WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

2024-09-11T16:05:10Z

Anna.kapitan:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1615-12 Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572]

== Загальні правила надання медичної допомоги засудженим ==

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%27%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F. статтею 27 Конституції України] кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Відбування покарання в пенітенціарних установах не позбавляє особу права на охорону її здоров’я, не звужує та не обмежує її прав.

'''Кожен засуджений має такі права у сфері охорони здоров’я:'''

Право на життя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2027.%20%D0%9A%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%27%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F. стаття 27 Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20281.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F стаття 281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України]).

Право на вибір лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2034.%20%D0%9B%D1%96%D0%BA%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80 статті 34 і 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі - Закон)]), яке включає в себе:

* право на вибір лікувального закладу;
* право на вибір лікаря;
* право на заміну лікаря.

Право на інформацію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20285.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 285 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2039.%20%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97 стаття 39 Закону]), яке включає:

* право на інформацію про стан здоров’я;
* право на інформацію про медичне втручання.

Право на таємницю про стан здоров'я ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20286.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 286 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2039%2D1.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 39¹ Закону]).

Право на вибір методів медичного втручання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20284.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83 стаття 284 ЦК України]).

Право на особисту недоторканість, у тому числі право на відмову від медичного втручання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20284.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83 статті 284 і 289 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2043.%20%D0%97%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F стаття 43 Закону]).

Право на кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 6 Закону]).

Право на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F стаття 6 Закону]) тощо.

Права засудженого до позбавлення волі у сфері охорони здоров’я, основні засади організації надання медичної допомоги та взаємодія закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я, установами виконання покарань, слідчими ізоляторами з питань надання медичної допомоги засудженим визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 №1348/5/572] (далі - Порядок).

'''Заклади охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України''' '''(далі - ДКВС) включають в себе:'''
* спеціалізовані туберкульозні лікарні;
* спеціалізовані дерматовенерологічні лікарні;
* спеціалізовані психіатричні лікарні;
* багатопрофільні лікарні;
* багатопрофільні лікарні для засуджених, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації;
* амбулаторно-поліклінічні заклади (амбулаторії, амбулаторно-профілактичні відділення, медичні частини, фельдшерські пункти);
* аптечні заклади.

У закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, спеціалізована та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункт 4 розділу І Порядку]).

'''На медичну частину (фельдшерський пункт) установи виконання покарань покладається обов’язок''' здійснення контролю за станом здоров’я засуджених шляхом проведення профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернення засуджених зі скаргами на стан здоров’я відповідно до Основ законодавства про охорону здоров’я.

== Право засудженого на вільний вибір лікаря ==

У разі звернення засудженого до лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС з проханням про допуск обраного ним лікаря лікар відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС '''протягом однієї доби''' готує медичний висновок та запит до адміністрації установи виконання покарань (далі - УВП) про допуск обраного лікаря ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text:~:text=11.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D0%94%D0%9A%D0%92%D0%A1. пункт 11 розділу І Порядку]).

Адміністрація УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичному висновку, забезпечує допуск обраного лікаря до засудженого після пред'явлення цим лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням платних медичних послуг (у тому числі наданих обраним лікарем), а також придбанням необхідних лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, фінансування якими не передбачено за рахунок бюджетних коштів, здійснюється за рахунок особистих грошових коштів засудженого, якому надавалася медична допомога, коштів близьких родичів або інших осіб. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Консультування і амбулаторне лікування засудженого обраним ним лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров'я ДКВС у присутності медичних працівників. У разі потреби проведення додаткових обстежень, які не можуть бути здійснені у закладах охорони здоров'я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони здійснюються на базі іншого закладу охорони здоров'я, де такі обстеження може бути проведено у строк, визначений у медичному висновку.

За потреби лікування в умовах стаціонару засуджений має право звернутися до лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС з проханням проведення його лікування (надання медичної допомоги) в умовах стаціонару закладу охорони здоров'я, який надає платні медичні послуги. Лікар закладу охорони здоров'я ДКВС не пізніше наступного робочого дня після звернення повинен його розглянути та скласти відповідний медичний висновок.

== Первинний медичний огляд засуджених ==

Після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення, потребують надання екстреної або іншої медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати первинного медичного огляду фіксуються у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 медичній карті амбулаторного хворого 025/о], яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту).

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

* відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
* вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров'я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
* припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 медичної карти амбулаторного хворого 025/о], третій примірник видається особисто засудженому.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію УВП, а у випадках, коли засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України або працівниками інших правоохоронних органів, також - Державне бюро розслідувань. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених, форма якого наведена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/106/f430564n961.docx додатку 3] до Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я ДКВС ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 пункти 3, 4 глави 1 розділу ІІ Порядку]).

У разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров’я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини (фельдшерського пункту) чи направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я.

Медична допомога засудженому надається '''негайно''' в умовах медичної частини (фельдшерського пункту). За неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я відповідного профілю не пізніше строку, визначеного у медичному висновку.

Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до УВП, беруться під медичний нагляд відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом директора ЦОЗ ДКВС.

Після первинного медичного огляду засуджені направляються в дільницю карантину, діагностики та розподілу.

== Медичне обстеження засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу ==

Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі відповідного профілю , а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким воно було проведено менше ніж 12 місяців тому).

'''Повне медичне обстеження''' передбачає збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об'єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінову діагностику в УВП у неповнолітніх осіб; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрію (за показаннями); у жінок - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов'язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), у разі виявлення таких осіб - проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння.

