WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2026-02-05T09:56:17Z

Chornomor.Liubov: третій та чертвертий розділ викладені в новій редакції

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1308-2025-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 рок "Про затвтвердження Порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, а також створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами, визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 статті 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017.%20%D0%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8E%D1%94%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідності в Україні»] визначено, що держава створює умови для зайнятості осіб з інвалідністю.

Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема мають право на:

сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;

просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);

збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.

У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа, роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017%2D1.,-%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8 Статтею 17-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] передбачено, що з метою створення для осіб з інвалідністю рівних умов для отримання роботи, праці, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі) роботодавці, за рахунок власних коштів, коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або з інших джерел, не заборонених законодавством, здійснюють заходи розумного пристосування, щодо:

модифікації існуючого та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю;

перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи на інший поверх, запровадження надомної та дистанційної роботи;

розроблення робочої друкованої інформації (пам’яток, інструкцій, технологічних карток, графіків тощо) у доступних форматах, зокрема легкого читання, шрифтом Брайля, та розміщення такої інформації у доступних місцях, а також щодо надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною залежно від потреби особи з інвалідністю, із застосуванням простої мови;

звуження змісту та/чи зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку займає особа з інвалідністю, що не може бути підставою для зменшення розміру оплати праці;

зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для зайняття фізичними вправами або відпочинку, що включаються у робочий час, тощо;

внесення змін до виробничих процедур, навчального плану та стандартів, затверджених роботодавцем;

переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема у випадках, якщо жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та самостійне виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків на займаній посаді;

надання асистента/залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій;

надання послуг перекладу жестовою мовою;

проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1308-2025-%D0%BF#n9 Порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 року];

інших заходів розумного пристосування, визначених Кабінетом Міністрів України.

Держава компенсує витрати на заходи розумного пристосування або надає дотацію на їх реалізацію.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1 Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] визначає, що з метою працевлаштування, особи з інавалідністю безпосередньо звертаються до роботодавця чи державної служби зайнятості.

Після встановлення інвалідності особа повертається на роботу (службу) до роботодавця, в якого вона працювала (проходила службу) до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, її побажань до умов праці, а також її професійних знань і навичок.

Роботодавець, у якого з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання працівника, повинен забезпечити повернення на роботу (службу) працівника, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві такого роботодавця або професійного захворювання, та зобов’язаний здійснити для цього всі необхідні заходи розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність приступити до роботи (служби) або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа приступила до роботи (служби).

Особа з інвалідністю має право повідомити роботодавця, у якого працювала (служила) до настання інвалідності, про готовність приступити до роботи (служби) у письмовій формі або у формі електронного документа протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1Статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]не застосовуються, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником з його вини вимог з охорони та безпеки праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.

Роботодавець, який не виконав зобов’язань, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20(%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8). частинами другою і третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], повинен компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати, яку отримують працівники відповідного роботодавця, за увесь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу (службу) особи з інвалідністю, але не більше ніж за шість місяців. Така відповідальність застосовується з наступного дня після спливу строку у чотири місяці, встановленого для здійснення роботодавцем заходів розумного пристосування.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати для особи з інвалідністю належні умови праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації такої особи та інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Особи з інвалідністю, які не мають змоги працювати за місцем розташування/перебування роботодавця, можуть бути працевлаштовані з умовою виконання роботи вдома або дистанційно, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

Територіальні органи Державної служби зайнятості надають особам з інвалідністю послуги із сприяння зайнятості та працевлаштуванню, а роботодавцям - фінансові гарантії (компенсації, допомоги, інші виплати) та інші послуги відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та/або відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України програм сприяння зайнятості населення.

Особи з інвалідністю можуть також залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.

== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2682-20#Text «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»] від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі – Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

У відповідності до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].

Роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі не виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, мають сплатити внески до Пенсійного фонду України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n499:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018%2D2,%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%8E. стаття 18-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»])

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється у кількості:

одного робочого місця з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, - для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить від 8 до 25 працівників;

4 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, - для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить більше 25 працівників;

2 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо за рахунок заходів розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час заробітної плати, розмір якої перевищує розмір мінімальної заробітної плати, - для платників внеску закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів та надавачів соціальних послуг; державних, комунальних та недержавних підприємств, установ, організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними.

Роботодавці самостійно розраховують показник нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений цією статтею, з округленням його до цілого значення згідно з математичними правилами округлення.

У межах зазначеного нормативу робочих місць також здійснюється працевлаштування осіб з інвалідністю, які страждають на психічні розлади, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#TextЗакону України "Про психіатричну допомогу" Закону України "Про психіатричну допомогу"].

До виконання зазначеного нормативу робочих місць зараховується працевлаштування роботодавцем відповідної кількості осіб з інвалідністю, розмір оплати праці кожної з яких перевищує розмір мінімальної заробітної плати у розрахунку за повністю відпрацьований календарний місяць. У разі недотримання роботодавцем вимоги щодо розміру оплати праці працівника, який є особою з інвалідністю, такий роботодавець не має право враховувати цю працюючу особу з інвалідністю у виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

'''Пенсійний фонд України здійснює адміністрування внеску.'''

Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право:

отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування і фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання Пенсійним фондом України та його територіальними органами функцій, передбачених цим Законом;

проводити на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату внеску одночасно з перевіркою нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або перевіркою достовірності поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Планові та позапланові перевірки проводяться територіальними органами Пенсійного фонду України за місцезнаходженням платника внеску, а в разі відсутності у платника внеску приміщення така перевірка може бути проведена у приміщенні територіального органу Пенсійного фонду України;

вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про сплату внеску;

вилучати у встановленому законодавством порядку у підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується внесок;

'''застосовувати фінансові санкції''';

'''стягувати з платників внеску несплачені суми внеску;'''

'''у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати внеску звертатися у встановленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів;'''

здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Державний контроль за додержанням вимог щодо працевлаштування осіб з інвалідністю здійснює Державна Служба України з питань праці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n499:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2020%2D2,%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.Стаття 20-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» стаття 20-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»])

== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n499:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2020%2D1.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%8F%D0%B7%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%8E%2018%2D2%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%2C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97.Статтею 20-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Статтею 20-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати внеску, до платника внеску застосовуються фінансові санкції.

У разі самостійного виявлення платниками внеску несплачених або несвоєчасно сплачених сум внеску такі платники зобов’язані обчислити такі внески і сплатити їх з нарахуванням пені.

Суми внеску, несвоєчасно нараховані та/або не сплачені, стягуються з нарахуванням пені та із застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду України у порядку, за формою та у строки, встановлені Пенсійним фондом України, надсилає платникам внеску через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України в електронній, а платникам внеску, у яких кількість працівників не перевищує вісім осіб, - за їхнім вибором у паперовій формі вимогу про сплату недоїмки.

'''Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.'''

Платник внеску зобов’язаний '''протягом 10 календарних днів''' з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки, штрафів та нарахованої пені.

У разі якщо платник внеску протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені в ній суми недоїмки, штрафів, нарахованої пені, не узгодив вимогу з територіальним органом Пенсійного фонду України в порядку адміністративного оскарження або судовому порядку чи не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, '''територіальний орган Пенсійного фонду України надсилає до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.'''

На суму недоїмки нараховується '''пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми''' недоплати за кожний день прострочення платежу.

Територіальний орган Пенсійного фонду України накладає на платника внеску штрафи у таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) внеску - у '''розмірі 7 відсотків''' своєчасно не сплачених сум;

за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником несвоєчасно нарахованого внеску - у '''розмірі 10 відсотків''' зазначеної суми за кожний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого внеску;

за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування внеску - '''у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Пеня, передбачена цією статтею, нараховується з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення '''штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Крім того, частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення '''штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 статті 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 статті255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 статті 221 КУпАП]).
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2026-02-05T09:17:34Z

Chornomor.Liubov: видалено абзацу з нормативними вимогами, які втратили чинність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1308-2025-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 рок "Про затвтвердження Порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, а також створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами, визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 статті 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017.%20%D0%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8E%D1%94%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідності в Україні»] визначено, що держава створює умови для зайнятості осіб з інвалідністю.

Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема мають право на:

сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;

просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);

збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.

У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа, роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017%2D1.,-%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8 Статтею 17-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] передбачено, що з метою створення для осіб з інвалідністю рівних умов для отримання роботи, праці, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі) роботодавці, за рахунок власних коштів, коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або з інших джерел, не заборонених законодавством, здійснюють заходи розумного пристосування, щодо:

модифікації існуючого та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю;

перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи на інший поверх, запровадження надомної та дистанційної роботи;

розроблення робочої друкованої інформації (пам’яток, інструкцій, технологічних карток, графіків тощо) у доступних форматах, зокрема легкого читання, шрифтом Брайля, та розміщення такої інформації у доступних місцях, а також щодо надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною залежно від потреби особи з інвалідністю, із застосуванням простої мови;

звуження змісту та/чи зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку займає особа з інвалідністю, що не може бути підставою для зменшення розміру оплати праці;

зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для зайняття фізичними вправами або відпочинку, що включаються у робочий час, тощо;

внесення змін до виробничих процедур, навчального плану та стандартів, затверджених роботодавцем;

переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема у випадках, якщо жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та самостійне виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків на займаній посаді;

надання асистента/залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій;

надання послуг перекладу жестовою мовою;

проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1308-2025-%D0%BF#n9 Порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 року];

інших заходів розумного пристосування, визначених Кабінетом Міністрів України.

Держава компенсує витрати на заходи розумного пристосування або надає дотацію на їх реалізацію.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1 Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] визначає, що з метою працевлаштування, особи з інавалідністю безпосередньо звертаються до роботодавця чи державної служби зайнятості.

Після встановлення інвалідності особа повертається на роботу (службу) до роботодавця, в якого вона працювала (проходила службу) до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, її побажань до умов праці, а також її професійних знань і навичок.

Роботодавець, у якого з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання працівника, повинен забезпечити повернення на роботу (службу) працівника, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві такого роботодавця або професійного захворювання, та зобов’язаний здійснити для цього всі необхідні заходи розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність приступити до роботи (служби) або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа приступила до роботи (служби).

Особа з інвалідністю має право повідомити роботодавця, у якого працювала (служила) до настання інвалідності, про готовність приступити до роботи (служби) у письмовій формі або у формі електронного документа протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1Статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]не застосовуються, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником з його вини вимог з охорони та безпеки праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.

Роботодавець, який не виконав зобов’язань, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20(%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8). частинами другою і третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], повинен компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати, яку отримують працівники відповідного роботодавця, за увесь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу (службу) особи з інвалідністю, але не більше ніж за шість місяців. Така відповідальність застосовується з наступного дня після спливу строку у чотири місяці, встановленого для здійснення роботодавцем заходів розумного пристосування.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати для особи з інвалідністю належні умови праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації такої особи та інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Особи з інвалідністю, які не мають змоги працювати за місцем розташування/перебування роботодавця, можуть бути працевлаштовані з умовою виконання роботи вдома або дистанційно, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

Територіальні органи Державної служби зайнятості надають особам з інвалідністю послуги із сприяння зайнятості та працевлаштуванню, а роботодавцям - фінансові гарантії (компенсації, допомоги, інші виплати) та інші послуги відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та/або відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України програм сприяння зайнятості населення.

Особи з інвалідністю можуть також залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.

== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2682-20#Text «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»] від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі – Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

У відповідності до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].
== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві. Таким чином, коли на підприємстві працює:

* 8 – 15 осіб, то розмір санкцій дорівнює половині середньорічної зарплати штатного працівника;
* 15 і більше осіб – розмір санкцій дорівнює середньорічній зарплаті штатного працівника.

Відповідно ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 ст. 255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 ст. 221 КУпАП]).
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2026-02-05T08:44:45Z

Chornomor.Liubov: виправлено описку, до нормативної бази додано Постанову КМУ № 1308 від 8 жовтня 2025р.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1308-2025-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 рок "Про затвтвердження Порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, а також створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами, визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 статті 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017.%20%D0%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8E%D1%94%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідності в Україні»] визначено, що держава створює умови для зайнятості осіб з інвалідністю.

Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема мають право на:

сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;

просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);

збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.

У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа, роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017%2D1.,-%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8 Статтею 17-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] передбачено, що з метою створення для осіб з інвалідністю рівних умов для отримання роботи, праці, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі) роботодавці, за рахунок власних коштів, коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або з інших джерел, не заборонених законодавством, здійснюють заходи розумного пристосування, щодо:

модифікації існуючого та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю;

перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи на інший поверх, запровадження надомної та дистанційної роботи;

розроблення робочої друкованої інформації (пам’яток, інструкцій, технологічних карток, графіків тощо) у доступних форматах, зокрема легкого читання, шрифтом Брайля, та розміщення такої інформації у доступних місцях, а також щодо надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною залежно від потреби особи з інвалідністю, із застосуванням простої мови;

звуження змісту та/чи зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку займає особа з інвалідністю, що не може бути підставою для зменшення розміру оплати праці;

зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для зайняття фізичними вправами або відпочинку, що включаються у робочий час, тощо;

внесення змін до виробничих процедур, навчального плану та стандартів, затверджених роботодавцем;

переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема у випадках, якщо жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та самостійне виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків на займаній посаді;

надання асистента/залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій;

надання послуг перекладу жестовою мовою;

проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1308-2025-%D0%BF#n9 Порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 року];

інших заходів розумного пристосування, визначених Кабінетом Міністрів України.

Держава компенсує витрати на заходи розумного пристосування або надає дотацію на їх реалізацію.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1 Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] визначає, що з метою працевлаштування, особи з інавалідністю безпосередньо звертаються до роботодавця чи державної служби зайнятості.

Після встановлення інвалідності особа повертається на роботу (службу) до роботодавця, в якого вона працювала (проходила службу) до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, її побажань до умов праці, а також її професійних знань і навичок.

Роботодавець, у якого з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання працівника, повинен забезпечити повернення на роботу (службу) працівника, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві такого роботодавця або професійного захворювання, та зобов’язаний здійснити для цього всі необхідні заходи розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність приступити до роботи (служби) або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа приступила до роботи (служби).

Особа з інвалідністю має право повідомити роботодавця, у якого працювала (служила) до настання інвалідності, про готовність приступити до роботи (служби) у письмовій формі або у формі електронного документа протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1Статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]не застосовуються, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником з його вини вимог з охорони та безпеки праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.

Роботодавець, який не виконав зобов’язань, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20(%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8). частинами другою і третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], повинен компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати, яку отримують працівники відповідного роботодавця, за увесь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу (службу) особи з інвалідністю, але не більше ніж за шість місяців. Така відповідальність застосовується з наступного дня після спливу строку у чотири місяці, встановленого для здійснення роботодавцем заходів розумного пристосування.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати для особи з інвалідністю належні умови праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації такої особи та інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Особи з інвалідністю, які не мають змоги працювати за місцем розташування/перебування роботодавця, можуть бути працевлаштовані з умовою виконання роботи вдома або дистанційно, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

Територіальні органи Державної служби зайнятості надають особам з інвалідністю послуги із сприяння зайнятості та працевлаштуванню, а роботодавцям - фінансові гарантії (компенсації, допомоги, інші виплати) та інші послуги відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та/або відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України програм сприяння зайнятості населення.

Особи з інвалідністю можуть також залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.

== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2682-20#Text «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»] від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі – Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надає Пенсійний фонд України, а саме:

* про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
* необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”] від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875).

У відповідності до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].
== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві. Таким чином, коли на підприємстві працює:

* 8 – 15 осіб, то розмір санкцій дорівнює половині середньорічної зарплати штатного працівника;
* 15 і більше осіб – розмір санкцій дорівнює середньорічній зарплаті штатного працівника.

Відповідно ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 ст. 255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 ст. 221 КУпАП]).
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2026-02-05T08:37:27Z

Chornomor.Liubov: виправлено посилання та додано посилання на Постанову КМУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, а також створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами, визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 статті 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017.%20%D0%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8E%D1%94%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідності в Україні»] визначено, що держава створює умови для зайнятості осіб з інвалідністю.

Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема мають право на:

сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;

просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);

збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.

У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа, роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017%2D1.,-%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8 Статтею 17-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] передбачено, що з метою створення для осіб з інвалідністю рівних умов для отримання роботи, праці, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі) роботодавці, за рахунок власних коштів, коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або з інших джерел, не заборонених законодавством, здійснюють заходи розумного пристосування, щодо:

модифікації існуючого та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю;

перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи на інший поверх, запровадження надомної та дистанційної роботи;

розроблення робочої друкованої інформації (пам’яток, інструкцій, технологічних карток, графіків тощо) у доступних форматах, зокрема легкого читання, шрифтом Брайля, та розміщення такої інформації у доступних місцях, а також щодо надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною залежно від потреби особи з інвалідністю, із застосуванням простої мови;

звуження змісту та/чи зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку займає особа з інвалідністю, що не може бути підставою для зменшення розміру оплати праці;

зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для зайняття фізичними вправами або відпочинку, що включаються у робочий час, тощо;

внесення змін до виробничих процедур, навчального плану та стандартів, затверджених роботодавцем;

переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема у випадках, якщо жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та самостійне виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків на займаній посаді;

надання асистента/залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій;

надання послуг перекладу жестовою мовою;

проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1308-2025-%D0%BF#n9 Порядку порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 року];

інших заходів розумного пристосування, визначених Кабінетом Міністрів України.

Держава компенсує витрати на заходи розумного пристосування або надає дотацію на їх реалізацію.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1 Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] визначає, що з метою працевлаштування, особи з інавалідністю безпосередньо звертаються до роботодавця чи державної служби зайнятості.

Після встановлення інвалідності особа повертається на роботу (службу) до роботодавця, в якого вона працювала (проходила службу) до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, її побажань до умов праці, а також її професійних знань і навичок.

Роботодавець, у якого з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання працівника, повинен забезпечити повернення на роботу (службу) працівника, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві такого роботодавця або професійного захворювання, та зобов’язаний здійснити для цього всі необхідні заходи розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність приступити до роботи (служби) або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа приступила до роботи (служби).

Особа з інвалідністю має право повідомити роботодавця, у якого працювала (служила) до настання інвалідності, про готовність приступити до роботи (служби) у письмовій формі або у формі електронного документа протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1Статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]не застосовуються, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником з його вини вимог з охорони та безпеки праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.

Роботодавець, який не виконав зобов’язань, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20(%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8). частинами другою і третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], повинен компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати, яку отримують працівники відповідного роботодавця, за увесь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу (службу) особи з інвалідністю, але не більше ніж за шість місяців. Така відповідальність застосовується з наступного дня після спливу строку у чотири місяці, встановленого для здійснення роботодавцем заходів розумного пристосування.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати для особи з інвалідністю належні умови праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації такої особи та інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Особи з інвалідністю, які не мають змоги працювати за місцем розташування/перебування роботодавця, можуть бути працевлаштовані з умовою виконання роботи вдома або дистанційно, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

Територіальні органи Державної служби зайнятості надають особам з інвалідністю послуги із сприяння зайнятості та працевлаштуванню, а роботодавцям - фінансові гарантії (компенсації, допомоги, інші виплати) та інші послуги відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та/або відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України програм сприяння зайнятості населення.

Особи з інвалідністю можуть також залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.

== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2682-20#Text «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»] від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі – Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надає Пенсійний фонд України, а саме:

* про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
* необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”] від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875).

У відповідності до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].
== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві. Таким чином, коли на підприємстві працює:

* 8 – 15 осіб, то розмір санкцій дорівнює половині середньорічної зарплати штатного працівника;
* 15 і більше осіб – розмір санкцій дорівнює середньорічній зарплаті штатного працівника.

Відповідно ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 ст. 255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 ст. 221 КУпАП]).
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2026-02-05T08:33:46Z

Chornomor.Liubov: викладено розділ у новій редакції відповідно до змін у законодавстві

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, а також створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами, визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 статті 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017.%20%D0%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8E%D1%94%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідності в Україні» визначено, що держава створює умови для зайнятості осіб з інвалідністю].

Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема мають право на:

сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;

просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);

збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.

У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа, роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2017%2D1.,-%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8 Статтею 17-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] передбачено, що з метою створення для осіб з інвалідністю рівних умов для отримання роботи, праці, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі) роботодавці, за рахунок власних коштів, коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або з інших джерел, не заборонених законодавством, здійснюють заходи розумного пристосування, щодо:

модифікації існуючого та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю;

перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи на інший поверх, запровадження надомної та дистанційної роботи;

розроблення робочої друкованої інформації (пам’яток, інструкцій, технологічних карток, графіків тощо) у доступних форматах, зокрема легкого читання, шрифтом Брайля, та розміщення такої інформації у доступних місцях, а також щодо надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною залежно від потреби особи з інвалідністю, із застосуванням простої мови;

звуження змісту та/чи зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку займає особа з інвалідністю, що не може бути підставою для зменшення розміру оплати праці;

зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для зайняття фізичними вправами або відпочинку, що включаються у робочий час, тощо;

внесення змін до виробничих процедур, навчального плану та стандартів, затверджених роботодавцем;

переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема у випадках, якщо жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та самостійне виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків на займаній посаді;

надання асистента/залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій;

надання послуг перекладу жестовою мовою;

проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю відповідно до Порядку порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1308 від 8 жовтня 2025 року;

інших заходів розумного пристосування, визначених Кабінетом Міністрів України.

Держава компенсує витрати на заходи розумного пристосування або надає дотацію на їх реалізацію.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1 Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] визначає, що з метою працевлаштування, особи з інавалідністю безпосередньо звертаються до роботодавця чи державної служби зайнятості.

Після встановлення інвалідності особа повертається на роботу (службу) до роботодавця, в якого вона працювала (проходила службу) до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, її побажань до умов праці, а також її професійних знань і навичок.

Роботодавець, у якого з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання працівника, повинен забезпечити повернення на роботу (службу) працівника, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві такого роботодавця або професійного захворювання, та зобов’язаний здійснити для цього всі необхідні заходи розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність приступити до роботи (служби) або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа приступила до роботи (служби).

Особа з інвалідністю має право повідомити роботодавця, у якого працювала (служила) до настання інвалідності, про готовність приступити до роботи (служби) у письмовій формі або у формі електронного документа протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015.01.2025%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2018.,-%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1Статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]не застосовуються, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником з його вини вимог з охорони та безпеки праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.

Роботодавець, який не виконав зобов’язань, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text:~:text=%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%B4%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20(%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8). частинами другою і третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], повинен компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати, яку отримують працівники відповідного роботодавця, за увесь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу (службу) особи з інвалідністю, але не більше ніж за шість місяців. Така відповідальність застосовується з наступного дня після спливу строку у чотири місяці, встановленого для здійснення роботодавцем заходів розумного пристосування.

Роботодавець зобов’язаний забезпечувати для особи з інвалідністю належні умови праці з урахуванням індивідуальної програми реабілітації такої особи та інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Особи з інвалідністю, які не мають змоги працювати за місцем розташування/перебування роботодавця, можуть бути працевлаштовані з умовою виконання роботи вдома або дистанційно, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

Територіальні органи Державної служби зайнятості надають особам з інвалідністю послуги із сприяння зайнятості та працевлаштуванню, а роботодавцям - фінансові гарантії (компенсації, допомоги, інші виплати) та інші послуги відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та/або відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України програм сприяння зайнятості населення.

Особи з інвалідністю можуть також залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.

== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2682-20#Text «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»] від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі – Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надає Пенсійний фонд України, а саме:

* про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
* необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”] від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875).

У відповідності до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].
== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві. Таким чином, коли на підприємстві працює:

* 8 – 15 осіб, то розмір санкцій дорівнює половині середньорічної зарплати штатного працівника;
* 15 і більше осіб – розмір санкцій дорівнює середньорічній зарплаті штатного працівника.

Відповідно ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 ст. 255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 ст. 221 КУпАП]).
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2026-02-02T13:25:19Z

Chornomor.Liubov: скорочення статей замінені на повне слово

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T12:15:49Z

Chornomor.Liubov: змінено словосполучення "висновок медико-соціальної експертної комісії" на "рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи"

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.09.2025 року № 1393 "Про організацію та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393](далі -Порядок), визначено певні категорії працівників та види медичних оглядів працівників.

