WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР

2026-03-13T10:28:25Z

Humenna.Natalia: доповнила статтю 307 КПК частиною третьою, виправила помилку у слові Реєстр

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#n11 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердене наказом Офісу Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298] (далі - Положення)
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]
==Який порядок внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань==
Головним завданням держави у випадках вчинення злочинів є захист законних прав та інтересів громадян. Тому діяльність органів, які здійснюють кримінальне провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення гарантій учасників провадження, і ефективне поновлення їхніх прав у разі порушення.

'''Єдиний реєстр досудових розслідувань''' (далі - Реєстр) – це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

Варто знати, що Реєстраторами Реєстру є:

* прокурори, уповноважені на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням;
* керівники органів прокуратури, які діють у межах повноважень, визначених КПК України;
* керівники органів досудового розслідування та органів дізнання, уповноважені на здійснення організації досудового розслідування та дізнання;
* слідчі органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
* службові особи органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (далі - слідчий);
* службові особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань, Національного бюро у випадках, установлених цим Кодексом, уповноважена особа іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків (далі - дізнавач)([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#n1536 пункт 6 розділу 2 глави І Положення]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 Статтею 214 КПК України] передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Реєстру, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Реєстру. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей в Реєстр. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
==Які відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань==
До Реєстру вносяться відомості про:
#дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
#прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
#короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
#інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
#попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
#передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування, дізнання або за місцем проведення досудового розслідування (частина п'ята статті 36, частина сьома статті 214, статті 216, 218, пункт 4 частини другої статті 301 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, керівника органу дізнання, дізнавача , який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво;
#дату та час затримання особи (звільнення);
#обрання, зміну та скасування запобіжного заходу (статті 176-178, 200, 200-1, 202, 299, 492, 493, 508, 615, 616, застосування обмежувальних заходів до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством (частина шоста статті 194 КПК України); [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#час та дату повідомлення про підозру, зміну, скасування повідомлення про підозру, особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (частина четверта статті 278, стаття 279, частина перша статті 298-4, пункт 1-1 частини другої статті 307 КПК України), частина друга статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#час та дату складання повідомлення про підозру, особу, стосовно якої складено повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у разі неможливості повідомлення такій особі про підозру з об'єктивних причин (стаття 277, частина перша статті 298-44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру (частина восьма статті 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], стаття 96-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);
#дату та підставу здійснення (скасування) спеціального досудового розслідування (частина шоста статті 2974 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#зупинення та відновлення досудового розслідування (частина четверта статті 280, частина друга статті 281, частина третя статті 282, частина третя статті 2985, пункт 3 частини першої статті 615 КПК України); [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#оголошення розшуку підозрюваного (стаття 281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань (стаття 217 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#продовження строків тримання під вартою та досудового розслідування (статті 197, 199, 219, 294, частина перша статті 2985, пункт 2 частини першої статті 615 КПК України); [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред'явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна;
#закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283, стаття 301 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]);
#інші відомості, передбачені в електронних формах Реєстру (пункт 1 розділу 1 глави ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення]).
У Реєстрі автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
==Підстави оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що полягають у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] передбачає можливість оскарження учасниками кримінального провадження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування до слідчого судді, що є проявом гарантій захисту прав учасників кримінального провадження.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 Частиною першою статті 303 КПК України] наведено вичерпний перелік випадків і коло субʼєктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора на стадії досудового розслідування. Серед інших, оскарженню підлягає бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Формально, '''підставою''' оскарження вважається бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, тобто невчинення належних дій передбачених КПК України відповідним органом, який здійснює досудове розслідування, що полягають у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення.
==Порядок оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань==
[[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора|Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора]], передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 частиною першою статті 303 КПК України], можуть бути подані особою п'''ротягом десяти днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 стаття 304 КПК України)].

З метою здійснення ефективного захисту та поновлення прав у разі бездіяльності слідчого або прокурора щодо невнесення відомостей до Реєстру, доцільно:
*мати документальне підтвердження про прийняття та реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] заявник має право вимагати від органу, до якого подана заява про вчинення кримінального правопорушення, надати йому відповідний підтверджуючий документ;
*уточнювати у відповідному відділі органу досудового розслідування інформацію про вручення заяви слідчому, дізнавачу, прокурору та внесення ним протягом 24 годин відповідних відомостей до Реєстру;
*у заяві про вчинення кримінального правопорушення чітко вказати попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, його склад та кваліфікуючі ознаки передбачені КК України;
*не упустити десятиденний строк на звернення до суду із скаргою на бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей Реєстру;
*пам’ятати, що відповідно до статті 12 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»] дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.
*право людини на захист свого життя і здоров’я, честі та гідності, своїх прав і свобод є основоположним. Згідно з пункт 3 статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], прийнятого 16 грудня 1966 р. і ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 р., кожна держава зобов’язана забезпечити будь-якій особі, яка перебуває у межах її території та під її юрисдикцією, ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав та свобод. право на захист повинно бути забезпечено державою, її компетентними органами влади;
*відповідно до статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади;
*положення статей 21 і 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] гарантують, що держава зобов’язана забезпечити кожному можливість відстоювати свою точку зору, свої права у суперечці з будь-якими органами і службовими особами, у тому числі тими, які здійснюють досудове розслідування. Процесуальний порядок такого оскарження дозволяє громадянам реалізовувати свої права в межах кримінального судочинства. Ці повноваження учасників процесу закріплено в статті 303–310 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України.]
Пункт 1 частини першої статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] визначає право заявника, потерпілого (його представника чи законного представника), підозрюваного (його захисника чи законного представника) подавати скаргу на бездіяльність слідчого, дізнавача та прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання відповідної заяви чи повідомлення. Обов’язковою умовою подання скарги згаданими особами є набуття ними відповідного процесуального статусу.

Момент набуття особою прав заявника закріплено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n860 статті 60 КПК України], зокрема після звернення фізичної або юридичної особи із заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування. Законодавець також чітко наголошує на тому, що заявником може бути фізична або юридична особа, яка не є потерпілою.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
==Наслідки розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора==
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора в процесі досудового розслідування, судом виноситься ухвала згідно з правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 статті 307 КПК України]. Така ухвала слідчого судді може бути про наступне:
*скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
*скасування повідомлення про підозру;
*зобов’язання припинити дію;
*зобов’язання вчинити певну дію;
*відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру (частина третя статті 307 КПК України).
[[index.php?title=Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Правовий статус свідка у справах про адміністративні правопорушення

2025-10-03T08:11:23Z

Humenna.Natalia: Доповнено частину першу статті 272 КУпАП словом "кожна"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] (КУпАП)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395]
== Хто є свідком ==
'''Свідок''' — кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню по справі про адміністративні правопорушення (частина перша статті 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2002.06.2011%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20272.%20%D0%A1%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA,-%D0%AF%D0%BA%20%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%83 КУпАП]).

При розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясуванню підлягають такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є [[Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення|обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність]], чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). Якщо є дані, що якій небудь особі відомо щось про перелічені обставини, то така особа викликається для дачі пояснень у справі як свідок.

Докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об’єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі.

Свідком може бути як особа, яка безпосередньо була очевидцем вчинення адміністративного правопорушення, так і особа, про яку стало відомо вже під час підготовки справи до розгляду.

Викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Викривач має право на збереження конфіденційності інформації стосовно нього під час дачі пояснень по справі (частина третя статті 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%20%D1%94%20%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E.%20%D0%92%D0%B8%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%8F%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%BF%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96. КУпАП])
== Участь свідка при складенні протоколу ==
У разі наявності свідка в момент вчинення правопорушення інформація про таку особу, її прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Посадова особа, уповноважена складати протокол, зобов’язана записати всі відомості про особу з документів, що її посвідчують. Не допускається вживання інформації зі слів самого свідка чи осіб, що знаходилися з ним поряд. У подальшому це дозволить об’єктивно з’ясувати всі обставини справи для прийняття об’єктивного та справедливого рішення.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15/paran7#n7 Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395], передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Також '''свідками підписується протокол про адміністративне правопорушення'''.

Таким чином, законодавством надається юридичне значення участі свідка під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
== Свідок під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ==
У якості свідка може бути викликана кожна особа, яка в процесі розгляду справи надає пояснення про особу правопорушника, обставини, що можуть пом’якшити чи обтяжити адміністративну відповідальність.

Крім того, потерпілого також може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].

Підставою участі свідка в провадженні по справі про адміністративне правопорушення є виклик давати пояснення. У будь-якому разі викликом свідка для дачі пояснень є '''повістка, яка вручається за 3 доби''' до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Щодо форми виклику свідка до інших органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, то вона залишається законодавчо неврегульованою.
== Вимоги до свідка ==
Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка щодо віку, фізичного чи психологічного стану тощо. Значить, можливість давати пояснення як свідок по справі про адміністративне правопорушення неповнолітньою особою чи особою, яка має психічні вади, встановлюється в кожному конкретному випадку уповноваженою посадовою особою залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо.

Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Таким чином, свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. Але крім процесуальних законів, які регламентують порядок розгляду різних категорій справ, є законодавство, що стосується особливостей статусу тих чи інших суб’єктів. Виключення, передбачені такими нормативно-правовими актами, можуть бути застосовані і до можливості залучати у якості свідків у справах про адміністративні правопорушення певних категорій осіб.

Так, пункт 2 частини першої статті 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"] забороняє вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, не може давати пояснення особа, яка виступає адвокатом по справі про адміністративні правопорушення у якості свідка.

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації"] також забороняє вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text:~:text=%D0%9D%D1%96%D1%85%D1%82%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9%2C%20%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D1%85. (частина п'ята статті 3]).
== Права, обов’язки, відповідальність свідка ==
У свідка, як і у будь-якого іншого учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення, є певні права і обов’язки.

Так, свідок має право надавати пояснення рідною мовою або користуватися послугами перекладача у випадку, коли він не володіє мовою, якою ведеться провадження. Також він має право надавати пояснення усно або письмово. Інформація, отримана від свідка, підлягає оцінці, повному і об’єктивному дослідженню і порівнянню з іншими доказами в їх сукупності.

Згідно зі статті 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20275.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%BC%2C%20%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D0%BC%2C%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BC%20%D1%96%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BC КУпАП] свідок має право на відшкодування у встановленому порядку витрат, які він зазнав у зв’язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За ним зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час відсутності у зв’язку з викликом.

Щодо обов’язків, то свідок зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

До того ж стаття 1853 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%9D%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83,%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%2C%20%2D КУпАП] встановлюється відповідальність свідка за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні його від явки в суд або в непідкоренні розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

Стаття 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20384.%20%D0%92%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України. І так само стаття 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20385.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2 Кримінального кодексу України] встановлює відповідальність свідка за відмову від давання показань у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України. 
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя

2025-08-28T08:32:10Z

Humenna.Natalia: Доповнено словами "частина третя стаття 62 Закону". Додано частину шосту статті 155-1 КПК України.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&key=4/UMfPEGznhhfOo.ZiZDsrm5HdlycsFggkRbI1c#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text Закон України «Про Вищу раду правосуддя»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&key=4/UMfPEGznhhfOo.ZiZDsrm5HdlycsFggkRbI1c#Text пункту 6 частини першої статті 131 Конституції України] [https://hcj.gov.ua/ Вища рада правосуддя] ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, що входить до ії повноважень згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»] (далі - Закон).

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#n556 статтею 62 Закону] суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя:
* у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності;
* при проведенні кваліфікаційного оцінювання;
* в порядку застосування дисциплінарного стягнення.
'''Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя з інших підстав не допускається''' (частина третя статті 62 Закону).

Повідомлення про рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя надсилається до суду, в якому такий суддя обіймає посаду в день розгляду Вищою радою правосуддя питання щодо судді, а також розміщується на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на офіційному веб-порталі судової влади України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина четверта статті 62 Закону]).
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Суддя на час тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя позбавляється права на отримання доплат до посадового окладу судді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 частина восьма статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»]).
|}
== Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності ==
Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1379 статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України), є одним їз заходів забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
# існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
# потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
# може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (частина третя статті 132 КПК України]).
Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк '''не більше двох місяців''' на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов'язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|закриття кримінального провадження]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина перша статті 63 Закону]).

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#n564 частина друга статті 63 Закону]).

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1549 частини другої статті 155 КПК України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5639 частина третя статті 1551 КПК України]).

'''У клопотанні зазначаються:'''
# короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;
# правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;
# посада, яку обіймає особа;
# виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення;
# виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;
# перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
'''До клопотання також додаються:'''
# копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
# документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання;
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання згідно з частиною шостою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1391 статті 132 КПК України].
'''Клопотання''' про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, '''подане без дотримання визначених законом вимог, повертається Вищою радою правосуддя Генеральному прокурору або його заступнику'''.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні Вищої ради правосуддя.
=== Розгляд клопотання про тимчасове відсторонення судді ===
Вища рада правосуддя розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності '''невідкладно, але не пізніше семи днів''' з дня надходження клопотання.
Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, та невідкладно розміщується на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина шоста статті 63 Закону]).

Неявка на засідання Вищої ради правосуддя судді, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.

Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слово надається Генеральному прокурору або його заступнику або уповноваженому прокурору, судді (його представнику), щодо якого внесене клопотання, для надання пояснень. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Вища рада правосуддя розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя без його пояснень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина дев'ята статті 63 Закону]).

За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя Вища рада правосуддя ухвалює рішення, копія якого '''не пізніше семи робочих днів''' направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина десята статті 63 Закону]).

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|закриття кримінального провадження]].

'''Повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#n576 частина шоста статті 64 Закону]).
=== Припинення та продовження тимчасового відсторонення судді ===
Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності припиняється у разі закриття кримінального провадження стосовно судді або набрання законної сили вироком суду без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення про припинення тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина сьома статті 64 Закону]).

Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text статтею 63 Закону] для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк '''не більше двох місяців''', а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

'''Клопотання''' про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора) '''не пізніше як за десять днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.'''

