WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2026-03-12T10:21:04Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://www.kmu.gov.ua/news/lyudej-z-invalidnistyu-pershoyi-grupi-ta-ditej-z-invalidnistyu-na-kordonah-propuskayut-pozachergovo Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.]

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні.
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім’ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
*Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою.
*Особам з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

'''VІIІ. Пільги щодо сплати земельного податку'''

Від сплати земельного податку звільняються: особи з інвалідністю першої групи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для осіб з інвалідністю першої групи, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

* для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
* для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
* для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Якщо особа з інвалідністю першої групи має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує вищезазначені норми, то така особа подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

'''ІX. Трудові пільги для осіб з інвалідністю І групи'''

'''Скорочений робочий час та гнучкий графік''' – відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 172 КЗпП] у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення осіб з інвалідністю І групи до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63).

'''Пільги у сфері відпусток.''' Особам з інвалідністю I групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів.

За бажанням особи з інвалідністю І групи щорічні відпустки надаються в зручний для неї час. Особи з інвалідністю І групи мають право на відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням особи з інвалідністю І групи надається в обов'язковому порядку тривалістю до 60 календарних днів щорічно.

====== '''X. Пільги щодо сплати судового збору''' ======
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I групи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").]

== Куди звернутися для отримання пільг ( із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами, санаторно-курортного лікування, надбавки на догляд) ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.
== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).
== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.
== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.
== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).
{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}
== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.
== Див. також ==
* [[Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]]
* [[Пільги для дітей з інвалідністю]]
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
* [[Працевлаштування осіб з інвалідністю]]
* [[Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]]
* [[Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[index.php?title=Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[index.php?title=Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2026-03-12T10:00:17Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://www.kmu.gov.ua/news/lyudej-z-invalidnistyu-pershoyi-grupi-ta-ditej-z-invalidnistyu-na-kordonah-propuskayut-pozachergovo Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.]

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні.
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім’ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
*Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою.
*Особам з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

'''VІIІ. Пільги щодо сплати земельного податку'''

Від сплати земельного податку звільняються: особи з інвалідністю першої групи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для осіб з інвалідністю першої групи, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

* для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
* для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
* для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Якщо особа з інвалідністю першої групи має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує вищезазначені норми, то така особа подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

'''ІX. Трудові пільги для осіб з інвалідністю І групи'''

'''Скорочений робочий час та гнучкий графік''' – відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 172 КЗпП] у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення осіб з інвалідністю І групи до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63).

'''Пільги у сфері відпусток.''' Особам з інвалідністю I групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів.

За бажанням особи з інвалідністю І групи щорічні відпустки надаються в зручний для неї час. Особи з інвалідністю І групи мають право на відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням особи з інвалідністю І групи надається в обов'язковому порядку тривалістю до 60 календарних днів щорічно.

== Куди звернутися для отримання пільг ( із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами, санаторно-курортного лікування, надбавки на догляд) ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.
== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).
== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.
== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.
== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).
{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}
== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.
== Див. також ==
* [[Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]]
* [[Пільги для дітей з інвалідністю]]
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
* [[Працевлаштування осіб з інвалідністю]]
* [[Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]]
* [[Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[index.php?title=Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[index.php?title=Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (Експертні команди)

2026-01-13T14:46:44Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4170-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2022282-24#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 03 грудня 2024 року № 2022 "Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1925-24#Text Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 2024 року № 2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1387-12#Text Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05 червня 2012 року № 420 "Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи"]

== Загальна інформація ==
Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n27 стаття 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]).

Оцінювання повсякденного функціонування - вид медичної експертизи, що проводиться особі з обмеженнями повсякденного функціонування у встановленому законодавством порядку з метою визначення рівнів порушення структур та функцій організму, у тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень повсякденного функціонування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n23 стаття 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]).

Проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою :

* визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності;
* встановлення причини, часу настання, групи інвалідності;
* розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Зверніть увагу!'''''
Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Законах України "Про військовий обов’язок та військову службу]" та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Особам з інвалідністю, ''повторний огляд яких був призначений з 1 січня 2025 р''., але які не змогли його своєчасно пройти, '''строк інвалідності продовжується''' до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування, '''але не довше ніж до 1 липня 2025 року'''.

У разі коли '''особі інвалідність''' (із зазначенням строку повторного огляду) '''була встановлена до набрання чинності''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338] (26.11.2024) '''і строк повторного огляду припав на період воєнного стану''' на території України, '''але яка не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях,''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/225-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 р. № 225 “Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України”]:

* чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена ІІ або ІІІ група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, '''''зобов’язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р.''''' пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;
* інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування '''до 1 квітня 2026 року'''.
|}

==Хто здійснює оцінювання==
Оцінювання проводиться:

*Центром оцінювання функціонального стану особи;
*експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров’я ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n65:~:text=6.%20%D0%9E%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F. пункт 6 Положення про експертні команди]).

Експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров’я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров’я на території регіону в закладах охорони здоров’я комунальної або державної форми власності.

Перелік закладів охорони здоров’я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до Міністерства охорони здоров’я України.

Перелік закладів охорони здоров’я державної форми власності визначається МОЗ ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n65:~:text=2.%20%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F). пункт 2 Положення про експертні команди]).

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров’я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n65:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D1%83%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94%20%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%20%D1%8F%D0%BA%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D0%BA. пункт 3 Положення про експертні команди]).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=9.%20%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83.%20%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%2C%20%D0%B7%20%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E%2C%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункт 9 Порядку проведення оцінювання]).

Входити до експертної команди та проводити оцінювання мають право лікарі, які:

#здійснюють медичну практику протягом не менше одного року;
#відповідають іншим вимогам, встановленим законодавством для членів експертних команд.

Оцінювання осіб з числа діючих або колишніх військовослужбовців СБУ проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи.

'''''Види оцінювання:'''''

♦ з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності – '''осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві''';

♦ з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті – '''осіб з числа потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди''';

♦ з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії – '''осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту'''.

==Форми проведення оцінювання==
Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) проводить розгляд справ за такими формами:

*очно, за участю особи в закладі охорони здоров’я, в якому утворена експертна команда;
*заочно, без особистої участі особи;
*із використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування);
*за місцем перебування/лікування особи

Експертна команда проводить розгляд справи '''заочно''' ''(за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді)'':

#в разі формування направлення на проведення оцінювання головою військово-лікарської комісії стосовно особи з числа військовослужбовців поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, або учасників бойових дій. Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди;
#в разі подання лікуючим лікарем або головою військово-лікарської комісії направлення на оцінювання експертною командою особи, в якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, з наведеного нижче переліку за умови наявності документів, що підтверджують наявність відповідного стану.

Експертна команда проводить розгляд '''за місцем перебування/лікування особи''' у разі:

#подання направлення на оцінювання лікарем особи, яка має об’єктивні, підтверджені документально складності з пересуванням і не підпадає під критерії заочного огляду. У такому разі у направленні на оцінювання зазначається бажана форма проведення оцінювання;
#подання направлення на оцінювання лікарем чи головою військово-лікарської комісії особи з числа військовослужбовців або учасників бойових дій, які перебувають на тривалому стаціонарному перебуванні, стан яких не відповідає критеріям заочного розгляду.

==Хто видає направлення особі на оцінювання==
Оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем :

*лікуючим лікарем після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n453 критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338];
*головою військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n453 критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=%D0%9E%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0,2024%20%D1%80.%20%E2%84%96%201338. пункт 17 Порядку проведення оцінювання]).

{| class="wikitable"
|+
|''Зверніть увагу!''
Відповідність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n453 критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи] не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою ''для направлення особи на проведення такого оцінювання''.
|}
Електронне направлення формується та надсилається до закладу охорони здоров’я, в якому проводиться оцінювання, з урахуванням його завантаженості, а також побажань особи, щодо якої формується направлення, з приводу територіальної доступності в електронній формі за допомогою засобів електронної системи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=19.%20%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8. пункт 19 Порядку проведення оцінювання]).

Зміст направлення та можливі додатки до нього визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145 пунктами 20-22 Порядку проведення оцінювання].

Після прийняття адміністратором закладу охорони здоров’я електронного направлення до розгляду '''інформація про форму, дату та час розгляду надсилається особі, щодо якої буде проводитися оцінювання''', на адресу її електронної пошти (у разі відсутності електронної пошти протягом п’яти календарних днів шляхом надсилання особі в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив (без зазначення персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання).

==Процедура проведення оцінювання==
Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.

До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання.

====Строк розгляду====
Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше '''30 календарних днів''' з дня прийняття закладом охорони здоров’я електронного направлення до розгляду, крім виникнення надзвичайних та невідворотних обставин, що об’єктивно унеможливлюють розгляд справи в установлені строки.

У разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи або отримати доступ до результатів попередніх оцінювань, що містяться в електронній системі. Розгляд справи зупиняється на строк, необхідний для отримання доступу до справи.

Якщо потрібно провести додаткове обстеження розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів після завершення такого обстеження.

Під час проведення оцінювання за рішенням експертної команди до справи можуть долучатися документи, подані особою, оцінювання якої проводиться, які не були подані разом із направленням, але стосуються відповідної справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD,%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункт 29 Порядку проведення оцінювання]).

====Розгляд справи====
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров’я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров’я.

Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров’я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого МОЗ. Строк, протягом якого експертній команді подаються результати такого обстеження, не може перевищувати 60 календарних днів з моменту направлення на додаткове медичне обстеження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8,%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункти 31-32 Порядку проведення оцінювання]).

====Прийняття рішення====
Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження або зміни складу експертної команди.

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги” ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=36.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8,%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%87%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B8%E2%80%9D. пункт 36 Порядку проведення оцінювання]).

Рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”. У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145 пункти 44-45 Порядку проведення оцінювання]).

==Результати проведення оцінювання==
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:

♦ступеня обмеження життєдіяльності особи;

♦потреби у продовженні тимчасової непрацездатності (у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я);

♦інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;

♦ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

♦наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним,;

♦потреби у постійному догляді;

♦потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації;

♦обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів;

♦потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я (у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я);

♦ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

♦причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім’ї померлого.

У разі первинного встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності '''датою встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності''' є:

* дата направлення на оцінювання,
* дата заповнення медичного формуляра, що передається відповідно до міждержавних договорів (угод), або
* дата видачі направлення до медико-соціальних експертних комісій, що передані до експертних команд для проведення оцінювання.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145 пункт 40 Порядку проведення оцінювання]).

Після проведення оцінювання на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв’язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв’язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п’яти календарних днів засобами поштового зв’язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=%D0%9F%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F,%D1%97%D0%B9%20%D1%83%20%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%96. пункт 53 Порядку проведення оцінювання]).

{| class="wikitable"
|+
|'''''Зверніть увагу!''''' ''У разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності експертна команда повідомляє територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про призовників та військовозобов’язаних відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145 пункт 56 Порядку проведення оцінювання])
|}

== Оскарження результатів оцінювання ==
Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії подається скаржником (його уповноваженим представником):

* у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;
* в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%BE%2D%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D0%B9%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%20(%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%96%20%2D%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA)%20(%D1%97%D1%85%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8)%2C%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. пункти 57-58 Порядку проведення оцінювання]).

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

'''Строк на подання скарг''' – протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).

Поважні причини пропуску строку на оскарження:

# відрядження, що підтверджується наказом роботодавця;
# тимчасова непрацездатність, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність чи листком непрацездатності;
# проходження військової служби, що підтверджується листом з військової частини.

У разі пропуску з поважних причин строку подання скарги скаржник (його уповноважений представник) може звернутися до Центру оцінювання функціонального стану особи з клопотанням про поновлення строку подання скарги. Таке клопотання може бути подано протягом 10 робочих днів з дня припинення обставин, що були поважною причиною пропуску строку, але не пізніше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення експертної команди, що оскаржується. Клопотання подається у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи або в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив на оцінювання.

Скарга, строк подання якої пропущено з поважних причин, подається протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про поновлення такого строку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=60.%20%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5,%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0. пункт 60 Порядку проведення оцінювання]).

У скарзі повинні міститися відомості, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n444 додатку 3 Порядку] проведення оцінювання.

За наявності технічної можливості до скарги в електронній системі додаються:

# рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується. При цьому в рішенні експертної команди, що додається до скарги, не зазначаються найменування закладу охорони здоров’я, в якому функціонує відповідна експертна команда, та персональні дані її членів;
# електронні копії оригіналів документів, на підставі яких було прийнято рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується;
# відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому прийнято рішення, що оскаржується (у разі надання такого запису скаржником (його уповноваженим представником) (за наявності);
# електронні копії оригіналів документів, що підтверджують повноваження уповноваженого представника скаржника (у разі подання скарги таким уповноваженим представником).

У разі коли оскаржене рішення та/або документи, на підставі яких його прийнято, зберігаються в паперовій формі, Центр оцінювання функціонального стану особи витребовує рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, в паперовій формі та/або паперові копії оригіналів документів, на підставі яких було прийнято таке рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=64.%20%D0%A3%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B7%D1%96,%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункт 64 Порядку проведення оцінювання]).

Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, та відповідних клопотань особи.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

# підтвердження оскарженого рішення;
# скасування оскарженого рішення ;
# формування нового рішення щодо результату оцінювання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF/ed20251101#n145:~:text=68.%20%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0,%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B5%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункт 68 Порядку проведення оцінювання]).

Не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи:

* у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі;
* у разі подання скарги в електронній формі - інформація про таке рішення відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).
* Центр оцінювання функціонального стану особи забезпечує надсилання інформації до територіального органу Пенсійного фонду України, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіального центру комплектування та соціальної підтримки у випадках та в порядку, визначених пунктами 55 і 56 цього Порядку.

Скаржник вправі відмовитися від скарги на будь-якому етапі після її подання. У такому разі Центр оцінювання функціонального стану особи приймає відмову скаржника і залишає скаргу без розгляду. Після прийняття відмови скаржника від скарги повторне звернення до Центру оцінювання функціонального стану особи із скаргою на те саме рішення не допускається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145 пункт 71 Порядку проведення оцінювання]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Охорона праці]]

Особливості здійснення негласного зняття інформації з електронних інформаційних систем

2025-12-05T09:40:24Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни

== Нормативна база ==

* [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3341-12 Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12#n74 Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 "Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні"]

== Загальні положення ==

Відповідно до частини першої статті 264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2409 КПК України] пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Сутність такої негласної слідчої (розшукової) дії полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частинах, без відома власника, володільця або утримувача системи. Зазначена негласна слідча (розшукова) дія проводиться у разі, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем полягає в тому, що орган, який її здійснює, на підставі '''ухвали слідчого судді''' проводить запис певної інформації, якою обмінюються обвинувачений (підозрюваний) з іншими особами, або інші особи з підозрюваним (обвинуваченим), або підозрювані (обвинувачені) між собою, і повідомляє про це слідчого, який її досліджує.

'''Інформаційна (автоматизована) система''' - організаційно-технічна система, у якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів. Власником інформації у такому випадку слід вважати фізичну і юридичну особу, якій належить право власності на інформацію (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80/94-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах"]).

Підставами для проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем є відомості, що в електронній інформаційній системі або її частині є інформація, що має значення для досудового розслідування. Відомості можуть міститися як в електронній інформаційній системі, так і в її частинах. Частинами електронної інформаційної системи, як правило, можуть бути: база даних, система управління базою даних, клієнтське програмне забезпечення тощо.

Об'єктами зняття інформації з електронних інформаційних систем є: електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), автоматизовані системи, комп’ютерні мережі, мережі електрозв’язку, які накопичують, обробляють, зберігають або передають відомості про тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Проведення негласної слідчої дії забезпечується зняттям інформації, що оброблялася, зберігається або зберігалася на персональному комп’ютері, або декількох персональних комп’ютерах, об’єднаних у локальну мережу, або ж зовнішніх накопичувачах інформації, що приєднувалися до електронних інформаційних систем. Проведення цієї слідчої дії відбувається негласно, у порядку, встановленому статтями 246, 248, 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2409 КПК України].

Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин може здійснюватися як шляхом безпосереднього фізичного доступу до них фахівцями уповноважених підрозділів правоохоронних органів, так і шляхом програмного проникнення. Негласне зняття інформації із засобів електронно-обчислювальної техніки полягає у застосуванні засобів спеціальної техніки із великими ресурсами оперативної та довгочасної пам’яті, яка забезпечує повне копіювання інформації із жорсткого диска (дисків) та інших електронних носіїв інформації підозрюваного, обвинуваченого, що можуть містити інформацію, яка має значення у кримінальному провадженні. Програмне проникнення до електронних інформаційних систем (їх частин) здійснюється шляхом застосування спеціальних програмних продуктів, які забезпечують копіювання інформації, що обробляється на ПЕОМ підозрюваного, обвинуваченого, на віддалений комп’ютер, що перебуває у користуванні уповноваженого органу, який проводить цю негласну (розшукову) дію.

Вказана негласна слідча (розшукова) дія проводиться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

== Рішення про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем ==

''Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.''

Рішення про проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем приймає слідчий суддя за клопотання слідчого, погодженого з прокурором. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Уповноваженими органами у процесі збору і фіксації інформації, що має значення для кримінального провадження, може проводитись цілеспрямований пошук серед комп’ютерних систем та мереж відкритої інформації, у тому числі всесвітньої мережі Інтернет, з метою виявлення необхідних у справі відомостей. Серед великих масивів інформації, що локалізуються в соціальних мережах Інтернету, може бути отримана інформація щодо окремих осіб, які підозрюються в підготовці та вчиненні злочинів, їх зв’язків, та багато інших відомостей, що можуть сприяти вирішенню завдань досудового розслідування. Оскільки ця інформація є загальнодоступною, дозволу слідчого судді на її пошук та фіксацію кримінальний процесуальний закон не потребує, через те, що не відбувається обмеження приватності спілкування окремих осіб.

''В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування'' (найменування електронної інформаційної системи, фізична адреса розташування її файлових серверів та робочих станцій або електронна адреса в мережі Інтернет, її власник, володілець або утримувач) та спосіб, яким обмежений доступ до неї.

В ухвалі для проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем зазначається:
* орган, який звернувся з клопотанням;
* зміст клопотання, при цьому зазначається дата заведення оперативно-розшукової справи щодо особи;
* дані про особу;
* стаття [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], якою передбачено кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою, чи до якого вона готується;
* ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи;
* підстави надання дозволу (з посиланнями на них); точну назву даної негласної слідчої (розшукової) дії;
* термін застосування та його обґрунтування (не більше строків ведення справи);

У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення, який не може перевищувати '''двох місяців'''. Вказаний строк може бути продовженим, якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити. Тоді слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановлення ухвали про продовження строку проведення негласної слідчої (розшукової) дії

* орган, який буде проводити зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з електронної інформаційної системи, слідчий може письмово, у порядку пункту 2 частини другої статті 40, статті 41, частини шостої статті 246 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2409 КПК України] доручити оперативному підрозділу проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

За результатами проникнення до електронної інформаційної системи складається протокол із дотриманням вимог статті 104-107, 252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2295 КПК України], до якого долучаються додатки у вигляді носіїв інформації, отриманої за результатами проведення цієї негласної слідчої дії.

== Фіксування результатів зняття інформації ==
''Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов’язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації''.

Уповноважені працівники оперативних підрозділів у ході проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій відбирають ту інформацію, яка має значення у кримінальному провадженні, фіксують її на матеріальних носіях, що можуть забезпечити подальше відтворення цієї інформації. Слідчий вивчає інформацію, складає протокол, до якого приєднує носії інформації як додатки. У протоколі за результатами зняття інформації з телекомунікаційних мереж звукова інформація розшифровується уповноваженою службовою особою, у необхідних випадках за участю спеціаліста, а ті фрагменти, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, вносяться до протоколу. Додатками до протоколу про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж можуть виступати носії з фонограмами запису розмов, друкованої інформації та зображень, що передавались засобами зв'язку. Додатками до протоколу про зняття інформації з електронних інформаційних систем можуть бути флеш-карти, жорсткі та гнучкі, оптичні диски та інші носії інформації, що забезпечують фіксацію та збереження інформації у вигляді електронних файлів. У протоколі також слід вказати на технічні засоби, вид програмного забезпечення, яке використовувалось для фіксації та відтворення отриманої за результатами негласних слідчих (розшукових) дій інформації, з метою забезпечення можливості ознайомлення із цією інформацією на подальших стадіях кримінального провадження.

У протоколі зазначається:
* дата його складання;
* посада, прізвище та ініціали особи, у провадженні якої перебуває справа;
* номер справи, за якою здійснювався захід;
* номер постанови;
* дата її прийняття та найменування суду, яким видано дозвіл на здійснення заходу;
* вид заходу та строки його здійснення;
* найменування підрозділу, працівники якого залучалися до здійснення заходу;
* дані про особу, стосовно якої здійснювався захід; результати здійснення заходу;
* відомості про матеріальні носії інформації та місце їх зберігання.

Протягом 24 годин після припинення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж або з інформаційних систем, відповідно до частини третьої статті 252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2351 КПК України], уповноважена посадова особа оперативного підрозділу передає протокол прокурору для прийняття ним рішення про використання як доказ інформації, отриманої внаслідок застосування цих форм втручання у приватне спілкування, у цілому або певного її фрагмента.

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути негайно знищені на підставі його рішення, викладеного в постанові (стаття 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2363 КПК України]). Інформація, отримана в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій до постановлення ухвали слідчого судді, якщо він постановив ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, повинна бути знищена ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 250 КПК України]).

Особа, конституційні права якої були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 253 КПК України]).

== Корисні посилання ==
* Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – Х.: Право, 2013

== Див. також ==
* [[Негласні слідчі (розшукові) дії]]
* [[Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій]]
* [[Порядок ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування]]
[[index.php?title=Категорія:Слідчі дії]]

Примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану

2025-07-29T12:12:11Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закон України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-п#Text Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 552 "Деякі питання виконання Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів"]
== Правова основа та способи примусового відчуження або вилучення майна ==
Стаття 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

'''Примусове відчуження майна''' - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

'''Вилучення майна''' - позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

'''Примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів''' - примусове вилучення об’єктів права власності російської федерації та об’єктів права власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) на користь держави Україна на підставі і в порядку, встановлених Законом;

'''Об’єкти права власності російської федерації та її резидентів''' - рухоме і нерухоме майно, кошти, вклади у банках, цінні папери, корпоративні права, інше майно (активи), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать російській федерації та її резидентам. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text Закон України " Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"], інші закони України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text указ Президента України про введення воєнного стану в Україні, затверджений Верховною Радою України].

''Примусове відчуження або вилучення майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану'' здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

'''''Але у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна''''' здійснюється за рішенням військового командування без погодження з зазначеними органами.

''Примусове відчуження або вилучення майна, необхідного для відвернення або ліквідації ситуацій'', що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, здійснюється за рішенням органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, військового командування, органу місцевого самоврядування, на яких відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану.

'''Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості'''. У разі неможливості попереднього повного відшкодування таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

'''Примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості''', враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку російська федерація розв’язала і веде проти України та Українського народу.

''Рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів'' приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України.

Примусово вилучені відповідно до Закону об’єкти права власності російської федерації та її резидентів (цілісні майнові комплекси) передаються у господарське відання на тимчасовій або постійній основі спеціалізованому державному підприємству акціонерному товариству "Національний фонд інвестицій України”, відповідно до підпункту 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-2022-п#Text поcтанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 552].

Під правом господарського відання розумієтьсяе речове право суб'єкта підприємництва, який, так само як і власник, володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1039 стаття 136 Господарського кодексу України]
== Особливості передачі та примусового відчуження комунального майна ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»]

'''з ініціативою про безоплатну передачу комунального майна у державну власність до відповідної місцевої ради звертаються:'''
* ''для задоволення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану'' - військове командування;

* ''для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану,'' - військове командування, орган, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану.
'''Про примусове відчуження або вилучення майна складається акт.'''

Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 998 "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".]

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#n46 Акті] зазначаються:.

'''1)''' назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

'''2)''' відомості про власника (власників) майна:

'''-''' ''для юридичних осіб'' - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;

'''-''' ''для фізичних осіб'' - прізвище, ім’я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;

'''3)''' відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

'''4)''' опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний попереднього повного відшкодування вартості майна), номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;

'''5)''' сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. '''Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.''' У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить '''висновок про вартість майна на дату його оцінки''', яка проводилася у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

'''У висновку зазначаються:'''
* дата його видачі, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видала;
* дата прийняття і номер акта, на підставі якого здійснено примусове відчуження майна;
* найменування майна, що примусово відчужене;
* розмір компенсації, що підлягає виплаті;
* відомості про заявника, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#n15 пункті 6 Порядку розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану;]
* інші дані.
''У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника'' ''під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.'' У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

У разі неможливості залучити до оцінки майна суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання ''така оцінка проводиться суб’єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна.'' У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.

''Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.''
== Відшкодування за примусово відчужене майно ==
'''Право на відшкодування вартості майна у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.'''

''<big>Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна:</big>''

• '''в умовах правового режиму воєнного стану''' - територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ;

• '''в умовах правового режиму надзвичайного стану''' - органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, військовим командуванням, органом місцевого самоврядування, на які відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану та які прийняли рішення про таке відчуження.

'''До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна.'''

У заяві зазначаються такі відомості про заявника:

• повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб);

• місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

• ідентифікаційний код (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку в паспорті);

• реквізити банківського рахунка.
'''''Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається'''.''
Розгляд заяви здійснюється протягом '''десяти робочих днів з дня її подання'''. У разі виникнення потреби в перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин заява розглядається протягом одного місяця. За результатами розгляду заяви органи, оформляється висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

'''Висновок оформляється у трьох примірниках'''. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав.

'''Виплата повної компенсації''' здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

У разі якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку. '''Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили.'''

У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно. Одночасно особа зобов’язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв’язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.

Спори, пов’язані з відшкодуванням вартості примусово відчуженого майна, вирішуються в судовому порядку.

'''Особи, винні у порушенні законодавства про відшкодування вартості примусово відчуженого майна та про повернення примусово відчуженого майна, що збереглося, несуть відповідальність згідно із законом.'''
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям

2025-06-19T09:18:54Z

Andrii.turchynskyi: деякі доповнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1763-15 Закон України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3668-17 Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-92-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядок подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0095-10 Постанова Правління Пенсійного фонду України від 24 грудня 2009 року № 18-6 "Про удосконалення порядку розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення]"
== Особи, які мають право на пенсію за вислугу років ==
# особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу;
# особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань;
# особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
# особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
# громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
# особи, зазначені у статтях 3 і 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон)];
# особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], у передбачених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] випадках;
# державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 "Про Національну поліцію]" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п’яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 "Про державну службу"], а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах
# особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону]).
== Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії: ==
* Особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:
#військова служба;
#служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
#час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
#час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
#час перебування під вартою та час відбуття покарання в місцях позбавлення волі особами, які мають право на пенсію за цим Законом, безпідставно притягнутими до кримінальної відповідальності, репресованими особами, яких у подальшому було реабілітовано;
#час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання осіб, у тому числі дітей, які були насильно вивезені з тимчасово окупованої території колишнього Союзу РСР у період Другої світової війни та які після звільнення з цих місць були призвані або прийняті на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, якщо за час перебування в зазначених місцях примусового тримання ними не було вчинено злочину проти миру і людства;
#час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;
#час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро України на посадах начальницького складу;
#військова служба (служба) у період до 1 січня 1992 року у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР - особам, які проживають в Україні, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у такому випадку обчислюється за законодавством колишнього Союзу РСР, що діяло до 1 січня 1992 року;
#час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони;
#час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, Національного антикорупційного бюро України, працівників органів та підрозділів цивільного захисту, а також підрозділів державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються Національним антикорупційним бюро України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту відповідно;
#час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
#служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
#військова служба (служба) у період з 1 січня 1992 року у Збройних Силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства держав, які входили до складу колишнього Союзу РСР, якщо зарахування таких періодів до вислуги років передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у такому випадку обчислюється за законодавством відповідної держави, на території якої військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу (службу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
* До вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
* До вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page2 Закону], додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
* '''До вислуги років не зараховуються''' періоди військової служби (служби) з 19 лютого 2014 року у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебування на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, періоди добровільної роботи на посадах, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також періоди добровільної участі у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.
* При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Вислуга років для призначення пенсії у разі поновлення виплати пенсії після перерви в її одержанні, яка була раніше обчислена особі, яка має право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page2 Законом], відповідно до законодавства, яке діяло на день попереднього звільнення цієї особи зі служби, перегляду не підлягає (стаття 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page2 Закону]).
== Умови призначення: ==
# Після звільнення зі служби, незалежно від віку, '''при наявності календарної вислуги 25 років і більше'''.
# При досягненні на день звільнення зі служби 45-ти річного віку, з'''а наявності 25 років і більше страхового стажу з яких не менше 12 років 6 місяців становить служба в силових структурах'''.
== Пенсія за вислугу років призначається: ==
а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" , "3" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону] (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону]), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
* по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
* з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
* з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
* з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
* з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
* з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону];

б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.

в) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1763-15 "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців], які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей";

г) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та мають вислугу 20 років, у разі їх призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та подальшим їх фактичним звільненням з такої служби або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
== Обчислення пенсії ==
* особам, які мають вислугу 20 років і більше (пункт „а” статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"] ): '''за вислугу 20 років – 50 процентів,''' а '''звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я''', особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закону України „Про Національну поліціюˮ], звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров’я – '''55 процентів''' відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); '''за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 проценти''' відповідних сум грошового забезпечення;
* особам, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт „б” статті 12): '''за страховий стаж 25 років – 50 процентів''' і за кожний повний рік стажу '''понад 25 років – 1 процент''' відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
* особам, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України (пункт „в” статті 12): за вислугу '''20 років – 50 процентів''' відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти з'''а кожний повний рік вислуги''' '''понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів''' відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
'''Максимальний розмір пенсії''', обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

'''Мінімальний розмір пенсії за вислугу років''', встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

== Строки перерахунку призначених пенсій: ==
При настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім’ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»].

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вислугу років та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
== Перерахунок раніше призначених пенсій: ==
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вислугу років та членам їх сімей провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Пенсія за вислугу років підлягає перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45-2008-%D0%BF#Text 45-2008-п]), встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Закону]. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб” . У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію вислугу років, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вислугу років, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
== Куди звернутися: ==
Заяви про призначення пенсії за вислугу років, звільненим зі служби, які мають право на пенсію подаються цими особами до [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations головних управлінь Пенсійного фонду України] в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи
# Міністерства оборони України,
# Міністерства внутрішніх справ України,
# Міністерства надзвичайних ситуацій України,
# Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України,
# Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України,
# Державної податкової служби України,
# Державної пенітенціарної служби України,
# Державної інспекції техногенної безпеки України.
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1] (далі - Порядок).
== Необхідні документи ==
'''Для призначення пенсії за вислугу років подаються такі документи:'''
* заява про призначення пенсії (додаток 1 до пункту 7 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядку])
* грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
* документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону];
* [[Порядок проходження медико-соціальної експертизи|довідка МСЕК про визнання особою з інвалідністю]];
* копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
* довідка ПАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ПАТ "Ощадбанк";
* копія паспорта;
* документи про місце проживання (реєстрації) особи;
* документи, що підтверджують стаж роботи;
* документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності);
* документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, та особиста декларація про відсутність громадянства держави - окупанта (для призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримуютьпенсії від уповноважених органів Російської Федерації).
== Строки розгляду питання ==
=== Підготовка і подання документів для призначення пенсії===
Уповноважений структурний підрозділ '''у 10-денний термін''' з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядку].

