін в організації виробництва і праці]], в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# виявленої [[Звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі|невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі]] внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# [[Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин|систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків]], покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|дисциплінарного стягнення]];
# [[Звільнення з роботи за прогул|прогулу]] (в тому числі відсутності на роботі ''більше трьох годин протягом робочого дня'') без поважних причин;
# [[Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності|нез'явлення на роботу протягом ''більш як чотирьох місяців підряд'' внаслідок тимчасової непрацездатності]], не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
# [[Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу|поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу]] ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# [[Звільнення з роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння|появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння]];
# [[Звільнення з роботи за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника|вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна роботодавця]], встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;
# призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;
10. встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

11) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили;

12) відмови працівника Бюро економічної безпеки України від проходження атестації або прийняття атестаційною комісією рішення про неуспішне проходження працівником Бюро економічної безпеки України атестації, що здійснюється відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Бюро економічної безпеки України;

13) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України;

14) невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті.

== Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов ==
Крім підстав, передбачених статтею 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:
# одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
# винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
# винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку роботодавця;
# вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;
# перебування всупереч вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону України "Про запобігання корупції"] у прямому підпорядкуванні у близької особи ''(звільнення проводиться, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом України "Про запобігання корупції"].
# припинення повноважень посадових осіб;
#неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
Роботодавець з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі ''повторного порушення'' нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 16610, 16612, 18844 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1694 Кодексу України про адміністративні правопорушення].
{| class="wikitable"
|-
| '''Не допускається звільнення працівника''' з ініціативи власника або уповноваженого ним органу '''в період його тимчасової непрацездатності''' ''(крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (пункт 5 статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України])'', а також '''у період перебування працівника у відпустці'''.
'''Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.'''

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України], а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України], встановлюються законом, що регулює їхній статус.
|}
== Розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 38 КЗпП України] працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово '''за два тижні'''.

Роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, а саме:
*переїзд на нове місце проживання;
*переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
*вступ до навчального закладу;
*неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
*вагітність;
*догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
*догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
*вихід на пенсію;
*прийняття на роботу за конкурсом;
*інші поважні причини.
'''Важливо!''' Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Окрім цього, ''строковий трудовий договір'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України]) підлягає розірванню ''достроково'' на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу].

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.
== Куди звертатись в разі виникнення трудового спору ==
Трудові спори розглядаються:

1) [[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]];

2) [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами]].
'''Важливо!''' Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]).
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Під час карантину строк звернення до суду продовжено на час його дії. Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 року карантин в Україні продовжено до 30 червня 2023 року.
|}
Позивач має право подати позов у порядку цивільного судочинства за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування.
== Вартість ==
Позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 1 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]).
== Порядок розрахунку при звільненні з роботи ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

'''Важливо!''' Днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до статті 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print Кодексу законів про працю України] при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. 
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Відмова у прийнятті на роботу. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

2024-09-16T05:00:21Z

Iaroslav.buriak: Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk Загальна декларація прав людини]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року №256 "Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC#n357 Закон України "Про рекламу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Т'''рудові відносини під час війни регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX''']
|}
== Незаконна відмова в прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу; власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов'язані письмово повідомити про причину такої відмови. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (стаття 22 КЗпП України)]. Тобто, забороняється дискримінаційне поводження за будь-якою захищеною ознакою стосовно особи, яка працевлаштовується. Заборона стосується й необґрунтованої відмови від розумного пристосування (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n24 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"]). 
Необґрунтованою вважається невмотивована відмова у прийнятті працівника на роботу за наявності вакантних робочих місць, а також з мотивів, які не стосуються ділових якостей працівника. 
Незаконною слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (стаття 172 Кримінального кодексу України)]. Незаконною буде і відмова, пов'язана з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015?lang=uk#Text Загальної декларації прав людини] і закріпленого в статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Зазначений принцип рівності реалізований у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частині другій статті 22 КЗпП України]: будь яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_161 Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 1958 року], яка встановлює заборону дискримінації в галузі праці і занять фактично за цими ж ознаками, додатково вказує іноземне походження.

'''Антидискримінаційні положення законодавства щодо прийому на роботу'''

Статтею 24-1 Закону України "Про рекламу" передбачено заборону реклами послуг із працевлаштування, яка містить елемент дискримінації. Це має на меті захистити права шукачів роботи від неправомірних відмов при прийнятті на роботу.
* забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі, представникам певної раси, кольору шкіри (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі), щодо політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

* текст реклами про діяльність суб'єкта господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, повинен містити примітку, що отримувати від громадян, яким надано послуги з пошуку роботи та сприяння в працевлаштуванні, інші пов'язані з цим послуги, гонорари, комісійні або інші винагороди забороняється.

* у разі порушення вказаних вимог рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про рекламу" на момент вчинення порушення, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
== Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей ==
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю ('''ст. 184 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]'''). 
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

На період воєнного стану знімаються обмеження, які встановлює стаття 55 КЗпП, згідно з якою заборонено залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП).

Залучати до роботи у нічний час можна тільки після того, як отримали згоду працівників таких категорій:

* · вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року;
* · осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''Частина перша, друга статті 54 КЗпП'''] встановлює: при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП''')].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text '''статті 8 та 9 Закону № 2136'''] у період дії воєнного стану:

* · '''не залучаються до роботи в нічний час''' '''без їх згоди''', зокрема, вагітні жінки й жінки, які мають дитину віком до одного року;
* · '''дозволяється''' застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
* працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - '''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page частина шоста статті 179 КЗпП України])''', одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. 
Обов'язкове працевлаштування жінок, яких стосується зазначена ознака, здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. 
На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Однак, при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов`язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини 2 статті 232 КЗпП України обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 р. по справі № 21-303а13, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. по справі № 759/19440/15 (провадження № 14-105цс18).

Незаконна відмова в прийнятті на роботу вважається грубим порушенням законодавства про працю. 
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність не лише за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а й за інше грубе порушення законодавства про працю ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 172 КК України]).
== Відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ==
Забороняється також відмова в прийнятті на роботу громадянина з мотивів досягнення ним пенсійного віку ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 ст. 11 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні"]). 
Забороняється відмова в прийнятті на роботу і в професійному навчанні на виробництві молоді, що закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років, направлених у рахунок броні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 стаття 196 КЗпП України]). 
Така відмова може бути оскаржена ними до суду.
Як вже зазначалося, у разі відмови у прийнятті на роботу громадян із числа категорій, для яких [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законом України "Про зайнятість населення"] встановлено додаткові гарантії при працевлаштуванні у межах установленої броні, державна служба зайнятості стягує з підприємств, установ і організацій штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
== Гарантії для працівників-неповнолітніх ==
У трудових правовідносинах неповнолітні громадяни прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами.

Зокрема, для неповнолітніх працівників встановлено скорочення тривалості робочого часу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text '''п. 1 ч. 1. ст. 51 КЗпП''']):
* 36 годин на тиждень для осіб віком від 16 до 18 років;
* 24 години на тиждень для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул).
При цьому тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.

Для неповнолітніх працівників тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день, і така відпустка надається за бажанням працівника у зручний для нього час (ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки»). Важливо, що щорічну відпустку повної тривалості неповнолітньому можуть надавати в перший рік роботи на підприємстві, навіть якщо така особа ще не відпрацювала шість безперервних місяців (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»).

Неповнолітніх працівників не можна залучати до:
* підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми;
* нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні;
* важких робіт та робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
* до підземних робіт.
Роботодавцеві також потрібно пам'ятати, що прийняти на роботу неповнолітнього працівника можна лише після обов'язкового попереднього медичного огляду (надалі медогляд потрібно буде проходити щороку до досягнення 21 року).

У період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких матерів із дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністю, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося.

Встановлення випробувального терміну не є обов’язком роботодавця, це його право.
== Обмеження при прийнятті на роботу ==
Громадяни, визнані судом недієздатними, не мають права укладати трудові договори.
Суд, у певних випадках, притягуючи особу до кримінальної або адміністративної відповідальності, може обмежити трудову дієздатність громадян. Так, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 55 Кримінального кодексу України], ''прийнятого 5 квітня 2001 р.'' ''і введеного в дію з 1 вересня 2001 р.'', передбачає таке кримінальне покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може застосовуватися судом і як основне, і як додаткове. 
Заборонено приймати жінок на роботи, передбачені Переліком важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких заборонено застосування праці жінок, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р.]
Особи з інвалідністю можуть прийматися на роботу згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії. 
Згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 25-1 КЗпП України] власник має право вводити обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві осіб, які є близькими родичами - подружжя, батьків, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя, якщо у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Зауважимо, що загальне правило сформульовано саме як право власника запроваджувати такі обмеження, а не його обов'язок. Тому на підприємствах, в установах і організаціях недержавної форми власності досить поширеним явищем є спільна робота родичів в одній організації.
== Оскарження незаконної відмови у прийнятті на роботу ==
Незаконна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду.
'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"] роз'яснив, що суди розглядають позови про укладення трудових договорів у випадках:''''' коли власник зобов'язаний був укласти трудовий договір (наприклад, з молодими фахівцями, направленими у встановленому порядку на дане підприємство; працівниками, запрошеними на роботу в порядку переведення; виборними працівниками після закінчення терміну повноважень; працівниками, яким надане право поворотного прийняття на роботу; особами з інвалідністю і неповнолітніми, направленими на підприємство в рахунок броні; особами, які були звільнені у зв'язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, направленням на роботу за кордон, і повернулися після закінчення служби або роботи та ін.) а й у випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статтею 22 КЗпП України].
== Корисні посилання ==
https://www.hsa.org.ua/blog/pozytsiya-verhovnogo-sudu-shhodo-zvilnennya-vagitnyh-zhinok-u-zv-yazku-iz-zakinchennyam-stroku-trudovogo-dogovoru/
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

2024-08-13T11:31:24Z

Iaroslav.buriak: Отримання земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби

[[Файл:Клопотання.png|міні]]
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/591-14 Закон України "Про рослинний світ"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України "Про землеустрій"]
== Поняття земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби ==
Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-14#n121 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про рослинний світ»] використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва здійснюється на земельних ділянках, що визначаються в установленому земельним законодавством порядку.
[[Файл:Положення.png|міні]]
== Хто має право отримати в користування та обмеження щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби ==
Слід вважати, що поняття «громадяни» у статті 34 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] включає не лише власне громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, адже право на оренду землі зазначених суб’єктів прямо передбачено ст. 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»]. Громадяни можуть брати для сінокосіння та випасання худоби в оренду землі як комунальної, державної, так і приватної власності. Крім того, слід звернути увагу, що [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/591-14 Законом України «Про рослинний світ»] передбачена можливість встановлення обмежень щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-14 ч. 2 ст. 18 вказаного Закону] використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.
== Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби ==
Для отримання в оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, якщо вона розташована в межах населеного пункту необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування, якщо ж земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (села, селища, міста) до [https://land.gov.ua/ Головного управління Держгеокадастру] у відповідній області. Розгляд питання та надання в оренду земельної ділянки або аргументована відмова в наданні здійснення відповідно до статті 123 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].

'''Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:'''
* надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
* формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до [https://land.gov.ua/ Головного управління Держгеокадастру] у відповідній області або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 123 Земельного кодексу України].
== Строки розгляду клопотання про надання в користування земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби ==
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. 
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем (землевпорядною організацією) цих робіт відповідно до типового договору. 
Головне управління Держгеокадастру в області або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
== Отримання земель для громадського пасовища ==
Згідно з частиною 1 статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно з частиною 2 статті 34 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. 
Жителі територіальної громади, які мають потребу у створенні громадського пасовища, обирають уповноважену особу, яка подає відповідну пропозицію до місцевої ради. Проводять загальні збори села, обговорюють питання. Пропозиція оформлюється протоколом загальних зборів села. 
'''Виконком місцевої ради:'''
* збирає інформацію щодо потреби у створенні громадського пасовища , уточнює норми випасу, кількість наявного поголів’я худоби, визначає площу кормових угідь та встановлює, за рахунок яких земель буде відбуватися створення громадського пасовища;
* розробляє Положення про громадське пасовище.
Орган місцевого самоврядування приймає рішення про створення громадського пасовища та затверджує розроблене виконавчим комітетом Положення про громадське пасовище . 
За дорученням органу місцевого самоврядування голова місцевої ради, у відповідності до вимог статті 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] стосовно повноважень з передачі земельних ділянок у власність або у користування, подає клопотання до Головного управління Держземагентства в області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для створення громадського пасовища .

'''Згідно з вимогами статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] до клопотання місцевої ради додаються:'''
* графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в межах ради, її розмір, письмову згоду землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки);
* копія свідоцтва з ЄДРПОУ;
* копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (місцевої ради);
* рішення місцевої ради про створення громадського пасовища;
* довідка про склад поголів’я на території ради початок поточного року;
* інформація щодо потреби в площі земельних ділянок для створення громадського пасовища.
Орган місцевого самоврядування, після отримання дозволу на проведення робіт із землеустрою, у відповідності до вимог статті 26 Закону України “[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Про землеустрій]”, замовляє документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища і підписує із суб’єктом господарювання, який має сертифікованих спеціалістів, договір на виконання робіт із землеустрою.

Розроблений та погоджений відповідно до законодавства проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається замовником документації із землеустрою через Центр надання адміністративних послуг державному реєстратору для здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Якщо сільська рада не бажає створювати громадське пасовище, землі пасовищ можуть передаватися громадянам в оренду. Для цього потрібно лише звернутися до сільської (селищної) ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки для сінокосіння або випасання худоби із земель державної або комунальної власності. Договір оренди із сільською (селищною) радою завжди укладається в письмовій формі, реєструється у сільській (селищній) раді і за бажанням може посвідчуватися нотаріально. Обов’язковою умовою в даному договорі буде сплата земельного податку. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але повинен бути не меншим ніж це прописано в п.288 Податкового Кодексу України, а саме: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено (для сільськогосподарських угідь) – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Це мотивується тим, що коли сільська/селищна рада, яка надаватиме в оренду земельну ділянку та встановить відсоток, тобто розмір плати, повинна знати її ринкову вартість. У разі не згоди з прийнятим рішення кожному громадянину гарантується право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності до суду.

Відповідно до статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу.

Лише по завершенню вищезазначеної процедури земельна ділянка переходить з державної власності у комунальну і громадські пасовища вважаються створеними.

Контроль за користуванням пасовищем на землях комунальної власності здійснює місцева рада.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом

2024-07-17T05:59:03Z

Iaroslav.buriak: /* Порядок оформлення права власності на земельну ділянку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначена норма скасовується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діятиме загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.
|}
== Загальні положення та черги спадкування ==
'''Спадкування''' - перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 частина перша статті 1225 ЦК України)].

Спадкування земельної ділянки здійснюється за [[Спадкування за законом|законом]] або [[Спадкування за заповітом|заповітом]]. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті.Заповідач може призначити одну або кілька фізичних осіб,незалежно від нвявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриттяспадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його [[Як визнати заповіт недійсним|недійсним]], неприйняття спадщини або [[Відмова від прийняття спадщини|відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом]], а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] '''встановлені наступні черги:'''

▷ ''1 черга'': діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

▷ ''2 черга'': рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

▷ ''3 черга'': рідні дядько та тітка спадкодавця.

▷ ''4 черга'': особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

▷ ''5 черга'': інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 (частина перша статті 1241 ЦК України)].

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість [[Скасування заповіту, внесення до нього змін. Складення заповіту, яким змінено обсяг спадщини без зміни спадкоємця. Заповідальний відказ|заповідального відказу]], встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 частина друга статті 1241 ЦК України)].

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 частина третя статті 1241 ЦК України)].
==Порядок оформлення права власності на земельну ділянку ==
Для оформлення право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, спадкоємцю, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно подати державному або приватному нотаріусу, або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування '''заяву про прийняття спадщини.''' Відповідно дочастини другої статті 1269 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] '''заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто'''. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
{| class="wikitable"
|+
!Знайти адресу необхідної державної нотаріальної контори, або ж нотаріуса зручно, здійснивши пошук в [https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx Єдиному реєстрі нотаріусів].
|}
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] встановлює '''шестимісячний строк''' для прийняття заяви про прийняття спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 частина перша статті 1270 ЦК України)]. Такий строк обраховується '''з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого вона [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|оголошується померлою]]'''. Якщо спадкоємці пропускають зазначений шестимісячний строк, у таких випадках цей строк може бути поновлений судом, але пропущений строк має бути лише з поважних причин.

'''Детальніше див.:''' [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]].

Заява про прийняття спадщини є необхідною лише в тому випадку, якщо спадкоємець не проживав постійно разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини. '''Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину''', якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статтею 1270 ЦК України], він не заявив про відмову від неї.

Далі необхідно з’ясувати чи [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі|внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру]], а також про наявність документів, що підтверджують право власності померлого на земельну ділянку, чи присвоєний земельній ділянці [[Порядок отримання кадастрового номеру|кадастровий номер]]. Якщо є державний акт на ім’я померлого, але кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний, або ж кадастровий номер присвоєно, але відомості про земельну ділянку у електронній системі Державного земельного кадастру відсутні, необхідно виготовити технічну документацію з [[Встановлення меж земельної ділянки|відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)]].

