WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Дитячий будинок-інтернат (діти з інвалідністю 4-18 років): умови приймання та відрахування

2025-07-14T08:50:12Z

Bohdana.Antonovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978 "Деякі питання соціального захисту дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2057-13#Text Типове положення про відділення денного догляду для дітей-інвалідів, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 09.10.2013 № 653]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1190-17#Text Типове положення про відділення (групу) п'ятиденного стаціонарного догляду, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 05.09.2017 № 1409]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1181-17#Text Типове положення про відділення (групу) транзитного перебування, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 04.09.2017 № 1398]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1182-17#Text Типове положення про відділення (групу) підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.08.2017 № 1385]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1078-17#Text Типове положення про відділення паліативного догляду громадян похилого віку, осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 09.08.2017 № 1293]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2018-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 926 "Про затвердження Примірного положення про малий груповий будинок"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2025-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2025 р. № 695"Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України"]
== Поняття "дитячий будинок-інтернат" ==
'''Дитячий будинок-інтернат''' - стаціонарна соціально-медична установа, призначена для тимчасового (до 6 місяців) або постійного (понад 6 місяців) перебування або проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років (далі - вихованці) та осіб з інвалідністю віком до 35 років (далі - підопічні) з порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в зазначеній установі незалежно від наявності осіб, зобов’язаних згідно із законом їх утримувати. 
Будинки-інтернати поділяються на:
* будинки-інтернати (відділення) I профілю (змішані за статтю) для вихованців з легкою розумовою відсталістю та/або розладами психіки, що супроводжуються стійкими фізичними порушеннями опорного-рухового апарату, для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим;
* будинки-інтернати (відділення) II профілю (розділені за статтю) для вихованців з помірною розумовою відсталістю та/або тяжкими розладами психіки, які потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися та себе обслуговувати;
* будинки-інтернати (відділення) III профілю (розділені за статтю) для вихованців з тяжкою і глибокою розумовою відсталістю та/або стійкими розладами психіки, які потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися і частково себе обслуговувати;
* будинки-інтернати (відділення) IV профілю (змішані за статтю) для вихованців з тяжкою і глибокою розумовою відсталістю та/або стійкими хронічними розладами психіки, які потребують паліативного догляду, навчання і реабілітації та для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим.
'''У будинку-інтернаті можуть діяти такі відділення:'''
* '''молодіжне відділення для підопічних''' - це відділення для перебування осіб з інвалідністю віком від 18 до 35 років (далі - особи) з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг (''[[Молодіжне відділення дитячого будинку для перебування осіб з інвалідністю віком 18-35 років|див. додатково консультацію: Молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату для перебування осіб з інвалідністю віком 18-35 років)]].''
* '''відділення (групи) денного догляду''' - структурний підрозділ установи або закладу соціального обслуговування органів соціального захисту населення (далі - установа), що утворюється для надання соціальної послуги денного догляду не менш як 30 дітям з інвалідністю.
* '''відділення (групи) п’ятиденного стаціонарного догляду''' -структурний підрозділ установи або закладу соціального обслуговування, що утворюється для надання дітям з інвалідністю віком від 4 до 18 років та/або особам з інвалідністю віком від 18 до 35 років соціальних '''послуг протягом п’яти робочих днів із метою забезпечення сімейного виховання, якісного догляду за ними, збереження їхніх сімейних і родинних стосунків;'''
* '''відділення (групи) транзитного перебування''' - структурний підрозділ установи або закладу соціального обслуговування системи соціального захисту населення, що утворюється для надання дітям з інвалідністю віком від 4 до 18 років та/або особам з інвалідністю віком від 18 до 35 років соціальних послуг '''із метою підготовки їх до влаштування у сімейні форми виховання або до самостійного проживання/отримання соціальної послуги підтриманого проживання''';
* '''відділення (групи) підтриманого проживання''' - це структурний підрозділ установи або закладу соціального обслуговування системи соціального захисту населення, що утворюється для надання соціальної послуги підтриманого проживання не менше ніж 12, але не більше ніж 15 особам похилого віку та/або особам з інвалідністю, які досягли повноліття (далі - підопічні), які потребують догляду та підтримки;
* '''відділення (групи) паліативного догляду''' - структурний підрозділ установи або закладу соціального обслуговування системи соціального захисту населення, що утворюється для надання особам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та хворим (із числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, '''але не більше ніж чотири місяці)'''.
== Хто може бути прийнятим до будинку-інтернату ==
До будинку-інтернату приймаються діти з інвалідністю віком від 4 до 18 років та особи з інвалідністю віком до 35 років із порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів згідно з медичним висновком, не мають протипоказань для перебування в будинку-інтернаті незалежно від наявності осіб, зобов’язаних згідно із законом їх утримувати. 
Профіль будинку-інтернату (відділення), влаштуванню до якого підлягає дитина з інвалідністю, визначається відповідним структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на підставі висновків і рекомендацій лікарської-консультативної комісії та інклюзивно-ресурсного центру.
== Протипоказання для направлення до будинку-інтернату ==
Протипоказаннями для влаштування до будинку-інтернату II профілю є:

* тяжкі психічні розлади в стадії загострення, що потребують спеціалізованої психіатричної допомоги (шизофренія, біполярний розлад, рекурентні депресії);

* розлади особистості з антисоціальною, агресивною, аутоагресивною поведінкою, повторними суїцидальними діями та епізодами руйнівної поведінки;

* епілепсія з прогредієнтним перебігом, неконтрольованими нападами;

* залежність від психоактивних речовин, алкоголю, наркотиків.
* Протипоказаннями для влаштування до будинку-інтернату III профілів визначено пунктами 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-п#n178 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978] (далі - Типове положення).

Пунктом 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-п#n178 Типового положення] визначено загальні протипоказаннями для влаштування до будинків-інтернатів усіх профілів:
* хвороби в гострому періоді, хронічні хвороби в стадії загострення;
* хвороби, що потребують стаціонарного лікування, в тому числі у спеціалізованих закладах охорони здоров’я (відділеннях), зокрема туберкульозного, шкірно-венерологічного, онкологічного та онкогематологічного профілю;
* гострі інфекційні захворювання до закінчення строку карантину;
* епілепсія з прогредієнтним перебігом, неконтрольованими нападами, серійними нападами, епілептичним статусом, сутінковим станом свідомості, дисфоріями;
* розлади особистості з антисоціальною, агресивною, аутоагресивною поведінкою, повторними суїцидальними діями та епізодами руйнівної поведінки;
* різні психічні, неврологічні захворювання та/або порушення розвитку, при яких можливе навчання в закладах загальної середньої освіти.
== Куди звернутися ==
Документи подаються до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах у разі утворення (крім мм. Києва та Севастополя) рад за місцем проживання або перебування дитини з інвалідністю.
== Перелік необхідних документів ==
Влаштування дитини з інвалідністю до будинку-інтернату здійснюється на період, що не перевищує одного року згідно '''з путівкою''', виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення (у разі влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, згідно з путівкою, виданою службою у справах дітей обласної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації (органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим) за погодженням із структурним підрозділом з питань соціального захисту населення) '''на підставі''':
# заяви батьків, опікунів/піклувальників, інших законних представників, керівника установи, в якій перебувала дитина з інвалідністю, про прийняття дитини з інвалідністю до будинку-інтернату;
# свідоцтва про народження або паспорта (за наявності);
# реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності);
# відомостей про батьків, інших законних представників, родичів дитини з інвалідністю і членів її сім’ї (для підтримання зв’язку та родинних стосунків) із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактної інформації;
# медичної довідки про санітарно-епідеміологічне оточення (контакт з інфекційними хворими), що дійсна протягом трьох днів;
# виписки з медичної документації [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0976-14#n3 за формою № 112/о "Історія розвитку дитини"], з висновком лікарської-консультативної комісії за участю дитячого лікаря-психіатра про можливість перебування дитини з інвалідністю в будинку-інтернаті;
# висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, виданого інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);
# індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/z1197-07 за встановленою формою];
# психолого-педагогічної характеристики (у разі переведення з будинку дитини, закладу освіти тощо);
# пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги (за наявності);
# довідки про розмір призначеної пенсії та/або державної соціальної допомоги, виданої уповноваженим органом на запит структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті у разі її утворення (крім мм. Києва та Севастополя) ради, аліментів (за умови призначення);
# документа про освіту дитини з інвалідністю, інформації з закладів освіти (за наявності);
# трьох фотокарток розміром 3 х 4 сантиметри;
# копії ощадної книжки дитини з інвалідністю або договору про відкриття рахунка в установі банку для перерахування пенсії, державної соціальної допомоги та інших видів виплат відповідно до законодавства (за наявності);
# копій паспортів батьків дитини з інвалідністю (для дітей, в яких є батьки);
# довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (за наявності) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF пункт 25 Типового положення]).
''Під час подання копій документів пред'являються оригінали документів для ознайомлення.''

Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування додатково до зазначених документів додатково подають:
# копії рішення органу опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, про її влаштування до будинку-інтернату та/або рішення про встановлення опіки чи піклування над нею;
# копії рішення органу опіки та піклування про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
# копії документа, що підтверджує право власності дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, на нерухомість (за наявності);
# опису майна дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n370 за встановленою формою];
# копії рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки над майном дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування (за наявності);
# документа, що підтверджує взяття дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, після досягнення нею 16-річного віку (у разі відсутності житла);
# копії обліково-статистичної картки дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. 
Дитина з інвалідністю, яка постраждала внаслідок надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, в результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також внутрішньо переміщені особи у разі відсутності документів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#Text пунктах 25 і 26 цього Типового положення(] влаштовуються до будинку-інтернату згідно з путівкою, виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення (у разі влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, згідно з путівкою, виданою службою у справах дітей обласної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації (органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим) за погодженням із структурним підрозділом з питань соціального захисту населення) '''на підставі:'''

* особистої заяви батьків дитини з інвалідністю, опікунів/піклувальників, інших законних представників, особи з інвалідністю або її опікуна/піклувальника, або клопотання органу опіки та піклування, на обліку в якому перебуває дитина з інвалідністю/особа з інвалідністю, про влаштування до будинку-інтернату;
* свідоцтва про народження дитини або паспорта (за наявності);
* копії паспорта батьків, опікуна/піклувальника, іншого законного представника дитини з інвалідністю/особи з інвалідністю, визнаної недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, щодо якої вирішується питання про влаштування до будинку-інтернату (за наявності);
* медичної довідки про санітарно-епідеміологічне оточення (контакт з інфекційними хворими), що дійсна протягом трьох днів (для дітей з інвалідністю);
* медичної карти з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра про можливість перебування в будинку-інтернаті;
* довідки для направлення особи з інвалідністю до будинку-інтернату за формою, затвердженою МОЗ.

Керівництво будинку-інтернату разом із структурним підрозділом з питань соціального захисту населення та іншими органами забезпечує оформлення відсутніх документів протягом шести місяців з дня зарахування вихованця/підопічного до будинку-інтернату.

Документи для влаштування до будинку-інтернату подаються батьками дитини з інвалідністю, опікунами/піклувальниками, іншими законними представниками, установою, в якій дитина з інвалідністю/ перебуває на вихованні, догляді та лікуванні.
Документи подаються до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах у разі утворення (крім мм. Києва та Севастополя) рад за місцем проживання або перебування дитини з інвалідністю/особи з інвалідністю, які формують особову справу та передають її на розгляд структурним підрозділам з питань соціального захисту населення.
Відповідальними за достовірність зазначеної у документах інформації про майнові права та інші інтереси дитини з інвалідністю/особи з інвалідністю є суб’єкти подання та оформлення документів.
На підставі путівки, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення (у разі влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, згідно з путівкою, виданою службою у справах дітей обласної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації (органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим) за погодженням із структурним підрозділом з питань соціального захисту населення), видається наказ керівництва будинку-інтернату про зарахування дитини з інвалідністю до будинку-інтернату (на тимчасове, постійне перебування/проживання із зазначенням строку, денного догляду, п’ятиденного стаціонару).
На підставі результатів оцінки потреб вихованця та індивідуальної програми реабілітації складається індивідуальний план надання соціальної послуги, на основі якої і свою чергу '''укладається договір про надання такої послуги''' між
керівництвом будинку-інтернату та одиним з батьків, іншим законним представником вихованця або його опікуном/піклувальником, або уповноваженою особою органу опіки та піклування, на обліку в якому перебуває вихованець (у разі здійснення опіки або піклування органом опіки та піклування), або уповноважена керівником будинку-інтернату особа (у разі здійснення опіки або піклування будинком-інтернатом).

Форма індивідуального плану надання соціальної послуги та договору про її надання затверджується Міністерством соціальної політики.

Під час влаштування до будинку-інтернату вихованці/підопічні проходять санітарно-гігієнічну обробку із зміною одягу та взуття і розміщуються в приймальному-карантинному відділенні на 14 днів для подальшого спостереження, після чого переводяться на постійне місце проживання до відповідної кімнати.

Вихованці/підопічні, в яких виявлено підвищення температури, сип невідомої етіології або інші ознаки інфекційних захворювань, підлягають направленню до закладів охорони здоров’я. У разі влаштування вихованця/підопічного після закінчення строку дії результатів лабораторних обстежень на гельмінтози, носійство збудників дифтерії та кишкових інфекцій зазначені обстеження проводяться під час спостереження у приймальному-карантинному відділенні. Під час влаштування до будинку-інтернату керівництво та персонал будинку-інтернату ознайомлюють вихованця/підопічного, батьків, опікуна/піклувальника, іншого законного представника з умовами проживання, розпорядком дня, умовами переведення та відрахування з будинку-інтернату та роблять відповідний запис в особовій справі за підписом підопічного, батьків, опікуна/піклувальника, іншого законного представника вихованця/підопічного (для підопічного, визнаного недієздатним або цивільна дієздатність якого обмежена).