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
=== Органи, які призначають пенсію, та строки розгляду документів про її призначення ===
Пенсію призначають [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations органи Пенсійного фонду України].

Документи про призначення пенсії розглядає [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations орган Пенсійного фонду України] і '''не пізніше ніж у 10-денний строк''' з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

''Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.''
=== Строки призначення пенсій ===
*військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім’ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення;
*особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], - з наступного дня після звільнення зі служби;
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, поновленим у військовому (спеціальному) званні, - з дня поновлення;
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], які звільнені зі служби у зв’язку із засудженням за умисний злочин без позбавлення військового (спеціального) звання з правом на пенсію за вислугу років, - з дня звернення за пенсією;
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які набули право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] у зв’язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але '''не більш як за 12 місяців''' перед зверненням за пенсією (стаття 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону]).
== Підстави для відмови у призначенні пенсії ==
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

'''Підставами для відмови в призначенні пенсії за вислугу років можуть бути:'''
* недосягнення встановленого законодавством віку;
* відсутність встановленого законодавством стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;
* відсутність документів, що підтверджують стаж роботи на відповідних посадах.
== Порядок та строки оскарження ==
Рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.
=== Позасудовий порядок ===
У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations органі Пенсійного фонду України вищого рівня]. Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник).

Подання скарги не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
==== Куди звернутися ====
Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі-регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.

Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня '''протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця''' з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу (пункт 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6]).
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
У скарзі має бути зазначено:
# ''прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника'';
# ''найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення'';
# ''суть порушеної вимоги'';
# ''інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення'').
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.
Скарга надсилається до [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations органу Пенсійного фонду України] поштою або передається заявником особисто.
==== Строки розгляду питання====
Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін '''не більше одного місяця''' від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати '''сорока п'яти днів'''.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду карги може бути скорочено від встановленого терміну.
У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
# залишає скаргу без задоволення;
# повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
==== Підстави для відмови ====
Скарга, оформлена без дотримання вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж '''через десять днів''' від дня отримання такої скарги.У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.
==== Порядок оскарження ====
Подання скарги відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6] не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
=== Судовий порядок ===
Для [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|звернення до адміністративного суду]] за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

За подання до адміністративного суду позову фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 3 статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]). Станом на 2025 рік сума судового збору становить 1211.20 грн.
== Пільги щодо сплати судового збору ==
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема особи з інвалідністю І та ІІ групи, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.
== Див. також ==
* [[Пенсійне забезпечення пенсіонерів (з числа військовослужбовців) у разі повторного прийняття на службу]]
* [[Порядок дострокового виходу на пенсію військовослужбовця]]
* [[Пенсійне забезпечення військовослужбовців]]
[[Категорія: Призначення пенсії]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Порядок ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування

2025-04-01T08:55:35Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України])
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року № 1640/0/4-12 "Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування"]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00212.html Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]
== Право сторони захисту ініціювати проведення процесуальних дій на етапі дізнання чи досудового слідства ==
Одним з принципів кримінального судочинства є змагальність сторін. Відповідно до частини другої статті 22 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Також реалізація відповідної засади забезпечується положеннями пункту 12 частини третьої статті 42 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], відповідно до якої підозрюваний, обвинувачений має право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій та статті 220 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 КПК України], якою встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в строк '''не більше трьох днів''' з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.

Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого – регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування.

== Оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій ==
Пунктом 7 частини першої статті 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] передбачене право на оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

=== Орган, уповноважений розглядати скаргу ===
Скарга на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій подається до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Судовий збір за подачу скарги не сплачується.
=== Вимоги до скарги на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій ===

Закон не встановлює переліку вимог, яким повинна відповідати скарга.

При цьому закон визначає, що скарга не відповідає вимогам закону, якщо:

# її подала особа, яка не має права подавати скаргу (за винятком випадків, коли скарга підписана уповноваженим представником);
# вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності, встановлених статтею 218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 КПК України];
# її подано після закінчення десятиденного строку, передбаченого частиною першою статті 304 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], і особа не заявила клопотання про його поновлення або слідчий суддя не знайшов підстав для його поновлення.

Закон не встановлює вимоги подачі копій скарги для інших учасників процесу.

Скарга, яка не відповідає вимогам закону разом з усіма доданими до неї матеріалами та ухвалою слідчого судді про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала.

Повернення скарги не позбавляє особу права повторного звернення до слідчого судді. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку.

Ухвала про повернення скарги може бути оскаржена в апеляційному порядку '''протягом 5 днів''' із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

=== Порядок розгляду скарг на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій ===
Скарга на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій розглядається слідчим суддею '''не пізніше сімдесяти двох годин''' з моменту надходження скарги.

При розгляді таких скарг слідчі судді оцінюють обґрунтованість внесеного учасником кримінального провадження клопотання та відмовляють у задоволенні скарг, якщо відповідні клопотання не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства.

Правова природа аналізованого виду проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим, зокрема це стосується доцільності проведення допиту.

Таким чином, предметом судового контролю під час розгляду аналізованої категорії скарг є не лише прийняте слідчим, дізнавачем, прокурором рішення стосовно задоволеного клопотання, а й дотримання інших процесуальних вимог щодо проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органами дізнання чи досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Розглядаючи скарги цієї категорії, слідчий суддя повинен враховувати те, що відповідно до частини першої статті 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Згідно з частиною п'ятою статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n676 КПК України] слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n676 КПК України], є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Таким чином, при розгляді скарг на відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій слідчим суддям необхідно співвідносити вимоги статті 220 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження, зокрема встановленими статтею 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Саме тому необхідно брати до уваги те, що процесуальне законодавство не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи – передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування слідчим суддею постановляється ухвала про:
# скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
# скасування повідомлення про підозру;
# зобов’язання припинити дію;
# зобов’язання вчинити певну дію;
# відмову у задоволенні скарги.

Не відповідають вимогам процесуального законодавства ухвали слідчих суддів, якими за результатами розгляду скарг, пов’язаних з відмовою у вчиненні слідчих (розшукових) дій, приймається не конкретне рішення щодо зобов’язання вчинити слідчу (розшукову) дію, а приймається абстрактне рішення, наприклад зобов’язати прокурора, який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні вжити необхідних процесуальних заходів, спрямованих на закінчення проведення досудового розслідування протягом розумного строку з прийняттям рішення, передбаченого статтею 283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] тощо.

[[Категорія:Слідчі дії]]
[[категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]

Застосування заходів примусового годування засуджених та осіб, які тримаються під вартою

2025-02-07T07:12:32Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#n107 Закон України "Про попереднє ув'язнення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2428-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування" № 2428-IX від 19 липня 2022 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2429-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування" № 2429-IX від 19 липня 2022]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2023-%D0%BF#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №385 "Про затвердження Порядку примусового годування та умови тримання засуджених та осіб, взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 статті 28 Конституції України], кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Зважаючи на це та на рішення Європейського суду з прав людини, які містять рекомендації, щодо застосування заходів примусового годування Верховна Рада України прийняла [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2428-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування" № 2428-IX від 19 липня 2022 року] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2429-20#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування" № 2429-IX від 19 липня 2022 року.]

Відповідно до частини третьої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n863 статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі – КВК України) до ''засудженого'', який заявив про відмову від прийняття їжі, '''може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали суду,''' прийнятої за висновком лікаря про те, що такому засудженому загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза його життю, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень. Застосування примусового годування без ухвали суду забороняється.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#n107 частини шостої статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] до особи, ''взятої під варту'', яка заявила про відмову від прийняття їжі, '''може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали слідчого судді, суду''', прийнятої за висновком лікаря про те, що такій особі загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза її життю. Застосування примусового годування без ухвали слідчого судді, суду забороняється.

== Дії начальників установи виконання покарань та установи попереднього ув’язнення після встановлення факту відмови від їжі засудженим та особою, яка тримаються під вартою ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2023-%D0%BF#n10 Порядку примусового годування та умови тримання засуджених та осіб , взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 385] (далі - Порядок) начальник відповідної установи (виконання покарання/ попереднього ув’язнення) ''протягом доби'' з моменту встановлення факту відмови особи від прийняття їжі повинен:

# ''особисто провести з особою, яка відмовляється від прийняття їжі, бесіду'' та розглянути наявні письмові пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи, що пов’язані з відмовою від прийняття їжі;
# за результатами дій, передбачених підпунктом 1, ''скласти акт про відмову від прийняття їжі'' за формою згідно з додатком 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2023-%D0%BF#n10 Порядку], у якому зазначаються конкретна причина такого вчинку, стислий виклад обставин, що передували відмові від прийняття їжі, вжиті заходи щодо задоволення законних вимог такої особи або причини неможливості їх задоволення.
# ''письмово повідомити керівнику закладу охорони здоров’я'', що забезпечує медичне обслуговування осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, або осіб, взятих під варту, які тримаються в установах, а у випадку відсутності такого закладу — керівнику іншого закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності, перелік яких визначається та переглядається у разі потреби Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та установами з урахуванням спеціалізації таких закладів та наявності умов, що дають змогу забезпечити ізоляцію осіб, які відмовляються від прийняття їжі, їх належну охорону та безпеку інших громадян;
# ''письмово повідомити прокурору'', який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням вимог законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу досудового розслідування, суду, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурору, який здійснює нагляд за додержанням вимог законів під час проведення досудового розслідування, захиснику;
# ''письмово повідомити членам сім’ї (за наявності)'' особи, яка відмовляється від прийняття їжі, крім випадків, якщо таке повідомлення заборонила зазначена особа, про що вона у письмовій формі повідомляє начальнику установи;
# у разі відмови від прийняття їжі неповнолітньою особою — ''додатково письмово повідомити законному представнику'' та відповідним службам у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього.

Повідомлення, визначені підпунктами 3—6, надсилаються в паперовій формі та з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою). Копії документів, що підтверджують факт надсилання зазначених повідомлень, а також акта про відмову від прийняття їжі долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі.

==== Нагляд лікаря над особою, яка відмовилася від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту ====
Особа, яка відмовляється від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту повинна перебувати під постійним наглядом лікаря (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2023-%D0%BF#n10 Порядку]).

Після отримання інформації про встановлення факту відмови особи від прийняття їжі керівник закладу охорони здоров’я одразу призначає їй '''лікаря, який у той самий день повинен''':

* ознайомитися з медичною документацією особи, та здійснити її первинний медичний огляд, за результатами якого оцінити стан здоров’я такої особи, пояснити та переконатися, що вона розуміє можливі негативні наслідки відмови від їжі для її здоров’я, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я, пояснити та переконатися, що особа розуміє, що до неї на підставі ухвали слідчого судді, суду може бути застосовано заходи примусового годування, про що така особа у письмовій формі повідомляє лікарю;
* за згодою особи, відповідно до медичних показань організувати її медичне обстеження, за результатами якого призначати лікування, у тому числі шляхом внутрішньовенного введення лікарських засобів;;
* за згодою особи, проводити динамічне спостереження та оцінку стану її здоров’я;
* під час щоденних медичних оглядів запитувати особу про її намір продовжувати відмовлятися від прийняття їжі, а також у випадках відмови такої особи від медичного огляду (обстеження), динамічного спостереження та/або лікування пропонувати отримати необхідні медичні послуги, а також пояснювати можливі негативні наслідки подальшої відмови від прийняття їжі для здоров’я;
* щодня вносити інформацію про стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, до медичної документації;
* у разі необхідності підготувати та подати начальнику установи рекомендації стосовно організації медичного обстеження особи, яка відмовляється від прийняття їжі, відповідно до медичних показань.

Під час проведення первинного та щоденного оглядів особи, яка відмовляється від прийняття їжі, лікар, який здійснює нагляд за такою особою, оцінює стан її здоров’я та за наявності медичних показань приймає рішення щодо необхідності переміщення такої особи до окремої палати закладу охорони здоров’я.

У разі коли в особи, яка відмовляється від прийняття їжі, є ознаки інфекційного захворювання, така особа переміщується до інфекційного ізолятора або окремої палати закладу охорони здоров’я, зазначеного у підпункті 3 пункту 4 Порядку, для надання необхідної медичної допомоги, збору матеріалів, необхідних для діагностики захворювання, нагляду і спостереження за нею. Особа, хвора на заразну форму туберкульозу, розподіляється з урахуванням результатів її мікробіологічних досліджень.

За відсутності медичних показань особа, яка відмовляється від прийняття їжі, залишається в камері (жилому приміщенні), де тримається на загальних підставах.

У разі наявності загрози значного погіршення стану здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та очевидної загрози її життю лікар закладу охорони здоров’я, '''готує висновок''', за формою згідно з додатком 3 до Порядку, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.

Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, визначає вид примусового годування з урахуванням поточного та прогнозованого стану здоров’я такої особи відповідно до видів примусового годування, визначених законом.

''Видами примусового годування є'':

1) годування через назогастральний зонд за допомогою лійки;

2) годування через назогастральний зонд краплинно;

3) годування через назогастральний зонд за допомогою шприца Жане;

4) годування з ложки;

5) годування за допомогою напувальниці;

6) годування через гастростому.

Питання про застосування примусового годування засудженого вирішується судом у порядку, передбаченому законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n863 абзац 9 частини третьої статті 116 КВК України]).

Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування.

==== Припинення примусового годування ====
Примусове годування здійснюється з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, проводиться виключно у присутності лікаря, який здійснює нагляд за такою особою, та має на меті гуманне ставлення до особи, яка відмовляється від прийняття їжі, дотримання її прав, зокрема на повагу до честі і гідності, та не допускає будь-якого приниження чи тортур такої особи (пункт 14[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2023-%D0%BF#n10 Порядку]).

Примусове годування припиняється у разі:

# коли за висновком лікаря закладу охорони здоров’я, у якому перебуває особа, до якої застосовувалося примусове годування, стан здоров’я такої особи стабілізувався і подальша відмова від прийняття їжі більше не становитиме загрози її життю;
# коли особа, до якої застосовувалося примусове годування, заявила про своє бажання добровільно вживати їжу, про що вона у письмовій формі повідомила лікарю, який здійснює за нею нагляд;
# скасування в установленому порядку рішення про примусове годування чи закінчення строку дії такого рішення (пункт 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2023-%D0%BF#n10 Порядку]).

== Порядок та строк розгляду клопотання про примусове годування ==
Клопотання про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, подається прокурором та розглядається слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n7431 206-1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4133 539 Кримінального процесуального кодексу України] (далі – КПК України).

Клопотання про примусове годування подається прокурором до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого утримується особа.

Зазначене клопотання повинно містити стислий виклад обставин, що передували відмові від прийняття їжі та голодуванню.У обов’язковому порядку також додається висновок лікаря про загрозу значного погіршення стану здоров’я та існування очевидної загрози життю особи.
Даний висновок повинен підтверджуватися відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.

Строк розгляду такого клопотання здійснюється слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого клопотання до суду. Також у разі подання особою, котра відмовилась від їжі,або її захисника клопотання про виклик іншого лікаря для встановлення стану здоров’я слідчий суддя, суд може відкласти розгляд на строк, необхідний для явки лікаря та забезпеченням йому можливості ознайомитися з матеріалами, але не більше ніж на 24 години.

Особами котрі повідомляються про час і місце розгляду клопотання є прокурор, особа, стосовно якої вирішується питання про примусове годування, її захисник, керівництво відповідної установи, а в разі вирішення питання про примусове годування неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого – також батько або матір, законний представник та відповідні служби у справах дітей.

У разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, начальник установи '''невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини''' щодо такого рішення. Копії повідомлення та рішення слідчого судді, суду про примусове годування або про відмову від такого годування, долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2023-%D0%BF#n10 Порядку])

'''Розгляд клопотання також може бути проведений у режимі відеоконференції !!!'''
== Строк дії ухвали суду про примусове годування ==
Нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4133 частини шостої статі 539 КПК України] встановлено, що строк дії ухвали про примусове годування засудженого не '''може перевищувати 30 днів'''. У разі необхідності строк примусового годування може бути продовжений судом за клопотанням прокурора та за наявності обставин, передбачених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n7431 статті 206-1 цього Кодексу]. Подання апеляційної скарги на ухвалу про примусове годування засудженого зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

'''[https://khpg.org/1075312544 Рішення Європейського суду з прав людини (далі — Європейський суд) від 21 червня 1999 р. у справі «Невмержицький проти України» (заява №54825/00)]'''
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Підстави та порядок припинення трудового договору

2025-01-13T15:08:37Z

Andrii.turchynskyi: незначні доповнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" | '''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури) (''стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]'').

У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У період дії воєнного стану норми статті 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (''стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]'').
|}
== Підстави припинення трудового договору ==
Відповідно до статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print Кодексу законів про працю України] (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є:
# [[Звільнення працівника за угодою сторін|угода сторін]];
# закінчення строку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України]), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
# призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на [[Альтернативна (невійськова) служба|альтернативну (невійськову) службу]], крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України];
# [[розірвання трудового договору з ініціативи працівника]] (статті 38, 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]);
# переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
# відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
# набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
# укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
# з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 7.3
# набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;
# підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, [[Контракт як особлива форма трудового договору|контрактом]];
#смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою]];
#смерть працівника, [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим]];
#відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
# підстави, передбачені іншими законами.
'''Важливо!''' Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації ''не припиняє дії'' трудового договору.

У випадках, передбачених пунктами 7, 7-1 і 7-3 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України], особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2 частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України], особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Для припинення трудового договору з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1716 пунктом 81] частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України], працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого районного, міськрайонного, міського центру зайнятості, філії регіонального центру зайнятості заяву про припинення трудового договору з викладенням відповідної інформації та копії документів, що підтверджують обставини, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1716 пункті 81] частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України] (за наявності). Датою припинення трудового договору вважається день подання відповідної заяви. Районний, міськрайонний, міський центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості за місцем звернення працівника у день припинення трудового договору повідомляє про це:
* центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню ([https://portal.pfu.gov.ua/ Пенсійний фонд України]);
* центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ([https://tax.gov.ua/ Державна податкова служба України]).
Порядок припинення трудового договору з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1716 пунктом 81] частини першої статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 КЗпП України], встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України]).
== Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця ==
Згідно зі статтею 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України] трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:

# [[Звільнення з роботи у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці|змін в організації виробництва і праці]], в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# виявленої [[Звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі|невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі]] внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# [[Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин|систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків]], покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|дисциплінарного стягнення]];
# [[Звільнення з роботи за прогул|прогулу]] (в тому числі відсутності на роботі ''більше трьох годин протягом робочого дня'') без поважних причин;
# [[Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності|нез'явлення на роботу протягом ''більш як чотирьох місяців підряд'' внаслідок тимчасової непрацездатності]], не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
# [[Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу|поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу]] ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# [[Звільнення з роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння|появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння]];
# [[Звільнення з роботи за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника|вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна роботодавця]], встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;
# призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;
# встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
# вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили;
# відмови працівника Бюро економічної безпеки України від проходження атестації або прийняття атестаційною комісією рішення про неуспішне проходження працівником Бюро економічної безпеки України атестації, що здійснюється відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Бюро економічної безпеки України;
# набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України;
# невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті.

== Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов ==
Крім підстав, передбачених статтею 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:
# одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
# винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
# вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили;
# винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку роботодавця;
# вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;
# вчинення домашнім працівником винних дій, які завдали або могли завдати шкоди життю чи здоров’ю члена домогосподарства;
# перебування всупереч вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону України "Про запобігання корупції"] у прямому підпорядкуванні у близької особи ''(звільнення проводиться, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'';
# наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом України "Про запобігання корупції"].
# припинення повноважень посадових осіб;
#неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій ''(звільнення проводиться, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)''.
Роботодавець з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі ''повторного порушення'' нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 16610, 16612, 18844 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1694 Кодексу України про адміністративні правопорушення].
{| class="wikitable"
|-
| '''Не допускається звільнення працівника''' з ініціативи власника або уповноваженого ним органу '''в період його тимчасової непрацездатності''' ''(крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (пункт 5 статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України])'', а також '''у період перебування працівника у відпустці'''.
'''Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.'''

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України], а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України], встановлюються законом, що регулює їхній статус.
|}
== Розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 38 КЗпП України] працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово '''за два тижні'''.

Роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, а саме:
*переїзд на нове місце проживання;
*переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
*вступ до навчального закладу;
*неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
*вагітність;
*догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
*догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
*вихід на пенсію;
*прийняття на роботу за конкурсом;
*інші поважні причини.
'''Важливо!''' Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Окрім цього, ''строковий трудовий договір'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України]) підлягає розірванню ''достроково'' на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу].

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.
== Куди звертатись в разі виникнення трудового спору ==
Трудові спори розглядаються:

1) [[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]];

2) [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами]].

'''Важливо!''' Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. (стаття 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]).

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.

Позивач має право подати позов у порядку цивільного судочинства за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування.
== Вартість ==
Позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 1 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]).
== Порядок розрахунку при звільненні з роботи ==
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

'''Важливо!''' Днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до статті 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print Кодексу законів про працю України] при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print Кодексу законів про працю України], при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print Кодексу законів про працю України] відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за але не більш як за шість місяців. 
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2024-11-15T09:55:05Z

Andrii.turchynskyi: Доповнення до видів пільг

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні.
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім’ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
*Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою.
*Особам з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

'''VІIІ. Пільги щодо сплати земельного податку'''

Від сплати земельного податку звільняються: особи з інвалідністю першої групи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для осіб з інвалідністю першої групи, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

* для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
* для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
* для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Якщо особа з інвалідністю першої групи має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує вищезазначені норми, то така особа подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.

'''ІX. Трудові пільги для осіб з інвалідністю І групи'''

'''Скорочений робочий час та гнучкий графік''' – відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 172 КЗпП] особи з інвалідністю І групи мають право на скорочений робочий час та можуть працювати за індивідуальним графіком або на умовах неповного робочого часу (за бажанням працівника та медичними показаннями).

Залучення осіб з інвалідністю І групи до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається.

'''Пільги у сфері відпусток.''' Особам з інвалідністю I групи надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів.

За бажанням особи з інвалідністю І групи щорічні відпустки надаються в зручний для неї час. Особи з інвалідністю І групи мають право на відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням особи з інвалідністю І групи надається в обов'язковому порядку тривалістю до 60 календарних днів щорічно.

== Куди звернутися для отримання пільг ( із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами, санаторно-курортного лікування, надбавки на догляд) ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.
== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).
== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.
== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.
== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).
{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}
== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.
== Див. також ==
* [[Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]]
* [[Пільги для дітей з інвалідністю]]
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
* [[Працевлаштування осіб з інвалідністю]]
* [[Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]]
* [[Порядок отримання особою з інвалідністю крісла колісного]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок розірвання договору оренди землі у разі несплати орендної плати

2024-10-18T12:25:18Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

'''Зверніть увагу!''' 15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, відповідно до якого Податковий кодекс України у розділі XX "Перехідні положення" доповнено підпунктом

69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
|}

== Поняття "орендної плати" ==
'''Оренда землі''' – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n11 ст. 1 Закону]).

'''Договір оренди землі''' – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n86 ст.13 Закону]).

'''Орендна плата за землю''' — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n126 ст.21 Закону]).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону].

== Систематична несплата орендної плати ==
'''Землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п.«в» ч.1 ст.96 ЗК України]). Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2696 ст.526 ЦК України]). ''У разі систематичної несплати орендної плати за користування ділянкою відбувається систематичне порушення договору оренди, що може бути підставою для розірвання такого договору.''

'''Увага!''' Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ч. 4 ст. 31 Закону]). Отже, якщо в договорі оренди земельної ділянки чітко не прописано право сторін розірвати договір в односторонньому порядку та не визначено підстави і умови такого розірвання, даний договір може бути розірваний тільки з визначених Законом підстав.

У разі систематичної несплати орендної плати Орендодавець зобов'язаний письмово попередити орендаря про порушення умов договору, зокрема про несплату орендної плати. Орендарю може бути надано строк для усунення порушення (як правило, вказаний у договорі або узгоджується між сторонами). Якщо порушення не буде виправлено, орендодавець має право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n197 ст.ст. 31, 32 Закону]). При цьому підставою для дострокового розірвання договору оренди в таких справах суди визнають саме систематичну, тобто ''неодноразову (два та більше разів)'', несплату орендної плати у строки, встановлені договором. Одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди. Суд виносить рішення про розірвання договору, враховуючи докази систематичної несплати орендної плати та інші можливі порушення орендарем умов договору. Після винесення рішення про розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані, який відповідає умовам договору. Якщо ділянка зазнала пошкоджень або були інші порушення, орендодавець може вимагати відшкодування збитків.

Факт '''систематичного порушення договору оренди земельної ділянки''' щодо не сплати орендної плати є вагомою підставою для розірвання такого договору про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду і застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Так, у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80458238 постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17] викладено висновок про застосування норм права згідно якого ''«систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору,'' оскільки згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтею 526 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

В пункті 10.1. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78529831 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17] (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі ''за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини другої статті 651 ЦК України],'' якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80458238 постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17] (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати – це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

'''''Іншою причиною може стати смерть орендодавця, відсутність спадкоємців або їх відмова отримати орендну плату'''. Мотивом для такої відмови може бути:''

* бажання достроково розірвати договір оренди з метою укласти його з іншою особою, або вплинути на орендаря щодо зміни терміну дії договору, збільшення орендної плати тощо;

* неприйняття спадщини або прийняття спадщини без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (відповідно, спадкоємці ще не мають права оформлювати спадок та отримувати оренду плату).

Таким чином, випадки, коли фізична особа – власник земельної ділянки (або його спадкоємці) відмовляється не отримувати орендну плату, агропідприємство-орендаря несе ризик втрати права користування земельною ділянкою.

'''Воєнний стан як обставина непереборної сили, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язання щодо сплати оренди'''

Особа, яка порушила зобов’язання (систематично не сплачувала орендну плату), повинна довести, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України, частина друга статті 218, частина четверта статті 219 ГК України).

Ключовою ознакою форс-мажору або ж обставин непереборної сили є: причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов’язання. Щодо цього Верховним Судом у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20 та у постанові від 09.11.2021 р. у справі № 913/20/21 наголошено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього випадку виконання зобов’язання. Тобто війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов’язаних із нею обставин (наприклад,окупація, замінування територій, активні воєнні дії на території, що були передані в оренду) юридична особа/фізична особа - орендар не може виконати ті чи інші зобов’язання, передбачені договором (зокрема щодо сплати орендної плати).

== Форми виплати орендної плати ==

Відносини орендодавця з орендарем регулюються (окрім законодавчих норм) договором оренди земельної ділянки. Саме в цьому документі сторони прописують усі умови використання земельної ділянки, деталізують права та обов’язки сторін. Договір оренди не повинен суперечити нормам чинного законодавства.

''Договором оренди визначаються розмір орендної плати, порядок і форма її виплати.''

''На практиці орендна плата може виплачуватись:''

* у грошовій формі шляхом перерахування коштів через фінансові установи на картковий рахунок орендодавця, зазначений у реквізитах до договору;
* у грошовій формі шляхом отримання її особисто орендодавцем у касі агропідприємства-орендаря;
* у натуральній формі.

== Коли і як розриваємо ==
У законодавстві України, зокрема у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельному кодексі] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законі], передбачено досить багато різноманітних підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Серед них можна виокремити дві групи:

# '''Підстави, за наявності яких розірвання договору здійснюється у судовому порядку'''.

# '''Підстави, які передбачають позасудовий порядок розірвання договору'''.

<big>До першої групи можна віднести наступні підстави:
</big>
* істотне порушення договору другою стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 651 ЦКУ]);

* недосягнення згоди у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 652 ЦК України]);

* невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 24 і 25 Закону (ст. 32 Закону]);

* невиконання сторонами умов, передбачених договором оренди землі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 32 Закону]);

* випадкове знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 32 Закону]);

* недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору у разі необхідності надання ділянки для суспільних потреб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 321 Закону]);

* використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. «г» ч. 1 ст. 141 ЗК України]);

* використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. «ґ» ч.1 ст. 141; п. «а» ч. 1 ст. 143 ЗК України]);

* систематична несплата орендної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України]).

<big>Друга група підстав складається з наступних:</big>

* за згодою сторін після укладення договору оренди шляхом підписання відповідної угоди;

* у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 652 ЦК України]);

* випадки, закріплені у договорі, в тому числі розірвання договору в односторонньому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 651 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ч. 3 ст. 31 Закону]).

'''Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб вирішуються виключно судом '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574ст. 158 ЗК України]).

Таким чином, за наявності однієї з підстав, віднесених до першої групи, орендодавець має право звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у володінні, користуванні або розпорядженні належної йому земельною ділянкою.

Зокрема, '''у разі систематичної (два і більше) несплати орендної плати''', орендодавець має право звернутись до суду за місцем знаходження земельної ділянки з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за вказаним договором.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява серед іншого повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тому, звертаючись до суду на підтвердження позовних вимог необхідно надати ''докази систематичного невиконання орендарем зобов’язання'' по сплаті орендної плати. Такими доказами можуть бути:
* заяви, направлені орендарю з вимогою виплатити заборгованість по орендній платі за останні два і більше років та отримані відповіді (у разі наявності);
* довідка з Державної податкової служби про доходи за вказані роки, де буде відсутня інформація про отримання виплат від підприємства-орендаря.

Крім того, разом з позовною заявою подаються копії документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку (свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку) та договору оренди тощо. 

'''Для односторонньої відмови від договору''' в ньому потрібно прописати чіткий механізм із зазначенням алгоритму дій орендаря та орендодавця. Договір повинен містити конкретні випадки (підстави) для одностороннього розірвання, порядок комунікацій між сторонами при реалізації процедури одностороннього розірвання, визначення документів, які при цьому складатимуться та порядку їх вручення (надсилання), порядку звільнення ділянки тощо. Процедурі одностороннього розірвання договору бажано присвятити окремий розділ в договорі. 
Такий механізм позасудового врегулювання відносин має бути настільки конкретним, послідовним і зрозумілим сторонам у момент укладення договору, щоб вони були впевнені у відсутності потреби додатково звертатися до суду.

Це найпростіший спосіб припинення договору, хоча на практиці він застосовується рідко. Орендар використовує власні шаблони договору оренди, в яких правила для орендодавця наперед визначені, варіанти непередбачуваних ініціатив власника землі, в тому числі і щодо розірвання договору оренди, обмежені. 

До речі, Верховний Суд погоджується, що норми законодавства не забороняють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, постанові ВС від 04 лютого 2020 року у справа № 915/47/17). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Частиною третьою статті 31 Закону України “Про оренду землі”] визначено, що договір оренди землі '''може бути розірваний за згодою сторін'''. В такому випадку укладається відповідна угода. 

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. 

