WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:50:20Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам, також ,такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0+%D1%80%D1%96%D1%87#n749:~:text=8.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%3A частиною восьмою статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".]

Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору, але забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захистуґ, як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20967.,%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8%20%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8. ( стаття 967 Цивільного кодексу України)]

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард, як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”) .]

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадку, коли договір підлягав державній реєстрації, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації також.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

У випадку виникнення спору між поклажодавцем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:35:46Z

Hulko.Iryna: /* Врегулювання спорів між сторонами договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0+%D1%80%D1%96%D1%87#n749:~:text=8.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%3A частиною восьмою статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".]

Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору, але абороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20967.,%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8%20%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8. ( стаття 967 Цивільного кодексу України)]

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”) .]

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадку, коли договір підлягав державній реєстрації, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації також.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

У випадку виникнення спору між поклажодавцем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:33:21Z

Hulko.Iryna: /* Правові наслідки зміни або розірвання договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0+%D1%80%D1%96%D1%87#n749:~:text=8.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%3A частиною восьмою статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".]

Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору, але абороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20967.,%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8%20%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8. ( стаття 967 Цивільного кодексу України)]

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”) .]

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадку, коли договір підлягав державній реєстрації, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації також.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:31:10Z

Hulko.Iryna: /* Особливості договору зберігання речі у ломбарді */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0+%D1%80%D1%96%D1%87#n749:~:text=8.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%3A частиною восьмою статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".]

Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору, але абороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20967.,%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8%20%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8. ( стаття 967 Цивільного кодексу України)]

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”) .]

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадку, коли договір підлягав державній реєстрації, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації також.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:27:31Z

Hulko.Iryna: /* Суттєві умови договору зберігання речі */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0+%D1%80%D1%96%D1%87#n749:~:text=8.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%3A частиною восьмою статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".]

Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору, але абороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”) .]

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадку, коли договір підлягав державній реєстрації, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації також.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:25:31Z

Hulko.Iryna: /* Правові наслідки зміни або розірвання договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0+%D1%80%D1%96%D1%87#n749:~:text=8.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%3A частиною восьмою статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".]

Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору, але абороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”]) .

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У випадку, коли договір підлягав державній реєстрації, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації також.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:19:10Z

Hulko.Iryna: /* Особливості договору зберігання речі у ломбарді */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0+%D1%80%D1%96%D1%87#n749:~:text=8.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%83%3A частиною восьмою статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".]

Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору, але абороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”]) .

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T11:09:29Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу. Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”]) .

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T06:29:20Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

Зміст договору застави, слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 (стаття 12 Закону України “Про заставу”]) .

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-14T06:22:23Z

Hulko.Iryna: /* Правові наслідки зміни або розірвання договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 Стаття 12 Закону України “Про заставу”]визначає зміст договору застави, який слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20512.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 стаття 512 Цивільного кодексу України]).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без встановлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20636.,%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. (частина З статті 636 Цивільного кодексу України).]

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. ( стаття 653 Цивільного кодексу України ).]

==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T13:44:59Z

Hulko.Iryna: /* Правові наслідки зміни або розірвання договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 Стаття 12 Закону України “Про заставу”]визначає зміст договору застави, який слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20653.,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE. частині 1 статті 653 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T13:42:15Z

Hulko.Iryna: /* Суттєві умови договору зберігання речі */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали річ із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частина 3 статті 967 Цивільного кодексу України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8 Стаття 12 Закону України “Про заставу”]визначає зміст договору застави, який слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

У договорі визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі.

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установи, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).

Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард може продати цю річ та вираховуіз суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20968.,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96. ( стаття 968 Цивільного кодексу України).]
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T13:12:50Z

Hulko.Iryna: /* Врегулювання спорів між сторонами договору */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали рч із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку.

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T13:09:00Z

Hulko.Iryna: /* Особливості договору зберігання речі у ломбарді */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України]) .

У випадку, якщо не забрали рч із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, то дана річ може бути продана ломбардом. При цьому ломбарду надається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T13:02:32Z

Hulko.Iryna: /* Особливості договору зберігання речі у ломбарді */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ.

'''Не можуть бути предметом зберігання у ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.'''

'''Зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20938.,%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором.

У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у повному розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося не з його вини або внаслідок дії непереборної сили [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2048.,%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. (стаття 48 Закону України “Про заставу”).]

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T12:35:45Z

Hulko.Iryna: /* Особливості договору зберігання речі у ломбарді */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Фізична особа, яка задала річ має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Зберігач може користуватися майном, яке передавалося йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач або якщо через особливості такого майна, користування, не призведе до його знищення чи зменшення цінності (([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=2.%20%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%87%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%20(%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0)%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Договір зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Не '''можуть бути предметом зберігання у''' ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
==Суттєві умови договору зберігання речі==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T12:26:05Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Частиною 2 статті 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що берігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Договір зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Не '''можуть бути предметом зберігання у''' ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
==Суттєві умови договору зберігання речі==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T12:19:42Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2901:~:text=4.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.]

Зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2063%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%9B%D0%A3%D0%93%D0%98,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20955.,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. статтю 955 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами.

До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей.

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20633.,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). статті 633 Цивільного кодексу України "Публічний договір".]

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено. На підтвердження факту укладення договору зберігання мають існувати інші письмові докази. У разі втрати іменної квитанції на здане в ломбард майно можна також видавати дублікати. Це здійснюється за письмовою заявою власника майна після пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Частиною 2 статті 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що берігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Договір зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Не '''можуть бути предметом зберігання у''' ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
==Суттєві умови договору зберігання речі==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T11:46:01Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 (стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''
1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;
2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України. зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати статтю 955 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами. До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей. Послуги ломбарду щодо зберігання можна порівнювати з послугами заставодержателя при заставі рухомого майна (закладі).

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію статті 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] "Публічний договір".

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. Ця норма кореспондує з частиною 1 статті 937 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] про форму договору зберігання. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено. На підтвердження факту укладення договору зберігання мають існувати інші письмові докази. У разі втрати іменної квитанції на здане в ломбард майно можна також видавати дублікати. Це здійснюється за письмовою заявою власника майна після пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Частиною 2 статті 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що берігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Договір зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Не '''можуть бути предметом зберігання у''' ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
==Суттєві умови договору зберігання речі==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T11:43:01Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2030.,%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2 ( стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''
1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;
2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України. зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати статтю 955 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами. До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей. Послуги ломбарду щодо зберігання можна порівнювати з послугами заставодержателя при заставі рухомого майна (закладі).

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію статті 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] "Публічний договір".

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. Ця норма кореспондує з частиною 1 статті 937 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] про форму договору зберігання. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено. На підтвердження факту укладення договору зберігання мають існувати інші письмові докази. У разі втрати іменної квитанції на здане в ломбард майно можна також видавати дублікати. Це здійснюється за письмовою заявою власника майна після пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Частиною 2 статті 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що берігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Договір зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Не '''можуть бути предметом зберігання у''' ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
==Суттєві умови договору зберігання речі==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2025-10-13T11:41:05Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення про ломбард */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії"]

== Загальні положення про ломбард ==
'''Ломбард''' - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text ( стаття 30 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії")].

'''Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:'''
1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;
2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

'''Предметом застави''' (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

'''У межах договору про надання ломбардного кредиту:'''

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону'''.'''

'''Не можуть бути предметом застави :'''

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України. зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг.

Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати статтю 955 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами. До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей. Послуги ломбарду щодо зберігання можна порівнювати з послугами заставодержателя при заставі рухомого майна (закладі).

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
*з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
* другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.
Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію статті 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] "Публічний договір".

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. Ця норма кореспондує з частиною 1 статті 937 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] про форму договору зберігання. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено. На підтвердження факту укладення договору зберігання мають існувати інші письмові докази. У разі втрати іменної квитанції на здане в ломбард майно можна також видавати дублікати. Це здійснюється за письмовою заявою власника майна після пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
==Особливості договору зберігання речі у ломбарді==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
#шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
#за ухвалою суду (судовий секвестр);
#постановою державного виконавця (виконавчий секвестр).
Частиною 2 статті 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що берігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Договір зберігання реч'''і, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 967 Цивільного кодексу України])

Не '''можуть бути предметом зберігання у''' ломбарді речі, вилучені з цивільного обігу чи обмежені у ньому.

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні.

Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим.

''Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі'', яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
==Суттєві умови договору зберігання речі==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4553 частиною 3 статті 967 Цивільного кодексу України]] ломбард зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки.

Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]визначає істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

'''Крім того, у договорі повинно бути зазначено:'''

1) процентна ставка за фінансовим кредитом, порядок її обчислення, сплати процентів та загальна вартість фінансового кредиту для споживача;

2) посилання на договір застави, що забезпечує зобов’язання за договором фінансового кредиту;

3) посилання на договір страхування предмета застави за наявності;

4) відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
==Порядок зберігання==
Для зберігання речі потрібно звертатися до фінансової установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів (ломбард).
==Плата за договором зберігання речі у ломбарді==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду.

А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.
==Правові наслідки зміни або розірвання договору==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо.

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
==Врегулювання спорів між сторонами договору==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].
[[index.php?title=Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-11T08:06:33Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%201%20%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F%201992%20%D1%80.%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83%20%D0%A0%D0%A1%D0%A0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83 Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2043.,%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%89%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC стаття 43 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Статтею 8 Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2053.,%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. стаття 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» ) :]

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні.

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то періоди роботи в іншій державі, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. пункт 1 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком )].

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування не укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то особам, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, до заяви про призначення пенсії повинні подати підтверджувальні документи про роботу за кордоном [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=3.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%2D%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8. (пункт 3 Порядку)]: довідки, виписки тощо, видані іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.

Підтверджувальні документи визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

У разі відсутності таких документів або недостатньої інформації Пенсійний фонд України повинен звернутися за підтвердженням періодів роботи до компетентних органів іноземної держави через Міністерство закордонних справ.

Не зараховуються до страхового стажу періоди роботи за межами України, а саме на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка:

– після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях російської федерації;

– перебувала на посадах державної служби, в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації;

– добровільно обіймала посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах російської федерації;

– добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Умови щодо зарахування Пенсійним фондом України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-11T07:59:29Z

Hulko.Iryna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%201%20%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F%201992%20%D1%80.%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83%20%D0%A0%D0%A1%D0%A0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83 Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні.

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то періоди роботи в іншій державі, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. пункт 1 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком )].

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування не укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то особам, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, до заяви про призначення пенсії повинні подати підтверджувальні документи про роботу за кордоном [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=3.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%2D%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8. (пункт 3 Порядку)]: довідки, виписки тощо, видані іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.