До '''певних категорій працівників''' належать:

1) працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (шум, вібрація, забруднене повітря робочої зони промисловими аерозолями та забруднені робочі поверхні шкідливими хімічними речовинами, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання та інші), в тому числі і працівники, які підпадають під вплив канцерогенів, мутагенів та/або біологічних агентів;

2) працівники, які зайняті на роботах, де є потреба в професійному доборі;

3) працівники віком до 21 року;

4) працівники, які мають змінний режим роботи із залученням до роботи у нічний час.

'''Медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною працівника, роботодавця, на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

1) реєстрації та оцінки об’єктивних вхідних показників здоров’я;

2) визначення можливості виконання професійних обов’язків без погіршення стану здоров’я, в тому числі в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

3) виявлення професійних захворювань, що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо-обумовлених і професійних захворювань;

4) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

1) своєчасного виявлення у працівників ранніх ознак виробничо обумовлених та загальних захворювань, хронічних професійних захворювань;

2) забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників певних категорій;

3) вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

4) розробки індивідуальних оздоровчих заходів;

5) медичного спостереження за особами віком до 21 року;

6) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

Періодичність проведення медичних оглядів встановлена Додатками [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%2C%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%96%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 4] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%94%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 5] Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393]

''Позачерговий медичний огляд працівників проводиться:''

1) за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

2) за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки;

3) на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці.

Згідно статті169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (стаття169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно статтею 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

* До початку роботи за трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) інформує під підпис працівника про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, зокрема можливе спричинення негативних спадкових генетичних наслідків у нащадків, вплив на репродуктивну функцію чоловіків і жінок та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
* Укладає договір з надавачем послуг з проведення ОМО, в якому утворена та функціонує Комісія. Роботодавець за участі служби охорони праці призначає відповідальних осіб за організацію ОМО і здійснює контроль за проведенням ОМО у строки, узгоджені з Комісією.
* Для організації ОМО на наступний рік до 01 грудня поточного року складає та в місячний строк погоджує з лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці Перелік категорій працівників, які підлягають ОМО за формою, наведеною у додатку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%9E%D0%9C%D0%9E 1] до Порядку.
* Про віднесення професії (посади) до Переліку роботодавець інформує працівника у паперовій чи електронній формі, на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем, особисто чи на поштову адресу при прийнятті на роботу та/або не пізніше 10 робочих днів з дня погодження Переліку лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці.
* Роботодавець протягом місяця з дати складення Переліку на його підставі складає та в місячний строк погоджує з первинною профспілковою організацією підприємства, установи, організації або представником трудового колективу, якщо профспілка не створювалася, з лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці поіменний список працівників, які підлягають проходженню періодичного медичного огляду , за формою, наведеною у додатку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA%0A%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83 2] до Порядку, та затверджує графік проходження ОМО з надавачем послуг з проведення ОМО.

При визначенні категорій працівників, які підлягають ОМО, використовуються результати моніторингу умов праці за поточний рік та лабораторних досліджень умов праці та враховуються матеріали чинної на час складання Переліку атестації робочих місць за умовами праці.

Списки працівників складаються протягом місяця з дати складання Переліку у чотирьох примірниках:

перший — для роботодавця;

другий — для надавача послуг з проведення ОМО, з яким укладено договір;

третій — для територіального органу Пенсійного фонду України;

четвертий — для первинної профспілкової організації підприємства, установи та організації або представника трудового колективу (за запитом).

== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393](Додаток 4).

== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T11:56:22Z

Chornomor.Liubov: видалено посилання на нечинний нормативний акт, замінено посилання на чинний нормативний акт

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.09.2025 року № 1393 "Про організацію та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393](далі -Порядок), визначено певні категорії працівників та види медичних оглядів працівників.

До '''певних категорій працівників''' належать:

1) працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (шум, вібрація, забруднене повітря робочої зони промисловими аерозолями та забруднені робочі поверхні шкідливими хімічними речовинами, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання та інші), в тому числі і працівники, які підпадають під вплив канцерогенів, мутагенів та/або біологічних агентів;

2) працівники, які зайняті на роботах, де є потреба в професійному доборі;

3) працівники віком до 21 року;

4) працівники, які мають змінний режим роботи із залученням до роботи у нічний час.

'''Медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною працівника, роботодавця, на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

1) реєстрації та оцінки об’єктивних вхідних показників здоров’я;

2) визначення можливості виконання професійних обов’язків без погіршення стану здоров’я, в тому числі в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

3) виявлення професійних захворювань, що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо-обумовлених і професійних захворювань;

4) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

1) своєчасного виявлення у працівників ранніх ознак виробничо обумовлених та загальних захворювань, хронічних професійних захворювань;

2) забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників певних категорій;

3) вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

4) розробки індивідуальних оздоровчих заходів;

5) медичного спостереження за особами віком до 21 року;

6) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

Періодичність проведення медичних оглядів встановлена Додатками [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%2C%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%96%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 4] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%94%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 5] Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393]

''Позачерговий медичний огляд працівників проводиться:''

1) за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

2) за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки;

3) на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці.

Згідно статті169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (стаття169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно статтею 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

* До початку роботи за трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) інформує під підпис працівника про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, зокрема можливе спричинення негативних спадкових генетичних наслідків у нащадків, вплив на репродуктивну функцію чоловіків і жінок та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
* Укладає договір з надавачем послуг з проведення ОМО, в якому утворена та функціонує Комісія. Роботодавець за участі служби охорони праці призначає відповідальних осіб за організацію ОМО і здійснює контроль за проведенням ОМО у строки, узгоджені з Комісією.
* Для організації ОМО на наступний рік до 01 грудня поточного року складає та в місячний строк погоджує з лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці Перелік категорій працівників, які підлягають ОМО за формою, наведеною у додатку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%9E%D0%9C%D0%9E 1] до Порядку.
* Про віднесення професії (посади) до Переліку роботодавець інформує працівника у паперовій чи електронній формі, на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем, особисто чи на поштову адресу при прийнятті на роботу та/або не пізніше 10 робочих днів з дня погодження Переліку лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці.
* Роботодавець протягом місяця з дати складення Переліку на його підставі складає та в місячний строк погоджує з первинною профспілковою організацією підприємства, установи, організації або представником трудового колективу, якщо профспілка не створювалася, з лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці поіменний список працівників, які підлягають проходженню періодичного медичного огляду , за формою, наведеною у додатку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA%0A%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83 2] до Порядку, та затверджує графік проходження ОМО з надавачем послуг з проведення ОМО.

При визначенні категорій працівників, які підлягають ОМО, використовуються результати моніторингу умов праці за поточний рік та лабораторних досліджень умов праці та враховуються матеріали чинної на час складання Переліку атестації робочих місць за умовами праці.

Списки працівників складаються протягом місяця з дати складання Переліку у чотирьох примірниках:

перший — для роботодавця;

другий — для надавача послуг з проведення ОМО, з яким укладено договір;

третій — для територіального органу Пенсійного фонду України;

четвертий — для первинної профспілкової організації підприємства, установи та організації або представника трудового колективу (за запитом).

== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393](Додаток 4).

== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T11:41:03Z

Chornomor.Liubov: змінено текст розділу відповідно чинного нормативного акта

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.09.2025 року № 1393 "Про організацію та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393](далі -Порядок), визначено певні категорії працівників та види медичних оглядів працівників.

До '''певних категорій працівників''' належать:

1) працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (шум, вібрація, забруднене повітря робочої зони промисловими аерозолями та забруднені робочі поверхні шкідливими хімічними речовинами, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання та інші), в тому числі і працівники, які підпадають під вплив канцерогенів, мутагенів та/або біологічних агентів;

2) працівники, які зайняті на роботах, де є потреба в професійному доборі;

3) працівники віком до 21 року;

4) працівники, які мають змінний режим роботи із залученням до роботи у нічний час.

'''Медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною працівника, роботодавця, на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

1) реєстрації та оцінки об’єктивних вхідних показників здоров’я;

2) визначення можливості виконання професійних обов’язків без погіршення стану здоров’я, в тому числі в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

3) виявлення професійних захворювань, що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо-обумовлених і професійних захворювань;

4) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

1) своєчасного виявлення у працівників ранніх ознак виробничо обумовлених та загальних захворювань, хронічних професійних захворювань;

2) забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників певних категорій;

3) вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

4) розробки індивідуальних оздоровчих заходів;

5) медичного спостереження за особами віком до 21 року;

6) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

Періодичність проведення медичних оглядів встановлена Додатками [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%2C%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%96%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 4] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%94%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 5] Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393]

''Позачерговий медичний огляд працівників проводиться:''

1) за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

2) за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки;

3) на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці.

Згідно статті169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (стаття169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно статтею 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

* До початку роботи за трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) інформує під підпис працівника про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, зокрема можливе спричинення негативних спадкових генетичних наслідків у нащадків, вплив на репродуктивну функцію чоловіків і жінок та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
* Укладає договір з надавачем послуг з проведення ОМО, в якому утворена та функціонує Комісія. Роботодавець за участі служби охорони праці призначає відповідальних осіб за організацію ОМО і здійснює контроль за проведенням ОМО у строки, узгоджені з Комісією.
* Для організації ОМО на наступний рік до 01 грудня поточного року складає та в місячний строк погоджує з лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці Перелік категорій працівників, які підлягають ОМО за формою, наведеною у додатку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%9E%D0%9C%D0%9E 1] до Порядку.
* Про віднесення професії (посади) до Переліку роботодавець інформує працівника у паперовій чи електронній формі, на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем, особисто чи на поштову адресу при прийнятті на роботу та/або не пізніше 10 робочих днів з дня погодження Переліку лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці.
* Роботодавець протягом місяця з дати складення Переліку на його підставі складає та в місячний строк погоджує з первинною профспілковою організацією підприємства, установи, організації або представником трудового колективу, якщо профспілка не створювалася, з лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці поіменний список працівників, які підлягають проходженню періодичного медичного огляду , за формою, наведеною у додатку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA%0A%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83 2] до Порядку, та затверджує графік проходження ОМО з надавачем послуг з проведення ОМО.

При визначенні категорій працівників, які підлягають ОМО, використовуються результати моніторингу умов праці за поточний рік та лабораторних досліджень умов праці та враховуються матеріали чинної на час складання Переліку атестації робочих місць за умовами праці.

Списки працівників складаються протягом місяця з дати складання Переліку у чотирьох примірниках:

перший — для роботодавця;

другий — для надавача послуг з проведення ОМО, з яким укладено договір;

третій — для територіального органу Пенсійного фонду України;

четвертий — для первинної профспілкової організації підприємства, установи та організації або представника трудового колективу (за запитом).

== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#o262 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 року N 246 (Додаток 4)].
== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T11:18:57Z

Chornomor.Liubov: заміненно скорочення на повне слово "стаття"

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.09.2025 року № 1393 "Про організацію та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393], визначено певні категорії працівників та види медичних оглядів працівників.

До '''певних категорій працівників''' належать:

1) працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (шум, вібрація, забруднене повітря робочої зони промисловими аерозолями та забруднені робочі поверхні шкідливими хімічними речовинами, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання та інші), в тому числі і працівники, які підпадають під вплив канцерогенів, мутагенів та/або біологічних агентів;

2) працівники, які зайняті на роботах, де є потреба в професійному доборі;

3) працівники віком до 21 року;

4) працівники, які мають змінний режим роботи із залученням до роботи у нічний час.

'''Медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною працівника, роботодавця, на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

1) реєстрації та оцінки об’єктивних вхідних показників здоров’я;

2) визначення можливості виконання професійних обов’язків без погіршення стану здоров’я, в тому числі в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

3) виявлення професійних захворювань, що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо-обумовлених і професійних захворювань;

4) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

1) своєчасного виявлення у працівників ранніх ознак виробничо обумовлених та загальних захворювань, хронічних професійних захворювань;

2) забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників певних категорій;

3) вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

4) розробки індивідуальних оздоровчих заходів;

5) медичного спостереження за особами віком до 21 року;

6) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

Періодичність проведення медичних оглядів встановлена Додатками [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%2C%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%96%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 4] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%94%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 5] Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393]

''Позачерговий медичний огляд працівників проводиться:''

1) за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

2) за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки;

3) на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці.

Згідно статті169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (статті 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

• організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;

• повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

• працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;

• погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров'я;

• забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;

• здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров'я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;

відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.
== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#o262 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 року N 246 (Додаток 4)].
== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T11:16:07Z

Chornomor.Liubov: замінено скорчення слова "стаття" на повне слово

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.09.2025 року № 1393 "Про організацію та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393], визначено певні категорії працівників та види медичних оглядів працівників.

До '''певних категорій працівників''' належать:

1) працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (шум, вібрація, забруднене повітря робочої зони промисловими аерозолями та забруднені робочі поверхні шкідливими хімічними речовинами, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання та інші), в тому числі і працівники, які підпадають під вплив канцерогенів, мутагенів та/або біологічних агентів;

2) працівники, які зайняті на роботах, де є потреба в професійному доборі;

3) працівники віком до 21 року;

4) працівники, які мають змінний режим роботи із залученням до роботи у нічний час.

'''Медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною працівника, роботодавця, на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

1) реєстрації та оцінки об’єктивних вхідних показників здоров’я;

2) визначення можливості виконання професійних обов’язків без погіршення стану здоров’я, в тому числі в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

3) виявлення професійних захворювань, що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо-обумовлених і професійних захворювань;

4) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

1) своєчасного виявлення у працівників ранніх ознак виробничо обумовлених та загальних захворювань, хронічних професійних захворювань;

2) забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників певних категорій;

3) вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

4) розробки індивідуальних оздоровчих заходів;

5) медичного спостереження за особами віком до 21 року;

6) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

Періодичність проведення медичних оглядів встановлена Додатками [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%2C%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%96%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 4] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%94%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 5] Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393]

''Позачерговий медичний огляд працівників проводиться:''

1) за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

2) за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки;

3) на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці.

Згідно статті169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (ст. 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

• організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;

• повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

• працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;

• погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров'я;

• забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;

• здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров'я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;

відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.
== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#o262 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 року N 246 (Додаток 4)].
== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T11:12:24Z

Chornomor.Liubov: перероблено повністю розділ: види медичних оглядів

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.09.2025 року № 1393 "Про організацію та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393], визначено певні категорії працівників та види медичних оглядів працівників.

До '''певних категорій працівників''' належать:

1) працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (шум, вібрація, забруднене повітря робочої зони промисловими аерозолями та забруднені робочі поверхні шкідливими хімічними речовинами, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання та інші), в тому числі і працівники, які підпадають під вплив канцерогенів, мутагенів та/або біологічних агентів;

2) працівники, які зайняті на роботах, де є потреба в професійному доборі;

3) працівники віком до 21 року;

4) працівники, які мають змінний режим роботи із залученням до роботи у нічний час.

'''Медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною працівника, роботодавця, на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

1) реєстрації та оцінки об’єктивних вхідних показників здоров’я;

2) визначення можливості виконання професійних обов’язків без погіршення стану здоров’я, в тому числі в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

3) виявлення професійних захворювань, що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо-обумовлених і професійних захворювань;

4) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

1) своєчасного виявлення у працівників ранніх ознак виробничо обумовлених та загальних захворювань, хронічних професійних захворювань;

2) забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників певних категорій;

3) вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів, важкості та напруженості трудового процесу;

4) розробки індивідуальних оздоровчих заходів;

5) медичного спостереження за особами віком до 21 року;

6) надання рекомендацій щодо адаптації робочого місця та/або виробничого процесу до стану здоров’я працівника з метою недопущення його погіршення.

Періодичність проведення медичних оглядів встановлена Додатками [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%96%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%2C%D0%BF%D1%80%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%96%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 4] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%0A%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%94%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96)%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2 5] Порядку організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025 № 1393]

''Позачерговий медичний огляд працівників проводиться:''

1) за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

2) за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки;

3) на вимогу посадових осіб територіального органу Держпраці.

Згідно статті169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами ст.191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та ст. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (ст. 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

• організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;

• повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

• працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;

• погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров'я;

• забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;

• здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров'я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;

відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.
== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#o262 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 року N 246 (Додаток 4)].
== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T10:44:26Z

Chornomor.Liubov: видалення нормативного акту, що втратив чинність, додавання нового нормативного акта

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1551-25#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.09.2025 року № 1393 "Про організацію та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246], визначено види медичних оглядів працівників.

Отже, '''медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною роботодавця чи працівника);

• '''щорічні''' (для осіб до 21 року).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

- визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

- своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- розробки індивідуальних та групових закладів охорони здоров'я та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

- проведення відповідних оздоровчих заходів.

''Позачерговий медичний огляд працівників проводииться:''

- за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров'я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов'язки.

Згідно ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами ст.191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та ст. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (ст. 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

• організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;

• повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

• працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;

• погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров'я;

• забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;

• здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров'я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;

відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.
== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#o262 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 року N 246 (Додаток 4)].
== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T10:06:23Z

Chornomor.Liubov: відновлено гіперпосилання на закон, яке випадково видалилось під час редгування статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#TextЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246 "Про затвердження Порядку проведення медоглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246], визначено види медичних оглядів працівників.

Отже, '''медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною роботодавця чи працівника);

• '''щорічні''' (для осіб до 21 року).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

- визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

- своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- розробки індивідуальних та групових закладів охорони здоров'я та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

- проведення відповідних оздоровчих заходів.

''Позачерговий медичний огляд працівників проводииться:''

- за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров'я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов'язки.

Згідно ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами ст.191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та ст. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (ст. 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

• організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;

• повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

• працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;

• погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров'я;

• забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;

• здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров'я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;

відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.
== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#o262 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 року N 246 (Додаток 4)].
== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення

2026-01-02T10:03:09Z

Chornomor.Liubov: додано до посилання слова "Закон України"

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 577 "Про затвердження переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1236-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246 "Про затвердження Порядку проведення медоглядів працівників певних категорій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1325-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15 вересня 2016 року № 970 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення"]
== Загальна характеристика ==
Відповідно до чинного законодавства України у сфері охорони здоров’я та трудового права встановлено обов’язок та порядок медичного огляду працівників, метою якого є визначення, оцінювання та фіксування стану здоров’я працівника, з’ясування можливості до виконання певних трудових обов’язків та встановлення медичних протипоказань, своєчасного виявлення гострих та хронічних захворювань, а також превенції виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.
== Види медичних оглядів ==
Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246], визначено види медичних оглядів працівників.

Отже, '''медичні огляди поділяються на''':

• '''попередні''' (при прийнятті на роботу);

• '''періодичні''' (протягом трудової діяльності);

• '''позачергові''' (за ініціативною роботодавця чи працівника);

• '''щорічні''' (для осіб до 21 року).

''Попередній'' ''медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою'':

- визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

''Періодичні медичні огляди проводяться з метою:''

- своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- розробки індивідуальних та групових закладів охорони здоров'я та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

- проведення відповідних оздоровчих заходів.

''Позачерговий медичний огляд працівників проводииться:''

- за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

за ініціативою роботодавця, якщо стан здоров'я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов'язки.

Згідно ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] '''щорічний медичний огляд осіб до 21 року є обов’язковим'''.
== Проходження медичних оглядів особами молодше 18 років ==
Нормами ст.191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1047 Кодексу законів про працю України] та ст. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n67 Закону України «Про охорону праці»] усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.
== Гарантії, права та обов’язки працівників при проходженні медичного огляду ==
Кодексом законів про працю України визначено, що працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди (ст. 159 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n902 Кодексу законів про працю України], ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n94 Закону України «Про охорону праці»]).
На виконання статті 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n727 Кодексу законів про працю України] за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Працівників, які підлягають періодичним медоглядам, заклад охорони здоров’я складає план-графік їх проведення, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно-епідеміологічної служби. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, лабораторні, функціональні та інші дослідження та лікарі, залучені до їх проведення. Медогляд лікарями проводиться тільки за наявності результатів зазначених досліджень.
== Права і обов’язки роботодавців при проходженні працівниками медичного огляду ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року (ст.169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n940 Кодексу законів про працю України] ).
Також, статтею 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»] встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Згідно ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n307 Кодексу законів про працю України] за роботодавцем або уповноваженим ним органом закріплено право відсторонення працівника від роботи за умови відмови або ухилення працівником від проходження обов’язкових медичних оглядів. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n119 Закону України «Про охорону праці»]).

Розділом ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246] , прописано роль роботодавця при організації проходження медичного огляду працівниками.

'''Роботодавець:'''

• організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;

• повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

• працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;

• погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров'я;

• забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;

• здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров'я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;

відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.
== Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам ==
На виконання статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n186 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (далі – Перелік). Переліком виділено 29 професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам. Детальніше із цими підприємствами та організаціями можна ознайомитися у самому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF Переліку].

Також, обов’язковий профілактичний медичний огляд проводиться з метою професійного добору та для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0018-95#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці 23.09.1994 року №263/121]. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0846-07#o262 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 року N 246 (Додаток 4)].
== Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/559-2001-%D0%BF#n208 Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок] затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. № 559 (далі - Порядок).

Як вже зазначалося, ''обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців'' (підприємств, установ, організацій або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що використовує працю найманих працівників).

''Терміни проведення'' обов'язкових медичних оглядів встановлюються МОЗ (у разі погіршення епідемічної ситуації за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення щодо проведення позачергових обов'язкових медичних оглядів).

Перелік необхідних обстежень, лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, затверджується МОЗ.

Роботодавець має забезпечити ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім'я та по батькові її власника.

Видачу або реалізацію особистих медичних книжок можуть здійснювати заклади та установи охорони здоров'я, які проводитимуть обов'язкові медичні огляди.

Особиста медична книжка видається працівникові тільки для проходження медичного огляду, після чого вона підлягає поверненню роботодавцеві, який забезпечує зберігання цієї книжки. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки у роботодавця є недоцільним або неможливим, допускається її зберігання у працівника.

У разі звільнення працівника особиста медична книжка видається йому під розписку разом з трудовою книжкою.

Зразок бланка особистої медичної книжки та порядок її ведення затверджуються МОЗ.

Для проведення обов'язкового періодичного медичного огляду роботодавець складає за погодженням з відповідним головним державним санітарним лікарем список працівників, які повинні пройти цей огляд. Копія списку передається до закладу або установи охорони здоров'я, де проводитиметься цей огляд. У разі проведення попереднього (до прийняття на роботу) обов'язкового медичного огляду роботодавець направляє закладу чи установі охорони здоров'я відповідного листа.

Роботодавець здійснює контроль за проходженням працівниками у встановлені терміни обов'язкових медичних оглядів і несе за це відповідальність.

Усі результати обстеження, що проводяться лікарями-спеціалістами (у тому числі лабораторних, клінічних та інших досліджень), обов'язково заносяться до особистої медичної книжки.
На підставі результатів обстеження кожен лікар-спеціаліст робить висновок щодо можливості допущення працівника до роботи.

Дані про результати обов'язкових медичних оглядів працівників підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду перевіряють своєчасність проходження обов'язкового медичного огляду та наявність особистих медичних книжок у працівників, які підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.
== Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n200 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] встановлено, що у разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
== Розірвання трудового договору з працівником, який за станом здоров’я не може виконувати дану роботу ==
Трудовий договір з працівником, який за результатами проходження періодичних медичних оглядів, був визнаний таким, що стан його здоров’я перешкоджає подальшому виконанню даної роботи, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] , якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу на цьому ж підприємстві, установі, яку працівник може виконувати, або працівник відмовився від такого переводу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом '''лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.'''

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n321 Відповідно до частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України] про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення лише за наявності '''повної або частково постійної''' '''втрати працездатності''', тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України].

''До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750578 постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16-ц].''
[[index.php?title=Категорія:Право на медичну допомогу]]

Кримінальні правопорушення у сфері використання комп'ютерів та комп'ютерних мереж

2025-12-03T07:52:32Z

Chornomor.Liubov: упорядковано подачу тексту третього розділу

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19 Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96/2016 Указ Президента України 15 березня 2016 року № 96 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_575#Text Конвенція про кіберзлочинність]
== Категорії та види комп’ютерних злочинів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%96Статті 4 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" статті 4 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах"] порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються володільцем інформації. Особи, винні в порушенні законодавства про захист інформації в системах, несуть відповідальність згідно із законом.

Комп’ютерні злочини умовно можна поділити на дві великі категорії – кримінальні правопорушення, пов’язані з втручанням у роботу комп’ютерів, і злочини, що використовують комп’ютери як необхідні технічні засоби.