'''Важливо!''' Відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#n101 статті 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник паю або його спадкоємець не оформить право власності на цю земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. До цього часу ділянка буде вважатись "[[Невитребувані паї|незатребуваною]]". Після 1 січня 2025 року незатребувані ділянки будуть визнані [[Набуття права власності на об’єкти безхазяйної нерухомої речі|безхазяйними]]. Їх передадуть у комунальну власність територіальної громади, на території якої вони розташовані. Проте, якщо власник невитребуваної земельної ділянки або його спадкоємець пропустить строк оформлення земельної ділянки з поважної причини, він може подати [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позов до суду]] про визначення додаткового строку для оформлення.
Земельну ділянку необхідно [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі|зареєструвати у Державному земельному кадастрі]] та як результат – отримати Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Для цього слід звернутись до [https://land.gov.ua/terorhany/ територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр)] в районі (місті).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' Інформація щодо землевпорядних організацій, які займаються виготовленням технічної документації є в [https://land.gov.ua/terorhany/ територіальних органах Держгеокадастру]. Зверніть увагу, що виконавцем робіт у обраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. [https://land.gov.ua/kvalifikatsiina-komisiia/#tab7 Перелік таких осіб] розміщений на офіційному сайті Держгеокадастру. Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатись недійсною і державну реєстрацію земельної ділянки здійснено не буде.
Складання технічної документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник має визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати та скласти кадастровий план земельної ділянки. При потребі, землевпорядник відновить межові знаки. Технічна документація виконується у паперовій формі та на електронних носіях. Вартість, строки виконання робіт та інші умови повинні бути передбачі в договорі, який замовник має укласти із землевпорядною організацією.
Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! Строк виконання робіт згідно законодавства '''не може перевищувати 6 місяців'''.
|}
'''Після спливу 6-місячного строку''' з дня смерті спадкодавця, необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу '''свідоцтва про право на спадщину.'''
До даної заяви необхідно додати наступні документи:
*документи, що посвідчують особу спадкоємця (паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків);
*свідоцтво про смерть спадкодавця;
*документи, що підтверджують родинний зв'язок спадкоємця зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);
*оригінал документів, які підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку);
*довідку про [[Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів|нормативну грошову оцінку земельної ділянки]] та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, які видаються відділами Держгеокадастру.
Відповідно до підпункту 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5] (далі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Нотаріус також перевіряє чи не перебуває земельна ділянка під арештом. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо спадкоємцем подано всі необхідні документи, то нотаріус видає '''Свідоцтво про право на спадщину,''' а також '''реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.''' З цього моменту особа є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.
==Визнання права власності на успадковану земельну ділянку в судовому порядку==
Оформити право власності на земельну ділянку в порядку спадкування можливо лише у разі, якщо право власності на неї було оформлено спадкодавцем належним чином, іншими словами якщо є документ, який підтверджує зазначене право власності (правовстановлюючий документ). Часто трапляється, що документ на право власності на земельну ділянку у спадкодавця був не оформлений належним чином або ж втрачений.

У разі відсутності у спадкоємця правовстановлюючих документів на земельну ділянку нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить '''постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії''' (пункт 3 глави 13 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку]).

У такому разі спадкоємцю для оформлення спадщини на земельну ділянку необхідно звернутися із '''позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування''' до суду за місцем знаходження спадкового майна (земельної ділянки).
*[[:Файл:Позовна заява про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку.docx|'''Зразок позовної заяви''' '''про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування''']]
Подаючи позов про визнання права власності '''ставку судового збору''' необхідно обраховувати за позов майнового характеру, виходячи із розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ціна позову). Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі - '''''1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''''

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13#Text листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування"] якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Після розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили необхідно '''звернутися до державного реєстратора нерухомого майна та зареєструвати право власності на земельну ділянку.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"] державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
==Земельна ділянка успадкована у спільну власність==
Якщо земельну ділянку успадковують одночасно декілька осіб, зазначена земельні ділянка успадковується у спільну власність. У майбутньому земельна ділянка може бути поділена між ними за відповідним цивільно-правовим договором. Але необхідно зазначити, що поділ успадкованої земельної ділянки між спадкоємцями можна здійснювати лише після оформлення спадщини і державної реєстрації права спільної власності спадкоємців на земельну ділянку. До видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємці можуть домовитись, що успадкована земельна ділянка має у повному обсязі належати одному з них.

Для цього інші спадкоємці можуть відмовитись від спадщини на його користь. Але законодавством встановлені наступні вимоги щодо відмови від спадщини:
*спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом;
*спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги;
*має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
==Спадкування земельної ділянки, що знаходиться в оренді==
Частиною 4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»] визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря '''не є підставою для зміни умов або припинення договору''', якщо інше не передбачено [[Договір оренди земельної ділянки|договором оренди землі]].

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов’язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:
кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Отже, успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов'язки, що виникли у спадкодавця за договором. Тобто, якщо в укладеному договорі оренди не зазначено, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору, то '''він продовжує діяти до закінчення строку''', на який його укладено та не потребує переукладення. Причому, до закінчення терміну оренди новий власник не має права в односторонньому порядку розірвати договір.

Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець за погодженням з орендарем може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору орендарю необхідно надати копію свідоцтва про право на спадщину, копію державного акта та копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, підписати додаткову угоду до договору і обов'язково її зареєструвати. Замість копії державного акта можна надавати витяг з Державного земельного кадастру. Орендна плата за користування земельною ділянкою має бути виплачена спадкоємцю у повному обсязі згідно з умовами договору оренди, але тільки після переоформлення права власності на земельну ділянку.
==Судова практика==
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/88834165?_ga=2.114992846.898590074.1627629801-665374435.1600152972 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 178/982/18]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94148625 Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 січня 2021 року у справі № 702/45/20]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95285773 Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 березня 2021 року № 629/3853/20]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Право власності на майно]]

Дострокове розірвання договору оренди землі

2024-04-04T08:57:26Z

Iaroslav.buriak: Незнчна зміна

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Загальна інформація ==

'''УВАГА!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено режим воєнного стану!

'''23 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану]"

'''Відповідно до підпункту 2 пункту 27 вказаного Закону, договір оренди землі, а також зміни до нього, договір про розірвання такого договору оренди підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договору оренди землі здійснюється районною військовою адміністрацією в порядку, визначеному підпунктом 10 пункту 27. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки

'''У період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені пунктом 27 Закону № 2145-IX, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан'''''''''.'''

'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (землекористування, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Законом України "Про оренду землі"], законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов’язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Законом України "Про оренду землі"], з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-20#Text Законом України "Про оренду державного та комунального майна".]

Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220].

'''Детальніше див.''' "[[Оренда земельних ділянок]]".
== Шляхи дострокового розірвання договору оренди землі ==
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом України або безпосередньо умовами самого договору.
Законодавством України визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:
# за згодою сторін;
# за рішенням суду
'''ВАЖЛИВО!!!''' Договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності ''може бути розірвано у разі необхідності надання її для таких суспільних потреб'', визначених частиною першою статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”]:

забезпечення національної безпеки і оборони;

будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

розміщення та обслуговування об'єктів і санітарно-захисних зон, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;

будівництво захисних гідротехнічних споруд;

будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ;

розташування об'єктів природно-заповідного фонду.

== Дострокове розірвання договору оренди землі за згодою сторін ==
Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3217 статті 651 Цивільного кодексу України] розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n197 Частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі"] визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором але всеж таки , законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами самого договору. Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це її користувачів в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 148-1 Земельного кодексу України, із зазначенням:]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім’я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.]

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за '''шість місяців''', а на землях несільськогосподарського призначення - '''за рік''', якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

'''Невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору;'''

* невиплата орендної плати;
* використання землі не за цільовим призначенням;
* передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.

Випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного позову до суду із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 188 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України] сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Додатком до пропозиції повинна бути додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди, якою визначатимуться усі істотні умови повного припинення господарських зобов’язань між сторонами. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ГК України]). У разі прийняття пропозиції договір вважається розірваним за згодою сторін (про що інша сторона повідомляється письмово або сторонами складається єдиний документ).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.

[[Файл:Позовна заява про стягнення невиплаченої плати за аренду земельної ділянки.odt|міні]]
== Дострокове розірвання договору оренди землі за рішенням суду ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n215 статтею 32 Закону України «Про оренду землі»] на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі"] та умов договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] та іншими законами України.

Договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі"] та умов договору з таких підстав:

'''1) невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n146 24] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n161 25 Закону України "Про оренду землі"]'''

* використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
* дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;
* дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;
* своєчасного внесення орендної плати;
* передання в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
* при передачі земельної ділянки в оренду забезпечення відповідно до закону реалізації прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
* невчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
* відшкодування орендарю капітальних витрат, пов’язаних з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
* попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди;
* початок використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;;
* виконання встановлених щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
* дотримання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
* у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надання копію договору відповідному податковому органу.
'''2) невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору;'''

* невиплата орендної плати;
* використання землі не за цільовим призначенням;
* передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.
'''3) випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;'''

'''4) виникнення підстав, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] та іншими законами України щодо:'''
* забезпечення використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приведення її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
* додержання вимог законодавства про охорону довкілля;
* своєчасної сплати земельного податку або орендної плати;
* непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;
* своєчасного надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
* дотримання правил [[Добросусідство|добросусідства]] та обмежень, пов'язаних з встановленням [[Право земельного сервітуту|земельних сервітутів]] та охоронних зон;
* зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позову до суду]] із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.

Договір вважатиметься достроково розірваним з дати, визначеної у тексті підписаної сторонами додаткової угоди або з дати набрання законної сили судового рішення.

== Реєстрація розірвання договору оренди землі ==
Факт розірвання договору оренди землі необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Порядок реєстрації такий же, як і для реєстрації самого договору оренди землі.

За державною реєстрацією розірвання договору оренди землі може звернутися як орендар, так і орендодавець до виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг, до нотаріуса.

'''Важливо! '''Якщо не зареєструвати припинення права оренди земельної ділянки, то орендодавець не зможе вчиняти будь-яких правочинів з земельною ділянкою, а в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою.

==== Перелік необхідних документів ====
Для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки реєстратору (нотаріусу) подається заява на проведення реєстраційних дій (оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за місцем звернення) та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, у паперовій або електронній формі.

Іншими документами (їх копіями), які подаються із заявою є:

* документ, що посвідчує особу заявника;
* довіреність чи інший документ, що посвідчує представницькі повноваження у разі коли особа, яка звертається за державною реєстрацією діє як представник;
* копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Держаним реєстром фізичних осіб платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
* документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (обов’язкового платежу за проведення державної реєстрації), крім випадків, коли особа звільнена від сплати адміністративного збору;
* договір оренди земельної ділянки;
* угода про дострокове припинення договору оренди землі (за згодою сторін) або рішення суду, яке набрало законної сили (за рішенням суду).
Якщо не зареєструвати припинення права оренди земельної ділянки, в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою. Також зареєструвати новий договір оренди землі до реєстрації припинення попереднього неможливо.

== Строки та адміністративний збір ==
Державна реєстрація припинення права оренди проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви''' в Державному реєстрі прав.

За державну реєстрацію у строк, що не перевищує п’яти робочих днів, справляється адміністративний '''збір у розмірі 0,05''' прожиткового мінімуму для працездатних осіб - в 2023 році це 130 грн. (стаття 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n348 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).

'''''За реєстрацію у строки менше п’яти робочих днів справляється адміністративний збір у такому розмірі в 2023 році:'''''
* 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб -1340 грн. - у строк два робочі дні;
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб -2680 грн. - у строк один робочий день;
* 2,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб -6710 грн.- у строк 2 години.
Адміністративний збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав, та округлюється до найближчих 10 гривень.

Адміністративний збір справляється за одну надану послугу у сфері державної реєстрації прав.

За результатом проведення державної реєстрації права власності та похідного від нього речового права на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг. Саме витяг і підтверджує реєстрацію припинення права оренди.

'''Варто наголосити''', що у разі припинення договору, в тому числі його розірвання, потрібно звернутися до державного реєстратора для припинення права оренди.

== Судова практика ==
Спори, пов'язані з орендою землі, ''вирішуються у судовому порядку''.
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77870570 Постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18] (систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. При цьому відсутність письмового погодження орендодавцем та орендарем форми розрахунку виплати орендної плати за договором не заслуговує на увагу, оскільки указане не звільняє відповідача від обов’язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86205820 Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №183/1749/17] (підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92093052 Постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19] (два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди землі).
*[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86241066 Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 272/872/17] (доводи відповідача про те, що він направляв позивачу пропозицію отримати орендну плату за землю, проте позивач за її отриманням не з'явився, не можуть бути підставою для висновку про належне виконання своїх зобов'язань за договором оренди землі).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/84031636 Постанова Верховного Суду від 02 вересня 2019 року № 623/2421/16-ц] (можливість одностороннього розірвання договорів, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких підстав та передумов, у тому числі невиконанням орендарем умов договору, може бути реалізовано в разі наявності відповідного волевиявлення однієї зі сторін).
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/74188327 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц] (договорами оренди землі може бути передбачене положення, в якому сторони встановили можливість одностороннього розірвання договору без настання будь-яких умов. За таких умов при розірванні договору однією із сторін доводи іншої сторони про відсутні причини для його розірвання в односторонньому порядку суд залишив без уваги).
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/91786723?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress05&_ga=2.239945860.682542061.1610961996-1229726292.1600757538 Постанова Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі № 291/1009/18] (припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої в орендодавця земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов'язків, передбачених статтею 25 Закону «Про оренду землі», та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82599591 Постанова Верховного Суду від 14.09.2019 року у справі №904/7071/17] (земельне законодавство розрізняє поняття "категорія земельної ділянки за цільовим призначенням" та "вид використання земельної ділянки в межах певної категорії".Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Саме тому, Суд приходить до висновку, що самовільне розташування тимчасової споруди на земельній ділянці, що була передана в оренду під розміщення об'єктів комерційного призначення - будівель і споруд в межах категорії земельної ділянки "землі житлової та громадської забудови", не є зміною цільового призначення земельної ділянки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87115407 Постанова Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №468/1498/17-ц] (рішення суду про розірвання договору оренди базується на тому, що орендована земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби вирощувався на земельній ділянці ячмінь, чим істотно було порушено умови договору). 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654245?fbclid=IwAR0wWq6CLrBVSPsH6YlPJ8GO3sxAkDrzoJh1AALlBfGQyo_MuZYS2uvyuqo Постанова Верховного Суду від 19.03.2021 року у справі № 198/1022/19] ( Системний аналіз умов договору оренди свідчить, що його умовами не передбачено можливості розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення зі сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання договору. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що абзац другий пункту 7 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення можливості розірвання договору в односторонньому порядку та механізму (процедури) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору потрібна згода орендаря (відповідача у справі), яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, пункт 28 договору містить імперативне положення про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку. Судами обґрунтовано вказано, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку НЕ є окремою підставою, визначеною законом або договором, для розірвання спірного договору оренди землі. Інших окремих підстав як в сукупності, так і окремо, необхідних і достатніх для розірвання договору оренди землі, в тому числі наявність істотних порушень договору орендарем, позивачем не наведено.)

== Див. також ==
* [[Оренда земельних ділянок]]
* [[Відмінності порядку поновлення договору оренди землі та порядку укладення договору оренди землі на новий строк]]
* [[Відмова власника від поновлення договору оренди земельної частки (пай)]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]

Перехід права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно

2024-03-12T08:16:48Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1174-IX#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості"]
== Оформлення речових прав на земельну ділянку ==
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають '''з моменту державної реєстрації цих прав'''.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text до ст. 126 Земельного кодексу України] право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"].

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку, '''здійснюється державним реєстратором речових прав на нерухоме майно''' після подання відповідних документів, які підтверджують право особи на реєстрацію даної земельної ділянки. Тобто внаслідок проведення таких реєстраційних дій речове право набувається, змінюється або припиняється. Окрім того, державна реєстрація прав на земельну ділянку може здійснюватись безпосередньо '''нотаріусом,''' який укладає договір щодо набуття або припинення права власності на земельну ділянку.

Отож, для реєстрації права власності, або іншого права користування, на земельну ділянку особі необхідно звернутись до центру надання адміністративних послуг із '''пакетом документів, який включає в себе:'''
# витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);
# копію та оригінал паспорту заявника;
# копію та оригінал РНОКПП (ідентифікаційного коду);
# підтвердження оплати адміністративного збору (0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 2022 р. - це 248,10 грн.);
# документ - підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міни і т.і.), рішення суду, свідоцтво на спадщину, тощо);
# довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);
# оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.
Важливо також те, що витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) не має потреби подавати у випадку, коли документи, які є підставою виникнення, переходу чи припинення права власності або інших прав, містять в собі інформацію про кадастровий номер.

Після здійснення усіх реєстраційних дій державним реєстратором або нотаріусом особа отримує '''витяг про державну реєстрацію її права.'''
== Загальні положення про перехід права на земельну ділянку ==
Чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об'єкт нерухомого майна, що відображає '''''принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди''''', який знаходить свій вияв у положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 377 Цивільного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 Земельного кодексу України].

