WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2026-03-11T11:00:16Z

Holovka.Tetiana: /* Загальна інформація */ Додано посилання на акти законодавства та зміна правильної назви Потанови.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-експонованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - ''це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини, призводить до погіршення її стану та, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.''

'''СНІД''' - ''це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ''. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — [https://www.dec.gov.ua/mtd/profilaktyka-peredachi-vil-vid-materi-do-dytyny/ Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692].

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе '''чотири стандарти.''' У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із заходів з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі - ППМД).

ППМД є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] ''надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.''

Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами.
{| class="wikitable"
!Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, '''є конфіденційними та становлять лікарську таємницю'''. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.
|}
'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:'''

- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n251 закріплено у ст. 45 Житлового кодексу України).]

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#n113 за ст. 15 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;]

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Також державою забезпечується реалізація послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до ключових груп щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ. Здійснюються заходи з профілактики, скринінгу, діагностики ВІЛ-інфекції, у тому числі надання послуг з тестування на ВІЛ з використанням швидких (експрес) тестів за ініціативою медичного працівника, який надає медичну допомогу за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення. Додатково здійснюєтться доконтактна та постконтактна профілактика, забезпечення лікарськими засобами для профілактики та лікування опортуністичних інфекцій, медичними виробами для моніторингу ефективності лікування на безоплатній основі.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 ст. 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"] унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям"] та іншими законами України.

В статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-експонованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»], призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»] держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб.

Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛ-інфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛ-інфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n831 ст.130 Кримінального кодексу України]''',''' в якій зазначено: свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається пробаційним наглядом на строк до п’яти років або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, -карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, -карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n840 ст. 131 Кримінального Кодексу України])

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження; 3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

2025-12-17T13:51:20Z

Holovka.Tetiana: 1. Додала до Положення посилання розділу IV; 2. Додала посилання на абзац 5 ст. 4 ЗУ "Про охорону дитинства"; 3. Додала посилання на статтю 137 Кримінального кодексу України.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1500 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0100-18#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017 № 1669 "Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти"]
== Загальна інформація ==
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n721 ст. 151 Сімейного кодексу України])

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n114 ч.1 ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства"])

Під час перебування дітей у закладі освіти відповідальність за життя та здоров’я дітей покладається на керівника та інших працівників закладу освіти. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0100-18#Text Розділом IV Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти»], затвердженим наказом Міністерства науки і освіти України від 26.12.2017 № 1669, керівник закладу освіти є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням; не дозволяє проведення освітнього процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов; викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров’я.

Належне забезпечення дотримання прав дітей та захист їх інтересів є одним з найважливіших завдань будь-якої держави. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n41 абз. 5 ст. 4 Закону України "Про охорону дитинства"] система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає також встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за: злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною; за ненадання допомоги малолітньому; за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20137.%20%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9 ст. 137 Кримінального кодексу України.]

== Кримінальна відповідальність за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною ==
<blockquote>Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 ст.166 Кримінального Кодексу України], злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. </blockquote>Суспільна небезпечність даного злочину полягає в посяганні на відносини, які забезпечують нормальний розвиток і виховання неповнолітніх, а також безпеку їх життя або здоров`я, особисту свободу, честь та гідність осіб, що підлягають опіці.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток дитини або особи, стосовно якої встановлена опіка чи піклування, а також встановлений порядок догляду за такими особами. Додатковим факультативним його об’єктом можуть виступати здоров’я, життя, інші блага.

Невиконання обов`язків по догляду за дитиною повинно мати злісний характер, тобто бути тривалим у часі, або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади.

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому або підопічному: розлад здоров`я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо. При цьому обов`язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв`язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, на що вказує злісний характер діяння.

== Кримінальна відповідальність за ненадання допомоги малолітньому ==
<blockquote>Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n867 ч. 2 ст. 136 Кримінального Кодексу України], ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.</blockquote>'''Об'єктом злочину, передбаченого ст. 136 Кримінальний Кодекс України, є життя та здоров'я особи.'''