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення ''за шість місяців'', а на землях несільськогосподарського призначення – ''за рік'', якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.

'''Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтею 32 Закону України «Про оренду землі»] на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі:'''

'''1. невиконання сторонами обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі”]'''

– використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

– дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил;

– дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

– своєчасного внесення орендної плати;

– передання в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

– при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

– невчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

– відшкодування орендарю капітальних витрат, пов’язаних з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

– попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди;

– зведення жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд та закладення багаторічних насаджень без письмової згоди орендодавця;

– почати використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;

– виконання встановлених щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

– дотримання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

– у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надання копію договору відповідному податковому органу.

'''2. невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору:'''

– невиплата орендної плати або виплати в неповному розмірі;

– використання землі не за цільовим призначенням;

– передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.

'''3. випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки''';

'''4. виникнення підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України щодо:'''

– забезпечення використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приведення її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

– додержання вимог законодавства про охорону довкілля;

– своєчасної сплати земельного податку або орендної плати;

– непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

– підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;

– своєчасного надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

– дотримання правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

– зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. 

Порушення умов договору й обов’язків сторін, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»], як підстави для розірвання договору тлумачитиметься судом із застосуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 2 ст. 651 ЦК України]. Тобто не будь-яке, а тільки істотне порушення матиме наслідком розірвання договору. Судовий спосіб розірвання договору – складний і тривалий процес. 

Для розірвання договору оренди в судовому порядку потрібно підготувати аргументований позов, вказавши в ньому фактичні і правові підстави для розірвання та з дотриманням вимог, передбачених процесуальним законодавством подати його до суду. 

Так, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони ''за наявності одночасно таких умов'':
* в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
* зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
* виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
* із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона( постанова ВС від 26 квітня 2018 року у справі № 927/762/17). 

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини другої статті 651 ЦК України] є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17).

== Судова практика розірвання договорів оренди землі ==

Договір оренди землі може бути розірваний '''у випадку нецільового її використання'''. Касаційний цивільний суд у складі ВС у постанові від 25.03.2020 по справі №715/214/17 висловив правову позицію, що поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою.

Останнє застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення.

За невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування, бо нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 12 ЦКУ]). 
В той же час, в іншій справі ВС розглядає порушення строків забудови земельної ділянки як підставу для розірвання договору оренди, вважаючи це різновидом не використання земельної ділянки за цільовим призначенням, з яким вона надавалась в оренду. 
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 17.04.2019 року у справі № 922/1714/18 відзначив, що орендар порушив умови договору оренди щодо будівництва багатофункціонального торговельно-побутового комплексу строком до 31.12.2007 року, внаслідок чого орендодавець позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору. Зазначені підстави є достатніми для задоволення позову про розірвання договору оренди землі. 

Орендодавець вправі ініціювати судовий процес по розірванню договору оренди й у випадку не приведення орендарем за свій рахунок земельної ділянки у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Щоб уникнути позову про розірвання договору оренди за не цільове використання ділянки, орендар повинен враховувати, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ. 

'''Передача земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця''' також є підставою для розірвання договору оренди. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі»] припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтею 32 Закону України «Про оренду землі»] (постанова ВС від 26.08.2020 у справі №277/789/18).
Тому, передаючи земельну ділянку в суборенду без згоди власника землі, орендар одночасно порушує положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статті 8 Закону України "Про оренду землі"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 93 ЗК України], що є підставою для розірвання договору оренди.

Така позиція Верховного Суду підтверджується судовою практикою ( постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справа № 277/691/18, від 01 квітня 2020 року справа № 277/1186/18, від 13 травня 2020 року справа № 277/860/18, від 21 травня 2020 року справа № 277/783/18, від 29 липня 2020 року справа № 277/526/18). 

Окремо варто зазначити, що '''відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі''', передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ч. 1 ст. 15 Закону “Про оренду землі”], може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі N 471/761/17-ц). Тобто, суто з формальних підстав суд вже не визнає договір оренди землі недійсним. 

Відомо, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ст. 32 Закону України «Про оренду землі]»).
А якщо у договорі передбачена така умова, то договір припиняється автоматично після зміни власника?

Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію з цього питання наступним чином. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв’язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб’єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (постанова ВП ВС від 08.09.2020 № 920/418/19 (12-38гс20)).

Також, слід згадати про правову позицію, згідно з якою відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки за позовом орендодавця '''у випадках набуття третьою особою, не орендарем, права власності на об’єкт нерухомого майна, який розташований на цій ділянці'''.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 року підтвердив раніше сформований правовий висновок про те, що у таких випадках новий власник нерухомого майна фактично набуває усіх прав і обов’язків орендаря земельної ділянки.
Саме таку правову конструкцію закладено у недавно прийнятому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1174-20#n6 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розташованого на ній об’єкта нерухомості”]. Закон передбачає, що у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об’єкта.
Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються.

Документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт. 

І ще про '''один аспект розірвання договору оренди – комунікативний'''. Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар чи орендодавець вважаються повідомленими про розірвання договору і способів такого повідомлення. Тому способи повідомлення повинні бути передбачені сторонами у договорі оренди землі. Якщо ж у договорі домовленості щодо того, коли сторони вважаються повідомле¬ними про розірвання договору не встановлені, то негативні наслідки неодержання стороною звернення до нього покладаються саме на отримувача.

Щодо цього Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 наголосила, що факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами, відповідно до приписів чинного законо¬давства.

З цього слідує, що у випадку закріплення у договорі оренди умови про одностороннє розірвання договору, сторонам слід дотримуватися належної фіксації отримання/надсилання повідомлень про розірвання та їх зміст, оскільки останні можуть вважатися належними доказами у суді. 

Відтак, і потенційним покупцям землі, які ризикнуть придбати ділянки, передані в оренду, і чинним орендодавцям з орендарями не зайвим буде орієнтуватися в основних тенденціях судової практики щодо дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок. Від цього залежатиме стратегія захисту та відновлення порушених прав суб’єктів земельних правовідносин. Тому, перспектива одностороннього розірвання договору оренди землі повинна визначатися заздалегідь, до початку процесу розірвання.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80458238 постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17];
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/92093052 постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78529831 постанова Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17];
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73353696 постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17];
* [https://protocol.ua/ru/postanova_kgs_vp_vid_26_04_2018_roku_u_spravi_927_762_17/ постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 927/762/17];
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/87857824 постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17].
[[Категорія:Відповідальність за порушення земельного законодавства‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Порядок розірвання договору оренди землі у разі несплати орендної плати

2024-10-10T14:00:02Z

Andrii.turchynskyi: незначні доповнення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

'''Зверніть увагу!''' 15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, відповідно до якого Податковий кодекс України у розділі XX "Перехідні положення" доповнено підпунктом

69.14. Тимчасово, на період з '''1 березня 2022 року по 31 грудня року''', '''наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.'''

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
|}

== Поняття "орендної плати" ==
'''Оренда землі''' – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n11 ст. 1 Закону]).

'''Договір оренди землі''' – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n86 ст.13 Закону]).

'''Орендна плата за землю''' — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n126 ст.21 Закону]).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону].

== Систематична несплата орендної плати ==
'''Землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату'''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п.«в» ч.1 ст.96 ЗК України]). Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n2696 ст.526 ЦК України]). ''У разі систематичної несплати орендної плати за користування ділянкою відбувається систематичне порушення договору оренди, що може бути підставою для розірвання такого договору.''

'''Увага!''' Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ч. 4 ст. 31 Закону]). Отже, якщо в договорі оренди земельної ділянки чітко не прописано право сторін розірвати договір в односторонньому порядку та не визначено підстави і умови такого розірвання, даний договір може бути розірваний тільки з визначених Законом підстав.

У разі систематичної несплати орендної плати Орендодавець зобов'язаний письмово попередити орендаря про порушення умов договору, зокрема про несплату орендної плати. Орендарю може бути надано строк для усунення порушення (як правило, вказаний у договорі або узгоджується між сторонами). Якщо порушення не буде виправлено, орендодавець має право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n197 ст.ст. 31, 32 Закону]). При цьому підставою для дострокового розірвання договору оренди в таких справах суди визнають саме систематичну, тобто ''неодноразову (два та більше разів)'', несплату орендної плати у строки, встановлені договором. Одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди. Суд виносить рішення про розірвання договору, враховуючи докази систематичної несплати орендної плати та інші можливі порушення орендарем умов договору. Після винесення рішення про розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані, який відповідає умовам договору. Якщо ділянка зазнала пошкоджень або були інші порушення, орендодавець може вимагати відшкодування збитків.

Факт '''систематичного порушення договору оренди земельної ділянки''' щодо не сплати орендної плати є вагомою підставою для розірвання такого договору про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду і застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Так, у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80458238 постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17] викладено висновок про застосування норм права згідно якого ''«систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору,'' оскільки згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтею 526 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

В пункті 10.1. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78529831 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17] (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі ''за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини другої статті 651 ЦК України],'' якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80458238 постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17] (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати – це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

'''''Іншою причиною може стати смерть орендодавця, відсутність спадкоємців або їх відмова отримати орендну плату'''. Мотивом для такої відмови може бути:''

* бажання достроково розірвати договір оренди з метою укласти його з іншою особою, або вплинути на орендаря щодо зміни терміну дії договору, збільшення орендної плати тощо;

* неприйняття спадщини або прийняття спадщини без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (відповідно, спадкоємці ще не мають права оформлювати спадок та отримувати оренду плату).

Таким чином, випадки, коли фізична особа – власник земельної ділянки (або його спадкоємці) відмовляється не отримувати орендну плату, агропідприємство-орендаря несе ризик втрати права користування земельною ділянкою.

'''Воєнний стан як обставина непереборної сили, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язання щодо сплати оренди'''

Особа, яка порушила зобов’язання (систематично не сплачувала орендну плату), повинна довести, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України, частина друга статті 218, частина четверта статті 219 ГК України).

Ключовою ознакою форс-мажору або ж обставин непереборної сили є: причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов’язання. Щодо цього Верховним Судом у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20 та у постанові від 09.11.2021 р. у справі № 913/20/21 наголошено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього випадку виконання зобов’язання. Тобто війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов’язаних із нею обставин (наприклад,окупація, замінування територій, активні воєнні дії на території, що були передані в оренду) юридична особа/фізична особа - орендар не може виконати ті чи інші зобов’язання, передбачені договором (зокрема щодо сплати орендної плати).

== Форми виплати орендної плати ==

Відносини орендодавця з орендарем регулюються (окрім законодавчих норм) договором оренди земельної ділянки. Саме в цьому документі сторони прописують усі умови використання земельної ділянки, деталізують права та обов’язки сторін. Договір оренди не повинен суперечити нормам чинного законодавства.

''Договором оренди визначаються розмір орендної плати, порядок і форма її виплати.''

''На практиці орендна плата може виплачуватись:''

* у грошовій формі шляхом перерахування коштів через фінансові установи на картковий рахунок орендодавця, зазначений у реквізитах до договору;
* у грошовій формі шляхом отримання її особисто орендодавцем у касі агропідприємства-орендаря;
* у натуральній формі.

== Коли і як розриваємо ==
У законодавстві України, зокрема у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельному кодексі] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законі], передбачено досить багато різноманітних підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Серед них можна виокремити дві групи:

# '''Підстави, за наявності яких розірвання договору здійснюється у судовому порядку'''.

# '''Підстави, які передбачають позасудовий порядок розірвання договору'''.

<big>До першої групи можна віднести наступні підстави:
</big>
* істотне порушення договору другою стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 651 ЦКУ]);

* недосягнення згоди у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 652 ЦК України]);

* невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 24 і 25 Закону (ст. 32 Закону]);

* невиконання сторонами умов, передбачених договором оренди землі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 32 Закону]);

* випадкове знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 32 Закону]);

* недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору у разі необхідності надання ділянки для суспільних потреб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 321 Закону]);

* використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. «г» ч. 1 ст. 141 ЗК України]);

* використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. «ґ» ч.1 ст. 141; п. «а» ч. 1 ст. 143 ЗК України]);

* систематична несплата орендної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України]).

<big>Друга група підстав складається з наступних:</big>

* за згодою сторін після укладення договору оренди шляхом підписання відповідної угоди;

* у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 652 ЦК України]);

* випадки, закріплені у договорі, в тому числі розірвання договору в односторонньому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 651 ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ч. 3 ст. 31 Закону]).

'''Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб вирішуються виключно судом '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574ст. 158 ЗК України]).

Таким чином, за наявності однієї з підстав, віднесених до першої групи, орендодавець має право звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у володінні, користуванні або розпорядженні належної йому земельною ділянкою.

Зокрема, '''у разі систематичної (два і більше) несплати орендної плати''', орендодавець має право звернутись до суду за місцем знаходження земельної ділянки з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за вказаним договором.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява серед іншого повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тому, звертаючись до суду на підтвердження позовних вимог необхідно надати ''докази систематичного невиконання орендарем зобов’язання'' по сплаті орендної плати. Такими доказами можуть бути:
* заяви, направлені орендарю з вимогою виплатити заборгованість по орендній платі за останні два і більше років та отримані відповіді (у разі наявності);
* довідка з Державної податкової служби про доходи за вказані роки, де буде відсутня інформація про отримання виплат від підприємства-орендаря.

Крім того, разом з позовною заявою подаються копії документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку (свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку) та договору оренди тощо. 

'''Для односторонньої відмови від договору''' в ньому потрібно прописати чіткий механізм із зазначенням алгоритму дій орендаря та орендодавця. Договір повинен містити конкретні випадки (підстави) для одностороннього розірвання, порядок комунікацій між сторонами при реалізації процедури одностороннього розірвання, визначення документів, які при цьому складатимуться та порядку їх вручення (надсилання), порядку звільнення ділянки тощо. Процедурі одностороннього розірвання договору бажано присвятити окремий розділ в договорі. 
Такий механізм позасудового врегулювання відносин має бути настільки конкретним, послідовним і зрозумілим сторонам у момент укладення договору, щоб вони були впевнені у відсутності потреби додатково звертатися до суду.

Це найпростіший спосіб припинення договору, хоча на практиці він застосовується рідко. Орендар використовує власні шаблони договору оренди, в яких правила для орендодавця наперед визначені, варіанти непередбачуваних ініціатив власника землі, в тому числі і щодо розірвання договору оренди, обмежені. 

До речі, Верховний Суд погоджується, що норми законодавства не забороняють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, постанові ВС від 04 лютого 2020 року у справа № 915/47/17). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Частиною третьою статті 31 Закону України “Про оренду землі”] визначено, що договір оренди землі '''може бути розірваний за згодою сторін'''. В такому випадку укладається відповідна угода. 

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. 

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення ''за шість місяців'', а на землях несільськогосподарського призначення – ''за рік'', якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.

'''Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтею 32 Закону України «Про оренду землі»] на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі:'''

'''1. невиконання сторонами обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі”]'''

– використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

– дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил;

– дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

– своєчасного внесення орендної плати;

– передання в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

– при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

– невчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

– відшкодування орендарю капітальних витрат, пов’язаних з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

– попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди;

– зведення жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд та закладення багаторічних насаджень без письмової згоди орендодавця;

– почати використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;

– виконання встановлених щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

– дотримання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

– у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надання копію договору відповідному податковому органу.

'''2. невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору:'''

– невиплата орендної плати або виплати в неповному розмірі;

– використання землі не за цільовим призначенням;

– передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.

'''3. випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки''';

'''4. виникнення підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України щодо:'''

– забезпечення використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приведення її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

– додержання вимог законодавства про охорону довкілля;

– своєчасної сплати земельного податку або орендної плати;

– непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

– підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;

– своєчасного надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

– дотримання правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

– зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. 

Порушення умов договору й обов’язків сторін, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»], як підстави для розірвання договору тлумачитиметься судом із застосуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 2 ст. 651 ЦК України]. Тобто не будь-яке, а тільки істотне порушення матиме наслідком розірвання договору. Судовий спосіб розірвання договору – складний і тривалий процес. 

Для розірвання договору оренди в судовому порядку потрібно підготувати аргументований позов, вказавши в ньому фактичні і правові підстави для розірвання та з дотриманням вимог, передбачених процесуальним законодавством подати його до суду. 

Так, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони ''за наявності одночасно таких умов'':
* в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
* зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
* виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
* із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона( постанова ВС від 26 квітня 2018 року у справі № 927/762/17). 

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини другої статті 651 ЦК України] є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17).

== Судова практика розірвання договорів оренди землі ==

Договір оренди землі може бути розірваний '''у випадку нецільового її використання'''. Касаційний цивільний суд у складі ВС у постанові від 25.03.2020 по справі №715/214/17 висловив правову позицію, що поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою.

Останнє застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення.

За невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування, бо нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 12 ЦКУ]). 
В той же час, в іншій справі ВС розглядає порушення строків забудови земельної ділянки як підставу для розірвання договору оренди, вважаючи це різновидом не використання земельної ділянки за цільовим призначенням, з яким вона надавалась в оренду. 
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 17.04.2019 року у справі № 922/1714/18 відзначив, що орендар порушив умови договору оренди щодо будівництва багатофункціонального торговельно-побутового комплексу строком до 31.12.2007 року, внаслідок чого орендодавець позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору. Зазначені підстави є достатніми для задоволення позову про розірвання договору оренди землі. 

Орендодавець вправі ініціювати судовий процес по розірванню договору оренди й у випадку не приведення орендарем за свій рахунок земельної ділянки у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Щоб уникнути позову про розірвання договору оренди за не цільове використання ділянки, орендар повинен враховувати, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ. 

'''Передача земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця''' також є підставою для розірвання договору оренди. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі»] припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статтею 32 Закону України «Про оренду землі»] (постанова ВС від 26.08.2020 у справі №277/789/18).
Тому, передаючи земельну ділянку в суборенду без згоди власника землі, орендар одночасно порушує положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text статті 8 Закону України "Про оренду землі"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 93 ЗК України], що є підставою для розірвання договору оренди.

Така позиція Верховного Суду підтверджується судовою практикою ( постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справа № 277/691/18, від 01 квітня 2020 року справа № 277/1186/18, від 13 травня 2020 року справа № 277/860/18, від 21 травня 2020 року справа № 277/783/18, від 29 липня 2020 року справа № 277/526/18). 

Окремо варто зазначити, що '''відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі''', передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ч. 1 ст. 15 Закону “Про оренду землі”], може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі N 471/761/17-ц). Тобто, суто з формальних підстав суд вже не визнає договір оренди землі недійсним. 

Відомо, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ст. 32 Закону України «Про оренду землі]»).
А якщо у договорі передбачена така умова, то договір припиняється автоматично після зміни власника?

Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію з цього питання наступним чином. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв’язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб’єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (постанова ВП ВС від 08.09.2020 № 920/418/19 (12-38гс20)).

Також, слід згадати про правову позицію, згідно з якою відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки за позовом орендодавця '''у випадках набуття третьою особою, не орендарем, права власності на об’єкт нерухомого майна, який розташований на цій ділянці'''.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 року підтвердив раніше сформований правовий висновок про те, що у таких випадках новий власник нерухомого майна фактично набуває усіх прав і обов’язків орендаря земельної ділянки.
Саме таку правову конструкцію закладено у недавно прийнятому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1174-20#n6 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розташованого на ній об’єкта нерухомості”]. Закон передбачає, що у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об’єкта.
Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються.

Документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт. 

І ще про '''один аспект розірвання договору оренди – комунікативний'''. Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар чи орендодавець вважаються повідомленими про розірвання договору і способів такого повідомлення. Тому способи повідомлення повинні бути передбачені сторонами у договорі оренди землі. Якщо ж у договорі домовленості щодо того, коли сторони вважаються повідомле¬ними про розірвання договору не встановлені, то негативні наслідки неодержання стороною звернення до нього покладаються саме на отримувача.

Щодо цього Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 наголосила, що факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами, відповідно до приписів чинного законо¬давства.

З цього слідує, що у випадку закріплення у договорі оренди умови про одностороннє розірвання договору, сторонам слід дотримуватися належної фіксації отримання/надсилання повідомлень про розірвання та їх зміст, оскільки останні можуть вважатися належними доказами у суді. 

Відтак, і потенційним покупцям землі, які ризикнуть придбати ділянки, передані в оренду, і чинним орендодавцям з орендарями не зайвим буде орієнтуватися в основних тенденціях судової практики щодо дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок. Від цього залежатиме стратегія захисту та відновлення порушених прав суб’єктів земельних правовідносин. Тому, перспектива одностороннього розірвання договору оренди землі повинна визначатися заздалегідь, до початку процесу розірвання.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80458238 постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17];
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/92093052 постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19];
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78529831 постанова Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17];
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73353696 постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17];
* [https://protocol.ua/ru/postanova_kgs_vp_vid_26_04_2018_roku_u_spravi_927_762_17/ постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 927/762/17];
* [https://verdictum.ligazakon.net/document/87857824 постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17].
[[Категорія:Відповідальність за порушення земельного законодавства‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення

2024-07-19T07:32:33Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#Text Лісовий Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 303 «Про затвердження Правил відтворення лісів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 650 «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення»]
== Правовий статус полезахисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення ==
Донедавна полезахисні лісові смуги відносились до земель лісогосподарського призначення, однак 10.07.2018 року Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон №2498- VIII], яким було внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 ст. 5 Лісового кодексу України]. Відповідно до яких з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Разом з цим, було доповнено Земельний кодекс України, ч. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2213 ст. 37-1] якої встановлено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.

Отже, '''''земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення''''', не є землями лісного фонду, а '''''є землями державної або комунальної власності'''''. Це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n299 ст. 22 Земельного кодексу України], до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, ''полезахисні лісові смуги відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь''.

Землі під полезахисними смугами перебувають у комунальній власності та можуть передаватися у постійне користування та оренду. У постійне користування землі під полезахисними лісовими смугами передаються спеціалізованим підприємствам комунальної та державної форми власності.
{| class="wikitable"
|-
|Отримати в оренду земельну ділянку, до складу якої включені полезахисні смуги, може фізична чи юридична особа при умові передбачення у договорі оренди земельної ділянки обов’язку утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
|}
У зв’язку з цим, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22 липня 2020 року] визначені правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення та внесено зміни до типового договору оренди землі. Також вищезазначені норми містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14/conv#n91 ст.15 Закону України «Про оренду землі»], відповідно до якої договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1210 ст.134 Земельного кодексу України], передача земельної ділянки під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення, здійснюється без проведення земельних торгів.
|}
Незалежно від суб’єкта, що буде використовувати земельні ділянки з полезахисними лісовими смугами, інвентаризації земельних ділянок обов’язкова.

Порядок проведення інвентаризації земельних ділянок встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05 червня 2019 року].
== Відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n422 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлено адміністративну відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісосмуг: знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об’єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень,тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
[[Категорія:Земельне право]]

Деградація земель

2024-06-18T13:16:13Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України «Про охорону земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-poryadku-konserv-a35 Порядок консервації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 року № 35]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0173-17#Text Інструкція з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 січня 2017 року № 6]
== Визначення понять ==
'''Деградація земель''' – природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов’язаних із землею природних компонентів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text ст.1 ЗУ «Про охорону земель»]).

'''До деградованих земель відносяться:'''
* земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
* земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.
'''Основні фактори, що призводять до деградації земель'''

''Природні:''
# несприятливі метеоумови (тривалі посухи):
# засолення ґрунтів;
# зниження рівня підземних вод (опускання базису ерозії);
# вітрова і воднаерозія.
''Антропогенні:''
# знищення лісів (вирубування дерев, чагарникових);
# надмірне навантаження на пасовища (перевипасання худоби);
# інтенсивна оранка і засолення ґрунтів;
# падіння рівня ґрунтових вод;
# випалювання торішньої сухої трави.
Причиною деградації земель нерідко є їх техногенне забруднення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст.169 Земельного кодексу України], техногенно забруднені землі - це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей.

До '''техногенно забруднених земель''' відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами. Забруднення земель внаслідок господарської діяльності людини та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей може мати місце як у разі впливу антропогенних факторів (аварії, техногенні катастрофи тощо), так і у разі виникнення ситуацій, що знаходяться поза контролем людини (повені, землетруси і т. ін. у місцях розміщення шкідливих техногенних факторів).
== Запобігання деградації земель ==
''Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності '''зобов'язані:'''''
* проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо
* дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів
* своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;
* забезпечувати використанн яземельних ділянок за цільовим призначенням;
* забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;
* уживати заході вщодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цьоговпливу.
'''Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.''' (ч.2.ст. 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закону України «Про охорону земель»])

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин – '''Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру''', а також '''виконавчі органи сільських, селищних, міських рад''' у межах повноважень, визначених законом.
== Консервація деградованих земель ==
Деградовані землі підлягають консервації (ст.51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text ЗУ «Про охорону земель»])

'''Консервація земель передбачає''' припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно не ефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

Порядок консервації земель затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/35-2022-п#Text постановою Кабінету Міністрів України '''від 19.01.2022 № 35''']. Під час визначення земель, що підлягають консервації, враховуються показники, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, згідно з Додатком до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/35-2022-п#Text Порядку].

Консервація земель здійснюється '''незалежно від форми власності земельної ділянки''' за ініціативою її власника або на підставі відповідного подання територіальних органів Держгеокадастру та/або територіальних органів Держекоінспекції.

'''Консервація земель приватної власності''' здійснюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована земельна ділянка, на підставі договору про консервацію земель.

'''Договір про консервацію земель приватної власності''' укладається між власником земельної ділянки та відповідною сільською, селищною, міською радою у письмовій формі і містить такі відомості про земельну ділянку:
* кадастровий номер (за наявності);
* місцерозташування та розмір;
* вид і спосіб консервації земель;
* вартість і строк консервації земель.
'''Консервація земель державної та комунальної власності''' здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України].

На час здійснення консервації земель '''зміна цільового призначення''' земельної ділянки та її '''господарське використання''', крім передбаченого проектом консервації земель, '''забороняється.'''

Передача у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, для цілей, не пов’язаних із такою консервацією, '''забороняється.'''

'''Важливо, що відповідно до статті 283.1.2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України,] землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння, оподаткуванню не підлягають. Тобто, земельний податок на період консервації такої землі не сплачується.'''
== Відповідальність ==
Згідно статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], громадяни та юридичні особи несуть '''цивільну''', '''адміністративну''' або '''кримінальну відповідальність''' за порушення земельного законодавства.

В законодавстві немає окремої норми, що передбачає відповідальності за деградацію земель, адже деградація земель може бути спричинена різними чинниками. '''Тому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] передбачені окремі склади адміністративних правопорушень у сфері земельного законодавства, серед яких і чинники деградації земель:'''
* псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text стаття 52]);
* використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text стаття 53]). '''Примітка.''' Положення цієї статті не застосовуються у разі заростання чагарниками і дрібноліссям деградованих та малопродуктивних земель, що потребують консервації та призначені для заліснення;
* зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою, або за відсутності такої документації (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення документації із землеустрою не вимагається) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text стаття 53-3]);
* незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text стаття 53-4]);
* не проведення рекультивації порушених земель ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text стаття 54]);
* невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, або створення перешкод у їхній діяльності (частина перша статті 188-56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]);
* не допущення посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, до здійснення заходів державного контролю (частина друга статті 188-56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП]).
Справи про адміністративні правопорушення у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель розглядаються державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0173-17#Text Інструкції, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 6 від 19 січня 2017р.]

'''При накладенні стягнення враховуються:'''
# характер вчиненого правопорушення
# особа правопорушника та ступінь його вини
# обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність
'''За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, державний інспектор виносить одну із постанов:'''
# про накладення адміністративного стягнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0173-17#Text додаток 3 до Інструкції]);
# про закриття справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0173-17#Text додаток 4 до Інструкції]).
Якщо при розгляді справи державний інспектор дійде висновку щодо наявності у порушенні '''ознак кримінального правопорушення''', він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text стаття 253 КУпАП]). У такому випадку виноситься постанова про закриття справи, яка надсилається до вказаних органів разом з матеріалами справи. Постанова по справі про адміністративне правопорушення, винесена державним інспектором, може бути оскаржена в судовому порядку прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до суду протягом '''10-тиднів''' з дня винесення постанови.

'''Кримінальна відповідальність''' передбачена розділом VIII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] і містить покарання за наступні правопорушення:
* забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 239]);
* незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля (с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text таття 239-1]);
* незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 239-2]);
* порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі (стаття 240);
* порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 240]);
* незаконне видобування бурштину, а так само збут, придбання, зберігання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 240-1])
* безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text стаття 254]);
* умисне ухилення від обов’язкової рекультивації земель, порушених внаслідок дослідно-промислової розробки родовищ бурштину чи видобування бурштину на підставі спеціального дозволу на користування надрами, що заподіяло істотну шкоду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (стаття 254]).
== Див. також ==
* [[Охорона земель і ґрунтів від забруднення відходами]]
* [[Порядок консервації земель]]
[[Категорія:Охорона земель]]
[[Категорія:Земельне право]]

Стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав

2024-05-13T12:31:35Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#n2 Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 тавня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Загальна інформація ==
Відповідно до частини другої статті 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року] батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття (стаття 180 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Відповідно до статті 247 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами. Одним із таких способів є призначення [[Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів|тимчасової державної матеріальної допомоги дитині]] у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 затверджено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме].
== Підстави позбавлення батьківських прав ==
У статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] є вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
#не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
#ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
#жорстоко поводяться з дитиною;
#є хронічними алкоголіками або наркоманами;
#вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
#засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
'''Детальніше див.:''' "[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]"
== Обов’язки батьків з виховання дитини ==
Найчастіше батьківських прав позбавляють у зв’язку з ухиленням від виконання своїх обов’язків по вихованні дитини.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплені у статті 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]:
#виховування дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
#піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
#забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя;
#поважати дитину;
#переданя дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї;
#забора на будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
#заборона фізичних покарань щодо дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
== Наслідки позбавлення батьківських прав ==
Статтею 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено правові наслідки позбавлення батьківських прав, а саме:
*втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
*перестає бути законним представником дитини;
*втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
*не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
*не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування).;
*втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особи позбавлені батьківських прав можуть спадкувати після дитини тільки, коли їх спадкування передбачене заповітом дитини.

'''Увага!''' Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
== Порядок розгляду справ про стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав ==
Відповідно до частини третьої статті 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно прийматиме рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у [https://www.oschadbank.ua/map відділенні Державного ощадного банку України] та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Отже, справи про стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав '''розглядаються в порядку [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовного провадження]] районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами'''. За подання заяви про стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав '''позивач звільняється від сплати судового збору''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір.]

Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України].

Варто зазначити, що особа, позбавлена батьківських прав, не вправі вимагати зниження розміру аліментних виплат у зв’язку з позбавленням батьківських прав.

'''Приблизний перелік документів, що додаються до позовної заяви:'''
*копія свідоцтва про народження дитини;
*копія реєстраційної картки платника податків та паспорта дитини (за наявності);
*копія паспорта позивача (одного з батьків, хто звертається з позовом про стягнення аліментів, опікуна, піклувальника тощо);
*копія розпорядження про встановлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування;
*копія розпорядження про встановлення піклування над дитиною, позбавленою батьківського піклування;
*копія посвідчення про призначення піклувальником;
*копія рішення суду про позбавлення батьківських прав;
*довідка міської/селищної/сільської ради про місце проживання та склад сім’ї;
*свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу (його розірвання) тощо.
== Розмір аліментів на дитину ==
Згідно з частиною другою статті 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#n27 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік»] прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років - 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років становить - 3196 гривень.