Так, відповідно до цих статтей, до особи, яка набула право власності, на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної,комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача( попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення.У разі якщо відчужувачу( попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.

'''Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.'''

'''Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.'''

Виходячи з цього, логічним є наступне положення: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування ''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80427441 (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).]''<blockquote>'''УВАГА!''' Набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду та перехід права на земельну ділянку –це два окремі правочини. </blockquote>'''''Щодо договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду''''', тото, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.6 ст.120 ЗК України,] істотною умовою його укладення є наявність кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Виходячи з цього, не можна продати жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, якій не присвоєно кадастрового номера. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України:] У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об’єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

З наведеного слід дійти висновку, що до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 120 ЗК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ст. 7 ЗУ "Про оренду землі"] право користування (оренди) саме тією земельною ділянкою, як об`єктом цивільних прав, кадастровий номер якої зазначено в договорі, що передбачає набуття права власності на будівлю, незалежно від її цільового призначення, але не частиною такої земельної ділянки. ( позиція [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83876073 КГС ВС постанова від 14.08.2019 № 910/14257/18)]

'''''Щодо договору про перехід права на земельну ділянку''''', то тут варто звернути увагу на те, що особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Варто зазначити, що відсутність права власності чи договору оренди на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, не є перешкодою в укладенні договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на такій земельній ділянці. Проте, в такому випадку не діятиме згадане вище положення про перехід до нового власника права власності, права користування на земельну ділянку в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), оскільки попередній власник жилого будинку, будівлі або споруди не мав жодних прав на земельну ділянку. Саме така позиція міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345588 Постанові Верховного Суду України у справі №127/10011/18].

При цьому, документи, що підтверджують набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.

Якщо ж об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. ст. 118, 123 або 128 ЗК України.]

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 122 ЗК України,] зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або оренду набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення 30-денного строку подання клопотання не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт

== Окремі положення щодо договору оренди землі під час переходу права на земельну ділянку ==
Враховуючи непоодиноку практику Верховного Суду щодо переходу права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно в розмірі укладеного договору оренди землі, варто звернути уваги на певні юридичні аспекти.

По-перше, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ст. 7 Закону України "Про оренду землі"] договір оренди земельної ділянки при цьому не перестає діяти, а право оренди продовжує існувати у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й до відчуження нерухомості. Змінюються лише дані про особу орендаря. Водночас факт державної реєстрації змін про особу орендаря не впливає на вже зареєстроване право оренди: не змінює і не припиняє його. Новий власник будівлі може ініціювати внесення таких змін для уникнення спірних ситуацій з орендодавцем землі або з іншою метою, коли відомості про нього як орендаря необхідні для широкого загалу.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для здійснення проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі на умовах концесії, переходить до нового приватного партнера, концесіонера у разі зміни приватного партнера, концесіонера.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. ( [https://protocol.ua/ru/postanova_kgs_vp_vid_27_02_2019_roku_u_spravi_913_661_17/ Постанова КГС ВП від 27.02.2019 року у справі №913/661/17] )

Також варто наголосити на постанові [https://protocol.ua/ua/pokupets_neruhomosti_yaka_roztashovana_na_orendovaniy_z_d_avtomatichno_nabuvae_obov_yazku_splachuvati_orendnu_platu_na_umovah_dogovoru_orendi_z_d/ КГС ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17], яка передбачає положення щодо сплати орендної плати за договором оренди землі. Зокрема, покупець, який придбав нерухомість, автоматично набуває обов’язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов’язанні (!!!)

Крім того, із П[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87891187 останови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 28.02.2020 № 913/169/18] вбачається, що за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 120 Земельного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі"] не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди. Відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі"], так і заміну сторони у зобов`язанні.

Особа, яка набула права власності на нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже спірний договір не підлягає розірванню. ( позиція [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79397904 КГС ВС відповідно до Постанови від 15.01.2019 № 908/27/18])

== Судова практика ==
У даній категорії справ, варто звернути увагу на постанову [https://protocol.ua/ua/vsu_zgidno_printsipu_tsilisnosti_zemelnoi_dilyanki_iz_budivleyu_yaka_na_niy_roztashovana_pravo_osobi_na_koristuvannya_z_d_nezalegno_vid_ii_rozmiriv/#:~:text=%D0%97%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20120%20%D0%97%D0%9A%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8. ВСУ у справі за № 6-2225 цс16]. Зокрема, правова позиція Верховного Суду України закріплює наступне. За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 377 ЦК України] до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 ЗК України] (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об’єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об’єкта переходить право власності на таку частку.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 ЗК України] у поєднанні з нормою статті 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 ЗК України] слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/90774898?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03&_ga=2.85125850.238119432.1612953015-665374435.1600152972 Ухвала від 30.07.2020 № 910/32643/15 Верховний Суд. Касаційний господарський суд]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/81139165?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03&_ga=2.84453850.238119432.1612953015-665374435.1600152972 Постанова від 03.04.2019 № 921/158/18 Верховний Суд. Велика Палата]

Постанова Верховного Суду від 23.10.2023 року по справі №804/7861/16, детальніше, - https://reyestr.court.gov.ua/Review/114369519 «Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону. Зобов`язання зі сплати орендної плати автоматично виникає в нового власника об`єкта нерухомості з моменту набуття ним права власності на такий об`єкт. У разі відчуження частини об`єкта нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці: - відбувається заміна орендаря за договором оренди земельної ділянки з попереднього на нового власника об`єкта нерухомості щодо відповідної частини земельної ділянки; - так само до нового власника об`єкта нерухомості переходить обов`язок сплачувати орендну плату за землю у відповідній пропорційній частині. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №802/4133/15-а, від 14.02.2023 у справі № 803/847/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 та від 18.04.2019 у справі №913/210/18, але не виключно.»

Велика Палата Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91338225 постанові від 16.06.2000 року у справі 689/26/17] вказала на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки (закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства .

При цьому при застосуванні положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 ЗК України] у поєднанні з нормою с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text татті 125 ЗК України] слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 ЗК України], особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Крім того, слід зауважити, що якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону. ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/98483110 Позиція ВП ВС у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18])

[[Категорія:Земельне право]]

Право спільної часткової власності на земельну ділянку

2024-03-12T07:45:45Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]

== Поняття права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (далі – ЗК України) '''земельна ділянка може знаходитись у спільній власності''' з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Отже, в розумінні статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''спільна часткова власність на земельну ділянку''' – це '''спільна власність з обов’язковим визначенням частки''' кожного з учасників спільної власності.
== Підстави для виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:
* при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;
* при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
* при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
* за рішенням суду.
== Добровільне об’єднання власниками належних їм земельних ділянок ==
В силу ч. 2 ст. 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''об’єднання власниками''' належних їм '''земельних часток здійснюється шляхом укладення договору''' на спільну часткову власність, який укладається в '''письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню'''.
== Прийняття спадщини двома або більше особами ==
Відповідно до ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування може здійснюватися за законом або за заповітом.

На підставі ч. 1 ст. 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення'''.
== Виникнення права власності за рішенням суду ==
Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], не є вичерпними та розширюються іншими положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]. Так, в силу ст. 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників''', такі власники '''набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку'''. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. '''Питання про виділення належної власнику частки в натурі''' (на місцевості) '''вирішується за угодою між усіма співвласниками'''. У разі '''недосягнення згоди''' співвласниками, питання вирішується '''в судовому порядку.'''

Співвласнику, який має намір вирішити питання в судовому порядку потрібно звернутись із відповідною позовною заявою до іншого співвласника (ів) подавши її до місцевого суду, який знаходиться за місцем знаходженням земельної ділянки (у відповідності до ч.1 ст.30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]). Знайти адресу відповідного суду можна на сайті Судової влади України, перейшовши за посиланням [https://court.gov.ua/ https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy]

При зверненні до суду із позовною заявою необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України "Про судовий збір"] крім випадків, якщо особа звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 згаданого закону.
== Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ==
'''Порядок та умови використання земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, визначаються '''за згодою всіх співвласників''', тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою '''повинні бути спільними та одностайно схваленими''' усіма співвласниками.

Частиною 1 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачено, що '''володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою''', що знаходиться у '''спільній частковій власності''' '''здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду'''. При цьому слід враховувати, що при '''укладенні договору''', повинні бути враховані '''інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки''' кожного із них.

Як визначено в ч. 2 п. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7], суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. 
При цьому також слід мати на увазі, що '''учасник спільної часткової власності на земельну ділянку''' незалежно від наявності договору про спільну часткову власність '''може звернутися до суду''' '''з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою'''.

Таку позицію підтримує і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Пленум Верховного Суду України, який в своїй Постанові від 16.04.2004 № 7] зазначив, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін.

Договір про спільну часткову власність про визначення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою укладається '''виключно у письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''.

'''Співвласник земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, '''має право''' як окремо, так і спільно з іншими учасниками, '''на виділ у натурі його частки спільної власності або отримання відповідної компенсації за неї'''. Особі, що вимагає виділення в її володіння, користування і розпорядження, тобто у приватну власність, земельну ділянку, виділяється частина із спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки. У разі недосягнення згоди між співвласниками щодо виділення частки спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається''' згідно із законом або є неможливим, '''співвласник''', який бажає виділу, '''має право на одержан'''ня від інших співвласників '''грошової або іншої матеріальної компенсації''' вартості його частки.

При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Частина 4 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачає, що власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику.

Пленум Верховного Суду України висловлює позицію, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію (п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови від 16.04.2004 № 7]).

Спільна часткова власність на земельну ділянку в процесі її використання може приносити певні доходи або ж вимагає певних витрат по утриманню і зберіганні земельної ділянки. '''У разі''', якщо '''від використання спільної земельної ділянки є доходи''', то '''кожен із учасників має право на частину доходів відповідно до розміру його земельної частки'''. Також співвласники відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою, та '''сплачують податки, збори та інші платежі.'''

Крім того, учасник спільної часткової власності має право на відчуження іншим особам своєї частки у спільній земельній ділянці (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо).

Земельна ділянка може бути відчужена як іншим співвласникам, так і іншим особам. При цьому інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що продається.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1960 ч. 5 статті 362 ЦК України] передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Право спільної часткової власності на земельну ділянку

2024-03-12T07:42:11Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]

== Поняття права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (далі – ЗК України) '''земельна ділянка може знаходитись у спільній власності''' з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Отже, в розумінні статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''спільна часткова власність на земельну ділянку''' – це '''спільна власність з обов’язковим визначенням частки''' кожного з учасників спільної власності.
== Підстави для виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:
* при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;
* при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
* при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
* за рішенням суду.
== Добровільне об’єднання власниками належних їм земельних ділянок ==
В силу ч. 2 ст. 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''об’єднання власниками''' належних їм '''земельних часток здійснюється шляхом укладення договору''' на спільну часткову власність, який укладається в '''письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню'''.
== Прийняття спадщини двома або більше особами ==
Відповідно до ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування може здійснюватися за законом або за заповітом.

На підставі ч. 1 ст. 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення'''.
== Виникнення права власності за рішенням суду ==
Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], не є вичерпними та розширюються іншими положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]. Так, в силу ст. 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників''', такі власники '''набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку'''. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. '''Питання про виділення належної власнику частки в натурі''' (на місцевості) '''вирішується за угодою між усіма співвласниками'''. У разі '''недосягнення згоди''' співвласниками, питання вирішується '''в судовому порядку.'''

Співвласнику, який має намір вирішити питання в судовому порядку потрібно звернутись із відповідною позовною заявою до іншого співвласника (ів) подавши її до місцевого суду, який знаходиться за місцем знаходженням земельної ділянки (у відповідності до ч.1 ст.30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]). Знайти адресу відповідного суду можна на сайті Судової влади України, перейшовши за посиланням [https://court.gov.ua/ https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy]

При зверненні до суду із позовною заявою необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України "Про судовий збір"] крім випадків, якщо особа звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 згаданого закону.
== Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ==
'''Порядок та умови використання земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, визначаються '''за згодою всіх співвласників''', тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою '''повинні бути спільними та одностайно схваленими''' усіма співвласниками.

Частиною 1 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачено, що '''володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою''', що знаходиться у '''спільній частковій власності''' '''здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду'''. При цьому слід враховувати, що при '''укладенні договору''', повинні бути враховані '''інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки''' кожного із них.

Як визначено в ч. 2 п. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7], суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. 
При цьому також слід мати на увазі, що '''учасник спільної часткової власності на земельну ділянку''' незалежно від наявності договору про спільну часткову власність '''може звернутися до суду''' '''з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою'''.

Таку позицію підтримує і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Пленум Верховного Суду України, який в своїй Постанові від 16.04.2004 № 7] зазначив, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін.

Договір про спільну часткову власність про визначення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою укладається '''виключно у письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''.

'''Співвласник земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, '''має право''' як окремо, так і спільно з іншими учасниками, '''на виділ у натурі його частки спільної власності або отримання відповідної компенсації за неї'''. Особі, що вимагає виділення в її володіння, користування і розпорядження, тобто у приватну власність, земельну ділянку, виділяється частина із спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки. У разі недосягнення згоди між співвласниками щодо виділення частки спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається''' згідно із законом або є неможливим, '''співвласник''', який бажає виділу, '''має право на одержан'''ня від інших співвласників '''грошової або іншої матеріальної компенсації''' вартості його частки.

При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. 4 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачає, що власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику.

Пленум Верховного Суду України висловлює позицію, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію (п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови від 16.04.2004 № 7]).

Спільна часткова власність на земельну ділянку в процесі її використання може приносити певні доходи або ж вимагає певних витрат по утриманню і зберіганні земельної ділянки. '''У разі''', якщо '''від використання спільної земельної ділянки є доходи''', то '''кожен із учасників має право на частину доходів відповідно до розміру його земельної частки'''. Також співвласники відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою, та '''сплачують податки, збори та інші платежі.'''

Крім того, учасник спільної часткової власності має право на відчуження іншим особам своєї частки у спільній земельній ділянці (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо).

Земельна ділянка може бути відчужена як іншим співвласникам, так і іншим особам. При цьому інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що продається.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1960 ч. 5 статті 362 ЦК України] передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин

2024-03-04T07:42:33Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
== Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин ==
У ст.19 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

''Сфера земельних відносин є особливим предметом відання органів місцевого самоврядування. На даний час, органи місцевого самоврядування володіють досить великим обсягом повноважень у сфері земельних відносин.''

'''До компетенції органів місцевого самоврядування належить''':
* розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
* передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб ;
* надання земельних ділянок у користування; - вилучення земельних ділянок;
* викуп земельних ділянок для суспільних потреб; - організація землеустрою;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* здійснення контролю за використання та охороною земель;
* обмеження, тимчасова заборона використання земель у разі порушення земельного законодавства;
* підготовка висновків щодо вилучення та надання земельних ділянок;
* інформування населення щодо вилучення, надання земельних ділянок;
* внесення пропозицій до райради щодо зміни меж сіл;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
Всі ці дії здійснюються виключно на сесіях сільських рад.

Також, питання компетенції органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин врегульовані статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де передбачені власні (самоврядні) повноваження (які належать до компетенції органів місцевого самоврядування) та делеговані повноваження (які належать до компетенції органів виконавчої влади, проте держава їх частину надала виконавчим органам рад).

'''До власних повноважень органів місцевого самоврядування відносять:'''

* підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо ставки земельного податку та розміру плати за користування природними ресурсами;
* підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
* підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
* внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об’єктів тваринного світу;
* оприлюднення у мережі Інтернет геопросторових даних та метаданих, що створені за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги та передані органу місцевого самоврядування, згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних";
* забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності.

'''До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування відносять:'''

* здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
* вирішення земельних спорів;
* здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами;
* підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
* організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;
* створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації;
* здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами;
* надання податковим органам у строки та в порядку, встановлені Податковим кодексом України, інформації щодо власників та користувачів;
* інші питання, що пов’язані із земельними правовіднисинами.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII від 10.12.2015 (в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021) статтю 12 Земельного кодексу України доповнено частиною другою, в якій віднайшли закріплення повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст. До них належать: надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Питання компетенції органів місцевого самоврядування найбільше врегульовані статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Даними нормами передбачені як власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та делеговані повноваження (які належать до компетенції органів виконавчої влади, проте держава їх частину надала виконавчим органам рад).
== Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування ==
''Згідно з ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України (далі - ЗКУ)] органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про зміну цільового призначення земель при передачі їх у власність, наданню у користування за проектами землеустрою у порядку, що встановлено Кабінетом Міністрів України.''
За ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування можуть передавати безоплатно у власність або надавати в оренду земельніділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку,господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] визначено, що органи місцевого самоврядування можуть передавати безоплатно у власність або надавати в оренду землю житлово-будівельним та гаражно-будівельним кооперативам у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Відповідно до ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішеннями органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за аодними об'єктами. прибережними захисними смугами, смугами відведення,береговими смугами водних шляхів,гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в)державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г)військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних просік, комунікацій. (ст. 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Органи місцевого самоврядування безпосередньо реалізують право власності на землю територіальних громад (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Тобто вони є суб’єктами права власності на землю.