З об'єктивної сторони злочин може набувати таких форм:

1) ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження;

2) неповідомлення належним установам чи особам про знаходження іншої особи в небезпечному для життя стані (за умови, що винна особа самостійно не може надати допомогу), якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження.

Обов'язковою ознакою злочину є причинний зв'язок між бездіяльністю винного і відповідними наслідками.

Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя та здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тому суб'єктом цього злочину є будь-які осудні і такі, що досягли 16-річного віку, особи, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом, іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом, іншим нормативним актом, або цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам, піклуватися про них, а також тих, хто сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю до бездіяльності і до наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень. Ставлення винної особи до бездіяльності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n867 ч. 2 ст. 136 Кримінального кодексу України,] характеризується тільки прямим умислом.

'''Ненадання допомоги малолітньому, який перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу та неповідомлення належним установам чи особам про перебування дитини в небезпечному для життя стані є кваліфікованими видами злочину.''' Дитиною визнається особа, яка не досягла 18-річного віку.

== Кримінальна відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх ==
<blockquote>
# Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
# Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 Стаття 137 Кримінального кодексу України])
</blockquote>''Суспільна небезпечність'' цього злочину полягає в тому, що особи, які займаються вихованням та навчанням дітей, несумлінно виконують свої обов’язки, внаслідок чого спричиняється шкода здоров’ю неповнолітніх або смерть. Така діяльність щодо неповнолітніх перешкоджає забезпеченню їх гармонійного розвитку, фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя. ''Потерпілим'' від цього злочину може бути лише неповнолітня особа (якій не виповнилось 18 років).

'''Об’єктом''' злочину є життя та здоров’я особи.

'''Об’єктивна сторона злочину характеризується:'''

1) діянням (дією або бездіяльністю);

2) наслідками;

3) причинним зв’язком між ними.

''Діяння ''являє собою невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.

''Невиконання професійних обов’язків'' – це бездіяльність особи ( вихователя дошкільного навчального закладу, вчителя, тренера і т.ін), яка займається вихованням, наглядом, тренуванням, щодо виконання покладених на неї обов’язків з охорони життя і здоров’я дітей.

''Неналежне виконання професійних обов’язків'' може мати місце у випадках, коли особа виконує покладені на неї обов’язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, у якій знаходяться вихованці.

Крім обов’язків, які передбачені нормативними актами, угодами, наказами, або випливають із життєвих ситуацій, які не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону життя і здоров’я дітей. Проте особа не виконує або виконує неналежним чином свої обов’язки внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення. Диспозиція є бланкетною, при її застосуванні треба звертатися до нормативних актів, що регулюють діяльність у сфері охорони життя і здоров’я неповнолітніх.

Невиконання або неналежне виконання службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх може бути вчинене службовою особою в дитячих садках, школах, дитячих будинках, санаторіях, інтернатах, спортивних школах, базах відпочинку і т.ін., де не створені і не підтримуються належні умови при проведенні навчання, тренувань, виробничої практики, дозвілля, проведенні купання та ін., внаслідок чого створюється загроза для життя і здоров’я дітей.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є ''наслідки.'' У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 частині 1 ст.137 Кримінального кодексу України] – це істотна шкода здоров’ю потерпілого, а в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 ч.2 ст.137 Кримінального кодексу України] – смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки.

''Істотна шкода здоров’ю потерпілого'' може виражатися в отруєнні дітей, поширенні серед дітей різних інфекційних захворювань, спричиненні травм, у тому числі і психічних, які викликали настання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, тощо.

''Інші тяжкі наслідки'', про які зазначається у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 ч. 2 ст.137 Кримінального кодексу України], - це середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, завдані одному або кільком неповнолітнім, смерть неповнолітнього.

При розслідуванні цих справ важливо встановити, які конкретні обов’язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка, що й обумовило настання наслідків. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв'язок між діянням та наслідками.