'''Детальніше див.:''' [[Визначення розміру аліментів на дитину]].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97534219 Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року у справі № 374/71/21] (про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів на утримання дитини)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/101916012 Постанова Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у справі № 510/2353/18]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин

2024-04-18T06:47:49Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
== Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин ==
У ст.19 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

''Сфера земельних відносин є особливим предметом відання органів місцевого самоврядування. На даний час, органи місцевого самоврядування володіють досить великим обсягом повноважень у сфері земельних відносин.''

'''До компетенції органів місцевого самоврядування належить''':
* розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
* передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб ;
* надання земельних ділянок у користування; - вилучення земельних ділянок;
* викуп земельних ділянок для суспільних потреб; - організація землеустрою;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* здійснення контролю за використання та охороною земель;
* обмеження, тимчасова заборона використання земель у разі порушення земельного законодавства;
* підготовка висновків щодо вилучення та надання земельних ділянок;
* інформування населення щодо вилучення, надання земельних ділянок;
* внесення пропозицій до райради щодо зміни меж сіл;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
Всі ці дії здійснюються виключно на сесіях сільських рад.

Також, питання компетенції органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин врегульовані статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де передбачені власні (самоврядні) повноваження (які належать до компетенції органів місцевого самоврядування) та делеговані повноваження (які належать до компетенції органів виконавчої влади, проте держава їх частину надала виконавчим органам рад).

'''До власних повноважень органів місцевого самоврядування відносять:'''

* підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо ставки земельного податку та розміру плати за користування природними ресурсами;
* підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
* підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
* внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об’єктів тваринного світу;
* оприлюднення у мережі Інтернет геопросторових даних та метаданих, що створені за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги та передані органу місцевого самоврядування, згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних";
* забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності.

'''До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування відносять:'''

* здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
* вирішення земельних спорів;
* здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами;
* підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
* організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;
* створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації;
* здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами;
* надання податковим органам у строки та в порядку, встановлені Податковим кодексом України, інформації щодо власників та користувачів;
* інші питання, що пов’язані із земельними правовіднисинами.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII від 10.12.2015 (в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021) статтю 12 Земельного кодексу України доповнено частиною другою, в якій віднайшли закріплення повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст. До них належать: надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Питання компетенції органів місцевого самоврядування найбільше врегульовані статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Даними нормами передбачені як власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та делеговані повноваження (які належать до компетенції органів виконавчої влади, проте держава їх частину надала виконавчим органам рад).
== Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування ==
''Згідно з ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України (далі - ЗКУ)] органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про зміну цільового призначення земель при передачі їх у власність, наданню у користування за проектами землеустрою у порядку, що встановлено Кабінетом Міністрів України.''
За ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування можуть передавати безоплатно у власність або надавати в оренду земельніділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку,господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] визначено, що органи місцевого самоврядування можуть передавати безоплатно у власність або надавати в оренду землю житлово-будівельним та гаражно-будівельним кооперативам у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Відповідно до ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішеннями органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за аодними об'єктами. прибережними захисними смугами, смугами відведення,береговими смугами водних шляхів,гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в)державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г)військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних просік, комунікацій. (ст. 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Органи місцевого самоврядування безпосередньо реалізують право власності на землю територіальних громад (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Тобто вони є суб’єктами права власності на землю.

Згідно з ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] землі, які належать на праві власності територіальних громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі як в межах населених пунктів,крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б)земельні ділянки, на яких розташованібудівлі, споруди,інші об1єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів,що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
== Порядок про безоплатну передачу земель та надання земель в користування громадянам ==
Органи місцевого самоврядування приймають рішення (ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] ) про безоплатну передачу земель громадянам та надання земель в користування.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ст.121 Земельного Кодексу України, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Надання земель у власність громадянам проводиться органами місцевого самоврядування згідно Порядку безоплатної приватизації земель визначеному ст. 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ].

Згідно з ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування можуть надавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки) (ст. 124). При чому передача в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому ст. ст. 118, 123.

Згідно з ст. 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тому за новим Кодексом виключається можливість застосування рішень органів місцевого самоврядування у якості документу, що посвідчує право власності на землю. Право оренди землі оформляється договором з обов’язковою державною реєстрацією.

Відповідно до ст. 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності або передають їх у користування(орендк, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та юридичним особам, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства іноземної держави, здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).
Органи місцевого самоврядування мають право набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами (ст. 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Згідно ст. 136 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування уповноважені прийняти рішення про відчуження земель, визначати перелік земельних ділянок призначених для продажу під забудову на земельних торгах. Орган місцевого самоврядування може виступати організатором земельних торгів через уповноважений нею орган (ст. 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

За ст. 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] орган місцевого самоврядування може укладати угоди про передачу права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови від права власності або постійного користування на землю. Органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок для суспільних потреб (ст. 146 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Викуп здійснюється за згодою її власника.

Земельні ділянки, надані у постійне користування, можуть вилучатися для суспільних потреб за рішенням органів місцевого самоврядування (ст. 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Вилучення проводиться за згодою користувача у відповідності до порядку вилучення. Органи місцевого самоврядування за ст. 151 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] в місячний термін мають право на погоджування місця розташування об’єктів, розміри земельних ділянок на умови їх відведення згідно порядку погодження питань пов’язаних із вилученням. Органи місцевого самоврядування без рішення суду немають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо земельних ділянок. За неправомірне втручання вони несуть відповідальність (ст. 154 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Збитки, завдані власникам земельних ділянок, шляхом видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права, за ст. 155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Підстави відшкодування збитків наведені в ст. 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]. Відшкодування збитків органу місцевого самоврядування здійснюють у відповідності до Порядку відшкодування збитків (ст. 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад. (ст. 174 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

До компетенції органів місцевого самоврядування у відповідності до ст. 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] належить розгляд і затвердження землевпорядних проектів та інших матеріалів, внесення змін до них. Згідно з ст. 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за використання і охороною земель. Органи місцевого самоврядування можуть призначати громадських інспекторів для здійснення громадського контролю за використанням і охороною земель (ст. 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

== Вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування ==
Органи місцевого самоврядування наділені правом вирішувати земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 158 ЗКУ)].

Наразі, для вирішення спору щодо меж земельної ділянки громадянину '''необхідно звернутись з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування.'''

У тижневий строк з дня подання заяви, органами місцевого самоврядування розглядається заява та вирішується спір. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

У рішенні органу місцевого самоврядування, яке передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття визначається порядок його виконання. Таке рішення органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття.

Якщо власники землі або землекористувачів незгодні з рішенням органу місцевого самоврядування, тоді спір вирішується у судовому порядку. У разі оскарження рішення органів місцевого самоврядування у суді, їх виконання призупиняється.

== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Верховної_Ради_України_та_органів_місцевого_самоврядування_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Кабінету_Міністрів_України_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин]
[[Категорія:Земельне право]]

Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин

2024-03-19T08:05:26Z

Andrii.turchynskyi: незначні доповнення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
== Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин ==
У ст.19 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

''Сфера земельних відносин є особливим предметом відання органів місцевого самоврядування. На даний час, органи місцевого самоврядування володіють досить великим обсягом повноважень у сфері земельних відносин.''

'''До компетенції органів місцевого самоврядування належить''':
* розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
* передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб ;
* надання земельних ділянок у користування; - вилучення земельних ділянок;
* викуп земельних ділянок для суспільних потреб; - організація землеустрою;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* здійснення контролю за використання та охороною земель;
* обмеження, тимчасова заборона використання земель у разі порушення земельного законодавства;
* підготовка висновків щодо вилучення та надання земельних ділянок;
* інформування населення щодо вилучення, надання земельних ділянок;
* внесення пропозицій до райради щодо зміни меж сіл;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
Всі ці дії здійснюються виключно на сесіях сільських рад.

Також, питання компетенції органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин врегульовані статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де передбачені власні (самоврядні) повноваження (які належать до компетенції органів місцевого самоврядування) та делеговані повноваження (які належать до компетенції органів виконавчої влади, проте держава їх частину надала виконавчим органам рад).

'''До власних повноважень органів місцевого самоврядування відносять:'''

* підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо ставки земельного податку та розміру плати за користування природними ресурсами;
* підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
* підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
* внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об’єктів тваринного світу;
* оприлюднення у мережі Інтернет геопросторових даних та метаданих, що створені за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги та передані органу місцевого самоврядування, згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних";
* забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності.

'''До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування відносять:'''

* здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
* вирішення земельних спорів;
* здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами;
* підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
* організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;
* створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації;
* здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами;
* надання податковим органам у строки та в порядку, встановлені Податковим кодексом України, інформації щодо власників та користувачів;
* інші питання, що пов’язані із земельними правовіднисинами.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII від 10.12.2015 (в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021) статтю 12 Земельного кодексу України доповнено частиною другою, в якій віднайшли закріплення повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст. До них належать: надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Питання компетенції органів місцевого самоврядування найбільше врегульовані статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Даними нормами передбачені як власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та делеговані повноваження (які належать до компетенції органів виконавчої влади, проте держава їх частину надала виконавчим органам рад).
== Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування ==
''Згідно з ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України (далі - ЗКУ)] органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про зміну цільового призначення земель при передачі їх у власність, наданню у користування за проектами землеустрою у порядку, що встановлено Кабінетом Міністрів України.''
За ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування можуть передавати безоплатно у власність або надавати в оренду земельніділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку,господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] визначено, що органи місцевого самоврядування можуть передавати безоплатно у власність або надавати в оренду землю житлово-будівельним та гаражно-будівельним кооперативам у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Відповідно до ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішеннями органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за аодними об'єктами. прибережними захисними смугами, смугами відведення,береговими смугами водних шляхів,гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;

в)державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г)військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних просік, комунікацій. (ст. 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Органи місцевого самоврядування безпосередньо реалізують право власності на землю територіальних громад (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Тобто вони є суб’єктами права власності на землю.

Згідно з ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] землі, які належать на праві власності територіальних громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі як в межах населених пунктів,крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б)земельні ділянки, на яких розташованібудівлі, споруди,інші об1єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів,що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
== Порядок про безоплатну передачу земель та надання земель в користування громадянам ==
Органи місцевого самоврядування приймають рішення (ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] ) про безоплатну передачу земель громадянам та надання земель в користування.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ст.121 Земельного Кодексу України, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Надання земель у власність громадянам проводиться органами місцевого самоврядування згідно Порядку безоплатної приватизації земель визначеному ст. 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ].

Згідно з ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування можуть надавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки) (ст. 124). При чому передача в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому ст. ст. 118, 123.

Згідно з ст. 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тому за новим Кодексом виключається можливість застосування рішень органів місцевого самоврядування у якості документу, що посвідчує право власності на землю. Право оренди землі оформляється договором з обов’язковою державною реєстрацією.

Відповідно до ст. 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності або передають їх у користування(орендк, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та юридичним особам, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства іноземної держави, здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).
Органи місцевого самоврядування мають право набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами (ст. 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Згідно ст. 136 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування уповноважені прийняти рішення про відчуження земель, визначати перелік земельних ділянок призначених для продажу під забудову на земельних торгах. Орган місцевого самоврядування може виступати організатором земельних торгів через уповноважений нею орган (ст. 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

За ст. 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] орган місцевого самоврядування може укладати угоди про передачу права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови від права власності або постійного користування на землю. Органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок для суспільних потреб (ст. 146 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Викуп здійснюється за згодою її власника.

Земельні ділянки, надані у постійне користування, можуть вилучатися для суспільних потреб за рішенням органів місцевого самоврядування (ст. 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Вилучення проводиться за згодою користувача у відповідності до порядку вилучення. Органи місцевого самоврядування за ст. 151 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] в місячний термін мають право на погоджування місця розташування об’єктів, розміри земельних ділянок на умови їх відведення згідно порядку погодження питань пов’язаних із вилученням. Органи місцевого самоврядування без рішення суду немають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо земельних ділянок. За неправомірне втручання вони несуть відповідальність (ст. 154 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]). Збитки, завдані власникам земельних ділянок, шляхом видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права, за ст. 155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Підстави відшкодування збитків наведені в ст. 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]. Відшкодування збитків органу місцевого самоврядування здійснюють у відповідності до Порядку відшкодування збитків (ст. 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад. (ст. 174 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

До компетенції органів місцевого самоврядування у відповідності до ст. 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] належить розгляд і затвердження землевпорядних проектів та інших матеріалів, внесення змін до них. Згідно з ст. 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ] органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за використання і охороною земель. Органи місцевого самоврядування можуть призначати громадських інспекторів для здійснення громадського контролю за використанням і охороною земель (ст. 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ]).

== Вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування ==
Органи місцевого самоврядування наділені правом вирішувати земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (ст. 158 ЗКУ).

Наразі, для вирішення спору щодо меж земельної ділянки громадянину '''необхідно звернутись з відповідною заявою до органу місцевого самоврядування.'''

У тижневий строк з дня подання заяви, органами місцевого самоврядування розглядається заява та вирішується спір. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

У рішенні органу місцевого самоврядування, яке передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття визначається порядок його виконання. Таке рішення органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Верховної_Ради_України_та_органів_місцевого_самоврядування_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Кабінету_Міністрів_України_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин]
[[Категорія:Земельне право]]

Встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду

2024-03-15T13:18:55Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8371 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 року "Питання медико-соціальної експертизи "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1666-13#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 року № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0510-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я від 05.09.2011 № 561 року "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності "]

== Загальна інформація ==
Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Законом України "Про соціальні послуги ".] Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України .

''Детальніше'': [[Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)|Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)]]

== Документи, які підтверджують факт здійснення догляду ==

=== Довідка про отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ===
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text (частина 7 статті 13 Закону України "Про соціальні послуги ").]

Відповідно до пункту 3,7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"] компенсація призначається і виплачується '''структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад''' (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги відповідних документів у паперовій або електронній формах.

===== Необхідний перелік документів для отримання компенсації: =====
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.''' Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги. Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''

# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);

'''2) в електронній формі:'''

* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров’я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності. орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.

Згідно із положеннями вищевказаної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Постанови] повідомлення про прийняття заяви з пакетом документів видається особисто фізичній особі, яка надає соціальні послуги, під час їх подання або надсилається протягом одного робочого дня з дати подання заяви на поштову адресу або адресу електронної пошти такої особи. Якщо заява з пакетом документів надсилається поштою, днем подання заяви вважається дата відправлення, зазначена на календарному штемпелі.

Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган протягом трьох робочих днів із дати отримання заяви надсилає на поштову адресу або адресу електронної пошти фізичної особи, яка надає соціальні послуги, повідомлення про те, що документи потрібно подати. Якщо документи подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважається день її прийняття уповноваженим органом або відправлення поштою.

Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює '''комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг,''' за показниками згідно з додатком.

Компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом '''протягом 10 днів з дати подання документів''', зазначених у пункті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Порядку], і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

=== Акт встановлення факту здійснення догляду ===
Порядок отримання акту встановлення здійснення догляду регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".]

Відповідно до положень вказаної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постанови] особи, які потребують постійного догляду мають право перетинати державний кордон у супроводі одного із членів сім’ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді та '''акта встановлення факту здійснення догляду.'''

Акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, '''до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.'''

====== Для отримання АКТУ подаються наступні ДОКУМЕНТИ: ======

* Копії паспорта та ідентифікаційного коду особи, яка здійснює догляд та особи, за якою здійснюється догляд.
* Копії довідок про взяття на облік, як внутрішньо переміщених осіб.
* Копії документів, які підтверджують факт спільного проживання (за потребою).
* Копія довідки МСЕК про групу інвалідності (за наявності).
* Копії висновку лікарсько – консультативної комісії про потребу у сторонньому догляді.
* Копії документів, які підтверджують родинний зв’язок (за потреби).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: всі копії документів подаються з пред’явленням їх '''оригіналів'''.

У випадку, якщо особа, яка потребує постійного догляду, є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради '''не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після надходження заяви''' складається акт встановлення факту здійснення догляду '''в довільній формі'''. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

=== Встановлення факту здійснення постійного догляду в судовому порядку ===

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем проживання фізичної особи (заявника). Заінтересованою стороною у справі є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій/виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та/або інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб тощо.

Відповідно до статті 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] у заяві повинно бути зазначено:

''1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;''

''2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;''

''3) докази, що підтверджують факт.''

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

'''Доказами, підтверджують факт здійснення догляду за особою, яка його потребує, можуть бути:'''

* висновок лікарсько-консультативної комісії'';''
* виписка з протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії'';''
* довідка до акта огляду МСЕК'';''
* виписка з амбулаторної картки стаціонарного хворого'';''
* висновку про стан здоров`я заявника'';''
* акт обстеження проживання'';''
* довідка про склад сім`ї'';''
* витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб тощо.

За подання до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення фізичним особам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб . (пп.4 п.1 ч.2 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»])

Станом на 2024 рік - 605.60 грн.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлений главою 6 Розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України.]

Розгляд судом цієї категорії справ здійснюється у порядку окремого провадження.
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
|}
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Слід зазначити, якщо юридичний факт може бути підтверджений в позасудовому порядку, встановленому чинним законодавством, і оформлений рішенням відповідного органу, то суд може відмовити у відкритті провадження.

== Судова практика ==

# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114614272 Рішення Буського районного суду Львівської області від 01.11.2023 року у справі № 943/1241/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114181353 Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.10.2023 року у справі № 299/6413/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113927268 Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.10.2023 у справі № 569/16625/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115729352 Ухвала Жидачівського районного суду Львівської області від 19.12.2023 р. у справі № 443/2284/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117572547 Постанова Львівського апеляційного суду від 11.03.2024 р. у справі № 443/2284/23.]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду

2024-03-15T13:18:12Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни і доповнення судової практики

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8371 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 року "Питання медико-соціальної експертизи "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1666-13#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 року № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0510-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я від 05.09.2011 № 561 року "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності "]

== Загальна інформація ==
Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Законом України "Про соціальні послуги ".] Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України .

''Детальніше'': [[Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)|Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)]]

== Документи, які підтверджують факт здійснення догляду ==

=== Довідка про отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ===
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text (частина 7 статті 13 Закону України "Про соціальні послуги ").]

Відповідно до пункту 3,7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"] компенсація призначається і виплачується '''структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад''' (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги відповідних документів у паперовій або електронній формах.

===== Необхідний перелік документів для отримання компенсації: =====
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.''' Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги. Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''

# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);

'''2) в електронній формі:'''

* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров’я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності. орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.

Згідно із положеннями вищевказаної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Постанови] повідомлення про прийняття заяви з пакетом документів видається особисто фізичній особі, яка надає соціальні послуги, під час їх подання або надсилається протягом одного робочого дня з дати подання заяви на поштову адресу або адресу електронної пошти такої особи. Якщо заява з пакетом документів надсилається поштою, днем подання заяви вважається дата відправлення, зазначена на календарному штемпелі.

Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган протягом трьох робочих днів із дати отримання заяви надсилає на поштову адресу або адресу електронної пошти фізичної особи, яка надає соціальні послуги, повідомлення про те, що документи потрібно подати. Якщо документи подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважається день її прийняття уповноваженим органом або відправлення поштою.

Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює '''комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг,''' за показниками згідно з додатком.

Компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом '''протягом 10 днів з дати подання документів''', зазначених у пункті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Порядку], і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

=== Акт встановлення факту здійснення догляду ===
Порядок отримання акту встановлення здійснення догляду регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".]

Відповідно до положень вказаної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постанови] особи, які потребують постійного догляду мають право перетинати державний кордон у супроводі одного із членів сім’ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді та '''акта встановлення факту здійснення догляду.'''

Акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, '''до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.'''

====== Для отримання АКТУ подаються наступні ДОКУМЕНТИ: ======

* Копії паспорта та ідентифікаційного коду особи, яка здійснює догляд та особи, за якою здійснюється догляд.
* Копії довідок про взяття на облік, як внутрішньо переміщених осіб.
* Копії документів, які підтверджують факт спільного проживання (за потребою).
* Копія довідки МСЕК про групу інвалідності (за наявності).
* Копії висновку лікарсько – консультативної комісії про потребу у сторонньому догляді.
* Копії документів, які підтверджують родинний зв’язок (за потреби).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: всі копії документів подаються з пред’явленням їх '''оригіналів'''.

У випадку, якщо особа, яка потребує постійного догляду, є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради '''не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після надходження заяви''' складається акт встановлення факту здійснення догляду '''в довільній формі'''. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

=== Встановлення факту здійснення постійного догляду в судовому порядку ===

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем проживання фізичної особи (заявника). Заінтересованою стороною у справі є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій/виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та/або інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб тощо.

Відповідно до статті 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] у заяві повинно бути зазначено:

''1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;''

''2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;''

''3) докази, що підтверджують факт.''

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

'''Доказами, підтверджують факт здійснення догляду за особою, яка його потребує, можуть бути:'''

* висновок лікарсько-консультативної комісії'';''
* виписка з протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії'';''
* довідка до акта огляду МСЕК'';''
* виписка з амбулаторної картки стаціонарного хворого'';''
* висновку про стан здоров`я заявника'';''
* акт обстеження проживання'';''
* довідка про склад сім`ї'';''
* витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб тощо.

За подання до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення фізичним особам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб . (пп.4 п.1 ч.2 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»])

Станом на 2024 рік - 605.60 грн.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлений главою 6 Розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України.]

Розгляд судом цієї категорії справ здійснюється у порядку окремого провадження.
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
|}
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Слід зазначити, якщо юридичний факту може бути підтверджений в позасудовому порядку, встановленому чинним законодавством, і оформлений рішенням відповідного органу, то суд може відмовити у відкритті провадження.

== Судова практика ==

# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114614272 Рішення Буського районного суду Львівської області від 01.11.2023 року у справі № 943/1241/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114181353 Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.10.2023 року у справі № 299/6413/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113927268 Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.10.2023 у справі № 569/16625/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115729352 Ухвала Жидачівського районного суду Львівської області від 19.12.2023 р. у справі № 443/2284/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117572547 Постанова Львівського апеляційного суду від 11.03.2024 р. у справі № 443/2284/23.]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду

2024-03-15T13:12:48Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8371 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 року "Питання медико-соціальної експертизи "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1666-13#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 року № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0510-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я від 05.09.2011 № 561 року "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності "]

== Загальна інформація ==
Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Законом України "Про соціальні послуги ".] Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України .

''Детальніше'': [[Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)|Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)]]

== Документи, які підтверджують факт здійснення догляду ==

=== Довідка про отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ===
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text (частина 7 статті 13 Закону України "Про соціальні послуги ").]

Відповідно до пункту 3,7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"] компенсація призначається і виплачується '''структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад''' (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги відповідних документів у паперовій або електронній формах.

===== Необхідний перелік документів для отримання компенсації: =====
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.''' Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги. Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''

# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);

'''2) в електронній формі:'''

* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров’я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності. орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.

Згідно із положеннями вищевказаної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Постанови] повідомлення про прийняття заяви з пакетом документів видається особисто фізичній особі, яка надає соціальні послуги, під час їх подання або надсилається протягом одного робочого дня з дати подання заяви на поштову адресу або адресу електронної пошти такої особи. Якщо заява з пакетом документів надсилається поштою, днем подання заяви вважається дата відправлення, зазначена на календарному штемпелі.

Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган протягом трьох робочих днів із дати отримання заяви надсилає на поштову адресу або адресу електронної пошти фізичної особи, яка надає соціальні послуги, повідомлення про те, що документи потрібно подати. Якщо документи подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважається день її прийняття уповноваженим органом або відправлення поштою.

Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює '''комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг,''' за показниками згідно з додатком.

Компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом '''протягом 10 днів з дати подання документів''', зазначених у пункті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF Порядку], і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

=== Акт встановлення факту здійснення догляду ===
Порядок отримання акту встановлення здійснення догляду регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".]

Відповідно до положень вказаної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постанови] особи, які потребують постійного догляду мають право перетинати державний кордон у супроводі одного із членів сім’ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді та '''акта встановлення факту здійснення догляду.'''

Акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, '''до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.'''

====== Для отримання АКТУ подаються наступні ДОКУМЕНТИ: ======

* Копії паспорта та ідентифікаційного коду особи, яка здійснює догляд та особи, за якою здійснюється догляд.
* Копії довідок про взяття на облік, як внутрішньо переміщених осіб.
* Копії документів, які підтверджують факт спільного проживання (за потребою).
* Копія довідки МСЕК про групу інвалідності (за наявності).
* Копії висновку лікарсько – консультативної комісії про потребу у сторонньому догляді.
* Копії документів, які підтверджують родинний зв’язок (за потреби).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: всі копії документів подаються з пред’явленням їх '''оригіналів'''.

У випадку, якщо особа, яка потребує постійного догляду, є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради '''не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після надходження заяви''' складається акт встановлення факту здійснення догляду '''в довільній формі'''. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

=== Встановлення факту здійснення постійного догляду в судовому порядку ===

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем проживання фізичної особи (заявника). Заінтересованою стороною у справі є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій/виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та/або інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб тощо.

Відповідно до статті 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] у заяві повинно бути зазначено:

''1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;''

''2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;''

''3) докази, що підтверджують факт.''

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

'''Доказами, підтверджують факт здійснення догляду за особою, яка його потребує, можуть бути:'''

* висновок лікарсько-консультативної комісії'';''
* виписка з протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії'';''
* довідка до акта огляду МСЕК'';''
* виписка з амбулаторної картки стаціонарного хворого'';''
* висновку про стан здоров`я заявника'';''
* акт обстеження проживання'';''
* довідка про склад сім`ї'';''
* витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб тощо.

За подання до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення фізичним особам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб . (пп.4 п.1 ч.2 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»])

Станом на 2024 рік - 605.60 грн.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлений главою 6 Розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України.]

Розгляд судом цієї категорії справ здійснюється у порядку окремого провадження.
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
|}
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

== Судова практика ==

# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114614272 Рішення Буського районного суду Львівської області від 01.11.2023 року у справі № 943/1241/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114181353 Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.10.2023 року у справі № 299/6413/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113927268 Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.10.2023 у справі № 569/16625/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115729352 Ухвала Жидачівського районного суду Львівської області від 19.12.2023 р. у справі № 443/2284/23.]
# Постанова Львівського апеляційного суду від 11.03.2024 р. у справі № 443/2284/23.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок реєстрації місця проживання/перебування, у тому числі новонародженої дитини

2024-02-29T13:06:38Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1364-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1364 "Про реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання в електронній формі"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-п#Text Порядком встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1450] передбачено, що запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та полягає у забороні декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, крім зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб у разі одночасного декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій воєнний стан не введено.

Військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування приймає рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб, яке негайно доводиться до відома населення через засоби масової інформації.

У рішенні зазначаються обставини, що склалися в Україні або в окремих її місцевостях, і несприятливі фактори воєнного характеру, що створюють загрозу для населення та істотно знижують рівень забезпечення його життєдіяльності, шляхи протидії таким факторам.

'''У рішенні також зазначаються:'''
* обґрунтування необхідності запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* строки запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* перелік осіб, яким забороняється або обмежується вибір місця перебування чи місця проживання;
* населені пункти, в яких запроваджується заборона або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* інші заходи, що полягають у забезпеченні виконання указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
|}
== Загальні положення ==
'''Місце перебування''' - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#n13 (абзац четвертий частини першої статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні]".

'''Місце проживання''' - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

'''Реєстрація місця проживання (перебування) особи''' - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n10 пункт 12 частини першої статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон). 
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:
# створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
# ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
# використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках (стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону]).
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Зазначене не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) '''''яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях''''', включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Т''ака особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання'' (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад"] (далі - Порядок).

== Куди звернутися ==
Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (у тому числі [https://guide.diia.gov.ua/asc/ через центр надання адміністративних послуг]) (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).

'''Орган реєстрації''' - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n10 пункт 7 частини першої статті 2 Закону]).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#n15 пункт 27 Порядку]).
== Хто може звернутися ==
Особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування). Однак, до досягнення особою 18-річного віку, реєстрація її місця проживання (перебування) здійснюється за '''згодою''' батьків або інших законних представників такої особи, крім випадків коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти (пункт 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за '''згодою''' іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Така згода може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
=== Особливості реєстрації місця проживання (перебування) деяких категорій осіб ===
▷ Спеціалізована соціальна установа, інший надавач соціальних послуг з проживанням подає заяву про реєстрацію місця проживання '''''бездомних та інших осіб, які не мають постійного місця проживання'''''. Такі особи реєструються за адресою відповідного закладу.

▷ Орган опіки та піклування подає заяву про реєстрацію місця проживання або зміну місця проживання '''дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування'''. Такі особи реєструються за адресою закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї.

'''Увага!''' Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Відповідно до надання комплексної послуги "єМалятко", затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/853-2023-%D0%BF#n11 постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2023 року № 853 "Деякі питання надання комплексної електронної публічної послуги “єМалятко",] задекларувати місце проживання новонародженої дитини можна скориставшись [["єМалятко" - комплекс реєстраційних послуг для новонароджених|послугою "єМалятко"]].

Також є можливість зареєструвати місце проживання новонародженої одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини.

Якщо батьки є внутрішньо переміщеними особами, вони можуть задекларувати своє нове місце проживання без зняття з реєстрації попереднього. І вже після цього прописати новонароджену дитину. Отримати таку послугу можна в електронному вигляді через портал «Дія»

== Перелік необхідних документів ==
Для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:
* заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8 до Порядку;
* паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);
* свідоцтво про [[Отримання свідоцтва про народження дитини|народження]] (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
* довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);
* документи, що підтверджують:
# право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім’ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;
# право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);
* відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);
* військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
* письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника (у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
* документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини (пункт 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
== Строк надання послуги ==
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється в день отримання органом реєстрації документів (пункт 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
== Вартість послуги ==
За реєстрацію місця проживання справляється адміністративний збір у розмірі:
* 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2024 році адміністративний збір складає 45,42 грн.), - за реєстрацію місця проживання у разі звернення особи протягом встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Законом] строку;
* 2,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2024 році адміністративний збір складає 75,70 грн.), - за реєстрацію місця проживання у разі звернення особи з порушенням встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Законом] строку, тобто після спливу 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або 3 місяців з дня реєстрації народження дитини (пункт 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
За декларування/реєстрацію місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір справляється лише за одну адміністративну послугу (декларування/реєстрація місця проживання).

'''Адміністративний збір не справляється:'''
# за реєстрацію місця проживання/зміну місця проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї;
# за реєстрацію місця перебування/зміну зареєстрованого місця перебування.
== Підстави для відмови у наданні послуги: ==
* у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов’язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на реєстрацію місця проживання);
* відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;
* особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;
* у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
* звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
* житлу, в якому особа реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
* за адресою житла, в якому особа реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об’єкт нерухомого майна, який не належить до житла;
* відомості реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;
* дані реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною (пункт 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
Не може бути підставою для відмови у реєстрації місця проживання (перебування) відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про житло, в якому реєструється місце проживання (перебування) особи.

