WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Користування водними об'єктами на умовах оренди

2025-04-11T11:44:16Z

Andrii.chernukha: Додано нормативно-правові акти, приведено у відповідність із закаонодавством

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України "Про аквакультуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/484-95-п Постанова Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року № 484 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об’єктів у комплексі з земельними ділянками" від 04.11.2020 № 963-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/572-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 572 Про затвердження Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом]
== Об’єкти оренди ==
'''Водний об’єкт''' - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

В користування на умовах оренди можуть передаватися такі типи водойм (відповідно до ст.51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]):
* '''водосховища (крім водосховищ комплексного призначення)''';
* '''ставки; '''
* '''озера та замкнені природні водойми'''
== Суб'єкти орендних відносин ==
''Орендарями'' водних об'єктів можуть виступати юридичні особи чи фізичні особи - підприємці.

 Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

''Орендодавцями'' водних об'єктів (їх частин), що знаходяться на земельних ділянках комунальної власності є органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради). Орендодавцями, водних об'єктів, які знаходяться на землях державної форми власності є місцеві державні адміністрації.
== Умови надання водних об’єктів в оренду ==
Водні об'єкти надаються у користування на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою, органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (при цьому віднесення водного об'єкта до загальнодержавного або місцевого не має значення), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. (статті 135 - 139 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).

Водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт";

'''Паспорт водного об’єкта''' є невід’ємною частиною договору оренди

"Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/572-2021-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 572 Про затвердження Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом]

Умови використання водних об’єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом";

"За користування водним об’єктом орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату за водний об’єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об’єктом";

"Орендарі, яким водний об’єкт надано в користування на умовах оренди, зобов’язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об’єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об’єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

== Права та обов’язки водокористувачів ==
Основним правом водокористування є право користування водними об'єктами за цільовим призначенням (це право є одночасно і обов'язком водокористувачів).

Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водним кодексом України] (ст. 43) визначено такі права водокористувачів:
* здійснювати загальне, спеціальне водокористування;
* користуватися водними об'єктами на умовах оренди;
* вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
* споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
* передавати в користування воду іншим водокористувачам та на визначених умовах;
* здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.
Права водокористувачів охороняються законом.

Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством. Поновлення порушених прав водокористувачів може здійснюватися шляхом звернення до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, а також у судовому порядку.

Статтею 44 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України] закріплюються обов’язки користувачів водних об’єктів.

Серед основних обов´язків наступні:
* економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;
* використовувати води (водні об'єкти) відповідно до цілей і умов їх надання;
* дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
* використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що виводяться з неї;
* не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
* утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої тощо;
* своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
* здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством, тощо.
* здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами
* здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
* здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу
* безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
* своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центри контролю та профілактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
* виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством;
* не створювати перешкод у здійсненні права загального та спеціального водокористування іншими особами, крім випадків, передбачених законом;
*
== Право загального водокористування ==
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Місцеві Ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на прогулянкових суднах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. (ст. 47 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Слід зазначити, що орендар не має права заборонити здійснення любительського рибальства на водоймі. Категорично забороняється встановлювати плату для рибалок любителів, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися, як здирництво. При цьому орендар має право контролювати і вимагати, щоб виловлені види риб, що розводяться були повернуті до водойми.
== Обмеження прав водокористувачів ==
У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.
Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування. (ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

== Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах ==
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n754 ст. 89 Водного кодексу України])

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:
# самовільному захопленні водних об'єктів;
# забрудненні та засміченні вод;
# порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# використанні земель водного фонду не за призначенням;
# неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні порушення водного законодавства адміністрацією за місцем роботи або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.
== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства==
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:
а) порушення правил охорони водних ресурсів:
* забруднення і засмічення вод;
* порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища;
* введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення:
* забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по-рушенням встановлених правил;
* проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України;
* неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
в) порушення правил водокористування:
* забір води з порушенням планів водокористування;
* самовільне проведення гідротехнічних робіт;
* безгосподарне використання води (добутої або підведеної з водних об'єктів);
* порушення правил ведення первинного обігу кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами:
* невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми;
* внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства==
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі ст. 111 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України].

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Відшкодування збитків регулюється також постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1-2013-%D0%BF Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р. № 484].

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. (ст. 110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]).
== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства==
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей 242 і 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Стаття 242 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за такі злочини:

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів — караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати і на підставі статей [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], які передбачають відповідальність за службові злочини, зокрема: ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем; ст. 367 — службова недбалість.
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями

2025-02-06T15:04:33Z

Andrii.chernukha: Приведено у відповідність із законодавством у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Київ Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1192-14 Закон України "Про гуманітарну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 "Деякі питання соціального захисту осіб з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1234-17 Наказ Міністерства соціальної політики України від 26 травня 2017 року № 877 "Про затвердження Порядку оформлення без взяття на облік особових справ за місцем реєстрації фактичного місця проживання для забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яких зареєстровано як внутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0034-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23 січня 1995 року № 13 "Про затвердження Переліку медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145 Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи]
== Хто має право на отримання автомобіля ==
Легковими автомобілями забезпечуються особи з інвалідністю, зокрема діти з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пункт 1 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (далі - Порядок)].

Особи з інвалідністю, які проживають в установах соціального обслуговування на повному державному утриманні або перебувають у місцях позбавлення волі, автомобілями ''не забезпечуються''.
== Куди звернутися ==
Забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за зареєстрованим, або фактичним (для внутрішньо переміщених осіб) місцем проживання здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій) (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Для отримання автомобіля особа з інвалідністю '''повинна перебувати на обліку''', [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1234-17 крім внутрішньо переміщених осіб], в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення для забезпечення спецавтотранспортом. Діти з інвалідністю беруться на облік після досягнення ними п'ятирічного віку.
== Перелік необхідних документів для взяття на облік ==
# Особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю береться на облік на підставі заяви, форма якої затверджується Мінсоцполітики. Заяви з необхідними документами приймаються від осіб з інвалідністю, законних представників недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю органами з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у паперовій формі або в електронній формі через електронний кабінет особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (у разі наявності технічної можливості). Заяви з необхідними документами також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному органу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Заяви з необхідними документами приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи. Заяви з необхідними документами (після формування електронної справи) у паперовій формі передаються відповідному органу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю не рідше ніж раз на два тижні. До заяви додаються: витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності (у разі відсутності технічної можливості отримання відповідної інформації з банку даних), для дітей з інвалідністю - копія медичного висновку, виданого лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я; паспорт громадянина України (для особи з інвалідністю, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю), який після перевірки паспортних даних, зазначених у заяві, повертається заявнику; відомості, що містяться у свідоцтві про народження (для дитини з інвалідністю), шляхом отримання інформації про державну реєстрацію народження дитини з Державного реєстру актів цивільного стану громадян або копія свідоцтва про народження дитини у разі відсутності зазначеної інформації у такому Реєстрі; копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України) (у разі відсутності технічної можливості отримання відповідної інформації з банку даних). Якщо наявна технічна можливість отримати відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків з банку даних, такий документ до заяви не додається, а відповідні відомості отримуються шляхом надсилання інформаційного запиту до інформаційних систем ДПС; витяг з реєстру територіальної громади (роздруковується посадовою особою органу з питань соціального захисту населення), що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей про члена сім’ї, іншої особи, яким передається право користування автомобілем; для осіб з інвалідністю I, II і III групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, - копія посвідчення про належність до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок дії зазначених факторів, та медична довідка визначеного органами охорони здоров’я зразка щодо спроможності особи з інвалідністю керувати автомобілем (для осіб з інвалідністю I і II групи, які забезпечуються автомобілями безоплатно); для осіб з інвалідністю від загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формувань, з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, - довідка, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (далі - центр комплектування), інші документи (копія військового квитка або партизанського квитка), що підтверджують таку участь (видається центром комплектування на запит структурного підрозділу з питань соціального захисту населення чи органу з питань соціального захисту населення), посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; для осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку - копія акта про нещасний випадок на виробництві або акта розслідування професійного захворювання; для недієздатних осіб з інвалідністю - копія рішення суду про визнання особи з інвалідністю недієздатною та копія рішення (розпорядження) про встановлення над нею опіки; для малолітніх і неповнолітніх дітей з інвалідністю, позбавлених батьківського піклування, - копія рішення (розпорядження) про встановлення опіки та піклування. Копії поданих документів засвідчуються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг, який прийняв заяву про взяття на облік. Протягом трьох робочих днів після надходження до органу з питань соціального захисту населення заяви з необхідними документами особі з інвалідністю надається направлення до закладу охорони здоров’я для проходження медичного огляду. Після проходження особою з інвалідністю медичного огляду особа направляється на оцінювання повсякденного функціонування з метою отримання рішення про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем і відсутність протипоказань до керування ним відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”] з обов’язковим повідомленням про це органу з питань соціального захисту населення, який видав направлення для проходження медичного огляду. Після надходження повідомлення закладу охорони здоров’я орган з питань соціального захисту населення надсилає документи особи з інвалідністю разом із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. '''Незалежно від медичних показань мають право на забезпечення автомобілями:'''
* особи з інвалідністю I та II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
* особи з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук;
* особи з інвалідністю з куксами обох ніг і рук.
== Облік осіб з інвалідністю ==
На облік беруться і забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які:
* не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закону України "Про автомобільний транспорт"] (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пунктом 8 Порядку]);
* протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років. 
Взяття на облік особи з інвалідністю (крім особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва) здійснюється за відповідною чергою осіб з інвалідністю (відповідно до пунктів 25-28 цього Порядку) з дати прийняття рішення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або огляду МСЕК щодо наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, якщо таке рішення було прийнято не раніше, ніж зареєстровано заяву.

Особи з інвалідністю, які мають право на забезпечення автомобілями незалежно від наявності медичних показань, беруться на облік з дати подання заяви разом з документами, зазначеними у пункті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-%D0%BF#Text 34 Порядку].

Сім’ї, до складу яких входять дві і більше особи з інвалідністю, беруться на облік як сім’я на підставі спільної заяви про бажання отримати один автомобіль з дати взяття на облік першої з них.

{Абзац третій пункту 36 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 422 від 30.05.2018}

У разі бажання однієї з осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку як сім’я, отримати автомобіль окремо вона береться на облік на підставі заяви з дати, з якої вона могла бути взята на облік, якби не перебувала на обліку як сім’я, та відповідно до своєї категорії.

{Абзац четвертий пункту 36 в редакції Постанови КМ № 422 від 30.05.2018}

У такому ж порядку здійснюється взяття на облік особи з інвалідністю у разі смерті особи з інвалідністю, з якою вона перебувала на обліку як сім’я.

=== Підстави для дострокового взяття на облік ===
Особа з інвалідністю може бути достроково взята на облік на підставі рішення структурного підрозділу соціального захисту населення за погодженням з Міністерством соціальної політики України, а особа з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва - за рішенням правління Фонду соціального страхування у разі:
* викрадення автомобіля, якщо автомобіль не було знайдено протягом одного року, що необхідно підтвердити довідкою, виданою підрозділом МВС;
* неможливості відновлення автомобіля та непридатності його для подальшої експлуатації внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася не з вини особи з інвалідністю або особи, яка керувала автомобілем у присутності особи з інвалідністю, або нещасного випадку чи стихійного лиха, що підтверджуються відповідними довідками, виданими підрозділами МВС чи ДСНС.
=== Зняття з обліку ===
Якщо протягом часу перебування на обліку особа з інвалідністю втратила підстави, зазначені у розділі 5 цієї консультації, а також коли особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, яким інвалідність встановлено на певний період, не поновлюють без поважних причин інвалідність протягом шести місяців, - '''знімаються з обліку'''.

== Оформлення без взяття на облік особової справи для забезпечення автомобілем осіб з інвалідністю яких зареєстровано як внутрішньо переміщених осіб ==
Особа з інвалідністю, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю звертаються до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (крім міст Києва та Севастополя) ради (у разі її створення) за фактичним місцем проживання із:

заявою про оформлення без взяття на облік особової справи для забезпечення автомобілем за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку;

довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення

та з документами, визначеними пунктом 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-%D0%BF#Text Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999], перелік яких наведено вище.

== Умови для забезпечення автомобілями ==
Особа з інвалідністю або член сім'ї, якому передано право користування автомобілем, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю отримує автомобіль '''особисто''' (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).