'''Суб’єктивна сторона''' цього злочину характеризується необережною або змішаною формою вини. Щодо діяння може бути як прямий умисел, так і злочинна недбалість і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) стосовно наслідків злочину. У цілому злочин вважається необережним.

'''Суб’єкт''' злочину спеціальний, тобто особа, яка займається вихованням, наглядом, проведенням занять, тренувань, дозвілля і т.ін., а також службові особи дитячого садка, школи, санаторію, інтернату й інших дитячих закладів, у яких повинні бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх.
[[index.php?title=Категорія:Злочини]]

Відповідальність батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків

2025-11-03T09:18:47Z

Holovka.Tetiana: 1.З розділу "Нормативна база" - прибрала посилання на Закон "Про освіту", оскільки по тексту посилання саме на нього відсутнє; 2) У розділі "Адміністративна відповідальність" додала гіперпосилання "частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу"; 3) Гіперпосилання на Кримінальний кодекс України теж додала, оскільки вказана згадка саме в розділі "Адміністративна відповідальність".

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
== Обов’язок батьків щодо виховання дітей ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n114 статті 12 Закону України “Про охорону дитинства”] батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Також в цій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n114 статті] передбачено, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Обов’язки батьків визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n713 стаття 150 Сімейного кодексу України], згідно якої батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:

* виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
* піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
* забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
* поважати дитину;

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Це означає, що обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за дитиною є рівним для обох батьків. Неналежне виховання є правопорушенням і може призвести до відповідальності.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
== Адміністративна відповідальність ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1948 Статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -'''тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -'''тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4222 частинами третьою] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4224 четвертою] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4224:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20173%2D4.%20%D0%91%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B3%20(%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F)%20%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83 статті 173-4] цього Кодексу, - '''тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України], якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -'''тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -'''тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -т'''ягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.'''

Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, -'''тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами,- т'''ягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1918 стаття 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення])
== Кримінальна відповідальність ==
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – '''карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 стаття 166 Кримінального кодексу України]).

Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), – '''карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n961 частина 1 статті 150-1 Кримінального кодексу України]).

Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – '''карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк'''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 частина 1 статті 164 Кримінального кодексу України)].

Втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - '''карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2108 частина 1 статті 304 Кримінального кодексу України]).
== Сімейно – правова відповідальність ==
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

* не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

* ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
* жорстоко поводяться з дитиною;
* є хронічними алкоголіками або наркоманами;
* вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
* засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788 частина 1 статті 164 Сімейного кодексу України])
Правові наслідки позбавлення батьківських прав [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n806 (стаття 166 Сімейного кодексу України)]

Особа, позбавлена батьківських прав:

* втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
* перестає бути законним представником дитини;
* втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
* не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
* не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
* втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

''Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n114 абз. 6, 7 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»] передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n348 Частиною другою статті 25 Закону України "Про повну загальну середню освіту"] визначено, що на батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.

Якщо Вам відомо про дитину, яка опинилась в складних життєвих обставинах, Ви можете повідомити Службу у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, яка перебуває у таких обставинах.
[[index.php?title=Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

2025-10-17T07:33:39Z

Holovka.Tetiana: 1) Додала у нормативну базу посилання на Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон України "Про державну службу", оскільки розділи посилаються на неї; 2) Додала скорочену назву (далі - КЗпП Укоаїни); 3) Додала посилання на ст. 179 КЗпП України в кінці першого розділу"; 3) Додала посилання на статтю у розділ "Оплата відпустки".

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n2 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#n1298 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування";]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n535 Закон України "Про державну службу";]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"]

== Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n202 статтею 18 Закону України "Про відпустки"] після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за '''бажанням матері або батька дитини''' одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім матері дитини ця відпустка може бути використана повністю або частинами також:
* бабою, дідом;
* іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною;
* особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину;
* одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може використовувати одночасно лише одна з зазначених осіб.
|}
''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n982:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20179.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%96%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E за статтею 179 Кодексу законів про працю (далі-КЗпП України).]''