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу (частина шоста статті 155-1 КПК України).

'''Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається Вищою радою правосуддя Генеральному прокурору або його заступнику без розгляду.'''

'''''Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо:'''''
* обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати;
* сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення.
У разі ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності суддя відстороняється від посади з дня ухвалення Вищою радою правосуддя такого рішення на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили рішенням суду за результатами закінчення судового провадження.

'''Повторне звернення''' Генерального прокурора або його заступника '''із клопотанням про продовження''' строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності '''в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина шоста статті 64 Закону]).
=== Оскарження рішення ===
Рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
* склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
* рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
* рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
'''Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання.'''

''Як видно з рішень Великої Палати Верховного Суду від [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88376293 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89238407 від 27 лютого 2020 року у справі № 9901/513/19], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89289953 від 12 березня 2020 року у справі № 9901/512/19] правом на оскарження рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності чи про відмову у такому відстороненні наділена виключно особа, прав та інтересів якої стосується рішення Вищої ради правосуддя (суддя), ані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text Законом], ані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Законом України "Про прокуратуру"] не передбачено повноважень (права) Генерального прокурора або його заступника на оскарження рішення Вищої ради правосуддя про відмову в задоволенні клопотання про відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням останнього до кримінальної відповідальності.''
== Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частиною першою статті 66 Закону] тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання здійснюється Вищою радою правосуддя за поданням [https://vkksu.gov.ua/ Вищої кваліфікаційної комісії суддів України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text статті 86 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] підставою внесення подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання є значення інформації, неповнота або недостовірність якої була виявлена при проведенні кваліфікаційного оцінювання.

Внесене Вищою кваліфікаційною комісією суддів України подання підлягає невідкладному розгляду Вищою радою правосуддя, але '''не пізніше семи календарних днів''' з дня надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина друга статті 66 Закон]).

Розгляд подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється Вищою радою правосуддя без виклику судді. У разі необхідності Вища рада правосуддя може викликати суддю для надання пояснень.

За результатами розгляду подання Вища рада правосуддя ухвалює рішення, копія якого '''не пізніше семи днів''' направляється Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, судді, стосовно якого ухвалено таке рішення, до суду, в якому суддя обіймає посаду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина четверта статті 66 Закону]).

Суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя.

Про завершення кваліфікаційного оцінювання судді, стосовно якого ухвалено рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє Вищу раду правосуддя '''не пізніше трьох днів''' з дня ухвалення відповідного рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина шоста статті 66 Закону]).

Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя припиняється з дня ухвалення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України '''рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному''' суді або '''з дня звільнення судді з посади''' внаслідок непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді - без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення про припинення тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Рішення Вищої ради правосуддя про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя при проведенні кваліфікаційного оцінювання може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
* подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла відповідних висновків;
* склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, чи склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що ухвалив рішення про направлення подання, не мав повноважень його ухвалювати;
* рішення Вищої ради правосуддя не підписане будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
* рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про внесення подання, на підставі якого Вища рада правосуддя ухвалила рішення, не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які брали участь в ухваленні рішення про внесення подання;
* подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не підписане уповноваженою на це особою.
== Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності ==
До видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, зокрема, віднесено:
# подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;
# подання про переведення судді до суду нижчого рівня;
# подання про звільнення судді з посади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text стаття 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]).
У разі ухвалення органом, що розглядає справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, такий суддя автоматично тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення рішення про його звільнення з посади Вищою радою правосуддя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text частина сьома статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]).

Також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частиною п'ятою статті 51 Закону] установлено, що з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя автоматично відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.

У разі ухвалення рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, що не дозволяє судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, суддя тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя у цьому суді з дня ухвалення рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text частина п'ята статті 109 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”]).

Повідомлення про рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя надсилається до суду, в якому такий суддя обіймає посаду в день розгляду Вищою радою правосуддя питання щодо судді, а також розміщується на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя та на офіційному веб-порталі судової влади України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text частина четверта статті 62 Закону]).

Інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на [https://hcj.gov.ua/ офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя] та на веб-сайті суду, в якому працює суддя. Ця інформація повинна містити дані про суддю, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, про накладене дисциплінарне стягнення та копію рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, про накладення такого стягнення (частина тринадцята статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text Статтею 68 Закону] передбачено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на підставі рішення Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності, та/або його представник може бути заслуханим на засіданні Вищої ради правосуддя. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

За результатами розгляду подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

''Суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом двох років з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку, а також за умови успішного проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшого підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text пункт 4 частини першої статті 110 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”]).

Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
# склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
# рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
# рішення не містить посилання на визначені законом підстави тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text стаття 69 Закону] ).
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]

Тимчасове вилучення майна

2025-06-30T10:47:26Z

Humenna.Natalia: доповнено частину 1 статті 167 КПК України

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19 Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19 Порядок передачі на зберігання тимчасово вилучених під час кримінального провадження документів, які посвідчують користування спеціальним правом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104]
== Поняття "тимчасове вилучення майна" ==
'''Тимчасове вилучення майна''' є одним із заходів забезпечення кримінального провадження і означає фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, зазначене у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1644#n1644 частині другій статті 167 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України), можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про [[Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту|арешт майна]] або його повернення, або його [[Спеціальна конфіскація|спеціальну конфіскацію]] в порядку, встановленому законом.
== Підстави тимчасового вилучення майна ==
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

'''Знаряддя вчинення кримінального правопорушення''' - матеріальні об'єкти, які використовувалися для активного впливу на зовнішній світ для досягнення мети кримінального правопорушення чи завдяки яким настали злочинні наслідки (рушниця, отрута, ломик, рибальські сітки тощо).

'''Засоби вчинення кримінального правопорушення''' - матеріальні об'єкти, які використовувалися для сприяння чи приховування кримінального правопорушення (маски, що приховують обличчя, освітлювачі, контейнери тощо).

'''Сліди кримінального правопорушення''' - матеріальні об'єкти, які своїми якостями, ознаками, станом або місцеперебуванням відображають різні обставини предмета доказування (розслідуваної події) і можуть бути засобами до викриття кримінального правопорушення і встановлення об'єктивної істини у справі (відбитки рук, ніг, залишки крові чи інших речовин, об'єкти, які з'явилися в матеріальному середовищі в результаті злочинного діяння тощо).

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом (тобто викрадене майно, гроші, наркотичні засоби тощо);

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Аналіз змісту [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1651#n1651 статті 168 КПК України] у взаємозв’язку з відповідними нормами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2214#n2214:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20234.,%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%88%D1%83%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1. 234] ([[Порядок проведення обшуку|обшук]]), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2214#n2214:~:text=4%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20237.%20%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4,-1.%20%D0%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E 237] ([[Порядок проведення огляду у кримінальному процесі|огляд]]) КПК України показує, що тимчасово вилученим є будь-яке майно, яке одержане в результаті, зокрема:
* затримання особи в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 2982 КПК України (кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується '''протоколом''');
* [[Порядок проведення обшуку|обшуку]], [[Порядок проведення огляду у кримінальному процесі|огляду]]. Тимчасове вилучення майна під час обшуку та огляду здійснюється слідчим, прокурором, про що під час обшуку/огляду і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення складається протокол.
Слід зазначити, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту частини другої статті 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n1644:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20168.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0 КПК України] тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

'''Забороняється''' тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, '''крім випадків''', коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп’ютерних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

'''У випадках, якщо''' '''обіг інформації не заборонено законом,''' на вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп’ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп’ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп’ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп’ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста (поширюється на інформацію з обмеженим доступом у частині, що не суперечить встановленому законодавством порядку обігу та захисту такої інформації).