У разі коли в сім'ї є дві і більше особи з інвалідністю, що перебувають на обліку, позачергово виділяється один автомобіль з подальшим зняттям їх із черги. При цьому одна з осіб з інвалідністю на вибір (за згодою інших) забезпечується автомобілем на більш вигідних для неї умовах (безоплатно або з оплатою 7 % вартості), якщо один з членів сім'ї має право на забезпечення автомобілем на таких самих умовах. 
'''Підприємство-постачальник''' через дилерську мережу здійснює підготовку автомобілів до експлуатації і видає їх особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю згідно з наказом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про розподіл автомобілів та забезпечення ними осіб з інвалідністю, а особам з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва - згідно із наказом управління виконавчої дирекції Фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пункт 10 Порядку]). 
Датою забезпечення автомобілем вважається день отримання його особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю на підставі акта приймання-передачі, виданого дилером підприємства - постачальника автомобілів для осіб з інвалідністю.
== Черговість забезпечення автомобілями ==
Відповідно до пункту 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку] '''позачергово''' автомобілі отримують:
* за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем:
# особи з інвалідністю внаслідок війни;
# особи з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин з числа колишніх малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання;
# сім'ї з двома і більше особами з інвалідністю, які забезпечуються автомобілями згідно з пунктом 9 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку];
# особи з інвалідністю II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
# особи з інвалідністю з ампутацією обох ніг, якщо вони постійно працюють або навчаються;
* незалежно від наявності медичних показань для забезпечення автомобілем:
# особи з інвалідністю I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
# особи з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук;
# особи з інвалідністю з куксами обох ніг і рук. 
Першочергово з осіб, зазначених у пункті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку], забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] належать до осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи з інвалідністю внаслідок війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем). 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 27 Порядку] у порядку '''загальної черговості''' автомобілями забезпечуються:
* особи з інвалідністю II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1), за відсутності медичних показань для забезпечення автомобілем;
* інші особи з інвалідністю, які мають відповідні медичні показання.
* особи з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва забезпечуються автомобілями з дотриманням умов, визначених у Порядку.
== Строк користування автомобілем ==
Особа з інвалідністю, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю отримує автомобіль '''на десятирічний строк''' без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 6 Порядку]). 
Після закінчення зазначеного строку особа з інвалідністю може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його структурному підрозділу соціального захисту населення чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 14 Порядку], або за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. 
За рішенням управління виконавчої дирекції особа з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва може викупити автомобіль, що перебуває у її користуванні, незалежно від строку експлуатації без права взяття її на облік протягом 10 років з дня отримання викупленого автомобіля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п абзац четвертий пункту 15 Порядку]). 
Іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом 6 місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.
== Оформлення реєстраційних документів ==
Реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на осіб з інвалідністю, а недієздатним особам з інвалідністю і дітям осіб з інвалідністю - на їх законних представників. 
У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом Міністерства внутрішніх справ України робиться позначка про видачу автомобіля структурним підрозділом соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції. 
Строк, на який передається право користування автомобілем члену сім'ї особи з інвалідністю, встановлюється у реєстраційних документах на автомобіль з дозволу структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції виходячи з обставин конкретної сім'ї особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).
== Забезпечення автомобілями у якості гуманітарної допомоги ==
За бажанням осіб з інвалідністю структурні підрозділи соціального захисту населення можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 41 Порядку]).
== Повернення виданих автомобілів ==
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка:
* мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті;
* була зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації;
* не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції. 
Автомобіль, отриманий особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особою з інвалідністю, дитини з інвалідністю, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби '''за рішенням суду''' за поданням структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції (абзац 16 пункту 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).

У разі відсутності членів сім’ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім’ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається структурному підрозділу соціального захисту населення. 
У разі коли таку особу з інвалідністю було забезпечено автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), за її заявою, поданою не пізніше ніж через шість місяців з дня вилучення автомобіля, їй повертається сума, що була нею сплачена за автомобіль, з урахуванням розрахункової вартості автомобіля на день подання заяви.
== Порядок оскарження незаконних дій ==
Якщо особою чи органом, які уповноважені на забезпечення особи з інвалідністю автомобілем, вчиняються дії, що суперечать законодавству (наприклад, незаконна відмова у постановці на облік, необґрунтована відмова у видачі автомобіля, чи інші дії чи бездіяльність), такі дії можна оскаржити [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 в порядку адміністративного судочинства]. 
Особи з інвалідністю І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункт 9 частини першої статті Закону України "Про судовий збір"]).

== Див. також ==

* [https://guide.diia.gov.ua/view/vydacha-napravlennia-na-prokhodzhennia-oblasnoi-tsentralnoi-miskoi-u-mm-kyievi-ta-sevastopoli-medyko-sotsialnoi-ekspertnoi-komi-89705a3e-cc25-4889-a09e-4962c110b393 Забезпечення осіб з інвалідністю автомобілем]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Використання земель та об'єктів водного фонду

2024-11-12T15:56:01Z

Andrii.chernukha: Актуалізовано посилання. Доповнено розділ "Спеціальне водокористування"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України «Про аквакультуру»];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/502-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 pоку № 502 “Про затвердження порядку користування землями водного фонду”];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15#Text Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12#Text Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
== Що таке землі та об’єкти водного фонду? ==
=== Що таке землі водного фонду? ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n469 ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n89 ст. 4 Водного кодексу України] до земель водного фонду належать землі, зайняті:
* морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
* прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
* гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
* береговими смугами водних шляхів;
* штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
=== '''Що таке об’єкти водного фонду?''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n79 ст. 3 Водного кодексу України] усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:
*поверхневі води:
*# природні водойми (озера);
*# водотоки (річки, струмки);
*# штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах;
*# інші водні об'єкти;
** підземні води та джерела;
** внутрішні морські води та територіальне море.
== В якій формі власності можуть перебувати землі та об’єкти водного фонду? ==
=== Форми власності земель водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України] землі водного фонду можуть перебувати у '''державній, комунальній та приватній власності'''.
=== Форми власності об’єктів водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n106 ст. 6 Водного кодексу України] '''води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування'''. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
== Які є види використання земель та об’єктів водного фонду? ==
=== Використання земель водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] '''громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність''' замкнені природні водойми ('''загальною площею до 3 гектарі'''в). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України '''землі'''] водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування''':'''
* державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
* державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
* державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;
* військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n512 ст. 51 Водного кодексу України] водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України] '''громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди''' земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n706 ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України] '''у користування на умовах оренди''' земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України] '''використання земельних ділянок водного фонду для рибальства''' здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
=== Використання об’єктів водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n466 ст. 46 Водного кодексу України] водокористування може бути двох видів - '''загальне та спеціальне'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n469 ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України] '''загальне водокористування''' здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) '''безкоштовно''', без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав '''районні і міські ради''' за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративної території, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів '''встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на прогулянкових суднах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб''', крім випадків, передбачених законом.

Місцеві ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. ([https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%BD%D0%B0_%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85_%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8#google_vignette Користування водними об’єктами на умовах оренди]).

Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

=== Спеціальне водокористування ===
'''Спеціальне водокористування''' - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
'''''Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами''''' насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

'''не належать до спеціального водокористування:'''

* пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
* скид води з водних об’єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій;
* подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;
* усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);
* використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;
* вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
* виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;
* видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин;
* прокладання трубопроводів і кабелів;
* проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;
* використання поверхневих вод для судноплавства;
* подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів;
* проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення;
* забір та/або використання води в об’ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води;
* інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n477 частина 3 ст. 48 Водного кодексу України])

'''Спеціальне водокористування є платним''' та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0887-17#n15 Дозвіл на спеціальне водокористування]''' видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15#Text Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"] в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

''Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно''.
== Які існують обмеження щодо використання земель та об’єктів водного фонду? ==
=== Обмеження щодо використання земель водного фонду ===
З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n729 ст.88 Водного кодексу країни])

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n505 ст. 61 Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n754 ст. 89 Водного кодексу України] у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
# розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
# зберігання та застосування пестицидів і добрив;
# влаштування літніх таборів для худоби;
# будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
# миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
# влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
#випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов’язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.

У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов’язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

# влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
# влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
# влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;
# застосування сильнодіючих пестицидів;
# випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
=== Обмеження щодо використання об’єктів водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n539 ст. 54 Водного кодексу України] користування водними об'єктами, які мають особливе державне значення, наукову або культурну цінність, а також тими, що входять до складу систем оборотного водопостачання теплових та атомних електростанцій, може бути частково чи повністю заборонено в порядку, встановленому законодавством.

Лісосплав на водних об'єктах забороняється.

Користування водними об’єктами у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12#Text Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"].
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2024-11-12T15:04:33Z

Andrii.chernukha: Актуалізовано посилання на законодавчі акти, довнено розділ "Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру"

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок здійснення попереднього розрахунку судових витрат

2024-10-11T14:27:24Z

Andrii.chernukha: Додано розміри ставок судового збору

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
== Склад судових витрат ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6948 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України)] судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, '''усього можна виділити 5 видів судових витрат''':

* судовий збір;
* витрати на професійну правничу допомогу;
* витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
* витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
* витрати, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
== Судовий збір ==
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору закріплено в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законі України «Про судовий збір»]. Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n7 статтею 1 Закону України «Про судовий збір»] '''судовий збір''' - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Судовий збір включається до складу судових витрат. У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір"], судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору за подання до суду різних видів заяв встановлені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] та становлять 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при поданні позовної заяви до суду юридичною особою, та у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при поданні позовної заяви до суду фізичною особою. За подання заяв у справах окремого провадження судовий збір справляється у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб при поданні заяви юридичною особою та 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб при поданні заяви фізичною особою. У справах щодо видачі судового наказу судовий збір становить 0.1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання касаційної скарги, судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
== Витрати на професійну правничу допомогу ==
Право на професійну правничу допомогу має кожен. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно, що закріплено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статті 59 Конституції України]. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n37 статті 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»] кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6153 частиною 3 статті 15 ЦПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9659 частиною 3 статті 16 КАС України] безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України "Про безоплатну правничу допомогу"], що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
#розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
# розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6979 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України] розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
== Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6997 статті 139 ЦПК України] свідку у зв’язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов’язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов’язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов’язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок державного бюджету.
== Витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7008 Статтею 140 ЦПК України] визначено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних з наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат, пов’язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
== Попереднє визначення суми судових витрат ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6956 статті 134 ЦПК України] разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд також може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи
== Розподіл судових витрат між сторонами ==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7013 статтею 141 ЦПК України] судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:
# у разі задоволення позову - на відповідача;
# у разі відмови в позові - на позивача;
# у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
# чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;
# чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
# поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
# дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. 
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільним процесуальним кодексом України] для забезпечення позову. 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Користування водними об'єктами на умовах оренди

2024-09-12T08:23:54Z

Andrii.chernukha: Відредаговано розділ "Суб'єкти орендних відносин", приведено у відповідність із законодавством

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України "Про аквакультуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/484-95-п Постанова Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року № 484 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України"]
== Об’єкти оренди ==
'''Водний об’єкт''' - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

В користування на умовах оренди можуть передаватися такі типи водойм (відповідно до ст.51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]):
* '''водосховища (крім водосховищ комплексного призначення)''';
* '''ставки; '''
* '''озера та замкнені природні водойми'''
== Суб'єкти орендних відносин ==
''Орендарями'' водних об'єктів можуть виступати юридичні особи чи фізичні особи - підприємці.

 Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

''Орендодавцями'' водних об'єктів (їх частин), що знаходяться на земельних ділянках комунальної власності є органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради). Орендодавцями, водних об'єктів, які знаходяться на землях державної форми власності є місцеві державні адміністрації.
== Умови надання водних об’єктів в оренду ==
Водні об'єкти надаються у користування на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою, органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (при цьому віднесення водного об'єкта до загальнодержавного або місцевого не має значення), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. (статті 135 - 139 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).

Водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт";

"Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об’єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом";

"За користування водним об’єктом орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату за водний об’єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об’єктом";

"Орендарі, яким водний об’єкт надано в користування на умовах оренди, зобов’язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об’єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об’єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

== Права та обов’язки водокористувачів ==
Основним правом водокористування є право користування водними об'єктами за цільовим призначенням (це право є одночасно і обов'язком водокористувачів).

Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водним кодексом України] (ст. 43) визначено такі права водокористувачів:
* здійснювати загальне, спеціальне водокористування;
* користуватися водними об'єктами на умовах оренди;
* вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
* споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
* передавати в користування воду іншим водокористувачам та на визначених умовах;
* здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.
Права водокористувачів охороняються законом.

Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством. Поновлення порушених прав водокористувачів може здійснюватися шляхом звернення до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, а також у судовому порядку.

Статтею 44 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України] закріплюються обов’язки користувачів водних об’єктів.

Серед основних обов´язків наступні:
* економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;
* використовувати води (водні об'єкти) відповідно до цілей і умов їх надання;
* дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
* використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що виводяться з неї;
* не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
* утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої тощо;
* своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
* здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством, тощо.
* здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами
* здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
* здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу
* безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
* своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центри контролю та профілактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
* виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
== Право загального водокористування ==
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Місцеві Ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на прогулянкових суднах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. (ст. 47 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Слід зазначити, що орендар не має права заборонити здійснення любительського рибальства на водоймі. Категорично забороняється встановлювати плату для рибалок любителів, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися, як здирництво. При цьому орендар має право контролювати і вимагати, щоб виловлені види риб, що розводяться були повернуті до водойми.
== Обмеження прав водокористувачів ==
У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.
Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування. (ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

== Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах ==
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n754 ст. 89 Водного кодексу України])

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:
# самовільному захопленні водних об'єктів;
# забрудненні та засміченні вод;
# порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# використанні земель водного фонду не за призначенням;
# неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні порушення водного законодавства адміністрацією за місцем роботи або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.
== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства==
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:
а) порушення правил охорони водних ресурсів:
* забруднення і засмічення вод;
* порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища;
* введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення:
* забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по-рушенням встановлених правил;
* проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України;
* неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
в) порушення правил водокористування:
* забір води з порушенням планів водокористування;
* самовільне проведення гідротехнічних робіт;
* безгосподарне використання води (добутої або підведеної з водних об'єктів);
* порушення правил ведення первинного обігу кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами:
* невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми;
* внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства==
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі ст. 111 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України].

