WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Надання права на шлюб неповнолітній особі

2025-07-18T13:09:06Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2018 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 213 "Деякі питання державної реєстрації шлюбу в умовах воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
== Право на шлюб ==
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам(стаття 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n131 Сімейного кодексу України] (далі - СК України).

Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану (частина третя статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n123 СК України]).
== Надання права на шлюб особам, які не досягли вісімнадцяти років ==
Заява про надання права на шлюб розглядається судом за правилами [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] відповідно до вимог Глави 3 Розділу IV [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8307 Цивільного процесуального кодексу України]. Така справа є підсудною за місцем проживання заявника.

Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.
=== Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років: ===
* вагітність;
* фактичне створення сім'ї;
* народження дитини.
'''Зазначений перелік підстав не є вичерпним.'''

'''Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою:'''
# особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
# рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);
# двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
# усиновлювач та усиновлена ним дитина (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n142 СК України]).
За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі [[Недійсність та скасування усиновлення дитини|скасування усиновлення]].

Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має право не скористатись наданим їй правом та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації.

Судом надається право неповнолітній особі на укладення шлюбу з конкретною особою, дані про яку чітко зазначаються в судовому рішенні. Одержавши право на шлюб з однією особою, не можна реєструвати шлюб з іншою. Якщо виникне таке бажання, доведеться знову звернутися до суду. Якщо обидві особи, які мають намір укласти шлюб є неповнолітніми, то кожному з них необхідно подати до суду окрему заяву про надання права на шлюб.
=== Документи, необхідні для реєстрації шлюбу: ===
# Заява про надання права на шлюб. У заяві про надання права на шлюб необхідно зазначати прізвище, ім’я, по-батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, оскільки надання права на шлюб повинно відповідати інтересам заявника, а встановити це можна лише по відношенню до конкретної особи. Крім того, доцільно у заяві зазначати про те, що не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n142 СК України] (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей;
# Свідоцтво про народження заявника;
# Копія паспорта заявника;
# Будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб: свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність тощо;
# Квитанція про [[Порядок сплати судового збору|сплату судового збору]] або документ, що підтверджує обставини для [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати|звільнення від сплати судового збору]].
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1.pdf Заява про право на шлюб зразок]
=== Вартість ===
Відповідно до частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 Закону України «Про судовий збір»] судовий збір за подання до суду заяви у справах окремого провадження справляється фізичною особою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 605,60 грн).

'''Увага!''' [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати]
== Визнання шлюбу недійсним ==
Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується статтями 39, 40, 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n204 СК України]:
# зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
# зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
# зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;
# зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
# у разі фіктивності шлюбу;
# з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
# з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена (стаття 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n214 СК України]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105697124 Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2022 року у справі № 161/10340/22]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115805681 Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2023 року у справі №706/1273/23.]
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок виконання покарання у виді громадських робіт

2025-07-18T12:35:54Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"]
== Громадські роботи як вид кримінального покарання ==
'''Громадські роботи є основним видом покаранням''', тобто таким, що не може додаватися до інших покарань і застосовується лише як самостійне покарання за той чи інший злочин. Основні покарання є найбільш суворими позбавленнями і обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватися одне до одного або поєднуватися. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 статті 56 Кримінального кодексу України]( далі - КК України), громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час ''безоплатних'' суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Характер цих робіт може бути різним: прибирання вулиць, сміття, благоустрій населених пунктів, ремонт будинків, споруд, доріг, комунікацій, вантажно-розвантажувальні, сільськогосподарські роботи тощо. При виконанні покарання може враховуватися професія (спеціальність, кваліфікація) засудженого (наприклад, слюсар-сантехнік може використовуватися для ремонту відповідного обладнання). Але особа може залучатися до виконання і некваліфікованих, у тому числі трудомістких робіт (прибирання сміття, розчищення доріг та вулиць від снігу тощо). 
'''Громадські роботи не призначаються:'''

- особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи,

- вагітним жінкам,

- особам, які досягли пенсійного віку,

- військовослужбовцям строкової служби ( ч.3 ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 КК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] не передбачає можливості звільнення осіб, засуджених до громадських робіт, від відбування покарання з випробуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 (ст. 75)], умовно-дострокового їх звільнення від покарання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n441 (ст. 81)], а також заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n449 (ст. 82)]. 
'''Громадські роботи є одним з видів покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх.'''

Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n624 ( ст. 100)].
== Строк відбування покарання ==
Громадські роботи встановлюються на строк '''від шістдесяти до двохсот сорока годин.'''

Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n233 ст. 38 КВК України, далі -КВК України).]

Громадські роботи виконуються не більш як '''чотири години на день''', а за заявою засудженого - до '''восьми годин на день''', але не менше сорока годин на місяць, а неповнолітніми - '''не більше двох годин на день''', але не менше двадцяти п’яти годин на місяць. ( ч.2 ст. 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n233][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] 
Вільним від роботи чи навчання часом є вихідні, святкові дні, а також денний час, що залишається після робочого дня (часу навчання).

До відпрацьованого часу зараховується тільки той строк, який засуджена особа відпрацювала згідно з повідомленням власника підприємства, весь інший час до строку відбування покарання не зараховується (у тому числі й час хвороби). Не зараховується до часу відбування покарання час, якщо засуджена особа прибула для виконання робіт у стані сп'яніння. Кількість відпрацьованих засудженою особою годин заноситься в картку обліку, яка заповнюється щомісяця. Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин уповноважений орган з питань пробації надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбування покарання засудженою особою, і вона знімається з обліку.
== Порядок виконання громадських робіт та умови відбування покарання у виді громадських робіт ==
Покарання у виді громадських робіт відбувається ''за місцем проживання засудженого''.

Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою.
Судове рішення приводиться до виконання ''не пізніше десятиденного строку ''з дня набрання судовим рішенням законної сили або звернення його до виконання.

Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації(стаття 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#n69 Закону України "Про пробацію"]). '''Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані''':

- додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання;

- сумлінно ставитися до праці;

- працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

-з’являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

 
Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є:

- несвоєчасне одержання виклику;

- хвороба;

- інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n228 (ч. 1 статті 37 КВК України).]