== Тривалість відпустки ==
Відпустка триває до досягнення дитиною трьох років. Тобто, днем виходу працівника на роботу буде наступний день після дня народження дитини. Проте роботодавець може надати частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати більшої тривалості. Також відпустка може бути поділена на частини, які можуть бути використані будь-ким із перелічених осіб за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n202:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83 статтею 18 Закону України "Про відпустки"] .

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки»] матері або іншим особам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n202 частині третій статті 18] та частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 першій статті 19 цього Закону], в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо], що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України'')

Така відпустка надається на підставі поданої заяви роботодавцю та поданої довідки за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12#n18 за формою № 080-1/о,] затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року № 430 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення»].

== Порядок надання відпустки ==
'''Для отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно звернутися до роботодавця з наступними документами:'''
* письмова заява на ім’я роботодавця;
* копія свідоцтва про народження дитини (для підтвердження віку дитини).

'''У випадку, якщо відпустку бажає отримати інша особа (крім матері) додатково надається:'''
* довідка з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона стала до роботи до закінчення цієї відпустки;
* довідка органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (із зазначенням дати);
* документи на підтвердження статусу особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, прийомних батьків чи батьків вихователів для відповідних осіб (рішення суду або органу опіки та піклування).
'''Надання відпустки''' для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку '''оформляється наказом (розпорядженням) власника.'''

За бажанням особи, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. У випадку виходу на роботу відпустка переривається, проте виплата допомоги при народженні дитини не припиняється.

'''Важливо!''' Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n982 (частини третя та шоста статті 179 КЗпП України]) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n996 частина друга ст. 181 КЗпП України]).

Крім того, такий період зараховують до:
# страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#n1298 абзац другий частини першої ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]);
# страхового стажу для призначення пенсії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункт 8 частини першої ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n535 пункту 10 частини другої ст. 46 Закону України «Про державну службу»] час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, також зараховується до стажу державної служби.

== Достроковий вихід з декретної відпустки ==
Перебуваючи у декретній відпустці, жінка має право перервати її. Про дострокове припинення такої відпустки потрібно повідомити роботодавця не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08?find=1&text=%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B0+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0#n982 (ст. 179 КЗпП України)] Про такий намір вона зазначає у відповідній заяві, на підставі якої роботодавець видає наказ про достроковий вихід з декретної відпустки.

== Оплата відпустки ==
Допомогу по догляду за дитиною скасовано з 1 липня 2014 року ― наразі її отримують лише батьки тих дітей, які народилися до вказаної дати. Батьки ж при народженні першої та кожної наступної дитини, яка народилася після 30 червня 2014 року, отримують лише [[Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини|допомогу при народженні дитини]] у розмірі 41 280 грн ― виплата цієї допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8 за статтею 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".]

[[index.php?title=Категорія:Відпустка]]
[[index.php?title=Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]

Запобігання адміністративним правопорушенням

2025-09-17T08:02:18Z

Holovka.Tetiana: 1) Додала у нормативну базу посилання на Конституцію України, оскільки другий розділ посилається на неї; 2) Додала скорочену назву у другому абзаці розділу 1 (далі - КУпАП); 3) Додала посилання на ч. 2 ст. 31 .Закону України "Про національну поліцію" у розділі "Превентивні заходи...."

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
== Поняття ==
'''Запобігання вчиненню адміністративних правопорушень''' - це соціально спрямована діяльність держави, її органів та їх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян з виявлення причин та умов вчинення адміністративних правопорушень, ліквідації факторів, які сприяють формуванню антигромадських установок громадян, та забезпечення під час здійснення такої діяльності прав та свобод громадян.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) одним із завдань визначає “…запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України” [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n27 (ст. 1 КУпАП).] Протидія вчиненню адміністративних правопорушень є складовою частиною загальної протидії правопорушенням, яка передбачає організацію попередження правопорушень, планування, управління, координацію та взаємодію, а також контроль за реалізацією протидії правопорушенням у місцях їх вчинення.

Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n231 ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію»]).
Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

'''Основними цілями запобігання адміністративним правопорушенням є:'''
* обмеження дії негативних соціальних явищ та процесів, які є причинами та умовами вчинення адміністративних правопорушень;
* виховання громадян у дусі неухильного додержання вимог законності, формування високого рівня правової культури;
* вплив на осіб, які належать до групи ризику щодо вчинення ними адміністративних правопорушень з метою зниження вірогідності вчинення ними протиправних діянь.
== Суб'єкти діяльності із запобігання вчиненню адміністративних правопорушень ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n42 ст. 6 КУпАП], органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n162 п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»] поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
== Особливості заходів адміністративного запобігання: ==
* застосовуються за умови відсутності протиправного діяння;

* є профілактичними заходами;

* застосовуються з метою попередження, недопущення правопорушень;

* забезпечення громадського порядку і громадської безпеки під час надзвичайних ситуацій;

* попередження настання шкідливих наслідків у цих ситуаціях.
Слід зазначити, що чіткого переліку заходів адміністративного попередження в законодавстві не існує.
== Заходи попередження адміністративних правопорушень ==
До заходів адміністративного попередження відносять:
* перевірка документів;
* вимога припинення окремих дій;
* огляд речей та/або особистий огляд;
* тимчасове обмеження доступу громадян до окремих ділянок місцевості;
* обмеження руху транспорту або пішоходів на окремих ділянках вулиць або автомобільних шляхів;
* закриття ділянок кордону;
* облік та офіційне застереження осіб;
* обстеження (як різновид огляду);
* право входити на територію та в приміщення підприємств, установ, організацій, житлових та інших приміщень громадян;
* обмеження прав громадян, пов'язаних із станом здоров'я, введення карантину при епідеміях та епізоотіях;
* безоплатне використання транспортних засобів і засобів зв'язку в надзвичайних ситуаціях;
* ревізування;
* контроль, наглядові перевірки;
* внесення подання про усунення умов і причин, які сприяють вчиненню правопорушень;
* огляд медичного стану осіб і санітарного стану підприємств громадського харчування;
* адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, а також за особами, засудженими до кримінального покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Перелік не є вичерпним.
=== Превентивні заходи, як спосіб попередження правопорушень ===
Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:
* перевірка документів особи;
* опитування особи;
* поверхнева перевірка і огляд;
* зупинення транспортного засобу;
* вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
* обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
* проникнення до житла чи іншого володіння особи;
* перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
* застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
* перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
* поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n162:~:text=2.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%97%D1%97%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%20%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%2D%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8. ч. 2 ст. 31 .Закону України "Про національну поліцію".]

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n46 (ст.7 КУпАП)].

=== Профілактика правопорушень серед неповнолітніх ===
Профілактика правопорушень серед неповнолітніх – це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на нейтралізацію причин та умов правопорушень і злочинності. Складовими профілактики є формування у підлітків правильних потреб та інтересів, підвищення їх правосвідомості, здійснення профілактичної діяльності шкільними радами, практичними психологами або соціальними педагогами. У разі скоєння неповнолітніми адміністративних проступків, основними видами покарань є штраф, громадські та виправні роботи, а також адміністративний арешт. До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані додатково наступні заходи:

• зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;

• попередження;

• догана або сувора догана;

• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Див. також
* [[Адміністративне затримання, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Відшкодування шкоди, завданої падінням дерева

2025-08-19T12:47:13Z

Holovka.Tetiana: 1) Додала у нормативну базу посилання на Цивільний кодекс України, оскільки перший розділ посилається на його статтю; 2) Посилання на Закон України у розділі "випадки пошкодження транспортного засобу" втратив чинність, замінено на чинну редакцію від 07.06.2025.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5466 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України «Про благоустрій населених пунктів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0880-06 Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 "Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України".]

== Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5466 Стаття 1166 ЦК України] визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Так, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідним є доведення таких фактів:

а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

== Випадки пошкодження транспортного засобу ==
1. Під час руху. Непоодинокі випадки падіння дерев, гілок саме під час руху транспортного засобу. Найбільш вірогідні випадки трапляються біля прибудинкових територій, у скверах, на дорозі за містом.
Якщо автомобіль зазнав пошкоджень під час руху, то це, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201.%20%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B2 пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»], кваліфікуватиметься як дорожньо-транспортна пригода, оскільки ДТП – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров’ю та/або майну потерпілої особи. Це є застереженням на той випадок, коли фахівці страхової компанії будуть стверджувати інше. 
2. Пошкодження припаркованного автомобіля найчастіше трапляється на прибудинковій території.

== Хто несе відповідальність за вчинену шкоду ==
1. Якщо під час руху транспортного засобу майну завдано шкоду внаслідок падіння дерева чи гілки, потрібно негайно зателефонувати до страхової компанії, повідомити про факт пошкодження та проконсультуватися щодо подальших дій. Після дзвінка в страхову компанію повинен приїхати експерт, який проведе оцінку спричинених збитків. Протягом певного терміну (як правило, 3 дні з моменту події), подається заява за формою, встановленою страховою компанією, та надається автомобіль для огляду. 
Процедура здійснення страхових відшкодувань , способи та терміни оплати вказуються у договорі страхування.
Рекомендується викликати на місце пригоди поліцію для належного оформлення ДТП зі складанням протоколу. Як правило, оформлений протокол та всі зібрані матеріали справи (в тому випадку, якщо все складено вірно із зазначенням всіх обставин), надалі допоможуть отримати відшкодування від страхової компанії 
2. Як під час руху, так і під час стоянки авто важливою є повна фіксація події. Адже якщо в першому випадку можна розраховувати на відшкодування, відповідно до наявного страхового договору, лише на підставі складеного протоколу поліції, то заподіяння шкоди автомобілю, що не рухався, потребує більшої уваги та ретельнішого збору інформації. Для встановлення особи, яка відповідатиме за заподіяну шкоду, потрібно з’ясувати, чи відноситься дерево, що впало, до об'єкта благоустрою; якщо так, то до якого саме і хто за нього відповідає.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15#n122 ч.1 ст. 14 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”] об’єкти благоустрою використовуються відповідно до їхнього функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини, на засадах їхнього раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до п.п.2.1, 5.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0880-06#Text Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила)] на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

Першочергово визначається, на балансі якого підприємства знаходяться зелені насадження (дерева) для подальшого встановлення відповідальної особи, яка буде компенсувати завдані збитки. Для цього потрібно написати звернення або запит до органу місцевого самоврядування, в якому обов’язково зазначити місце розташування дерева (обов’язково додати фото або графічні данні, що пришвидшить отримання інформації).
== Складання протоколу ==
У разі пошкодження транспортного засобу уповноваженими особами на складання протоколу є дільничний (під час зупинки машини) або співробітник поліції (під час руху авто).
Важливою умовою вирішення питання відшкодування збитків власнику авто є вірно складений протокол, в якому буде вказаний факт огляду автомобіля, факт падіння дерева і те, що воно не було спиляне, зрубане або звалене третіми особами.
Завдання власника або водія автомобіля при складанні протоколу полягає в тому, щоб простежити, чи вніс дільничний ваші контактні й паспортні дані, реєстраційні номери автомобіля, точну адресу місця події та її опис. Не зайвим буде підстрахуватися і знайти свідків події, записати їхні номери телефонів.
== Випадки пошкоджень в місцях не пристосованих для паркування ==
Випадки пошкодження авто в місцях не пристосованих для паркування (ліс, тротуар, лісопаркова смуга, тощо) непоодинокі. В такому разі страхова компанія забажає перевірити всі наявні у вас докази (протокол співробітника міліції або дільничного) відсутності провини водія в умисному заподіяні збитку машині тощо.

Також відповідно до п. 5.5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0880-06 Правил] відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є:

* на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів;
* на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства;
* на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;
* на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;
* на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Якщо у вас виникли сумніви хто є дійсним балансоутримувачем, можна написати звернення або запит до органу місцевого самоврядування, в якому обов’язково зазначити місце розташування дерева (обов’язково додати фото або графічні данні, що пришвидшать отримання інформації).

