WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Співучасть у кримінальному правопорушенні

2026-04-13T09:05:02Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (далі - КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями"]
== Загальна інформація ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

'''Співучасть у кримінальному правопорушенні є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що:'''
* співучасть наявна лише, якщо в кримінальному правопорушенні беруть участь кілька осіб (хоча б дві), законодавець називає мінімальну кількість учасників кримінального правопорушення, хоча їх може бути й більше, що обумовлює його підвищену суспільну небезпеку . До того ж кожна з цих осіб повинна мати ознаки суб’єкта кримінального правопорушення – тобто бути фізичною осудною особою та досягти віку кримінальної відповідальності;
* склад кримінального правопорушення виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, у діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки кримінального правопорушення, вказані у статтях Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 КК України].
Вчинення окремих видів кримінальних правопорушень можливе лише у співучасті (наприклад, участь у банді чи вчинюваному нею нападі при бандитизмі, керівництво злочинною організацією).

'''Законодавче визначення поняття "співучасть" включає в себе такі ознаки:'''
* наявність двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного кримінального правопорушення;
* спільність їх участі у кримінальному правопорушенні;
* умисний характер діяльності співучасників. Перші дві ознаки характеризують об'єктивну (особливий спосіб вчинення кримінального провопорушення, який характеризується спільністю дій), а остання - суб'єктивну сторону співучасті (умисна форма вини).
Першою ознакою, яка з об'єктивної сторони свідчить про наявність співучасті, є кількісний показник. Закон говорить про "декількох суб'єктів кримінального правопорушення", що передбачає участь у вчиненні кримінального правопорушення двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення.

Закон може передбачати різні ознаки суб'єкта кримінального правопорушення для різних учасників спільної злочинної діяльності. Це є характерним для складів кримінальних правопорушень, де виконавцем може бути лише спеціальний суб'єкт (для таких співучасників, як організатор, підбурювач, пособник, наявність ознак спеціального суб'єкта не є обов'язковою: ними можуть бути осудні особи, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність). Бути співучасником у кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які законом установлена з 16 років, можуть особи, які досягли 16-річного віку, а в кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які встановлена з 14 років, - особи, які досягли 14-річного віку. Що стосується кримінальних правопорушень, за вчинення яких встановлена відповідальність з іншого віку (наприклад, з 18 років), то співучасниками в таких кримінальних правопорушеннях можуть бути особи, які досягли 16 років.

'''Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення передбачає:'''
* об'єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників;
* те, що вчинюваний співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них усіх;
* спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення;
* причиннвий зв'язок між діями співучасників і наслідками, що настали є необхідною умовою відповідальності за співучасть. Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення може проявитися як у дії, так і в бездіяльності.
Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності із вчинення кримінального правопорушення. Вони діють разом, роблячи кожний свій внесок у вчинення кримінального правопорушення. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення дій (бездіяльності) іншим співучасником, а, зрештою, - необхідною умовою настання спільного результату. Прагнення досягти різні результати є підставою для невизнання співучастю у кримінальному правопорушенні участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.

'''З суб'єктивної сторони співучасть характеризується умисною формою вини, що передбачає:'''
* наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності);
* наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця;
* єдність наміру всіх співучасників вчинити одне і те саме кримінальне правопорушення;
* єдність інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального результату. У своїй сукупності зазначені ознаки утворюють спільність психічної діяльності співучасників.
Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого кримінального правопорушення, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхніх діях, спрямованості їхніх дій (бездіяльності) на досягнення загального результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу кримінального правопорушення. Таке усвідомлення має бути взаємним - кожний із співучасників повинен усвідомлювати той факт, що він вчиняє кримінальне правопорушення спільно з іншими його учасниками (при цьому таке усвідомлення не обов'язково передбачає особисте знання співучасниками один одного). Лише факт усвідомлення цих обставин дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності учасника не лише за конкретне діяння, вчинене ним особисто, а й за результат діяльності всіх співучасників вчинення кримінального правопорушення. Тому не можуть визнаватися співучастю дії або бездіяльність, які об'єктивно сприяли вчиненню кримінального правопорушення і настанню суспільно-небезпечного результату, але не охоплювались умислом співучасників як вчинені спільно.

Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного результату.

Єдність наміру всіх співучасників щодо спільності їхніх дій і єдиного результату не означає обов'язкового збігу їх мотивів: злочинна діяльність кожного із співучасників може бути викликана різними спонуканнями.

Закон прямо вказує на те, що співучасть можлива лише у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Така вказівка виключає співучасть у вчиненні необережного кримінального правопорушення.

'''Залежно від ступеня узгодженості співучасників можна видокремити такі форми співучасті:'''
* співучасть без попередньої змови;
* співучасть за попередньою змовою.
Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні кримінального правопорушення співучасть може мати просту і складну форму.

Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки:
* дає змогу обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення кримінального правопорушення;
* впливає на кваліфікацію дій співучасників.
'''Проста форма співучасті''' (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець кримінального правопорушення. Вона характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об'єктивної сторони кримінального правопорушення.

'''При цьому можливі такі ситуації:'''
* кожен із співучасників виконує всю об'єктивну сторону кримінального правопорушення;
* окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, виконують лише частину об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Як у першому, так і в другому випадках суспільно-небезпечні наслідки настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.
Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, які хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу (застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка, згідно з домовленістю, заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо).

'''Складна форма співучасті''' передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. За наявності складної форми співучасті дії (бездіяльність) учасників виходять за рамки співвиконавства і утворюють різні види співучасників. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного Кримінального правопорушення виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).

На практиці форми і види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, у рамках вчинення кримінального правопорушення організованою групою за наявності організатора, підбурювача і пособника можливе виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників кримінального правопорушення має значення для визначення характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації кримінального правопорушення та їх відповідальності.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного кримінального правопорушення - готування, замаху, безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (як приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого кримінального правопорушення. Співучасть на стадії закінченого кримінального правопорушення можлива у єдиному випадку: коли пособник, відповідно до попередньої домовленості з іншими співучасниками, починає діяти після вчинення кримінального правопорушення (власне, на цій стадії відбувається лише реалізація попередньої домовленості, якої було досягнуто на стадії готування, замаху чи безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення). При цьому його дії спрямовуються на переховування правопорушника, знарядь чи засобів кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, інше приховування кримінального правопорушення. Попередня домовленість про вчинення таких дій не лише є юридичною підставою для визнання зазначених дій пособництвом, а й ознакою, яка відмежовує співучасть у виді такого пособництва від причетності до кримінального правопорушення (заздалегідь не обіцяного приховування кимінального правопорушення, неповідомлення про кримінальне правопорушення, потурання кримінальному правопорушенню).

Дії співучасників - як при співвиконавстві, так і у складній формі співучасті - можуть збігатися у часі, а можуть і не збігатися (вчинюватись у певній послідовності).
== Види співучасників ==
Співучасниками кримінального правопорушення є: виконавць, організатор, підбурювач та пособник.

'''1. Виконавцем (співвиконавцем)''' є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене КК України.

'''Ознаками такої особи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 2 ст. 27 КК України], є такі:'''
* вона є суб'єктом кримінального правопорушення;
* вчинила кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України];
* вчинила таке кримінальне правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.
Під вчиненням кримінального правопорушенням розуміється повне або часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення кримінального правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення означає, що виконавець, вчиняючи кримінальне правопорушення, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами кримінального правопорушення, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем кримінального правопорушення тоді, коли вона вчиняє кримінальне правопорушення безпосередньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону кримінального правопорушення, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене. В останньому випадку виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 КК України], або особисто виконує лише частину таких дій. У випадках використання для вчинення кримінального правопорушення осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення кримінального правопорушення - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили кримінальне правопорушення, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за вчинене, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем кримінального правопорушення визнається суб'єкт кримінального правопорушення, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами кримінального правопорушення.

Якщо для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем кримінального правопорушення, який вона вчинила, а й додатково кваліфікувати його дії за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2108 ст. 304 КК України] як втягнення неповнолітнього у суспільно-небезпечну діяльність.

'''2. Організатором кримінального правопорушення згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 3 ст. 27 КК України]''' є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:
* яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень);
* керувала кримінальним правопорушенням (кримінальними правопорушеннями) підготовкою чи вчиненням;
* утворила організовану групу чи злочинну організацію;
* керувала організованою групою чи злочинною організацією;
* забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;
* організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Організація вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) полягає у діях, які об'єднують інших співучасників і спрямовують їх зусилля на вчинення одного чи декількох кримінальних правопорушень або координують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення кримінального правопорушення може і не належати організатору, а бути лише підтриманою ним.

'''Дії з організації кримінального правопорушення можуть полягати, зокрема, у:'''
* залученні до вчинення кримінального правопорушення виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;
* розподілі обов'язків між ними;
* визначенні об'єкта (предмета) посягання;
* розробці плану вчинення кримінального правопорушення. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення кримінального правопорушення, - спрямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення кримінального правопорушення.
Організація вчинення кримінального правопорушення може включати залучення до вчинення кримінального правопорушення, об'єднання та координацію зусиль як співучасників всіх видів, так і лише одного (наприклад, виконавця) чи двох. Організація вчинення кримінального правопорушення може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т. п. Так, судова практика за певних обставин визнає замовлення вбивства його організацією. Мета зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Припинення діяльності організатора на етапі організації вчинення кримінального правопорушення за наявності підстав утворює готування до кримінального правопорушення.

'''Керування підготовкою кримінального правопорушення''' (кримінальних правопорушень) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох кримінальних правопорушень, а саме на:
* підшукування або пристосування засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення;
* залучення співучасників;
* замовлення вчинення кримінального правопорушення;
* усунення перешкод;
* інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
Керуванням підготовкою кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) охоплюється також проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних суспільно-небезпечних дій (бездіяльності), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких, усунення його з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити вчиненню кримінального правопорушення), визначення місць переховування співучасників після вчинення ними кримінального правопорушення, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення, слідів та предметів кримінального правопорушення, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Керування вчиненням кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). '''Воно може полягати зокрема у:'''
* наданні настанов (інструкцій) конкретним учасникам кримінального правопорушення щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об'єктивну сторону вчинюваного кримінального правопорушення чи забезпечують виконання таких дій;
* координації дій співучасників (їх розстановка на місці вчинення кримінального правопорушення, визначення послідовності вчинення злочинних дій, форми і порядку зв'язку між співучасниками під час їх вчинення);
* забезпеченні прикриття злочинних дій співучасників тощо.
Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов'язані з безпосереднім виконанням об'єктивної сторони кримінального правопорушення і здійснюються в процесі вчинення кримінального правопорушення або перед самим його початком. Дії організатора кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) при простій формі співучасті належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за вчинений кримінального правопорушення, із посиланням на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 3 ст. 27 КК України].

'''3'''. '''Підбурювачем''' визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Схиляння до вчинення кримінального правопорушення передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити кримінальне правопорушення. Оскільки у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 4 ст. 27 КК України] йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення кримінального правопорушення особи, яка може бути суб'єктом кримінального правопорушення. Схиляння ж до вчинення кримінального правопорушення, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою кримінального правопорушення відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного суспільне-небезпечного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

Закон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 4 ст. 27 КК України]) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення:
* умовляння;
* підкуп;
* погроза;
* примус;
* схиляння іншим чином.
'''Умовляння''' означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконування) особи у необхідності вчинення кримінального правопорушення.

'''Підкуп''' - це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею кримінального правопорушення. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого кримінального правопорушення іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій організатора такого вбивства.

'''Погроза''' - це залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі невчинення нею кримінального правопорушення.

'''Примус''' передбачає домагання від іншої особи вчинити кримінальне правопорушення шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, поширення певної інформації про таку особу тощо.

'''Під іншим чином''' схилянням іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Якщо схиляння до вчинення кримінального правопорушення здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за таке підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n179 ст. 41 КК України.]

Підбурювання може виражатись у словесній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів як у прямій, так і в завуальованій формі. У тих випадках, коли спосіб підбурювання сам по собі є кримінально караним, він повинен діставати самостійну правову оцінку.

'''4. Пособником''' є особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 5 ст. 27 КК України]''' пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення:
* порадами чи вказівками;
* наданням засобів чи знарядь;
* усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:
* переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом;
* придбати чи збути такі предмети;
* сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Сприяння вчиненню кримінального правопорушення порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення кримінального правопорушення та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь кримінального правопорушення полягає у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет кримінального правопорушення чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення кримінального правопорушення, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь чи засобів вчинення, слідів кримінального правопорушення чи предметів , здобутих злочинним шляхом, придбання чи збуту таких предметів, іншого сприяння приховуванню кримінального правопорушення.

На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. За характером дій воно поділяється на інтелектуальне та фізичне. Інтелектуальним є пособництво, яке виражається у наданні порад та вказівок щодо вчинення кримінального правопорушення, а також висловленні заздалегідь обіцянки переховувати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, іншим чином сприяти у приховуванні кримінального правопорушення. Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або усуненні перешкод.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування, особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1332 статтями 198] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2807 396 КК України].

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний кримінального правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією ==
Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації кримінального правопорушення і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи, організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Керування організованою групою або злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об'єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних кримінальних правопорушень і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних кримінальних правопорушень тощо).

Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.
== Кримінальна відповідальність співучасників ==
Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n14 ч. 1 ст. 2 КК України] про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, поширюється і на випадки вчинення кримінального правопорушення у співучасті.

Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому кримінальному правопорушенні, які, у свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (роллю), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за спільно вчиненк кримінальне правопорушення у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого).

Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила кримінальне правопорушення одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 статтями Особливої частини КК України], яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 статтею Особливої частини КК України] без посилання на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 2 ст. 27 КК України.]

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за одине і те ж кримінальне правопорушення. Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинений виконавцем.

Правила кваліфікації діянь організатора, пособника чи підбурювача, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n131 ч. 2 ст. 29 України], не поширюються на випадки, коли вони одночасно були співвиконавцями кримінального правопорушення. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n131 частин 3 та 5 ст. 29 КК України]''', можлива різна відповідальність співучасників, у т. ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, і виконавця, - з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є:
* ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення;
* розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність;
* не охоплення змістом умислу співучасників вчиненого виконавцем.
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться у вину лише цьому співучасникові. Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом'якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути: повторне вчинення кримінального правопорушення певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними.

У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні, обумовлюється зв'язком інших співучасників із вчинюваним кримінальним правопорушенням через дії (бездіяльність) виконавця, а отже, залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими від меж відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки закінчення кримінально протиправної діяльності виконавця на стадіях як готування до кримінального правопорушення, так і замаху на кримінальне правопорушення.
== Добровільна відмова співучасників ==
Особливості добровільної відмови співучасників обумовлені фактом спільного вчинення кримінального правопорушення, а специфіка правової оцінки їхніх дій за обставин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у кримінальному правопорушенні, що готується чи вчиняється. Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення інших співучасників - організатора, підбурювача, пособника.

При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших. Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на тк кримінальне правопорушення, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до кримінального правопорушення або замах на кримінальне правопорушення залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Вимоги, які закон висуває до добровільної відмови організатора, підбурювача чи пособника, є більш жорсткими.

'''Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з двох умов:'''
* відвернули вчинення кримінального правопорушення;
* своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про кримінальне правопорушення, що готується або вчиняється.
Відвернення вчинення кримінального правопорушення означає недопущення організатором, підбурювачем чи пособником вчинення кримінального правопорушення виконавцем взагалі (відвернення на стадії готування) або недопущення ними доведення кримінального правопорушення виконавцем до кінця(відвернення на стадії замаху). Воно може бути здійснене шляхом умовляння, психічного чи фізичного примусу, попередження потерпілого, нейтралізації засобів кримінального правопорушення чи приведення у непридатність знаряддя кримінального правопорушення та інших дій, які не дали змогу виконавцю реалізувати злочинний намір.

Якщо вжитими організатором, підбурювачем чи пособником заходами не вдалося відвернути вчинення кримінального правопорушення виконавцем, то зазначені особи підлягають відповідальності як співучасники вчиненого виконавцем кримінального правопорушення. Факт вжиття ними певних заходів може бути врахований судом при призначенні покарання.

Особливістю добровільної відмови пособника є те, що вона може проявлятися не лише в активній, а й у пасивній його поведінці: у ненаданні ним засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або неусуненні перешкод вчиненню кримінального правопорушення. Відмовляючись від вчинення певних дій, пособник тим самим не сприяє вчиненню кримінального правопорушення виконавцем і цим уникає спільної з іншими співучасниками (насамперед, з виконавцем) діяльності.
== Судова практика ==
# На відміну від співучасті в злочинній діяльності, співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об'єднання на майбутнє (як цілісного суб'єкта злочинної діяльності). [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74747603 Ухвала від 13.06.2018 у справі № 2602/246/2012, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду]
# Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101712316 Постанова ККС Верховного Суду від 2 грудня 2021 року у справі № 742/2146/20 (провадження № 51-4240км21)].
# '''Обставини, що підлягають встановленню при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК. Кваліфікація дій за відсутності спільних узгоджених дій групи осіб щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому'''. Кваліфікуючи дії декількох осіб, учасників бійки, за ч. 2 ст. 121 як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, необхідно встановити, що ці особи діяли спільно з метою спричинення єдиного злочинного результату. Якщо учасники бійки не вчиняли спільних узгоджених дій стосовно потерпілого, а спричинили йому окремими розрізненими діями різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то їх дії необхідно кваліфікувати за спричинення потерпілому тих тілесних ушкоджень, які кожен з них безпосередньо заподіяв. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354674 постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 127/18956/18].
# '''Значення вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості з одним обвинуваченим, для інших співучасників. Право одного зі співучасників на укладення угоди.''' Вирок суду з урахуванням змін, внесених ухвалою суду про виправлення описки, яким затверджено угоду про визнання винуватості тільки з одним обвинуваченим за злочин, вчинений у співучасті, не має преюдиційного значення щодо обставин вчинення злочину іншими співучасниками, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження. Якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857300 постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 344/2514/19].

== Див. також ==

* [[Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті]].
* [[Відповідальність за створення злочинної організації, керівництво такою організацією або участь у ній]].

Співучасть у кримінальному правопорушенні

2026-04-13T08:59:18Z

Honcharov.Valerii:

Накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні

2026-04-09T07:43:11Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text Закон України "Про держаний бюджет України на 2026 рік"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001740-14 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014]
== Загальні положення про накладення грошового стягнення ==
Накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1473 главою 12 (статтями 144-147) Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України) та як заходи примусового характеру застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України], за невиконання процесуальних обов’язків.

Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - '''ухвалою''' слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - '''ухвалою''' суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
== Коло осіб на кого може бути накладено грошове стягнення у кримінальному процесі ==
''Накладення грошового стягнення на учасника провадження передбачається у таких випадках:''

1) '''Підозрюваному, обвинуваченому''' письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1744 частина друга статті 179 КПК України)] з 1 січня 2026 року це сумма від 832 грн. до 6656 грн..

2) У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань при застосуванні до '''підозрюваного, обвинуваченого''' запобіжного заходу у виді особистої поруки на нього накладається грошове стягнення в розмірі:
* у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м’яке покарання, - від двох до п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ( з 1 січня 2026 року від 6656 грн. до 16640 грн.)
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, - від п’яти до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ( з 1 січня 2026 року від 16640 грн. до 33280 грн..)
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ( з 1 січня 2026 року від 33280 грн. до 66560 грн.)
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1748 частина п'ята статті 180 КПК України]). ( з 1 січня 2026 року від 66560 грн. до 166400 грн.)
3) Якщо '''обвинувачений''', до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n2825 главами 11 та 12 КПК України (частина перша статті 323 КПК України).]

4) При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд '''батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи''' попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання. При порушенні цього зобов’язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n3915 частина п'ята статті 493 КПК України]). ( з 1 січня 2026 року від 6656 грн. до 16640 грн).

5) Якщо '''підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи''', щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України] порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:
*від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора ( з 1 січня 2026 року від 832 грн. до 1664 грн.);
*від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1442 частина перша статті139 КПК України]) ( з 1 січня 2026 року від 1664 грн. до 6656 грн.);
6) Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''[[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|потерпілий]]''', який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n2832 главою 12 КПК України (стаття 325 КПК України)].

7) Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''цивільний відповідач''', який не є обвинуваченим, або його представник, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за відсутності зазначених осіб з’ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на цивільного відповідача в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n2834 главою 12 КПК України (частини друга статті 326 КПК України)].

Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''представник юридичної особи''', щодо якої здійснюється провадження, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати обставини, що стосуються застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, вирішує питання про проведення судового розгляду без нього або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n2834 главою 12 КПК України (частини третя статті 326 КПК України)].

8) Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''свідок, спеціаліст, перекладач або експерт''', заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n2838 главами 11 та 12 КПК України (частина перша статті 327 КПК України)].

Неприбуття вказаних осіб не перешкоджає у певних випадках розгляду питання, але дозволяє особі, на яку може бути накладено грошове стягнення, подати клопотання про його скасування.
== Хто має право звернутися з клопотанням про накладення грошового стягнення та його зміст ==
Під час судового провадження з клопотанням про накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні до суду може звернутися прокурор, котрий підтримує держане обвинувачення у цьому провадженні.

Слідчий суддя чи суд з власної ініціативи можуть застосувати грошове стягнення, наприклад, під час надання дозволу про взяття під варту обвинуваченого, котрий не виконував умов особистої поруки, особистого зобов’язання чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження або не з’явився до них за викликом без поважних причин. Інші учасники провадження безпосереднього права на звернення з таким клопотанням до слідчого судді чи суду не мають. Однак це не позбавляє їх права звертати увагу названих суб’єктів про можливість застосування грошового стягнення з метою забезпечення кримінального провадження.

''Накладення грошового стягнення є правом слідчого судді чи суду, але в окремих випадках їх обов’язком. Так, слідчий суддя чи суд зобов’язаний накласти грошове стягнення:''

- на поручителя за невиконання взятих на себе зобов’язань при обранні запобіжного заходу особистої поруки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1748 ( частина п'ята статті 180 КПК України)];

- на батьків, опікунів і піклувальників при відібранні у них зобов’язання про взяття під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого у випадку порушення цього зобов’язання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n3915 (частина п'ята статті 493 КПК України)].

У решті випадків накладення грошового стягнення є правом для слідчого судді чи суду, яким вони можуть скористатися або утриматися, враховуючи певні обставини, наприклад скрутне матеріальне становище відповідного учасника процесу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1477 статті 145 КПК України] у клопотанні про накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування зазначаються:
# найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
# процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання;
# обов’язок, який покладено на особу КПК України чи ухвалою слідчого судді;
# обставини, за яких особа не виконала обов’язок;
# відомості, які підтверджують невиконання особою обов’язку;
# прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора;
# дата та місце складення клопотання.
До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

[[Файл: Зразок Клопотання про накладення грошового стягнення.docx]]'''Сторона захисту, якщо приймає участь у засіданні може висловити свою думку.'''
== Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу ==
Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу, визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1487 статтею 146 КПК України].

Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду. Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

Під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.

Слідчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов’язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.

Клопотання про накладення грошового стягнення на учасника провадження слідчий чи прокурор направляє до місцевого районного суду, у мажах територіальної компетенції якого знаходиться орган досудового розслідування, котрий здійснює кримінальне провадження.

Найбільш поширеною підставою для накладення грошового стягнення на учасників кримінального судочинства є неявка їх без поважної причини в судове засідання. Законодавець у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1432 статті 138 КПК України] визначив перелік поважних причин неприбуття осіб на виклик.

Нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#Text КПК України] не передбачено право оскарження ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n4089 частиною п'ятою стаття 532 КПК України] ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
== Порядок оскарження ухвали про накладення грошового стягнення ==
Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня при розгляді цього питання слідчим суддею, судом, має право подати '''клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення''' слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n1492 (стаття 147 КПК України)].

Слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може:

- самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення;

- призначити судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення.

Особа, яка подала клопотання, а також слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення, повідомляються про місце та час розгляду клопотання, проте їх неприбуття не перешкоджає такому розгляду.

Слідчий суддя, суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання.

Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/76344718 Ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2018 року у справі № 589/3007/17]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/57735398 Ухвала Великобачаганського районного суду Полтавської області від 17 травня 2016 року у справі № 525/847/15-к]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93424114 Ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2020 року у справі № 523/5126/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93929240 Ухвала Старовижівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2020 року у справі № 168/44/20]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91964965 Ухвала Вищого антикорупційного суду 30 вересня 2020 року у справі № 362/4895/16-к]
== Безоплатна правнича допомога ==
'''Безоплатна правнича допомога''' - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Право на безоплатну правничу допомогу - гарантована [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правничу допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правничу допомогу у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України "Про безоплатну правничу допомогу"].

За детальною інформацією, щодо отримання консультації і вторинної правничої допомоги, Ви можете звернутися за номером гарячої лінії 0800-213-103, або обрати найближчий до Вас [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ центр для отримання правничої допомоги].

Накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні

2026-04-09T07:41:36Z

Honcharov.Valerii:

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

2026-04-08T08:47:46Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі – ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3817-20#Text Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-IX)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1393-14#Text Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0604-25#Text Наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2025 року № 159 «Про затвердження форми заяви про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання та про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, порядку її заповнення, форми заяви про надання витягу з Єдиного реєстру місць зберігання, форми витягу з Єдиного реєстру місць зберігання та Кодів і видів товару (продукції)»]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України] кримінальним правопорушенням визнається незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення ===
Безпосередній об’єкт кримінального правопорушення - суспільні відносини у сфері державного регулювання оподатковування і формування дохідної частини державного бюджету.

Додатковим безпосереднім об’єктом може виступати здоров’я людей.
=== Предмет кримінального правопорушення ===
Предмет кримінального правопорушення - незаконно виготовлені підакцизні товари: алкогольні напої, тютюнові вироби та інше.

Підакцизні товари - це товари, до ціни яких включається акцизний збір - непрямий податок.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n5483 ПК України] до підакцизних товарів належать:
* спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння);
* тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
* тютюнова сировина, тютюнові відходи;
* рідини, що використовуються в електронних сигаретах;
* пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n5506 підпункті 215.3.4] пункту 215.3 цієї статті (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД);
* автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів;
* електрична енергія.
'''Алкогольні напої''' - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПК України])(наприклад, вина виноградні натуральні, ігристі, газовані, вермути, коньяк, бренді, лікери, спиртні напої, одержані шляхом перегону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. 14 ПК України] ) .

Міцність алкогольного напою, тобто процентний вміст у ньому етилового спирту у даному разі вирішального кримінально-правового значення не має. Для з'ясування того, чи є вилучена у особи рідина алкогольним напоєм, призначається судово-хімічна експертиза.

Крім власне алкогольних напоїв, до підакцизних товарів належать спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю не менш як 80 відсотків об'єму, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення у законодавчому акті, присвяченому оподаткуванню алкогольних напоїв акцизним збором, не фігурують і, в принципі, не можуть і не повинні згадуватись; щодо них не встановлені ставки акцизного збору у гривнях з одиниці товару. Акцизним збором як загальнодержавним непрямим податком обкладаються предмети, які можуть виготовлятись, бути об'єктом правочинів і знаходитись у власності суб'єктів лише на легальних підставах та у передбаченому законодавством порядку.

'''Спирт етиловий''' - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТ ЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

'''Пиво''' - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.144 п. 14.1 ст. 14 ПК України]).

'''Тютюновими виробами''' визнаються сигарети (з фільтром або без фільтру), цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. При цьому слід враховувати, що до підакцизної групи товарів не входять лікарські цигарки.

У разі необхідності вирішення питання про віднесення того чи іншого товару до категорії підакцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення [https://legalaid.wiki/index.php/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0:_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F товарознавчої експертизи].
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою 1 статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], може виражатися в:

♦ придбанні - одержання незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо);

♦ зберіганні - утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у помешканні, у тайниках чи інших визначених ним місцях, а також у місцях, які не внесені до єдиного державного реєстру місць зберігання;

♦ транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів - переміщення зазначених предметів будь-яким видом транспорту з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда. Поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посильним або іншим способом;

♦ збуті - будь-яка реалізація підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій.
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Прямий умисел, поєднаний з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (формальний склад).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Особа, яка досягла 16-річного віку.
== Кваліфікуючі ознаки ==
→ Незаконне виготовлення спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за статтею 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України].

'''Виготовлення підакцизних товарів''' - це діяльність, яка пов'язана з випуском готових для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до відчуження підакцизної продукції, визначається її видом. Так, виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватися шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту.

Злочин, передбачений частиною другою статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів.

'''Незаконно виготовленими''' підакцизними товарами є товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємництва або без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню.

→ Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи.

Створення загрози для життя та здоров'я людей означає, що внаслідок використання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров'я або смерті хоча б однієї людини у разі споживання або іншого використання вказаної продукції. Дана загроза має бути реальною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам (наприклад, правоохоронцям вдалося попередити спробу реалізації споживачам партії недоброякісної продукції) або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.

Або під час виготовлення товарів використовують недоброякісну сировину (матеріалами), тобто предмети праці та природні компоненти, що підлягають переробці при виготовленні (виробництві) підакцизних товарів, але не відповідають установленим для них стандартам, нормам і технічним умовам.

Отруєння людей як один із видів тяжких наслідків може бути пов’язане із заподіянням смерті хоча б одній людині або значної шкоди здоров’ю людей.

Злочин є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів, а у випадках їх збуту - з моменту настання наслідків.