Згідно з ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] землі, які належать на праві власності територіальних громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі як в межах населених пунктів,крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б)земельні ділянки, на яких розташованібудівлі, споруди,інші об1єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів,що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
== Порядок про безоплатну передачу земель та надання земель в користування громадянам ==
Органи місцевого самоврядування приймають рішення (ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] ) про безоплатну передачу земель громадянам та надання земель в користування.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ст.121 Земельного Кодексу України, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Надання земель у власність громадянам проводиться органами місцевого самоврядування згідно Порядку безоплатної приватизації земель визначеному ст. 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ].

Згідно з ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування можуть надавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки) (ст. 124). При чому передача в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому ст. ст. 118, 123.

Згідно з ст. 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тому за новим Кодексом виключається можливість застосування рішень органів місцевого самоврядування у якості документу, що посвідчує право власності на землю. Право оренди землі оформляється договором з обов’язковою державною реєстрацією.

Відповідно до ст. 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності або передають їх у користування(орендк, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та юридичним особам, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства іноземної держави, здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).
Органи місцевого самоврядування мають право набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами (ст. 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Згідно ст. 136 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування уповноважені прийняти рішення про відчуження земель, визначати перелік земельних ділянок призначених для продажу під забудову на земельних торгах. Орган місцевого самоврядування може виступати організатором земельних торгів через уповноважений нею орган (ст. 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

За ст. 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] орган місцевого самоврядування може укладати угоди про передачу права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови від права власності або постійного користування на землю. Органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок для суспільних потреб (ст. 146 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Викуп здійснюється за згодою її власника.

Земельні ділянки, надані у постійне користування, можуть вилучатися для суспільних потреб за рішенням органів місцевого самоврядування (ст. 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Вилучення проводиться за згодою користувача у відповідності до порядку вилучення. Органи місцевого самоврядування за ст. 151 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] в місячний термін мають право на погоджування місця розташування об’єктів, розміри земельних ділянок на умови їх відведення згідно порядку погодження питань пов’язаних із вилученням. Органи місцевого самоврядування без рішення суду немають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо земельних ділянок. За неправомірне втручання вони несуть відповідальність (ст. 154 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Збитки, завдані власникам земельних ділянок, шляхом видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права, за ст. 155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Підстави відшкодування збитків наведені в ст. 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]. Відшкодування збитків органу місцевого самоврядування здійснюють у відповідності до Порядку відшкодування збитків (ст. 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад. (ст. 174 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

До компетенції органів місцевого самоврядування у відповідності до ст. 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] належить розгляд і затвердження землевпорядних проектів та інших матеріалів, внесення змін до них. Згідно з ст. 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за використання і охороною земель. Органи місцевого самоврядування можуть призначати громадських інспекторів для здійснення громадського контролю за використанням і охороною земель (ст. 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

== Вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування ==
Органи місцевого самоврядування наділені правом вирішувати земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (ст. 158 ЗКУ).

Наразі, для вирішення спору щодо меж земельної ділянки громадянину '''необхідно звернутись з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування.'''

У тижневий строк з дня подання заяви, органами місцевого самоврядування розглядається заява та вирішується спір. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Рішення органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття.

== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Верховної_Ради_України_та_органів_місцевого_самоврядування_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Кабінету_Міністрів_України_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин]
[[Категорія:Земельне право]]

Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)

2024-02-21T10:58:25Z

Iaroslav.buriak: Незначні зміни

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/191-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 Закон України «Про оцінку земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1444-20#n186 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF/paran10#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08#Text Узагальнення Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"]

== Поняття та істотні умови договору оренди землі ==
Серед прав на землю в України важливе значення має право орендного землекористування, засноване на договірному строковому платному володінні і користуванні земельною ділянкою. Згідно ст. 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14/page?text Закону України «Про оренду землі»], '''''договір оренди землі''''' – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Особа, яка відповідно до закону може бути орендодавцем земельної ділянки, може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Порядок укладання договору оренди землі визначено статтею 16 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14/page?text Закону України «Про оренду землі»]. А саме, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Типова форма договору оренді землі затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220] ([https://drive.google.com/file/d/1WBOlxmsfRF5fFYyX7CqLP11AGmEkSR3y/view?usp=sharing Типовий договір оренди землі]).

Істотними умовами договору оренди землі є:
* об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* дата укладення та строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
* Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності або у користуванні на праві емфітевзису одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування)
ВАЖЛИВО Вимоги щодо строків оренди визначені в статті 19 ЗУ "Про оренду земли" не поширюються на випадки, якщо орендодавцем земельної ділянки комунальної власності є військово-цивільна адміністрація, військова адміністрація і законами України "Про правовий режим воєнного стану", "Про військово-цивільні адміністрації" встановлено максимальний строк, на який зазначений орган може передавати таку земельну ділянку в оренду, що є меншим за вказаний мінімальний строк оренди земельної ділянки. Дія цього положення не поширюється на передачу в оренду земельної ділянки в порядку здійснення начальником військової адміністрації населеного пункту повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Вимоги статті 19 Закону України Про поширюються на випадки, якщо орендодавцем земельної ділянки комунальної власності є військово-цивільна адміністрація, військова адміністрація і законами України "Про правовий режим воєнного стану", "Про військово-цивільні адміністрації" встановлено максимальний строк, на який зазначений орган може передавати таку земельну ділянку в оренду, що є меншим за вказаний мінімальний строк оренди земельної ділянки. Дія цього положення не поширюється на передачу в оренду земельної ділянки в порядку здійснення начальником військової адміністрації населеного пункту повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

== Першочергові дії власника землі для визнання договору оренди недійсним ==
Перед тим як звернутися до суду з позовною заявою щодо визнання договору оренди землі недійсним (нікчемним) обов'язково необхідно звернутися до відповідача (орендаря) з письмовою заявою з вказаним порушення, що свідчить про недійсність договору оренди землі та вимагати визнати такий факт і розірвати договір оренди землі в досудовому порядку. В разі відмови відповідача щодо Вашої вимоги, звернутися до землевпорядної юридичної особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Дана нормативна грошова оцінка знадобиться для розрахування судового збору при подачі позовної заяви, а відмові відповідача від визнання факту недійсності договору оренди та його розірвання буде підставою для звернення до суду.

== Правові наслідки недодержання сторонами при укладенні договору оренди землі вимог закону ==
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

'''Зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.'''

Відповідно до статті 203 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], загальними необхідними вимогами, для чинності правочину є:
* Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
* Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
* Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
* Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
* Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
* Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно статті 215 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачені правові наслідки недійсності правочину, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки передбачені вище застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Також статтею 217 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно статті 234 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Згідно статті 235 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481451 Позиція Верховного Суду (постанова від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15-ц провадження № 61-18199св18])'''

Згідно із положенням частини другої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8795 389 ЦПК України] підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215 ЦК України] підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215 ЦК України] одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Аналіз змісту частини третьої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215 ЦК України] свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n20 3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94 15], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16 ЦК України], які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Подібна позиція зазначена Верховним Судом, відсутність ''однієї із істотних умов у договорі оренди землі'' може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/90847472?fbclid=IwAR16Y_7FoTsOhfpgcfKJOkAp9cAMd9WDPjG905uxiBEoM2_Z6gIg0OIaRy4 №471/761/17-ц]). Зокрема, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

* пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
* наявність підстав для оспорювання правочину;
* встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах).

За приписами статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6454 57 ЦПК України] (у зазначеній редакції) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Аналогічні норми містяться у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 76 ЦПК України] у редакції від 03 жовтня 2017 року.

У частині другій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6467 59 ЦПК України] (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Аналогічні вимоги містяться у статті 78 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до вимог частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6471 60 ЦПК України] (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6471 60 ЦПК України] (у зазначеній редакції).

Крім того, ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2082 387 ЦК України] передбачено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 388 ЦК України], якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 388 ЦК України] можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1225 216 ЦК] України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 388 ЦК України], які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2101 392 ЦК] України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
== Недотримання істотних умов договору оренди землі, як підстава визнання договору недійсним відповідно до закону ==
Згідно з частиною 1 статті 638 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частиною 2 договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частини 2 статті 792 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

'''Відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»] істотними умовами договору оренди землі є''':
* об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* дата укладення та строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). У разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений.
''Слід звернути увагу'', що державні акти на право власності на земельну ділянку, видані до 2002 року, не містили інформації щодо кадастрового номера земельної ділянки, а тому таким земельним ділянкам кадастрові номери присвоєні не були. В той же час, при укладенні договору оренди землі обов’язковою умовою є наявність кадастрового номеру земельної ділянки, а тому, перш ніж укладати договір оренди землі, необхідно здійснити дії щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. Присвоєння кадастрових номерів на вже приватизовані земельні ділянки при існуючому державному акті відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, а також із внесенням відомостей про земельну ділянку до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди землі та інші.

При укладанні договорів оренди землі необхідною вимогою є його письмова форма. Що стосується нотаріального посвідчення договору, то воно здійснюється лише за бажанням однієї із сторін (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»]).

За нотаріальне посвідчення договорів суборенди, договорів оренди землі ставка державного мита становить 0,01 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт «у» пункту 3 статті 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 № 7-93]).

У разі відсутності грошової оцінки земель, ставка державного мита становить 1 відсоток від суми договору, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15?find=1&text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»], право оренди земельної ділянки підлягає обов’язковій державній реєстрації.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481451 Постанова Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 522/11532/15-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90847472?fbclid=IwAR16Y_7FoTsOhfpgcfKJOkAp9cAMd9WDPjG905uxiBEoM2_Z6gIg0OIaRy4 Постанова Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №471/761/17-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963905 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/77]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80681217 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2019 у справі №394/559/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90933484 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц]

== Див. також ==
* [[Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
* [[Дострокове розірвання договору оренди землі]]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Суди]]

Право спільної часткової власності на земельну ділянку

2024-01-16T11:51:27Z

Iaroslav.buriak: незначні зміни

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]

== Поняття права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (далі – ЗК України) '''земельна ділянка може знаходитись у спільній власності''' з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Отже, в розумінні статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''спільна часткова власність на земельну ділянку''' – це '''спільна власність з обов’язковим визначенням частки''' кожного з учасників спільної власності.
== Підстави для виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:
* при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;
* при набутті у спільну часткову власність земельної ділянки за цивільно-правовими угодами;
* при прийнятті спадщини на земельну ділянку;
* за рішенням суду;
* в інших випадках, встановлених законом.
== Добровільне об’єднання власниками належних їм земельних ділянок ==
В силу ч. 2 ст. 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''об’єднання власниками''' належних їм '''земельних часток здійснюється шляхом укладення договору''' на спільну часткову власність, який укладається в '''письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню'''.
== Прийняття спадщини двома або більше особами ==
Відповідно до ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування може здійснюватися за законом або за заповітом.

На підставі ч. 1 ст. 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення'''.
== Виникнення права власності за рішенням суду ==
Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], не є вичерпними та розширюються іншими положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]. Так, в силу ст. 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників''', такі власники '''набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку'''. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. '''Питання про виділення належної власнику частки в натурі''' (на місцевості) '''вирішується за угодою між усіма співвласниками'''. У разі '''недосягнення згоди''' співвласниками, питання вирішується '''в судовому порядку.'''

Співвласнику, який має намір вирішити питання в судовому порядку потрібно звернутись із відповідною позовною заявою до іншого співвласника (ів) подавши її до місцевого суду, який знаходиться за місцем знаходженням земельної ділянки (у відповідності до ч.1 ст.30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]). Знайти адресу відповідного суду можна на сайті Судової влади України, перейшовши за посиланням [https://court.gov.ua/ https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy]

При зверненні до суду із позовною заявою необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України "Про судовий збір"] крім випадків, якщо особа звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 згаданого закону.
== Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ==
'''Порядок та умови використання земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, визначаються '''за згодою всіх співвласників''', тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою '''повинні бути спільними та одностайно схваленими''' усіма співвласниками.

Частиною 1 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачено, що '''володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою''', що знаходиться у '''спільній частковій власності''' '''здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду'''. При цьому слід враховувати, що при '''укладенні договору''', повинні бути враховані '''інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки''' кожного із них.

Як визначено в ч. 2 п. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7], суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. 
При цьому також слід мати на увазі, що '''учасник спільної часткової власності на земельну ділянку''' незалежно від наявності договору про спільну часткову власність '''може звернутися до суду''' '''з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою'''.

Таку позицію підтримує і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Пленум Верховного Суду України, який в своїй Постанові від 16.04.2004 № 7] зазначив, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін.

Договір про спільну часткову власність про визначення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою укладається '''виключно у письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''.

'''Співвласник земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, '''має право''' як окремо, так і спільно з іншими учасниками, '''на виділ у натурі його частки спільної власності або отримання відповідної компенсації за неї'''. Особі, що вимагає виділення в її володіння, користування і розпорядження, тобто у приватну власність, земельну ділянку, виділяється частина із спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки. У разі недосягнення згоди між співвласниками щодо виділення частки спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається''' згідно із законом або є неможливим, '''співвласник''', який бажає виділу, '''має право на одержан'''ня від інших співвласників '''грошової або іншої матеріальної компенсації''' вартості його частки.

При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Частина 4 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачає, що власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику.

Пленум Верховного Суду України висловлює позицію, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію (п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови від 16.04.2004 № 7]).

Спільна часткова власність на земельну ділянку в процесі її використання може приносити певні доходи або ж вимагає певних витрат по утриманню і зберіганні земельної ділянки. '''У разі''', якщо '''від використання спільної земельної ділянки є доходи''', то '''кожен із учасників має право на частину доходів відповідно до розміру його земельної частки'''. Також співвласники відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою, та '''сплачують податки, збори та інші платежі.'''

Крім того, учасник спільної часткової власності має право на відчуження іншим особам своєї частки у спільній земельній ділянці (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо).

Земельна ділянка може бути відчужена як іншим співвласникам, так і іншим особам. При цьому інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що продається.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1960 ч. 5 статті 362 ЦК України] передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Обмеження прав на землю

2024-01-02T13:30:38Z

Iaroslav.buriak: незначні зміни

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"] (далі - Порядок)
== Загальні положення ==
Законодавством закріплено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n244 (частина перша статті 18 Земельного кодексу України] (далі - ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n244 (стаття 19 Земельного кодексу України)]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини четвертої статті 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 частині третій статті 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини сьомої статті 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n5 Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" (далі - Закон) у якому йдеться, що '''обтяження''' - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 ЗК України] :

● '''обмеження''' прав на землю може бути встановлено на використання власником земельної ділянки або її частини;

● '''обтяжено''' правами інших осіб може бути право власності на земельну ділянку.

Під обмеженням прав на земельну ділянку слід розуміти покладений обов’язок на власника чи землекористувача земельної ділянки утримуватись від певних дій щодо даної земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки – це обов’язок вчинити певні дії.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Містобудівною документацією на місцевому рівні також встановлюються гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд, максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимі відстані від об’єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України (обмеження у використанні земель у сфері забудови). Обмеження у використанні земель у сфері забудови, що встановлюються певним видом містобудівної документації на місцевому рівні, визначаються Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 частина друга статті 111 ЗК України]).
== Державна реєстрація обмеження у використанні земель, набрання чинності ==
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Державному земельному кадастрі] у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 стаття 111 ЗК України]).
== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] (далі – Порядок) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=101#w1_1 пункту 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=23.+%D0%94%D0%BE#w1_5 пункті 23 Порядку], на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду;
* матеріалів, за якими відповідно до законодавства, що діяло на момент їх розроблення, здійснювалося встановлення обмежень у використанні земель, визначених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Закону України “Про охорону культурної спадщини”] і встановлених частиною сьомою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n413 статті 47 Закону України “Про землеустрій”] до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Законом України від 28 квітня 2021 р. № 1423-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин”].
* у разі коли з таких матеріалів неможливо встановити дійсні межі зазначених обмежень, такі відомості вносяться до Державного земельного кадастру на підставі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Законом України “Про охорону культурної спадщини”], а до її розроблення - технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=104#w1_1 Пунктом 104 Порядку] визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 Порядку;
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 12 до Порядку], до якої додаються:
*# документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF/ed20230704#Text пунктом 102 цього Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
*# електронний документ.
Відомості про обмеження у використанні земель у сфері забудови, передбачені Класифікацією обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 654], що встановлені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"] у затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі такої документації.

'''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.''''''
=== Інформація про обмеження у використанні земель, які вносяться до державного земельного кадастру ===
До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:
* назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0+%D1%82%D0%B0+%D0%BA%D0%BE%D0%B4%2C+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80#w1_1 додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1] Порядку;
* контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;
* площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);
* перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;
* опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):
** найменування;
** контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;
** контур межі режимоутворюючого об’єкта, від якого встановлюється обмеження у використанні земель;
** відстань від контуру режимоутворюючого об’єкта, на яку встановлюється обмеження у використанні земель;
** площа (в цілому і за окремими контурами);
** характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;
* інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n18 Порядку]).
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB+%D0%A5#w1_18 у розділі Х "Перехідні положення" ЗК України] до 1 січня 2024 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до встановлення такого обмеження.
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] у порядку, встановленому законом.
== Обтяження, що підлягають державній реєстрації ==
Державній реєстрації прав підлягають:
* право власності та [[право довірчої власності]] як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
* речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
** [[Право земельного сервітуту|право користування (сервітут)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право забудови земельної ділянки (суперфіцій)]];
** право господарського відання;
** право оперативного управління;
** право постійного користування та [[Договір оренди земельної ділянки|право оренди (суборенди) земельної ділянки]];
** право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
** право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
** інші речові права відповідно до закону;
* обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва:
** заборона відчуження та/або користування;
** [[Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення|арешт]];
** [[Договір іпотеки|іпотека]];
** вимога [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення договору]], предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
** [[Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування|податкова застава]], предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
** інші обтяження відповідно до закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n64 (стаття 4 Закону]).
У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (наприклад, для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.
=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
=== Порядок отримання послуг ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет "Е-сервіси"- https://e.land.gov.ua/services.

Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.

Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.
==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] на 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 гривень, Тобто вартість буде становить 6700 × 0,055=368 гривень.

За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.
==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.
==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952168 Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18] (застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках:

1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця);

2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо).

Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні).

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''

== Див. також ==
* [[Добросусідство]]
* [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
* [[Землі водного фонду]]
* [[Землі енергетичної системи]]
* [[Землі запасу]]
* [[Землі лісогосподарського призначення]]
* [[Землі промисловості|Землі оборони]]
* [[Землі транспорту]]
* [[Право земельного сервітуту]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Встановлення меж земельної ділянки

2023-12-14T08:06:27Z

Iaroslav.buriak: незначні зміни

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/353-14 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98 Наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 року №56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)"]
==Загальні положення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n915 статті 107 Земельного кодексу України], '''основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації'''.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1809 статтею 198 Земельного кодексу України], '''кадастрові зйомки''' - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:
* геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
* погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
* відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
* встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
*виготовлення кадастрового плану.
'''''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)''''' – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n910 статті 106 Земельного кодексу України] власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними.У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у '''рівних частинах''', якщо інше не встановлено угодою між ними.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

'''''Межа земельної ділянки''''' - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

'''''Межовий знак''''' - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межові знаки бувають трьох видів:

'''Вид 1''' – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

'''Вид 2 –''' металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

'''Вид 3 –''' дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.
{| class="wikitable"
|-
! Межовий знак - спеціальної конструкції !! Межовий знак - металева труба!! Межовий знак - дерев'яний стовп
|-
| [[Файл: Межовий_знак_-_Металеве_коло.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Металева_труба.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Дерев'яний_стовп.jpeg|300px|]]
|-
|}
==Порядок встановлення меж земельної ділянки==
Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»]. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

'''''Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:'''''
# укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
# топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
# камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, '''не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт''' із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують '''фіксацію''' повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місце знаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місце знаходженням земельної ділянки.

'''Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.'''
== Куди звертатись ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України], органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/paran2#n2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]).

'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у територіальних управліннях [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Держгеокадастру] або за допомогою мережі інтернет.
== Необхідні документи ==
'''Вихідні документи для укладання договору:'''
# копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
# рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
# копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
# копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
'''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:'''
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
* проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду).
'''Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.'''
== Мета встановлення межових знаків ==
'''Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:'''
* межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
* забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
* у потенційного покупця чи орендаря даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
* раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи.
'''Межові знаки не встановлюються:'''
* у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
* у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
* у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку, надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
* на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n919 Статтею 108 Земельного кодексу України] передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
== Вартість ==
Ціна (вартість) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та терміни виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів.
=== Наслідки непідписання акта погодження меж земельної ділянки ===
== Відповідно до Постанови ВАКС по справі №619/1415/19 від 01.09.2022 року(щодо не підписання акту погодження меж сусіднім власником земельної ділянки, як підстава для скасування прийнятих органом місцевого самоврядування рішень). ==
Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного з землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 580/168/16-ц.

Установивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його права користування земельною ділянкою внаслідок прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно врахувавши, що саме по собі не підписання позивачем як суміжним землекористувачем акта погодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання цього рішення недійсним, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: <nowiki>https://reyestr.court.gov.ua/Review/105505221</nowiki>
== Вирішення спору щодо встановлення меж земельної ділянки ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України (стаття 158)] передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

Практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87107021 669/43/17] та [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80425449 676/4536/17.]

За Постановою Верховного Суду 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-12358св21) [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102747833] вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Судова практика щодо питання '''відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем'''. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854756 № 350/67/15-ц], [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854677 514/1571/14-ц].
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)

2023-06-15T06:45:06Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/191-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 Закон України «Про оцінку земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1444-20#n186 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF/paran10#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08#Text Узагальнення Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"]

== Поняття та істотні умови договору оренди землі ==
Серед прав на землю в України важливе значення має право орендного землекористування, засноване на договірному строковому платному володінні і користуванні земельною ділянкою. Згідно ст. 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14/page?text Закону України «Про оренду землі»], '''''договір оренди землі''''' – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства. Порядок укладання договору оренди землі визначено статтею 16 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14/page?text Закону України «Про оренду землі»]. А саме, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Типова форма договору оренді землі затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220] ([https://drive.google.com/file/d/1WBOlxmsfRF5fFYyX7CqLP11AGmEkSR3y/view?usp=sharing Типовий договір оренди землі]).

Істотними умовами договору оренди землі є:
* об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* дата укладення та строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

== Першочергові дії власника землі для визнання договору оренди недійсним ==
Перед тим як звернутися до суду з позовною заявою щодо визнання договору оренди землі недійсним (нікчемним) обов'язково необхідно звернутися до відповідача (орендаря) з письмовою заявою з вказаним порушення, що свідчить про недійсність договору оренди землі та вимагати визнати такий факт і розірвати договір оренди землі в досудовому порядку. В разі відмови відповідача щодо Вашої вимоги, звернутися до землевпорядної юридичної особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Дана нормативна грошова оцінка знадобиться для розрахування судового збору при подачі позовної заяви, а відмові відповідача від визнання факту недійсності договору оренди та його розірвання буде підставою для звернення до суду.

== Правові наслідки недодержання сторонами при укладенні договору оренди землі вимог закону ==
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

'''Зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.'''

Відповідно до статті 203 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], загальними необхідними вимогами, для чинності правочину є:
* Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
* Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
* Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
* Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
* Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
* Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно статті 215 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачені правові наслідки недійсності правочину, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки передбачені вище застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Також статтею 217 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно статті 234 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Згідно статті 235 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481451 Позиція Верховного Суду (постанова від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15-ц провадження № 61-18199св18])'''

Згідно із положенням частини другої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8795 389 ЦПК України] підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215 ЦК України] підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215 ЦК України] одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Аналіз змісту частини третьої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215 ЦК України] свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n20 3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94 15], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16 ЦК України], які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Подібна позиція зазначена Верховним Судом, відсутність ''однієї із істотних умов у договорі оренди землі'' може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/90847472?fbclid=IwAR16Y_7FoTsOhfpgcfKJOkAp9cAMd9WDPjG905uxiBEoM2_Z6gIg0OIaRy4 №471/761/17-ц]). Зокрема, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

* пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
* наявність підстав для оспорювання правочину;
* встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах).

За приписами статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6454 57 ЦПК України] (у зазначеній редакції) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Аналогічні норми містяться у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 76 ЦПК України] у редакції від 03 жовтня 2017 року.

У частині другій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6467 59 ЦПК України] (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Аналогічні вимоги містяться у статті 78 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до вимог частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6471 60 ЦПК України] (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6471 60 ЦПК України] (у зазначеній редакції).

Крім того, ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2082 387 ЦК України] передбачено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 388 ЦК України], якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 388 ЦК України] можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1220 215], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1225 216 ЦК] України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 388 ЦК України], які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2101 392 ЦК] України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
== Недотримання істотних умов договору оренди землі, як підстава визнання договору недійсним відповідно до закону ==
Згідно з частиною 1 статті 638 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом частини 2 статті 792 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

'''Відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»] істотними умовами договору оренди землі є''':
* об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* дата укладення та строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). У разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений.
''Слід звернути увагу'', що державні акти на право власності на земельну ділянку, видані до 2002 року, не містили інформації щодо кадастрового номера земельної ділянки, а тому таким земельним ділянкам кадастрові номери присвоєні не були. В той же час, при укладенні договору оренди землі обов’язковою умовою є наявність кадастрового номеру земельної ділянки, а тому, перш ніж укладати договір оренди землі, необхідно здійснити дії щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. Присвоєння кадастрових номерів на вже приватизовані земельні ділянки при існуючому державному акті відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, а також із внесенням відомостей про земельну ділянку до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди землі та інші.

При укладанні договорів оренди землі необхідною вимогою є його письмова форма. Що стосується нотаріального посвідчення договору, то воно здійснюється лише за бажанням однієї із сторін (стаття 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»]).

За нотаріальне посвідчення договорів суборенди, договорів оренди землі ставка державного мита становить 0,01 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт «у» пункту 3 статті 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 № 7-93]).

У разі відсутності грошової оцінки земель, ставка державного мита становить 1 відсоток від суми договору, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15?find=1&text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»], право оренди земельної ділянки підлягає обов’язковій державній реєстрації.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481451 Постанова Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 522/11532/15-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90847472?fbclid=IwAR16Y_7FoTsOhfpgcfKJOkAp9cAMd9WDPjG905uxiBEoM2_Z6gIg0OIaRy4 Постанова Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №471/761/17-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963905 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/77]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80681217 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2019 у справі №394/559/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90933484 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц]

== Див. також ==
* [[Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
* [[Дострокове розірвання договору оренди землі]]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Суди]]

Відчуження земельної ділянки за рішенням власника

2023-06-15T06:27:50Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* К[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text онституція Українии]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20 Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5«Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України від 17.11.2009 №1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"]
== Як відмовитися від права власності на земельну ділянку ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 142 Земельного кодексу України] можлива добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою.

!!! Добровільна ''відмова власника'' земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його ''письмовою заявою'' і т''ільки на користь держави чи територіальної громади''.
# Відмовитися від права власності має право тільки власник.
# У разі бажання відмовитися від належної йому земельної ділянки, власник землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (заяву (на вибір власника) до місцевої ради або районного управління земельних ресурсів щодо земель сільськогосподарського призначення або до райдержадміністрації – щодо всіх інших земель. Підпис власника земельної ділянки на заяві має бути нотаріально посвідчений)
# Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
#Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
#Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
== Відчуження земельної ділянки ==
Відчуження земельної ділянки – це перехід права власності від однієї особи до іншої шляхом укладання різних угод: купівлі-продажу, дарування, пожертви, обміну, ренти, поділу майна, припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно і т. д.

01 липня 2021 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20 Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»] (далі - Закон), відповідно до якого набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

а) громадяни України;

б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;

в) територіальні громади;

г) держава.

'''''Порядок відчуження земельної ділянки коротко виглядає так'''''
# ''Підготовка документації, необхідної для здійснення угоди – це документи, які:''
* Підтверджують Вашу особу: паспорт та ідентифікаційний код;
* Посвідчують право власності на земельну ділянку: акт на землю, свідоцтво на право власності;
* Висновок експерта, щодо оцінки землі – вона потрібна для підрахунку оподаткування.
* Документація з кадастровим номером, якщо на даній земельній ділянці цей номер раніше не було надано, потрібно оформити відповідно. Найчастіше потреба в оформленні кадастрового номера виникає при реалізації ділянок, оформлених актами старого зразка.
* Крім перелічених, можуть знадобитися й інші документи, які залежать від наявності на земельній ділянці будь-яких об'єктів нерухомості, наявності у власника ділянки дружини (чоловіка) або присутність інших важливих обставин, які можуть вплинути на реалізацію угоди.
# ''Подання нотаріусу підготовлених документів''
# ''Перевірка майна на наявність заборон та відчуження земельної ділянки (в державному реєстрі)''
# ''Оформлення документів (договорів) нотаріусом, оплата послуг, сплата податків.''
# ''Оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, новому власнику.''
'''Увага!''' ''Іноді замість договору купівлі-продажу землі використовують договір дарування. Такий договір дійсно зменшить податок, необхідний при реалізації такої угоди, але з іншого боку він же збільшить ризики для продавця, адже в разі визнання такого договору недійсним колишньому власникові землі буде досить таки складно повернути свої гроші, так як за документами – це був подарунок, який передається безкоштовно.''
Невірно оформлені документи на відчуження земельної ділянки можуть спричинити за собою не тільки відмову нотаріуса в укладенні такого договору, але і визнання даної угоди недійсною, а відповідно і її розірвання з усіма витікаючими з цього наслідками, оплатами неустойок, штрафних санкцій, втратою сплачених податків, послуг нотаріуса, а в деяких випадках і повної втрати грошей, отриманих за ділянку.
''[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Земельне право]]''

Землі запасу

2022-12-30T09:29:20Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закону України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1011-10#Text Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p1026697-03#Text Як треба розуміти визначення "землі запасу"? Які землі можуть перебувати у запасі? Враховуючи вимоги чинного законодавства, чи можна отримати земельну ділянку із земель запасу у постійне користування та який порядок справляння земельного податку при цьому?]
==Склад земель запасу==
Цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text ст.1 ЗУ "Про землеустрій"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n248 ч. 1 ст. 19 Земельний кодексу України], землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
* землі сільськогосподарського призначення;
* землі житлової та громадської забудови;
* землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
* землі оздоровчого призначення;
* землі рекреаційного призначення;
* землі історико-культурного призначення;
* землі лісогосподарського призначення;
* землі водного фонду;
* землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n248 ч.2 ст. 19 ЗК України])

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n248 ч.3 ст. 19 ЗК України])

Згідно документу [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p1026697-03#Text Як треба розуміти визначення "землі запасу"? Які землі можуть перебувати у запасі? Враховуючи вимоги чинного законодавства, чи можна отримати земельну ділянку із земель запасу у постійне користування та який порядок справляння земельного податку при цьому?] землями запасу визнаються всі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n1410 ст. 140] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n1419 ст. 141 Земельного кодексу України].

Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. '''Землі запасу, не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення.''' На землі запасу розповсюджуються вимоги щодо цільового призначення земель конкретної категорії, в межах якої вони перебувають.
==Використання земель запасу==
У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n261 Земельного кодексу України] земельні ділянки із земель запасу можуть бути передані у власність або постійне користування громадянам, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям. Однак слід мати на увазі, що згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=+%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81#n780 ст. 92 Земельного кодексу України,] право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) господарське товариство, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу господарського товариства, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Всі неприватизовані землі, які знаходяться в межах населеного пункту, є комунальною власністю. Всі неприватизовані землі, які знаходяться за межами населених пунктів є державною власністю.

У випадку ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.
==Див. також==
*[[Землі водного фонду]]
*[[Землі лісогосподарського призначення]]
*[[Землі транспорту]]
*[[Землі індустріальних парків]]
*[[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
[[Категорія:Земельне право]]

Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин

2022-12-30T08:35:56Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
== Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин ==
Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин визначенні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n42 статті 6 Земельного кодексу України] і до них належить:
* прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин;
* визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;
* затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
* встановлення і зміна меж районів і міст;
* погодження питань, пов’язаних із припиненням права постійного користування особливо цінними землями відповідно до цього Кодексу;;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
== Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n65 до статті 8 Земельного кодексу України] до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить:
* розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області;
* забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
* погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території;
* затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* організація землеустрою;
* встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
== Повноваження районних рад у галузі земельних відносин ==
До повноважень районних рад у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n98 статті 10 Земельного кодексу України] належить:
* розпорядження землями на праві спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району;
* забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель;
* організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів;
* встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
== Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин ==
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n113 статті 12 Земельного кодексу України] належить:
* розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
* передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
* надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
* вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування;
* викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
* організація землеустрою;
* здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
* обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
* підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
* встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
* інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
* внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
# надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
# здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;
#здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.
== Повноваження ОМС щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування ==
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
# ведення водного господарства;
# будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
# індивідуального дачного будівництва.
== Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування ==
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
# надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
# формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України "Про Державний земельний кадастр"], право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Для одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зацікавлена особа звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

''Погодження землекористувача вимагається у тому разі, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи. У цьому випадку необхідно не лише надати земельну ділянку у користування заявнику, але і припинити право користування цієї іншої особи. Примусово зробити це неможливо - необхідна згода користувача. У разі, якщо земельна ділянка використовується на праві постійного користування, таке право може бути припинене за процедурою "добровільної відмови" користувача (див. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1432 частин 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України]).''

Клопотання розглядається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк. Результатом розгляду є надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні.

'''Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.'''

''Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1512 статтею 151 Земельного кодексу України] «Порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності».''