Підтверджувальні документи визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

У разі відсутності таких документів або недостатньої інформації Пенсійний фонд України повинен звернутися за підтвердженням періодів роботи до компетентних органів іноземної держави через Міністерство закордонних справ.

Не зараховуються до страхового стажу періоди роботи за межами України, а саме на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка:

– після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях російської федерації;

– перебувала на посадах державної служби, в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації;

– добровільно обіймала посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах російської федерації;

– добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Умови щодо зарахування Пенсійним фондом України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-10T12:55:26Z

Hulko.Iryna: /* Призначення пенсії */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%201%20%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F%201992%20%D1%80.%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83%20%D0%A0%D0%A1%D0%A0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83 Поорядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні.

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то періоди роботи в іншій державі, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. пункт 1 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком )].

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування не укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то особам, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, до заяви про призначення пенсії повинні подати підтверджувальні документи про роботу за кордоном [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=3.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%2D%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8. (пункт 3 Порядку)]: довідки, виписки тощо, видані іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.

Підтверджувальні документи визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

У разі відсутності таких документів або недостатньої інформації Пенсійний фонд України повинен звернутися за підтвердженням періодів роботи до компетентних органів іноземної держави через Міністерство закордонних справ.

Не зараховуються до страхового стажу періоди роботи за межами України, а саме на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка:

– після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях російської федерації;

– перебувала на посадах державної служби, в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації;

– добровільно обіймала посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах російської федерації;

– добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Умови щодо зарахування Пенсійним фондом України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-10T12:49:55Z

Hulko.Iryna: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%201%20%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F%201992%20%D1%80.%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83%20%D0%A0%D0%A1%D0%A0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83 Поорядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні.

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то періоди роботи в іншій державі, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. пункт 1 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком )].

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування не укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то особам, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, до заяви про призначення пенсії повинні подати підтверджувальні документи про роботу за кордоном [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=3.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%2D%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8. (пункт 3 Порядку)]: довідки, виписки тощо, видані іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.

Підтверджувальні документи визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

У разі відсутності таких документів або недостатньої інформації Пенсійний фонд України повинен звернутися за підтвердженням періодів роботи до компетентних органів іноземної держави через Міністерство закордонних справ.

Не зараховуються до страхового стажу періоди роботи за межами України, а саме на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка:

– після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях російської федерації;

– перебувала на посадах державної служби, в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації;

– добровільно обіймала посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах російської федерації;

– добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Умови щодо зарахування Пенсійним фондом України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* наявність угоди між державами;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-10T12:41:43Z

Hulko.Iryna: /* Пенсійне забезпечення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні.

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то періоди роботи в іншій державі, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. пункт 1 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком )].

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування не укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то особам, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, до заяви про призначення пенсії повинні подати підтверджувальні документи про роботу за кордоном [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=3.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%2D%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8. (пункт 3 Порядку)]: довідки, виписки тощо, видані іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.

Підтверджувальні документи визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

У разі відсутності таких документів або недостатньої інформації Пенсійний фонд України повинен звернутися за підтвердженням періодів роботи до компетентних органів іноземної держави через Міністерство закордонних справ.

Не зараховуються до страхового стажу періоди роботи за межами України, а саме на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка:

– після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях російської федерації;

– перебувала на посадах державної служби, в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації;

– добровільно обіймала посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах російської федерації;

– добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Умови щодо зарахування Пенсійним фондом України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* наявність угоди між державами;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-10T06:45:24Z

Hulko.Iryna: /* Пенсійне забезпечення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні.

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то періоди роботи в іншій державі, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D1%96%20(%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96)%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83. пункт 1 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком )].

Якщо між Україною та країною вашого працевлаштування не укладено міжнародний договір України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, то особам, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, необіхідно до заяви про призначення пенсії подати підтвердні документи про роботу за кордоном [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562-2025-%D0%BF#Text:~:text=3.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%2D%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8. (пункт 3 Порядку)]: довідки, виписки тощо, видані іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.

Варто зазначити, якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Умови щодо зарахування Пенсійним фондом України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* наявність угоди між державами;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-09T10:25:39Z

Hulko.Iryna: /* Призначення пенсії */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні. Проте якщо Україна з країною вашого перебування не укладала договір (угоду) щодо соціального та пенсійного страхування, то стаж і заробітна плата не будуть враховуватись при призначенні пенсії в Україні.

Варто зазначити, якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Умови щодо зарахування Пенсійним фондом України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* наявність угоди між державами;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-09T10:07:16Z

Hulko.Iryna: /* Перелiк необхiдних документів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні, відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та безпечніший. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають особі, яка бажає працевлаштуватися, правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти [https://me.gov.ua/view/ad83d614-63c4-4898-85f1-923e15bba8a3 на вебсайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.]

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні. Проте якщо Україна з країною вашого перебування не укладала договір (угоду) щодо соціального та пенсійного страхування, то стаж і заробітна плата не будуть враховуватись при призначенні пенсії в Україні.

Варто зазначити, якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

Умови зарахування Пенсійний фонд України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* наявність угоди між державами;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-09T08:41:22Z

Hulko.Iryna: /* Перелiк необхiдних документів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_307 Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів від 24 листопада 1977 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закону України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-19 Закон України «Про зовнішню трудову міграцію»]

== Загальні положення ==
Конституцією України закріплено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]). Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Статтею 8 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0001.html Кодексу законів про працю України] визначено що трудові відносини громадян України, які працюють за кордном, а також трудові відносини іноземців, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закону України "Про міжнародне приватне право]".

Випадки, коли праця громадян України за кордоном буде регулюватись правом України (стаття 53 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052709.html Закону України «Про міжнародне приватне право»] ) :

◆ якщо громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

◆ якщо громадяни України уклали з роботодавцями – фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота.

◆ якщо це передбачено законом або міжнародним договором України.

У більшості випадків громадяни України працюють в іноземних наймачів за кордоном по трудовому договору. В такому разі під час влаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законодавством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежить від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні трудового права. Законодавство України в області праці в цьому випадку не діє.

Правовий захист за кордоном громадянина України може бути забезпечений консульською установою України, але тільки в межах законодавства країни перебування.

Необхідною передумовою легального влаштування за кордоном на роботу є, зокрема, отримання до в’їзду в країну, дозволу на працевлаштування. Для отримання такого дозволу, як правило, вимагається підтвердження від служби зайнятості вiдповiдної країни, наявнiсть страхового полісу та інших необхідних документів від iноземного роботодавця.

На сьогодні закон передбачає три способи працевлаштування за кордоном:
* самостійно;
* за участі [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном|посередників]] (ліцензованих агенцій);
* через міжнародний договір (функцію посередника може виконувати центр зайнятості).

== Самостійний пошук роботи за кордоном ==
[[Файл:Памʼятка щодо попередження потрапляння у рабство.jpg|міні]]
Якщо громадянин України вирішив працевлаштуватися за кордоном самостійно, то він сам за допомогою інтернету або своїх знайомих підшукує закордонну компанію, самостійно збирає необхідний пакет документів, за допомогою компанії-роботодавця оформлює робочу візу. Після приїзду , знову ж таки, підшукує собі житло і вирішує всі організаційні питання.

Щоб знайти роботу за кордоном без посередників можна скласти резюме та розмістити його на зарубіжних ресурсах з пошуку роботи.

Перш ніж їхати за кордон, необхідно ознайомитися з умовами перебування та працевлаштуванням в обраній країні. Слід усвідомлювати, що нелегальне працевлаштування є правопорушенням, яке карається законом і тягне за собою адміністративну, а в деяких країнах і кримінальну відповідальність з подальшою депортацією з країни та забороною в'їзду до неї на деякий строк.

== Перелiк необхiдних документів ==
Щоб легально влаштуватися на роботу за кордоном українцю потрібно зібрати відповідний пакет документів, в який входять:
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
* поліс медичного страхування (підтверджує, що в разі хвороби, всі витрати на лікування і обслуговування не ляжуть на плечі держави або роботодавця, а будуть оплачені зі страхової суми);
* запрошення на роботу (запрошення на роботу оформлюється безпосередньо підприєством, у якій особа будете працювати. У документі повинні бути вказані всі реквізити роботодавця, адреса, телефон. Також у запрошенні зазначаються вакансія, розмір заробітної плати, назва населеного пункту, термін перебування);
* робоча віза.
Кожна країна визначає свій перелік документів, але основний пакет однаковий у всіх. За більш повним і детальним списком треба звертатися в консульство країни, до якої особа вирішили поїхати.

=== Робоча віза ===
Пакет документів для робочої візи відрізняється в залежності від держави прямування, проте в цілому для Європи він виглядає наступним чином:
# заповнена візова анкета;
# [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон|паспорт громадянина України для виїзду за кордон]];
# [[Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України|паспорт громадянина України]] та його ксерокопія;
# копія [[Порядок отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та наслідки відмови від нього|реєстраційного номера облікової картки платника податків]];
# дві кольорові фотокартки паспортного зразка (3,5х4,5 см на білому фоні, 80% обличчя);
# оригінал запрошення від роботодавця;
# поліс медичного страхування;
#довідку про несудимість, свідоцтво про шлюб, санітарна книжка, довідка від нарколога, сертифікати про зроблені щеплення тощо (за необхідності).
Про весь перелік документів можна дізнатися в консульстві або у візовому центрі. Документи для працевлаштування за кордоном за необхідності мають бути перекладені мовою країни прямування та легалізовані.

Щоб оформити робочу візу самостійно, необхідно звернутися безпосередньо до консульства тієї країни, куди ви збираєтесь поїхати.

Вартість робочої візи залежить від країни, в якій планується працевлаштуватися, і терміну дії дозволу. Вона коливається в межах від 80 € до 1000 €.

Строк оформлення залежить від країни прямування і може коливатися від 14 днів до 3-х місяців.

В середньому віза видається на півроку або рік, часто її можна продовжити.

Громадяни України, які мають тимчасовий захист в одній з країн ЄС, можуть звернутися за отриманням дозволу на проживання та роботу в тій самій країні, де отримали тимчасовий захист. Тобто можуть легально працювати без необхідності отримання робочої візи.

Якщо громадянин України з тимчасовим захистом бажає працювати в іншій країні ЄС, він повинен отримати дозвіл на проживання та роботу в цій країні., відповідно до умов країни прямування.