Кожною частиною статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України] передбачено самостійний склад кримінального правопорушення, тому за наявності підстав дії винної особи мають кваліфікуватися за сукупністю цих кримінальних правопорушень.
== Санкція (покарання) ==
# Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів - '''караються штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів''' (кримінальний проступок).
# Незаконне виготовлення спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, - '''карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення''' (нетяжкий злочин).
# Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи, - '''караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна, з вилученням та знищенням незаконно виробленої або придбаної продукції, обладнання для її виготовлення''' (тяжкий злочин).
Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні кваліфікуючі ознаки, а також у разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу кримінального правопорушення, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності (наприклад, за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1387 164] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1764 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0091700-03#Text Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2003 року] (кримінальна відповідальність за статтею 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1527 КК України] настає за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту лише таких товарів, до ціни яких згідно з чинним законодавством включено акцизний збір).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78297703 Постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 750/3335/16-к] (щодо предмета та об’єкта злочину, передбаченого статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1527 КК України]).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505923 Постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 336/93/18] (щодо обставин, які свідчать про відсутність ознак вчинення злочину організованою групою).
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/111406597?linked=zo&did=253776___548561___204 Вирок Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від 08 червня 2023 року у справі № 233/1956/23] (вирішуючи питання про міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення).
== Корисні посилання ==
* [http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI-2010/UgolovPravoOsob.pdf Кримінальне право України. Особлива частина]
* [https://jurkniga.ua/contents/naukovo-praktichniy-komentar-kriminalnogo-kodeksu-ukrayini.pdf?srsltid=AfmBOopbFSSjk4tpDSObUskVzDm6_x9PbBDgRtkkgYzs3u6joHohvc4E Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України]

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

2026-03-09T10:10:52Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі – ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3817-20#Text Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-IX)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1393-14#Text Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0604-25#Text Наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2025 року № 159 «Про затвердження форми заяви про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання та про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, порядку її заповнення, форми заяви про надання витягу з Єдиного реєстру місць зберігання, форми витягу з Єдиного реєстру місць зберігання та Кодів і видів товару (продукції)»]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України] кримінальним правопорушенням визнається незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення ===
Безпосередній об’єкт кримінального правопорушення - суспільні відносини у сфері державного регулювання оподатковування і формування дохідної частини державного бюджету.

Додатковим безпосереднім об’єктом може виступати здоров’я людей.
=== Предмет кримінального правопорушення ===
Предмет кримінального правопорушення - незаконно виготовлені підакцизні товари: алкогольні напої, тютюнові вироби та інше.

Підакцизні товари - це товари, до ціни яких включається акцизний збір - непрямий податок.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n5483 ПК України] до підакцизних товарів належать:
* спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння);
* тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
* тютюнова сировина, тютюнові відходи;
* рідини, що використовуються в електронних сигаретах;
* пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n5506 підпункті 215.3.4] пункту 215.3 цієї статті (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД);
* автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів;
* електрична енергія.
'''Алкогольні напої''' - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПК України])(наприклад, вина виноградні натуральні, ігристі, газовані, вермути, коньяк, бренді, лікери, спиртні напої, одержані шляхом перегону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. 14 ПК України] ) .

Міцність алкогольного напою, тобто процентний вміст у ньому етилового спирту у даному разі вирішального кримінально-правового значення не має. Для з'ясування того, чи є вилучена у особи рідина алкогольним напоєм, призначається судово-хімічна експертиза.

Крім власне алкогольних напоїв, до підакцизних товарів належать спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю не менш як 80 відсотків об'єму, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення у законодавчому акті, присвяченому оподаткуванню алкогольних напоїв акцизним збором, не фігурують і, в принципі, не можуть і не повинні згадуватись; щодо них не встановлені ставки акцизного збору у гривнях з одиниці товару. Акцизним збором як загальнодержавним непрямим податком обкладаються предмети, які можуть виготовлятись, бути об'єктом правочинів і знаходитись у власності суб'єктів лише на легальних підставах та у передбаченому законодавством порядку.

'''Спирт етиловий''' - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТ ЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

'''Пиво''' - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.144 п. 14.1 ст. 14 ПК України]).

'''Тютюновими виробами''' визнаються сигарети (з фільтром або без фільтру), цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. При цьому слід враховувати, що до підакцизної групи товарів не входять лікарські цигарки.

У разі необхідності вирішення питання про віднесення того чи іншого товару до категорії підакцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення [https://legalaid.wiki/index.php/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0:_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F товарознавчої експертизи].
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою 1 статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], може виражатися в:

♦ придбанні - одержання незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо);

♦ зберіганні - утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у помешканні, у тайниках чи інших визначених ним місцях, а також у місцях, які не внесені до єдиного державного реєстру місць зберігання;

♦ транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів - переміщення зазначених предметів будь-яким видом транспорту з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда. Поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посильним або іншим способом;

♦ збуті - будь-яка реалізація підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій.
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Прямий умисел, поєднаний з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (формальний склад).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Особа, яка досягла 16-річного віку.
== Кваліфікуючі ознаки ==
→ Незаконне виготовлення спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за статтею 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України].

'''Виготовлення підакцизних товарів''' - це діяльність, яка пов'язана з випуском готових для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до відчуження підакцизної продукції, визначається її видом. Так, виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватися шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту.

Злочин, передбачений частиною другою статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів.

'''Незаконно виготовленими''' підакцизними товарами є товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємництва або без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню.
{| class="wikitable"
|+
|'''Цікаво!'''
# [https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/151988.html Єдиний державний реєстр виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів]
# [https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/383525.html Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним]
|}
→ Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи.

Створення загрози для життя та здоров'я людей означає, що внаслідок використання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров'я або смерті хоча б однієї людини у разі споживання або іншого використання вказаної продукції. Дана загроза має бути реальною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам (наприклад, правоохоронцям вдалося попередити спробу реалізації споживачам партії недоброякісної продукції) або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.

Або під час виготовлення товарів використовують недоброякісну сировину (матеріалами), тобто предмети праці та природні компоненти, що підлягають переробці при виготовленні (виробництві) підакцизних товарів, але не відповідають установленим для них стандартам, нормам і технічним умовам.

Отруєння людей як один із видів тяжких наслідків може бути пов’язане із заподіянням смерті хоча б одній людині або значної шкоди здоров’ю людей.

Злочин є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів, а у випадках їх збуту - з моменту настання наслідків.

Кожною частиною статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України] передбачено самостійний склад кримінального правопорушення, тому за наявності підстав дії винної особи мають кваліфікуватися за сукупністю цих кримінальних правопорушень.
== Санкція (покарання) ==
# Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів - '''караються штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів''' (кримінальний проступок).
# Незаконне виготовлення спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, - '''карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення''' (нетяжкий злочин).
# Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи, - '''караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна, з вилученням та знищенням незаконно виробленої або придбаної продукції, обладнання для її виготовлення''' (тяжкий злочин).
Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні кваліфікуючі ознаки, а також у разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу кримінального правопорушення, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності (наприклад, за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1387 164] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1764 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0091700-03#Text Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2003 року] (кримінальна відповідальність за статтею 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1527 КК України] настає за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту лише таких товарів, до ціни яких згідно з чинним законодавством включено акцизний збір).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78297703 Постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 750/3335/16-к] (щодо предмета та об’єкта злочину, передбаченого статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1527 КК України]).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505923 Постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 336/93/18] (щодо обставин, які свідчать про відсутність ознак вчинення злочину організованою групою).
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/111406597?linked=zo&did=253776___548561___204 Вирок Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від 08 червня 2023 року у справі № 233/1956/23] (вирішуючи питання про міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення).
== Корисні посилання ==
* [http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI-2010/UgolovPravoOsob.pdf Кримінальне право України. Особлива частина]
* [https://jurkniga.ua/contents/naukovo-praktichniy-komentar-kriminalnogo-kodeksu-ukrayini.pdf?srsltid=AfmBOopbFSSjk4tpDSObUskVzDm6_x9PbBDgRtkkgYzs3u6joHohvc4E Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України]

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

2026-03-09T10:07:29Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі – ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3817-20#Text Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-IX)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1393-14#Text Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0604-25#Text Наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2025 року № 159 «Про затвердження форми заяви про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання та про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, порядку її заповнення, форми заяви про надання витягу з Єдиного реєстру місць зберігання, форми витягу з Єдиного реєстру місць зберігання та Кодів і видів товару (продукції)»]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України] кримінальним правопорушенням визнається незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення ===
Безпосередній об’єкт кримінального правопорушення - суспільні відносини у сфері державного регулювання оподатковування і формування дохідної частини державного бюджету.

Додатковим безпосереднім об’єктом може виступати здоров’я людей.
=== Предмет кримінального правопорушення ===
Предмет кримінального правопорушення - незаконно виготовлені підакцизні товари: алкогольні напої, тютюнові вироби та інше.

Підакцизні товари - це товари, до ціни яких включається акцизний збір - непрямий податок.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n5483 ПК України] до підакцизних товарів належать:
* спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння);
* тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
* тютюнова сировина, тютюнові відходи;
* рідини, що використовуються в електронних сигаретах;
* пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n5506 підпункті 215.3.4] пункту 215.3 цієї статті (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД);
* автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів;
* електрична енергія.
'''Алкогольні напої''' - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПК України])(наприклад, вина виноградні натуральні, ігристі, газовані, вермути, коньяк, бренді, лікери, спиртні напої, одержані шляхом перегону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. 14 ПК України] ) .

Міцність алкогольного напою, тобто процентний вміст у ньому етилового спирту у даному разі вирішального кримінально-правового значення не має. Для з'ясування того, чи є вилучена у особи рідина алкогольним напоєм, призначається судово-хімічна експертиза.

Крім власне алкогольних напоїв, до підакцизних товарів належать спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю не менш як 80 відсотків об'єму, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення у законодавчому акті, присвяченому оподаткуванню алкогольних напоїв акцизним збором, не фігурують і, в принципі, не можуть і не повинні згадуватись; щодо них не встановлені ставки акцизного збору у гривнях з одиниці товару. Акцизним збором як загальнодержавним непрямим податком обкладаються предмети, які можуть виготовлятись, бути об'єктом правочинів і знаходитись у власності суб'єктів лише на легальних підставах та у передбаченому законодавством порядку.

'''Спирт етиловий''' - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТ ЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

'''Пиво''' - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 п.п. 14.1.144 п. 14.1 ст. 14 ПК України]).

'''Тютюновими виробами''' визнаються сигарети (з фільтром або без фільтру), цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. При цьому слід враховувати, що до підакцизної групи товарів не входять лікарські цигарки.

У разі необхідності вирішення питання про віднесення того чи іншого товару до категорії підакцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення [https://legalaid.wiki/index.php/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0:_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F товарознавчої експертизи].
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою 1 статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], може виражатися в:

♦ придбанні - одержання незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо);

♦ зберіганні - утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у помешканні, у тайниках чи інших визначених ним місцях, а також у місцях, які не внесені до єдиного державного реєстру місць зберігання;

♦ транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів - переміщення зазначених предметів будь-яким видом транспорту з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда. Поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посильним або іншим способом;

♦ збуті - будь-яка реалізація підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій.
=== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Прямий умисел, поєднаний з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (формальний склад).
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
Особа, яка досягла 16-річного віку.
== Кваліфікуючі ознаки ==
→ Незаконне виготовлення спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за статтею 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України].

'''Виготовлення підакцизних товарів''' - це діяльність, яка пов'язана з випуском готових для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до відчуження підакцизної продукції, визначається її видом. Так, виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватися шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту.

Злочин, передбачений частиною другою статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів.

'''Незаконно виготовленими''' підакцизними товарами є товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємництва або без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню.
{| class="wikitable"
|+
|'''Цікаво!'''
# [https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/151988.html Єдиний державний реєстр виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів]
# [https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/383525.html Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним]
|}
→ Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України], що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи.

Створення загрози для життя та здоров'я людей означає, що внаслідок використання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров'я або смерті хоча б однієї людини у разі споживання або іншого використання вказаної продукції. Дана загроза має бути реальною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам (наприклад, правоохоронцям вдалося попередити спробу реалізації споживачам партії недоброякісної продукції) або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.

Або під час виготовлення товарів використовують недоброякісну сировину (матеріалами), тобто предмети праці та природні компоненти, що підлягають переробці при виготовленні (виробництві) підакцизних товарів, але не відповідають установленим для них стандартам, нормам і технічним умовам.

Отруєння людей як один із видів тяжких наслідків може бути пов’язане із заподіянням смерті хоча б одній людині або значної шкоди здоров’ю людей.

Злочин є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів, а у випадках їх збуту - з моменту настання наслідків.

Кожною частиною статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1374 КК України] передбачено самостійний склад кримінального правопорушення, тому за наявності підстав дії винної особи мають кваліфікуватися за сукупністю цих кримінальних правопорушень.
== Санкція (покарання) ==
# Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів - '''караються штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів''' (кримінальний проступок).
# Незаконне виготовлення спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, - '''карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення''' (нетяжкий злочин).
# Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння чи спричинило смерть особи, - '''караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна, з вилученням та знищенням незаконно виробленої або придбаної продукції, обладнання для її виготовлення''' (тяжкий злочин).
Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні кваліфікуючі ознаки, а також у разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу кримінального правопорушення, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності (наприклад, за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1387 164] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1764 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0091700-03#Text Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2003 року] (кримінальна відповідальність за статтею 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1527 КК України] настає за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту лише таких товарів, до ціни яких згідно з чинним законодавством включено акцизний збір).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78297703 Постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 750/3335/16-к] (щодо предмета та об’єкта злочину, передбаченого статті 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1527 КК України]).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86505923 Постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 336/93/18] (щодо обставин, які свідчать про відсутність ознак вчинення злочину організованою групою).
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/111406597?linked=zo&did=253776___548561___204 Вирок Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від 08 червня 2023 року у справі № 233/1956/23] (вирішуючи питання про міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення).
== Корисні посилання ==
* [http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI-2010/UgolovPravoOsob.pdf Кримінальне право України. Особлива частина]
* [https://jurkniga.ua/contents/naukovo-praktichniy-komentar-kriminalnogo-kodeksu-ukrayini.pdf?srsltid=AfmBOopbFSSjk4tpDSObUskVzDm6_x9PbBDgRtkkgYzs3u6joHohvc4E Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Заява до міжнародного Реєстру збитків про зникнення безвісти близького члена сім’ї (А2.2)

2026-02-11T10:40:24Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/961_001-23#Text Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи CM/Res(2023)3 від 12 травня 2023 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3432-20#Text Закон України "Про приєднання України до Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 № 365 "Про затвердження Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг"]
* [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view Правила подання, обробки та внесення Заяв, прийняті Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 21 березня 2024 року та затверджені Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 26 березня 2024 року]

== Загальна інформація ==
Міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, збирає заяви про компенсацію збитків, втрат чи шкоди, завданих агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року, на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також відповідні докази. Реєстр створений Україною, ЄС та ще 42 країнами.

Детальніше про реєстр [https://legalaid.wiki/index.php/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80_%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D1%94%D1%8E_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України].

Відповідно до [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view статті 13 Правил подання, обробки та внесення Заяв, прийнятих Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 21 березня 2024 року та затверджених Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 26 березня 2024 року] (далі – '''Правила'''):

* усі заяви повинні бути подані за допомогою Форми Заяви в електронному вигляді через Дію. Ніякі інші формати подання не допускаються, Заяви в інших форматах розглядатися не будуть.
* заява буде вважатися заповненою та поданою, коли Заявник заповнить всю інформацію та надасть документацію, що вимагається у Формі Заяви в Дії, перевірить всю таку інформацію та документацію, та підпише Форму Заяви в електронному вигляді в Дії.
* після завершення подання Заяви Заявник отримає через Дію підтвердження про те, що Заяву подано, яке містить унікальний номер Заявника та номер Заяви, а також автоматично згенерований перелік інформації та Доказів, поданих разом із Заявою. Це слугуватиме підтвердженням завершення подання Заяви та дати її подання до Реєстру.
* після подання Заяви Заявник зможе завантажити та зберегти повну копію Заяви, включаючи всю інформацію та всі подані Докази.

== Умови подання заяви ==
Заява подається за умови, що:

* зникнення безвісти близького члена сім’ї відбулося внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України після набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"];
* зникнення близького члена сім’ї відбулося на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, включаючи її територіальні води, а також якщо останнє відоме місце перебування особи встановлено за межами території України, але зникнення якої безпосередньо пов’язане з подією, що мала місце на території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n291 пункт 36 Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 № 365] (далі – '''Порядок подання заяв)'''.

== Хто може подати заяву ==
Заяву щодо зникнення безвісти близького члена сім’ї може подати кожен близький член сім’ї окремо починаючи '''з 18 років або з 16 років''' (якщо має повну цивільну дієздатність і може її довести).

Зниклою безвісти особою є фізична особа:

* яка зникла безвісти за особливих обставин;
* місцезнаходження якої невідоме;
* про яку подано заяву як про зниклу безвісти;
* яка внесена до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n11 пункт 2 Порядку подання заяв]).

'''''"Близький член сім'ї"''''' для цілей цієї категорії означає:

* батьки зниклої безвісти особи (біологічні, юридично визнані усиновлювачі або вітчим чи мачуха (чоловік чи дружина одного з батьків));
* інший з подружжя зниклої безвісти особи (у законному шлюбі) або цивільний партнер;
* дитина зниклої безвісти особи (біологічна, юридично визнана усиновлена дитина або падчерка/пасинок (дитина подружжя чи цивільного партнера)) ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 3.5. Форми та правил подання заяви]).

{| class="wikitable"
|+
|''Для цілей цієї категорії цивільним партнером вважається фізична особа, незалежно від статі, яка на момент зникнення безвісти особи підтримувала з нею тривалі близькі стосунки, проживала та вела з нею спільне домогосподарство, мала зі зниклою безвісти особою спільні значні витрати або надавала один одному допомогу та підтримувала інші елементи сімейних стосунків. Цивільний партнер повинен подати Докази, що підтверджують існування цивільного партнерства із зниклою безвісти особою'' ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 3.6. Форми та правил подання заяви]).
|}

Член сім'ї зниклої безвісти особи, який не належить до близьких членів сім’ї, повинен довести наявність законного інтересу для подання Заяви, надавши Докази, що підтверджують наявність близьких стосунків та елементів залежності, які відрізняються від звичайної спорідненості зі зниклою безвісти особою ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 3.7. Форми та правил подання заяви]).

'''Документи, які можуть підтверджувати наявність близьких стосунків''' та додаткових елементів залежності зі зниклою безвісти особою, можуть включати:

# рішення суду;
# свідоцтва про право на спадщину;
# заповіти, записи про реєстрацію сім'ї;
# документи про спільне проживання;
# фінансові документи (спільні банківські рахунки, спільні виписки з кредитних карток, іпотечні договори, банківські гарантії, спільні рахунки, докази спільних витрат);
# кореспонденцію, адресовану обом особам за однією адресою (листи, посилки, офіційні документи), соціальні мережі та цифрову активність (публічну цифрову активність як пари, спільні фотографії, оновлення статусів або онлайн-взаємодію);
# фотографії, відео;
# медичні та страхові записи (зазначення в якості контактних осіб на випадок надзвичайних ситуацій, бенефіціарів або осіб, що перебувають на утриманні);
# документи, що підтверджують право на отримання пенсії або допомоги у зв'язку з втратою годувальника тощо.

Заявники, які мають право подавати заяви, можуть подавати окремі заяви щодо однієї і тієї ж зниклої безвісти особи ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 3.8. Форми та правил подання заяви]).

Заявник може подати заяву в інтересах, спільних із зниклим безвісти близьким членом сім’ї, малолітніх та/або неповнолітніх дітей, за наявності в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про народження дитини та реєстраційного номера облікової картки платника податків хоча б одного з батьків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n11 пункт 38 Порядку подання заяв]).

== Форма та зміст заяви ==
Форма заяви "Зникнення безвісти близького члена сім'ї" (Категорії А2.2) доступна в електронному вигляді в [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a22-znyknennia-bezvisty-blyzkoho-chlena-simi Дії].

Ця форма заяви призначена для подання фізичними особами заяв щодо близького члена сім'ї, який зник безвісти 24 лютого 2022 року або після цієї дати на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України.

Ця форма заяви також застосовується для подання заяв щодо особи, зниклої безвісти, останнє відоме місце перебування якої знаходиться за межами території України, але зникнення якої безпосередньо пов'язане з подією, що сталася на території України ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 4.4. Форми та правил подання заяви]).

Особливості подання заяв:

* категорія A2.2 включає в себе заяви, що стосуються душевного болю та страждань, спричинених зникненням безвісти близького члена сім'ї ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 4.5. Форми та правил подання заяви]);
* заяви, пов'язані з матеріальними наслідками зникнення безвісти близького члена сім’ї, такими як втрата доходу або підтримки, подаються в інших відповідних категоріях ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 4.6. Форми та правил подання заяви]);
* заяви громадян Російської Федерації не підлягають внесенню до Реєстру. Однак заяви громадян Російської Федерації можуть бути внесені до Реєстру, якщо вони зможуть довести, що вони також мають інше громадянство ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 4.13. Форми та правил подання заяви]);
* у разі встановлення місця перебування зниклої безвісти особи або встановлення обставин, що свідчать про смерть особи, заявник зобов'язаний подати відповідну інформацію до Реєстру шляхом оновлення відповідної заяви ([https://rd4u.coe.int/documents/358068/424503/RD4U-Board%282024%2918-Rev1-UA+-+%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2+A2.2+%D0%97%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8+%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.pdf/9e287fb3-734d-bf0c-d512-1ce2219c5738?t=1734689876538 п. 3.10. Форми та правил подання заяви]).

Для формування заяви за категорією A2.2 Зникнення безвісти близького члена сім’ї засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n11 пунктом 6 Порядку подання заяв], та:

▷ '''відомості про зниклого безвісти близького члена сім’ї''':

# прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);
# дата народження;
# громадянство;
# стать;
# адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання;
# реквізити паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
# реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
# унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
# відомості про те, що зниклий безвісти близький член сім’ї не є особою, до якої застосовано санкції відповідно до законодавства України та/або законодавства іноземних держав, міжнародні санкції чи інші обмежувальні заходи відповідно до рішень міждержавних об’єднань, міжнародних, міжурядових організацій, або у разі, коли до особи застосовуються або були застосовані зазначені санкції та/або обмежувальні заходи, - надання пояснення про причини їх застосування;
# відомості про те, що зниклий безвісти близький член сім’ї не є особою, стосовно якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду у зв’язку із вчиненням такою особою злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, щодо розголошення державної таємниці, передачі або збиранні відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, незаконного переправлення осіб через державний кордон України, порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію Україну та виїзду з неї, незаконного перетинання державного кордону України, порушення правил міжнародних польотів, вчиненням тяжкого і особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, вчиненням кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або у разі, коли існують чи існували відповідні фактичні дані про такі кримінальні правопорушення, - надання пояснення про причини зазначеного;
# відомості про те, що зниклий безвісти близький член сім’ї не є особою, стосовно якої набрало законної сили рішення суду або будь-якого іншого юрисдикційного органу іноземної держави за вчинення протиправного діяння, пов’язаного з агресією Російської Федерації проти України, або у разі, коли існують чи існували відповідні фактичні дані про протиправні діяння, - надання пояснення про причини зазначеного;
# підгрупа зниклого безвісти близького члена сім’ї (військовослужбовець, член добровольчих формувань територіальних громад, працівник правоохоронних органів, працівник аварійно-рятувальних служб/комунальних служб, медичний працівник тощо) (за наявності);
# спорідненість заявника із зниклим безвісти близьким членом сім’ї;

▷ '''відомості про обставини зникнення безвісти близького члена сім’ї:'''

# приблизна дата зникнення безвісти;
# останнє відоме місцезнаходження;
# тип та опис події, за якої відбулося зникнення безвісти;
# інформація щодо внесення даних про особу, зниклу безвісти, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (реквізити витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин);
# відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно події, що спричинила зникнення безвісти (за наявності);
# За бажанням заявник може додати до заяви додаткові матеріали (докази), що підтверджують, зокрема, особу заявника, особу зниклого безвісти близького члена сім’ї, спорідненість заявника із зниклим безвісти близьким членом сім’ї, факт зникнення, а також інші матеріали щодо завданих збитків, втрат чи шкоди.

==== Формування заяви в інтересах малолітніх та/або неповнолітніх ====
Заявник може подати заяву в інтересах, спільних із зниклим безвісти близьким членом сім’ї, малолітніх та/або неповнолітніх дітей, за наявності в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про народження дитини та реєстраційного номера облікової картки платника податків хоча б одного з батьків.

Для формування заяви в інтересах малолітніх та/або неповнолітніх дітей засобами Порталу Дія один з батьків зазначає відомості про себе, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n11 пунктом 6 цього Порядку], а також відомості, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n291 пунктом 37 цього Порядку], та додає такі відомості про дитину:

# прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності);
# дата народження;
# громадянство;
# стать;
# адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання;
# адреса фактичного місця проживання;
# реквізити паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон (за наявності);
# реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (за наявності);
# серія і номер свідоцтва про народження (за наявності).

== Дії, які потрібно вчинити для подання заяви ==
Для подання заяви заявник:

▶ створює особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія та проходить процедуру електронної ідентифікації та автентифікації, зокрема з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, або удосконаленого електронного підпису та/або печатки, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або печатки, а також інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу;

▶ вносить відомості для формування заяви засобами Порталу Дія.

Відомості, необхідні для формування заяви, отримуються/підтверджуються шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними електронними реєстрами органів державної влади в установленому законодавством порядку.

Для подання заяви заявник [https://uakey.com.ua/faq/shho-take-kvalfkovanij-elektronnij-pdpis-kep накладає кваліфікований електронний підпис чи удосконалений електронний підпис], що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

З додатковими технічними роз’ясненнями щодо подання заяви можна ознайомитись на [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a22-znyknennia-bezvisty-blyzkoho-chlena-simi Порталі Дія].

{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію створено за підтримки [https://dk.od.ua/ ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ"] ''''' ''''''''''</center>
|}

Заява до міжнародного Реєстру збитків про зникнення безвісти близького члена сім’ї (А2.2)

2026-02-11T10:37:41Z

Honcharov.Valerii:

Керування транспортним засобом в стані сп’яніння

2026-02-10T14:13:56Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
== Загальна інформація ==
'''''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n120 п. 2.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306"Про правила дорожнього руху"]водієві забороняється:'''''

'''п.п. "а" -''' керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

'''п.п. "г"''' - передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані;

За керування транспортним засобом у стані сп'яніння особу можуть притягнути до адміністративної або кримінальної відповідальності.
== '''Адміністративна відповідальність''' ==
'''''Адміністративна відповідальність''''' за керування транспортним засобом у стані сп'яніння передбачена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20130.%20%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%D1%81%D0%BE%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD. ст. 130 КУпАП]''':

'''1.''' Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''''

'''2.''' Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

'''''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.'''''

'''3.''' Дії передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.'''''

'''4.''' Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -

'''''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб.'''''

'''5.''' Керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк десять діб, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.'''''

'''6.''' Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.'''''

'''7.''' Вживання особою, яка керувала річковим, морським, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, після аварійної події за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду -

'''''тягне за собою накладення штрафу на осіб, які мають право керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''''

== '''Кримінальна відповідальність''' ==
'''''Кримінальна відповідальність''''' за керування транспортним засобом у стані сп'яніння передбачена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20286%2D1,%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2. ст. 286-1 ККУ] "Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння"''':

'''1.''' Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -

'''''караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п’яти років.'''''

'''2.''' Ті самі діяння, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, -

'''''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до восьми років.'''''

'''3.''' Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого, -

'''''караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.'''''

'''4.''' Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, -

'''''караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років.'''''

== Див. також ==
* [https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%BC_%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BF%27%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F Порядок і процедура медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння]
* [https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD_%D1%81%D0%BF%27%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%8F%D0%BA_%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0,_%D1%89%D0%BE_%D0%BE%D0%B1%D1%82%D1%8F%D0%B6%D1%83%D1%94_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання]

Порядок надання письмової згоди живого донора на вилучення анатомічних матеріалів

2026-01-12T13:58:18Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#n2 Закон України "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині"] (далі - Закон)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1211 "Деякі питання реалізації Закону України "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1366-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р. № 1366 "Про затвердження Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин"]
== Основні поняття ==
* '''''Анатомічні матеріали''''' - органи (їх частини), тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини, фетальні матеріали людини.
* '''''Близькі родичі та члени сім’ї''''' - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, двоюрідний брат, двоюрідна сестра, рідна тітка, рідний дядько, рідний племінник, рідна племінниця, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
* '''''Вилучення анатомічних матеріалів''''' - хірургічна операція, інше медичне втручання, в результаті якого отримуються анатомічні матеріали людини для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів.
* '''''Гемопоетичні стовбурові клітини''''' - анатомічні матеріали людини у вигляді клітин, що містяться у крові та кістковому мозку людини і використовуються для трансплантації;
* '''''Діяльність, пов’язана з трансплантацією,''''' - медичні послуги з вилучення анатомічних матеріалів у живих донорів, вилучення анатомічних матеріалів у донора-трупа, що здійснюються закладами охорони здоров’я, бюро судово-медичної експертизи або іншими суб’єктами господарювання, що згідно із законодавством мають право здійснювати таку діяльність, та/або послуги із зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації, вилучення анатомічних матеріалів у донора-трупа для виготовлення біоімплантатів, зберігання і перевезення таких матеріалів, трансплант-координації, а також діяльність із забезпечення функціонування інформаційних систем і реєстрів у сфері трансплантації.
* '''''Донор анатомічних матеріалів людини''''' - живий донор чи донор-труп, у якого в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#n2 Законом] порядку вилучаються анатомічні матеріали для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів.
* '''''Донорство анатомічних матеріалів''''' - надання донором анатомічних матеріалів іншій людині за життя (прижиттєве донорство) або вилучення анатомічних матеріалів людини у донора-трупа (посмертне донорство) для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів.
* '''''Донор-труп''''' - померла особа, щодо якої в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#n2 Законом] порядку отримано згоду на вилучення з її тіла анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів.
* '''''Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин''''' - електронна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, обробки, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення та знищення визначеної законом інформації про фізичну особу та іншої інформації, передбаченої законодавством, а також для здійснення автоматизованого об’єктивного і неупередженого розподілу анатомічних матеріалів людини, визначення пар донор-реципієнт, що зберігається на інформаційних ресурсах, зареєстрованих та розташованих в Україні.
* '''''Живий донор''''' - повнолітня дієздатна фізична особа, яка добровільно надала згоду на вилучення у неї анатомічних матеріалів для трансплантації, та у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#n2 Законом] випадку особа віком до 18 років, згоду на вилучення у якої гемопоетичних стовбурових клітин надано відповідно нею особисто та (або) її батьками або іншими законними представниками.
* '''''Трансплант-координатор''''' - працівник закладу охорони здоров’я, бюро судово-медичної експертизи, спеціалізованої державної установи у сфері трансплантації органів, тканин та клітин, іншого суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність, пов’язану з трансплантацією, до посадових обов’язків якого належить здійснення трансплант-координації.
== Хто може бути донором ==
'''Живим донором''' анатомічних матеріалів може бути лише '''повнолітня дієздатна фізична особа''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#n294 частина перша статті 14 Закону)].