'''Зверніть увагу! '''Громадські роботи мають безоплатний характер і виконуються без оплати праці засудженого (ч. 1 ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n268 КК України]). Оскільки ці роботи здійснюються не за трудовим договором, а за вироком суду, то час їх '''відбування не зараховується до трудового стажу засудженого''', а надання йому щорічної чергової відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт (ч. 2 ст. 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n228 КВК України]).

Стосовно особи, яка після ухвалення судового рішення визнана особою з інвалідністю першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання. 
'''Важливо!''' Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України. 
Після отримання копії вироку суду кожна засуджена особа
викликається до уповноваженого органу з питань пробації (неповнолітній - з батьками або особою, яка їх заміняє). З нею проводиться бесіда, під час якої роз'яснюються порядок та умови відбування покарання, повідомляється про стягнення, які можуть бути накладені, про відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт. За результатами бесіди засуджена особа дає підписку, у якій власноручно зазначає про ознайомлення з вимогами щодо осіб, засуджених до громадських робіт. Крім цього, засуджена особа заповнює анкету. 
Заздалегідь визначивши з органом місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, працівник уповноваженого органу з питань пробації ''не пізніше десятиденного строку'' з дня отримання копії вироку суду видає засудженій особі направлення на одне з цих підприємств, де вона відбуватиме покарання.
Працівник уповноваженого органу з питань пробації виносить постанову про встановлення днів явки на реєстрацію та контролює періодичність явки засуджених осіб на реєстрацію.
Періодичність явки на реєстрацію встановлюється постановою, яка затверджується начальником уповноваженого органу з питань пробації та оголошується засудженій особі під підпис, після чого заводиться листок реєстрації .
Періодичність явки засудженої особи на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації встановлюється від одного до чотирьох разів на місяць у залежності від злочину, за який її засуджено, ставлення засудженої особи до відбування покарання та праці. 
Виконання покарання у виді громадських робіт припиняється, а засуджені особи знімаються з обліку у зв'язку із:
# Відбуттям призначеної судом кількості годин громадських робіт - за наявності повних даних з підприємства про відпрацьований час.
# Засудженням за ухилення від відбування громадських робіт - за наявності вироку суду, який набрав законної сили.
# Амністією - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду.
# Скасуванням вироку - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду.
# Іншими підставами, передбаченими законодавством. 
З обліку також знімаються:
# Померлі - за наявності відповідної довідки органу реєстрації актів громадянського стану.
# Особи, засуджені за учинення нового злочину, - за наявності копії вироку суду, що набрав законної сили.
# Засуджені особи, які змінили місце проживання і вибули за межі території обслуговування, - за наявності підтвердження про отримання особової справи уповноваженим органом з питань пробації за новим місцем проживання.
== Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт ==
Ухилення від відбування громадських робіт утворює склад злочину, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2772 ч. 2 ст. 389 КК України] та карається ''арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років''. 
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього уповноваженим органом з питань пробації може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності ( ч.1 ст.40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n244 КВК України] ). 
Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2772 КК України.] . 
Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:
* систематичне невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;
* невихід ''більше двох разів протягом місяця'' на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння ( ч.3 ст.40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n244 КВК України] ). 
Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом Національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
== Строки погашення судимості ==
Особи, засуджені до громадських робіт, вважаються такими, що мають судимість '''протягом одного року з дня відбуття цього покарання''' (п. 5 ст. 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а якщо до нього було приєднане додаткове покарання, передбачене ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n490 КК України] (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), - протягом року з дня відбуття останнього.

Тобто, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Питання про погашення судимості в осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18-річного віку і були засуджені за нього до громадських робіт, вирішується на підставі п. 1 ч. 2 ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n680 КК України].
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Строковий трудовий договір

2025-07-18T12:19:08Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#top Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]

== Що таке строковий трудовий договір ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпП України) строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При цьому роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

== Порядок оформлення за строковим трудовим договором ==
Оформлення працівника на роботу за строковим трудовим договором можна розділити наступним чином:

▶'''Перевірка, чи є підстава для укладання строкового трудового договору.'''

Ураховуючи вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 КЗпП України], '''прийняти працівника за строковим трудовим договором можна у таких випадках: '''
* якщо робота за своїм характером є такою, що не виконується постійно;
* якщо у зв’язку з конкретними умовами виконання роботи трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Загалом робота має постійний характер, але у зв’язку з певними умовами, виникає необхідність в укладенні строкового трудового договору
* у випадку зацікавленості самого працівника в укладені строкового договору.
* ''Інші випадки, передбачені законодавством, зокрема: ''
# іноземці, особи без громадянства працевлаштовуються на строк дії дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n256 стаття 42 Закону України «Про зайнятість населення»]);
# працівники, яких призначають, обирають на певний термін (народні депутати, судді та ін.). 
Поряд з цим необхідно зазначити, що законодавство не містить вичерпного переліку випадків, в яких укладення строкового трудового договору буде правомірним.

Роз'яснення понять «характер наступної роботи», «умови її виконання» міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v4_13203-03#Text листі Міністерства праці та соціальної політики України від 3.02.2003р. № 06/2-4/13].

Характер майбутньої роботи в цьому випадку означає, що робота не може бути постійною, а є такою, що виконується протягом певного строку ( сезонні роботи тощо).

Під умовами виконання роботи розуміються такі обставини, за яких трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін, навіть коли сама робота за характером є постійною. Зокрема, мова йде прийняття на роботу особи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким відповідно до закону зберігається це робоче місце. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених вище умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Тобто, якщо з працівником за його згодою все ж таки було укладено строковий трудовий договір, хоча для цього не було підстав, у разі звернення працівника до суду такий договір може бути визнано безстроковим. 