== Працевлаштування за кордоном за допомогою суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва ==
Пошук роботи за допомогою агентства з працевлаштування за кордоном набагато простіший та збереже час. Такі агентства беруть на себе практично всю організаційну роботу та оформлення документів. Вони допомагають здобувачеві правильно скласти резюме, перевести його на потрібну мову, відправити в компанію, яка надає вакансію. Крім цього, агентства підшукують житло, оптимальний маршрут до місця призначення, а також надають усіляку підтримку та консультації на час дії контракту. Для здобувача залишаються витрати пов'язані з дорогою, отриманням полісу страхування, витрат пов'язаних з легалізацією документів і їх переведенням (при необхідності), транспортні витрати. Що стосується житла і їжі, то це залежить від умов конкретного роботодавця.

Наразі плата, яку беруть деякі посередники у працевлаштуванні, змінюється, в залежності від країни, куди здобувача обіцяють влаштувати на роботу, і може варіюватися від 100 - 1000 $ .

Суб'єктів господарювання, що надають послуги з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та мають ліцензії можна знайти на [https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=f60f1316-5c03-44f2-84f1-2c9b9308ed02&title=PerelikSubktivGospodariuvannia-SchoNadaiutPoslugiUSferiPoserednitstvaUPratsevlashtuvanniZaKordonom-StanomNa01-05-2024-vidpovidnoDoPostanoviKmuVid27-10-2023-1118- вебсайті Міністерства економіки України].

'''Детальніше див.:''' [[Посередництво у працевлаштуванні за кордоном]]

== Укладення трудового договору ==
Підписання трудового договору (контракту) є обов'язковою умовою легального працевлаштування. Трудовий договір (контракт) повинен бути написаний зрозумілою мовою і складатися в 2-х примірниках, один з яких видається на руки працівнику.

У разі працевлаштування за допомогою органів виконавчої влади (центра зайнятості) та суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (агенціями) перед виїздом до держави перебування особі, стороною що сприяє в працевлаштуванні, видається проект трудового договору (контраку), завірений іноземним роботодавцем. Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець.

У трудовому договорі (контракті) повинна міститися найбільш повна інформація про:
* умови роботи (у тому числі щодо забезпечення безпечних умов праці);
* оплату праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;
* тривалість робочого часу і часу відпочинку;
* строк дії трудового договору (контракту) та умови його розірвання;
* надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
* відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю в наслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацезданості;
* умови проживання тощо.

== Пенсійне забезпечення ==
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031058.html Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Частину цих угод укладено за територіальним принципом, а частину – за пропорційним:
* ''договори, що базуються на територіальному принципі'' - відомості збираються з двох країн, але витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами як Угорщин, Грузія, Монголія. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться;
Однією із міжнародних угод, яка діяла у цій сфері, донедавна була Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди громадянам України при призначенні пенсії враховувалися періоди роботи на території держав – учасниць Угоди (а саме, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, російської федерації), а також періоди роботи на території колишнього Союзу РСР за час до набуття чинності цією Угодою.Постановою Кабінету Міністрів України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1328-2022-%D0%BF#Text 29.11.2022р. №1328] було ухвалено рішення про вихід України із зазначеної Угоди.
* ''договори, що базуються на пропорційному принципі'' (пенсія з двох кишень), за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території, пропорційно пенсійним внескам і заробітній платі (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав Пенсійний фонд України продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Проте в будь-якому випадку необхідно мати достатній страховий (трудовий) стаж. Тому перед тим як їхати за кордон, необхідно дізнатись:

– кількість років страхового стажу, отриманого в Україні (в [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations територіальному органі Пенсійного фонду Україні] або на [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Default веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України]);

– чи є договір (угода) з тією країною, де плануєте працювати, щодо умов пенсійного забезпечення;

– за яким принципом укладено договір (угоду).

Крім того, слід дізнатись умови зарахування стажу та призначення пенсії в іноземній країні. Проте якщо Україна з країною вашого перебування не укладала договір (угоду) щодо соціального та пенсійного страхування, то стаж і заробітна плата не будуть враховуватись при призначенні пенсії в Україні.

Варто зазначити, якщо особі пенсійного віку не вистачає страхового стажу, то його можна докупити, підписавши договір про добровільну участь із податковим органом за місцем проживання та сплативши страхові внески за певний період відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2014 року № 449].

'''Детальніше див.:''' [[Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)]]

=== Призначення пенсії ===
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з якими укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством, громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання.

'''Перелік необхідних документів'''

Заява, документи, що засвідчують особу, документи про підтвердження стажу роботи на території іншої держави (копія контракту, за яким працювали, копія дозволу на роботу в державі працевлаштування, документ, що підтверджує сплату страхових і пенсійних виплат в державі працевлаштування (довідка працедавця, можливо банківський документ, довідка з податкової або пенсійного фонду держави працевлаштування тощо) та інші документами, в залежності від країни, де працювала особа.

На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду України заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.

'''Стаж роботи за кордоном, який потрібен для призначення пенсії'''

Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії, по досягненню пенсійного віку, різниться в залежності від країни та може становити 1 рік (Польша, Чехія) або 5 років (Німеччіна). При цьому, якщо особа пропрацювала менше року (наприклад, 10 місяців), то цей термін зараховано не буде.

Умови зарахування Пенсійний фонд України стажу працевлаштування за кордоном:
* офіційне оформлення;
* наявність угоди між державами;
* щомісячне відрахування роботодавцем податків та внесків.

[[Категорія:Безробіття]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Працевлаштування громадян України за кордоном. Пенсійне забезпечення

2025-09-09T08:28:36Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення */

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T10:48:48Z

Hulko.Iryna: /* Переваги тимчасового захисту */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
Стосовно,
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження - залежно від рішення влади кожної окремої країни ЄС.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.

Не можуть отримати тимчасовий захист особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною.'''

==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
Кожна країна раїни ЄС може мати відмінності в національному законодавстві, щодо строком користування посвідченням водія виданого в Україні. Тому необхідно перевіряти, які вимоги і правилами, діють у країні, де Ви тимчасово перебуваєте.

== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T10:46:19Z

Hulko.Iryna: /* Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
Стосовно,
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження - залежно від рішення влади кожної окремої країни ЄС.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.

Не можуть отримати тимчасовий захист особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною.'''

==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
Кожна країна раїни ЄС може мати відмінності в національному законодавстві, щодо строком користування посвідченням водія виданого в Україні. Тому необхідно перевіряти, які вимоги і правилами, діють у країні, де Ви тимчасово перебуваєте.

== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
[[Файл:Чати допомоги біженцям.jpg|міні]]
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T10:41:02Z

Hulko.Iryna: /* Використання громадянином України посвідчення водія */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
Стосовно,
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження - залежно від рішення влади кожної окремої країни ЄС.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.

Не можуть отримати тимчасовий захист особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною.'''

==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
Кожна країна раїни ЄС може мати відмінності в національному законодавстві, щодо строком користування посвідченням водія виданого в Україні. Тому необхідно перевіряти, які вимоги і правилами, діють у країні, де Ви тимчасово перебуваєте.

== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
[[Файл:Чати допомоги біженцям.jpg|міні]]
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*[https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/stronger-europe-world/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/information-people-fleeing-war-ukraine_uk Інформація для людей, які тікають від війни в Україні]
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T10:12:27Z

Hulko.Iryna: /* Використання громадянином України посвідчення водія */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
Стосовно,
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження - залежно від рішення влади кожної окремої країни ЄС.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.

Не можуть отримати тимчасовий захист особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною.'''

==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
Кожна країна раїни ЄС може мати відмінності в національному законодавстві. Тому необхідно перевіряти, які вимоги і правилами, діють у країні, де Ви тимчасово перебуваєте.

== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
[[Файл:Чати допомоги біженцям.jpg|міні]]
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*[https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/stronger-europe-world/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/information-people-fleeing-war-ukraine_uk Інформація для людей, які тікають від війни в Україні]
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T10:06:39Z

Hulko.Iryna: /* Особи, на яких поширюється тимчасовий захист: */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
Стосовно,
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження - залежно від рішення влади кожної окремої країни ЄС.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.

Не можуть отримати тимчасовий захист особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною.'''

==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
[[Файл:Чати допомоги біженцям.jpg|міні]]
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*[https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/stronger-europe-world/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/information-people-fleeing-war-ukraine_uk Інформація для людей, які тікають від війни в Україні]
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T09:47:37Z

Hulko.Iryna: /* Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
# залежно від рішення влади кожної країни ЄС щодо:
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.
===Особи, на яких не поширюється тимчасовий захист:===
#особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною''';
#громадяни України - сезонні працівники, студенти по обміну, що перебувають у країнах ЄС.
==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
[[Файл:Чати допомоги біженцям.jpg|міні]]
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*[https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/stronger-europe-world/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/information-people-fleeing-war-ukraine_uk Інформація для людей, які тікають від війни в Україні]
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T09:45:19Z

Hulko.Iryna: /* Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
[[Файл:Відмінність між тимчасовим захистом та статусом біженця 1.jpg|міні]]
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
# залежно від рішення влади кожної країни ЄС щодо:
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.
===Особи, на яких не поширюється тимчасовий захист:===
#особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною''';
#громадяни України - сезонні працівники, студенти по обміну, що перебувають у країнах ЄС.
==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
[[Файл:Чати допомоги біженцям.jpg|міні]]
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*[https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/stronger-europe-world/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/information-people-fleeing-war-ukraine_uk Інформація для людей, які тікають від війни в Україні]
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Файл:Відмінність між тимчасовим захистом та статусом біженця 1.jpg

2025-08-14T09:37:11Z

Hulko.Iryna: Сторінка очищена

Тимчасовий захист та статус біженця як форми міжнародного захисту для громадян України в країнах Європейського Союзу

2025-08-14T09:27:12Z

Hulko.Iryna: /* Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU01293 Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення наслідків цього]
*[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-timchasovogo-zahistu-ta-otrimannya-statusu-bizhencya Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо тимчасового захисту та отримання статусу біженця від 17 березня 2022 року]
==Загальні поняття==
У звʼязку із війною Росії проти України від 24 лютого 2022 року українські громадяни можуть звертатися за міжнародним захистом в Європейському Союзі (отримання притулку). Отримати можна відомі статус біженця чи додатковий захист. Водночас, актуальним став ще один інструмент – "'''тимчасовий захист" в одній із країн Європейського Союзу(ЄС).'''

''[https://www.consilium.europa.eu/media/54715/ukraine-council-unanimously-introduces-temporary-protection-for-persons-fleeing-the-war.pdf Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року],'' проголосувала за застосування [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків] (далі - Директива).

Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС.