'''''Злочини, пов’язані з втручанням у роботу комп’ютерів''''', діляться на певні види:
* несанкціонований доступ до інформації на комп’ютері;
* введення в програмне забезпечення «логічних бомб», які спрацьовують у разі виконання певних умов та частково або повністю виводять з ладу комп’ютерну систему;
* розробка та поширення комп’ютерних вірусів;
* злочинна недбалість під час розробки, виготовлення та експлуатації програмного забезпечення;
* підробка та розкрадання комп’ютерної інформації;
* розміщення в мережі Інтернет матеріалів, що містять незаконний контент.
''Злочини, що використовують комп’ютер як технічний засіб'', ''не діляться на певні види, оскільки сам комп’ютер безпосередньо використовується як об’єкт злочину.''
== Несанкціонований доступ до інформації, що зберігається в комп’ютері ==
Несанкціонований доступ здійснюється, як правило, з використанням чужого імені, зміною фізичних адрес технічних пристроїв, використанням інформації, що залишилася після вирішення завдань, модифікацією програмного та інформаційного забезпечення, розкраданням носія інформації, установкою апаратури запису, що підключається до каналів передачі даних.

Несанкціонований доступ до файлів здійснюється шляхом пошуку слабких місць в захисті системи. Одного разу виявивши їх, злочинець може, не поспішаючи, досліджувати, що міститься в системі, копіювати інформацію, повертатися до неї багато разів, змінювати та видаляти.

Пошук слабких місць в захисті системи виконується шляхом зараження комп’ютера за допомогою шкідливого програмного забезпечення. Шкідливе програмне забезпечення поділяється на типи в залежності від їх функціоналу.
== Типи шкідливого програмного забезпечення: ==
'''Троянська програма''' – це програма, яка має приховані функції. Така назва виникла тому, що перші програми цього типу потрапляли на комп’ютери під виглядом корисних програм, які користувачі завантажували і запускали власноруч. Зараз такий варіант розповсюдження також присутній, часто користувачі самі запускають подібні програми, намагаючись завантажити зламані неліцензійні версії програмного забезпечення чи програми для генерації зламаних серійних ключів. Як наслідок, під видом «кейгенів» та «кряків» троянці досить часто потрапляють на комп’ютери користувачів, ласих до використання неліцензійного програмного забезпечення.

'''Хробак''' – це програма, яка розмножується від одного комп’ютера до іншого. Механізми можуть бути дуже різними: електронна пошта, локальна мережа чи USB-накопичувач. Так, хробак може скопіювати свої файли на флешку та створити відповідний файл автозавантаження і, як тільки користувач під’єднає флешку до комп’ютера, на останньому одразу ж активізується хробак. При цьому слід зазначити, що хробаки, які розповсюджуються через пошту чи через флешки, практично ні в чому не відрізняються, вони лише використовують різні шляхи поширення.

'''Бекдор''' – програма «чорний хід». Зазвичай шкідливі програми цього типу дають зловмиснику віддалений доступ та можливість керування комп’ютером користувача. Методи їх дії бувають різними. Наприклад, така програма може відкрити мережевий порт, за допомогою якого зловмисник отримає повний доступ до ураженого комп’ютера: зможе надсилати різні команди, запускати інші програми.

'''Дропер''' – це, по суті, інсталятор троянської програми. Для чого їх створили? Оскільки троянська програма – це багатокомпонентний елемент, який потребує, щоб у системі були встановлені певні драйвери та інші компоненти, то цю задачу виконує дропер. Після того, як дропер було активовано в системі, він встановлює всі частини троянської програми та активує її.

'''Завантажувальник''' – це троянська програма, мета якої – завантажити з мережі Інтернет іншу троянську програму. Здавалося б, чим завантажувальники відрізняються від троянських програм? Певні відмінності є. Зокрема, характерна риса таких програм – вони дуже маленького розміру (кілька десятків кілобайт), отже, можуть завантажитись і активізуватись дуже швидко. І вже після вкорінення в системі, даунлоадер завантажує основну троянську програму. При цьому може бути завантажений, як дропер, так і окремі компоненти троянця, які будуть методично інсталюватись на комп’ютер. Тому, якщо у користувача на комп’ютері був знайдений завантажувальник, то варто шукати й інші троянські програми.

'''Діалери''' – це програми-дзвонилки, вони були дуже популярні у часи активного використання модемів і телефонних ліній. Тоді був дуже хороший бізнес з використанням платних номерів, після дзвінків на які з рахунку користувачів знімались кошти. І якщо, наприклад, комп’ютер на території України був заражений такою програмою, то він власноручно телефонував на номери, наприклад, в США чи Бразилії. Сучасні модифікації діалерів використовують дещо інші механізми, зокрема, це можуть бути дзвінки через Skype, відкриття певних спеціалізованих сайтів.

'''Руткіт''' – це спеціальний вид троянських програм, головна мета якого – максимально глибоко інсталюватись у систему, щоб його було якомога важче знайти і видалити. Як правило, руткіти містять драйвери операційних систем і працюють на досить низькому рівні. Руткіти використовуються для маскування всіх інших компонентів троянця від детектування. Тобто, руткіт у системі призваний приховати роботу інших компонентів трояна. Головна проблема в тому, що руткіти дуже важко знайти і ще важче видалити з системи. Далеко не кожна антивірусна програма може з цим впоратись.

'''Рекламний модуль''' – аdware-програми, мабуть, найменш небезпечні з усіх шкідливих програм, але через дуже широку розповсюдженість і просто величезну зухвалість їх авторів в останній час вони стали досить неприємними. Як можна здогадатись із назви цього типу шкідників, задача рекламного модуля – показати рекламу. Це може відбуватись у різних проявах, наприклад у користувача можуть самостійно відкриватись певні сторінки у браузері, які він не відкривав – це будуть сайти з дивною рекламою або просто сайти, які не збирались відвідувати. Тобто зловмисники таким чином підвищують відвідуваність окремого сайту або провокують користувача комп’ютера подивитись певну інформацію. Також рекламні модулі можуть показувати різні банери чи навіть вставляти банери на той сайт, де їх не було, або ж підмінювати рекламні повідомлення на сайтах. Наприклад, якщо здійснюється пошук певної інформації у Google, то видача пошукового запиту містить 2 категорії – безкоштовні пошукові запити та рекламні повідомлення. Так рекламні модулі можуть підміняти одні повідомлення, і в результаті користувач буде бачити те, що йому хоче показати власник рекламного модуля. Даний механізм підміни пошукових видач отримав назву «чорного SEO».
== Відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері використання комп’ютерів та комп’ютерних мереж ==
Кримінальний кодекс України містить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/sp:head#n2491 розділ XVI], присвячений кримінальним правопорушенням у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Він включає такі статті:

'''Стаття 361.''' Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку

1. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, – карається штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 років або без такого.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Примітка. Значною шкодою у статтях 361–363-1, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

'''Стаття 361-1.''' Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут

1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк до 5 років.

'''Стаття 361-2.''' Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації

1. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 2 років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

'''Стаття 362.''' Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї

1. Несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, – караються штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років.

2. Несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, якщо це призвело до її витоку, вчинені особою, яка має право доступу до такої інформації, – караються позбавленням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

'''Стаття 363.''' Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється

Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, якщо це заподіяло значну шкоду, вчинені особою, яка відповідає за їх експлуатацію, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк.

'''Стаття 363-1.''' Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку

1. Умисне масове розповсюдження повідомлень електрозв’язку, здійснене без попередньої згоди адресатів, що призвело до порушення або припинення роботи електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, – карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
[[index.php?title=Категорія:Злочини]]

Кримінальні правопорушення у сфері використання комп'ютерів та комп'ютерних мереж

2025-12-03T07:29:58Z

Chornomor.Liubov: відредаговано речення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19 Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96/2016 Указ Президента України 15 березня 2016 року № 96 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_575#Text Конвенція про кіберзлочинність]
== Категорії та види комп’ютерних злочинів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%96Статті 4 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" статті 4 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах"] порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються володільцем інформації. Особи, винні в порушенні законодавства про захист інформації в системах, несуть відповідальність згідно із законом.

Комп’ютерні злочини умовно можна поділити на дві великі категорії – кримінальні правопорушення, пов’язані з втручанням у роботу комп’ютерів, і злочини, що використовують комп’ютери як необхідні технічні засоби.

'''''Злочини, пов’язані з втручанням у роботу комп’ютерів''''', діляться на певні види:
* несанкціонований доступ до інформації на комп’ютері;
* введення в програмне забезпечення «логічних бомб», які спрацьовують у разі виконання певних умов та частково або повністю виводять з ладу комп’ютерну систему;
* розробка та поширення комп’ютерних вірусів;
* злочинна недбалість під час розробки, виготовлення та експлуатації програмного забезпечення;
* підробка та розкрадання комп’ютерної інформації;
* розміщення в мережі Інтернет матеріалів, що містять незаконний контент.
''Злочини, що використовують комп’ютер як технічний засіб'', ''не діляться на певні види, оскільки сам комп’ютер безпосередньо використовується як об’єкт злочину.''
== Несанкціонований доступ до інформації, що зберігається в комп’ютері ==
Несанкціонований доступ здійснюється, як правило, з використанням чужого імені, зміною фізичних адрес технічних пристроїв, використанням інформації, що залишилася після вирішення завдань, модифікацією програмного та інформаційного забезпечення, розкраданням носія інформації, установкою апаратури запису, що підключається до каналів передачі даних.

Несанкціонований доступ до файлів здійснюється знаходженням слабких місць в захисті системи. Одного разу виявивши їх, злочинець може, не поспішаючи, досліджувати, що міститься в системі, копіювати інформацію, повертатися до неї багато разів, змінювати та видаляти.

Пошук слабких місць в захисті системи виконується шляхом зараження комп’ютера за допомогою шкідливого програмного забезпечення. Шкідливе програмне забезпечення поділяється на типи в залежності від їх функціоналу.
== Типи шкідливого програмного забезпечення: ==
'''Троянська програма''' – це програма, яка має приховані функції. Така назва виникла тому, що перші програми цього типу потрапляли на комп’ютери під виглядом корисних програм, які користувачі завантажували і запускали власноруч. Зараз такий варіант розповсюдження також присутній, часто користувачі самі запускають подібні програми, намагаючись завантажити зламані неліцензійні версії програмного забезпечення чи програми для генерації зламаних серійних ключів. Як наслідок, під видом «кейгенів» та «кряків» троянці досить часто потрапляють на комп’ютери користувачів, ласих до використання неліцензійного програмного забезпечення.

'''Хробак''' – це програма, яка розмножується від одного комп’ютера до іншого. Механізми можуть бути дуже різними: електронна пошта, локальна мережа чи USB-накопичувач. Так, хробак може скопіювати свої файли на флешку та створити відповідний файл автозавантаження і, як тільки користувач під’єднає флешку до комп’ютера, на останньому одразу ж активізується хробак. При цьому слід зазначити, що хробаки, які розповсюджуються через пошту чи через флешки, практично ні в чому не відрізняються, вони лише використовують різні шляхи поширення.

'''Бекдор''' – програма «чорний хід». Зазвичай шкідливі програми цього типу дають зловмиснику віддалений доступ та можливість керування комп’ютером користувача. Методи їх дії бувають різними. Наприклад, така програма може відкрити мережевий порт, за допомогою якого зловмисник отримає повний доступ до ураженого комп’ютера: зможе надсилати різні команди, запускати інші програми.

'''Дропер''' – це, по суті, інсталятор троянської програми. Для чого їх створили? Оскільки троянська програма – це багатокомпонентний елемент, який потребує, щоб у системі були встановлені певні драйвери та інші компоненти, то цю задачу виконує дропер. Після того, як дропер було активовано в системі, він встановлює всі частини троянської програми та активує її.

'''Завантажувальник''' – це троянська програма, мета якої – завантажити з мережі Інтернет іншу троянську програму. Здавалося б, чим завантажувальники відрізняються від троянських програм? Певні відмінності є. Зокрема, характерна риса таких програм – вони дуже маленького розміру (кілька десятків кілобайт), отже, можуть завантажитись і активізуватись дуже швидко. І вже після вкорінення в системі, даунлоадер завантажує основну троянську програму. При цьому може бути завантажений, як дропер, так і окремі компоненти троянця, які будуть методично інсталюватись на комп’ютер. Тому, якщо у користувача на комп’ютері був знайдений завантажувальник, то варто шукати й інші троянські програми.

'''Діалери''' – це програми-дзвонилки, вони були дуже популярні у часи активного використання модемів і телефонних ліній. Тоді був дуже хороший бізнес з використанням платних номерів, після дзвінків на які з рахунку користувачів знімались кошти. І якщо, наприклад, комп’ютер на території України був заражений такою програмою, то він власноручно телефонував на номери, наприклад, в США чи Бразилії. Сучасні модифікації діалерів використовують дещо інші механізми, зокрема, це можуть бути дзвінки через Skype, відкриття певних спеціалізованих сайтів.

'''Руткіт''' – це спеціальний вид троянських програм, головна мета якого – максимально глибоко інсталюватись у систему, щоб його було якомога важче знайти і видалити. Як правило, руткіти містять драйвери операційних систем і працюють на досить низькому рівні. Руткіти використовуються для маскування всіх інших компонентів троянця від детектування. Тобто, руткіт у системі призваний приховати роботу інших компонентів трояна. Головна проблема в тому, що руткіти дуже важко знайти і ще важче видалити з системи. Далеко не кожна антивірусна програма може з цим впоратись.

'''Рекламний модуль''' – аdware-програми, мабуть, найменш небезпечні з усіх шкідливих програм, але через дуже широку розповсюдженість і просто величезну зухвалість їх авторів в останній час вони стали досить неприємними. Як можна здогадатись із назви цього типу шкідників, задача рекламного модуля – показати рекламу. Це може відбуватись у різних проявах, наприклад у користувача можуть самостійно відкриватись певні сторінки у браузері, які він не відкривав – це будуть сайти з дивною рекламою або просто сайти, які не збирались відвідувати. Тобто зловмисники таким чином підвищують відвідуваність окремого сайту або провокують користувача комп’ютера подивитись певну інформацію. Також рекламні модулі можуть показувати різні банери чи навіть вставляти банери на той сайт, де їх не було, або ж підмінювати рекламні повідомлення на сайтах. Наприклад, якщо здійснюється пошук певної інформації у Google, то видача пошукового запиту містить 2 категорії – безкоштовні пошукові запити та рекламні повідомлення. Так рекламні модулі можуть підміняти одні повідомлення, і в результаті користувач буде бачити те, що йому хоче показати власник рекламного модуля. Даний механізм підміни пошукових видач отримав назву «чорного SEO».
== Відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері використання комп’ютерів та комп’ютерних мереж ==
Кримінальний кодекс України містить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/sp:head#n2491 розділ XVI], присвячений кримінальним правопорушенням у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Він включає такі статті:

'''Стаття 361.''' Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку
1. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, – карається штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 років або без такого.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Примітка. Значною шкодою у статтях 361–363-1, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

'''Стаття 361-1.''' Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут
1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк до 5 років.

'''Стаття 361-2.''' Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації
1. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 2 років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

'''Стаття 362.''' Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї
1. Несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, – караються штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років.
2. Несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, якщо це призвело до її витоку, вчинені особою, яка має право доступу до такої інформації, – караються позбавленням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на той самий строк.
3. Дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

'''Стаття 363.''' Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється
Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, якщо це заподіяло значну шкоду, вчинені особою, яка відповідає за їх експлуатацію, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк.

'''Стаття 363-1.''' Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку
1. Умисне масове розповсюдження повідомлень електрозв’язку, здійснене без попередньої згоди адресатів, що призвело до порушення або припинення роботи електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, – карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
[[index.php?title=Категорія:Злочини]]

Кримінальні правопорушення у сфері використання комп'ютерів та комп'ютерних мереж

2025-12-03T07:27:10Z

Chornomor.Liubov: добавлено посилання на статтю закону

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19 Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96/2016 Указ Президента України 15 березня 2016 року № 96 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_575#Text Конвенція про кіберзлочинність]
== Категорії та види комп’ютерних злочинів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%96Статті 4 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" статті 4 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах"] порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються володільцем інформації. Особи, винні в порушенні законодавства про захист інформації в системах, несуть відповідальність згідно із законом.

Комп’ютерні злочини умовно можна поділити на дві великі категорії – кримінальні правопорушення, пов’язані з втручанням у роботу комп’ютерів, і злочини, що використовують комп’ютери як необхідні технічні засоби.

'''''Злочини, пов’язані з втручанням у роботу комп’ютерів''''', діляться на певні види:
* несанкціонований доступ до інформації на комп’ютері;
* введення в програмне забезпечення «логічних бомб», які спрацьовують у разі виконання певних умов та частково або повністю виводять з ладу комп’ютерну систему;
* розробка та поширення комп’ютерних вірусів;
* злочинна недбалість під час розробки, виготовлення та експлуатації програмного забезпечення;
* підробка та розкрадання комп’ютерної інформації;
* розміщення в мережі Інтернет матеріалів, що містять незаконний контент.
''Злочини при використанні комп’ютера як технічного засобу'', ''не діляться на певні види, оскільки сам комп’ютер безпосередньо використовується як об’єкт злочину.''
== Несанкціонований доступ до інформації, що зберігається в комп’ютері ==
Несанкціонований доступ здійснюється, як правило, з використанням чужого імені, зміною фізичних адрес технічних пристроїв, використанням інформації, що залишилася після вирішення завдань, модифікацією програмного та інформаційного забезпечення, розкраданням носія інформації, установкою апаратури запису, що підключається до каналів передачі даних.

Несанкціонований доступ до файлів здійснюється знаходженням слабких місць в захисті системи. Одного разу виявивши їх, злочинець може, не поспішаючи, досліджувати, що міститься в системі, копіювати інформацію, повертатися до неї багато разів, змінювати та видаляти.

Пошук слабких місць в захисті системи виконується шляхом зараження комп’ютера за допомогою шкідливого програмного забезпечення. Шкідливе програмне забезпечення поділяється на типи в залежності від їх функціоналу.
== Типи шкідливого програмного забезпечення: ==
'''Троянська програма''' – це програма, яка має приховані функції. Така назва виникла тому, що перші програми цього типу потрапляли на комп’ютери під виглядом корисних програм, які користувачі завантажували і запускали власноруч. Зараз такий варіант розповсюдження також присутній, часто користувачі самі запускають подібні програми, намагаючись завантажити зламані неліцензійні версії програмного забезпечення чи програми для генерації зламаних серійних ключів. Як наслідок, під видом «кейгенів» та «кряків» троянці досить часто потрапляють на комп’ютери користувачів, ласих до використання неліцензійного програмного забезпечення.

'''Хробак''' – це програма, яка розмножується від одного комп’ютера до іншого. Механізми можуть бути дуже різними: електронна пошта, локальна мережа чи USB-накопичувач. Так, хробак може скопіювати свої файли на флешку та створити відповідний файл автозавантаження і, як тільки користувач під’єднає флешку до комп’ютера, на останньому одразу ж активізується хробак. При цьому слід зазначити, що хробаки, які розповсюджуються через пошту чи через флешки, практично ні в чому не відрізняються, вони лише використовують різні шляхи поширення.

'''Бекдор''' – програма «чорний хід». Зазвичай шкідливі програми цього типу дають зловмиснику віддалений доступ та можливість керування комп’ютером користувача. Методи їх дії бувають різними. Наприклад, така програма може відкрити мережевий порт, за допомогою якого зловмисник отримає повний доступ до ураженого комп’ютера: зможе надсилати різні команди, запускати інші програми.

'''Дропер''' – це, по суті, інсталятор троянської програми. Для чого їх створили? Оскільки троянська програма – це багатокомпонентний елемент, який потребує, щоб у системі були встановлені певні драйвери та інші компоненти, то цю задачу виконує дропер. Після того, як дропер було активовано в системі, він встановлює всі частини троянської програми та активує її.

'''Завантажувальник''' – це троянська програма, мета якої – завантажити з мережі Інтернет іншу троянську програму. Здавалося б, чим завантажувальники відрізняються від троянських програм? Певні відмінності є. Зокрема, характерна риса таких програм – вони дуже маленького розміру (кілька десятків кілобайт), отже, можуть завантажитись і активізуватись дуже швидко. І вже після вкорінення в системі, даунлоадер завантажує основну троянську програму. При цьому може бути завантажений, як дропер, так і окремі компоненти троянця, які будуть методично інсталюватись на комп’ютер. Тому, якщо у користувача на комп’ютері був знайдений завантажувальник, то варто шукати й інші троянські програми.

'''Діалери''' – це програми-дзвонилки, вони були дуже популярні у часи активного використання модемів і телефонних ліній. Тоді був дуже хороший бізнес з використанням платних номерів, після дзвінків на які з рахунку користувачів знімались кошти. І якщо, наприклад, комп’ютер на території України був заражений такою програмою, то він власноручно телефонував на номери, наприклад, в США чи Бразилії. Сучасні модифікації діалерів використовують дещо інші механізми, зокрема, це можуть бути дзвінки через Skype, відкриття певних спеціалізованих сайтів.

'''Руткіт''' – це спеціальний вид троянських програм, головна мета якого – максимально глибоко інсталюватись у систему, щоб його було якомога важче знайти і видалити. Як правило, руткіти містять драйвери операційних систем і працюють на досить низькому рівні. Руткіти використовуються для маскування всіх інших компонентів троянця від детектування. Тобто, руткіт у системі призваний приховати роботу інших компонентів трояна. Головна проблема в тому, що руткіти дуже важко знайти і ще важче видалити з системи. Далеко не кожна антивірусна програма може з цим впоратись.

'''Рекламний модуль''' – аdware-програми, мабуть, найменш небезпечні з усіх шкідливих програм, але через дуже широку розповсюдженість і просто величезну зухвалість їх авторів в останній час вони стали досить неприємними. Як можна здогадатись із назви цього типу шкідників, задача рекламного модуля – показати рекламу. Це може відбуватись у різних проявах, наприклад у користувача можуть самостійно відкриватись певні сторінки у браузері, які він не відкривав – це будуть сайти з дивною рекламою або просто сайти, які не збирались відвідувати. Тобто зловмисники таким чином підвищують відвідуваність окремого сайту або провокують користувача комп’ютера подивитись певну інформацію. Також рекламні модулі можуть показувати різні банери чи навіть вставляти банери на той сайт, де їх не було, або ж підмінювати рекламні повідомлення на сайтах. Наприклад, якщо здійснюється пошук певної інформації у Google, то видача пошукового запиту містить 2 категорії – безкоштовні пошукові запити та рекламні повідомлення. Так рекламні модулі можуть підміняти одні повідомлення, і в результаті користувач буде бачити те, що йому хоче показати власник рекламного модуля. Даний механізм підміни пошукових видач отримав назву «чорного SEO».
== Відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері використання комп’ютерів та комп’ютерних мереж ==
Кримінальний кодекс України містить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/sp:head#n2491 розділ XVI], присвячений кримінальним правопорушенням у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Він включає такі статті:

'''Стаття 361.''' Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку
1. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, – карається штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 2 років або без такого.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Примітка. Значною шкодою у статтях 361–363-1, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

'''Стаття 361-1.''' Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут
1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк до 5 років.

'''Стаття 361-2.''' Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації
1. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 2 років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

'''Стаття 362.''' Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї
1. Несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах чи комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, – караються штрафом від 600 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років.
2. Несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, якщо це призвело до її витоку, вчинені особою, яка має право доступу до такої інформації, – караються позбавленням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на той самий строк.
3. Дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

'''Стаття 363.''' Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється
Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, якщо це заподіяло значну шкоду, вчинені особою, яка відповідає за їх експлуатацію, – караються штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк.

'''Стаття 363-1.''' Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку
1. Умисне масове розповсюдження повідомлень електрозв’язку, здійснене без попередньої згоди адресатів, що призвело до порушення або припинення роботи електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, – карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони заподіяли значну шкоду, – караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
[[index.php?title=Категорія:Злочини]]

Виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище

2025-12-02T12:55:25Z

Chornomor.Liubov: свиправлено скорочені назви статей та нормативного кту на повні слова

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі – ЗК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі –ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5245-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Закон України «Про поховання та похоронну справу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1113-04#Text Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства dsl 19 листопада 2003 року № 193]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-9]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/934-2022-%D0%BF#n8 ПОРЯДОК проведення публічного обговорення місця розташування та намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади, Постанова КМУ № 934 від 19 серпня 2022р.]