Після влаштування вихованця/підопічного до будинку-інтернату керівництво та персонал будинку інтернату протягом п’яти робочих днів повідомляють:

# Відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, органу опіки та піклування, на обліку в якому перебуває вихованець/підопічний, а також службу у справах дітей за місце знаходженням будинку-інтернату - про прийняття вихованця/підопічного до будинку-інтернату;

2. Органу Пенсійного фонду України - про прийняття особи на державне утримання (у разі прийняття вихованця/підопічного на повне державне утримання) із зазначенням зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) особи.

== Переведення до іншого будинку-інтернату ==
Переведення вихованця до іншого будинку-інтернату здійснюється відповідно до:

Заяви батьків, опікунів/піклувальників, інших законних представників або рішення органу опіки та піклування за місцем походження вихованця з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, '''за наявності висновку лікаря будинку-інтернату про те, що''' переведення не зашкодить стану здоров’я вихованця, згідно з путівкою, виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення (у разі зарахування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, згідно з путівкою, виданою службою у справах дітей обласної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації (органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим) за погодженням із структурним підрозділом з питань соціального захисту населення), та в разі переведення до будинку-інтернату іншого регіону - за погодженням із структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за місце знаходженням будинку-інтернату, в якому перебуває вихованець та до якого переводиться.

Переведення до будинку-інтернату іншого профілю, що відповідає стану його здоров’я, здійснюється відповідно до зазначених документів та за поданням керівництва будинку-інтернату '''на підставі висновку лікарської-консультативної комісії''' про відсутність медичних показань для проживання дитини з інвалідністю в будинку-інтернаті.

Переведення підопічного до іншого будинку-інтернату здійснюється відповідно до заяви дієздатного підопічного, опікунів/піклувальників, інших законних представників або органу опіки та піклування, на обліку в якому перебуває підопічний (для підопічного, визнаного недієздатним або цивільна дієздатність якого обмежена), '''за наявності висновку лікаря будинку-інтернату про те, що''' переведення не зашкодить стану здоров’я підопічного, та згідно з путівкою, виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, та у разі переведення до будинку-інтернату іншого регіону - за погодженням із структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (за місце знаходженням будинку-інтернату, в якому перебуває підопічний та до якого переводиться).

Переведення підопічного до іншого будинку-інтернату, що відповідає стану його здоров’я, здійснюється відповідно до зазначених документів та за поданням керівництва будинку-інтернату '''на підставі висновку лікарської комісії''' за участю лікаря-психіатра про відсутність медичних показань для проживання особи з інвалідністю в будинку-інтернаті.

== Тимчасове вибуття з будинку-інтернату ==
Тимчасове вибуття вихованця/підопічного за особистими мотивами або на канікули здійснюється на підставі:

1. Письмової заяви батьків, опікунів/піклувальників, інших законних представників вихованця із зобов’язанням здійснення догляду за ним;

2. Особистої заяви підопічного за наявності висновку комісії лікарів-психіатрів про можливість особи самостійно задовольняти свої основні життєві потреби;