'''Тимчасовий захист''' не означає отримання статусу біженця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року], який надає права, аналогічні посвідці на проживання. Втім, особи, які отримали тимчасовий захист в ЄС, можуть '''у будь-який час подати заявку на отримання статусу біженця.'''
[[Файл:Відмінність між тимчасовим захистом та статусом біженця 1.jpg|міні]]
==Порядок отримання та строк дії тимчасового захисту==
'''Для отримання тимчасового захисту необхідно:'''

* звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються питаннями з міграції;
* за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Українцям з 04 березня 2022 року на підставі рішення Ради ЄС і статті 5 [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви] надано можливість отримати дозвіл на проживання на території Європейського Союзу '''на 1 рік.'''

За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, якщо підстави для тимчасового захисту зберігаються і після цього строку, Європейська комісія може запропонувати продовження дії такого захисту ще до 1 року. При цьому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту. Таким чином, загалом тимчасовий захист без попереднього подання заявки на притулок (отримання статусу біженця) надає громадянам дозвіл на проживання в країнах ЄС '''до 3 років.'''

Водночас, якщо ситуація в Україні покращиться та дозволятиме переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати припинити дію [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директиви].
{| class="wikitable"
! Важливо! Перебувати за кордоном громадянам України, які не мають тимчасового захисту, візи, або без отримання іншого відповідного дозволу на проживання, можна, загалом, не більше 90 днів протягом 180 днів на рік.
|}
[[Файл:Відмінність між тимчасовим захистом та статусом біженця 2.jpg|міні]]

==Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:==
#громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військового вторгнення російських військ;
#особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
#члени сімей перших двох категорій, у тому числі чоловік/дружина (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, якщо такі відносини визнає відповідна держава ЄС) та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини (без різниці, чи вони народжені у шлюбі чи поза шлюбом, чи усиновлені), а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні осіб з перших двох категорій;
#громадяни третіх країн, які легально проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання, виданого відповідно до законодавства України, та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
# залежно від рішення влади кожної країни ЄС щодо:
*громадян України, які виїхали до ЄС незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої війни, або якщо вони були у відпустці або відрядженні в ЄС;
*осіб без громадянства або громадян третіх країн, які легально проживали на території України до 24 лютого 2022 року, але '''не мали дозволу на постійне проживання в Україні''', якщо вони не можуть повернутися в безпечних і довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження.
Тимчасовий захист '''не застосовується''' в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. [https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2001/55/oj Директива] діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.
===Особи, на яких не поширюється тимчасовий захист:===
#особи без громадянства або громадяни третіх країн, які '''не мали''' дозволу на '''постійне''' проживання в Україні, якщо їхня батьківщина '''є безпечною країною''';
#громадяни України - сезонні працівники, студенти по обміну, що перебувають у країнах ЄС.
==Права осіб, які користуються тимчасовим захистом==
*дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження);
*доступ до роботи (відсутня вимога очікувати 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця);
*доступ до освіти (діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування);
*забезпечення житлом (заселення у центр для переміщених осіб чи надання засобів для проживання);
*доступ до соціального забезпечення;
*доступ до медичного обслуговування;
*право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
*можливість отримати статус біженця у майбутньому;
*можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент.
Обсяг прав особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту визначаються внутрішнім законодавстовм конкретної країни Європейського Союзу. Тому для того, щоб ними скористатися, потрібно звернутися за дозволом на проживання до органів влади відповідної країни, які займаються питаннями тимчасового захисту та отримати '''документ''', в якому також зазначається перелік прав.
[[Файл:Використання посвідчення водія за кордоном.jpg|міні]]
Тимчасовий захист не означає автоматично, що особа отримує притулок (статус біженця/додаткового захисту) в країні ЄС, але особи, що прибувають з України, та отримали статус тимчасового захисту можуть '''подати заяву про надання притулку (міжнародного захисту)''' '''в будь-який час свого перебування.'''
=== Використання громадянином України посвідчення водія ===
Від липня 2022 року особам, які отримали в ЄС статус тимчасового захисту, офіційно дозволено:
# користуватись українським [[Порядок отримання посвідчення водія|посвідченням водія]] без необхідності його обміну протягом всього періоду перебування під захистом;
# користуватися посвідченнями водія старого зразка, оформленими кирилицею тепер можна без наявності завіреного перекладу або [[Отримання міжнародного посвідчення водія|міжнародного посвідчення водія]], за наявності документа для підтвердження особи;
# користуватись виданими вперше на 2 роки українським посвідченням водія навіть у разі закінчення терміну його дії (чинними є посвідчення водія, які не були обмінені з початку 2022 року, всі інші – підлягають обміну на території України);
# отримати без складання іспитів тимчасове (на період перебування під захистом) посвідчення водія зразка ЄС у разі втрати чи викрадення українського посвідчення водія.
== Статус біженця ==
'''Статус біженця''' – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Особа втрачає статус біженця, якщо вона повертається до своєї країни чи набула нове громадянство.

Особами, які можуть отримати статус біженця, можуть бути громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн. Особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в країні ЄС.

'''Обмеження для особи при отриманні статусу біженця:'''
# неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
# неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
# неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
# відібрання документів, що посвідчують особу заявника.
=== Порядок отриммання статусу ===
Для отримання статусу біженця необхідно подати '''заяву на отримання статусу біженця''' під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати '''заяву на возз'єднання сім’ї''', якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.

На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення діють перераховані обмеження.

Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

'''Права, які надаються при отриманні статусу біженця:'''
* право на медичну допомогу;
* доступ до освіти для дітей та підлітків;
* доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
* право на соціально-побутові послуги;
* право на укладання шлюбу;
* право на щомісячну грошову допомогу.
[[Файл:Чати допомоги біженцям.jpg|міні]]
==Переваги тимчасового захисту==
У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування. Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.
==Корисні посилання для допомоги українцям, які виїжджають за кордон==
*[https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/stronger-europe-world/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/information-people-fleeing-war-ukraine_uk Інформація для людей, які тікають від війни в Україні]
*https://ua.gov.sk/ – офіційна сторінка державного управління Республіки Словаччина (інформація для українців);
*https://www.gov.pl/web/ua - інформація для осіб, які хочуть звернутися за тимчасовим захистом до Польщі;
*[https://www.mic.iom.sk/sk/ https://www.mic.iom.sk/] – Міграційний інформаційний центр Республіки Словаччина;
*https://dopomoha.ro/uk – веб-платформа для підтримки людей з України, які хочуть звернутися за міжнародним захистом в Румунії;
*[https://dopomoga.gov.md https://dopomoga.gov.md/] – корисна інформація для тих, хто прямує з України до Молдови;
*https://helsinki.hu/en/information-for-people-fleeing-from-ukraine/ – корисна інформація для тих, хто прямує до Угорщини.
*[https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ Корисна інформація від МЗС для громадян України, які планують виїжджати за кордон]
*[https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU Вебінар: "Права людей з України за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення росії в Україну"]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Митне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Стажування учасників освітнього процесу у навчальних закладах та наукових установах за кордоном

2025-03-12T06:59:53Z

Hulko.Iryna: /* Умови для осіб, які претедують на проходження начання або стажування за кордоном */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 411 "Питання навчання студентів та стажування (наукового стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/287-96-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 р. № 287 "Про затвердження Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання та стажування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1121736-11 Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.09.2011 р. № 1121 "Про затвердження Примірного договору про направлення на навчання студентів, стажування аспірантів та наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордономвищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації"]

== Загальна інформація ==
'''Стажування''' - набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань (ч.6 ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text ЗаконуУкраїни "Про освіту"]).

'''''Метою''''' '''навчання та стажування є''' підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки студентів, аспірантів, ад’юнктів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників, проведення авторських досліджень з використанням сучасного обладнання і технологій, опанування новітніми унікальними методами, набуття досвіду провадження науково-дослідної і викладацької діяльності, забезпечення інформаційного обміну та розширення наукових контактів.Стажування здійснюється на підставі договорів, що укладаються між ВНЗ-замовником та закладом-виконавцем. Процедура стажування відбувається за індивідуальним навчальним планом, що розробляється структурним підрозділом, який здійснює навчання, і затверджується керівником ВНЗ за місцем проходження стажування. Цей план містить інформацію про мету, завдання, строк, зміст стажування та очікувані результати.

'''Основними завданнями навчання та стажування є:'''
# оволодіння знаннями у галузях науки, техніки та вищої освіти;
# проведення фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень;
# набуття практичного досвіду з трансферу технологій та управління інноваційною діяльністю.

== Які особи направляються на навчання або стажування? ==
Згідно пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2011-%D0%BF#Text Положення про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном] на навчання та стажування направляються особи, що мають високі досягнення у навчанні, наукові здобутки, проводять на високому науковому рівні фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження та отримали рекомендацію вченої ради вищого навчального закладу або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради науково-дослідної чи науково-технічної установи.

Направлення на наукове стажування може здійснюватися за ініціативою наукового (науково-педагогічного) працівника.

== Умови для осіб, які претедують на проходження начання або стажування за кордоном ==
Відповідно до пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2011-%D0%BF#Text Положення про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном] з особами, які направляються на навчання або стажування, укладається договір про направлення їх на навчання або стажування до закордонного навчального закладу, наукової установи. Типовий договір про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном затверджується Міністерством освіти і науки України.

Міністерство освіти і науки України оголошує щороку конкурс з відбору осіб на навчання та стажування, визначає порядок, умови і строки його проведення з урахуванням переліку пріоритетних напрямів освіти і науки та переліку провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном.

Відбір осіб на навчання та стажування здійснюється конкурсною комісією, що утворюється Міністерством освіти і науки України.

== Вимоги для осіб, які претендують на проходження навчання або стажування за кордоном ==
* '''для студентів'''
Студент, що претендує на проходження навчання у провідному вищому навчальному закладі за кордоном, повинен відповідати таким вимогам:
# мати високі результати навчання за програмою підготовки бакалавра або магістра;
# мати досягнення у студентській науково-дослідній роботі;
# напрям підготовки (спеціальності) студента повинен відповідати переліку пріоритетних напрямів освіти і науки;
# володіти англійською мовою або мовою країни, в якій передбачається проходження навчання, на необхідному рівні.
* '''для аспірантів та ад’юнктів'''
Аспірант, ад’юнкт, що претендує на проходження стажування у провідному вищому навчальному закладі чи науковій установі за кордоном, повинен відповідати таким вимогам:
# тематика наукового дослідження повинна відповідати переліку пріоритетних напрямів освіти і науки;
# мати наукові статті, опубліковані у зарубіжних, міжнародних та вітчизняних фахових виданнях, патенти;
# брати участь у зарубіжних, міжнародних та національних наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах;
# володіти англійською мовою або мовою країни, в якій передбачається проходження стажування, на необхідному рівні.
* '''для докторантів, наукових або науково-педагогічних працівників'''
Докторант, науковий або науково-педагогічний працівник, що претендує на проходження стажування у провідному вищому навчальному закладі чи науковій установі за кордоном, повинен відповідати таким вимогам:
# мати науковий ступінь кандидата наук та стаж наукової або науково-педагогічної роботи не менш як три роки;
# тематика наукового дослідження повинна відповідати переліку пріоритетних напрямів освіти і науки;
# мати стаж роботи у вищому навчальному закладі чи науковій установі, що направляє на стажування, не менш як один рік;
# мати наукові статті, опубліковані у зарубіжних, міжнародних та вітчизняних фахових виданнях, патенти;
# брати участь у зарубіжних, міжнародних та національних наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах;
# володіти англійською мовою або мовою країни, в якій передбачається проходження стажування, на необхідному рівні.