== Повноваження органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) при відведенні земельної ділянки під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 83 Земельного кодексу України], землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Саме органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення такої земельної ділянки, відповідно до загальних норм земельного законодавства та спеціальних норм, які встановлюють вимоги до таких об'єктів, зокрема до порядку їх розміщення та утримання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Статтею 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:
* вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;
* забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;
* створюють ритуальні служби;
* вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;
* здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності.
За рішенням такого органу для організації будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання (кладовища) можуть бути створені спеціалізовані комунальні підприємства.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству (установі, організації) в постійне користування надається земельна ділянка, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#n193 частини першої та другої статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу".]

Варто зауважити, що земельні ділянки, на яких розташовані місця поховання (кладовища), є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2023%2D1.%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Статтею 23-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] визначено порядок відведення земельної ділянки для створення Національного військового меморіального кладовища.

Національне військове меморіальне кладовище є об’єктом права державної власності, розміщується на землях державної власності та не підлягає приватизації або передачі в оренду.

Місце розташування Національного військового меморіального кладовища визначається з урахуванням громадських інтересів. Результати публічного обговорення намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня або про відмову у розташуванні такого об’єкта. Порядок проведення публічного обговорення визначається Кабінетом Міністрів України.

Набуття права постійного користування на земельну ділянку для розміщення Національного військового меморіального кладовища здійснюється відповідно до закону. Припинення права постійного користування, зміна цільового призначення або подальша передача такої земельної ділянки (її частини) у користування забороняється.

== Норми земельної ділянки, які можуть бути відведені під кладовища ==
Розміри земельних ділянок, які відводяться під кладовища традиційного поховання, повинні мати площу:

- з розрахунку 0,24 га на 1 тисячу чоловік, що проживають в міській місцевості;

- з розрахунку 0,1 га на 1 тисячу чоловік, які проживають у сільській місцевості.

- з розрахунку 0,02 га на 1 тисячу чоловік Для організації поховання урн з прахом померлого.

Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов.

Мінімальна територія місць поховань складає 0,5 га.

Кладовище як місце для організації поховання зонально має розташовуватись у межах комунальної зони.

Місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закону України "Про систему громадського здоров’я"] та постанови Головного державного санітарного лікаря України від 1.07.1999 року № 28 затверджені "[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України]" ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Відповідно до пункту 3.2 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівняні до них, має бути не меншою 100 м.

Недотримання визначеної законодавством відстані від кладовища до помешкання особи трактується Європейським Судом з прав людини як втручання у право заявника на повагу до його житла та приватного і сімейного життя. Так, у рішенні від 04.09.2014 року у справі «Дземюк проти України», Суд зазначив, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води. У вищевказаному рішенні Європейським Судом з прав людини зазначено, що ділянка відведена під кладовище та її розміри має бути генеральним планом відповідного населеного пункту.
== Порядок виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище ==
Земельні ділянки для влаштування кладовища надаються за рішенням органу місцевого самоврядування виключно спеціалізованим комунальним підприємствам на праві постійного користування землею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (стаття 92 Земельного Кодексу України)].

Для відведення земельної ділянки під кладовище застосовуються загальні норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, які визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 123 Земельнго Кодексу України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини другої статті 123 Земельного Кодексу України] спеціалізоване комунальне підприємство звертається до відповідного органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення кладовища.

Умови та строки розроблення проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Органом місцевого самоврядування приймаючи рішення про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом:
* затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
* надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
== Земельні ділянки, які забороняється відводити (виділяти) під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text:~:text=3.9.%20%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%0A%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0%3A пункту 3.9. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], забороняється відведення земельних ділянок під кладовища:

     - на територіях першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зон округу санітарної охорони курортів;

     - на територіях з тріщинами в підстилаючих породах (якщо є доказаний гідрологічний зв'язок з водоносним горизонтом, який є джерелом водопостачання) і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;

     - на берегах відкритих водоймищ, які використовуються населенням для питного водозабезпечення або з культурно-побутовою метою.
== Оподаткування земельних ділянок кладовищ ==
Земельні ділянки кладовищ не підлягають оподаткуванню земельним податком, відповідно до підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6855 283.1.6 пункту 283.1 статті 283 Податкового Кодексу України]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище

2025-12-02T12:51:43Z

Chornomor.Liubov: додано посилання на пункт нормативного акту, скорочення слів замінено на повні слова

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі – ЗК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі –ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5245-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Закон України «Про поховання та похоронну справу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1113-04#Text Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства dsl 19 листопада 2003 року № 193]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-9]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/934-2022-%D0%BF#n8 ПОРЯДОК проведення публічного обговорення місця розташування та намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади, Постанова КМУ № 934 від 19 серпня 2022р.]

== Повноваження органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) при відведенні земельної ділянки під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 83 Земельного кодексу України], землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Саме органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення такої земельної ділянки, відповідно до загальних норм земельного законодавства та спеціальних норм, які встановлюють вимоги до таких об'єктів, зокрема до порядку їх розміщення та утримання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Статтею 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:
* вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;
* забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;
* створюють ритуальні служби;
* вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;
* здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності.
За рішенням такого органу для організації будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання (кладовища) можуть бути створені спеціалізовані комунальні підприємства.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству (установі, організації) в постійне користування надається земельна ділянка, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#n193 частини першої та другої статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу".]

Варто зауважити, що земельні ділянки, на яких розташовані місця поховання (кладовища), є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2023%2D1.%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Статтею 23-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] визначено порядок відведення земельної ділянки для створення Національного військового меморіального кладовища.

Національне військове меморіальне кладовище є об’єктом права державної власності, розміщується на землях державної власності та не підлягає приватизації або передачі в оренду.

Місце розташування Національного військового меморіального кладовища визначається з урахуванням громадських інтересів. Результати публічного обговорення намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня або про відмову у розташуванні такого об’єкта. Порядок проведення публічного обговорення визначається Кабінетом Міністрів України.

Набуття права постійного користування на земельну ділянку для розміщення Національного військового меморіального кладовища здійснюється відповідно до закону. Припинення права постійного користування, зміна цільового призначення або подальша передача такої земельної ділянки (її частини) у користування забороняється.

== Норми земельної ділянки, які можуть бути відведені під кладовища ==
Розміри земельних ділянок, які відводяться під кладовища традиційного поховання, повинні мати площу:

- з розрахунку 0,24 га на 1 тисячу чоловік, що проживають в міській місцевості;

- з розрахунку 0,1 га на 1 тисячу чоловік, які проживають у сільській місцевості.

- з розрахунку 0,02 га на 1 тисячу чоловік Для організації поховання урн з прахом померлого.

Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов.

Мінімальна територія місць поховань складає 0,5 га.

Кладовище як місце для організації поховання зонально має розташовуватись у межах комунальної зони.

Місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закону України "Про систему громадського здоров’я"] та постанови Головного державного санітарного лікаря України від 1.07.1999 року № 28 затверджені "[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України]" ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Відповідно до пункту 3.2 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівняні до них, має бути не меншою 100 м.

Недотримання визначеної законодавством відстані від кладовища до помешкання особи трактується Європейським Судом з прав людини як втручання у право заявника на повагу до його житла та приватного і сімейного життя. Так, у рішенні від 04.09.2014 року у справі «Дземюк проти України», Суд зазначив, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води. У вищевказаному рішенні Європейським Судом з прав людини зазначено, що ділянка відведена під кладовище та її розміри має бути генеральним планом відповідного населеного пункту.
== Порядок виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище ==
Земельні ділянки для влаштування кладовища надаються за рішенням органу місцевого самоврядування виключно спеціалізованим комунальним підприємствам на праві постійного користування землею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (стаття 92 Земельного Кодексу України)].

Для відведення земельної ділянки під кладовище застосовуються загальні норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, які визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 123 Земельнго Кодексу України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини другої статті 123 Земельного Кодексу України] спеціалізоване комунальне підприємство звертається до відповідного органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення кладовища.

Умови та строки розроблення проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Органом місцевого самоврядування приймаючи рішення про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом:
* затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
* надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
== Земельні ділянки, які забороняється відводити (виділяти) під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text:~:text=3.9.%20%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%0A%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0%3A пункту 3.9. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], забороняється відведення земельних ділянок під кладовища:

     - на територіях першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зон округу санітарної охорони курортів;

     - на територіях з тріщинами в підстилаючих породах (якщо є доказаний гідрологічний зв'язок з водоносним горизонтом, який є джерелом водопостачання) і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;

     - на берегах відкритих водоймищ, які використовуються населенням для питного водозабезпечення або з культурно-побутовою метою.
== Оподаткування земельних ділянок кладовищ ==
Земельні ділянки кладовищ не підлягають оподаткуванню земельним податком, відповідно до підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6855 283.1.6 пункту 283.1 ст. 283 ПК України]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище

2025-12-02T12:47:32Z

Chornomor.Liubov: зазначення скорочених пунктів, части, статей нормативних актів замінено на повне слово; відредаговно орфографію

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі – ЗК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі –ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5245-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Закон України «Про поховання та похоронну справу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1113-04#Text Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства dsl 19 листопада 2003 року № 193]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-9]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/934-2022-%D0%BF#n8 ПОРЯДОК проведення публічного обговорення місця розташування та намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади, Постанова КМУ № 934 від 19 серпня 2022р.]

== Повноваження органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) при відведенні земельної ділянки під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 83 Земельного кодексу України], землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Саме органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення такої земельної ділянки, відповідно до загальних норм земельного законодавства та спеціальних норм, які встановлюють вимоги до таких об'єктів, зокрема до порядку їх розміщення та утримання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Статтею 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:
* вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;
* забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;
* створюють ритуальні служби;
* вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;
* здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності.
За рішенням такого органу для організації будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання (кладовища) можуть бути створені спеціалізовані комунальні підприємства.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству (установі, організації) в постійне користування надається земельна ділянка, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#n193 частини першої та другої статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу".]

Варто зауважити, що земельні ділянки, на яких розташовані місця поховання (кладовища), є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2023%2D1.%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Статтею 23-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] визначено порядок відведення земельної ділянки для створення Національного військового меморіального кладовища.

Національне військове меморіальне кладовище є об’єктом права державної власності, розміщується на землях державної власності та не підлягає приватизації або передачі в оренду.

Місце розташування Національного військового меморіального кладовища визначається з урахуванням громадських інтересів. Результати публічного обговорення намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня або про відмову у розташуванні такого об’єкта. Порядок проведення публічного обговорення визначається Кабінетом Міністрів України.

Набуття права постійного користування на земельну ділянку для розміщення Національного військового меморіального кладовища здійснюється відповідно до закону. Припинення права постійного користування, зміна цільового призначення або подальша передача такої земельної ділянки (її частини) у користування забороняється.

== Норми земельної ділянки, які можуть бути відведені під кладовища ==
Розміри земельних ділянок, які відводяться під кладовища традиційного поховання, повинні мати площу:

- з розрахунку 0,24 га на 1 тисячу чоловік, що проживають в міській місцевості;

- з розрахунку 0,1 га на 1 тисячу чоловік, які проживають у сільській місцевості.

- з розрахунку 0,02 га на 1 тисячу чоловік Для організації поховання урн з прахом померлого.

Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов.

Мінімальна територія місць поховань складає 0,5 га.

Кладовище як місце для організації поховання зонально має розташовуватись у межах комунальної зони.

Місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закону України "Про систему громадського здоров’я"] та постанови Головного державного санітарного лікаря України від 1.07.1999 року № 28 затверджені "[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України]" ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Відповідно до пункту 3.2 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівняні до них, має бути не меншою 100 м.

Недотримання визначеної законодавством відстані від кладовища до помешкання особи трактується Європейським Судом з прав людини як втручання у право заявника на повагу до його житла та приватного і сімейного життя. Так, у рішенні від 04.09.2014 року у справі «Дземюк проти України», Суд зазначив, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води. У вищевказаному рішенні Європейським Судом з прав людини зазначено, що ділянка відведена під кладовище та її розміри має бути генеральним планом відповідного населеного пункту.
== Порядок виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище ==
Земельні ділянки для влаштування кладовища надаються за рішенням органу місцевого самоврядування виключно спеціалізованим комунальним підприємствам на праві постійного користування землею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (стаття 92 Земельного Кодексу України)].

Для відведення земельної ділянки під кладовище застосовуються загальні норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, які визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 123 Земельнго Кодексу України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини другої статті 123 Земельного Кодексу України] спеціалізоване комунальне підприємство звертається до відповідного органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення кладовища.

Умови та строки розроблення проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Органом місцевого самоврядування приймаючи рішення про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом:
* затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
* надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
== Земельні ділянки, які забороняється відводити (виділяти) під кладовища ==
Відповідно до п. 3.9. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», забороняється відведення земельних ділянок під кладовища:

     - на територіях першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зон округу санітарної охорони курортів;

     - на територіях з тріщинами в підстилаючих породах (якщо є доказаний гідрологічний зв'язок з водоносним горизонтом, який є джерелом водопостачання) і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;

     - на берегах відкритих водоймищ, які використовуються населенням для питного водозабезпечення або з культурно-побутовою метою.
== Оподаткування земельних ділянок кладовищ ==
Земельні ділянки кладовищ не підлягають оподаткуванню земельним податком, відповідно до підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6855 283.1.6 пункту 283.1 ст. 283 ПК України]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище

2025-12-02T12:36:48Z

Chornomor.Liubov: впорядковано перелік нормативних актів, додано нормативний акт; доповнено розділ інформацією про відведення земельної ділянки під Національне військове меморіальне кладовище

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі – ЗК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі –ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5245-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Закон України «Про поховання та похоронну справу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1113-04#Text Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства dsl 19 листопада 2003 року № 193]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-9]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/934-2022-%D0%BF#n8 ПОРЯДОК проведення публічного обговорення місця розташування та намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади, Постанова КМУ № 934 від 19 серпня 2022р.]

== Повноваження органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) при відведенні земельної ділянки під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 83 Земельного кодексу України], землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Саме органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення такої земельної ділянки, відповідно до загальних норм земельного законодавства та спеціальних норм, які встановлюють вимоги до таких об'єктів, зокрема до порядку їх розміщення та утримання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Статтею 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:
* вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;
* забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;
* створюють ритуальні служби;
* вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;
* здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності.
За рішенням такого органу для організації будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання (кладовища) можуть бути створені спеціалізовані комунальні підприємства.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству (установі, організації) в постійне користування надається земельна ділянка, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#n193 частини першої та другої статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу".]

Варто зауважити, що земельні ділянки, на яких розташовані місця поховання (кладовища), є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2023%2D1.%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Статтею 23-1 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] визначено порядок відведення земельної ділянки для створення Національного військового меморіального кладовища.

Національне військове меморіальне кладовище є об’єктом права державної власності, розміщується на землях державної власності та не підлягає приватизації або передачі в оренду.

Місце розташування Національного військового меморіального кладовища визначається з урахуванням громадських інтересів. Результати публічного обговорення намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища на території територіальної громади є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня або про відмову у розташуванні такого об’єкта. Порядок проведення публічного обговорення визначається Кабінетом Міністрів України.

Набуття права постійного користування на земельну ділянку для розміщення Національного військового меморіального кладовища здійснюється відповідно до закону. Припинення права постійного користування, зміна цільового призначення або подальша передача такої земельної ділянки (її частини) у користування забороняється.

== Норми земельної ділянки, які можуть бути відведені під кладовища ==
Розміри земельних ділянок, які відводяться під кладовища традиційного поховання, повинні мати площу:

- з розрахунку 0,24 га на 1 тисячу чоловік, що проживають в міській місцевості;

- з розрахунку 0,1 га на 1 тисячу чоловік, які проживають у сільській місцевості.

- з розрахунку 0,02 га на 1 тисячу чоловік Для організації поховання урн з прахом померлого.

Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов.

Мінімальна територія місць поховань складає 0,5 га.

Кладовище як місце для організації поховання зонально має розташовуватись у межах комунальної зони.

Місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закону України "Про систему громадського здоров’я"] та постанови Головного державного санітарного лікаря України від 1.07.1999 року № 28 затверджені "[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України]" ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Відповідно до п. 3.2 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівняні до них, має бути не меншою 100 м.

Недотримання визначеної законодавством відстані від кладовища до помешкання особи трактується Європейським Судом з прав людини як втручання у право заявника на повагу до його житла та приватного і сімейного життя. Так, у рішенні від 04.09.2014 року у справі «Дземюк проти України», Суд зазначив, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води. У вищевказаному рішенні Європейським Судом з прав людини зазначено, що ділянка відведена під кладовище та її розміри має бути генеральним планом відповідного населеного пункту.
== Порядок виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище ==
Земельні ділянки для влаштування кладовища надаються за рішенням органу місцевого самоврядування виключно спеціалізованим комунальним підприємствам на праві постійного користування землею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (ст. 92 ЗК України)].

Для відведення земельної ділянки під кладовище застосовуються загальні норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, які визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 123 ЗК України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст.123 ЗК України] спеціалізоване комунальне підприємство звертається до відповідного органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення кладовища.

Умови та строки розроблення проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Органом місцевого самоврядування приймаючи рішення про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом:
* затвердження проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
* надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
== Земельні ділянки, які забороняється відводити (виділяти) під кладовища ==
Відповідно до п. 3.9. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», забороняється відведення земельних ділянок під кладовища:

     - на територіях першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зон округу санітарної охорони курортів;

     - на територіях з тріщинами в підстилаючих породах (якщо є доказаний гідрологічний зв'язок з водоносним горизонтом, який є джерелом водопостачання) і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;

     - на берегах відкритих водоймищ, які використовуються населенням для питного водозабезпечення або з культурно-побутовою метою.
== Оподаткування земельних ділянок кладовищ ==
Земельні ділянки кладовищ не підлягають оподаткуванню земельним податком, відповідно до підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6855 283.1.6 пункту 283.1 ст. 283 ПК України]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище

2025-12-02T11:59:44Z

Chornomor.Liubov: замінено скорочене зазначення частин, статей на повне слово

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі – ЗК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України (далі –ПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5245-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Закон України «Про поховання та похоронну справу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1113-04#Text Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства dsl 19 листопада 2003 року № 193]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-9]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закон України "Про систему громадського здоров’я"]
== Повноваження органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) при відведенні земельної ділянки під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 83 Земельного кодексу України], землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Саме органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення такої земельної ділянки, відповідно до загальних норм земельного законодавства та спеціальних норм, які встановлюють вимоги до таких об'єктів, зокрема до порядку їх розміщення та утримання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Статтею 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:
* вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;
* забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;
* створюють ритуальні служби;
* вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;
* здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності.
За рішенням такого органу для організації будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання (кладовища) можуть бути створені спеціалізовані комунальні підприємства.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству (установі, організації) в постійне користування надається земельна ділянка, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#n193 частини першої та другої статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу".]

Варто зауважити, що земельні ділянки, на яких розташовані місця поховання (кладовища), є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.
== Норми земельної ділянки, які можуть бути відведені під кладовища ==
Розміри земельних ділянок, які відводяться під кладовища традиційного поховання, повинні мати площу:

- з розрахунку 0,24 га на 1 тисячу чоловік, що проживають в міській місцевості;

- з розрахунку 0,1 га на 1 тисячу чоловік, які проживають у сільській місцевості.

- з розрахунку 0,02 га на 1 тисячу чоловік Для організації поховання урн з прахом померлого.

Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов.

Мінімальна територія місць поховань складає 0,5 га.

Кладовище як місце для організації поховання зонально має розташовуватись у межах комунальної зони.

Місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закону України "Про систему громадського здоров’я"] та постанови Головного державного санітарного лікаря України від 1.07.1999 року № 28 затверджені "[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України]" ДСанПіН 2.2.2.028-99.

Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Відповідно до п. 3.2 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівняні до них, має бути не меншою 100 м.

Недотримання визначеної законодавством відстані від кладовища до помешкання особи трактується Європейським Судом з прав людини як втручання у право заявника на повагу до його житла та приватного і сімейного життя. Так, у рішенні від 04.09.2014 року у справі «Дземюк проти України», Суд зазначив, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води. У вищевказаному рішенні Європейським Судом з прав людини зазначено, що ділянка відведена під кладовище та її розміри має бути генеральним планом відповідного населеного пункту.
== Порядок виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище ==
Земельні ділянки для влаштування кладовища надаються за рішенням органу місцевого самоврядування виключно спеціалізованим комунальним підприємствам на праві постійного користування землею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (ст. 92 ЗК України)].

Для відведення земельної ділянки під кладовище застосовуються загальні норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, які визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 123 ЗК України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст.123 ЗК України] спеціалізоване комунальне підприємство звертається до відповідного органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення кладовища.

Умови та строки розроблення проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Органом місцевого самоврядування приймаючи рішення про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом:
* затвердження проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
* надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
== Земельні ділянки, які забороняється відводити (виділяти) під кладовища ==
Відповідно до п. 3.9. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», забороняється відведення земельних ділянок під кладовища:

     - на територіях першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зон округу санітарної охорони курортів;

     - на територіях з тріщинами в підстилаючих породах (якщо є доказаний гідрологічний зв'язок з водоносним горизонтом, який є джерелом водопостачання) і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;

     - на берегах відкритих водоймищ, які використовуються населенням для питного водозабезпечення або з культурно-побутовою метою.
== Оподаткування земельних ділянок кладовищ ==
Земельні ділянки кладовищ не підлягають оподаткуванню земельним податком, відповідно до підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6855 283.1.6 пункту 283.1 ст. 283 ПК України]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення

2025-10-14T08:35:49Z

Chornomor.Liubov: змінено назву зкону з № на повністю словами

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4321-20#n10 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 650 «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення»]
== Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення ==
Донедавна полезахисні лісові смуги відносились до земель лісогосподарського призначення, однак 10.07.2018 року Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодвчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", №2498- VIII], яким було внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 статті 5 Лісового кодексу України]. Відповідно до яких з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4321-20#n10 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури"] було внесено зміни до частини сьомої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2213 статті 37-1] Земельного кодексу України, якими встановлено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Отже, '''''земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення''''', не є землями лісного фонду, а '''''є землями державної або комунальної власності'''''. Це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n299 статтею 22 Земельного кодексу України], до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, ''полезахисні лісові смуги відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь''.

Землі під полезахисними смугами перебувають у комунальній власності та можуть передаватися у постійне користування та оренду. У постійне користування землі під полезахисними лісовими смугами передаються спеціалізованим підприємствам комунальної та державної форми власності.
{| class="wikitable"
|-
|Отримати в оренду земельну ділянку, до складу якої включені полезахисні смуги, може фізична чи юридична особа при умові передбачення у договорі оренди земельної ділянки обов’язку утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
|}
У зв’язку з цим, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22 липня 2020 року] визначені правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення та внесено зміни до типового договору оренди землі. Також вищезазначені норми містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14/conv#n91 статті15 Закону України «Про оренду землі»], відповідно до якої договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1210 статті 134 Земельного кодексу України], передача земельної ділянки під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення, здійснюється без проведення земельних торгів.
|}
Незалежно від суб’єкта, що буде використовувати земельні ділянки з полезахисними лісовими смугами, інвентаризація земельних ділянок обов’язкова.

Порядок проведення інвентаризації земельних ділянок встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05 червня 2019 року].
== Відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n422 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлено адміністративну відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг: знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об’єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень,тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Можливість приватизації декількох земельних ділянок одного цільового призначення

2025-10-10T06:30:14Z

Chornomor.Liubov: пункти, частини, статті зазначено повністю словом

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text '''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text Відповідно до]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text підпункту 5 пункту 27 '''розділу X Земельного кодексу України'''] '''у період дії воєнного стану в Україні''' або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан '''безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність,''' надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації '''забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом" (введений у дію з 01.01.2002 р.).
|}
== Право громадян на набуття права власності на земельні ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Статтею 81 Земельного кодексу України], передбачено право громадян України набувати земельні ділянки у власність.

'''''Підставами для набуття право власності на земельні ділянки є:'''''

- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- прийняття спадщини;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

'''''Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки, у разі:'''''

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.
{| class="wikitable"
|'''Важливо!''' Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
|}
== Реалізація права громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації декількох земельних ділянок ==
''Частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 статті 116 Земельного кодексу України]'' встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться '''''один раз по кожному виду цільового призначення'''''. Тобто, право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином буде використане в момент приватизації першої земельної ділянки.

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89648996 Верховного суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц] (провадження№14-6цс19)...»''

Відтак, правомірно приватизувати безоплатно для ведення особистого селянського господарства можна лише одну земельну ділянку площею до 2-х гектарів.