== Порядок тимчасового вилучення майна ==
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний '''протокол''', копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.

Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов’язана забезпечити схоронність такого майна в '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF#n19 порядку]''', встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n1644:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20168.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0 КПК України], якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я, уповноважена службова особа зобов’язана тимчасово вилучити таку тварину та забезпечити її утримання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1644#n1644 частини першої статті 167 КПК України] тимчасове вилучення майна як забезпечувальний захід триває до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тобто тимчасовість цього заходу обумовлюється його застосуванням без дозволу слідчого судді, який у разі позитивного вирішення питання про арешт майна по суті легітимізує його попереднє вилучення, чим забезпечується, зокрема, допустимість доказів, якщо вилучені предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Звертаємо увагу, що в місцевих та апеляційних загальних судах відсутня однозначна судова практика з приводу накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку. Оскільки, певна частина слідчих суддів стоїть на тій позиції, що все майно, вилучене під час обшуку є тимчасово вилученим і, відповідно, підлягає арешту за клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, з метою подальшого утримання стороною обвинувачення такого майна в якості речових доказів.

У той же час, інша судова практика свідчить про те, що тимчасово вилученим майном подекуди вважаються речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, а значить і не потребують накладення арешту для їх подальшого зберігання в якості речових доказів.

Існує думка, що усе вилучене під час обшуку майно: і те, яке зазначено в ухвалі слідчого судді про обшук, і те, яке додатково вилучено під час обшуку, є тимчасово вилученим майном, на яке, у разі необхідності його утримання слідчим, має бути накладений арешт, оскільки в протилежному випадку дії слідчого щодо вилучення під час обшуку частини майна опиняться поза судовим контролем, що, як наслідок, може призвести до свавілля.

Таким чином, для того, щоб слідчому як стороні кримінального провадження, утримувати у себе майно, яке має статус тимчасово вилученого, він зобов’язаний своєчасно (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, у разі вилучення майна під час обшуку, огляду – протягом 48 годин після вилучення майна) звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Тобто підставою для збереження тимчасово вилученого майна в органі досудового слідства є ухвала слідчого судді про арешт майна.

Існує проблема визначення правового статусу тимчасово вилученого майна, на яке не було накладено арешт. Судова практика розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора свідчить про існування неоднозначності регулювання нормами КПК України правового статусу майна, яке було вилучене, але яке у визначеному КПК України порядку не було арештоване ухвалою слідчого судді або ж було відмовлено слідчому чи прокурору у арешті такого майна.

Так, у частині четвертій статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 Конституції України] встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

До однієї з основних засад кримінального провадження відноситься недоторканість права на власність, яка визначена у статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n489 КПК України]. Частина перша цієї норми імперативно встановлює, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення. Натомість частина друга цієї статті визначає, що на підставах та в порядку, передбаченому КПК України, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Отже, згідно зі статтею 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n489 КПК України] лише судовим рішенням особу може бути позбавлено права власності та лише судовим рішенням обмежується право власності. Без судового рішення можливе обмеження права власності лише шляхом застосування процедури тимчасового вилучення майна, яка визначена статтями 167 – 169 КПК України.
== Зберігання тимчасово вилученого майна ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19 Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження] (далі - Порядок зберігання) (не поширюється на правила зберігання та обліку у кримінальному провадженні речових доказів, що надійшли до суду і які передбачені в інструкціях з діловодства в місцевому загальному суді та апеляційному загальному суді, що затверджуються Державною судовою адміністрацією України) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%87%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC Порядок передачі на зберігання тимчасово вилучених під час кримінального провадження документів, які посвідчують користування спеціальним правом] (далі - Порядок передачі на зберігання), затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19:~:text=%D1%80.%20%E2%84%96%201104%0A%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України»].

Згідно з пунктом 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19:~:text=27.%20%D0%A1%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%201%2D26%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B5%D1%8E%2C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE. Порядку зберігання] схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з вимогами вказаного порядку до повернення майна власнику у зв’язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Тимчасово вилучене майно зберігається в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених вищезазначеним порядком. Умовою зберігання тимчасово вилученого майна повинне бути забезпечення збереження його істотних ознак та властивостей.

Відповідальним за зберігання тимчасово вилученого майна, що зберігається разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Відповідальною за зберігання тимчасово вилученого майна в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що призначається наказом керівника такого органу або слідчого підрозділу відповідно до повноважень.

Зберігання речових доказів у вигляді обладнання для промислового виробництва сигарет та цигарок здійснюється органами, що здійснили їх вилучення, або суб’єктами господарювання (за їх згодою), відомості про яких внесено до Єдиного державного реєстру обладнання для промислового виробництва сигарет та цигарок відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/481/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”] (пункт 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19:~:text=18%2D1,%D1%82%D0%B0%20%D1%82%D1%8E%D1%82%D1%8E%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%E2%80%9D. Порядку зберігання]).

Тимчасово вилучені під час кримінального провадження документи, які посвідчують користування спеціальним правом щодо керування транспортним засобом або судном, полювання, здійснення підприємницької діяльності (далі - документи) передаються на зберігання у разі, коли про факт їх вилучення складений протокол з дотриманням вимог КПК України (пункти 1, 2 Порядку передачі на зберігання).

Вилучені документи зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження, до постановлення слідчим суддею відповідної ухвали за результатами розгляду '''клопотання''' про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (далі - клопотання) (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19:~:text=3.%20%D0%A0%D0%B5%D1%87%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B8,%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Порядку передачі на зберігання]).

У разі відмови в задоволенні клопотання вилучені документи підлягають поверненню володільцю '''не пізніше наступного робочого дня''' після отримання слідчим, прокурором відповідної ухвали слідчого судді (пункт 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF/paran19#n19 Порядку передачі на зберігання]).

У разі задоволення клопотання документи не пізніше наступного робочого дня після отримання слідчим, прокурором відповідної ухвали слідчого судді надсилаються разом з копією такої ухвали рекомендованим листом на зберігання центральному органові виконавчої влади, що здійснює контроль (нагляд) у відповідній сфері (далі - центральний орган виконавчої влади). У разі продовження в установленому порядку строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом копія відповідної ухвали слідчого судді надсилається у такий самий строк центральному органові виконавчої влади, якому для зберігання надіслано документи.

В останній день строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом центральний орган виконавчої влади надсилає документи рекомендованим листом слідчому, прокурору, від якого вони надійшли, для вирішення питання про повернення таких документів володільцю.