▶'''Визначення строку трудового договору'''

'''''При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюють:'''''
* за погодженням сторін;
* сторонами з урахуванням часу, необхідного для виконання певної роботи (або може бути обумовлений виконанням певного обсягу робіт);
* законодавством (для певних категорій працівників). 
'''''При укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, а й настанням певної події, наприклад:'''''
* поверненням на роботу працівниці з відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* поверненням працівника, який звільнився з роботи у зв’язку з призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу,
* повернення працівника, звільненого у зв’язку з обранням народним депутатом чи виборну посаду.
▶'''Оформлення строкових трудових відносин'''

Запис про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору вносять до трудової книжки працівника, але про строковість трудового договору при цьому не зазначають. 
Про строковість трудового договору свідчитиме запис про звільнення: «Звільнено у зв’язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 частини першої ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України]». 

== Встановлення випробувального терміну за строковим договором ==
При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ч.1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України]). 
Частина 3 статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] передбачає, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців.

Слід зауважити, під час дії воєнного стану діють особливі правила, що встановлюются [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#top абз. 1 ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників, в тому числі і щодо строку трудового договору. 

== Розірвання та припинення строкового трудового договору ==
Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 Кодексу законів про працю]. 
По закінченню строку трудовий договір підлягає припиненню за пунктом 2 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] . 
'''Зверніть увагу! ''' День звільнення відповідно до частини 2 статті 241-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1285 КЗпП України] — ''останній день, визначений строковим трудовим договором. ''

Закінчення строку трудового договору може бути підставою для його припинення (працівника звільняють за п. 2 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП]), окрім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не висунула вимоги про їх припинення. Тобто звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП] можна в останній день строку трудового договору. Якщо ж наступного дня працівник вийшов на роботу (і це документально підтверджено), звільнити його на зазначеній підставі не можна, оскільки згідно із ч. 1 ст. 39-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n227 КЗпП] у такому випадку дія строкового договору вважається подовженою на невизначений строк. У подальшому розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця можливо лише на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством. 
Роботодавець має видати трудову книжку із записом про звільнення та розрахуватися останнього робочого дня.

Припинення трудового договору по закінченні його строку не потребує подання заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він погодився і на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який його було укладено. Роботодавець також не зобов’язаний повідомляти працівника про наступне звільнення.

Проте повинні бути певні дії зі сторони роботодавця спрямовані на припинення строкового трудового договору. 
Якщо наказу не буде і працівник у день, наступний за останнім днем дії строкового трудового договору, вийде на роботу, запрацюють положення ст. 39-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n227 КЗпП]. І строковий трудовий договір автоматично буде продовжено '''на невизначений строк'''.

Аби уникнути трансформації строкового трудового договору у безстроковий, роботодавець має попередити працівника про дату припинення з ним трудових відносин. Необхідно видати наказ про звільнення та ознайомити з ним працівника.

Таким чином, наказ про звільнення і буде попередженням про бажання роботодавця розірвати трудові відносини із працівником у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору.

До речі, видати такий наказ можна як в останній день дії строкового трудового договору, так і напередодні. Головне — не забудьте зазначити в ньому дату звільнення, обумовлену строком дії договору.

 
'''ВАЖЛИВО!'''Днем звільнення вважають останній день дії трудового договору.

З 10 червня 2021 року ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n310 КЗпП] зобов’язує будь-якого роботодавця у день звільнення видати працівникові '''копію наказу про звільнення'''. Не є винятком і випадки звільнення після закінчення строкового трудового договору.

'''Варто пам’ятати''', що згідно з частиною другою статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n20 Закону України «Про відпустки»] працівники, які працюють за строковими договорами, перед звільненням мають право використати належні їм щорічні (основну та додаткову) відпустки, а також додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. 

== Переведення зі строкового трудового договору на безстроковий ==
Необхідно пам'ятати, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Виняток — коли трудові відносини не можна встановити на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання, інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч. 2 ст. 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 КЗпП], вважаються такими, що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n227 КЗпП України]). 

[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]

Строковий трудовий договір

2025-07-18T12:08:44Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#top Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]

== Що таке строковий трудовий договір ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпП України) строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При цьому роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

== Порядок оформлення за строковим трудовим договором ==
Оформлення працівника на роботу за строковим трудовим договором можна розділити наступним чином:

▶'''Перевірка, чи є підстава для укладання строкового трудового договору.'''

Ураховуючи вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 КЗпП України], '''прийняти працівника за строковим трудовим договором можна у таких випадках: '''
* якщо робота за своїм характером є такою, що не виконується постійно;
* якщо у зв’язку з конкретними умовами виконання роботи трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Загалом робота має постійний характер, але у зв’язку з певними умовами, виникає необхідність в укладенні строкового трудового договору
* у випадку зацікавленості самого працівника в укладені строкового договору.
* ''Інші випадки, передбачені законодавством, зокрема: ''
# іноземці, особи без громадянства працевлаштовуються на строк дії дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n256 стаття 42 Закону України «Про зайнятість населення»]);
# працівники, яких призначають, обирають на певний термін (народні депутати, судді та ін.). 
Поряд з цим необхідно зазначити, що законодавство не містить вичерпного переліку випадків, в яких укладення строкового трудового договору буде правомірним.

Роз'яснення понять «характер наступної роботи», «умови її виконання» міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v4_13203-03#Text листі Міністерства праці та соціальної політики України від 3.02.2003р. № 06/2-4/13].

Характер майбутньої роботи в цьому випадку означає, що робота не може бути постійною, а є такою, що виконується протягом певного строку ( сезонні роботи тощо).

Під умовами виконання роботи розуміються такі обставини, за яких трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін, навіть коли сама робота за характером є постійною. Зокрема, мова йде прийняття на роботу особи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким відповідно до закону зберігається це робоче місце. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених вище умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Тобто, якщо з працівником за його згодою все ж таки було укладено строковий трудовий договір, хоча для цього не було підстав, у разі звернення працівника до суду такий договір може бути визнано безстроковим. 