Рішення про відмову в реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону України "Про соціальні послуги"], про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв’язку, в тому числі засобами Порталу Дія.
== Скасування відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) особи ==
Відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) особи скасовуються органом реєстрації у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону]).
== Відповідальність ==
Якщо під час подання документів встановлено, що особа, яка є громадянином України, звернулася для реєстрації нового місця проживання після закінчення 30 календарних днів після зняття з реєстрації з попереднього місця проживання або подала для реєстрації місця проживання недійсний паспорт громадянина України, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг складає протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88933237 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 642/5375/17] (відсутність будь-якого місця проживання дитини не виключає необхідності отримання згоди батька на реєстрацію).
== Корисні посилання ==
* [https://guide.diia.gov.ua/view/reiestratsiia-mistsia-prozhyvannia-c17772e7-17df-43b8-9b6f-dcfa0766b513 Реєстрація місця проживання/Зміна реєстрації місця проживання (раніше прописка)]
== Див. також ==
* [[Реєстрація місця проживання на тимчасово окупованій території]]
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
* [[Порядок електронного декларування місця проживання]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Особливості прийняття спадщини дитиною

2024-02-21T14:39:15Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/63/96 Указ Президента України від 18 січня 1996 року № 63 "Про Національну програму "Діти України"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
На час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було '''зупинено''', але '''не більше ніж на чотири місяці.'''

'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначену норму скасовано (постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469). Тобто діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:''
*''в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;''
*''забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.''
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''
|}
== Правовий статус дитини ==
Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 статтею 1 Конвенції про права дитини], '''дитиною''' є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше (наприклад, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу; повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності).

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Статтею 6 Сімейного кодексу України], встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, '''малолітньою''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 31 Цивільного Кодексу України]), '''неповнолітньою''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 32 Цивільного Кодексу України]).

Захист прав і законних інтересів дитини відповідно до норм [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] покладається, в першу чергу, на сім'ю, органи опіки та піклування, прокуратуру, суд.
== Прийняття спадщини ==
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про [[Відмова від прийняття спадщини|відмову від прийняття спадщини]] ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 1268 ЦКУ]). 
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.3-4 ст. 1269 ЦКУ]).

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту '''нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.'''
== Право дітей на обов'язкову частку в спадщині ==
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця '''мають право, незалежно від змісту заповіту на обов’язкову частку''' (половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, тобто діти.
== Перелік документів, які необхідно мати при собі для отримання свідоцтва про право на спадщину ==
'''Звертаючись до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно підготувати такі документи, перелік яких є невичерпним:'''
* свідоцтво про смерть спадкодавця;
* документи, подані на підтвердження факту місця відкриття спадщини (довідка житлово-експлуатаційної організації, довідка правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; запис у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою);
* свідоцтво про народження дитини та її паспорт (за наявності), довідка про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків податків дитини;
* документи, за якими встановлюється черга спадкування дитини за законом із (свідоцтва, рішення суду, тощо), або заповіт на ім’я дитини;
* правовстановлюючі документи на спадкове майно;
* заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана батьками (батьком, матір’ю, якщо помер інший з батьків), що діють від імені та в інтересах малолітньої дитини, або заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана неповнолітньою дитиною яка досягла 14 років.
'''У разі, якщо дитина є спадкоємцем після померлих батька та матері, дитина може отримати свідоцтво про право на спадщину у наступних випадках: ''' 
# після набуття повного обсягу цивільної дієздатності (18 років – повнолітня особа та у випадках, передбачених законом)
# після призначення опікуна (піклувальника) відповідно опікуном (дитиною за згодою піклувальника).
'''Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.'''

== Див. додатково ==
* Див. додатково [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]]
* Див. додатково [[Відмова від прийняття спадщини]]
* Див. додатково [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території|Особливості оформлення спадщини на ТОТ]]
* Див. додатково [[Порядок прийняття та оформлення спадщини неповнолітніми]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Порядок зміни меж населеного пункту

2024-01-16T12:09:21Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1378-15#Text Закон України «Про оцінку земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15#Text Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1618-04#Text Наказ Державного комітету України по земельним ресурсам «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні"]
== Визначення поняття меж населеного пункту ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1662 Статтею 173 Земельного кодексу України] встановлено, що '''межа населеного пункту''' (району, села, селища, міста, району у місті) – ''це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.''

Межі населеного пункту (адміністративно-територіальної одиниці) визначаються як по суходолу, так і по водному простору.

'''Межі населеного пункту встановлюються і змінюються за проектами землеустрою''' щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Проект землеустрою відносно зміни меж населеного пункту розробляється у разі наявності діючого генерального плану населеного пункту.

Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення ), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земель та земельних ділянок державної власності, включених в межі населеного пункту.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту(крім земель,які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
== Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж населеного пункту та етапи встановлення/зміни меж населеного пункту ==
'''1. Рішення про встановлення та зміну меж населених пунктів приймаються''':

- Верховною Радою України (для районів і міст) за поданням Кабінету Міністрів України (п. 29 ч. 1 ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України]);

- районною радою ( для сіл, селищ, які входять до складу відповідного району), за поданням цих сільських, селищних рад;

- міською радою (для районів у містах), за поданням відповідних районних у містах рад.

'''2. Етапи встановлення/зміни меж населеного пункту''':

- прийняття рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту;

- замовлення та розробка проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту;

- розроблення та погодження проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту;

- прийняття рішення про затвердження проекту та встановлення/зміни меж населеного пункту;

- внесення змін про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з урахуванням встановлених меж;

- облаштування межових знаків;

- отримання витягу з Державного земельного кадастру.
== Розробники документації із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 ст. 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:

- '''Юридичні особи''' (які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою);

- '''Фізичні особи – підприємці''' (які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою).

Варто зауважити, що взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Укладання договору щодо розроблення документації із землеустрою здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закону України «Про публічні закупівлі»], Цивільного та Господарського кодексів України.
{| class="wikitable"
|-
|''Перелік суб’єктів, що надають послуги з розробки документації з землеустрою у відповідному районі/місті можна знайти на офіційних сайтах територіальних органів Держгеокадастру.''
|}
== Вимоги до проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n375 ст. 46 Закону України «Про землеустрій»], проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту обов'язково повинен включати в себе:

а) пояснювальну записку;

б) завдання на виконання робіт;

в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць;

г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту);

ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності - викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад;

д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці;

е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці;

є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць;

ж) матеріали погодження проекту;

з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.
{| class="wikitable"
|-
|'''Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту складається у паперовій та електронній (цифровій) формах.'''
|}
Також зауважимо, що складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у власність відповідної територіальної громади.
{| class="wikitable"
|-
| '''Обов’язково!'''
Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n375 Статтею 46 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни).
== Порядок внесення змін до Державного земельного кадастру відомостей про межі населеного пункту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n390 ст. 32 Закону України «Про державний земельний кадастр»], відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, економічну оцінку земель, обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, про затвердження документації із землеустрою,документації з оцінки земель, яка є підставою для внесення таких відомостей.
Рішення подається Державному кадастровому реєстратору,який здійснює внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру,за бажанням заявника в паперовій чи електронній формі разом з електронним документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель.

Строк внесення таких змін складає 14 робочих днів з дня отримання відповідної документації.

Після спливу зазначеного строку Державний реєстратор повинен внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру або надати мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

На підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць,нормативну грошову оцінку земель,розташованих в межах територій адміністративно-територіальниходиниць,економічну оцінку земель,обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, Державним кадастровим реєстратором безоплатно видається органу, який прийняв відповідне рішення, витяг з Державного земельного кадастру.

За інформацією [https://land.gov.ua/do-uvahy-korystuvachiv-derzhavnoho-zemelnoho-kadastru-2/ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру], відповідно до наказу Держгеокадастру від 09.06.2022 № 141 «Про відновлення функціонування Державного земельного кадастру», погодженого Міністром аграрної політики та продовольства України, '''функціонування Державного земельного кадастру відновлено''', у зв’язку з чим '''відновлюється''' '''прийом документів з реєстрації прав на земельні ділянки'''.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Право власності на відповідні земельні ділянки переходить до територіальної громади на підставі рішення про встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць й витягу з Державного земельного кадастру про межі адміністративно-територіальнихх одиниць, які є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
|}
Варто зазначити, що відповідний орган місцевого самоврядування отримує право розпорядження земельними ділянками, після встановлення меж території адміністративно-територіальних одиниць на місцевості, що закріплюється межовими знаками та внесенням відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, які були встановлені до набрання чинності Законом України «Про землеустрій», вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни)
== Судова практика ==
Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/69671228 постанові від 27.09.2017 року у справі №391/1055/14-ц] висловив свою позицію щодо встановлення меж населеного пункту, а саме:
{| class="wikitable"
|-
| ''«…Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж...».''
|}
Тобто, органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками після встановлення межі населеного пункту в натурі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88027671 постанові від 03 березня 2020 року у справі №367/6388/16-а] щодо оскарження затвердження детального плану території забудови кварталу міста, прийшов до наступних висновків:
{| class="wikitable"
|-
| ''- у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів. Так, відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.''
''- Державний кадастровий реєстратор не наділений повноваженнями встановлювати межі населених пунктів або визначати належність певної земельної ділянки до території населеного пункту. А тому, присвоєння державним кадастровим реєстратором земельним ділянкам кадастрових номерів, у яких перші десять цифр свідчать розташування в межах міста, не є безспірним свідченням розташування цих ділянок в межах міста.'''
|}
[[Категорія:Земельне право‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування‎‎‎]]

Невитребувані паї

2024-01-02T13:38:01Z

Andrii.turchynskyi: незначні доповнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 "Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0101-00 Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 "Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України № 2498-VIII від 01.січня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні."]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2247-20#Text Закон України №2247-IX від 12 травня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96+%D0%BF%D0%B0%D1%97#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-IX] розділ X "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] доповнено пунктами 27 і 28.

Так, пунктом 27 визначено, що п'''ід час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей''':

1) вважаються '''поновленими на один рік''' без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, '''невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок,''' а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і '''були передані в оренду органами місцевого самоврядування.'''

б) приватної власності;

2) передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, '''нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)''' здійснюється з урахуванням певних умов.
|}
== Загальні положення ==
'''''Земельна ділянка''''' – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частини перші статей 79 та 79-1 Земельного кодексу України відповідно]).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

'''''Земельна частка (пай)''''' – умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарcьким кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Земельна частка (пай) ''не відноситься'' до об’єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»].

'''Невитребуваною земельною ділянкою''' є земельна частка (пай)''', на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).'''

'''Нерозподіленою земельною ділянкою''' є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

До нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) відносяться:
* земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку;
* земельні частки, на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку);
* земельні частки, власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений.
{| class="wikitable"
|-
| До невитребуваних паїв не відносяться земельні частки, власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. За такими договорами мають право отримувати орендну плату спадкоємці. За умови якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки набудуть статусу невитребуваних.
|}
== Використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) ==
''Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї)'' після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]).

Власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю.

Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
{| class="wikitable"
|-
| У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
|}
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради ''на підставі рішення суду'' передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку ''визнання майна безхазяйним.''

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
На період дії воєнного стану, формування ділянок з невитребуваних паїв заборонено. Але якщо формування відбулося до 07.04.2022 (дата набрання чинності пунктом 27 Перехідних положень), то таке формування не є недійсним. Таким чином, за умови, якщо невитребувані паї були сформовані в земельні ділянки і зареєстровані в ДЗК до війни, місцева рада вправі затвердити таку документацію і надати в оренду відповідні земельні ділянки на стандартних умовах для невитребуваних паїв. Це рішення місцевої ради є підставою реєстрації речових прав оренди, а договір не підлягає державній реєстрації в Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань
'''Зверніть увагу!''' Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
== Оренда невитребуваних паїв ==
==== Хто передає в оренду невитребувані паї? ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/899-15 статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)»] передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї мають право виключно сільські, селищні, міські ради, на території яких розташована така земля. До 01.01.2019 р. повноваження передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї за межами населених пунктів мали районні державні адміністраціїстрації. Відповідно, з 01.01.2019 р. райдержадміністрації втратили такі повноваження та на даний час не має значення розташування такої земельної ділянки в межах чи поза межами населеного пункту.
==== Умови договору оренди ====
Оскільки нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї передаються в оренду лише після формування їх у земельні ділянки, то до таких договорів оренди застосовуються загальні положення, які регулюють оренду сільськогосподарської землі.
'''''Детальніше див.:''''' [[Договір оренди земельної ділянки]]
==== Строк дії договору оренди ====
Строк дії договору оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю обмежується днем реєстрації державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Тобто такий договір оренди припиняється в день державної реєстрації права власності на земельну ділянку. При цьому будь яких договорів (додаткових угод) про його припинення складати непотрібно. Державна реєстрація припинення права оренди проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.
==== Форма договору оренди ====
Оскільки наразі нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї передаються в оренду лише після формування їх у земельні ділянки, то до договору оренди таких земель висуваються такі ж вимоги, як і стосовно інших земельних ділянок. 
До 01.01.2016 р. реєстрація договорів оренди невитребуваних паїв проводилася виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119] 
З початку 2016 року реєстрація права оренди невитребуваних земельних ділянок здійснюється у [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] і при укладанні договору оренди нерозподіленої земельної ділянки/невитребуваного паю право оренди реєструється в Державному реєстрі прав без реєстрації права власності на такі земельні ділянки згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text ч. 1 ст. 30 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

'''Зверніть увагу! Якщо договір оренди укладено після 01.01.2016, а право оренди не зареєстровано, то у орендаря його просто немає. Для того щоб уникнути негативних наслідків орендарю потрібно невідкладно зареєструвати своє право оренди. У випадку, коли договір оренди укладено до 01.01.2016 і право оренди зареєстровано у відповідній раді, то можна ще додатково зареєструвати своє право оренди в Держреєстрі, хоча це не обов'язково.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119-2000-%D0%BF Пунктом 9 Порядку] визначено, що реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться ''безоплатно''.

У разі виявлення власника він може скористатися належним йому правом на земельну частку (пай), тобто вимагати виділення земельної частки в натурі (на місцевості), або переукласти договір оренди, укладений радою від свого імені, чи припинити його дію.

Якщо власник з`являться заздалегідь до збирання урожаю — орендар має виплатити відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87760353 Постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №647/195/18] нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї після формування їх у земельні ділянки передаються в оренду без проведення земельних торгів.
== Див. також ==
* [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
* [[Визнання права власності на земельну частку (пай)]]
* [[Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)]]
[[Категорія: Земельне право]]

Набувальна давність

2023-12-14T08:32:20Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]
== Що таке набувальна давність? ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.
== Як зареєструвати права власності за набувальною давністю? ==
Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду, а передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно. ==
[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 статті 119 Земельного кодексу України], громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених статтею 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Земельного кодексу України].
===Умови на яких базується право власності за набувальною давністю===
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена частиною [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
'''Добросовісне володіння''' майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

'''Володіння визначається відкритим''' якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховання цього майна.

'''Володіння визначається безперервним''' якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

'''Тривалість володіння''' передбачає, що має закінчиться визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

За відсутності будь-якої з перерахованих умов не можливо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
===Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю===
Враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#_blank пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України]про те, що правила [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 статті 344] даного кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 статті 344 Цивільного кодексу України] поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#_blank статей 16],[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1860#n1860&test=XNLMf5x.qwJgOvYwZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 344] [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2117#_blank 396 Цивільного кодексу України],до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2082#_blank статей 387], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2099#n2099&test=NOaMfL2dtr58OvY6ZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 391 Цивільного кодексу України].

Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2084#n2084&test=Up9Mf3o6frtCOvY2ZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran94#_blank статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18. від 28 квітня 2020 року КЦС ВС] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).
=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.
===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»], оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна.
==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 Земельного кодексу України в межах норм, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 ст. 121 Земельного кодексу України].

Умовою набуття зазначеними суб'єктами такого права виступає добросовісне, відкрите і безперервне користування відповідною земельною ділянкою протягом 15 років.

Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років.

Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування.

Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 ст. 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page9 п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

Стаття 119 ЗК України передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян'''.''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18)''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]).
===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності.===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 статтею 118 Земельного кодексу України]).

Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком:
# Подання громадянином України в місцеву раду (якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту) або районної адміністрації (якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту) заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 ст.121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 Статтею 344 Цивільного кодексу України] право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page5 ст. 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.
===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Земельне право]]

Право на спадкування співмешканця: цивільної жінки або цивільного чоловіка

2023-12-07T14:30:35Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]

== Можливості успадкування особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі ==
Відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5691#n5691 до статті 1217 ЦК України] спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі залишення спадкодавцем заповіту на користь цивільної дружини або чоловіка означає, що він самостійно реалізував свою волю з приводу всього майна (як повністю, так і в частині), і права (а разом з ними і певні обов'язки) переходять у власність цивільної дружини або чоловіка.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/paran123#n123 ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України], встановлюється, що '''проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без шлюбу не являє собою підставу для виникнення у цих суб'єктів прав, а також обов'язків подружжя'''.

Це означає, що прирівнювати цивільного чоловіка або дружину до спадкоємців '''першої черги''' (діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки) '''неможливо''', тому вони можуть прийняти спадщину відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5691#n5691 до п. 1 ст 1264 ЦК України]'' як спадкоємці 4-тої черги (проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини).''

Але при цьому в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/paran123#n123 статті 74 СК України] встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
За відсутності відповідного договору та при наявності спільного майна цивільного подружжя, вказане питання вирішується в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовною заявою у якій необхідно не лише встановлювати факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, а також з вимогою про [[Виділення частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, у разі смерті одного з подружжя|визнання майна як спільної сумісної власності подружжя]].

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%94%D1%8E_%D1%81%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%94%D1%8E_%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8_%D0%B1%D0%B5%D0%B7_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83#:~:text=2947%2DIII).-,%D0%9A%D1%83%D0%B4%D0%B8%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C,%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Заява фізичної особи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу] подається в порядку окремого провадження до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання (у випадку відсутності спору про визнання майна як спільної сумісної власності).
При наявності рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю, цивільний чоловік або дружина спадкують один після одного ''при відсутності спадкоємців попередніх черг, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.''

Навіть у такому випадку є декілька виключень, що надають право на сападкування після смерті цивільної дружини /чоловіка шляхом змінити черговість спадкування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 1259 ЦК України]). ''Статтею 1259 ЦКУ закріплено два шляхи зміни черги:''
* договірний (черговість може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині);
* судовий (спадкоємець за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані).

== Ознаки проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України] сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

'''Отже, ознаками фактичної сім’ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є:'''
* спільне проживання чоловіка і жінки;
* спільний побут;
* взаємні права і обов’язки.
'''Щодо ознак проживання однією сім'єю''' висловився [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-99 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі N 1-8/99] серед яких:
* наявність спільних витрат;
* спільний бюджет;
* спільне харчування;
* купівля майна для спільного користування;
* участі у витратах на утримання житла, його ремонт;
* надання взаємної допомоги;
* наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням;
* інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім’ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

== [[Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу|Порядок встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу]] ==
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року №2947-III).

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%94%D1%8E_%D1%81%D1%96%D0%BC%D1%94%D1%8E.doc#filelinks Заява фізичної особи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу] подається в порядку окремого провадження до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України (стаття 316 ЦПК України).

Важливо зазначити, що якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, то суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи то суддя, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

== Докази про встановлення факту проживання однією сім'єю ==
Доказом проживання однією сім'єю можуть бути такі документи:
* довідки або інші документи про склад сім’ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання, що підтверджують факт спільного проживання), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”;
* свідчення мінімум 2-х осіб (показання свідків не можуть бути єдиною підставою),
* документи, що підтверджують спільні витрати, ведення спільного господарства, придбання майна в інтересах сім`ї, тощо.

== Див. також ==
[[Оформлення права на спадщину]]

[[Спадкування за законом]]

[[Зміна черговості одержання права на спадкування]]

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]

Призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям

2023-06-13T06:53:35Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1763-15 Закон України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3668-17 Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-92-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчисленнявислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 №393]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядок подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0095-10 Постанова Правління Пенсійного фонду України від 24 грудня 2009 року № 18-6 "Про удосконалення порядку розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення]"
[[Файл:Призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям.jpg|міні]]
== Особи, які мають право на пенсію за вислугу років ==
# особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;
# особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;
# особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
# особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
# громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
# особи, зазначені у статтях 3 і 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон)];
# особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], у передбачених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] випадках;
# державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/580-19 "Про Національну поліцію]" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п’яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 "Про державну службу"], а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону]).
== Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії: ==
* Особам '''офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби''' і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page2 Закону] до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:
#військова служба;
# cлужба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду;
#cлужба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
#час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
# час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі;
#час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України;
#час перебування під вартою та час відбуття покарання в місцях позбавлення волі особами, які мають право на пенсію за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], безпідставно притягнутими до кримінальної відповідальності, репресованими особами, яких у подальшому було реабілітовано;
#час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового тримання осіб, у тому числі дітей, які були насильно вивезені з тимчасово окупованої території колишнього Союзу РСР у період Великої Вітчизняної війни та які після звільнення з цих місць були призвані або прийняті на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, якщо за час перебування в зазначених місцях примусового тримання ними не було вчинено злочину проти миру і людства;
#час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;
# час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”], перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
# час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу;
#час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу;
#військова служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об’єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Законом], проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони;
# час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, Національному антикорупційному бюро, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, начальницьким складом Національного антикорупційного бюро за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджених відповідно центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, та Національним антикорупційним бюро;
#час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони;
#час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки;
#час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
# служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
* До вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам із спеціальним званням Бюро економічної безпеки, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”], під час призначення пенсії згідно з пунктом “а” частини першої статті 12 зазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Закону] додатково зараховується час навчання в межах до п’яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
* До вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page2 Закону], додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
* При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Вислуга років для призначення пенсії у разі поновлення виплати пенсії після перерви в її одержанні, яка була раніше обчислена особі, яка має право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page2 Законом], відповідно до законодавства, яке діяло на день попереднього звільнення цієї особи зі служби, перегляду не підлягає (стаття 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page2 Закону]).
== Умови призначення: ==
# Після звільнення зі служби, незалежно від віку, '''при наявності календарної вислуги 25 років і більше'''.
# При досягненні на день звільнення зі служби 45-ти річного віку, з'''а наявності 25 років і більше страхового стажу з яких не менше 12 років 6 місяців становить служба в силових структурах'''.
== Пенсія за вислугу років призначається: ==
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону] (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону]), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
* по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
* з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
* з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
* з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
* з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
* з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
* з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону];

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в:
# органах внутрішніх справ;
# Національній поліції;
# Службі судової охорони;
# державній пожежній охороні;
# Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України;
# органах і підрозділах цивільного захисту;
# податковій міліції;
# Державній кримінально-виконавчій службі України;
Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених умовах призначається незалежно від віку.

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1763-15 "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців], які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей";

г) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3668-17 Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"] та мають вислугу 20 років, у разі призову їх на службу у зв’язку з мобілізацією та подальшою демобілізацією або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
== Обчислення пенсії ==
* особам, які мають вислугу 20 років і більше (пункт „а” статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"] ): '''за вислугу 20 років – 50 процентів,''' а '''звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я''', особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закону України „Про Національну поліціюˮ], звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу – '''55 процентів''' відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); '''за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 проценти''' відповідних сум грошового забезпечення;
* особам, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт „б” статті 12): '''за страховий стаж 25 років – 50 процентів''' і за кожний повний рік стажу '''понад 25 років – 1 процент''' відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
* особам, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України (пункт „в” статті 12): за вислугу '''20 років – 50 процентів''' відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти з'''а кожний повний рік вислуги''' '''понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів''' відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
'''Максимальний розмір пенсії''' (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) '''не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів''', установлених для осіб, які втратили працездатність.

'''Мінімальний розмір пенсії за вислугу років''', встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
== Строки перерахунку призначених пенсій: ==
При настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім’ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»].

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вислугу років та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
== Перерахунок раніше призначених пенсій: ==
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вислугу років та членам їх сімей провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Пенсія за вислугу років підлягає перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45-2008-%D0%BF#Text 45-2008-п]), встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/page#Text Закону]. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб” . У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію вислугу років, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вислугу років, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
== Куди звернутися: ==
Заяви про призначення пенсії за вислугу років, звільненим зі служби, які мають право на пенсію подаються цими особами до [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations головних управлінь Пенсійного фонду України] в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи
# Міністерства оборони України,
# Міністерства внутрішніх справ України,
# Міністерства надзвичайних ситуацій України,
# Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України,
# Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України,
# Державної податкової служби України,
# Державної пенітенціарної служби України,
# Державної інспекції техногенної безпеки України.
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1] (далі - Порядок).
== Необхідні документи ==
'''Для призначення пенсії за вислугу років подаються такі документи:'''
* заява про призначення пенсії (додаток 1 до пункту 7 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядку])
* грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
* документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону];
* [[Порядок проходження медико-соціальної експертизи|довідка МСЕК про визнання особою з інвалідністю]];
* копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
* довідка ПАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ПАТ "Ощадбанк";
* копія паспорта;
* документи про місце проживання (реєстрації) особи;
* документи, що підтверджують стаж роботи;
* документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності);
* документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, та особиста декларація про відсутність громадянства держави - окупанта (для призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримуютьпенсії від уповноважених органів Російської Федерації).
== Строки розгляду питання ==
=== Підготовка і подання документів для призначення пенсії===
Уповноважений структурний підрозділ '''у 10-денний термін''' з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0135-07 Порядку].

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
=== Органи, які призначають пенсію, та строки розгляду документів про її призначення ===
Пенсію призначають [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations органи Пенсійного фонду України].

Документи про призначення пенсії розглядає [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations орган Пенсійного фонду України] і '''не пізніше ніж у 10-денний строк''' з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

''Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.''
=== Строки призначення пенсій ===
*військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім’ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення;
*особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту "б" статті 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону], - з наступного дня після звільнення зі служби;
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, поновленим у військовому (спеціальному) званні, - з дня поновлення;
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом], які звільнені зі служби у зв’язку із засудженням за умисний злочин без позбавлення військового (спеціального) звання з правом на пенсію за вислугу років, - з дня звернення за пенсією;
*особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які набули право на пенсію за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Законом] у зв’язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але '''не більш як за 12 місяців''' перед зверненням за пенсією (стаття 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону]).
== Підстави для відмови у призначенні пенсії ==
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

'''Підставами для відмови в призначенні пенсії за вислугу років можуть бути:'''
* недосягнення встановленого законодавством віку;
* відсутність встановленого законодавством стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;
* відсутність документів, що підтверджують стаж роботи на відповідних посадах.
== Порядок та строки оскарження ==
Рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.
=== Позасудовий порядок ===
У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations органі Пенсійного фонду України вищого рівня]. Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник).

Подання скарги не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
==== Куди звернутися ====
Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі-регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.

Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня '''протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця''' з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу (пункт 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6]).
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
У скарзі має бути зазначено:
# ''прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника'';
# ''найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення'';
# ''суть порушеної вимоги'';
# ''інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення'').
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.
Скарга надсилається до [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations органу Пенсійного фонду України] поштою або передається заявником особисто.
==== Строки розгляду питання====
Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін '''не більше одного місяця''' від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати '''сорока п'яти днів'''.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду карги може бути скорочено від встановленого терміну.
У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
# залишає скаргу без задоволення;
# повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
==== Підстави для відмови ====
Скарга, оформлена без дотримання вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж '''через десять днів''' від дня отримання такої скарги.У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.
==== Порядок оскарження ====
Подання скарги відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6] не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
=== Судовий порядок ===
Для [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|звернення до адміністративного суду]] за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

За подання до адміністративного суду позову фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 3 статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]). Станом на 2023 р. сума судового збору становить 1073.60 грн.

== Пільги щодо сплати судового збору ==
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.

== Див. також ==
* [[Пенсійне забезпечення пенсіонерів (з числа військовослужбовців) у разі повторного прийняття на службу]]
* [[Порядок дострокового виходу на пенсію військовослужбовця]]
* [[Пенсійне забезпечення військовослужбовців]]
[[Категорія: Призначення пенсії]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Шахрайство

2023-06-13T06:42:11Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Cуду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
''Як діють шахраї під час війни?''
* Під виглядом евакуаційних перевезень громадян шахраї просять передплату на картку, однак взятих на себе зобов'язань не виконують і просто зникають.
Купуйте квитки на потяги чи автобуси лише на офіційних онлайн-ресурсах. У разі перевезень приватними авто незнайомими особами наполягайте на передплаті готівкою в момент відправлення, не перераховуйте їм кошти авансом.
* Публікують фейкові оголошення про готовність здати в оренду переселенцям квартири у безпечних регіонах і просять внести передплату на картку, а після отримання коштів відключають відповідний номер.
Намагайтеся перевірити таких "надавачів послуг" кількома способами. Якщо у місті, де ви плануєте виняйти житло, у вас є знайомі, попросіть особисто перевірити житло за адресою та за можливості познайомитися із орендодавцями. Крім того, спробуйте "забронювати" квартиру з обіцянкою переказати кошти найближчим часом, а потім зателефонувати з цим же проханням з різних номерів. Якщо вам навіть не згадають в розмові, що в них вже є "бронь", велика ймовірність, що це шахраї.
* Роблять фейкові оголошення зі збору грошей на лікування дітей, які нібито постраждали від військової агресії. Є випадки, коли шахраї знаходять фото потерпілих людей в Інтернеті і збирають гроші на допомогу "постраждалим".

* Створюють фішингові (шахрайські) сайти, які схожі на сайти справжніх благодійних фондів, де нібито можна переказати кошти на підтримку Збройних сил України.
Через фішингові сайти шахраї викрадають гроші, паролі, секретні карткові реквізити та персональні дані. Сайти візуально схожі на сайти справжніх благодійних фондів, але відрізняються адресою сайту.

Перевіряйте правильність назви сайтів, на які переходите та де вводите свої персональні дані. Адреси справжнього та шахрайського сайту можуть бути схожі за винятком одного чи кількох символів. Якщо ви отримали посилання на сайт благодійного фонду в месенджері, SMS чи на e-mail або побачили відповідне посилання в публікації в соціальних мережах не від офіційного джерела, не переходьте за посиланням. Краще введіть у пошуковій системі назву необхідного сайту і лише тоді переходьте на вебресурс.

''За інформацією Національного банку України:'' https://www.facebook.com/photo/?fbid=328098119360841&set=a.289108383259815
|}
== Загальні положення ==
'''Шахрайство''' - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]).
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт ===
Об'єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

'''Предмет:''' як майно, так і право на нього.
=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.