Живим донором гемопоетичних стовбурових клітин може бути також особа віком '''до 18 років''' за таких умов:
* відсутній повнолітній дієздатний сумісний донор за результатами медичних показань;
* реципієнт є повнорідним братом або повнорідною сестрою, матір’ю, батьком донора;
* залучення повнолітнього дієздатного сумісного донора у строк, необхідний для лікування реципієнта, є неможливим, що встановлено консиліумом лікарів;
* трансплантація здійснюється для збереження життя реципієнта;
* наявності добровільної та усвідомленої згоди донора на донорство анатомічних матеріалів, наданої у письмовому вигляді;
* надання дозволу спеціалізованою державною установою у сфері трансплантації органів, тканин та клітин на вилучення ([https://utcc.gov.ua/ державна установа "Український центр трансплант-координації"]).
Вилучення анатомічних матеріалів у живого донора можливе у разі родинного донорства або перехресного донорства.

Вилучення анатомічних матеріалів, здатних до регенерації (самовідтворення), у тому числі гемопоетичних стовбурових клітин, може здійснюватися також у живого донора, який не є близьким родичем або членом сім’ї реципієнта.

'''''Забороняється вилучення анатомічних матеріалів у живих осіб, які:'''''
* утримуються у місцях відбування покарань та попереднього ув’язнення;
* є іноземцями та особами без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;
* страждають на тяжкі психічні розлади;
* мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю, крім випадків наявності поінформованої згоди реципієнта;
* надали раніше орган або частину органа для трансплантації (крім гемопоетичних стовбурових клітин та у разі родинного донорства, коли живими донорами є особи з числа близьких родичів та членів сім’ї реципієнта (чоловік, дружина, батько, мати, син, дочка, повнорідний брат, неповнорідний брат, повнорідна сестра, неповнорідна сестра, рідна тітка, рідний дядько);
* є вагітними.
== Надання письмової згоди донора на вилучення у нього анатомічних матеріалів==
'''''Кожна повнолітня дієздатна фізична особа має право у будь-який час:'''''
* надати письмову згоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотня смерть (смерть мозку або біологічна смерть) (далі - згода на посмертне донорство) шляхом подання заяви за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n44 додатком 1];
* надати письмову незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотня смерть (смерть мозку або біологічна смерть) (далі - незгода на посмертне донорство) шляхом подання заяви за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n46 додатком 2];
* відкликати надану раніше письмову згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення стану як незворотня смерть (смерть мозку або біологічна смерть) шляхом подання заяви за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n48 додатком 3];
* подати письмову заяву про призначення повноважного представника, який після смерті особи надасть згоду на вилучення з її тіла анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів (далі - заява про призначення повноважного представника), за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n50 додатком 4];
* відкликати письмову заяву про призначення повноважного представника, який після смерті особи надасть згоду на вилучення з її тіла анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів, шляхом подання заяви за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n52 додатком 5];
* відмовитися бути повноважним представником для надання згоди на вилучення анатомічних матеріалів з тіла особи для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотня смерть шляхом подання заяви за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n54 додатком 6];
* надати письмову згоду живого донора на донорство анатомічних матеріалів шляхом подання заяви за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n56 додатком 7;]
* подати письмову заяву про відмову від раніше наданої згоди живого донора на донорство анатомічних матеріалів за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n58 додатком 8] (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#Text Порядку надання письмової згоди живого донора на вилучення у нього анатомічних матеріалів та письмової відмови від раніше наданої такої згоди, письмової згоди або незгоди чи відкликання раніше наданої згоди на вилучення анатомічних матеріалів з тіла особи для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотна смерть, а також подання письмової заяви про призначення, зміну чи відкликання повноважного представника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1211] (далі - Порядок).
{| class="wikitable"
|-
| '''Кількість заяв, які може подати фізична особа протягом свого життя, не обмежено.'''
|}
=== В яких випадках можна бути донором? ===
'''У повнолітньої дієздатної фізичної особи може бути вилучено анатомічні матеріали лише за наявності її добровільної та усвідомленої згоди на донорство анатомічних матеріалів, наданої у письмовому вигляді за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n56 додатком 7].'''

'''У разі якщо донором гемопоетичних стовбурових клітин є особа, яка не досягла 14 років''', згода на вилучення у неї гемопоетичних стовбурових клітин надається у письмовому вигляді її батьками або іншими законними представниками цієї особи.

'''У разі якщо донором гемопоетичних стовбурових клітин є особа віком від 14 до 18 років''', згода на вилучення у неї гемопоетичних стовбурових клітин надається нею, а також її батьками або іншими законними представниками цієї особи у письмовому вигляді.
=== Згода на вилучення анатомічних матеріалів ===
Згода на вилучення анатомічних матеріалів надається після надання особі лікарем об’єктивної та доступної інформації про можливість виникнення ускладнень для її здоров’я, а також про її права у зв’язку з донорством. У разі якщо донором гемопоетичних стовбурових клітин є особа віком до 18 років, інформація про можливість виникнення ускладнень для її здоров’я, а також про її права у зв’язку з донорством також надається батькам цієї особи або її іншим законним представникам.
У письмовій згоді живий донор зазначає про свою поінформованість щодо можливих наслідків вилучення у нього анатомічних матеріалів. У разі донорства гемопоетичних стовбурових клітин особою віком до 18 років інформація про поінформованість щодо можливих наслідків вилучення у неї гемопоетичних стовбурових клітин також зазначається у письмовій згоді батьків цієї особи або інших законних представників.

У заяві щодо надання згоди на вилучення анатомічних матеріалів у живого донора обов’язково зазначається вид донорства (родинне донорство, донорство особи, яка не є близьким родичем або членом сім’ї реципієнта), а також вид анатомічного матеріалу, що пропонується для вилучення.
=== Куди звертатися? ===
{| class="wikitable"
|-
! Види заяв !! Куди звертатися
|-
| Всі види заяв || подаються фізичною особою у письмовій формі трансплант-координатору будь-якого закладу охорони здоров’я або посадовій особі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та провадження діяльності, пов’язаної з трансплантацією (далі - уповноважений орган з питань трансплантації), чи шляхом заповнення електронної форми відповідної заяви, розміщеної на офіційному веб-сайті уповноваженого органу з питань трансплантації, з проставленням кваліфікованого електронного підпису особи або електронного цифрового підпису особи ('''протягом двох років''' з дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Законом України "Про електронні довірчі послуги"]).
|-
| Передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n57 додатком 7] заява, якою надається згода на вилучення лише гемопоетичних стовбурових клітин у разі родинного донорства || може подаватися лікуючому лікарю, який здійснюватиме їх вилучення.
|-
| Передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1211-2018-%D0%BF#n57 додатком 7] заява, якою надається згода на вилучення лише гемопоетичних стовбурових клітин у живого донора, який не є близьким родичем або членом сім’ї реципієнта || може подаватися до уповноваженої особи установи, в якій здійснюється взяття донорської крові, або сімейному лікарю закладу охорони здоров’я, які зобов’язані '''не пізніше робочого дня''', що настає за днем подання такої заяви, передати її посадовій особі уповноваженого органу з питань трансплантації або внести відповідні відомості до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації у випадках, передбачених законом.
|-
| Заяви, щодо згоди або незгоди на вилучення анатомічних матеріалів з тіла особи для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів || можуть подаватися сімейному лікарю закладу охорони здоров’я, який зобов’язаний '''не пізніше робочого дня''', що настає за днем подання заяви, передати її трансплант-координатору відповідного закладу охорони здоров’я, а в разі відсутності в такому закладі охорони здоров’я трансплант-координатора - посадовій особі уповноваженого органу з питань трансплантації або внести відповідні відомості до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації у випадках, передбачених законом.
|-
|}
=== Порядок подання заяв ===
'''У разі подання фізичною особою заяви шляхом заповнення електронної форми відповідної заяви''', розміщеної на офіційному веб-сайті уповноваженого органу з питань трансплантації, посадова особа уповноваженого органу з питань трансплантації зобов’язана '''не пізніше робочого дня''', що настає за днем надходження такої заяви, перевірити дані, внесені фізичною особою в електронному вигляді, та внести інформацію до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації.

'''Під час особистого подання фізичною особою будь-якої заяви''', трансплант-координатору, посадовій особі уповноваженого органу з питань трансплантації чи іншим особам, встановлення особи, яка подає заяву, здійснюється шляхом пред’явлення такою фізичною особою документа, що посвідчує особу відповідно до законодавства. Встановлення особи, яка призначається повноважним представником, здійснюється шляхом пред’явлення такою фізичною особою документа, що посвідчує особу відповідно до законодавства.

Заклад охорони здоров’я, трансплант-координатору якого подано одну із заяв, '''не пізніше робочого дня''', що настає за днем подання такої заяви, надсилає її до уповноваженого органу з питань трансплантації.
{| class="wikitable"
|-
| Трансплант-координатори, посадові особи уповноваженого органу з питань трансплантації, інші особи, які можуть отримувати заяви, мають право відмовити у прийнятті заяви в разі подання заяви невідповідною особою та/або зазначення в заяві недостовірних даних. '''Не допускається відмова у прийнятті від фізичної особи заяв щодо відмови від будь-якої наданої згоди.'''
|}
Трансплант-координатор, посадова особа уповноваженого органу з питань трансплантації, що отримали заяву про призначення, зміну або відкликання повноважного представника, зобов’язані повідомити про це заінтересованим особам '''протягом трьох календарних днів''' з дня подання відповідної заяви.
=== Єдина державна інформаційна система трансплантації ===
'''''Єдина державна інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ)''''' – це сучасна автоматизована інформаційна система, яка забезпечує здійснення об’єктивного і неупередженого розподілу анатомічних матеріалів людини і визначення пар “донор-реципієнт”.

Функціонал ЄДІСТ побудований таким чином, щоб уникнути будь яких маніпуляцій та мінімізувати людський чинник під час підбору пар «донор-реципієнт».

Функціонування '''''ЄДІСТ''''' здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1366-2020-%D0%BF#Text Положення про Єдину державну інформаційну систему трансплантації органів та тканин].

Пошук пар здійснюється автоматично за чітко визначеними критеріями на основі сумісності за медичними показниками, екстреності випадку трансплантації, наближеності лікарень, де знаходяться донор та реципієнт, та за іншими показниками.

Задля оптимізації роботи трансплант-координаторів та забезпечення максимально ефективного повного циклу трансплантації ЄДІСТ має 8 спеціальних реєстрів та охоплює відомості про донорів та пацієнтів, управління запитами, записами про проведені трансплантації тощо.

Система містить окремий реєстр осіб з трансплантованим анатомічним матеріалом, що дозволяє фахівцям відслідковувати стан здоров’я таких пацієнтів та контролювати призначення спеціальних медичних препаратів – імуносупресантів.

Доступ до ЄДІСТ має обмежене число працівників СДУ “Український центр трансплант-координації” та трансплант-координатори центрів, які мають частковий доступ до інформації.

== Надання згоди або незгоди на вилучення анатомічних матеріалів у померлих осіб==
=== Право надати письмову згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів===
Кожна повнолітня дієздатна особа має право надати у письмовій (електронній) формі згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотна смерть (смерть мозку або біологічна смерть) відповідно до закону (далі - згода або незгода на посмертне донорство).

'''''Кожна повнолітня дієздатна особа має право у будь-який час:'''''
* подати письмову заяву про відкликання своєї письмової згоди або незгоди на посмертне донорство;
* надати нову письмову згоду або незгоду на посмертне донорство.
Кожна наступна письмова заява особи щодо згоди або незгоди на посмертне донорство або письмова заява про відкликання наданої раніше письмової згоди або незгоди на посмертне донорство скасовує надану раніше таку згоду або незгоду.
=== Надання згоди на посмертне донорство членами сім'ї ===
'''У разі якщо померла особа не висловила за життя своєї згоди або незгоди на посмертне донорство,''' що встановлено трансплант-координатором, '''згода на вилучення анатомічних матеріалів''' для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів з тіла такої особи після визначення її стану як незворотна смерть відповідно до закону '''запитується трансплант-координатором особисто у другого з подружжя або в одного з близьких родичів цієї особи (діти, батьки, рідні брати та сестри).'''

У разі відсутності другого з подружжя або близьких родичів, згода на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів з тіла померлої особи запитується трансплант-координатором у особи, яка зобов’язалася поховати померлу особу.

У разі смерті особи віком до 18 років згода на вилучення анатомічних матеріалів з тіла цієї особи для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів може бути надана батьками або іншими законними представниками цієї особи.

Згода вищезазначених осіб, на вилучення з тіла померлої особи анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів '''надається нею особисто та письмово''' на усний запит трансплант-координатора закладу охорони здоров’я. Відомості про отриману письмову згоду вносяться трансплант-координатором до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, а письмова згода долучається ним до медичної документації померлої особи.

Зазначені вище дії, відображаються записом у відповідній медичній документації померлої особи із зазначенням дати і часу їх здійснення, прізвищ, імен, по батькові трансплант-координатора та особи, яка надала згоду на вилучення з тіла померлої особи анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів.
== Дивись також: ==
* [[Пільги, що надаються донорам крові та її компонентів]]
* [[Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство]]

Порядок надання письмової згоди живого донора на вилучення анатомічних матеріалів

2026-01-12T13:56:05Z

Honcharov.Valerii:

Порядок та умови надання короткочасних виїздів засудженим за межі виправних і виховних колоній

2026-01-12T09:25:16Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-11 Інструкція про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установи виконання покарань, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 22.11.2011 № 3361/5] (далі - Інструкція)
== Засуджені, які мають право на короткочасний виїзд ==
Відповідно до чинного законодавства передбачено виїзд за межі установ виконання покарань:
* Засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, дозволяються короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв’язку з такими винятковими особистими обставинами:
** смерть бо тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;
** стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї;
** одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути надана установою виконання покарань, за наявності відповідного висновку лікаря.

* Засудженим до обмеження волі може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру також з таких причин:
** за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;
** для складання іспитів у навчальному закладі;
** за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду - на період здійснення кримінального провадження;
** для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування часу на дорогу;
** у разі необхідності оформлення документів для призначення та виплати пенсії;
** у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого (народження у засудженого дитини за наявності свідоцтва про її народження тощо).

* Крім того, за сумлінну поведінку і ставлення до праці засудженим до обмеження волі як заохочення може бути надано дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні не більше одного разу на місяць.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Заява засудженого про терміновий виїзд у зв'язку з винятковими обставинами має бути розглянута протягом доби.
|}
* Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволено короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше як три доби);
* Виїзд засудженого віком до 16 років може бути дозволений тільки за умови супроводження його у дорозі (в обидва кінці) родичами або, з дозволу начальника установи, опікунами;
* Засуджені, які працюють та перебувають у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, мають право на щорічний короткочасний виїзд за межі колонії тривалістю 14 календарних днів.
== Порядок отримання короткочасного виїзду за межі установи виконання покарань ==
Дозвіл на короткочасний виїзд дається начальником установи з урахуванням особи і поведінки засудженого під час відбування покарання. Про необхідність короткочасного виїзду засуджений подає на ім'я начальника установи письмову заяву, до якої додається документ, що підтверджує наявність особистих обставин (абзац третій пункту 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-11#Text Інструкції]).

Тривалість короткочасного виїзду встановлюється начальником установи з урахуванням підстав, відповідно до яких надається короткочасний виїзд, та віддаленості установи від населеного пункту, до якого виїжджає засуджений.

Рішення про надання засудженому дозволу на короткочасний виїзд приймається начальником установи (особою, яка виконує його обов'язки) не пізніше доби з часу одержання документів (висновку або довідки закладу охорони здоров'я про тяжку хворобу близького родича, яка загрожує життю хворого, довідки місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про стихійне лихо, довідки або відповідної оформленої телеграми про смерть близького родича).

За результатами розгляду питання про надання засудженому короткочасного виїзду персоналом відділу по контролю за виконанням судових рішень установи складається '''висновок про короткочасний виїзд засудженого''', який підписується начальником установи (особою, яка виконує його обов'язки) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-11#o72 пункт 10 Інструкції]).

При позитивному вирішенні адміністрацією установи питання про надання засудженому короткочасного виїзду видається відповідний '''наказ'''. При відмові засудженому у короткочасному виїзді у висновку зазначаються причини відмови.

Висновок доводиться під підпис засудженому і долучається до його особової справи.

Згідно з наказом начальника установи (особи, яка виконує його обов'язки) засудженому, якому було надано дозвіл на короткочасний виїзд, видається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-11#o90 посвідчення встановленого зразка], яке завіряється гербовою печаткою установи. [[Файл:Додаток № 2.pdf|міні|Додаток № 2]]

Начальник установи (особа, яка виконує його обов'язки) проводить із засудженим бесіду про правила поведінки під час його перебування поза установою та попереджає про відповідальність за неповернення до установи у встановлений строк, про що бере від нього розписку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-11#o111 додаток 3 до Інструкції]), яка долучається до особової справи засудженого.

На час короткочасного виїзду засуджений з обліку в установі не знімається. Контроль за його своєчасним поверненням до установи здійснює персонал відділу по контролю за виконанням судових рішень установи.

При виїзді з установи засудженому видається необхідна сума грошей з тих, що є на його особовому рахунку. Проїзд засудженого здійснюється за кошти, які є на його особовому рахунку, або за кошти його родичів. Проїзні квитки засуджений купує сам.

На час короткочасного виїзду засудженому видається цивільний одяг, який йому належить. Якщо цей одяг старий або має неохайний вигляд, то він за бажанням засудженого замінюється за його рахунок.
==Безоплатна правнича допомога==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Для отримання такої допомоги, Ви можете звернутися з письмовою заявою до наближчого [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги], або отримати онлайн консультацію, а саме скористатися консультативним пунктом доступу до безоплатної прававово допомоги. Як це працює? Відповідно до меморандум про співпрацю між Департаментом з питань виконання кримінальних покарань та Координаційним центром з надання правничої допомоги на базі кожної установи виконання покарань створений консультативним пунктом доступу до безоплатної прававово допомоги. Для отримання доступу до консультативного пункту безоплатної правничої допомоги, Вам необхідно на ім'я керівника установи, у якій Ви перебуваєте, підготувати заяву, щодо потреби отримати доступ до вищевказаного пункту та зазначити питання, яке потребує надання консультації.
[[Файл:Заявa.jpg|міні]]
==Див. також ==
*[[Таємниця кореспонденції засуджених]]
*[[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
*[[Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови]]
*[[Особливості відбування покарання в колоніях різних видів]]

Порядок та умови надання короткочасних виїздів засудженим за межі виправних і виховних колоній

2026-01-12T09:24:07Z

Honcharov.Valerii:

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2025-12-10T15:25:51Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va04p710-20#Text Рішення Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р(II)/2020 у справі за конституційною скаргою Плескача В. Ю. щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України]
== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 (стаття 303 КПК України]):

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статті 169 КПК України,] а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 статті 214 КПК України] слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
|}
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
{| class="wikitable"
|-
| Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статтею 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
|}
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
{| class="wikitable"
|-
| Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
|}
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 284 КПК України], - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 314-316 КПК України].

3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення:
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 частина перша статті 304 КПК України]). При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим, дізнавачем або прокурором відповідної дії.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1311 статтею 116 КПК України], процесуальні дії мають виконуватися у встановлені КПК строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров’я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 статтею 615 КПК України], може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Слідчий суддя, суд за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.

Після надходження скарги слідчий суддя, суд може прийняти одне з таких рішень:
# про відкриття провадження;
# про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України] (10 днів), і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
# про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути '''оскаржена в апеляційному порядку'''. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України]. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2799 318 - 380 КПК України]. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2718 статті 306 КПК України] скарга має бути розглянута '''не пізніше 72 годин''' з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження ('''5-денний строк''') з моменту надходження скарги.

Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, дізнавача, прокурора.

Водночас відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2714 частини 2 статті 305 КПК України] слідчий, дізнавач чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 статті 303 КПК України], припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:

- 1.бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статті 169 КПК України], а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;

- 2.рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування;

- 5.рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим;

- 6.рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2714 статті 305 КПК України] слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5, і 6 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 статті 303 КПК України] , припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статті 303 КПК України і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2554 статті 284] цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2825 статтями 323-327 КПК України]:
# для [[Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання|обвинуваченого]]: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України];
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|потерпілого]]: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених глава 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України];
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2834 статтею 326 КПК України];
# для [[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність|свідка]], спеціаліста, [[Участь перекладача в кримінальному провадженні|перекладача]] та [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність|експерта]]: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України].
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 стаття 307 КПК України]):
# про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
# про скасування повідомлення про підозру;
# про зобов'язання припинити дію;
# про зобов'язання вчинити певну дію;
# відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні).
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3080 статті 372 КПК України.]

Відповідно до частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 статті 307 КПК України] ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого дізнавача чи прокурора '''не може бути оскаржена''', окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

'''Водночас положення частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 статті 307 КПК України] щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va04p710-20#Text Рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р(II)/2020].'''

Крім того, згідно з частиною шостою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 статті 304 КПК України] ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2025-12-10T15:23:59Z

Honcharov.Valerii:

Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі

2025-11-07T10:27:08Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04 Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 № 1303/203 "Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі"]
== Поняття адміністративного нагляду ==
'''''Адміністративний нагляд''''' - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n8 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі (далі - Закон)]".

Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.
== Підстави для встановлення адмiнiстративного нагляду. Категорії осіб, щодо яких він встановлюється ==
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" | Особи, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд !! Підстави для встановлення адміністративного нагляду
|-
| пункт б) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]|| засуджені до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства || матеріали установ виконання покарань
|-
| пункт в) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]|| засуджені до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів Національної поліції, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення || матеріали органів Національної поліції
|-
| пункт г) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]|| засуджені до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів || вирок суду, що набрав законної сили
|-
|пункт ґ) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]
|засуджені до позбавлення волі за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи
|вирок суду, що набрав законної сили
|-
|пункт д)
статті 3

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text Закону]
|засуджених до довічного позбавлення волі
|матеріали установ виконання покарань
|-
|пункт е) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text Закону]
|звільнених умовно-достроково від відбування покарання на підставі, візначені статею 811 Кримінального кодексу України.
|застосування судом умовно-дострокового звільнення
|}
== Порядок встановлення, здійснення та припинення адмiнiстративного нагляду ==
=== Порядок встановлення адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд встановлюється:
* щодо осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пунктах "б", "г" і "ґ" статті 3 Закону], - в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцезнаходженням установи виконання покарань за поданням начальника установи виконання покарань;
* щодо осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пункті "в" статті 3 Закону], - в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу Національної поліції.
У поданні мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n86 статті 10 Закону] відповідно начальник установи виконання покарань чи начальник органу Національної поліції щодо поведінки піднаглядного, та обгрунтування доцільності таких заходів.

Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку та матеріали, що свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду за відповідною особою.

У судове засідання викликається особа, щодо якої внесено подання про встановлення адміністративного нагляду, а за її клопотанням - і захисник, а також представник органу, начальник якого вніс подання.

Розгляд питання починається доповіддю про зміст подання та матеріалів, що надійшли разом з ним, після чого заслуховуються пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання.

Після розгляду справи суддя виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після чого повертається в зал засідань і оголошує постанову про встановлення адміністративного нагляду та обмежень, які встановлюються щодо поведінки піднаглядного.

Постанова судді може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Постанова судді надсилається для виконання начальнику органу Національної поліції України за місцем проживання особи, щодо якої встановлено нагляд, а у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пунктами "б", "г" і "ґ" статті 3 Закону], - начальнику установи виконання покарань.

Адміністрація установи виконання покарань постанову судді надсилає для виконання органу Національної поліції за вибраним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення.
=== Термін адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд встановлюється у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n33 статтею 5 Закону] порядку терміном від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. Для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пункті "ґ" , "д" статті 3 Закону], '''адміністративний нагляд встановлюється на строк до погашення судимості.'''

У разі, коли є підстава вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, '''адміністративний нагляд''' за поданням відповідного органу Національної поліції '''може бути продовжено''' у визначеному [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80 Законом] порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або зняття судимості.

Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.
=== Здійснення адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд здійснюється Національною Поліцією. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а у разі необхідності у них беруть відбитки пальців. Працівники поліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду.

=== Здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби ===
Адміністративний нагляд за особами, звільненими з установ виконання покарань на підставі, визначеній [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n4078 статтею 811 Кримінального кодексу України], здійснюється командиром військової частини, в якій особа проходить військову службу. Особи, стосовно яких встановлено адміністративний нагляд, беруться у військовій частині на окремий облік.

=== Припинення адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу Національної поліції:
* у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом ('''піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагляду''');
* достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.
В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється: 
* після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом Національної поліції не подано клопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду;
*у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання;
*у разі смерті піднаглядного.
Порядок розгляду в суді питання про припинення адміністративного нагляду здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n33 частини четвертої статті 5 Закону].
== Обов'язки піднаглядних ==
Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законопослушний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержувати таких правил: 
* прибути у визначений установою виконання покарань термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі Національної поліції;
* з'являтися за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
* повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;
* в разі від'їзду в особистих справах з дозволу поліцейського в інший населений пункт та '''перебування там більше доби''' зареєструватися у відповідному органі Національної поліції.
Після припинення адміністративного нагляду особи, зазначені у пункті "ґ" статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 Закону] , зобов’язані повідомляти органи Національної поліції України про зміну свого місця проживання чи перебування. За заявою прокурора на підставі рішення суду такий обов’язок також може бути встановлений щодо осіб, які відбули покарання за тяжкі або особливо тяжкі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи та до яких не було застосовано адміністративного нагляду. Цей обов’язок встановлюється строком на три роки та може бути подовжений на такий самий строк на підставі судового рішення за заявою прокурора, поданою за місцем проживання особи, на яку покладається такий обов’язок.
== Обмеження до осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд ==
До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: 
* заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
*заборона перебування у визначених місцях району (міста);
* заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);
* реєстрація в поліції від одного до чотирьох разів на місяць.
Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу Національної поліції з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень.

 '''Підстави для зміни обсягу обмежень дій піднаглядних, продовження чи припинення адміністративного нагляду.'''

Начальник міськ-, райвідділу внутрішніх справ (відповідно пункту 6.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04#Text Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі]) під час здійснення адміністративного нагляду з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки направляє до суду подання щодо:
* продовження терміну адміністративного нагляду;
* збільшення або зменшення обсягу обмежень дій піднаглядних;
* припинення адміністративного нагляду.
До подання додаються матеріали, що готуються відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04#Text Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі][http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04 , затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 № 1303/203)] (крім випадків, передбачених у частині другій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n60 статті 8 Закону] ).

Якщо піднаглядному призначено покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, адміністративний нагляд не припиняється.

Після припинення адміністративного нагляду дільничний інспектор міліції продовжує здійснювати індивідуально-профілактичну роботу до закінчення передбаченого законом строку погашення судимості або її зняття.
== Відповідальність за порушення законодавства про адміністративний нагляд та контроль за його здійсненням ==
У разі злісного порушення правил адміністративного нагляду, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n74 статтями 9] і 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n86 Закону], особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

Посадові особи, винні у порушенні законодавства України про адміністративний нагляд, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Контроль за здійсненням адміністративного нагляду покладається на органи Національної поліції.

Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі

2025-11-07T10:23:12Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04 Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 № 1303/203 "Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі"]
== Поняття адміністративного нагляду ==
'''''Адміністративний нагляд''''' - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n8 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі (далі - Закон)]".

Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.
== Підстави для встановлення адмiнiстративного нагляду. Категорії осіб, щодо яких він встановлюється ==
{|
|-
! colspan="2" | Особи, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд !! Підстави для встановлення адміністративного нагляду
|-
| пункт б) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]|| засуджені до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства || матеріали установ виконання покарань
|-
| пункт в) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]|| засуджені до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів Національної поліції, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення || матеріали органів Національної поліції
|-
| пункт г) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]|| засуджені до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів || вирок суду, що набрав законної сили
|-
|пункт ґ) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/264/94-вр#Text Закону]
|засуджені до позбавлення волі за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи
|вирок суду, що набрав законної сили
|-
|пункт д)
статті 3

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text Закону]
|засуджених до довічного позбавлення волі
|матеріали установ виконання покарань
|-
|пункт е) статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#Text Закону]
|звільнених умовно-достроково від відбування покарання на підставі, візначені статею 811 Кримінального кодексу України.
|застосування судом умовно-дострокового звільнення
|}
== Порядок встановлення, здійснення та припинення адмiнiстративного нагляду ==
=== Порядок встановлення адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд встановлюється:
* щодо осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пунктах "б", "г" і "ґ" статті 3 Закону], - в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцезнаходженням установи виконання покарань за поданням начальника установи виконання покарань;
* щодо осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пункті "в" статті 3 Закону], - в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу Національної поліції.
У поданні мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n86 статті 10 Закону] відповідно начальник установи виконання покарань чи начальник органу Національної поліції щодо поведінки піднаглядного, та обгрунтування доцільності таких заходів.

Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку та матеріали, що свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду за відповідною особою.

У судове засідання викликається особа, щодо якої внесено подання про встановлення адміністративного нагляду, а за її клопотанням - і захисник, а також представник органу, начальник якого вніс подання.

Розгляд питання починається доповіддю про зміст подання та матеріалів, що надійшли разом з ним, після чого заслуховуються пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання.

Після розгляду справи суддя виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після чого повертається в зал засідань і оголошує постанову про встановлення адміністративного нагляду та обмежень, які встановлюються щодо поведінки піднаглядного.

Постанова судді може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Постанова судді надсилається для виконання начальнику органу Національної поліції України за місцем проживання особи, щодо якої встановлено нагляд, а у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пунктами "б", "г" і "ґ" статті 3 Закону], - начальнику установи виконання покарань.

Адміністрація установи виконання покарань постанову судді надсилає для виконання органу Національної поліції за вибраним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення.
=== Термін адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд встановлюється у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n33 статтею 5 Закону] порядку терміном від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. Для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 пункті "ґ" , "д" статті 3 Закону], '''адміністративний нагляд встановлюється на строк до погашення судимості.'''

У разі, коли є підстава вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, '''адміністративний нагляд''' за поданням відповідного органу Національної поліції '''може бути продовжено''' у визначеному [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80 Законом] порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або зняття судимості.

Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.
=== Здійснення адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд здійснюється Національною Поліцією. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а у разі необхідності у них беруть відбитки пальців. Працівники поліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду.

=== Здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби ===
Адміністративний нагляд за особами, звільненими з установ виконання покарань на підставі, визначеній [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n4078 статтею 811 Кримінального кодексу України], здійснюється командиром військової частини, в якій особа проходить військову службу. Особи, стосовно яких встановлено адміністративний нагляд, беруться у військовій частині на окремий облік.

=== Припинення адміністративного нагляду ===
Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу Національної поліції:
* у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом ('''піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагляду''');
* достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.
В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється: 
* після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом Національної поліції не подано клопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду;
*у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання;
*у разі смерті піднаглядного.
Порядок розгляду в суді питання про припинення адміністративного нагляду здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n33 частини четвертої статті 5 Закону].
== Обов'язки піднаглядних ==
Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законопослушний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержувати таких правил: 
* прибути у визначений установою виконання покарань термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі Національної поліції;
* з'являтися за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
* повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;
* в разі від'їзду в особистих справах з дозволу поліцейського в інший населений пункт та '''перебування там більше доби''' зареєструватися у відповідному органі Національної поліції.
Після припинення адміністративного нагляду особи, зазначені у пункті "ґ" статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n13 Закону] , зобов’язані повідомляти органи Національної поліції України про зміну свого місця проживання чи перебування. За заявою прокурора на підставі рішення суду такий обов’язок також може бути встановлений щодо осіб, які відбули покарання за тяжкі або особливо тяжкі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи та до яких не було застосовано адміністративного нагляду. Цей обов’язок встановлюється строком на три роки та може бути подовжений на такий самий строк на підставі судового рішення за заявою прокурора, поданою за місцем проживання особи, на яку покладається такий обов’язок.
== Обмеження до осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд ==
До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: 
* заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
*заборона перебування у визначених місцях району (міста);
* заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);
* реєстрація в поліції від одного до чотирьох разів на місяць.
Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу Національної поліції з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень.

 '''Підстави для зміни обсягу обмежень дій піднаглядних, продовження чи припинення адміністративного нагляду.'''

Начальник міськ-, райвідділу внутрішніх справ (відповідно пункту 6.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04#Text Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі]) під час здійснення адміністративного нагляду з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки направляє до суду подання щодо:
* продовження терміну адміністративного нагляду;
* збільшення або зменшення обсягу обмежень дій піднаглядних;
* припинення адміністративного нагляду.
До подання додаються матеріали, що готуються відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04#Text Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі][http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04 , затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 № 1303/203)] (крім випадків, передбачених у частині другій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n60 статті 8 Закону] ).

Якщо піднаглядному призначено покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, адміністративний нагляд не припиняється.

Після припинення адміністративного нагляду дільничний інспектор міліції продовжує здійснювати індивідуально-профілактичну роботу до закінчення передбаченого законом строку погашення судимості або її зняття.
== Відповідальність за порушення законодавства про адміністративний нагляд та контроль за його здійсненням ==
У разі злісного порушення правил адміністративного нагляду, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n74 статтями 9] і 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80#n86 Закону], особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

Посадові особи, винні у порушенні законодавства України про адміністративний нагляд, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Контроль за здійсненням адміністративного нагляду покладається на органи Національної поліції.
[[index.php?title=Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Застосування працівниками поліції технічних засобів для відеофіксації та порядок отримання доступу до відеофайлів

2025-11-06T13:24:24Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних данних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0443-20#n7 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 № 357 "Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису] (далі - наказ № 1026)
== Порядок застосування технічних засобів для відеофіксації ==
Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 ст. 307 Цивільного кодексу України].

Поліція в рамках своїх повноважень для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені законом України про Національну поліцію, тому може відходити від норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені законом України про Національну поліцію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BC%20%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч. 2 ст. 30 Закону України "Про Національну поліцію"]) .

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n244 п. 9 ч. 1 ст 31 Закону України "Про Національну поліцію"] один із превентивних заходів що може застосовувати працівник поліції - це застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Відповідні технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n318 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію"].
=== Нагрудна камера ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#n33 п.4 розділу ІІ наказу № 1026] під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов’язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов’язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов’язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
=== На транспортному засобі ===
Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов’язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

=== Обов’язки працівника поліції, пов’язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапис ===
Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:

1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;

2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;

3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов’язаних із здійсненням ними повноважень поліції;

5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

За фактами втрати або пошкодження портативного відеореєстратора чи карти пам’яті, відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА складових стаціонарних та автомобільних систем, призначається та проводиться службове розслідування в установленому законодавством порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. розділу 7 наказу № 1026] ).

== Строки зберігання відеофайлів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#n84 розділу 8 наказу № 1026] строк зберігання відеозаписів становить:
# з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб;
# з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб;
# у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції,- 60 діб;
# під час проведення поліцейськими навчальних занять та навчальних зборів зі службової підготовки - встановлюється керівником навчань.
Строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
== Порядок отримання доступу до відеофайлів ==
Для отримання дозволу на копіювання та видачу відеозаписів потрібно звернутися до керівника органу, підрозділу поліції.

Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов’язки.

У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку.

Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України.

Передавання відеозаписів, отриманих з портативних та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, автомобільних та стаціонарних систем для використання засобами масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет, здійснюється з дозволу керівника органу, підрозділу поліції з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Таке передавання здійснюється виключно з метою забезпечення безпеки та захисту інтересів громадян, суспільства і держави, а також з метою захисту гідності та честі працівника поліції.
== Дивись також ==
* [[Техніко-криміналістичне дослідження документів: встановлення змін, текстів, підробок]]
* [[Відеофіксація під час винесення та виконання ухвали про обшук]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101212990 Постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2021 року у справі № 346/3940/21] (якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83105370 Постанова Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а].

Застосування працівниками поліції технічних засобів для відеофіксації та порядок отримання доступу до відеофайлів

2025-11-06T13:04:29Z

Honcharov.Valerii:

Реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи

2025-11-04T10:48:58Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/409-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#Text Наказ Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 року № 2023/5 «Про затвердження Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту» (далі –Порядок)].
== Загальна інформація ==
Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - Реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку.

== Підстави внесення осіб до Реєстру ==
Інформація про особу вноситься до Реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1602 частина п'ята статті 6-1 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

У резолютивній частині вироку зазначаються рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3105 пункт 2 частини четвертої статті 374 Кримінального процесуального кодексу України]).

У разі якщо особа вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до створення реєстру, інформація про таку особу вноситься до реєстру на підставі ухвали суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання за клопотанням прокурора.[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102045938 Приклад рішення].
== Інформація яка міститься у Реєстрі ==
До Реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду.
== Хто може отримати відомості з Реєстру? ==
Відомості з Реєстру надаються в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#n161 5 розділом Порядку], лише за письмовою заявою:
* будь-якої фізичної особи щодо інформації про себе;
* будь-якої фізичної особи щодо інформації про іншу особу у разі наявності завіреної відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України «Про нотаріат»] згоди особи, щодо якої така інформація запитується;
* сільського, селищного та міського голови, керівників державних адміністрацій, інших органів державної влади та місцевого самоврядування - щодо відомостей стосовно осіб, які претендують на зайняття посади керівника (заступника керівника) дошкільного закладу освіти, середнього закладу освіти, позашкільного закладу освіти, закладу охорони здоров’я або іншої установи, організації, зобов’язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, освітнього чи соціального характеру малолітнім особам, та належать до їх сфери управління;
* керівників дошкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, позашкільних закладів освіти, закладів охорони здоров’я або іншої установи, організації, зобов’язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, освітнього чи соціального характеру таким особам - у зв’язку з вирішенням питання щодо прийняття особи на роботу.
До заяви про надання витягу долучаються копії документів, що посвідчують особу, щодо якої запитується інформація, та документів, що посвідчують особу уповноваженої особи / законного представника разом з копіями документів, що підтверджують повноваження щодо представництва інтересів особи, завірені в установленому порядку. До заяви про надання витягу посадовими особам, також додатково до зазначених документів, додається довідка з місця роботи про займану посаду.

Витяг у паперовій формі надається протягом '''семи робочих днів''' з моменту отримання реєстратором ДКВС / реєстратором пробації заяви. Витяг у паперовій формі надається на аркушах паперу формату А4 (210 х 297 мм) без використання спеціальних бланків, з проставленням підпису та печатки.

У витягу з Реєстру міститься така інформація:
* номер витягу, дата та час формування;
* підстава формування витягу;
* відомості про заявника, який звернувся за наданням витягу (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), тип, серія та/або номер документа, що посвідчує особу);
* відомості про ідентифікатори пошуку, які передбачені у пункті 1 розділу II цього Порядку, за якими здійснювався пошук інформації;
* відомості про Реєстратора / Користувача, який сформував витяг;
* інформація про наявність або відсутність відомостей про особу.
== Підстави для виключення інформації з Реєстру ==
Інформація про особу виключається з Реєстру у разі скасування обвинувального вироку або ухвали суду.

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - [https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0 правнича допомога], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103.'''

Реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи

2025-11-04T10:43:09Z

Honcharov.Valerii:

Умисне знищення або пошкодження майна

2025-10-09T12:21:06Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]
== Загальна інформація==
Відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1295 194 КК України] злочином визначається умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
== Склад злочину ==
=== Об'єкт злочину ===
Безпосереднім об'єктом злочину є право власності.

Додатковими факультативними об'єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров'я людини.

Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме будь-якої форми власності, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна.
=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні, або пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

'''Знищення чужого майна''' – це доведення майна до повної непридатності, що унеможливлює його використання за призначенням і призводить до втрати споживчих властивостей та економічної цінності або до повного припинення існування (при цьому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені). Наприклад, це спалення будівлі чи споруди, загибель худоби, отруєння напоїв, розтрощення коштовної антикварної речі тощо. У окремих випадках майно може бути знищене без фізичного зіпсування ( у разі виливання бензину у каналізацію).

'''Пошкодження чужого майна''' – це дії, спрямовані на погіршення якості майна, обмеження можливості його використання за призначенням, при якому споживчі властивості та економічна цінність втрачається не в повному обсязі, а частково. При цьому пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути повністю або частково втрачених корисних якостей для використання його за призначенням, однак для цього необхідні значні витрати коштів і часу. Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо).

Суспільно небезпечні наслідки, як ознака об’єктивної сторони злочину полягають у спричиненні знищенням чи пошкодженням чужого майна шкоди '''у великих розмірах''' (кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в '''двісті п'ятдесят''' і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 (примітка 3 статті 185 КК України)]).

Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n1295 частиною другою статті 194 КК України]. Використання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (наприклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошкодження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.
=== Суб'єкт злочину ===
Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n100 частина перша статті 22 КК України]) або 14-річного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n100 частина друга статті 22 КК України]) віку.

Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує додаткової кваліфікації за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 364 або 365 КК України].
== Кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна ==
Кваліфікуючі ознаки:
* заподіяння шкоди в особливо великих розмірах (кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 (примітка 4 статті 185 КК України)])
Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8012 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3917 підпунктом 169.1.1 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку . Станом на січень 2025 року 50% прожиткового мінімуму становить 1514 грн. Таким чином станом на січень 2025 року 1514х600 = 908 400 грн.);
*вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом;
* спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків (заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком особам або тілесного пошкодження середньої тяжкості двом чи більше особам). Форма вини у даному випадку стосовно наслідків необережна.
== Мотив і мета злочину ==
Такі елементи складу як мотив і мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важливим в плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжуватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких злочинів, як диверсія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n729 (стаття 113 КК України]), вимагання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 стаття 189 КК України]), терористичний акт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 стаття 258 КК України]), масові заворушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2013 стаття 294 КК України]).

== Санкція (покарання) за умисне знищення або пошкодження майна ==
# '''Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах -''' карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
# '''Умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки''' - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765517 Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 536/621/16-к] (обов'язковою характеристикою злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах).
== Див. також ==
* [https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5/%D0%B7%D1%80%D1%83%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%83 Отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване майно внаслідок збройного конфлікту]
* [https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%BE%D0%BC_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BC%2C_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2 Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]

Умисне знищення або пошкодження майна

2025-10-09T12:10:18Z

Honcharov.Valerii:

Керування транспортним засобом в стані сп’яніння

2025-10-09T09:28:01Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20130.%20%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%D1%81%D0%BE%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
== Загальна інформація ==
'''''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n120 п. 2.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306"Про правила дорожнього руху"]водієві забороняється:'''''

'''п.п. "а" -''' керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

'''п.п. "г"''' - передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані;

За керування транспортним засобом у стані сп'яніння особу можуть притягнути до адміністративної або кримінальної відповідальності.
== '''Адміністративна відповідальність''' ==
'''''Адміністративна відповідальність''''' за керування транспортним засобом у стані сп'яніння передбачена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20130.%20%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%D1%81%D0%BE%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD. ст. 130 КУпАП]''':

'''1.''' Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''''

'''2.''' Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

'''''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.'''''

'''3.''' Дії передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.'''''

'''4.''' Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -

'''''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб.'''''

'''5.''' Керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк десять діб, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.'''''

'''6.''' Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.'''''

'''7.''' Вживання особою, яка керувала річковим, морським, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, після аварійної події за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду -

'''''тягне за собою накладення штрафу на осіб, які мають право керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''''

== '''Кримінальна відповідальність''' ==
'''''Кримінальна відповідальність''''' за керування транспортним засобом у стані сп'яніння передбачена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20286%2D1,%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2. ст. 286-1 ККУ] "Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння"''':

'''1.''' Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -

'''''караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п’яти років.'''''

'''2.''' Ті самі діяння, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, -

'''''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до восьми років.'''''

'''3.''' Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого, -

'''''караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.'''''

'''4.''' Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, -

'''''караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років.'''''

== Див. також ==
* [https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%B5%D1%82_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%BC_%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BF%27%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F Порядок і процедура медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння]
* [https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD_%D1%81%D0%BF%27%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%8F%D0%BA_%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0,_%D1%89%D0%BE_%D0%BE%D0%B1%D1%82%D1%8F%D0%B6%D1%83%D1%94_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання]

Керування транспортним засобом в стані сп’яніння

2025-10-09T09:18:56Z

Honcharov.Valerii:

Надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання

2025-09-12T09:02:47Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12 Наказ Міністерства юстиції України від 12.03.2012 № 394/5 "Про затвердження Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання"]
== Яка допомога надається особам, звільненим з місць відбування покарання ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1239 статтею 157 Кримінально-виконавчого кодексу України] особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України;

У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12#Text встановленому Міністерством юстиції України].

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.

== Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених, госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби), працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1233 стаття 156 Кримінально-виконавчого кодексу України])

В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464 статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.

== Хто має право на отримання одноразової грошової допомоги ==
Грошова допомога надається особі, яка звільняється з місця відбування покарання, у випадку, '''''якщо на її особовому рахунку відсутні грошові кошти або їх залишок менший однієї норми добових витрат''''', що відшкодовуються відрядженим у межах України, згідно з пунктом 2.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12 Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2012 № 394/5] (далі - Порядок).
== Необхідні документи==
Грошова допомога надається на підставі '''''письмової заяви особи''''', яка звільняється з місця відбування покарання (пункт 2.1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12 Порядку]).
== Розмір одноразової грошової допомоги==
Грошова допомога виплачується у сумі однієї або двох норм добових витрат, що відшкодовується відрядженим у межах України, залежно від часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи у межах України.

При визначенні часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи особи, яка звільнена з місць відбування покарань, враховується час звільнення, час відправлення транспортного засобу з місцевості, де ця особа відбувала покарання, відстань до місця проживання або роботи в межах України.
=== Якщо для прибуття до місця проживання або роботи необхідно до 24 годин часу===
Особам, звільненим з місць відбування покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно '''до 24 годин часу''' і на особових рахунках яких немає грошових коштів або їх залишок менший однієї норми добових витрат, що відшкодовується відрядженим у межах України, '''''надається одноразова грошова допомога в розмірі, що складає різницю між однією нормою добових витрат і сумою залишку коштів на особовому рахунку''''' звільненої особи після відрахувань, здійснених відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n899 статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України].
=== Якщо для прибуття до місця проживання або роботи необхідно більше ніж 24 годин часу===
Особам, звільненим з місць відбування покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно '''більше ніж 24 години часу''' і на особових рахунках яких немає грошових коштів або їх залишок менший двох норм добових витрат, що відшкодовуються відрядженим у межах України, '''''надається одноразова грошова допомога у розмірі, що складає різницю між двома нормами добових витрат і сумою залишку коштів на особовому рахунку''''' звільненої особи після відрахувань, здійснених відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n899 статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України.]
=== Розмір грошової допомоги іноземцям===
Розмір грошової допомоги іноземцям, які звільняються з місць відбування покарання, '''''розраховується з урахуванням часу, необхідного для прибуття до найближчого дипломатичного представництва або консульської''''' установи своєї держави в Україні або до найближчого пункту перетину державного кордону України (залежно від того, до якої держави прямує звільнена особа).
=== Розмір грошової допомоги особам без громадянства===
Розмір грошової допомоги особам без громадянства, які постійно не проживають в Україні, а також громадянам держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, та які звільняються з місць відбування покарання, '''''розраховується з урахуванням часу, необхідного для прибуття до найближчого дипломатичного представництва держави''''', яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або до найближчого пункту перетину державного кордону України (залежно від того, до якої держави прямує звільнена особа).
== Строк виплати==
Одноразова грошова допомога видається особам, які звільнені з місць відбування покарання, '''у день звільнення''', про що персоналом бухгалтерії установи робиться відповідний запис у довідці про звільнення.
== Дивись також: ==
* [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі]]
* [[Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні]]
* [[Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі]]
*[[Влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Розбій

2025-09-12T08:27:53Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 статті 187 КК України] розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

== Склад злочину ==
=== Об’єкт злочину ===
Відповідно до статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 Конституції України] кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Родовим об’єктом є економічні відносини власності як визначальна складова економічної системи держави та суспільства України.

Серед злочинів проти власності розбій є самим суспільно небезпечним діянням.

Безпосередній об'єкт основний - право власності на майно.

Безпосередній об'єкт додатковий - життя та здоров'я потерпілої особи.
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину є '''майно''', що характеризується сукупністю певних ознак:
* юридична: підкреслює те, що право на майно належить власнику на законній підставі і він здійснює свої повноваження по володінню, використанню та розпорядженню майном як власним. В окремих випадках особа володіє майном з певних правових підстав, наприклад, на умовах договорів оренди, позички, побутового прокату, чи володіє майном з тих чи інших фактичних підстав, наприклад, володіння чужим знайденим майном або таким, що випадково опинилось у особи;
* економічна: майно завжди має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольняти матеріальні і інші пов’язані з ними потреби людини. Вираженням вартості предмета є його грошова оцінка, тобто ціна, яка становить сутність вартості;
* соціальна: предмети створені працею людини, є її результатом і як такі мають певну значущість (цінність) для людини і суспільства;
* фізична: майно – це предмети матеріального світу: речі, гроші, цінні папери, документи, що є еквівалентом вартості, якими можна заволодіти, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного, зокрема, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу.

Під нападом за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 статтею 187 КК України] слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
З суб'єктивної сторони розбою передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є:
* корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна;
* корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
=== Суб’єкт злочину ===
Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність.

'''Суб'єктом''' розбою є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення грабежу.
== Кваліфікуючі ознаки ==
====== Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства ======
Під насильством розуміється:
# '''фізичне насильство''' - небезпечне суспільно небезпечне для життя та здоров'я потерпілої особи які охоплюють: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості та важкі тілесні ушкодження, замах на вбивство, вбивство.
# '''психічне насильство -''' реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства, у тому числі погроза вбивства.
====== Розбій вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій (повторно) або бандитизм ======
# Повторність розбою відповідно до примітки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 1 до статті 185 КК України] має місце, коли розбій вчинений після розбою, або коли він вчинений після злочинів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 185, 189–191, 187, 262 КК України].
# Для повторності розбою не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність розбою виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n145 частина четверта статті 32 КК України]).
# Вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли грабіж спільно вчинили '''дві або більше особи''', які заздалегідь, до початку грабежу, домовилися про спільне його вчинення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n125 частина друга статті 28 КК України]). Домовленість на спільне вчинення грабежу повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону грабежу.
====== Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище ======
'''Житло''' – це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла дорівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

'''Приміщення''' – це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

'''Інше сховище''' – будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це може бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо). Обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно. Із суб’єктивної сторони проникнення вчинюється обов’язково з метою грабежу.
====== Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ======
Розбій у великих розмірах: сума заподіяної шкоди якого в '''двісті п'ятдесят і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Розбій, вчинений в особливо великих розмірах: сума заподіяної шкоди в '''шістсот і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Розбій вчинений в [[Правовий режим воєнного стану|умовах воєнного]] або [[Умови введення надзвичайного стану|надзвичайного стану]]

Розбій, вчинений організованою групою: в готуванні або вчиненні розбою брали участь декілька осіб ('''три і більше'''), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n125 частина третя статті 28 КК України]).

Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3917 підпунктом 169.1.1] Податкового кодексу України, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Станом на січень 2025 р. 50% прожиткового мінімуму становить 1514 грн.
== Санкція (покарання) ==
За напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк '''від трьох до семи років'''.

Вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк '''від семи до десяти років із конфіскацією майна'''.

За вчинення розбою, поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк '''від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна'''.

Вчинення розбою, спрямованного на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк '''від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна'''.
== Відмежування насильницького грабежу від розбою. Кваліфікація дій у разі переростання грабежу в розбій відповідно до рішень суду ==
При відмежуванні насильницького грабежу від розбою має місце конкуренція кримінально-правових норм, з яких лише одна відображає юридичні ознаки вчиненого злочину, й одночасному застосуванню щодо одного й того самого діяння відповідні статті Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] не підлягають. Критерієм розмежування насильницького грабежу та розбою є характер і тяжкість застосованого насильства як способу заволодіння чужим майном: при розбої воно є небезпечним для життя і здоров’я, а при грабежі такої небезпеки не несе. Якщо ж кілька послідових дій, об’єднаних єдиним умислом, містять ознаки різних злочинів, передбачених конкуруючими кримінально-правовими нормами, вчинене підлягає єдиній кваліфікації за ознаками більш тяжкого з них. Виходячи з наведеного діяння, спрямоване на заволодіння чужим майном, яке було розпочато як грабіж, однак під час розвитку подій переросло у розбій, підлягає кваліфікації лише за ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187 КК України] за ознакою більш тяжкого насильства. Окрема кваліфікація початкових дій засудженого за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 ч. 2 ст. 186 КК України] є зайвою і не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність. З відповідним рішення Верховного суду від 19.06.2018 року у справі № 686/8655/15-к можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/75133433
== Судова практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду ==
Якщо обвинувачений заволодів майном потерпілого, погрожуючи йому кишеньковим ножем, який потерпілий сприймав як холодну зброю, з використанням якої йому могли б бути спричинені тілесні ушкодження, то вказані дії слід кваліфікувати як розбій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 ст. 187 КК України]) Детальніше з текстом постанови ВС від 01.06.2021 у справі № 331/706/19 (провадження № 51 -1993км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97495646.

Форма висловлення погрози під час вчинення розбійного нападу не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства. Вона має місце і тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об'єктивно може оцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров'ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження складається Детальніше з текстом постанови ВС від 24.05.2021 у справі № 706/882/19 (провадження № 51-444км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97286234.

Як розбій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 ст. 187 КК України]) слід кваліфікувати дії особи, яка під час нападу з метою заволодіння чужим майном заподіяла потерпілій особі удар металевим прутом та в подальшому придушила її за шию, що створює реальну небезпеку для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, та за своєю інтенсивністю, характером і наслідками є насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого 25 Огляд судової практики ККС ВС Детальніше з текстом постанови ВС від 28.09.2021 у справі № 629/7158/18 (провадження № 51-2094км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100000476.

Якщо при вчиненні розбою винний вилучає майно із житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, застосовуючи при цьому погрозу насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, до особи, яка відповідно має такий доступ, використовуючи таким чином вказану особу, що діє під психічним примусом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n176 ч. 2 ст. 40 КК України]), то його дії слід кваліфікувати як розбій, вчинений з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 ч. 3 ст. 187 КК України]), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу Детальніше з текстом постанови ОП від 07.06.2021 у справі № 755/7958/17 (провадження № 51-1372кмо20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628502.

Виконавцем розбою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 ст. 187 КК України]) є не лише той, хто шляхом нападу протиправно заволодів чужим майном, а й той, хто позбавляв можливості потерпілого пручатися або залишити місце вчинення злочину. Отже, співвиконавцем визнається особа, яка разом з іншими співучасниками виконала дії, які утворюють об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 ч. 4 ст. 187 КК України]. Дії співвиконавця розбою кваліфікуються лише за статтею Особливої частини КК та не потребують додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 1 ст. 29 чи ч. 2 ст. 27 КК України] Детальніше з текстом постанови ВС від 13.04.2021 у справі № 621/6762/18 (провадження № 51-6322км19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96282063.

Співучасником розбійного нападу визнається особа, яка безпосередньо до потерпілого не застосовувала насильство, небезпечне для його життя чи здоров'я, однак у межах домовленості з іншим співучасником вчинила напад з метою заволодіння майном потерпілого Детальніше з текстом постанови ВС від 16.03.2021 у справі № 234/7453/17 (провадження № 51-5423км19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95708464.
== Див. також ==
* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Шахрайство]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Сторона обвинувачення в кримінальному провадженні

2025-09-12T07:21:55Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Закон України "Про прокуратуру"]

== Сторона обвинувачення ==
У главі 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n564 Кримінальному процесуальному кодексі України] (далі - КПК України) ''' визначено,''' що '''стороною кримінального провадження з боку обвинувачення виступають:''' слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, аперативні підрозділи, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#Text КПК України].

== Прокурор та його повноваження ==
Прокурор представляє сторону обвинувачення, що передбачено Конституцією України, де в статті 1311 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n5259 Конституція України] зазначено, що підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором має статус однієї з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#n196 Закону України "Про прокуратуру"] прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#Text КПК України].

Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n622 36 КПК України] прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, здійснює повноваження, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n622 частиною другою статті 36 КПК України].

Участь прокурора в суді є '''обов’язковою''', крім випадків, передбачених КПК України.

Право на подання [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції|апеляційної]] чи [[Перегляд судових рішень Верховним Судом у кримінальних справах|касаційної]] скарги, заяви про перегляд судового рішення за [[Перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами в кримінальному процесі|нововиявленими]] або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.

Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов’язки), його перший заступник та заступник мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, заступниками керівників підрозділів чи прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.

Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов'язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю '''вмотивованою постановою''' мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування '''в умовах воєнного стану'''.

'''Детальніше див.:''' [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]

Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 219 КПК України]. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

== Призначення та заміна прокурора ==
Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n652 37 КПК України] передбачає, що '''прокурор''', який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, '''визначається''' керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n622 частинами четвертою та п’ятою статті 36] , [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2759 частиною третьою статті 313], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2916 частиною другою статті 341] КПК України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n652 частиною третьою статті 37 КПК України].

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, заміна прокурора можлива у випадку, якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

== Органи досудового розслідування ==
'''Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n656 ст. 38 КПК України)] є:'''

'''1) слідчі підрозділи:'''

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

г) органів Державного бюро розслідувань;

'''2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;'''

'''3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.'''

'''Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів:'''

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

в) органів Бюро економічної безпеки;

г) органів Державного бюро розслідувань;

ґ) Національного антикорупційного бюро України.

'''Досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою.'''

'''Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.'''

== Керівник органу досудового розслідування та його повноваження ==
'''Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.'''

Повноваження керівника органу досудового розслідування визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n665 частиною другою статті 39 КПК України].

Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність, а також є підставою для прийняття рішення, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n622 частиною п’ятою статті 36 КПК України], окрім кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України.

Керівник органу досудового розслідування під час дії '''воєнного стану''' має право своєю вмотивованою постановою, погодженою з керівниками відповідних органів досудового розслідування, утворювати міжвідомчі слідчі групи та визначати у їх складі старшого слідчого, який керуватиме діями інших слідчих.

== Слідчий органу досудового розслідування та його повноваженння ==

'''Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.'''

Повноваження слідчого визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n676 частиною другою статті 40 КПК України].

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність та є підставою для відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування керівником органу досудового розслідування. Детектив Національного антикорупційного бюро України зобов’язаний виконувати доручення та вказівки тільки прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які надаються у письмовій формі. Невиконання детективом законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність та є підставою для відсторонення детектива від проведення досудового розслідування керівником органу досудового розслідування.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

== Керівник органу дізнання та його повноваження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n6653 ст. 39-1 КПК України]

1. Керівник органу дізнання організовує дізнання.

2. Керівник органу дізнання уповноважений:

1) визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання;

2) відсторонювати дізнавача від проведення дізнання за ініціативою прокурора або з власної ініціативи та призначати іншого дізнавача за наявності підстав, передбачених КПК України, для його відводу (самовідводу) або неефективного дізнання;

3) ознайомлюватися з матеріалами дізнання, давати дізнавачу письмові вказівки, що не суперечать рішенням та вказівкам прокурора;

4) вживати заходів для усунення порушень вимог законодавства у разі їх допущення дізнавачем;

5) здійснювати інші повноваження, передбачені цим КПК України.

== Дізнавач як сторона обвинувачення ==
Відповідно до статті 401 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n6663 КПК України] '''дізнавач''' при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

'''Дізнавач уповноважений''':
# починати дізнання за наявності підстав, передбачених КПК України;
# проводити [[Порядок проведення огляду у кримінальному процесі|огляд]] місця події, [[Порядок проведення обшуку|обшук]] затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінального проступку]] або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та [[негласні слідчі (розшукові) дії]] у випадках встановлених КПК України;
# доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, установлених КПК України, відповідним оперативним підрозділам;
# звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування [[Заходи забезпечення кримінального провадження|заходів забезпечення кримінального провадження]], проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
# повідомляти за погодженням із прокурором особі про [[Повідомлення про підозру|підозру]] у вчиненні кримінального проступку;
# за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|медичного]] або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
# приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#n2537 статтею 284 КПК України];
# здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.
Дізнавач зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі. Невиконання дізнавачем законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність та є підставою для відсторонення дізнавача від проведення дізнання.