▶'''Визначення строку трудового договору'''

'''''При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюють:'''''
* за погодженням сторін;
* сторонами з урахуванням часу, необхідного для виконання певної роботи (або може бути обумовлений виконанням певного обсягу робіт);
* законодавством (для певних категорій працівників). 
'''''При укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, а й настанням певної події, наприклад:'''''
* поверненням на роботу працівниці з відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* поверненням працівника, який звільнився з роботи у зв’язку з призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу,
* повернення працівника, звільненого у зв’язку з обранням народним депутатом чи виборну посаду.
▶'''Оформлення строкових трудових відносин'''

Запис про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору вносять до трудової книжки працівника, але про строковість трудового договору при цьому не зазначають. 
Про строковість трудового договору свідчитиме запис про звільнення: «Звільнено у зв’язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 частини першої ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]». 

== Встановлення випробувального терміну за строковим договором ==
При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ч.1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]). 
Частина 3 статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] передбачає, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців.

Слід зауважити, під час дії воєнного стану діють особливі правила, що встановлюются [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#top абз. 1 ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників, в тому числі і щодо строку трудового договору. 

== Розірвання та припинення строкового трудового договору ==
Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю]. 
По закінченню строку трудовий договір підлягає припиненню за пунктом 2 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] . 
'''Зверніть увагу! ''' День звільнення відповідно до частини 2 статті 241-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] — ''останній день, визначений строковим трудовим договором. ''

Закінчення строку трудового договору може бути підставою для його припинення (працівника звільняють за п. 2 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]), окрім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не висунула вимоги про їх припинення. Тобто звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП] можна в останній день строку трудового договору. Якщо ж наступного дня працівник вийшов на роботу (і це документально підтверджено), звільнити його на зазначеній підставі не можна, оскільки згідно із ч. 1 ст. 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП] у такому випадку дія строкового договору вважається подовженою на невизначений строк. У подальшому розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця можливо лише на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством. 
Роботодавець має видати трудову книжку із записом про звільнення та розрахуватися останнього робочого дня.

Припинення трудового договору по закінченні його строку не потребує подання заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він погодився і на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який його було укладено. Роботодавець також не зобов’язаний повідомляти працівника про наступне звільнення.

Проте повинні бути певні дії зі сторони роботодавця спрямовані на припинення строкового трудового договору. 
Якщо наказу не буде і працівник у день, наступний за останнім днем дії строкового трудового договору, вийде на роботу, запрацюють положення ст. 39 КЗпП. І строковий трудовий договір автоматично буде продовжено '''на невизначений строк'''.

Аби уникнути трансформації строкового трудового договору у безстроковий, роботодавець має попередити працівника про дату припинення з ним трудових відносин. Необхідно видати наказ про звільнення та ознайомити з ним працівника.

Таким чином, наказ про звільнення і буде попередженням про бажання роботодавця розірвати трудові відносини із працівником у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору.

До речі, видати такий наказ можна як в останній день дії строкового трудового договору, так і напередодні. Головне — не забудьте зазначити в ньому дату звільнення, обумовлену строком дії договору.

 
'''ВАЖЛИВО!'''Днем звільнення вважають останній день дії трудового договору.

З 10 червня 2021 року ст. 47 КЗпП зобов’язує будь-якого роботодавця у день звільнення видати працівникові '''копію наказу про звільнення'''. Не є винятком і випадки звільнення після закінчення строкового трудового договору.

'''Варто пам’ятати''', що згідно з частиною другою статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»] працівники, які працюють за строковими договорами, перед звільненням мають право використати належні їм щорічні (основну та додаткову) відпустки, а також додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. 

== Переведення зі строкового трудового договору на безстроковий ==
Необхідно пам'ятати, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Виняток — коли трудові відносини не можна встановити на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання, інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]

Порядок виконання покарання у виді громадських робіт

2025-07-11T12:47:32Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"]
== Громадські роботи як вид кримінального покарання ==
'''Громадські роботи є основним видом покаранням''', тобто таким, що не може додаватися до інших покарань і застосовується лише як самостійне покарання за той чи інший злочин. Основні покарання є найбільш суворими позбавленнями і обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватися одне до одного або поєднуватися. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 статті 56 Кримінального кодексу України]( далі - КК України), громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час ''безоплатних'' суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Характер цих робіт може бути різним: прибирання вулиць, сміття, благоустрій населених пунктів, ремонт будинків, споруд, доріг, комунікацій, вантажно-розвантажувальні, сільськогосподарські роботи тощо. При виконанні покарання може враховуватися професія (спеціальність, кваліфікація) засудженого (наприклад, слюсар-сантехнік може використовуватися для ремонту відповідного обладнання). Але особа може залучатися до виконання і некваліфікованих, у тому числі трудомістких робіт (прибирання сміття, розчищення доріг та вулиць від снігу тощо). 
'''Громадські роботи не призначаються:'''

- особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи,

- вагітним жінкам,

- особам, які досягли пенсійного віку,

- військовослужбовцям строкової служби ( ч.3 ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] не передбачає можливості звільнення осіб, засуджених до громадських робіт, від відбування покарання з випробуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n268 (ст. 75)], умовно-дострокового їх звільнення від покарання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n441 (ст. 81)], а також заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n449 (ст. 82)]. 
'''Громадські роботи є одним з видів покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх.'''

Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n268 ( ст. 100)].
== Строк відбування покарання ==
Громадські роботи встановлюються на строк '''від шістдесяти до двохсот сорока годин.'''

Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n233 ст. 38 КВК України, далі -КВК України).]

Громадські роботи виконуються не більш як '''чотири години на день''', а за заявою засудженого - до '''восьми годин на день''', але не менше сорока годин на місяць, а неповнолітніми - '''не більше двох годин на день''', але не менше двадцяти п’яти годин на місяць. ( ч.2 ст. 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчого кодексу України] 
Вільним від роботи чи навчання часом є вихідні, святкові дні, а також денний час, що залишається після робочого дня (часу навчання).