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1042 статтею 122 цього Кодексу], не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об’єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Кабінету_Міністрів_України_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_органів_місцевого_самоврядування_у_галузі_земельних_відносин Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Верховна Рада України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Оформлення спадкових прав на земельну ділянку, що перебуває в оренді

2022-12-30T08:26:18Z

Iaroslav.buriak:

Набувальна давність

2022-12-30T08:12:19Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]
== Що таке набувальна давність? ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.
== Як зареєструвати права власності за набувальною давністю? ==
Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду, а передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність.Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно. ==
[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. 
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
 
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 статті 119 Земельного кодексу України], громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених статтею 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Земельного кодексу України].
===Умови на яких базується право власності за набувальною давністю===
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена частиною [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним: 
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
'''Добросовісне володіння''' майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. 
'''Володіння визначається відкритим''' якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховання цього майна. 
'''Володіння визначається безперервним''' якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. 
'''Тривалість володіння''' передбачає, що має закінчиться визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

За відсутності будь-якої з перерахованих умов не можливо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю..
===Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю===
 
Враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#_blank пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України]про те, що правила [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 статті 344] даного кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 статті 344 Цивільного кодексу України] поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року. 
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. 
Враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#_blank статей 16],[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1860#n1860&test=XNLMf5x.qwJgOvYwZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 344] [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2117#_blank 396 Цивільного кодексу України],до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2082#_blank статей 387], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2099#n2099&test=NOaMfL2dtr58OvY6ZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 391 Цивільного кодексу України]. 
Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2084#n2084&test=Up9Mf3o6frtCOvY2ZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача. 
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran94#_blank статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18. від 28 квітня 2020 року КЦС ВС] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).
=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. 
===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»], оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна. 
==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 Земельного кодексу України в межах норм, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 ст. 121 Земельного кодексу України]. 
Умовою набуття зазначеними суб'єктами такого права виступає добросовісне, відкрите і безперервне користування відповідною земельною ділянкою протягом 15 років. 
Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років. 
Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування. 
Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 ст. 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page9 п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

Стаття 119 ЗК України передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян'''.''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18)''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]). 
===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності.===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 статтею 118 Земельного кодексу України]). 
Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком: 
# Подання громадянином України в місцеву раду (якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту) або районної адміністрації (якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту) заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 ст.121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 Статтею 344 Цивільного кодексу України] право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. 
Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page5 ст. 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.
===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Земельне право]]

Встановлення меж земельної ділянки

2022-12-27T08:15:11Z

Iaroslav.buriak:

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/353-14 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98 Наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 року №56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)"]
==Загальні положення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n915 статті 107 Земельного кодексу України], '''основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації'''.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1809 статтею 198 Земельного кодексу України], '''кадастрові зйомки''' - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:
* геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
* погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
* відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
* встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
*виготовлення кадастрового плану.
'''''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)''''' – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n910 статті 106 Земельного кодексу України] власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними.У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у '''рівних частинах''', якщо інше не встановлено угодою між ними.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

'''''Межа земельної ділянки''''' - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

'''''Межовий знак''''' - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межові знаки бувають трьох видів:

'''Вид 1''' – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

'''Вид 2 –''' металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

'''Вид 3 –''' дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.
{| class="wikitable"
|-
! Межовий знак - спеціальної конструкції !! Межовий знак - металева труба!! Межовий знак - дерев'яний стовп
|-
| [[Файл: Межовий_знак_-_Металеве_коло.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Металева_труба.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Дерев'яний_стовп.jpeg|300px|]]
|-
|}
==Порядок встановлення меж земельної ділянки==
Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»]. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

'''''Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:'''''
# укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
# топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
# камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, '''не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт''' із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують '''фіксацію''' повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місце знаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місце знаходженням земельної ділянки.

'''Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.'''
== Куди звертатись ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України], органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/paran2#n2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]).

'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у територіальних управліннях [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Держгеокадастру] або за допомогою мережі інтернет.
== Необхідні документи ==
'''Вихідні документи для укладання договору:'''
# копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
# рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
# копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
# копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.
'''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:'''
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
* проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду).
'''Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.'''
== Мета встановлення межових знаків ==
'''Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:'''
* межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
* забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
* у потенційного покупця чи орендаря даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
* раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи.
'''Межові знаки не встановлюються:'''
* у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
* у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
* у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку, надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
* на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n919 Статтею 108 Земельного кодексу України] передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
== Вартість ==
Ціна (вартість) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та терміни виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів.
=== Наслідки непідписання акта погодження меж земельної ділянки ===
== Відповідно до Постанови ВАКС по справі №619/1415/19 від 01.09.2022 року(щодо не підписання акту погодження меж сусіднім власником земельної ділянки, як підстава для скасування прийнятих органом місцевого самоврядування рішень). ==
Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного з землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 580/168/16-ц.

Установивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його права користування земельною ділянкою внаслідок прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно врахувавши, що саме по собі не підписання позивачем як суміжним землекористувачем акта погодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання цього рішення недійсним, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: <nowiki>https://reyestr.court.gov.ua/Review/105505221</nowiki>
== Вирішення спору щодо встановлення меж земельної ділянки ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України (стаття 158)] передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судова практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87107021 669/43/17] та [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80425449 676/4536/17.]

Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

За Постановою Верховного Суду 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16 (провадження № 61-12358св21) [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102747833] вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Судова практика щодо питання '''відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем'''. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854756 № 350/67/15-ц], [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854677 514/1571/14-ц].
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Договір міни земельної ділянки

2022-04-29T06:56:11Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]

== Поняття договору міни ==
Відповідно до статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за '''договором міни (бартеру)''' кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором '''може бути встановлена доплата''' за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

== Набуття права власності на земельні ділянки ==
Згідно зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 131 Земельного кодексу України] громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, купівлі-продажу, дарування, успадкування, довічного утримання та інших цивільно-правових угод з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Окремо, земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання, спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом звернення стягнення на них.

Земельні ділянки, зазначені в абзаці першому цієї частини:

а) можуть бути відчужені за договором дарування, довічного утримання, спадкового договору лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи);

б) без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки:

можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним частиною другою статті 37'''-1''' цього Кодексу;

не можуть передаватися власниками у заставу;

не можуть бути внесені до статутного (складеного) капіталу.

Вимоги цієї частини не поширюються на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок) та земельні ділянки для садівництва.

У свою чергу, без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частиною другою статті 37-1 Земельного кодексу України.]

== Предмет договору міни ==
'''Предметом договору міни можуть бути земельні ділянки, які надані для ведення особистого селянського господарства, присадибні земельні ділянки, ділянки для садівництва, дачного та гаражного будівництва.''' Що стосується земель сільськогосподарського призначення, то [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»], що набрав чинності з 1 липня 2021 року, викладено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 пункт 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України] у такій редакції: "'''До 1 січня 2024 року забороняється''' купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частини другої статті 37-1 Земельного кодексу України] земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб".

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є '''недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).'''

У свою чергу, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 пунктом 141 Перехідних положень Земельного кодексу України] забороняється відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Тому, у зв'язку з прийняттям [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»] та зняттям мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, оформлення договору міни землі відповідного цільового призначення, як форма відчуження є можливою - з урахуванням винятків, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Перехідними положеннями Земельного кодексу України.]

== Вимоги щодо укладення договору міни земельної ділянки ==
Укладання договорів міни земельних ділянок здійснюється відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог, визначених статтею 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], а саме угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) права та обов'язки сторін;

ж) кадастровий номер земельної ділянки;

з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Згідно із статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Предметом договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на праві власності, мають установлені межі та певне місце розташування.

Слід зазначити, статтею 716 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено , що до договорів міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договори міни земельними ділянками, які укладено з порушенням встановленого законом порядку обміну, визнаються недійсними за рішенням суду.

За укладення правочинів з порушенням земельного законодавства громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог чинного законодавства у договорі про перехід права власності на земельну ділянку зазначається вартість земельної ділянки, що обмінюється.

Визначення вартості земельних ділянок необхідно для того, щоб встановити, чи є їх вартість рівноцінною. Також, слід мати на увазі, що це є вимогою Цивільного і Земельного кодексів України.

== Нормативно грошова оцінка земельної ділянки ==
Перед укладенням договору міни земельної ділянки проводиться нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для справляння державного мита при укладенні угод та експертна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для встановлення дійсної вартості земельної ділянки.

Розробниками технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

== Міна земельної ділянки на інше майно ==
Чинний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] не містить заборони щодо виду товару, на який саме можуть обмінюватись земельні ділянки: тільки на рівноцінні земельні ділянки чи на будь-яке інше майно.

Разом з тим, частина 3 статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Поруч з цим, частиною 4 цієї ж статті передбачено можливість обміну майна на роботи (послуги). Це означає, що згідно чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] земельну ділянку можна обміняти на іншу земельну ділянку (не обов'язково рівноцінну), будь-який інший товар, роботи (послуги).

== Перехід права власності на обмінювані земельні ділянки та/чи інше майно ==
Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто при проведенні міни передбачена одночасність виникнення права власності на обмінювані товари в обох сторін, незалежно від того, хто отримав товар в своє розпорядження раніше. Право власності виникає після останньої за часом передачі товару, а не за першою подією.

== Державне мито за нотаріальне посвідчення договору міни земельної ділянки ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження стягується державне мито у розмірі 1 % від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 17 грн.

Від сплати державного мита звільняються лише громадяни, власники земельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості) земельні ділянки, при посвідченні договорів міни земельних ділянок (пункт 45 частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]).

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]

Обмеження прав на землю

2022-03-30T06:21:07Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"] (далі - Порядок).
== Загальні положення ==
Законодавством закріплюється, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (частина перша статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини четвертої статті 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частині третій статті 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини сьомої статті 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" (далі - Закон) у якому йдеться, що '''обтяження''' - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 ЗК України] поняття обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження прав на земельну ділянку це:
* на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено '''обмеження''' прав на землю;
* право власності на земельну ділянку може бути '''обтяжено''' правами інших осіб.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:
* умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;
* заборона на провадження окремих видів діяльності;
* заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;
* умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
* умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
* умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;
* обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг;
* зони обмежань у користуванні:
** охоронні зони;
** зони санітарної охорони;
** санітарно-захисні зони;
** зони особливого режиму використання земель (частина друга статті 111 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 ЗК України]).
== Інформація про обмеження у використанні земель, які вносяться до державного земельного кадастру ==
До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:
* назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1] Порядку;
* контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;
* площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);
* перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;
* опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):
** найменування;
** контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;
** площа (в цілому і за окремими контурами);
** характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;
* інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n18 Порядку]).

== Обтяження, що підлягають державній реєстрації ==
Державній реєстрації прав підлягають:
* право власності та [[право довірчої власності]] як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
* речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
** [[Право земельного сервітуту|право користування (сервітут)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право забудови земельної ділянки (суперфіцій)]];
** право господарського відання;
** право оперативного управління;
** право постійного користування та [[Договір оренди земельної ділянки|право оренди (суборенди) земельної ділянки]];
** право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
** право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
** інші речові права відповідно до закону;
* обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва:
** заборона відчуження та/або користування;
** [[Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення|арешт]];
** [[Договір іпотеки|іпотека]];
** вимога [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення договору]], предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
** [[Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування|податкова застава]], предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
** інші обтяження відповідно до закону (стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону]).
У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.

=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру (стаття 111 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 ЗК України]).
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: у розділі Х "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] до 1 січня 2021 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до встановлення такого обмеження.

=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] у порядку, встановленому законом.

== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок] визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text пункту 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#n175 з додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з пунктом 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з пунктом 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку], на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
*комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Пунктом 104 Порядку] визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text пунктів 107-134 Порядку];
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#n175 з додатком 12 до Порядку], до якої додаються:
*# документація із землеустрою, яка згідно з пунктом 102 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
*# електронний документ.
Відомості про обмеження у використанні земель у сфері забудови, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#n12 Класифікацією обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 654], що встановлені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"] у затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі такої документації.

'''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.''''''
== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (наприклад, для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.

=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

=== Порядок отримання послуг ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет "Е-сервіси"- https://e.land.gov.ua/services.

Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.

Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.

==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.

==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року.

За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.

==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.

==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952168 Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18] (застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні).

== Див. також ==

* [[Добросусідство]]
* [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
* [[Землі водного фонду]]
* [[Землі енергетичної системи]]
* [[Землі запасу]]
* [[Землі лісогосподарського призначення]]
* [[Землі промисловості|Землі оборони]]
* [[Землі транспорту]]
* [[Право земельного сервітуту]]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Відповідальність за порушення земельного законодавства

2022-01-26T07:18:00Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний Кодекс України]

== Відповідальність за порушення земельного законодавства ==
'''Відповідальність за порушення земельного законодавства''' - це передбачені законом несприятливі наслідки, яких зазнає особа за порушення приписів земельно-правової норми.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1872 статті 211 ЗК України], громадяни та юридичні особи несуть '''цивільну''', '''адміністративну''' або '''кримінальну відповідальність''' відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків,пошкодження або знищення геодезичних пунктів Державної мережі та геодезичних мереж спеціального призначення; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) порушення умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

 Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання затверджується Кабінетом Міністрів України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1872 Стаття 211 ЗК України] не дає підстав застосування до порушника відповідальності. Зазначена стаття відсилає до норм цивільного, адміністративного та кримінального законодавства, якими передбачені санкції за вчинення конкретних правопорушень.

== Цивільно-правова відповідальність ==
'''Цивільно-правова відповідальність''' застосовується за порушення майнових прав суб’єктів земельних правовідносин. Вона полягає у настанні несприятливих для порушника наслідків, які передбачені договором або законом та задоволенню інтересів потерпілої сторони. Так у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1869 статті 210 ЗК України] встановлено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду. Тобто зазначена стаття відсилає до норм цивільного права, правил укладання договорів, правових наслідків та відповідальності за порушення встановленого законом порядку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1562 Стаття 156 ЗК України] встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі; є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

'''Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють''' органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text Законом України "Про природно-заповідний фонд України"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1892 Статтею 212 ЗК України], встановлюється порядок повернення самовільно зайнятих земельних ділянок. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

== Адміністративна відповідальність ==
'''Адміністративна відповідальність''' за порушення земельного законодавства передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n313 главою 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення].

'''Основний вид стягнення – штраф'''.

'''Суб’єктами''' є громадяни та/або посадові особи.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]''' '''встановлює відповідальність за наступні правопорушення:'''
* псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n315 стаття 52]);
* використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n315 стаття 53]);
* самовільне зайняття земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n315 стаття 53-1]);
* перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n315 53-2]);
* зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n331 53-3]);
* незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n335 53-4]);
* порушення посадовою особою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановленого законодавством строку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n339 53-5]);
* порушення встановлених законом строків внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей, вимагання не передбачених законом документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та для надання таких відомостей (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2654 53-6]);
* порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
* непроведення рекультивації порушених земель ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n351 стаття 54]);
* відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою;
* використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n357 стаття 55]);
* знищення громадянами межових знаків меж землекористувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n363 стаття 56]).

== Кримінальна відповідальність ==
'''Кримінальна відповідальність''' настає за вчинення кримінального правопорушення (кримінального проступку або злочину) передбачених кримінальним кодексом і є найбільш суровим видом юридичної відповідальності. '''Особа може каратися''' штрафом, позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, обмеженням волі або позбавленням волі. За порушення норм земельного права кримінальна відповідальність передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1581 розділом VIII Кримінального кодексу України] і містить покарання за наступні правопорушення:
* забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1593 стаття 239]);
* незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1598 стаття 239-1]);
* незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1607 стаття 239-2]);
* порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1616 стаття 240])
* незаконне видобування, збут, придбання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3660 стаття 240-1])
* безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; умисне ухилення від обов’язкової рекультивації земель, порушених внаслідок дослідно-промислової розробки родовищ бурштину чи видобування бурштину на підставі спеціального дозволу на користування надрами, що заподіяло істотну шкоду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1690 стаття 254]).

[[Категорія:Відповідальність за порушення земельного законодавства]]
[[Категорія:Земельне право]]

Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин

2021-12-15T06:53:20Z

Iaroslav.buriak:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України (далі-КУ)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі-ЗКУ)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text Закон України «Про Кабінет Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України «Про охорону земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/831-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1278-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1278 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)]

== '''Вступ''' ==
Відповідно до КУ, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який наділений повноваженнями у галузі земельних відносин. Кабінет Міністрів України відповідно до КУ та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України.
== Повноваження Кабінету міністрів України в галузі земельних відносин ==
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади має повноваження у галузі земельних відносин, а саме:
* розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України;
* реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;
* викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;
* координація проведення земельної реформи;
* розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
* організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;
* встановлення порядку проведення моніторингу земель;
* внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
=== Розпорядження землями державної власності в межах ЗКУ ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 122 ЗКУ],Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 
'''Умови продажу земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам''':
* здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України;
* продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
* реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України;
* іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України;
* розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України. 
'''Порядок вилучення земельних ділянок:'''
* земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених ЗКУ;
* вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень;
* Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб’єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв’язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти газотранспортної системи, що передаються суб’єкту господарювання у зв’язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 149 ЗКУ], та у випадках, якщо це особливо цінні землі. 
{| class="wikitable"
|-
| До особливо цінних земель відносяться: 
а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; 
б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; 
в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; 
г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. 
Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

'''!!! У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.'''
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/217-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 217-р «Про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки із зміною її цільового призначення»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/669-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 669-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/34-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 34-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 800-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/709-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 709-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/433-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»] 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/394-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 394-р «Про вилучення, передачу у постійне користування та комунальну власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення»]
=== Реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 116 КУ] Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, крім того у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»] зазначено до основних завдань Кабінету Міністрів України належить розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм, крім того одним з основних повноважень закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text статті 2 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»], у сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.
Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань.
Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді України звіти про хід виконання загальнодержавних програм.
[https://www.davr.gov.ua/proyekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zagalnoderzhavnoi-cilovoi-programi-rozvitku-vodnogo-gospodarstva-ta-ekologichnogo-ozdorovlennya-basejnu-richki-dnipro-na-period-do-2021-roku Проєкт Закону України «Про внесення змін до Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року»].Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"], який утворено з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання. Крім того, Кабінет Міністрів України реалізує політику у багатьох сверах земельних правовідносин таких як моніторинг земель [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 року № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"]та інші нормативни акти.
=== Викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 41 КУ] кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

'''Суспільна необхідність''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку;

'''Суспільна потреба''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для забезпечення національної безпеки і оборони, розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також:
* будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;
* будівництво захисних гідротехнічних споруд;
* будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;
* розташування об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
'''якщо передбачається місце розташування об'єкта на території Автономної Республіки Крим та суміжної області або на території двох та більше областей.'''