Дізнавач, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.

== Оперативні підрозділи ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n691 статті 41 КПК України] оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за '''письмовим дорученням''' детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури..

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

== Див. також ==

* [[Роль дізнавача в кримінальному процесі]]
* [[Правовий статус слідчого]]
*[[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]]
*[[Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні]]

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння

2025-08-01T11:22:06Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n176 стаття 40 КК України]''').

== Фізичний примус ==
'''Фізичний примус''' (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).

Фізичний примус, який є підставою для застосування '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n176 частини першої статті 40 КК України]''' ''повинен бути'':

– ''суспільно-небезпечним'', тобто таким, який за своїми характеристиками здатний спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом. Взятий відокремлено, такий фізичний примус повинен утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого відповідною нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];

– ''непереборним'', тобто таким, що особа в даній ситуації, із застосуванням наявних можливостей не може подолати через застосування такого фізичного примусу особа втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках – навіть усвідомлювати їх. З огляду на це дії, які нею вчиняються, не можуть розглядатись як кримінально протиправні, і особа звільняється від кримінальної відповідальності.

== Ознаки примусу ==
Ознаками, що характеризують "діяння" особи, яка зазнала непереборного фізичного примусу, є:
# збіг діяння з об'єктивними ознаками якогось кримінального правопорушення;
# відсутність волі особи в такому діянні.
Вчинені особою дії або бездіяльність за об'єктивними своїми ознаками можуть збігатися, наприклад, із розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, шпигунством, розтратою чужого майна, зловживанням службовим становищем тощо. Але дані дії, проте, кримінально протиправними не визнаються, оскільки позбавлені такої обов'язкової ознаки кримінально-правового діяння, як його волимість (особа не здатна керувати своїм вчинком). Отже, виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.

''Тобто підставами'' виключення кримінальної протиправності діяння в такому випадку ''є:''

''1.суспільна небезпечність;''

''2.непереборність фізичного примусу,'' під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам.

== Психічний примус ==
'''Психічний примус''' - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення.

== Вирішення питання про кримінальну відповідальність ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n176 Частина друга статті 40 КК України]''' визначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n172 статті '''39 КК''' України] ([[Крайня необхідність|Крайня необхідність)]].

Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. Якщо такий примус створював стан [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]] (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n172 статті 39 КК України], тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення кримінального правопорушення під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі|обставина, яка пом'якшує покарання]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n313 пункт 6 частини першої статті 66 КК України]).

== Судова практика ==
Згідно з [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628502 постановою Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 755/7958/17 (провадження № 51-1372кмо20)], у випадках, коли при вчиненні розбою винний вилучає майно з житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, застосовуючи при цьому погрозу насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, до особи, яка відповідно має такий доступ, використовуючи таким чином вказану особу, що діє під психічним примусом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n176 (частина друга статті 40 КК України]), його дії слід кваліфікувати як розбій, вчинений з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 частина третя статті 187 КК України]), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу.

== Див. також ==
* [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави]]
* [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні

2025-08-01T09:21:32Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правничу допомогу»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363 "Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою"]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статті 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

'''Захисник''' – адвокат, який здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n742 cтаття 45 Кримінального процесуального кодексу України)] (далі - КПК України).
== Право на захист у кримінальному провадженні ==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n763 cтатті 48 КПК України] право залучити захисника до участі у кримінальному провадженні мають:'''
* підозрюваний;
* обвинувачений;
* законний представник підозрюваного або обвинуваченого;
* інших осіб за проханням чи згодою підозрюваного або обвинуваченого.
При цьому, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] передбачено обов'язок слідчого, прокурора, слідчого судді, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. У окремих випадках зазначені особи зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
== Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням ==
'''Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:'''
* участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
* підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
* слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
У зазначених випадках слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, яку негайно направляє до відповідного [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ Міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги] і доручає призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»].
== Підстави обов'язкового залучення захисника у кримінальному провадженні ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] передбачено випадки обов’язкової участі захисника у кримінальному процесі, а також чітко визначено початковий момент, з якого в кожному з них захисник повинен бути залучений до провадження, зокрема:'''
* щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
* щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
* щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;
* щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;
* щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
* щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи;
* щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення;
* у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.
'''''Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.''''' У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 стаття 52 КПК України]).
== Якими документами підтверджуються повноваження захисника у кримінальному провадженні ==
'''Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:'''
# Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.
# Ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
'''Не допускається''' в'''становлення''' будь-яких '''додаткових вимог''', крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або '''умов''' для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні .
== Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для проведення окремої процесуальної дії ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n790 cтатті 53 КПК України] слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе, залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії.

'''''Підозрюваний або обвинувачений мають право самі залучити захисника''''' у таких випадках. При цьому, якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.

Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права й обов’язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.

Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.

Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов’язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.
== Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні ==
=== Процесуальні права захисника ===
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n745 статтею 46 КПК України] захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n790 статтею 53 КПК України].

'''Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого.'''

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n774 статтею 50 КПК України], слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним зустріч без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - мати такі зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні.
'''Такі зустрічі є конфіденційними.'''
Присутність на зустрічах інших осіб можлива за письмовою заявою захисника (захисників) або письмовою заявою підозрюваного, обвинуваченого, якщо таку заяву складено ним у присутності особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього. Аудіофіксація такої зустрічі забороняється.

Відеофіксація такої зустрічі здійснюється відкрито. Підозрюваний, обвинувачений та особи, які до нього прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація зустрічі камерою, про яку не повідомлено її учасників, забороняється.

Відеофіксація зустрічі здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користується підозрюваний, обвинувачений та/або особа (особи), яка (які) до нього прибула (прибули), та змісту розмови підозрюваного, обвинуваченого з особою (особами), яка (які) до нього прибула (прибули).

Захисник (захисники) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого має (мають) право на зустріч із ним за власною ініціативою та/або клопотанням особи, стосовно якої він (вони) здійснює (здійснюють) захист, за місцем перебування такої особи.

Захисник (захисники) має (мають) право на зустріч з одним підозрюваним, обвинуваченим. '''Зустріч захисника (захисників) з двома і більше підозрюваними, обвинуваченими одночасно не допускається.'''

Підозрюваний, обвинувачений має право на таку зустріч не більш як з двома захисниками одночасно.

Якщо ініціатором зустрічі є захисник, але підозрюваний, обвинувачений, засуджений відмовляється від такої зустрічі, адміністрація установи зобов’язана організувати зустріч захисника з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим.

У разі якщо підозрюваний, обвинувачений, засуджений особисто та безпосередньо повідомляє захиснику про небажання продовжувати зустріч, така зустріч припиняється.

Не є підставою для відмови адміністрацією установи в зустрічі підозрюваного, обвинуваченого, засудженого із захисником наявність письмової заяви про відмову підозрюваного, обвинуваченого, засудженого від зустрічі. Відмова адміністрації установи в зустрічі підозрюваного, обвинуваченого, засудженого із захисником тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Особа, яка прийняла рішення про зміну місця перебування підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, зміну його правового та/або процесуального статусу, не пізніш як ''за 24 години'' інформує письмово або шляхом надсилання листа на електронну поштову скриньку захисника, близьких родичів підозрюваного, обвинуваченого, засудженого про його місце перебування, дату зміни місця перебування, правового та/або процесуального статусу з обґрунтуванням підстав для прийняття такого рішення та із зазначенням суб’єкта, який його прийняв. Відповідний інформаційний лист вручається адміністрацією установи також захисникам, близьким родичам невідкладно після їх фактичного прибуття до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

'''Документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків, без його згоди <big>не підлягають</big> огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.'''

'''Важливо!''' Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника.
== Обов’язки захисника ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n754 Статтею 47 КПК України] передбачені обов'язки захисника, відповідно до яких:

1. Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

2. Захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

3. Захисник '''без згоди''' підозрюваного, обвинуваченого '''не має права розголошувати''' відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

4. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках:

1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника;

3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо;

4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.
== Порядок інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (порядок призначення безоплатного адвоката) ==
'''''Загальні вимоги та механізм інформування центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги''''' про випадки затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, застосування адміністративного затримання чи адміністративного арешту або обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (далі - затримання) відповідно органами (посадовими особами), уповноваженими здійснювати адміністративне затримання, органами досудового розслідування, слідчими, дізнавачами, прокурорами, службовими особами, відповідальними за перебування затриманих, іншими уповноваженими службовими особами (далі - суб’єкти подання інформації), а також особами, затриманими за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, затриманими на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, особами, до яких застосовано адміністративне затримання, адміністративний арешт або обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, близькими родичами та членами їх сімей, перелік яких визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом України] (далі - заявники), Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, його представниками чи регіональними представництвами (далі - уповноважений з прав людини) встановлені відповідно до '''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF#Text Порядку інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою].'''''

'''''Негайно з моменту затримання особи суб’єкт подання інформації повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правничої допомоги''''' (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правничої допомоги) '''''та інші телефонні номери, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правничої допомоги''''' (далі - система) відповідному регіональному/міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - регіональний центр), крім випадків адміністративного затримання, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Повідомлення про затримання особи відповідному регіональному центру заявники можуть подати письмово або за допомогою телефонного зв’язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правничої допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правничої допомоги).

'''''Уповноважений з прав людини у разі''''' виявлення під час відвідування місць, в яких примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону особи, про затримання яких суб’єктом подання інформації не було здійснено повідомлення згідно з вимогами цього Порядку, може повідомити про таке затримання відповідному центру за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правничої допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правничої допомоги) та інші телефонні номери, електронної пошти або через систему.

'''''Повідомлення суб’єктів подання інформації, які надходять до центру''''', реєструються в момент їх надходження в системі. Повідомленню присвоюється відповідний реєстраційний номер, який за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку, електронної пошти або через систему повідомляється суб’єкту подання інформації.

'''''Протягом години з моменту реєстрації''''' повідомлення заявника або уповноваженого з прав людини уповноважена службова особа центру проводить перевірку інформації про затримання особи шляхом підготовки і надсилання від імені такого центру запиту факсимільним зв’язком або електронною поштою на адресу відповідного центрального, регіонального або міжрегіонального органу. Протягом години після надходження запиту відповідний центральний, регіональний або міжрегіональний орган шляхом надсилання факсограми або листа електронною поштою у відповідь спростовує інформацію про затримання особи або підтверджує таку інформацію з повідомленням адреси місця для конфіденційного побачення адвоката з такою особою у порядку, встановленому для суб’єктів подання інформації.

'''''Протягом години з моменту реєстрації повідомлення''''' суб’єкта подання інформації про затримання особи або відповіді відповідного центрального, регіонального або міжрегіонального органу на запит, що підтверджує інформацію про затримання особи, уповноважена службова особа центру в установленому порядку призначає адвоката шляхом видачі доручення для надання такій особі безоплатної вторинної правничої допомоги, копія якого із зазначенням реєстраційного номера повідомлення за допомогою факсимільного зв’язку, електронної пошти або через систему передається суб’єкту подання інформації та реєструється ним.

'''''Уповноважена службова особа центру негайно перед передачею копії доручення суб’єкту подання інформації повідомляє призначеному адвокату реквізити виданого доручення, на підставі якого таким адвокатом може бути видано ордер.'''''

'''''Час прибуття адвоката''''' до затриманої особи для конфіденційного побачення та/або участі в процесуальних діях фіксується уповноваженою службовою особою суб’єкта подання інформації, органа (установи), де перебувають затримані особи, в системі та/або відповідному журналі реєстрації.

Після призначення адвоката для надання затриманій особі безоплатної вторинної правничої допомоги в результаті подання повідомлення заявника або уповноваженого з прав людини уповноважена службова особа центру невідкладно інформує про це телефоном заявника або уповноваженого з прав людини із зазначенням номера доручення центру, прізвища, імені та по батькові адвоката і його номера телефону.
Призначений міжрегіональним центром адвокат повинен прибути за зазначеною адресою місця для конфіденційного побачення із затриманою особою '''''протягом години з моменту видачі йому доручення''''' для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а у виняткових випадках, крім видання доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання, - н'''''е пізніше ніж протягом шести годин з моменту видачі йому доручення.'''''
'''''У разі коли призначений адвокат на підставах, визначених законом, або з інших незалежних від нього причин не може надати безоплатної вторинної правничої допомоги, він негайно повідомляє про це центру, який протягом однієї години з моменту надходження повідомлення призначає іншого адвоката.'''''

'''''Якщо призначений центром адвокат не прибув у встановлений цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF#Text Порядком]''''' строк за зазначеною адресою місця для конфіденційного побачення із затриманою особою, с'''''уб’єкт подання інформації негайно повідомляє про це такому центру''''' відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF#Text Порядку].

'''''Відмова затриманої особи від адвоката, призначеного центром''''', повинна бути здійснена такою особою в присутності цього адвоката у формі письмової заяви, копія якої подається адвокатом до відповідного центру.
== Див. також ==
* [[Відмова від захисника або його заміна]]
*[[Право на захист в кримінальному процесі]]
*[[Здійснення захисту при продовженні строку досудового розслідування]]
*[[Відводи у кримінальному процесі]]
*[[Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні‎]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Процедура виконання рішення суду де боржником є держава

2025-07-10T12:53:04Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17#Text Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013760-16#Text Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 13 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація"]
== Основні поняття ==
* '''безспірне списання''' - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
* '''боржники''' - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;
* '''виконавчі документи''' - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n18 Законом України "Про виконавче провадження"];
* '''коди класифікації видатків бюджету''' - коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, коди програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, коди типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів/тимчасової класифікації видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільовий метод, коди економічної класифікації видатків бюджету;
* '''стягувачі''' - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF#Text:~:text=%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%2D%20%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97,%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845] ).
== Які судові рішення підпадають під дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17#Text Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"] ==
'''''Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:'''''
* державний орган;
* державні підприємство, установа, організація;
* юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Мається на увазі підприємства ,що належать державі (або в них держава володіє значною часткою) примусова реалізація майна яких забороняється.
'''''Особлива процедура виконання не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.'''''
== Куди звертатися? ==
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів '''виключно органами Казначейства у порядку черговості''' надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
== Перелік необхідних документів ==
'''У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:'''
# заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв’язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім’я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
# оригінал виконавчого документа;
# судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
# оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
'''До заяви можуть додаватися інші документи,''' які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

'''У разі коли боржник або стягувач змінив найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові (для фізичної особи),''' за наявності підтвердних документів (змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу) орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів з рахунків такого боржника або перерахування їх на рахунок стягувача з урахуванням зміни його найменування (для юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові (для фізичної особи).
== Строки пред'явлення рішень до виконання==
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох років''', крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох місяців'''.

Строки пред’явлення виконавчих документів перериваються в разі пред’явлення пред’явлення виконавчого документа до виконання та надання органом (посадовою особою), який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів.

'''Пропущені строки пред’явлення виконавчих документів''' суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - '''не поновлюються.'''
== Підстави повернення виконавчого документу стягувачу ==
'''Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:'''
* виконавчий документ:
# не підлягає виконанню органом Казначейства;
# подано особою, що не має відповідних повноважень;
# пред’явлено до виконання з пропущенням установленого строку;
# не відповідає вимогам, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n29 Законом України "Про виконавче провадження";]
* судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
* боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17#Text Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"];
* суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов’язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
* стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;
* стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
* суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;
* відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
* протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;
* рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;
* наявні інші передбачені законом випадки.
== Підстави повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав==
'''Орган Казначейства повертає виконавчий документ до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, у разі:'''
# поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню);
# скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання в установленому порядку виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
# припинення боржника шляхом ліквідації без правонаступництва, крім випадків, коли боржником є особа, визначена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"], а стягувач не відноситься до осіб, визначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 частині другій статті 2 зазначеного Закону];
# повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
# якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
== Відкладення безспірного списання коштів==
'''Відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі:'''
# призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз’яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
# необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
# звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0011201-11 кодів бюджетної класифікації] тощо;
# у випадках, передбачених пунктами 39, 44 і 49 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржникі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845].
На час відкладення безспірного списання коштів перебіг строку виконання рішення про стягнення коштів зупиняється.

Безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам здійснюються після усунення обставин, що були підставою для відкладення безспірного списання таких коштів.

У разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення про стягнення коштів або унеможливлюють його виконання, орган Казначейства на підставі відповідного рішення органу, який видав виконавчий документ, здійснює відстрочку та/або розстрочку безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам у встановлений таким рішенням спосіб.
== Зупинення безспірного списання коштів==
'''Зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:'''
* зупинення судом виконання:
# виконавчого документа;
# рішення про стягнення коштів;
* звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником;
* наявності інших передбачених законом обставин.
Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин.

== Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету ==
'''Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:'''

* для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету;
* для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках;
* що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;
* що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами;
* що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти;
* що надійшли в інший установлений законодавством спосіб;
* з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

'''Під час виконання виконавчого документа''' суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, орган Казначейства повідомляє протягом п’яти робочих днів після надходження такого документа відповідному органові, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідному фінансовому органу), про надходження зазначеного виконавчого документа.

'''У разі потреби''' орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, який становить не більш як 15 робочих днів.

Компенсація судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках, здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований.

''Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, здійснюється органом Казначейства, на рахунки якого зараховані зазначені кошти, у межах суми, що надійшла від реалізації.''

== Безспірне списання коштів з рахунків боржника ==
Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

'''На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника:'''

* за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України;
* із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору;
* поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат);
* за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
* з рахунків із спеціальним режимом використання;
* за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами;
* у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.

'''У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.'''

== Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам ==
'''Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):'''

1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;

2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;

3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;

4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;

5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

== Безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам ==
'''Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної:'''

* фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;
* органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

'''Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих'''

1) органом Казначейства:

* документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
* інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF#Text Порядку] документів та відомостей.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF#Text Порядку] в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у '''тримісячний строк''' з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

'''У разі відсутності''' таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

'''У рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються:'''

* назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав;
* повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника;
* дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу;
* строк прострочення платежу;
* реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання;
* спосіб перерахування коштів стягувачу;
* сума нарахованої компенсації.

''Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.''

== Відповідальність за невиконання рішення суду ==
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, '''протягом трьох місяців''' не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується '''компенсація в розмірі трьох відсотків річних''' від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів '''з державного органу''' нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів '''з державного підприємства або юридичної особи''' нараховується державним виконавцем протягом п’яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88815215 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/5950/17 (адміністративне провадження № К/9901/68261/18)]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75133481 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16 (провадження № 12-105гс18)]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78112030 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 916/376/15-г (провадження № 12-179гс18)]
== Дивись також: ==
* [[Фінансування виконавчого провадження]]
* [[Заміна сторони у виконавчому провадженні]]
* [[Повернення виконавчого документу стягувачу]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Виконання судових рішень]]

Грабіж

2025-07-10T07:30:41Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) '''грабежем''' є відкрите викрадення чужого майна.
== Склад злочину ==
=== Об’єкт злочину ===
Відповідно до статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 Конституції України] кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Родовим об’єктом є економічні відносини власності як визначальна складова економічної системи держави та суспільства України.
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину є '''майно''', що характеризується сукупністю певних ознак:
# юридична: підкреслює те, що право на майно належить власнику на законній підставі і він здійснює свої повноваження по володінню, використанню та розпорядженню майном як власним. В окремих випадках особа володіє майном з певних правових підстав, наприклад, на умовах договорів оренди, позички, побутового прокату, чи володіє майном з тих чи інших фактичних підстав, наприклад, володіння чужим знайденим майном або таким, що випадково опинилось у особи;
# економічна: майно завжди має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольняти матеріальні і інші пов’язані з ними потреби людини. Вираженням вартості предмета є його грошова оцінка, тобто ціна, яка становить сутність вартості;
# соціальна: предмети створені працею людини, є її результатом і як такі мають певну значущість (цінність) для людини і суспільства;
# фізична: майно – це предмети матеріального світу: речі, гроші, цінні папери, документи, що є еквівалентом вартості, якими можна заволодіти, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
З об'єктивної сторони грабіж є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це.

Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж. Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронець, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає).

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
З суб'єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є:
* корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна;
* корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом''' грабежу є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення грабежу.
== Кваліфікуючі ознаки грабежу ==
♦ Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

Під таким насильством розуміється:
* '''фізичне насильство''' - обмеження волі (зв'язування, замкнення в певному приміщенні тощо), завдання ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Суспільна небезпечність такого грабежу підвищується у зв'язку з тим, що додатковими об'єктами тут є свобода, тілесна недоторканість особи;
Під насильством, що '''не є небезпечним''' для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 статті 186 КК України] і додаткової кваліфікації за іншими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статтями КК України] не потребують (абзац другий пункту 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]).
* '''психічне насильство''' — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в конклюдентних діях тощо.
У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна.

Застосування насильства з метою уникнути затримання, виключає насильницький грабіж. У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю ненасильницьким грабежем (наприклад, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 частина перша статті 186] і частина перша статті 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n810 КК України]).

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно.

♦ Грабіж, вчинений повторно (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

Повторність грабежу відповідно до примітки 1 до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1209 КК України] має місце, коли грабіж вчинений після грабежу, або коли він вчинений після злочинів, передбачених статтями 185, 189–191, 187, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України].

Для повторності грабежу не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність грабежу виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (частина четверта статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n145 КК України]).

♦ Грабіж за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

Вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли грабіж спільно вчинили '''дві або більше особи''', які заздалегідь, до початку грабежу, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n125 КК України]). Домовленість на спільне вчинення грабежу повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону грабежу.

♦ Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому (частина третя статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

'''Житло''' – це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла дорівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

'''Приміщення''' – це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

'''Інше сховище''' – будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це може бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо). Обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно. Із суб’єктивної сторони проникнення вчинюється обов’язково з метою грабежу.

♦ Грабіж у великих розмірах: на суму, яка в '''двісті п'ятдесят і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 (примітка 3 ст. 185 КК України] та частина четверта статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

♦ Грабіж вчинений в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] або [[Умови введення надзвичайного стану|надзвичайного]] стану (частина четверта статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

♦ Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах: на суму, яка в '''шістсот і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 примітка 4 ст. 185 КК України] та частина п'ята статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

♦ Грабіж, вчинений організованою групою: в готуванні або вчиненні грабежу брали участь декілька осіб ('''три і більше'''), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина п'ята статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860#n1225 КК України]).

Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної підпунктом 169.1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3917 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць) встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку . Станом на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#n27 січень 2025 року] 50% прожиткового мінімуму становить 1514 грн.

== Санкція (покарання) ==
# Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - '''карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.'''
# Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - '''карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.'''
# Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - '''карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.'''
# Грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - '''карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.'''
# Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - '''карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.'''
== Відмінності грабежу від крадіжки та розбою ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] розрізняючи [[Крадіжка|крадіжку]] і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством.

Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є:
* спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно);
* характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством);
* момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).
== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягають до адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, або саме Ваше майно було викрадено, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ центру правничої допомоги].
== Звернення із заявою до правоохоронних органів ==
[//wiki.legalaid.gov.ua/images/b/b0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B6%D1%83.docx Медіа:Заява про вчинення грабежу.docx]
== Див. також ==
* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Крадіжка]]
* [[Шахрайство]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Злочини]]

Порядок повернення застави у кримінальному провадженні

2025-06-10T09:12:36Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 "Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу"]
== Загальні положення ==
'''Застава''' - один із запобіжних заходів і полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 пункт 3 частини першої статті 176 Кримінальний процесуальний кодекс України], частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 статті 182 Кримінальний процесуальний кодекс України] (далі - КПК України).

Застава може бути внесена:
* підозрюваним;

* обвинуваченим;

* іншою особою (фізичною або юридичною особою – заставодавцем) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 частина друга статті 182 КПК України]).
Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частиною третьою або четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1783 статті 183 КПК України.]

Застава не може бути внесена юридичними особами державної або комунальної власності або такими, що фінансуються з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі яких є частка державної, комунальної власності або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
== Розмір та порядок внесення застави ==
'''Розмір застави''' визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 КПК України]. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 4 статті 182 КПК України).]

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 5 статті 182 КПК України)]

Розмір застави визначається в ухвалі слідчого судді, суду про обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді застави (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15] (далі - Порядок).

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, ''не пізніше п’яти днів'' з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені ''пізніше п’яти днів'' з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 7 статті 182 КПК України).]
== Звернення застави в дохід держави ==
У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.

'''Зверніть увагу!''' Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України цього кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 частина 10 статті 182 КПК України)].

'''Зверніть увагу!''' '''Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.''' При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text:~:text=%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2,868%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2019.09.2012 Згідно з п. 9 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15] (Далі Порядок) Звернення застави в дохід держави здійснюється на підставі платіжної інструкції територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, Верховного Суду, наданого до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу.

Копія ухвали слідчого судді, суду, вироку місцевого суду надсилається протягом п’яти днів з дня набрання ними законної сили слідчим суддею (судом), який їх постановив чи ухвалив, до територіального управління ДСА, на депозитний рахунок якого було внесено заставу, для підготовки платіжної інструкції.

Платіжна інструкція видається територіальним управлінням ДСА протягом п’яти робочих днів з дня надходження ухвали слідчого судді, суду, вироку суду (апеляційним судом, Вищим антикорупційним судом, Верховним Судом - протягом п’яти робочих днів з дня постановлення ухвали, постанови чи вироку суду), що набрали законної сили, в яких міститься рішення про звернення застави в дохід держави, прийняте у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].
== Умови поверненння застави ==
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 11 статті 182 КПК України)].
== Хто може звернутися, щодо повернення застави ==
Звертаються ті особи, які її внесли згідно з частиною другою статті 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 КПК України].
== Куди звертатися ==
Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець звертається із відповідною заявою та необхідними документами до [https://dsa.court.gov.ua/dsa/about_dsa/tu/ територіального управління Державної судової адміністрації України] (ДСА) або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#top Порядку]).

== Заява про повернення застави у кримінальному процесі ==
[[Файл:Зразок заяви про повернення застави у кримінальному процесі.docx|міні]]
== Документи, які потрібно додати до заяви про повернення застави у кримінальному процесі ==
До заяви про повернення застави у кримінальному процесі необхідно додати наступні документи:
# відповідну ухвалу (рішення, постанову чи вирок) суду засвідчену належним чином (або її ксерокопію), в якій міститься рішення про повернення застави;
# оригінал (дублікат) платіжного документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави (квитанції);
# копію паспорту та реєстраційного номера облікової картки платника податків (засвідчені особистим підписом);
# довідку з банку з повними реквізитами для перерахунку коштів на необхідний рахунок, у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв’язку;
# копію довіреності чи доручення на звернення з такою заявою та (або) отримання відповідних коштів (в разі, якщо з такою заявою звертається довірена особа чи особа за дорученням);
# ордер та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (в разі, якщо з такою заявою звертається адвокат).
Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, Вищий антикорупційний суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та '''протягом п’яти робочих днів''' з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжне доручення про повернення коштів.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється '''протягом п'яти робочих днів''' з дня надходження платіжних доручень територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#top Порядку]).
== Корисні посилання ==
* [https://sh.ki.court.gov.ua/sud2610/zastava/ Порядок внесення застави та повернення суми застави]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Призупинення дії трудового договору

2025-05-01T12:11:32Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі-КЗпП)]
# [https://ips.ligazakon.net/document/FN073781 Лист Державної служби України з питань праці від 09.05.2022 р. № 1922/4/4.1-ЗВ-22а]
# [https://document.vobu.ua/doc/12699 Лист Міністерства економіки України від 17.05.2022 р. № 4706-06/25215-07 “Щодо розрахунку з працівником”]
== Визначення понять ==
'''Звільнення''' - це припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

'''Заробітна плата''' – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

'''Простій''' – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n199 стаття 34 Кодексу законів про працю України]).

'''Призупинення дії трудового договору''' - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n47 статті13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”]).

== Підстави призупинення дії трудового договору. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n4 ч.1,3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. З огляду на вищевикладене норми зазначеного Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України та інше законодавство про працю, – мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Тобто, головною умовою для призупинення дії трудового договору є '''''абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.''''' Якщо хоча б одна з перелічених умов не виконується, законодавство забороняє призупинення трудового договору під час воєнного стану в Україні.

У зв’язку з цим слід звернути увагу, що не варто використовувати призупинення трудового договору виключно як спосіб не платити працівникові заробітну плату, оскільки таке призупинення має бути обґрунтованим.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

У період дії воєнного стану роботодавець не може відмовити працівниці в наданні відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку навіть '''під час призупинення дії трудового договору''' . Роботодавець має відновити вагітну жінку на роботі з моменту відкриття лікарняного та надати заяву-розрахунок для фінансування допомоги по вагітності та пологах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n43 (частина друга статті12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”)].

'''Важливо!''' Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Тобто призупинення трудових відносин — це '''''не звільнення'''''.

'''''Призупинення має такі ознаки:'''''

1. носить тимчасовий характер;

2. підставою є абсолютна неможливість забезпечити працівника роботою;

3. не тягне за собою припинення трудових відносин.
== Ініціювання призупинення трудових відносин ==
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися '''''за ініціативи однієї із сторін''''' на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Порядок призупинення трудового договору '''''з ініціативи працівника''''' передбачає написання співробітником заяви про призупинення дії трудового договору. Роботодавець розглядає та реєструє заяву, переконується, чи справді він не може надавати працівникові роботу через воєнний стан в Україні. У випадку, коли є можливість забезпечувати роботою, але працівник не може її виконувати, роботодавець інформує про неможливість призупинення дії трудового договору за відсутності законної підстави.

Написання заяви співробітником потрібне тільки в тому разі, коли призупинення трудового договору на час воєнного стану ініціює саме працівник. Якщо призупинення пропонує роботодавець, в такій заяві немає потреби. З боку роботодавця достатнім є видання наказу про призупинення трудового договору, який має бути обґрунтований абсолютною неможливістю забезпечити працівника роботою (або неможливістю виконувати працівником роботу), внаслідок військової агресії проти України.
== Оформлення призупинення трудових відносин ==
Незалежно від того, хто був ініціатором, кадровик готує наказ про призупинення дії трудового договору.

'''''Наказ має містити такі дані:'''''

- причина призупинення, зокрема про неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки;

- яким чином сторони обмінюються інформацією;

- строк призупинення трудових відносин;

- кількість, категорії, прізвища, ім’я, по батькові (за наявності) працівників;

- РНОКПП чи серію та номер паспорта (другий варіант — для тих, у кого відсутній РНОКПП та є відповідна відмітка в паспорті) працівників;

- умови відновлення дії трувого договору.