Документ, що підтверджує повернення документа володільцю або надіслання його на зберігання центральному органові виконавчої влади, долучається до матеріалів кримінального провадження.
== Припинення тимчасового вилучення майна ==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1656#n1656 частиною першою статті 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
# за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
# за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
# у разі скасування арешту;
# за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
# у випадках коли:
* клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна подано пізніше наступного робочого дня після вилучення майна або після спливу 48 годин у разі вилучення майна під час обшуку, огляду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1668#n1668 частина п'ята статті 171 КПК України]);
* ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1685#n1685:~:text=6.%20%D0%A3%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F%2C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%94%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%96%D1%88%D0%B5%20%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%20%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D1%88%D0%B5%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%2C%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE. частина шоста статті 173 КПК України]).
== Висновок ==
Отже, підводячи підсумок, акцентуємо увагу на наступному:
* предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.
*вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, під час проведення чи то законного затримання, чи то обшуку, огляду у підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, набувають статусу тимчасово вилученого майна;
* для утримання тимчасово вилученого майна як речових доказів слідчий зобов’язаний своєчасно звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна;
* якщо арешт вчасно не накладається, тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненню його володільцю.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎]]

Кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу та відмова від давання показань

2025-06-02T13:43:41Z

Humenna.Natalia: доповнено "приміткою" до статті 384 КК України

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218 Кримінальний кодекс України]

== Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу ==

=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Об'єктом кримінального правопорушення за статтею 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) є а відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі.

=== Об'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Відповідальність до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218 статті 384 КК України] кримінальне правопорушення з формальним складом, об’єктивна сторона якого полягає у вчиненні однієї з таких дій:
# завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого;
# завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України;
# подання завідомо недостовірних або підроблених доказів;
# завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна;
# завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення досудового розслідування, виконавчого провадження, в суді, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту здійснення будь-якої із зазначених дій.

'''Показання''' - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (частина 1 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього кримінального правопорушення, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.

Неправдивим є '''висновок експерта''', якщо він містить свідоме спотворення фактів, неправильну оцінку чи висновки, не засновані на матеріалах.

'''Неправильний переклад''' полягає у перекрученні змісту усного чи письмового мовлення при перекладі з однієї мови на іншу документів, показань, промов, реплік учасників процесу. Неправильний переклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем при здійсненні перекладу важливих фактичних обставин справи.

Кримінальне правопорушення вчинюється лише шляхом активних дій, бо умовчання (замовчування) свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста чи перекладача про відомі їм обставини справи (бездіяльність) є однією з форм відмови від давання показань, що карається за частиною першою статті 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України].

Обов’язковою умовою відповідальності за це кримінальне правопорушення є наявність офіційного попередження особи про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань, неправдивий експертний висновок або неправильний переклад тощо (наприклад, статті 103, 224, 252, 253, 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]).

=== Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення - прямий умисел, бо особа діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивість своїх показань, висновку чи перекладу тощо. Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію кримінального правопорушення не впливають, за винятком частини другої статті 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#Text КК України], де однією з кваліфікуючих ознак є корисливі мотиви.

=== Суб'єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єкт кримінального правопорушення - спеціальний: свідок, потерпілий, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, висновок, звіт або переклад. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач кримінальної відповідальності за такі дії не несуть.

=== Кваліфікуючі ознаки ===
Вчинення тих самих дій, поєднаних:

* з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині;
* зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту;
* вчинені з корисливих мотивів.

=== Санкція (покарання) ===
1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

караються виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

'''Примітка.''' Особа підлягає кримінальній відповідальності за вчинення нею діянь, передбачених статтями 384-386 Кримінального кодексу України, також у випадках вчинення таких діянь у провадженні, що здійснюється Міжнародним кримінальним судом.

== Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків ==

=== Об'єкт кримінального проступку ===
Об'єктом кримінального проступку за статтею 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України] є а відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі.

=== Об'єктивна сторона кримінального проступку ===
За частиною першою статті 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України] карається кримінальний проступок із формальним складом, об’єктивна сторона якого полягає у бездіяльності, що виявляється у відмові (ухиленні від виконання обов’язків) без поважних причин:

* свідка - від давання показань;
* експерта (надання висновку) чи перекладача (здійснення перекладу) без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

Відмова передбачає відкритий прояв небажання свідка давати показання, а експерта чи перекладача - виконувати покладені на них обов'язки за відсутності поважних причин.

Форми відмови можуть бути різними - усна, письмова тощо.

Злісне ухилення свідка, експерта чи перекладача від з'явлення в суд, органи досудового слідства чи органи дізнання, яке не має на меті відмовитись від виконання юридичного обов'язку щодо давання показань чи виконання обов'язків експерта або перекладача, не утворює складу цього кримінального проступку і тягне адміністративну відповідальність за статтями 1853 і 1854 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення].

Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або а суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 63 Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 18 Кримінального процесуального кодексу України]).

Однією з умов відповідальності за статтею 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України] є також відсутність поважних причин (хвороба, відсутність необхідних матеріалів для висновку, незнання мови, яку треба перекладати, тощо) на боці свідка, експерта, перекладача для відмови від виконання покладених на них обов’язків.

Кримінальний проступок вчиняється у певній обстановці — під час дізнання, досудового слідства, судочинства, виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України (стаття 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]), і визнається закінченим з моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь.

=== Суб'єктивна сторона кримінального проступку ===
Суб’єктивна сторона кримінального проступку - прямий умисел, бо особа свідомо і без поважних причин ухиляється від виконання покладених на неї в установленому законом порядку обов’язків свідка, експерта чи перекладача.

=== Суб'єкт кримінального проступку ===
Суб’єкт кримінального проступку - спеціальний: свідок, судовий експерт чи перекладач.

Потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач за відмову від давання показань кримінальної відповідальності не несуть.

=== Санкція (покарання) ===
Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України -

караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років.

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу та відмова від давання показань

2025-05-26T14:23:22Z

Humenna.Natalia: змінено визначення понять: "показання" у відповідності до ч.1 ст.95 КПК України та про неправдивий висновок експерта.

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218 Кримінальний кодекс України]

== Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу ==

=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Об'єктом кримінального правопорушення за статтею 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) є а відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі.

=== Об'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Відповідальність до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218 статті 384 КК України] кримінальне правопорушення з формальним складом, об’єктивна сторона якого полягає у вчиненні однієї з таких дій:
# завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого;
# завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України;
# подання завідомо недостовірних або підроблених доказів;
# завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна;
# завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення досудового розслідування, виконавчого провадження, в суді, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту здійснення будь-якої із зазначених дій.

'''Показання''' - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (частина 1 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

Неправдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього кримінального правопорушення, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені.

Неправдивим є '''висновок експерта''', якщо він містить свідоме спотворення фактів, неправильну оцінку чи висновки, не засновані на матеріалах.

'''Неправильний переклад''' полягає у перекрученні змісту усного чи письмового мовлення при перекладі з однієї мови на іншу документів, показань, промов, реплік учасників процесу. Неправильний переклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем при здійсненні перекладу важливих фактичних обставин справи.