Під час повного медичного обстеження засудженого з метою встановлення діагнозу лікарі використовують дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи засудженого, результати попередніх оглядів, лабораторних, рентгенологічних та функціональних методів дослідження.

Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем цього самого дня '''готується висновок про стан здоров’я засудженого''' (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який заноситься у медичну карту засудженого.

Залежно від стану здоров’я та встановленого діагнозу засудженому негайно надається необхідна медична допомога.

== Порядок проведення профілактичного медичного огляду засуджених ==

З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП '''один раз на рік''' проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають в УВП у приміщеннях камерного типу, профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

Профілактичний медичний огляд засуджених здійснюється згідно з графіком проведення профілактичних медичних оглядів, який затверджується завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) та погоджується з адміністрацією УВП.

У профілактичному медичному огляді обов'язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики - сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. У разі відсутності зазначених фахівців у медичній частині (фельдшерському пункті) вони залучаються з лікарняних закладів ДКВС чи інших закладів охорони здоров'я

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх засуджених проводиться лікарями: отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

'''Під час профілактичних медичних оглядів проводяться''' збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП у неповнолітніх осіб; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років - один раз на 3 роки, з 30 років - щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); у жінок - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, лікарем-психіатром, лікарем-стоматологом; огляд засуджених на педикульоз; за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду та заносяться до медичної карти засудженого.

Якщо під час проведення профілактичного огляду у засудженого виявлено захворювання - йому надається медична допомога.

== Надання амбулаторної медичної допомоги засудженим ==

Амбулаторний прийом засуджених здійснюється медичним працівником щодня у години, визначені завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) за погодженням з адміністрацією УВП. Для кожного відділення, кожної зміни чи декількох відділень визначається час амбулаторного прийому, який здійснюється за попереднім записом засудженим особисто у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом (прийом без попереднього запису у зазначеному журналі проводиться за рішенням лікаря або фельдшера).

До початку амбулаторного прийому медичний працівник підбирає медичні карти амбулаторних хворих засуджених, які записані в Журналі попереднього запису, опитує пацієнтів для з’ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз і з урахуванням стану їх здоров’я визначає черговість направлення на прийом.

Амбулаторному лікуванню, що '''триває не більше ніж 15-20 днів''', підлягають засуджені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень.

Засуджені, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур приходять до медичної частини (фельдшерського пункту) протягом дня у визначені години у супроводі працівника УВП. Лікарські засоби засуджений приймає відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем фельдшера. За потреби цілодобового приймання лікарських засобів вони видаються на руки засудженому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

Висновок про тимчасове звільнення від роботи робить лікар, який здійснював прийом, але не більше ніж на три доби одноразово. З урахуванням стану здоров'я засудженого звільнення може бути продовжено.

У дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, карцерах, одиночних камерах, дільницях посиленого контролю, приміщеннях камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки медичний працівник разом з персоналом чергової зміни УВП щодня перевіряє загальний стан здоров'я засуджених під час обходу камер.

У разі звернення засудженого зі скаргами на стан здоров'я медичний працівник робить відповідні призначення або записує засуджених на амбулаторний прийом.

Амбулаторний прийом здійснюється лікарем у спеціально обладнаних кабінетах у вищезазначених приміщеннях за попереднім записом, зробленим медичним працівником, за відсутності медичного працівника - персоналом чергової зміни УВП.

Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, персонал чергової зміни УВП негайно повідомляє медичну частину (фельдшерський пункт) та чергового помічника начальника УВП.

'''У випадку погіршення стану здоров’я засудженого''', який тримається у дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, карцері, одиночній камері, дільниці посиленого контролю, приміщенні камерного типу виправної колонії (сектору), та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в амбулаторних умовах здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - бригада ЕМД). Начальник УВП забезпечує негайний виклик бригади ЕМД у разі прийняття такого рішення медичним працівником.

У разі прийняття бригадою ЕМД рішення про необхідність госпіталізації засудженого, який тримається у дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, карцері, одиночній камері, дільниці посиленого контролю, приміщенні камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки, він невідкладно перевозиться цією бригадою до найближчого до УВП закладу охорони здоров’я. Начальник УВП організовує цілодобову охорону засудженого.

== Надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у медичній частині ==

Стаціонар медичної частини призначений для обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного лікування засуджених, виписаних з лікарняних закладів ДКВС або інших закладів охорони здоров'я; тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх до спеціалізованої лікарні; стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад ДКВС або інший заклад охорони здоров'я; розміщення неповнолітніх засуджених, які належать до оздоровчої групи.

В умовах стаціонару медичної частини здійснюється '''стаціонарне лікування неповнолітніх засуджених''' лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності в медичній частині лікаря-педіатра. За відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні засуджені потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони негайно направляються до іншого закладу охорони здоров’я.

Прийом засуджених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті засудженого медичного висновку лікаря про необхідність проведення обстеження та/або лікування в умовах стаціонару.

На кожного засудженого заводиться медична карта стаціонарного хворого, до якої заносяться усі дані щодо лікування та діагностики в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані під час обстеження хворого засудженого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього завідувач медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника УВП.

Усі пацієнти обов’язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна засудженого здається у пральню, після чого дезінфікується і при виписуванні повертається йому. Одяг і взуття засудженого зберігаються у медичній частині. У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

У стаціонарі засуджені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших засуджених. Для цього в стаціонарі обладнуються '''інфекційний та психіатричний ізолятори'''.

Під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, при якому використовуються всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

У стаціонарі медичної частини '''цілодобово чергує медичний працівник'''. Черговий лікар з урахуванням стану здоров’я засудженого здійснює корекцію медичних призначень.