Доцільно робити саме індивідуальні накази, а не зведений. Другий варіант можна використати, коли планується призупинення дії трудового договору з великою кількістю співробітників. Оскільки в наказі мають вказуватися персональні дані людей, насамперед РНОКПП або серія та номер паспорта, виникнуть труднощі з ознайомленням працівників з таким наказом.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності обласні).

== Припинення трудових відносини з працівником під час призупинення трудового договору та розрахунок виплат. ==
Слід зазначити, що законодавством не заборонено припиняти трудові відносини з працівником під час призупинення трудового договору. Тому працівник може звільнитися за власним бажанням або ж роботодавець має право звільнити працівника за іншими підставами, передбаченими КЗпП України, зокрема за угодою сторін [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 (п. 1 ст. 36 КЗпП)].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n310 ч. 1 ст. 47 КЗпП] власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 (стаття 116)] та провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 частиною першою статті 116 КЗпП] України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати..

При призупиненні трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б.

'''''Тобто, при звільненні виплачується:'''''

- заробітна плата – ''нарахована, але не виплачена до призупинення дії трудового договору'';

- компенсація за невикористані відпустки — ''період призупинення дії трудового договору не враховують до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки працівникові. Відтак, працівник не отримає відповідних компенсаційних виплат за цей період'';

- інші виплати — ''наприклад, додаткові гарантії, передбачені колективним договором''.
== Що таке простій та чим він відрізняється від призупинення дії трудового договору. ==
'''''Підстави запровадження:'''''

- простоєм є будь-які обставини, яку зумовили призупинення роботи;

- - призупиненням дії трудового договору є відсутність роботи та її виконання працівником під час воєнного стану;

'''''Тривалість:'''''

- простій може тривати без обмеження часу доки існують обставини, на підстави яких його запроваджено;

- призупинення трудового договору можливе лише на період дії воєнного стану;

'''''Суб’єкт прийняття рішення:'''''

- рішення про простій приймає роботодавець;

- ініціатором призупинення дії трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник;

'''''Коло осіб, на яких поширюється дія відповідного рішення:'''''

- простій може запроваджуватися щодо всього підприємства, або відділу або конкретного працівника;

- призупинення дії трудового договору носить індивідуальний характер, тобто щодо кожного працівника приймається окремий наказ;

'''''Оплата:'''''

- під час простою виплачується не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Водночас час простою з вини працівника не оплачується;

- при призупиненні дії трудового договору заробітна плата не виплачується;

'''''Страховий стаж:'''''

- у разі оплати підприємством простою, період його дії зараховується до страхового стажу працівника;

- у разі призупинення дії трудового договору ЄСВ за працівника не сплачується, а відтак йому не зараховується страховий стаж.
== Оскарження наказу про призупинення. ==
У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов’язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Приписи у разі оскарження наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами, можуть бути внесені роботодавцеві за погодженням з військовою адміністрацією.

Припис центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку.

== Відшкодування заробітної плати ==
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n47 частина четверта статті13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”]).
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]

Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві

2025-04-30T08:12:04Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»]
== Поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві ==
Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
== Особи, які мають право на забезпечення безпеки==
Відповідно до статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (далі - Закон)] право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав мають:
# особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень;
# потерпілий та його представник у кримінальному провадженні;
# підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;
# цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
# представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
# персонал органу пробації;
# свідок;
# викривач;
# експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;
# члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1 - 9 цього розділу, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.
Заходи забезпечення безпеки можуть бути застосовані до осіб, зазначених у проханні Міжнародного кримінального суду.
== Органи, які забезпечують безпеку ==
До органів, які забезпечують безпеку осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n11 статті 2 цього Закону], належать державні органи, які:
* приймають рішення про застосування заходів безпеки;
* здійснюють заходи безпеки.
Рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, дізнавачаем, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримінальних правопорушень.

Рішення про застосування заходів безпеки може бути прийнято слідчим суддею у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1974 статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України.]

Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки, Державного бюро розслідувань, органи внутрішніх справ, органи Національної поліції або Національне антикорупційне бюро України, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпеку осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження знаходяться у провадженні Бюро економічної безпеки України або суду, забезпечує за їх рішенням відповідно орган служби безпеки, Державного бюро розслідувань, орган внутрішніх справ, орган Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України або орган чи установа виконання покарань, слідчий ізолятор. Безпеку особи, взятої під захист, якщо її тримають в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, забезпечує відповідний підрозділ такої установи чи слідчого ізолятора незалежно від того, у провадженні якого органу знаходиться кримінальне провадження.

== Правова основа забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві ==
Правовою основою забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України], цей Закон, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний] кодекси України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"], інші закони.

== Права і обов'язки осіб, щодо яких здійснюються заходи забезпечення безпеки ==
'''Особи, взяті під захист, мають право:'''
# подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;
# знати про застосування щодо них заходів безпеки;
# вимагати від слідчого, дізнавача, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;
# оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурору або до суду.
'''Особи, взяті під захист, зобов'язані:'''
# виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які забезпечують безпеку;
# негайно інформувати названі органи про кожен випадок погрози або протиправних дій щодо них;
# поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами.
== Права і обов'язки органів, які забезпечують безпеку ==
'''Орган, який приймає рішення про застосування заходів безпеки, має право: '''
# витребувати необхідні матеріали та одержувати пояснення без провадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про загрозу безпеці осіб, щодо яких приймається рішення про застосування заходів безпеки;
# вимагати від органів, які здійснюють заходи безпеки, вжиття додаткових заходів;
# скасовувати здійснювані заходи повністю або частково.
'''Органи, які здійснюють заходи безпеки, мають право: '''
# визначати заходи безпеки, засоби та методи їх застосування, в разі необхідності змінювати і доповнювати ці заходи;
# вимагати від осіб, взятих під захист, додержання умов здійснення заходів безпеки, а також виконання законних розпоряджень, пов'язаних із застосуванням цих заходів;
# звертатися до слідчого, дізнавача, прокурора, суду, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, з клопотанням щодо прийняття рішення про застосування заходів безпеки при провадженні процесуальних дій або про скасування здійснюваних заходів.
'''Органи, які забезпечують безпеку, зобов'язані: '''
# негайно реагувати на кожен випадок протиправних дій, що став їм відомим, стосовно осіб, зазначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n11 у статті 2 Закону], вчинених у зв'язку з їх сприянням судочинству;
# забезпечувати захист життя, здоров'я, житла і майна відповідно до характеру загрози;
# своєчасно повідомляти осіб, взятих під захист, про зміну або скасування заходів щодо їх безпеки.
Органи, які забезпечують безпеку, повинні дотримувати законності і ставитися з повагою до прав та свобод громадян.

Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом.
== Заходи забезпечення безпеки ==
Заходами забезпечення безпеки є:
* особиста охорона, охорона житла і майна;
* видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
* використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
* заміна документів та зміна зовнішності;
* зміна місця роботи або навчання;
* переселення в інше місце проживання;
* поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;
* забезпечення конфіденційності відомостей про особу;
* закритий судовий розгляд.
З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
=== Особиста охорона, охорона житла і майна ===
У разі необхідності органами, які забезпечують безпеку, здійснюються особиста охорона, охорона житла і майна осіб, взятих під захист.

Житло і майно цих осіб можуть бути обладнані засобами протипожежної та охоронної сигналізації, можуть бути замінені номери їх квартирних телефонів і державні номерні знаки транспортних засобів, що їм належать.
=== Видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку ===
В разі наявності небезпеки для життя і здоров'я осіб, взятих під захист, їм можуть видаватися з додержанням вимог чинного законодавства спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.
=== Використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів ===
В разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою цих осіб або за їх письмовою згодою може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів. У ході прослуховування цих переговорів може застосовуватися звукозапис.
=== Заміна документів та зміна зовнішності ===
У разі необхідності можуть бути проведені заміна документів, що посвідчують особу, інших документів особи, взятої під захист, а також зміна її зовнішності.
=== Зміна місця роботи або навчання ===
Якщо усунення загрози безпеці особи, взятої під захист, вимагає залишення старого місця роботи або навчання, цій особі за її клопотанням чи її згодою допомагають влаштуватися на нове місце роботи або навчання.

Час вимушеного прогулу особи, взятої під захист, включається до трудового стажу, а за вказаний період виплачується компенсація, при більш низькому заробітку на новому місці роботи виплачується різниця у заробітній платі відповідно до чинного законодавства і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
=== Переселення в інше місце проживання ===
Особи, взяті під захист, з метою забезпечення їх безпеки можуть бути тимчасово або постійно переселені в інше місце проживання.

Вирішення питань переселення в інше місце проживання особи, надання жилої площі, матеріальної допомоги в розмірі мінімальної заробітної плати та працевлаштування забезпечується органом, який прийняв рішення про застосування заходів безпеки, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В разі тимчасового переселення в інше місце проживання жила площа за постійним місцем проживання підлягає бронюванню.

Заміна документів, зміна зовнішності та переселення в інше місце проживання можуть бути проведені лише за клопотанням або за згодою особи, взятої під захист, а також за санкцією прокурора або ухвалою суду і тільки у виняткових випадках за наявності обставин, коли загроза життю та безпеці особи, взятої під захист, не може бути усунута іншими заходами.
=== Поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення ===
Для забезпечення безпеки неповнолітніх за письмовою згодою батьків або інших законних представників вони можуть бути тимчасово поміщені до дошкільних виховних установ, а повнолітні непрацездатні особи - до установ органів соціального захисту населення.
=== Забезпечення конфіденційності даних про особу ===
Нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист, може здійснюватися шляхом:
* обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, дізнавача, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
* проведення упізнання особи поза візуальним та аудіоспостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства;
* неоголошення будь-яким способом дійсних анкетних даних про осіб, які взяті під захист і підлягають виклику в судове засідання;
* виклику до суду цієї особи виключно через орган, який здійснює заходи безпеки;
* накладення тимчасової заборони на видачу відомостей про особу, взяту під захист, адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими державними інформаційно-довідковими службами.
=== Закрите судове засідання ===
У випадках, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист, за мотивованою ухвалою суду може проводитися закрите судове засідання.

У випадках та в порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом України], для забезпечення безпеки учасника кримінального провадження, суд за власною ініціативою або за клопотанням учасників кримінального провадження може прийняти рішення про проведення допиту учасника кримінального провадження з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення, в тому числі у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка дає показання.
== Наслідки відмови особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві, від захисту==
У разі відмови особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві, від захисту заходи безпеки щодо такої особи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n85 статтями 9, 11-16 Закону], '''не проводяться.'''

За наявності загрози настання тяжких наслідків за санкцією прокурора або за ухвалою суду стосовно цих осіб можуть здійснюватися заходи щодо особистої охорони, охорони житла і майна, використовуватися технічні засоби контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів.

'''''Про застосування заходів, передбачених частиною другою цієї статті, а також про право їх оскарження повідомляється особа, яка відмовилася від захисту.'''''
== Забезпечення безпеки військовослужбовців ==
Безпека військовослужбовців забезпечується шляхом вжиття заходів, передбачених статтею 8 цього Закону (Особиста охорона, охорона житла і майна), які застосовуються з урахуванням перебування цих осіб на військовій службі. '''''Для захисту військовослужбовців можуть застосовуватися також такі заходи:'''''
# відрядження до іншої військової частини або військової установи;
# переведення на нове місце служби.
== Забезпечення безпеки осіб, які перебувають в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання==
Безпека осіб, які перебувають в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання, забезпечується заходами, зазначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n82 у статтях 8, 11, 15, 16 Закону] (особиста охорона, охорона житла і майна; заміна документів та зміна зовнішності; забезпечення конфіденційності даних про особу; закрите судове засідання) за винятками, що випливають з вимог режиму їх тримання. '''''Додатково до них можуть застосовуватися також такі заходи:'''''
# переведення до іншої установи виконання покарань чи слідчого ізолятора або в інше місце із спеціальним режимом тримання;
# окреме тримання.
Зміна запобіжного заходу, виду установи виконання покарань чи режиму відбування покарання здійснюється з додержанням вимог, передбачених чинним кримінальним, кримінальним процесуальним та кримінально-виконавчим законодавством.
== Підстави і приводи для вжиття заходів забезпечення безпеки ==
Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n11 статті 2 цього Закону], є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу і майну.

'''''Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути:'''''
# заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича;
# звернення керівника відповідного державного органу;
# отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб;
#отримання прохання Міжнародного кримінального суду про вжиття заходів забезпечення безпеки.
== Підстави і приводи для скасування заходів безпеки ==
'''''Підставою для скасування заходів безпеки, що здійснюються може бути:'''''
# закінчення строку конкретного заходу безпеки;
# усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист;
# систематичне невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, що забезпечують безпеку, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість такого скасування.
'''''Приводом для скасування заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути:'''''
# заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, щодо якого були застосовані заходи безпеки;
# отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.
== Порядок прийняття рішення про застосування і скасування заходів безпеки ==
'''''Заходи щодо безпеки осіб, взятих під захист, застосовуються тільки за наявності підстав, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n134 статті 20 цього Закону]. Порядок здійснення заходів безпеки визначається цим Законом, іншими актами законодавства України..'''''

Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи,зазначеної у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n11 статті 2 цього Закону], зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк '''не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно''' прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. На своє рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання вказаними органами.

У разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n11 статті 2 цього Закону], відомостей про кримінальне правопорушення слідчий, прокурор у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, починає досудове розслідування, а орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий суддя, суд направляє заяву (повідомлення) відповідному органу досудового розслідування для початку досудового розслідування.
'''Про прийняте рішення терміново в письмовій формі повідомляється заявник. '''

Орган, якому доручено здійснення заходів безпеки, встановлює перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому конкретними обставинами справи і необхідністю усунення існуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повідомляється особа, взята під захист.

Про вжиті заходи безпеки та їх результати орган, який здійснює заходи, інформує слідчого, дізнавача прокурора, суд, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, а також слідчого суддю, якщо рішення про застосування заходів безпеки приймалося ним, а в разі усунення загрози подає відповідному органу за місцем перебування особи, взятої під захист, клопотання про скасування заходів безпеки.

Орган, який здійснює заходи безпеки, і особа, яка береться під захист, можуть укласти договір про умови застосування цих заходів та відповідальність сторін.

За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею, судом виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування, яка письмово доводиться до відома особи, зазначеної у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n11 статті 2 цього Закону].

Це рішення може бути оскаржено заінтересованою особою прокурору, до відповідного вищого органу, що забезпечує безпеку, а також у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, до суду.

== Обов'язки щодо виконання рішень про забезпечення безпеки ==
Рішення органів, що забезпечують безпеку, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами.

== Відповідальність за невжиття заходів безпеки ==
Неприйняття, несвоєчасне прийняття рішення, невжиття, несвоєчасне вжиття або невжиття достатніх заходів щодо безпеки осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n11 статті 2 цього Закону], працівниками суду і правоохоронних органів тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

== Відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки ==
Розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які прийняли рішення про ці заходи, або особами, які їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки, - '''кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.'''

Розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, тягне за собою адміністративну, а якщо це призвело чи могло призвести до тяжких наслідків, - '''кримінальну відповідальність.'''

=== Майнова відповідальність особи, взятої під захист, за втрату майна, виданого для забезпечення безпеки ===
Продаж, застава чи передача іншим особам майна, виданого в особисте користування особі, взятій під захист, для забезпечення її безпеки, а також втрата чи пошкодження цього майна тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.
== Фінансування і матеріально-технічне забезпечення заходів безпеки ==
Фінансування і матеріально-технічне забезпечення заходів безпеки, передбачених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Законом], здійснюються на основі законодавства України і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також за рахунок осіб, взятих під захист, якщо на це є їх письмова згода.
== Контроль за забезпеченням безпеки ==
Контроль за забезпеченням безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів здійснюють відповідно Національна поліція, Служба безпеки України чи центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Суди]]

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків

2025-04-08T12:18:30Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII]
== Диференціація злочину та кримінального проступку ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 статтею 12 Кримінального кодексу України (далі - КК України)] кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

'''Кримінальним проступком''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Злочини, у свою чергу поділяються на '''нетяжкі''', '''тяжкі''' та '''особливо тяжкі'''.
# ''Нетяжким злочином'' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
# ''Тяжким злочином'' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
# ''Особливо тяжким злочином'' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
== Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків ==
Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3182 ст.381 КПК України].

Головною метою спрощеного провадження у кримінальному процесі є економія матеріальних затрат держави, часових затрат суду та учасників кримінального провадження.

Зазначений вид провадження спрямований на підвищення оперативності розгляду кримінальних справ за рахунок скорочення терміну розгляду окремого обвинувального акта до п’яти днів. Така оперативність розгляду суттєво наближує учасників кримінального провадження до його завершальної стадії і, відповідно, скорочує терміни захисту порушених прав громадян та момент настання виховного впливу на суб’єкта кримінального проступку.

При розгляді обвинувального акта у спрощеному провадженні повинні дотримуватися права, свободи та законні інтереси учасників кримінального провадження та виконуватися інші завдання кримінального провадження, що визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n387 ст. 2 КПК України].

Можливість застосування спрощеного провадження обумовлюється наявністю чи відсутністю певних юридичних фактів.

До таких фактів законом віднесено:
* наявність клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором;
* беззаперечне визнання своєї винуватості обвинуваченим;
* неоспорювання обвинуваченим встановлених досудовим розслідуванням обставин;
* згода обвинуваченого з розглядом обвинувального акта за його відсутності;
* відсутність заперечень потерпілого проти застосування спрощеного провадження щодо кримінального проступку.
Необхідно зазначити про особливі процесуальні наслідки згоди потерпілого та підозрюваного на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3269 ч.1 ст. 394 КПК України] вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3182 381] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3185 382 КПК України], не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3182 ч.3 ст.381 КПК України] спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3181 § 1 Глава 30 КПК України.] Таким чином, суд у п’ятиденний строк має вивчити обвинувальний акт з клопотанням та додані до нього документи, за результатами чого прийняти рішення про можливість проведення спрощеного провадження щодо проступку та ухвалити вирок або, якщо визнає це за необхідне, призначити у судовому засіданні розгляд цього акта з відповідним клопотанням та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3185 ч.3 ст. 382 КПК України]).

== Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні ==
Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3185 ст. 382 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 302 КПК України]. Законодавець передбачив два шляхи розгляду обвинувального акту щодо кримінального проступку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3182 Ст. 381 КПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3185 ст. 382 КПК України] передбачено, що суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне '''АБО''' суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Необхідність такого судового рішення повинна обумовлюватися особливостями конкретного провадження. Приймаючи рішення про необхідність розгляду обвинувального акта з проведеннями судового розгляду в судовому засіданні та за присутності учасників кримінального провадження, суд має виходити з того, чи можливе винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення без судового розгляду та присутності учасників кримінального провадження.

Після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п’ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n6749 298-2 КПК України,] невідкладно призначає судовий розгляд.

Підставою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

'''За відсутності хоча б однієї з умов, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 ст. 302 КПК України] обвинувальний акт не може бути розглянутий у спрощеному провадженні, а саме:'''
# підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість;
# не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини;
# згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності;
# потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду.
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

'''До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:'''
# письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
# письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
# матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження. Зазначена норма спрямована на упередження порушення права учасників спрощеного провадження.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з обов'язковим урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3269 статтею 394 КПК України.]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‎]]

Співучасть у кримінальному правопорушенні

2025-04-07T14:12:25Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (далі - КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями"]
== Загальна інформація ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

'''Співучасть у кримінальному правопорушенні є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що:'''
* співучасть наявна лише, якщо в кримінальному правопорушенні беруть участь кілька осіб (хоча б дві), законодавець називає мінімальну кількість учасників кримінального правопорушення, хоча їх може бути й більше, що обумовлює його підвищену суспільну небезпеку . До того ж кожна з цих осіб повинна мати ознаки суб’єкта кримінального правопорушення – тобто бути фізичною осудною особою та досягти віку кримінальної відповідальності;
* склад кримінального правопорушення виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, у діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки кримінального правопорушення, вказані у статтях Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 КК України].
Вчинення окремих видів кримінальних правопорушень можливе лише у співучасті (наприклад, участь у банді чи вчинюваному нею нападі при бандитизмі, керівництво злочинною організацією).

'''Законодавче визначення поняття "співучасть" включає в себе такі ознаки:'''
* наявність двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного кримінального правопорушення;
* спільність їх участі у кримінальному правопорушенні;
* умисний характер діяльності співучасників. Перші дві ознаки характеризують об'єктивну (особливий спосіб вчинення кримінального провопорушення, який характеризується спільністю дій), а остання - суб'єктивну сторону співучасті (умисна форма вини).
Першою ознакою, яка з об'єктивної сторони свідчить про наявність співучасті, є кількісний показник. Закон говорить про "декількох суб'єктів кримінального правопорушення", що передбачає участь у вчиненні кримінального правопорушення двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення.

Закон може передбачати різні ознаки суб'єкта кримінального правопорушення для різних учасників спільної злочинної діяльності. Це є характерним для складів кримінальних правопорушень, де виконавцем може бути лише спеціальний суб'єкт (для таких співучасників, як організатор, підбурювач, пособник, наявність ознак спеціального суб'єкта не є обов'язковою: ними можуть бути осудні особи, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність). Бути співучасником у кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які законом установлена з 16 років, можуть особи, які досягли 16-річного віку, а в кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які встановлена з 14 років, - особи, які досягли 14-річного віку. Що стосується кримінальних правопорушень, за вчинення яких встановлена відповідальність з іншого віку (наприклад, з 18 років), то співучасниками в таких кримінальних правопорушеннях можуть бути особи, які досягли 16 років.

'''Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення передбачає:'''
* об'єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників;
* те, що вчинюваний співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них усіх;
* спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення;
* причиннвий зв'язок між діями співучасників і наслідками, що настали є необхідною умовою відповідальності за співучасть. Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення може проявитися як у дії, так і в бездіяльності.
Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності із вчинення кримінального правопорушення. Вони діють разом, роблячи кожний свій внесок у вчинення кримінального правопорушення. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення дій (бездіяльності) іншим співучасником, а, зрештою, - необхідною умовою настання спільного результату. Прагнення досягти різні результати є підставою для невизнання співучастю у кримінальному правопорушенні участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.

'''З суб'єктивної сторони співучасть характеризується умисною формою вини, що передбачає:'''
* наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності);
* наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця;
* єдність наміру всіх співучасників вчинити одне і те саме кримінальне правопорушення;
* єдність інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального результату. У своїй сукупності зазначені ознаки утворюють спільність психічної діяльності співучасників.
Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого кримінального правопорушення, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхніх діях, спрямованості їхніх дій (бездіяльності) на досягнення загального результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу кримінального правопорушення. Таке усвідомлення має бути взаємним - кожний із співучасників повинен усвідомлювати той факт, що він вчиняє кримінальне правопорушення спільно з іншими його учасниками (при цьому таке усвідомлення не обов'язково передбачає особисте знання співучасниками один одного). Лише факт усвідомлення цих обставин дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності учасника не лише за конкретне діяння, вчинене ним особисто, а й за результат діяльності всіх співучасників вчинення кримінального правопорушення. Тому не можуть визнаватися співучастю дії або бездіяльність, які об'єктивно сприяли вчиненню кримінального правопорушення і настанню суспільно-небезпечного результату, але не охоплювались умислом співучасників як вчинені спільно.

Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного результату.

Єдність наміру всіх співучасників щодо спільності їхніх дій і єдиного результату не означає обов'язкового збігу їх мотивів: злочинна діяльність кожного із співучасників може бути викликана різними спонуканнями.

Закон прямо вказує на те, що співучасть можлива лише у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Така вказівка виключає співучасть у вчиненні необережного кримінального правопорушення.

'''Залежно від ступеня узгодженості співучасників можна видокремити такі форми співучасті:'''
* співучасть без попередньої змови;
* співучасть за попередньою змовою.
Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні кримінального правопорушення співучасть може мати просту і складну форму.

Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки:
* дає змогу обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення кримінального правопорушення;
* впливає на кваліфікацію дій співучасників.
'''Проста форма співучасті''' (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець кримінального правопорушення. Вона характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об'єктивної сторони кримінального правопорушення.

'''При цьому можливі такі ситуації:'''
* кожен із співучасників виконує всю об'єктивну сторону кримінального правопорушення;
* окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, виконують лише частину об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Як у першому, так і в другому випадках суспільно-небезпечні наслідки настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.
Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, які хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу (застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка, згідно з домовленістю, заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо).

'''Складна форма співучасті''' передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. За наявності складної форми співучасті дії (бездіяльність) учасників виходять за рамки співвиконавства і утворюють різні види співучасників. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного Кримінального правопорушення виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).

На практиці форми і види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, у рамках вчинення кримінального правопорушення організованою групою за наявності організатора, підбурювача і пособника можливе виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників кримінального правопорушення має значення для визначення характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації кримінального правопорушення та їх відповідальності.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного кримінального правопорушення - готування, замаху, безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (як приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого кримінального правопорушення. Співучасть на стадії закінченого кримінального правопорушення можлива у єдиному випадку: коли пособник, відповідно до попередньої домовленості з іншими співучасниками, починає діяти після вчинення кримінального правопорушення (власне, на цій стадії відбувається лише реалізація попередньої домовленості, якої було досягнуто на стадії готування, замаху чи безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення). При цьому його дії спрямовуються на переховування правопорушника, знарядь чи засобів кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, інше приховування кримінального правопорушення. Попередня домовленість про вчинення таких дій не лише є юридичною підставою для визнання зазначених дій пособництвом, а й ознакою, яка відмежовує співучасть у виді такого пособництва від причетності до кримінального правопорушення (заздалегідь не обіцяного приховування кимінального правопорушення, неповідомлення про кримінальне правопорушення, потурання кримінальному правопорушенню).

Дії співучасників - як при співвиконавстві, так і у складній формі співучасті - можуть збігатися у часі, а можуть і не збігатися (вчинюватись у певній послідовності).
== Види співучасників ==
Співучасниками кримінального правопорушення є: виконавць, організатор, підбурювач та пособник.

1. '''Виконавцем (співвиконавцем)''' є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене КК України.

'''Ознаками такої особи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 2 ст. 27 КК України], є такі:'''
* вона є суб'єктом кримінального правопорушення;
* вчинила кримінальне правопорушення, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України];
* вчинила таке кримінальне правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.
Під вчиненням кримінального правопорушенням розуміється повне або часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення кримінального правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення означає, що виконавець, вчиняючи кримінальне правопорушення, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами кримінального правопорушення, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем кримінального правопорушення тоді, коли вона вчиняє кримінальне правопорушення безпосередньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону кримінального правопорушення, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене. В останньому випадку виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 КК України], або особисто виконує лише частину таких дій. У випадках використання для вчинення кримінального правопорушення осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення кримінального правопорушення - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили кримінальне правопорушення, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за вчинене, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем кримінального правопорушення визнається суб'єкт кримінального правопорушення, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами кримінального правопорушення.

Якщо для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем кримінального правопорушення, який вона вчинила, а й додатково кваліфікувати його дії за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2108 ст. 304 КК України] як втягнення неповнолітнього у суспільно-небезпечну діяльність.

'''2. Організатором кримінального правопорушення згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 3 ст. 27 КК України]''' є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:
* яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень);
* керувала кримінальним правопорушенням (кримінальними правопорушеннями) підготовкою чи вчиненням;
* утворила організовану групу чи злочинну організацію;
* керувала організованою групою чи злочинною організацією;
* забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;
* організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Організація вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) полягає у діях, які об'єднують інших співучасників і спрямовують їх зусилля на вчинення одного чи декількох кримінальних правопорушень або координують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення кримінального правопорушення може і не належати організатору, а бути лише підтриманою ним.

'''Дії з організації кримінального правопорушення можуть полягати, зокрема, у:'''
* залученні до вчинення кримінального правопорушення виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;
* розподілі обов'язків між ними;
* визначенні об'єкта (предмета) посягання;
* розробці плану вчинення кримінального правопорушення. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення кримінального правопорушення, - спрямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення кримінального правопорушення.
Організація вчинення кримінального правопорушення може включати залучення до вчинення кримінального правопорушення, об'єднання та координацію зусиль як співучасників всіх видів, так і лише одного (наприклад, виконавця) чи двох. Організація вчинення кримінального правопорушення може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т. п. Так, судова практика за певних обставин визнає замовлення вбивства його організацією. Мета зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Припинення діяльності організатора на етапі організації вчинення кримінального правопорушення за наявності підстав утворює готування до кримінального правопорушення.

'''Керування підготовкою кримінального правопорушення''' (кримінальних правопорушень) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох кримінальних правопорушень, а саме на:
* підшукування або пристосування засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення;
* залучення співучасників;
* замовлення вчинення кримінального правопорушення;
* усунення перешкод;
* інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
Керуванням підготовкою кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) охоплюється також проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних суспільно-небезпечних дій (бездіяльності), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких, усунення його з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити вчиненню кримінального правопорушення), визначення місць переховування співучасників після вчинення ними кримінального правопорушення, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення, слідів та предметів кримінального правопорушення, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Керування вчиненням кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). '''Воно може полягати зокрема у:'''
* наданні настанов (інструкцій) конкретним учасникам кримінального правопорушення щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об'єктивну сторону вчинюваного кримінального правопорушення чи забезпечують виконання таких дій;
* координації дій співучасників (їх розстановка на місці вчинення кримінального правопорушення, визначення послідовності вчинення злочинних дій, форми і порядку зв'язку між співучасниками під час їх вчинення);
* забезпеченні прикриття злочинних дій співучасників тощо.
Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов'язані з безпосереднім виконанням об'єктивної сторони кримінального правопорушення і здійснюються в процесі вчинення кримінального правопорушення або перед самим його початком. Дії організатора кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) при простій формі співучасті належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за вчинений кримінального правопорушення, із посиланням на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 3 ст. 27 КК України].