3. Письмової заяви опікунів/піклувальників, родичів підопічного або інших осіб (за письмової згоди опікуна/піклувальника або будинку-інтернату в разі здійснення опіки або піклування будинком-інтернатом), які мають намір тимчасово забрати підопічного та зобов’язуються здійснювати догляд за ним (для підопічних, визнаних недієздатними та цивільна дієздатність яких обмежена).([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF пункт 35 Типового положення]). 
=== Строки тимчасового вибуття ===
Керівництво будинку-інтернату в індивідуальному порядку розглядає питання щодо тимчасового вибуття вихованця '''не більш як на 2 місяці''', а на період літніх канікул - '''на строк до 3 місяців''' (з метою збереження родинних зв’язків та можливості повернення вихованця в сім’ю), в окремих випадках може розглядатися питання про вибуття дитини '''на строк до 6 місяців''' протягом календарного року.
Витрати, пов’язані з поїздкою вихованця/підопічного до батьків, опікунів/піклувальників, інших законних представників, родичів, інших осіб, будинком-інтернатом не компенсуються.
== Відрахування з будинку-інтернату ==
Виписка та відрахування вихованців здійснюються відповідно до наказу керівництва будинку-інтернату за наявності однієї з таких підстав:
* письмова заява батьків, опікунів/піклувальників, інших законних представників вихованців із зобов’язанням здійснення необхідного догляду;
* рішення медико-соціальної експертної комісії про втрату статусу особи з інвалідністю (для підопічних);
* неповернення без погодження з керівництвом будинку-інтернату з поїздки до батьків, опікунів/піклувальників, інших законних представників, родичів, інших осіб після закінчення шестимісячного строку (у разі, коли причинами неповернення є рішення про це батьків, опікунів/піклувальників, інших законних представників вихованця, підтверджене письмовою заявою);
* закінчення строку перебування в будинку-інтернаті;
* рішення суду;
* смерть вихованця або оголошення його померлим;
* переведення вихованця до іншого будинку-інтернату;
* направлення на працевлаштування або навчання до іншого навчального закладу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF пункт 38 Типового положення]). 
Після досягнення вихованцями 18-річного віку за умови встановлення їм інвалідності на підставі особистої заяви, заяви опікуна/піклувальника (для вихованців, визнаних недієздатними або цивільна дієздатність яких обмежена) або керівника будинку-інтернату (якщо опіку чи піклування над вихованцем здійснює будинок-інтернат) і висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра вони переводяться до молодіжного відділення будинку-інтернату, психоневрологічного інтернату або будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю.

Під час відрахування з будинку-інтернату вихованцю/підопічному, батькам, опікунам/піклувальникам, іншим законним представникам, уповноваженому представнику органу опіки та піклування, на обліку в якому перебуває вихованець/підопічний (для вихованців/підопічних, визнаних недієздатними або цивільна дієздатність яких обмежена, яким не призначено опікуна/піклувальника), чи керівнику установи, до якої переводиться вихованець/підопічний (для вихованців/підопічних, визнаних недієздатними або цивільна дієздатність яких обмежена, яким не призначено опікуна/піклувальника), '''видаються:'''

# Документи, зазначені у підпунктах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#Text 2-4, 8, 10 і 16 пункту 25 Типового положення] (для вихованців) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#Text підпунктах 2-5, 7 і 16 пункту 26 Типового положення] (для підопічних), за умови їх зберігання в будинку-інтернаті.
# Закріплений за ним одяг, білизна і взуття за сезоном; власний одяг, інші особисті речі та цінності, у тому числі ощадна книжка або банківська платіжна картка, акції, цінні папери, що зберігалися в будинку-інтернаті.
# Довідка із зазначенням часу перебування в будинку-інтернаті та виписка з медичної картки з інформацією про перебіг захворювання.
# Документи про освіту (для вихованців будинку-інтернату I профілю), довідка про обсяг і зміст навчання (для вихованців будинків-інтернатів).
# Психолого-педагогічна характеристика із зазначенням обсягу знань, умінь і навичок, які опановано вихованцем/підопічним у ході отримання соціальних послуг та проходження курсу реабілітації під час перебування у будинку-інтернаті.
# Індивідуальний план соціального захисту вихованця, який перебуває у складних життєвих обставинах, дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Під час переведення, відрахування,виписки з будинку-інтернату, додатково надаються відомості про батьків і родичів.

Про влаштування, тимчасове вибуття і повернення, переведення, відрахування,виписку вихованця/підопічного, який потребує опіки чи піклування, будинок-інтернат не пізніше ніж через три календарних дні інформує орган опіки та піклування і службу у справах дітей, на обліку в яких перебуває вихованець/підопічний.

Про тимчасове вибуття і повернення, переведення та відрахування,виписку вихованця/підопічного, який перебуває на повному державному утриманні, керівництво будинку-інтернату не пізніше ніж через три календарних дні інформує структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за місцем обліку (отримання допомоги) вихованця/підопічного, його законного представника та орган Пенсійного фонду України.

== Див. також ==
* [[Молодіжне відділення дитячого будинку для перебування осіб з інвалідністю віком 18-35 років]]
* [[Дитячі будинки і загальноосвітні школи - інтернати для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Навчання осіб з особливими освітніми потребами у спеціальних закладах освіти]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Право спільної часткової власності на земельну ділянку

2025-04-16T06:46:37Z

Bohdana.Antonovska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]

== Поняття права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (далі – ЗК України) '''земельна ділянка може знаходитись у спільній власності''' з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Отже, в розумінні статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''спільна часткова власність на земельну ділянку''' – це '''спільна власність з обов’язковим визначенням частки''' кожного з учасників спільної власності.
== Підстави для виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:
* при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;
* при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
* при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
* за рішенням суду.
== Добровільне об’єднання власниками належних їм земельних ділянок ==
В силу ч. 2 ст. 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''об’єднання власниками''' належних їм '''земельних часток здійснюється шляхом укладення договору''' на спільну часткову власність, який укладається в '''письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню'''.
== Прийняття спадщини двома або більше особами ==
Відповідно до ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування може здійснюватися за законом або за заповітом.