Обхід засуджених, які перебувають у стаціонарі медичної частини, лікарі здійснюють щодня.

Після проведення курсу лікування в умовах стаціонару засуджені переводяться на амбулаторне лікування.

== Медичне обслуговування засуджених у лікарняних закладах ДКВС ==
1. У лікарняних закладах ДКВС надаються спеціалізована медична допомога, медична реабілітація та паліативна медична допомога, зокрема:

* надання спеціалізованої медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим в умовах стаціонару;
* визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності;
* обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою;
* проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу ДКВС;
* превентивна медицина (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання заразним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання).

2. При лікарняному закладі ДКВС створюються: комісія з інфекційного контролю, лікарська та лікарсько-консультативні комісії (далі - ЛКК). У складі багатопрофільних та спеціалізованих лікарень ДКВС створюються кабінети інфекційних захворювань.

3. Під час перебування засудженого на лікуванні в лікарняному закладі ДКВС він оглядається лікарем залежно від ступеня тяжкості стану його здоров’я. При середньому ступені тяжкості лікар здійснює огляд засудженого двічі на день, при тяжкому стані - кожні дві години. Результати огляду та всі лікарські призначення заносяться лікарем до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0662-12#n3 медичної карти № 003/о.]

4. У лікарняному закладі ДКВС організовується цілодобове чергування лікаря. Разом з лікарем цілодобово чергують по одному фельдшеру чи медичній сестрі з кожного відділення лікарняного закладу ДКВС.

5. Після закінчення лікування в стаціонарних умовах при лікарняних закладах ДКВС засудженого виписують до УВП, звідки він направлявся на лікування.

6. Під час виписування засудженого з лікарняного закладу ДКВС складається виписка з медичної карти № 027/о з обов’язковими медичними рекомендаціями щодо амбулаторного нагляду за хворим, лікування та раціонального працевлаштування.

7. Медична карта № 003/о, оформлена належним чином, передається до архіву лікарняного закладу ДКВС.. Виписка з медичної карти № 027/о разом з медичною картою № 025/о долучається до особової справи засудженого.

== Організація надання стоматологічної та зубопротезної допомоги ==

1. Стоматологічна допомога засудженим надається безкоштовно лікарями-стоматологами, які є в медичних частинах, у спеціально обладнаних стоматологічних кабінетах.

2. Зубопротезну допомогу надають заклади охорони здоров’я на договірних засадах. Засуджений має право звернутися за зубопротезною допомогою до закладів охорони здоров’я, що надають платні медичні послуги.

3. Безкоштовна зубопротезна допомога надається засудженим, які відповідно до законодавства мають право на отримання такої допомоги.

4. Безкоштовна зубопротезна допомога засудженим, які не мають пільг, передбачених законодавством України, на отримання такої допомоги та не мають коштів на власному рахунку і не можуть здійснити протезування за рахунок родичів, надається у разі наявності у засудженого показань для протезування зубів. Показаннями для безкоштовного протезування зубів є: відсутність усіх зубів на одній чи обох щелепах; відсутність усіх бокових зубів на одній чи обох щелепах; відсутність кількох передніх зубів на одній чи обох щелепах при збереженні всіх бокових зубів; відсутність не менше двох зубів, що стоять поруч, з одного чи з двох боків щелепи за наявності медіальної та дистальної опори; пародонтоз залежно від стану жувального апарату.

5. Контроль за черговістю зубопротезування здійснює завідувач медичної частини (фельдшерського пункту).

[[Категорія:Право на медичну допомогу‎]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі‎]]
[[Категорія:Засуджені‎]]

Державна підтримка фізичних осіб, у яких наявні бджолосім'ї

2024-05-14T15:16:42Z

Anna.kapitan:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1492-14#Text Закон України «Про бджільництво»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Закон України "Про санкції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0382-16#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 лютого 2016 року N 39 «Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам»]
== Загальні поняття ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1492-14#Text Статтею 11 Закону України «Про бджільництво»] передбачено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи.

Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці.

Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1492-14#Text ст.12 Закону України «Про бджільництво»]).

Фізична або юридична особа, які є власниками бджолосімей мають право на отримання державної підтримки (дотації) за бджолосім’ї на безповоротній основі.

Відтак, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції] (надалі, - Порядок), '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text пунктом 3] якого визначено отримувачами бюджетних коштів, зокрема, фізичних осіб, у яких наявні бджолосім'ї.'''

Отримувачами бюджетних коштів є фізичні особи, у яких наявні бджолосім'ї:

* стосовно яких не відкрито провадження у справі про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами;
* які не мають на 1 число місяця, в якому приймається рішення про нарахування дотації, простроченої більш як на шість місяців заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС;
* які не віднесені до фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указом Президента України щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Закону України "Про санкції"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text п. 3 Порядку]).

Головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики. Порядком визначено механізм використання коштів, передбачених Мінагрополітики в державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які спрямовуються для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції (далі - бюджетні кошти) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text п. 1-2 Порядку]).

Бюджетні кошти надаються у вигляді спеціальної бюджетної дотації за наявні бджолосім'ї (далі - дотація за бджолосім'ї) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text п.п. 1 п. 4 Порядку]).

Суб'єкт господарювання або сільськогосподарський товаровиробник, що претендує на отримання державної підтримки за напрямами державної підтримки, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text пунктом 4 цього Порядку], зобов'язаний подати разом з документами для отримання державної підтримки інформацію про всіх пов'язаних із ним осіб, які протягом бюджетного року є отримувачами такої державної підтримки, а також про зміни стосовно таких пов'язаних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text абз. 2 п. 5 Порядку]).