Разом з тим, ''частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 статті 116 Земельного кодексу України]'' передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, проводиться один раз по кожному виду цільового призначення. Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом з раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації. Таким чином, для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, для ведення особистого сільського господарства, громадянин має можливість приватизувати і декілька ділянок з цим цільовим призначенням, у межах 2-х гектарів.

З даного приводу існує [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 судова практика Верховного суду від 11.12.2019 у справі № 805/181/17-а]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…Так, згідно з частиною першою статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.''

''Водночас частина друга статті 121 Земельного кодексу України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.''

''Аналізуючи наведені правові положення, Суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.''

'''''Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара».'''''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

'''''Отже, враховуючи той факт, що рішення судів вступають у повне протиріччя між собою та однозначного тлумачення частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 статті 116 Земельного кодексу України] наразі немає, питання щодо надання декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації або збільшення площі земельних ділянок до граничного розміру, але в сумі не більше 2,0 га, залишається відкритим.'''''

Варто зазначити, що законодавство також не містять заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статті 121 Земельного кодексу України].
== Повноваження органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі у власність двох гектарів земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ==
Відповідно до ''частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статті 121 Земельного кодексу України]'' передбачено право громадян отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах 2-х га, тобто не більше визначеної межі. '''''Таким чином, діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів).'''''

Тож органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру.

Варто зауважити, що мінімальний розмір або орієнтовний розмір таких земельних ділянок законодавством також не визначений, однак він повинен забезпечувати можливість вільно використовувати земельну ділянку.

Органи виконавчої влади наділені повноваженнями приймати нормативні акти, спрямовані на визначення та врегулювання внутрішніх процедур, які б визначали реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян''.''

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87363944 Верховного суду від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18].
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення

2025-10-10T06:22:56Z

Chornomor.Liubov: виправлено зазначення статей замість "ст.." на "стаття", частин з "ч".на "частина", пунктів з "П" на "пункт"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4321-20#n10 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 650 «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення»]
== Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення ==
Донедавна полезахисні лісові смуги відносились до земель лісогосподарського призначення, однак 10.07.2018 року Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон №2498- VIII], яким було внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 статті 5 Лісового кодексу України]. Відповідно до яких з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4321-20#n10 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури"] було внесено зміни до частини сьомої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2213 статті 37-1] Земельного кодексу України, якими встановлено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Отже, '''''земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення''''', не є землями лісного фонду, а '''''є землями державної або комунальної власності'''''. Це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n299 статтею 22 Земельного кодексу України], до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, ''полезахисні лісові смуги відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь''.

Землі під полезахисними смугами перебувають у комунальній власності та можуть передаватися у постійне користування та оренду. У постійне користування землі під полезахисними лісовими смугами передаються спеціалізованим підприємствам комунальної та державної форми власності.
{| class="wikitable"
|-
|Отримати в оренду земельну ділянку, до складу якої включені полезахисні смуги, може фізична чи юридична особа при умові передбачення у договорі оренди земельної ділянки обов’язку утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
|}
У зв’язку з цим, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22 липня 2020 року] визначені правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення та внесено зміни до типового договору оренди землі. Також вищезазначені норми містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14/conv#n91 статті15 Закону України «Про оренду землі»], відповідно до якої договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1210 статті 134 Земельного кодексу України], передача земельної ділянки під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення, здійснюється без проведення земельних торгів.
|}
Незалежно від суб’єкта, що буде використовувати земельні ділянки з полезахисними лісовими смугами, інвентаризація земельних ділянок обов’язкова.

Порядок проведення інвентаризації земельних ділянок встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05 червня 2019 року].
== Відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n422 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлено адміністративну відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг: знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об’єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень,тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Можливість приватизації декількох земельних ділянок одного цільового призначення

2025-10-02T12:44:55Z

Chornomor.Liubov: змінено слово "використання" на "цільового призначення" відповідно до формулювання зазначеного у ЗК Ураїни.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text '''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text Відповідно до]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text підпункту 5 пункту 27 '''розділу X Земельного кодексу України'''] '''у період дії воєнного стану в Україні''' або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан '''безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність,''' надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації '''забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом" (введений у дію з 01.01.2002 р.).
|}
== Право громадян на набуття права власності на земельні ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Статтею 81 Земельного кодексу України], передбачено право громадян України набувати земельні ділянки у власність.

'''''Підставами для набуття право власності на земельні ділянки є:'''''

- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- прийняття спадщини;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

'''''Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки, у разі:'''''

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.
{| class="wikitable"
|'''Важливо!''' Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
|}
== Реалізація права громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації декількох земельних ділянок ==
''Частиною 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України]'' встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться '''''один раз по кожному виду цільового призначення'''''. Тобто, право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином буде використане в момент приватизації першої земельної ділянки.

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89648996 Верховного суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц] (провадження№14-6цс19)...»''

Відтак, правомірно приватизувати безоплатно для ведення особистого селянського господарства можна лише одну земельну ділянку площею до 2-х гектарів.

Разом з тим, ''ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України]'' передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, проводиться один раз по кожному виду цільового призначення. Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом з раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації. Таким чином, для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, для ведення особистого сільського господарства, громадянин має можливість приватизувати і декілька ділянок з цим цільовим призначенням, у межах 2-х гектарів.

З даного приводу існує [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 судова практика Верховного суду від 11.12.2019 у справі № 805/181/17-а]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…Так, згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.''

''Водночас частина 2 статті 121 Земельного кодексу України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.''

''Аналізуючи наведені правові положення, Суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.''

'''''Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара».'''''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

'''''Отже, враховуючи той факт, що рішення судів вступають у повне протиріччя між собою та однозначного тлумачення ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України] наразі немає, питання щодо надання декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації або збільшення площі земельних ділянок до граничного розміру, але в сумі не більше 2,0 га, залишається відкритим.'''''

Варто зазначити, що законодавство також не містять заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України].
== Повноваження органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі у власність двох гектарів земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ==
Відповідно до ''ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України]'' передбачено право громадян отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах 2-х га, тобто не більше визначеної межі. '''''Таким чином, діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів).'''''

Тож органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру.

Варто зауважити, що мінімальний розмір або орієнтовний розмір таких земельних ділянок законодавством також не визначений, однак він повинен забезпечувати можливість вільно використовувати земельну ділянку.

Органи виконавчої влади наділені повноваженнями приймати нормативні акти, спрямовані на визначення та врегулювання внутрішніх процедур, які б визначали реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян''.''

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87363944 Верховного суду від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18].
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Можливість приватизації декількох земельних ділянок одного цільового призначення

2025-10-02T12:38:14Z

Chornomor.Liubov: замінено слово "використання" на "цільового признчення"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text '''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text Відповідно до]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text підпункту 5 пункту 27 '''розділу X Земельного кодексу України'''] '''у період дії воєнного стану в Україні''' або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан '''безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність,''' надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації '''забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом" (введений у дію з 01.01.2002 р.).
|}
== Право громадян на набуття права власності на земельні ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Статтею 81 Земельного кодексу України], передбачено право громадян України набувати земельні ділянки у власність.

'''''Підставами для набуття право власності на земельні ділянки є:'''''

- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- прийняття спадщини;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

'''''Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки, у разі:'''''

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.
{| class="wikitable"
|'''Важливо!''' Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
|}
== Реалізація права громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації декількох земельних ділянок ==
''Частиною 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України]'' встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться '''''один раз по кожному виду цільового призначення'''''. Тобто, право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином буде використане в момент приватизації першої земельної ділянки.

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89648996 Верховного суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц] (провадження№14-6цс19)...»''

Відтак, правомірно приватизувати безоплатно для ведення особистого селянського господарства можна лише одну земельну ділянку площею до 2-х гектарів.

Разом з тим, ''ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України]'' передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом з раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації. Таким чином, для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, для ведення особистого сільського господарства, громадянин має можливість приватизувати і декілька ділянок з цим цільовим призначенням, у межах 2-х гектарів.

З даного приводу існує [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 судова практика Верховного суду від 11.12.2019 у справі № 805/181/17-а]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…Так, згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.''

''Водночас частина 2 статті 121 Земельного кодексу України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.''

''Аналізуючи наведені правові положення, Суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.''

'''''Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара».'''''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

'''''Отже, враховуючи той факт, що рішення судів вступають у повне протиріччя між собою та однозначного тлумачення ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України] наразі немає, питання щодо надання декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації або збільшення площі земельних ділянок до граничного розміру, але в сумі не більше 2,0 га, залишається відкритим.'''''

Варто зазначити, що законодавство також не містять заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України].
== Повноваження органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі у власність двох гектарів земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ==
Відповідно до ''ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України]'' передбачено право громадян отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах 2-х га, тобто не більше визначеної межі. '''''Таким чином, діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів).'''''

Тож органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру.

Варто зауважити, що мінімальний розмір або орієнтовний розмір таких земельних ділянок законодавством також не визначений, однак він повинен забезпечувати можливість вільно використовувати земельну ділянку.

Органи виконавчої влади наділені повноваженнями приймати нормативні акти, спрямовані на визначення та врегулювання внутрішніх процедур, які б визначали реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян''.''

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87363944 Верховного суду від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18].
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Можливість приватизації декількох земельних ділянок одного цільового призначення

2025-10-02T11:19:29Z

Chornomor.Liubov: видалено посилання на ПКМУ № 266, яка втратила чинність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text '''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#Text Відповідно до]'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text підпункту 5 пункту 27 '''розділу X Земельного кодексу України'''] '''у період дії воєнного стану в Україні''' або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан '''безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність,''' надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації '''забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом" (введений у дію з 01.01.2002 р.).
|}
== Право громадян на набуття права власності на земельні ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 Статтею 81 Земельного кодексу України], передбачено право громадян України набувати земельні ділянки у власність.

'''''Підставами для набуття право власності на земельні ділянки є:'''''

- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- прийняття спадщини;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

'''''Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки, у разі:'''''

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.
{| class="wikitable"
|'''Важливо!''' Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
|}
== Реалізація права громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації декількох земельних ділянок ==
''Частиною 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України]'' встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться '''''один раз по кожному виду використання'''''. Тобто, право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином буде використане в момент приватизації першої земельної ділянки.

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89648996 Верховного суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц] (провадження№14-6цс19)...»''

Відтак, правомірно приватизувати безоплатно для ведення особистого селянського господарства можна лише одну земельну ділянку площею до 2-х гектарів.

Разом з тим, ''ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України]'' передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом з раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації. Таким чином, для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, для ведення особистого сільського господарства, громадянин має можливість приватизувати і декілька ділянок з цим цільовим призначенням, у межах 2-х гектарів.

З даного приводу існує [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81925942 судова практика Верховного суду від 11.12.2019 у справі № 805/181/17-а]. У мотивувальній частині рішення зазначається:

''«…Так, згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.''

''Водночас частина 2 статті 121 Земельного кодексу України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.''

''Аналізуючи наведені правові положення, Суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.''

'''''Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара».'''''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

'''''Отже, враховуючи той факт, що рішення судів вступають у повне протиріччя між собою та однозначного тлумачення ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n970 ст. 116 Земельного кодексу України] наразі немає, питання щодо надання декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації або збільшення площі земельних ділянок до граничного розміру, але в сумі не більше 2,0 га, залишається відкритим.'''''

Варто зазначити, що законодавство також не містять заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України].
== Повноваження органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі у власність двох гектарів земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ==
Відповідно до ''ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України]'' передбачено право громадян отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах 2-х га, тобто не більше визначеної межі. '''''Таким чином, діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів).'''''

Тож органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру.

Варто зауважити, що мінімальний розмір або орієнтовний розмір таких земельних ділянок законодавством також не визначений, однак він повинен забезпечувати можливість вільно використовувати земельну ділянку.

Органи виконавчої влади наділені повноваженнями приймати нормативні акти, спрямовані на визначення та врегулювання внутрішніх процедур, які б визначали реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян''.''

З даного приводу існує судова практика [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87363944 Верховного суду від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18].
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення

2025-10-01T10:11:01Z

Chornomor.Liubov: Доповнено НПА Законом № 4321-ІХ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4321-20#n10 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 650 «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення»]
== Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення ==
Донедавна полезахисні лісові смуги відносились до земель лісогосподарського призначення, однак 10.07.2018 року Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон №2498- VIII], яким було внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 ст. 5 Лісового кодексу України]. Відповідно до яких з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4321-20#n10 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури"] було внесено зміни до ч. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2213 ст. 37-1] Земельного кодексу України, якими встановлено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Отже, '''''земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення''''', не є землями лісного фонду, а '''''є землями державної або комунальної власності'''''. Це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n299 ст. 22 Земельного кодексу України], до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, ''полезахисні лісові смуги відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь''.

Землі під полезахисними смугами перебувають у комунальній власності та можуть передаватися у постійне користування та оренду. У постійне користування землі під полезахисними лісовими смугами передаються спеціалізованим підприємствам комунальної та державної форми власності.
{| class="wikitable"
|-
|Отримати в оренду земельну ділянку, до складу якої включені полезахисні смуги, може фізична чи юридична особа при умові передбачення у договорі оренди земельної ділянки обов’язку утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
|}
У зв’язку з цим, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22 липня 2020 року] визначені правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення та внесено зміни до типового договору оренди землі. Також вищезазначені норми містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14/conv#n91 ст.15 Закону України «Про оренду землі»], відповідно до якої договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1210 ст.134 Земельного кодексу України], передача земельної ділянки під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення, здійснюється без проведення земельних торгів.
|}
Незалежно від суб’єкта, що буде використовувати земельні ділянки з полезахисними лісовими смугами, інвентаризація земельних ділянок обов’язкова.

Порядок проведення інвентаризації земельних ділянок встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05 червня 2019 року].
== Відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n422 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлено адміністративну відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг: знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об’єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень,тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення

2025-10-01T10:03:56Z

Chornomor.Liubov: Додано посилання на Закон № 4321-ІХ, яким внесено зміни до ч.7 ст.37-1 ЗК України

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 650 «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення»]
== Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення ==
Донедавна полезахисні лісові смуги відносились до земель лісогосподарського призначення, однак 10.07.2018 року Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон №2498- VIII], яким було внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 ст. 5 Лісового кодексу України]. Відповідно до яких з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4321-20#n10 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури"] було внесено зміни до ч. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2213 ст. 37-1] Земельного кодексу України, якими встановлено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Отже, '''''земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення''''', не є землями лісного фонду, а '''''є землями державної або комунальної власності'''''. Це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n299 ст. 22 Земельного кодексу України], до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, ''полезахисні лісові смуги відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь''.

Землі під полезахисними смугами перебувають у комунальній власності та можуть передаватися у постійне користування та оренду. У постійне користування землі під полезахисними лісовими смугами передаються спеціалізованим підприємствам комунальної та державної форми власності.
{| class="wikitable"
|-
|Отримати в оренду земельну ділянку, до складу якої включені полезахисні смуги, може фізична чи юридична особа при умові передбачення у договорі оренди земельної ділянки обов’язку утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
|}
У зв’язку з цим, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22 липня 2020 року] визначені правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення та внесено зміни до типового договору оренди землі. Також вищезазначені норми містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14/conv#n91 ст.15 Закону України «Про оренду землі»], відповідно до якої договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1210 ст.134 Земельного кодексу України], передача земельної ділянки під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення, здійснюється без проведення земельних торгів.
|}
Незалежно від суб’єкта, що буде використовувати земельні ділянки з полезахисними лісовими смугами, інвентаризація земельних ділянок обов’язкова.

Порядок проведення інвентаризації земельних ділянок встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05 червня 2019 року].
== Відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n422 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлено адміністративну відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг: знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об’єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень,тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення

2025-10-01T09:51:02Z

Chornomor.Liubov: виправлено фразу відповідно до її зазначення в ст.37-1ч.7 Земельного кодексу України (зміни 2025р.)

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 650 «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення»]
== Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення ==
Донедавна полезахисні лісові смуги відносились до земель лісогосподарського призначення, однак 10.07.2018 року Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон №2498- VIII], яким було внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 ст. 5 Лісового кодексу України]. Відповідно до яких з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Разом з цим, було доповнено Земельний кодекс України, ч. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2213 ст. 37-1] якої встановлено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Отже, '''''земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення''''', не є землями лісного фонду, а '''''є землями державної або комунальної власності'''''. Це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n299 ст. 22 Земельного кодексу України], до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, ''полезахисні лісові смуги відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь''.

Землі під полезахисними смугами перебувають у комунальній власності та можуть передаватися у постійне користування та оренду. У постійне користування землі під полезахисними лісовими смугами передаються спеціалізованим підприємствам комунальної та державної форми власності.
{| class="wikitable"
|-
|Отримати в оренду земельну ділянку, до складу якої включені полезахисні смуги, може фізична чи юридична особа при умові передбачення у договорі оренди земельної ділянки обов’язку утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
|}
У зв’язку з цим, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22 липня 2020 року] визначені правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення та внесено зміни до типового договору оренди землі. Також вищезазначені норми містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14/conv#n91 ст.15 Закону України «Про оренду землі»], відповідно до якої договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1210 ст.134 Земельного кодексу України], передача земельної ділянки під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення, здійснюється без проведення земельних торгів.
|}
Незалежно від суб’єкта, що буде використовувати земельні ділянки з полезахисними лісовими смугами, інвентаризація земельних ділянок обов’язкова.

Порядок проведення інвентаризації земельних ділянок встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05 червня 2019 року].
== Відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n422 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлено адміністративну відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг: знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об’єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень,тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2025-09-02T07:45:53Z

Chornomor.Liubov: /* Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності */ зазначено "за рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем знаходження її майна" - як формулювання в нормативному акті.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

Акт приймання-передачі майна складається у двох примірниках, підписується усіма особами, які були присутні під час його складання. Один примірник акта зберігається в службі у справах дітей за місцем знаходження майна, другий передається опікуну над майном.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.

== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=65.%20%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%20%D1%83,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.10.2014%7D п. 65 Порядку])
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Порядку], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
У разі відсутності у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування житла після закінчення (припинення) її перебування під опікою, піклуванням, у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі охорони здоров’я, освіти, іншому закладі або іншій установі, орган опіки та піклування за місцем походження або проживання , чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи , позачергово забезпечує її житловим приміщенням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=64.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.08.2018%7D п.64 Порядку])

== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2025-09-02T07:37:51Z

Chornomor.Liubov: /* Укладення договору про утримання і збереження житла */ відкореговано словосполучення, як зазначено в нормативному акті: "районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

Акт приймання-передачі майна складається у двох примірниках, підписується усіма особами, які були присутні під час його складання. Один примірник акта зберігається в службі у справах дітей за місцем знаходження майна, другий передається опікуну над майном.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.

== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=65.%20%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%20%D1%83,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.10.2014%7D п. 65 Порядку])
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Порядку], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
У разі відсутності у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування житла після закінчення (припинення) її перебування під опікою, піклуванням, у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі охорони здоров’я, освіти, іншому закладі або іншій установі, орган опіки та піклування за місцем походження або проживання , чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи , позачергово забезпечує її житловим приміщенням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=64.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.08.2018%7D п.64 Порядку])

== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2025-09-02T07:20:13Z

Chornomor.Liubov: /* Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік */ додано абзац, додано посилання на нормативний акт

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

Акт приймання-передачі майна складається у двох примірниках, підписується усіма особами, які були присутні під час його складання. Один примірник акта зберігається в службі у справах дітей за місцем знаходження майна, другий передається опікуну над майном.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=65.%20%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%20%D1%83,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.10.2014%7D п. 65 Порядку])
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Порядку], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
У разі відсутності у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування житла після закінчення (припинення) її перебування під опікою, піклуванням, у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі охорони здоров’я, освіти, іншому закладі або іншій установі, орган опіки та піклування за місцем походження або проживання , чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи , позачергово забезпечує її житловим приміщенням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=64.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.08.2018%7D п.64 Порядку])

== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2025-09-02T07:01:18Z

Chornomor.Liubov: /* Сприяння в отриманні спадщини */ змінено текст посилання на "Порядку"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

Акт приймання-передачі майна складається у двох примірниках, підписується усіма особами, які були присутні під час його складання. Один примірник акта зберігається в службі у справах дітей за місцем знаходження майна, другий передається опікуну над майном.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=65.%20%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%20%D1%83,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.10.2014%7D п. 65 Порядку])
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Порядку], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2025-09-02T06:58:41Z

Chornomor.Liubov: /* Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності */ (додано посиланняч на п.65 Порядку

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

Акт приймання-передачі майна складається у двох примірниках, підписується усіма особами, які були присутні під час його складання. Один примірник акта зберігається в службі у справах дітей за місцем знаходження майна, другий передається опікуну над майном.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text:~:text=65.%20%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%20%D1%83,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.10.2014%7D п. 65 Порядку])
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Постанови Кабінету Міністрів України], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2025-09-02T06:40:50Z

Chornomor.Liubov: /* Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування */ Додано абзац з нормативного акту.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

Акт приймання-передачі майна складається у двох примірниках, підписується усіма особами, які були присутні під час його складання. Один примірник акта зберігається в службі у справах дітей за місцем знаходження майна, другий передається опікуну над майном.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Постанови Кабінету Міністрів України], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2025-09-01T13:11:03Z

Chornomor.Liubov: /* Перелік заходів для забезпечення збереження майна */ - виправлено орфографію. Добавлено нормативний акт, видалено нормативний акт, який дублюється

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Постанови Кабінету Міністрів України], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні

2025-08-05T13:08:05Z

Chornomor.Liubov: прибрано зайві лапки

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/891-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій та види мікрофінансових організацій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3156-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг»]
== Поняття та види мікрофінансових організацій ==
'''Мікрофінансові організації''' – це юридично зареєстровані компанії, які мають ліцензію на здійснення кредитної діяльності. На відміну від банків, в основному МФО мають право тільки видавати кредити, тобто такі види продуктів як депозити, відкриття рахунків для клієнтів у МФО будуть недоступні.
Основним продуктом МФО є мікропозики, які видаються під відсоток на певний термін на конкретних умовах. Мікропозики видаються тільки на підставі підписаного договору, який має повну юридичну силу.

Вимог до статутного капіталу та до організаційно-правової форми МФО в Україні немає, тому власники компанії можуть їх обирати на свій розсуд. Діяльність МФО контролює Національний банк України.

МФО розрізняються за видом процедури оформлення кредиту на:

- такі, що надають кредити тільки онлайн;

- такі, що надають можливість забрати гроші у відділенні.

За сумою і вимогами до внесення застави:

- такі, де позику можна взяти на невелику суму (до 10 000 грн) і без застави;

- такі, що кредитують на великі суми (понад 50 000 грн) і з можливим наданням застави.
== Договір кредитування фізичних осіб мікрофінансовими установами ==
Договори, що укладаються на строк до одного місяця, та договори, загальний розмір позики за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, відноситимуться до споживчих кредитів, а відтак такі відносини регулюватимуться нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n6 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»], кредитором є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Споживач – фізична особа, що уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживче кредитування – правовідносини з надання, обслуговування і повернення споживчого кредиту.

'''Споживчий кредит (кредит)''' – грошові кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Споживчі кредити видаються на покупку техніки, ремонт тощо.

'''Договір про споживчий кредит''' - вид [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Кредитний_договір:_порядок_укладення,_його_зміна,_розірвання_та_виконання кредитного договору], за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]. Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"], хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n161 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено], що договори про споживчий кредит, договори про надання додаткових і супутніх послуг кредитодавцем та третіми особами, та зміни до них, укладаються у письмовій формі. Договір може бути укладений як у паперовому, так і в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Електронний_договір:_порядок_укладення_та_підписання електронному вигляді]. Якщо договір укладається в паперовому вигляді, обов’язковим є проставляння власноручних підписів сторін та печатки. У випадку укладання договору в електронному вигляді, обов’язковим є накладання електронного підпису (підписів), інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»].
{| class="wikitable"
|-
| '''''Зверніть увагу. '''''Підписаний примірник договору з додатками до нього невідкладно передається споживачу, інший примірник договору належить мікрофінансовій організації. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
|}
У випадку укладання договору в електронному вигляді, примірник договору про споживчий кредит і додатки до нього надаються споживачеві способом, що дозволяє встановити особу отримувача, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом, з використанням даних контактів, зазначених споживачем при укладенні договору про споживчий кредит.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однієї стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 Ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»] встановлює порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України, і виражати намір особи, яка зробила його, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Крім цього, електронний договір може містити наступну інформацію:
[[Файл:Мікрокредитування 2021.jpg|міні]]
- технологію (порядок) укладення договору;

- порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

- можливість і порядок внесення змін до умов договору;

- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань;

- технічні засоби ідентифікації сторін;

- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

- спосіб зберігання і пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

- інші відомості.