На підставі ч. 1 ст. 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення'''.
== Виникнення права власності за рішенням суду ==
Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], не є вичерпними та розширюються іншими положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]. Так, в силу ст. 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] '''у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників''', такі власники '''набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку'''. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. '''Питання про виділення належної власнику частки в натурі''' (на місцевості) '''вирішується за угодою між усіма співвласниками'''. У разі '''недосягнення згоди''' співвласниками, питання вирішується '''в судовому порядку.'''

Співвласнику, який має намір вирішити питання в судовому порядку потрібно звернутись із відповідною позовною заявою до іншого співвласника (ів) подавши її до місцевого суду, який знаходиться за місцем знаходженням земельної ділянки (у відповідності до ч.1 ст.30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]). Знайти адресу відповідного суду можна на сайті Судової влади України, перейшовши за посиланням [https://court.gov.ua/ https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy]

При зверненні до суду із позовною заявою необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України "Про судовий збір"] крім випадків, якщо особа звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 згаданого закону.
== Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ==
'''Порядок та умови використання земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, визначаються '''за згодою всіх співвласників''', тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою '''повинні бути спільними та одностайно схваленими''' усіма співвласниками.

Частиною 1 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачено, що '''володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою''', що знаходиться у '''спільній частковій власності''' '''здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду'''. При цьому слід враховувати, що при '''укладенні договору''', повинні бути враховані '''інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки''' кожного із них.

Як визначено в ч. 2 п. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7], суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. 
При цьому також слід мати на увазі, що '''учасник спільної часткової власності на земельну ділянку''' незалежно від наявності договору про спільну часткову власність '''може звернутися до суду''' '''з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою'''.

Таку позицію підтримує і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Пленум Верховного Суду України, який в своїй Постанові від 16.04.2004 № 7] зазначив, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін.

Договір про спільну часткову власність про визначення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою укладається '''виключно у письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''.

'''Співвласник земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, '''має право''' як окремо, так і спільно з іншими учасниками, '''на виділ у натурі його частки спільної власності або отримання відповідної компенсації за неї'''. Особі, що вимагає виділення в її володіння, користування і розпорядження, тобто у приватну власність, земельну ділянку, виділяється частина із спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки. У разі недосягнення згоди між співвласниками щодо виділення частки спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається''' згідно із законом або є неможливим, '''співвласник''', який бажає виділу, '''має право на одержан'''ня від інших співвласників '''грошової або іншої матеріальної компенсації''' вартості його частки.

При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику. Це передбачено ч. 4 ст. 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України]

Пленум Верховного Суду України висловлює позицію, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію (п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови від 16.04.2004 № 7]).

Спільна часткова власність на земельну ділянку в процесі її використання може приносити певні доходи або ж вимагає певних витрат по утриманню і зберіганні земельної ділянки. '''У разі''', якщо '''від використання спільної земельної ділянки є доходи''', то '''кожен із учасників має право на частину доходів відповідно до розміру його земельної частки'''. Також співвласники відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою, та '''сплачують податки, збори та інші платежі.'''

Крім того, учасник спільної часткової власності має право на відчуження іншим особам своєї частки у спільній земельній ділянці (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо).

Земельна ділянка може бути відчужена як іншим співвласникам, так і іншим особам. При цьому інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що продається.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1960 ч. 5 статті 362 Цивільного кодексу України] передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Право спільної часткової власності на земельну ділянку

2025-04-16T06:36:03Z

Bohdana.Antonovska: Зміна тексту, додана інформація.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]

== Поняття права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (далі – ЗК України) '''земельна ділянка може знаходитись у спільній власності''' з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Отже, в розумінні статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] '''спільна часткова власність на земельну ділянку''' – це '''спільна власність з обов’язковим визначенням частки''' кожного з учасників спільної власності.
== Підстави для виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку ==
Відповідно до статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:
* при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;
* при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
* при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
* за рішенням суду.
== Добровільне об’єднання власниками належних їм земельних ділянок ==
В силу ч. 2 ст. 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] '''об’єднання власниками''' належних їм '''земельних часток здійснюється шляхом укладення договору''' на спільну часткову власність, який укладається в '''письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню'''.
== Прийняття спадщини двома або більше особами ==
Відповідно до ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування може здійснюватися за законом або за заповітом.