Пропозиції стосовно осіб, що претендують на проходження навчання та стажування, подаються вищими навчальними закладами та науковими установами до конкурсної комісії.

== Документи, які необхідно для навчання або стажування за кордоном ==

Особа, що претендує на проходження навчання або стажування, подає на ім'я керівника вищого навчального закладу чи наукової установи для розгляду на вченій раді вищого навчального закладу або вченій (науковій, науково-технічній, технічній) раді наукової установи:
# заяву з проханням про направлення на навчання або стажування;
# витяг з протоколу засідання кафедри вищого навчального закладу чи структурного підрозділу наукової установи з висновком про рекомендацію такої особи на навчання або стажування;
# довідку про результати навчання або звіт про результати провадження науково-дослідної (науково-технічної) та/або науково-педагогічної діяльності;
# проект індивідуального плану навчання або стажування, який повинен містити інформацію про мету, завдання, доцільність та строк навчання або стажування, програму навчання або види запланованої наукової роботи, очікувані результати, а також пропозиції щодо продовження проведення досліджень або впровадження їх результатів.

За результатами розгляду зазначених документів вчена рада вищого навчального закладу або вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової установи приймає рішення щодо доцільності рекомендації даної особи на навчання або стажування.

Вищий навчальний заклад чи наукова установа подає конкурсній комісії такі документи особи, що претендує на проходження навчання або стажування:
# лист-рекомендацію за підписом керівника вищого навчального закладу чи наукової установи;
# витяг з протоколу засідання вченої ради вищого навчального закладу або вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи;
# виписку з особової справи даної особи;
# копії документів, які подавала на ім'я керівника вищого навчального закладу чи наукової установи.

== Строк навчання та стажування за кордоном ==
Строк навчання та стажування не може перевищувати двох років.

== Результат проходження навчання або стажування ==
Студенти, аспіранти, ад’юнкти, докторанти, наукові та науково-педагогічні працівники подають протягом місяця після завершення навчання, стажування у закордонному навчальному закладі, науковій установі керівникові навчального закладу (наукової установи), що направив їх на навчання або стажування, письмовий звіт про результати навчання, стажування та виконання завдання, затвердженого в установленому порядку. Після розгляду на засіданні відповідної кафедри вищого навчального закладу чи структурного підрозділу наукової установи звіт підлягає затвердженню вченою радою вищого навчального закладу або вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи (п.19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2011-%D0%BF#Text Положення про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном]).

== Фінансування осіб, які проходять навчання або стажування ==
Особи, направлені на навчання або стажування до вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном, мають право на гарантії і грошові виплати, передбачені законодавством.

Фінансування витрат, пов’язаних з навчанням та стажуванням, може здійснюватися за рахунок коштів наукової установи (вищого навчального закладу), що направляє особу на навчання та стажування, коштів, передбачених у державному бюджеті за відповідною програмою, грантів, коштів сторони, що приймає, та інших джерел, не заборонених законодавством.

== Зразок примірного договору про направлення на навчання або стажування учасників освітнього процесу ==
Зразок примірного договору про направлення на навчання або стажування осіб за кордоном затвердженний [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1121736-11 Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.09.2011 № 1121 "Про затвердження Примірного договору про направлення на навчання студентів, стажування аспірантів та наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордономвищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації"].
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

2025-02-10T12:31:04Z

Hulko.Iryna: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1626#n1626 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
* Закон України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0414-20#n14 Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02#Text Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря]

== Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання ==
Атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень;

До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України «Про охорону атмосферного повітря»] (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень.

Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері охорони атмосферного повітря регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Законом України "Про адміністративну процедуру"] .

Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин.

До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування, у разі перевищення державних медико-санітарних нормативів та/або нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

== Шкідливі викиди в атмосферне повітря ==
По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:
# по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
# по режиму відведення (безперервні і періодичні);
# по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
# по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
# по ознаках очищення:
* ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
* ті що викидаються після очищення (організовані). 
Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні. 
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.

Джерела забруднення.

Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний).

Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові.

При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців.

Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.

Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову.

Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм.

'''Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря'''

Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:

1) особливо небезпечні;

2) високо небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні.

Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.

Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:

1) лабораторні (аналітичні);

2) автоматичні;

3) дистанційні (лазерна локація).

== Контроль у галузі охорони атмосферного повітря ==
Здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також суб’єктами господарювання, установами, організаціями та громадянами.

''Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря'' здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

В''иробничий контроль за охороною атмосферного повітря'' здійснюється суб’єктами господарювання в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

''Громадський контроль'' у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".]

Відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''другої'' або ''третьої'' групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг. Або виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''першої групи'', суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

''До першої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До другої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До третьої групи'' належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

''Дозволи на викиди видаються за умови:''

* неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;
* неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
* дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до зазначених дозволів вносяться зміни.

Суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Подання звіту та його розміщення на інтернет-ресурсі дозвільного органу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Якщо на відповідній території встановлено, що фонові концентрації забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, органом місцевого самоврядування приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин суб’єктами господарювання шляхом затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля. Пропозиції щодо тривалості кожного етапу виконання відповідної програми та необхідного зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі подаються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Протягом місяця з дня затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля органи місцевого самоврядування повідомляють про затвердження цих програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, та суб’єкт господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, - обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг: суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (припинення дії) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, припинення дії) такого дозволу на викиди та повідомлення про залишення заяви без руху здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Видача (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

''Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, подає такі документи :''

документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оформлені відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в паперовій та/або електронній формі;

відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди, із зазначенням адреси обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, до яких можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" підлягає оцінці впливу на довкілля;

повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

''Підставами для відмови у видачі дозволу на викиди є:''

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу на викиди;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

одержання негативного висновку центрального (територіального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, щодо можливості видачі дозволу на викиди;

відсутність повідомлення відповідної обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

застосування відповідно до Закону України "Про санкції" до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у виді припинення дії або зупинення дії відповідного дозволу.

Згідно вимог та процедур, встановлених та «Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02] підприємство може бути взяте на державний облік.

Взяття на облік об'єктів здійснюється за умови, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в «Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік», вказаних у додатку 1 до вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02#Text Інструкції].
== Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря ==
Статтею 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

- викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

''Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря''

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0414-20#n14 Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря], затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності. Разом з тим, враховуючи положення законодавства та практику притягнення до юридичної відповідальності, треба зазначити, що до осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, може застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Видом юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є ''адміністративна відповідальність.''

Так, у главі 7 КУпАП Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини передбачено відповідальність за такі порушення законодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1 КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

-невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911 КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може диференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім того ст. 12 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачає, що "господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства".

''Кримінальна відповідальність:''

Кримінальним кодексом України окремо виділено ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря".

Відповідно до ч. 1 цієї статті, забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

''Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля"'' роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками потрібно розуміти: загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Разом з тим необхідно вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені й іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відповідальність настає за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально карні діяння у сфері охорони атмосферного повітря можуть наступати внаслідок:

невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України);

проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

[[Категорія: Екологічне право]]

Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

2025-02-10T12:21:02Z

Hulko.Iryna: /* Контроль у галузі охорони атмосферного повітря */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1626#n1626 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
* Закон України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 "Про охорону навколишнього природного середовища"]
== Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України «Про охорону атмосферного повітря»] (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень.

До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин.

До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування, у разі перевищення державних медико-санітарних нормативів та/або нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

== Шкідливі викиди в атмосферне повітря ==
По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:
# по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
# по режиму відведення (безперервні і періодичні);
# по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
# по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
# по ознаках очищення:
* ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
* ті що викидаються після очищення (організовані). 
Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні. 
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.

Джерела забруднення.

Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний).

Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові.

При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців.

Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.

Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову.

Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм.

'''Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря'''

Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:

1) особливо небезпечні;

2) високо небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні.

Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.

Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:

1) лабораторні (аналітичні);

2) автоматичні;

3) дистанційні (лазерна локація).

== Контроль у галузі охорони атмосферного повітря ==
Здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також суб’єктами господарювання, установами, організаціями та громадянами.

''Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря'' здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

В''иробничий контроль за охороною атмосферного повітря'' здійснюється суб’єктами господарювання в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

''Громадський контроль'' у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".]

Відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''другої'' або ''третьої'' групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг. Або виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''першої групи'', суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

''До першої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До другої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До третьої групи'' належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

''Дозволи на викиди видаються за умови:''

* неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;
* неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
* дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до зазначених дозволів вносяться зміни.

Суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Подання звіту та його розміщення на інтернет-ресурсі дозвільного органу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Якщо на відповідній території встановлено, що фонові концентрації забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, органом місцевого самоврядування приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин суб’єктами господарювання шляхом затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля. Пропозиції щодо тривалості кожного етапу виконання відповідної програми та необхідного зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі подаються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Протягом місяця з дня затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля органи місцевого самоврядування повідомляють про затвердження цих програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, та суб’єкт господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, - обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг: суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (припинення дії) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, припинення дії) такого дозволу на викиди та повідомлення про залишення заяви без руху здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Видача (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

''Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, подає такі документи :''

документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оформлені відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в паперовій та/або електронній формі;

відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди, із зазначенням адреси обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, до яких можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" підлягає оцінці впливу на довкілля;

повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

''Підставами для відмови у видачі дозволу на викиди є:''

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу на викиди;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

одержання негативного висновку центрального (територіального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, щодо можливості видачі дозволу на викиди;

відсутність повідомлення відповідної обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

застосування відповідно до Закону України "Про санкції" до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у виді припинення дії або зупинення дії відповідного дозволу.

Згідно вимог та процедур, встановлених та «Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02] підприємство може бути взяте на державний облік.