Кабінет Міністрів України зобов'язаний письмово повідомити о рішенні про викуп земельної ділянки та інших об'єктів нерухомого майна, що розміщені на земельній ділянці, власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Роспорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2012 року № 624-р "'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/624-2012-р#Text Про вилучення та/або надання земельних ділянок у постійне користування із зміною їх цільового призначення та викуп або примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]'''"

Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.

У разі якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження осіб, зазначених у частині другій цієї статті, залишається невідомим, навіть після звернення до органів і підрозділів Державної міграційної служби України, про прийняте рішення щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення:
* в офіційному друкованому виданні, засновником якого є Кабінет Міністрів України, у разі якщо таке рішення приймає Кабінет Міністрів України;
* у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади.
Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня опублікування зазначеного оголошення.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
* об'єктів національної безпеки і оборони;
* лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
* об'єктів природно-заповідного фонду;
* кладовищ.
У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.

'''!!! Важливо. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.'''

'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/25470535 Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 р. у справі № 2а-2/12/9104.]'''

=== Координація проведення земельної реформи ===
Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"].

Офіс реформ (далі - Офіс) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, що утворюється з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання.
{| class="wikitable mw-collapsible"
|+
!Основними завданнями Офіс
!Офіс має право
|-
|
* забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ
* підготовка пропозицій щодо плану заходів із впровадження реформ на відповідний рік (далі - план заходів) та механізмів реалізації таких реформ
* проведення моніторингу стану виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
* проведення аналізу результатів виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
|
* запитувати у керівників центральних органів виконавчої влади та проектних офісів реформ, утворених міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, та одержувати інформацію про хід впровадження реформ
* отримувати в установленому порядку від міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань
* утворювати у разі потреби постійні або тимчасові робочі групи з питань забезпечення виконання покладених на нього завдань;
* залучати до участі у своїй роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, незалежних експертів (за згодою)
* користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних державних органів
* організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад та інших заходів з питань впровадження реформ
|}

=== Розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 116 КУ] Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, крім того у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»] зазначено до основних завдань Кабінету Міністрів України належить розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм, крім того одним з основних повноважень закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text статті 2 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»], у сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.
Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань.
Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді України звіти про хід виконання загальнодержавних програм.
[https://www.davr.gov.ua/proyekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zagalnoderzhavnoi-cilovoi-programi-rozvitku-vodnogo-gospodarstva-ta-ekologichnogo-ozdorovlennya-basejnu-richki-dnipro-na-period-do-2021-roku Проєкт Закону України «Про внесення змін до Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року»]

=== Організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою ===
У статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" закріплено, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Порядок ведення Державного земельного кадастру] визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр" затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]. Крім того, для забезпечення ведення Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів та інших інформаційних систем Кабінет Міністрів України затверджує Порядок інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, а також перелік відомостей, обмін якими може здійснюватися в порядку такої взаємодії.
[[Категорія: Земельне право‎]]
[[Категорія:Кабінет Міністрів України]]

Договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки

2021-11-22T09:44:07Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закон України "Про іпотеку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"]

== Загальні положення ==
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] (далі - ЗК України), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] (далі - ЦК України), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Законом України "Про оренду землі"], законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також положеннями [[Договір оренди земельної ділянки|договору оренди землі]] (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України "Про оренду землі"]).

Відповідно до статті 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, до яких відноситься і право оренди. Відповідно до законодавства підставами для заміни сторін у [[Договір оренди земельної ділянки|договорі оренди]] є передача прав за правочином та шляхом правонаступництва.

Відповідно до положень частин першої статті 93 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України], '''право оренди земельної ділянки''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися в [[Застава земельних ділянок або прав на них|заставу]], спадщину, вноситися до статутного фонду (частина п'ята статті 93 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]).

Згідно з частиною першою статті 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1198 Земельного Кодексу України] та частиною сьомою статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закону України "Про іпотеку"] (об’єктом іпотеки може бути право оренди земельної ділянки). У цьому випадку це право може відчужуватися в разі невиконання заставодавцем договору, забезпеченого заставою.

'''Підставою''' '''для укладення договору оренди може бути''' цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Водночас, відповідно до статті 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n59 Закону України «Про оренду землі»] позбавляє права орендаря земель державної і комунальної власності відчужувати право оренди на такі землі, але продаж права оренди — одна із самостійних підстав заміни сторони в договорі оренди. '''Договір купівлі-продажу''' права є підставою для укладання додаткової угоди до договору оренди щодо заміни сторони в договорі оренди земельної ділянки. Тому, заміна сторін у договорі оренди земель державної власності неможлива виключно у випадку продажу права оренди, оскільки такий продаж заборонено законом.

'''Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено''' її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу. Водночас частиною другою статті 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n59 Закону України "Про оренду землі"] існує виключення з даного правила. Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди. Інші підстави для заборони заміни сторони в договорі оренди відносно земель державної і комунальної власності відсутні.

== Порядкок набуття права оренди землі на підставі договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки ==
Відповідно до статті 135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1251 ЗК України] проведення земельних торгів, є обов’язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються:

* продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

* продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності;

* продаж земельних ділянок, прав емфітевзису, суперфіцію на них державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).

Земельні торги проводяться в електронній торговій системі, що перебуває у державній власності.

Порядок функціонування та адміністрування електронної торгової системи затверджує Кабінет Міністрів України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису), може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. Виключення становлять лише випадки, коли продаж прав відбувається під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" державним або приватним виконавцем.

'''Об’єктом правовідносини із земельних торгів є право оренди землі''' (якщо воно включене до лоту). Це означає, що особа, яка придбала лот, набуває права оренди земельної ділянки. Однак, право оренди надає можливість користуватися об’єктом оренди, тоді як покупець лоту такого права ще не має. Переможець торгів здобуває право на укладення правочину, за результатами проведення аукціону з переможцем укладається договір оренди, на підставі якого таке право й виникає.

Наслідком продажу права є заміна учасника існуючого правовідношення, чого не виникає внаслідок «продажу» права оренди земельної ділянки з торгів. У цих випадках відбувається укладення договору оренди на конкурентних засадах і наділення правом користування.

== Заміна орендаря у договорі оренди на підставі договору купівлі-продажу права оренди ==
Частиною першою статті 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n654 ЗК України] передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором к[[Договір купівлі – продажу|упівлі-продажу]], [[Договір ренти|ренти]], [[Договір дарування|дарування]], [[Договір міни земельної ділянки|міни]], іншими цивільно-правовими угодами.

Перехід права оренди відбувається на підставі цивільно-правової угоди від орендаря-продавця до орендаря-покупця. За договором купівлі-продажу право оренди, що належить орендарю переходить до покупця такого права. Договір купівлі-продажу права оренди є підставою для укладання додаткової угоди із внесенням змін до договору оренди в частині заміни особи орендаря.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі '''спір вирішується в судовому порядку''' (стаття 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n194 Закону України "Про оренду землі"]). Відповідно до статті 651 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3217 ЦК України] зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Право власності на землю виникає виключно з моменту реєстрації правовстановлюючого документу, а не з моменту укладання правочину про перехід права власності (стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3217 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"], стаття 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1107 ЗК України]).

За обставин, визначених статтями 131, 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1175 ЗК України], відбувається перехід права оренди із заміною сторони в укладеному договорі оренди. Якщо до нового власника переходить право оренди на тих же умовах, в тому ж обсязі, то відсутня необхідність проходити довгу процедуру припинення договору, набуття ділянки в оренду. Для орендодавця розірвання договору і надання її в оренду новому орендарю означає втрату орендної плати за земельну ділянку в період оформлення договору, а для орендаря неможливість належним чином приступати до використання як ділянки так і об’єкту нерухомості, що перебуває у його власності. Тому заміна сторони в договорі оренди вигідна обом сторонам.

Між новим власником орендованого майна, який виступатиме відтепер орендодавцем, і орендарем укладається договір оренди, в якому вони позначають, що відбулася зміна орендодавця, який придбав предмет оренди у власність на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між колишнім орендодавцем (попереднім власником) і новим орендодавцем (теперішнім власником) від такого-то числа, місяця, року, про що у встановленому порядку орендар був повідомлений, як того вимагає стаття 516 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2669 ЦК України], і сторони домовилися внести відповідні зміни до договору оренди шляхом його укладення в новій редакції.

== Судова практика ==
* Ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2019 у справі № 149/1120/19 (висновок суду апеляційної інстанції про те, що право оренди може відчужуватися орендарем є обґрунтованим. Право оренди надає орендарю правомочності володіти та користуватися земельною ділянкою, однак не надає йому права розпоряджатися як земельною ділянкою, так і майновими правами на неї землевласника. Рівень оборотоздатності права оренди земельної ділянки залежить від суб'єкта права, виду права на користування земельною ділянкою (емфітевзис і суперфіцій, оренда у спеціально визначених випадках), форми права власності на земельну ділянку. Частина друга статті 135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1251 ЗК України] передбачає право виконавця звернути стягнення на земельні ділянки або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під час виконання рішення. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (частина п'ята статті 93 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n792 ЗК України]).
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин

2021-10-12T10:49:44Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]

== Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин ==
Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин визначенні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n42 ст.. 6 Земельного кодексу України] і до них належить:
* прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин;
* визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;
* затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
* встановлення і зміна меж районів і міст;
* погодження питань, пов’язаних із припиненням права постійного користування особливо цінними землями відповідно до цього Кодексу;;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

== Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n65 до ст.. 8 Земельного кодексу України] до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить:
* розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області;
* забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
* погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території;
* затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* організація землеустрою;
* встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

== Повноваження районних рад у галузі земельних відносин ==
До повноважень районних рад у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n98 ст.. 10 Земельного кодексу України] належить:
* розпорядження землями на праві спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району;
* забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель;
* організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів;
* встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

== Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин ==
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n113 ст.. 12 Земельного кодексу України] належить:
* розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
* передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
* надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
* вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування;
* викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
* організація землеустрою;
* здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
* обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
* підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
* встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
* інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
* внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
# надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
# вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

== Повноваження ОМС щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування ==
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
# ведення водного господарства;
# будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
# індивідуального дачного будівництва.

== Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування ==
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
# надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
# формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Для одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зацікавлена особа звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

''Погодження землекористувача вимагається у тому разі, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи. У цьому випадку необхідно не лише надати земельну ділянку у користування заявнику, але і припинити право користування цієї іншої особи. Примусово зробити це неможливо - необхідна згода користувача. У разі, якщо земельна ділянка використовується на праві постійного користування, таке право може бути припинене за процедурою "добровільної відмови" користувача (див. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1432 ч. ч. 3 та 4 ст. 142 ЗКУ]).''

Клопотання розглядається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк. Результатом розгляду є надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні.

'''Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.'''

''Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1512 статтею 151 Земельного кодексу України] «Порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності».''

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об’єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Верховна Рада України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин

2021-09-30T13:14:58Z

Iaroslav.buriak: незначні зміни

Право на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки)

2020-05-21T09:06:25Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянинаУкраїни для виїзду за кордон»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України»].

== Загальні положення про паспорт громадянина України ==
Пунктом 1 частини 1 статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] (далі по тексту - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до вказаної статті 5 Закону прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 постанову Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ], якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок №2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України], паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. ''Паспортна книжечка'' являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

''Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки'' (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

'''Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.'''

Водночас, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI] (надалі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону №5492-VI] документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону №5492-VI] документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

'''Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.'''

Тобто, звертаючись до Державної міграційної служби з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, '''особа має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України,''' оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

При цьому, варто відмітити, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

== Оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року ==
Відповідно до пункту3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»], '''Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, <big>щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили</big>, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року'''. 
Тобто, для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, '''особі необхідно звернутись до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та отримати рішення суду.'''

Згідно положень Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456], особа , яка досягла 16 річного віку, для оформлення паспорта вперше має звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання та подати необхідні документи:
* заява про видачу паспорта зразка 1994 року (подається громадянином України, який досяг 16-річного віку, особисто, а у разі подання документів відносно громадянина України, який визнано судом обмежено дієздатним або недієздатним, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
* рішення суду;
* свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
* оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
* дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
* довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;
* довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
* посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб);
* заявник, який звертається за оформленням паспорта зразка 1994 року вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт зразка 1994 року.
Для обміну паспорта, видачі паспортів замість утрачених або викрадених подається разом із заявою інший пакет документів, зазначений в Тимчасовому порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456].

Оформлення і видача паспорта зразка 1994 року здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою заяви та документів для оформлення і видачі паспорта зразка 1994 року.

Для осіб, які вперше отримують паспорт зразка 1994 року після досягнення 18-річного віку, в обов'язковому порядку проводиться процедура встановлення особи, у зв’язку з чим строк продовжується до 60 календарних днів. Видача паспорта зразка 1994 року вперше здійснюється безкоштовно.

== Законні підстави для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки ==

Відповідно до частини 7 статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону] уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, '''має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі''', якщо:

# за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
# заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
# заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
# дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника протягом ''п’яти робочих днів'' з дня його прийняття, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

== Протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ==

Часто на практиці Державою міграційною службою допускається протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, тобто відсутність дій, які повинен був вчинити суб'єкт владних повноважень, але не вчинив, що потягло за собою порушення прав чи інтересів фізичної чи юридичної особи. 
ДМС своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ''порушує особисті права громадянина'', що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року).

Так, згідно статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України], громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року] передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

== Судова практика ==
Відповідно до частини 2 статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України] суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у пункті 125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2014 року по справі «S.A.S. проти Франції» (Заява № 43835/11) зазначено: «… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції» [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі «Arrowsmith проти Сполученого Королівства, №7050/75, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року, DR 19; рішення у справі «Kalac проти Туреччини» від 01 липня 1997 року, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin). Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі «D.H. та інші проти Чеської Республіки» [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою «об'єктивних і достатніх підстав», тобто, якщо вони не служать досягненню «легітимної мети» або якщо не забезпечено «належного пропорційного співвідношення» між використовуваними засобами та поставленою метою …». 
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду '''зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17)'''.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону «Про ЄДДР»], на відміну від норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України], не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України], яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод].

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі книжечки, з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБИ, права на отримання паспорту у формі книжечки.

[[Файл:Позов про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.docx|Позовна заява про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Право на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки)

2020-05-21T09:01:46Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянинаУкраїни для виїзду за кордон»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України»].

== Загальні положення про паспорт громадянина України ==
Пунктом 1 частини 1 статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] (далі по тексту - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до вказаної статті 5 Закону прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 постанову Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ], якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок №2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України], паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. ''Паспортна книжечка'' являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

''Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки'' (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

'''Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.'''

Водночас, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI] (надалі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону №5492-VI] документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону №5492-VI] документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

'''Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.'''

Тобто, звертаючись до Державної міграційної служби з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, '''особа має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України,''' оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

При цьому, варто відмітити, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

== Оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року ==
Відповідно до пункту3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»], '''Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, <big>щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили</big>, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року'''. 
Тобто, для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, '''особі необхідно звернутись до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та отримати рішення суду.'''

Згідно положень Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456], особа , яка досягла 16 річного віку, для оформлення паспорта вперше має звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання та подати необхідні документи:
* заява про видачу паспорта зразка 1994 року (подається громадянином України, який досяг 16-річного віку, особисто, а у разі подання документів відносно громадянина України, який визнано судом обмежено дієздатним або недієздатним, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
* рішення суду;
* свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
* оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
* дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
* довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;
* довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
* посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб);
* заявник, який звертається за оформленням паспорта зразка 1994 року вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт зразка 1994 року.
Для обміну паспорта, видачі паспортів замість утрачених або викрадених подається разом із заявою інший пакет документів, зазначений в Тимчасовому порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456].

Оформлення і видача паспорта зразка 1994 року здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою заяви та документів для оформлення і видачі паспорта зразка 1994 року.

Для осіб, які вперше отримують паспорт зразка 1994 року після досягнення 18-річного віку, в обов'язковому порядку проводиться процедура встановлення особи, у зв’язку з чим строк продовжується до 60 календарних днів. Видача паспорта зразка 1994 року вперше здійснюється безкоштовно.