В той же час, за змістом норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15#n76 ст.ст.10, 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n315 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»] безпосереднє визначення балансоутримувача об’єктів благоустрою комунальної власності належить до повноважень саме виконавчих органів місцевого самоврядування, які також мають здійснювати функції із забезпечення належного утримання та ремонту об’єктів благоустрою комунальної власності. Відтак, за умови відсутності балансоутримувача відповідальність за належне утримання та ремонт об’єктів благоустрою комунальної власності має покладатись на відповідний виконавчий орган місцевого самоврядування.
== Шляхи вирішення спору ==
Спір між сторонами можна вирішити шляхом переговорів. Власник авто направляє зібрані документи особі, відповідальній за заподіяння пошкодження. Робити це слід виключно через пошту, аби мати підтвердження вчинених дій про врегулювання конфлікту в позасудовому порядку. Інша сторона повинна відшкодувати збитки в повному обсязі. Але практика показує, що спори даної категорії вирішуються виключно в суді.
У разі якщо сторони не дійшли згоди шляхом переговорів, потерпіла сторона подає позов до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених пошкодженням автомобіля внаслідок падіння дерева.
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Оригінали зібраних документів необхідні суду для розгляду справи.
Після того, як рішення на користь власника пошкодженого авто набрало чинності, водій має отримати виконавчий лист на підставі якого державний виконавець направляє вимогу до банку, в якому є вклади боржника.
В примусовому порядку банк переводить кошти стягувачу.
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Відповідальність за порушення трудового законодавства

2025-08-19T08:36:05Z

Holovka.Tetiana: 1) Замінила актуальні посилання на статей 41-2, 41-3, 188-4, 200 на поточні статті, оскільки раніше посилання були на КУпАП починаючи з статті 213; 2) додала посилання но норму у абзаці "Контроль та нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці додала посилання на ст.43 Закону України "Про охорону праці".

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n216 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] :
*Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
*Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
*Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
*Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
*У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
|}
==Види відповідальності за порушення трудового законодавства==
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n351 (ст. 44 Закон України «Про охорону праці»)]. Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 ч.1 ст. 265 Кодексу законів про працю України]). '''Важливо!''' У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265, не застосовуються згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n101 Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] з урахуванням змін, внесених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n141 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"].
==Дисциплінарна відповідальність==
'''[[Дисциплінарна відповідальність працівників|Дисциплінарна відповідальність]]''' — це обов'язок працівника відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|дисциплінарні стягнення]], передбачені нормами трудового законодавства. 
Вона застосовується керівництвом підприємства, установи, організації по відношенню до своїх працівників. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)] передбачає такі види покарання:
*догана
*звільнення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n841 (ст. 147 КЗпП України)].
'''За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення''': догана або звільнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n855 (ст. 149 КЗпП України)]. 
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (ст. 147-1 КЗпП України)

'''Важливо!''' Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але '''не пізніше одного місяця з дня його виявлення,''' не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

''Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n852 ст. 148 КЗпП України])