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Відшкодування збитків регулюється також постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1-2013-%D0%BF Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р. № 484].

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. (ст. 110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]).
== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства==
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей 242 і 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Стаття 242 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за такі злочини:

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів — караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати і на підставі статей [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], які передбачають відповідальність за службові злочини, зокрема: ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем; ст. 367 — службова недбалість.
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2024-07-11T14:37:33Z

Andrii.chernukha: Відредаговано розділ про видачу повторного свідоцтва про народження

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 року № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року № 1269/5 "Про затвердження інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2010 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11#Text Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1009-22#Text Наказ Міністерства юстиції України від 03 вересня 2022 року № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 року № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування"]
== Порядок отримання свідоцтва==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до пункту 14 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#Text Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5,] у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях державна реєстрація актів цивільного стану '''проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника (народження – незалежно від місця народження новонародженої дитини чи проживання її батьків).'''

За тимчасової відсутності доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян заява про державну реєстрацію акту цивільного стану подається, а актовий запис цивільного стану складається в паперовій формі без використання програмних засобів ведення цього реєстру з подальшим обов’язковим внесенням відомостей цього актованого запису до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

'''Державна реєстрація народження особи''', яка народилася '''під час дії воєнного стану на тимчасово окуповананій Російською Федерацією території України,''' може проводитися за заявою про державну реєстрацію народження, складеною у довільній формі, електронна копія (сканована копія, фотокопія) якої разом із електронними копіями (сканованими копіями, фотокопіями) медичного документа, що відповідно до законодавства є підставою для проведення державної реєстрації народження, та інших документів, необхідних для такої реєстрації, надсилається на адресу електронної пошти '''(birth@cv.minjust.gov.ua''') відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області Управління державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1009-22#Text наказу Міністерства юстиції України від 03 вересня 2022 року № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану"]). Свідоцтво про народження оформлюється в день складання актового запису про народження та залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, а заявнику '''на адресу електронної пошти надсилається його сканована копія''' та роз’яснюється порядок подальшого отримання оригіналу свідоцтва про народження та у випадках, передбачених законодавством, витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Державна реєстрація народження можлива '''виключно''' при пред'явленні паперового [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#Text Медичного свідоцтва про народження за формою № 103/о].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-22#Text 04 березня 2022 року Міністерством охорони здоров’я України прийнято наказ № 407 «Про забезпечення реєстрації новонародженої дитини в умовах воєнного стану»], відповідно до якого в умовах воєнного стану його можуть видавати медичні працівники закладів охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, які '''надавали допомогу при пологах, проводили перший огляд новонародженого, проводили перший медичний огляд породіллі після пологів''', у тому числі поза закладом охорони здоров’я, без можливості подальшого транспортування породіллі та новонародженого до відповідного надавача медичної допомоги або за умови її відмови від такого транспортування в обставинах підвищеної загрози життю та здоров’ю.

''Важливо! Засвідчувати народження дитини у такий спосіб можуть усі медичні працівники, які перебувають у трудових відносинах з ліцензіатами медичної практики, зокрема і ті, хто надає екстрену медичну допомогу.''

Якщо медичний працівник не може видати породіллі Медичне свідоцтво про народження за формою 103/о, він може виписати '''довідку''' довільної форми у в двох примірниках без проставляння печатки, яка обов’язково повинна містити відомості щодо:
# найменування надавача медичних послуг;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) медичного працівника;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) жінки, яка народила дитину;
# дату народження (число, місяць, рік) та стать новонародженого;
# назва населеного пункту в якому видана довідка;
# місце народження дитини (за інформацією, що надається жінкою, яка народила дитину, у разі коли місце видачі довідки не збігається із фактичним місцем народження);
# підпис медичного працівника;
# дата видачі довідки.
Один примірник такої довідки медичний працівник віддає жінці, яка народила дитину, а другий примірник – на зберігання до медичного закладу. Така довідка прирівнюється до Медичного свідоцтва про народження (форма № 103/о).

Отримати Медичне свідоцтво про народження можна також за особистим зверненням породіллі до закладу охорони здоров’я. При цьому слід мати з собою медичні документи щодо спостереження вагітності або бути зареєстрованою в електронній системі охорони здоров’я, де містяться медичні записи, що підтверджують факт вагітність такої жінки.

В умовах воєнного стану можливі перебої в роботі реєстрів, відповідно внесення змін до актових записів цивільного стану може здійснюється за місцем зберігання першого примірника відповідного актового запису. Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється за місцем зберігання відповідного актового запису.
|}
=== Державна реєстрації народження ===
Державна реєстрація народження проводиться шляхом внесення відомостей в Державний реєстр актів цивільного стану громадян, з видачою Свідоцтва про народження, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Пакет сервісів під умовною назвою [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко"] ("Електронне малятко") – це комплексна послуга з державної реєстрації народження дитини та одночасного отримання свідоцтва про народження дитини, а також 9 інших державних послуг, потрібних для новонародженої дитини які можна отримати за спрощеною та зручною процедурою онлайн чи офлайн.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] передбачає, що державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження ( невиконання цього обов’язку в установлений строк в графі "Для відміток" актового запису про народження зазначаються поважні причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про адміністративне правопорушення). У разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.
=== Куди звертатись ===
Провести державну реєстрацію народження дитини можливо такими способами:

1) Онлайн в електронній формі шляхом подачі заявки на послугу [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко"]на сайті [https://diia.gov.ua/services/yemalyatko ДІЯ] чи через [https://kap.minjust.gov.ua/ веб-портал Міністерства юстиції України;]

2) Шляхом звернення до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС), за місцем народження дитини чи місцем вашої реєстрації;

3) Шляхом звернення до адміністратора послуги "єМалятко" безпосередньо в пологовому будинку ([https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini перелік пологових будинків доєднаний до проекту]);

4) Шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) для отримання послуги "єМалятко", які долучаються до цього проекту.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження (ст. 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває (ст. 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] та ч.1 ст. 135 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування. Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

З 2016 р. отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому [https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini '''пологовому будинку'''], де з’явилася дитина ([https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini перелік пологових будинків доєднаний до проекту]). При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник/співробітник відділу ДРАЦСу, який зможе внести відомості про дитину до реєстру.

'''В умовах воєнного стану''' закордонні дипломатичні установи України, визначені Міністерством закордонних справ, проводять державну реєстрацію актів цивільного стану, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, повторно видають свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та видають витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян з використанням зазначеного Реєстру як органи державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснюють його ведення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/66-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 року № 66 «Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану»]).
=== Перелік необхідних документів ===
За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров’я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

Електронний примірник медичного висновку про народження та відомості, необхідні для проведення державної реєстрації народження, отримуються органом державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або шляхом автоматизованого обміну відомостями між інформаційними ресурсами Національної служби здоров’я України та Міністерства юстиції України через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів за сформованим запитом, що містить відомості про унікальний номер медичного висновку, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) та/або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері.
*паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не в праві відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
*паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
*свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини. За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини.
*рішення суду у випадках передбачених законодавством.
У разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, виготовлені шляхом сканування, з обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника.

У разі народження дитини жінкою, яка є громадянкою іноземної держави або особою без громадянства, яка проживає на території України, замість реквізитів паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері, зазначаються відомості про реквізити посвідки на постійне проживання такої жінки ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]). При цьому в графі «Для відміток» актового запису про народження робиться відмітка: «Мати дитини ідентифікована електронною системою охорони здоров’я за даними посвідки на постійне проживання» та зазначаються номер відповідної посвідки та код територіального органу/територіального підрозділу ДМС, що оформив посвідку;

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб’єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

=== Термін виконання ===
Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів, а у разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрації народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред’явлення заявником.
== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==
=== Батьки перебувають у шлюбі ===
Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''.
=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===
Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.
Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише '''за наявності спільної заяви чоловіка та дружини''' (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також '''заяви матері та батька дитини''' про визнання батьківства.
==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, а походження дитини від батька визначається за '''спільною заявою батьків про державну реєстрацію народження'''. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі подання заяви про державну реєстрацію народження одним із батьків або іншою особою походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства, поданою через представника, повноваження якого мають бути засвідчені нотаріально, або надісланою поштою за умови її нотаріального посвідчення.
Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду. 
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
=== Реєстрація дитини без батька ===
Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==
Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 
1. Подати до будь-якого суду до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника 
- [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 
- належні докази ''(у разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 
- квитанцію про сплату судового збору, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"]). 
2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 
- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 
- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 
- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 
3. Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 
Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни.
== Отримання повторного свідоцтва про народження ==
У випадку втрати чи пошкодження свідоцтва про народження його можна отримати повторно, звернувшись до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС), або подавши заяву на порталі ДІЯ. Отримати повторне свідоцтво можна особисто у відділі ДРАЦС, або поштою. Послуга надається за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування.

Повторна видача таких свідоцтв здійснюється незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання заявника (в умовах воєного стану чи перебоїв в роботі реєстрів отримати можливо тільки в органі, який видав оригінал).
== Порядок оспорювання батьківства, материнства ==
*Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статей 122, 124, 126 СК України], має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і неможливе у разі смерті дитини.
Якщо позивач помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
*Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Позовна давність в такому випадку становить ''один рік'', яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство,а також, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства, крім випадків передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2,3 ст. 123 СК України] і лише протягом одного року, від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.
== Порядок внесення змін до актового запису ==
Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися у правовій консультації: [[Внесення змін до актового запису цивільного стану|Внесення змін до актового запису цивільного стану.]]
== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко" - комплекс реєстраційних послуг для новонароджених]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Встановлення_факту_народження_особи Встановлення факту народження особи]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Встановлення_факту_народження_на_тимчасово_окупованій_території Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Підтвердження_факту_народження_дитини_поза_закладом_охорони_здоров%27я Підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_реєстрації_народження_громадян_України_за_кордоном Порядок реєстрації народження громадян України за кордоном]
== Отримання правової консультації ==
Для отримання правової допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правової допомоги:
* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
* бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями

2024-05-13T13:58:39Z

Andrii.chernukha: Виправлено деякі помилки, додано розділ щодо забезепечення автомобілями осіб з інвалідністю ВПО

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1192-14 Закон України "Про гуманітарну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 "Деякі питання соціального захисту осіб з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1234-17 Наказ Міністерства соціальної політики України від 26 травня 2017 року № 877 "Про затвердження Порядку оформлення без взяття на облік особових справ за місцем реєстрації фактичного місця проживання для забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яких зареєстровано як внутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0034-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23 січня 1995 року № 13 "Про затвердження Переліку медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням"]
== Хто має право на отримання автомобіля ==
Легковими автомобілями забезпечуються особи з інвалідністю, зокрема діти з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пункт 1 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (далі - Порядок)].