На підставі ч. 1 ст. 1225 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України] '''право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення'''.
== Виникнення права власності за рішенням суду ==
Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України], не є вичерпними та розширюються іншими положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України]. Так, в силу ст. 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] '''у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників''', такі власники '''набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку'''. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. '''Питання про виділення належної власнику частки в натурі''' (на місцевості) '''вирішується за угодою між усіма співвласниками'''. У разі '''недосягнення згоди''' співвласниками, питання вирішується '''в судовому порядку.'''

Співвласнику, який має намір вирішити питання в судовому порядку потрібно звернутись із відповідною позовною заявою до іншого співвласника (ів) подавши її до місцевого суду, який знаходиться за місцем знаходженням земельної ділянки ( ч. 1 ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального Кодексу України]). Знайти адресу відповідного суду можна на сайті Судової влади України, перейшовши за посиланням [https://court.gov.ua/ https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy]

При зверненні до суду із позовною заявою необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України "Про судовий збір"] крім випадків, якщо особа звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]

== Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ==
'''Порядок та умови використання земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, визначаються '''за згодою всіх співвласників''', тобто рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою '''повинні бути спільними та одностайно схваленими''' усіма співвласниками.

Частиною 1 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] передбачено, що '''володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою''', що знаходиться у '''спільній частковій власності''' '''здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду'''. При цьому слід враховувати, що при '''укладенні договору''', повинні бути враховані '''інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки''' кожного із них.

Як визначено в ч. 2 п. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7], суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. 
При цьому також слід мати на увазі, що '''учасник спільної часткової власності на земельну ділянку''' незалежно від наявності договору про спільну часткову власність '''може звернутися до суду''' '''з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою'''.

Таку позицію підтримує і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Пленум Верховного Суду України, який в своїй Постанові від 16.04.2004 № 7] зазначив, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін.

Договір про спільну часткову власність про визначення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою укладається '''виключно у письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''.

Нотаріально посвідчений договір виділу є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно, набуте за таким договором, підлягає реєстрації у органах, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і виникає з моменту державної реєстрації, це передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".] Договір про виділ у натурі частки нерухомого майна державної реєстрації не вимагає.

'''Співвласник земельної ділянки''', що знаходиться у спільній частковій власності, '''має право''' як окремо, так і спільно з іншими учасниками, '''на виділ у натурі його частки спільної власності або отримання відповідної компенсації за неї'''. Отримання доходів від використання спільної земельної ділянки відповідно до розміру своєї частки. Особі, що вимагає виділення в її володіння, користування і розпорядження, тобто у приватну власність, земельну ділянку, виділяється частина із спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки. У разі недосягнення згоди між співвласниками щодо виділення частки спір вирішується у судовому порядку.

Суб'єкти права спільної часткової власності мають брати участь у сплаті зборів, платежів та податків. По витратах на утримання і зберігання спільної земельної ділянки, несуть відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільною земельною ділянкою.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути:

1.Громадяни;

2. Юридичні особи;

3. Держава;

4. Територіальні громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається''' згідно із законом або є неможливим, '''співвласник''', який бажає виділу, '''має право на одержан'''ня від інших співвласників '''грошової або іншої матеріальної компенсації''' вартості його частки. При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Визначення часток у праві спільної часткової власності, визначаються арифметично (1/2, 1/3, 25/57 і т. ін.). Це дозволяє чітко визначити права кожного співвласника як під час існування, так і при припиненні спільної часткової власності. Крім того, у разі зміни складу співвласників відповідні частки можуть збільшуватися або зменшуватися.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом.

Відповідно до ч. 4 статті 88 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] передбачає, що власник спільної часткової власності земельної ділянки має право володіти та користуватися саме тією частиною спільної ділянки, яка відповідає розміру частки, що належить співвласнику.

Пленум Верховного Суду України висловлює позицію, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію (п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04#Text Постанови від 16.04.2004 № 7]).

Спільна часткова власність на земельну ділянку в процесі її використання може приносити певні доходи або ж вимагає певних витрат по утриманню і зберіганні земельної ділянки. '''У разі''', якщо '''від використання спільної земельної ділянки є доходи''', то '''кожен із учасників має право на частину доходів відповідно до розміру його земельної частки'''. Також співвласники відповідають перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою, та '''сплачують податки, збори та інші платежі.'''

Крім того, учасник спільної часткової власності має право на відчуження іншим особам своєї частки у спільній земельній ділянці (шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо).