'''Дотація за бджолосім'ї надається на безповоротній основі''' фізичним особам та суб'єктам господарювання, які є власниками бджолосімей, '''за наявні в поточному році від 10 до 300 бджолосімей у розмірі 200 гривень за бджолосім'ю'''. У разі наявності більше ніж 300 бджолосімей '''максимальний розмір дотації ставить 60000 гривень одному отримувачу''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text п. 7 Порядку]).

'''Сума державної підтримки, що надається протягом одного бюджетного року суб'єкту господарювання або сільськогосподарському товаровиробнику за напрямами державної підтримки, передбаченими пунктом 4 цього Порядку, не може перевищувати більше ніж 10 тисяч розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text абз. 1 п. 5 Порядку]).

Підставою для внесення до відомості на отримання дотації за бджолосім'ї є реєстрація потужності фізичної особи або суб'єкта господарювання, які є власниками бджолосімей, у Державному реєстрі потужностей операторів ринку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text абз. 15 п. 7 Порядку]), яка здійснюється згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80#Text ст. 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»] та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0382-16#Text Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам].
== Для отримання спеціальної бюджетної дотації за наявні бджолосім'ї необхідно: ==
Для отримання дотації за бджолосім'ї фізичні особи та суб'єкти господарювання, які є власниками бджолосімей, подають за місцезнаходженням пасіки до відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади (далі - органи місцевого самоврядування) '''до 1 жовтня''' поточного року такі документи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text п. 7 Порядку]):
* копію ветеринарно-санітарного паспорта пасіки;
* копію рішення про державну реєстрацію потужності;
* копію довідки про відкриття поточного рахунка, виданої банком (суб'єкти господарювання);
* копію довідки або договору про відкриття рахунка в банку (фізичні особи);
* копію паспорта громадянина України (фізичні особи);
* копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (фізичні особи);
*копію звіту про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0181832-13#n13 (форма № 24 (річна)] на останню звітну дату на момент подання документів (суб’єкти господарювання, які є юридичними особами);
* довідку, видану органом місцевого самоврядування, про реєстрацію пасіки із зазначенням кількості наявних бджолосімей на останню звітну дату на момент подання документів (фізичні особи та фізичні особи - підприємці, зокрема сімейні фермерські господарства).
Органи місцевого самоврядування '''до 15 жовтня''' складають відомість фізичних осіб та суб'єктів господарювання, які є власниками бджолосімей і мають право на отримання дотації за бджолосім'ї (далі - відомості на отримання дотації за бджолосім'ї), за формою, встановленою Мінекономіки, та подають її структурним підрозділам облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text абз. 14 п. 7 Порядку]).

Структурні підрозділи облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, узагальнюють '''протягом десяти робочих днів''' дані з відомостей, зазначених у цьому пункті, та подають до Мінекономіки зведену відомість про нарахування сум дотацій за бджолосім'ї за встановленою ним формою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text абз. 16 п. 7 Порядку]).

Мінагрополітики '''протягом десяти робочих днів''' узагальнює подані відповідно до цього пункту зведені відомості та на їх підставі затверджує розподіл бюджетних коштів між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня пропорційно нарахованим сумам дотації за бджолосім'ї в межах обсягу відкритих бюджетних асигнувань, інформує їх про прийняте рішення та спрямовує бюджетні кошти ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text абз. 17 п. 7 Порядку]).

На підставі рішення Мінагрополітики про розподіл бюджетних коштів розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня здійснюють через банки розподіл бюджетних коштів між фізичними особами та суб'єктами господарювання, які є власниками бджолосімей і яким нарахована дотація за бджолосім'ї, пропорційно нарахованим сумам та подають його органам Казначейства разом із платіжними дорученнями та/або переліком фізичних осіб та суб'єктів господарювання, які є власниками бджолосімей і яким нарахована дотація, що містять інформацію, необхідну для перерахування коштів на рахунки, відкриті в банках ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text абз. 18 п. 7 Порядку]).

У разі надання недостовірної інформації заявник повертає одержані бюджетні кошти і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання державної підтримки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text п. 14 Порядку]).
==Див. також==
* [[Зайняття бджільництвом]]
* [[Правила створення та порядок реєстрації пасік]] 
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія: Екологічне право]]

Дисциплінарна відповідальність адвоката

2023-12-20T16:29:34Z

Anna.kapitan: /* Нормативна база */ Рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 "Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури" визнано протиправним та нечинним з моменту його прийняття

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджений рішенням Ради адвокатів України від «30» серпня 2014 року № 120]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pravila/2019-03-15-pravila-2019_5cb72d3191e0e.pdf Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09 червня 2017 року]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/reglamenti/2022-08-01-reglamenti-52_62fcf9c28f4ae.pdf Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 268]
== Професійні обов’язки адвоката ==
Стаття 21 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] визначає професійні обов’язки адвоката. 
Під час здійснення адвокатської діяльності '''адвокат зобов’язаний''': 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики;

2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги;

3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів;

4) підвищувати свій професійний рівень;

5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування;

6) виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правничої допомоги.

'''Адвокату забороняється''': 1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;

2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта;

4) відмовлятися від надання правничої допомоги, крім випадків, установлених законом.

== Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
Притягнення адвоката до '''дисциплінарної відповідальності''' регулюється ст. 34 Закону України [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] та Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. 
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

'''Дисциплінарним проступком адвоката є:'''

1) порушення вимог несумісності;

2) порушення присяги адвоката України;

3) порушення правил адвокатської етики;

4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;

7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

 
Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

== Процедура притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. 
''Не допускається зловживання правом'' на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. 
''Адвокат вважається невинуватим'' у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. 
''Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість'' у вчиненні дисциплінарного проступку.
Обов'язок ''доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу,'' яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. 
Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

До заяв (скарг) щодо поведінки адвоката відносяться:

* заяви (скарги) громадян;
* рішення, ухвали, постанови, звернення суддів;
* заяви (скарги), постанови, подання слідчих органів;
* заяви (скарги), подання голів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій або її членів, голів рад адвокатів регіону або її членів;
* заяви (скарги) адвокатів, адвокатських об'єднань, адвокатських бюро, об'єднань адвокатів, підприємств, установ, організацій та інших осіб, поданих на дії адвокатів.

=== Куди звернутися? ===
Із заявою (скаргою) щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, необхідно звернутися до відповідної '''кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури''', що визначається згідно зареєстрованої адреси робочого місця адвоката, зазначеної в [http://erau.unba.org.ua/ Єдиному реєстрі адвокатів України].

Заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути подана безпосередньо за місцезнаходженням кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури регіону або надіслана поштою (в тому числі електронною поштою із застосуванням електронного цифрового підпису).
=== Що зазначати у заяві (скарзі)? ===
Згідно пункту 14 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність], у заяві (скарзі) обов’язково має бути зазначено:
* найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга);
* ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи - для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти;
* ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
* виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку;
*вимоги заявника (скаржника).
На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга),заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов’язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування. 
До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), за винятком випадку коли заява (скарга) подається електронною поштою.

Заява (скарга) підписується заявником (скаржником) або його представником, із зазначенням дати її подання. У разі подання заяви (скарги) представником, у ній зазначаються ПІБ представника, його поштова адреса, а також номер засобів зв'язку та адреса електронної пошти. Одночасно з заявою (скаргою) подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

До заяви (скарги) також додається письмова згода на обробку персональних даних органами адвокатського самоврядування, в тому числі, збирання, зберігання, використання і поширення.
=== Підстави для відмови у розгляді та повернення заяви ===

* заява (скарга) оформлена без дотримання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text пункту 14 Положення], така заява повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз'ясненням не пізніше '''10 днів''' від дня її надходження;
* у заяві (скарзі) не вказано місце проживання (місцезнаходження) заявника (скаржника);
* заява (скарга) не підписана автором;
* зі змісту заяви (скарги) неможливо встановити авторство.

''Не підлягають розгляду і повертаються'' повторні заяви (скарги) до однієї і тієї ж кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від одного і того ж заявника (скаржника) з одного і того ж питання, якщо перша заява (скарга) вирішена по суті; заяви (скарги), подані до неналежної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також заяви (скарги) осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про повернення та залишення без розгляду заяви (скарги) приймає Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якій/якому адресовано заяву (скаргу), про що повідомляється особа, яка її подала, крім анонімних заяв (скарг).

''Повернення заяви'' (скарги) ''не перешкоджає повторному зверненню'' із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

== Стадії дисциплінарного провадження ==
'''1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката:'''

заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати. Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи, яка разом із заявою (скаргою) про дисциплінарний проступок адвоката та всіма матеріалами перевірки подається на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

'''2) порушення дисциплінарної справи:'''

за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката;

'''3) розгляд дисциплінарної справи:'''

дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення;

'''4) прийняття рішення у дисциплінарній справі:'''

за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

== Види дисциплінарних стягнень ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
* попередження;
* зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від 1 місяця до 1 року;
* для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності '''протягом 1 року''' з дня вчинення дисциплінарного проступку. Заяви (скарги), подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

== Порядок оскарження ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, '''має право оскаржити рішення''' у дисциплінарній справі '''протягом тридцяти днів з дня його прийняття''' до '''Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури''' або до '''суду'''.
Оскарження рішення не зупиняє його дії.
== Див. також ==
* [[Адвокатська етика]]
* [[Правові наслідки порушення адвокатської таємниці]]
* [[Правничі послуги]]
* [[Правнича допомога]]
* [[Правова позиція адвоката]]
* [[Правовий висновок адвоката]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

2023-10-19T15:41:44Z

Anna.kapitan:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Підстави відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої та третьої статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n838 Сімейного кодексу України] суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у таких випадках:

- мати, батько ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

- мати, батько жорстоко поводяться з дитиною;

- мати, батько є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- мати, батько вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
# не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
# не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
# не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
# не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
# не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
# не створюють умов для отримання нею освіти.
У разі коли законні представники дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не виконують своїх обов’язків з виховання та утримання дитини з причини '''перебування законних представників на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території; перебувають у розшуку як зниклі безвісти або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин; є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора); позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань)''', такі діти за рішенням органу опіки і піклування за місцем перебування (евакуації) або виявлення такої дитини можуть бути влаштовані в іншу прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, під опіку, піклування до відновлення можливості такими законними представниками виконувати свої обов’язки.
== Порядок відібрання дитини від батьків органами опіки та піклування ==
Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає '''рішення''' про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866] (далі - Порядок).

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров’ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров’ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована у відповідний навчально-виховний заклад.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об’єднаної територіальної громади '''клопотання''' про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення про відібрання дитини звертається до суду з позовом про [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав]] або ж з позовом про відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Відібрання дитини у батьків може відбуватися також за постановою прокурора.

Відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування чи прокурора - це тимчасовий засіб захисту прав дитини. Тривалим засобом захисту прав дитини є рішення суду.
== Судовий розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
[[Файл:Відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.jpg|міні]]
=== Хто може звернутися до суду ===
Позовну заяву про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав може подати до суду:
* один з батьків;
* орган опіки та піклування;
* прокурор;
* опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина;
* заклад охорони здоров’я або навчальний заклад.
Справи про відібрання дітей повинні розглядатися за участі органу опіки та піклування, що прямо передбачено частиною четвертою статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України].

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про [[Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання|стягнення з них аліментів]] на дитину.
=== Підсудність справи ===
Справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання батьків або одного з них.

Якщо особа, яка подає позов до суду про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.
=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] (1073,60 грн. у 2023 році).
== Наслідки відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Якщо '''протягом року''' після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьків їх батьківських прав]] (абзац дев'ятий пункту 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку]).
== Як повернути дитину батькам ==
Якщо ж дитина була відібрана за рішенням суду, то згодом вона може бути [[Порядок повернення раніше відібраної дитини|повернена]] батькам також за рішенням суду.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частини третя статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]).
== Судова практика ==
* [http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=105359259&red=100003764649d7b735b0218c64f799e2da291b&d=5 Постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18] (озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об'єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини.).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104178341 Постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 308/12188/18] (при вирішенні питання про відібрання дитини від батька / матері без позбавлення батьківських прав, у разі неможливості передати її родичам, дитина передається органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо захисту її особистих і майнових прав та забезпечення її тимчасового влаштування).
*Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a93#Text рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09)] зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_126#Text «Хант проти України»] суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
== Див. також ==
* [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* [[Поновлення батьківських прав]]
* [[Порядок повернення раніше відібраної дитини]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Права батьків і дітей на майно. Управління батьками майном дитини

2023-08-31T08:44:44Z

Anna.kapitan:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закону України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v_271323-09 Лист Міністерства юстиції України від 14.08.2009 № 31-48/271 "Щодо управління майном дитини"]
== Права батьків і дітей на майно ==
Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 173 Сімейного кодексу України]).

У зв`язку з частковою (малолітні діти) та неповною (неповнолітні діти) цивільною дієздатністю дітей правомочності щодо їх майна, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.242 Цивільного кодексу України] здійснюють їх батьки (усиновлювачі).

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина сьома ст. 177 Сімейного кодексу України]).

При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина друга ст. 173 Сімейного кодексу України]).
=== Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання ===
Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 174 Сімейного кодексу України]).
=== Право спільної сумісної власності батьків і дітей ===
Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 175 Сімейного кодексу України]).

Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частина друга статті 183 Цивільного кодексу України]), діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина друга ст. 175 Сімейного кодексу України]).
=== Права батьків та дітей щодо користування майном ===
Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 176 Сімейного кодексу України]).

Якщо дитина проживає в житловому будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності її батькам або одному з них, вона набуває право користування цим житлом (сервітут). Такий сервітут встановлюється законом, тому для його виникнення не потрібне укладення батьками та дітьми спеціального договору про користування житлом.

Аналогічне право належить і батькам, які проживають в житловому будинку (квартирі), власником якого є малолітня дитина. Така ситуація може виникнути, якщо дитина одержала житло у спадщину, за договором дарування, міни тощо. Батьки не набувають права власності щодо цього житлового приміщення, проте вони мають право на проживання в ньому (сервітут).
== Управління майном дитини ==
Батьки управляють майном, належним '''малолітній дитині''', без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 177 Сімейного кодексу України]).

Батьки '''малолітньої дитини''' не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
* укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
* видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
* відмовлятися від майнових прав дитини.
Батьки мають право дати згоду на вчинення '''неповнолітньою дитиною''' вищезазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.
'''''Зверніть увагу!''''' '''Малолітні діти — діти, яким не виповнилося 14 років. Неповнолітні діти — діти віком від 14 до 18 років.'''
{| class="wikitable"
|-
| '''Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.'''
|}
Відповідно до положень пунктів 6.1 та 6.5 Правил опіки та піклування органи опіки та піклування приймають рішення протягом місяця з дня, коли їм стало відомо або мало бути відомо про потребу прийняття такого рішення (надходження заяв, повідомлень тощо).

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:
* мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України];
* судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України];
* до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України];
* особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
* між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
* між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
* вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
Рішення про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду згідно статті 122 Кодексу про адміністративне судочинство у 6-місячний термін з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна '''малолітньої дитини''' вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
{| class="wikitable"
|-
| На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна '''малолітньої дитини''' повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
|}
Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без його згоди.

'''Правочини, які батьки взагалі не мають права вчиняти з майном дитини:'''

1)здійснювати дарування від імені дитини;

2) зобов’язуватися від її імені порукою.

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
== Використання доходу від майна дитини ==
Відповідно до статті 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] дохід одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.

Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].

Так, неповнолітня особа може без згоди батьків самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (дивідендами по вкладах у фінансово-кредитних установах, доходами від акцій, орендною платою від майна, яке знаходиться у власності неповнолітньої особи тощо), розпоряджатися банківським вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.
== Право власності на аліменти, одержані на дитину ==
'''Аліменти''', одержані на дитину, '''є власністю дитини''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 179 Сімейного кодексу України]).

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини ( для задоволення фізичних, духовних і інших потреб дитини, її навчання і розвитку).

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].

== Судова практика ==
Постанова Верховного суду від 02.10.2019 у справі № 754/15589/14-ц: звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки.