До відпрацьованого часу зараховується тільки той строк, який засуджена особа відпрацювала згідно з повідомленням власника підприємства, весь інший час до строку відбування покарання не зараховується (у тому числі й час хвороби). Не зараховується до часу відбування покарання час, якщо засуджена особа прибула для виконання робіт у стані сп'яніння. Кількість відпрацьованих засудженою особою годин заноситься в картку обліку, яка заповнюється щомісяця. Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин уповноважений орган з питань пробації надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбування покарання засудженою особою, і вона знімається з обліку.
== Порядок виконання громадських робіт та умови відбування покарання у виді громадських робіт ==
Покарання у виді громадських робіт відбувається ''за місцем проживання засудженого''.

Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою.
Судове рішення приводиться до виконання ''не пізніше десятиденного строку ''з дня набрання судовим рішенням законної сили або звернення його до виконання.

Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації(стаття 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закону України "Про пробацію"]). '''Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані''':

- додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання;

- сумлінно ставитися до праці;

- працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

-з’являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

 
Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є:

- несвоєчасне одержання виклику;

- хвороба;

- інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n233 (ч. 1 статті 37 КВК України).]

'''Зверніть увагу! '''Громадські роботи мають безоплатний характер і виконуються без оплати праці засудженого (ч. 1 ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Оскільки ці роботи здійснюються не за трудовим договором, а за вироком суду, то час їх '''відбування не зараховується до трудового стажу засудженого''', а надання йому щорічної чергової відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт (ч. 2 ст. 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]).

Стосовно особи, яка після ухвалення судового рішення визнана особою з інвалідністю першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання. 
'''Важливо!''' Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України. 
Після отримання копії вироку суду кожна засуджена особа
викликається до уповноваженого органу з питань пробації (неповнолітній - з батьками або особою, яка їх заміняє). З нею проводиться бесіда, під час якої роз'яснюються порядок та умови відбування покарання, повідомляється про стягнення, які можуть бути накладені, про відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт. За результатами бесіди засуджена особа дає підписку, у якій власноручно зазначає про ознайомлення з вимогами щодо осіб, засуджених до громадських робіт. Крім цього, засуджена особа заповнює анкету. 
Заздалегідь визначивши з органом місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, працівник уповноваженого органу з питань пробації ''не пізніше десятиденного строку'' з дня отримання копії вироку суду видає засудженій особі направлення на одне з цих підприємств, де вона відбуватиме покарання.
Працівник уповноваженого органу з питань пробації виносить постанову про встановлення днів явки на реєстрацію та контролює періодичність явки засуджених осіб на реєстрацію.
Періодичність явки на реєстрацію встановлюється постановою, яка затверджується начальником уповноваженого органу з питань пробації та оголошується засудженій особі під підпис, після чого заводиться листок реєстрації .
Періодичність явки засудженої особи на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації встановлюється від одного до чотирьох разів на місяць у залежності від злочину, за який її засуджено, ставлення засудженої особи до відбування покарання та праці. 
Виконання покарання у виді громадських робіт припиняється, а засуджені особи знімаються з обліку у зв'язку із:
# Відбуттям призначеної судом кількості годин громадських робіт - за наявності повних даних з підприємства про відпрацьований час.
# Засудженням за ухилення від відбування громадських робіт - за наявності вироку суду, який набрав законної сили.
# Амністією - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду.
# Скасуванням вироку - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду.
# Іншими підставами, передбаченими законодавством. 
З обліку також знімаються:
# Померлі - за наявності відповідної довідки органу реєстрації актів громадянського стану.
# Особи, засуджені за учинення нового злочину, - за наявності копії вироку суду, що набрав законної сили.
# Засуджені особи, які змінили місце проживання і вибули за межі території обслуговування, - за наявності підтвердження про отримання особової справи уповноваженим органом з питань пробації за новим місцем проживання.
== Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт ==
Ухилення від відбування громадських робіт утворює склад злочину, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 ч. 2 ст. 389 КК України] та карається ''арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років''. 
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього уповноваженим органом з питань пробації може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності ( ч.1 ст.40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] ). 
Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України.] . 
Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:
* систематичне невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;
* невихід ''більше двох разів протягом місяця'' на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння ( ч.3 ст.40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] ). 
Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом Національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
== Строки погашення судимості ==
Особи, засуджені до громадських робіт, вважаються такими, що мають судимість '''протягом одного року з дня відбуття цього покарання''' (п. 5 ст. 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), а якщо до нього було приєднане додаткове покарання, передбачене ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), - протягом року з дня відбуття останнього.

Тобто, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді громадських робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Питання про погашення судимості в осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18-річного віку і були засуджені за нього до громадських робіт, вирішується на підставі п. 1 ч. 2 ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Строковий трудовий договір

2025-07-11T11:44:40Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#top Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]

== Що таке строковий трудовий договір ==
Відповідно до статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При цьому роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

== В яких випадках укладається строковий трудовий договір ==
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням наступних умов:
# з урахуванням характеру роботи,
# умов її виконання,
# інтересів працівника,
# інших випадках, передбачених законодавчими актами.

== Прийняття за строковим трудовим договором ==
Оформлення працівника на роботу за строковим трудовим договором можна розділити наступним чином:

=== Перевірка, чи є підстава для укладання строкового трудового договору; ===
Ураховуючи вимоги статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], '''прийняти працівника за строковим трудовим договором можна у таких випадках: '''
* якщо робота за своїм характером є такою, що не виконується постійно;
* якщо у зв’язку з конкретними умовами виконання роботи трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Загалом робота має постійний характер, але у зв’язку з певними умовами, виникає необхідність в укладенні строкового трудового договору
* у випадку зацікавленості самого працівника в укладені строкового договору.
* ''Інші випадки, передбачені законодавством, зокрема: ''
# іноземці, особи без громадянства працевлаштовуються на строк дії дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства (ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України «Про зайнятість населення»]);
# працівники, яких призначають, обирають на певний термін (народні депутати, судді та ін.). 
Поряд з цим необхідно зазначити, що законодавство не містить вичерпного переліку випадків, в яких укладення строкового трудового договору буде правомірним.