'''Обман при шахрайстві''' - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов'язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого. Обман як спосіб шахрайства може бути вчинений і шляхом активної, і пасивної поведінки правопорушника. До такого висновку дійшов Верховний суд. Так, 14 липня 2021 р. колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 176/952/20, провадження №51- 2219 км 21 - прийнято рішення задовольнити частково касаційну скаргу прокурора, який оскаржував виправдувальний вирок щодо особи, яка отримувала страхові виплати за померлого батька. Обвинувачена яка визнала, що картку отримала після смерті батька, знімала кошти із зазначеної картки для себе, бо вважала, що в неї не було обов’язку повідомляти державні органи, які здійснювали нарахування та виплату її батькові щомісячних страхових виплат, про його смерть.

'''Зловживання довірою''' - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном. При цьому зловживання довірою є другорядним по відношенню до обману, але не втрачає свого самостійного значення як спосіб заволодіння майном при шахрайстві.

Однак слід пам’ятати, що з'явився такий вид товару, як інформація, і вартість його може бути дуже високою. У пам'яті комп'ютера чи на інших електронних носіях зберігається інформація, яка містить різноманітні відомості, у тому числі й такі, що становлять комерційну таємницю (характеристика нових видів продукції, оригінальних розробок у певних галузях господарства тощо). За умов конкуренції заволодіння такою інформацією шляхом шахрайства може завдати шкоди підприємству, порушити його нормальну діяльність, що свідчить про велику суспільну небезпеку такого роду посягань і потребує адекватної кримінально-правової боротьби з ними. У зв’язки із цим законодавець визначив наступний вид шахрайства – шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Для шахрайства необхідно встановити '''причинний зв’язок''' між діями винної особи і наслідками для потерпілого. Так, особливість причинного зв'язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв'язку. При відсутності такої послідовності виключається склад шахрайства, а самі дії, за наявності необхідних для того ознак, можуть утворювати інший склад кримінального правопорушення.
=== Суб'єктивна сторона ===
Шахрайство - умисне кримінальне правопорушення. Винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь. Що стосується упущеної вигоди, то винна особа, як правило, не має прямого умислу, і це виключає можливість визнання даного наслідку елементом будь-якої форми розкрадання.

Шахраї, які вчинюють свої кримінальні правопорушення у сфері економіки, не сприймають себе порушниками, хоча і припускають, що порушують закон.

Шахрайство вчинюється з прямим умислом, отже винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має. Він розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв'язку й настання суспільне небезпечних наслідків.

Умисел при шахрайстві за часом виникнення й формування частіш за все буває заздалегідь обдуманим і набагато рідше - таким, що виник раптово.
=== Суб'єкт ===
Кримінальна відповідальність за вчинення шахрайства настає з 16 років.
== Психологічний портрет шахрая ==
Більшість шахраїв володіють певними психологічними прийомами, акторськими навичками та іншими прийомами, які їм допомагають приховати істинні наміри. Шахраї також здатні орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мають непогану реакцію. Частина шахраїв володіють знаннями в області економічних наук, особливо у сфері фінансів, постачання та збуту, операцій з нерухомістю. Часто шахраї знають прізвища відповідальних працівників органів державної та місцевої влади і посилаються на них при вчиненні шахрайств.
== Кваліфіковані види шахрайства ==
* Повторно (визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із наступних кримінальних правопорушень – статті 185, 186, 187, 189-191, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]);
* попередня змова групою осіб (спільно вчинили кримінальне правопорушення декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення);
*шахраство, що завдало значної шкоди потерпілому (визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
* вчинене у великих розмірах (250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
*вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;
* вчинене в особливо великих розмірах (600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
* організованою групою (якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Розрахунок суми для кваліфікації шахрайства вчиненого в великих та особливих розмірах розраховуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення»] Податкового кодексу України '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3917 підпунктом 169.1.1] Податкового кодексу України, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#n29 прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому на 1 січня] звітного податкового року (у 2022 році - 1240,5 гривні).
== Відмінність шахрайства від суміжних кримінальних правопорушень ==
Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1291 статтею 193 Кримінального кодексу України.]

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії особи кваліфікуються відповідно як крадіжка, грабіж або розбій.
== Санкція ==
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

== Безоплатна правова допомога ==
Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, або саме Ви стали жертвою шахраїв, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ центру правової допомоги].

== Див. також ==
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Умисне знищення або пошкодження майна]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎‎]]

Кримінальна відповідальність за вимагання

2023-06-13T06:34:51Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Загальна інформація ==
Статтею 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] вимаганням полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
== Склад злочину ==
=== Об’єкт злочину ===
Об’єктами суспільних відносин, які охороняються статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 189 КК України] є:
* основним - право власності, тобто право власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України]);
* додатковими - безпека життя та здоров’я, особистої недоторканності, честі та гідності потерпілих.
Вимагання вчиняється з приводу отримання винною особою на свою користь:
* майна, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери, тощо;
* права на майно – документ, який передбачає можливість отримати у власність майно ([[договір дарування]], заповіт, страховий поліс, [[договір позики]] тощо);
* дій майнового характеру, внаслідок вчинення яких отримується певна майнова вигода (наприклад, вимога підвищити заробітну плату, виконання в інтересах винного певної роботи тощо).
=== Об'єктивна сторона злочину ===
Вимагання виражається у незаконній вимозі передачі:
* чужого майна;
* права на чуже майно;
* вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.
При цьому, вимога повинна бути поєднана з погрозою:
* насильства (наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|вбивства]] тощо) щодо потерпілого чи його близьких родичів;
* обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб (наприклад, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, отриманні дозволів, документів, позбавлення посади тощо);
* пошкодження чи знищення майна потерпілого чи його близьких родичів або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити приватний будинок, службовий транспортний засіб тощо);
* розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] під відомостями, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дані про них, їхні дії та дії, вчинені щодо них, розголошення яких із будь-яких міркувань є для них небажаним. До таких відомостей, зокрема, можуть належати дані про інтимні сторони життя, захворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо. Погроза розголосити вказані відомості означає можливість повідомити про них будь-яким способом хоча б одній особі, якій вони не були відомі, тоді як потерпілі особи бажали зберегти їх у таємниці.
Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідома для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна, права на майно, дій майнового характеру в майбутньому (через день, місяць тощо) (п. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]).

Відповідно до статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуальний кодекс України] близькими родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети (п. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]).
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб’єктивна сторони вимагання полягає у прямому умислі, тобто, винна особа висловлюючи погрозу бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована, усвідомлює, що посягає на чуже майно чи права на майно або спонукає до вчинення будь-яких дій майнового характеру, передбачає, що потерпілому буде завдано матеріальну шкоду і розраховує на настання такого наслідку.

Винна особа діє з корисливих мотивів, маючи за мету протиправне одержання матеріальних благ за рахунок потерпілого.
=== Суб’єкт злочину ===
Суб'єктом вимагання є фізична, осудна особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення вимагання.
== Кваліфікуючі ознаки вимагання ==
• Вимагання, вчинене повторно (частина друга статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

Повторність вимагання відповідно до примітки 1 до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] має місце, коли вимагання вчинене після вимагання, або коли воно вчинене після злочинів, передбачених статтями [[Крадіжка|185]], [[Грабіж|186]], 187, 189, [[Шахрайство|190]]–[[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів|191]], 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Для повторності вимагання не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність вимагання виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (частина четверта статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

• Вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

Вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли вимагання спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку вимагання, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

• Вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (частина друга статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

Відповідно до частини 3 статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Також до службових осіб прирівнюються фізичні особи – підприємці у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому в здійсненні підприємницької діяльності.

• Вимагання, вчинене з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (частина друга статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

У потерпілого повинно скластися враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то погроза вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень буде реалізована.

• Вимагання, вчинене з пошкодженням чи знищенням майна (частина друга статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (частина третя статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), поєднане із заподіянням [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|тяжкого тілесного ушкодження]] (частина четверта статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

У вищезазначених випадках вимоги винної особи підкріплюються безпосереднім заподіянням шкоди потерпілому, зазначені дії слугують залякуванням та підтвердженням реальності виконання погрози винної особи в майбутньому у разі невиконання вимоги винної особи.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, яке за наявності до того підстав додатково кваліфікується за частиною другою статті [[Умисне знищення або пошкодження майна|194]] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо (п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]).

• Вимагання, що завдало значної шкоди потерпілому (частина друга статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (примітка 2 до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди у великих розмірах (частина третя статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), тобто, на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 3 до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах (частина четверта статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), тобто, на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 4 до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Зверніть увагу!''' Сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Підпунктом 169.1.1 статті 169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. З 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2684 грн, тобто сума одного неоподатковуваного мінімуму у 2023 році складає 1342 грн.

• Вимагання, вчинене організованою групою (частина четверта статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]) має місце у разі, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення вимагання та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина друга статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

• Вимагання, вчинене в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] або [[Умови введення надзвичайного стану|надзвичайного]] стану (частина четверта статті 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).
== Санкція (покарання) ==
# Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
# Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
# Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
# Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
== Відмінність вимагання від суміжних злочинів ==
=== Відмінність вимагання від грабежу та розбою ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] при розмежуванні вимагання і [[Грабіж|грабежу]] чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.
=== Відмінність вимагання від протидії законній господарській діяльності та примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] ([[протидія законній господарській діяльності]]), чи злочину, передбаченого статтею 355 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладеної угоди, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, вчинене потрібно розглядати як протидію законній господарській діяльності.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру є вимаганням.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84975941 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 760/19858/16-к] (дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання. Висловлена обвинуваченим погроза застосування насильства об`єктивно не могла бути реалізована негайно (оскільки потерпіла знаходилася у відокремленому приміщенні), у зв`язку з чим з огляду на об`єктивні обставини, за яких ця погроза була висловлена, вона об`єктивно могла сприйматися потерпілою тільки як така, що може бути реалізована в майбутньому (а не негайно), скажімо, після того, як вона вийде з приміщення каси чи вокзалу, або щодо її малолітньої дитини, яка знаходиться вдома, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81422806# Вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2019 року у справі № 628/797/17] (особу визнано винною у скоєнні вимагання за ч. 2 ст. 189 КК України, вчиненого шляхом вимоги передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, розголошення відомостей, які потерпілий та його близькі родичі бажають зберегти у таємниці, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції вирок залишено без змін).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91762378# Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 вересня 2020 року у справі № 725/2070/20] (дії особи кваліфіковано за ч. 3 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи, вчинене повторно, рішенням суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91510048# Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2020 року у справі № 645/1789/19] (дії особи, крім іншого, кваліфіковано за ч. 4 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод потерпілого, а також розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, вирок не оскаржувався).

== Безоплатна правова допомога ==
Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягують до адміністративної відповідальності, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ центру правової допомоги].

== Дивись також ==
* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Шахрайство]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Злочини]]

Грабіж

2023-06-13T06:17:57Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 Кримінального кодексу України] '''грабежем''' є відкрите викрадення чужого майна.
== Склад злочину ==
=== Об’єкт злочину ===
Відповідно до статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Родовим об’єктом є економічні відносини власності як визначальна складова економічної системи держави та суспільства України.
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину є '''майно''', що характеризується сукупністю певних ознак:
# юридична: підкреслює те, що право на майно належить власнику на законній підставі і він здійснює свої повноваження по володінню, використанню та розпорядженню майном як власним. В окремих випадках особа володіє майном з певних правових підстав, наприклад, на умовах договорів оренди, позички, побутового прокату, чи володіє майном з тих чи інших фактичних підстав, наприклад, володіння чужим знайденим майном або таким, що випадково опинилось у особи;
# економічна: майно завжди має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольняти матеріальні і інші пов’язаніз ними потреби людини. Вираженням вартості предмета є його грошова оцінка, тобто ціна, яка становить сутність вартості;
# соціальна: предмети створені працею людини, є її результатом і як такі мають певну значущість (цінність) для людини і суспільства;
# фізична: майно – це предмети матеріального світу: речі, гроші, цінні папери, документи, що є еквівалентом вартості, якими можна заволодіти, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
З об'єктивної сторони грабіж є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це.

Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж. Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронник, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає).

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
З суб'єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є:
* корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна;
* корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом''' грабежу є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення грабежу.
== Кваліфікуючі ознаки грабежу ==
♦ Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Під таким насильством розуміється:
* '''фізичне насильство''' - обмеження волі (зв'язування, замкнення в певному приміщенні тощо), завдання ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Суспільна небезпечність такого грабежу підвищується у зв'язку з тим, що додатковими об'єктами тут є свобода, тілесна недоторканість особи;
Під насильством, що '''не є небезпечним''' для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статті 186 КК України] і додаткової кваліфікації за іншими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статтями КК України] не потребують (абзац другий пункту 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]).
* '''психічне насильство''' — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в конклюдентних діях тощо.
У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна.

Застосування насильства з метою уникнути затримання, виключає насильницький грабіж. У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю ненасильницьким грабежем (наприклад, частина перша статті 186 і частина перша статті 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно.

♦ Грабіж, вчинений повторно (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Повторність грабежу відповідно до примітки 1 до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України] має місце, коли грабіж вчинений після грабежу, або коли він вчинений після злочинів, передбачених статтями 185, 189–191, 187, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України].

Для повторності грабежу не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність грабежу виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (частина четверта статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли грабіж спільно вчинили '''дві або більше особи''', які заздалегідь, до початку грабежу, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]). Домовленість на спільне вчинення грабежу повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону грабежу.

♦ Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому (частина третя статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

'''Житло''' – це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла дорівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

'''Приміщення''' – це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

'''Інше сховище''' – будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це може бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо). Обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно. Із суб’єктивної сторони проникнення вчинюється обов’язково з метою грабежу.

♦ Грабіж у великих розмірах: на суму, яка в '''двісті п'ятдесят і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (частина четверта статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж вчинений в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] або [[Умови введення надзвичайного стану|надзвичайного]] стану (частина четверта статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах: на суму, яка в '''шістсот і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (частина п'ята статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж, вчинений організованою групою: в готуванні або вчиненні грабежу брали участь декілька осіб ('''три і більше'''), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина п'ята статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної підпунктом 169.1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Станом на січень 2022 р. 50 % прожиткового мінімуму становить 1240.5 грн.
== Санкція (покарання) ==
# Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
# Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
# Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
# Грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
# Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.
== Відмінності грабежу від крадіжки та розбою ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] розрізняючи [[Крадіжка|крадіжку]] і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством.

Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є:
* спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно);
* характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством);
* момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

== Безоплатна правова допомога ==
Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягують до адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, або саме Ваше майно було викрадено, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ центру правової допомоги].

== Звернення із заявою до правоохоронних органів ==
[//wiki.legalaid.gov.ua/images/b/b0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B6%D1%83.docx Медіа:Заява про вчинення грабежу.docx]
== Див. також ==
* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Крадіжка]]
* [[Шахрайство]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Злочини]]

Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів

2023-03-16T13:12:17Z

Andrii.turchynskyi: незначне редагування

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1097 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#Text Закон України «Про кооперацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!''' 9 червня 2002 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2247-20#Text Закон України від 12 травня 2022 року № 2247-IХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану"], яким визначаються особливості регулювання земельних відносин, а саме володіння користування та розпорядження землею на час воєнного стану.
|}
== Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи як суб’єкти права на земельну ділянку ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#Text Законом України «Про кооперацію»] '''кооператив''' - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючим кооперативом є кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#Text Закону України «Про кооперацію»]).

Статтею 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (далі - ЗК України) встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду в розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

'''Житлово-будівельні і гаражно-будівельні кооперативи є суб’єктами права на земельну ділянку лише після їх [[Порядок державної реєстрації юридичної особи|реєстрації як юридичних осіб]].'''
==Приватизація земельних ділянок кооперативами==
Згідно зі статтею 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] житлово-будівельні і гаражно-будівельні кооперативи зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, мають законне право на отримання земельної ділянки, у межах існуючої земельної ділянки, у власність шляхом безоплатної її передачі.

Розміри земельних ділянок, що передаються або надаються кооперативам під забудову або для експлуатації зведених будівель, встановлюється згідно з затвердженою містобудівною документацією.

Для отримання у власність землі кооперативу, як існуючому так і новоствореному (на вільних від забудови земельних ділянках), необхідно, звернутися із '''заявою''' в місцеві органи влади з проханням про безоплатну передачу у власність чи користування земель загального користування, які знаходяться на території цього кооперативу. До заяви потрібно долучити: план кооперативу, довідку про його державну реєстрацію, статут, виписку з [https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань].

Крім того, слід підготувати протокол загальних зборів членів кооперативу з рішенням про звернення до органів влади з заявою щодо отримання у власність землі.

Передача земель загального користування у власність кооперативам відбувається на підставі технічної документації із землеустрою.

Власником цих земель після завершення приватизації стає власне кооператив як юридична особа.

'''Набуття прав на земельні ділянки кооперативами здійснюється саме як юридичними особами, а не окремо громадянами-членами кооперативу.'''
==Надання житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам земельних ділянок в оренду==
'''Оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі [[Договір оренди земельної ділянки|договору оренди]] належить право володіння і користування земельною ділянкою.

[[Оренда земельної ділянки комунальної власності|Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності]], здійснюється на підставі:
*рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;
*[[Договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки|договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки]] (за результатами проведення [[Порядок проведення земельних торгів|земельних торгів]]).
Право оренди земельної ділянки у кооперативу виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.
== Використання земельних ділянок житлово-будівельними (житловими) і гаражно-будівельними кооперативами ==
Використання земельних ділянок житлово-будівельними (житловими) і гаражно-будівельними кооперативами в основному здійснюється на підставі права власності.

Це обумовлено необхідністю ведення капітального житлового або гаражного будівництва на землях житлової та громадської забудови. Водночас ділянки нерідко використовуються кооперативами на орендних умовах. Це може мати місце, наприклад, при будівництві кооперативного жилого будинку (для складування та збереження будівельних матеріалів), під час експлуатації комплексу жилих будинків та інших кооперативних споруд (для створення складських приміщень, ремонтно-експлуатаційної бази та розміщення відповідних служб), при експлуатації авто гаражів і автостоянок (для ремонту і обслуговування автотранспортних засобів, тимчасового користування земельними ділянками для розбирання автомобілів тощо).
==Придбання кооперативами земельних ділянок за цивільно-правовими угодами==
Коператив як юридична особа, має право придбати земельну ділянку у власність у іншого громадянина чи юридичної особи на підставі цивільно-правової угоди — [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|купівлі-продажу]], [[Договір міни земельної ділянки|міни]], [[Договір дарування нерухомого майна|дарування]], [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом|успадкування]], [[Договір довічного утримання|довічного утримання]] та інних цивільно-правових угод, які відповідно повинні укладатися з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України].

Цивільно-правова угода про перехід права власності на земельну ділянку має бути укладена у письмовій формі та нотаріально посвідчена. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки повинен відповідати вимогам, закріпленим статтею 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України].

Цивільно-правові угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення. Однак право власності на земельну ділянку виникає у особи, яка набуває земельну ділянку у власність на підставі цивільно-правової угоди, лише після [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державної реєстрації цих прав]] (стаття 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]).
==Приватизація земельної ділянки членом гаражного кооперативу==
Відповідно до статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] кожний громадянин України має право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Таким чином, законодавством передбачено можливість безоплатної приватизації громадянином України земельної ділянки площею до 0,01 га для будівництва індивідуального гаража.

Якщо гараж розташований в межах гаражно-будівельного кооперативу, то член такого кооперативу отримував можливість згідно з внутрішнім розподілом отримати окремий гараж для свого автомобіля, і навіть оформлене [[Приватизація гаражу в гаражному кооперативі|право власності на гараж у гаражно-будівельному кооперативі]] не дає права його членам приватизовувати окремі земельні ділянки під своїми гаражами, адже, ці гаражі не є самостійними (індивідуальними), а мають спільні з іншими гаражами під’їзди, огорожу, стінки тощо. Індивідуальним є тільки в’їзд у гараж.

'''Отже, законом не передбачена можливість приватизації земельної ділянки під гаражем розташованого в межах гаражно-будівельного кооперативу.'''
== Відповідальність за земельно-правовими зобов'язаннями ==
Члени кооперативів не несуть відповідальності за земельно-правовими, як і за іншими, зобов'язаннями цих організацій.
==Судова практика==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/39783854 Постанова Верховного Суду України від 17 червня 2014 року у справі № 21-195 а14] (Наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід в обов'язковому порядку враховувати мету створення відповідного кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу).
== Дивись додатково ==
*[https://acrec.org.ua/wp-content/uploads/2021/02/research-3-1.pdf Проблеми застосування законодавства та корупціогенні фактори у сфері виділення земельних ділянок без земельних торгів для житлово-будівельних та обслуговуючих кооперативів]
*[[Договір оренди земельної ділянки]]
*[[Приватизація гаражу в гаражному кооперативі]]
*[[Приватизація земельної ділянки під житловим будинком]]
*[[Договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки]]
*[[Правовий режим земель житлової та громадської забудови]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок зміни меж населеного пункту

2022-12-27T07:12:45Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни у визначенні терміну

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1378-15#Text Закон України «Про оцінку земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15#Text Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1618-04#Text Наказ Державного комітету України по земельним ресурсам «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні"]
== Визначення поняття меж населеного пункту ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1662 Статтею 173 Земельного кодексу України] встановлено, що '''межа населеного пункту''' (району, села, селища, міста, району у місті) – ''це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.''

Межі населеного пункту (адміністративно-територіальної одиниці) визначаються як по суходолу, так і по водному простору.

'''Межі населеного пункту встановлюються і змінюються за проектами землеустрою''' щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, які розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Проект землеустрою відносно зміни меж населеного пункту розробляється у разі наявності діючого генерального плану населеного пункту.

Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазнчаенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення ), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту(крім земель,які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
== Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж населеного пункту та етапи встановлення/зміни меж населеного пункту ==
'''1. Рішення про встановлення та зміну меж населених пунктів приймаються''':

- Верховною Радою України (для районів і міст) за поданням Кабінету Міністрів України (п. 29 ч. 1 ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України]);

- районною радою ( для сіл, селищ, які входять до складу відповідного району), за поданням цих сільських, селищних рад;

- міською радою (для районів у містах), за поданням відповідних районних у містах рад.

'''2. Етапи встановлення/зміни меж населеного пункту''':

- прийняття рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту;

- замовлення та розробка проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту;

- розроблення та погодження проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту;

- прийняття рішення про затвердження проекту та встановлення/зміни меж населеного пункту;

- внесення змін про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з урахуванням встановлених меж;

- облаштування межових знаків;

- отримання витягу з Державного земельного кадастру.
== Розробники документації із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 ст. 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:

- '''Юридичні особи''' (які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою);

- '''Фізичні особи – підприємці''' (які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою).

Варто зауважити, що взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Укладання договору щодо розроблення документації із землеустрою здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закону України «Про публічні закупівлі»], Цивільного та Господарського кодексів України.
{| class="wikitable"
|-
|''Перелік суб’єктів, що надають послуги з розробки документації з землеустрою у відповідному районі/місті можна знайти на офіційних сайтах територіальних органів Держгеокадастру.''
|}
== Вимоги до проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n375 ст. 46 Закону України «Про землеустрій»], проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту обов'язково повинен включати в себе:

а) пояснювальну записку;

б) завдання на виконання робіт;

в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць;

г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту);

ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності - викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад;

д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці;

е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці;

є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць;

ж) матеріали погодження проекту;

з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.
{| class="wikitable"
|-
|'''Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту складається у паперовій та електронній (цифровій) формах.'''
|}
Також зауважимо, що складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у власність відповідної територіальної громади.
{| class="wikitable"
|-
| '''Обов’язково!'''
Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n375 Статтею 46 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни).
== Порядок внесення змін до Державного земельного кадастру відомостей про межі населеного пункту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n390 ст. 32 Закону України «Про державний земельний кадастр»], відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, економічну оцінку земель, обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, про затвердження документації із землеустрою,документації з оцінки земель, яка є підставою для внесення таких відомостей.
Рішення подається Державному кадастровому реєстратору,який здійснює внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру,за бажанням заявника в паперовій чи електронній формі разом з електронним документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель.

Строк внесення таких змін складає 14 робочих днів з дня отримання відповідної документації.

Після спливу зазначеного строку Державний реєстратор повинен внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру або надати мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

На підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць,нормативну грошову оцінку земель,розташованих в межах територій адміністративно-територіальниходиниць,економічну оцінку земель,обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, Державним кадастровим реєстратором безоплатно видається органу, який прийняв відповідне рішення, витяг з Державного земельного кадастру.

За інформацією [https://land.gov.ua/do-uvahy-korystuvachiv-derzhavnoho-zemelnoho-kadastru-2/ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру], відповідно до наказу Держгеокадастру від 09.06.2022 № 141 «Про відновлення функціонування Державного земельного кадастру», погодженого Міністром аграрної політики та продовольства України, '''функціонування Державного земельного кадастру відновлено''', у зв’язку з чим '''відновлюється''' '''прийом документів з реєстрації прав на земельні ділянки'''.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Право власності на відповідні земельні ділянки переходить до територіальної громади на підставі рішення про встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць й витягу з Державного земельного кадастру про межі адміністративно-територіальнихх одиниць, які є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
|}
Варто зазначити, що відповідний орган місцевого самоврядування отримує право розпорядження земельними ділянками, після встановлення меж території адміністративно-територіальних одиниць на місцевості, що закріплюється межовими знаками та внесенням відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, які були встановлені до набрання чинності Законом України «Про землеустрій», вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни)
== Судова практика ==
Верховний Суд України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/69671228 постанові від 27.09.2017 року у справі №391/1055/14-ц] висловив свою позицію щодо встановлення меж населеного пункту, а саме:
{| class="wikitable"
|-
| ''«…Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж...».''
|}
Тобто, органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками після встановлення межі населеного пункту в натурі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88027671 постанові від 03 березня 2020 року у справі №367/6388/16-а] щодо оскарження затвердження детального плану території забудови кварталу міста, прийшов до наступних висновків:
{| class="wikitable"
|-
| ''- у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів. Так, відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.''
''- Державний кадастровий реєстратор не наділений повноваженнями встановлювати межі населених пунктів або визначати належність певної земельної ділянки до території населеного пункту. А тому, присвоєння державним кадастровим реєстратором земельним ділянкам кадастрових номерів, у яких перші десять цифр свідчать розташування в межах міста, не є безспірним свідченням розташування цих ділянок в межах міста.'''
|}
[[Категорія:Земельне право‎]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування‎‎‎]]

Землі промисловості

2022-12-22T09:25:40Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20#Text Закон України «Про концесії»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про транспорт»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/192/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про трубопровідний транспорт»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text Закон України «Про автомобільний транспорт»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про залізничний транспорт»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text Закон України «Про телекомунікації»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/39/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Закон України «Про використання земель оборони»;]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#Text Закон України «Про індустріальні парки».]
== Визначення земель промисловості ==
'''Землі промисловості''' - це одна із категорій земель України, до яких належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Основне цільове призначення земель промисловості полягає в тому, що вони використовуються або призначені для забезпечення діяльності промислових підприємств, а також експлуатації об’єктів промисловості.

Також до земель промисловості належать землі індустріальних парків .

Індустріальні парки створюються на земельних ділянках площею не менше 10 гектарів і не більше однієї тисячі гектарів. Допускається розташування між земельними ділянками індустріального парку земельних ділянок, на яких розташовано або передбачається розташувати відповідно до містобудівної документації виключно об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури. 
== У якій власності можуть перебувати землі промисловості? ==
* державній (усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності);
* комунальній (землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст);
* приватній (землі, які належать на праві власності громадянам та юридичним особам).
Розміри земельних ділянок визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. 
== Кому можуть бути надані землі промисловості? ==
Землі промисловості є непридатними для ведення сільського господарства. Як правило, на них здійснюється спеціальна несільськогосподарська діяльність відповідними підприємствами, установами й організаціями, а також громадянами, які теж можуть виступати суб’єктами такої діяльності, якщо здійснюють установлене законом використання цієї категорії земель. 
== Які особливості здійснення права власності на землі промисловості? ==
Власникові земель промисловості належить – володіння, користування та розпорядження об’єктом права власності.
Володіння землями промисловості полягає в тому, що на таких земельних ділянках розміщуються й експлуатуються основні, підсобні й допоміжні будівлі та споруди промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзні шляхи, інженерні мережі, адміністративно-побутові будівлі, інші споруди, тобто відповідні нерухомі об’єкти промисловості.
Право користування землями промисловості полягає в наданні власникові можливості використовувати земельну ділянку відповідно до її конкретного цільового призначення, тобто для розміщення й експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Право розпорядження землями промисловості нерозривно пов’язано з правом на промисловий об’єкт. Відчуження певного промислового об’єкта здійснюється разом із земельною ділянкою, на якій він розміщений. 
'''Винятками є:''' 
* якщо частина будівлі або споруди не може бути виділена в натурі разом з частиною земельної ділянки;
* якщо будівля або споруда знаходяться на земельній ділянці, вилученій з обігу. 
== Які особливості оренди земель промисловості? ==
Оренда земель промисловості є важливою правовою формою використання земель. При вирішенні питання щодо розміру орендної плати при оренді земель промисловості, які перебувають у публічній власності треба враховувати інтереси, з одного боку, публічного власника щодо максимально ефективного розпорядження земельною ділянкою, а з другого – орендаря стосовно розміру орендної плати щодо її регулярного підвищення.
У зв’язку із цим розмір і порядок зміни орендної плати за землі промисловості, що перебувають у приватній власності, повинні встановлюватись у договорі за згодою сторін. Цільове призначення оренди – експлуатація промислових об’єктів, отже, оренда земельних ділянок є однією з найпоширеніших форм організації виробничо-економічного процесу.
Надання в оренду земельних ділянок із земель промисловості поділяється:
* для будівництва й подальшої експлуатації промислового об’єкта;
* для експлуатації вже побудованого об’єкта.
Оренда земельних ділянок для забезпечення діяльності промислових підприємств може мати місце і при здійсненні концесійної діяльності.
Для здійснення концесійної діяльності потрібні земельні ділянки, вони надаються в користування концесіонеру, в тому числі на умовах оренди, на строк дії концесійного договору відповідно до положень Кодексу.
Основною умовою експлуатації земель промисловості є створення зон з обмеженим режимом використання, що пов’язано з екологічною небезпечністю об’єктів, на яких вони розташовані.
У випадку надання земельних ділянок для будівництва промислових об’єктів на умовах концесії на концесіонера покладається обов’язок за рахунок наданих земельних ділянок створення спеціальних охоронних зон з метою забезпечення захисту від негативного впливу промислових об’єктів на навколишнє природне середовище й людину. 
== Які ознаки правового режиму земель промисловості? ==
Основними ознаками правового режиму земель промисловості є:
* всі земельні ділянки даної категорії земель мають спеціальне не сільськогосподарське призначення;
* нормування розмірів відповідних ділянок (розміри відповідних ділянок визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку норм та проектів, які розробляються відповідно до певних норм);
* здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок спеціального несільськогосподарського призначення (навколо потенційно шкідливих об'єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення тощо);
* на землі промисловості може бути встановлено земельний сервітут.
[[Категорія:Земельне право]]

Оренда житла з правом викупу

2022-12-19T07:08:04Z

Andrii.turchynskyi: оновлення змін в законодавстві

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 274 "Про затвердження Порядку оренди житла з викупом"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572]
== Визначення поняття ==
'''Договір оренди житла з викупом''' – особливий вид договору найму (оренди) житла, що може передбачати відступлення орендодавцем права вимоги боргу іншій особі – вигодонабувачу (частина 1 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

За договором оренди житла з викупом '''одна сторона - орендодавець''' передає '''другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю)''' житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендарю (частина 2 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Договір оренди житла з викупом є документом, що свідчить про перехід права власності на нерухоме майно від підприємства-орендодавця до особи-орендаря з відкладальними обставинами, визначеними законом(частина 7 статті 8101[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Підприємство-орендодавець набуває право власності на попередньо обране особою-орендарем житло з метою подальшої передачі такого житла у довгострокову оренду з викупом такій особі та здійснює розпорядження таким житлом до його повного викупу.