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»] до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним усвідомленого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу в паспорті споживчого кредиту повинна містити попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов’язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1190 статтею 182 Кримінального кодексу України] за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Електронний договір вважається укладеним '''з моменту одержання особою''', яка направила пропозицію укласти такий договір, '''відповіді''' про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію»].

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання підписаного в порядку, встановленому законодавством, електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, встановленому законодавством;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Інформаційна система підприємства електронної комерції, яке пропонує укласти електронний договір, повинна передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження МФО.

Електронний договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожен екземпляр електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

Перевагою мікрокредитування є швидкість надання позики; укладення договору в електронній формі, без необхідності відвідування комерційної установи; обмежений перелік документів, необхідних для отримання позики (тільки паспорт, не потрібна довідка про доходи); МФО не здійснює перевірку кредитної історії клієнта; не потрібні поручителі; відсутність застави.

До недоліків слід віднести надмірно високі процентні ставки.
== Продаж, переуступка права вимоги за договором про споживчий кредит ==
Згідно ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"] у разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:'''''

повне найменування юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України, інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця''''', - інформацію про факт такого відступлення.

Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно частини 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право кредитодавця, нового кредитора. (добавити).
|}
== Несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 ст. 625 Цивільного кодексу України] боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв’язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Законом України «Про споживче кредитування»], яким визначено, що:
* сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;
* за порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено;
* врегулювання простроченої заборгованості - здійснювані кредитором, новим кредитором, колекторською компанією заходи, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит.
===== Колекторські компанії =====
Нерідко МФО задля стягнення боргу звертаються до колекторських компаній.
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Правове_регулювання_колекторської_діяльності_в_Україні колекторська компанія] - юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;
* новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов’язанні право вимоги за договором про споживчий кредит;
* реєстр колекторських компаній - система одержання, накопичення, зберігання, використання та поширення інформації (даних) про колекторські компанії.
Реєстр колекторських компаній веде Національний банк України, а також встановлює вимоги до кредитодавців, нових кредиторів та колекторських компаній та їхньої діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості; здійснює нагляд за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо етичної поведінки під час взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n391 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування»] колекторська компанія під час врегулювання простроченої заборгованості може взаємодіяти із споживачем тільки у разі, якщо така згода передбачена кредитним договором та особа надала згоду на таку взаємодію. Взаємодія здійснюється шляхом телефонних та відео переговорів, особистих зустрічей, надсилання текстових, голосових повідомлень через засоби телекомунікації, поштових відправлень. При цьому проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови, що боржник надав попередньо згоду на проведення такої зустрічі під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це.

Колекторським компаніям заборонено здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність боржника та його близьких осіб, ставлять під загрозу його життя, здоров’я, ділову репутацію, використовувати шантаж, погрози, вчиняти інші неправомірні дії щодо боржника та його близьких; взаємодіяти з боржником більше двох разів на добу, у період часу з 20 до 9 години, у вихідні, святкові та неробочі дні; використовувати функцію автоматичного додзвону до боржника більше 30 хвилин на добу; вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж це передбачено договором про споживчий кредит.

Не допускається спрямована на повернення простроченої заборгованості взаємодія із боржником та його близькими особами з моменту отримання документів, що така особа є недієздатною особою або обмеженою в дієздатності, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, є особою з інвалідністю І групи, є неповнолітньою особою. Нагляд за додержанням вимог законодавства щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг при врегулюванні простроченої заборгованості покладено на Національний банк України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' У разі, якщо колектори погрожують розправою боржнику або його родичам та близьким особам, необхідно звернутися до поліції та за професійною правовою допомогою.
|}
У випадку, коли кредитна заборгованість досягає розмірів, коли боржник не в змозі її виплачувати, Цивільним та Господарським процесуальними кодексами України передбачена розстрочка або відстрочка сплати боргу. Договір про реструктуризацію боргу повинен бути також укладений у письмовій формі. У разі укладення такого договору, спочатку сплачується тіло кредиту, а потім відсотки та штрафи.

Згідно змін внесених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3156-20#Text "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг»] у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів після його припинення чи скасування '''грошові зобов’язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу споживача''' або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у такому порядку та '''з дотриманням таких умов''':

1) договір про споживчий кредит не забезпечено заставою (іпотекою);

2) відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення із споживача заборгованості за договором про такий споживчий кредит або відповідне виконавче провадження;

3) місцем постійного проживання або покинутим місцем постійного проживання споживача (зокрема, якщо споживач є особою, яка взята на облік як внутрішньо переміщена особа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) є територія України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) споживач одночасно відповідає таким критеріям:

а) станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг" та станом на дату подання заяви про реструктуризацію у споживача наявне невиконане грошове зобов’язання (прострочене грошове зобов’язання та/або грошове зобов’язання, строк сплати якого не настав) перед кредитором або новим кредитором (далі - кредитор), крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв’язку з виконанням ним зобов’язань споживача;

б) станом на 23 лютого 2022 року у споживача відсутнє прострочене грошове зобов’язання, яке споживач згідно з договором про споживчий кредит зобов’язаний сплатити не пізніше 23 лютого 2022 року, або якщо споживачем внесено кошти на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі простроченої заборгованості, що існувала станом на 23 лютого 2022 року, чи таку прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

5) додатково до критеріїв, зазначених у підпункті 4, споживач на дату подання заяви про реструктуризацію відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

а) державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога, у тому числі виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), є єдиним джерелом доходу споживача та членів його сім’ї;

б) споживач є батьком чи матір’ю багатодітної сім’ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг;

в) споживач або член його сім’ї є особою з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а нарахований за три місяці до дати подання заяви про реструктуризацію середньомісячний сукупний дохід споживача та членів його сім’ї не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому подано заяву про реструктуризацію.

Реструктуризація грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит здійснюється за заявою про проведення реструктуризації, що подається кредитору у паперовій або електронній формі відповідно до вимог, визначених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", споживачем або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається реєстрованим поштовим відправленням чи електронною поштою.

'''Відповідальність за порушення прав споживачів'''

Ненадання, несвоєчасне надання споживачу визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг, надання недостовірної інформації про фінансову послугу або порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки) тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]).

Національний банк України, як Регулятор ринку фінансових послуг, накладає штрафи на надавачів фінансових та/або супровідних послуг за такі порушення прав споживачів:

1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;

2) ненадання за письмовим запитом споживача проекту договору про надання фінансової послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом, - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання;

3) ненадання споживачу примірника договору про надання фінансової послуги та додатків до нього (за наявності) - у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

4) непроведення оцінювання кредитоспроможності споживача (якщо обов’язковість проведення такого оцінювання встановлена законодавством) - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

5) укладення договору про надання фінансової послуги не в письмовій формі (якщо укладення договору в письмовій формі передбачено законом) - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

6) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки, зміна в односторонньому порядку механізму обчислення змінюваної процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

7) неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого неповідомлення;

8) недотримання встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) - у розмірі від 3 тисяч до 6 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) залучення до врегулювання простроченої заборгованості юридичної особи, не включеної до реєстру колекторських компаній, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) недотримання встановлених законодавством вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) недотримання встановлених законодавством вимог щодо обов’язку та строків подання інформації про споживчий кредит до бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) недотримання вимог закону щодо максимального розміру денної процентної ставки - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

13) нездійснення розрахунку денної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до вимог законодавства - у розмірі від 7 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

14) вимогу сплати платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

15) порушення встановлених законодавством вимог до реклами на ринках фінансових послуг - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=2.%20%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%3A частина 2 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»]).

== Див. також ==
* [[Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні]]

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні

2025-08-05T12:50:58Z

Chornomor.Liubov: додано нормативний акт

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/891-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій та види мікрофінансових організацій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3156-20#Text Закон України " "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг»]
== Поняття та види мікрофінансових організацій ==
'''Мікрофінансові організації''' – це юридично зареєстровані компанії, які мають ліцензію на здійснення кредитної діяльності. На відміну від банків, в основному МФО мають право тільки видавати кредити, тобто такі види продуктів як депозити, відкриття рахунків для клієнтів у МФО будуть недоступні.
Основним продуктом МФО є мікропозики, які видаються під відсоток на певний термін на конкретних умовах. Мікропозики видаються тільки на підставі підписаного договору, який має повну юридичну силу.

Вимог до статутного капіталу та до організаційно-правової форми МФО в Україні немає, тому власники компанії можуть їх обирати на свій розсуд. Діяльність МФО контролює Національний банк України.

МФО розрізняються за видом процедури оформлення кредиту на:

- такі, що надають кредити тільки онлайн;

- такі, що надають можливість забрати гроші у відділенні.

За сумою і вимогами до внесення застави:

- такі, де позику можна взяти на невелику суму (до 10 000 грн) і без застави;

- такі, що кредитують на великі суми (понад 50 000 грн) і з можливим наданням застави.
== Договір кредитування фізичних осіб мікрофінансовими установами ==
Договори, що укладаються на строк до одного місяця, та договори, загальний розмір позики за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, відноситимуться до споживчих кредитів, а відтак такі відносини регулюватимуться нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n6 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»], кредитором є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Споживач – фізична особа, що уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживче кредитування – правовідносини з надання, обслуговування і повернення споживчого кредиту.

'''Споживчий кредит (кредит)''' – грошові кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Споживчі кредити видаються на покупку техніки, ремонт тощо.

'''Договір про споживчий кредит''' - вид [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Кредитний_договір:_порядок_укладення,_його_зміна,_розірвання_та_виконання кредитного договору], за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]. Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"], хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n161 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено], що договори про споживчий кредит, договори про надання додаткових і супутніх послуг кредитодавцем та третіми особами, та зміни до них, укладаються у письмовій формі. Договір може бути укладений як у паперовому, так і в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Електронний_договір:_порядок_укладення_та_підписання електронному вигляді]. Якщо договір укладається в паперовому вигляді, обов’язковим є проставляння власноручних підписів сторін та печатки. У випадку укладання договору в електронному вигляді, обов’язковим є накладання електронного підпису (підписів), інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»].
{| class="wikitable"
|-
| '''''Зверніть увагу. '''''Підписаний примірник договору з додатками до нього невідкладно передається споживачу, інший примірник договору належить мікрофінансовій організації. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
|}
У випадку укладання договору в електронному вигляді, примірник договору про споживчий кредит і додатки до нього надаються споживачеві способом, що дозволяє встановити особу отримувача, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом, з використанням даних контактів, зазначених споживачем при укладенні договору про споживчий кредит.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однієї стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 Ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»] встановлює порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України, і виражати намір особи, яка зробила його, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Крім цього, електронний договір може містити наступну інформацію:
[[Файл:Мікрокредитування 2021.jpg|міні]]
- технологію (порядок) укладення договору;

- порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

- можливість і порядок внесення змін до умов договору;

- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань;

- технічні засоби ідентифікації сторін;

- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

- спосіб зберігання і пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

- інші відомості.

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»] до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним усвідомленого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу в паспорті споживчого кредиту повинна містити попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов’язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1190 статтею 182 Кримінального кодексу України] за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Електронний договір вважається укладеним '''з моменту одержання особою''', яка направила пропозицію укласти такий договір, '''відповіді''' про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію»].

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання підписаного в порядку, встановленому законодавством, електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, встановленому законодавством;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Інформаційна система підприємства електронної комерції, яке пропонує укласти електронний договір, повинна передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження МФО.

Електронний договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожен екземпляр електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

Перевагою мікрокредитування є швидкість надання позики; укладення договору в електронній формі, без необхідності відвідування комерційної установи; обмежений перелік документів, необхідних для отримання позики (тільки паспорт, не потрібна довідка про доходи); МФО не здійснює перевірку кредитної історії клієнта; не потрібні поручителі; відсутність застави.

До недоліків слід віднести надмірно високі процентні ставки.
== Продаж, переуступка права вимоги за договором про споживчий кредит ==
Згідно ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"] у разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:'''''

повне найменування юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України, інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця''''', - інформацію про факт такого відступлення.

Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно частини 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право кредитодавця, нового кредитора. (добавити).
|}
== Несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 ст. 625 Цивільного кодексу України] боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв’язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Законом України «Про споживче кредитування»], яким визначено, що:
* сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;
* за порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено;
* врегулювання простроченої заборгованості - здійснювані кредитором, новим кредитором, колекторською компанією заходи, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит.
===== Колекторські компанії =====
Нерідко МФО задля стягнення боргу звертаються до колекторських компаній.
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Правове_регулювання_колекторської_діяльності_в_Україні колекторська компанія] - юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;
* новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов’язанні право вимоги за договором про споживчий кредит;
* реєстр колекторських компаній - система одержання, накопичення, зберігання, використання та поширення інформації (даних) про колекторські компанії.
Реєстр колекторських компаній веде Національний банк України, а також встановлює вимоги до кредитодавців, нових кредиторів та колекторських компаній та їхньої діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості; здійснює нагляд за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо етичної поведінки під час взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n391 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування»] колекторська компанія під час врегулювання простроченої заборгованості може взаємодіяти із споживачем тільки у разі, якщо така згода передбачена кредитним договором та особа надала згоду на таку взаємодію. Взаємодія здійснюється шляхом телефонних та відео переговорів, особистих зустрічей, надсилання текстових, голосових повідомлень через засоби телекомунікації, поштових відправлень. При цьому проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови, що боржник надав попередньо згоду на проведення такої зустрічі під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це.

Колекторським компаніям заборонено здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність боржника та його близьких осіб, ставлять під загрозу його життя, здоров’я, ділову репутацію, використовувати шантаж, погрози, вчиняти інші неправомірні дії щодо боржника та його близьких; взаємодіяти з боржником більше двох разів на добу, у період часу з 20 до 9 години, у вихідні, святкові та неробочі дні; використовувати функцію автоматичного додзвону до боржника більше 30 хвилин на добу; вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж це передбачено договором про споживчий кредит.

Не допускається спрямована на повернення простроченої заборгованості взаємодія із боржником та його близькими особами з моменту отримання документів, що така особа є недієздатною особою або обмеженою в дієздатності, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, є особою з інвалідністю І групи, є неповнолітньою особою. Нагляд за додержанням вимог законодавства щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг при врегулюванні простроченої заборгованості покладено на Національний банк України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' У разі, якщо колектори погрожують розправою боржнику або його родичам та близьким особам, необхідно звернутися до поліції та за професійною правовою допомогою.
|}
У випадку, коли кредитна заборгованість досягає розмірів, коли боржник не в змозі її виплачувати, Цивільним та Господарським процесуальними кодексами України передбачена розстрочка або відстрочка сплати боргу. Договір про реструктуризацію боргу повинен бути також укладений у письмовій формі. У разі укладення такого договору, спочатку сплачується тіло кредиту, а потім відсотки та штрафи.

Згідно змін внесених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3156-20#Text "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг»] у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів після його припинення чи скасування '''грошові зобов’язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу споживача''' або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у такому порядку та '''з дотриманням таких умов''':

1) договір про споживчий кредит не забезпечено заставою (іпотекою);

2) відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення із споживача заборгованості за договором про такий споживчий кредит або відповідне виконавче провадження;

3) місцем постійного проживання або покинутим місцем постійного проживання споживача (зокрема, якщо споживач є особою, яка взята на облік як внутрішньо переміщена особа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) є територія України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) споживач одночасно відповідає таким критеріям:

а) станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг" та станом на дату подання заяви про реструктуризацію у споживача наявне невиконане грошове зобов’язання (прострочене грошове зобов’язання та/або грошове зобов’язання, строк сплати якого не настав) перед кредитором або новим кредитором (далі - кредитор), крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв’язку з виконанням ним зобов’язань споживача;

б) станом на 23 лютого 2022 року у споживача відсутнє прострочене грошове зобов’язання, яке споживач згідно з договором про споживчий кредит зобов’язаний сплатити не пізніше 23 лютого 2022 року, або якщо споживачем внесено кошти на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі простроченої заборгованості, що існувала станом на 23 лютого 2022 року, чи таку прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

5) додатково до критеріїв, зазначених у підпункті 4, споживач на дату подання заяви про реструктуризацію відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

а) державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога, у тому числі виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), є єдиним джерелом доходу споживача та членів його сім’ї;

б) споживач є батьком чи матір’ю багатодітної сім’ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг;

в) споживач або член його сім’ї є особою з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а нарахований за три місяці до дати подання заяви про реструктуризацію середньомісячний сукупний дохід споживача та членів його сім’ї не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому подано заяву про реструктуризацію.

Реструктуризація грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит здійснюється за заявою про проведення реструктуризації, що подається кредитору у паперовій або електронній формі відповідно до вимог, визначених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", споживачем або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається реєстрованим поштовим відправленням чи електронною поштою.

'''Відповідальність за порушення прав споживачів'''

Ненадання, несвоєчасне надання споживачу визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг, надання недостовірної інформації про фінансову послугу або порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки) тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]).

Національний банк України, як Регулятор ринку фінансових послуг, накладає штрафи на надавачів фінансових та/або супровідних послуг за такі порушення прав споживачів:

1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;

2) ненадання за письмовим запитом споживача проекту договору про надання фінансової послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом, - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання;

3) ненадання споживачу примірника договору про надання фінансової послуги та додатків до нього (за наявності) - у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

4) непроведення оцінювання кредитоспроможності споживача (якщо обов’язковість проведення такого оцінювання встановлена законодавством) - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

5) укладення договору про надання фінансової послуги не в письмовій формі (якщо укладення договору в письмовій формі передбачено законом) - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

6) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки, зміна в односторонньому порядку механізму обчислення змінюваної процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

7) неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого неповідомлення;

8) недотримання встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) - у розмірі від 3 тисяч до 6 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) залучення до врегулювання простроченої заборгованості юридичної особи, не включеної до реєстру колекторських компаній, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) недотримання встановлених законодавством вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) недотримання встановлених законодавством вимог щодо обов’язку та строків подання інформації про споживчий кредит до бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) недотримання вимог закону щодо максимального розміру денної процентної ставки - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

13) нездійснення розрахунку денної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до вимог законодавства - у розмірі від 7 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

14) вимогу сплати платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

15) порушення встановлених законодавством вимог до реклами на ринках фінансових послуг - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=2.%20%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%3A частина 2 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»]).

== Див. також ==
* [[Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні]]

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні

2025-08-05T08:27:51Z

Chornomor.Liubov: /* Несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/891-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій та види мікрофінансових організацій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]
== Поняття та види мікрофінансових організацій ==
'''Мікрофінансові організації''' – це юридично зареєстровані компанії, які мають ліцензію на здійснення кредитної діяльності. На відміну від банків, в основному МФО мають право тільки видавати кредити, тобто такі види продуктів як депозити, відкриття рахунків для клієнтів у МФО будуть недоступні.
Основним продуктом МФО є мікропозики, які видаються під відсоток на певний термін на конкретних умовах. Мікропозики видаються тільки на підставі підписаного договору, який має повну юридичну силу.

Вимог до статутного капіталу та до організаційно-правової форми МФО в Україні немає, тому власники компанії можуть їх обирати на свій розсуд. Діяльність МФО контролює Національний банк України.

МФО розрізняються за видом процедури оформлення кредиту на:

- такі, що надають кредити тільки онлайн;

- такі, що надають можливість забрати гроші у відділенні.

За сумою і вимогами до внесення застави:

- такі, де позику можна взяти на невелику суму (до 10 000 грн) і без застави;

- такі, що кредитують на великі суми (понад 50 000 грн) і з можливим наданням застави.
== Договір кредитування фізичних осіб мікрофінансовими установами ==
Договори, що укладаються на строк до одного місяця, та договори, загальний розмір позики за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, відноситимуться до споживчих кредитів, а відтак такі відносини регулюватимуться нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n6 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»], кредитором є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Споживач – фізична особа, що уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживче кредитування – правовідносини з надання, обслуговування і повернення споживчого кредиту.

'''Споживчий кредит (кредит)''' – грошові кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Споживчі кредити видаються на покупку техніки, ремонт тощо.

'''Договір про споживчий кредит''' - вид [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Кредитний_договір:_порядок_укладення,_його_зміна,_розірвання_та_виконання кредитного договору], за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]. Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"], хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n161 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено], що договори про споживчий кредит, договори про надання додаткових і супутніх послуг кредитодавцем та третіми особами, та зміни до них, укладаються у письмовій формі. Договір може бути укладений як у паперовому, так і в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Електронний_договір:_порядок_укладення_та_підписання електронному вигляді]. Якщо договір укладається в паперовому вигляді, обов’язковим є проставляння власноручних підписів сторін та печатки. У випадку укладання договору в електронному вигляді, обов’язковим є накладання електронного підпису (підписів), інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»].
{| class="wikitable"
|-
| '''''Зверніть увагу. '''''Підписаний примірник договору з додатками до нього невідкладно передається споживачу, інший примірник договору належить мікрофінансовій організації. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
|}
У випадку укладання договору в електронному вигляді, примірник договору про споживчий кредит і додатки до нього надаються споживачеві способом, що дозволяє встановити особу отримувача, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом, з використанням даних контактів, зазначених споживачем при укладенні договору про споживчий кредит.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однієї стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 Ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»] встановлює порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України, і виражати намір особи, яка зробила його, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Крім цього, електронний договір може містити наступну інформацію:
[[Файл:Мікрокредитування 2021.jpg|міні]]
- технологію (порядок) укладення договору;

- порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

- можливість і порядок внесення змін до умов договору;

- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань;

- технічні засоби ідентифікації сторін;

- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

- спосіб зберігання і пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

- інші відомості.

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»] до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним усвідомленого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу в паспорті споживчого кредиту повинна містити попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов’язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1190 статтею 182 Кримінального кодексу України] за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Електронний договір вважається укладеним '''з моменту одержання особою''', яка направила пропозицію укласти такий договір, '''відповіді''' про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію»].

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання підписаного в порядку, встановленому законодавством, електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, встановленому законодавством;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Інформаційна система підприємства електронної комерції, яке пропонує укласти електронний договір, повинна передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження МФО.

Електронний договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожен екземпляр електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

Перевагою мікрокредитування є швидкість надання позики; укладення договору в електронній формі, без необхідності відвідування комерційної установи; обмежений перелік документів, необхідних для отримання позики (тільки паспорт, не потрібна довідка про доходи); МФО не здійснює перевірку кредитної історії клієнта; не потрібні поручителі; відсутність застави.

До недоліків слід віднести надмірно високі процентні ставки.
== Продаж, переуступка права вимоги за договором про споживчий кредит ==
Згідно ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"] у разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:'''''

повне найменування юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України, інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця''''', - інформацію про факт такого відступлення.

Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно частини 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право кредитодавця, нового кредитора. (добавити).
|}
== Несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 ст. 625 Цивільного кодексу України] боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв’язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Законом України «Про споживче кредитування»], яким визначено, що:
* сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;
* за порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено;
* врегулювання простроченої заборгованості - здійснювані кредитором, новим кредитором, колекторською компанією заходи, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит.
===== Колекторські компанії =====
Нерідко МФО задля стягнення боргу звертаються до колекторських компаній.
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Правове_регулювання_колекторської_діяльності_в_Україні колекторська компанія] - юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;
* новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов’язанні право вимоги за договором про споживчий кредит;
* реєстр колекторських компаній - система одержання, накопичення, зберігання, використання та поширення інформації (даних) про колекторські компанії.
Реєстр колекторських компаній веде Національний банк України, а також встановлює вимоги до кредитодавців, нових кредиторів та колекторських компаній та їхньої діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості; здійснює нагляд за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо етичної поведінки під час взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n391 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування»] колекторська компанія під час врегулювання простроченої заборгованості може взаємодіяти із споживачем тільки у разі, якщо така згода передбачена кредитним договором та особа надала згоду на таку взаємодію. Взаємодія здійснюється шляхом телефонних та відео переговорів, особистих зустрічей, надсилання текстових, голосових повідомлень через засоби телекомунікації, поштових відправлень. При цьому проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови, що боржник надав попередньо згоду на проведення такої зустрічі під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це.

Колекторським компаніям заборонено здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність боржника та його близьких осіб, ставлять під загрозу його життя, здоров’я, ділову репутацію, використовувати шантаж, погрози, вчиняти інші неправомірні дії щодо боржника та його близьких; взаємодіяти з боржником більше двох разів на добу, у період часу з 20 до 9 години, у вихідні, святкові та неробочі дні; використовувати функцію автоматичного додзвону до боржника більше 30 хвилин на добу; вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж це передбачено договором про споживчий кредит.