Земельна ділянка може бути відчужена як іншим співвласникам, так і іншим особам. При цьому інші учасники спільної часткової власності мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що продається.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1960 ч. 5 статті 362 ЦК України] передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі

2025-02-05T08:34:37Z

Bohdana.Antonovska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі ==
Традиційно разом із фактами, які вимагають доведення шляхом подання доказів, виділяють також обставини, що не потребують складної доказової процедури. Аналіз чинного процесуального законодавства свідчить про наявність трьох основних груп фактів, які ведуть до звільнення від тягаря доведення: визнані, загальновідомі та преюдиціальні обставини.

=== Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України] (далі - ЦПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

'''Визнання''' - це повідомлення стороною чи іншими особами, що беруть участь у справі, обставин, що підтверджують наявність чи відсутність фактів, які за законом повинні доводити друга сторона чи інші особи.

Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування.

'''Визнання певної обставини''' '''звільняє від обов‘язку її доказування''' лише тоді, коли її визнали інша сторона, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Якщо хоча б хтось з числа цих осіб, які беруть участь у справі обставину не визнає, вона потребує доказування.

'''Визнання обставини не можна ототожнювати із визнанням позову.'''

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 82 ЦПК України] відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

=== Обставини, визнані судом загальновідомими ===
Ще однією з '''підстав звільнення''' від доказування, визначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], є обставини, які визнані судом '''загальновідомими''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6613 (ч.3 ст. 82 ЦПК України)], тому в такому разі вони '''не потребують доказування'''.

'''Загальновідомими''' є обставини, '''які відомі широкому колу осіб''', в тому числі і складу суду. Вони не потребують доказування тому, що об’єктивність їх існування '''очевидна.''' Загальновідомі обставини поділяються на:
* ''всесвітньо відомі'' (наприклад столиці держав, географічні назви);
* ''відомі на території певної держави (наприклад, національні свята, історичні події, прізвища керівників держави)'';
* ''локальні, тобто відомі на обмеженій території (наприклад, місцезнаходження органів місцевого самоврядування, назви вулиць)''. 
Не можуть вважати загальновідомими обставинами не факти, а їх оцінки, позиції державних та громадських органів, відомості про окремих фізичних осіб, а також обставини, які хоч і відомі широкому колу осіб, але які не мають об‘єктивного існування.

Загальновідомі обставини не потребують доказування незалежно від згоди сторін, оскільки вони достеменно відомі суду.

Загальновідомість конкретних обставин суд повинен визнати. Для того, що б суд це питання розглянув, '''зацікавлена особа''', та на яку покладається тягар доказування цієї обставини, '''повинна подати клопотання''' про визнання певної обставини загальновідомою. '''Клопотання вирішується ухвалою''' суду про визнання обставини загальновідомою. Така ухвала оскарженню не підлягає.

=== Преюдиціальні обставини ===
Третьою підставою звільнення від доказування є '''преюдиціальність обставин''', існування або не існування якої встановлене судовим рішенням, що вступило в законну силу, у цивільній, господарській або адміністративній справі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 5 ст. 82 ЦПК України]).

'''Преюдиціальність''' - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

'''Обставини, встановлені рішенням суду''' у господарській, цивільній або адміністративній справі, що '''набрало законної сили''', '''недоказуються при розгляді іншої справи''', у якій беруть '''участь ті самі особи або особа''', щодо '''якої встановлено ці обставин'''и, якщо інше не встановлено законом.

'''Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду''' у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, '''недоказуються''' при розгляді іншої справи, '''проте можуть бути''' у загальному порядку '''спростовані особою, яка не брала участі у справі''', в якій такі обставини були встановлені.

Тобто, обставини встановлені рішенням суду недоказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно недоказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

'''Дія преюдиції припиняється''', коли попереднє преюдиціальне '''рішення''', зокрема судове, '''скасовано в установленому порядку'''.

Якщо суд дійде висновку, що обставини спору протилежні чи колізійні визначеним під час слухання іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу слід вирішити відповідно до тих обставин, які безпосередньо встановлені судом, котрий її розглядає. Сторона у справі може заперечувати преюдиціальні факти належними та допустимим доказами й суд повинен ці заперечення розглядати й оцінювати.

'''Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (Постанова ВС від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц).'''

'''Вирок суду в кримінальному провадженні''', '''ухвала про закриття кримінального провадження''' і звільнення особи від кримінальної відповідальності''' або '''постанова суду''' у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, '''є обов’язковими для суду,''' що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише '''в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою'''. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 6 ст. 82 ЦПК України]).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Обставини,встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

[[категорія: Цивільне процесуальне право]]