Кримінальне правопорушення вчинюється лише шляхом активних дій, бо умовчання (замовчування) свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста чи перекладача про відомі їм обставини справи (бездіяльність) є однією з форм відмови від давання показань, що карається за частиною першою статті 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України].

Обов’язковою умовою відповідальності за це кримінальне правопорушення є наявність офіційного попередження особи про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань, неправдивий експертний висновок або неправильний переклад тощо (наприклад, статті 103, 224, 252, 253, 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]).

=== Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення - прямий умисел, бо особа діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивість своїх показань, висновку чи перекладу тощо. Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію кримінального правопорушення не впливають, за винятком частини другої статті 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#Text КК України], де однією з кваліфікуючих ознак є корисливі мотиви.

=== Суб'єкт кримінального правопорушення ===
Суб’єкт кримінального правопорушення - спеціальний: свідок, потерпілий, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, висновок, звіт або переклад. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач кримінальної відповідальності за такі дії не несуть.

=== Кваліфікуючі ознаки ===
Вчинення тих самих дій, поєднаних:

* з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині;
* зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту;
* вчинені з корисливих мотивів.

=== Санкція (покарання) ===
1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

караються виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

== Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків ==

=== Об'єкт кримінального проступку ===
Об'єктом кримінального проступку за статтею 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України] є а відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі.

=== Об'єктивна сторона кримінального проступку ===
За частиною першою статті 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України] карається кримінальний проступок із формальним складом, об’єктивна сторона якого полягає у бездіяльності, що виявляється у відмові (ухиленні від виконання обов’язків) без поважних причин:

* свідка - від давання показань;
* експерта (надання висновку) чи перекладача (здійснення перекладу) без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.

Відмова передбачає відкритий прояв небажання свідка давати показання, а експерта чи перекладача - виконувати покладені на них обов'язки за відсутності поважних причин.

Форми відмови можуть бути різними - усна, письмова тощо.

Злісне ухилення свідка, експерта чи перекладача від з'явлення в суд, органи досудового слідства чи органи дізнання, яке не має на меті відмовитись від виконання юридичного обов'язку щодо давання показань чи виконання обов'язків експерта або перекладача, не утворює складу цього кримінального проступку і тягне адміністративну відповідальність за статтями 1853 і 1854 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення].

Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або а суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 63 Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 18 Кримінального процесуального кодексу України]).

Однією з умов відповідальності за статтею 385 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1516971744053218#n2745 КК України] є також відсутність поважних причин (хвороба, відсутність необхідних матеріалів для висновку, незнання мови, яку треба перекладати, тощо) на боці свідка, експерта, перекладача для відмови від виконання покладених на них обов’язків.

Кримінальний проступок вчиняється у певній обстановці — під час дізнання, досудового слідства, судочинства, виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України (стаття 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]), і визнається закінченим з моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь.

=== Суб'єктивна сторона кримінального проступку ===
Суб’єктивна сторона кримінального проступку - прямий умисел, бо особа свідомо і без поважних причин ухиляється від виконання покладених на неї в установленому законом порядку обов’язків свідка, експерта чи перекладача.

=== Суб'єкт кримінального проступку ===
Суб’єкт кримінального проступку - спеціальний: свідок, судовий експерт чи перекладач.

Потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач та відповідач за відмову від давання показань кримінальної відповідальності не несуть.

=== Санкція (покарання) ===
Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України -

караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років.

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

2025-04-14T10:30:25Z

Humenna.Natalia: /* Див. також */ У розділі "Загальна інформація" в останньому абзаці до кінця вказане джерело. У Розділі "Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці" забрала речення {Абзац восьмий статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014}", які для читача не несуть жодного змісту, По всьому тексту консультації повністю обрала "стаття".

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]

== Загальна інформація ==
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України "Про державну таємницю"].

'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Звід відомостей, що становлять державну таємницю'''] - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Законом України "Про державну таємницю"] сферах.

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

'''Допуск до державної таємниці''' - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

'''Доступ до державної таємниці''' - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, '''громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 частина перша статті 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] ).

== Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 28 Закону України "Про державну таємницю"] визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, '''зобов'язаний''':
* не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
* не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
* не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
* виконувати вимоги режиму секретності;
* повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
* додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 29 Закону України "Про державну таємницю"] установлено, що '''громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу]] до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею'''.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 пунктом першим частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону] (якою визначено, що виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Законом України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в '''одноденний строк''' повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону ([https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрація Державної прикордонної служби України]).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю (частина друга статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"], то застосовуються правила міжнародного договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 стаття 13 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"].

'''Таким чином, для того щоб стверджувати, що громадянин обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу повинна бути наступна сукупність обставин щодо громадянина:'''

# громадянину було надано допуск до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 22 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний допуск до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# громадянин взяв на себе зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці;
# громадянину було надано доступ до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 27 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний доступ до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# з громадянином був укладений договір, як з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]);
# громадянин був реально обізнаний з інформацією, що є державною таємницею;
# вказана інформація, з якою громадянин був обізнаний, є державною таємницею, і віднесена до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю];
# вказана державна таємниця не є розсекреченою;
# з державою, в яку громадянин бажає виїхати на постійне місце проживання, не укладено відповідні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
# граничні строки (п’ять років) з часу припинення громадянином діяльності, пов'язаної з державною таємницею, не закінчились.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 '''Статтею 39 Закону України "Про державну таємницю"'''] визначено '''в'''ідповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.

Так, посадові особи та громадяни, винні у:

розголошенні державної таємниці;

втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;

недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;

засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону;

навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;

безпідставному засекречуванні інформації, у тому числі з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";

наданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;

порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;

порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;

невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;

провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;

невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, -

несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

== Див. також ==
* [[Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність]]
* [[Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці]]
* [[Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю]]
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

2025-03-24T11:15:57Z

Humenna.Natalia: виключила статті 23, 24 Закону України "Про державну таємницю". Доповнила статтею 39 Закону України "Про державну таємницю".

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]

== Загальна інформація ==
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України "Про державну таємницю"].

'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Звід відомостей, що становлять державну таємницю'''] - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Законом України "Про державну таємницю"] сферах.

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

'''Допуск до державної таємниці''' - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

'''Доступ до державної таємниці''' - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, '''громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 частина перша статті 3)].

== Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 28 Закону України "Про державну таємницю"] визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, '''зобов'язаний''':
* не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
* не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
* не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
* виконувати вимоги режиму секретності;
* повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
* додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 29 Закону України "Про державну таємницю"] установлено, що '''громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу]] до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею'''.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону] (якою визначено, що виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Законом України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в '''одноденний строк''' повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону ([https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрація Державної прикордонної служби України]).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю (ч. 2 ст. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"], то застосовуються правила міжнародного договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 стаття 13 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"].