Роз'яснення понять «характер наступної роботи», «умови її виконання» міститься в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 3.02.2003р. № 06/2-4/13.

Характер майбутньої роботи в цьому випадку означає, що робота не може бути постійною, а є такою, що виконується протягом певного строку ( сезонні роботи тощо).

Під умовами виконання роботи розуміються такі обставини, за яких трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін, навіть коли сама робота за характером є постійною. Зокрема, мова йде прийняття на роботу особи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким відповідно до закону зберігається це робоче місце. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених вище умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Тобто, якщо з працівником за його згодою все ж таки було укладено строковий трудовий договір, хоча для цього не було підстав, у разі звернення працівника до суду такий договір може бути визнано безстроковим. 

=== Визначення строку трудового договору; ===
'''''При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюють:'''''
* за погодженням сторін;
* сторонами з урахуванням часу, необхідного для виконання певної роботи (або може бути обумовлений виконанням певного обсягу робіт);
* законодавством (для певних категорій працівників). 
'''''При укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, а й настанням певної події, наприклад:'''''
* поверненням на роботу працівниці з відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* поверненням працівника, який звільнився з роботи у зв’язку з призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу,
* повернення працівника, звільненого у зв’язку з обранням народним депутатом чи виборну посаду.

=== Оформлення строкових трудових відносин. ===
Запис про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору вносять до трудової книжки працівника, але про строковість трудового договору при цьому не зазначають. 
Про строковість трудового договору свідчитиме запис про звільнення: «Звільнено у зв’язку із закінченням строку трудового договору, п. 2 частини першої ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]». 

== Встановлення випробувального терміну за строковим договором ==
При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ч.1 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]). 
Частина 3 статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] передбачає, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців.

Слід зауважити, під час дії воєнного стану діють особливі правила, що встановлюются [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#top абз. 1 ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників, в тому числі і щодо строку трудового договору. 

== Розірвання та припинення строкового трудового договору ==
Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю]. 
По закінченню строку трудовий договір підлягає припиненню за пунктом 2 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] . 
'''Зверніть увагу! ''' День звільнення відповідно до частини 2 статті 241-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] — ''останній день, визначений строковим трудовим договором. ''

Закінчення строку трудового договору може бути підставою для його припинення (працівника звільняють за п. 2 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]), окрім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не висунула вимоги про їх припинення. Тобто звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП] можна в останній день строку трудового договору. Якщо ж наступного дня працівник вийшов на роботу (і це документально підтверджено), звільнити його на зазначеній підставі не можна, оскільки згідно із ч. 1 ст. 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП] у такому випадку дія строкового договору вважається подовженою на невизначений строк. У подальшому розірвати трудовий договір з ініціативи роботодавця можливо лише на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством. 
Роботодавець має видати трудову книжку із записом про звільнення та розрахуватися останнього робочого дня.

Припинення трудового договору по закінченні його строку не потребує подання заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він погодився і на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який його було укладено. Роботодавець також не зобов’язаний повідомляти працівника про наступне звільнення. 

Проте повинні бути певні дії зі сторони роботодавця спрямовані на припинення строкового трудового договору. 
Якщо наказу не буде і працівник у день, наступний за останнім днем дії строкового трудового договору, вийде на роботу, запрацюють положення ст. 39 КЗпП. І строковий трудовий договір автоматично буде продовжено '''на невизначений строк'''. 

Аби уникнути трансформації строкового трудового договору у безстроковий, роботодавець має попередити працівника про дату припинення з ним трудових відносин. Необхідно видати наказ про звільнення та ознайомити з ним працівника. 

Таким чином, наказ про звільнення і буде попередженням про бажання роботодавця розірвати трудові відносини із працівником у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору. 

До речі, видати такий наказ можна як в останній день дії строкового трудового договору, так і напередодні. Головне — не забудьте зазначити в ньому дату звільнення, обумовлену строком дії договору. 
'''ВАЖЛИВО!'''

Днем звільнення вважають останній день дії трудового договору. 

З 10 червня 2021 року ст. 47 КЗпП зобов’язує будь-якого роботодавця у день звільнення видати працівникові '''копію наказу про звільнення'''. Не є винятком і випадки звільнення після закінчення строкового трудового договору. 

'''Варто пам’ятати''', що згідно з частиною другою статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»] працівники, які працюють за строковими договорами, перед звільненням мають право використати належні їм щорічні (основну та додаткову) відпустки, а також додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. 

== Переведення зі строкового трудового договору на безстроковий ==
Необхідно пам'ятати, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Виняток — коли трудові відносини не можна встановити на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання, інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч. 2 ст. 23 КЗпП, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (ч. 2 ст. 39-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]

Оформлення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон

2024-12-19T12:32:55Z

Anna.Yarotska: Видалено посилання на Наказ ДМС, який втрарив чинність, внесено посилання на чинний наказ ДМС