Не допускається спрямована на повернення простроченої заборгованості взаємодія із боржником та його близькими особами з моменту отримання документів, що така особа є недієздатною особою або обмеженою в дієздатності, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, є особою з інвалідністю І групи, є неповнолітньою особою. Нагляд за додержанням вимог законодавства щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг при врегулюванні простроченої заборгованості покладено на Національний банк України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' У разі, якщо колектори погрожують розправою боржнику або його родичам та близьким особам, необхідно звернутися до поліції та за професійною правовою допомогою.
|}
У випадку, коли кредитна заборгованість досягає розмірів, коли боржник не в змозі її виплачувати, Цивільним та Господарським процесуальними кодексами України передбачена розстрочка або відстрочка сплати боргу. Договір про реструктуризацію боргу повинен бути також укладений у письмовій формі. У разі укладення такого договору, спочатку сплачується тіло кредиту, а потім відсотки та штрафи.

Згідно змін внесених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3156-20#Text "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг»] у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів після його припинення чи скасування '''грошові зобов’язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу споживача''' або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у такому порядку та '''з дотриманням таких умов''':

1) договір про споживчий кредит не забезпечено заставою (іпотекою);

2) відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення із споживача заборгованості за договором про такий споживчий кредит або відповідне виконавче провадження;

3) місцем постійного проживання або покинутим місцем постійного проживання споживача (зокрема, якщо споживач є особою, яка взята на облік як внутрішньо переміщена особа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) є територія України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) споживач одночасно відповідає таким критеріям:

а) станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг" та станом на дату подання заяви про реструктуризацію у споживача наявне невиконане грошове зобов’язання (прострочене грошове зобов’язання та/або грошове зобов’язання, строк сплати якого не настав) перед кредитором або новим кредитором (далі - кредитор), крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв’язку з виконанням ним зобов’язань споживача;

б) станом на 23 лютого 2022 року у споживача відсутнє прострочене грошове зобов’язання, яке споживач згідно з договором про споживчий кредит зобов’язаний сплатити не пізніше 23 лютого 2022 року, або якщо споживачем внесено кошти на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі простроченої заборгованості, що існувала станом на 23 лютого 2022 року, чи таку прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

5) додатково до критеріїв, зазначених у підпункті 4, споживач на дату подання заяви про реструктуризацію відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

а) державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога, у тому числі виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), є єдиним джерелом доходу споживача та членів його сім’ї;

б) споживач є батьком чи матір’ю багатодітної сім’ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг;

в) споживач або член його сім’ї є особою з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а нарахований за три місяці до дати подання заяви про реструктуризацію середньомісячний сукупний дохід споживача та членів його сім’ї не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому подано заяву про реструктуризацію.

Реструктуризація грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит здійснюється за заявою про проведення реструктуризації, що подається кредитору у паперовій або електронній формі відповідно до вимог, визначених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", споживачем або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається реєстрованим поштовим відправленням чи електронною поштою.

'''Відповідальність за порушення прав споживачів'''

Ненадання, несвоєчасне надання споживачу визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг, надання недостовірної інформації про фінансову послугу або порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки) тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]).

Національний банк України, як Регулятор ринку фінансових послуг, накладає штрафи на надавачів фінансових та/або супровідних послуг за такі порушення прав споживачів:

1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;

2) ненадання за письмовим запитом споживача проекту договору про надання фінансової послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом, - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання;

3) ненадання споживачу примірника договору про надання фінансової послуги та додатків до нього (за наявності) - у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

4) непроведення оцінювання кредитоспроможності споживача (якщо обов’язковість проведення такого оцінювання встановлена законодавством) - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

5) укладення договору про надання фінансової послуги не в письмовій формі (якщо укладення договору в письмовій формі передбачено законом) - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

6) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки, зміна в односторонньому порядку механізму обчислення змінюваної процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

7) неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого неповідомлення;

8) недотримання встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) - у розмірі від 3 тисяч до 6 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) залучення до врегулювання простроченої заборгованості юридичної особи, не включеної до реєстру колекторських компаній, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) недотримання встановлених законодавством вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) недотримання встановлених законодавством вимог щодо обов’язку та строків подання інформації про споживчий кредит до бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) недотримання вимог закону щодо максимального розміру денної процентної ставки - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

13) нездійснення розрахунку денної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до вимог законодавства - у розмірі від 7 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

14) вимогу сплати платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

15) порушення встановлених законодавством вимог до реклами на ринках фінансових послуг - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=2.%20%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%3A частина 2 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»]).

== Див. також ==
* [[Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні]]

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні

2025-08-05T08:14:11Z

Chornomor.Liubov: /* Продаж, переуступка права вимоги за договором про споживчий кредит */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/891-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій та види мікрофінансових організацій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]
== Поняття та види мікрофінансових організацій ==
'''Мікрофінансові організації''' – це юридично зареєстровані компанії, які мають ліцензію на здійснення кредитної діяльності. На відміну від банків, в основному МФО мають право тільки видавати кредити, тобто такі види продуктів як депозити, відкриття рахунків для клієнтів у МФО будуть недоступні.
Основним продуктом МФО є мікропозики, які видаються під відсоток на певний термін на конкретних умовах. Мікропозики видаються тільки на підставі підписаного договору, який має повну юридичну силу.

Вимог до статутного капіталу та до організаційно-правової форми МФО в Україні немає, тому власники компанії можуть їх обирати на свій розсуд. Діяльність МФО контролює Національний банк України.

МФО розрізняються за видом процедури оформлення кредиту на:

- такі, що надають кредити тільки онлайн;

- такі, що надають можливість забрати гроші у відділенні.

За сумою і вимогами до внесення застави:

- такі, де позику можна взяти на невелику суму (до 10 000 грн) і без застави;

- такі, що кредитують на великі суми (понад 50 000 грн) і з можливим наданням застави.
== Договір кредитування фізичних осіб мікрофінансовими установами ==
Договори, що укладаються на строк до одного місяця, та договори, загальний розмір позики за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, відноситимуться до споживчих кредитів, а відтак такі відносини регулюватимуться нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n6 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»], кредитором є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Споживач – фізична особа, що уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживче кредитування – правовідносини з надання, обслуговування і повернення споживчого кредиту.

'''Споживчий кредит (кредит)''' – грошові кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Споживчі кредити видаються на покупку техніки, ремонт тощо.

'''Договір про споживчий кредит''' - вид [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Кредитний_договір:_порядок_укладення,_його_зміна,_розірвання_та_виконання кредитного договору], за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]. Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"], хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n161 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено], що договори про споживчий кредит, договори про надання додаткових і супутніх послуг кредитодавцем та третіми особами, та зміни до них, укладаються у письмовій формі. Договір може бути укладений як у паперовому, так і в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Електронний_договір:_порядок_укладення_та_підписання електронному вигляді]. Якщо договір укладається в паперовому вигляді, обов’язковим є проставляння власноручних підписів сторін та печатки. У випадку укладання договору в електронному вигляді, обов’язковим є накладання електронного підпису (підписів), інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»].
{| class="wikitable"
|-
| '''''Зверніть увагу. '''''Підписаний примірник договору з додатками до нього невідкладно передається споживачу, інший примірник договору належить мікрофінансовій організації. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
|}
У випадку укладання договору в електронному вигляді, примірник договору про споживчий кредит і додатки до нього надаються споживачеві способом, що дозволяє встановити особу отримувача, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом, з використанням даних контактів, зазначених споживачем при укладенні договору про споживчий кредит.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однієї стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 Ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»] встановлює порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України, і виражати намір особи, яка зробила його, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Крім цього, електронний договір може містити наступну інформацію:
[[Файл:Мікрокредитування 2021.jpg|міні]]
- технологію (порядок) укладення договору;

- порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

- можливість і порядок внесення змін до умов договору;

- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань;

- технічні засоби ідентифікації сторін;

- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

- спосіб зберігання і пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

- інші відомості.

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»] до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним усвідомленого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу в паспорті споживчого кредиту повинна містити попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов’язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1190 статтею 182 Кримінального кодексу України] за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Електронний договір вважається укладеним '''з моменту одержання особою''', яка направила пропозицію укласти такий договір, '''відповіді''' про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію»].

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання підписаного в порядку, встановленому законодавством, електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, встановленому законодавством;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Інформаційна система підприємства електронної комерції, яке пропонує укласти електронний договір, повинна передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження МФО.

Електронний договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожен екземпляр електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

Перевагою мікрокредитування є швидкість надання позики; укладення договору в електронній формі, без необхідності відвідування комерційної установи; обмежений перелік документів, необхідних для отримання позики (тільки паспорт, не потрібна довідка про доходи); МФО не здійснює перевірку кредитної історії клієнта; не потрібні поручителі; відсутність застави.

До недоліків слід віднести надмірно високі процентні ставки.
== Продаж, переуступка права вимоги за договором про споживчий кредит ==
Згідно ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"] у разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:'''''

повне найменування юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України, інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця''''', - інформацію про факт такого відступлення.

Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно частини 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право кредитодавця, нового кредитора. (добавити).
|}
== Несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 ст. 625 Цивільного кодексу України] боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв’язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Законом України «Про споживче кредитування»], яким визначено, що:
* сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;
* за порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено;
* врегулювання простроченої заборгованості - здійснювані кредитором, новим кредитором, колекторською компанією заходи, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит.
===== Колекторські компанії =====
Нерідко МФО задля стягнення боргу звертаються до колекторських компаній.
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Правове_регулювання_колекторської_діяльності_в_Україні колекторська компанія] - юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;
* новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов’язанні право вимоги за договором про споживчий кредит;
* реєстр колекторських компаній - система одержання, накопичення, зберігання, використання та поширення інформації (даних) про колекторські компанії.
Реєстр колекторських компаній веде Національний банк України, а також встановлює вимоги до кредитодавців, нових кредиторів та колекторських компаній та їхньої діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості; здійснює нагляд за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо етичної поведінки під час взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n391 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування»] колекторська компанія під час врегулювання простроченої заборгованості може взаємодіяти із споживачем тільки у разі, якщо така згода передбачена кредитним договором та особа надала згоду на таку взаємодію. Взаємодія здійснюється шляхом телефонних та відео переговорів, особистих зустрічей, надсилання текстових, голосових повідомлень через засоби телекомунікації, поштових відправлень. При цьому проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови, що боржник надав попередньо згоду на проведення такої зустрічі під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це.

Колекторським компаніям заборонено здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність боржника та його близьких осіб, ставлять під загрозу його життя, здоров’я, ділову репутацію, використовувати шантаж, погрози, вчиняти інші неправомірні дії щодо боржника та його близьких; взаємодіяти з боржником більше двох разів на добу, у період часу з 20 до 9 години, у вихідні, святкові та неробочі дні; використовувати функцію автоматичного додзвону до боржника більше 30 хвилин на добу; вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж це передбачено договором про споживчий кредит.

Не допускається спрямована на повернення простроченої заборгованості взаємодія із боржником та його близькими особами з моменту отримання документів, що така особа є недієздатною особою або обмеженою в дієздатності, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, є особою з інвалідністю І групи, є неповнолітньою особою. Нагляд за додержанням вимог законодавства щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг при врегулюванні простроченої заборгованості покладено на Національний банк України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' У разі, якщо колектори погрожують розправою боржнику або його родичам та близьким особам, необхідно звернутися до поліції та за професійною правовою допомогою.
|}
У випадку, коли кредитна заборгованість досягає розмірів, коли боржник не в змозі її виплачувати, Цивільним та Господарським процесуальними кодексами України передбачена розстрочка або відстрочка сплати боргу. Договір про реструктуризацію боргу повинен бути також укладений у письмовій формі. У разі укладення такого договору, спочатку сплачується тіло кредиту, а потім відсотки та штрафи.

Згідно змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг» у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів після його припинення чи скасування '''грошові зобов’язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу споживача''' або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у такому порядку та '''з дотриманням таких умов''':

1) договір про споживчий кредит не забезпечено заставою (іпотекою);

2) відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення із споживача заборгованості за договором про такий споживчий кредит або відповідне виконавче провадження;

3) місцем постійного проживання або покинутим місцем постійного проживання споживача (зокрема, якщо споживач є особою, яка взята на облік як внутрішньо переміщена особа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) є територія України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) споживач одночасно відповідає таким критеріям:

а) станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг" та станом на дату подання заяви про реструктуризацію у споживача наявне невиконане грошове зобов’язання (прострочене грошове зобов’язання та/або грошове зобов’язання, строк сплати якого не настав) перед кредитором або новим кредитором (далі - кредитор), крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв’язку з виконанням ним зобов’язань споживача;

б) станом на 23 лютого 2022 року у споживача відсутнє прострочене грошове зобов’язання, яке споживач згідно з договором про споживчий кредит зобов’язаний сплатити не пізніше 23 лютого 2022 року, або якщо споживачем внесено кошти на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі простроченої заборгованості, що існувала станом на 23 лютого 2022 року, чи таку прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

5) додатково до критеріїв, зазначених у підпункті 4, споживач на дату подання заяви про реструктуризацію відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

а) державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога, у тому числі виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), є єдиним джерелом доходу споживача та членів його сім’ї;

б) споживач є батьком чи матір’ю багатодітної сім’ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг;

в) споживач або член його сім’ї є особою з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а нарахований за три місяці до дати подання заяви про реструктуризацію середньомісячний сукупний дохід споживача та членів його сім’ї не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому подано заяву про реструктуризацію.

Реструктуризація грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит здійснюється за заявою про проведення реструктуризації, що подається кредитору у паперовій або електронній формі відповідно до вимог, визначених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", споживачем або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається реєстрованим поштовим відправленням чи електронною поштою.

'''Відповідальність за порушення прав споживачів'''

Ненадання, несвоєчасне надання споживачу визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг, надання недостовірної інформації про фінансову послугу або порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки) тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]).

Національний банк України, як Регулятор ринку фінансових послуг, накладає штрафи на надавачів фінансових та/або супровідних послуг за такі порушення прав споживачів:

1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;

2) ненадання за письмовим запитом споживача проекту договору про надання фінансової послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом, - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання;

3) ненадання споживачу примірника договору про надання фінансової послуги та додатків до нього (за наявності) - у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

4) непроведення оцінювання кредитоспроможності споживача (якщо обов’язковість проведення такого оцінювання встановлена законодавством) - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

5) укладення договору про надання фінансової послуги не в письмовій формі (якщо укладення договору в письмовій формі передбачено законом) - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

6) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки, зміна в односторонньому порядку механізму обчислення змінюваної процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

7) неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого неповідомлення;

8) недотримання встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) - у розмірі від 3 тисяч до 6 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) залучення до врегулювання простроченої заборгованості юридичної особи, не включеної до реєстру колекторських компаній, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) недотримання встановлених законодавством вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) недотримання встановлених законодавством вимог щодо обов’язку та строків подання інформації про споживчий кредит до бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) недотримання вимог закону щодо максимального розміру денної процентної ставки - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

13) нездійснення розрахунку денної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до вимог законодавства - у розмірі від 7 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

14) вимогу сплати платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

15) порушення встановлених законодавством вимог до реклами на ринках фінансових послуг - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=2.%20%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%3A частина 2 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»]).

== Див. також ==
* [[Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні]]

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні

2025-08-05T08:04:27Z

Chornomor.Liubov: /* Договір кредитування фізичних осіб мікрофінансовими установами */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/891-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій та види мікрофінансових організацій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]
== Поняття та види мікрофінансових організацій ==
'''Мікрофінансові організації''' – це юридично зареєстровані компанії, які мають ліцензію на здійснення кредитної діяльності. На відміну від банків, в основному МФО мають право тільки видавати кредити, тобто такі види продуктів як депозити, відкриття рахунків для клієнтів у МФО будуть недоступні.
Основним продуктом МФО є мікропозики, які видаються під відсоток на певний термін на конкретних умовах. Мікропозики видаються тільки на підставі підписаного договору, який має повну юридичну силу.

Вимог до статутного капіталу та до організаційно-правової форми МФО в Україні немає, тому власники компанії можуть їх обирати на свій розсуд. Діяльність МФО контролює Національний банк України.

МФО розрізняються за видом процедури оформлення кредиту на:

- такі, що надають кредити тільки онлайн;

- такі, що надають можливість забрати гроші у відділенні.

За сумою і вимогами до внесення застави:

- такі, де позику можна взяти на невелику суму (до 10 000 грн) і без застави;

- такі, що кредитують на великі суми (понад 50 000 грн) і з можливим наданням застави.
== Договір кредитування фізичних осіб мікрофінансовими установами ==
Договори, що укладаються на строк до одного місяця, та договори, загальний розмір позики за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, відноситимуться до споживчих кредитів, а відтак такі відносини регулюватимуться нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n6 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»], кредитором є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Споживач – фізична особа, що уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживче кредитування – правовідносини з надання, обслуговування і повернення споживчого кредиту.

'''Споживчий кредит (кредит)''' – грошові кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Споживчі кредити видаються на покупку техніки, ремонт тощо.

'''Договір про споживчий кредит''' - вид [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Кредитний_договір:_порядок_укладення,_його_зміна,_розірвання_та_виконання кредитного договору], за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]. Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"], хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n161 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено], що договори про споживчий кредит, договори про надання додаткових і супутніх послуг кредитодавцем та третіми особами, та зміни до них, укладаються у письмовій формі. Договір може бути укладений як у паперовому, так і в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Електронний_договір:_порядок_укладення_та_підписання електронному вигляді]. Якщо договір укладається в паперовому вигляді, обов’язковим є проставляння власноручних підписів сторін та печатки. У випадку укладання договору в електронному вигляді, обов’язковим є накладання електронного підпису (підписів), інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»].
{| class="wikitable"
|-
| '''''Зверніть увагу. '''''Підписаний примірник договору з додатками до нього невідкладно передається споживачу, інший примірник договору належить мікрофінансовій організації. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
|}
У випадку укладання договору в електронному вигляді, примірник договору про споживчий кредит і додатки до нього надаються споживачеві способом, що дозволяє встановити особу отримувача, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом, з використанням даних контактів, зазначених споживачем при укладенні договору про споживчий кредит.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однієї стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 Ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»] встановлює порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України, і виражати намір особи, яка зробила його, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Крім цього, електронний договір може містити наступну інформацію:
[[Файл:Мікрокредитування 2021.jpg|міні]]
- технологію (порядок) укладення договору;

- порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

- можливість і порядок внесення змін до умов договору;

- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань;

- технічні засоби ідентифікації сторін;

- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

- спосіб зберігання і пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

- інші відомості.

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»] до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним усвідомленого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу в паспорті споживчого кредиту повинна містити попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов’язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1190 статтею 182 Кримінального кодексу України] за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Електронний договір вважається укладеним '''з моменту одержання особою''', яка направила пропозицію укласти такий договір, '''відповіді''' про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію»].

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання підписаного в порядку, встановленому законодавством, електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, встановленому законодавством;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Інформаційна система підприємства електронної комерції, яке пропонує укласти електронний договір, повинна передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження МФО.

Електронний договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожен екземпляр електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

Перевагою мікрокредитування є швидкість надання позики; укладення договору в електронній формі, без необхідності відвідування комерційної установи; обмежений перелік документів, необхідних для отримання позики (тільки паспорт, не потрібна довідка про доходи); МФО не здійснює перевірку кредитної історії клієнта; не потрібні поручителі; відсутність застави.

До недоліків слід віднести надмірно високі процентні ставки.
== Продаж, переуступка права вимоги за договором про споживчий кредит ==
Згідно ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"] у разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:'''''

повне найменування юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України, інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця''''', - інформацію про факт такого відступлення.

Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно пункту 2 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право кредитодавця, нового кредитора. (добавити).
|}
== Несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 ст. 625 Цивільного кодексу України] боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв’язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Законом України «Про споживче кредитування»], яким визначено, що:
* сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;
* за порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено;
* врегулювання простроченої заборгованості - здійснювані кредитором, новим кредитором, колекторською компанією заходи, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит.
===== Колекторські компанії =====
Нерідко МФО задля стягнення боргу звертаються до колекторських компаній.
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Правове_регулювання_колекторської_діяльності_в_Україні колекторська компанія] - юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;
* новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов’язанні право вимоги за договором про споживчий кредит;
* реєстр колекторських компаній - система одержання, накопичення, зберігання, використання та поширення інформації (даних) про колекторські компанії.
Реєстр колекторських компаній веде Національний банк України, а також встановлює вимоги до кредитодавців, нових кредиторів та колекторських компаній та їхньої діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості; здійснює нагляд за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо етичної поведінки під час взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n391 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування»] колекторська компанія під час врегулювання простроченої заборгованості може взаємодіяти із споживачем тільки у разі, якщо така згода передбачена кредитним договором та особа надала згоду на таку взаємодію. Взаємодія здійснюється шляхом телефонних та відео переговорів, особистих зустрічей, надсилання текстових, голосових повідомлень через засоби телекомунікації, поштових відправлень. При цьому проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови, що боржник надав попередньо згоду на проведення такої зустрічі під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це.

Колекторським компаніям заборонено здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність боржника та його близьких осіб, ставлять під загрозу його життя, здоров’я, ділову репутацію, використовувати шантаж, погрози, вчиняти інші неправомірні дії щодо боржника та його близьких; взаємодіяти з боржником більше двох разів на добу, у період часу з 20 до 9 години, у вихідні, святкові та неробочі дні; використовувати функцію автоматичного додзвону до боржника більше 30 хвилин на добу; вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж це передбачено договором про споживчий кредит.

Не допускається спрямована на повернення простроченої заборгованості взаємодія із боржником та його близькими особами з моменту отримання документів, що така особа є недієздатною особою або обмеженою в дієздатності, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, є особою з інвалідністю І групи, є неповнолітньою особою. Нагляд за додержанням вимог законодавства щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг при врегулюванні простроченої заборгованості покладено на Національний банк України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' У разі, якщо колектори погрожують розправою боржнику або його родичам та близьким особам, необхідно звернутися до поліції та за професійною правовою допомогою.
|}
У випадку, коли кредитна заборгованість досягає розмірів, коли боржник не в змозі її виплачувати, Цивільним та Господарським процесуальними кодексами України передбачена розстрочка або відстрочка сплати боргу. Договір про реструктуризацію боргу повинен бути також укладений у письмовій формі. У разі укладення такого договору, спочатку сплачується тіло кредиту, а потім відсотки та штрафи.

Згідно змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг» у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів після його припинення чи скасування '''грошові зобов’язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами (крім кредитних спілок) договорами про споживчий кредит підлягають обов’язковій реструктуризації на вимогу споживача''' або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у такому порядку та '''з дотриманням таких умов''':

1) договір про споживчий кредит не забезпечено заставою (іпотекою);

2) відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення із споживача заборгованості за договором про такий споживчий кредит або відповідне виконавче провадження;

3) місцем постійного проживання або покинутим місцем постійного проживання споживача (зокрема, якщо споживач є особою, яка взята на облік як внутрішньо переміщена особа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) є територія України, на якій ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) споживач одночасно відповідає таким критеріям:

а) станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг" та станом на дату подання заяви про реструктуризацію у споживача наявне невиконане грошове зобов’язання (прострочене грошове зобов’язання та/або грошове зобов’язання, строк сплати якого не настав) перед кредитором або новим кредитором (далі - кредитор), крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя у зв’язку з виконанням ним зобов’язань споживача;

б) станом на 23 лютого 2022 року у споживача відсутнє прострочене грошове зобов’язання, яке споживач згідно з договором про споживчий кредит зобов’язаний сплатити не пізніше 23 лютого 2022 року, або якщо споживачем внесено кошти на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі простроченої заборгованості, що існувала станом на 23 лютого 2022 року, чи таку прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

5) додатково до критеріїв, зазначених у підпункті 4, споживач на дату подання заяви про реструктуризацію відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

а) державна та соціальна матеріальна допомога та/або пенсійне забезпечення, благодійна допомога, у тому числі виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), є єдиним джерелом доходу споживача та членів його сім’ї;

б) споживач є батьком чи матір’ю багатодітної сім’ї, які отримують субсидію на оплату житлово-комунальних послуг;

в) споживач або член його сім’ї є особою з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пунктів 10-16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а нарахований за три місяці до дати подання заяви про реструктуризацію середньомісячний сукупний дохід споживача та членів його сім’ї не перевищує двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому подано заяву про реструктуризацію.