'''3'''. '''Підбурювачем''' визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Схиляння до вчинення кримінального правопорушення передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити кримінальне правопорушення. Оскільки у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 4 ст. 27] йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення кримінального правопорушення особи, яка може бути суб'єктом кримінального правопорушення. Схиляння ж до вчинення кримінального правопорушення, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою кримінального правопорушення відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного суспільне-небезпечного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

Закон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 4 ст. 27 КК України]) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення:
* умовляння;
* підкуп;
* погроза;
* примус;
* схиляння іншим чином.
'''Умовляння''' означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконування) особи у необхідності вчинення кримінального правопорушення.

'''Підкуп''' - це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею кримінального правопорушення. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого кримінального правопорушення іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій організатора такого вбивства.

'''Погроза''' - це залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі невчинення нею кримінального правопорушення.

'''Примус''' передбачає домагання від іншої особи вчинити кримінальне правопорушення шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, поширення певної інформації про таку особу тощо.

'''Під іншим чином''' схилянням іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Якщо схиляння до вчинення кримінального правопорушення здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за таке підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n179 ст. 41 КК України.]

Підбурювання може виражатись у словесній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів як у прямій, так і в завуальованій формі. У тих випадках, коли спосіб підбурювання сам по собі є кримінально караним, він повинен діставати самостійну правову оцінку.

'''4. Пособником''' є особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 5 ст. 27 КК України]''' пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення:
* порадами чи вказівками;
* наданням засобів чи знарядь;
* усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:
* переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом;
* придбати чи збути такі предмети;
* сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Сприяння вчиненню кримінального правопорушення порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення кримінального правопорушення та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь кримінального правопорушення полягає у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет кримінального правопорушення чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення кримінального правопорушення, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь чи засобів вчинення, слідів кримінального правопорушення чи предметів , здобутих злочинним шляхом, придбання чи збуту таких предметів, іншого сприяння приховуванню кримінального правопорушення.

На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. За характером дій воно поділяється на інтелектуальне та фізичне. Інтелектуальним є пособництво, яке виражається у наданні порад та вказівок щодо вчинення кримінального правопорушення, а також висловленні заздалегідь обіцянки переховувати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, іншим чином сприяти у приховуванні кримінального правопорушення. Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або усуненні перешкод.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування, особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1332 статтями 198] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2807 396 КК України].

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний кримінального правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією ==
Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації кримінального правопорушення і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи, організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Керування організованою групою або злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об'єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних кримінальних правопорушень і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних кримінальних правопорушень тощо).

Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.
== Кримінальна відповідальність співучасників ==
Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n14 ч. 1 ст. 2 КК України] про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, поширюється і на випадки вчинення кримінального правопорушення у співучасті.

Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому кримінальному правопорушенні, які, у свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (роллю), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за спільно вчиненк кримінальне правопорушення у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого).

Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила кримінальне правопорушення одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 статтями Особливої частини КК України], яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n688 статтею Особливої частини КК України] без посилання на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 ч. 2 ст. 27 КК України.]

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за одине і те ж кримінальне правопорушення. Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинений виконавцем.

Правила кваліфікації діянь організатора, пособника чи підбурювача, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n131 ч. 2 ст. 29 України], не поширюються на випадки, коли вони одночасно були співвиконавцями кримінального правопорушення. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n131 частин 3 та 5 ст. 29 КК України]''', можлива різна відповідальність співучасників, у т. ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, і виконавця, - з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є:
* ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення;
* розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність;
* не охоплення змістом умислу співучасників вчиненого виконавцем.
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться у вину лише цьому співучасникові. Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом'якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути: повторне вчинення кримінального правопорушення певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними.

У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні, обумовлюється зв'язком інших співучасників із вчинюваним кримінальним правопорушенням через дії (бездіяльність) виконавця, а отже, залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими від меж відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки закінчення кримінально протиправної діяльності виконавця на стадіях як готування до кримінального правопорушення, так і замаху на кримінальне правопорушення.
== Добровільна відмова співучасників ==
Особливості добровільної відмови співучасників обумовлені фактом спільного вчинення кримінального правопорушення, а специфіка правової оцінки їхніх дій за обставин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у кримінальному правопорушенні, що готується чи вчиняється. Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення інших співучасників - організатора, підбурювача, пособника.

При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших. Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на тк кримінальне правопорушення, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до кримінального правопорушення або замах на кримінальне правопорушення залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Вимоги, які закон висуває до добровільної відмови організатора, підбурювача чи пособника, є більш жорсткими.

'''Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з двох умов:'''
* відвернули вчинення кримінального правопорушення;
* своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про кримінальне правопорушення, що готується або вчиняється.
Відвернення вчинення кримінального правопорушення означає недопущення організатором, підбурювачем чи пособником вчинення кримінального правопорушення виконавцем взагалі (відвернення на стадії готування) або недопущення ними доведення кримінального правопорушення виконавцем до кінця(відвернення на стадії замаху). Воно може бути здійснене шляхом умовляння, психічного чи фізичного примусу, попередження потерпілого, нейтралізації засобів кримінального правопорушення чи приведення у непридатність знаряддя кримінального правопорушення та інших дій, які не дали змогу виконавцю реалізувати злочинний намір.

Якщо вжитими організатором, підбурювачем чи пособником заходами не вдалося відвернути вчинення кримінального правопорушення виконавцем, то зазначені особи підлягають відповідальності як співучасники вчиненого виконавцем кримінального правопорушення. Факт вжиття ними певних заходів може бути врахований судом при призначенні покарання.

Особливістю добровільної відмови пособника є те, що вона може проявлятися не лише в активній, а й у пасивній його поведінці: у ненаданні ним засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або неусуненні перешкод вчиненню кримінального правопорушення. Відмовляючись від вчинення певних дій, пособник тим самим не сприяє вчиненню кримінального правопорушення виконавцем і цим уникає спільної з іншими співучасниками (насамперед, з виконавцем) діяльності.
== Судова практика ==
# На відміну від співучасті в злочинній діяльності, співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об'єднання на майбутнє (як цілісного суб'єкта злочинної діяльності). [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74747603 Ухвала від 13.06.2018 у справі № 2602/246/2012, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду]
# Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101712316 Постанова ККС Верховного Суду від 2 грудня 2021 року у справі № 742/2146/20 (провадження № 51-4240км21)].
# '''Обставини, що підлягають встановленню при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК. Кваліфікація дій за відсутності спільних узгоджених дій групи осіб щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому'''. Кваліфікуючи дії декількох осіб, учасників бійки, за ч. 2 ст. 121 як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, необхідно встановити, що ці особи діяли спільно з метою спричинення єдиного злочинного результату. Якщо учасники бійки не вчиняли спільних узгоджених дій стосовно потерпілого, а спричинили йому окремими розрізненими діями різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то їх дії необхідно кваліфікувати за спричинення потерпілому тих тілесних ушкоджень, які кожен з них безпосередньо заподіяв. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354674 постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 127/18956/18].
# '''Значення вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості з одним обвинуваченим, для інших співучасників. Право одного зі співучасників на укладення угоди.''' Вирок суду з урахуванням змін, внесених ухвалою суду про виправлення описки, яким затверджено угоду про визнання винуватості тільки з одним обвинуваченим за злочин, вчинений у співучасті, не має преюдиційного значення щодо обставин вчинення злочину іншими співучасниками, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження. Якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857300 постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 344/2514/19].

== Див. також ==

* [[Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті]].
* [[Відповідальність за створення злочинної організації, керівництво такою організацією або участь у ній]].

[[Категорія: Кримінальне право]]

Кримінальна відповідальність за злочини, пов'язані з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

2024-12-05T15:13:19Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень"]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1780 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) винну особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1780 стаття 263)] та за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікацію, незаконне видалення чи зміну її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 2631]).
== Склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1780 статті 263 КК України] ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв.

'''Предметом''' злочину є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, холодна зброя (кинжали, фінські ножі, кастети).

Вогнепальною зброєю ствольна зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами (крім гумових чи аналогічних за своїми властивостями снарядів несмертельної дії), що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані. Достатньою для ураження цілі є питома кінетична енергія снаряда, величина якої на відстані одного метра від дульного зрізу зброї повинна бути рівна чи більша за 0,5 Дж/мм-2 ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 пункт 8.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622] (далі - Інструкція).

До вогнепальної зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спеаціальних горючих сумішей) ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 абзац перший пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»] (далі - постанова № 3).

'''Холодна зброя''' – предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м'язової сили людини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 пункт 8.11 Інструкції]).

Кинджали – це колючо-рубаюча і колючо-ріжуча зброя; фінські ножі – колючо-ріжуча зброя, а кастети – ударно-роздроблююча зброя.

На відміну від вогнепальної зброї застосування холодної зброї і її дія не пов’язані з використанням вибухових речовин і ураження цілей досягається безпосереднім впливом спеціально пристосованої поверхні зброї.

Зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої як предмет злочину мають бути придатними до використання за цільовим призначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02#Text пункт 10 постанови № 3).]
=== Об’єктивна сторона злочину ===
Об’єктивна сторона злочину полягає у:

▷ '''носіння''' - це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо);

▷ '''зберігання''' - це володіння будь-яким із зазначених предметів, що перебувають не при особі, а в обраному нею місці;

▷ '''придбання''' - це дії, пов’язані з набуттям цих предметів (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) у результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання в подарунок, на відшкодування боргу тощо;

▷ '''виготовлення''' - це дії зі створення чи переробки будь-яких предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей холодної зброї;

▷ '''ремонт''' - це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи не придатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, унаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням;

▷ '''передача''' - це надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням;

▷ '''збут''' - це передача їх іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Злочин має місце лише за умови, що зазначені дії вчинюються без передбаченого законом дозволу, тобто є '''незаконними'''.

При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, суди керуються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF#Text Положенням про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 Інструкцією] та іншими нормативно-правовими актами.

У разі застосування службовою особою при перевищенні влади або службових повноважень зброї, якою вона володіла незаконно, її дії необхідно додатково кваліфікувати за статтею 262 або 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 КК України] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03#Text (абзац третій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 № 15 " Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень").]
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
Із суб’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом.

Цілі і мотиви цих злочинів можуть бути різними. Незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями з метою вчинення з їх допомогою іншого злочину є ідеальною сукупністю злочинів і повинне тягти відповідальність за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 263 КК України] і за готування до іншого відповідного злочину ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 пункт 26 постанови № 3]).
=== Суб’єкт злочину ===
Суб’єктом злочинів може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.
=== Санкція (покарання) ===
1. Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу -

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або пробаційним наглядом на строк від двох до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1780 частини третьої статті 263 КК України] '''особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті.'''
== Склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1787 статтею 2631 КК України] ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил виготовлення, переробки чи ремонту вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, а також їх фальсифікації та зміни маркування.
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину злочину є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, холодна зброя (кинжали, фінські ножі, кастети).
=== Об’єктивна сторона злочину ===
Об’єктивна сторона злочину полягає в:

▷ '''виготовлення''' - вчинені без передбаченого законодавством дозволу дії по створенню вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв; ▷ '''переробка''' - це перероблення тих чи інших предметів шляхом надання їм властивостей вогнепальної зброї. Таким діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби тощо ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 пункт 13 постанови № 3]).

Злочин є закінченим, якщо виготовлений предмет може бути використаний як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій незалежно від незавершеності тих чи інших частин або оздоблювальних (оброблюваних) робіт. Це положення стосується і переробки вогнепальної зброї;

▷ '''''ремонт''''' - це таке відновлення характерних властивостей зазначеного предмета шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 пункт 14 постанови № 3]);

▷ '''фальсифікація''';

▷ '''зміна маркування'''.

Виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв повинно бути '''незаконним''', тобто здійснюватися без передбаченого законодавством відповідного дозволу.
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
Із суб’єктивної сторони злочин можуть бути вчинені тільки з прямим умислом. Цілі і мотиви цих злочинів можуть бути різними.
=== Суб’єкт злочину ===
Суб’єктом злочинів може бути будь-яка особа, якій виповнилось 16 років.
===Кваліфікуючі ознаки===
Кваліфікуючими ознаками за 2631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 КК України] є вчинення злочину:
*повторно;
*за попередньою змовою групою осіб або організованою групою.
=== Санкція (покарання) ===
1. Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Правовий статус та правила поведінки ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2024-12-05T14:39:46Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України)]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув’язнення]"
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі-Правила)]
== Загальні положення ==
Тримання ув’язнених і засуджених відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України], вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальної декларації прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032#Text Європейських в’язничних правил], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_212#Text Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями] (Правил Мандели), інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув’язненими і не може поєднуватися з діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Усі ув’язнені (засуджені) повинні бути захищені від таких дій та жодні обставини не можуть бути виправданням для їх застосування.
== Терміни щодо кола осіб, які тримаються в умовах слідчого ізолятора ==
'''Засуджені''' - особи, стосовно яких постановлений судом обвинувальний вирок набрав чинності і яким цим вироком призначено покарання, що передбачено кримінальним законом, які вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n582 статті 89 КВК] залишені у слідчому ізоляторі (далі-СІЗО) для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 57 КВК] підлягають направленню до місця відбування покарання; особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n570 статті 87 КВК] підлягають відправленню до установ виконання покарань; засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n588 статті 90 КВК] тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії; особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.

'''Ув’язнені''' - особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК], та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 статтею 615 КПК]; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
== Правове становище ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Ув’язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України], за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув’язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.

Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, визначається законодавством України, що передбачає права й обов’язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України «Про попереднє ув’язнення» та іншими нормативно-правовими актами.

Забороняється будь-яка дискримінація, зокрема пряме або непряме обмеження прав ув’язнених (засуджених) залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД чи іншу хворобу, сімейного чи майнового стану, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання допомоги іншим ув’язненим або засудженим у захисті їхніх прав.

Ув’язнених тримають у СІЗО в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правилами] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Законом України «Про попереднє ув’язнення»].

Засуджених, яких залишено в слідчому ізоляторі або направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки та які засуджені до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування, тримають відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Осіб, засуджених до обмеження волі, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 57 КВК] підлягають направленню до місця відбування покарання, осіб, засуджених до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 87 КВК] підлягають відправленню до установ виконання покарань, тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК] та цих Правил.

Засуджених в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі тримають відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил]. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК] для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії та ц [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правилами].

Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n573 статті 88 КВК] переміщують під вартою з однієї установи виконання покарань (СІЗО) до іншої (далі - особи, які прямують транзитом), тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Законом України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n588 статті 90 КВК] тимчасово залишено в СІЗО або переведено до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням, тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Засуджені до позбавлення волі, передані в Україну для відбування покарання, а також підозрювані, обвинувачені, засуджені до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, тримаються в СІЗО, перелік яких визначається Міністерством юстиції України.

Правовий статус засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також засуджених, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, визначається законами України та Кримінально-виконавчим кодексом України з урахуванням умов їх утримання, визначених чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

'''Засуджені мають право:'''
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;

* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;

* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до [http://www.ombudsman.gov.ua Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини], [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c= Європейського суду з прав людини], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;

* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;

* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;

* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;

* [[Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор|отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів)]];

* на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці;

* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів, за винятком обмежень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;

* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України;

* гарантується право на правничу допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я;

* іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист;

* гарантується право на побачення у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України]. У разі перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я засуджений має право на короткострокові побачення в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* забороняється примусове переривання сну засуджених у нічний час, крім вчинення засудженими втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю засуджених;

* право на особисту безпеку.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
# Саме керівник адміністрації установи виконання покарань несе персональну відповідальність за розміщення засуджених, що прибули до установи. При цьому забороняється розміщення таких осіб у приміщеннях разом із особами, що мають дві або більше судимостей, а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми психологічними якостями.
# Засуджені, до яких судом застосовано пробацію, користуються правами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Законом України "Про пробацію"].
|}
'''Засуджені зобов’язані:'''
* виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
*виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації;
*ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;
*з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації (частина перша статті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]).
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Звертаємо увагу!!!'''
# Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
# Обов’язки засуджених, до яких судом застосовано пробацію, визначаються КВК Україн та Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text "Про пробацію"].
# Засуджені користуються правами та мають обов’язки, визначені КВК України. До моменту відправлення таких засуджених до визначеного місця відбування покарання їм надається короткострокове побачення з близькими родичами.
|}
== Правила поведінки ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
'''Ув’язнені і засуджені мають право:'''
* на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або тримання під вартою, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів тримання під вартою, оскаржувати їх у суді, за особистою письмовою заявою отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4250 28], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4253 29], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4348 55], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4355 56], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4363 59], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4373 62] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4378 63] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та інших прав затриманих або осіб, які тримаються під вартою, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (тримання під вартою) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

* бути ознайомленими з правилами внутрішнього розпорядку СІЗО персоналом СІЗО;

* на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки може бути збільшена до двох годин;

* звертатися по психологічну допомогу;

* отримувати психолого-педагогічну допомогу;

* зустрічатися з родичами та іншими особами;

* на охорону здоров’я в обсязі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»], за винятком обмежень, передбачених законодавством;;

* за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, призначені для проходження курсу лікування, та медичні вироби, а також купувати їх за безготівковим розрахунком;;

* [[Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор|одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі]];

* за висновком лікаря отримувати від родичів (у фабричній, закритій, не пошкодженій упаковці) аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування;

* купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

* користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження. Мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанції про здані на зберігання гроші, цінності та речі, публікації, записи та фотографії (крім тих, що містять інформацію про територію, об’єкти та споруди СІЗО, виготовлення зброї, а також інформацію порнографічного змісту, яка визнається такою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15 Закону України «Про захист суспільної моралі»]);

* користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
* залежно від площі камери або жилої секції користуватися холодильниками із загальним об'ємом до 280 літрів (не більше одного на камеру або жилу секцію), у тому числі одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу;

* на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);

* відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, що виготовлені промисловим способом з некоштовних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у СІЗО порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

* на восьмигодинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі у кримінальному провадженні та інших діях, за винятком невідкладних випадків. Забороняється примусове переривання сну ув’язнених і засуджених у нічний час, крім вчинення ними втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю ув’язнених і засуджених;

* звертатися зі скаргами, заявами та листами до [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c= Європейського суду з прав людини], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і посадових осіб у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#n130 статтею 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 8], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n100 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* Ув’язнені жінки мають право мати при собі своїх дітей віком до трьох років.

* Ув’язнені молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n13 Правил]. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 встановленому КВК України] для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.
|}
'''Ув’язнені і засуджені зобов’язані:'''
* додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, і виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров’ю інших осіб, а також принижують їх гідність;

* дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка за єдиним зразком, встановленим адміністрацією СІЗО, і здійснювати вологе прибирання приміщення;

* бути ввічливими між собою, а також з персоналом СІЗО, вставати з ліжок, шикуватися в шеренгу та вітатися при вході в камеру персоналу СІЗО;

* не вступати в суперечки з персоналом СІЗО, не принижувати його гідність, не протидіяти виконанню ним своїх обов’язків. На вимогу персоналу СІЗО повідомляти своє прізвище, ім’я та по батькові, давати письмові пояснення;

* дотримуватися тиші, встановлених правил поведінки і чистоти у дворах для прогулянок;

* під час пересування за межами камери в приміщеннях і по території СІЗО тримати руки за спиною;

* дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки;

* за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері (пункт 2 глави 4 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n48 Правил]).
'''Ув’язненим і засудженим забороняється:'''
* порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою;

* без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів;

* порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО;

* чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших ув’язнених і засуджених;

* продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб, які тримаються в СІЗО, предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;

* відбирати речі та предмети в інших осіб;

* перегукуватися і перестукуватися, а також встановлювати в будь-який інший спосіб зв’язок з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх двориках;

* викидати будь-які предмети з вікон, перебувати на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер;

* порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна, інвентар, що належить СІЗО;

* завішувати спальні місця та мінятися ними без дозволу персоналу СІЗО;

* тримати та розводити тварин (засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, можуть тримати тварин з дозволу адміністрації СІЗО);

* користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО самостійно проводити будь-які ремонтні роботи в камері;

* виготовляти, зберігати і користуватися предметами, речами, напоями та речовинами, забороненими для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі;

* грати в карти, а також інші азартні ігри з метою одержання матеріальної вигоди, а також організовувати їх;

* заподіювати собі або іншим особам тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від виконання встановлених обов’язків;

* порушувати встановлений порядок проведення побачень, надсилання листів, скарг і заяв;

* заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю;

* порушувати встановлений порядок проведення побачень, відправлення листів, скарг і заяв;

* курити у не відведених для цього адміністрацією СІЗО місцях;

* вживати у присутності адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб, які відвідують СІЗО, нецензурні та жаргонні слова;

* наносити собі або іншим ув’язненим чи засудженим, які перебувають у СІЗО, татуювання.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Неповнолітнім особам забороняється курити й отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі тютюнові вироби.
|}
'''Черговий у камері зобов’язаний:'''
* доповідати про кількість осіб, яких тримають у камері, і називати своє прізвище, коли до камери входить адміністрація СІЗО або персонал СІЗО;

* стежити за збереженням камерного інвентарю, обладнання та іншого майна;

* забезпечувати додержання чистоти в камері;

* після приймання їжі збирати та здавати харчові відходи;

* підмітати і мити підлогу в камері, прибирати санвузол і підтримувати чистоту у дворику для прогулянок.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Чергового по камері призначає на добу персонал СІЗО у порядку черговості під час кількісної перевірки ув’язнених і засуджених. Призначений черговим ув’язнений або засуджений ставить свій підпис у відповідному журналі.
|}
'''Перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі:'''
* продукти харчування у скляній або металевій тарі, з простроченим терміном реалізації, консервовані продукти із м’яса, риби, овочів, фруктів, виготовлені в домашніх умовах, готові страви, продукти, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, продукти, які швидко псуються і потребують зберігання у спеціальних умовах, зіпсовані продукти харчування, а також дріжджі, спиртні, слабоалкогольні напої і пиво, одеколон та інші вироби на спиртовій основі, а також напої енергетичної дії (перелік продуктів харчування може бути обмежений за приписом санітарно-епідеміологічної служби);

* предмети, вироби та речовини, вилучені з цивільного обігу;

* будь-яка зброя, набої, вибухові речовини, а також спеціальні засоби та засоби активної оборони;

* гроші, цінні речі, цінні папери;

* оптичні прилади (крім окулярів);

* будь-які вироби з дорогоцінних металів;

* наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, медичні вироби (за винятком лікарських засобів або їх аналогів, протезів, інвалідних візків або інших пристосувань, необхідних для підтримання життєдіяльності організму (за умови дозволу лікаря), стерильних шприців, голок та контрацептивів у герметичній упаковці (не більше 5 одиниць кожного найменування));

* будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура (за винятком телевізора, DVD-плеєра - по одному на камеру або жиле приміщення);

* радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв’язку, пейджери, роутери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади та гарнітура до них;

* комп’ютерна техніка (за винятком комп’ютерної техніки, що встановлена у класах та використовується у навчальному процесі або для реалізації права на користування мережею Інтернет у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України]);

* подовжувачі, гірлянди, проводи, дроти, мотузки тощо;

* будь-які меблі та предмети побуту, крім установлених у камері, а також різного роду статуетки та сувеніри тощо;

* будь-яка побутова техніка, крім електрочайника потужністю не більше 2 кВт, електрокип’ятильника промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт;

* електричні спіралі, татуювальні пристрої тощо;

* вироби та посуд з фарфору, скла, кераміки, металу та нержавіючої сталі, у тому числі каструлі, сковорідки, казанки, ложки, виделки, тарілки тощо (крім поліетиленового посуду, металевого кухля та миски);

* продукція порнографічного характеру, яка визнається такою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закону України «Про захист суспільної моралі»];

* бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною головкою) та інші гострорізальні і колючі предмети;

* будь-які колючо-ріжучі предмети, ножі, сокири, молотки, ножівкові полотна та будь-які інші будівельні інструменти та матеріали;

* гральні карти заводського та кустарного виготовлення;

* фотоапарати, фотоматеріали, хімікати;

* лакофарбові речовини, розчинники тощо (за винятком фарб і речовин, призначених для малювання);

* будь-які документи (крім документів та записів, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанцій на здані на зберігання гроші, цінності, речі);

* топографічні карти, компаси;

* формений одяг і знаки розрізнення військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, а також поясні ремені, підтяжки, краватки;

* кольорові ручки та олівці, фарби, копіювальний папір (за винятком простих олівців та ручок чорного, синього або фіолетового кольорів);

* музичні інструменти;

* будь-яке спортивне знаряддя, у тому числі для заняття бойовими мистецтвами, а також виготовлене власноруч (боксерські рукавички та груші, рукавички для заняття рукопашним боєм, маківари, гирі, гантелі, штанги тощо).
'''Передік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі:'''
* Продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення не в скляній або металевій тарі з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися за кімнатної температури; свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква, зелень - до 1 кг кожного найменування); сухі кондитерські вироби, продукти швидкого приготування (крупи, у тому числі гречана, що не потребують термічної обробки, каша, локшина, вермішель, суп, крем-суп, пюре, паста, мюслі, пластівці тощо), чай, цукор та кава - до 1 кг кожного найменування; тютюнові вироби - не більше 30 пачок цигарок або махорки, сірники - не більше 10 коробок або одна запальничка разового використання;

* одяг за сезоном - не більше двох комплектів;

* взуття за сезоном - не більше однієї пари;

* труси, панчохи (шкарпетки), носові хустинки;

* діловий костюм, спортивний костюм - по одному комплекту;

* спортивне взуття, кімнатні або спортивні тапочки - по одній парі; для жінок - халати та сукні, хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні пакети, защіпки, вата, косметика не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук;

* годинники ручні або кишенькові з некоштовних металів, які не виконують функції фото- та відеокамери, мобільного телефону, GPS навігатора, плеєра, не мають доступу до мережі Інтернет - 1 штука;

* постільні речі, рушник - 1 комплект;

* засоби особистої гігієни (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, шампунь, манікюрні ножиці) - не більше одного комплекту;

* лікарські засоби або їх аналоги, медичні вироби - лише за призначенням лікуючого лікаря за потреби цілодобового невідкладного приймання та підтримання життєдіяльності організму;

* художня література - до 10 примірників, газети та журнали, у тому числі релігійного змісту, - без обмежень;

* підручники для тих, хто навчається, - у необхідній для навчання кількості;

* щітки для одягу та взуття;

* поліетиленовий посуд, металевий кухоль та миска, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток;

* шашки, шахи, доміно, нарди - по одному комплекту;

* ігрові приставки, портативні ігрові консолі та зарядні пристрої до них - 1 штука;

* натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені з некоштовних матеріалів;

* електрочайники потужністю не більше 2 кВт, - один на камеру або на 10 осіб;

* побутові електровентилятори промислового виробництва - один на камеру (видаються у літній період);

* телевізори, DVD-плеєри - по одному на камеру або жилу секцію, USB флеш-накопичувачі - 1 штука (без можливості виходу в мережу Інтернет), CD-, DVD-диски - не більше 10 одиниць на камеру або жилу секцію;

* електрокип’ятильники промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт - один на 5 осіб.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Увага!!!'''
Продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети, які не заборонені для передачі ув’язненим та засудженим, а також для користування та зберігання, але які перебувають в ув’язнених чи засуджених понад визначену пунктом 6 глави 4 розділу I цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19/ed20210924#top Правил] кількість або вагу, вилучаються та здаються на склад для зберігання, про що посадові особи СІЗО складають акт, який підписує ув’язнений або засуджений, у якого було вилучено продукти харчування, речі і предмети, та посадова особа СІЗО, яка прийняла ці речі на склад для зберігання.
|}
== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
[[Файл:Заявa.jpg|міні]]
Для отримання такої допомоги, Ви можете звернутися з письмовою заявою до [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ наближчого Центру], а у разі потреби онлайн консультації, у Вас є змога скористатися пунктом доступу до безоплатної правничої допомоги. Як це працює? Для отримання доступу до пункту доступу до безоплатної правничої допомоги, Вам необхідно на ім'я керівника установи, у якій Ви перебуваєте, підготувати заяву, щодо потреби отримати доступ до вищевказаного пункту та зазначити питання, яке потребує надання консультації.

Крім того, між [https://legalaid.gov.ua/publikatsiyi-ta-resursy/chynne-zakonodavstvo/ugody-pro-spivrobitnytstvo/ Департаментом з питань виконання кримінальних покарань та Координаційним центром з надання правової допомоги підписаний меморандум про співпрацю від 17.08.2021]. Відповідно до меморандуму у приміщеннях установ виконання покарань та слідчих ізоляторах відкриті консультаційні пункти доступу до безоплатної вторинної правничої допомоги, де здійснюється консультування осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі, тримаються під вартою в місцях попереднього ув’язнення, з кримінальних, цивільних, адміністративних питань.
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі‎]]
[[Категорія:Суди]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2024-12-05T13:55:37Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280 "Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0116-23#n16 Наказ Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 "Про визначення ступеня виправлення засудженого"]
== Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань '''''не пізніше ніж за три місяці''''' до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у:
* визначенні намірів щодо місця проживання після звільнення;
* працевлаштуванні після звільнення працевлаштуванні працездатних осіб працездатного віку;
* отриманні соціальних послуг;

* влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених;

* госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби).
В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих.

Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.
== Надання допомоги особам, звільненим із місць відбування покарання ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1239 статті 157 Кримінально-виконавчого кодексу України]:
* Особи, '''які звільнені від відбування покарання''', забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.
* У разі відсутності необхідного '''за сезоном''' одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям '''безоплатно'''.
'''Зверніть увагу!''' Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України
* Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати:
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 
'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. Укладення трудових договорів та договорів цивільно-правового характеру здійснюється відповідно до положень Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, із особливостями, визначеними Кримінально-виконавчим кодексом України. Трудові договори та договори цивільно-правового характеру укладаються в письмовій формі. Трудові договори повинні містити умови, визначені абзацами 6-26 пункту 3.1 розділу ІІІ наказу Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеженні волі або позбавлення волі". Невід’ємною частиною договору цивільно-правового характеру можуть бути: графік виконання робіт; акт виконаних робіт; інша документація, що є підставою підписання договору чи його невід’ємною складовою. Примірник укладеного засудженим трудового договору або договору цивільно-правового характеру зберігається в особовій справі засудженого. 
Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}
Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 
→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 
→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 
→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n876 частини п’ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України]. 
=== Умови праці ===
# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.]
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n876 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 
У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 
=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 
У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 
Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.
== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 
Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 
У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 
Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 
'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 
В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 
В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 
Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 
Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 
=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 
Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 
Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 
Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 
Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 
'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 
Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 
Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 
Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 
'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 
При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і ''не пізніше п’яти робочих днів'' з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора

2024-12-05T12:55:04Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va04p710-20#Text Рішення Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р(II)/2020 у справі за конституційною скаргою Плескача В. Ю. щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України]
== Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування або прокурора ==
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 (стаття 303 КПК України]):

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статті 169 КПК України,] а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до вимог частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 статті 214 КПК України] слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
|}
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
{| class="wikitable"
|-
| Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статтею 169 КПК України] тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, на підставі постанови прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; бездіяльність може полягати у невинесенні такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна.
|}
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
{| class="wikitable"
|-
| Слід зазначити про наявність зв'язку між обов'язком слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
|}
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 284 КПК України], - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 314-316 КПК України].