==Адміністративна відповідальність==
'''Адміністративна відповідальність''' — це відповідальність посадових осіб підприємства та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності , що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правоворушення (далі - КУпАП)]:
#Порушення встановлених термінів виплати зарплати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення законодавства про працю [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210 (п. 1, 2 ст. 41 КУпАП]). Стягнення - штраф з посадових осіб та приватних підприємців від 30 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У разі повторного вчинення протягом року — штраф від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
#Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210 (п. 3, 4 ст. 41 КУпАП]). Стягнення - штраф з посадових осіб та приватних підприємців від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У разі повторного вчинення протягом року — штраф від 1000 до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
# Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення строку початку ведення переговорів, незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у встановлений сторонами переговорів строк [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n216 (ст. 41-1 КУпАП)]. Стягнення - штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 3 до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
#Порушення чи невиконання [[Колективний договір|колективного договору, угоди]] (ст. 41-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2041%2D2.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%2C%20%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8 КУпАП]). Стягнення - штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.).
# Ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням [[Колективний договір|колективних договорів, угод]] (ст. 41-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2041%2D3.%20%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8E%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B4 КУпАП]). Стягнення-штраф з осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, від 1 до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 17 до 85 грн.)
#Прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами (ст. 200 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20200.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%83%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0 КУпАП]). Стягнення-штраф на посадових осіб підприємств від 1 до 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн.) та від 10 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 170 до 238 грн.) у разі повторного вчинення такого порушення протягом року.
#Порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних СГД, що діють на території України, фізособами — підприємцями, які використовують найману працю, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання (ст. 204 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20204.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%8F%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%20%D1%83%D1%85%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%B2%D0%B8%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 КУпАП]).Стягнення-штраф на посадових осіб підприємств та фізосіб-підприємців від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн.).
#Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів (ст 1884 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20188%2D4.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D1%96%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96 КУпАП]) Стягнення- штраф на працівників від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
<blockquote>'''''Зверніть увагу!''' Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3914 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового о Кодексу для відповідного року.]''</blockquote>'''Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці''', з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Інспектори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Законом України «Про охорону праці»] встановлено відповідальність юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у вигляді штрафу за:
*порушення порушення законодавства про охорону праці;
*невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. 
За порушення вимог, передбачених частинами третьою і четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n137 статті 19 Закону України "Про охорону праці"], юридична чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, сплачує штраф із розрахунку 25 відсотків від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на охорону праці у звітному періоді та фактичною сумою цих витрат за такий період.

Несплата або неповна сплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування пені на несплачену суму штрафу (його частини) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несплати, за кожен день прострочення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n137:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2043.%20%D0%A8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 ст. 43 Закону України "Про охорону праці"].

За передачу замовникові у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25% вартості розробки.
==Матеріальна відповідальність==
Матеріальна відповідальність поділяється на:
#Матеріальну відповідальність завдану працівникам або члена їх сімей внаслідок вини роботодавця або його посадових осіб. даний вид шкоди відшкодовується роботодавцем самостійно після проведення перевірки та /або підготовки потерпілою стороною претензії. В випадку наявності спору з підприємством з цього питання необхідно звернутись з позовом до суду. 
#[[Матеріальна відповідальність працівників|Матеріальну відповідальність робітників і службовців]] за шкоду, заподіяну майну підприємства внаслідок порушення цими особами вимог законодавства про охорону праці та наявності в їх діях вини. Порядок відшкодування матеріальної шкоди, завданої підприємству з вини працівника визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n814 ст. ст. 130-138 КЗпП України] та деякими підзаконними актами.
== Кримінальна відповідальність==
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним Кодексом України] та застосовується до винних посадових осіб, що допустили відповідні порушення.
#частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1133 ст.172 КК України] [[Грубе порушення законодавства про працю|незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю]] караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
#частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1133 ст.172 КК України] - [[Грубе порушення законодавства про працю|ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю]] караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
#частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1138 ст.173 КК України] - Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
#частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1138 ст.173 КК України Т]і самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
#частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1147 ст.175 КК України] - Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
#частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1147 ст.175 КК України] Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, - карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Кримінальна відповідальність застосовується після проведення перевірки по кримінальному провадженню. Рішення про наявність вини та її ступінь, застосування покарання приймає виключно суд.
==Судова практика==
'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/91104008 Постанова КАС ВС від 21.08.2020 у справі № 822/1037/18]''' Під час розгляду цієї справи суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що відомості зазначені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці. Це вказує на те, '''що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи в порушенні вимог законодавства про працю, та підлягають спочатку перевірці з боку відповідного контролюючого органу'''.

Тому у цій справі, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи повинні були беззаперечно як доказ того, що позивачем порушено законодавство про працю, приймати до уваги лише висновки актів фактичної та документальної перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області, суд визнав помилковими.
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]