'''Таким чином, для того щоб стверджувати, що громадянин обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу повинна бути наступна сукупність обставин щодо громадянина:'''

# громадянину було надано допуск до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 22 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний допуск до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# громадянин взяв на себе зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці;
# громадянину було надано доступ до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 27 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний доступ до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# з громадянином був укладений договір, як з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]);
# громадянин був реально обізнаний з інформацією, що є державною таємницею;
# вказана інформація, з якою громадянин був обізнаний, є державною таємницею, і віднесена до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю];
# вказана державна таємниця не є розсекреченою;
# з державою, в яку громадянин бажає виїхати на постійне місце проживання, не укладено відповідні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
# граничні строки (п’ять років) з часу припинення громадянином діяльності, пов'язаної з державною таємницею, не закінчились.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 '''Статтею 39 Закону України "Про державну таємницю"'''] визначено '''в'''ідповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.

Так, посадові особи та громадяни, винні у:

розголошенні державної таємниці;

втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;

недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;

засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону;

навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;

безпідставному засекречуванні інформації, у тому числі з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";

''{Абзац сьомий статті 39 в редакції Закону'' № 1170-VII від 27.03.2014''}''

наданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;

''{Абзац восьмий статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом'' № 1170-VII від 27.03.2014''}''

порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;

порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;

невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;

провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;

невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, -

несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

== Див. також ==
* [[Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність]]
* [[Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці]]
* [[Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю]]
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Підстави та способи проведення контролю за вчиненням злочину як виду негласних слідчих дій

2025-02-07T10:12:33Z

Humenna.Natalia: Доповнила статтею 569 КПК України; визначеннями: мети контрольованої поставки та у чому полягає контроль за вчиненням злочину

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12 Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1678/5 "Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні"]
== Загальні положення ==
Контроль за вчиненням злочину – це негласна слідча (розшукова) дія, що являє собою комплекс взаємопов’язаних правових, організаційно-тактичних дій, які полягають у перевірці уповноваженими суб’єктами відповідності наявності та достовірності підстав вважати, що вчиняється (вчинено) тяжкий або особливо тяжкий злочин, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20271.%20%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%83 КПК України], контроль за вчиненням злочину може проводитись у формі:
* контрольованої поставки;
* контрольованої і оперативної закупки;
* спеціального слідчого експерименту;
* імітування обстановки злочину.
=== Заборона провокування ===
Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
=== Обмеження для проведення контролю за вчиненням злочину ===
Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:
# посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;
# поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
# втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
# екологічній або техногенній катастрофі.
== Форми контролю за вчиненням злочину ==
'''''Контрольована поставка.'''''

Слідчий органу досудового розслідування України у разі виявлення ним контрабандної поставки при проведенні процесуальних дій, у тому числі за запитом про міжнародну правову допомогу, має право не вилучати її з місця закладки або транспортування, а за домовленістю з компетентними органами держави, куди її адресовано, безперешкодно пропустити її через митний кордон України з метою виявлення, викриття та документування злочинної діяльності міжнародних злочинних організацій.

Про виявлення контрабандної поставки згідно з правилами цього Кодексу складається протокол, який направляється компетентному органу держави, на територію якої пропущено контрольовану поставку, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави вони долучаються до матеріалів досудового розслідування. (ст.569 КПК України) 

Завдання контрольованої поставки такі:
# документування протиправної діяльності;
# виявлення усіх осіб, причетних до вчинення злочину;
# конфіскація, за результатами контрольованої поставки, товарів, предметів та речовин, заборонених для обігу;
# виявлення причин та умов вчинення злочинів;
# виявлення джерел фінансування незаконних операцій із товарами,предметами та речовинами, забороненими для обігу, та подальших шляхів “відмивання” отриманих кримінальних доходів;
# забезпечення доказів злочинної діяльності.
Метою контрольованої поставки є виявлення, запобігання, припинення, розкриття злочинів і осіб, які їх готують або вчинили, забезпечення кримінального судочинства, а також здобуття інформації про події або дії, що становлять загрозу державній, військовій, економічній або екологічній безпеці України.

'''''Контрольована закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який '''перебуває у вільному обігу''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Контрольну закупку, як правило, здійснює оперативний працівник або інша особа, якій він доручає це на підставі доручення слідчого.

''Відмінність між контрольованою та оперативною закупкою полягає у її предметі: в одному випадку це товар, який перебуває у вільному обігу, в іншому – товар, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством.''

'''''Оперативна закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності '''товару, обіг якого обмежений чи заборонений законодавством''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.

'''''Спеціальний слідчий експеримент''''' полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.

Характерною ознакою спеціального слідчого експерименту є штучне створення умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою здійснення доступними для об’єктивного сприйняття зовнішніх проявів злочинних діянь чи намірів осіб, що їх підготовлюють або вчиняють. Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи з використанням імітаційних засобів, які створять в оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

'''''Імітування обстановки злочину''''' передбачає провадження уповноваженим суб’єктом системи дій, спрямованих на відтворення реальності події злочину в уявленні особи, яка вчинила усі необхідні підготовчі дії для його здійснення. Імітування обстановки злочину може проводитися як з метою виявлення конкретних осіб, які обґрунтовано підозрюються у підготовці та вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів, так і для виявлення злочинних намірів. У ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть використовуватись несправжні (імітаційні) й ідентифіковані (помічені) засоби. При цьому варто зазначити, що законодавець до несправжніх (імітаційних) засобів відносить: спеціально виготовлені речі і документи та спеціально утворені підприємства, установи й організації.
== Фіксування результатів контролю за вчиненням злочину ==
Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол відповідно до вимог ст.ст. 104, 106, 252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20104.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB КПК України], до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової,) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Контроль за вчиненням злочину полягає не в пасивному спогляданні за діями фігуранта (підозрюваного), для якого було б достатньо аудіо-, відеоконтролю. Він передбачає певні активні дії органу правопорядку, які втручаються в сценарій розвитку подій або навіть ініціюють його початок:

залучення конфідента (агента органу правопорядку);

інструктаж конфідента на виконання певних дій;

дії та/або комунікація конфідента з фігурантом та/або свідками, які можуть бути досить активними;

участь конфідента у виконанні підозрюваним об’єктивної сторони кримінального правопорушення (або її частини), що саме собою може формально містити ознаки складу кримінального правопорушення: висловлення пропозиції, передача, отримання тощо.

== Судова практика ==
Велика Палата Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298340 постанові від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15‑к] підтвердила висновок, викладений у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66203468 постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі № 5‑364кс16], про те, що за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних (слідчих) розшукових дій та які не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 290 КПК України], оскільки тоді їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578 постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15‑к] Велика Палата відступила від свого ж правового висновку щодо наслідків несвоєчасного розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД та визначила, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, але такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі та процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, були розсекречені під час судового розгляду, а сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість. У разі розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов'язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД у комплексі з процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

Касаційний кримінальний суд у складі ВС у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672583 постанові від 11.02.2020 у справі № 596/927/17] вказав, що під час вирішення питання щодо допустимості протоколів НСРД за умови невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення, суд має оцінювати процесуальну поведінку не тільки прокурора, але й сторони захисту.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105218405 постанові від 06.07.2022 у справі № 454/2576/17] зазначив, що складання протоколу без участі підозрюваного, який був затриманий відразу по закінченні контролю за вчиненням злочину, не порушило його права на захист, оскільки відкриту фіксацію, передбачену ч. 4 ст. 271 КПК України, фактично було забезпечено шляхом складання у присутності затриманого протоколу огляду місця події та протоколу затримання, до яких підозрюваний і його захисник не внесли жодних зауважень.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/111251222 у постанові від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16] вказав, що складання протоколів за результатами проведення НСРД поза межами строку, визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК України не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведення негласної слідчої дії.