== Нормативна база[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"] ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 153 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним, знищення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм" (далі - Порядок № 153)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 756 "Деякі питання оформлення і видачі документів, що посвідчують особу, яка потребує додаткового захисту та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення посвідчення особи, яка потребує додаткового захист" (далі - Порядок № 756)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FN081087 Наказ Державної міграційної служби України від 23 лютого 2024 року N 51 «Про затвердження типових інформаційних карток і зразків технологічних карток адміністративних послуг ДМС стосовно іноземців та осіб без громадянства»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0231839-19#n29 Наказ Державної міграційної служби України від 29.08.2019 № 231 "Про затвердження Класифікаторів"]
== Загальні положення ==
'''Особою без громадянства''' є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. 
Для виїзду за межі України особі без громадянства необхідно отримати '''посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон''' (документ, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання нею державного кордону України і перебування за кордоном) відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 1 Порядку № 153].
== Хто має право отримати посвідчення та куди звернутися ==
Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (далі - посвідчення) оформляється особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, за їх особистим зверненням (якщо особа досягла 16 років), або за зверненням батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника (якщо особа не досягла 16 років або визнані обмежено дієздатною чи недієздатною) про одержання посвідчення до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби України (далі - орган ДМС)]за місцем проживанням особи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 9 Порядку № 153] ).
== Перелік необхідних документів ==
Для оформлення посвідчення необхідно надати такі документи:
* заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
* посвідку на постійне проживання чи посвідку на тимчасове проживання, видану особі без громадянства;
* документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;
* документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником;
* у разі оформлення посвідчення особі без громадянства, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - одну кольорову фотокартку розміром 10 x 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303 та МВС;
* у разі, коли до посвідчення вносяться дані про неповнолітніх дітей, додатково подаються: 
# свідоцтво про народження дитини; 
# посвідка на постійне проживання чи посвідка на тимчасове проживання дитини; 
# на дитину віком від 5 до 16 років - дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, одна з яких вклеюється в посвідчення і скріплюється печаткою, а друга вноситься до заяви-анкети батька (матері) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF (пункт 23 Порядку № 153)]. Оригінали документів (крім документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику, а до заяви-анкети додаються їх копії, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
== Строк прийняття рішення ==
Посвідчення видається особі без громадянства органом ДМС '''протягом 15 робочих днів''' з дня прийняття зазначених документів у формі книжечки з безконтактним електронним носієм. 
'''Термін дії''' посвідчення — 3 роки. 
== Вартість послуги та пільги ==
Для оформлення документів необхідно сплатити:
# державне мито у розмірі 85 грн. (підпункт "г" пункту 6 статті 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]);
# вартість адміністративної послуги у розмірі 452 грн. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Перелік адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 "Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції"]). 
Від сплати мита звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю І та ІІ групи (пункт 18 статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).
== Підстави для відмови у видачі посвідчення: ==
* особа без громадянства, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або її представник, який не має документального підтвердження повноважень на отримання посвідчення;
* особа без громадянства вже отримала посвідчення, яке є дійсним на день звернення;
* особа без громадянства не надала всіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі посвідчення;
* дані, отримані з баз даних Реєстру, не підтверджують інформацію, надану особою без громадянства;

* в інших випадках, передбачених законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text ( пункт 43 Порядку № 153)].

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідчення із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня його прийняття видається особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі. Особа без громадянства має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими їй було відмовлено в оформленні чи видачі посвідчення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Порядок № 153)].
== Обмін посвідчення ==
Обмін посвідчення здійснюється у випадку:
* зміни інформації, внесеної до посвідчення (крім додаткової змінної інформації);
* виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідчення;
* закінчення строку дії посвідчення;
* непридатності посвідчення для подальшого використання. 
Обмін посвідчення здійснюється у порядку аналогічному оформленню посвідчення вперше.
== Оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого ==
Для оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого особа без громадянства подає наступні документи:
# заяву про оформлення посвідчення у зв’язку з його втратою або викраденням;
# заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення посвідчення) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text (пункт 30 Порядку № 756)];
# квитанцію про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 23 Порядку № 153)];
# документи для оформлення посвідчення (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обміну подаються до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання особи без громадянства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 9 Порядку № 153)].
== Порядок оскарження ==
Рішення про відмову в оформленні та видачі посвідчення може бути оскаржено особою без громадянства в [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду|адміністративному порядку]] до [https://dmsu.gov.ua/ Державної міграційної служби України] або до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов’язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідчення і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома особи без громадянства в установлений законодавством строк.
[[Категорія:Адміністративне право‎]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Звернення до третейського суду

2024-12-17T11:28:43Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закон України «Про третейські суди»]
== Загальне поняття третейського суду ==
<div align="justify">
'''Третейський суд''' це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносини.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Третейські суди діють відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text Закону України «Про третейські суди»] та не є судами загальної юрисдикції.

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. 
Відповідно до ст. 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції та не є органами правосуддя.

Третейські суди не входять до складу судової системи України, проте рішення третейського суду мають юридичну силу і можуть виконуватися органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому для рішень судів загальної юрисдикції.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин є одним з видів недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування різноманітних методів арбітрування.

Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд. 
Третейський суддя це фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до Закону для вирішення спорів у третейському суді. 
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що передбачено законом про третейські суди, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія Закону України «Про третейські суди» не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Відповідно до ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text Закону України "Про третейські суди"] сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.
==Підвідомчість справ третейським судам==
<div align="justify">
Відповідно до ст. 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закону України “Про третейські суди”], юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. 
Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. 
== Спори, які не можуть розглядатися третейським судом ==
Згідно з ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#n50 Закону України “Про третейські суди”] третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
* справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
*справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;
*справ, пов’язаних з державною таємницею;
*справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
*справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
*справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
*справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
*справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
*справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
*справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
*інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
*справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
*справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
*справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
</div>
==Третейська угода==
<div align="justify">
Третейська угода може бути укладена у вигляді:
*третейського застереження в договорі, контракті;
*окремої письмової угоди. 
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. 
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв’язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. 
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. 
Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому. 
Якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов'язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди.
</div>
==Склад витрат при вирішенні спору третейським судом==
<div align="justify">
Склад витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відрізняється від складу витрат, які передбачені судами загальної та спеціальної юрисдикції, а саме (наведемо лише ті витрати, які відрізняються):
*гонорари третейських суддів;
*третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду (при зверненні до суду загальної або спеціальної юрисдикції сторони несуть відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір”]):
*витрати, понесені третейськими суддями у зв'язку з участю в третейському розгляді, в тому числі витрати, понесені третейськими суддями на оплату проїзду до місця вирішення спору;
*витрати, пов'язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;
*витрати на листування третейського суду;
*витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв'язок;
*гонорар секретаря третейського суду та інші витрати, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.
</div>
==Третейський розгляд та виконання рішення третейського суду==
<div align="justify">
Третейський розгляд регулюється розділом V [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закону України “Про третейські суди”] 
Місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. 
Рішення третейського суду є обов'язковим до виконання. 
Рішення третейського суду є остаточним і оскарження не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закону]; 
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. 
Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. 
Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. 
Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. 
Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття.
Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.
Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"]
</div>
==Особливості==
<div align="justify">
Всім відомо, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 
Проте, вказана норма не застосовується до обставин, встановлених рішенням третейського суду, тому такі обставини все рівно підлягають доказуванню. 
На відміну від [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК України] передбачає однією із підстав припинення провадження у справі, укладення сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду. 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачає дії суду лише як залишення позову без розгляду випадку коли між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді. 
Тобто, в першому випадку, повторне звернення до суду із тим самим позову неможливо, тоді як в другому випадку, таке звернення можливе.
==Судова практика ==
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Ogljad.doc.pdf '''Огляд практики розгляду Верховним Судом України справ про оскарження рішень третейських судів''' та видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, віднесених до юрисдикції господарських судів] (Рішення, внесені до ЄДРСР, за травень 2019 року – червень 2020 року).
== Див. також==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2#:~:text=%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D1%94%20%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BC%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. Оскарження рішень третейських судів]
[[Категорія: Господарський процес]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Вибір прізвища при розірванні шлюбу