Особи з інвалідністю, які проживають в установах соціального обслуговування на повному державному утриманні або перебувають у місцях позбавлення волі, автомобілями ''не забезпечуються''.
== Куди звернутися ==
Забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за зареєстрованим, або фактичним (для внутрішньо переміщених осіб) місцем проживання здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій) (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Для отримання автомобіля особа з інвалідністю '''повинна перебувати на обліку''', [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1234-17 крім внутрішньо переміщених осіб], в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення для забезпечення спецавтотранспортом. Діти з інвалідністю беруться на облік після досягнення ними п'ятирічного віку.
== Перелік необхідних документів для взяття на облік ==
# Особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю береться на облік на підставі заяви, форма якої затверджується Мінсоцполітики. Заяви з необхідними документами приймаються від осіб з інвалідністю, законних представників недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю органами з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у паперовій формі або в електронній формі через електронний кабінет особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (у разі наявності технічної можливості). Заяви з необхідними документами також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному органу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Заяви з необхідними документами приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи. Заяви з необхідними документами (після формування електронної справи) у паперовій формі передаються відповідному органу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю не рідше ніж раз на два тижні. До заяви додаються: копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності (у разі відсутності технічної можливості отримання відповідної інформації з банку даних), для дітей з інвалідністю - копія медичного висновку, виданого лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я; паспорт громадянина України (для особи з інвалідністю, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю), який після перевірки паспортних даних, зазначених у заяві, повертається заявнику; відомості, що містяться у свідоцтві про народження (для дитини з інвалідністю), шляхом отримання інформації про державну реєстрацію народження дитини з Державного реєстру актів цивільного стану громадян або копія свідоцтва про народження дитини у разі відсутності зазначеної інформації у такому Реєстрі; копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України) (у разі відсутності технічної можливості отримання відповідної інформації з банку даних). Якщо наявна технічна можливість отримати відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків з банку даних, такий документ до заяви не додається, а відповідні відомості отримуються шляхом надсилання інформаційного запиту до інформаційних систем ДПС; витяг з реєстру територіальної громади (роздруковується посадовою особою органу з питань соціального захисту населення), що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей про члена сім’ї, іншої особи, яким передається право користування автомобілем; для осіб з інвалідністю I, II і III групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, - копія посвідчення про належність до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок дії зазначених факторів, та медична довідка визначеного органами охорони здоров’я зразка щодо спроможності особи з інвалідністю керувати автомобілем (для осіб з інвалідністю I і II групи, які забезпечуються автомобілями безоплатно); для осіб з інвалідністю від загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формувань, з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, - довідка, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (далі - центр комплектування), інші документи (копія військового квитка або партизанського квитка), що підтверджують таку участь (видається центром комплектування на запит структурного підрозділу з питань соціального захисту населення чи органу з питань соціального захисту населення), посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; для осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку - копія акта про нещасний випадок на виробництві або акта розслідування професійного захворювання; для недієздатних осіб з інвалідністю - копія рішення суду про визнання особи з інвалідністю недієздатною та копія рішення (розпорядження) про встановлення над нею опіки; для малолітніх і неповнолітніх дітей з інвалідністю, позбавлених батьківського піклування, - копія рішення (розпорядження) про встановлення опіки та піклування. Копії поданих документів засвідчуються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг, який прийняв заяву про взяття на облік. Протягом трьох робочих днів після надходження до органу з питань соціального захисту населення заяви з необхідними документами особі з інвалідністю надається направлення до закладу охорони здоров’я для проходження медичного огляду та направлення на МСЕК. Після проходження особою з інвалідністю медичного огляду заклад охорони здоров’я протягом п’яти робочих днів надсилає до облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК направлення (форма № 088/о), витяг з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого та в обов’язковому порядку повідомляє про це орган з питань соціального захисту населення, який видав направлення для проходження медичного огляду. Після надходження повідомлення закладу охорони здоров’я орган з питань соціального захисту населення надсилає документи особи з інвалідністю разом із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. '''Незалежно від медичних показань мають право на забезпечення автомобілями:'''
* особи з інвалідністю I та II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
* особи з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук;
* особи з інвалідністю з куксами обох ніг і рук.
== Облік осіб з інвалідністю ==
На облік беруться і забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які:
* не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закону України "Про автомобільний транспорт"] (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пунктом 8 Порядку]);
* протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років. 
Взяття на облік особи з інвалідністю (крім особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва) у розрізі наявних черг осіб з інвалідністю (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пунктів 25-28 Порядку]) з дати огляду обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідно облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК), яка видала особі з інвалідністю висновок про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем у разі, коли такий висновок видано не раніше ніж дата реєстрації заяви, а особи з інвалідністю, які мають право на забезпечення автомобілями незалежно від наявності медичних показань, - з дати подання заяви разом з документами, зазначеними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 34 Порядку]. 
Сім'ї, які складаються з 2 і більше осіб з інвалідністю, беруться на облік як сім'я на підставі спільної заяви про бажання отримати один автомобіль з дати взяття на облік першого з них. У разі бажання однієї з осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку як сім'я, отримати автомобіль окремо він береться на облік на підставі заяви з дати, з якої він міг бути взятий на облік, якби не перебував на обліку як сім'я, та відповідно до своєї категорії.
=== Підстави для дострокового взяття на облік ===
Особа з інвалідністю може бути достроково взята на облік на підставі рішення структурного підрозділу соціального захисту населення за погодженням з Міністерством соціальної політики України, а особа з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва - за рішенням правління Фонду соціального страхування у разі:
* викрадення автомобіля, якщо автомобіль не було знайдено протягом одного року, що необхідно підтвердити довідкою, виданою підрозділом МВС;
* неможливості відновлення автомобіля та непридатності його для подальшої експлуатації внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася не з вини особи з інвалідністю або особи, яка керувала автомобілем у присутності особи з інвалідністю, або нещасного випадку чи стихійного лиха, що підтверджуються відповідними довідками, виданими підрозділами МВС чи ДСНС.
=== Зняття з обліку ===
Якщо протягом часу перебування на обліку особа з інвалідністю втратила підстави, зазначені у розділі 5 цієї консультації, а також коли особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, яким інвалідність встановлено на певний період, не поновлюють без поважних причин інвалідність протягом шести місяців, - '''знімаються з обліку'''.

== Оформлення без взяття на облік особової справи для забезпечення автомобілем осіб з інвалідністю яких зареєстровано як внутрішньо переміщених осіб ==
Особа з інвалідністю, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю звертаються до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (крім міст Києва та Севастополя) ради (у разі її створення) за фактичним місцем проживання із:

заявою про оформлення без взяття на облік особової справи для забезпечення автомобілем за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку;

довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення

та з документами, визначеними пунктом 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-%D0%BF#Text Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999], перелік яких наведено вище.

== Умови для забезпечення автомобілями ==
Особа з інвалідністю або член сім'ї, якому передано право користування автомобілем, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю отримує автомобіль '''особисто''' (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).

У разі коли в сім'ї є дві і більше особи з інвалідністю, що перебувають на обліку, позачергово виділяється один автомобіль з подальшим зняттям їх із черги. При цьому одна з осіб з інвалідністю на вибір (за згодою інших) забезпечується автомобілем на більш вигідних для неї умовах (безоплатно або з оплатою 7 % вартості), якщо один з членів сім'ї має право на забезпечення автомобілем на таких самих умовах. 
'''Підприємство-постачальник''' через дилерську мережу здійснює підготовку автомобілів до експлуатації і видає їх особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю згідно з наказом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про розподіл автомобілів та забезпечення ними осіб з інвалідністю, а особам з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва - згідно із наказом управління виконавчої дирекції Фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пункт 10 Порядку]). 
Датою забезпечення автомобілем вважається день отримання його особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю на підставі акта приймання-передачі, виданого дилером підприємства - постачальника автомобілів для осіб з інвалідністю.
== Черговість забезпечення автомобілями ==
Відповідно до пункту 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку] '''позачергово''' автомобілі отримують:
* за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем:
# особи з інвалідністю внаслідок війни;
# особи з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин з числа колишніх малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання;
# сім'ї з двома і більше особами з інвалідністю, які забезпечуються автомобілями згідно з пунктом 9 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку];
# особи з інвалідністю II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
# особи з інвалідністю з ампутацією обох ніг, якщо вони постійно працюють або навчаються;
* незалежно від наявності медичних показань для забезпечення автомобілем:
# особи з інвалідністю I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
# особи з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук;
# особи з інвалідністю з куксами обох ніг і рук. 
Першочергово з осіб, зазначених у пункті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку], забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] належать до осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи з інвалідністю внаслідок війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем). 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 27 Порядку] у порядку '''загальної черговості''' автомобілями забезпечуються:
* особи з інвалідністю II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1), за відсутності медичних показань для забезпечення автомобілем;
* інші особи з інвалідністю, які мають відповідні медичні показання.
* особи з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва забезпечуються автомобілями з дотриманням умов, визначених у Порядку.
== Строк користування автомобілем ==
Особа з інвалідністю, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю отримує автомобіль '''на десятирічний строк''' без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 6 Порядку]). 
Після закінчення зазначеного строку особа з інвалідністю може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його структурному підрозділу соціального захисту населення чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 14 Порядку], або за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. 
За рішенням управління виконавчої дирекції особа з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва може викупити автомобіль, що перебуває у її користуванні, незалежно від строку експлуатації без права взяття її на облік протягом 10 років з дня отримання викупленого автомобіля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п абзац четвертий пункту 15 Порядку]). 
Іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом 6 місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.
== Оформлення реєстраційних документів ==
Реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на осіб з інвалідністю, а недієздатним особам з інвалідністю і дітям осіб з інвалідністю - на їх законних представників. 
У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом Міністерства внутрішніх справ України робиться позначка про видачу автомобіля структурним підрозділом соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції. 
Строк, на який передається право користування автомобілем члену сім'ї особи з інвалідністю, встановлюється у реєстраційних документах на автомобіль з дозволу структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції виходячи з обставин конкретної сім'ї особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).
== Забезпечення автомобілями у якості гуманітарної допомоги ==
За бажанням осіб з інвалідністю структурні підрозділи соціального захисту населення можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 41 Порядку]).
== Повернення виданих автомобілів ==
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка:
* мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті;
* була зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації;
* не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції. 
Автомобіль, отриманий особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особою з інвалідністю, дитини з інвалідністю, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби '''за рішенням суду''' за поданням структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції (абзац 16 пункту 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).

У разі відсутності членів сім’ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім’ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається структурному підрозділу соціального захисту населення. 
У разі коли таку особу з інвалідністю було забезпечено автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), за її заявою, поданою не пізніше ніж через шість місяців з дня вилучення автомобіля, їй повертається сума, що була нею сплачена за автомобіль, з урахуванням розрахункової вартості автомобіля на день подання заяви.
== Порядок оскарження незаконних дій ==
Якщо особою чи органом, які уповноважені на забезпечення особи з інвалідністю автомобілем, вчиняються дії, що суперечать законодавству (наприклад, незаконна відмова у постановці на облік, необґрунтована відмова у видачі автомобіля, чи інші дії чи бездіяльність), такі дії можна оскаржити [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 в порядку адміністративного судочинства]. 
Особи з інвалідністю І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункт 9 частини першої статті Закону України "Про судовий збір"]).

== Див. також ==

* [https://guide.diia.gov.ua/view/vydacha-napravlennia-na-prokhodzhennia-oblasnoi-tsentralnoi-miskoi-u-mm-kyievi-ta-sevastopoli-medyko-sotsialnoi-ekspertnoi-komi-89705a3e-cc25-4889-a09e-4962c110b393 Забезпечення осіб з інвалідністю автомобілем]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Використання земель та об'єктів водного фонду

2024-04-23T11:57:26Z

Andrii.chernukha: Додано інформацію про розміри водозахисних смуг, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України «Про аквакультуру»];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/502-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 pоку № 502 “Про затвердження порядку користування землями водного фонду”];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15#Text Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12#Text Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
== Що таке землі та об’єкти водного фонду? ==
=== Що таке землі водного фонду? ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n469 ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n539 ст. 4 Водного кодексу України] до земель водного фонду належать землі, зайняті:
* морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
* прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
* гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
* береговими смугами водних шляхів;
* штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
=== '''Що таке об’єкти водного фонду?''' ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n79 ст. 3 Водного кодексу України] усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:
*поверхневі води:
*# природні водойми (озера);
*# водотоки (річки, струмки);
*# штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах;
*# інші водні об'єкти;
** підземні води та джерела;
** внутрішні морські води та територіальне море.
== В якій формі власності можуть перебувати землі та об’єкти водного фонду? ==
=== Форми власності земель водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України] землі водного фонду можуть перебувати у '''державній, комунальній та приватній власності'''.
=== Форми власності об’єктів водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n106 ст. 6 Водного кодексу України] '''води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування'''. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
== Які є види використання земель та об’єктів водного фонду? ==
=== Використання земель водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України] '''громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність''' замкнені природні водойми ('''загальною площею до 3 гектарі'''в). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України '''землі'''] водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування''':'''
* державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
* державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
* державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;
* військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n512 ст. 51 Водного кодексу України] водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України] '''громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди''' земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n706 ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України] '''у користування на умовах оренди''' земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n481 ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України] '''використання земельних ділянок водного фонду для рибальства''' здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
=== Використання об’єктів водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n466 ст. 46 Водного кодексу України] водокористування може бути двох видів - '''загальне та спеціальне'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n469 ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України] '''загальне водокористування''' здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) '''безкоштовно''', без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав '''районні і міські ради''' за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративної території, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів '''встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на прогулянкових суднах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб''', крім випадків, передбачених законом.

Місцеві ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. ([https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php Користування водними об’єктами на умовах оренди]).

Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

=== Спеціальне водокористування ===
'''Спеціальне водокористування''' - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
'''''Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами''''' насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

'''Спеціальне водокористування є платним''' та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0887-17#n15 Дозвіл на спеціальне водокористування]''' видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15#Text Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"] в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

''Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно''.
== Які існують обмеження щодо використання земель та об’єктів водного фонду? ==
=== Обмеження щодо використання земель водного фонду ===
З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n729 ст.88 Водного кодексу країни])

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n505 ст. 61 Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n754 ст. 89 Водного кодексу України] у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
# розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
# зберігання та застосування пестицидів і добрив;
# влаштування літніх таборів для худоби;
# будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
# миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
# влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
#випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов’язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.

У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов’язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

# влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
# влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
# влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;
# застосування сильнодіючих пестицидів;
# випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
=== Обмеження щодо використання об’єктів водного фонду ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page#n539 ст. 54 Водного кодексу України] користування водними об'єктами, які мають особливе державне значення, наукову або культурну цінність, а також тими, що входять до складу систем оборотного водопостачання теплових та атомних електростанцій, може бути частково чи повністю заборонено в порядку, встановленому законодавством.

Лісосплав на водних об'єктах забороняється.

Користування водними об’єктами у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/791%D0%B0-12#Text Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"].
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Користування водними об'єктами на умовах оренди

2024-04-23T11:12:38Z

Andrii.chernukha: Приведено у відповідність із змінами до Водного кодексу України

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України "Про аквакультуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/484-95-п Постанова Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року № 484 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України"]
== Об’єкти оренди ==
'''Водний об’єкт''' - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

В користування на умовах оренди можуть передаватися такі типи водойм (відповідно до ст.51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]):
* '''водосховища (крім водосховищ комплексного призначення)''';
* '''ставки; '''
* '''озера та замкнені природні водойми'''
== Суб'єкти орендних відносин ==
''Орендарями'' водних об'єктів можуть виступати юридичні особи чи фізичні особи - підприємці. 
''Орендодавцями'' водних об'єктів (їх частин) місцевого значення у межах населених пунктів є органи місцевого самоврядування, за межами – обласна державна адміністрація. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
== Умови надання водних об’єктів в оренду ==
Водні об'єкти надаються у користування на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою, органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (при цьому віднесення водного об'єкта до загальнодержавного або місцевого не має значення), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. (статті 135 - 139 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).

Водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт";

"Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об’єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом";

"За користування водним об’єктом орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату за водний об’єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об’єктом";

"Орендарі, яким водний об’єкт надано в користування на умовах оренди, зобов’язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об’єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об’єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

== Права та обов’язки водокористувачів ==
Основним правом водокористування є право користування водними об'єктами за цільовим призначенням (це право є одночасно і обов'язком водокористувачів).

Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водним кодексом України] (ст. 43) визначено такі права водокористувачів:
* здійснювати загальне, спеціальне водокористування;
* користуватися водними об'єктами на умовах оренди;
* вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
* споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
* передавати в користування воду іншим водокористувачам та на визначених умовах;
* здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.
Права водокористувачів охороняються законом.

Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством. Поновлення порушених прав водокористувачів може здійснюватися шляхом звернення до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, а також у судовому порядку.

Статтею 44 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України] закріплюються обов’язки користувачів водних об’єктів.

Серед основних обов´язків наступні:
* економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;
* використовувати води (водні об'єкти) відповідно до цілей і умов їх надання;
* дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
* використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що виводяться з неї;
* не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
* утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої тощо;
* своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
* здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством, тощо.
* здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами
* здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
* здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу
* безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
* своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центри контролю та профілактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
* виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
== Право загального водокористування ==
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Місцеві Ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на прогулянкових суднах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. (ст. 47 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Слід зазначити, що орендар не має права заборонити здійснення любительського рибальства на водоймі. Категорично забороняється встановлювати плату для рибалок любителів, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися, як здирництво. При цьому орендар має право контролювати і вимагати, щоб виловлені види риб, що розводяться були повернуті до водойми.
== Обмеження прав водокористувачів ==
У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.
Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування. (ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

== Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах ==
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n754 ст. 89 Водного кодексу України])

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:
# самовільному захопленні водних об'єктів;
# забрудненні та засміченні вод;
# порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# використанні земель водного фонду не за призначенням;
# неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні порушення водного законодавства адміністрацією за місцем роботи або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.
== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства==
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:
а) порушення правил охорони водних ресурсів:
* забруднення і засмічення вод;
* порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища;
* введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення:
* забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по-рушенням встановлених правил;
* проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України;
* неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
в) порушення правил водокористування:
* забір води з порушенням планів водокористування;
* самовільне проведення гідротехнічних робіт;
* безгосподарне використання води (добутої або підведеної з водних об'єктів);
* порушення правил ведення первинного обігу кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами:
* невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми;
* внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства==
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі ст. 111 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України].

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Відшкодування збитків регулюється також постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1-2013-%D0%BF Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р. № 484].

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. (ст. 110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]).
== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства==
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей 242 і 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Стаття 242 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за такі злочини:

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів — караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати і на підставі статей [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], які передбачають відповідальність за службові злочини, зокрема: ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем; ст. 367 — службова недбалість.
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Права та обов'язки членів особистого селянського господарства

2024-02-22T14:56:02Z

Andrii.chernukha: Додано законодавчі акти в нормативну базу та додано роз'яснення щодо зарахування страхового стажу членам особистого селянського господарства

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3668-17#Text Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами»;]

== Сутність та основні ознаки особистого селянського господарства ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 121 Земельного кодексу України] громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»] (далі - Закон) '''особисте селянське господарство''' — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського [[Діяльність у сфері сільського зеленого туризму|зеленого туризму]].

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності.

Особисті селянські господарства підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та умови створення особистого селянського господарства]]

== Земельні ділянки особистого селянського господарства ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статті 5 Закону] для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром '''не більше 2,0 гектара''', передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі [[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство|отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)]] та її [[Спадкування у селянських господарствах|спадкування членами особистого селянського господарства]] відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, [[Спільна сумісна власність на земельну ділянку|спільною сумісною власністю]] подружжя та [[Право спільної часткової власності на земельну ділянку|спільною частковою власністю]] членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону.

У разі [[Вихід із членства особистого селянського господарства|виходу з особистого селянського господарства]] кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки '''для ведення особистого підсобного господарства''' в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 121 Земельного кодексу України] для ведення особистого селянського господарства.

Висновок щодо цього викладений у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/46301647 постанові Верховного суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-228цс14], відповідно до якого право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 Земельного кодексу України] для ведення особистого селянського господарства мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року. У такому випадку безоплатна передача земельної ділянки буде здійснюватися за загальним порядком, визначеним статтею 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 Земельного кодексу України].

'''Детальніше див.:''' "[[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]]".

== Члени особистого селянського господарства ==
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на власний розсуд. Вони є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Проте, страховий стаж, який дає право на пенсійне забезпечення для членів особистого селянського господарства не нараховується, тому членам особистого селянського господарства потрібно заздалегідь подбати про своє пенсійне забезпечення. Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3668-17#Text Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»], мінімальний страховий стаж, необхідного для призначення мінімальної пенсії за віком для нових пенсіонерів станговить: жінкам — 30 років, чоловікам — 35 років; мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком - 15 років. Для того, щоб набути достатній страховий стаж, потрібно сплачувати страхові внески принаймні на рівні мінімального розміру. Щоб добровільно сплачувати єдиний страховий внесок потрібно укласти договір з органом Пенсійного фонду України про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

=== Права надані членам особистого селянського господарства відповідно до законодавства ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статті 7 Закон] члени особистого селянського господарства мають право:
* самостійно господарювати на землі;
* передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в [[Договір оренди земельної ділянки|оренду]] відповідно до закону;
* укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;
*реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;
*самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;
*відкривати рахунки в установах банків та отримувати [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|кредити]] в установленому законодавством порядку;
* бути членами [[Кредитна спілка та її відмінності від банку|кредитної спілки]] та користуватися її послугами;
* отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;
* надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;
* використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;
* отримувати дорадчі послуги;
* брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм;
* об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України;
* проводити в установленому законом порядку [[Зовнішньоекономічні договори (контракти)|зовнішньоекономічну діяльність]].

=== Обов’язки членів особистого селянського господарства, які передбачені законодавством ===
Основними обов'язками членів особистого селянського господарства є:
* дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;
* забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* не порушувати [[Права та обов'язки землевласників та землекористувачів|права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів]];
* дотримуватися правил [[Добросусідство|добросусідства]] та обмежень, пов'язаних із встановленням [[Право земельного сервітуту|земельних сервітутів]] та [[Охоронні зони. Зони санітарної охорони та санітарно-захисні зони. Землі особливого режиму використання|охоронних зон]];
* своєчасно сплачувати [[Плата за землю (земельний податок)|земельний податок]] або [[Орендна плата за користування земельною ділянкою|орендну плату]];
* дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;
* надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.
Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки членів особистого селянського господарства.

Члени особистих селянських господарств беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах у порядку, встановленому законом.
== Корисні посилання ==
* Вебпортал [https://uristinfo.net/agropravo/40-jumkrupka-agrarne-pravo-ukrayini/699-tema-14-pravovij-status-osobistih-seljanskih-gospodarstva.html uristinfo.net]
* [https://legalexpert.in.ua/komkodeks/zku/86-zku/3009-33.html Вебпортал "Юрисконсульт"]

== Див. також ==

* [[Порядок та умови створення особистого селянського господарства]]
* [[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство]]
* [[Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві]]
* [[Вихід із членства особистого селянського господарства]]
* [[Спадкування у селянських господарствах]]

[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Спадкування майна колгоспного двору

2024-02-22T13:31:08Z

Andrii.chernukha: Нормативна база приведена у відповідінсть із змінами, додано черговість спадкування

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"]

== Колгоспний двір ==

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об’єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Втративши це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба).
Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності
часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не
втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

== Спадкування майна колгоспного двору==

Спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1216 Цивільного кодексу]). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1217 Цивільного Кодексу]).

У випадку спадкування за заповітом усі інші спадкоємці за законом усуваються від спадкування, крім осіб, які мають обов’язкову частку у спадщині, до них належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. У випадку спадкування за законом, застосовується черговість спадкування, при цьому наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5895 ст.ст. 1261-1265 Цивільного кодексу України])

В п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», судам роз’яснюється, що положення статей 17, 18 Закону України “Про власність” щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім’я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України “Про введення в дію Закону “Про власність”, загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

== Спадкування частки майна колгоспного двору ==

Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору
застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті
останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати,
частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору,
але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору,
не входить до спадкового майна.

== Строк позовної давності ==

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору,
що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний
трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на
майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення
питань землекористування.

[[Категорія: Спадкове право]]

Представництво: види, підстави виникнення та припинення

2023-12-21T15:35:45Z

Andrii.chernukha: Додано посилання на Постанову Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 719. Додано порядок підтвердження дії довіреності в умовах воєнного стану

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/719-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 719]

== Поняття представництва==
'''Представництво''' - це правовідношення, в якому одна сторона (''представник'') зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1315 частина перша статті 237 Цивільного кодексу України]).

== Представництво за законом (обов'язкове представництво)==
Представництво особи виникає відповідно до норм закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1332 стаття 242 Цивільного кодексу України]) , а саме:
# представництво батьками (усиновлювачами) своїх малолітніх та неповнолітніх дітей;
# представництво [[Опіка і піклування над дітьми|опікуном малолітньої особи]] та [[Визнання фізичної особи недієздатною|фізичної особи, визнаної недієздатною]];
# в інших випадках, встановлених законом.

Характерною особливістю представництва за законом є його спрямованість на захист прав і законних інтересів осіб, які внаслідок малоліття, недоумства або душевної хвороби не можуть піклуватися про себе самі, а тому є недієздатними або лише частково дієздатними.

== Комерційне представництво (добровільне представництво)==
Комерційним представником (суб'єкт підприємницької діяльності) є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

До особливостей здійснення комерційного представництва належать предмет, систематичний характер дій комерційного представника, платність договору. Крім того, частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1336 статті 243 Цивільного кодексу України] допускає комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Отже, коли особа постійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності, то за їхньою згодою вона може представляти різні сторони правочину.

Найчастіше комерційне представництво здійснюється на підставі [[Договір доручення|договору доручення]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4700 глава 68 Цивільного кодексу України]). Цій договір має визначати обсяг наданих комерційному представнику повноважень та порядок їх реалізації. Особа, яку представляють, зобов'язана сплатити представнику винагороду за вчинення дій, крім випадків, коли в самому договорі міститься вказівка на його безоплатний характер. Якщо така вказівка відсутня, і одночасно договором не встановлені розмір винагороди і порядок її сплати, особа, яку представляють, оплачує за комерційне представництво суму, котра звичайно стягується за послуги аналогічного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3135 стаття 632 Цивільного кодексу України]). Крім того, представник має право на відшкодування витрат, зроблених ним при виконанні доручення. У разі укладення договору від імені кількох підприємців одночасно витрати поділяються між ними у рівних частках, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Повноваження комерційного представника також можуть бути підтверджені довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом. Наприклад, комерційному представнику може бути надане на певний строк виключне право щодо укладання угод від імені та за рахунок довірителя та (або) на певній території ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4701 стаття 1000 Цивільного кодексу України]). Довіритель у цьому випадку не вправі призначати на цій території інших комерційних представників.

== Представництво за довіреністю (добровільне представництво)==
'''Довіреність''' - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1341 частина перша статті 244 Цивільного кодексу України]).

Довіреність адресована третім особам і засвідчує повноваження представника перед третіми особами. Довіреність може бути видана на ім'я однієї особи або декількох осіб. Як особа, яку представляють, може виступати одна або декілька осіб.

''Зміст довіреності'' визначається межами правоздатності особи, яку представляють. Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення правочинів, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організацію даного виду. Довіреність пред'являється третій особі самим представником або направляється особою, яку представляють, безпосередньо третій особі. В останньому випадку довіреність направляється третій особі без надання представнику і в її змісті може бути вказано конкретну третю особу, з якою представник має вчинити правочин.

Договорами, на яких ґрунтується представництво, виступають договори, предмет яких полягає у вчиненні представником правочину від імені та в інтересах довірителя - сторони договору (договори доручення, про спільну діяльність, агентська угода, в яких має міститися вказівка на обов'язок довірителя видати довіреність представнику). Правочини, передбачені договором, вчинені представником без довіреності, виданої довірителем, мають визнаватися вчиненими неуповноваженою особою. В довіреності, поряд із загальними вимогами щодо її змісту, має міститися посилання на договір, на якому ґрунтується така довіреність.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися '''на акті органу юридичної особи'''. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання виконавчим або компетентним органом юридичної особи акта (наказу, розпорядження) про призначення працівника на посаду, пов'язану зі здійсненням представницьких функцій, зокрема з укладення угод.

'''УВАГА!''' Під час дії правового режиму воєнного стану на території України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/719-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 719] введено механізм підтвердження дії довіреностей.