Постанова Верховного суду від 19.04.2023 у справі № 357/8270/20: відсутність оригіналів договорів дарування у матері дитини не свідчить про їх втрату або зіпсування, оскільки вони наявні у іншого законного представника малолітнього - його батька. Факт наявності між матір’ю та батьком дитини спору стосовно управління майном дитини не може бути підставою для визнання дій нотаріуса незаконними.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 01.02.2017 у справі № 161/17445/16-ц: за наявності рішення суду, яке набрало законної сили про надання дозволу на продаж нерухомого майна, яке належить дитині на праві власності без згоди другого з батьків, взагалі відсутня потреба в аналогічному дозволі органів опіки і піклування. Дозвіл органу опіки та піклування на відчуження батьками нерухомого майна малолітньої дитини (правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації) є обов’язковим.
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Діти]]

Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

2022-10-31T14:28:28Z

Anna.kapitan:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Підстави відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої та третьої статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n838 Сімейного кодексу України] суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у таких випадках:

- мати, батько ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

- мати, батько жорстоко поводяться з дитиною;

- мати, батько є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- мати, батько вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
# не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
# не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
# не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
# не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
# не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
# не створюють умов для отримання нею освіти.
У разі коли законні представники дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не виконують своїх обов’язків з виховання та утримання дитини з причини '''перебування законних представників на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території; перебувають у розшуку як зниклі безвісти або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин; є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора); позбавлені особистої свободи (затримані, взяті у заручники) органами влади держави-агресора (окупаційних адміністрацій та збройних формувань)''', такі діти за рішенням органу опіки і піклування за місцем перебування (евакуації) або виявлення такої дитини можуть бути влаштовані в іншу прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, під опіку, піклування до відновлення можливості такими законними представниками виконувати свої обов’язки.
== Порядок відібрання дитини від батьків органами опіки та піклування ==
Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає '''рішення''' про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють (пункт 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866] (далі - Порядок).

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров’ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров’ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована у відповідний навчально-виховний заклад.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об’єднаної територіальної громади '''клопотання''' про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення про відібрання дитини звертається до суду з позовом про [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав]] або ж з позовом про відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Відібрання дитини у батьків може відбуватися також за постановою прокурора.

Відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування чи прокурора - це тимчасовий засіб захисту прав дитини. Тривалим засобом захисту прав дитини є рішення суду.
== Судовий розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
[[Файл:Відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.jpg|міні]]
=== Хто може звернутися до суду ===
Позовну заяву про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав може подати до суду:
* один з батьків;
* орган опіки та піклування;
* прокурор;
* опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина;
* заклад охорони здоров’я або навчальний заклад.
Справи про відібрання дітей повинні розглядатися за участі органу опіки та піклування, що прямо передбачено частиною четвертою статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України].

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про [[Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання|стягнення з них аліментів]] на дитину.
=== Підсудність справи ===
Справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання батьків або одного з них.

Якщо особа, яка подає позов до суду про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.
=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] (992,40 грн. у 2022 році).
== Наслідки відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав ==
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Якщо '''протягом року''' після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьків їх батьківських прав]] (абзац дев'ятий пункту 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку]).
== Як повернути дитину батькам ==
Якщо ж дитина була відібрана за рішенням суду, то згодом вона може бути [[Порядок повернення раніше відібраної дитини|повернена]] батькам також за рішенням суду.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частини третя статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104178341 Постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 308/12188/18] (при вирішенні питання про відібрання дитини від батька / матері без позбавлення батьківських прав, у разі неможливості передати її родичам, дитина передається органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо захисту її особистих і майнових прав та забезпечення її тимчасового влаштування).
== Див. також ==
* [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* [[Поновлення батьківських прав]]
* [[Порядок повернення раніше відібраної дитини]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Права батьків і дітей на майно. Управління батьками майном дитини

2022-08-31T06:42:56Z

Anna.kapitan: Доповнено розділи: "Права батьків і дітей на майно", "Права батьків і дітей щодо користування майном", "Використання доходу від майна дитини"

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v_271323-09 Лист Міністерства юстиції України від 14.08.2009 № 31-48/271 "Щодо управління майном дитини"]
== Права батьків і дітей на майно ==
Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 173 Сімейного кодексу України]).

У зв`язку з частковою (малолітні діти) та неповною (неповнолітні діти) цивільною дієздатністю дітей правомочності щодо їх майна, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.242 Цивільного кодексу України] здійснюють їх батьки (усиновлювачі).

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина сьома ст. 177 Сімейного кодексу України]).

При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина друга ст. 173 Сімейного кодексу України]).
=== Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання ===
Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 174 Сімейного кодексу України]).
=== Право спільної сумісної власності батьків і дітей ===
Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 175 Сімейного кодексу України]).

Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частина друга статті 183 Цивільного кодексу України]), діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина друга ст. 175 Сімейного кодексу України]).
=== Права батьків та дітей щодо користування майном ===
Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 176 Сімейного кодексу України]).

Якщо дитина проживає в житловому будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності її батькам або одному з них, вона набуває право користування цим житлом (сервітут). Такий сервітут встановлюється законом, тому для його виникнення не потрібне укладення батьками та дітьми спеціального договору про користування житлом.

Аналогічне право належить і батькам, які проживають в житловому будинку (квартирі), власником якого є малолітня дитина. Така ситуація може виникнути, якщо дитина одержала житло у спадщину, за договором дарування, міни тощо. Батьки не набувають права власності щодо цього житлового приміщення, проте вони мають право на проживання в ньому (сервітут).
== Управління майном дитини ==
Батьки управляють майном, належним '''малолітній дитині''', без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 177 Сімейного кодексу України]).