== Законні підстави для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки ==

Відповідно до частини 7 статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону] уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, '''має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі''', якщо:

# за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
# заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
# заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
# дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника протягом ''п’яти робочих днів'' з дня його прийняття, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

== Протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ==

Часто на практиці Державою міграційною службою допускається протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, тобто відсутність дій, які повинен був вчинити суб'єкт владних повноважень, але не вчинив, що потягло за собою порушення прав чи інтересів фізичної чи юридичної особи. 
ДМС своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ''порушує особисті права громадянина'', що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року).

Так, згідно статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України], громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року] передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

== Судова практика ==
Відповідно до частини 2 статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України] суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у пункті 125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2014 року по справі «S.A.S. проти Франції» (Заява № 43835/11) зазначено: «… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції» [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі «Arrowsmith проти Сполученого Королівства, №7050/75, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року, DR 19; рішення у справі «Kalac проти Туреччини» від 01 липня 1997 року, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin). Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі «D.H. та інші проти Чеської Республіки» [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою «об'єктивних і достатніх підстав», тобто, якщо вони не служать досягненню «легітимної мети» або якщо не забезпечено «належного пропорційного співвідношення» між використовуваними засобами та поставленою метою …». 
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду '''зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17)'''.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону «Про ЄДДР»], на відміну від норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України], не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України], яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод].

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі книжечки, з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБИ, права на отримання паспорту у формі книжечки.
[[Файл:Позов про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії |Позовна заява про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Право на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки)

2020-05-21T08:59:44Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянинаУкраїни для виїзду за кордон»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України»].

== Загальні положення про паспорт громадянина України ==
Пунктом 1 частини 1 статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] (далі по тексту - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до вказаної статті 5 Закону прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 постанову Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ], якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок №2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України], паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. ''Паспортна книжечка'' являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

''Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки'' (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

'''Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.'''

Водночас, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI] (надалі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону №5492-VI] документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону №5492-VI] документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

'''Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.'''

Тобто, звертаючись до Державної міграційної служби з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, '''особа має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України,''' оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

При цьому, варто відмітити, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

== Оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року ==
Відповідно до пункту3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»], '''Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, <big>щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили</big>, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року'''. 
Тобто, для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, '''особі необхідно звернутись до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та отримати рішення суду.'''

Згідно положень Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456], особа , яка досягла 16 річного віку, для оформлення паспорта вперше має звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання та подати необхідні документи:
* заява про видачу паспорта зразка 1994 року (подається громадянином України, який досяг 16-річного віку, особисто, а у разі подання документів відносно громадянина України, який визнано судом обмежено дієздатним або недієздатним, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
* рішення суду;
* свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
* оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
* дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
* довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;
* довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
* посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб);
* заявник, який звертається за оформленням паспорта зразка 1994 року вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт зразка 1994 року.
Для обміну паспорта, видачі паспортів замість утрачених або викрадених подається разом із заявою інший пакет документів, зазначений в Тимчасовому порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456].

Оформлення і видача паспорта зразка 1994 року здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою заяви та документів для оформлення і видачі паспорта зразка 1994 року.

Для осіб, які вперше отримують паспорт зразка 1994 року після досягнення 18-річного віку, в обов'язковому порядку проводиться процедура встановлення особи, у зв’язку з чим строк продовжується до 60 календарних днів. Видача паспорта зразка 1994 року вперше здійснюється безкоштовно.

== Законні підстави для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки ==

Відповідно до частини 7 статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону] уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, '''має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі''', якщо:

# за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
# заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
# заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
# дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника протягом ''п’яти робочих днів'' з дня його прийняття, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

== Протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ==

Часто на практиці Державою міграційною службою допускається протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, тобто відсутність дій, які повинен був вчинити суб'єкт владних повноважень, але не вчинив, що потягло за собою порушення прав чи інтересів фізичної чи юридичної особи. 
ДМС своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ''порушує особисті права громадянина'', що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року).

Так, згідно статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у статті 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України], громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року] передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

== Судова практика ==
Відповідно до частини 2 статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України] суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у пункті 125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2014 року по справі «S.A.S. проти Франції» (Заява № 43835/11) зазначено: «… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції» [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі «Arrowsmith проти Сполученого Королівства, №7050/75, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року, DR 19; рішення у справі «Kalac проти Туреччини» від 01 липня 1997 року, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin). Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі «D.H. та інші проти Чеської Республіки» [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою «об'єктивних і достатніх підстав», тобто, якщо вони не служать досягненню «легітимної мети» або якщо не забезпечено «належного пропорційного співвідношення» між використовуваними засобами та поставленою метою …». 
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду '''зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17)'''.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закону «Про ЄДДР»], на відміну від норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України], не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України], яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод].

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі книжечки, з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у ОСОБИ, права на отримання паспорту у формі книжечки.
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Файл:Позов про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії|міні|Позовна заява про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії]]

Файл:Позов про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.docx

2020-05-21T08:45:24Z

Iaroslav.buriak:

Відсторонення працівників від роботи

2020-03-04T14:33:23Z

Iaroslav.buriak: Наведено визначення терміну.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page Закон України "Про запобігання корупції"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-101 Рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] 

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==

=== Поняття та підстави відсторонення працівника від роботи ===
Під визначенням - '''«відсторонення працівника від роботи»''' слід розуміти, один із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов'язкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
 
За загальним правилом відсторонення працівників від роти власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
*появи на роботі у нетверезому стані;
*у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
*відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
*в інших випадках, передбачених законодавством.

=== Порядок відсторонення працівника від роботи ===
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган відстороняє від роботи через видавання наказу (розпорядження) по підприємству, в якому зазначаються підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти та період, на який працівник відсторонюється від роботи.
 
Працівник повинен ознайомитися з наказом під підпис, а в разі його відмови складається акт.
 
Запис про відсторонення до трудової книжки не заноситься.
 
Після закінчення терміну відсторонення від роботи працівника залежно від підстав може бути:
* допущено до роботи (у такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно, але якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення тоді про допуск працівника до роботи видається наказ (розпорядження);
* переведено на іншу роботу;
* звільнено.

=== Правові наслідки відсторонення працівника від роботи ===
Відсторонення працівника від роботи законодавство не завжди пов'язує призупинення виплати заробітної плати за час відсторонення. Законодавством передбачено випадки збереження виплати заробітної плати відстороненому працівнику повністю або частково. 
Зокрема, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/889-19 вимог статті 22 Закону України «Про Державну службу»] відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою відбувається із збереженням заробітної плати. 
Водночас, відповідно до вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page статті 65 Закону України «Про запобігання корупції»] особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. 
Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом без збереження заробітної плати. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням. 
Відсторонення від посади без збереження заробітної плати може здійснюватись, щодо підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні, щодо злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. У такому випадку в разі відсторонення не передбачено збереження заробітної плати, але передбачено відшкодування шкоди, яка завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади). 
Право на відшкодування шкоди за рахунок держави виникає в разі встановлення у вироку суду факту незаконного відсторонення; постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження.
У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 статтею 22 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”] передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, котру вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків. 
Водночас, відповідно до вимог статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] у випадку не можливості переведення на іншу роботи особи, яка є бактерієносієм, і робота якої пов'язана з обслуговуванням населення, що може призвести до поширення інфекційних хвороб, така особа відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом, з виплатою допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
 
Відповідно до умов статті 82 КЗпП України, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 9 Закону України «Про відпустки»] період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. 
За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.

=== Позасудовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
З метою захисту своїх прав та законних інтересів працівники можуть звернутись до комісії по трудових спорах, якщо такі комісії обираються.

==== Куди звернутися ====
З метою позасудового вирішення трудового спору працівникові слід звернутися до комісії по трудових спорах.

==== Строки розгляду питання ====
Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. 
Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому органу. 
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.

==== Порядок оскарження ====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається,і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

==== Особливі випадки ====
В питанні відсторонення працівника від роботи слід відмежовувати відсторонення у випадках передбачених законодавством для правовідносин, які не регулюються законодавством про працю. Згідно рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 ЦК України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України.

=== Судовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
У разі незгоди працівників з рішенням власника або уповноваженого ним органу щодо відсторонення їх від роботи, спір вирішується судом. 
Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП України). Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України , викладеними у пункту 10 Постанови від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

==== Куди звернутися ====
З метою судового захисту порушених прав особі необхідно звернутися із позовною заявою до місцевого суду загальної юрисдикції. Позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

==== Вартість ====
Вартість вирішення трудового спору у судовому порядку обумовлюється сплатою судового збору ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»])

==== Перелік необхідних документів ====
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК України]). 

==== Строки розгляду питання ====
Розгляд судом трудових спорів у порядку цивільного судочинства здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

==== Підстави для відмови ====
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом] .

==== Порядок оскарження ====
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом]

[[Категорія:Трудове право]]
 
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]

Відсторонення працівників від роботи

2018-03-23T12:52:58Z

Iaroslav.buriak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page Закон України "Про запобігання корупції"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-101 Рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] 

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==

=== Поняття та підстави відсторонення працівника від роботи ===
В законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «відсторонення від роботи», що на практиці призводить до помилок в застосуванні даного положення законодавства. Під відсторонення працівника від роботи слід розуміти, однин із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов’язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов’язкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
 
За загальним правилом відсторонення працівників від роти власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
*появи на роботі у нетверезому стані;
*у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
*відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
*в інших випадках, передбачених законодавством.

=== Порядок відсторонення працівника від роботи ===
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган відсторонює від роботи через видавання наказу (розпорядження) по підприємству, в якому зазначаються підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти та період, на який працівник відсторонюється від роботи.
 
Працівник повинен ознайомитися з наказом під підпис, а в разі його відмови складається акт.
 
Запис про відсторонення до трудової книжки не заноситься.
 
Після закінчення терміну відсторонення від роботи працівника залежно від підстав може бути:
* допущено до роботи (у такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно, але якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення тоді про допуск працівника до роботи видається наказ (розпорядження);
* переведено на іншу роботу;
* звільнено.

=== Правові наслідки відсторонення працівника від роботи ===
Відсторонення працівника від роботи законодавство не завжди пов’язує призупинення виплати заробітної плати за час відсторонення. Законодавством передбачено випадки збереження виплати заробітної плати відстороненому працівнику повністю або частково. 
Зокрема, відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про Державну службу» відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою відбувається із збереженням заробітної плати. 
Водночас, відповідно до вимог статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. 
Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом без збереження заробітної плати. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням. 
Відсторонення від посади без збереження заробітної плати може здійснюватись, щодо підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні, щодо злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. У такому випадку в разі відсторонення не передбачено збереження заробітної плати, але передбачено відшкодування шкоди, яка завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади). 
Право на відшкодування шкоди за рахунок держави виникає в разі встановлення у вироку суду факту незаконного відсторонення; постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження.
У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки статтею 22 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, котру вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків. 
Водночас, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у випадку не можливості переведення на іншу роботи особи, яка є бактерієносієм, і робота якої пов'язана з обслуговуванням населення, що може призвести до поширення інфекційних хвороб, така особа відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом, з виплатою допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
 
Відповідно до умов статті 82 КЗпП України, статті 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. 
За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.

=== Позасудовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
З метою захисту своїх прав та законних інтересів працівники можуть звернутись до комісії по трудових спорах, якщо такі комісії обираються.

==== Куди звернутися ====
З метою позасудового вирішення трудового спору працівникові слід звернутися до комісії по трудових спорах.

==== Вартість ====
Організаційно-технічне забезпечення комісії по трудових спорах здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

==== Перелік та зразки необхідних документів ====
Трудові спори розглядаються комісією по трудових спорах на підставі заяви працівника. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає
обов'язковій реєстрації.

==== Строки розгляду питання ====
Комісія по трудових спорах зобовязана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. 
Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому органу. 
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.

==== Порядок оскарження ====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається,і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

==== Особливі випадки ====
В питанні відсторонення працівника від роботи слід відмежовувати відсторонення у випадках передбачених законодавством для правовідносин, які не регулюються законодавством про працю. Згідно рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 ЦК України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України.

=== Судовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
У разі незгоди працівників з рішенням власника або уповноваженого ним органу щодо відсторонення їх від роботи, спір вирішується судом. 
Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП України). Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України , викладеними у пункту 10 Постанови від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

==== Куди звернутися ====
З метою судового захисту порушених прав особі необхідно звернутися із позовною заявою до місцевого суду загальної юрисдикції. Позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

==== Вартість ====
Вартість вирішення трудового спору у судовому порядку обумовлюється сплатою судового збору ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»])

==== Перелік необхідних документів ====
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК України]). 

==== Строки розгляду питання ====
Розгляд судом трудових спорів у порядку цивільного судочинства здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

==== Підстави для відмови ====
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом] .

==== Порядок оскарження ====
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом]

==== Особливі випадки ====

Згідно ст. 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ЗУ «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ЗУ «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

[[Категорія:Трудове право]]

Відсторонення працівників від роботи

2018-03-22T16:06:20Z

Iaroslav.buriak: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] * [http://zakon3.rada.gov.ua/law...

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page Закон України "Про запобігання корупції"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-101 Рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] 

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==

=== Поняття та підстави відсторонення працівника від роботи ===
В законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «відсторонення від роботи», що на практиці призводить до помилок в застосуванні даного положення законодавства. Під відсторонення працівника від роботи слід розуміти, однин із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов’язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов’язкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
 
За загальним правилом відсторонення працівників від роти власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
*появи на роботі у нетверезому стані;
*у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
*відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
*в інших випадках, передбачених законодавством.

=== Порядок відсторонення працівника від роботи ===
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган відсторонює від роботи через видавання наказу (розпорядження) по підприємству, в якому зазначаються підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти та період, на який працівник відсторонюється від роботи.
 
Працівник повинен ознайомитися з наказом під підпис, а в разі його відмови складається акт.
 
Запис про відсторонення до трудової книжки не заноситься.
 
Після закінчення терміну відсторонення від роботи працівника залежно від підстав може бути:
* допущено до роботи (у такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно, але якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення тоді про допуск працівника до роботи видається наказ (розпорядження);
* переведено на іншу роботу;
* звільнено.

=== Правові наслідки відсторонення працівника від роботи ===
Відсторонення працівника від роботи законодавство не завжди пов’язує призупинення виплати заробітної плати за час відсторонення. Законодавством передбачено випадки збереження виплати заробітної плати відстороненому працівнику повністю або частково. 
Зокрема, відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про Державну службу» відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою відбувається із збереженням заробітної плати. 
Водночас, відповідно до вимог статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. 
Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом без збереження заробітної плати. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням. 
Відсторонення від посади без збереження заробітної плати може здійснюватись, щодо підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні, щодо злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. У такому випадку в разі відсторонення не передбачено збереження заробітної плати, але передбачено відшкодування шкоди, яка завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади). 
Право на відшкодування шкоди за рахунок держави виникає в разі встановлення у вироку суду факту незаконного відсторонення; постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження.
У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки статтею 22 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, котру вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків. 
Водночас, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у випадку не можливості переведення на іншу роботи особи, яка є бактерієносієм, і робота якої пов'язана з обслуговуванням населення, що може призвести до поширення інфекційних хвороб, така особа відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом, з виплатою допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
 
Відповідно до умов статті 82 КЗпП України, статті 9 Закону України «Про відпустки» період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. 
За період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.

=== Позасудовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
З метою захисту своїх прав та законних інтересів працівники можуть звернутись до комісії по трудових спорах, якщо такі комісії обираються.

==== Куди звернутися ====
З метою позасудового вирішення трудового спору працівникові слід звернутися до комісії по трудових спорах.

==== Вартість ====
Організаційно-технічне забезпечення комісії по трудових спорах здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

==== Перелік та зразки необхідних документів ====
Трудові спори розглядаються комісією по трудових спорах на підставі заяви працівника. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає
обов'язковій реєстрації.

==== Строки розгляду питання ====
Комісія по трудових спорах зобовязана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. 
Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому органу. 
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.

==== Підстави для відмови ====
Заява про вирішення земельного спору повертається заявнику у таких випадках:

==== Порядок оскарження ====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається,і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

==== Особливі випадки ====
В питанні відсторонення працівника від роботи слід відмежовувати відсторонення у випадках передбачених законодавством для правовідносин, які не регулюються законодавством про працю. Згідно рішення Конституційного суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 ЦК України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України.

=== Судовий порядок вирішення трудових спорів з приводу відсторонення працівників від роботи ===
У разі незгоди працівників з рішенням власника або уповноваженого ним органу щодо відсторонення їх від роботи, спір вирішується судом. 
Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП України). Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України , викладеними у пункту 10 Постанови від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

==== Куди звернутися ====
З метою судового захисту порушених прав особі необхідно звернутися із позовною заявою до місцевого суду загальної юрисдикції. Позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

==== Вартість ====
Вартість вирішення трудового спору у судовому порядку обумовлюється сплатою судового збору ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»])

==== Перелік необхідних документів ====
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК України]). 

==== Строки розгляду питання ====
Розгляд судом трудових спорів у порядку цивільного судочинства здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

==== Підстави для відмови ====
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом] .

==== Порядок оскарження ====
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом]

==== Особливі випадки ====

Згідно ст. 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ЗУ «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ЗУ «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

[[Категорія:Трудове право]]