3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише такі рішення:
# рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
# рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
== Порядок подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України], можуть бути подані особою '''протягом 10 днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 частина перша статті 304 КПК України]). При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим, дізнавачем або прокурором відповідної дії.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1311 статтею 116 КПК України], процесуальні дії мають виконуватися у встановлені КПК строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров’я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Пропущений строк у кримінальному провадженні, що здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 КПК України, може бути поновлений, якщо заінтересована особа подала клопотання не пізніше 60 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Слідчий суддя, суд за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.

Після надходження скарги слідчий суддя. суд може прийняти одне з таких рішень:
# про відкриття провадження;
# про повернення скарги (якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України] (10 днів), і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення);
# про відмову у відкритті провадження (якщо скарга, подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, не підлягає оскарженню).
Про прийняте рішення суд, слідчий суддя виносить ухвалу. У випадках повернення скарги та відмови у відкритті провадження копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути '''оскаржена в апеляційному порядку'''. Крім того, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України]. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2799 318 - 380 КПК України]. Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2718 статті 306 КПК України] скарга має бути розглянута '''не пізніше 72 годин''' з моменту її надходження до суду, крім скарги на рішення про закриття кримінального провадження ('''5-денний строк''') з моменту надходження скарги.

Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, дізнавача, прокурора.

Водночас відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2714 частини 2 статті 305 КПК України] слідчий, дізнавач чи прокурор має право самостійно реагувати та усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Так, слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 КПК України, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою, у випадках, якщо оскаржується:
# бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1656 статті 169 КПК України], а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк;
# рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; 5. рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим; 6. рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2714 статті 305 КПК України] слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5, і 6 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 статті 303 КПК України] , припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статті 303 КПК України і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватись таким же чином, яким його було ухвалено (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий чи прокурор не вчинили або не ухвалили, але зобов'язані були це зробити.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Наслідки неприбуття сторін для участі у розгляді скарги встановлено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2825 статтями 323-327 КПК України]:
# для [[Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання|обвинуваченого]]: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходи до забезпечення його прибуття до суду; має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України];
# для прокурора і захисника: суд відкладає судовий розгляд та вживає заходів до прибуття їх до суду; якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягнути їх до дисциплінарної відповідальності; у разі неможливості подальшої участі прокурора або захисника, головуючий пропонує обвинуваченому замінити захисника, а прокурора замінює самостійно;
# для [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|потерпілого]]: суд може прийняти рішення про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду; суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених глава 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України];
# для цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників: суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2834 статтею 326 КПК України];
# для [[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність|свідка]], спеціаліста, [[Участь перекладача в кримінальному провадженні|перекладача]] та [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність|експерта]]: суд після допиту присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття; суд має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11, 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 КПК України].
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала слідчого судді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 стаття 307 КПК України]):
# про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
# про скасування повідомлення про підозру;
# про зобов'язання припинити дію;
# про зобов'язання вчинити певну дію;
# відмову у задоволенні скарги (якщо підстави для задоволення скарги відсутні).
Ухвала за результатами розгляду скарги постановляється у нарадчій кімнаті та викладається окремим процесуальним документом із дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3080 статті 372 КПК України.]

Відповідно до частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 статті 307 КПК України] ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого дізнавача чи прокурора '''не може бути оскаржена''', окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

'''Водночас положення частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 статті 307 КПК України] щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va04p710-20#Text Рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р(II)/2020].'''

Крім того, згідно з частиною шостою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 статті 304 КПК України] ухвала слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді з цих питань може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‎]]

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів

2024-12-05T10:50:40Z

Honcharov.Valerii:

[[Категорія: Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Виконавче провадження]]
== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1126-16 Наказ Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 "Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1301-16#n16 Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна"]
== Загальні положення ==
[[Файл:Img012.jpg|міні]]'''''Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів''''' (посадових осіб) (далі - рішення) являє собою сукупність дій визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Законі України "Про виконавче провадження"] органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n5 стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"] (далі - Закон).
== Рішення, що підлягають примусовому виконанню ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n18 статті 3 Закону] примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких '''виконавчих документів''':
# виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень [[Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів|третейського суду]], рішень [[Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу|міжнародного комерційного арбітражу]], рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
# [[Звернення до суду: наказне провадження|судових наказів]];
# ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
# [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|виконавчих написів нотаріусів]];
# посвідчень [[Комісія по трудових спорах|комісій по трудових спорах]], що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
# постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
# постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
# рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
# [[Виконання рішень Європейського суду з прав людини|рішень Європейського суду з прав людини]] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"], а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
# рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
#рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
#рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
== Хто здійснює примусове виконання ==
[[Файл:52743162 742446016140989 6603154528428621824 n-530x750.jpg|міні|463x463пкс]]
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом] випадках на [[Інститут приватних виконавців|приватних виконавців]], правовий статус та організація діяльності яких встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#top Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n54 стаття 5 Закону]).

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються '''податковими органами''', а рішення щодо стягнення коштів - '''банками та іншими фінансовими установами'''.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються '''органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів'''.

'''Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, що наведені вище, крім:'''
# рішень про [[Примусове виконання рішення про відібрання дитини|відібрання]] і передання дитини, [[Встановлення порядку побачення з дитиною|встановлення побачення з нею]] або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
# [[Процедура виконання рішення суду де боржником є держава|рішень, за якими боржником є держава]], державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
# рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
# рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України);
# рішень адміністративних судів та [[Виконання рішень Європейського суду з прав людини|рішень Європейського суду з прав людини]];
# рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
# рішень про [[Виселення з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення|виселення]] та [[Вселення в житлове приміщення|вселення]] фізичних осіб;
# рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які [[Визнання фізичної особи недієздатною|визнані недієздатними]] чи [[Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною. Поновлення цивільної дієздатності|цивільна дієздатність яких обмежена]];
# рішень про [[Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях|конфіскацію майна]];
# рішень, виконання яких віднесено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом] безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
# інших випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#top Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"];
# рішень, за якими боржником є уповноважений суб’єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1630-20#Text акону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності"], та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
'''Заходи примусового виконання рішень:'''
* звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
* звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
* вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
* заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем
* інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n126 стаття 10 Закону]).
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох років''', крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох місяців''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 стаття 12 Закону]).

Про права та обов'язки державного (приватного) виконавця '''детальніше див.:''' [[Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність]]
== Початок примусового виконання рішення ==
[[Файл:Img013.jpg|міні]]
⇒ Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа:
* за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
* за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
* якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
* якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
* якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n275 стаття 26 Закону]).
'''Важливо!''' ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-19 Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-368/2018(5259/18)] за конституційною скаргою Хліпальської В.В. щодо відповідності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] (конституційності) положень частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n275 Закону] (щодо забезпечення державою виконання судового рішення в частині сплати авансового внеску) від 15.05.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).''

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.[[Файл:MYAMP buklet pamyatka-dlya-borzhnyka A4-2.jpg|міні]]⇒ Виконавець '''не пізніше наступного робочого дня''' з дня надходження до нього виконавчого документа виносить '''постанову про відкриття виконавчого провадження''', в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n300 статтею 27 Закону.]

'''Детальніше див.:''' [[Порядок сплати виконавчого збору]]

У постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про необхідність виконання боржником рішення:
* протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) - за рішенням немайнового характеру виконавець;
* шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням - за рішенням про [[Встановлення порядку побачення з дитиною|встановлення побачення з дитиною]].
⇒ У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець '''негайно''' після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До [[закінчення виконавчого провадження]] виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, '''не пізніше наступного дня''' з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

'''Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n316 частина перша статті 28 Закону]).

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам '''не пізніше наступного робочого дня''' з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.

Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.
== Особливості примусового виконання деяких рішень ==
За рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акту виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n603 стаття 63 Закону]).
== Виконання судових рішень у період воєнного стану [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=%D0%94%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC,%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F%22%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D1%85. (пункти 102, 103 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"] ==
'''До набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи:'''

* громадяни Російської Федерації;
* юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;
* юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

'''Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні:'''

'''''1) фізичні особи - боржники''''', на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв’язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови:

* надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);
* перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.

Особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій можуть встановлюватися Міністерством юстиції України;

'''''2) юридичні особи - боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб)''''', на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи - боржника, самозайняту особу відповідно;

'''''3)''''' припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);

'''''4)''''' визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану;

'''''5)''''' зупиняється дія постанов державних виконавців про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Вказані положення, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб’єкти, визначені в цьому абзаці, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.

Забороняється у період дії воєнного стану в Україні, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

За рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

У період дії воєнного стану в Україні постанова або інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні приватним виконавцем, якщо вони суперечать вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або особи, яка виконує його обов’язки, крім випадків, якщо наявна інформація про судове провадження, ініційоване особою, яка подала звернення, у зв’язку із спором між тими самими сторонами з такого самого предмета і з тієї самої підстави. Банкам чи іншим фінансовим установам така постанова надсилається поштою або на офіційну електронну адресу, а також може бути вручена під розписку.

У період дії воєнного стану в Україні приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об’єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні.

'''''Тимчасово, на період до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні:'''''

1) зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти), боржником за якими є акціонерне товариство "Українська залізниця";

2) підлягають зняттю арешти, накладені до набрання чинності цим Законом на кошти та майно акціонерного товариства "Українська залізниця" у виконавчих провадженнях.

10 червня 2022 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції України № 2297/5, яким передбачено особливості роботи державної виконавчої служби по провадженнях на тимчасово окупованій території або на території, яка включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі ведення активних бойових дій або, які перебувають в оточені. Вказаним наказом, зокрема передбачені зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень. '''Відповідно до пункту 4 розділу 1 Інструкції, під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких є тимчасово окупована територія здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням (пропозиціями) Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України при цьому адміністратором автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечується доступ до виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні в органі державної виконавчої служби. '''
== Судова практика ==
Щодо відмови або повернення заявнику його документів (виконавчого листа) через те, що у відповідача відсутній розрахунковий рахунок для списання коштів
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39318956
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39217607
Щодо зобов’язання Державної казначейської служби України прийняти до виконання виконавчий лист
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39217607
Щодо відмови судів в зміні способу виконання рішення
* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38094275
Щодо обов'язку державного виконавця не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83482473 Постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі 554/13475/15-ц]
== Корисні посилання ==
* [https://minjust.gov.ua/m/departament-derjavnoi-vikonavchoi-slujbi ДЕПАРТАМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ]

* [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]

* [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиний реєстр боржників]

* [https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Автоматизована система виконавчого провадження]

* [https://setam.net.ua/ Система електронних торгів арештованим майном]
== Див. також ==
* [[Порядок звернення стягнення на майно боржника]]
*[[Судовий контроль за виконанням рішень суду у цивільному судочинстві]]
* [[Виселення з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення]]
*[[Зупинення виконавчих дій]]
*[[Закриття виконавчого провадження за строком давності та у зв'язку зі смертю боржника]]
*[[Заміна сторони у виконавчому провадженні]]
*[[Захист прав стягувача у виконавчому провадженні]]
*[[Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення]]
* [[Вселення в житлове приміщення]]
[[Категорія:Виконання судових рішень. Виконавче провадження]]

Заявник як учасник кримінального провадження

2024-12-05T09:46:03Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України "Про запобігання корупції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 "Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування"]
== Загальні провадження ==
'''Учасники кримінального провадження''' - це сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 стаття 3 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України).

'''Заявником''' є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (частина перша статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n860 КПК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n153 статті 24 Цивільного кодексу України] '''фізична особа''' - це людина як учасник цивільних відносин. '''Юридична особа''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n437 статті 80 Цивільного кодексу України] - це організація, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

'''Тобто заявником є особа ( фізична або юридична)''', яка має інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, але вчинене не відносно неї, а скоєне відносно інших осіб.

== Права заявника ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n860 статті 60 КПК України] заявник має право:
# отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
# отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
# подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
# отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Якщо заявник є викравачем, то відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону України "Про запобігання корупції"] він має право отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

Інформація надається слідчим або прокурором у строк '''не більше п’яти днів''' з моменту подання заяви.

Відповідно до статті 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, '''але не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати '''заявнику''' витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань обовязково вносяться відомості про прізвище, ім’я, по батькові заявника та короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених заявником. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12#Text листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 "Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування"] заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо). У випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.

В разі закриття кримінального провадження відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 статті 284 КПК України] копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, якщо така скарга подана '''протягом десяти днів''' з моменту отримання заявником копії постанови. Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження надсилається заявнику також. Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику.

== Оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора заявником ==
На досудовому провадженні відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 статті 303 КПК України] заявником у кримінальному провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
* бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;
* рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження;
* рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи.
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого дізнавача чи прокурора можуть бути подані заявником протягом '''десяти днів''' з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
== Див. також ==
* [[Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]

Порядок повернення застави у кримінальному провадженні

2024-11-14T15:37:03Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 "Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу"]
== Загальні положення ==
'''Застава''' - один із запобіжних заходів і полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1713 пункт 3 частини першої статті 176 Кримінальний процесуальний кодекс України], частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 статті 182 Кримінальний процесуальний кодекс України] (далі - КПК України).

Застава може бути внесена:
* підозрюваним;

* обвинуваченим;

* іншою особою (фізичною або юридичною особою – заставодавцем) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 частина друга статті 182 КПК України]).
Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частиною третьою або четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1783 статті 183 КПК України.]

Застава не може бути внесена юридичними особами державної або комунальної власності або такими, що фінансуються з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі яких є частка державної, комунальної власності або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
== Розмір та порядок внесення застави ==
'''Розмір застави''' визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 4 статті 182 КПК України).]

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 5 статті 182 КПК України)]

Розмір застави визначається в ухвалі слідчого судді, суду про обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді застави (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15] (далі - Порядок).

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, ''не пізніше п’яти днів'' з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені ''пізніше п’яти днів'' з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 7 статті 182 КПК України).]
== Звернення застави в дохід держави ==
У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.

'''Зверніть увагу!''' Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України цього кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 частина 10 статті 182 КПК України)].

'''Зверніть увагу!''' '''Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.''' При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text:~:text=%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2,868%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2019.09.2012 Згідно з п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15] (Далі Порядок) Звернення застави в дохід держави здійснюється на підставі платіжної інструкції територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, Верховного Суду, наданого до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу.

Копія ухвали слідчого судді, суду, вироку місцевого суду надсилається протягом п’яти днів з дня набрання ними законної сили слідчим суддею (судом), який їх постановив чи ухвалив, до територіального управління ДСА, на депозитний рахунок якого було внесено заставу, для підготовки платіжної інструкції.

Платіжна інструкція видається територіальним управлінням ДСА протягом п’яти робочих днів з дня надходження ухвали слідчого судді, суду, вироку суду (апеляційним судом, Вищим антикорупційним судом, Верховним Судом - протягом п’яти робочих днів з дня постановлення ухвали, постанови чи вироку суду), що набрали законної сили, в яких міститься рішення про звернення застави в дохід держави, прийняте у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].
== Умови поверненння застави ==
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 (частина 11 статті 182 КПК України)].
== Хто може звернутися, щодо повернення застави ==
Звертаються ті особи, які її внесли згідно з частиною другою статті 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].
== Куди звертатися ==
Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець звертається із відповідною заявою та необхідними документами до [https://dsa.court.gov.ua/dsa/about_dsa/tu/ територіального управління Державної судової адміністрації України] (ДСА) або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#top Порядку]).

== Заява про повернення застави у кримінальному процесі ==
[[Файл:Зразок заяви про повернення застави у кримінальному процесі.docx|міні]]
== Документи, які потрібно додати до заяви про повернення застави у кримінальному процесі ==
До заяви про повернення застави у кримінальному процесі необхідно додати наступні документи:
# відповідну ухвалу (рішення, постанову чи вирок) суду засвідчену належним чином (або її ксерокопію), в якій міститься рішення про повернення застави;
# оригінал (дублікат) платіжного документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави (квитанції);
# копію паспорту та реєстраційного номера облікової картки платника податків (засвідчені особистим підписом);
# довідку з банку з повними реквізитами для перерахунку коштів на необхідний рахунок, у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв’язку;
# копію довіреності чи доручення на звернення з такою заявою та (або) отримання відповідних коштів (в разі, якщо з такою заявою звертається довірена особа чи особа за дорученням);
# ордер та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (в разі, якщо з такою заявою звертається адвокат).
Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, Вищий антикорупційний суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та '''протягом п’яти робочих днів''' з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжне доручення про повернення коштів.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється '''протягом п'яти робочих днів''' з дня надходження платіжних доручень територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#top Порядку]).
== Корисні посилання ==
* [https://sh.ki.court.gov.ua/sud2610/zastava/ Порядок внесення застави та повернення суми застави]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Застосування працівниками поліції технічних засобів для відеофіксації та порядок отримання доступу до відеофайлів

2024-11-14T14:50:32Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних данних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0443-20#n7 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 № 357 "Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису] (далі - наказ № 1026)
== Порядок застосування технічних засобів для відеофіксації ==
Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 ст. 307 Цивільного кодексу України].

Поліція в рамках своїх повноважень для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені законом України про Національну поліцію, тому може відходити від норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BC%20%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч. 2 ст. 30 Закону України "Про Національну поліцію"]) .

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n244 п. 9 ч. 1 ст 31 Закону України "Про Національну поліцію"] один із превентивних заходів що може застосовувати працівник поліції - це застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Відповідні технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n318 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію"].
=== Нагрудна камера ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#n33 п.4 розділу ІІ наказу № 1026] під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов’язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов’язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов’язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
=== На транспортному засобі ===
Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов’язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

=== Обов’язки працівника поліції, пов’язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапис ===
Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:

1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;

2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;

3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов’язаних із здійсненням ними повноважень поліції;

5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

За фактами втрати або пошкодження портативного відеореєстратора чи карти пам’яті, відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА складових стаціонарних та автомобільних систем, призначається та проводиться службове розслідування в установленому законодавством порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. розділу 7 наказу № 1026] ).

== Строки зберігання відеофайлів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#n84 розділу 8 наказу № 1026] строк зберігання відеозаписів становить:
# з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб;
# з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб;
# у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції,- 60 діб;
# під час проведення поліцейськими навчальних занять та навчальних зборів зі службової підготовки - встановлюється керівником навчань.
Строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
== Порядок отримання доступу до відеофайлів ==
Для отримання дозволу на копіювання та видачу відеозаписів потрібно звернутися до керівника органу, підрозділу поліції.

Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов’язки.

У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку.
Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України.

Передавання відеозаписів, отриманих з портативних та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, автомобільних та стаціонарних систем для використання засобами масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет, здійснюється з дозволу керівника органу, підрозділу поліції з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Таке передавання здійснюється виключно з метою забезпечення безпеки та захисту інтересів громадян, суспільства і держави, а також з метою захисту гідності та честі працівника поліції.
== Дивись також ==
* [[Техніко-криміналістичне дослідження документів: встановлення змін, текстів, підробок]]
* [[Відеофіксація під час винесення та виконання ухвали про обшук]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101212990 Постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2021 року у справі № 346/3940/21] (якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83105370 Постанова Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а].
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Застосування працівниками поліції технічних засобів для відеофіксації та порядок отримання доступу до відеофайлів

2024-11-14T14:45:29Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних данних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0443-20#n7 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 № 357 "Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису] (далі - наказ № 1026)
== Порядок застосування технічних засобів для відеофіксації ==
Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 ст. 307 Цивільного кодексу України].

Поліція в рамках своїх повноважень для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені законом України про Національну поліцію, тому може відходити від норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BC%20%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч. 2 ст. 30 Закону України "Про Національну поліцію"]) .

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n244 п. 9 ч. 1 ст 31 Закону України "Про Національну поліцію"] один із превентивних заходів що може застосовувати працівник поліції - це застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Відповідні технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n318 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію"].
=== Нагрудна камера ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#n33 п.4 розділу ІІнаказом № 1026] під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов’язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов’язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов’язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
=== На транспортному засобі ===
Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов’язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

=== Обов’язки працівника поліції, пов’язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапис ===
Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:

1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;

2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;

3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов’язаних із здійсненням ними повноважень поліції;

5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

За фактами втрати або пошкодження портативного відеореєстратора чи карти пам’яті, відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА складових стаціонарних та автомобільних систем, призначається та проводиться службове розслідування в установленому законодавством порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. розділу 7 наказу № 1026] ).

== Строки зберігання відеофайлів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0028-19#n84 розділу 8 наказу № 1026] строк зберігання відеозаписів становить:
# з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб;
# з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб;
# у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції,- 60 діб;
# під час проведення поліцейськими навчальних занять та навчальних зборів зі службової підготовки - встановлюється керівником навчань.
Строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
== Порядок отримання доступу до відеофайлів ==
Для отримання дозволу на копіювання та видачу відеозаписів потрібно звернутися до керівника органу, підрозділу поліції.

Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов’язки.

У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку.
Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України.

Передавання відеозаписів, отриманих з портативних та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, автомобільних та стаціонарних систем для використання засобами масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет, здійснюється з дозволу керівника органу, підрозділу поліції з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Таке передавання здійснюється виключно з метою забезпечення безпеки та захисту інтересів громадян, суспільства і держави, а також з метою захисту гідності та честі працівника поліції.
== Дивись також ==
* [[Техніко-криміналістичне дослідження документів: встановлення змін, текстів, підробок]]
* [[Відеофіксація під час винесення та виконання ухвали про обшук]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101212990 Постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2021 року у справі № 346/3940/21] (якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83105370 Постанова Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а].
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи

2024-11-14T14:21:04Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/409-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#Text Наказ Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 року № 2023/5 «Про затвердження Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту» (далі –Порядок)].
== Загальна інформація ==
Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - Реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку.
== Підстави внесення осіб до Реєстру ==
Інформація про особу вноситься до Реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1602 частина п'ята статті 6-1 Кримінально-виконавчого кодексу України]).

У резолютивній частині вироку зазначаються рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3105 пункт 2 частини четвертої статті 374 Кримінального процесуального кодексу України]).

У разі якщо особа вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до створення реєстру, інформація про таку особу вноситься до реєстру на підставі ухвали суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання за клопотанням прокурора.[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102045938 Приклад рішення].
== Інформація яка міститься у Реєстрі ==
До Реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду.
== Хто може отримати відомості з Реєстру? ==
Відомості з Реєстру надаються в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#n161 5 розділом Порядку], лише за письмовою заявою:
* будь-якої фізичної особи щодо інформації про себе;
* будь-якої фізичної особи щодо інформації про іншу особу у разі наявності завіреної відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України «Про нотаріат»] згоди особи, щодо якої така інформація запитується;
* сільського, селищного та міського голови, керівників державних адміністрацій, інших органів державної влади та місцевого самоврядування - щодо відомостей стосовно осіб, які претендують на зайняття посади керівника (заступника керівника) дошкільного закладу освіти, середнього закладу освіти, позашкільного закладу освіти, закладу охорони здоров’я або іншої установи, організації, зобов’язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, освітнього чи соціального характеру малолітнім особам, та належать до їх сфери управління;
* керівників дошкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, позашкільних закладів освіти, закладів охорони здоров’я або іншої установи, організації, зобов’язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, освітнього чи соціального характеру таким особам - у зв’язку з вирішенням питання щодо прийняття особи на роботу.
Витяг надається протягом '''семи робочих днів''' з моменту отримання реєстратором заяви. Витяг у паперовій формі надається на аркушах паперу формату А4 (210 х 297 мм) без використання спеціальних бланків та містись інформацію передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#n161 5 розділом Порядку]:
* номер витягу, дата та час формування;
* підстава формування витягу;
* відомості про заявника, який звернувся за наданням витягу (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), тип, серія та/або номер документа, що посвідчує особу);
* відомості про ідентифікатори пошуку, які передбачені у пункті 1 розділу II цього Порядку, за якими здійснювався пошук інформації;
* відомості про Реєстратора / Користувача, який сформував витяг;
* інформація про наявність або відсутність відомостей про особу; ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18?find=1&text=%D1%83+%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83#w1_4 пункт дев'ять 5 розділу Порядку]).
== Підстави для виключення інформації з Реєстру ==
Інформація про особу виключається з Реєстру у разі набрання виправдувальним вироком законної сили, закриття кримінального провадження.

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103.'''
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання

2024-10-09T13:42:58Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12 Наказ Міністерства юстиції України від 12.03.2012 № 394/5 "Про затвердження Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання"]
== Яка допомога надається особам, звільненим з місць відбування покарання ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1239 статтею 157 Кримінально-виконавчого кодексу України] особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України;

У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12#Text встановленому Міністерством юстиції України].
Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.

== Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених, госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби), працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1233 стаття 156 Кримінально-виконавчого кодексу України])

В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17#Text Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.

== Хто має право на отримання одноразової грошової допомоги ==
Грошова допомога надається особі, яка звільняється з місця відбування покарання, у випадку, '''''якщо на її особовому рахунку відсутні грошові кошти або їх залишок менший однієї норми добових витрат''''', що відшкодовуються відрядженим у межах України, згідно з пунктом 2.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12 Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2012 № 394/5] (далі - Порядок).
== Необхідні документи==
Грошова допомога надається на підставі '''''письмової заяви особи''''', яка звільняється з місця відбування покарання (пункт 2.1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12 Порядку]).
== Розмір одноразової грошової допомоги==
Грошова допомога виплачується у сумі однієї або двох норм добових витрат, що відшкодовується відрядженим у межах України, залежно від часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи у межах України.

При визначенні часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи особи, яка звільнена з місць відбування покарань, враховується час звільнення, час відправлення транспортного засобу з місцевості, де ця особа відбувала покарання, відстань до місця проживання або роботи в межах України.
=== Якщо для прибуття до місця проживання або роботи необхідно до 24 годин часу===
Особам, звільненим з місць відбування покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно '''до 24 годин часу''' і на особових рахунках яких немає грошових коштів або їх залишок менший однієї норми добових витрат, що відшкодовується відрядженим у межах України, '''''надається одноразова грошова допомога в розмірі, що складає різницю між однією нормою добових витрат і сумою залишку коштів на особовому рахунку''''' звільненої особи після відрахувань, здійснених відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n899 статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України].
=== Якщо для прибуття до місця проживання або роботи необхідно більше ніж 24 годин часу===
Особам, звільненим з місць відбування покарання, яким для прибуття до місця проживання або роботи необхідно '''більше ніж 24 години часу''' і на особових рахунках яких немає грошових коштів або їх залишок менший двох норм добових витрат, що відшкодовуються відрядженим у межах України, '''''надається одноразова грошова допомога у розмірі, що складає різницю між двома нормами добових витрат і сумою залишку коштів на особовому рахунку''''' звільненої особи після відрахувань, здійснених відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n899 статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України.]
=== Розмір грошової допомоги іноземцям===
Розмір грошової допомоги іноземцям, які звільняються з місць відбування покарання, '''''розраховується з урахуванням часу, необхідного для прибуття до найближчого дипломатичного представництва або консульської''''' установи своєї держави в Україні або до найближчого пункту перетину державного кордону України (залежно від того, до якої держави прямує звільнена особа).
=== Розмір грошової допомоги особам без громадянства===
Розмір грошової допомоги особам без громадянства, які постійно не проживають в Україні, а також громадянам держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, та які звільняються з місць відбування покарання, '''''розраховується з урахуванням часу, необхідного для прибуття до найближчого дипломатичного представництва держави''''', яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або до найближчого пункту перетину державного кордону України (залежно від того, до якої держави прямує звільнена особа).
== Строк виплати==
Одноразова грошова допомога видається особам, які звільнені з місць відбування покарання, '''у день звільнення''', про що персоналом бухгалтерії установи робиться відповідний запис у довідці про звільнення.
== Дивись також: ==
* [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі]]
* [[Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні]]
* [[Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі]]
*[[Влаштування осіб, звільнених із місць відбування покарань]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Керування транспортним засобом в стані сп’яніння

2024-10-09T13:01:17Z

Honcharov.Valerii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20130.%20%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%D1%81%D0%BE%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
== Загальна інформація ==
'''''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#n120 п. 2.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306"Про правила дорожнього руху"]водієві забороняється:'''''

'''п.п. "а" -''' керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

'''п.п. "г"''' - передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані;

За керування транспортним засобом у стані сп'яніння особу можуть притягнути до адміністративної або кримінальної відповідальності.
== '''Адміністративна відповідальність''' ==
'''''Адміністративна відповідальність''''' за керування транспортним засобом у стані сп'яніння передбачена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20130.%20%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%D1%81%D0%BE%D1%82%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD. ст. 130 КУпАП]''':

'''1.''' Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''''

'''2.''' Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

'''''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.'''''

'''3.''' Дії передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.'''''

'''4.''' Вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -

'''''тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб.'''''

'''5.''' Керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк десять діб, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.'''''

'''6.''' Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, -

'''''тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.'''''

'''7.''' Вживання особою, яка керувала річковим, морським, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, після аварійної події за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду -

'''''тягне за собою накладення штрафу на осіб, які мають право керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''''

== '''Кримінальна відповідальність''' ==
'''''Кримінальна відповідальність''''' за керування транспортним засобом у стані сп'яніння передбачена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20286%2D1,%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2. ст. 286-1 ККУ] "Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння"''':

'''1.''' Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -

'''''караються позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п’яти років.'''''

'''2.''' Ті самі діяння, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, -

'''''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до восьми років.'''''

'''3.''' Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого, -

'''''караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.'''''

'''4.''' Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, -

'''''караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років.'''''

== Див. також ==
* [[Порядок і процедура медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння]]
* [[Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]