Батьки '''малолітньої дитини''' не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
* укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
* видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
* відмовлятися від майнових прав дитини.
Батьки мають право дати згоду на вчинення '''неповнолітньою дитиною''' вищезазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.
'''''Зверніть увагу!''''' '''Малолітні діти — діти, яким не виповнилося 14 років. Неповнолітні діти — діти віком від 14 до 18 років.'''
{| class="wikitable"
|-
| '''Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.'''
|}
Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:
* мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України];
* судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України];
* до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України];
* особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
* між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
* між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
* вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна '''малолітньої дитини''' вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
{| class="wikitable"
|-
| На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна '''малолітньої дитини''' повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
|}
Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без його згоди.

'''Правочини, які батьки взагалі не мають права вчиняти з майном дитини:'''

1)здійснювати дарування від імені дитини;

2) зобов’язуватися від її імені порукою.

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
== Використання доходу від майна дитини ==
Відповідно до статті 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] дохід одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.

Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].

Так, неповнолітня особа може без згоди батьків самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (дивідендами по вкладах у фінансово-кредитних установах, доходами від акцій, орендною платою від майна, яке знаходиться у власності неповнолітньої особи тощо), розпоряджатися банківським вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.
== Право власності на аліменти, одержані на дитину ==
'''Аліменти''', одержані на дитину, '''є власністю дитини''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина перша ст. 179 Сімейного кодексу України]).

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини ( для задоволення фізичних, духовних і інших потреб дитини, її навчання і розвитку).

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Діти]]

Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів

2021-10-18T14:18:57Z

Anna.kapitan: Додано положення законодавства та інформацію щодо обчислення суми пені за прострочення сплати аліментів

== Нормативно – правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]

== Правова природа виникнення зобов’язання ==
Досить часто батьки не виконують свій обов’язок з утримання дітей, а відтак виникає необхідність стягнення не лише аліментів, а й заборгованості по аліментам. При цьому, слід зазначити, що на таких батьків, у випадку прострочення виконання зобов’язання, покладається додаткова фінансова відповідальність, а саме – '''нараховується пеня'''.
{| class="wikitable"
|-
! style="background-color:#6495ED;" | Нормативно-правовий акт !! style="background-color:#FFFF00;" | Текст документа
|-
| '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]''' ||
# '''Відповідно до ч. 1 ст. 3''' "В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини". 
# '''Відповідно до ч. 2 ст. 3''' "Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів". 
# '''Відповідно до ст. 18''' "Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини".
|-
| '''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]''' || '''Відповідно до ст.141''' "Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини".

'''Відповідно до ст.155''' "Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом".

'''Відповідно до ст. 180''' "Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття". 
'''Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо питання стосовно утримання дитини, то держава може зобов’язати виконувати встановлений законодавством обов’язок.'''
|-
| '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]''' || '''Відповідно до ст. 549''' ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
|}
За правовою природою '''аліментні зобов’язання''' – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний '''сплачувати щомісяця''' і '''несвоєчасна сплата''' яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді '''стягнення неустойки (пені)'''.
Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов’язання окремо. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами '''не припиняється''' з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 194 Сімейного Кодексу України], '''заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття''', а у випадку, якщо дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а батьки можуть надати таку допомогу, то до досягнення нею двадцяти трьох років. Таким чином, зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами не припиняється з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.
|}

== Алгоритм обчислення неустойки (пені) ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України]: у разі '''виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти''' за рішенням суду або за домовленістю між батьками, '''одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені)''' у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. 
Відповідно до [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 ''постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16'' Велика Палата Верховного Суду] у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою''':''' 
{| class="wikitable"
|-
| '''p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:'''
|}
p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Приклад №1:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 грудня 2020 року, тобто через 305 дні. Розраховуємо: 2500*305*1%=7625 грн. Але відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені обмежено 100% щомісячного платежу, тобто дорівнює 2500 грн.
'''Приклад №2:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 травня 2020 року, тобто через 91 день. Розраховуємо: 2500*91*1%=2275 грн
|}

У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов’язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Окрім того, відповідно до роз’яснень викладених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 196 Сімейного кодексу України]  відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. 

Таким чином, Верховним Судом України було зроблено висновок, відповідно до якого встановлено виключні випадки, за яких в діях платника аліментів відсутні ознаки вини.

== Судовий порядок стягнення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України] кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 18 Сімейного кодексу України] встановлено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. 
'''Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є''': 
1) встановлення правовідношення; 
2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 
3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 
4) припинення дій, які порушують сімейні права; 
5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 
6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 
7) зміна правовідношення; 
8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
=== Перелік необхідних документів: ===
# копія паспорта позивача;
# копія картки платника податків позивача;
# довідка про склад сім’ї;
# копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду;
# копія свідоцтва про народження дитини;
# копія виконавчого листа;
# копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
# розрахунок виплати та заборгованості.
=== Вартість ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 3 частини першої ст. 5 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі у справах''' про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, '''стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів''', індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, у зв’язку із чим сплата судового збору за подання цієї позовної заяви щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати аліментів Відповідачем не здійснюється.
=== Позовна давність ===
Стосовно позовної давності, яка має застосовуватись до нарахування пені за несвоєчасне та/або неповне виконання зобов’язань зі сплати аліментів, варто наголосити, що в даному випадку законодавством в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 20 Сімейного кодексу України] чітко встановлено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених: 

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 72] (застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 129] (спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 138] (право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 139] (спір про материнство) цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СK України, не поширюється дія норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦK України] про позовну давність.

== Судова практика ==
''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 Постанова КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16]''

[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]