2024-06-19T12:33:56Z

Anna.Yarotska:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#Text Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 915 "Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19#Text Постанова Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#Text Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито"]
== Право на зміну прізвища при розірванні шлюбу ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n170 ч.1 ст.28 Цивільного кодексу України], фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до чинного законодавства особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє попереднє дошлюбне прізвище, шляхом подання відповідної заяви до органів ДРАЦС .

Шлюб між подружжям може бути припинено внаслідок його [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання]] органами державної реєстрації актів цивільного стану або на підставі рішення суду за спільною заявою подружжя або за заявою одного із подружжя.

У разі розірвання шлюбу в органах ДРАЦС питання відновлення дошлюбного прізвища вирішується при державному розірванні шлюбу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n517 статей 106- 107 Сімейного кодексу України] шлюб розривається органом державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя, яке немає дітей та за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім, або недієздатним. В інших випадках шлюб розривається в судовому порядку.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n551 Статтею 113 Сімейного кодексу України] передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, вирішення судом питання про прізвище, яке бажає мати той з подружжя, який змінював його під час державної реєстрації шлюбу, залежить від зазначення відповідних вимог у поданих до суду заяві або позові. З метою належної реалізації прав громадян, звертаємо увагу на необхідність відображення в заявах та позовах до суду інформації про вибір особою прізвища після розірвання шлюбу.
== Порядок зміни прізвища органом державної реєстрації актів цивільного стану ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n142 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] державну реєстрацію зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) проводить відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану за заявою фізичної особи за місцем її проживання за наявності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану відповідних актових записів цивільного стану та відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. 
Механізм прийняття та розгляду заяв про зміну прізвища фізичних осіб — громадян України визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/915-2007-%D0%BF#Text Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 за №915 (далі - Порядок)]. 
Щоб повернути собі колишнє прізвище, після розірвання шлюбу в органах ДРАЦС відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n517 статей 106- 107 Сімейного кодексу України] зацікавлена особа повинна звернутися в ДРАЦС і написати заяву, щодо свого наміру повернути прізвище, яке він або вона носила до шлюбу.
=== Які документи необхідні для зміни прізвища ===
* письмова заява про повернення дошлюбного прізвища після розлучення;
* фотокартка;
* квитанція про сплату державного мита (крім випадків звільнення заявника від сплати державного мита) − у розмірі 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (5 грн. 10 копійок) та 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян − при повторній зміні прізвища (51 грн.) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#Text Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито".]
Заява подається за умови пред’явлення паспорта громадянина України.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану розглядає заяву про зміну прізвища у '''тримісячний строк''' з дня її подання та видає свідоцтво про зміну імені.

Наступний крок - обміняти паспорт при зміні прізвища. 
Після державної реєстрації зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) відділом державної реєстрації актів цивільного стану у паспорті громадянина України, а дипломатичним представництвом або консульською установою України у паспорті громадянина України для виїзду за кордон робиться відмітка про те, що паспорт у зв'язку із зміною імені підлягає обміну протягом місяця.
== Відповідальність за несвоєчасну заміну паспорта ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2362 до ст.197 Кодексу України про адміністративні правопорушення] проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання -тягнуть за собою попередження. 
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
== Документи, які необхідні для зміни паспорта у зв'язку зі зміною прізвища ==
Для того, щоб отримати паспорт громадянина України у разі зміни прізвища, можна звернутись з заявою до будь-якого [https://dmsu.gov.ua/teritorialni-organi.html територіального підрозділу Державної міграційної служби] або центру надання адміністративних послуг, якщо паспорт, який підлягає обміну, оформлений у формі пластикової картки типу ID, або до територіального підрозділу Державної міграційної служби за місцем реєстрації, якщо обміну підлягає паспорт громадянина України у формі книжечки.

'''Для обміну паспорта заявник подає:'''
* заяву-анкету (заповнюється працівником територіального підрозділу Державної міграційної служби або адміністратором центру надання адміністративних послуг);
* паспорт, що підлягає обміну;
* довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
* документи, що підтверджують обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну (свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт);
* довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;
* документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати.
== Підстави для відмови ==
# якщо заявник знаходиться під судом, слідством;
# якщо має непогашену або не зняту судимість;
# якщо особа офіційно знаходится у розшуку Україною або іншими державами;
# якщо особа подала недостовірні дані;
# якщо особа подала неповний перелік необхідних документів;
# якщо особа не є громадянином України.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути в установленому порядку оскаржена у суді.
== Див. також ==
* [[Державна реєстрація шлюбу: порядок реєстрації, терміни та місце реєстрації шлюбу, документи, необхідні для реєстрації шлюбу]]
* [[Встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території]]
* [[Визнання розірвання шлюбу фіктивним]]
* [[Розірвання шлюбу із засудженою особою]]
* [[Порядок розірвання шлюбу]]
[[Категорія: Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]]