Реструктуризація грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит здійснюється за заявою про проведення реструктуризації, що подається кредитору у паперовій або електронній формі відповідно до вимог, визначених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", споживачем або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається реєстрованим поштовим відправленням чи електронною поштою.

'''Відповідальність за порушення прав споживачів'''

Ненадання, несвоєчасне надання споживачу визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг, надання недостовірної інформації про фінансову послугу або порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки) тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч.1 ст.28 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові кампанії"]).

Національний банк України, як Регулятор ринку фінансових послуг, накладає штрафи на надавачів фінансових та/або супровідних послуг за такі порушення прав споживачів:

1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;

2) ненадання за письмовим запитом споживача проекту договору про надання фінансової послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом, - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання;

3) ненадання споживачу примірника договору про надання фінансової послуги та додатків до нього (за наявності) - у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

4) непроведення оцінювання кредитоспроможності споживача (якщо обов’язковість проведення такого оцінювання встановлена законодавством) - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

5) укладення договору про надання фінансової послуги не в письмовій формі (якщо укладення договору в письмовій формі передбачено законом) - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

6) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки, зміна в односторонньому порядку механізму обчислення змінюваної процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

7) неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого неповідомлення;

8) недотримання встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) - у розмірі від 3 тисяч до 6 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) залучення до врегулювання простроченої заборгованості юридичної особи, не включеної до реєстру колекторських компаній, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) недотримання встановлених законодавством вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) недотримання встановлених законодавством вимог щодо обов’язку та строків подання інформації про споживчий кредит до бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) недотримання вимог закону щодо максимального розміру денної процентної ставки - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

13) нездійснення розрахунку денної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до вимог законодавства - у розмірі від 7 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

14) вимогу сплати платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

15) порушення встановлених законодавством вимог до реклами на ринках фінансових послуг - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text:~:text=2.%20%D0%A0%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D1%84%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%3A частина 2 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»]).

== Див. також ==
* [[Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні]]

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Податкова знижка з податку на доходи фізичних осіб

2025-06-02T08:56:27Z

Chornomor.Liubov: видалено посилання на нормативний акт, який не має відношення до теми консультації

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15#Text Наказ Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи"]
== Хто має право на податкову знижку ==
'''Податкова знижка''' для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - '''документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг)''' у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, '''на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу''', одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у визначених законодавством випадках(''Підпункт 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]).'' Тобто, громадяни можуть повернути собі частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого ними із заробітної плати.

'''Згідно зі статтею 166 податкового кодексу України, скористатися податковою знижкою мають право:'''
* Резиденти України, громадяни України або особи з іноземним громадянством, які перебувають на території нашої країни більше, ніж 183 дні протягом усього року;
*Особи, які понесли певні витрати, пов'язані з придбанням товарів, послуг або оплатою робіт резидента (фізичної або юридичної особи), що мають документально зафіксовані підтвердження. Якщо ви оплатили навчання своєї дитини в закордонний учбовий заклад, права на податкову знижку ви не маєте;
* Особи, які отримують офіційну заробітну плату або працюють за договорами цивільно-правового характеру, які платять податок з доходів фізичних осіб. Якщо ви є фізичною особою підприємцем (ФОП), ви не маєте права на податкову знижку, оскільки не платите податок з доходів фізичних осіб.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 п.14.1.213 Податкового кодексу України], '''Фізична особа - резидент -''' '''фізична особа, яка має місце проживання в Україні''' (у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном).
== Які витрати включаються до податкової знижки ==
* частина суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений як основне місце проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла;
* суму коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, якщо розмір внесків не перевищує 4 відсотків суми загального оподатковуваного доходу звітного року;
* суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою;
* страхові платежі (внески, премії) за договорами довгострокового страхування життя та пенсійні внески в рамках недержавного пенсійного забезпечення;
* сума витрат на оплату допоміжних репродуктивних технологій, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік;
* сума витрат на оплату державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;
* сума коштів, сплачених у зв'язку з переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;
* сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування;
* сума витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла за державними програмами будівництва (придбання) доступного житла;
* сума коштів у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), сплачених платником податку, який має статус внутрішньо переміщеної особи.
Платник податку має право скористатися виключно за умови, що він та/або члени його сім’ї першого ступеня споріднення: не мають у власності придатної для проживання житлової нерухомості, розташованої поза межами тимчасово окупованої території України; не отримують передбачених законодавством України бюджетних виплат для покриття витрат на проживання. Розмір такої знижки не може перевищувати (у розрахунку на календарний рік) 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року.

'''Повний перелік витрат міститься в статті 166.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 Податкового кодексу України]'''
== Куди звертатися за знижкою ==
Для отримання податкової знижки необхідно звернутися до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку (проживання).

Якщо внутрішньо переміщена особа за місцем фактичного проживання/перебування подала до територіального органу Державної податкової служби заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР, підтвердивши фактичне місце проживання довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, то декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) для отримання податкової знижки вона подає до територіального органу ДПС за місцем фактичного проживання/перебування. Якщо такі дії не здійснено, то Декларація з метою отримання податкової знижки подається платником податку за адресою (місцезнаходженням) територіального органу ДПС, який переміщено з тимчасово окупованої території.
== Які документи необхідно подати ==
*копії та оригінали паспорта та РНОКПП особи яка претендує на отримання податкової знижки, члена сім’ї першого ступеня спорідненості, документи які підтверджують ступінь спорідненості (наприклад свідоцтво про народження тощо);
*податкову декларацію, про майновий стан і доходи за формою, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1817-23#Text наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року ( із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 467 від 28.08.2023);]
*довідку від працедавця про суму нарахованої заробітної плати за попередній рік, суму утриманого ЄСВ, суму податкової соціальної пільги, утриману суму податку на доходи фізичних осіб;
*копії та оригінали документів, що підтверджують витрати за попередній рік, які включаються до податкової знижки (у разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа);
*заяву про зарахування сум податку, що підлягає поверненню.
== Строк для звернення за податковою знижкою ==
Протягом календарного року, наступного за тим, за який подається декларація про доходи та зазначаються витрати, що враховуються для розрахунку податкової знижки

(наприклад: витрати за 2024 рік можна подати впродовж 2025 року).
{| class="wikitable"
|-
|'''ВАЖЛИВО!'''
*Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
*Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
|}
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 п.п.166.4.3 Податкового кодексу України]

Реалізувати право на отримання податкової знижки можливо подавши декларацію про майновий стан і доходи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису через «Електронний кабінет» на веб сайті Державної податкової служби України за [https://cabinet.tax.gov.ua/login посиланням]
== Див. також ==
* [[Податкова знижка на навчання]]

* [[Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом]]
* [[Отримання податкової знижки на оплату допоміжних репродуктивних технологій]]
[[Категорія:Податкове право]]

Податкова знижка з податку на доходи фізичних осіб

2025-06-02T08:36:12Z

Chornomor.Liubov: відредаговано дату: змінено з 2023р. на 2024р., з 2024р. на 2025р.

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF?fbclid=IwAR02AvT9h3q_C2zO56LIbFPlwhLmXdLp5xlNgEeRz8Pqfj2u9atUsrUoDOM#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 "Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15#Text Наказ Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи"]
== Хто має право на податкову знижку ==
'''Податкова знижка''' для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - '''документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг)''' у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, '''на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу''', одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у визначених законодавством випадках(''Підпункт 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]).'' Тобто, громадяни можуть повернути собі частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого ними із заробітної плати.

'''Згідно зі статтею 166 податкового кодексу України, скористатися податковою знижкою мають право:'''
* Резиденти України, громадяни України або особи з іноземним громадянством, які перебувають на території нашої країни більше, ніж 183 дні протягом усього року;
*Особи, які понесли певні витрати, пов'язані з придбанням товарів, послуг або оплатою робіт резидента (фізичної або юридичної особи), що мають документально зафіксовані підтвердження. Якщо ви оплатили навчання своєї дитини в закордонний учбовий заклад, права на податкову знижку ви не маєте;
* Особи, які отримують офіційну заробітну плату або працюють за договорами цивільно-правового характеру, які платять податок з доходів фізичних осіб. Якщо ви є фізичною особою підприємцем (ФОП), ви не маєте права на податкову знижку, оскільки не платите податок з доходів фізичних осіб.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 п.14.1.213 Податкового кодексу України], '''Фізична особа - резидент -''' '''фізична особа, яка має місце проживання в Україні''' (у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном).
== Які витрати включаються до податкової знижки ==
* частина суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений як основне місце проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла;
* суму коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, якщо розмір внесків не перевищує 4 відсотків суми загального оподатковуваного доходу звітного року;
* суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою;
* страхові платежі (внески, премії) за договорами довгострокового страхування життя та пенсійні внески в рамках недержавного пенсійного забезпечення;
* сума витрат на оплату допоміжних репродуктивних технологій, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік;
* сума витрат на оплату державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;
* сума коштів, сплачених у зв'язку з переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;
* сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування;
* сума витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла за державними програмами будівництва (придбання) доступного житла;
* сума коштів у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), сплачених платником податку, який має статус внутрішньо переміщеної особи.
Платник податку має право скористатися виключно за умови, що він та/або члени його сім’ї першого ступеня споріднення: не мають у власності придатної для проживання житлової нерухомості, розташованої поза межами тимчасово окупованої території України; не отримують передбачених законодавством України бюджетних виплат для покриття витрат на проживання. Розмір такої знижки не може перевищувати (у розрахунку на календарний рік) 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року.

'''Повний перелік витрат міститься в статті 166.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 Податкового кодексу України]'''
== Куди звертатися за знижкою ==
Для отримання податкової знижки необхідно звернутися до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку (проживання).

Якщо внутрішньо переміщена особа за місцем фактичного проживання/перебування подала до територіального органу Державної податкової служби заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР, підтвердивши фактичне місце проживання довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, то декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) для отримання податкової знижки вона подає до територіального органу ДПС за місцем фактичного проживання/перебування. Якщо такі дії не здійснено, то Декларація з метою отримання податкової знижки подається платником податку за адресою (місцезнаходженням) територіального органу ДПС, який переміщено з тимчасово окупованої території.
== Які документи необхідно подати ==
*копії та оригінали паспорта та РНОКПП особи яка претендує на отримання податкової знижки, члена сім’ї першого ступеня спорідненості, документи які підтверджують ступінь спорідненості (наприклад свідоцтво про народження тощо);
*податкову декларацію, про майновий стан і доходи за формою, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1817-23#Text наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року ( із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 467 від 28.08.2023);]
*довідку від працедавця про суму нарахованої заробітної плати за попередній рік, суму утриманого ЄСВ, суму податкової соціальної пільги, утриману суму податку на доходи фізичних осіб;
*копії та оригінали документів, що підтверджують витрати за попередній рік, які включаються до податкової знижки (у разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа);
*заяву про зарахування сум податку, що підлягає поверненню.
== Строк для звернення за податковою знижкою ==
Протягом календарного року, наступного за тим, за який подається декларація про доходи та зазначаються витрати, що враховуються для розрахунку податкової знижки

(наприклад: витрати за 2024 рік можна подати впродовж 2025 року).
{| class="wikitable"
|-
|'''ВАЖЛИВО!'''
*Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
*Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
|}
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 п.п.166.4.3 Податкового кодексу України]

Реалізувати право на отримання податкової знижки можливо подавши декларацію про майновий стан і доходи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису через «Електронний кабінет» на веб сайті Державної податкової служби України за [https://cabinet.tax.gov.ua/login посиланням]
== Див. також ==
* [[Податкова знижка на навчання]]

* [[Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом]]
* [[Отримання податкової знижки на оплату допоміжних репродуктивних технологій]]
[[Категорія:Податкове право]]

Податкова знижка з податку на доходи фізичних осіб

2025-06-02T07:58:48Z

Chornomor.Liubov: додано посилання на Податковий кодекс України

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF?fbclid=IwAR02AvT9h3q_C2zO56LIbFPlwhLmXdLp5xlNgEeRz8Pqfj2u9atUsrUoDOM#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 "Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15#Text Наказ Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи"]
== Хто має право на податкову знижку ==
'''Податкова знижка''' для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - '''документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг)''' у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, '''на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу''', одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у визначених законодавством випадках(''Підпункт 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]).'' Тобто, громадяни можуть повернути собі частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого ними із заробітної плати.

'''Згідно зі статтею 166 податкового кодексу України, скористатися податковою знижкою мають право:'''
* Резиденти України, громадяни України або особи з іноземним громадянством, які перебувають на території нашої країни більше, ніж 183 дні протягом усього року;
*Особи, які понесли певні витрати, пов'язані з придбанням товарів, послуг або оплатою робіт резидента (фізичної або юридичної особи), що мають документально зафіксовані підтвердження. Якщо ви оплатили навчання своєї дитини в закордонний учбовий заклад, права на податкову знижку ви не маєте;
* Особи, які отримують офіційну заробітну плату або працюють за договорами цивільно-правового характеру, які платять податок з доходів фізичних осіб. Якщо ви є фізичною особою підприємцем (ФОП), ви не маєте права на податкову знижку, оскільки не платите податок з доходів фізичних осіб.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 п.14.1.213 Податкового кодексу України], '''Фізична особа - резидент -''' '''фізична особа, яка має місце проживання в Україні''' (у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном).
== Які витрати включаються до податкової знижки ==
* частина суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений як основне місце проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла;
* суму коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, якщо розмір внесків не перевищує 4 відсотків суми загального оподатковуваного доходу звітного року;
* суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою;
* страхові платежі (внески, премії) за договорами довгострокового страхування життя та пенсійні внески в рамках недержавного пенсійного забезпечення;
* сума витрат на оплату допоміжних репродуктивних технологій, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік;
* сума витрат на оплату державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;
* сума коштів, сплачених у зв'язку з переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;
* сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування;
* сума витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла за державними програмами будівництва (придбання) доступного житла;
* сума коштів у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), сплачених платником податку, який має статус внутрішньо переміщеної особи.
Платник податку має право скористатися виключно за умови, що він та/або члени його сім’ї першого ступеня споріднення: не мають у власності придатної для проживання житлової нерухомості, розташованої поза межами тимчасово окупованої території України; не отримують передбачених законодавством України бюджетних виплат для покриття витрат на проживання. Розмір такої знижки не може перевищувати (у розрахунку на календарний рік) 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року.

'''Повний перелік витрат міститься в статті 166.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 Податкового кодексу України]'''
== Куди звертатися за знижкою ==
Для отримання податкової знижки необхідно звернутися до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку (проживання).

Якщо внутрішньо переміщена особа за місцем фактичного проживання/перебування подала до територіального органу Державної податкової служби заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР, підтвердивши фактичне місце проживання довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, то декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) для отримання податкової знижки вона подає до територіального органу ДПС за місцем фактичного проживання/перебування. Якщо такі дії не здійснено, то Декларація з метою отримання податкової знижки подається платником податку за адресою (місцезнаходженням) територіального органу ДПС, який переміщено з тимчасово окупованої території.
== Які документи необхідно подати ==
*копії та оригінали паспорта та РНОКПП особи яка претендує на отримання податкової знижки, члена сім’ї першого ступеня спорідненості, документи які підтверджують ступінь спорідненості (наприклад свідоцтво про народження тощо);
*податкову декларацію, про майновий стан і доходи за формою, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1817-23#Text наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року ( із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 467 від 28.08.2023);]
*довідку від працедавця про суму нарахованої заробітної плати за попередній рік, суму утриманого ЄСВ, суму податкової соціальної пільги, утриману суму податку на доходи фізичних осіб;
*копії та оригінали документів, що підтверджують витрати за попередній рік, які включаються до податкової знижки (у разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа);
*заяву про зарахування сум податку, що підлягає поверненню.
== Строк для звернення за податковою знижкою ==
Протягом календарного року, наступного за тим, за який подається декларація про доходи та зазначаються витрати, що враховуються для розрахунку податкової знижки

(наприклад: витрати за 2023 рік можна подати впродовж 2024 року).
{| class="wikitable"
|-
|'''ВАЖЛИВО!'''
*Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
*Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
|}
Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3814 п.п.166.4.3 Податкового кодексу України]

Реалізувати право на отримання податкової знижки можливо подавши декларацію про майновий стан і доходи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису через «Електронний кабінет» на веб сайті Державної податкової служби України за [https://cabinet.tax.gov.ua/login посиланням]
== Див. також ==
* [[Податкова знижка на навчання]]

* [[Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом]]
* [[Отримання податкової знижки на оплату допоміжних репродуктивних технологій]]
[[Категорія:Податкове право]]

Строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання

2025-04-01T12:52:50Z

Chornomor.Liubov: виправлена орфографічна помилка

== Нормативна база: ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
== Загальні відомості ==
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на [https://minjust.gov.ua/ddvs органи державної виконавчої служби] та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"] на підставі виконавчих документів, які видані органом, що прийняв рішення.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n88 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження] (далі - Закон)

Перелік виконавчих документів, виданих на підставі рішень, які підлягають примусовому виконанню, перелічено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n18 статті 3 Закону]
== Звернення з виконавчим документом ==
Державний/приватний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n18 статті 3 Закону], на підставі виконавчого документа.

'''''Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:'''''
# виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
# судові накази;
# ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
# виконавчі напис нотаріусів;
# посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
# постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
# постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
# рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
# рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"], а також рішення інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
# рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
# рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
# рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
'''''Примусове виконання рішення згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n275 статті 26 Закону] розпочинається виконавцем на підставі виконавчого документа та:'''''
* за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
* за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
* якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
* якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
* у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
== Строки для пред’явлення виконавчих документів ==
Виконавчий документ є документом '''строковим''', тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) — це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.
{| class="wikitable"
| У виконавчому документі повинно бути зазначено серед іншого, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Статтею 12 Законом] встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:
# посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
# виконавчі документи про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
# інші виконавчі документи - протягом трьох років.
Зазначені вище строки встановлюються для:
* виконання рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його прийняття;
* виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
=== Переривання строку ===
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
* пред'явленням виконавчого документа до виконання;
* надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення..
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 (стаття 12 Закону]).
=== Пропущення строку ===
У разі пропущення строку пред’явлення до виконання виконавчого документу:

→ орган державної виконавчої служби/приватний виконавець [[Повернення виконавчого документу стягувачу|повертає виконавчий документ]] стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення (частина четверта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n29 статті 4 Закону]);

→ стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4096 статтею 329 Господарського процесуального кодексу України] встановлено, що у разі пропуску строку для пред’явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу, яку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4079 частини сьомої статті 327 Господарського процесуального кодексу України] вносить до [https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного державного реєстру виконавчих документів] '''не пізніше двох днів''' з дня її постановлення у встановленому порядку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12500 Статтею 376 Кодексу адміністративного судочинства України,] передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку '''в десятиденний строк''' у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 статті 433 Цивільного процесуального кодексу України], у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. аява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Див. додатково "[[Поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа на виконання]]".
== Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу ==
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання '''протягом трьох робочих днів''' з дня його пред’явлення, якщо:
# рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
# пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
# боржника визнано банкрутом;
# Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
# юридичну особу - боржника припинено;
# виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text 4 Закону], або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text 26 Закону];
# виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
# виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
# виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
# Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
# відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Конституційний Суд України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-19 Справа№3-368/2018(5259/18]) скасував норму про сплату авансового внеска для виконання судових рішень, визнавши неконституційними положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n275 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»] від 2 червня 2016 року №1404-VII.
== Див. також ==
* [[Відкриття виконавчого провадження]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Суди]]

Строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання

2025-04-01T12:43:37Z

Chornomor.Liubov: відредаговано іменник та числівник у правильному відмінку

== Нормативна база: ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
== Загальні відомості ==
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на [https://minjust.gov.ua/ddvs органи державної виконавчої служби] та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"] на підставі виконавчих документів, які видані органом, що прийняв рішення.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n88 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження] (далі - Закон)

Перелік виконавчих документів, виданих на підставі рішень, які підлягають примусовому виконанню, перелічено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n18 статті 3 Закону]
== Звернення з виконавчим документом ==
Державний/приватний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n18 статті 3 Закону], на підставі виконавчого документа.

'''''Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:'''''
# виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
# судові накази;
# ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
# виконавчі напис нотаріусів;
# посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
# постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
# постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
# рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
# рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"], а також рішення інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
# рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
# рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
# рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
'''''Примусове виконання рішення згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n275 статті 26 Закону] розпочинається виконавцем на підставі виконавчого документа та:'''''
* за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
* за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
* якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
* якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
* у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
== Строки для пред’явлення виконавчих документів ==
Виконавчий документ є документом '''строковим''', тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) — це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.
{| class="wikitable"
| У виконавчому документі повинно бути зазначено серед іншого, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Статтею 12 Законом] встановлено наступні строки для пред’явлення виконавчих документів до виконання:
# посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, - протягом трьох місяців.
# виконавчі документи про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
# інші виконавчі документи - протягом трьох років.
Зазначені вище строки встановлюються для:
* виконання рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його прийняття;
* виконавчого документу про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо, протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
=== Переривання строку ===
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
* пред'явленням виконавчого документа до виконання;
* надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення..
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 (стаття 12 Закону]).
=== Пропущення строку ===
У разі пропущення строку пред’явлення до виконання виконавчого документу:

→ орган державної виконавчої служби/приватний виконавець [[Повернення виконавчого документу стягувачу|повертає виконавчий документ]] стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення (частина четверта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n29 статті 4 Закону]);

→ стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4096 статтею 329 Господарського процесуального кодексу України] встановлено, що у разі пропуску строку для пред’явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу, яку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4079 частини сьомої статті 327 Господарського процесуального кодексу України] вносить до [https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного державного реєстру виконавчих документів] '''не пізніше двох днів''' з дня її постановлення у встановленому порядку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12500 Статтею 376 Кодексу адміністративного судочинства України,] передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку '''в десятиденний строк''' у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 статті 433 Цивільного процесуаального кодексу України], у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. аява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Див. додатково "[[Поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа на виконання]]".
== Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу ==
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання '''протягом трьох робочих днів''' з дня його пред’явлення, якщо:
# рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
# пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
# боржника визнано банкрутом;
# Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
# юридичну особу - боржника припинено;
# виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text 4 Закону], або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text 26 Закону];
# виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
# виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
# виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
# Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
# відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Конституційний Суд України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-19 Справа№3-368/2018(5259/18]) скасував норму про сплату авансового внеска для виконання судових рішень, визнавши неконституційними положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n275 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»] від 2 червня 2016 року №1404-VII.
== Див. також ==
* [[Відкриття виконавчого провадження]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Суди]]

Виселення з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення

2025-03-05T10:10:11Z

Chornomor.Liubov: /* Порядок виселення мешканців з житлового приміщення – предмету іпотеки */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закон України "Про іпотеку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3795-17#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг"]
*З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text акон України "Про судоустрій і статус суддів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон україни "Про правовий режим воєнного стану"]
== Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки ==
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто на квартиру/житловий будинок. ([https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BD%D0%B0_%D1%8F%D0%BA%D0%B5_%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%BE_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F Стаття 3 Закону України "Про іпотеку"])
== Порядок врегулювання спору ==
Існує два види врегулювання спору: позасудовий та судовий порядок.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. А в разі не досягнення компромісу спір вирішується в судовому порядку.
{| class="wikitable"
!'''Увага!''' '''В умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного часу]], згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.'''
|}
== Порядок виселення мешканців з житлового приміщення – предмету іпотеки ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#n340 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»], звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text до ч.3 ст. 109 Житлового кодексу України]

Слід зазначити, що особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

- договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 Статтею 47 Конституції України] передбачено і закріплено право кожного на житло, за якою ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#o11 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Дотримання положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є необхідними в демократичному суспільстві.

Порядок виселення осіб із займаного приміщення визначеноі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловим кодексом України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 ст. 109 Житлового кодексу України], виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається [[Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років|інше постійне жиле приміщення]], за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. У такому разі виселення є підставою для надання відповідним особам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n627:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20132%2D2.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%B0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F статтею 132-2 Житлового кодексу України], не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3795-VI#Text Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI] «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житлового кодексу України], згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

'''''У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.'''''

'''''Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.'''''

== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63880312 Постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 591/3480/15-ц]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77696631 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84745892 Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 201/7237/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998172 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 643/18788/15 -ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074863 Постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 у справі № 753/72/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/108605717 Постанова Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 199/8873/21]
== Див. також ==
* [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення]]
* [[Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років]]
* [[Виселення з квартири наймача]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]
[[Категорія:Право власності на майно]]