У випадку, коли фізична особа діє в якості відчужувача (іпотекодавця, довірчого засновника) на підставі довіреності, укладаються наступні угоди:

* договори про відчуження нерухомого майна, цінних паперів та корпоративних прав;
* договори іпотеки;
* договори щодо виплати вимог іпотекодержателя;
* договори щодо встановлення довірчої власності на нерухомість;
* договори щодо внесення змін або припинення таких договорів,
* а також, якщо фізична особа – відчужувач підписує акти приймання-передачі частки (частини частки) у статутному (складеному) капіталі (статутному фонді) юридичної особи,
* визначені наступні особливості підтвердження повноважень представника.

Якщо від моменту видачі довіреності, засвідченої в Україні, минуло більше місяця, нотаріус зобов'язаний отримати від довірителя заяву щодо підтвердження чинності довіреності.

Якщо довіреність була видана за кордоном консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави, необхідно підтверджувати чинність довіреності заявою довірителя, якщо від моменту видачі пройшло більше двох місяців.

Справжність підпису на зазначених заявах повинна бути засвідчена нотаріусом не раніше, ніж за сім календарних днів, і консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави – не раніше, ніж за один місяць до укладення (підписання) відповідного договору (акта).

=== Види довіреності (за обсягом повноважень) ===
* ''Разова'' - довіреність, що уповноважує представника на вчинення одного чітко визначеного правочину або юридичної дії (наприклад, [//wiki.legalaid.gov.ua/images/5/5e/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%28%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%29.docx Медіа:Довіреність (разова).docx])
* ''Спеціальна'' - довіреність, що уповноважує представника на вчинення необмеженої кількості однорідних правочинів чи однорідних юридичних дій (наприклад, [//wiki.legalaid.gov.ua/images/a/a8/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%28%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%29.docx Медіа:Довіреність_(спеціальна).docx]).
* ''Загальна (генеральна)'' - довіреність, що уповноважує представника на вчинення широкого кола різних правочинів чи інших юридичних дій (наприклад, довіреність на відчуження всього нерухомого майна, що належить особі, яка видала довіреність; [//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/ef/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%28%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%29.docx Медіа:Довіреність_(генеральна).docx]).

=== Форма довіреності ===
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
'''Зверніть увагу! '''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 "Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164]" посвідчення довіреностей здійснюється без використання спеціальних бланків нотаріальних документів на білих аркушах паперу з нанесеними на них за допомогою комп’ютерної техніки реквізитами нотаріуса: зображення Державного Герба України, прізвище, власне імʼя, по батькові (за наявності), найменування державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса), номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, адреса робочого місця, номер телефону, адреса електронної пошти.
{| class="wikitable"
|-
! Особа, яка має право посвідчувати довіреність !! Умови посвідчення довіреності
|-
| Нотаріус || Для правочинів, відносно яких законом вимагається обов'язкове нотаріальне посвідчення та довіреність, що видається в порядку передоручення.
|-
| Начальник госпіталю, санаторія, іншого військово-лікувального закладу його заступник з медичної частини, старший або черговий лікар || Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у відповідному закладі
|-
| Командир (начальник) військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу||
* Довіреність військовослужбовця, члена його сім'ї;
* довіреність працівника, члена його сім'ї
|-
| Начальник установи виконання покарань чи слідчого ізолятора || Довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчого ізолятора
|-
| Уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування || Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
|-
| Посадова особа органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги || Довіреність суб'єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги
|-
|Посадова особа організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання || Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо)
|}

=== Строк довіреності ===
Строк довіреності встановлюється у довіреності (якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії).

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1363 стаття 247 Цивільного кодексу України])

=== Скасування довіреності ===
Особа, яка видала довіреність (за винятком безвідкличної довіреності) може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення, про що повинна негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1379 стаття 249 Цивільного кодексу України]).

=== Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю ===
Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, про що зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє.

Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1385 стаття 250 Цивільного кодексу України]).

== Підстави припинення представництва ==
# Зміна закону, яким встановлено представництво за законом.
# Скасування адміністративного акту, на підставі якого виникло представництво.
# Припинення договору, на підставі якого виникло представництво.
# Припинення представництва за довіреністю:
* закінчення строку довіреності;
* скасування довіреності особою, яка її видала;
* відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
* припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
* припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
* смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;
* смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

== Див. також ==
* [[Представництво в цивільному процесі]]
* [[Втручання в діяльність захисника чи представника особи]]
* [[Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження]]
* [[Особливості нотаріального посвідчення довіреності]]

 
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]

Користування водними об'єктами на умовах оренди

2023-04-25T14:29:47Z

Andrii.chernukha: Додано новий розділ щодо обмеження господарської діяльності водокористувачів. Розділ "Загальне водокористування" відредаговано у відповідності із змінами до до Водного кодексу України

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України "Про аквакультуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/420-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 року № 420 "Про затвердження Типового договору оренди водних об'єктів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/484-95-п Постанова Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року № 484 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України"]
== Об’єкти оренди ==
'''Водний об’єкт''' - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

В користування на умовах оренди можуть передаватися такі типи водойм (відповідно до ст.51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]):
* '''водосховища (крім водосховищ комплексного призначення)''';
* '''ставки; '''
* '''озера та замкнені природні водойми'''
== Суб'єкти орендних відносин ==
''Орендарями'' водних об'єктів можуть виступати юридичні особи чи фізичні особи - підприємці. 
''Орендодавцями'' водних об'єктів (їх частин) місцевого значення у межах населених пунктів є органи місцевого самоврядування, за межами – обласна державна адміністрація. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
== Умови надання водних об’єктів в оренду ==
Водні об'єкти надаються у користування на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою, органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (при цьому віднесення водного об'єкта до загальнодержавного або місцевого не має значення), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. (статті 135 - 139 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
Форма договору оренди водних об´єктів затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/420-2013-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового договору оренди водних об´єктів” від 29.05.2013 № 420].
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта.

'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-20#Text Законом України від 04 листопада 2020 року № <abbr>963-IX</abbr> "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками"] (набирає чинності 02 бередня 2021 року) уточнено положення Водного кодексу та Земельного кодексу, що стосуються оренди водних об’єктів у комплексі з земельними ділянками.
== Права та обов’язки водокористувачів ==
Основним правом водокористування є право користування водними об'єктами за цільовим призначенням (це право є одночасно і обов'язком водокористувачів).

Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водним кодексом України] (ст. 43) визначено такі права водокористувачів:
* здійснювати загальне, спеціальне водокористування;
* користуватися водними об'єктами на умовах оренди;
* вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
* споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
* передавати в користування воду іншим водокористувачам та на визначених умовах;
* здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.
Права водокористувачів охороняються законом.

Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством. Поновлення порушених прав водокористувачів може здійснюватися шляхом звернення до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, а також у судовому порядку.

Статтею 44 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України] закріплюються обов’язки користувачів водних об’єктів.

Серед основних обов´язків наступні:
* економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;
* використовувати води (водні об'єкти) відповідно до цілей і умов їх надання;
* дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
* використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що виводяться з неї;
* не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
* утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої тощо;
* своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
* здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством, тощо.
* здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами
* здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
* здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу
* безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
* своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
* виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
== Право загального водокористування ==
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Місцеві Ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на прогулянкових суднах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. (ст. 47 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Слід зазначити, що орендар не має права заборонити здійснення любительського рибальства на водоймі. Категорично забороняється встановлювати плату для рибалок любителів, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися, як здирництво. При цьому орендар має право контролювати і вимагати, щоб виловлені види риб, що розводяться були повернуті до водойми.
== Обмеження прав водокористувачів ==
У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.
Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування. (ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

== Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах ==
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n754 ст. 89 Водного кодексу України])

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:
# самовільному захопленні водних об'єктів;
# забрудненні та засміченні вод;
# порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# використанні земель водного фонду не за призначенням;
# неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні порушення водного законодавства адміністрацією за місцем роботи або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.
== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства==
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:
а) порушення правил охорони водних ресурсів:
* забруднення і засмічення вод;
* порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища;
* введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення:
* забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по-рушенням встановлених правил;
* проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України;
* неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
в) порушення правил водокористування:
* забір води з порушенням планів водокористування;
* самовільне проведення гідротехнічних робіт;
* безгосподарне використання води (добутої або підведеної з водних об'єктів);
* порушення правил ведення первинного обігу кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами:
* невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми;
* внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства==
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі ст. 111 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України].

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Відшкодування збитків регулюється також постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1-2013-%D0%BF Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р. № 484].

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. (ст. 110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]).
== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства==
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей 242 і 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Стаття 242 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за такі злочини:

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів — караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати і на підставі статей [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], які передбачають відповідальність за службові злочини, зокрема: ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем; ст. 367 — службова недбалість.
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Право володіння/користування чужим майном

2020-09-23T12:55:03Z

Andrii.chernukha: Додано посилання на закон

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018]
== Види речових прав на чуже майно ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 395 ЦК України] речовими правами на чуже майно є:
# право володіння;
# право користування (сервітут);
# право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
# право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Також законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

==Право володіння чужим майном ==
'''''Право володіння чужим майном''''' – це речове право особи, яка фактично тримає у себе майно, що належить на праві власності іншій особі.
 
Суть права володіння полягає у тому, що особа, яка фактично утримує у себе чужу річ не її власником, однак ставиться до неї як до своєї, і вважає, що їй належить можливість здійснювати усі правомочності власника.

=== Суб'єкти права володіння чужим майном===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 397ЦК України] володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
=== Виникнення права володіння ===
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15ст. 398 ЦК України] право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
=== Припинення права володіння===
Право володіння припиняється у разі:
# відмови володільця від володіння майном;
# витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
# знищення майна.
Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 400 ЦК України] недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
== Право користування чужим майном ==
=== Поняття користування чужим майном (сервітут) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 401 ЦК України] право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. 

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). 

Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 402 ЦК України] сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. 

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки та підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. 

У відповідності до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 403 ЦК України] Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном та може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. 

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

==== Право користування чужою земельною ділянкою, право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 404 ЦК України] право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. 

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо). 

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 405 ЦК України] члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. 

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

==== Припинення сервітуту ====
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 406 ЦК України] сервітут припиняється у разі:
# поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
# відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
# спливу строку, на який було встановлено сервітут;
# припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
# невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
# смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Також сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

=== Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 407 ЦК України] право користування чужою земельною ділянкою(емфітевзис) встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). 

Дане право може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб яке не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду чи передано у заставу.

==== Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Статтею 408 ЦК України] встановлено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності '''не може перевищувати 50 років.''' Варто зазначити, що на відміну від договору оренди землі, для договору емфітевзису законодавством не визначено мінімальний строк дії договору. 

Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону '''не менш як за один рік.'''

Договір емфітевзису укладається у письмовій формі та підлягає обов'язковій державній реєстрації, при цьому, нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

==== Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 409 ЦК України] встановлює права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб:
# власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.
# власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором, при цьому, розмір плати за користування земельною ділянкою не залежить від її нормативної грошової оцінки.
# власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
==== Права та обов’язки землекористувача ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 410 ЦК України] землекористувач має наступні права та обов’язки:
# Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.
# Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.
# Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. 

Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. 

У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. 

Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.У разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором.

==== Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ====
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 412 ЦК України] право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:
# поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
# спливу строку, на який було надано право користування;
# викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

=== Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 413 ЦК України] власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Договір суперфіцію підлягає обов'язковій державній реєстрації. 

Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці).
 
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім земельних ділянок державної чи комунальної власності,строк користування для забудови яких '''не може перевищувати 50 років'''.
==== Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови ====

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 414 ЦК України] власник земельної ділянки, наданої для забудови має наступні права та обов'язки:
# власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
# власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
==== Права та обов’язки землекористувача ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 415 ЦК України] визначає права та обов'язки землекористувача:
# землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
# землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
# особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
# землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
# землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
==== Припинення права користування земельною ділянкою для забудови ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 416 ЦК України] право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
# поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
# спливу строку права користування;
# відмови землекористувача від права користування;
# невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

==== Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою ====
У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

[[Категорія:Право користування чужим майном]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Право володіння/користування чужим майном

2020-09-18T13:01:33Z

Andrii.chernukha: Текст доповнено та приведено у відповідність із чинним законодавством

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"]
== Види речових прав на чуже майно ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 395 ЦК України] речовими правами на чуже майно є:
# право володіння;
# право користування (сервітут);
# право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
# право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Також законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

==Право володіння чужим майном ==
'''''Право володіння чужим майном''''' – це речове право особи, яка фактично тримає у себе майно, що належить на праві власності іншій особі.
 
Суть права володіння полягає у тому, що особа, яка фактично утримує у себе чужу річ не її власником, однак ставиться до неї як до своєї, і вважає, що їй належить можливість здійснювати усі правомочності власника.

=== Суб'єкти права володіння чужим майном===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 397ЦК України] володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
=== Виникнення права володіння ===
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15ст. 398 ЦК України] право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
=== Припинення права володіння===
Право володіння припиняється у разі:
# відмови володільця від володіння майном;
# витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
# знищення майна.
Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
 
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 400 ЦК України] недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
== Право користування чужим майном ==
=== Поняття користування чужим майном (сервітут) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 401 ЦК України] право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. 

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). 

Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 402 ЦК України] сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. 

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки та підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. 

У відповідності до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 403 ЦК України] Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном та може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. 

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

==== Право користування чужою земельною ділянкою, право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 404 ЦК України] право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. 

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо). 

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 405 ЦК України] члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. 

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

==== Припинення сервітуту ====
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 406 ЦК України] сервітут припиняється у разі:
# поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
# відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
# спливу строку, на який було встановлено сервітут;
# припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
# невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
# смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Також сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

=== Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 407 ЦК України] право користування чужою земельною ділянкою(емфітевзис) встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). 

Дане право може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб яке не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду чи передано у заставу.

==== Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Статтею 408 ЦК України] встановлено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності '''не може перевищувати 50 років.''' Варто зазначити, що на відміну від договору оренди землі, для договору емфітевзису законодавством не визначено мінімальний строк дії договору. 

Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону '''не менш як за один рік.'''

Договір емфітевзису укладається у письмовій формі та підлягає обов'язковій державній реєстрації, при цьому, нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

==== Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 409 ЦК України] встановлює права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб:
# власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.
# власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором, при цьому, розмір плати за користування земельною ділянкою не залежить від її нормативної грошової оцінки.
# власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
==== Права та обов’язки землекористувача ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 410 ЦК України] землекористувач має наступні права та обов’язки:
# Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.
# Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.
# Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. 

Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. 

У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. 

Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.У разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором.

==== Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ====
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 412 ЦК України] право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:
# поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
# спливу строку, на який було надано право користування;
# викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

=== Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 413 ЦК України] власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Договір суперфіцію підлягає обов'язковій державній реєстрації. 

Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці).
 
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім земельних ділянок державної чи комунальної власності,строк користування для забудови яких '''не може перевищувати 50 років'''.
==== Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови ====

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 414 ЦК України] власник земельної ділянки, наданої для забудови має наступні права та обов'язки:
# власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
# власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
==== Права та обов’язки землекористувача ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 415 ЦК України] визначає права та обов'язки землекористувача:
# землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
# землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
# особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
# землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
# землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
==== Припинення права користування земельною ділянкою для забудови ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 416 ЦК України] право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
# поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
# спливу строку права користування;
# відмови землекористувача від права користування;
# невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

==== Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою ====
У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

[[Категорія:Право користування чужим майном]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Права та обов'язки членів особистого селянського господарства

2020-08-19T08:27:22Z

Andrii.chernukha: Додано посилання на джерело

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами»;]
* Вебпортал [https://uristinfo.net/agropravo/40-jumkrupka-agrarne-pravo-ukrayini/699-tema-14-pravovij-status-osobistih-seljanskih-gospodarstva.html uristinfo.net]
* [https://legalexpert.in.ua/komkodeks/zku/86-zku/3009-33.html Вебпортал "Юрисконсульт"]

== Сутність та основні ознаки особистого селянського господарства. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 121 Земельного Кодексу України], громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»], '''особисте селянське господарство''' — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. 

Діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності. 
Особисті селянські господарства не підлягають державній реєстрації, але відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 ст. 4 Закону України "Про особисте селянське господарство"] вони підлягають обліку в сільських, селищних радах за місцем розташування земельної ділянки. 

Діяльність особистих селянських господарств має на меті забезпечення власних потреб мешканців сіл та селищ у продуктах харчування та праці на землі без створення юридичної особи.

== Земельні ділянки особистого селянського господарства ==
<big> '''Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство"], для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара,передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.''' </big>
Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. 
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону. 
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. 
Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону. 
У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості). Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 121 Земельного кодексу України] для ведення особистого селянського господарства.

З порядоком реалізації права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства можна ознайомитись, перейшовши на сторінку "[[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]]"

== Члени особистого селянського господарства ==
Членами особистих селянських господарств можуть '''бути громадяни України, що мешкають на селі і досягли 18-річного віку або з моменту укладання шлюбу'''. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на власний розсуд. Вони є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. 

=== Права надані членам особистого селянського господарства відповідно до законодавства ===
Відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 ст.7 Закону України "Про особисте селянське господарство]"''', члени особистого селянського господарства мають право:
* самостійно господарювати на землі;
* передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в оренду відповідно до закону;
* укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;
*реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;
*самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;
*відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;
* бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;
* отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;
* надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;
* використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;
* отримувати дорадчі послуги;
* брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм;
* об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України;
* проводити в установленому законом порядку зовнішньоекономічну діяльність. 

=== Обов’язки членів особистого селянського господарства, які передбачені законодавством. ===
'''Основними обов'язками членів особистого селянського господарства є:'''
* дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;
* забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
* своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
* дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;
* надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.
Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки членів особистого селянського господарства.

[[Категорія: Земельне право]]

Права та обов'язки членів особистого селянського господарства

2020-08-17T13:09:07Z

Andrii.chernukha: Додано посилання на вебпортал

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами»;]
* Вебпортал [https://uristinfo.net/agropravo/40-jumkrupka-agrarne-pravo-ukrayini/699-tema-14-pravovij-status-osobistih-seljanskih-gospodarstva.html uristinfo.net]

== Сутність та основні ознаки особистого селянського господарства. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 121 Земельного Кодексу України], громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»], '''особисте селянське господарство''' — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. 

Діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності. 
Особисті селянські господарства не підлягають державній реєстрації, але відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 ст. 4 Закону України "Про особисте селянське господарство"] вони підлягають обліку в сільських, селищних радах за місцем розташування земельної ділянки. 

Діяльність особистих селянських господарств має на меті забезпечення власних потреб мешканців сіл та селищ у продуктах харчування та праці на землі без створення юридичної особи.

== Земельні ділянки особистого селянського господарства ==
<big> '''Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство"], для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара,передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.''' </big>
Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. 
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону. 
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. 
Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону. 
У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості). Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 121 Земельного кодексу України] для ведення особистого селянського господарства.

З порядоком реалізації права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства можна ознайомитись, перейшовши на сторінку "[[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]]"

== Члени особистого селянського господарства ==
Членами особистих селянських господарств можуть '''бути громадяни України, що мешкають на селі і досягли 18-річного віку або з моменту укладання шлюбу'''. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на власний розсуд. Вони є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. 

=== Права надані членам особистого селянського господарства відповідно до законодавства ===
Відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 ст.7 Закону України "Про особисте селянське господарство]"''', члени особистого селянського господарства мають право:
* самостійно господарювати на землі;
* передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в оренду відповідно до закону;
* укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;
*реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;
*самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;
*відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;
* бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;
* отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;
* надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;
* використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;
* отримувати дорадчі послуги;
* брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм;
* об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України;
* проводити в установленому законом порядку зовнішньоекономічну діяльність. 

=== Обов’язки членів особистого селянського господарства, які передбачені законодавством. ===
'''Основними обов'язками членів особистого селянського господарства є:'''
* дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;
* забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
* своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
* дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;
* надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.
Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки членів особистого селянського господарства.

[[Категорія: Земельне право]]

Права та обов'язки членів особистого селянського господарства

2020-02-27T12:42:52Z

Andrii.chernukha: Оновлено посилання на нормативно-правові акти

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 № 572 «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами»;]

== Сутність та основні ознаки особистого селянського господарства. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 121 Земельного Кодексу України], громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. 

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р.], '''особисте селянське господарство''' — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. 

Діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності. 
Особисті селянські господарства не підлягають державній реєстрації, але відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 ст. 4 Закону України "Про особисте селянське господарство"] вони підлягають обліку в сільських, селищних радах за місцем розташування земельної ділянки. 

Діяльність особистих селянських господарств має на меті забезпечення власних потреб мешканців сіл та селищ у продуктах харчування та праці на землі без створення юридичної особи. 
== Земельні ділянки особистого селянського господарства ==
<big> '''Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статті 5 ЗУ "Про особисте селянське господарство"], для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара,передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.''' </big>
Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. 
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону. 
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. 
Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону. 
У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості). 
Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 121 Земельного кодексу України] для ведення особистого селянського господарства.
З порядоком реалізації права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства можна ознайомитись, перейшовши на сторінку "[[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]]"
== Члени особистого селянського господарства ==
Членами особистих селянських господарств можуть '''бути громадяни України, що мешкають на селі і досягли 18-річного віку або з моменту укладання шлюбу'''. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на власний розсуд. Вони є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. 
=== Права надані членам особистого селянського господарства відповідно до законодавства ===

Відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 ст.7 Закону України "Про особисте селянське господарство]"''', члени особистого селянського господарства мають право:
* самостійно господарювати на землі;
* передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в оренду відповідно до закону;
* укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;
*реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;
*самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;
*відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;
* бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;
* отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;
* надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;
* використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;
* отримувати дорадчі послуги;
* брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм;
* об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України;
* проводити в установленому законом порядку зовнішньоекономічну діяльність. 

=== Обов’язки членів особистого селянського господарства, які передбачені законодавством. ===

'''Основними обов'язками членів особистого селянського господарства є:'''

* дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля;
* забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
* своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
* дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства;
* надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.
Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки членів особистого селянського господарства.

[[Категорія: Земельне право]]

Спадкування майна колгоспного двору

2020-01-24T14:52:31Z

Andrii.chernukha: Оновлено посилання

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 Постанова Пленуму Верховного суду "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс]

== Колгоспний двір ==

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об’єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

== Майно колгоспного двору ==

Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

== Спадкування майна ==

Спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1216 Цивільного кодексу]). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1217 Цивільного Кодексу]).

У випадку спадкування з заповітом усі інші спадкоємці за законом усуваються від спадкування, крім осіб, які мають обов’язкову частку у спадщині, до них належать Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. У випадку спадкування за законом, застосовується черговість спадкування, при цьому наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття

== Право власності на майно колгоспного двору ==

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Втративши це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба).

== Визначення розміру частки члена колгоспного двору ==

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності
часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та
непрацездатних.
Частку працездатного члена двору може бути
зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його
перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами
в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не
втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи
з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

== Спадкування частки майна колгоспного двору ==

Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору
застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті
останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати,
частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору,
але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору,
не входить до спадкового майна.

== Строк позовної давності ==

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору,
що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний
трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на
майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення
питань землекористування.

[[Категорія: Спадкове право]]

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями

2020-01-24T14:02:24Z

Andrii.chernukha: Оновлено посилання на нормативно-правові акти

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1192-14 Закон України "Про гуманітарну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1192-14 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1234-17 Наказ Міністерства соціальної політики України від 26 травня 2017 року № 877 "Про затвердження Порядку оформлення без взяття на облік особових справ за місцем реєстрації фактичного місця проживання для забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яких зареєстровано як внутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0034-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23 січня 1995 року № 13 "Про затвердження Переліку медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням"]

== Хто має право на отримання автомобіля ==
Легковими автомобілями забезпечуються особи з інвалідністю, зокрема діти з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пункт 1 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (далі - Порядок)]. 

Особи з інвалідністю, які проживають в установах соціального обслуговування на повному державному утриманні або перебувають у місцях позбавлення волі, автомобілями не забезпечуються.

== Куди звернутися ==
Забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за місцем реєстрації здійснюється здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - відділення виконавчої дирекції). 

Для отримання автомобіля особа з інвалідністю '''повинна перебувати на обліку''', [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1234-17 крім внутрішньо переміщених осіб], в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення або відділенні виконавчої дирекції (для осіб з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва) для забезпечення спецавтотранспортом. Діти з інвалідністю беруться на облік після досягнення ними п'ятирічного віку.

== Перелік перелік необхідних документів для взяття на облік ==
# Заява;
# висновок облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність в особи з інвалідністю медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку];
# копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності, а для дітей з інвалідністю - копія медичного висновку;
# паспорт громадянина України (для особи з інвалідністю, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю), який після перевірки паспортних даних, зазначених у заяві, повертається заявнику, та копія свідоцтва про народження (для дитини з інвалідністю);
# довідка про присвоєння ідентифікаційного номера особі з інвалідністю та члену сім'ї, якому передається право користування автомобілем, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю дитини з інвалідністю (після перевірки даних, наведених в заяві, повертається заявнику);
# документ про реєстрацію місця проживання члена сім'ї, іншої особи, яким передається право користування автомобілем;
# копія посвідчення про належність до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок дії зазначених факторів, та медична довідка визначеного органами охорони здоров'я зразка щодо спроможності особи з інвалідністю керувати автомобілем (для осіб з інвалідністю I і II групи, які забезпечуються автомобілями безоплатно), - для осіб з інвалідністю I, II і III групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
# довідка, видана військкоматом, інші документи (копія військового квитка або партизанського квитка), що підтверджують таку участь (видається військкоматом на запит структурного підрозділу чи органу соціального захисту населення), посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, - для осіб з інвалідністю від загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формувань, з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни;
# копія акта про нещасний випадок на виробництві або акта розслідування професійного захворювання і довідка про перебування на обліку у Фонді соціального страхування, - для осіб з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва;
# копія рішення суду про визнання особи з інвалідністю недієздатною та копія рішення (розпорядження) про встановлення над нею опіки - для недієздатних осіб з інвалідністю;
# копія рішення (розпорядження) про встановлення опіки та піклування, - для малолітніх і неповнолітніх дітей з інвалідністю, позбавлених батьківського піклування.
# копія посвідчення водія на право керування автомобілем відповідної категорії (подається особою з інвалідністю або членом його сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю і якому передається право користування автомобілем, законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншою особою, якій передається право користування автомобілем та яка зареєстрована в одному населеному пункті з особою з інвалідністю) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пункт 3 Порядку]). 