Взяття на облік об'єктів здійснюється за умови, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в «Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік», вказаних у додатку 1 до вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02#Text Інструкції].
== Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря ==
Статтею 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

- викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

''Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря''

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0414-20#n14 Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря], затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності. Разом з тим, враховуючи положення законодавства та практику притягнення до юридичної відповідальності, треба зазначити, що до осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, може застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Видом юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є ''адміністративна відповідальність.''

Так, у главі 7 КУпАП Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини передбачено відповідальність за такі порушення законодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1 КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

-невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911 КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може диференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім того ст. 12 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачає, що "господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства".

''Кримінальна відповідальність:''

Кримінальним кодексом України окремо виділено ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря".

Відповідно до ч. 1 цієї статті, забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

''Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля"'' роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками потрібно розуміти: загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Разом з тим необхідно вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені й іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відповідальність настає за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально карні діяння у сфері охорони атмосферного повітря можуть наступати внаслідок:

невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України);

проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

[[Категорія: Екологічне право]]

Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

2025-02-10T11:31:33Z

Hulko.Iryna: /* Контроль у галузі охорони атмосферного повітря */

Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

2025-02-10T11:00:38Z

Hulko.Iryna: /* Контроль у галузі охорони атмосферного повітря */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1626#n1626 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
* Закон України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 "Про охорону навколишнього природного середовища"]
== Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України «Про охорону атмосферного повітря»] (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень.

До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин.

До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування, у разі перевищення державних медико-санітарних нормативів та/або нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

== Шкідливі викиди в атмосферне повітря ==
По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:
# по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
# по режиму відведення (безперервні і періодичні);
# по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
# по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
# по ознаках очищення:
* ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
* ті що викидаються після очищення (організовані). 
Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні. 
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.

Джерела забруднення.

Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний).

Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові.

При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців.

Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.

Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову.

Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм.

'''Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря'''

Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:

1) особливо небезпечні;

2) високо небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні.

Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.

Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:

1) лабораторні (аналітичні);

2) автоматичні;

3) дистанційні (лазерна локація).

== Контроль у галузі охорони атмосферного повітря ==
Здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також суб’єктами господарювання, установами, організаціями та громадянами.

''Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря'' здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

В''иробничий контроль за охороною атмосферного повітря'' здійснюється суб’єктами господарювання в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

''Громадський контроль'' у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".]

Відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''другої'' або ''третьої'' групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг. Або виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''першої групи'', суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

''До першої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До другої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До третьої групи'' належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Дозволи на викиди видаються за умови:

неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;

неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до зазначених дозволів вносяться зміни.

Суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Подання звіту та його розміщення на інтернет-ресурсі дозвільного органу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Якщо на відповідній території встановлено, що фонові концентрації забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, органом місцевого самоврядування приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин суб’єктами господарювання шляхом затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля. Пропозиції щодо тривалості кожного етапу виконання відповідної програми та необхідного зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі подаються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Протягом місяця з дня затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля органи місцевого самоврядування повідомляють про затвердження цих програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно вимог та процедур, встановлених та «Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02] підприємство може бути взяте на державний облік.

Взяття на облік об'єктів здійснюється за умови, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в «Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік», вказаних у додатку 1 до вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02#Text Інструкції].
== Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря ==
Статтею 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

- викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності. Разом з тим, враховуючи положення законодавства та практику притягнення до юридичної відповідальності, треба зазначити, що до осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, може застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є адміністративна відповідальність.

Так, у главі 7 КУпАП Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини передбачено відповідальність за такі порушення законодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1 КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

-невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911 КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може диференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім того ст. 12 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачає, що "господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства".

Відповідно до ст. 111 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подання суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (анулювання) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, анулювання) такого дозволу на викиди здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, та суб’єкт господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, - обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг:

документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оформлені відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в паперовій та/або електронній формі;

відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди, із зазначенням адреси обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, до яких можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" підлягає оцінці впливу на довкілля;

повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставами для відмови у видачі дозволу на викиди є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу на викиди;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

одержання негативного висновку центрального (територіального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, щодо можливості видачі дозволу на викиди;

відсутність повідомлення відповідної обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

застосування відповідно до Закону України "Про санкції" до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення відповідного дозволу.

У разі усунення суб’єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу на викиди, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує двадцяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб’єкта господарювання, документів, необхідних для видачі дозволу на викиди, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища анулює дозвіл на викиди з таких підстав:

скасування центральним (територіальним) органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, висновку щодо можливості видачі дозволу;

наявність звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу на викиди;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

видача нового дозволу на викиди - з моменту видачі такого дозволу на викиди.

Анулювання дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

Дія дозволу на викиди припиняється через десять робочих днів з дня прийняття (винесення) рішення про його анулювання або з дати видачі нового дозволу на викиди.

Призупинення господарської діяльності суб’єкта господарювання повністю або частково за рішенням суду, яке набрало законної сили, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснюється з таких підстав:

встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу на викиди та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

провадження суб’єктом господарювання певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано дозвіл на викиди, з порушенням вимог законодавства, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, було раніше видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для цього.

Відновлення господарської діяльності суб’єкта господарювання після призупинення можливе з дати отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх порушень.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища зупиняє (повністю або частково) дію дозволу на викиди, якщо суб’єкт господарювання не дотримується умов дозволу на викиди, до виконання таких умов.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища повідомляє про прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди суб’єкта господарювання та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, протягом п’яти робочих днів з дня прийняття такого рішення. Дія дозволу на викиди зупиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди. Дія дозволу на викиди поновлюється протягом п’яти робочих днів після підтвердження суб’єктом господарювання виконання відповідних умов дозволу на викиди.

Зупинення дії дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

КК України окремо виділено ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря". Відповідно до ч. 1 цієї статті, забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Постановою Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками потрібно розуміти: загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Разом з тим необхідно вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені й іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відповідальність настає за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально карні діяння у сфері охорони атмосферного повітря можуть наступати внаслідок: невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України); проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об’єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування;

недотриманні вимог, передбачених Правилами технічної експлуатації установок очистки газу, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

недопущенні до проведення перевірок посадових осіб органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів,

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.

Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
[[Категорія: Екологічне право]]

Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

2025-02-10T10:57:43Z

Hulko.Iryna: /* Контроль у галузі охорони атмосферного повітря */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1626#n1626 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
* Закон України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 "Про охорону навколишнього природного середовища"]
== Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України «Про охорону атмосферного повітря»] (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень.

До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин.

До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування, у разі перевищення державних медико-санітарних нормативів та/або нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

== Шкідливі викиди в атмосферне повітря ==
По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:
# по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
# по режиму відведення (безперервні і періодичні);
# по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
# по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
# по ознаках очищення:
* ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
* ті що викидаються після очищення (організовані). 
Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні. 
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.

Джерела забруднення.

Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний).

Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові.

При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців.

Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.

Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову.

Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм.

'''Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря'''

Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:

1) особливо небезпечні;

2) високо небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні.

Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.

Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:

1) лабораторні (аналітичні);

2) автоматичні;

3) дистанційні (лазерна локація).

== Контроль у галузі охорони атмосферного повітря ==
Здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також суб’єктами господарювання, установами, організаціями та громадянами.

''Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря'' здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

В''иробничий контроль за охороною атмосферного повітря'' здійснюється суб’єктами господарювання в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

''Громадський контроль'' у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".]

Відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''другої'' або ''третьої'' групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг. Або виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до ''першої групи'', суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

''До першої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До другої групи'' належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

''До третьої групи'' належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Дозволи на викиди видаються за умови:

неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;

неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до зазначених дозволів вносяться зміни.

Суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Подання звіту та його розміщення на інтернет-ресурсі дозвільного органу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Якщо на відповідній території встановлено, що фонові концентрації забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, органом місцевого самоврядування приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин суб’єктами господарювання шляхом затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля. Пропозиції щодо тривалості кожного етапу виконання відповідної програми та необхідного зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі подаються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Протягом місяця з дня затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля органи місцевого самоврядування повідомляють про затвердження цих програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно вимог та процедур, встановлених та «Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02] підприємство може бути взяте на державний облік.

Взяття на облік об'єктів здійснюється за умови, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в «Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік», вказаних у додатку 1 до вищезазначеної Інструкції.
== Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря ==
Статтею 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

- викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності. Разом з тим, враховуючи положення законодавства та практику притягнення до юридичної відповідальності, треба зазначити, що до осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, може застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є адміністративна відповідальність.

Так, у главі 7 КУпАП Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини передбачено відповідальність за такі порушення законодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1 КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

-невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911 КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може диференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім того ст. 12 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачає, що "господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства".

Відповідно до ст. 111 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подання суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (анулювання) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, анулювання) такого дозволу на викиди здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, та суб’єкт господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, - обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг:

документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оформлені відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в паперовій та/або електронній формі;

відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди, із зазначенням адреси обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, до яких можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" підлягає оцінці впливу на довкілля;

повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставами для відмови у видачі дозволу на викиди є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу на викиди;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

одержання негативного висновку центрального (територіального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, щодо можливості видачі дозволу на викиди;

відсутність повідомлення відповідної обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

застосування відповідно до Закону України "Про санкції" до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення відповідного дозволу.

У разі усунення суб’єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу на викиди, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує двадцяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб’єкта господарювання, документів, необхідних для видачі дозволу на викиди, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища анулює дозвіл на викиди з таких підстав:

скасування центральним (територіальним) органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, висновку щодо можливості видачі дозволу;

наявність звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу на викиди;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

видача нового дозволу на викиди - з моменту видачі такого дозволу на викиди.

Анулювання дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

Дія дозволу на викиди припиняється через десять робочих днів з дня прийняття (винесення) рішення про його анулювання або з дати видачі нового дозволу на викиди.

Призупинення господарської діяльності суб’єкта господарювання повністю або частково за рішенням суду, яке набрало законної сили, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснюється з таких підстав:

встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу на викиди та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

провадження суб’єктом господарювання певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано дозвіл на викиди, з порушенням вимог законодавства, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, було раніше видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для цього.

Відновлення господарської діяльності суб’єкта господарювання після призупинення можливе з дати отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх порушень.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища зупиняє (повністю або частково) дію дозволу на викиди, якщо суб’єкт господарювання не дотримується умов дозволу на викиди, до виконання таких умов.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища повідомляє про прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди суб’єкта господарювання та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, протягом п’яти робочих днів з дня прийняття такого рішення. Дія дозволу на викиди зупиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди. Дія дозволу на викиди поновлюється протягом п’яти робочих днів після підтвердження суб’єктом господарювання виконання відповідних умов дозволу на викиди.