Даний договір поєднує в собі риси договору оренди житла та договору купівлі-продажу житла. Чим детальніше буде описано правові взаємовідносини між орендарем і орендодавцем, тим менше ризиків і суперечок виникне.
== Сторони договору ==
'''Сторонами''' у договорі оренди житла з викупом є '''підприємство-орендодавець (далі - орендодавець) та особа-орендар (далі - орендар).'''

'''Орендодавцем''' є юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка набуває право власності на попередньо обране особою-орендарем житло з метою подальшої передачі такого житла у довгострокову оренду з викупом такій особі та здійснює розпорядження таким житлом до його повного викупу (частина 3 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

'''Орендарем''' може бути тільки фізична особа. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.
== Предмет та мета договору ==
'''Предмет договору оренди''' – квартира або її частина, житловий будинок або його частина, що призначаються та придатні для постійного проживання в них (пункт 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

'''Мета договору''' – передача права власності на житло орендарю після сплати орендних платежів.
== Істотні умови договору ==
Договір оренди житла з викупом укладається відповідно до примірного договору, який затверджується Міністерством розвитку громад та територій і в якому '''зазначаються:'''
# найменування сторін;
# характеристика житла, що передається в оренду;
# строк, на який укладається договір;
# розмір, порядок формування, форма і строки внесення орендних платежів та умови їх перегляду;
# підстави дострокового розірвання договору;
# порядок повернення коштів у разі дострокового розірвання договору;
# формування резерву непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря;
# зобов’язання сторін;
# відповідальність сторін (пункт 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом] ).
== Права та обов’язки сторін ==
'''Орендодавець має право''' розпоряджатися придбаним житлом до його повного викупу орендарем.

'''Орендодавець зобов’язаний''' передати житло у користування орендарю у встановлений договором строк або достроково, за умови повної сплати орендних платежів.

''Крім того, орендодавець також зобов'язаний здійснювати капітальний ремонт житла, переданого у найм'' (частина 2 статті 819 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

До '''основних прав орендаря''' належить:
# право володіння та користування житлом, отриманим в оренду;
# після сплати орендних платежів у повному обсязі набуття права власності на таке житло;
# право достроково погасити платежі на викуп житла (пункт 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
'''Орендар зобов’язаний:'''
# сплатити за житло кошти початкового внеску, який є складовою частиною вартості житла, визначеної у договорі оренди (частина 3 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»];
# своєчасно сплачувати орендні платежі, тобто періодичні платежі, які орендар сплачує орендодавцю відповідно до умов договору оренди протягом усього строку дії договору. Вони складаються з: платежів на викуп обраного орендарем житла; винагороди (доходу) орендодавця частина 4 статті 820 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]). У свою чергу, винагорода (дохід) орендодавця визначається згідно з розміром процентної ставки, встановленої у договорі оренди (частина 6 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]);
# компенсувати орендодавцю витрати, пов’язані з вчиненням юридичних дій, а саме: страхові платежі; витрати на оформлення права власності на нерухоме майно; на державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна; нотаріальні послуги; резерви непередбачених витрат, пов’язані з обслуговуванням зобов’язань орендаря (частина 5 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]). Порядок компенсації вищепозначених витрат визначається договором оренди (пункт 7 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]);
# надати кошти для формування резервів непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань орендаря (частина 5 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]; пункт 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]). Розмір таких резервів не може перевищувати три відсотки вартості житла. Кошти з цих резервів у разі їх невикористання зараховуються як платежі орендаря на викуп житла (пункт 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]);
# сплачувати самостійно комунальні платежі (частина 7 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»]). У випадку виникнення заборгованості з оплати спожитих житлово-комунальних послуг орендодавець погашає її за рахунок коштів відповідного резерву (пункт 9 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
# використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла, підтримувати його в належному стані, дотримуватися [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572] (пункт 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
# здійснювати поточний ремонт житла, переданого у найм, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 819 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України])
Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця (частина 2 статті 815 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Сплата орендних платежів у повному обсязі засвідчується '''актом''', що є невід’ємною частиною договору (пункт 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом])

Права та обов’язки орендаря за договором оренди житла з викупом '''входять до складу спадщини''' і переходять до його спадкоємців як за заповітом, так і за законом (частина 1 статті 12321 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], пункт 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

Спадкоємці мають право ініціювати дострокового '''припинення договору''' оренди у порядку, визначеному законом (частина 3 статті 12321 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Водночас вони мають право '''відмовитись від прийняття спадщини,''' до складу якої входять права та обов’язки орендаря, у порядку, встановленому статтею 1273 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] (частина 2 статті 12321 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Форма договору ==
Договір оренди житла з викупом має '''письмову форму та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню''' (частина 2 статті 811 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Строк договору ==
Договір оренди житла з викупом укладається на '''довготривалий (до 30 років) строк,''' який визначається за домовленістю сторін (частина 2 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], частина 2 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/800-17 Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»], пункт 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини другої статті 207 ЦК України] правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди житла, повинен бути підписаний наймачем, у іншому випадку він не є укладеним, а грошові кошти, сплачені на його виконання, мають бути повернуті як безпідставно набуті відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1212 ЦК України.]

Договір оренди житла з викупом припиняється у разі '''повної сплати орендних платежів у визначений строк або достроково'''.
== Розірвання договору ==
=== Добровільний порядок ===
Договір може бути розірваний '''за взаємною згодою сторін''' (частина 1 статті 651 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). У цьому випадку повернення сплачених коштів щодо вартості житла здійснюються відповідно до умов договору (пункт 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

Наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, '''у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.''' Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою (частина 1 статті 825 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

'''Договір найму частини будинку, квартири, кімнат'''и (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору '''не пізніше ніж за два місяці''' (частина 3 сатті 825 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
=== Судовий порядок ===
Договір оренди може бути розірваний '''за рішенням суду''' на вимогу орендодавця у випадках, передбачених частиною 2 статті 825 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], а саме:
# невнесення наймачем плати за найм житла за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази;;
# руйнування або псування житла безпосередньо орендарем або іншими особами, за дії яких він відповідає.
За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла.

У цьому разі повернення коштів здійснюється відповідно до рішення суду (пункт 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).

У разі розірвання договору '''оренди орендар та інші особи''', які проживають разом з ним, '''підлягають виселенню з житла без надання їм іншого житлового приміщення''' (пункт 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/274-2009-%D0%BF Порядку оренди житла з викупом]).
== Реєстрація права власності ==
На підставі '''договору оренди житла з викупом''', який є документом, що свідчить про перехід права власності на нерухоме майно (житло) від орендодавця до орендаря з відкладальними обставинами, визначеними законом (частина 7 статті 8101 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]), та '''акта щодо сплати орендних платежів''' здійснюється державна реєстрація права власності на житло орендаря).
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74475993 Постанова Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі N 6-60цс12]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74475993 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 127/14633/16-ц (провадження N 14-93цс18)]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/83413451 Постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року в справі N 727/6043/16-ц (провадження N 61-25714св18)]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90359317 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 909/337/19 (провадження N 12-35гс20)]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія: Договір оренди]]

Перехід права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно

2022-12-16T07:40:56Z

Andrii.turchynskyi: оновлення розміру адмін збору

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1174-IX#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості"]
== Оформлення речових прав на земельну ділянку ==
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають '''з моменту державної реєстрації цих прав'''.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text до ст. 126 Земельного кодексу України] право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"].

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку, '''здійснюється державним реєстратором речових прав на нерухоме майно''' після подання відповідних документів, які підтверджують право особи на реєстрацію даної земельної ділянки. Тобто внаслідок проведення таких реєстраційних дій речове право набувається, змінюється або припиняється. Окрім того, державна реєстрація прав на земельну ділянку може здійснюватись безпосередньо '''нотаріусом,''' який укладає договір щодо набуття або припинення права власності на земельну ділянку.

Отож, для реєстрації права власності, або іншого права користування, на земельну ділянку особі необхідно звернутись до центру надання адміністративних послуг із '''пакетом документів, який включає в себе:'''
# витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);
# копію та оригінал паспорту заявника;
# копію та оригінал РНОКПП (ідентифікаційного коду);
# підтвердження оплати адміністративного збору (0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 2022 р. - це 248,10 грн.);
# документ - підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міни і т.і.), рішення суду, свідоцтво на спадщину, тощо);
# довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);
# оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.
Важливо також те, що витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) не має потреби подавати у випадку, коли документи, які є підставою виникнення, переходу чи припинення права власності або інших прав, містять в собі інформацію про кадастровий номер.

Після здійснення усіх реєстраційних дій державним реєстратором або нотаріусом особа отримує '''витяг про державну реєстрацію її права.'''
== Загальні положення про перехід права на земельну ділянку ==
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає '''''принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди''''', який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 377 Цивільного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 Земельного кодексу України].

Так, відповідно до цих статтей, до особи, яка набула право власності, на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної,комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача( попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення.У разі якщо відчужувачу( попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.

'''Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.'''

'''Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.'''

Виходячи з цього, логічним є наступне положення: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування ''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80427441 (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).]''<blockquote>'''УВАГА!''' Набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду та перехід права на земельну ділянку –це два окремі правочини. </blockquote>'''''Щодо договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду''''', то істотною умовою його укладення є наявність кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Виходячи з цього, не можна продати жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, якій не присвоєно кадастрового номера. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України:] У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об’єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.

'''''Щодо договору про перехід права на земельну ділянку''''', то тут варто звернути увагу на те, що особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Варто зазначити, що відсутність права власності чи договору оренди на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, не є перешкодою в укладенні договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на такій земельній ділянці. Проте, в такому випадку не діятиме згадане вище положення про перехід до нового власника права власності, права користування на земельну ділянку в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), оскільки попередній власник жилого будинку, будівлі або споруди не мав жодних прав на земельну ділянку. Саме така позиція міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345588 Постанові Верховного Суду України у справі №127/10011/18].
== Окремі положення щодо договору оренди землі під час переходу права на земельну ділянку ==
Враховуючи непоодиноку практику Верховного Суду щодо переходу права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно в розмірі укладеного договору оренди землі, варто звернути уваги на певні юридичні аспекти.

По-перше, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ст. 7 Закону України "Про оренду землі"] договір оренди земельної ділянки при цьому не перестає діяти, а право оренди продовжує існувати у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й до відчуження нерухомості. Змінюються лише дані про особу орендаря. Водночас факт державної реєстрації змін про особу орендаря не впливає на вже зареєстроване право оренди: не змінює і не припиняє його. Новий власник будівлі може ініціювати внесення таких змін для уникнення спірних ситуацій з орендодавцем землі або з іншою метою, коли відомості про нього як орендаря необхідні для широкого загалу.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для здійснення проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі на умовах концесії, переходить до нового приватного партнера, концесіонера у разі зміни приватного партнера, концесіонера.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. ( [https://protocol.ua/ru/postanova_kgs_vp_vid_27_02_2019_roku_u_spravi_913_661_17/ Постанова КГС ВП від 27.02.2019 року у справі №913/661/17] )

Також варто наголосити на постанові [https://protocol.ua/ua/pokupets_neruhomosti_yaka_roztashovana_na_orendovaniy_z_d_avtomatichno_nabuvae_obov_yazku_splachuvati_orendnu_platu_na_umovah_dogovoru_orendi_z_d/ КГС ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17], яка передбачає положення щодо сплати орендної плати за договором оренди землі. Зокрема, покупець, який придбав нерухомість, автоматично набуває обов’язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов’язанні (!!!)
== Судова практика ==
У даній категорії справ, варто звернути увагу на постанову [https://protocol.ua/ua/vsu_zgidno_printsipu_tsilisnosti_zemelnoi_dilyanki_iz_budivleyu_yaka_na_niy_roztashovana_pravo_osobi_na_koristuvannya_z_d_nezalegno_vid_ii_rozmiriv/#:~:text=%D0%97%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20120%20%D0%97%D0%9A%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8. ВСУ у справі за № 6-2225 цс16]. Зокрема, правова позиція Верховного Суду України закріплює наступне. За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 377 ЦК України] до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 ЗК України] (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 ЗК України] у поєднанні з нормою статті 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 ЗК України] слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/90774898?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03&_ga=2.85125850.238119432.1612953015-665374435.1600152972 Ухвала від 30.07.2020 № 910/32643/15 Верховний Суд. Касаційний господарський суд]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/81139165?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03&_ga=2.84453850.238119432.1612953015-665374435.1600152972 Постанова від 03.04.2019 № 921/158/18 Верховний Суд. Велика Палата]
[[Категорія:Земельне право]]

Державна реєстрація права власності на новозбудований житловий будинок

2022-09-21T10:42:25Z

Andrii.turchynskyi: математичні зміни у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

В умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування:

1) державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюються з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану"].

Так, державна реєстрація, крім державної реєстрації, що відповідно до законодавства здійснюється в автоматичному режимі, проводиться виключно:
*державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що перебувають у трудових відносинах із суб’єктом державної реєстрації/суб’єктом державної реєстрації прав, місцезнаходженням якого є адміністративно-територіальна одиниця, що не включена до затвердженого відповідно до пункту 1-2 цієї постанови [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0386-22#Text переліку адміністративно-територіальних одиниць], та відповідають вимогам, визначеним підпунктом 10-4 пункту 1 цієї постанови (далі - державні реєстратори);
* посадовими особами Міністерства юстиції, його територіальних органів (далі - посадові особи), перелік яких письмово повідомляється Міністерством юстиції технічному адміністратору Державного реєстру прав/Єдиного державного реєстру;
*нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції [https://minjust.gov.ua/pages/list_of_notaries переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна] (далі - перелік нотаріусів);
*державними та приватними виконавцями відповідно до повноважень, визначених законом, перелік яких письмово повідомляється Міністерством юстиції технічному адміністратору Державного реєстру прав.
Нотаріусам, включеним до переліку нотаріусів із застереженням про заборону нотаріального посвідчення договорів щодо відчуження корпоративних прав, забороняється проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а із застереженням про заборону нотаріального посвідчення договорів щодо відчуження нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва або майнових прав щодо майбутнього нерухомого майна (далі - нерухоме майно) - державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація юридичної особи, громадського формування, нерухомого майна, місцезнаходженням яких є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0386-22#Text адміністративно-територіальна одиниця, що включена до затвердженого відповідно до пункту 1-2 цієї постанови переліку адміністративно-територіальних одиниць,] проводиться незалежно від місцезнаходження такої юридичної особи, громадського формування, нерухомого майна.

2) нотаріальні дії вчиняються з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану".]

'''Важливо!'''

⇒'''[https://minjust.gov.ua/pages/list_of_state_registrars_and_officials_ministry_of_justice Перелік державних реєстраторів та посадових осіб Міністерства юстиції, його територіальних органів, якими в умовах воєнного стану проводиться дежавна реєстрація].'''

⇒'''[https://minjust.gov.ua/pages/list_of_notaries Перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна].'''
|}
== Набуття права власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна ==
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення такого майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його [[Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів|прийняття до експлуатації]]. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина статті 331 Цивільного кодексу України]).

'''Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно''' '''та їх обтяжень''' – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] (далі - Закон).
== Документи, необхідні для реєстрації права власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127] (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводиться '''за заявою заявника шляхом''' '''звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса'''.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок може проводитися у разі, коли відомості про технічну інвентаризацію такого будинка, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому будинку адреси містяться в [https://e-construction.gov.ua/ Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва] (абзац восьмий пункту 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF/ed20211125#Text Порядку]).

Така заява формується суб’єкт надання адміністративної послуги (державний реєстратор, нотаріус, працівнику центру надання адміністративних послуг) за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника і надається на ознайомлення та проставлення підпису заявнику.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]. Особа іноземця та особа без громадянства встановлюються за паспортним документом іноземця.

У разі подачі документів на державну реєстрацію уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи ([[Особливості нотаріального посвідчення довіреності|нотаріально посвідчена довіреність]]; документ, що підтверджує повноваження законного представника тощо).

'''Документи, що підтверджують сплату адміністративного збору''' (крім випадків, коли особа звільнена від сплати адміністративного збору).
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО! Відповідно до пункту 2 частини другої статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону] державні реєстратори зобов’язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
|}
== Строки та розмір адміністративного збору за державну реєстрацію права власності ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Статтею 19 Закону] встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів''' з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону] за державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (250 грн (округлена сума)'''.

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text статтею 19 цього Закон]у, стягується адміністративний збір у розмірі:
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (2 480 грн (округлена сума) - у '''строк два робочі дні;'''
* 2 прожиткових мінімума для працездатних осіб (4 960 грн (округлена сума)- у '''строк один робочий день;'''
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (12 410 грн (округлена сума) - у '''строк 2 години.'''
Станом на сьогоднішній день (2022 рік) '''адміністративний збір стягується''' у розмірі '''(250 грн (округлена сума)''', якщо державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Слід зазначити, що '''адміністративний збір сплачується за одну надану послугу''' у сфері державної реєстрації прав. У випадку надання даної послуги '''одночасно усім співвласникам нерухомого майна адміністративний збір стягується один раз у повному обсязі'''.

У разі надання однієї послуги у сфері державної реєстрації прав співвласникам нерухомого майна окремо один від одного, адміністративний збір стягується у повному обсязі з кожного із співвласників.

'''Адміністративний збір не повертається''' '''у разі відмови''' у проведенні реєстраційних дій, а у '''випадку відкликання заяви''' про державну реєстрацію прав адміністративний збір '''підлягає поверненню'''.
== Отримання документа після проведення державної реєстрації ==
Після проведення державної реєстрації, '''суб’єкт надання адміністративної послуги''' (державний реєстратор, центр надання адміністративних послуг), надає заявнику - '''Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності,''' що підтверджує право власності на майно.
==Див. також==
*[[Порядок проведення державної реєстрації права власності на житлові будинки, побудовані до 05.08.1992]]
[[Категорія: Житлове право]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Захист прав на земельну ділянку

2022-07-29T06:45:23Z

Andrii.turchynskyi:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування"]
==Поняття захисту прав на земельну ділянку==
'''Захист прав на земельну ділянку''' – це сукупність правових засобів, визначених нормативно-правовими актами, які спрямовані та гарантують захист порушених прав землевласників та землекористувачів.
==Гарантії захисту прав на земельні ділянки==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] під «гарантією» розуміє дії, спрямовані на забезпечення прав на володіння, користування та розпорядження землею всіх суб’єктів земельних правовідносин.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 Статтею 13 Контитуції України] визначається, що Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб’єктів права власності та гарантує кожному захист його прав і свобод. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Статтею 14 Конституції України] передбачається конституційна гарантія щодо захисту прав на землю, яка є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.
Конституційні норми безпосередньо втілені у земельному законодавстві. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1540 Глава 23 «Захист прав на землю»] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] містить визначення способів захисту прав на земельні ділянки, гарантій права власності на земельну ділянку, а також відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю та за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.
Нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] гарантується та забезпечується фізичним і юридичним особам рівні умови та способи захисту права власності на земельні ділянки та права користування ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 ст.152 Земельного кодексу України)].

Розділ V [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] поділяє гарантії прав на землю на три різновиди:
#визнання прав;
#відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
#визнання угоди недійсною;
#визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
#відшкодування заподіяних збитків;
#застосування інших, передбачених законом, способів.
У статті 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] вказані гарантії, пов’язані з відшкодуванням власникам землі та землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок:
*вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
*тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
*встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
*погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
*приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
*неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;
*використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;
*використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.
==Способи захисту прав на земельні ділянки==
Відповідно до статті 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України], власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а також на відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
*визнання прав
*відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав
*визнання угоди недійсною
*визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування
*відшкодування заподіяних збитків
*застосування інших, передбачених законом, способів.
'''Способи захисту прав на землю поділяються на: '''
#речово-правові
#зобов’язально-правові
#спеціальні способи захисту земельних прав.
'''Речово-правові способи захисту прав на землю''' безпосередньо спрямовані на захист суб’єктивного права власності на землю чи права землекористування осіб, які на момент порушення права не перебувають у зобов’язальних відносинах з порушником.

'''До такого способу захисту земельних прав належать:'''
*визнання прав на земельну ділянку
*відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав
*запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)
*вимога власника земельної ділянки або землекористувача усунути порушення у здійсненні їхніх прав, які не пов’язані з позбавленням володіння земельною ділянкою (негаторний позов) та ін.
'''Зобов'язально-правові способи захисту''' мають на меті захист прав суб'єкта як учасника зобов'язальних відносин.

'''До зобов’язально-правових способів захисту належать: '''
*відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежними виконанням умов договорів (відчуження, придбання, оренди (суборенди) земельної ділянки тощо)
*повернення власникові наданої у користування за договором оренди земельної ділянки та ін.
'''Спеціальні способи захисту земельних прав''' стосуються особливих випадків порушення прав власників земельних ділянок і землекористувачів. Вони зумовлені особливим колом уповноважених чи зобов'язаних осіб і надзвичайними обставинами.

'''До спеціальних способів захисту відносяться:'''
*визнання угоди щодо земельної ділянки недійсною
*визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують права власників земельних ділянок і землекористувачів та ін.
==Органи, що вирішують земельні спори==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 статті 158] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України], земельні спори вирішуються судами та органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Також, земельний спір може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених Земельним Кодексом України. Органи, передбачені статтею 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України], сприяють примиренню сторін земельного спору. Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у земельних спорах укладаються в письмовій формі. У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися для розгляду земельного спору до органів, що вирішують земельні спори.

Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n1046 статті 77] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»] вирішення спорів про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Статями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n94 15,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 16] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] визначається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
[[Категорія:Земельне право]]

Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин

2022-06-29T12:44:11Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]

== Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин ==
Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин визначенні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n42 ст.. 6 Земельного кодексу України] і до них належить:
* прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин;
* визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;
* затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
* встановлення і зміна меж районів і міст;
* погодження питань, пов’язаних із припиненням права постійного користування особливо цінними землями відповідно до цього Кодексу;;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

== Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n65 до ст.. 8 Земельного кодексу України] до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить:
* розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області;
* забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
* погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території;
* затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;
* координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
* організація землеустрою;
* встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

== Повноваження районних рад у галузі земельних відносин ==
До повноважень районних рад у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n98 ст.. 10 Земельного кодексу України] належить:
* розпорядження землями на праві спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району;
* забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель;
* організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів;
* встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

== Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин ==
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n113 ст.. 12 Земельного кодексу України] належить:
* розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;
* передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
* надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
* вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування;
* викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
* організація землеустрою;
* обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
* підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
* встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
* інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
* внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
* вирішення земельних спорів;
* вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

* надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
* здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;
* здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

== Повноваження ОМС щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування ==
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
# ведення водного господарства;
# будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
# індивідуального дачного будівництва.

== Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування ==
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
# надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
# формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Для одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зацікавлена особа звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

''Погодження землекористувача вимагається у тому разі, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи. У цьому випадку необхідно не лише надати земельну ділянку у користування заявнику, але і припинити право користування цієї іншої особи. Примусово зробити це неможливо - необхідна згода користувача. У разі, якщо земельна ділянка використовується на праві постійного користування, таке право може бути припинене за процедурою "добровільної відмови" користувача (див. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1432 ч. ч. 3 та 4 ст. 142 ЗКУ]).''

Клопотання розглядається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк. Результатом розгляду є надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні.

'''Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.'''

''Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1512 статтею 151 Земельного кодексу України] «Порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності».''

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об’єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

== Див. також: ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Кабінету_Міністрів_України_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_органів_місцевого_самоврядування_у_галузі_земельних_відносин Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Верховна Рада України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Використання земель та об'єктів водного фонду

2022-05-25T08:26:14Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України «Про аквакультуру»];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/502-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 pоку № 502 “Про затвердження порядку користування землями водного фонду”];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15#Text Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12#Text Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]

== '''Що таке землі та об’єкти водного фонду?''' ==
=== '''Що таке землі водного фонду?''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n469 ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n539 ст. 4 Водного кодексу України] до земель водного фонду належать землі, зайняті: 
* морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
* прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
* гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
* береговими смугами водних шляхів;
* штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. 
=== '''Що таке об’єкти водного фонду?''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n79 ст. 3 Водного кодексу України] усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. 
До водного фонду України належать:
* поверхневі води:
# природні водойми (озера);
# водотоки (річки, струмки);
# штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
# інші водні об'єкти;
* підземні води та джерела;
* внутрішні морські води та територіальне море.

== '''В якій формі власності можуть перебувати землі та об’єкти водного фонду?''' ==
=== '''Форми власності земель водного фонду''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України] землі водного фонду можуть перебувати у '''державній, комунальній та приватній власності'''. 
=== '''Форми власності об’єктів водного фонду''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n106 ст. 6 Водного кодексу України] '''води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування'''.
Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

== '''Які є види використання земель та об’єктів водного фонду?''' ==
=== '''Використання земель водного фонду''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] '''громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність''' замкнені природні водойми ('''загальною площею до 3 гектарі'''в). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України '''землі'''] водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування''':'''
* державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
* державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
* державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;
* військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n512 ст. 51 Водного кодексу України] водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України] '''громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди''' земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n706 ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України] '''у користування на умовах оренди''' земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України] '''використання земельних ділянок водного фонду для рибальства''' здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. 
=== '''Використання об’єктів водного фонду''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n466 ст. 46 Водного кодексу України] водокористування може бути двох видів - '''загальне та спеціальне'''. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n469 ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України] '''загальне водокористування''' здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) '''безкоштовно''', без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. 
Загальне водокористування може бути обмежене. 
З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав '''районні і міські ради''' за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів '''встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб''', крім випадків, передбачених законом. 
Місцеві ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. 
''На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду'' ([https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php Користування водними об’єктами на умовах оренди]). 
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. 
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. 
'''Спеціальне водокористування''' - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. 
'''''Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами''''' насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. 
'''Спеціальне водокористування є платни'''м та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. 
'''Дозвіл на спеціальне водокористування''' видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. 
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15#Text Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"] в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. 
''Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно''.

== '''Які існують обмеження щодо використання земель та об’єктів водного фонду?''' ==
=== '''Обмеження щодо використання земель водного фонду''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n505 ст. 61 Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n754 ст. 89 Водного кодексу України] у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
# розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
# зберігання та застосування пестицидів і добрив;
# влаштування літніх таборів для худоби;
# будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
# миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
# влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
#випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. 
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов’язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.

У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов’язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.

 
Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. 
У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
# застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;
# влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
# влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;
# влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів. 
У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. 
=== '''Обмеження щодо використання об’єктів водного фонду''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n539 ст. 54 Водного кодексу України] користування водними об'єктами, які мають особливе державне значення, наукову або культурну цінність, а також тими, що входять до складу систем оборотного водопостачання теплових та атомних електростанцій, може бути частково чи повністю заборонено в порядку, встановленому законодавством. 
Лісосплав на водних об'єктах забороняється. 
Користування водними об’єктами у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12#Text Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"].
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Встановлення меж земельної ділянки

2022-04-29T05:40:07Z

Andrii.turchynskyi:

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/353-14 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98 Наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 року №56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)"]
==Загальні положення==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n915 статті 107 Земельного кодексу України], '''основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації'''.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1809 статтею 198 Земельного кодексу Україн] - '''кадастрові зйомки''' це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок є . Кадастрова зйомка включає:
* геодезичне вишукування меж земельної ділянки;
* погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
* відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
* встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі.

'''''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)''''' – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місце знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n910 статті 106 Земельного кодексу України] власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними.У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у '''рівних частинах''', якщо інше не встановлено угодою між ними.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

'''''Межа земельної ділянки''''' - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

'''''Межовий знак''''' - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межові знаки бувають трьох видів:

'''Вид 1''' – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

'''Вид 2 –''' металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

'''Вид 3 –''' дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.

{| class="wikitable"
|-
! Межовий знак - спеціальної конструкції !! Межовий знак - металева труба!! Межовий знак - дерев'яний стовп
|-
| [[Файл: Межовий_знак_-_Металеве_коло.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Металева_труба.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Дерев'яний_стовп.jpeg|300px|]]
|-
|}

==Порядок встановлення меж земельної ділянки==
Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»]. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

'''''Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:'''''
# укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
# топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
# камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, '''не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт''' із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують '''фіксацію''' повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місце знаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місце знаходженням земельної ділянки.

'''Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.'''

== Куди звертатись ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України], органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/paran2#n2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]).

'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Юридична особа набуває права виконувати роботи із землеустрою, якщо у її штаті є два і більше сертифікованих інженера-землевпорядника за основним місцем роботи, а фізична особа – підприємець – у разі, якщо вона сама є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у управліннях [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Держгеокадастру] у відповідному районі або за допомогою мережі інтернет.

== Необхідні документи ==
'''Вихідні документи для укладання договору:'''
# копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
# рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
# копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
# копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

'''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:'''
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
* проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду).
'''Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.'''

== Мета встановлення межових знаків ==
'''Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:'''
* межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
* забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
* у потенційного покупця чи орендатора даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
* раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи.
'''Межові знаки не встановлюються:'''
* у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
* у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
* у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
* на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n919 Статтею 108 Земельного кодексу України] передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

== Вартість ==
Ціна (вартість) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та терміни виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів.
== Наслідки непідписання акта погодження меж земельної ділянки ==
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийняв [https://verdictum.ligazakon.net/document/73156897 Постанову по справі №681/1039/15-ц], у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:
* погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 198 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося;
* погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають;
* у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним;
* підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації;
* непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі;
* не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. '''Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.'''

''!!!При цьому рішення, дії та бездіяльність органів місцевого самоврядування можна оскаржити в судовому порядку.''

== Вирішення спору щодо встановлення меж земельної ділянки ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України (стаття 158)] передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судова практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87107021 669/43/17] та [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80425449 676/4536/17.]

Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

Цікава судова практика щодо питання '''відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем'''. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854756 № 350/67/15-ц], [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854677 514/1571/14-ц].
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Набувальна давність

2022-03-30T06:10:13Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]

== Що таке набувальна давність? ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.

== Як зареєструвати права власності за набувальною давністю? ==
Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду, а передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність.Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно. ==
[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
 
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
 
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

===Умови на яких базується право власності за набувальною давністю===
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена частиною [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним: 
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
'''Добросовісне володіння''' майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. 
'''Володіння визначається відкритим''' якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховання цього майна. 
'''Володіння визначається безперервним''' якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. 
'''Тривалість володіння''' передбачає, що має закінчиться визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

За відсутності будь-якої з перерахованих умов не можливо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю..

===Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю===
 
Враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#_blank пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України]про те, що правила [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 статті 344] даного кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 статті 344 Цивільного кодексу України] поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року. 
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. 
Враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#_blank статей 16],[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1860#n1860&test=XNLMf5x.qwJgOvYwZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 344] [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2117#_blank 396 Цивільного кодексу України],до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2082#_blank статей 387], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2099#n2099&test=NOaMfL2dtr58OvY6ZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 391 Цивільного кодексу України]. 
Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2084#n2084&test=Up9Mf3o6frtCOvY2ZivCgzxXHI4FAs80msh8Ie6 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача. 
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran94#_blank статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18. від 28 квітня 2020 року КЦС ВС] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).

=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. 

===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»], оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна. 

==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 Земельного кодексу України в межах норм, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 ст. 121 Земельного кодексу України]. 
Умовою набуття зазначеними суб'єктами такого права виступає добросовісне, відкрите і безперервне користування відповідною земельною ділянкою протягом 15 років. 
Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років. 
Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування. 
Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 ст. 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page9 п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

Стаття 119 ЗК України передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян'''.''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18)''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]). 

===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності.===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 статтею 118 Земельного кодексу України]). 
Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком: 
# Подання громадянином України в місцеву раду (якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту) або районної адміністрації (якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту) заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 ст.121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page7 Статтею 344 Цивільного кодексу України] право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. 
Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page5 ст. 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.

===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Земельне право]]

Правовий режим воєнного стану

2022-02-25T09:47:22Z

Andrii.turchynskyi: доповнення

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#Text Порядок встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-%D0%BF#Text Порядок встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1450]
== Поняття "воєнний стан" ==
'''Воєнний стан''' - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
[[Файл:3 1064.jpg|міні|https://court.gov.ua/press/news/607021]]
== Порядок введення воєнного стану ==
→ Рада національної безпеки і оборони України подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях; → Президент України у разі прийняття відповідного рішення видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону; → Верховна Рада України затверджує Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, який підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб (стаття 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
== Органи влади в умовах воєнного стану ==
В умовах воєнного стану Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

'''Військовим командуванням''', якому надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з’єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (стаття 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов’язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадського порядку та безпеки, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися '''тимчасові державні органи - військові адміністрації'''.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

'''Правосуддя в умовах воєнного стану.'''

Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

== Заходи правового режиму воєнного стану ==
В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|щодо заборон та обмежень]].
== Припинення та скасування воєнного стану ==
Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації (стаття 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]).
== Див. також ==
* [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]
* [[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану]]
[[Категорія: Конституційне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Верховна Рада України]]
[[Категорія: Президент України]]

Відчуження земельної ділянки за рішенням власника

2022-01-26T07:24:28Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20 Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5«Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]

== Як відмовитися від права власності на земельну ділянку ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 142 Земельного кодексу України] можлива добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою.

!!! Добровільна ''відмова власника'' земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його ''письмовою заявою'' і т''ільки на користь держави чи територіальної громади''.

# Відмовитися від права власності має право тільки власник.
# У разі бажання відмовитися від належної йому земельної ділянки, власник землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (заяву (на вибір власника) до місцевої ради або районного управління земельних ресурсів щодо земель сільськогосподарського призначення або до райдержадміністрації – щодо всіх інших земель. Підпис власника земельної ділянки на заяві має бути нотаріально посвідчений)
# Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
#Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
#Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

== Відчудження земельної ділянки ==

Відчуження земельної ділянки – це перехід права власності від однієї особи до іншої шляхом укладання різних угод: купівлі-продажу, дарування, пожертви, обміну, ренти, поділу майна, припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно і т. д.

01 липня 2021 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20 Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»] (далі - Закон), відповідно до якого:

'''''Порядок відчудження земельної ділянки коротко виглядає так'''''
# ''Підготовка документації, необхідної для здійснення угоди – це документи, які:''
* Підтверджують Вашу особу: паспорт та ідентифікаційний код;
* Посвідчують право власності на земельну ділянку: акт на землю, свідоцтво на право власності;
* Висновок експерта, щодо оцінки землі – вона потрібна для підрахунку оподаткування.
* Документація з кадастровим номером, якщо на даній земельній ділянці цей номер раніше не було надано, потрібно оформити відповідно. Найчастіше потреба в оформленні кадастрового номера виникає при реалізації ділянок, оформлених актами старого зразка.
* Крім перелічених, можуть знадобитися й інші документи, які залежать від наявності на земельній ділянці будь-яких об'єктів нерухомості, наявності у власника ділянки дружини (чоловіка) або присутність інших важливих обставин, які можуть вплинути на реалізацію угоди.
# ''Подання нотаріусу підготовлених документів''
# ''Перевірка майна на наявність заборон та відчуження земельної ділянки (в державному реєстрі)''
# ''Оформлення документів (договорів) нотаріусом, оплата послуг, сплата податків.''
# ''Оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, новому власнику.''
'''Увага!''' ''Іноді замість договору купівлі-продажу землі використовують договір дарування. Такий договір дійсно зменшить податок, необхідний при реалізації такої угоди, але з іншого боку він же збільшить ризики для продавця, адже в разі визнання такого договору недійсним колишньому власникові землі буде досить таки складно повернути свої гроші, так як за документами – це був подарунок, який передається безкоштовно.''
Невірно оформлені документи на відчуження земельної ділянки можуть спричинити за собою не тільки відмову нотаріуса в укладенні такого договору, але і визнання даної угоди недійсною, а відповідно і її розірвання з усіма витікаючими з цього наслідками, оплатами неустойок, штрафних санкцій, втратою сплачених податків, послуг нотаріуса, а в деяких випадках і повної втрати грошей, отриманих за ділянку.

''[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Земельне право]]''

Перехід права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно

2021-12-15T06:59:49Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
*Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості"

== Оформлення речових прав на земельну ділянку ==
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають '''з моменту державної реєстрації цих прав'''.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text до ст. 126 Земельного кодексу України] право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"].

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку, '''здійснюється державним реєстратором речових прав на нерухоме майно''' після подання відповідних документів, які підтверджують право особи на реєстрацію даної земельної ділянки. Тобто внаслідок проведення таких реєстраційних дій речове право набувається, змінюється або припиняється. Окрім того, державна реєстрація прав на земельну ділянку може здійснюватись безпосередньо '''нотаріусом,''' який укладає договір щодо набуття або припинення права власності на земельну ділянку.

Отож, для реєстрації права власності, або іншого права користування, на земельну ділянку особі необхідно звернутись до центру надання адміністративних послуг із '''пакетом документів, який включає в себе:'''
# витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);
# копію та оригінал паспорту заявника;
# копію та оригінал РНОКПП (ідентифікаційного коду);
# підтвердження оплати адміністративного збору (0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 2021 р. - це 230 грн.);
# документ - підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міни і т.і.), рішення суду, свідоцтво на спадщину, тощо);
# довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);
# оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.
Важливо також те, що витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК) не має потреби подавати у випадку, коли документи, які є підставою виникнення, переходу чи припинення права власності або інших прав, містять в собі інформацію про кадастровий номер.

Після здійснення усіх реєстраційних дій державним реєстратором або нотаріусом особа отримує '''витяг про державну реєстрацію її права.'''

== Загальні положення про перехід права на земельну ділянку ==

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає '''''принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди''''', який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 377 Цивільного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 Земельного кодексу України].

Так, відповідно до цих статтей, до особи, яка набула право власності, на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи з цього, логічним є наступне положення: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування ''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80427441 (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).]''<blockquote>'''УВАГА!''' Набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду та перехід права на земельну ділянку –це два окремі правочини. </blockquote>'''''Щодо договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду''''', то істотною умовою його укладення є наявність кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Виходячи з цього, не можна продати жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на земельній ділянці, якій не присвоєно кадастрового номера. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України:] У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об’єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі.

'''''Щодо договору про перехід права на земельну ділянку''''', то тут варто звернути увагу на те, що особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Варто зазначити, що відсутність права власності чи договору оренди на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, не є перешкодою в укладенні договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на такій земельній ділянці. Проте, в такому випадку не діятиме згадане вище положення про перехід до нового власника права власності, права користування на земельну ділянку в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), оскільки попередній власник жилого будинку, будівлі або споруди не мав жодних прав на земельну ділянку. Саме така позиція міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345588 Постанові Верховного Суду України у справі №127/10011/18].

== Окремі положення щодо договору оренди землі під час переходу права на земельну ділянку ==

Враховуючи непоодиноку практику Верховного Суду щодо переходу права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно в розмірі укладеного договору оренди землі, варто звернути уваги на певні юридичні аспекти.

По-перше, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text ст. 7 Закону України "Про оренду землі"] договір оренди земельної ділянки при цьому не перестає діяти, а право оренди продовжує існувати у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й до відчуження нерухомості. Змінюються лише дані про особу орендаря. Водночас факт державної реєстрації змін про особу орендаря не впливає на вже зареєстроване право оренди: не змінює і не припиняє його. Новий власник будівлі може ініціювати внесення таких змін для уникнення спірних ситуацій з орендодавцем землі або з іншою метою, коли відомості про нього як орендаря необхідні для широкого загалу.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для здійснення проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі на умовах концесії, переходить до нового приватного партнера, концесіонера у разі зміни приватного партнера, концесіонера.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. ( [https://protocol.ua/ru/postanova_kgs_vp_vid_27_02_2019_roku_u_spravi_913_661_17/ Постанова КГС ВП від 27.02.2019 року у справі №913/661/17] )

Також варто наголосити на постанові [https://protocol.ua/ua/pokupets_neruhomosti_yaka_roztashovana_na_orendovaniy_z_d_avtomatichno_nabuvae_obov_yazku_splachuvati_orendnu_platu_na_umovah_dogovoru_orendi_z_d/ КГС ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17], яка передбачає положення щодо сплати орендної плати за договором оренди землі. Зокрема, покупець, який придбав нерухомість, автоматично набуває обов’язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов’язанні (!!!)
== Судова практика ==
У даній категорії справ, варто звернути увагу на постанову [https://protocol.ua/ua/vsu_zgidno_printsipu_tsilisnosti_zemelnoi_dilyanki_iz_budivleyu_yaka_na_niy_roztashovana_pravo_osobi_na_koristuvannya_z_d_nezalegno_vid_ii_rozmiriv/#:~:text=%D0%97%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20120%20%D0%97%D0%9A%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8. ВСУ у справі за № 6-2225 цс16]. Зокрема, правова позиція Верховного Суду України закріплює наступне. За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 377 ЦК України] до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 120 ЗК України] (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 ЗК України] у поєднанні з нормою статті 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 ЗК України] слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

[https://verdictum.ligazakon.net/document/90774898?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03&_ga=2.85125850.238119432.1612953015-665374435.1600152972 Ухвала від 30.07.2020 № 910/32643/15 Верховний Суд. Касаційний господарський суд]

[https://verdictum.ligazakon.net/document/81139165?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03&_ga=2.84453850.238119432.1612953015-665374435.1600152972 Постанова від 03.04.2019 № 921/158/18 Верховний Суд. Велика Палата]
[[Категорія:Земельне право]]

Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва

2021-11-22T08:01:54Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база. ==
* 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України].
* 2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1279-97-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. №1279] «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню». 

== '''Поняття та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва''' ==

Глава 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] присвячена Відшкодуванню втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. 

В даній главі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу] норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників) з метою збереження їх кількісного і якісного стану. 

Поняття втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва чинним законодавством не визначено.
Відповідно до ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають:
-
* втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об’єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення. 

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. 

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. 

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 

Отже, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості цих земель. 

== '''Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню''' ==

Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1279-97-%D0%BF#Text постановою КМУ від 17.11.1997р. № 1279]. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються за нормативами, затвердженими зазначеною постановою. 

Втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
'''Бд
'''Рв = Пд х Нв х''' '''----- х Кінт,'''
Бо'''
де '''Рв''' - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Пд''' - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; '''Нв''' - норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Бд''' - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; '''Бо''' - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю; '''Кінт''' - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).
Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових земель і чагарників (вкритих лісовою рослинністю земель, незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій, рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, визначаються на основі нормативів втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
'''Рв = Пд х Нв х Кі,'''
де '''Рв''' - розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Пд''' - площа ділянки лісових земель і чагарників, що вилучається, гектарів; '''Нв''' - норматив втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Кі''' - коефіцієнт продуктивності лісових земель і чагарників за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею).
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, визначаються за формулою:
'''Рв = (1-К) х Нв х Пд,'''
де '''Рв''' - розмір втрат, тис. гривень; '''К''' - коефіцієнт зниження продуктивності угіддя; '''Нв''' - середній розмір втрат з розрахунку на 1 гектар, що визначається відповідно до пунктів 1 або 2 цього Порядку; '''Пд''' - площа ділянки, гектарів. 

Для визначення показника зниження продуктивності сільськогосподарських угідь використовуються дані агрохімічної паспортизації земельних ділянок, а для лісових земель і чагарників - дані лісотаксації.
Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання. 

'''Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють ''Держгеокадастр та його територіальні органи.'''''
Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій». Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в тому числі розрахунок втрат), які надійшли до Державного фонду документації із землеустрою, надаються у користування за письмовим запитом відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1279-97-%D0%BF#Text Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004р]. 

== '''Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва''' ==

Відповідно до ст. 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються:
-громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення індустріальних (промислових) парків, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, у разі використання земельних ділянок для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, а також всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю.
Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами без зміни цільового призначення земельних ділянок провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. 

== '''Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва''' ==

Відповідно до ст. 209 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетним кодексом України].
Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище

2021-10-05T05:34:29Z

Andrii.turchynskyi:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі – ЗК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5245-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Закон України «Про поховання та похоронну справу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1113-04#Text Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 19 листопада 2003 року № 193]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-9]

== Повноваження органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад) при відведенні земельної ділянки під кладовища ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 83 Земельного кодексу України], землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Беручи до уваги специфіку такого об'єкта, як кладовище, саме органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення такої земельної ділянки, відповідно до загальних норм земельного законодавства та спеціальних норм, які встановлюють вимоги до таких об'єктів, зокрема до порядку їх розміщення та утримання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text Статтею 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу»] передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:
* вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;
* забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;
* створюють ритуальні служби;
* вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;
* здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності.
За рішенням такого органу для організації будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання (кладовища) можуть бути створені спеціалізовані комунальні підприємства.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству (установі, організації) в постійне користування надається земельна ділянка.

Варто зауважити, що земельні ділянки, на яких розташовані місця поховання (кладовища), є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Також, орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення закриття кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання.

== Норми земельної ділянки, які можуть бути відведені під кладовища ==
Розміри земельних ділянок, які відводяться під кладовища традиційного поховання, повинні мати площу:

- з розрахунку 0,24 га на 1 тисячу чоловік, що проживають в міській місцевості;

- з розрахунку 0,1 га на 1 тисячу чоловік, які проживають у сільській місцевості.

- з розрахунку 0,02 га на 1 тисячу чоловік Для організації поховання урн з прахом померлого.

Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов.

Мінімальна територія місць поховань складає 0,5 га.

Кладовище як місце для організації поховання зонально має розташовуватись у межах комунальної зони.

Місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію,   упорядковані   під'їзні   шляхи,   бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0028588-99#Text Відповідно до п. 3.2 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України»], місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м, а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівнені до них, має бути не меншою 100 м.

== Порядок виділення (відведення) земельної ділянки під кладовище ==
Земельні ділянки для влаштування кладовища надаються за рішенням органу місцевого самоврядування виключно спеціалізованим комунальним підприємствам на праві постійного користування землею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (ст. 92 ЗК України)].

Для відведення земельної ділянки під кладовище застосовуються загальні норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, які визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 123 ЗК України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст.123 ЗК України] спеціалізоване комунальне підприємство звертається до відповідного органу місцевого самоврядування за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення кладовища.

Умови і строки розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Органом місцевого самоврядування приймаючи рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються шляхом:
* затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
* надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
== Земельні ділянки, які забороняється відводити (виділяти) під кладовища ==
Відповідно до п. 3.9. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», забороняється відведення земельних ділянок під кладовища:

     - на територіях першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зон округу санітарної охорони курортів;

     - на територіях з тріщинами в підстилаючих породах (якщо є доказаний гідрологічний зв'язок з водоносним горизонтом, який є джерелом   водопостачання) і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;

     - на   берегах   відкритих   водоймищ, які використовуються населенням для питного водозабезпечення або з культурно-побутовою метою.

[[Категорія:Земельне право]]

Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України

2021-09-30T12:57:04Z

Andrii.turchynskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України «Про жертви нацистських переслідувань»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20#Text Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/325-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України]

== Правове регулювання виплати щорічної грошової допомоги ==
'''Виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня та її розмір визначено статтями 12-16, 17¹ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] і статтями 6¹-6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»].'''

Частиною другою статті 95 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави .

Згідно з підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

01 січня 2015 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-19#Text Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ], яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20120323 Бюджетного кодексу України] доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, статей 12-16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]; статей 6¹-6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.'''

Відповідно до правової позиції '''Конституційного Суду України, викладеної в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11 Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011]''' у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-12 '''Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012''']''' у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України, роз’яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.'''

Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

'''Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.'''

У зв’язку з цим, впродовж 2011-2020 років розміри разової грошової допомоги ветеранам війни, жертвам нацистських переслідувань, що виплачується щорічно до 5 травня, визначались постановами Уряду (постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», від 13 березня 2013 року № 149, від 16 квітня 2014 року № 102, від 31 березня 2015 року № 147, від 02 березня 2016 року № 141, від 05 квітня 2017 року №223, від 14 березня 2018 року № 170, від 20 березня 2019 року № 237, від 19 лютого 2020 року №112).

27 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо конституційності окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричинює юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що не відповідає Конституції України.

'''У 2021 році''' розміри разової грошової допомоги до 5 травня визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/325-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”»]

== Хто має право на виплату щорічної разової грошової допомоги ==
'''Право на виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня мають:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Підстава
|-
| учасники бойових дій та особи, прирівняні до них || стаття 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни || стаття 13 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| учасники війни, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Другої світової війни, та інші учасники війни || стаття 14 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], а також дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || стаття 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною || стаття 16 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
|-
| колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || стаття 6¹ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]]
|-
| колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин || стаття 6² [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням || стаття 6³ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|-
| дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге || стаття 6⁴ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]
|}

== Порядок отримання грошової допомоги ==
Виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

'''Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання).'''

== Розмір виплат у 2021 році ==
'''У 2021 році''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/325-2021-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”»] '''разова грошова допомога до 5 травня виплачується в таких розмірах:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Розмір допомоги
(грн.)

|-
| особи з інвалідністю внаслідок війни та колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:||
|-
| I групи || 4421
|-
| II групи || 3906
|-
| III групи || 3391
|-
| учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків || 1491
|-
| особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною|| 4421
|-
| члени сімей загиблих і дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге|| 966
|-
| учасники війни та колишні в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особи, які були насильно вивезені на примусові роботи, діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога || 612
|}
== Формування переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги ==
До 23 березня поточного року районним органам соціального захисту населення подається перелік осіб, які мають право на отримання грошової допомоги:
{| class="wikitable"
|-
| щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України || Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями
|-
| щодо осіб, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України|| Пенсійним фондом України
|}
== Строк отримання грошової допомоги ==
Особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] до 5 травня включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її '''до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги'''.

== В яких випадках грошова допомога не виплачується ==
'''Разова грошова допомога не виплачується''' в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги (частина шоста статті 17¹ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

== Виплата грошової допомоги, що належала особі і залишилась не одержаною у зв'язку з її смертю ==
Сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею (частина сьома статті 17¹ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

== Оскарження ==
Будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

== Строк оскарження ==
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється '''шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та четвертою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30.09.2020, оскільки 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у '''постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.'''

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91883790 Рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20] - щодо нарахування та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. ("...'''Це рішення суду є зразковим''' для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
# особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
# відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
# предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.

== Зразки документів ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/c/ce/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_5_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F.pdf Зразок заяви про перерахунок виплати]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/1/10/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D1%96%D1%97_2021.docx Зразок позову про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії]

* Позов про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії 2021 р.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Встановлення меж земельної ділянки

2021-09-30T12:38:26Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/353-14 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98 Наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 року №56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками"]

==Поняття "встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості" та "межові знаки"==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n915 статті 107 Земельного кодексу України], '''основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації'''.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1809 статтею 198 Земельного кодексу Україн] - '''кадастрові зйомки''' це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок є . Кадастрова зйомка включає:
* геодезичне вишукування меж земельної ділянки;
* погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
* відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
* встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі.

'''''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)''''' – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місцезнаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n910 статті 106 Земельного кодексу України] власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у '''рівних частинах''', якщо інше не встановлено угодою між ними.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

'''''Межовий знак''''' - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межові знаки бувають трьох видів:

'''Вид 1''' – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

'''Вид 2 –''' металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

'''Вид 3 –''' дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.

{| class="wikitable"
|-
! Межовий знак - спеціальної конструкції !! Межовий знак - металева труба!! Межовий знак - дерев'яний стовп
|-
| [[Файл: Межовий_знак_-_Металеве_коло.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Металева_труба.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Дерев'яний_стовп.jpeg|300px|]]
|-
|}

==Порядок встановлення меж земельної ділянки==
Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками]. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376], встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місце розташування поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. '''''Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:'''''
# укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
# топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків (відповідно до Інструкції – за бажанням власника земельної ділянки);
# камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельно ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text У пункті 3.12. Інструкції] передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, '''не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт''' із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують '''фіксацію''' повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

'''Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.'''

== Куди звертатись ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України], органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/paran2#n2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]).

'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Юридична особа набуває права виконувати роботи із землеустрою, якщо у її штаті є два і більше сертифікованих інженера-землевпорядника за основним місцем роботи, а фізична особа – підприємець – у разі, якщо вона сама є сертифікованим інженером-землевпорядником. 

Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у управліннях [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Держгеокадастру] у відповідному районі або за допомогою мережі інтернет. 

== Необхідні документи ==
'''Вихідні документи для укладання договору:'''
# копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
# рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
# копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
# копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. 

'''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:'''
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
* проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду). 
'''Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.'''

== Мета встановлення межових знаків ==
'''Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:'''
* межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
* забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
* у потенційного покупця чи орендатора даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
* раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи. 
'''Межові знаки не встановлюються:'''
* у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
* у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
* у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
* на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n919 Статтею 108 Земельного кодексу України] передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

== Вартість ==
Ціна (вартість) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та терміни виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів. 
== Наслідки непідписання акта погодження меж земельної ділянки ==
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийняв [https://verdictum.ligazakon.net/document/73156897 Постанову по справі №681/1039/15-ц], у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:
* погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 198 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося;
* погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають;
* у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним;
* підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації;
* непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі;
* не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. '''Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.'''

''!!!При цьому рішення, дії та бездіяльність органів місцевого самоврядування можна оскаржити в судовому порядку.''

== Вирішення спору щодо встановлення меж земельної ділянки ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України (стаття 158)] передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судова практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87107021 669/43/17] та [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80425449 676/4536/17.]

Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

Цікава судова практика щодо питання '''відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем'''. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854756 № 350/67/15-ц], [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854677 514/1571/14-ц].
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Встановлення меж земельної ділянки

2021-09-30T12:34:24Z

Andrii.turchynskyi: незначні зміни

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/353-14 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98 Наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 року №56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками"]

==Поняття "встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості" та "межові знаки"==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n915 статті 107 Земельного кодексу України], '''основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації'''.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1809 статтею 198 Земельного кодексу Україн] - '''кадастрові зйомки''' це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок є . Кадастрова зйомка включає:
* геодезичне вишукування меж земельної ділянки;
* погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
* відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
* встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі.

'''''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)''''' – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місцезнаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n910 статті 106 Земельного кодексу України] власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у '''рівних частинах''', якщо інше не встановлено угодою між ними.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

'''''Межовий знак''''' - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межові знаки бувають трьох видів:

'''Вид 1''' – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

'''Вид 2 –''' металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

'''Вид 3 –''' дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.

{| class="wikitable"
|-
! Межовий знак - спеціальної конструкції !! Межовий знак - металева труба!! Межовий знак - дерев'яний стовп
|-
| [[Файл: Межовий_знак_-_Металеве_коло.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Металева_труба.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Дерев'яний_стовп.jpeg|300px|]]
|-
|}

==Порядок встановлення меж земельної ділянки==
Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками]. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376], встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місце розташування поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. '''''Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:'''''
# укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
# топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків (відповідно до Інструкції – за бажанням власника земельної ділянки);
# камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельно ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text У пункті 3.12. Інструкції] передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, '''не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт''' із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують '''фіксацію''' повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

'''Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.'''

== Куди звертатись ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України], органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, які знаходяться у власності й користуванні громадян, і дотримання громадянами правил добросусідства. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/paran2#n2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]).

'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Юридична особа набуває права виконувати роботи із землеустрою, якщо у її штаті є два і більше сертифікованих інженера-землевпорядника за основним місцем роботи, а фізична особа – підприємець – у разі, якщо вона сама є сертифікованим інженером-землевпорядником. 

Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у управліннях [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Держгеокадастру] у відповідному районі або за допомогою мережі інтернет. 

== Необхідні документи ==
'''Вихідні документи для укладання договору:'''
# копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
# рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
# копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
# копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. 

'''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:'''
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
* проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду). 
'''Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.'''

== Мета встановлення межових знаків ==
'''Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:'''
* межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
* забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
* у потенційного покупця чи орендатора даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
* раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи. 
'''Межові знаки не встановлюються:'''
* у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
* у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
* у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
* на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n919 Статтею 108 Земельного кодексу України] передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

== Вартість ==
Ціна (вартість) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та терміни виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів. 
== Наслідки непідписання акта погодження меж земельної ділянки ==
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийняв [https://verdictum.ligazakon.net/document/73156897 Постанову по справі №681/1039/15-ц], у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:
* погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 198 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося;
* погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають;
* у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним;
* підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації;
* непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі;
* не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. '''Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.'''

''!!!При цьому рішення, дії та бездіяльність органів місцевого самоврядування можна оскаржити в судовому порядку.''

== Вирішення спору щодо встановлення меж земельної ділянки ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України (стаття 158)] передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судова практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87107021 669/43/17] та [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80425449 676/4536/17.]

Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

Цікава судова практика щодо питання '''відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем'''. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854756 № 350/67/15-ц], [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854677 514/1571/14-ц].
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Встановлення меж земельної ділянки

2021-09-30T12:31:28Z

Andrii.turchynskyi:

==Нормативна база==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/353-14 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98 Наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 року №56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками"]

==Поняття "встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості" та "межові знаки"==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n915 статті 107 Земельного кодексу України], '''основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації'''.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1809 статтею 198 Земельного кодексу Україн] - '''кадастрові зйомки''' це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок є . Кадастрова зйомка включає:
* геодезичне вишукування меж земельної ділянки;
* погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
* відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
* встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі.

'''''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)''''' – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місцезнаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n910 статті 106 Земельного кодексу України] власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у '''рівних частинах''', якщо інше не встановлено угодою між ними.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

'''''Межовий знак''''' - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межові знаки бувають трьох видів:

'''Вид 1''' – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм;

'''Вид 2 –''' металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів;

'''Вид 3 –''' дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів.

Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів.

{| class="wikitable"
|-
! Межовий знак - спеціальної конструкції !! Межовий знак - металева труба!! Межовий знак - дерев'яний стовп
|-
| [[Файл: Межовий_знак_-_Металеве_коло.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Металева_труба.jpeg|300px|]] || [[Файл: Межовий_знак_-_Дерев'яний_стовп.jpeg|300px|]]
|-
|}

==Порядок встановлення меж земельної ділянки==
Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками]. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місце розташування поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376], встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місце розташування поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. '''''Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:'''''
# укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# підготовчі роботи – аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
# топографо-геодезичні роботи – виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків (відповідно до Інструкції – за бажанням власника земельної ділянки);
# камеральні роботи – складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0391-10#Text У пункті 3.12. Інструкції] передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, '''не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт''' із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують '''фіксацію''' повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

'''Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.'''

== Куди звертатись ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1574 ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України], органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80/paran2#n2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»]).

'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»], розробниками документації із землеустрою є:'''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Юридична особа набуває права виконувати роботи із землеустрою, якщо у її штаті є два і більше сертифікованих інженера-землевпорядника за основним місцем роботи, а фізична особа – підприємець – у разі, якщо вона сама є сертифікованим інженером-землевпорядником. 

Перелік суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги у Вашому районі/місті можна дізнатись у управліннях [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Держгеокадастру] у відповідному районі або за допомогою мережі інтернет. 

== Необхідні документи ==
'''Вихідні документи для укладання договору:'''
# копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності).
# рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням на якому зазначене її місце розташування.
# копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
# копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. 

'''Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої:'''
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
* проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (оренду). 
'''Для замовлення технічної документації з землевпорядною організацією укладається договір.'''

== Мета встановлення межових знаків ==
'''Встановлення меж земельних ділянок в натурі також відбувається, якщо:'''
* межові знаки, що були встановлені раніше, на даний момент знищені з будь-яких причин;
* забудовник має впевнитись, що будівля, яку планується побудувати на цій ділянці буде знаходитись на достатній відстані від меж ділянки;
* у потенційного покупця чи орендатора даної земельної ділянки виникли сумніви щодо коректності меж, що були встановлені власником;
* раніше подібні роботи не проводились, тому власник хоче чітко визначити межі своєї ділянки і отримати відповідні документи. 
'''Межові знаки не встановлюються:'''
* у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
* у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
* у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку;
* на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.
Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n919 Статтею 108 Земельного кодексу України] передбачено у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

== Вартість ==
Ціна (вартість) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та терміни виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів. 
== Наслідки непідписання акта погодження меж земельної ділянки ==
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийняв [https://verdictum.ligazakon.net/document/73156897 Постанову по справі №681/1039/15-ц], у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:
* погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 198 ЗК України] лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося;
* погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають;
* у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним;
* підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації;
* непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі;
* не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. '''Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.'''

''!!!При цьому рішення, дії та бездіяльність органів місцевого самоврядування можна оскаржити в судовому порядку.''

== Вирішення спору щодо встановлення меж земельної ділянки ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України (стаття 158)] передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Окремо слід звернути увагу, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судова практика, що склалася з приводу вирішення земельних спорів в частині встановлення меж земельної ділянки вказує, що за період 2017-2019 років суди задовольняли позови, якщо доходили висновку, що вони обґрунтовані та внаслідок порушення меж земельної ділянки порушується право власності, володіння, користування земельною ділянкою. Так, відповідне рішення суду наявне у справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87107021 669/43/17] та [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80425449 676/4536/17.]

Такі спори розглядаються у місцевих судах за правилами цивільного судочинства.

Цікава судова практика щодо питання '''відсутності погодження меж земельної ділянки суміжним користувачем'''. Зокрема у правових висновках ВП ВСУ вказано, що орган приватизації повинен виходити не з факту відмови від підписання акта погодження меж земельної ділянки, а з мотивів відмови: Справа [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854756 № 350/67/15-ц], [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854677 514/1571/14-ц].
[[Категорія: Добросусідство]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]