[[Категорія:Слідчі дії‏‎]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎‏‎]]

Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством

2024-11-22T09:49:06Z

Humenna.Natalia: доповнення теорії

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]

== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статті 129 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) погроза вбивством визнається окремим кримінальним правопорушенням.

За частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 цієї статті] погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статті 129 КК України]).

== Об’єкт кримінального правопорушення ==
Об'єктом кримінального правопорушення є особиста безпека особи.

== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ==
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя.

Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, за допомогою різних дій (жестів, міміки, демонстрації зброї, тощо). Для кваліфікації за статтею 129 КК України не має значення, чи була така погроза одноразовою або кількаразовою, систематичною, такою, що має характер тероризування.

Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо.

Особливе значення має сприйняття погрози потерпілим, очевидцями погрози та іншими особами, які про неї дізналися.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту коли погрозу було доведено до відома потерпілого.

<blockquote>Погроза як злочин вважається закінченою з моменту сприйняття змісту погрози потерпілим. Для кваліфікації цих злочинів не має значення подальше здійснення чи нездійснення погроз, а їх реальність полягає у тому, що засуджений раніше засуджувався неодноразово за насильницькі злочини ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/95905246 постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 720/2182/18]).</blockquote>

== Розмежування складів кримінального правопорушення ==

Погроза вчинити вбивство, висловлена під час розбою чи вимагання, повністю охоплюється диспозиціями статті 187 та частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189 КК України] і додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статтею 129 КК України] не потребує ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику про злочинах проти власності»]).

Якщо погроза вбивством була висловлена після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наприклад, з метою, щоб потерпіла особа не повідомила про вчинене щодо неї, дії винної особи за умови, зазначеної у диспозиції частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 129 КК України], підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною цієї статті та відповідною частиною статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 152] або статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 153 КК України] (абзац п'ятий пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]).

Окремі склади кримінального правопорушення становить погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 342 КК України]), журналіста ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 3451 КК України]), державного чи громадського діяча ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 346 КК України]), судді чи присяжного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 377 КК України]).

== Суб’єкт кримінального правопорушення ==
Суб'єкт кримінального правопорушення загальний (осудна особа, якій на момент вчинення кримінального правопорушення виповнилося 16 років).

== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ==
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.

== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ==
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є вчинення його членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (частина друга статті 129 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

При вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 частиною другою статті 129 КК України,] той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством

2024-11-22T09:21:17Z

Humenna.Natalia: зміни по санкціях статті 129 КК України

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]

== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статті 129 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) погроза вбивством визнається окремим кримінальним правопорушенням.

За частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 цієї статті] погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статті 129 КК України]).

== Об’єкт кримінального правопорушення ==
Об'єктом кримінального правопорушення є особиста безпека особи.

== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ==
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя.

Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.

Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо.

Особливе значення має сприйняття погрози потерпілим, очевидцями погрози та іншими особами, які про неї дізналися.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту коли погрозу було доведено до відома потерпілого.

<blockquote>Погроза як злочин вважається закінченою з моменту сприйняття змісту погрози потерпілим. Для кваліфікації цих злочинів не має значення подальше здійснення чи нездійснення погроз, а їх реальність полягає у тому, що засуджений раніше засуджувався неодноразово за насильницькі злочини ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/95905246 постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 720/2182/18]).</blockquote>

== Розмежування складів кримінального правопорушення ==

Погроза вчинити вбивство, висловлена під час розбою чи вимагання, повністю охоплюється диспозиціями статті 187 та частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189 КК України] і додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статтею 129 КК України] не потребує ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику про злочинах проти власності»]).

Якщо погроза вбивством була висловлена після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наприклад, з метою, щоб потерпіла особа не повідомила про вчинене щодо неї, дії винної особи за умови, зазначеної у диспозиції частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 129 КК України], підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною цієї статті та відповідною частиною статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 152] або статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 153 КК України] (абзац п'ятий пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]).

Окремі склади кримінального правопорушення становить погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 342 КК України]), журналіста ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 3451 КК України]), державного чи громадського діяча ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 346 КК України]), судді чи присяжного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 377 КК України]).

== Суб’єкт кримінального правопорушення ==
Суб'єкт кримінального правопорушення загальний (осудна особа, якій на момент вчинення кримінального правопорушення виповнилося 16 років).

== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ==
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.

== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ==
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є вчинення його членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (частина друга статті 129 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

При вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 частиною другою статті 129 КК України,] той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2024-11-05T12:20:08Z

Humenna.Natalia: доповнила статті 214, 169, 116, 304, 306, 305 КПК України,

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va04p710-20#Text Рішення Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р(II)/2020 у справі за конституційною скаргою Плескача В. Ю. щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України]
== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 (стаття 303 КПК України]):

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статті 169 КПК України,] а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 статті 214 КПК України] слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
|}
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
{| class="wikitable"
|-
| Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статтею 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
|}
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
{| class="wikitable"
|-
| Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
|}
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України], - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення:
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (частина перша статті 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України]). При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим, дізнавачем або прокурором відповідної дії.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1311 статтею 116 КПК України], процесуальні дії мають виконуватися у встановлені КПК строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров’я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 КПК України, може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Слідчий суддя, суд за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.

Після надходження скарги слідчий суддя. суд може прийняти одне з таких рішень:
# про відкриття провадження;
# про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України] (10 днів), і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
# про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути '''оскаржена в апеляційному порядку'''. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України]. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3175 380 КПК України]. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2718 статті 306 КПК України] скарга має бути розглянута '''не пізніше 72 годин''' з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження ('''5-денний строк''') з моменту надходження скарги.

Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, дізнавача, прокурора.

Водночас відповідно до частини 2 статті 305 КПК України слідчий, дізнавач чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 КПК України, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статті 169 КПК України], а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; 5. рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим; 6. рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2714 статті 305 КПК України] слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5, і 6 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 статті 303 КПК України] , припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статті 303 КПК України і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у статтями 323-327 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України]:
# для [[Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання|обвинуваченого]]: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України];
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|потерпілого]]: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених глава 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України];
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2834 статтею 326 КПК України];
# для [[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність|свідка]], спеціаліста, [[Участь перекладача в кримінальному провадженні|перекладача]] та [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність|експерта]]: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України].
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 стаття 307 КПК України]):
# про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
# про скасування повідомлення про підозру;
# про зобов'язання припинити дію;
# про зобов'язання вчинити певну дію;
# відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні).
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог статті 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України].

Відповідно до частини третьої статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого дізнавача чи прокурора '''не може бути оскаржена''', окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

'''Водночас положення частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 статті 307 КПК України] щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va04p710-20#Text Рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р(II)/2020].'''

Крім того, згідно з частиною шостою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 статті 304 КПК України] ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‎]]