Зупинення дії дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

КК України окремо виділено ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря". Відповідно до ч. 1 цієї статті, забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Постановою Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками потрібно розуміти: загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Разом з тим необхідно вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені й іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відповідальність настає за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально карні діяння у сфері охорони атмосферного повітря можуть наступати внаслідок: невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України); проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об’єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування;

недотриманні вимог, передбачених Правилами технічної експлуатації установок очистки газу, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

недопущенні до проведення перевірок посадових осіб органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів,

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.

Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
[[Категорія: Екологічне право]]

Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

2025-02-10T10:38:01Z

Hulko.Iryna: /* Контроль у галузі охорони атмосферного повітря */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1626#n1626 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
* Закон України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 "Про охорону навколишнього природного середовища"]
== Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України «Про охорону атмосферного повітря»] (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень.

До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин.

До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування, у разі перевищення державних медико-санітарних нормативів та/або нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

== Шкідливі викиди в атмосферне повітря ==
По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:
# по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
# по режиму відведення (безперервні і періодичні);
# по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
# по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
# по ознаках очищення:
* ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
* ті що викидаються після очищення (організовані). 
Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні. 
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.

Джерела забруднення.

Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний).

Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові.

При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців.

Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.

Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову.

Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм.

'''Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря'''

Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:

1) особливо небезпечні;

2) високо небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні.

Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.

Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:

1) лабораторні (аналітичні);

2) автоматичні;

3) дистанційні (лазерна локація).

== Контроль у галузі охорони атмосферного повітря ==
Здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також суб’єктами господарювання, установами, організаціями та громадянами.

''Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря'' здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

В''иробничий контроль за охороною атмосферного повітря'' здійснюється суб’єктами господарювання в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

''Громадський контроль'' у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".]

Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Дозволи на викиди видаються за умови:

неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;

неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до зазначених дозволів вносяться зміни.

Суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Подання звіту та його розміщення на інтернет-ресурсі дозвільного органу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Якщо на відповідній території встановлено, що фонові концентрації забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, органом місцевого самоврядування приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин суб’єктами господарювання шляхом затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля. Пропозиції щодо тривалості кожного етапу виконання відповідної програми та необхідного зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі подаються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Протягом місяця з дня затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля органи місцевого самоврядування повідомляють про затвердження цих програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Інвентаризація джерел викидів може проводитись з наступною метою:

для розробки нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об'єктів

для розробки нормативів гранично допустимих викидів;для регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

для здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря;

для розробки короткострокових і довгострокових планів заходів підприємств;для розробки екологічних програм по зниженню викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Інвентаризацію джерел викидів мають право проводити підприємства, установи та організації, які мають у своєму складі акредитовану лабораторію на проведення лабораторних досліджень.

Лабораторія повинна бути акредитована на проведення аналізів тих речовин, які присутні в викидах даного підприємства.Згідно вимог та процедур, встановлених та «Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02] підприємство може бути взяте на державний облік. Взяття на облік об'єктів здійснюється за умови, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в «Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік», вказаних у додатку 1 до вищезазначеної Інструкції.

Основою взяття на облік є матеріали інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
== Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря ==
Статтею 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

- викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності. Разом з тим, враховуючи положення законодавства та практику притягнення до юридичної відповідальності, треба зазначити, що до осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, може застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є адміністративна відповідальність.

Так, у главі 7 КУпАП Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини передбачено відповідальність за такі порушення законодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1 КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

-невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911 КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може диференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім того ст. 12 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачає, що "господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства".

Відповідно до ст. 111 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подання суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (анулювання) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, анулювання) такого дозволу на викиди здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, та суб’єкт господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, - обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг:

документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оформлені відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в паперовій та/або електронній формі;

відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди, із зазначенням адреси обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, до яких можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" підлягає оцінці впливу на довкілля;

повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставами для відмови у видачі дозволу на викиди є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу на викиди;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

одержання негативного висновку центрального (територіального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, щодо можливості видачі дозволу на викиди;

відсутність повідомлення відповідної обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

застосування відповідно до Закону України "Про санкції" до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення відповідного дозволу.

У разі усунення суб’єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу на викиди, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує двадцяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб’єкта господарювання, документів, необхідних для видачі дозволу на викиди, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища анулює дозвіл на викиди з таких підстав:

скасування центральним (територіальним) органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, висновку щодо можливості видачі дозволу;

наявність звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу на викиди;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

видача нового дозволу на викиди - з моменту видачі такого дозволу на викиди.

Анулювання дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

Дія дозволу на викиди припиняється через десять робочих днів з дня прийняття (винесення) рішення про його анулювання або з дати видачі нового дозволу на викиди.

Призупинення господарської діяльності суб’єкта господарювання повністю або частково за рішенням суду, яке набрало законної сили, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснюється з таких підстав:

встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу на викиди та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

провадження суб’єктом господарювання певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано дозвіл на викиди, з порушенням вимог законодавства, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, було раніше видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для цього.

Відновлення господарської діяльності суб’єкта господарювання після призупинення можливе з дати отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх порушень.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища зупиняє (повністю або частково) дію дозволу на викиди, якщо суб’єкт господарювання не дотримується умов дозволу на викиди, до виконання таких умов.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища повідомляє про прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди суб’єкта господарювання та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, протягом п’яти робочих днів з дня прийняття такого рішення. Дія дозволу на викиди зупиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди. Дія дозволу на викиди поновлюється протягом п’яти робочих днів після підтвердження суб’єктом господарювання виконання відповідних умов дозволу на викиди.

Зупинення дії дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

КК України окремо виділено ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря". Відповідно до ч. 1 цієї статті, забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Постановою Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками потрібно розуміти: загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Разом з тим необхідно вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені й іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відповідальність настає за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально карні діяння у сфері охорони атмосферного повітря можуть наступати внаслідок: невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України); проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об’єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування;

недотриманні вимог, передбачених Правилами технічної експлуатації установок очистки газу, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

недопущенні до проведення перевірок посадових осіб органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів,

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.

Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
[[Категорія: Екологічне право]]

Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря

2025-02-10T10:28:55Z

Hulko.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1626#n1626 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
* Закон України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 "Про охорону навколишнього природного середовища"]
== Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#Text Закон України «Про охорону атмосферного повітря»] (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень.

До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин.

До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування, у разі перевищення державних медико-санітарних нормативів та/або нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

== Шкідливі викиди в атмосферне повітря ==
По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:
# по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
# по режиму відведення (безперервні і періодичні);
# по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
# по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
# по ознаках очищення:
* ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
* ті що викидаються після очищення (організовані). 
Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні. 
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.

Джерела забруднення.

Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний).

Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові.

При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців.

Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.

Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову.

Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм.

'''Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря'''

Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:

1) особливо небезпечні;

2) високо небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні.

Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.

Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:

1) лабораторні (аналітичні);

2) автоматичні;

3) дистанційні (лазерна локація).

== Контроль у галузі охорони атмосферного повітря ==
Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади. Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Дозволи на викиди видаються за умови:

неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;

неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до зазначених дозволів вносяться зміни.

Суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Подання звіту та його розміщення на інтернет-ресурсі дозвільного органу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Якщо на відповідній території встановлено, що фонові концентрації забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, органом місцевого самоврядування приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин суб’єктами господарювання шляхом затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля. Пропозиції щодо тривалості кожного етапу виконання відповідної програми та необхідного зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі подаються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Протягом місяця з дня затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля органи місцевого самоврядування повідомляють про затвердження цих програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Інвентаризація джерел викидів може проводитись з наступною метою:

для розробки нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об'єктів

для розробки нормативів гранично допустимих викидів;для регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

для здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря;

для розробки короткострокових і довгострокових планів заходів підприємств;для розробки екологічних програм по зниженню викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Інвентаризацію джерел викидів мають право проводити підприємства, установи та організації, які мають у своєму складі акредитовану лабораторію на проведення лабораторних досліджень.

Лабораторія повинна бути акредитована на проведення аналізів тих речовин, які присутні в викидах даного підприємства.Згідно вимог та процедур, встановлених та «Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря» [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0445-02] підприємство може бути взяте на державний облік. Взяття на облік об'єктів здійснюється за умови, якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в «Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік», вказаних у додатку 1 до вищезазначеної Інструкції.

Основою взяття на облік є матеріали інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
== Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря ==
Статтею 33 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

- перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

- перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

- викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

- перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

- впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

- порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

- проектуванні і будівництві об'єктів із порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

- невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

- ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

- недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування.

На відміну від багатьох інших поресурсових законів та кодексів, ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" не деталізує питання щодо видів юридичної відповідальності. Разом з тим, враховуючи положення законодавства та практику притягнення до юридичної відповідальності, треба зазначити, що до осіб, винних у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, може застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Найпоширенішим видом юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства (у тому числі законодавства про охорону атмосферного повітря) є адміністративна відповідальність.

Так, у главі 7 КУпАП Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини передбачено відповідальність за такі порушення законодавства про охорону атмосферного повітря:

- порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78 КУпАП);

- порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ (ст. 78-1 КУпАП);

- недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП);

- випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 80 КУпАП);

- експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУпАП).

-невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911 КУпАП).

Основними видами покарань за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря виступають штрафи. Сума штрафів може диференціюватися залежно від статусу суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності).

Крім того ст. 12 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" - Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і впливу фізичних та біологічних факторів на його стан - передбачає, що "господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства".

Відповідно до ст. 111 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подання суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (анулювання) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, анулювання) такого дозволу на викиди здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Для одержання дозволу на викиди суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, та суб’єкт господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, - обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг:

документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин, оформлені відповідно до вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в паперовій та/або електронній формі;

відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди, із зазначенням адреси обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, до яких можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка згідно з вимогами Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" підлягає оцінці впливу на довкілля;

повідомлення обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставами для відмови у видачі дозволу на викиди є:

подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу на викиди;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

одержання негативного висновку центрального (територіального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, щодо можливості видачі дозволу на викиди;

відсутність повідомлення відповідної обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання дозволу на викиди, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

застосування відповідно до Закону України "Про санкції" до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення відповідного дозволу.

У разі усунення суб’єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі дозволу на викиди, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує двадцяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб’єкта господарювання, документів, необхідних для видачі дозволу на викиди, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища анулює дозвіл на викиди з таких підстав:

скасування центральним (територіальним) органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, висновку щодо можливості видачі дозволу;

наявність звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу на викиди;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

видача нового дозволу на викиди - з моменту видачі такого дозволу на викиди.