Після реєстрації заяви та доданих до неї документів органом соціального захисту населення або відділенням виконавчої дирекції в день звернення (якщо заява направлялася поштою - в 3-денний строк) видається направлення до лікувально-профілактичного закладу для проходження медичного огляду та направлення на МСЕК. 

'''Незалежно від медичних показань мають право на забезпечення автомобілями:'''
* особи з інвалідністю I та II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
* особи з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук;
* особи з інвалідністю з куксами обох ніг і рук.

== Облік осіб з інвалідністю ==
На облік беруться і забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які:
* не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закону України "Про автомобільний транспорт"] (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пунктом 8 Порядку]);
* протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років. 

Взяття на облік особи з інвалідністю (крім особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва) у розрізі наявних черг осіб з інвалідністю (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пунктів 25-28 цього Порядку]) з дати огляду обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідно облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК), яка видала особі з інвалідністю висновок про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем у разі, коли такий висновок видано не раніше ніж дата реєстрації заяви, а особи з інвалідністю, які мають право на забезпечення автомобілями незалежно від наявності медичних показань, - з дати подання заяви разом з документами, зазначеними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 34 Порядку]. 

Сім'ї, які складаються з 2 і більше осіб з інвалідністю, беруться на облік як сім'я на підставі спільної заяви про бажання отримати один автомобіль з дати взяття на облік першого з них. У разі бажання однієї з осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку як сім'я, отримати автомобіль окремо він береться на облік на підставі заяви з дати, з якої він міг бути взятий на облік, якби не перебував на обліку як сім'я, та відповідно до своєї категорії.

=== Підстави для дострокового взяття на облік ===
Особа з інвалідністю може бути достроково взята на облік на підставі рішення структурного підрозділу соціального захисту населення за погодженням з Міністерством соціальної політики України, а особа з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва - за рішенням правління Фонду соціального страхування у разі:
* викрадення автомобіля, якщо автомобіль не було знайдено протягом одного року, що необхідно підтвердити довідкою, виданою підрозділом МВС;
* неможливості відновлення автомобіля та непридатності його для подальшої експлуатації внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася не з вини особи з інвалідністю або особи, яка керувала автомобілем у присутності особи з інвалідністю, або нещасного випадку чи стихійного лиха, що підтверджуються відповідними довідками, виданими підрозділами МВС чи ДСНС.

=== Зняття з обліку ===
Якщо протягом часу перебування на обліку особа з інвалідністю втратила підстави, зазначені у розділі 5 цієї консультації, а також коли особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, яким інвалідність встановлено на певний період, не поновлюють без поважних причин інвалідність протягом шести місяців, - '''знімаються з обліку'''.

== Умови для забезпечення автомобілями ==
Особа з інвалідністю або член сім'ї, якому передано право користування автомобілем, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю отримує автомобіль '''особисто''' (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).

У разі коли в сім'ї є дві і більше особи з інвалідністю, що перебувають на обліку, позачергово виділяється один автомобіль з подальшим зняттям їх із черги. При цьому одна з осіб з інвалідністю на вибір (за згодою інших) забезпечується автомобілем на більш вигідних для неї умовах (безоплатно або з оплатою 7 % вартості), якщо один з членів сім'ї має право на забезпечення автомобілем на таких самих умовах. 

'''Підприємство-постачальник''' через дилерську мережу здійснює підготовку автомобілів до експлуатації і видає їх особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю згідно з наказом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про розподіл автомобілів та забезпечення ними осіб з інвалідністю, а особам з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва - згідно із наказом управління виконавчої дирекції Фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п пункт 10 Порядку]). 

Датою забезпечення автомобілем вважається день отримання його особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю на підставі акта приймання-передачі, виданого дилером підприємства - постачальника автомобілів для осіб з інвалідністю.
== Черговість забезпечення автомобілями ==
Відповідно до пункту 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку] '''позачергово''' автомобілі отримують:
* за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем:
# особи з інвалідністю внаслідок війни;
# особи з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин з числа колишніх малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання;
# сім'ї з двома і більше особами з інвалідністю, які забезпечуються автомобілями згідно з пунктом 9 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку];
# особи з інвалідністю II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
# особи з інвалідністю з ампутацією обох ніг, якщо вони постійно працюють або навчаються;

* незалежно від наявності медичних показань для забезпечення автомобілем:
# особи з інвалідністю I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1);
# особи з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук;
# особи з інвалідністю з куксами обох ніг і рук. 

Першочергово з осіб, зазначених у пункті 25 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку], забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] належать до осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи з інвалідністю внаслідок війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем). 

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 27 Порядку] у порядку '''загальної черговості''' автомобілями забезпечуються:
* особи з інвалідністю II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1), за відсутності медичних показань для забезпечення автомобілем;
* інші особи з інвалідністю, які мають відповідні медичні показання.
* особи з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва забезпечуються автомобілями з дотриманням умов, визначених у Порядку.

== Строк користування автомобілем ==
Особа з інвалідністю, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю отримує автомобіль '''на десятирічний строк''' без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 6 Порядку]). 
Після закінчення зазначеного строку особа з інвалідністю може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його структурному підрозділу соціального захисту населення чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 14 Порядку], або за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. 

За рішенням управління виконавчої дирекції особа з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва може викупити автомобіль, що перебуває у її користуванні, незалежно від строку експлуатації без права взяття її на облік протягом 10 років з дня отримання викупленого автомобіля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п абзац четвертий пункту 15 Порядку]). 

Іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом 6 місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.

== Оформлення реєстраційних документів ==
Реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на осіб з інвалідністю, а недієздатним особам з інвалідністю і дітям осіб з інвалідністю - на їх законних представників. 

У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом Міністерства внутрішніх справ України робиться позначка про видачу автомобіля структурним підрозділом соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції. 

Строк, на який передається право користування автомобілем члену сім'ї особи з інвалідністю, встановлюється у реєстраційних документах на автомобіль з дозволу структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції виходячи з обставин конкретної сім'ї особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).

== Забезпечення автомобілями у якості гуманітарної допомоги ==
За бажанням осіб з інвалідністю структурні підрозділи соціального захисту населення можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п 41 Порядку]).

== Повернення виданих автомобілів ==
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка:
* мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті;
* була зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації;
* не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції. 

Автомобіль, отриманий особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особою з інвалідністю, дитини з інвалідністю, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби '''за рішенням суду''' за поданням структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції (абзац 16 пункту 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999-2006-п Порядку]).

У разі відсутності членів сім’ї, спадкоємців або в разі небажання членів сім’ї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається структурному підрозділу соціального захисту населення. 

У разі коли таку особу з інвалідністю було забезпечено автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), за її заявою, поданою не пізніше ніж через шість місяців з дня вилучення автомобіля, їй повертається сума, що була нею сплачена за автомобіль, з урахуванням розрахункової вартості автомобіля на день подання заяви.

== Порядок оскарження незаконних дій ==
Якщо особою чи органом, які уповноважені на забезпечення особи з інвалідністю автомобілем, вчиняються дії, що суперечать законодавству (наприклад, незаконна відмова у постановці на облік, необґрунтована відмова у видачі автомобіля, чи інші дії чи бездіяльність), такії дії можна оскаржити [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 в порядку адміністративного судочинства]. 

Особи з інвалідністю І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункт 9 частини першої статті Закону України "Про судовий збір"]).

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Користування водними об'єктами на умовах оренди

2020-01-24T13:49:15Z

Andrii.chernukha: Оновлено посилання на нормативно-правові акти

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр Водний кодекс України] від 18.12.2017 року №2059-VIII
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] від 12.10.2018 року №2354-VIII
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України “Про аквакультуру”] від 18.12.2017 №2059-VIII
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/420-2013-п Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового договору оренди водних об´єктів”] від 29.05.2013 № 420
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 Кодекс України про адміністративні правопорушення] від 27.09.2018 року №2262-VIII
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] від 06.10.2018 року №2539-VIII
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/484-95-п Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України»] від 3 липня 1995 р. № 484

== Об’єкти оренди ==

'''Водний об’єкт''' - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

В користування на умовах оренди можуть передаватися такі типи водойм (відповідно до ст.51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]):

* '''водосховища (крім водосховищ комплексного призначення)''';
* '''ставки; '''
* '''озера та замкнені природні водойми'''

== Суб'єкти орендних відносин ==

''Орендарями'' водних об'єктів можуть виступати юридичні особи чи фізичні особи - підприємці. 

''Орендодавцями'' водних об'єктів (їх частин) місцевого значення у межах населених пунктів є органи місцевого самоврядування, за межами – обласна державна адміністрація. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

== Умови надання водних об’єктів в оренду ==

Водні об'єкти надаються у користування на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою, органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (при цьому віднесення водного об'єкта до загальнодержавного або місцевого не має значення), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. (статті 135 - 139 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
Форма договору оренди водних об´єктів затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/420-2013-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового договору оренди водних об´єктів” від 29.05.2013 № 420].
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта.

== Права та обов’язки водокористувачів ==

Основним правом водокористування є право користування водними об'єктами за цільовим призначенням (це право є одночасно і обов'язком водокористувачів).

Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водним кодексом України] (ст. 43) визначено такі права водокористувачів:
* здійснювати загальне, спеціальне водокористування;
* користуватися водними об'єктами на умовах оренди;
* вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
* споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
* передавати в користування воду іншим водокористувачам та на визначених умовах;
* здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.

Права водокористувачів охороняються законом.

Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством. Поновлення порушених прав водокористувачів може здійснюватися шляхом звернення до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, а також у судовому порядку.

Статтею 44 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України] закріплюються обов’язки користувачів водних об’єктів.

Серед основних обов´язків наступні:

* економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;
* використовувати води (водні об'єкти) відповідно до цілей і умов їх надання;
* дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
* використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що виводяться з неї;
* не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
* утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої тощо;
* своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
* здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством, тощо.
* здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами
* здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
* здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу
* безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
* своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
* виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

== Право загального водокористування ==

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території.

Місцеві Ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. (ст. 47 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Слід зазначити, що орендар не має права заборонити здійснення любительського рибальства на водоймі. Категорично забороняється встановлювати плату для рибалок любителів, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися, як здирництво. При цьому орендар має право контролювати і вимагати, щоб виловлені види риб, що розводяться були повернуті до водойми.

== Обмеження прав водокористувачів ==

У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.
Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування. (ст. 45 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

== Відповідальність за порушення водного законодавства ==

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. 

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:
# самовільному захопленні водних об'єктів;
# забрудненні та засміченні вод;
# порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
# руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
# введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
# недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
# самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
# порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
# пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
# незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
# використанні земель водного фонду не за призначенням;
# неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
# відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
# порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні порушення водного законодавства адміністрацією за місцем роботи або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.

== Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства==

Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:
а) порушення правил охорони водних ресурсів:
* забруднення і засмічення вод;
* порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища;
* введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення:
* забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по-рушенням встановлених правил;
* проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України;
* неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання (ст. 591 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
в) порушення правил водокористування:
* забір води з порушенням планів водокористування;
* самовільне проведення гідротехнічних робіт;
* безгосподарне використання води (добутої або підведеної з водних об'єктів);
* порушення правил ведення первинного обігу кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами:
* невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми;
* внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

== Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства==

Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі ст. 111 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України].

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/page Водного кодексу України]).

Відшкодування збитків регулюється також постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1-2013-%D0%BF Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р. № 484].

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. (ст. 110 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водного кодексу України]).

== Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства==

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей 242 і 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].

Стаття 242 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу] передбачає відповідальність за такі злочини:

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів — караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лі¬кування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати і на підставі статей [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], які передбачають відповідальність за службові злочини, зокрема: ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем; ст. 367 — службова недбалість.

[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Спадкування майна колгоспного двору

2020-01-24T13:43:23Z

Andrii.chernukha: Оновлено посилання на нормативно-правові акти

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 Постанова Пленуму Верховного суду "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс]

== Колгоспний двір ==

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об’єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

== Майно колгоспного двору ==

Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

== Спадкування майна ==

Спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5689#n5689 стаття 1216 Цивільного кодексу]). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5689#n5689 стаття 1217 Цивільного Кодексу]).

У випадку спадкування з заповітом усі інші спадкоємці за законом усуваються від спадкування, крім осіб, які мають обов’язкову частку у спадщині, до них належать Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. У випадку спадкування за законом, застосовується черговість спадкування, при цьому наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття

== Право власності на майно колгоспного двору ==

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Втративши це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба).

== Визначення розміру частки члена колгоспного двору ==

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності
часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та
непрацездатних.
Частку працездатного члена двору може бути
зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його
перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами
в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не
втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи
з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

== Спадкування частки майна колгоспного двору ==

Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору
застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті
останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати,
частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору,
але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору,
не входить до спадкового майна.

== Строк позовної давності ==

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору,
що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний
трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на
майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення
питань землекористування.

[[Категорія: Спадкове право]]