Анулювання дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

Дія дозволу на викиди припиняється через десять робочих днів з дня прийняття (винесення) рішення про його анулювання або з дати видачі нового дозволу на викиди.

Призупинення господарської діяльності суб’єкта господарювання повністю або частково за рішенням суду, яке набрало законної сили, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснюється з таких підстав:

встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу на викиди та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

провадження суб’єктом господарювання певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано дозвіл на викиди, з порушенням вимог законодавства, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, було раніше видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для цього.

Відновлення господарської діяльності суб’єкта господарювання після призупинення можливе з дати отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх порушень.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища зупиняє (повністю або частково) дію дозволу на викиди, якщо суб’єкт господарювання не дотримується умов дозволу на викиди, до виконання таких умов.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища повідомляє про прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди суб’єкта господарювання та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, протягом п’яти робочих днів з дня прийняття такого рішення. Дія дозволу на викиди зупиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про зупинення дії дозволу на викиди. Дія дозволу на викиди поновлюється протягом п’яти робочих днів після підтвердження суб’єктом господарювання виконання відповідних умов дозволу на викиди.

Зупинення дії дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно до Закону України "Про санкції".

КК України окремо виділено ст. 241 "Забруднення атмосферного повітря". Відповідно до ч. 1 цієї статті, забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - караються штрафом штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Постановою Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" роз'яснюється, що створення небезпеки для життя і здоров'я людей має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо.

Під тяжкими наслідками потрібно розуміти: загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо.

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Разом з тим необхідно вказати, що окремі діяння, об'єктом злочинного посягання яких може бути атмосферне повітря, передбачені й іншими статтями КК України. Наприклад, ст. 238 КК України - Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення - прямо передбачає, що кримінальна відповідальність настає за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Також кримінально карні діяння у сфері охорони атмосферного повітря можуть наступати внаслідок: невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України); проектування чи експлуатації споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” - Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди;

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектуванні і будівництві об’єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування;

недотриманні вимог, передбачених Правилами технічної експлуатації установок очистки газу, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

недопущенні до проведення перевірок посадових осіб органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів,

- несуть відповідальність згідно з законом.

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.

Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

Стаття 34. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
[[Категорія: Екологічне право]]

Дії у разі втрати паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України. Посвідчення особи на повернення в Україну

2024-12-18T11:00:30Z

Hulko.Iryna: /* Нормативна база */

Дії у разі втрати паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України. Посвідчення особи на повернення в Україну

2024-12-10T11:34:50Z

Hulko.Iryna: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянином України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 285 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2012 року № 651 "Про затвердження Порядку формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 381"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 року № 1201 "Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18#top Наказ Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182 "Про затвердження Положення про консульський збір України та Інструкції про порядок справляння сум консульського збору за вчинення консульських дій, обліку сум консульських надходжень та проведення звірок фактичних консульських надходжень в закордонних дипломатичних установах України"]
== Загальні положення ==
'''Паспорт громадянина України для виїзду за кордон''' (закордонний паспорт) — документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання державного кордону України та перебування за кордоном.

У разі втрати або викрадення під час перебування за межами України паспорта громадянином України, або коли строк дії документа, що посвідчує особу, закінчився, або коли встановлено, що документ, який посвідчує особу, підтверджує громадянство України та дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну, є недійсним з інших причин або коли громадянин України не оформлював документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та/або дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну , то в таких випадках посольство або консульська установа України оформлюють та видають йому посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Посвідчення особи на повернення в Україну''' (далі - посвідчення) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених законами), дає право на в’їзд в Україну, оформляється і видається закордонними дипломатичними установами України.

== Куди звернутись, перелік необхідних документів ==
У разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України необхідно звернутись '''до найближчого відділення поліції''' для складення ''заяви'' про втрату або крадіжку паспорта. В тексті заяви доцільно перерахувати всі візи та відмітки, які були проставлені у паспорті в країні перебування (якщо це можливо), навести перелік усіх втрачених документів, якщо крім паспорта зникло ще щось, та обставини виявлення пропажі. За результатами прийому такої заяви особі має бути виданий ''протокол або довідка про тимчасову відсутність закордонного паспорта.'' З цією довідкою або протоколом необхідно звернутися до [https://mfa.gov.ua/diplomatichni-ustanovi/inozemni-diplomatichni-ustanovi-v-ukrayini '''дипломатичної установи України'''] за кордоном де за загальним правилом заповнюється заява-анкета для отримання тимчасового посвідчення особи на повернення в Україну.

На підставі поданих документів та відомостей, після встановлення вашої особи та громадянства, співробітниками консульства буде оформлене тимчасове посвідчення особи на повернення в Україну.

'''Важливо! Тимчасове свідоцтво особи, видане в посольстві, дає право тільки на повернення в Україну. Придбати з цим актом авіаквитки і перетнути кордони інших країн не можливо.'''
{| class="wikitable"
|'''Зверніть увагу!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 року № 1201 "Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну"] '''передбачено можливість видачі посвідчення особи на повернення в Україну не тільки у консульській установі, а й на території України.'''
Процедуру реалізації експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-2022-%D0%BF#Text Порядок реалізації експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну (далі - Порядок)] затверджений зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, '''''для осіб, що примусово переміщені на територію держави, визнаної Україною державою-агресором або державою окупантом.'''''

Оформлення посвідчення особі (без її присутності) здійснюється Державною міграційною службою України на підставі звернення:

● одного з батьків або іншого законного представника особи у віці до 18 років;

● одного з батьків, одного з подружжя, повнолітньої дитини, рідного (повнорідного, неповнорідного) брата/сестри;

● офіційного звернення Мінреінтеграції.

''Див. детальніше:'' [[Оформлення посвідчення особи на повернення в Україну особам, які примусово переміщені на територію держави-агресора]]
|}
== Перелік необхідних документів ==
Дипломатичній установі (у разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон) необхідно надати наступні документи:
# заяву-анкету встановленого зразка (формується представником посольства чи консульської установи);
# документ (протокол, довідку тощо), виданий компетентним органом іноземної держави, що підтверджує факт звернення особи щодо втрати або викрадення паспорта;
# документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі наявності);
# одну кольорову фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування (у разі оформлення посвідчення особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку із тривалим розладом здоров’я, або у разі наявності обґрунтованих обставин, які доводять неспроможність заявника прибути до найближчої дипломатичної установи);документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);
# квитанція про сплату консульського збору або оригінал документа про звільнення від його сплати. За рішенням керівника дипломатичної установи у разі наявності обставин, що доводять неспроможність заявника сплатити консульський збір, посвідчення оформляється без стягнення консульського збору.
Посвідчення особи на повернення в Україну може бути видано особам без громадянства, які мають право на постійне проживання в Україні, іноземцям та особам без громадянства, яких в Україні визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, у разі втрати або викрадення ними під час перебування за кордоном виданих в Україні документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд/в'їзд в Україну.

До територіального органу Державної міграційної служби України (далі - ДМС) законний представник, член сім’ї особи, ''що примусово переміщена на територію держави, визнаної Україною державою-агресором або державою окупантом'', подає такі документи:
# письмову заяву із зазначенням відомостей про особу, на ім’я якої оформляється посвідчення, а також обставин, які зумовлюють необхідність оформлення посвідчення, та способу подальшої передачі посвідчення такій особі;
# свідоцтво про народження або документ про реєстрацію народження (у разі відсутності свідоцтва про народження такі відомості вносяться працівником ДМС на підставі інформації, зазначеної у письмовій заяві, яка в подальшому перевіряється працівником ДМС);
# документ, що посвідчує особу законного представника, члена сім’ї (у разі відсутності документів, які підтверджують їх повноваження або факт родинних стосунків, такі відомості вносяться працівником ДМС на підставі інформації, зазначеної у письмовій заяві, яка в подальшому перевіряється працівником ДМС за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян);
# дві кольорові фотокартки особи, на ім’я якої оформляється посвідчення.
== Вартість ==
За видачу посвідчення особи на повернення в Україну справляється консульський збір у розмірі 28 євро (30 доларів США).

За оформлення посвідчення особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, внесення даних про дитину до посвідчення законного представника, на звернення компетентного органу іноземної держави або в інших випадках, передбачених законодавством, консульський збір '''не стягується'''.

'''На території України''' оформлення посвідчення особи на повернення в Україну здійснюється '''безоплатно''', відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-2022-%D0%BF#Text п.3 Порядку].
== Строки розгляду питань ==
Оформлення та видача посвідчення здійснюються протягом '''одного робочого дня''', але не більш як п’яти робочих днів з дня подання всіх документів і отримання консульською посадовою особою дипломатичної установи відомостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 Порядком оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну,] та сплати консульського збору.

У разі необхідності надсилання письмового запиту строк оформлення посвідчення може бути продовжено до часу отримання відповіді на такий запит, але не більш як 30 днів.

По поверненню в Україну, необхідно звернутися до відділу [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/zagalna-informacziya.html Державної міграційної служби] та оформити новий паспорт для виїзду за кордон. Для цього потрібні внутрішній паспорт громадянина України та квитанція про сплату послуги. Терміновий документ оформлюється 7 робочих днів, а нетерміновий - 20.

Оформлення посвідчення '''на території України''' здійснюється протягом '''п’яти робочих днів''' з дня подання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1586-14#n13 заяви-анкети] та строком дії до трьох місяців.
==== ''Підстави для відмови у видачі посвідчення ДМС:'' ====
# повноваження законного представника або член сім’ї щодо отримання посвідчення не підтверджено відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян або документально;
# документи та інформацію, необхідні для оформлення посвідчення, подано законним представником, членом сім’ї, Мінреінтеграції не в повному обсязі;
# дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, відомчої системи ДМС, не підтверджують інформації, поданої законним представником, членом сім’ї, Мінреінтеграції, або її обсяг недостатній для ідентифікації особи.
== Практичні поради щодо мінімізації ризиків втрати документа, що посвідчує особу ==
Перед поїздкою до іншої країни, потрібно:
# вивчити інформацію про країну, до якої прямуєте;
# мати при собі електронні версії та ксерокопії важливих документів;
# заздалегідь записати телефони і адреси дипломатичних представництв України;
# вивчити ключові фрази про необхідність отримати допомогу англійською мовою;
# тримати закордонний паспорт при собі, гроші зберігати в різних місцях;
# при втраті документів відразу ж викликати поліцію і прямувати до дипломатичної установи України.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Міжнародне право]]